Обґрунтування раціонального поєднання галузей і організації виробничих типів сільськогосподарських підприємств

Сільське господарство складається з комплексу галузей рослинництва (зерновиробництво, овочівництво, садівництво та ін.) і тваринництва (скотарство, свинарство, вівчарство та ін.). Кожна галузь характеризується видом і призначенням кінцевої продукції, певною технологічною схемою виробництва, системою машин, особливістю організації праці та професійним складом працівників. За економічним значенням галузі поділяють на головні, додаткові та підсобні.

Головна галузь визначає спеціалізацію підприємства, тобто її продукція має найбільшу питому вагу в структурі товарної і валової продукції. Додаткові галузі сприяють розвитку головних, тобто в поєднанні з головними забезпечують раціональну побудову виробничої структури господарства і більш повне використання землі, техніки та робочої сили, а в цілому – максимальне виробництво продукції з мінімальними затратами. Підсобнігалузі, як правило, зосереджені на несільськогосподарському виробництві: переробні цехи або заводи (консервні, олійні, молочні та ін.); з виготовлення будівельних матеріалів (цегли, черепиці та ін.); обслуговуючі підрозділи (ремонтні майстерні, кузні, автомобільні господарства, електрогосподарства та ін.); підрозділи побутового призначення (хлібопекарні, їдальні, швейні майстерні та ін.)

Додаткові і підсобні галузі господарства повинні раціонально співпрацювати з головними. І це дає такі позитивні наслідки: 1) вони використовують сировину і відходи головних галузей, що зменшує втрати сільськогосподарської продукції (наприклад, у господарстві з головною зерно - виробничою галуззю в якості додаткових галузей можуть бути скотарство, свинарство або птахівництво, в яких зерно відіграє важливу роль у годівлі тварин); 2) більш раціонально використовуються основні ресурси виробництва; 3) збільшуються виробництво продукції і прибутки господарства та його працівників.

Сукупність господарств одного напряму спеціалізації, розміщених у певних природно-кліматичних умовах з однаковим рівнем поєднання галузей і інтенсивності виробництва, становлять виробничий тип сільськогосподарських підприємств. Науково обґрунтована спеціалізація і поєднання галузей господарства є основою організації раціонального виробничого типу підприємства, в якому виробництво ведеться на основі інтенсивних та ресурсозберігаючих технологій.

Слід зазначити, що не завжди до одного виробничого типу можна віднести господарства з однаковою провідною галуззю (наприклад, при поєднанні молочного скотарства з садівництвом і того ж скотарства з овочівництвом), адже підприємство одержує різну кінцеву продукцію. Тобто господарства з однаковою головною галуззю за різного їх поєднання слід поділяти на підтипи.

В Україні є кілька типів підприємств. У регіонах, наприклад, зернового виробництва (до яких відноситься перш за все південь країни) є такі підтипи: зерново-скотарський, зерново-свинарський, зерново-овочівницький, зерново-садівницький та ін.