Курсовая работа: Амортизаційна політика підприємства в ринкових умовах господарювання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Вінницький національний технічний університет

Кафедра ЕПОВ

АМОРТИЗАЦІЙНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

курсова робота

з дисципліни “Економіка і організація виробництва”

Вінниця 2006

АНОТАЦІЯ

В даній курсовій роботі розглянуто амортизаційну політику підприємства в ринкових умовах господарювання, створено та зареєстровано приватне підприємство, як юридичну особу, розроблено його статут, установчі документи, також розроблено комерційну ідею, зроблено розрахунок вартості інтелектуальної власності, визначено потребу в капіталі, необхідного для початку підприємницької діяльності, вибрано оптимальне місце розташування підприємства та розраховано основні види податків.

ЗМІСТ

Вступ

1. Амортизаційна політика підприємства в ринкових умовах господарювання

2.      Розробка комерційної ідеї

3. Розробка установчих документів для створення суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи

4.      Розрахунок вартості інтелектуальної власності, що виступає внеском до статутного фонду господарського товариства

5.      Вибір оптимального місця розташування підприємства

6.      Визначення потреби в капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності

7.      Розрахунок основних видів податків, які повинен сплачувати суб’єкт бізнесу – юридична особа

Висновки

Література

Додатки

Додаток А. Реєстраційна карта

Додаток Б. Статут

Додаток В. Свідоцтво про державну реєстрацію

Додаток Г. Договір про передачу права власності на винахід

Додаток Д. Заявка про реєстрацію договору

ВСТУП

Однією з найважливіших сфер економічних відносин в державі є процес відтворення виробничого апарату. На шляху побудови ринкових відносин у нашій державі, поряд з формуванням ринку капіталу, цілеспрямованого регулювання потребує процес відтворення основних фондів, оскільки вони великою мірою визначають ефективність суспільного виробництва, темпи впровадження науково–технічного прогресу, зростання національного доходу і добробуту населення.

В даній курсовій роботі я хочу зупинитися на сутності, видах, методах амортизації основних фондів та амортизаційній політиці підприємства, оскільки ій належить ключова роль у регулюванні та управлінні процесом відтворення основних фондів. Амортизаційна політика – це сукупність заходів, спрямованих на забезпечення нормального режиму відтворення основних фондів. Найважливішою умовою ефективного функціонування підприємств у ринковому середовищі є забезпечення принципу сомофінансування, який передбачає здійснення господарської та інвестиційної діяльності за рахунок власних джерел (амортизації та нерозподіленого прибутку). Серед джерел самофінансування амортизаційні відрахування посідають головне місце тому, що завдяки синхронності між кругооборотом основних фондів і формуванням амортизаційного фонду, меншій їх схильності до кон’юнктурних коливань, пов’язаних з результатом господарської діяльності, вони більшою мірою, ніж прибуток, можуть бути фінансовою базою сомостійності підприємств у відтворенні основних фондів.

Крім того, амортизація в певній мірі виконує і стимулюючу функцію, передбачаючи найбільш повне використання основних фондів: чим довший період функціонування обладнання, тим більше виробляється продукції і тим швидше буде перенесена вартість основних фондів. Це дозволить зменшити їх недоамортизацію внаслідок морального зносу і знизити втрати підприємства, що дуже важливо в умовах ринку.

Метою даної курсової є поглиблення теоретичних знань та набуття практичних навичок у здійсненні економічних розрахунків.

Завданнями курсовою роботи є розкриття сутності амортизаційних відрахувань та амортизаційної політики підприємства в ринкових умовах господарювання, розробка комерційної ідеї та оцінка на предмет можливості її реалізації, розробка установчих документів для створення суб’єкта підприємницької діяльності – підприємства заснованого на власності об’єднання громадян, розрахунок вартості нематеріального активу, який пропонується внеском до статутного фонду, вибір оптимального місця розташування підприємства, визначення потреби в стартовому капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності, розрахунок величини основних видів податків.

1. АМОРТИЗАЦІЙНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

До найбільш прогресивних змін, викликаних реформуванням бухгалтерського обліку, можна віднести право підприємств самостійно встановлювати порядок нарахування амортизації, обравши один із методів, запропонованих П(С)БО 7[1]. Але, як показує практика, скористатися цим правом можуть не всі. На це є декілька причин. По-перше, в останні роки основна увага бухгалтерів прикута до податкового обліку: вимоги ст.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" цікавлять їх більше, ніж вимоги П(С)БО 7. Ситуація загострюється ще й тим, що вимоги цих двох документів істотно різняться. По-друге, облік в нашій державі було завжди суворо регламентовано, тому скористатися наданою свободою вибору непросто. Але зробити це необхідно.

Виділимо головні вимоги по нарахуванню амортизації основних засобів спочатку податковому, а потім у бухгалтерському обліку.

1. У податковому обліку амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій і інших поліпшень виробничих фондів.

2. Безкоштовно отримані фонди і невиробничі фонди не амортизуються.

3. Нарахування амортизації виробляється поквартально.

4. Використовується єдиний для всіх груп метод нарахування амортизації, тільки коефіцієнти різні.

5. База для нарахування амортизації - балансова (залишкова) вартість груп основних фондів на початок (перше число) звітного кварталу.

6. Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду.

7. Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 здійснюється до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

8. Балансова вартість групи 1 основних засобів зменшується при виведенні об'єкта основних фондів з експлуатації в будь-якому випадку. Наприклад, при продажі, ліквідації, капітальному ремонті, реконструкції, консервації.

9. Балансова вартість груп 2 ,3 і 4 основних засобів не змінюється при виході з експлуатації окремих об'єктів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їхньою ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією і консервацією.

10. Балансова вартість груп 2, 3 і 4 основних засобів зменшується у випадку виходу з експлуатації основних фондів груп 2,3 і 4 на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платнику податків у межах бартерних (товарообмінних) операцій).

В бухгалтерському обліку:

1. Амортизуються будь-які, що складаються на балансі підприємства основні засоби, у тому числі виробничі, невиробничі, безкоштовно отримані.

2. Нарахування амортизації виробляється щомісяця по кожному об'єкту окремо.

3. Амортизується первісна вартість основних засобів з урахуванням поліпшень, що привели до росту економічних вигод від використання об'єкта.4 Використовується кожний з 6 методів нарахування амортизації основних засобів на вибір. При цьому до різних об'єктів можуть застосовуватися різні методи амортизації Підприємство вправі змінювати метод нарахування амортизації протягом періоду експлуатації об'єкта.

5. Нарахування амортизації починається з місяця, що випливає за місяцем введення об'єкта в експлуатацію, і припиняється в місяці, що випливає за висновком об'єкта зі складу основних фондів. Якщо змінюється метод амортизації, новий метод повинний застосовуватися з місяця, що випливає за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.

6. У випадку реконструкції, модернізації, добудування, до устаткування і консервації об'єкта ОЗ нарахування амортизації припиняється.

Відмінності між вимогами податкового і бухгалтерського обліку колосальні.

Формування облікової політики в тому числі самостійний вибір тих чи інших її складових, є корисним не лише окремим підприємствам, а й розвитку економіки країни в цілому.[2]

Поняття "амортизація" в пункті 4 П(С)БО 7 визначено як "систематичний розподіл вартості що амортизується, основних засобів протягом строку їх корисного використання (експлуатації)". Амортизація нараховується на кожний конкретний об'єкт основний засіб, а нарахувати амортизацію - значить визначити (розрахувати) ту частину вартості об'єкта, що амортизується яка повинна бути віднесена до витрат поточного періоду.[1]

Відповідно до п.22 П(С)БО 7 не нараховується амортизація на такий специфічний об'єкт основних засобів як земля (в бухгалтерському обліку субрахунок 101 "Земельні ділянки").[1]

Об'єкт основних засобів (він же - об'єкт амортизації), крім первісної, балансової, справедливої та ін вартості, має ще й вартість, яка амортизується. Згідно з визначенням, яке наведене в пункті 4 П(С)БО 7, вартість, яка амортизується , - це "первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості". Якщо ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то вартість, що амортизується, може бути менше первісної або переоціненої, може дорівнювати їй, але не може перевищувати цю вартість.[1]

Розглянемо основні моменти щодо термінів нарахування амортизації на рис 1.1.

Рисунок 1.1 – Нарахування амортизації основних засобів

Нарахування амортизації основних засобів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнані цього об'єкта активом, але не більше 20 років.

Термін корисного використання встановлюється підприємством з

урахуванням таких чинників:

- передбачувана інтенсивність використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний або моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження стосовно термінів використання об'єкта тощо.

Термін корисного використання переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від використання об'єкта.

Метод нарахування амортизації обирається підприємством самостійно з врахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Якщо очікуваний спосіб отримання економічних вигод змінюється, обирається інший метод нарахування амортизації.

У стандарті прямо не сказано, що до різних об'єктів необоротних активів можуть застосовуватися різні методи нарахування амортизації. Однак такий висновок можна зробити виходячи із загальної концепції розділу "Амортизація основних засобів" П(С)БО 7 і другого абзацу п. 28, згідно з яким "метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використаний". Тут термін "об'єкт основних засобів" використовується в однині, що передбачає можливість зміни методу нарахування амортизації навіть стосовно одного конкретного об'єкта.[1]

Пунктом 26 П(С)БО 7 встановлено такі методи нарахування амортизації для основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів):

- прямолінійний;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивний;

- виробничий.

Для інших необоротних матеріальних активів використовуються не усі методи нарахування амортизації.[1]

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розглянемо суть кожного із методів нарахування амортизації основних засобів та їх основні економічні характеристики, що можуть вплинути на вибір конкретного методу амортизації.

За прямолінійним методом річна сума амортизації (АВ) визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів:

.                                       (1.1)

Норма амортизації (На)

,                                                       (1.2)

де      АВ - річна сума амортизаційних відрахувань;

Пв - первісна вартість;

Лв - ліквідаційна вартість;

Т - термін корисного використання об'єкта;

На- норма амортизаційних відрахувань.[3]

Істотною характеристикою оптимального вибору методу нарахування амортизації є рівномірність. Із запропонованих до застосування П(С)БО 7 методів амортизації єдиним методом, що передбачає рівномірне нарахування амортизації, є прямолінійний метод. У цьому випадку щорічно амортизується рівна частина вартості основних засобів. Зазвичай прямолінійний метод застосовують для тих об'єктів, які виконують відносно постійний обсяг роботи і для яких основним чинником, що обмежує термін використання, є тривалість експлуатації, а не моральне старіння. Як приклад можна назвати газопроводи, цистерни тощо.[1]

Прямолінійний метод є найбільш поширеним в усьому світі. Для вітчизняних підприємств за винятком кількох видів транспортних засобів, вартість яких амортизували з використанням виробничого методу, до 01.07.1997р. прямолінійний метод був єдиним методом нарахування амортизації основних засобів. Він є простим у застосуванні його нормативи легко коригувати Саме в цьому полягає його єдина, але дуже важлива перевага перед іншими методами амортизації.

На даний час, як оптимальний, прямолінійний метод може бути рекомендовано для нарахування амортизації вартості будівель і споруд, більшості видів промислового обладнання різних галузей, інструментів, приладів, інвентарю тощо.

Наступні три методи ( зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний ) становлять групу прискорених методів амортизації. Характерною особливістю цих методів є те, що в перші періоди амортизуються більші суми, а в останні – менші, тому їх ще називають регресивними методами амортизації. Тобто при використанні методів зменшення залишкової вартості зменшення сум амортизації, що їх нараховують кожного року відбувається нерівномірно.[3]

У країнах з розвиненими ринковими відносинами основне призначення прискорених методів полягає у зниженні податкового навантаження у початковий період використання основних засобів. Кошти, які зекономили у цей час на сплаті податку, можуть бути спрямовані на компенсацію витрат, пов'язаних з оновленням обладнання. Але для нашої країни це питання не є актуальним, оскільки "податкову" амортизацію встановлює держава у законодавчому порядку.

Застосування методу зменшення залишкової вартості передбачає використання фіксованої (в процентах) норми річної амортизації. Цей метод засновано на припущені, що новий об'єкт основних засобів дасть найбільшу віддачу в першій рік його експлуатації Потім його віддача (продуктивність, потужність) з року в рік меншає. Відповідно в перший рік експлуатації об'єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожному наступному.

При методі зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Залишкова вартість - це різниця між первісної вартістю та сумою нарахованого зносу у попередніх періодах.[1]

Річна норма амортизації (у відсотках ) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкт на його первісну вартість.[1]

Річна сума амортизації (АВ) визначається за формулою:

.                                               (1.3)

Залишкова вартість об'єкта (Зв):

Зв=Пв-З .                                                  (1.4)

Норма амортизації (На) визначається так:

,                                  (1.5)

де      Зв - залишкова вартість;

З- сума нарахованого зносу у попередніх періодах;

Пв - первісна вартість;

АВ - норма амортизації,

Т - термін корисного використання об'єкта основних засобів;

Лв - ліквідаційна вартість[3].

За методом прискореного зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється виходячи із строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

,                                                        (1.6)

,                                                 (1.7)

де      АВ - річна сума амортизації;

Зв - залишкова вартість;

На - норма амортизації;

Т - термін корисного використання об'єкта.[3]

Сума амортизації останнього року корисного використання об'єкта повинна бути такою, щоб його залишкова вартість на кінець останнього року експлуатації дорівнювала його ліквідаційній вартості.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості щодо розрахунку норми амортизації - найпростіший із прискорених методів. У цьому випадку норму визначають як подвійну норму прямолінійного методу. Дещо лякає нелінійний характер нарахування амортизації за цим методом. Але для деяких об'єктів, зокрема для комп'ютерів, які зазнають швидко морального зносу, метод прискореного зменшення залишкової вартості є найбільш прийнятним.

На відміну від двох попередніх методів кумулятивний метод хоч і є прискореним (регресивним), але належить до лінійних методів.[3]

Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

,                                                (1.8)

де      АВ - річна сума амортизаційних відрахувань,

Пв - первісна вартість;

Лв - ліквідаційна вартість;

Т3 - кількість років, що залишилося до кінця корисного використання об'єкта;

Tc - сума числа років служби об'єкта основних засобів.

Т3( кількість років, що залишилося до кінця корисного використання об'єкта основних засобів) кожного року зменшуватиметься на 1.

Тз/Тс - це кумулятивний коефіцієнт, в якому знаменник - показник постійний, а чисельник змінюється щороку.[3]

Зазвичай прискорені методи застосовують у випадках, коли об'єкти основних засобів зазнають швидкого модального зносу, як, наприклад, персональні комп'ютери. Прискорені методи нарахування амортизації можна також використовувати з метою збереження відносної рівноваги між сумую витрат на ремонт об'єктів основних засобів і амортизацією, яку щороку нараховують протягом усього терміну їх корисного використання. Прикладом основних засобів, у міру старіння яких значно зростають витрати на ремонт, технічне обслуговування та експлуатацію можуть слугувати транспортні засоби.

За виробничим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

,                                                     (1.9)

де      АВ_м - місячна сума амортизаційних відрахувань;

Ом - місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

Ba - виробнича ставка амортизації

,                                                 (1.10)

де      О - загальний обсяг продукції (робіт, послуг);

Пв - первісна вартість;

Лв - ліквідаційна вартість.[3]

Цей метод можна назвати також методом нарахування амортизації пропорційно обсягу виконаних робіт.

Виробничий метод засновано на припущенні, що розмір амортизації (зносу) залежить тільки від інтенсивності експлуатації об'єкта незалежно від терміну, тобто тривалість (кількість років) експлуатації об'єкта не впливає на суми амортизації, що нараховується.

Застосування виробничого методу обмежене не тільки тим, що не завжди є можливість визначити виробничу потужність об'єкта протягом усього терміну його корисного використання. Не рідко в цьому немає потреби. Але для амортизації вартості основних засобів, які самостійно можуть виконувати конкретний обсяг робіт, цей метод є вкрай ефективним.

Зазначимо, що із загального переліку дозволених до застосування методів нарахування амортизації один метод виділено особливо - так званий "податковий метод"

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" [4], на відміну від П(С)БО 7, жорстко регламентує порядок нарахування амортизації і не допускає можливості будь-якого вибору. Тому який би метод (або методи) не вибрало підприємство для нарахування амортизації в бухгалтерському обліку в податковому обліку потрібно діяти твердо дотримуватись вимог, викладених у ст.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", яка так і називається "Амортизація" Проте, якщо розглядати ст.8 ширше, то можна стверджувати, що вона регламентує не тільки порядок нарахування амортизації, але й податковий облік основних фондів загалом. Звертає на себе увагу і те, що в назві ст. 8 основні фонди не згадуються, а це дозволяє зробити висновок, що з погляду оподаткування, інтерес викликають не основні фонди як такі, а тільки їхній вплив на об'єкт оподаткування. А цей вплив саме і проявляється переважно через амортизацію, адже відповідно до ст. З Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток який визначається за формулою:

  ,                                              (1.11)

де      П – прибуток (об’єкт оподаткування);

ВВс – скоригований валовий дохід;

Вв – валові витрати;

АВ – сума амортизаційних відрахувань.

Отже, амортизаційні відрахування з метою оподаткування не включаються до валових витрат, вони є самостійним показником, що бере участь (на рівні з валовими витратами) у розрахунку оподатковуваного прибутку Для того, щоб цей показник визначити, потрібно дотримуватись правил податкового обліку основних фондів, встановлених ст. 8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". До основних можна віднести такі правила податкового обліку основних засобів:

- амортизується не вартість (як у бухгалтерському обліку) основних фондів, амортизуються витрати на їх виготовлення, придбання або поліпшення Тому не амортизується в податковому обліку, наприклад, вартість безкоштовно отриманих основних фондів. З іншого боку, основні фонди можуть бути не введені в експлуатацію, можуть повністю або частково не використовуватися, але оскільки витрати здійснено, амортизація продовжує нараховуватися;

- об'єктом нарахування амортизації с балансова вартість групи. Ця величина, хоча і формується внаслідок операцій з основними фондами, все ж відносно самостійна. Рух основних фондів не завжди супроводжується зміною балансової вартості групи Тому може виникнути ситуація, коли основних засобів уже немає, а балансова вартість ще залишилася. Можлива й протилежна ситуація: балансова вартість тієї чи іншої групи дорівнює нулю, але в складі цієї групи ще є основні фонди;

- для цілей податкового обліку обов'язковий пооб'єктний облік балансової вартості тільки основних фондів групи 1. Основні фонди груп 2,3 і 4 враховуються не пооб'єктно, а за сукупною балансовою вартістю відповідної групи.[4]

Порядок нарахування амортизації викладено в пп.8.3.1 ст.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" і може бути подано у вигляді формули

,                                              (1.12)

де      АВ – сума амортизаційних відрахувань;

         БВ – балансова вартість групи на початок звітного періоду;

         На – норма амортизації для відповідної групи.[3]

Норми амортизації – показники задані, вони встановлені в п.8.6 ст.8 Закону. Норми амортизації з розрахунку на квартал встановлені в таких розмірах:

1 група - 2%;

2 група - 10%;

3 група - 6%;

4 група -15%.[4]

Отже, основним для цілей податкового обліку є поняття балансової вартості груп основних фондів, оскільки саме цей показник платник податку розраховує самостійно. Від правильності розрахунку балансової вартості групи залежить правильність нарахування амортизації.

Норми амортизації застосовуються до балансової вартості груп на початок періоду. Тому витрати на придбання основних фондів, здійсненні у поточному кварталі, почнуть амортизуватися тільки з наступного кварталу. І навпаки: основні фонди, що вибули в поточному кварталі, зменшать балансову вартість групи тільки на початок наступного періоду. Це необхідно враховувати при здійсненні операцій, внаслідок яких зменшується балансова вартість груп. Балансова вартість об'єкта або групи до моменту продажу (або до моменту здійснення іншої операції, що зменшує балансову вартість груп) визначається як балансова вартість на початок кварталу, зменшена на суму амортизаційних відрахувань за цей квартал.[4]

Метод нарахування амортизації, передбачений податковим законодавством, видається багатьом бухгалтерам найбільш привабливим. Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено конкретні норми амортизацій та чітко регламентовано порядок її нарахування. Аргументом на користь вибору "податкового методу" нарахування амортизації є передбачувана можливість скорочення обсягу облікової роботи. Але якщо проаналізувати це питання докладно, то з'ясується, що застосування "податкового методу" нарахування амортизації в бухгалтерському обліку, найімовірніше, призведе до додаткових проблем. Деякі фахівці трактують право підприємств на вибір податкового методу буквально - як можливість використання положень ст.8 "Амортизація" Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" для відображення в бухгалтерському обліку будь-яких операцій з основними засобами. При цьому роблять єдине застереження про нарахування в бухгалтерському обліку амортизації за кожним окремим об'єктом основних засобів, а не за групами. В інших питаннях (порядок обліку витрат на ремонт і модернізацію, облік індексації тощо) запропоновано спиратися на норми закону. Але П(С)БО 7 дозволяє використовувати у бухгалтерському обліку тільки норми та методи нарахування амортизації основних засобів передбачені податковими методами. Ніяких вказівок щодо можливості використання в бухгалтерському обліку решти положень ст.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", окрім поквартального нарахування амортизації за трьома фіксованими ставками методом зменшення залишкової вартості або "прискореним податковим" методом для певної категорії основних засобів групи З, П(С)БО 7 не передбачено.

Вибір оптимального методу нарахування амортизації для кожного конкретного об'єкта необоротних активів є головною складовою формування амортизаційної політики підприємства Але метод амортизації, хоча і впливає істотно на її розмір, характеризує якісний бік процесу розподілу

Не менш важливим в амортизаційній політиці, насамперед для бухгалтера, є кількісний критерій амортизації Таким критерієм можна вважати відносний розмір амортизації, виражений нормою амортизації, яка залежить в основному від 4-ох факторів:

- вартості об'єкта основних засобів,

- ліквідаційної вартості,

- строку корисного використання,

- методу нарахування амортизації.[4]

Коли обрані методи або встановлені норми амортизації неповною мірою відповідають очікуваним економічним вигодам від використання об'єкта основних засобів, П(С)БО дозволено здійснювати їх коригування Згідно з П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" таке коригування вважають зміною облікової оцінки.[5]

Зміни облікової оцінки не вимагають коригування за попередні періоди Коригування здійснюється шляхом зміни норми амортизації, розрахованої відповідно до прийнятого у результаті коригування методу амортизації Під час розрахунку скоригованої норми амортизації за вартість об'єкта основних засобів беруть його залишкову вартість на момент коригування.[5]

Таким чином, при формуванні амортизаційної політики бухгалтер повинен враховувати наступні особливості:

1. За всіма методами амортизації (крім виробничого) здійснюється розрахунок річної норми та суми амортизації. Місячна сума амортизації щороку однакова і визначається діленням річної суми амортизації на І 2.

2. Не прослідковуються відмінності в нарахуванні амортизації основних засобів різного призначення (виробничого та невиробничого).

3. Амортизація сприймається не як перенесення вартості, а як процес, який передбачає розподіл вартості, що амортизується.

4. Амортизаційний процес ґрунтується на чіткому визначені показників, що формують суму амортизації (вартість, що амортизується, ліквідаційна вартість, строк корисного використання тощо).

5. Знос об'єкту основного засобу розглядається як накопичення його амортизації. Тому логічним є відображення амортизації як збільшення зносу із включення її у витрати.

2. РОЗРОБКА КОМЕРЦІЙНОЇ ІДЕЇ

Майбутні засновники підприємств, які мають необхідні навички
створення підприємств, значно частіше потерпають від відсутності
перспективних комерційних ідей, ніж від відсутності фінансових ресурсів. Життєздатні комерційні ідеї потрібні не тільки для того, щоб почати свою власну справу, але й для успішного функціонування бізнесу на всіх його етапах. Нові комерційні ідеї потрібні:

- для розробки нових видів продукції, послуг, диверсифікації існуючого виробництва;

- для захоплення нових ринків та залучення нових клієнтів;

- для зменшення рівня витрат;

- для підвищення прибутковості бізнесу тощо.[6]

Моя комерційна ідея полягає у виробництві та розповсюдженні пресформ пластикової пляшки. Перше питання, що виникає, це питання про необхідність даного продукту. Як відомо на Україні є багато фірм, підприємств та цілих корпорацій, що мають відношення до виробництва продуктів харчування, і як тару використовують пластикові пляшки. Найбільш поширеним продуктом є мінеральна вода. Крім цього пластикові пляшки використовуються для оцту, олії, пива.

Другим постає питання про конкурентну спроможність підприємства, що створюється.

Найбільшими підприємствами по виготовленню подібної продукції в Україні є “Хекро ПЕТ” – у місті Хмельницький та “АКВА ПЛАСТ” – у місті Київ. Крім того, кожне з цих підприємств має філії, розташовані по різним містам України.

Згадані вище фірми є важливими та сильними конкурентами. Крім того вони існують по 5 років кожна. Це, в свою чергу, означає, що в обох фірм є постійні клієнти, що купують продукцію або на головному підприємстві, або на одній з філій. Звичайно, якщо моє підприємство буде мати певні переваги, то частина клієнтів буде купувати продукцію моєї фірми, але не всі.

Однією з переваг мого підприємства над іншими подібними буде ціна. Планується встановити наступні розцінки:

-     пресформа пластикової пляшки – 25 копійок за шт.

-     кришка – 3 копійки за шт.

Дана ціна на 1 копійку (за шт.) менше, чим у підприємств-конкурентів.

Дана знижка на перший погляд несуттєва. Але ж продукція такого виду

продається та купується лише ящиками. Мінімальна кількість, яку може придбати клієнт за один раз - 1 ящик пресформ, який містить 6336 шт., або 1 ящик кришок для пластикових пляшок , що містить 4500 шт.. Отже, при купівлі одного ящика пресформ клієнт сплачує 1584 грн., в той час, як для інших фірм – 1647грн, кришок – 135грн. проти ціни конкурентів у 180грн. Зазвичай, крупні виробники не обмежуються 1 ящиком даної продукції. Тому можна зробити висновок, що користуючись послугами нашої фірми, клієнти отримуватимуть велику перевагу, в порівнянні з іншими подібними фірмами.

Вибір клієнтами фірми, що пропонує аналогічну продукцію, залежить також і від відстані від даного підприємства до підприємства-виробника, оскільки клієнт сам платить за перевезення придбаного товару. Наша фірма здійснюватиме перевезення товару будь-яким клієнтам. Крім того, пропонується безкоштовне перевезення в межах області у разі, якщо клієнт хоче придбати товар оптом – таку кількість, що заповнює всю фуру.

Виходячи з наведених вище переваг та беручи до уваги місце розташування створюваної фірми, та місця розташування підприємств по виробництву продукції, що потребує пластикових пляшок, можна визначити потенційних клієнтів.

По-перше, важливими клієнтами можуть стати такі великі, розвинуті та відомі фірми у місті Вінниця, як “Авіс”, “Панда” та “Аква”.

“Авіс” виготовляє однойменну продукцію: мінеральну воду, олію, оцет.

ВФ “Панда” виготовляє мінеральну воду, відому за торговою маркою “Караван”.

АПК “Аква” виготовляє мінеральну воду під торговою маркою “Абсолют”.

Крім того, є велика кількість фірм, що виготовляють мінеральну воду у Вінницькій та сусідніх областях, яким вигідніше користуватись нашими послугами, враховуючи перш за все відстань та нижчі ціни. До таких фірм, що також є потенційними клієнтами, відносяться:

-     ЗАТ “МКЗ Регіна” (м. Муровані Курилівці) під торговою маркою

“Регіна”;

-     ТОВ “Альтаір”(м. Бар) під торговою маркою “Барчанка ”;

-     УГТОВ “Чарте” (м. Козятин) під торговою маркою “Ріна”;

-     ТОВ “Чиста Криниця ” (м. Бердичів) під однойменною торговою

маркою;

та інші невеликі фірми та заводи, що знаходяться у Вінницькій області.

Але, не зважаючи на відстань, на поступки в ціні на продукцію чи інші можливі переваги над подібними фірмами, успіх залежить від керівника. Важливою є така риса характеру, як комунікабельність, вміння представити свою продукцію. Адже фірми будуть користуватися нашими послугами, у разі, якщо вони зрозуміють вигідність пропозиції.

Я планую, що обсяги продажів складуть 1000 ящиків пресформ та таку ж кількість кришок за рік. На виробництво однієї пресформи потрібно буде витратити 20 копійок, кришки – 2 копійки, тобто витрати на виготовлення одного ящика пресформ складуть 1267 грн., а ящика кришок – 90грн.

Річний дохід становитиме при запланованих обсягах продажу складе

грн.

Заплановані витрати на виробництво

грн.

Для налагодження виробництва та постачання необхідно буде придбати обладнання для виробництва пресформ і кришок на суму 50000 грн. На виробництво перших 50 ящиків кришок необхідно буде витратити грн., пресформ - грн. Тобто для реалізації даної комерційної ідеї мені знадобиться  грн., плюс оренда приміщення та інші незаплановані витрати, тобто загальна прогнозована сума стартового капіталу – 130000 грн.

Однин вантажний автомобіль зможе перевозити 10 ящиків за один раз, тому необхідно буде здійснити 200 перевезень одним автомобілем для перевезення 2000 ящиків товару.

Максимальні витрати на перевезення, при купівлі клієнтами всього товару оптом, врахувавши, що максимальна відстань, на яку потрібно буде перевезти товар в межах області – 180 км, і при витратах 2 грн. на 1км, та вартості оренди автомобіля 100 грн. в день, складуть

грн.

Врахувавши витрати прогнозований прибуток за рік складе

грн.

Після сплати ПДВ грн. та податку на прибуток грн. я отримаю грн. чистого прибутку на рік.

Для відкриття справи доведеться взяти позику в розмірі 130000 грн., яку, якщо врахувати, що я половину річного прибутку, тобто грн., витрачатиму на повернення позики, я зможу повернути її через  роки.

Я вважаю, що дана комерційна ідея має хороші шанси бути реалізованою. Попит на пресформи буде збільшуватись прямо пропорційно до попиту на продукцію фірм-клієнтів, а особливо до попиту на мінеральну воду. Причому більший попит передбачається наприкінці весни, влітку та в першому місяці осені, коли продаж мінеральних вод здійснюється у набагато більших масштабах порівняно з холодною порою року.

3. РОЗРОБКА УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Для створення суб'єкта бізнесу ¾ юридичної особи необхідно підготувати та подати до державного органу реєстрації, який знаходиться за місцем розташування офісу суб'єкта бізнесу, такі документи:

1. Реєстраційну картку встановленого зразка.

2. Рішення власника про створення суб’єкта бізнесу.

3. Статут.

4. Установчий договір.

5. Документ про сплату реєстраційного мита (7 н.м.з.п.).

6. Документи, які підтверджують сплату внесків до статутного фонду (для акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю).[7]

За для створення суб’єкта підприємницької діяльності, будемо керуватися наступними даними:

Організаційно-правова форма: підприємство засноване на власності об’єднання громадян.

Число засновників: 1 юридична особа.

Величина статутного фонду 50000 грн.

Реєстраційна картка заповнюється заявником та має вигляд, що наведено у додатку А.

Установчий (засновницький) договір - це угода між засновниками суб'єкта бізнесу, в якій регламентуються питання створення суб'єкта бізнесу, формування статутного фонду, даються відомості про засновників, обумовлюються майнові, фінансові, організаційні умови взаємодії між засновниками, порядок розподілу прибутку та покриття збитків тощо. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну діяльність. Його зміст¾ порядок об'єднання майна, капіталів і підприємницьких зусиль засновників з метою отримання прибутку. Оскільки задане підприємство має лише одного засновника, то немає потреби розробляти установчий договір.[7]

Статут ¾ це основний документ, який регламентує діяльність суб'єкта бізнесу. Завдання статуту ¾ дати повне уявлення про правовий статус підприємства як самостійного суб'єкта господарювання, що має права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління. У цьому розумінні статут ¾ нормативний документ підприємства, що доповнює та конкретизує більшість положень установчого (засновницького) договору.

Статут пишеться в довільній формі та повинен містити такі обов'язкові відомості: засновники (власники) суб'єкта бізнесу; повна назва та повне найменування суб'єкта бізнесу; місцезнаходження суб'єкта бізнесу (повна адреса); мета та предмет діяльності; порядок утворення майна; органи управління, порядок їх створення та компетенція; повноваження трудового колективу та його виборних органів; умови реорганізації та ліквідації.

Чинне законодавство не містить спеціальних вимог щодо змісту та розмежування окремих положень установчого (засновницького) договору та статуту. Разом з тим, як правило, статут складається з таких розділів:

1.         Загальні положення. Тут подаються відомості про найменування та повну назву суб'єкта бізнесу, форму власності, засновників, нормативні акти, за якими буде діяти суб'єкт бізнесу; юридичну адресу офісу суб'єкта бізнесу тощо.

2.         Предмет, основні цілі та напрями діяльності. Тут дається докладний перелік видів діяльності суб'єкта бізнесу та мета його створення.

3.         Майно (фонди) суб'єкта бізнесу. Даються відомості про порядок формування майна, статутного та інших фондів суб'єкта бізнесу, питому вагу в статутному фонді кожного із засновників тощо.

4.         Виробничо-господарська діяльність. Даються відомості про права та обов'язки суб'єкта бізнесу в усіх сферах виробничо-господарської діяльності.

5.         Управління суб'єктом бізнесу (наприклад, підприємством) та його трудовий колектив. Даються відомості про керівні органи суб'єкта бізнесу, порядок їх формування, права та компетенцію. Визначаються повноваження трудового колективу та його виборних органів.

6.         Організація та оплата праці. Визначається механізм оплати праці керівного складу та найманих працівників, форми та системи оплати праці, порядок преміювання працівників тощо.

7.         Розподіл прибутку та відшкодування збитків. Даються відомості про те, як буде розподілятись прибуток, отриманий суб'єктом бізнесу в ході здійснення своєї діяльності.

8.         Облік, звітність та контроль. Даються відомості про організацію обліку, звітності та контролю за роботою суб'єкта бізнесу (підприємства), роботу ревізійної комісії тощо.

9.         Зовнішньоекономічна діяльність. Визначається порядок та напрямки організації зовнішньоекономічної діяльності суб'єкта бізнесу.

10.      Припинення діяльності (реорганізація та ліквідація). Визначається, яким чином буде робитись реорганізація суб'єкта бізнесу та його ліквідація.

Крім зазначених, до статуту та установчого (засновницького) договору можуть бути включені й інші положення, які не суперечать чинному законодавству.

Статут створюваного підприємства наведено у додатку Б.

Статут та установчий (засновницький) договір підписують усі засновники, тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом (для фізичних осіб) або печатками (для юридичних осіб) та подають на реєстрацію. Тільки після державної реєстрації суб'єкт бізнесу вважається створеним і дістає право на своє функціонування.

Завершується створення суб'єкта бізнесу видачею йому свідоцтва про державну реєстрацію. Новоствореному суб'єкту бізнесу присвоюється 8-ми значний ідентифікаційний код, який слугує для ідентифікації суб'єкта бізнесу в ринковому просторі. За цим кодом суб'єкт бізнесу - юридична особа заноситься до Державного реєстру підприємств та організацій України.

Реєстраційне свідоцтво має вигляд, наведений у додатку В.

Розробка установчих документів дає можливість зрозуміти усю їх важливість та необхідність для підприємства, а також дає можливість загалом та у нюансах детально розробити основні засади роботи підприємства.[7]

4. РОЗРАХУНОК ВАРТОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, ЩО ВИСТУПАЄ ВНЕСКОМ ДО СТАТУТНОГО ФОНДУ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА

На підприємстві виготовляють 1000 виробів "А", 1100 виробів "Б" та 1200 виробів "В". Собівартість виробів , витрати на матеріали , основна заробітна плата основних робітників , ціна реалізації виробів , коефіцієнт, який враховує зменшення прибутку через сплату податків на додану вартість , ставка податку на прибуток , відрахування у фонди соціального спрямування , відомості про вартість цілісного майнового комплексу .

Таблиця 4.1 Початкові дані

Фізична особа має патент, впровадження якого дасть можливість зменшити витрати на матеріали , основну заробітну плату основних робітників , накладні витрати  на декілька процентів. В результаті впровадження нововведення підприємство має змогу збільшити реалізацію виробів  за тією ж ціною, що призведе до збільшення прибутку підприємства. Ці відомості, а також величина витрат на впровадження нововведення  наведені в таблиці (4.2).

Таблиця 4.2 Зміна витрат при впровадженні патента

Визначимо прибуток, який отримувало підприємство від реалізації одного виробу до впровадження нововведення:

,                                    (4.1)

де    – ціна реалізації виробу до впровадження нововведення, грн.;

 – собівартість виробу до впровадження нововведення, грн.;

 – ставка податку на прибуток, %;

 –- податок на додану вартість, який повинно сплачувати підприємство, грн.;

 – адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати в розрахунку на один виріб.[7]

В свою чергу величини  та  розраховуються за формулами:

, грн.,                                                 (4.2)

де     – зустрічна ставка податку на додану вартість, %;

 – вартість матеріалів, які потрібно було придбати для виготовлення одного виробу, грн.

, грн.,                                                 (4.3)

де     – норматив, який визначає величину адміністративних витрат. [7]

 (грн.)

 (грн.)

 (грн.)

Підрахуємо загально виробничі витрати в розрахунку на один виріб та адміністративні витрати на один виріб до впровадження здобутків певної інтелектуальної власності:

, грн.,                                                    (4.4)

де  - величина заробітної плати основних робітників з нарахуваннями, грн.

 (грн.)

 (грн.)

 (грн.)

 (грн.)

 (грн.)

 (грн. )

Візьмемо до уваги, що витрати  та  після впровадження здобутків інтелектуальної власності не змінюються.

Підрахуємо нові витрати підприємства на основні матеріали

,                                     (4.5)

де  – вартість основних матеріалів до впровадження нововведення, грн.;

 – зменшення витрат на матеріали після впровадження нововведення, %.[7]

(грн.)

(грн.)

(грн.)

Підрахуємо нові витрати підприємства на заробітну платню

,                                                  (4.6)

де  – вартість заробітної плати робітників до впровадження нововведення, грн.;

 – зменшення витрат на заробітну плату після впровадження нововведення, %.[7]

(грн.)

(грн.)

(грн.)

Підрахуємо нову собівартість виробу після можливого впровадження нововведення

,                                                (4.7)

де  – нові витрати на матеріали, грн.

 – нова основна заробітна плата основних робітників, грн.

 – загально виробничі витрати в розрахунку на один виріб після впровадження здобутків інтелектуальної власності. [7]

(грн.)

(грн.)

(грн.)

Визначимо прибуток, який може отримати підприємство від реалізації одного виробу після можливого впровадження нововведення

,грн.,                         (4.8)

де .

(грн.)

 (грн.)

 (грн.)

Додатковий прибуток, який може отримати підприємець за рік від можливого впровадження нововведення

,                                            (4.9)

де  – прибуток на один виріб після впровадження нововведення, грн.;

 – кількість виробів, що реалізуються після впровадження нововведення, шт.;

 – кількість виробів до нововведення. [7]

(шт.)

(шт.)

(шт.)

(грн.)

(грн.)

(грн.)

Підрахуємо можливе збільшення річного прибутку після впровадження нововведень:

,                                        (4.10)

(грн.)

Додатковий прибуток, який може отримати виробник, з урахуванням нормативних термінів окупності втрат

,                                                     (4.11)

де  – одноразові витрати, які необхідно здійснити для впровадження нововведення, грн.;

 – строк окупності витрат. [7]

(грн.)

Розрахуємо вартість нематеріального активу, що вноситься внеском до статутного фонду підприємства.

,                                             (4.12)

де  – ставка капіталізації, що складає 0,12. [7]

(грн.)

Отже, отримано додатній результат, який означає, що запропонована внеском до статутного фонду інтелектуальна власність є ефективною для даного товариства.

Оскільки вартість інтелектуальної власності, що виступає внеском до статутного фонду господарського товариства, задовольняє інвестора, то між власником інтелектуальної власності та суб’єктом підприємницької діяльності, до статутного фонду якого вноситься даний нематеріальний актив, укладається договір про передачу прав інтелектуальної власності у вигляді внеску до статутного фонду.

Договір на передачу права власності на винахід має за мету повністю передати права власника патенту на винахід господарському товариству як внесок до статутного фонду цього товариства. В цьому випадку власник патенту повністю втрачає свої права на цей патент.

Передача права на винахід та прав на користування винаходом може здійснюватись тільки в межах строку дії відповідного патенту. [7]

Договір на передачу прав власності на винахід наведено в додатку Г.

Договір про передачу прав власності на винахід обов’язково повинен бути зареєстрованим в Державному агентстві України з охорони промислової власності. Тільки в цьому випадку він вважається чинним. [7]

Заявку про реєстрацію договору про передачу права власності в Держпатенті України наведено в додатку Д.

5. ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

До стратегічних питань підприємництва відноситься вибір місця розташування суб'єкта бізнесу - підприємства.

Зрозуміло, що основний вплив на результати діяльності підприємства має місце розташування самого підприємства.

Місцем розташування підприємства є те місце, де знаходяться його виробничі, торговельні та інші підрозділи, які найбезпосереднішим чином впливають на отримання доходів. Якщо ці приміщення розташовані за різними адресами, тобто підприємство має декілька місць розташування, то прийнято говорити про «фірму», представлену багатьма підприємствами.

Вибір місця розташування підприємства може бути обмеженим або вільним.

На вибір місця знаходження підприємства впливають такі основні фактори:

-  витрати на транспортування матеріалів, сировини, комплектуючих, товарів тощо;

-  витрати на заробітну плату в місці знаходження підприємства;

-  витрати на оренду приміщень (або побудову нових);

-  відрахування за діючою системою оподаткування в місці розташування підприємства;

-  вплив інфраструктури тощо.

   Загальне правило вибору оптимального місця розташування підприємства: «Підприємство повинно бути розташовано там, де результати його роботи, які залежать безпосередньо від місця знаходження підприємства, в найбільшій мірі перевищували б відповідні витрати». [7]

Виберемо оптимальне місце розташування підприємства.

Для кожного із варіантів можливого розташування підприємства, які задані в завданні, нарисуємо схеми руху, за якими матеріали та сировина будуть доставлятися з пункту, який визначає джерело постачання (В), до точок, в яких планується розмістити підприємство (7, 11, 23, 14, 16, 18). Схема руху наведена на рисунку 5.1.

Рисунок 5.1 – Схема доставки матеріалів та сировини до можливих місць розташування підприємства

Керуючись схемами вибраних маршрутів доставки матеріалів та сировини, розрахуємо довжину маршрутів L для кожного із варіантів, в км.

L₁₁=3,5 км, L₁₄=5,8 км, L₁₆=8 км, L₁₈=7,5 км, L₂₃=4,5 км, L₇=5 км.

Розрахуємо масу матеріалів та сировини, яка буде перевозитись за рік за кожним із варіантів маршрутів, за формулою:

 [тонн], (5.1)

де:  - маса 1 виробу, кг;

- кількість потенційних покупців, які мешкають в регіоні;

 - коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства:

-  якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то  = 0,05  0,1;

-  якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то = 0,025  0,05;

-   якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то
=0,005  0,025;

- коефіцієнт, який враховує, скільки потенційних покупців зроблять покупки, зайшовши до даного підприємства:

-  якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то  = 0,1  0,15;

-  якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то = 0,12  0,17;

-  якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то =
= 0,15 0,2. [7]

Оскільки підприємство № 14 розташоване в звичайному районі, то вибираємо наступні коефіцієнти

,  , , ,

Оскільки підприємство № 23 розташоване в елітному центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то вибираємо наступні коефіцієнти

,  , , ,

Оскільки підприємства № 11,16 розташовані у вільній економічній зоні, то вибираємо наступні коефіцієнти

,  , , , .

Оскільки підприємства №7,18 розташовані в районі з розвинутою інфраструктурою, то вибираємо наступні коефіцієнти

,  , , , .

 (тонн)

 (тонн)

 (тонн)

 (тонн)

 (тонн)

 (тонн)

За формулою (5.2) для кожного із варіантів розташування підприємства розрахуємо виручку (виторг) підприємства  за рік.

 грн., (5.2)

де:  - середня ціна одиниці товару, грн.;

 - кількість потенційних покупців, які мешкають в даному регіоні. [7]

 грн.

 грн.

 грн.

 грн.

 грн.

грн.

За формулами (6.3 - 6.7) для кожного із варіантів розрахуємо
витрати, які залежать від місця розташування підприємства.

Витрати та транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції від джерел постачання до місця розташування підприємства  можна розрахувати за формулою:

 грн., (5.3)

де:  - вартість транспортування 1 тонно-км вантажу даного виду, грн.;

 - відстань від джерела постачання до місця розташування підприємства, км.;

 - маса матеріалів, сировини, комплектуючих, готової продукції, які постачаються на підприємство від джерела постачання за рік, тонн;

 - кількість видів сировини, матеріалів, готової продукції, комплектуючих тощо.

 - коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на переміщення транспортних засобів від джерел постачання до місця знаходження підприємства, включаючи оплату проїзду транспорту порожняком:

- якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то  = 1,25  1,5;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то  = 1,1  1,25;

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то
=1,00 1,10. [7]

(грн.)

(грн.)

(грн.)

(грн.)

(грн.)

(грн.)

Витрати на заробітну плату персоналу підприємства , включаючи її доставку до місця роботи, можна розрахувати за формулою:

 грн., (5.4)

де:  - середньомісячна заробітна плата одного працівника даної професії та спеціальності, грн./місяць.;

 - коефіцієнт, який враховує виплати підприємства в обов'язкові державні соціальні фонди, в відносних одиницях;

 - кількість працівників даної професії або спеціальності;

12 - число місяців в році;

 - коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на заробітну плату в випадку, коли підприємство знаходиться в зоні дуже розвинутої інфраструктури:

-  якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то  = 1,15  1,3;

-  якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то  = 1,05  1,15;

-   якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то
=1,00  1,05;

 - число професій або спеціальностей працівників. [7]

(грн.)

(грн.)

(грн.)

(грн.)

(грн.)

(грн.)

Витрати на оренду приміщень  можна розрахувати за формулою:

, (5.5)

де:  - розцінка, тобто плата за оренду 1 кв. м. приміщень за місяць, яка діє в даний час, грн./кв.м;

 - площа приміщень, які орендуються, кв.м.;

12 - число місяців в році;

 - коефіцієнт, який враховує збільшення орендної плати персоналу при наближенні до центральних районів, тобто до розвинутої інфраструктури:

-  якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то  = 1,3  1,6;

-  якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то  = 1,1 1,3;

         - якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то =1,0. [7]

(грн.)

(грн.)

(грн.)

(грн.)

 (грн.)

 (грн.)

Величина податків на капітал  розраховується за формулою:

, (5.6)

де:  - вартість основного капіталу, який задіяний в бізнесі, грн.;

- загальна ставка податку на основний капітал, в %;

 - коефіцієнт, який враховує зменшення податків при розташуванні підприємства в вільній економічній зоні:

- якщо підприємство знаходиться в районі вільної економічної
зони, то коефіцієнт = 0,2  0,5;

- якщо підприємство знаходиться в інших районах, то =1,0. [7]

В₇=(грн.)

В₂₃=(грн.)

В₁₄=(грн.)

В₁₁=(грн.)

В₁₆=(грн.)

В₁₈=(грн.)

Величина податків з доходу (виторгу)  розраховується за формулою:

, (5.7)

де:  - виручка (виторг) підприємства за рік, грн.;

- загальна ставка податку з обороту (непрямі та прямі податки на бізнес) та податку на прибуток, у відсотках. [7]

В₇=(грн.)

В₂₃=(грн.)

В₁₄=(грн.)

В₁₁=(грн.)

В₁₆=(грн.)

В₁₈=(грн.)

4.  За формулою 5.8 для кожного із варіантів розрахуємо загальні витрати, які залежать від місця розташування підприємства.

Річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, розраховуються за формулою:

 грн. (5.8)

5.  За формулою 5.9 для кожного із варіантів розрахуємо брутто-
прибуток та виберемо найкращий варіант місця розташування підприємства:

, (5.9)

де:  - дохід (виторг) підприємства за рік, грн.;

 - річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, грн. [7]

Результати розрахунків зведемо до таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 – Розраховані значення доходу та витрат підприємства в залежності від місця його розташування

Отже, найкращий варіант місця розташування підприємства – це 23 – підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою. Це пояснюється тим, що брутто-прибуток, тобто прибуток, який безпосередньо залежить від місця знаходження підприємства, найбільший: БП = 993214,78 грн.

6. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В КАПІТАЛІ, НЕОБХІДНОМУ ДЛЯ ПОЧАТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для здійснення підприємницької діяльності необхідно мати певний стартовий капітал. Без наявності останнього не може бути підприємництва. Чим потужнішим є капітал підприємця, тим масштабнішими можуть бути результати його діяльності.

Під капіталом прийнято розуміти матеріальні і грошові кошти, а також об'єкти інтелектуальної власності і організаторські навички (гудвіл), котрі використовуються в процесі виробництва і його обслуговування та виступають джерелом і засобом отримання прибутку.

До основних капіталоутворюючих елементів відносяться:

- засоби виробництва: будівлі, споруди, устаткування, транспорт, інструменти тощо, які використовуються підприємцем як об'єкти власності або на правах оренди, лізингу тощо;

- матеріальні оборотні елементи виробництва: сировина, матеріали, пристосування й інструменти одноразового та короткочасного користування тощо;

- оборотні кошти у грошовій формі: гроші в касі, грошові кошти на рахунках у банках тощо.

Можна характеризувати капітал і так: під капіталом розуміють гроші, за які всі ці капіталоутворюючі елементи можна купити.

В найбільш загальному вигляді потребу в грошах Г для початку підприємництва можна визначити за формулою:

Г = Г_н + Г_см + Г₀ + Г_і (6.1)

де:

Г_н - грошові кошти для оплати найманих працівників, грн.;

Г_с-м - кошти на оплату сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії тощо;

Г₀ - кошти на придбання (оренду) будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання, обчислювальної техніки, інструменту, транспортних засобів тощо;

Г_і - кошти на оплату інформаційних послуг, рекламу, придбання об'єктів інтелектуальної власності тощо.[7]

При визначенні потреби в капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності, потрібно розрізняти такі поняття:

Стартовий (початковий) капітал - це капітал, який вкладається у будь-яку власну справу з самого початку практичної реалізації комерційної ідеї. Величина стартового капіталу залежить від змісту комерційної ідеї, виду продукції або послуги, масштабів виробництва, тривалості виробничого циклу тощо. Чим триваліший виробничий цикл, тим більшою повинна бути величина стартового капіталу.

Практично завжди стартовий капітал складається із власного капіталу, який вноситься засновником справи, та капіталу покриття, який вкладається у справу на умовах, обумовлених іншими особами. [7]

Визначимо величину стартового капіталу, потрібну для початку бізнесу, розрахуємо величину покриття потреби у капіталі, необхідну для реалізації комерційної ідеї, побудуємо графіки зміни помісячних витрат, потреби капіталу у часі, покриття потреби капіталу у часі.

Для цього використаємо данні наведені у таблицях 6.1.—6.3

Таблиця 6.1 – Коефіцієнти, що змінюють місячні витрати

Таблиця 6.2. – Потреби в капіталі за січень (тис. грн.)

Таблиця 6.3 – Виготовлення продуції

В таблицях прийнято наступні позначення:

N — кількість виробів, що виготовляється;

Р — чистий прибуток від реалізації одного виробу;

ВК — власний капітал.

Місячні витрати протягом року мають вигляд:

,                     (6.2)

де

і — номер місяця;

к1 — коефіцієнт, що змінює витрати Г₀₁;

к2 — коефіцієнт, що змінює витрати Г₀₂;

к3 — коефіцієнт, що змінює витрати Г_н;

к4 — коефіцієнт, що змінює витрати Г_с-м;

к5 — коефіцієнт, що змінює витрати Г_і;

Знайдемо загальні витрати по місяцям

(тис. грн)

 (тис. грн)

 (тис. грн)

 (тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

Графік зміни щомісячних витрат зображений на рисунку 6.1

Рисунок 6.1 — Графік зміни загальних щомісячних витрат

Починаючи з четвертого місяця, підприємство буде отримувати чистий місячний прибуток

,                                                   (6.3)

Квітень:(грн.)

Травень:(грн.)

Червень:(грн.)

Липень:(грн.)

Серпень:(грн.)

Вересень:(грн.)

Жовтень:(грн.)

Листопад:(грн.)

Грудень:(грн.)

Величина щомісячного прибутку наведена у таблиці 6.4

Таблиця 6.4 – Величина щомісячного прибутку

Визначимо потребу в капіталі , віднімаючи прибуток від витрат по даним місяцям:

Січень:387 тис. грн.

Лютий: 995,6 тис. грн.

Березень: 372,6 тис. грн.

Квітень: 497,1 – 63,8 = 433,3 тис. грн.

Травень: 113,14 – 66,12 = 47,02 тис. грн.

Червень: 113,7 – 77,72 = 35,98 тис. грн.

Липень: 109,14 – 77,72 = 31,42 тис. грн.

Серпень: 108,9 – 83,52 = 25,38 тис. грн.

Вересень: 108,9 – 83,52 = 25,38 тис. грн.

Жовтень: 109,14 – 261 = -151,86 тис. грн.

Листопад: 109,14 – 272,6 = -163460 тис. грн.

Грудень: 109,14 – 284,2 = -175 тис. грн.

Дані щомісяної потреби в капіталі наведені в таблиці (6.5)

Таблиця 6.5 – Потреби з урахуванням власного капіталу

Графік потреби капіталу у часі з урахуванням прибутку приведений на рисунку 6.2.

Рисунок 6.2 — Потреба капіталу у часі

З урахуванням власного капіталу потреби капіталу у часі будуть меншими, оскільки спочатку витрачатиметься власний капітал 1890 тис грн.

Січень        387 - 387 =0 тис. грн.

Залишок    1890 – 387 = 1503 тис грн. власних коштів.

Лютий        995,6 – 995,6 = 0 тис. грн.

Залишок    1503 – 995,6 = 507,4 тис грн. власних коштів.

Березень    372,6 – 372,6 = 0 тис. грн.

Залишок    507,4 – 372,6 = 134,8 тис грн. власних коштів.

Квітень      433,3 – 134,8 = 298,5 тис. грн.

Залишок 0 тис грн. власних коштів.

Травень:    47,02 тис. грн.

Залишок    0 тис грн. власних коштів.

Червень:    35,98 тис. грн.

Залишок    0 тис грн. власних коштів.

Липень:      31,42 тис. грн.

Залишок    0 тис грн. власних коштів.

Серпень:    25,38 тис. грн.

Залишок    0 тис грн. власних коштів.

Вересень:   25,38 тис. грн.

Залишок    0 тис грн. власних коштів.

Жовтень:     – 151,86 тис. грн.

Листопад:  – 163,46 тис. грн.

Грудень:    – 175,06 тис. грн.

Величина капіталу покриття складе:

298,5 + 47,02 + 35,98 + 31,42 + 25,38 + 25,38 = 453,68 тис.грн.

Графік щомісячної потреби капіталу покриття наведено на рисунку 6.3.

Рисунок 6.3 — Графік щомісячної потреби капіталу покриття (заштрихована ділянка)

З графіка 6.3 видно, що підприємцю для налагодження своєї справи потрібно отримати додаткові кошти в сумі 453,68 тис. грн. протягом 6 місяців.

Чистий прибуток, який підприємець може отримати з моменту його появи до кінця року складе:

151,86 + 163,46 + 175 = 490,32 тис. грн.

Сума кредиту складає 453,68 тис. грн.

Припустимо що підприємець в наступні роки щомісяця буде отримувати  тис. грн., тоді якщо 50% цієї суми, тобто 81,5 тис грн., спрямувати на повернення кредиту, то термін повернення кредиту складе:

 місяців.

Тоді загальний термін, на який потрібно взяти кредит або позику, складе

 місяців.

Зрозуміло, що зроблені розрахунки є досить приблизними. Вони не враховують величину процентних ставок в комерційних банках, інфляцію тощо. 473,68 тис. грн. – це кошти, які підприємство може взяти шляхом одержання кредиту в банку. Починаючи із жовтня підприємство працюючи прибутково може частково погашати взятий кредит в розмірі 50% від суми одержаного прибутку. Працюючи з таким прибутком далі, підприємство зможе погасити кредит за 12 місяців.

7. РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ВИДІВ ПОДАТКІВ, ЯКІ ПОВИНЕН СПЛАЧУВАТИ СУБ’ЄКТ БІЗНЕСУ

В процесі своєї діяльності підприємець повинен сплачувати близько 20 основних та 15 місцевих податків. Основними із них є податок на прибуток, акцизний збір та податок на додану вартість.

Основні поняття:

Оптова ціна Ц₀ - це собівартість виробу S+ плановий прибуток Р:

, (7.1)

Вільна ціна Ц_в – це собівартість виробу S+прибуток Р +акциз А:

, (7.2)

де: a- ставка акцизного податку, в відносних одиницях.

Ціна реалізації Ц_р - це собівартість виробу S + прибуток Р + акциз А + податок на додану вартість ПДВ:

, (7.3)

де: b - ставка ПДВ, в відносних одиницях.[7]

Податок на прибуток підприємства – це один з основних прямих податків, який повинен сплачувати підприємець. Об'єкт оподаткування - прибуток, що визначається як різниця між валовим доходом і валовими витратами та амортизаційними відрахуваннями, які отримало підприємство протягом певного періоду. Величина податку з прибутку П може бути розрахована за формулою:

, (7.4)

де: ВД- валовий дохід, грн.; ВВ - валові витрати, грн.; АВ=10000 - сума амортизаційних відрахувань, грн.; w=30 - ставка податку на прибуток, %.

Валовий дохід ¾загальна сума прибутків суб'єкта від усіх видів діяльності, отриманих протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній, нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами. [7]

Валові витрати ¾ розмір будь-яких витрат суб'єкта бізнесу в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які здійснюються для компенсації вартості придбаних товарів, послуг і т.п. для подальшого використання у власній господарській діяльності. [7]

Датою виникнення валового доходу є те, що настало раніше: або надходження грошей на поточний рахунок суб'єкта, або відвантаження ним продукції.

Датою появи валових витрат є теж те, що настане раніше: або списання грошей з поточного рахунку суб'єкта, або дата оприбуткування матеріалів у себе на складі. [7]

Для даного підприємства дані по валовому доходу та валовим витратам щоквартально наведено у табл. 7.1:

Таблиця 7.1 – Щоквартальний валовий дохід та валові витрати по підприємству

З таблиці видно, що датами виникнення валового доходу є

13.02

14.04

14.07

14.11

Датами виникнення валових витрат

20.01

4.05

2.07

14.10

Тоді податок з прибутку буде рівний:

¾ за перший квартал:

¾ за другий квартал:

 ¾ за третій квартал:

¾ за четвертий квартал:

П_рік = 109050 + 115050 + 130350 + 124350 = 478800 грн

Для зменшення податку в окремому кварталі необхідно зменшити валовий дохід в цьому кварталі шляхом показу цього доходу в наступному кварталі, або потрібно збільшити валові витрати в цьому кварталі.

Акцизний збір ¾ це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, який включається в ціну реалізації цих товарів. Акциз ¾ це податок у ціні. Акцизний збір сплачується незалежно від результатів фінансової діяльності суб'єкта бізнесу. Величина акцизного збору А (в грн.) розраховується за формулою:

, (7.5)

де: Ц_в - вільна ціна виробу, грн.;

a - ставка акцизу, в відносних одиницях. [7]

Об'єкт оподатковування акцизним збором ¾обсяг (оборот) реалізації підакцизних товарів (у вільних цінах) для вітчизняних товарів, або митної вартості товарів з урахуванням мит і митних зборів для і імпортованих товарів. Платники акцизного збору - виробники й імпортери підакцизних товарів. [7]

Величина акцизного збору обчислюється за формулою

, (7.6)

де: S ¾ собівартість одиниці продукції, грн.; Р ¾ плановий прибуток від реалізації одиниці продукції, грн.; a - ставка акцизного податку (збору), у відносних одиницях. [7] Для даного підприємства ці показники занесено до табл. 7.2.

Таблиця 7.2 Показники S, Р, a для всіх видів виробів

Розрахуємо акцизний збір на всі вироби типу А, Б, В:

А_А=

А_Б=

А_В=

Загальна сума акцизного збору по всіх видах товарів рівна:

А=А_А + А_Б + А_В = грн

Податок на додану вартість – це один із найголовніших непрямих податків. Об'єкт оподаткування ¾ операції продажу товарів, робіт, послуг, ввезення товарів в Україну. ПДВ встановлюється на товари, послуги і т.п., а не для окремих суб’єктів. База оподатковування ¾ вільні ціни (або регульовані ціни, якщо вони регулюються державою).

Величина ПДВ розраховується за формулою:

, (7.7)

де: Ц_в¾ вільна ціна товару, грн.;

b ¾ ставка податку ПДВ, b=0,20.

Розмір ПДВ, що підлягає сплаті, розраховується за формулою:

, (7.8))

де: Ц_в² - вільна ціна проданого товару, грн.; Ц_в¹ - вільна ціна куплених матеріалів, грн.; b¾ставка ПДВ, b=0,20; або

, (7.9)

де: Ц_Р²- ціна реалізації проданого товару, грн.;Ц_р¹ - ціна куплених матеріалів, грн.; g - зустрічна ставка ПДВ, g= 0,1667. [7]

Розрахуємо величини податку на додану вартість, використовуючи табл.. 7.3.

Таблиця 7.3 Вільні ціни та дати, обхідні для розрахунку ПДВ

Визначимо дата виникнення податкового кредиту.

Датою виникнення податкового кредиту є одна з подій, що відбулася першою: чи дата списання грошей з розрахункового рахунку бізнесмена, чи дата оформлення податкової накладної, яка свідчить, що бізнесмен одержав товар і оприбуткував його на своєму складі.

В даному випадку матимемо дати наведені в таблиці 7.4.

Таблиця 7.4 Дати виникнення податкового кредиту

Далі підприємство виробляє певну продукцію, додаючи до раніше куплених матеріалів нову вартість. Тоді нова продукція буде мати вільну ринкову ціну, що рівна сумі раніше визначеної ринкової ціни та додатку до вартості. Розраховується розмір податку ПДВ, виписується покупцю рахунок на суму, яка є ціною реалізації продукції, причому до неї додається розмір ПДВ.

Визначається момент виникнення податкових зобов’язань у підприємства. Датою виникнення податкових зобов'язань вважається подія, що протягом податкового періоду сталася раніше: це - або дата надходження грошей від покупця (так званий касовий метод сплачування ПДВ), або це ¾ дата відвантаження товару. В цей момент виникає обов’язок сплатити до бюджету ПДВ.

В даному випадку матимемо дати наведені в таблиці 7.5.

Таблиця 7.5 Дати виникнення податкових зобов’язань

І нарешті, підраховується розмір ПДВ, що реально повинен бути сплачений підприємством. Він визначається як різниця між податковим зобов’язанням і податковим кредитом. Термін сплати ¾ до 20 числа кожного за звітним періодом місяця.

Враховуючи табл. 7.5 та визначені розміри ПДВ по кожному з видів продукції, за касовим методом підприємство має сплатити:

¾ у січні: грн.;

у лютому:грн.;

¾ у березні: грн.

Загальна сума ПДВ за касовим методом складе  грн.

За методом по даті відвантаження:

¾ у січні:  грн.;

¾ у лютому:грн.;

¾ у березні: грн.;

¾ у квітні:          грн.

Загальна сума ПДВ складе

Отже, ми розрахували основні види податків для підприємства: податок на прибуток, акцизний податок та податок на додану вартість. Ми бачимо, що величину одного і того ж податку можна розраховувати декількома способами.

ВИСНОВКИ

Перший розділ даної роботи містить теоретичні відомості про амортизаційну політику підприємства в ринкових умовах господарювання.

В другому розділі курсової роботи розроблено комерційну ідею нового підприємства, розглянуто чинники, на основі яких можна зробити висновки щодо дієвості ідеї.

В 3 розділі розроблені статут, реєстраційна картка та свідоцтво про реєстрацію створеного підприємства заснованого на власності об’єднання громадян “Спортінвент”, зразки яких наведені в дадатках Б, А, В відповідно.

Для господарського товариства розраховано в 4 розділі розраховано вартість нематеріального активу, який пропонується внеском до статутного фонду, складено договір про передачі права на винахід та заявку про реєстрацію відповідного договору в Держпатенті України, які наведені в додатках Г і Д відповідно.

В 6 розділі розраховано потребу в стартовому капіталі для підприємства, що створюється, а також величину покриття потреби капіталу, необхідного для реалізації комерційної ідеї; величину чистого прибутку, яку може підприємство отримати до кінця року, та час повернення позики банку.

Визначено оптимальне місце розташування створюваного підприємства в 5 розділі. Встановлено, що найкраще розташувати підприємство в елітному районі з дуже розвинутою інфраструктурою.

Розраховано наступні види податків для підприємства:

-      податок на прибуток підприємства;

-      акцизний податок;

-      податок на додану вартість.

Результати розрахунків податків представлені в 7 розділі.

ЛІТЕРАТУРА

1.         Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби”/ Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні. Збірник нормативно-правових актів. – К., 2000. – 231с.

2.         Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьяконова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебное пособие для вузов/ Под ред. проф. Н.П.Любушина. – М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 471с.

3.         Бойчик І.М., Харів М.С. Економіка підприємства. Навч. посіб. – Київ: “Каравелла”, 2002 – 420с.

4.         Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР.

5.         Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”/ Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні. Збірник нормативно-правових актів. – К., 2000. – 231с.

6.         Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Видання 2– е перероблене. – Київ, 2001 – 389с.

7.         Козловський В.О. Основи підприємництва. Практикум. Навчальний посібник. Видання 4 – е, доповнене. – Вінниця: ВНТУ, 2004. – 244с.

 Додаток А

РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА

суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи

реєстрація - перереєстрація - внесення змін

(необхідне підкреслити)

Місцезнаходження

Головна організація (підприємство)

Додаток Б

ЗАРЕЄСТРОВАНО:                                         ЗАТВЕРДЖЕНО:

Реєстраційною палатою                                             Загальними зборами

Вінницької міської Ради                                             учасників

народних депутатів                                           Протокол №702

Наказ №605-р                                                   від 25 серпня 2006 р.

від “25” вересня 2006р

Реєстраційний №25901246701015520

Голова палати

________ Л.І.Марущак

СТАТУТ

підприємства заснованого на власності об’єднання громадян “Спортінвент”

Вінниця, 2006р.

1.Загальні положення.

1.1. Підприємство засноване на власності об’єднання громадян “Спортінвент” (на далі іменоване "Підприємство") створюється на базі майна громадської організації “Вінницька регіональна спілка виробників спортивного інвентарю” (на далі – “Засновник”) та є правонаступником всіх його майнових та немайнових прав та обов'язків.

1.2. Місцезнаходження Підприємства: м. Вінниця, вул. Тарногородського, 101.

1.3. Підприємство є юридичною особою з дня його державної
реєстрації, веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші
рахунки в банках, знак для товарів і послуг, який реєструється згідно чинного
законодавства, печатку, штамп і бланки зі своїми реквізитами.

1.4. Підприємство має право укладати угоди (договори, контракти) у тому
числі договори купівлі-продажу, підряду, страхування майна, перевезення,
зберігання, доручення, набувати майнові і особисті немайнові права, нести
зобов'язання, виступати позивачем і відповідачем в арбітражі, суді та
третейському суді.

1.5. У своїй господарській діяльності Підприємство керується законодавством України і цим статутом.

1.6. Майно Підприємства складається з основних фондів та оборотних
засобів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Підприємства.

1.7. Підприємство є власником:

- майна, переданого йому Засновником;

- майна, переданого Підприємству Підприємствами і громадянами у вигляді благодійних внесків;

-майна, одержаного в результаті його фінансово-господарської діяльності, кредитів банків і інших кредиторів;

-іншого майна, набутого на підставах не заборонених законодавством.

Підприємство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном у відповідності з цілями своєї діяльності.

1.8. Підприємство має право випускати цінні папери, засновувати та вступати в об'єднання з іншими суб'єктами господарської діяльності; створювати на території України та за її межами свої філії та представництва, а також дочірні Підприємства відповідно до чинного законодавства України та держави за місцем реєстрації.

1.9.     Створювані Підприємством дочірні Підприємства, філії та
представництва можуть наділятись основними фондами та оборотними
засобами, які є власністю Підприємства. Керівництво їх діяльністю
здійснюється особами, які призначаються дирекцією Підприємства.

Дочірні Підприємства не несуть відповідальність за зобов'язання Підприємства згідно з статутом.

1.10.   Для здійснення статутних завдань Підприємство створює
різні наукові і виробничі підрозділи і формування, у тому числі
тимчасові творчі колективи.

1.11    Підприємство має право створювати спільні Підприємства з
закордонними Підприємствами, як на території України, так і за її межами
згідно діючого законодавства; бути учасником акціонерних і інших товариств, концернів і т.д.

1.12.   Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, переданого Підприємству, несе само Підприємство.

1.13. Повна назва Підприємства – Підприємство засноване на власності об’єднання громадян “Спортінвент”.

2. Мета і предмет діяльності

2.1. Підприємство створюється з метою задоволення потреб суспільства в його товарах, здійснення іншої діяльності, що не суперечить законодавству України, та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів Засновника, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу.

2.2. Основні види діяльності Підприємства:

- здійснення торгових, комерційних операцій з товарами власного виробництва;

- наукова і проектна діяльність, наукові дослідження в галузі розробки спортивного інвентарю;

- відкриття мережі власних магазинів спортивного інвентарю;

- організація та проведення наукових виставок та ярмарок, що сприятимуть поширенню продукції Підприємства.

2.3. Види діяльності, що потребують ліцензування, виконуються при наявності ліцензій від відповідних органів.

3. Юридичний статус Підприємства

3.1. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків України та за її межами, печатку, штамп і бланки зі своїм найменуванням, власний товарний знак та інші реквізити.

3.2. Підприємство має право:

- продавати та передавати іншим організаціям, Підприємствам, громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби та інше майно;

- купувати, продавати і обмінювати товари, сировину, матеріали та інвентар;

- укладати будь-які угоди, крім заборонених законодавством;

- вступати в товариства, об'єднання;

- створювати дочірні Підприємства, структурні підрозділи, філії, представництва;

- організовувати та утворювати автогосподарства;

- реалізовувати товари, роботи, послуги за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно, або на договірних засадах, а у випадках, передбачених законодавством — за регульованими цінами;

- надавати безпроцентні позики працівникам та Засновнику Підприємства;

- здійснювати інші дії, що не суперечать даному Статуту і не заборонені законодавством.

4. Майно і кошти Підприємства

4.1. Для забезпечення діяльності товариства створюється статутний фонд у розмірі 50000,00 грн. (П’ятдесят тисяч грн. 00 копійок). Джерелом формування статутного фонду є кошти громадської організації “Вінницька регіональна спілка виробників спортивного інвентарю”, які в свою чергу формуються із майна, членських внесків, пожертвувань громадян та інших осіб, які членами даної громадської організації.

4.2. Майно Підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі. Майно Підприємства належить йому на праві власності.

Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном. Засновник не відповідає за зобов'язання Підприємства, а Підприємство не відповідає за зобов'язаннями Засновника.

4.3. Джерелами формування майна Підприємства є:

- грошові та матеріальні внески Засновника;

- доходи, одержані від реалізації продукції, робіт, а також від інших видів господарської діяльності;

- придбання майна іншого Підприємства, організації;

- безоплатні або благодійні, внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

- інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

4.4. Прибуток Підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Підприємства сплачуються проценти по кредитах банків, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі в бюджет. Чистий прибуток, частина надходжень, що лишається після здійснення зазначених проплат, знаходиться в повному розпорядженні Підприємства і є його власністю.

4.5. Напрями розподілу прибутку:

- на утворення фондів (резервного, розширення виробництва, споживання і т. п.);

- на виплату Засновнику дивідендів та винагороди працівникам;

- на благодійні внески та пожертвування;

- на інші цілі, необхідні для активної діяльності Підприємства.

4.6. Кошти, що залишаються на розрахунковому рахунку Підприємства, після обов'язкових розрахунків з бюджетом, іншими кредиторами, тобто чистий прибуток Підприємства, можуть направлятися на поповнення статутного фонду, на інші цілі, крім того, можуть бути передані у власність Засновника Підприємства.

4.7. Підприємство утворює цільові фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних зі своєю діяльністю: резервний фонд, фонд нагромадження, фонд споживання; валютний та інші фонди.

4.8     Резервний фонд Підприємства створюється у розмірі, що становить 15 відсотків статутного фонду Підприємства.

Резервний фонд призначається для покриття витрат , які повязані з відшкодуванням збитків та позапланових витрат. Рішення по використанню коштів фонду приймається керівником Підприємства. Якщо коштів резервного фонду буде недостатньо, керівник приймає рішення про джерела їх покриття.

Резервний фонд формується шляхом щорічних відрахувань у розмірі 5 відсотків від суми чистого прибутку (доходу) Підприємства до досягнення повної його суми. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку.

4.9.     Фонди нагромадження і споживання створюються у розмірах, які встановлюються керівником Підприємства, з подальшим щорічним затвердженням їх суми Засновником. Підставою для визначення розмірів фондів є перспективний та річний плани розвитку Підприємства та кошторис витрат Підприємства.

4.10.  Валютний фонд Підприємства утворюється за рахунок валютних надходжень, що залишаються у розпорядженні Підприємства після сплати обов’язкових платежів.

5. Управління Підприємством

5.1. Вищим органом управління Підприємства є його керівник (директор), який призначається керівним органом Засновника.

5.2. Директор Підприємства укладає з керівним органом Засновника контракт, в якому визначаються його права та обов’язки , соціальний захист, гарантії та винагорода.

5.3. Директор Підприємства самостійно вирішує будь-які питання діяльності Підприємства, а саме:

- виступає від імені Підприємства перед третіми особами;

- одноосібно укладає договори, угоди, контракти (в т. ч. зовнішньо-економічні);

- визначає перспективи розвитку Підприємства;

- встановлює штати;

- у відповідності з законодавством встановлює форми і розміри оплати праці працівників;

- видає накази;

- здійснює будь-які інші функції з управління справами Підприємства, що не суперечать чинному законодавству та Статуту.

5.4. Директор зобов'язаний:

- дотримувати умов статуту Підприємства, підписаного між ним та керівним органом Засновника контракту, виконувати рішення керівного органу Засновника;

-   не розголошувати комерційну таємницю і зберігати конфіденційність
інформації про діяльність Підприємства, яка не підлягає розголошенню;

-  виконувати прийняті на себе у встановленому порядку зобов'язання
щодо Підприємства;

-  за вимогою керівного органу Засновника надавати останньому інформацію про діяльність товариства, знайомити його з річними балансами, даними бухгалтерської та іншої звітності, іншою документацією товариства;

-  активно сприяти Підприємству в його діяльності.

5.5. Директор, який систематично не виконує належним чином обов'язки
або перешкоджає своїми діями досягненню мети діяльності Підприємства, може бути звільнений з посади на підставі рішення, прийнятого керівним органом Засновника.

5.6 Директор може бути частково або повністю звільнений від
відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків,
якщо це стало наслідком обставин нездоланої сили (форс-мажорних обставин),
до яких належать події, які директор неспроможний передбачити і попередити.

5.7. Директор та Засновник намагатимуться вирішити всі розбіжності і суперечки, пов'язані з виконанням підписаного між ними контракту, шляхом переговорів один з одним.

Суперечки між директором та Засновником, які виникають у зв'язку з їх діяльністю і не врегульовані взаємною домовленістю, підлягають розгляду в судах і арбітражних судах України.

         16.Виробничі і трудові стосунки, зокрема питання найму і звільнення,
режиму праці і відпочинку, оплати праці, гарантій і компенсацій регулюються трудовим договором (контрактом) між директором Підприємства та працівниками згідно з діючим законодавством України і статутом. Умови індивідуальних трудових договорів не можуть погіршувати становище працівників товариства порівняно з умовами, передбаченими законодавством України.

5.3. Виключно компетенцією Засновника є:

- внесення змін та доповнень до Статуту;

- визначення основних напрямів використання прибутку;

- затвердження перспективних річних планів та звітів про їх використання;

- прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію Підприємства;

- призначення та звільнення директора. Засновник не вправі втручатися в поточну господарську діяльність Підприємства.

6. Господарська, економічна і соціальна діяльність Підприємства

6.1. Підприємство самостійно визначає перспективи розвитку, планує та здійснює свою діяльність, виходячи з попиту на продукцію, що воно виробляє, та необхідність забезпечення виробничого та соціального розвитку Підприємства, підвищення доходів.

6.1. Порядок використання прибутку (доходу), що залишається після сплати податків та інших платежів у бюджет, визначає Засновник Підприємства.

6.2. Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці. Мінімальний розмір оплати праці найманих працівників не може бути меншим прожиткового мінімуму, який встановлюється законодавчими актами України.

6.3. Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, що виробляється, та необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку Підприємства, підвищення доходів.

6.4. Основу планів становлять замовлення та договори, що укладені із споживачами (покупцями) продукції і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

6.5. Пдприємство виплачує платежі в бюджет згідно з чинним законодавством.

6.6. Відносини Підприємства з іншими Підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

6.7. Підприємство самостійно виконує матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші організації України та інших держав.

6.8. Підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно, або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України — за державними (регульованими) цінами і тарифами.

В розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до умов і цін світового ринку.

6.9. Підприємство має право:

- придбати майно, необхідне для виконання статутних завдань і здійснювати права володіння, використання і розпорядження цим майном;

- формувати майно за рахунок виробленої продукції, доходів, які отримуються від її реалізації і іншої діяльності, надходженя від продажу цінних паперів, кредитів банків, благодійних та інших надходжень;

-        передавати іншим Підприємствам і організаціям, продавати, розмінювати, здавати в оренду, надавати безкоштовно у тимчасове користування або у позику будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину і інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу, якщо вони зношені або морально застарілі;

- передавати матеріальні і грошові ресурси іншим Підприємствам і організаціям, а також громадянам, виконуючим роботи товариству;

-  користуватися землею і іншими природними ресурсами у порядку встановленим діючим законодавством;

-  використовувати на договірних засадах майно, яке надається йому державними або громадськими Підприємствами, організаціями, а також громадянами;

-  об’єднувати на договірних засадах частину своїх коштів з коштами державних і громадських підприємств і організацій відповідно з статутними завданнями;

-   купувати, розмінювати, орендувати, брати в позику у державних і громадських організацій, а також громадян будівлі, споруди, устаткування, машини, транспортні засоби і інші матеріальні цінності;

-  страхувати своє майно і майнові інтереси ;

-  приймати участь у створенні міжгалузевих виробництв і інших спільних підприємств і об’єднань;

-  визначати і самостійно планувати напрямки своєї діяльності, визначати обсяги і структур виробництва та наукових розробок на основі програм діяльності, які приймає директор;

-  планувати свою науково-виробничу, фінансову діяльність і соціальний розвиток;

-   купувати необхідну сировину, матеріали, інструменти, обладнання і інше майно у порядку оптової торгівлі у державних і громадських підприємств, використовувати матеріальні ресурси, отримані від замовників за складеними з ними угодами;

- виконувати роботи по державному замовленню з гарантованним забезпеченням матеріально-технічними ресурсами і гарантованним збутом продукції;

-   мати знак для товарів і послуг, зареєстрований в установленному порядку;

-  реалізувати свою продукцію, виконувати роботи і надавати послуги за цінами ,які встановлюються централізовано, а також за домовленістю зі споживачем або самостійно;

-  проводити виставки, ярмарки-продажу продукції, рекламувати свою продукцію через засоби масової інформації, здійснювати випуск в установленному порядку рекламних видань;

проводити консультації і надавати послуги в області управління, організації, забезпеченні процесу іновацій колективам і організаціям за згодою сторін на комерційній основі;

-  формувати фінансові ресурси за рахунок виручки від реалізації продукції, амортизаційних відрахувань, внесків членів трудового колективу, кредитів банків, засобів, які отримані від продажу облігацій та інших надходжень;

-        користуватися коштами, які виділяються з бюджету на капітальне будівництво об'єктів як виробничого, так і невиробничого призначення, у тому числі на умовах повернення коштів;

-        здійснювати у встановленому порядку випуск облігацій;

- відкривати в установах банку рахунки для грошових операцій;

- отримувати відсотки від банку за використання тимчасово вільних коштів товариства, які зберігаються на його рахунках в банку;

- залучати до роботи за трудовими угодами громадян з оплатою праці за згодою сторін (максимальний розмір заробітної платні працівників не обмежується);

-  залучати до роботи по виконанню статутних завдань тимчасові творчі колективи і окремих громадян на умовах підрядного договору;

-  залучати до роботи громадян у вільний від їх основної роботи час на умовах сумісництва;

-  самостійно визначати загальну чисельність працівників, їх професійний і кваліфікаційний склад, затверджувати штати;

-        самостійно затверджувати розміри і системи оплати праці,
орієнтуючись перш за все на отримання кінцевих результатів (тривалість робочого дня працівників товариства, порядок надання вихідних і відпусток, порядок накладення заохочень і стягнень за результати праці визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку; на працівників повністю розповсюджується дія трудового законодавства України; пенсіонерам і студентам, працюючим в товаристві, як на постійній роботі, так і по трудовим угодам,
зберігаються у повному розмірі пенсія, стипендія і інші виплати);

-  створювати спільно з іншими Підприємствами (організаціями)
тимчасові трудові колективи для проведення досліджень, конструкторських і технологічних робіт, а також для впровадження науково-
технічних розробок у виробництво на договірних умовах;

-  приймати у підготовці фахівців і створенні учбово-виробничих підприємств;

-  використовувати на свій розсуд незалежно від джерел утворення фінансові ресурси на соціальний розвиток;

-  здійснювати за рахунок власних коштів будівництво жилих
будинків, дитячих дошкільних установ і інших об'єктів соціального
призначення, приймати дольову участь в їх будівництві, а також
орендувати або придбати такі об'єкти;

-  вводити за рахунок власних прибутків додаткові пільги по соціальному забезпеченню своїх працівників;

-  здійснювати зовнішньоекономічну діяльність як самостійно, так
і через зовнішньоторгові об'єднання (Підприємства);

-  експортувати продукцію власного виробництва і придбати за
кордоном комплектуючі вироби, прибори, технологію для
забезпечення виробничої діяльності;

-відряджати за рахунок власних валютних коштів фахівців і інших працівників для участі у переговорах з зарубіжними партнерами, у міжнародних виставках, ярмарках, для навчання і здійснення іншої діяльності у відповідності з діючим законодавством;

- здійснювати купівлю-продаж і обмін валютних коштів на аукціонах зовнішньоекономбанку України.

6.9. Підприємство зобов'язане:

- охороняти навколишнє середовище від забруднення та інших шкідливих впливів;

- забезпечувати безпеку виробництва, дотримуватись санітарно-гігієнічних норм, вимог щодо захисту здоров'я працівників, населення і споживачів продукції і несе відповідальність у встановленому законодавством порядку за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та працездатності.

7. Облік і звітність

7.1. Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність.

7.2. Порядок ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності визначається чинним законодавством.

7.3. Службові особи Підприємства за перекручення державної звітності несуть в установленому законодавством порядку дисциплінарну, матеріальну або кримінальну відповідальність.

7.4. Контроль за окремими сторонами діяльності Підприємства здійснюють державна податкова адміністрація, державні органи, на які покладено нагляд за безпекою виробництва та праці, протипожежною та екологічною безпекою, інші органи відповідно до законодавства України в межах їх компетенції.

8. Зовнішньоекономічна діяльність Підприємства

8.1. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність у відповідності до чинного законодавства України в межах предмету діяльності.

8.2. Валютна виручка зараховується на валютний балансовий рахунок Підприємства і використовується нею самостійно у відповідності до чинного законодавства України.

8.3. Підприємство може здійснювати експорт та імпорт виробничо-технічної та іншої продукції в порядку, визначеному законодавством, направляти спеціалістів та приймати іноземних партнерів для обміну досвідом, укладання угод та надання послуг.

8.4. Підприємство може брати участь і організовувати виставки, ярмарки, аукціони, семінари, конференції, відкривати фірмові магазини.

8.5. Підприємство може створювати спеціальні Підприємства з іноземними юридичними особами і громадянами як на території України, так і за її межами.

9. Припинення діяльності Підприємства та його реорганізація

9.1.   Припинення діяльності здійснюється у формі ліквідації або реорганізації Підприємства.

9.2. Підприємство ліквідується у випадках :

- за рішенням Засновника;

- визнання його банкрутом;

- якщо прийнято рішення про заборону діяльності Підприємства;

-  якщо рішенням суду буде визнано недійсність установчих
документів про створення Підприємства;

-  за іншими підставами, передбаченими законодавчими
актами України.

9.3. При реорганізації і ліквідації Підприємства працівникам, що звільнятимуться, гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до чинного законодавства України.

9.4. Ліквідація Підприємства здійснюється у визначеному чинним законодавством порядку ліквідаційною комісією, яка утворюється Засновником, а у випадках банкрутства — судом або арбітражним судом.

9.5. При ліквідації Підприємства вона зобов'язана провести повний розрахунок з бюджетом.

9.6. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою Засновника.

9.7. У разі реорганізації Підприємства її майно, права і обов'язки переходять до правонаступників.

9.8. Всі документи при ліквідації Підприємства, строк збрігання яких не закінчився, передаються у міський архів, а при реорганізації — залишаються у правонаступників.

Засновник ______________ Луцишин О.В.

^{(підпис)}

Додаток В

СВІДОЦТВО

про державну реєстрацію (перереєстрацію)

суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи

Найменування Підприємство засноване на власності об’єднання громадян “Спортінвент”

__”Спортінвент”__________________________________

(повне та скорочене)

Організаційно-правова форма Підприємство засноване на власності об’єднання громадян

____________________________________________________________________________________________________________________________________

Місце знаходження м.Вінниця, вул. Тарногородського, 101________________________

__________________________________________________________________

Ідентифікаційний код суб’єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України

Видане Реєстраційною Палатою Вінницької міської ради

(орган державної реєстрації)

Дата реєстрації “25 ” вересня 2006 року,

про що зроблено запис “ 25 ” вересня 200 6р. у журналі обліку реєстраційних справ за № 569878

Голова реєстраційної палати

_____________________                                                   _______

(прізвище та ініціали)                              М.П.                   (підпис)

Відомості про зміну місцезнаходження:

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

Додаток Г

Договір про передачу права власності на винахід

м._____________________                     "___ "_______ 200___ р.

__________________________________________________________________

повна назва власника патента або ліцензії

__________________________________________________________________

в особі - посада, прізвище, ім'я, по батькові

в подальшому - Ліцензіар (або власник патенту, ноу-хау тощо) з одного боку, та

________________________________________________________________

повна назва господарського товариства, до якого робиться внесок

______________________________________________________________

в особі - посада, прізвище, ім'я, по батькові

в подальшому - Ліцензіат, з другого боку, беручи до уваги бажання Ліцензіара зробити внесок до статутного фонду Ліцензіата у
вигляді нематеріального активу_________________________________________

розшифрування активу

домовились про:

1. Визначення термінів: (подається конкретне тлумачення термінів)

1.1 Ноу-хау_____________________________________________________

_______________________________________________________________

__________________________________________________________________

1.2 Територія експорту продукції__________________________________

1.3 Територія, де діє право власності на нематеріальний актив

1.4 Ціна реалізації продукції за ліцензією____

1.5 Період дії патенту, ліцензії

2.          Предмет договору:

2.1. Ліцензіар надає право Ліцензіату на строк дії патенту (ліцензії тощо) використовувати (право власності) __________________________

_______________________________________________________________

на що конкретно

і вважає це право як внесок Ліцензіара до статутного фонду Ліцензіата.

3.  Вартість нематеріального активу складає

4.  Права і обов'язки Ліцензіара:

4.1 Права:________________________________________________

4.2. Обов'язки Ліцензіара___________________________________

4.3. Відповідальність Ліцензіара:_____________________________

5. Права і обов'язки Ліцензіата:

5.1. Права Ліцензіата______________________________________

5.2. Обов’язки Ліцензіата____________________________________

5.3. Відповідальність Ліцензіата______________________________

5. Підписи сторін та печатки.

Додаток Д

Держпатент України
01655, МПС, Київ-53
Львівська площа, 8.
Власник патенту__________________________________________

_____________________________________________

прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або

_____________________________________________

повне офіційне найменування юридичної особи

Адреса______________________________________________

Патент №____________________________________________

Пріоритет від_________________________________________

Дата публікації________________________________________

Номер офіційного бюлетня

Держпатенту України________________________

ЗАЯВА

Прошу зареєструвати договір про передачу права власності на винахід_________________________________________________________

назва винаходу (корисної моделі)

між власником патенту_______________________________________________

прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або повне офіційне найменування юридичної особи

та_________________________________________________________________

повна назва суб'єкта бізнеса, до статутного фонду якого передається право власності

на винахід (корисну модель) та його адреса

Додаток:

Договір про передачу прав на _______ арк. в 3 примірниках.

Документ про сплату збору за реєстрацію договору.

Підпис власника патенту та буквене позначення прізвища_____________

М.П. (для юридичної особи)

Дата_____________