Економічна суть та класифікація системи ведення господарства


Тема 2. Система ведення господарства

Контрольні питання

Прийоми та методи науки дослідження

Загальним прийомом дослідження кожної науки є аналіз і синтез. При цьому аналіз – це розкладання відповідного явища на окремі, більш прості частини та вивчення впливу кожної з них на загальний процес. Синтез поєднання складових частин в єдине ціле, що дає змогу сформувати цілісну картину процесу і зрозуміти закономірності його розвитку. Основними методами дослідження організації і планування аграрного виробництва є: статистичний, розрахунково-конструктивний, експериментальний, балансовий, монографічний та ін.

Статистичний метод – це узагальнення сукупності статистичної інформації та встановлення закономірності розвитку і впливу факторів на кінцеві результати. При цьому використовуються методи: групування, визначення середніх і відносних величин, ряди динаміки, баланси, кореляційно-регресійний і дисперсійний аналізи.

Розрахунково-конструктивний метод передбачає розробку і обґрунтування перспективних планів розвитку (при формуванні нових організаційно-господарських структур, обґрунтуванні спеціалізації господарства і поєднання галузей, системи ведення рослинництва та тваринництва, структури посівних площ, системи сівозмін, оптимізації машинно-тракторного парку та інших заходів). Часто ці заходи здійснюються шляхом розробки економіко-математичних моделей на електронно-обчислювальних машинах.

Експериментальний метод застосовують при здійсненні виробничої перевірки розроблених організаційно-економічних рекомендацій на прикладі окремих підприємств.

Балансовий метод зводиться до зіставлення показників наявності й потреби (наприклад, потреба в робочій силі й забезпеченість нею, потреба і надходження кормів та ін.).

Монографічний метод – детальне дослідження окремих економічних явищ з метою виявлення закономірностей і їх використання.

За допомогою названих методів фахівці можуть знаходити напрями раціональної побудови господарств, принципи ефективного використання їх виробничого потенціалу, розвитку підприємництва і підприємницької діяльності в аграрних господарствах.

1. Сутність науки.

2. Особливості організації сільськогосподарського виробництва.

3. Завдання науки.

4. Методи науки.

 

2.1. Економічна суть та класифікація системи ведення господарства.

2.2. Система рослинництва, тваринництва, підсобних виробництв.

 

Система ведення господарства – це сукупність соціально-економічних, організаційних, технічних і технологічних принципів побудови і ведення виробництва, що сприяють найбільш ефективному використанню наявних ресурсів. Розрізняють такі види систем: 1) регіональні (або територіальні) – для зони, області, району, підприємства; 2) галузеві – системи рослинництва, тваринництва, обслуговуючих та підсобних виробництв; 3) факторно-технологічні – системи землеробства, машин, добрив, годівлі тварин, оплати праці та ін.; 4) структурної побудови підприємства – виробнича, організаційна та соціальна. Кожний із наведених видів має свою організаційну систему, збалансованість яких забезпечує отримання найкращих результатів.

Кращі результати одержують тоді, коли вказані системи впроваджуються паралельно і по всіх галузях господарства. При цьому раціональна система повинна забезпечити: виконання договірних зобов’язань підприємства; удосконалення спеціалізації виробництва; повне і раціональне використання виробничого потенціалу; зменшення сезонності використання трудових ресурсів; ефективне ведення всіх галузей.