Питання №2 . Методи емпіричного й теоретичного рівня досліджень.

Розглянемо першу групу – емпіричні методи дослідження.

1. Перший із них – єспостереження,це активний пізнавальний процес, що спирається насамперед на роботу органів чуттів людини, таких як відчуття, сприйняття, уявлення предметів і явищ дійсності та його предметну матеріальну діяльність.

		Спостереження – метод пізнання дійсності, який ґрунтується на безпосередньому сприйнятті процесів, явищ, об’єктів за допомогою органів чуття, без втручання в їх буття дослідника.

Використання цього методу збагачує науку фактами безпосередньої дійсності, він використовується всіма науковими дисциплінами, починаючи ще з часів античного періоду.

Спостереження дає знання про зовнішні аспекти і властивості об’єкта. Пізнавальними результатами спостереження є опис мовними засобами предметів і явищ, а також схеми, таблиці, графіки, рисунки, діаграми.

Результати спостережень виражають за допомогою якісних і порівняльних понять. Якісні поняття („гарячий”, „жовтий”, „великий” тощо) характеризують різні властивості предметів, завдяки яким їх залучають до певного класу.

Для того щоб бути плідним методом пізнання, спостереженнямає задовольнити низкувимог, найважливішими з яких є:

q задуманість заздалегідь (спостереження проводиться для певного, чіткого поставленого завдання);

q планомірність (спостереження виконується за планом, складеним відповідно до завдання);

q цілеспрямування (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі викликають інтерес при дослідженні);

q активність (спостерігач активно шукає потрібні об’єкти, риси явища);

q систематичність (спостереження ведеться безперервно або за певною системою,повторюваність – пов’язано з тим, що одне спостереження не дасть істинних знань).

Варто пам’ятати, що спостереження як засіб пізнання дає первинну інформацію про світ.

2. Порівняння – один із найбільш поширених методів пізнання, який дає змогу встановити подібність і розходження предметів та явищ дійсності.

У результаті порівняння встановлюється те загальне, яке властиве двом або кільком об’єктам, а виявлення загального, що повторюється в явищах, як відомо, є сходинкою до пізнання законів і закономірностей.

		Порівняння – метод пізнання дійсності, покликаний встановлювати спільні й відмінні параметри між процесами, явищами, об’єктами.

Для того, щоб порівняння було плідним. Воно має задовольняти певним основним вимогам:

– по-перше, порівнювати слід лише ті явища, між якими може існувати визначена об’єктивна спільність;

– по-друге, для пізнання об’єктів їх порівняння має здійснюватись за найбільш важливими, суттєвими (у плані конкретного пізнавального завдання) рисами.

Отже, інформацію про об’єкт можна отримати двома шляхами: Це -

1. безпосередній результат порівняння (первинна інформація);

2. результат обробки первинних даних (вторинна або похідна інформація).

Метод порівняння, також, широко використовують для систематизації й класифікації понять, адже це дає змогу співвіднести невідоме з відомим, пояснити нове через вже наявні поняття і категорії.

Але, роль порівняння в пізнанні не варто переоцінювати, оскільки воно, як правило, має поверховий характер, відображаючи лише перші етапи дослідження. Водночас порівняння є передумовою для проведення аналогії (це теоретичний метод, який ми розглянемо далі).

У ХІХ ст. було сформовано порівняльно-історичний метод, який головну увагу звертає на історичні аспекти (походження, розвиток) схожих та неоднакових ознак.

Об’єкти чи явища можуть порівнюватися безпосередньо або опосередковано через їх порівняння з будь-яким іншим об’єктом (еталоном). У першому випадку отримують якісні результати (наприклад: більше – менше, вище - нижче).

Порівняння ж об’єктів з еталоном надає можливість отримати кількісні характеристики.

Такі порівняння називають вимірюванням – це є наступний метод.

3. Як сказав відомий вчений Д.І. Менделєєв: “Наука починається відтоді, як починаються вимірювання”. І це є важливим для точних наук.

Вимірювання,на відміну від порівняння, є більш точним пізнавальним засобом, що являє собою процедуру визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру (еталона).

При вимірюванні повинні бути такі основні елементи: об’єкт вимірювання; еталони; вимірювальні прилади; методи вимірювання.

Цінність вимірювання в тому, що воно дає точну, кількісно визначену інформацію про навколишній світ. У розвитку емпіричного пізнання вимірювання є його вищим і досконалішим способом. Перехід від спостереження до вимірювання вимагає відповідних приладів та інструментарію, нових понять і припущень.

4.Окремим випадком спостереження є експеримент– метод наукового дослідження, який пов’язаний з активним і цілеспрямованим втручанням дослідника в природні умови існування предметів і явищ або створення штучних умов, необхідних для виявлення його відповідної властивості.

		Експеримент(лат. – проба, дослід) – метод пізнання об’єктивної дійсності завдяки науково організаційному досліду, ініціюванню процесів, явищ.

Експериментальне вивчення об’єктів порівняно зі спостереженням має ряд переваг:

q у процесі експерименту можна вивчити явище “у чистому вигляді”, звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес;

q експеримент дає змогу досліджувати властивості об’єктів в екстремальних умовах;

q забезпечує достатню повторюваність для того, щоб відокремити суттєві риси та визначити зв’язки (тобто є можливість проводити дослід стільки разів, скільки це потрібно).

ПРИКЛАДИ: – спостереження за затемненням сонця.

– експеримент з пацюком – виробити певний рефлекс – щоб у відповідний час у нього виникала потреба в їжі.

Дослідження об’єкта проводиться поетапно: на кожному етапі застосовуються найдоцільніші методи відповідно до конкретного завдання.

Етапи експериментального дослідження

На етапі збору фактичного матеріалу і його первинної систематизації

Використовують:

1. Метод опитування поділяється на два види (анкетування, інтерв’ювання).

Опитування – дає змогу отримати як фактичну інформацію, так і оцінні дані, проводиться в усній або писемній формі.

При створенні анкети або плану інтерв’ю важливо сформулювати питання так, щоб вони відповідали поставленій меті.

Анкета може включати декілька блоків питань, пов’язаних не лише за рівнем періодичності використання тих чи інших засобів, а й оцінкою об’єкта дослідження.

Різновидом вибіркового опитування – єтестування.

Тестування проводиться з метою виявлення суттєвих ознак об’єкта, засобів його функціонування, використовується в лабораторних експериментах, коли масове опитування через анкетування неможливе.

Тестування інколи проводиться двічі:

- на початковому етапі дослідження, де воно виконує діагностичну функцію;

- і при завершенні дослідження, де воно виконує верифікаційну функцію.

Тести складають так, щоб однозначно виявити ті чи інші властивості опитуваних.

2. Лабораторні експерименти – це (спостереження за документними джерелами інформації, тестування).

3. Польові експерименти– це(відсторонене і приховане спостереження, а також “включене” – співучасть у дослідженні)

На другому етапі дослідження, методи, що використовують мають інше цільове призначення:

- обробку отриманих даних;

- встановлення залежності кількісних та якісних показників аналізу;

- інтерпретацію їхнього змісту.

Вибір і послідовність використання методів визначається послідовністю обробки даних.

На даному етапі широко використовуються методи статистичного аналізу, з якими ви познайомитесь на 2 курсі при вивченні дисципліни «Статистика»:

1. Кореляційний аналіз

2. Факторний аналіз.

3. Метод імплікаційних шкал.

4. Контент – аналіз.

5. Метод експертних оцінок

Розглянемо другу групу загальних методів наукового пізнання.

До складу методів, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях дослідження, прийнято відносити: абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, математичні методи: кореляційний аналіз, факторний аналіз, метод імплікаційних шкал, шкалювання та ін.