Курсовая работа: Еколого-економічна оцінка природоохоронної діяльності підприємства СП "Шахта ім. В.І. Леніна"

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка: стор.49, 3 додатки, 7 джерел.

Об'єкт дослідження – еколого-економічна ситуація підприємства СП «Шахта ім. В.І. Леніна», вплив його діяльності на навколишнє природне середовище та здоров’я населення, оцінка природоохоронної діяльності підприємства.

Мета роботи – провести еколого-економічну оцінку природоохоронної діяльності підприємства, зробити аналіз існуючої технології виробництва, визначити її недоліки, визначити вплив діяльності підприємства на стан здоров’я населення, об’єкти навколишнього середовища та запропонувати заходи поліпшення загальної ситуації навколишнього середовища.

В матеріалах курсової роботи розглядаються наступні питання: аналізується вплив діяльності підприємства на об’єкти навколишнього природного середовища та стан здоров’я населення; розглядається перелік забруднюючих речовин, джерела їх викидів та розрахунок кількості цих речовин, які утворюються від різних об’єктів викидів; надається інформація про сутність екологізації галузі, її принципи та напрямки. На основі вище викладеного матеріалу робляться висновки щодо природоохоронної діяльності підприємства та викладаються альтернативні рішення щодо покращення технологій, які використовуються на даному підприємстві, з метою зменшення або усунення антропогенного навантаження на природне середовище та здоров’я населення міста.

ВИКИДИ, ЗАБРУДНЮЮЧІ РЕЧОВИНИ, ДЖЕРЕЛА НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ, ПЕК, ТЕРИКОНИ, МЕТАН, ПРИРОДООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ, АТМОСФЕРА, ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ, ВАЛОВІ ВИКИДИ

ВСТУП

Останнім часом екологічний чинник став усе більш лімітувати економічний розвиток. Зростає усвідомлення того, що економіка повинна жити не лише за економічними законами, але і враховувати екологічні. І весь подальший розвиток можливий лише в досить вузьких рамках екологічного «коридору». У зв'язку з цим все більше усвідомлюється обмеженість інтерпретації природного капіталу лише як природних ресурсів. Для успішного економічного зростання необхідний облік і інших екологічних функцій. Це привело до спроби врахувати в теорії економічну значущість всіх його складових, їх здатність приносити доходи і вигоди, як це і належить будь-якому капіталу. Економічна інтерпретація екологічних послуг - як екосистемних, так і «духовних» - ще лише починається. Але те, що ці послуги треба включати в економічний зворот останніми роками стає все яснішим. І зв'язано таке розуміння, на жаль, з тими величезними негативними економічними наслідками, що викликаються ігноруванням економіки екологічних послуг. Необхідно усвідомити, що «безкоштовна» природа виявляється дуже дорогою для людини, якщо адекватно не враховувати її послуги і функції. І прикладів тому в Україні і світі стає все більше.

Одним з джерел негативного впливу на природне довкілля є підприємства ПЕК. Об'єкти ПЕК, що функціонують в безперервно змінних умовах природного середовища і багато в чому залежні від їх динаміки, самі теж надають на неї відповідну дію з багатьма важко передбаченими і не завжди оборотними наслідками. З них по впливу на природне середовище і населення країни найбільш масштабним і небезпечним слід вважати забруднення атмосфери газопиловими викидами підприємств ПЕК, які, за даними 2000-2003 років, в цілому складають 57,4% від маси викидів всіх галузей, а по твердих, рідких і газоподібних викидах – 62,9 і 56,6% відповідно. При цьому, підприємства ПЕК викидають більше 85% всього діоксиду сірки і летких органічних сполук (ЛОС), близько 80% – вуглеводнів без ЛОС, близько 63% – оксидів азоту, 15,8% – оксидів вуглецю і 53,8% – інших рідких і газоподібних з'єднань. Викиди ПЕК (83,1%), в основному, складаються з рідких і газоподібних компонентів, близько 30% – діоксид сірки, 16,9% – тверді аерозолі (зола і пил), половина з яких (45,6%) – підприємствами добувної промисловості. Окрім атмосферного повітря, підприємства ПЕК інтенсивно використовують природні води і забруднюють, головним чином, поверхневі джерела своїми стоками. Велика частина підземних вод (23,4 з 25,8%) – вугільною промисловістю, що відправляє в поверхневі води велику частину (16,5 з 19,8%) забруднених стоків або що збирає їх в тих, що забруднюють природне середовище накопичувачах (7 з 9,3%).

Небезпека для населення і природного середовища України об'єктів ПЕК обумовлена розташуванням їх у великих містах або густонаселених промислових і сільськогосподарських районах, а також наявністю в їх викидах таких хімічно агресивних і отруйних речовин як оксиди сірки, азоту, вуглецю, окремих канцерогенів (бензопірена, оксиду ванадію, високомолекулярних органічних сполук) і так далі. Окрім атмосфери, викиди підприємств ПЕК негативно впливають на атмосферні осідання в результаті розчинення в них оксидів сірки і азоту, а також земну поверхню, грунт і рослинність унаслідок осідання на них пилу і випадання «хімічного» дощу або снігу, поверхневі води (осідання на водні поверхні викинутих в повітря шкідливих речовин і змивши їх в річки і водоймища дощовими і талими сніговими потоками). Результатами такого забруднення земної поверхні є окислення снігового покриву і сільськогосподарських угідь, накопичення в ґрунті важких металів з вугільної золи, що пригноблює лісові біоценози, знижує врожайність агрокультур і насичує харчові продукти шкідливими для здоров'я людини з'єднаннями. Характерні особливості дії крупних підприємств ПЕК на природне середовище поряд з постійністю і все зростаючою інтенсивністю полягають в багатоплановості (одночасний вплив на різні компоненти довкілля) і широкомасштабності (прояв не лише в локальному і регіональному, а і глобальному масштабі – на рівні континентів, земних півкуль і планети в цілому).

Вугільна промисловість активно разрушаюєт всі життєво важливі сфери природного середовища. Відвали, що горять, терикони, інтенсивна запилена і загазованість повітря, водоймища-освітлювачі і відстійники, хвостохранилища, забруднення поверхневих і грунтових вод, скидання в мережу гідрографії високомінералізованих шахтних вод, небезпечні геотектонічні процеси і вторгнення в підземну гідросферу, що провокують осідання земної поверхні заболочування районів і регіонів, створення штучно підвищеної сейсмічності і ін. – це далеко не повний перелік техногенного натиску на довкілля в гірничодобувних регіонах. Навіть із закриттям шахт наслідку їх минулої діяльності ще десятки років негативно позначатимуться на стані природного середовища і безпеки життя населення прилеглих до них територій.

1. ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ГАЛУЗІ

1.1 Сучасний стан Донбасу

Шахтарські регіони – це зони екологічного лиха, а підприємства вугільної промисловості класифікуються як екологічно небезпечні. За даними Держкомстату України, у вуглевидобувних районах України діє 258 вугільних шахт і 10 розрізів, видаючи на кожних 1000 т вугілля від 150 до 800 т породи.

Терикони породи займають величезні площі, приводячи до інтенсивної газопилової поразки повітря і хімічного отруєння поверхневих і ґрунтових вод, а також істотно змінюючи гідродинамічний режим і рівень підземних вод. Всього ж в Донецькому кам'яновугільному басейні налічується 1185 відвалів, що діють і «відслужили», і териконів, з яких близько 400 горять і щорік викидають в атмосферу понад 500 тис. т шкідливих газоподібних речовин, а дощові води, потрапляючи на ці відвали, розчиняють значну кількість небезпечних хімічних елементів і насичують ними ґрунтові води. Щорік з 1 га середнього по величині терикону видувається більше 35 т ґрунти і вимивається велика маса водорозчинних солей. Продукти вітрової ерозії впливають на довкілля на відстані до 100 км. від джерела забруднення. Зона забруднення продуктами водної ерозії менша, але, потрапляючи в грунт, водоймище і джерело водопостачання, вони «крадуть» і без того дефіцитні водні ресурси регіону. Таким чином, окрім забруднення повітря, терикони і відвали унаслідок дренажу крізь них дощових і талих вод інтенсивно псують поверхневі і підземні води токсичними елементами вугілля і породи, що вміщає його. Для запобігання самозагоранню вугільних відвалів передбачається побудувати в Донбасі до 200 плоских відвалів, які не горять. До того ж, відвали сплощень зручно використовувати під різні господарські потреби і рекультивувати їх. Крім того, для запобігання забрудненню природного довкілля необхідно максимально витягувати з відвальних порід сірку, вугілля і рідкоземельні елементи, використовувати відвальні породи для виготовлення цеглини і інших будівельних матеріалів, а також для закладки відпрацьованого простору шахт, особливо в зонах розташування населених пунктів і підприємств. Площу «відвальних» земель складає більше 7 тис. га, а шламонакопичувачів – 4 тис. га. В даний час саме тут «заархівувало» до 1,3 млрд. т порід, причому, щорік додається 60 млн. т. Раціональне ж використання їх останніми роками складає близько 17% від щорічного об'єму видачі на поверхню, у тому числі для забутування виробленого простору в шахтах – лише 9%. Це свідчить про переважання на шахтах методу обвалення гірських порід у виробленому просторі, який обумовлює інтенсивне просідання земної поверхні (щорік на площі до 1000 км²); перевищення п'ятиметрового рівня супроводиться затопленням, підтопленням, вимоканням дерев і появою боліт.

Розробка вугільних родовищ негативно впливає і на гідрохимічний режим експлуатації поверхневих і підземних вод, підсилює забруднення повітряного простору, погіршує родючість земель. Загальна площа землі, відведеної під промплощадки вуглевидобувних і углеперерабативающих підприємств, складає близько 22,5 тис. га.

За даними «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року», при проведенні гірських робіт з вугільних шахт щорік, по різних оцінках, виділяється від 750 млн. м3 до 2,7 млрд. м3 метану, абсолютну більшість якого поглинає атмосфера. А в теж час можна було б використовувати метан як здобуття тепла. Можливі наступні варіанти використання метану:

1)спалювання метану в котельних для здобуття тепла.

2)робота вакуумних насосів на метані.

3)виробництво електроенергії.

4)каталітичне допалювання збідненої суміші метану і повітря.

5)використання стислого метану для заправки автомобілів.

Схема підготовки і подачі газу: метановоздушная суміш, за допомогою вакууму, витягується через свердловини дегазацій. Потім газ через систему підготовки (де відбувається його очищення від механічних домішок і осушення) по газопроводу подається на газогенераторну станцію, на якій виробляється тепло- і електроенергія. Джерелами метану можуть бути: поверхневі свердловини дегазацій, підземні свердловини дегазацій, свердловини виробленого простору і пробурені в купол обвалення, системи витягання метану з ізольованого виробленого простору, вентиляційні системи.

Значна шкода довкіллю наносить масове і прискорене виведення шахт з експлуатації, особливо методом «мокрої консервації», який необоротний веде до затоплення до 50% шахтних полів, просіданню земної поверхні, заболочуванню її і зменшенню орної площі, а також підніманню рівня, засоленню і забрудненню ґрунтових вод, природних джерел і річок. Тому при закритті неперспективних шахт, розрізів і збагачувальних фабрик слід передбачати повну рекультивацію і повернення в господарське або рекреаційне користування земельних угідь, зайнятих шахтними, відвальними і після збагачуваними породами.

Зараз рекультивація земель ведеться (або частково проведена) на 110 порідних відвалах. Зайняті відвалами землі, прилеглі до населених пунктів, при відповідності гранично допустимим нормам забруднення токсичними речовинами доцільно обробити і виділити населенню під дачні ділянки і городи або ж відвести на інші рекреаційні потреби. У зонах розташування шахт, що закриваються, необхідно ширше упроваджувати комплексні меліоративні заходи, включаючи використання спеціальних гідротехнічних споруд і систем горизонтального і вертикального дренажу для запобігання затопленню шахтних вироблень і підтоплення територій, що примикають до них.

1.2 Вплив діяльності підприємств вугільної промисловості на здоров'ї населення

Фізіологічна дія на людський організм головних забрудників (поллютантов) чревато найсерйознішими наслідками. Так, діоксид сірки, з'єднуючись з вологою, утворює сірчану кислоту, яка руйнує легеневу тканину людини і тварин. Особливо чітко цей зв'язок просліджується при аналізі дитячої легеневої патології і міри концентрації діоксиду, сірки у атмосфері крупних міст. Згідно з дослідженнями учених, при рівні забруднення SО₂ до 0,049 мг/м³ показник захворюваності (у людино-дні) населення складав 8,1%, при 0,150—0,349 мг/м³ — 12 і в районах із забрудненням повітря вище 0,350 мг/м³ — 43,8%. Особливо небезпечний діоксид сірки, коли він осідає на порошинках і в цьому вигляді проникає глибоко в дихальні дороги. Пил, що містить діоксид кремнію (Si0₂), викликає важке захворювання легенів — силікоз. Оксиди азоту дратують, а у важких випадках і роз'їдають слизисті оболонки, наприклад очей, легенів, беруть участь в утворенні отруйних туманів і так далі Особливо небезпечні вони, якщо містяться в забрудненому повітрі спільно з діоксидом сірки і іншими токсичними з'єднаннями. У цих випадках навіть при малих концентраціях забруднюючих речовин виникає ефект синергізму, тобто посилення токсичності всієї газоподібної суміші.

Широко відома дія на людський організм оксиду вуглецю (чадного газу). При гострому отруєнні з'являється загальна слабкість, запаморочення, нудота, сонливість, втрата свідомості, можливий летальний результат (навіть опісля три-семь днів). Проте із-за низької концентрації З в атмосферному повітрі він, як правило, не викликає масових отруєнь, хоча і дуже небезпечний для осіб, страждаючих анемією і серцево-судинними захворюваннями.

Серед зважених твердих часток найбільш небезпечні частки розміром менше 5 мкм, які здатні проникати в лімфатичні вузли, затримуватися в альвеолах легенів, засмічувати слизисті оболонки.

Вельми несприятливі наслідки, які можуть позначатися на величезному інтервалі часу, зв'язані і з такими незначними за об'ємом викидами, як свинець, бенз(а) пірен, фосфор, кадмій, миш'як, кобальт і ін. Вони пригноблюють кровотворну систему, викликають онкологічні захворювання, знижують опір організму інфекціям і так далі Пил, що містить з'єднання свинцю і ртуті, володіє мутагенними властивостями і викликає генетичні зміни в клітках організму. Наслідки дії на організм людини шкідливих речовин, що містяться у вихлопних газах автомобілів, вельми серйозні і мають щонайширший діапазон дії: від кашлю до летального результату.

1.3 Суть природоохоронної діяльності підприємства

Екологічна безпека виробництва і охорона довкілля є одними з основних пріоритетів діяльності підприємства, яке усвідомлює весь масштаб завдань в цій області.

Складність і об'єм екологічних проблем є результатом і спадщиною радянського індустріального підходу, відповідно до якого промислові об'єкти будувалися без належного врахування вимог охорони довкілля.

Пріоритетними напрямами природоохоронній діяльності підприємства є:

•поетапне скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферу, в т.ч. діоксиду сірки і твердих речовин;

•послідовне зниження об'ємів скидань забруднених стічних вод у водні об'єкти;

•облаштування місць розміщення відходів.

Екологізація господарської діяльності вугільних підприємств передбачає послідовне впровадження систем техніко-технологічних, організаційно-управлінських і ресурсорегулюючих заходів, що дозволяють здійснювати науково обґрунтоване регулювання техногенної дії на природне середовище відповідно до вимоги підтримки високого рівня здоров'я населення, якості довкілля і раціонального використання природних ресурсів.

При розробці техніко-технологічних заходів щодо підвищення екологічного рівня вугільного виробництва слід керуватися двома основними принципами:

• основною вимогою до будь-якої новостворюваної або експлуатованої гірської техніки і технології видобутку вугілля є її безумовна екологічна безпека;

• збереження природного природного місця існування людини має безперечний пріоритет над будь-яким технократичним рішенням господарської задачі по видобутку вугілля.

Розроблені з врахуванням цих принципів заходи дозволять обґрунтувати комплекс екологічних, економічних і соціальних вимог до технологій видобутку вугілля, а також сформувати науково обгрунтовану програму екологізації освоєння природних ресурсів.

У зв'язку з вищевикладеним розробка і оцінка заходів, направлених на запобігання або мінімізацію еколого-економічного і соціального збитку від наслідків дії на природне середовище в процесі видобутку вугілля, а також формування на базі цих заходів варіантів розвитку вугільної промисловості і їх еколого-економічна оцінка є актуальним науковим завданням.

Метою даної роботи є розробка механізму формування і еколого-економічної оцінки варіантів розвитку вугільної промисловості на базі раціонального використання ресурсного і виробничого потенціалу.

2. КОРОТКИЙ ОПИС ПІДПРІЄМСТВА

Ділянка шахти розташована на території Ц-Міського району м. Горлівки. Шахта знаходиться на відстані 4 км від ж/д ст. Горлівка і пов'язана з нею системою під'їзних шляхів нормальної колії.

Рік введення шахти в експлуатацію – 1889р. Виробнича потужність на 01.01.2004р. складає 280тис.т. унаслідок заборони розвитку робіт на гор.1190м по чиннику «Підйом».

Шахтне поле розкрите з вертикальними центрально розташованими стовбурами №5 – скиповий (видача вугілля і виведення витікаючого струменя повітря), №6 – клітьовий (допоміжний), №8 – клітьовий (вантажолюдський) і поверховими квершлагами.

На балансі шахти знаходиться 22 вугільних пласта, з яких на діючому горизонті 1080м допрацьовуються 11.

За станом на 01.01.2006р. промислові запаси складають:

·          на діючому горизонті 1080м – 3,45млн.т; з них реальних до виїмки 1,2млн.т, в т.ч. 0,85млн.т прирізаних в полі шахти «Комсомолець»;

·          на горизонті, що будується,1190м – 7,8млн.т Готовність горизонту – 84%. При цьому, не вирішене питання видачі вугілля з гор.1190м.

Найбільш високий рівень видобутку вугілля був досягнутий у 1999р.(471,6тис.т).

Підготовка шахтного поля поверхова. Відробіток поверхів здійснюється в низхідному порядку, по схемі «лава-поверх». Порядок підробітку пластів , в основному, прямий, від головних поверхових квершлагів до технічних меж шахтного поля, з групуванням на загальні поверхові польові штреки.

Транспортні пластові і польові підготовчі вироблення відкатувального і вентиляційного горизонтів проводяться буропідривним способом (пластові з роздільною виїмкою вугілля). Підготовчі вироблення відновлювані по завалу проводяться із застосуванням відбійних молотків. Площа поперечного перетину вироблень складає.

На шахті застосовується суцільна, комбінована і стовпова системи розробки з стельоуступною і прямолінійною формою забоїв. Управління гірським тиском в лавах здійснюється утриманням крівлі на кострах, повним обваленням, плавним опусканням. Виїмка вугілля здійснюється за допомогою відбійних молотків типу МО-5ПМ, АЛЕ-6ПМ. Одна лава відпрацьовується виїмним комплексом 2АНЩ.

Відкатка вантажів по горизонтальних виробленнях здійснюється у вагонетках типу ВГ-1.6 місткістю 1,6м³ з шириною колії 600мм. Откатка вантажів по відкатувальних штреках проводиться акумуляторними електровозоми типу АМ-8Д. Відкатка вантажів на вентиляційному горизонті проводиться електровозами типу 5АРВ, 7АРВ і гіровозами типу ГР-4.

Головний стовбур №5 обладнаний двома двоскіповими вугільними підйомами. Підйомні машини типу БЦКБ з приводом кожна від електродвигуна постійного струму. Скипи обох підйомів вантажопідйомністю 12 т.

Стовбур №6 обладнаний двома двоклітьовими підйомами. Підйомні машини – шків тертя типу ШТ-7.2 з приводом редуктора.

Стовбур №8 обладнаний двохкліттю і однокліттю з противагою підйомами. Підйомні машини багатоканатні МК*4 з безредукторним приводом.

Приток води по шахті складає 598м³/год. Головний водовідливний комплекс розташовується на гор.1080м, перекачувальний – на гор.533м. Кожен обладнаний 6 насосами типу ЦНС. Місткість водозбірників на гор.1080м – 1200м³ і 600м³, на гор.533м – 2*200м³. На гор.1190м будується третя водовідливна установка.

Шахта віднесена до категорії небезпечних по раптових викидах. Пил пластів вибуховий, забої сілікозонебезпечні. На 1т добової здобичі виділяється 58,53м³ метану, абсолютна газоносність – 14,84м³/хв.Вентиляція всмоктуюча, схема провітрювання центральна. По стовбурах №8 і №6 в шахту поступає свіжий струмінь повітря. Стовбур №5 служить для відведеняя витікаючого струменя.

Кількість повітря, що поступає в шахту, складає 13200м³/хв. Депресія шахти – 165мм вод.ст. Для провітрювання шахти у стовбурі №5 встановлені два відцентрові вентилятори типу ВЦ-5Б. Головна установка вентилятора автоматизована.

Підготовчі вироблення (глухі забої) провітрюються вентиляторами місцевого провітрювання типу ВМП-6.

На шахті розробляються 9 пластів, небезпечних по раптових викидах вугілля і газу, 5 загрозливих по викидах і 2 небезпечних по гірських ударах.

Для боротьби з пилом на шахті виконуються заходи щодо проекту комплексного знепилювання, що передбачають: зволоження туманоутворюючими завісами, обмивання вироблень, буріння шпуров з промивкою і зрошування при прибиранні гірської маси,провітрювання з оптимальними швидкостями руху повітря, застосування протипилових респіраторів та ін.

Клітьові підйоми стовбурів №6 і №8 використовуються для виконання допоміжних операцій і видачі породи у вагонетках, яка передається на пункти вантаження в автосамоскиди.

У 2007р. Було здобуто 208,8тис.т вугілля, розміщено на порідному відвалі за 2007р. 81,04тис.т породи.

2.1 Опис району розташування

Кліматичні умови території є одним з основних чинників, що визначають її функціонування. Клімат району - континентальний. За умовами повторюваності і кількості випадних опадів район відноситься до зони недостатнього зволоження. Місто Горлівка розташовано на головному вододілі Донбасу - вододіл Сіверського Дінця (р. Кривий Торець) і малих річок Азовського басейну (р. Корсунь , що є притокою р. Кринка).

По гідрологічному районуванню територія віднесена до рівнинної частини України, зони недостатньої водності Сіверо – Днепровської області.

Річна вірогідність штилів і вітру з швидкістю не більше 5 м/с складає близько 63 % від загального числа випадків.

Середньорічна швидкість вітру - 5,4 м/с. Барометричний тиск на рівні землі при t = 16°с - 745 мм рт. ст.

У геологічному відношенні місто Горлівка розташовано на куполі антикліналі з північним і південним падінням крил. При цьому купол має локальні промислові поклади ртутного тіла (кіноварі), а в крилах залягають свитами крутопадаючі шари вугільних покладів (кут падіння складає від 47º до 62º). Головні родовища на території міста – кам’яне вугілля, флюсові вапняки та доломіт, вогнетривкі глини, мергелі, крейда, будівельний та кварцовий пісок

Рельєф з характерною сильною ерозією ґрунтів. Наявність різноманітних форм рельєфу призвела до створення на них різноманітних видів ґрунтів. На льосовидних породах утворились тучні чорноземи. У заплавах річок та балок утворились лугові чорноземи та лугово-болотні, переважно з засоленими ґрунтами. Відносна висота над рівнем моря складає 250-300 метрів. У порівнянні з іншими містами Горлівка – одне з самих “високих” міст області і цей фактор є головним щодо розміщення водяних потоків на його території.

Територія підприємства розташована в Європейсько-азіатській степовий області, Приазовсько-чорноморській степовій провінції в смузі різнотравно-типчаково-ковильних степів. Проте, у зв'язку з великим техногенним навантаженням в регіоні, степові комплекси значно порушені, а на деяких територіях - повністю знищені. На їх місці розвинулися антропогенні ландшафти з характерною для них рослинністю: сорнорудеальній, адвентивній , штучних насаджень.

2.2 Характеристика підприємства

Технологічний процес видобутку вугілля традиційний, підземний з проходженням горизонтальних виробіток та механізованою виїмкою вулілля. В процесі видобутку вугілля здійснюється відкачка підземних вод, які перед скидом у відкриті водотоки підлягають очищенню.

Шахта має дві системи водооснащення – питною та технічними водами.

Джерелом питної води є канал Сіверський Донець – Донбасс, вода якого після очищення на фільтрувальній станції подається у водоводи Горлівського ПУКВХ КП «Компанія Вода Донбасса».

Питна вода використовується в адміністративній будівлі та побуткомбінаті., який включає кафетерій та здравпункт, а також у їдальні та об'єктах суспкультпобута – двох дітсадках, гуртожитку та коптильному цеху. У 2006р. Для господарсько-питних потреб шахтою було використано 61,0 тис.м³ питної води. Договір з Горловським УВКХ передбачає передачу води в об'ємі 84 тис.м³/рік.

Джерелом технічної води є водоймище, який має назву «Жовті пруди», який поповнюється поверхневими та грунтовими водами.

Технічна вода використовується у котельній, компресорній, при обслуговуванні автотранспортної техніки. Частина технічної води використовується для миття підлоги в службових та виробничих приміщеннях.

Скид використаної питної та технічної води здійснюється у каналізаційну сіть Горлівського ПУКВХ КП «Компанія Вода Донбасса» й далі на очисні спорудження, звідки скидаються в балку Залізна і далі у річку Кривий Торець.

3. ВИРОБНИЧІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ПАРАМЕТРИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Характеристика технології виробництва та технологічного обладнання

Технологічний процес включає в себе видобуток вугілля, прийом та відвантаження вугілля, складування вугілля та породи відповідно на склади та відвали.

У поверхневий комплекс шахтодільниці (промплощадка №1) входять: промислова котельна, майстерні, відкритий склад вугілля, пункти вантаження вугілля та породи, будцех та вентиляційний ствол.

На промплощадці №2 знаходиться діючий не горящий плоский породний відвал.

На промплощадці №3 знаходиться не діючий не горящий породний відвал шахти «Рудуч-Нижній», який знаходиться на балансі шахтоуправління.

Всі породні відвали не горящі виділяють в атмосферу тільки вуглепородний пил.

До неорганізованих джерел забруднення атмосферного повітря пилом вугілля та вуглепородним пилом, зварювальним аерозолем, лугом, марганцем та його оксидами відносять відповідно відкриті склади вугілля та місця вантаження вугілля й породи, приміщення, в якому розташований піст зарядки кислотних акумуляторів та зварювальні пости.

3.1.1 Промислова котельна (промплощадка №1)

Потреби шахтоділянки №1 в теплі та горячій воді забезпчує котельна, яка розташована на основній промплощадці. Котельною називається комплекс пристроїв і механізмів для перетворення хімічної енергії органічного палива на теплову енергію. Котельна шахтоділянки №1 працює тільки в опалювальний період. В якості палива використовується кам'яне вугілля марки. При тривалому опалювальному періоді 4437 годин у 2002р. у котлах спалено 8493т вугілля.

При спалюванні органічного палива горючі хімічні елементи (метан, вуглець, водень, сірка), що входять до складу палива, з'єднуються з киснем повітря, виділяють теплоту і утворюють продукти згорання (двоокис вуглецю, водяні пари, сірчистий газ). У котельний агрегат необхідно подати деяку кількість палива і окислювача (повітря); забезпечити повне згорання палива і передачу теплоти від топкових газів робочому тілу; видалити продукти згорання палива; подати робоче тіло – воду, стислу до необхідного тиску, нагрівати цю воду до необхідної температури або перетворити її на пару необхідного тиску, відокремити вологу з пари, а інколи і перегріти пару, забезпечивши надійну роботу всіх елементів установки. Продуктивність теплогенератора визначається кількістю теплоти або пари, що отримуються в процесі спалювання палива.

Ефективність роботи котельних багато в чому визначається правильністю вибору методу спалювання палива, досконалістю устаткування і приладів, своєчасністю і якістю проведення пусконалагоджувальних робіт, кваліфікацією обслуговуючого персоналу і ін.

3.1.2 Механічний цех

У механічному цеху виконуються роботи по ремонту шахтного устаткування.

У цеху є кузня з двома ковальськими горнами (з яких працює один).

При роботі ковальського горна в атмосферу виділяються продукти горіння: пил необмежений, сірнистий ангідрид, окис вуглецю, окиси азоту. Річне споживання горном вугілля марки К – 7т. Димові гази від горна видаляються через трубу.

Зварювальний пост віднесений до площадного джерела викидів. При проведенні зварювальних робіт в атмосферу виділяються зварювальний аерозоль та марганець з його сполуками. Річна витрата зварювальних електродів у 2002р. склала 8213 кг.

3.1.3 Допоміжні цеха та ділянки

Навантажувальний пункт вугілля призначений для завантаження вугілля у залізодорожні вагони для відправки споживачу. Навантажувальний пункт є неорганізованим джерелом викидів пилу вугілля.

Видана при проходці порода завантажується в автотранспорт на навантажувальних пунктах та вивозиться на діючий не горящий породний відвал. На відвалі порода планується бульдозером. Навантажувальний пункт та породний відвал є неорганізованими джерелами викидів вуглепородного пилу.

На території основної промплощадки мається відкритий склад вугілля площею 50х20м. Склад є неорганізованим джерелом викиду вугільного пилу, який під дією вітру попадає в атмосферу.

На шахті мається особистий автотранспорт з дизельними двигунами. Відкрита стоянка автотранспорту є неорганізованим джерелом викидів в атмосферу забруднюючих речовин х вихлопними газами двигунів при заведенні, розігріві та маневруванні.

3.1.4 Грохот ГИЛ-42

На збагачувальній дільниці встановлений грохот ГИЛ-42, який служить для збагачення вугілля , який поступає з гірських виробіток.

Пил, який утворюється при збагаченні, з приміщення раніше видалявся вентилятором через циклон та викидався в атмосферу. Зараз пил вітає та осаджується у закритому приміщенні.

3.1.5 Столярний цех

Столярний цех призначений для вироблення столярних виробів. Цех обладнаний круглопильним верстатом, круглопильним та стругальним верстатами, стрічкопильним верстатом. Цех переробляє хвойні породи деревини. Відходи переробки від верстатів видаляються пневмотранспортними потоками на очищення у циклони, які вироблені механічними майстернями шахтоділянки. Два циклони встановлені поряд. Зловлений пил від двох циклонів накопичується в одному бункері-накопичувачі й потім використовується для потреб підприємства та відвантажується споживачу. Від стрічкопильного верстату деревинний пил спрямовується на очищення в бункер-осаджувач з тангенціальним підводом потоку.

3.1.6 Вентиляційний ствол

Вентиляція підземних виробіток шахти здійснюється вентиляторами головного провітрювання. Вентиляційний ствол знаходиться на основній промплощадці. Схема вентиляції – центрально-флангова, спосіб провітрювання – всмоктуючий. Вентствол обладнаний двома вентиляторами, з яких постійно працює один, а другий знаходиться у резерві. Викид пилу вугілля та метану, які утворюються при виконанні підготовчих робіт та очищення, здійснюється через дифузор.

3.1.7 Промплощадка (№2,№3)

На промплощадці №2 розташований діючий не горящий породний відвал.

Порода на відвал вивозиться автомобільним транспортом.

На промшлощадці 33 розташований не діючий не горящий породний відвал, який знаходиться на балансі шахтодільниці.

3.2 Характеристика газоочисних установок

Промислова котельна шахтодільниці №1 обладнана пиловловлюючими установками.

Циклон — апарат, використовуваний в промисловості для очищення газів або рідин від зважених часток. Принцип очищення — інерційний (з використанням відцентрової сили), а також гравітаційний. Циклонні пиловловлювачі складають найбільш масову групу серед всіх видів пиловловлюючої апаратури і застосовуються у всіх галузях промисловості.

Зібраний пил може бути надалі перероблений.

·          Принцип дії

Принцип дії простого протитічного циклону (див. схему) такий: потік запиленого газу вводиться в апарат через вхідний патрубок тангенціально у верхній частині. У апараті формується потік газу, що обертається, направлений вниз, до конічної частини апарату. Унаслідок сили інерції (відцентрової сили) частки пилу виносяться з потоку і осідають на стінках апарату, потім захоплюються вторинним потоком і потрапляють в нижню частину, через випускний отвір в бункер для збору пилу. Очищений від пилу газовий потік потім рухається від низу до верху і виводиться з циклону через вихлопну трубу відсмоктування.

·          Конструкція

Існує величезна різноманітність типів циклонів. Окрім описаного вище протитічного циклону існують і менш поширені прямотічні. Протиточні циклони розрізняються розмірами, співвідношенням циліндрової і конічної частин, а також відносною висотою (тобто відношенням висоти до діаметру) циліндрової частини. Чим більше відносна висота, тим менше коефіцієнт гідравлічного опору і розрідження в бункері (менше вірогідність підсосу пилу в апарат), але менше міра очищення. Найбільш оптимальна відносна висота 1,6.

·          Ефективність

Ступінь очищення в циклоні сильно залежить від дисперсного складу часток пилу в газі, що поступає на очищення (чим більше розмір часток, тим ефективніше очищення). Для поширених циклонів типа ЦН міра очищення може досягати: для часток з умовним діаметром 20 мікрон99,5% для часток з умовним діаметром 10 мікрон95% для часток з умовним діаметром 5 мікрон83%

C зменшенням діаметру міра очищення зростає, але збільшується металоємність і витрати на очищення. При великих об'ємах газу і високих вимогах до очищення газовий потік пропускають паралельно через декілька циклонів малого діаметру (100—300 мм.). Таку конструкцію називають мультіциклоном або батарейним циклоном. Можливо також застосувати електростатичний фільтр, який, навпаки, ефективний саме для малих часток.

·          Переваги і недоліки

Циклони прості в розробці і виготовленні, надійні, високопродуктивні, мають досить низький гідравлічний опір, можуть використовуватися для очищення агресивних і високотемпературних газів і газових сумішей. Недоліками є неможливість уловлювання пилу з малими розмірами часток і мала довговічність (особливо при очищенні газів від пилу з високими абразивними властивостями).

3.3 Екологічна служба, види документів

1.Інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

2. Дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

3.Дозвіл на спецводокористування. Проект ГДС;

4. Інвентаризація відходів виробництва;

5. Паспорти місць видалення відходів;

6. Паспорти пиловловлюючих установок;

7. Реєстрові карти утворення, обробки та утилізації відходів;

8. Ліміти на утворення та розміщення відходів виробництва;

9. Технологічні регламенти по використанню відходів;

10. Законодавчі документи по охороні праці та екології на вугільних підприємствах.

3.4 Інвентаризація

3.4.1 Мета та задачі проведення інвентаризації

Згідно з ст.31 Закону України «Об охороні навколишнього середовища» та ст.4 Закону України «Об охороні атмосферного повітря» нормування в області охорони атмосферного повітря проводиться з метою встановлення комплекса обов'язкових норм, правил та вимог по охороні атмосферного повітря від забруднення. Підприємства, діяльність яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферу, забов'язані виконувати постійний контроль кількості та вмісту забруднюючих речовин, які викидаються у повітря. Організація такого контролю включає проведення інвентаризації викидівнебезпечних речовин та параметрів їх джерел.

Інвентаризацією викидів називається систематизація інформації про розподіл джерел по території, кількості та вмісту викидів.

Задача інвентаризації включає:

1.         Складання повного переліку джерел викидів з вказанням їх місцеположення.

2.         Отримання інформації про кількість та вміст небезпечних речовин, які поступають в атмосферу від джерел викидів.

3.         Підготовка вихідних данних для розрахунку розсіювання небезпечних речовин в атмосфері.

4.         Створення бази данних для розробки рекомендацій по заходам, які забезпечують зниження викидів.

5.         Збирання інформації, необхідної для заповнення форм статистичного звіту.

Результати інвентаризації використовують в якості вихідних данних при розробці документів на дозвіл викидів забруднюючих речовин підприємством в атмосферу.

3.4.2 Методика виконання інвентаризації

Інвентаризація викидів небезпечних речовин в атмосферу для СП «Шахтоуправління ім. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» виконана згідно з «Інструкцією про зміст та порядок складання звіту про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві», затвердженої наказом №7 від 10.02.95 р. Міністерством екології та природних ресурсів.

При проведенні робіт бралися до уваги основні вимоги нормативного документа «Метрологічне забезпечення. Відбір проб промислових викидів. Інструкція. КНД 211.2.3.063-98.», Київ, 1998. Ці вимоги торкаються вибору методик встановлення забруднюючих речовин; визначення, підготовки та устаткування місць відбору проб, засобів вимірювання та їх метрологічного забезпечення;відбору проб та правил техніки безпеки .

 Методики визначення концентрацій забруднюючих речовин були взяті згідно переліку, затвердженого наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 3.03.97р. №29. Методики підібрані з урахуванням якісних та кількісних характеристик газоповітряних потоків, які аналізуються.

Заміри інструментами виконані галузевою лабораторією контролю промислових викидів ДонДТУ на основі договору №96-80 від 3 грудня 2002 року.

Всі використовувані в роботі засоби вимірювання пройшли державну перевірку в Донецькому центрі стандартизації та метрології, відповідають заданому діапазону вимірюваних величин та потрібному класу точності.

В таблиці 3.1 наведений перелік забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферу з урахуванням важких металів та парникових газів котельної.

Перелік використаних методик наведений в таблиці 3.2.

Таблиця 3.1 – Перелік забруднюючих речовин, які потрапляють в атмосферу

Таблиця 3.2 – Методики визначення концентрації забруднюючих речовин

3.5 Розрахунок викидів забруднюючих речовин в атмосферу

·          Розрахунок валових викидів небезпечних речовин в атмосферу при спалюванні вугілля в котельній та в кузничному горні

1.         Розрахунок викидів твердих речовин

Валовий викид j-ої забруднюючої речовини Е j, т, яке поступає в атмосферу з димовими газами енергетичної установки за проміжок часу Р, визначається як сума валових викидів цієї речовини при спалюванні різних видів палива, в тому числі і під час їх одночасного спалювання:

деE_j – валовий викид j-ої забруднюючої речовини під час спалювання і-го палива за проміжок часу Р, т;

K_ji – показник емісії j-ої забруднюючої речовини для і-го палива, г/ГДж;

B_i – витрати і-го палива за проміжок часу Р, т;

(Q_i^r)_і – нижня робоча теплота горіння і-го палива, МДж/кг.

Показник емісії для речовин у вигляді суспензивних твердих часток визначається як специфічний та визначається по формулі:

деа_ун – частки золи, яка уноситься з котла у вигляді летючої золи, середнє значення дорівнює 0,07;

A^r – масовий зміст золи у паливі на робочу масу, дорівнює 36%;

q₄ – втрата теплоти, зв'язана з механічним недопалюванням палива, неQ_i^r перевищує 10%;

Q_і^r – нижня теплота спалювання палива, дорівнює 22,2 МДж/кг;

Q_c – теплота спалювання вуглецю до вуглекислого газу, яка дорівнює 32,68 МДж/кг;

η_зу – ефективність очищення димових газів від твердих часток.

Показник емісії твердих часток для даної котельної дорівнює:

Валовий викид твердих часток складає:

Ист.№1 – Е_ТВ=10^-6*1150*1300*22,2=33,189 т/рік

Ист.№2 – Е_ТВ=10^-6*1921,3595*7193*22,2=306,812 т/рік

Ист.№3 – Е_ТВ=10^-6*4195,1081*7*22,2=0,652 т/рік

2.         Розрахунок викидів оксиду вуглецю

Валовий викид оксиду вуглецю визначається по формулі:

Де К_СО – показник емісії оксиду вуглецю, який залежить від виду палива, потужності енергетичної установки та технології спалювання, для вугілля дорівнює 121 г/ГДж.

Ист.№1 – Е_СО= 10^-6*121*1300*22,2=3,492 т/рік

Ист.№2 – Е_СО= 10^-6*121*7193*22,2=19,322 т/рік

Ист.№3 – Е_СО= 10^-6*121*7*22,2=0,019 т/рік

3.         Розрахунок викидів серністого ангідриду

Валовий викид серністого ангідриду визначається по формулі:

Де К_SO2 – показник емісії, г/ГДж, оксидів сірки SO₂ та SO₃, в перерахунку на диоксид сірки, які викидаються в атмосферу з димовими газами, являється специфічним та розраховується по формулі:

Де S^r – зміст сірки в паливі на робочу масу, дорівнює 1%;

η₁ – ефективність зв'язування сірки золою або сорбентом в енергетичній установці, дорівнює 0,1;

η₂ – ефективність очищення димових газів від оксидів сірки, дорівнює 0;

β – коефіцієнт роботи установки по очищенню сірки, дорівнює 0.

Валовий викид серністого ангідриду буде дорівнювати:

Ист.№1– Е_SO2= 10^-6*2594,5946*1300*22,2=74,88 т/рік

Ист.№2– Е _SO2= 10^-6*2594,5946*7193*22,2=414,317 т/рік

Ист.№3– Е _SO2= 10^-6*2594,5946*7*22,2=0,403 т/рік

4.         Розрахунок викидів двоокиси азоту

Під час спалювання органічного палива утворюються оксиди азоту, викиди яких визначаються у перерахунку на NO₂. Показник емісії оксидів азоту К_NO2, г/ГДж, з урахуванням методів по зменшенню викидів визначається по наступній формулі:

де (К_NOх)₀ – показник емісії оксидів азоту без урахування методів по зменшенню викидів, для вугілля дорівнює 100 г/ГДж;

f_H – ступінь зменшення викидів NO_х під час роботи при низькому навантаженні;

η₁ – ефективність первинних методів зменшення викидів, дорівнює 0;

η₂ – ефективність вторинних методів, дорівнює 0;

β – коефіцієнт роботи азотоочисної установки, дорівнює 0.

Q_ф – фактична теплова потужність енергетичної установки, 11,7 МВт;

Q_н – номінальна теплова потужність енергетичної установки, 16,7 МВт;

Z – емпіричний коефіцієнт, який залежить від виду енергетичної установки, її потужності, палива та ін.

Валовий викид оксидів азоту визначається по формулі, т/рік:

Валовий викид оксидів азоту дорівнює:

Ист.№1– Е_NO2= 10^-6*66.4*1300*22,2=1.916 т/рік

Ист.№2– Е_NO2= 10^-6*66.4*7193*22,2=10.603 т/рік

Ист.№3– Е_NO2= 10^-6*66.4*7*22,2=0.0103 т/рік

·          Розрахунок валових викидів небезпечних речовин в атмосферу відкритими складами вугілля

Розрахунок викидів небезпечних речовин виконаний згідно з «Галузевою методикою».

Викиди небезпечних речовин в атмосферу відкритими складами вугілля визначається як сума викидів при формуванні складів та при здуванні з їх поверхні.

1. Кількість твердих часток, які виділяються у процесі формування відкритих складів вугілля, визначається по формулі:

де К₀ – коефіцієнт, який враховує вологість матеріалу;

К₁ – коефіцієнт, який враховує швидкість вітру;

К₄ – коефіцієнт, який враховує ступінь захищеності вузла від зовнішніх дій;

К₅ – коефіцієнт, який враховує висоту пересипання матеріалу;

q_уд^ск – удільне виділення твердих часток з тонни вугілля, яке поступає на склад;

k – ефективність використовуваних засобів боротьби з пилом.

2. Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, які виділяються в процесі формування складу:

Де П_Г – максимальна кількість вугілля, яке поступає на склад, т/год.

3. Кількість твердих часток, які здуваються з поверхні відкритих складів вугілля, визначається по формулі:

К₆ – коефіцієнт, який враховує профіль поверхні матеріалу, що складується;

S_ш – площа основи штабелів, м².

4. Для розрахунку нормативів ГДВ:

·          Розрахунки викидів

Для складу вугілля приймається: швидкість вітру 5 м/с та вологості вугілля 6,0%; на промплощадці склад вугілля відкритий з обох сторін.

Нижче наведені значення розрахункових коефіцієнтів для джерела викидів (ист.№6008):

К₀=0,7П=15000

К₁=1,2П_Г=150

К₄=0,6q_уд^ск=3

К₅=0,7S_ш3500

К₆=1,4

1. Кількість твердих часток, які виділяються в процесі формування відкритих складів вугілля

2. Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, які виділяються в процесі формування складу:

3. Кількість твердих часток, які здуваються з поверхні відкритих складів вугілля:

4. Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, які здуваються з поверхні відкритих складів вугілля:

5. Сумарна кількість твердих часток, які здуваються з поверхні відкритих складів вугілля:

М=0,016+2,223=2,239 т/рік

6. Сумарна кількість твердих часток, що здуваються з поверхні відкритих складів вугілля для розрахунку нормативів ГДВ:

М_н=0,0441+0,0706=0,1147 г/с

·          Розрахунок валових викидів небезпечних речовин в атмосферу, які виділяються при формуванні відвалів та які здуваються з їх поверхні

Розрахунок викидів небезпечних речовин від породних відвалів виконаний згідно з «Галузевою методикою розрахунку кількості підходящих, впійманих та викиданих в атмосферу небезпечних речовин підприємствами по видобутку та переробки вугілля».

Розрахунок викидів твердих часток

Викиди твердих часток в атмосферу відвалами визначається як сума викидів при формуванні відвалів та при здуванні часток з пиляної поверхні відвалів.

1. Кількість твердих часток, які виділяються при формуванні відвалів

Кількість твердих часток (т/рік), які виділяються при формуванні відвалів визначається по формулі:

Де К₀ – коефіцієнт, який враховує вологість матеріалу (табл.3.3);

К₁ – коефіцієнт, який враховує швидкість вітру (табл.3.4);

q_уд⁰ - удільне виділення твердих часток з 1м³ породи, яка подається у відвал, г/м³ (табл.3.5);

П – кількість породи, яка подається у відвал, м³/рік;

п – ефективність використовуваних засобів боротьби з пилом, долі одиниць.

Таблиця 3.3

Залежність коефіцієнта К₁ від швидкості вітру.

Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, що виділяються при формуванні породного відвалу (г/с):

П_r – максимальна кількість породи, що поступає у відвал (м³/год).

2. Кількість твердих часток, які здуваються з поверхні породного відвалу:

Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні породних відвалів визначається по формулі:

К₂ – коефіцієнт, який враховує ефективність здування твердих часток, дорівнює:

1,0 – для діючих відвалів;

0,2 – у перші три роки після припинення експлуатації;

0,1 – у наступні роки до повного озеленення.

S₀ – площа пиляної поверхні, м²;

W₀ – удільна здуваність твердих часток з пиляної поверхні відвалу (приймається 0,1*10^-6кг/м²);

Г – коефіцієнт подрібнювання гірської маси (приймається 0,1);

Т_с – річна кількість днів зі стійким сніговим покривом.

Удільне виділення твердих часток при формуванні відвалів.

Таблиця 3.4

Для розрахунку нормативів ГДВ кількість здаваних з поверхні породного відвалу твердих часток:

·          Розрахунок викидів небезпечних речовин від породних відвалів шахтодільниці №1

1. На шахтодільниці №1 мається плоский діючий негорящий породний відвал. Порода доставляється автосамосвалами та планується бульдозером. За 2002 рік у відвал вивезено 100000 м³ породи зі середньою вологістю 6,0%. Максимальна кількість породи, що поступає у відвал упродовж години, складає 11,0 м³. Площа пиляної поверхні відвала дорівнює 70 тис.м². Для місцевості, де розміщений відвал, характерні: часто повторювана швидкість вітру 4,8 м/с та 236 днів зі стійким сніговим покривом, дощами або штилями.

Кількість твердих часток, що виділяються при формуванні відвала:

Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні породного відвалу:

Викид твердих часток (пилу вуглепородного) з даного відвалу:

2. На балансі шахти знаходяться також два недіючих не горящих породних відвалів – породні відвали промплощадки №1 та №3.

Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні цих породних відвалів:

Ист.№6004 -  

Ист.№6005 -

3.6 Розрахунок ступеня екологічної безпеки водних об'єктів

Вихідні дані:

• завислі речовини - 215 мг/л

• нафтопродукти - 0,97 мг/л

• мінералізація - 3,5 г/л Після очищення у:

• горизонтальному відстійнику: завислі речовини - 108 мг/л нафтопродукти - 0,49 мг/л

• біологічні пруди: завислі речовини - 28,95 мг/л нафтопродукти - 0,13 мг/л Об'єм шахтної води, яка відкачується на поверхню - 680 м³/ч

Ступінь екологічної безпеки водних об'єктів Р_сб визначається:

П_ф - фактичне значення показників якості води;

П_н - нормативні значення показників якості води (для завислих речовин 12 мг/л, для нафтопродуктів 0,1 мг/л)

Умова не виконується, тому необхідна доочистка шахтних вод від цих речовин.

Що стосується мінералізації, то потрапляючи у водоймище шахтна вода розбавляється опадами та природними водами цього водоймища. Внаслідок цього мінералізація шахтних вод знижується майже до допустимого значення.

3.7 Розрахунок збору за забруднення водного середовища

Сума зборів за скиди стічних вод визначається за формулою:

М_лi - об'єм скидів в межах ліміту, т;

М_оi - об'єм понадлімітних скидів, т;

Н_бі - норматив збору за скид, грн./т (Н_бі=206 грн/т)

К_рб - корегуючий коефіцієнт для ЦРД, К_рб=2,2;

К_п - коефіцієнт кратності збору на шахтні не затверджені ліміти на 2001 рік, К_п=5.

Проводимо розрахунок щодо переведення мг/л в т/рік:

Об'єм шахтної води, відкачуваної на поверхню:

24год • 365 = 8760год/рік

680м³/ год • 8760год / рік = 5956800м³ / рік = 5,96 млн т/рік

Скиди завислих речовин у водні об'єкти:

28,95 г/м³ •5956800 м³/ рік = 172,45т/ рік

Скиди в межах ліміту: 5956800•12 = 71,5т

Понадлімітні скиди: 172,45 -71,5 = 100,95т

Скиди нафтопродуктів у водні об'єкти: 0,13г/м³•5956800м³/рік = 0,77т/ рік Скиди в межах ліміту: 5956800 • 0,1 = 0,596т

Понадлімітні скиди: 0,77 -0,596 = 0,179т

П = (71,5 • 206 • 2,2)+(100,95 • 206 • 2,2 • 5)+(0,596 • 206 • 2,2)+ (0,179 • 206 • 2,2 • 5) = =261832,2грн

3.8 Економічна ефективність природоохоронних заходів

3.8.1 Інвестування природоохоронних заходів

Природоохоронна діяльність, направлена на рішення такої соціально-економічної задачі як охорона довкілля, є невід'ємною, але відособленою складовою частиною господарської діяльності суспільства в будь-якій державі. Як і будь-яка господарська діяльність вона вимагає залучення трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів, що обумовлює необхідність планування, нормування, обліку і контролю засобів, що направляються в природоохоронну сферу діяльності, і результатів, які досягаються за рахунок витрачання цих засобів.

Конкретними формами природоохоронної діяльності є поточна природоохоронна діяльність і природоохоронні заходи.

Важливою складовою механізму реалізації природоохоронних заходів є економічні інструменти, під якими розуміються будь-які заходи, направлені на зменшення дії на довкілля, що ведуть до перерозподілу ресурсів між власником джерела негативної дії і суспільством або до безпосередньої зміни відносних цін. До таких інструментів відносяться:

збори і податки на викиди, скидання, розміщення відходів;

збори і податки за використання первинних і вторинних ресурсів;

збори і податки на продукти (в т.ч. паливо);

купівля-продаж прав на викиди;

субсидії і інші форми фінансової допомоги (в т.ч. повне або часткове фінансування реалізації різних програм і окремих заходів);

інші заходи економічного характеру (відшкодування збитку, пільгові кредити, адміністративні збори і так далі)

Існує декілька варіантів того, як держава повинна збирати засоби на здійснення природоохоронної діяльності і як воно цими засобами розпоряджається. Перший: держава включає витрати на охорону довкілля в систему безадресних податків (прибутковий, на прибуток, на додану вартість). Проте, при цьому порушується принцип справедливості, оскільки всі громадяни і організації починають платити однаково, незалежно від їх індивідуальної дії на довкілля. Крім того, подібна система оподаткування не створює стимул-реакцій до зниження негативної дії на довкілля, будівництву очисних споруд, впровадженню маловідхідних технологій. Другий варіант: введення спеціального екологічного податку на продукцію, при виробництві, використанні або утилізації якої відбувається негативна дія на довкілля. У ринковій економіці частіше застосовується третій варіант, коли збираються не екологічні податки, а екологічні платежі за принципом "забрудник платить". Будь-яке підприємство і фізична особа, в процесі своєї діяльності що забруднює довкілля, повинні витрачати частину своїх доходів на її відновлення. Платежі за негативну дію на довкілля можуть збиратися у вигляді встановлених фіксованих відрахувань залежно від об'єму і характеру віз - дії, або шляхом аукціонної торгівлі правами на негативну дію на навколишнє середовище.

Якщо платежі можна вважати стимулюючими економічними механізмами, то пільгове оподаткування, переважний доступ до державних гарантій кредитування або пряме пільгове кредитування державними банками є стимулюючими механізмами.

Найважливішу роль в здійсненні інвестування природоохоронних заходів грає держава як шляхом законодавчого регулювання природоохоронної інвестиційної діяльності, так і шляхом напряму інвестицій з:

засобів централізованого державного бюджету;

місцевих бюджетів;

позабюджетних фондів;

відомчих інвестиційних фондів.

Економічні результати від реалізації природоохоронних інвестиційних заходів полягають в економії або запобіганні втратам природних ресурсів, живої і упредметненої праці у виробничій і невиробничій сферах народного господарства, а також у сфері особистого вжитку.

Тому специфічною особливістю екологічно природоохоронних інвестицій є той аспект, що дані інвестиції в більшості випадків не приносять позитивних прямих економічних ефектів. При цьому супутні - соціальний і екологічний ефекти від реалізації інвестиційних проектів такого роду можуть бути значними.

3.8.2 Теоретичний розрахунок економічної ефективності природоохоронних заходів

Економічна ефективність витрат означає їх результативність, тобто співвідношення між результатами і витратами, що забезпечили їх.

Розрізняють первинний ефект і кінцевий комплексний соціально-економічний ефект від средозахисні заходів.

Первинний ефект полягає в зниженні забруднення довкілля і поліпшенні її стану і виявляється в зниженні об'ємів забруднень і концентрацій шкідливих домішок в атмосфері, водному середовищі і ґрунті. Враховуючи необхідність поєднання економічних і екологічних інтересів підприємств, первинний ефект слід виражати безпосередньо у вигляді приросту продукції, випущеної без порушення екологічних норм.

Кінцевий ефект виражається в підвищенні рівня життя населення, ефективності виробництва. При цьому економічні результати виявляються як приріст чистої продукції, зниження втрат сировини і матеріальних ресурсів, економія витрат в невиробничій сфері, зниження витрат з особистих засобів.

Відповідно до розробленої в 80-і роки типової методики визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів для обґрунтування природоохоронних витрат використовуються показники загальної і порівняльної ефективності.

Визначення загальної (абсолютною) ефективності екологічних витрат необхідне, щоб оцінити фактичну результативність природоохоронних заходів при планеруванні досягнення нормативної якості довкілля, для економічного стимулювання підвищення ефективності средозахисної діяльності.

Загальна (абсолютна) економічна ефективність витрат екологічного характеру розраховується як відношення об'єму повного економічного ефекту до суми тих, що викликали цей ефект приведених витрат.

Эз = Э / (С + Ен * К),

где Эз – загальна ефективність природоохоронних витрат;

Э – повний річний ефект;

С – поточні витрати;

К – капітальні вкладення, що визначили ефект;

Ен – норматив ефективності капітальних вкладень.

Норматив Ен служить для приведення капітальних вкладень до річної розмірності, оскільки Ен = 1/Т, де Т – термін окупності капітальних вкладень. При середньому терміні окупності по народному господарству, рівному 8,3 років, норматив ефективності капітальних витрат Ен встановлюється у розмірі 0,12.Економічний ефект Е, або результат природоохоронних витрат, є економічний збиток, що запобіг, і додатковий прибуток від поліпшення виробничої діяльності підприємств в умовах кращої екологічної обстановки.

Э = ∆У + Д,

где ∆У – величина річного економічного збитку, що запобіг, від забруднення середовища;

Д – річний приріст доходу від поліпшення виробничих результатів.

Величина річного економічного збитку, що запобіг, від забруднення середовища ∆У визначається по формулі:

∆У = У₁ – У₂,

где У₁ и У₂ – величини збитку до проведення природоохоронного заходу і залишкового збитку після здійснення заходу відповідно.

Річний приріст доходу Д від поліпшення виробничих результатів може бути визначений таким чином:

n m

Д = ∑g_j*z_j - ∑ g_i*z_i,

j=1 i=1

где g_j, g_i – кількість продукції i-, j-го видів, що отримуються відповідно до і після здійснення оцінюваного заходу;

z_j, z_i – оцінка одиниці i-, j-й продукції.

Абсолютна економічна ефективність капітальних вкладень Ек в природоохоронні заходи визначається по формулі:

Эк = (Эг – С) / К,

где Эг – річний економічний ефект від впровадження природоохоронного заходу;

С – річні (поточні) витрати, необхідні для вмісту і обслуговування природоохоронних об'єктів;

К – величина капітальних вкладень.

Отримані в ході розрахунків показники ефективності капітальних витрат порівнюються з нормативними показниками. Дані напрями використання капітальних витрат вважаються ефективними, якщо розрахункові коефіцієнти ефективності Ек задовольняють умові Ек>Ен. Нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень в цілому по народному господарству останніми роками приймався рівним 0,12.

При розробці довгострокових прогнозів, програм з довкілля охорони в регіоні, при проектуванні різних природоохоронних заходів, виборі варіанту впровадження нової техніки або технології, направленої на екологізацію виробництва, використовується показник порівняльної (відносною) економічної ефективності природоохоронних витрат. Таким показником є мінімум сукупних витрат, тобто при виборі варіанту перевага повинна віддаватися варіанту з найменшою велічиной сукупних поточних витрат і капітальних вкладень, приведених до однакової розмірності за допомогою нормативу ефективності:

С + Ен * К → min,

где С – поточні витрати;

К – капітальні вкладення, що визначили ефект;

Ен – норматив ефективності капітальних вкладень.

Якщо проводяться заходи, що вимагають тривалого терміну реалізації капітальних вкладень (лісовідновлення, рекультивація земель і тому подібне), а також зміни в часі експлуатаційних (поточних) витрат, тоді переважний варіант визначається по формулі:

T

∑((Кn + Кgt + Сt) / (1 + Ен)^t) → min,t=1

где Т – термін здійснення всіх заходів;

Кn – первинні капітальні вкладення в природоохоронні заходи;

Кgt – додаткові капітальні вкладення, необхідні для забезпечення нормальної роботи природоохоронних об'єктів в t-й рік (t = 1, 2, 3 …);

Сt – експлуатації експлуатаційні витрати t-го року;

Ен – нормативний коефіцієнт приведення різночасних витрат, що приймається відповідно до галузевих нормативів (зокрема, для витрат по промисловості, будівництву, комунальному господарству – 0,08, сільському господарству – 0,05, лісовому господарству – 0,03).

При розрахунках порівняльної ефективності капіталовкладень в охорону природи особливо поважно зіставляти варіанти по економічних результатах. Оскільки економічний результат природоохоронних заходів виражається в скороченні або запобіганні соціальному і економічному збитку від забруднення довкілля, порівнювані варіанти мають бути тотожні по мірі зниження рівня забруднення природного ресурсу, видам і величині втрат, що запобігли.

4. ПРІРОДООХОРОННІ ЗАХОДЬ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНІЙ СТАН КРАЇНИ

4.1 Безпосередні методі екологізації

Виходячи із специфіки впливу вуглевидобування і вуглепереробки на довкілля, основними природоохоронними заходами можуть бути:

·          збільшення кількості і потужностей очисних споруд і підвищення їх ефективності як для водного, так і повітря басейнів у вуглевидобувних регіонах;

·          інтенсивне використання у вугільній промисловості порідних відвалів і шлаконакопітелей для виробництва будівельних матеріалів, вилучення рідкоземельних елементів і т.п.;

·          своєчасна рекультивація земель під сільгоспугіддя і лісонасадження.

Для запобігання шкідливому впливу підприємств вугледобувної промисловості на природні води необхідно провести наступні водозахисні акції: припинити скидати з шахт неочищену шахтну воду з механічними домішками; здійснити повне бактерійне очищення шахтних вод унаслідок реконструкції близько 400 водоочисних споруд; освоїти технологію демінералізації високомінералізованих шахтних вод; розробити екологічно обґрунтовані нормі і режимі скидань слабомінералізованних шахтних вод в річки і водоймища без нанесення шкоди їх фауні і питному водопостачанню; значно понизити вжиток пітної води для потреб виробництва за рахунок максимального використання для цих цілей шахтних вод. Для надійного забезпечення населення і сільського господарства вугледобувних регіонів чистою водою необхідно розробити і здійснити ряд організаційно-технічних заходів по прискоренню завершення будівництва каналу Дніпро-Донбас і введенню в експлуатацію водопроводу Дніпро – Західний Донбас з фільтрувальними станціями «Добропільська» і «Західна».

4.2 Опосередковані методи екологізації

Окрім прямих методів екологізації, в галузях ПЕК і всіх інших галузях, що використовують його продукцію, необхідно ширше упроваджувати енергозбереження як опосередковане, але економічно найбільш доступний і екологічно ефективний засіб захисту довкілля від руйнівної антропогенної дії на неї процесів видобутку і використання енергії і енергоносіїв.

У вугільній промисловості до таких заходів можна віднести: впровадження нових енергозбережних технологій видобутку і переробки вугілля, у тому числі за рахунок способів приведення його в рухливий стан енергією вибуху і вібрації; вживання методів газифікації, особливо низькосортного і високозольного вугілля; переробку і вживання відходів вуглезбагачення як палива; вилучення і енергетичне використання шахтного метану і метану вугільних родовищ. Оскільки метан відноситься не лише до парникових, але ще і до озоноруйнуючих газів, включення у виробництво метану вугільних родовищ матиме важливе значення як для поліпшення загальної екологічної обстановки у вуглевидобувних регіонах, так і для відладки «торгівлі викидами», що відповідно до Кіотським протоколом може стати ваговитим джерелом додаткових вступів валюти і іноземних інвестицій для «екологізації» українського ПЕК.

4.3 Перспективи розвитку вугільної промисловості

Проведений аналіз стану і перспектив розвитку вугільної промисловості дав можливість зробити висновки і визначити перспективи цієї важливої складової ПЕК України з врахуванням поліпшення її економічності.

Так, проведене дослідження сучасного стану ресурсної бази вугільної промисловості показало, що не дивлячись на значні запаси вугілля в Україні стан їх розвіданої і міра використання свідчать про неможливість значного збільшення його видобутку в перспективі. Із загального об'єму балансових запасів вугілля лише 20% належать до перспективних запасів. Тому підтримувати видобуток на досягнутому рівні або декілька збільшити її можна за рахунок будівництва нових підприємств і реконструкції резервних частин шахтних полів, запаси яких враховуються на вільних ділянках і складають 1,4 млрд. т, що діють з прирізанням, або 3,2% від всіх запасів категорії А+В+С.

Крім того, необхідно розширити об'єми наукових і геологорозвідувальних робіт з метою нарощування перспективних запасів вугілля категорії С2 (9,6% від загальних геологічних запасів) з врахуванням значних об'ємів прогнозованих ресурсів. Дослідження показали, що реальною ресурсною базою розвитку вугільної промисловості стануть підготовлені запаси на ділянках для будівництва нових вугільних підприємств (67 ділянок із запасами в 9,7 млрд. т) і на ділянках для реконструкції і продовження термінів служби підприємств, що діють (66 ділянок із запасами 2,7 млрд. т). Основна проблема полягає в своєчасному і раціональному залученні запасів вугілля до експлуатації з метою підтримки і нарощування виробничих потужностей галузі. Істотним резервом підвищення ефективності вугільної промисловості і зниження собівартості вугілля представляється утилізація метану. Всі вугільні пласти в Донбасі (за винятком суперантрацитов) газоносні з глибини 150-500 м (нижче за зону газового вивітрювання). Очевидно, що родовища кам'яного вугілля слід розглядати як вугільно-газові.

ВИСНОВОК

Будь-яка промислова діяльність завжди завдає шкоду навколишньому природному середовищу та здоров’ю людини. Так, діяльність СП «Шахта ім. В.І.Леніна» не є виключенням.

Проаналізувавши викладені в курсовій роботі матеріали можна зробити висновок, що дане підприємство є багатовідхідним та має великий негативний вплив на різні об’єкти природного середовища: атмосферу, гідросферу, літосферу та здоров’я населення. Виходячи з цього зрозуміло, що необхідно застосовувати прогресивні варіанти щодо поліпшення технології видобутку вугілля, застосовувати альтернативні види палива для генерації тепла в котельних установках.

Необхідно також вказати на поліпшення очисних споруд, тому що сучасний їх стан більш ніж незадовільний і це призводить до катастрофічних забруднень природного середовища. Все це є причиною погіршення стану здоров’я населення, а це, в свою чергу, веде до скорочення продуктивності підприємства.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1. Нестеров П.М., Нестеров А.П. Экономика природопользования и рынок: Учебник для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997. – 413 с.

2. Гирусов Э.В. и др. Экология и экономика природопользования: Учебник для вузов/Под ред. проф. Э.В. Гирусова; Предисловие д-ра экон.наук Председателя госкомэкологии РФ В.И. Данилова-Данильяна. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 455 с.

3. Отчёт по инвентаризации выбросов загрязняющих веществ в амтосферу на структурном подразделении «Шахтоуправление им. В.И.Ленина» (шахтоучасток №1).

4. Отчёт по инвентаризации отходов производства на государственном предприятии шахта им. В.И. Ленина производственного объединения «Артёмуголь», Донецк – 2000.

5. Практика реалізації основних положень і вимог природоохоронного законодавства України на вугільних підприємствах. Ч.2 постанови кабінету Міністрів України в сфері екології, Донецьк – 2004.

6. Збірник інструкції до правил безпеки у вугільних шахтах. том 2, Київ – 2003.

7.Охрана природы на угольных шахтах/В.А.Меркулов.-М.:Недра,1981 – 181 с.