Курсовая работа: Аналіз зовнішнього середовища підприємства

Курсова робота

Предмет: Економічна діагностика

ТЕМА: Аналіз зовнішнього середовища підприємства

2009


ПЛАН

Вступ

I. Загальна характеристика зовнішнього середовища підприємства:

1.1 Зовнішнє середовища підприємства, як сукупність чинників макро та мікросередовища

1.2 Характеристика макросередовища

1.3 Характеристика мікросередовища

1.4 Комплексний підхід до оцінки зовнішнього середовища

II. Методика оцінки зовнішнього середовища

2.1 Методи оцінки зовнішнього середовища

2.2 Етапи проведення аналізу зовнішнього середовища

III. Аналіз зовнішнього середовища підприємства

3.1 Характеристика аналізуємого підприємства та його конкурентів

3.2 Аналіз зовнішнього середовища підприємства на основі приведених методик

3.2.1 Аналіз середовища на основі загальноприйнятої класифікації чинників

3.2.2 Аналіз середовища при застосуванні комплексного підходу

3.3 Порівняльний аналіз двох методик та визначення переваг використання комплексного підходу

Висновок

Перелік використаної літератури


ВСТУП

Актуальність теми обумовлена тим, що сучасне зовнішнє середовище підприємств характеризується надзвичайно високим рівнем складності, динамізму і невизначеності. Здатність пристосовуватися до змін в зовнішньому середовищі – основна умова в бізнесі і інших сферах життєдіяльності. Більш того, у все зростаючому числі випадків – це умова виживання і розвитку. Підприємства повинні, з одного боку, постійно усвідомлювати новий характер змін в довкіллі і ефективно на них реагувати. З іншого боку, необхідно мати на увазі, що самі підприємства генерують зміни в зовнішньому середовищі, випускаючи нові, наприклад, види товарів і послуг, використовуючи новий вигляд сировини, матеріалів, енергії, устаткування, технологій.

Мета курсової роботи: поглиблення теорії та розробка рекомендацій щодо аналізу зовнішнього середовища підприємства в умовах ринкової економіки та нестабільного політичного та економічного стану у державі.

Задачі курсової роботи:

- аналіз впливу зовнішніх чинників на підприємство;

- оцінка зворотнього впливу підприємства на зовнішнє середовище;

- визначення методів зменшення впливу цих факторів;

-оцінити роботу підприємства в умовах обмеженої інформації о зовнішнім середовищі;

-визначення впливу держави на підприємство як одного з основних суб’єктів зовнішнього середовища.

Об’єктом курсової роботи є зовнішнє середовище підприємства, його складові частини в умовах динамічного розвитку економіки та вплив підприємства на це середовище по принципу зворотнього зв’язку.

Предметом курсової роботи є розкриття принципів, підходів та методів оцінки зв’язків підприємства із зовнішнім середовищем у сучасних умовах господарювання, а також розкриття механізму прямого та зворотнього зв’язку між ними.


I. Загальна характеристика зовнішнього середовища підприємства:

1.1 Зовнішнє середовища підприємства, як сукупність чинників макро та мікросередовища

Підприємство — це відкрита система, і його розвиток залежить від зовнішнього середовища (його також називають загальним оточенням, середовищем непрямого впливу або сукупністю неконтрольованих факторів). Зовнішнє середовище, або середовище непрямого впливу, діє не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторів безпосереднього оточення. Необхідність дослідження проблеми взаємодії підприємства і зовнішнього середовища обумовлена формуванням нової концепції управління підприємством як відкритої системи, внутрішня стабільність якої залежить від умов зовнішнього середовища. Навіть, якщо в самому підприємстві не відбувається ніяких змін, постійні зміни навколишнього середовища чинять суттєвий вплив на результати його діяльності. Це викликає необхідність проведення постійного моніторингу стану зовнішнього середовища підприємства, який розглядається як невід'ємна складова частина стратегічного планування. [22, стр. 88].

У сучасних умовах будь-яка організація повинна не лише призвичаїватись до зовнішнього середовища шляхом адаптації своєї внутрішньої структури і поведінки на ринку, але і активно формувати зовнішні умови своєї діяльності, постійно виявляючи в зовнішньому середовищі угрози та потенційні можливості. [26, стр. 89]. Це положення увійшло в основу стратегічного управління, використовуваного передовими фірмами в умовах високої непередбачуванності зовнішнього середовища. Первинним етапом та інформаційною основою стратегічного управління є дослідження зовнішнього середовища фірми, тобто системний збір і аналіз інформації про неї. Аналіз зовнішнього середовища зазвичай вважається початковим процесом стратегічного управління, оскільки забезпечує базу як для визначення місії та цілей фірми, так і для вироблення стратегій поведінки, які допоможуть підприємству виконати місію і досягти своїх цілей. Він є процесом, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролюють зовнішні по відношенню до організації чинники, або визначають загрози для фірми.

Прийнято визначати такі ситуативні характеристики окремих елементів зовнішнього оточення та їх взаємодії:

- взаємопов'язаність чинників зовнішнього оточення, тобто рівень сили, з якою зміна одного чинника впливає на зміну інших чинників середовища;

складність зовнішнього середовища, яка визначається кількістю чинників, на зміну яких виробнича система мусить реагувати для забезпечення свого виживання, а також рівень варіації кожного чинника;

- динамічність зовнішнього оточення, тобто швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні підприємства; більшість дослідників вважають, що швидкість змін в окремих галузях та сферах економіки має тенденцію до прискорення;

- невизначеність зовнішнього оточення, яка розглядається як функція від кількості інформації стосовно дії кожного чинника та впевненості в її достовірності.

Всі ці характеристики зовнішнього середовища організації говорять про високу динаміку і варіантний характер змін, що відбуваються в ній, що наскладує на керівництво завдання якомога точнішого прогнозування, оцінки і аналізу зовнішнього оточення фірми, що склалося, а також заздалегідь встановити характер і силу можливих погроз, що дозволить виробляти і адекватно ситуації коректувати вибрану стратегію. У сучасних умовах найбільш дієвим вважається необхідність здійснювати превентивне реагування на прогнозовані у зовнішньому середовищі зміни, оскільки лише за допомогою цього можна не лише вижити, адаптуватися, але і максимально ефективно використовувати наявні в організації резерви, а також можливості, виникаючі внаслідок змін, що відбуваються.

Фактори зовнішнього середовища мають певний зв’язок як між собою, так і з внутрішнім середовище, цей зв’язок полягає в рівні сили, з якою зміна одного фактора діє на інші складові. Треба виявити основні тенденції, взаємовплив цих факторів і побудувати прогнози їхнього розвитку. [13, стр. 15].

Основними принципами, які необхідно враховувати при организації дослідження зовнішнього середовища є принципи об’єктивності, системності, принцип розвитку, регулярності, гнучкості та релевантності.

Дослідження зовнішнього середовища є необхідним також у процесі антикризової стратегії. Причини які зумовлюють дослідження середовища були викладені в творах Градовой.А.П. [18, стр. 67] и Градова.И.Г. [19, стр. 110]:

По-перше, Невідповідність підприємства до вимог зовнішніх контрагентів здебільшого спричиняють появу та розвиток кризових явищ.

По-друге, стан та напрям розвитку зовнішнього середовища певною мірою визначають можливості підприємства щодо локалізації кризи та виходу з неї. Погіршення зовнішнього середовища є потужним каталізатором прискорення розвитку кризи, що призводить аж до банкрутства та ліквідації суб'єкта підприємництва. Це посилює часові обмеження антикризового процесу, ускладнює виконання програми антикризових дій. Якщо прогнозуються зміни на краще в загальному стані зовнішнього середовища або в його певних сегментах, це послаблює та уповільнює розвиток кризи, стає перешкодою для її розвитку. За цих умов потенційні результати від вжитих антикризових заходів мають бути оперативними, дійовими, вагомими.

По-третє, розробляючи антикризові заходи, необхідно враховувати стан та прогноз розвитку зовнішнього середовища, забезпечувати їх адекватність та часову відповідність до процесів, що відбуваються за межами підприємства.

У сучасній економічній літературі зовнішнє оточення підприємства розглядається як складна багаторівнева структура, елементи кожного рівня якої формуються під впливом власних (специфічних) факторів та по-різному (за силою та напрямом) впливають на діяльність підприємства. Прийнято виокремлювати два рівні зовнішнього оточення:

1.Загальне оточення (макросередовище), яке включає до свого складу глобальні чинники, що віддзеркалюють соціально-економічні відносини у суспільстві. Здебільшого макросередовище не має специфічного впливу на окремо взяте підприємство, але ступінь впливовості на окремі підприємства різний, що обумовлюється відмінностями як у сферах діяльності, так і у внутрішньому стані (потенціалі) підприємств. Макросередовище визначає загальні умови підприємницької діяльності, атмосферу бізнесу, впливає на чинники мікросередовища та через них (опосередковано) - на розвиток підприємства.

2. Оперативне середовище (мікросередовище), яке охоплює чинники, які здійснюють безпосередній вплив на конкретне підприємство. Традиційно прийнято розглядати такі групи чинників, як покупці, постачальники, конкуренти, державне законодавство. [25, стр. 150-177].

1.2 Характеристика макросередовища

Ф. Котлер вважає, що зовнішнє середовище ( макросередовище ) складається з шести основних факторів: 1. Економічні — фактори, що пов’язані з обігом грошей, товарів, інформації та енергії; 2. Політичні — фактори, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду; 3. Соціально-демографічні фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію; 4. Науково-технічні — фактори, що пов’язані з розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій, а також know-how; 5. Конкуренція — фактори, які відбивають майбутні та поточні дії конкурентів, зміни в частках ринків, концентрації конкурентів; 6. Природно-географічні — фактори, пов’язані з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і натуральними ресурсами (зокрема, корисними копалинами). [24, стр. 99-101].

Таку класифікацію можна використовувати для забезпечення орієнтації в питанні, що розглядається. Однак процеси, які відбуваються в зовнішньому середовищі, дуже складні, взаємопов’язані та містять багато суперечностей, внаслідок цього, всі ці процеси треба уважно та систематично вивчати.

Інші підходи до переліку компонентів зовнішнього середовища належить И.Ансоффу [16, стр. 67-68], Уварову.В.В. [29, стр. 80-81 ], Киндрацкой.Г.И. [23, стр. 34-35], Янковському.Н.А. [30, стр. 111-112]. Але найбільш широка та різнобічна класифікація чинників макросереди була викладена Віханським.О.С. [17, стр. 77-78] і хотів би трохи зосередити на ній увагу. Далі наведено основні напрямки та фактори, за якими в найбільшому обсязі можуть здійснюватися аналіз та прогнозування основних тенденцій у макросередовищі, оскільки констатацією ситуації, що склалася, не можна обмежуватися.

Загальний стан макросередовища по Віханському може бути визначеним за допомогою таких груп чинників: 1. Стан економіки та ринків (економічні фактори): - характер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція або дефляція). - система оподаткування та якість «економічного законодавства» (в тому числі можливості вивезення прибутків); - масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств); - загальна кон’юнктура національного ринку; - розміри та темпи зростання чи зменшення ринку (взагалі); - розміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми; - стан фондового ринку; - інвестиційні процеси; - ставки банківського проценту; - система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін; - вартість землі. 2. Діяльність уряду (політико-інституційні фактори): - стабільність уряду; - державна політика приватизації/націоналізації; - державний контроль і регулювання діяльності підприємств (узагалі); - рівень протекціонізму (взагалі); - зростання/зменшення значення уряду як замовника; - міждержавні угоди з іншими урядами; - рішення уряду щодо підтримки окремих галузей підприємств (пріоритети); - вимоги забезпечення рівня зайнятості; - державна політика щодо забезпечення ресурсами окремих галузей і підприємств; - рівень корупції державних структур; - рівень економічної свободи держави (згідно з міжнародними оцінками) 3. Структурні тенденції: - структура галузей національної економіки; - виникнення нових галузей; - згортання діяльності «застарілих» галузей; - вплив міжнародного розподілу праці на діяльність окремих галузей і підприємств (у тому числі вплив антимонопольного законодавства); - зміни оптимальних розмірів підприємств. 4. Науково-технічні тенденції: - «технологічні прориви» (де саме); - скорочення або продовження «життєвого циклу» технологій; - питома вага наукоємких виробництв і продукції; - вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність; - вимоги до кваліфікації кадрів високотехнологічних виробництв; - вимоги до науково-технічного рівня конкурентоспроможної продукції. 5. Природно-екологічна складова: - природно - кліматичні умови; - територіальне розміщення корисних копалин і природних ресурсів; - розміщення великих промислових і сільськогосподарських центрів; - законодавство з економічних питань (можливість змін і обмеження, що ними зумовлені); - стан екологічного середовища та його вплив на виробництво. 6. Тенденції ресурсного забезпечення: - структура і наявність національних ресурсів; - імпорт/експорт; - рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними підприємствами; - доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення). 7. Демографічні тенденції: - кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих групах та в їх доходах); - наявна та потенційна кількість робочої сили; - кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили). 8. Соціально-культурна складова: - сприяння/недовіра до приватного бізнесу; - «економічний націоналізм», ставлення до іноземців; - профспілкова активність і вплив профспілок на формування громадської думки. 9. Несподіванки стратегічного характеру і можливі горизонти стратегічного планування (основний перелік та часові оцінки). 10. Міжнародне середовище (по окремих країнах): - структура господарства країни; - характер розподілу доходів; - середній рівень заробітної платні; - вартість транспортних послуг; - інфляція та ставки банківського процента; - обмінний курс валюти відносно країни-партнера; - рівень ВНП; - рівень податків. Існують також інші фактори, які не мають чисто економічної природи, однак їх варто було б ураховувати: - кількість і густота населення; - професіональний рівень і рівень грамотності; - якість і кількість природних ресурсів; - рівень технології; - особливості конкурентної боротьби.

1.3 Характеристика мікросередовища

На відміну від макрорівня чинники оперативного середовища більш піддаються впливу з боку підприємства, причому ступінь цього впливу залежить від стабільності становища підприємства на ринку. Варто наголосити, що методичне забезпечення дослідження стану зовнішнього середовища розроблено недостатньо. Практична значущість подальших розробок не викликає сумнівів, оскільки саме непідготовленість багатьох підприємств, у тому числі й великих державних, до взаємодії із зовнішнім середовищем, нехтування його вимогами та потребами - одна з причин розвитку кризових явищ, загрози банкрутства.

Поставники. Поставникі забезпечують введення ресурсів у підприємство для подальшого його функціонування. Постачання ресурсів може відбуватися, як від вітчізняних поставників, так і від закордонних. Постачання ресурсів з інших країн може бути вигідніше з точки зору цін, якості або кількості, але одночасно небезпечним посиленням таких чинників, як подвійність середовища, коливання змінних курсів або політична нестабільність. Всіх постачальників можна розділити на декілька груп – постачальники матеріалів, капіталу, трудових ресурсів.

Матеріали. Деякі організації залежать від безперервного припливу матеріалів, тобто тут виявляється залежність від цін, термінів, ритмічності, якості і так далі. Причому залежність ця останнім часом зростає з поглибленням розподілу праці і розвитком кооперації. Фірми усе більш орієнтуються на переважне придбання комплектуючих елементів у партнерів, а на самих фірмах виконуються лише певні операції, причому це характерно як для виробничих, так і для фірм, працюючих у сфері послуг. Тому можна говорити про зростання посилення їх залежності від постачальників і надалі. В той же час, у відносинах між фірмами-покупцями і фірмамі-поставникамі відбуваються зміни, що базуються на постійному вдосконаленню системі субпідряду, організації ефективної системи постачань. При цьому постачальникам передаються додаткові повноваження і відповідальність, як в області проектування, так і області виробництва продукції, що дозволяє казати вже про управління постачальниками.

Капітал. Для зростання і процвітання фірмі потрібні не лише постачальники матеріалів, але і капіталу. Таких потенційних інвесторів декілька: банки, програми державних установ за поданням позик, акціонери і приватні особи, що акцептують векселі компанії або облігації, що купують її. Як правило, чим краща репутація компанії, тим вище в неї можливості домовитися з постачальниками на сприятливих умовах і отримати потрібний об'єм засобів. Невеликі, особливо венчурні, підприємства сьогодні зазнають великі труднощі із здобуттям необхідних коштів.

Трудові ресурси. Адекватне забезпечення робочою силою потрібних спеціальностей і кваліфікації необхідне для реалізації завдань, пов'язаних з досягненням поставлених цілей, тобто для ефективності діяльності організації. Без людей, здатних ефективно використовувати складну технологію, капітал і матеріали, не можливе ефективне функціонування підприємства. Розвиток ряду галузей в даний час стримується браком потрібних фахівців. Прикладом служить практично кожен сектор комп'ютерної промисловості, і особливо це відноситься до фірм, що потребують висококваліфікованих техніків, дослідних програмістів і розробників систем.

Основною турботою сучасної організації стали відбір і підтримка талановитих менеджерів. У сучасних умовах менеджери використовують спеціальні підходи до оцінки діяльності підприємства, а саме вони відбирають групи чинників від яких підприємство залежить в найбільшій мірі. До числа чинників увійшли: загальне керівництво, фінанси, маркетинг, матеріали, виробництво і готова продукція. По трудових ресурсах вище за інших котирувалися два чинники: залучення висококваліфікованих менеджерів вищої ланки управ-ленія і навчання здатних керівників усередині фірми. Те, що підвищення кваліфікації менеджерів виявилося за значенням вище, ніж прибуток, обслуговування споживачів і виплата прийнятних дивідендів акціонерам, явна ознака важливості припливу цієї категорії трудових ресурсів в організацію. Підтримка талановитих керівників — це часто проблема переговорів віч-на-віч з кандидатами на посаду, яким пропонуються досить висока заробітна плата і пільги. Здебільше організації прагнуть також вирішувати проблеми забезпечення потрібними трудовими ресурсами шляхом навчання і підтримки власних співробітників.

Підписуючи договір з профспілкою, фірма по суті справи, домовляється з постачальником робочої сили. Поширення профспілок — ще одне підтвердження необхідності враховування зовнішніх чинників при вирішенні внутрішніх питань. Причому в різних країнах взаємовідношення фірми і профспілки виявляються по-різному. Так, в США керівництво фірм традиційно конфліктувало з профспілками, а в Японії вони, як правило, вміло співпрацюють.

Закони і державні органи. Як відомо, держава в ринковій економіці здійснює на підприємства як непрямий вплив, перш за все через податкову систему, державну власність і бюджет, так і пряме — через законодавчі акти. Так, наприклад, високі ставки податків істотно скорочують активність фірм, їх інвестиційні можливості і штовхають до того, що підприємство занижує власні доходи. Навпаки, зниження ставок податків сприяє залученню капіталу, наводить до пожвавлення підприємницької діяльності. І таким чином, за допомогою податків держава може здійснювати управління розвитком потрібних напрямів в економіці.

Державні органи. Організації зобов'язані дотримувати не лише державні закони, але і вимоги органів державного регулювання. Ці органи забезпечують примусове виконання законів у відповідних сферах своєї компетенції, а також вводять власні вимоги, що частенько також мають силу закону. Невизначеність сьогоднішнього правового поля виникає з того факту, що вимоги одних установ вступають в протиріччя з вимогами інших.

Законотворчість місцевих органів управління. Додатково ускладнюють справу регулюючі постанови місцевих органів влади, число яких також множиться. Майже всі місцеві співтовариства вимагають від підприємств придбання ліцензій, обмежують можливості вибору місця для роботи, обкладають підприємства податками, а якщо йдеться про енергетику, системи телефонного зв'язку усередині штату і страхування, то і встановлюють ціни

Споживачі. Відомий фахівець з управління Пітер Ф. Друкер у своїх творах [20, стр. 88-90], [21. стр. 260-265], кажучи про мету організації, виділяв, на його думку, єдину головну мету бізнесу – створення споживача. Під цим розуміється наступне: само виживання і виправдання існування організації залежить від її здібності знаходити споживача результатів її діяльності і задовольняти його запити. Значення споживачів для бізнесу вочевидь. Проте некомерчеські і державні організації також мають споживачів в друкеровськом сенсі. Все різноманіття зовнішніх чинників знаходить віддзеркалення в споживачі і через нього впливає на організацію, її цілі і стратегію. Необхідність задоволення потреб покупців впливає на взаємодії організації з постачальниками матеріалів і трудових ресурсів. Багато організацій орієнтують свої структури на крупні групи споживачів, від котрих вони найбільше залежать. Важливого значення набувають в сучасних умовах і різні асоциаціі і об'єднання споживачів, що роблять вплив не лише на попит, але і на імідж фірм. Необхідно враховувати чинники, що впливають на поведінку споживачів, на їх попит. [14, стр. 44-47]

Конкуренти. Вплив на організацію такого чинника як конкуренція неможливо недооцінювати. Керівництво кожного підприємства чітко розуміє, що якщо не задовольняти нужди споживачів так само ефективно, як це роблять конкуренти, підприємству довго не протриматися на плаву. Половинкин. П. у своїх працях висловив таку думку, що у багатьох випадках не споживачі, а як раз конкуренти визначають, якого роду результати діяльності можна продати і яку ціну можна запросити. [15, стр. 10-11].

Недооцінка конкурентів і переоцінка ринків доводять навіть великі компанії до значних втрат і до криз. Треба розуміти, що споживачі — не єдиний об'єкт суперництва організацій. Останні можуть також вести конкурентну боротьбу за трудові ресурси, матеріали, капітал і право використовувати певні технічні нововведення. Від реакції на конкуренцію залежать такі внутрішні чинники, як умови роботи, оплата праці і характер стосунків керівників з підлеглими. В той же час, потрібно відзначити, що конкуренція інколи штовхає фірми і на створення між ними угод різних типів від розділу ринку до кооперації між конкурентами

1.4 Комлексний підхід до оцінки зовнішнього середовища

Як бачимо попередні автори неодмінно поділяли зовнішнє середовище на мікро та макросреду і вже потім формували перелік чинників, які діють на підприємство. Розглядаючи мікросереду автори групували усі чинники за окремими класифікаційними ознаками. Чинники мікросередовища автори вже групували за окремими блоками. Вариантів класифікацій чинників макросередовища було куда більше ніж вариантів класифікації мікросереди. На мій погляд доцільно би було об΄єднати чинники макросереди та мікросереди в одну класифікацію, а вже потім проводити їх комплексний аналіз. Практично усі чинники мікросередовища формуються на на рівні держави і як зазначалося раніше є меньш прогнозуємими ніж чинники макросередовища. Усі ж чинники макросередовища, окрім впливу законодавчих органів формуються на рівні різних підприємств. Але розмежування чинників впливу зі сторони держави на мікро та мактрорівні такі не певні, що з деякими з них може виникнути плутанина чи деякі з цих чинників просто залишаться не заміченими.

Також треба відмітити, що на відміну від поставників, споживачів та конкурентів діяльність держави, яка скерована на прийняття законодавчо-нормативних актів набагато меньш прогнозована, а головніше підприємство не може впливати на цей чинник. Це ще один вагомий недолік класификацій, які були розроблені раніше. А найголовніше, що він зустрічається у всіх друкованих видавництвах, де розглядається класифікація чинників зовнішнього середовища підприємства. Тому на мій погляд доцільніше було б відокремити чинник діяльності держави у законодавчій сфері, яка відноситься до мікросередовища та згрупувати іх в одну групу інституціональних чинників.

Проаналізувавши увесь перелік чинників я пропоную звести їх в наступну класифікацію:

1.Ринкові чинники: конкуренти, споживачі та конкуренти.

2.Техніко-технологічні чинники: поява нових матеріало та енергосберігаючих технологій; наявність технополісів, технопарків та бізнес-інкубаторів; сприяння держави розвитку науково-технічного прогресу; «технологічні прориви» (де саме); скорочення або продовження «життєвого циклу» технологій; питома вага наукоємких виробництв і продукції; вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність;

3.Інституціональні чинники: прийняття нормативно-правових актів; державна політика приватизації/націоналізації; державний контроль і регулювання діяльності підприємств (узагалі); міждержавні угоди з іншими урядами; рішення уряду щодо підтримки окремих галузей підприємств (пріоритети);

4.Економічні чинники: характер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція або дефляція); система оподаткування та якість «економічного законодавства»; масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств); загальна кон’юнктура національного ринку; розміри та темпи зростання чи зменшення ринку (взагалі); розміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми; стан фондового ринку; інвестиційні процеси; ставки банківського проценту; система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін; вартість землі; структура національної економіки.

5.Політичні чинники: діяльність держави по підпримці окремих галузей господарства; політика захисту національного виробника; рівень корупції; рівень політичної стабільності; періодичність зміни політичних напрямків розвитку держави.

6.Соціально-демографічні чинники: мінімальний рівень заробітної платні; мінімальний розмір виплат по безроботиці; рівень якості життя; темпи росту та приросту населення; кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих групах та в їх доходах); наявна та потенційна кількість робочої сили; кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили); сприяння розвитку малого бізнесу; рівень потреб населення; рівень освіти населення; рівень соціальних гарантій; рівень зайнятості населення; активність профсоюзної діяльності. 7.Природно-екологічні: наявність корисних копалин та рівень їх використання у виробництві; рівень забруднення навколишнього середовища; якість корисних копалин; природно-кліматичні умови; рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними підприємствами; доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).

8.Міжнародні чинники: рівень міжнародної кооперації та спеціалізації; рівень міжнародного розподілення праці; світова економічна криза; пропорції експорту / імпорту.


II. Методика оцінки зовнішнього середовища

2.1 Методи оцінки зовнішнього середовища

В економічній літературі розроблено та запропоновано безліч методів оцінки стану зовнішнього середовища, які можуть бути агреговані у зазначені нижче групи. 1.Методи прогнозування (екстраполяції, множинної регресії, побудови кривої тренду, метод розробки сценаріїв, метод „Дельфі", асимптотичний аналіз, аналіз втрат та можливостей), які застосовуються для визначення майбутніх тенденцій, для виявлення майбутніх суттєвих змінних та для передбачення майбутніх подій на підставі узагальнення аналізу теперішньої ситуації, її прогнозування на майбутнє. Методи моделювання (розробки моделей „витрати-випуск", економетричної, стохастичної, кібернетичної) надають можливості побудувати таку модель дійсності, яка дає змогу спеціалістові з планування отримувати різноманітні варіанти майбутнього, змінюючи вхідні параметри та функції змінних у рамках цієї моделі.

2.Методи оцінки наслідків (аналіз прямого та перехресного впливу, дедуктивний аналіз, аналіз балансу зацікавлених сил тощо). Застосування цих методів дає змогу оцінити наслідки впливу очікуваних змін зовнішнього середовища на життєдіяльність підприємства та результати його господарсько-фінансової діяльності, визначити ступінь та вірогідність збігання декількох явищ. 3.Експертні методи (оцінка можливого зростання та зміни ефективності „стратегічних зон господарювання, метод „5x5 ", метод „чотирьох питань", побудова матриці „вірогідність посилення чинника - його вплив на організацію" тощо). їх застосування передбачає експертне формування переліку параметрів, які визначають зміни стану зовнішнього оточення та їхній вплив на діяльність підприємства, дають можливість оцінити ступінь невизначеності середовища та основні її джерела.

Одним з найпоширених методів який використовуються для оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища є SWOT-аналіз. SWOT-аналіз — це своєрідна форма; він не містить остаточної інформації для прийняття управлінських рішень, але дає змогу впорядкувати процес обмірковування всієї наявної інформації з використанням власних думок та оцінок. Для будь-якого керівника або управлінського працівника, зорієнтованого на поточну роботу, це корисна справа, яка вимагає від будь-кого, хто застосовує SWOT-аналіз, замислитися на перспективу.

SWOT-аналіз дає змогу формувати загальний перелік стратегій підприємства з урахуванням їхніх особливостей: відповідно до змісту стратегії — адаптації до (чи формування впливу на) середовища (рис. 2.1.).

 Рисунок 2.1.

Простежити співвідношення факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, що трактується в категоріях SWOT-аналізу, можна за допомогою певної матриці (рис.2.2.).

На перетинах окремих складових груп факторів формуються поля, для яких характерні певні сполучення, що їх треба враховувати надалі в ході розробки стратегій певного типу:

поле СіМ — потребує стратегій підтримки та розвитку сильних сторін підприємства в напрямку реалізації шансів зовнішнього оточення; поле СіЗ — передбачення стратегій використання сильних сторін підприємства з метою пом’якшення (усунення) загроз;

поле СлМ — розробка стратегій подолання слабкостей підприємства за рахунок можливостей, що їх надає зовнішнє середовище;

поле СлЗ — іноді називають «кризовим полем», тому що тут поєднуються загрози середовища зі слабкістю підприємства. З огляду на це існує нагальна потреба розробки стратегій як подолання загроз, так і усунення слабкості підприємства, що завжди є важким завданням. Рисунок 2.2.

Зовнішнє середовище
Можливості Загрози

Внутрішнє

середовище

 Сильні сторони Поле С і М (заходи) Поле С і З
Слабкі сторони

Поле Сл і М

Треба мати на увазі, що фактори, які формують окремі складові SWOT-аналізу, можуть мати різні часові характеристики впливу, тому доцільно виконувати певне їх ранжування на коротко та довгострокові дії. Для розробки стратегій недостатньо констатувати вплив тих чи інших факторів середовища. Щоб забезпечити виживання підприємства у довгостроковій перспективі, необхідно прогнозувати тенденції розвитку шансів і загроз. Те, що аналіз і прогнозування тенденцій треба проводити одночасно, підтверджує перелік етапів проведення SWOT-аналізу. [11, стр. 67-69].

Необхідність обробки великих масивів інформації зумовлює застосування різних статистичних методів аналізу даних: одно й багатофакторні, описові та індуктивні методи, методи аналізу залежностей і методи аналізу взаємозв’язків. Данний підхід використовувався Захаровой. А. А. [5, стр. 21-22]. На багатьох підприємствах при застосуванні SWOT-аналізу широко використовують регресивний, варіаційний, дискримінантний, факторний та кластер-аналіз. Застосування того чи іншого методу залежить від рівня шкалування залежних і незалежних змінних, а також змісту явища чи проблеми, що є об’єктом аналізу. Якість проведеного аналізу забезпечує достовірність побудованих прогнозів на його основі. Основні етапи проведення swot аналізу різняться. Це обумовлено специфікою видів діяльності підприємств. Методика проведення swot аналізу розглядалася у творах Березіна.А.С.[1, стр. 10-12],Бурцевою.Т. [3, стр. 26-28], Колесника.Л.П. [9, стр. 43-44] та Івалевої.О. [6, стр. 18-20], кожна з приведених їми методик мала свої недоліки та переваги, але серед них я виділив би методику запропоновану Колесником тому що вона вібрала в себе комплекс як аналізу поточної ситуації так і прогнозування дій на майбутне. Ця методика відображена у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Методика проведення swot аналізу.

Аналіз поточної ситуації (діагноз) Аналіз майбутнього (прогноз)
1. Аналіз критичних внутрішніх та зовнішніх факторів
2. Оцінка зовнішніх факторів (експертиза) 5. Прогнозування тенденцій розвитку для кожного (обраного) зовнішнього фактора
3. Оцінка внутрішніх факторів (експертиза) 6. Розробка вимог до рекомендацій, що посилю­ють переваги і усувають недоліки кожного з внутрішніх факторів
4. Хто ми є і які наші конкурентні переваги (недоліки)? 7. Якими ми бажаємо та можемо бути ?
8. Формулювання стратегії для кожного напрямку господарської діяльності

2.2 Етапи проведення аналізу зовнішнього середовища

У процесі аналізу динамічності та нестабільності зовнішнього оточення виділяються три найважливіші характеристики: ступінь звичності змін (звичні, у межах екстраполяції досвіду, неочікувані, які не мають аналога, принципово нові); темп змін порівняно з реакцією підприємства (повільніше, порівняно швидше); можливість прогнозування майбутнього (за аналогією з минулим, шляхом екстраполяції, частково, важко). Зростання рівня невизначеності розглядається як чинник, що ускладнює прийняття управлінських рішень та діяльність підприємства.

Дослідження стану зовнішнього середовища в перебігу діагностики потенціалу виживання підприємства передбачає проведення наступних етапів роботи. [27, стр. 187].

1 етап. Структурування зовнішнього середовища підприємства, визначення найвагоміших елементів (чинників), що потребують дослідження. Доцільним є виокремлення зазначених нижче чинників.

1 група - чинники, взаємопов'язані з діяльністю підприємства, вплив яких з часом може суттєво змінюватися. Це умови, які формуються під впливом змін попиту, діяльності конкурентів, зміни на ринку ресурсів тощо. Ця група чинників є найбільш динамічною і посідає особливе місце в загальній системі.

2 група - чинники, характер впливу яких на діяльність підприємства з часом суттєво не змінюється. Це зміни політичної ситуації в державі, соціально- економічні чинники макрорівня, рівень розвитку культури, демографічні зміни.

З група - специфічні чинники, дослідження яких дає можливість оцінити потенційні можливості розвитку підприємства, напрями диверсифікації діяльності в інших галузях та на інших ринках, виявити можливість появи нових конкурентів з інших сфер діяльності тощо. Склад цієї групи чинників формується в кожному окремому випадку залежно від специфіки підприємства та ринку його діяльності. Доцільність виокремлення цієї групи чинників полягає у тому, що підприємство змушене контролювати ситуацію за межами власної діяльності, бо, як правило, саме там виникають проблеми, які впливають на подальший розвиток підприємства.

2 етап. Визначення „критичних точок" та меж аналізу зовнішнього середовища. Кількість та перелік „критичних точок" - найбільш важливих елементів середовища, що підлягають дослідженню, - визначаються індивідуально з врахуванням розміру підприємства, характеру його діяльності (спеціалізації), цілей та умов проведення діагностики, жорсткості часового обмеження та інших особливостей.

Розміри підприємства неоднозначно впливають на визначення кола значущих чинників зовнішнього середовища. З одного боку, велика організація має більші можливості контролювати зовнішнє середовище, ніж невелика. Вплив великого підприємства на зовнішнє середовище може деякою мірою нейтралізувати дію зовнішнього світу на його діяльність. Тому цілий ряд елементів зовнішнього середовища для великої організації менш значущі, ніж для маленької (наприклад, велика організація має, як правило, стабільні, добре налагоджені контакти з постачальниками, вона менш вразлива до конкуренції, має серйозні фінансові переваги у плані освоєння нових технологій і т.д.). З іншого боку, великі підприємства, по-перше, менш рухливі та гнучкі, ніж малі, а тому мусять добре орієнтуватися в зовнішньому середовищі для того, щоб мати змогу завчасно підготуватися до майбутніх змін, по-друге, несуть більшу соціальну відповідальність перед внутрішніми учасниками, споживачами, суспільством в цілому; по-третє, існують об'єктивні передумови (достатній інтелектуальний потенціал) для проведення необхідних досліджень.

Характер (спеціалізація) підприємства також обумовлює різницю в оцінці чинників зовнішнього середовища та виборі критичних точок. Наприклад, для торговельних підприємств більш суттєве значення мають соціальна політика, ситуація з виплатою зарплати, динаміка валового національного продукту, митна політика, порівняно з політичними ризиками, технологічними змінами, обсягом державного інвестування тощо. Якщо аналіз середовища обмежений часовими рамками, в перебігу дослідження, як правило, зосереджуються лише на тих елементах зовнішнього середовища, які критично впливають на поточне функціонування (тобто на елементах робочого середовища), за відсутності часових обмежень з'являється можливість більш поглибленого аналізу зовнішнього середовища.

З етап. Збирання інформації, необхідної для проведення дослідження. Вивчення стану та перспектив розвитку окремих чинників та критичних точок зовнішнього середовища базується на збиранні якісної та кількісної інформації, її аналітичної або експертної обробки та формуванні відповідних аналітичних висновків.

Інформаційною базою проведення дослідження є зведена статистична звітність, макроекономічні дослідження, огляди кон'юнктури окремих ринків, аналітичні огляди, опубліковані в спеціальних економічних виданнях та періодичній пресі, результати вибіркових досліджень та спостережень, вивчення точок зору спеціалістів підприємства та зовнішніх фахівців, проведення зборів та обговорень тощо.

4 етап. Визначення методичного інструментарію дослідження. Як відомо, аналізуючи однакову інформацію за допомогою різних інструментаріїв можна отримати різні результати, тому що кожен з методів має особливу групу критеріїв за якими наявна інформація аналізується. Тому доцільність застосування методу визначається динамізмом змін у зовнішньому оточенні, специфікою чинника, вплив якого оцінюється.

Узагальнююча оцінка ступеня сприятливості або несприятливості зовнішнього середовища для розвитку підприємницької діяльності (виду бізнесу) підприємства здійснюється експертним методом на основі використання оціночного коефіцієнта ворожості зовнішнього оточення. Його значення розраховується як сума часткових коефіцієнтів ворожості, враховує індивідуальний набір чинників, які визначають сприятливість зовнішнього середовища для розвитку підприємницької діяльності.

5 етап. Проведення дослідження та узагальнення отриманих висновків. Результати розрахунку коефіцієнта ворожості зовнішнього оточення можуть використовуватись не тільки для визначення потенціалу виживання підприємства, але й для формування загальних висновків стосовно формування або зміни стратегії діяльності підприємства.

По-перше, є можливість визначити ступінь сприятливості зовнішнього середовища для розвитку підприємства, в тому числі для нейтралізації кризи та виходу з неї. Сприятливий стан або очікувані сприятливі зміни зовнішнього оточення полегшують подолання кризових явищ; негативний стан або прогнозування погіршення ситуації - спричиняє поглиблення кризи, посилює загрозу банкрутства підприємства.

По-друге, необхідно визначити характер ставлення підприємства до стану та змін у зовнішньому середовищі: пасивне або активне. За пасивного ставлення в перебігу розробки антикризової програми необхідно передбачити заходи, реалізація яких сприятиме пристосуванню економічної поведінки підприємства до змін у зовнішньому середовищі. У іншому випадку (активне ставлення) антикризове управління підприємством має передбачати підпорядкування чинників зовнішнього середовища інтересам підприємства, отримання максимальної вигоди від очікуваної сприятливої зміни окремих чинників.

3.1 Характеристика аналізуємого підприємства та його конкурентів

Фірма АООТ "Донецький завод "ПРОДМАШ" - один з відомих в Україні виробників технологічного устаткування для переробних галузей харчової промисловості знаходиться за адресою 83038, Донецьк, ул. Электровозная, 25. Традиційне АТ "Донецький завод "ПРОДМАШ" виробляє сушильне устаткування, машини для мясо-, молокопереработки, технологічне оснащення для гранулювання комбікормів, товари для побуту. Продукція і система якості сертифіковані відповідно до вимог ДСТУ ISO 9011-2001. Фірма виробляє механічну обробку і зварку чорних металів, нержавіючої сталі і алюмінієвих сплавів. Фірма була створена в 1955 році. Має акціонерну форму власності і є акціонерним суспільством відкритого типа. У Статутному Фонді фірми частка державного капіталу відсутня. Земельна ділянка, займана фірмою, складає 9 га і переданий в постійне користування акціонерному суспільству відповідно до чинного на Україні законодавства.

Фірма розташована в регіоні, де створена свободно-економічна зона, тобто є значний потенціал імпортно-експортного ринку, який пропонує широкі можливості бізнесменам, які бажають встановитися на нім, такі, як податкові пільги, велика кількість сировини, дешева робоча сила, розвинена інфраструктура.

АТ"Донецький завод "ПРОДМАШ" є засновником наступних дочірніх підприємств:

- ЗАТ "Продмаш-технология

- ЗАТ "УКРАВТОПРОМЕКС

- НПП "Укрпромсоя

Підприємства знаходяться на території суспільства. АТ "Донецький завод "Продмаш" відкритий для співпраці з діловими партнерами. Особливий інтерес представляє співпрацю по наступних напрямах:

- Постачання продукції АТ "Донецький завод "Продмаш" зацікавленим фірмам.

- Участь в кооперованому виготовленні машинобудівної продукції шляхом виготовлення заводом деталей, металоконструкцій, окремих вузлів, агрегатів, устаткування по технічних вимогах партнерів по кооперації.

- Створення спільного підприємства по виробництву конкурентоспроможних видів устаткування для харчової промисловості, металевих конструкцій з нержавеющих сталей, іншій продукції для последую-щей реалізації за участю іноземного партнера.

Список устаткування яке виробляє підприємство:

- Устаткування для сушки рідких харчових і непіщевих продуктів;

- Лінія переробки яєць;

- Центрифуги;

- Технологічне оснащення для гранулювання комбікормів;

- Молокопереробне устаткування;

- М'ясопереробне устаткування;

- Металічні конструкції з нержавіючої сталі і чорного металу;

- Устаткування для сушки овочів і фруктів;

- Екструдер Т-300 для виготовлення паливних брикетів;

- Екструдер для виготовлення кукурудзяних паличок;

- Пакувальні машини;

- Дозатори;

- Дражіровочний барабан.

У ролі конкурентів були взяті 2 підприємства які працюють у цій же галузі. Це підприємство ОАО «Днепрпродмаш» (конкурент №1) та підприємство ОАО «Кримпродмаш» (конкурент №2).

Підприємство «Днепрпродмаш» виробляє обладнання для мукомольної-крупяної та комбікормової промисловості, а саме: зернодробилки; машини шелушильно-шліфовальні; устаткування млинарське, борошномельне, зберігання муки; відливання і литво з сірого чавуну; сита з металу; сита перфоровані та сита щілинні. А також предостовляє наступні послуги: виконання складальних робіт общемашиностроїтельного напряму; виготовлення штампів і прес-форм; обробка і покриття металу; обробка металу; полімерне забарвлення профілів; полімерно-порошковая фарбування; проектування штампового оснащення; термообробка і різання металу

Підприємство «Кримпродмаш» виробляє наступну продукцію: обладнання для виробництва рибних консервів; продукція жестяно-баночного виробництва; етікеровочні машини, закаточні обладнання автоматичного та полу автоматичного типу; закупорочне обладнання для скляних банок; преси для штамповки металічних банок та кришок; штампи до пресів та запасні деталі до обладнання; обладнання для виробництва аерозольних балонів.

Підприємства були підібрані у різних областях України з метою наглядного відображення різного рівня впливу на підприємство деяких чинників зовнішнього середовища.

3.2.1 Аналіз середовища на основі загальноприйнятої класифікації чинників

Аналіз чинників мікро та макросередовища зробимо за допомогою бальної оцінки впливу кожного чинника на підприємство та розрахунку індексу стійкості до дії чинників зовнішнього середовища.

Індекс стійкості = питома вага * бальна оцінка впливу кожного з чинника / максимальна кількість балів з урахуванням питомої ваги.

Таблиця 3.1. Аналіз макросередовища.

Чинники

макросередовища

Питома

вага

 оцінка в балах
підприємство Конкурент №1 Конкурент №2
1.Стан економіки та ринку 0,15 6 6 6
2.Діяльність уряду 0,15 4 4 4
3.Структурні тенденції 0,05 5 5 5
4.Науково-технічні тенденції 0,2 6 5 3
5.Природно-екологічна складова 0,05 7 6 5
6.Тенденції ресурсного забезпечення 0,2 8 7 5
7.Демографічні тенденція 0,05 6 6 6
8.Соціально-культурна складова 0,05 5 5 5
9.Несподіванки стратегічного характеру 0,05 8 7 6
10.Міжнародне оточення 0,05 8 6 5

Розрахуймо індекс стійкості до дії чинників макросередовища для базового підприємства:


Iст бп = (0,15*6 + 0,15*4 + 0,05*5 + 0,2*6 + 0,05*7 + 0,2*8 + 0,05*6 + 0,05*5 + 0,05*8 + 0,05*8) / 10 = (0,9 + 0,6 + 0,25 + 1,2 + 0,35 + 1,6 + 0,3 + 0,25 + 0,4 + 0,4) / 10 = 6,25 / 10 = 0,625 –

цей індекс показує стійкість до дії чинників макросередовища, його оптимальне значення дорівнює 1.

Розрахуймо індекс стійкості до дії чинників макросередовища для конкурента №1:

Iстк 1 = (0,15*6 + 0,15*4 + 0,05*5 + 0,2*5 + 0,05*6 + 0,2*7 + 0,05*6 + 0,05*5 + 0,05*7 + 0,05*6) / 10 = (0,9 + 0,6 + 0,25 + 1 + 0,3 + 1,4 + 0,3 + 0,25 +0,35 + 0,3) / 10 = 5,65 / 10 = 0,565

Розрахуймо індекс стійкості до дії чинників макросередовища для конкурента №2:

Iстк 2 = (0,15*6 + 0,15*4 + 0,05*5 + 0,2*3 + 0,05*5 + 0,2*5 + 0,05*6 + 0,05*5 + 0,05*6 + 0,05*5) / 10 = 4,7 / 10 = 0,47

Як бачимо оцінка впливу чинників зовнішнього середовища дещо схожа з оцінкою конкурентоспроможності підприємства, але з вагомою відмінністю, що головною метою є оцінка впливу зовнішнього середовища, а не оцінка конкурентоспроможності підприємства.

Аналізуючи індекси стійкості до дії чинників макросередовища можна констатувати що на базове підприємство мікросередовище оказує найменший ступінь впливу порівняно з першим конкурентом та другим конкурентом. Це говорить про те, що при інших рівних умовах базове підприємство швидше адаптуватиметься до зміни чинників макросередовища, а значить стане більш конкурентоспроможним порівняно із конкурентами. Але також треба відмітити, що значення ідеального індексу стійкості перевищує наявний індекс майже в 1,5 рази, що повинно насторожувати підприємство. Єдиним виходом я бачу - оперативне реагування на дії чинників макросередовища, так як на ці чинники підприємство не може впливати в повній мірі. Головною передумовою швидкого реагування є гнучка організаційна структура, з налагодженими зв'язками між персоналом підприємства.

Таблиця 3.2. Аналіз мікросередовища

чинники

Питома

вага

 Оцінка в балах
підприємство Конкурент №1 Конкурент №2
1.споживачі 0,3 8 6 5
2.конкуренти 0,45 9 6 5
3.поставники 0,3 7 6 5
4.діяльність уряду 0,15 4 4 4

Розрахуймо загальний індекс стійкості до дії чинників мікросередовища для базового підприємства:

Iст бп = (0,3*8 + 0,45*9 + 0,3*7 + 0,15*4) / 10 = (2,4 + 4,05 + 2,1 + 0,6) / 10 = 9,15 / 10 = 0,915

Розрахуймо загальний індекс стійкості до дії чинників мікросередовища для конкурента №1:

Iст к 1 = (0,3*6 + 0,45*6 + 0,3*6 + 0,15*4) / 10 = (1,8 + 2,7 + 1,8 + 0,6) / 10 = 6,9 / 10 = 0,69

Розрахуймо загальний індекс стійкості до дії чинників мікросередовища для конкурента №2:


Iст к 2 = (0,3*5 + 0,45*5 + 0,3*5 + 0,15*4) / 10 = (1,5 + 2,25 + 1,5 + 0,6) / 10 = 5,85 / 10 = 0,585

Аналізуючи вже дію чинників мікросередовища можна казати, що базове підприємство значно випереджає конкурентів, це свідчить про те, що у базового підприємства більш налагоджені і стійкі зв'язки з поставниками та споживачами і воно може з упевненістю дивитися у майбутнє. Індекс стійкості базового підприємства до дії чинників мікросередовища доволі високий і тому підприємству потрібно тільки зміцнювати свої ринкові позиції та зберігати гарні відносини з постачальниками ресурсів. В цілому можна констатувати, що підприємство Донецьк “Продмаш” являється головним постачальником продуктового обладнання в Україні та є більш конкурентоздатним ніж конкуренти.

3.2.2 Аналіз середовища при застосуванні комплексного підходу

Аналіз впливу чинників за допомогою нової класифікації зробимо за тою ж методикою і зведемо данні в таблицю 3.3.

Таблиця 3.3. Аналіз зовнішнього середовища

Питома

вага

 оцінка в балах
підприємство Конкурент №1 Конкурент №2
Ринкові чинники конкуренти 0,63 0,25 9 6 5
споживачі 0,2 8 6 5
поставники 0,18 7 6 5
Економічні чинники 0,1 4 4 4
Політичні чинники 0,05 3 3 3
Інституціональні чинники 0,05 4 4 4
Техніко-технологічні чинники 0,08 8 7 5
Соціально-демографічні чинники 0,04 6 6 6
Природно-екологічні чинники 0,03 7 6 5
Міжнародні чинники 0,02 8 6 5

Розрахуймо загальний індекс стійкості до дії чинників зовнішнього середовища для базового підприємства:

Iст бп = (0,25*9 + 0,2*8 + 0,18*7 + 0,1*4 + 0,05*3 + 0,05*4 + 0,08*8 + 0,04*6 +0,03*7 + 0,02*8) / 10 = (2,25 + 1,6 + 1,26 + 0,4 + 0,15 + 0,2 + 0,64 + 0,24 + 0,21 + 0,16) / 10 = 7,09 / 10 = 0,71

Розрахуймо індекс стійкості до дії ринкових чинників:

Iр бп = (0,25*9 + 0,2*8 + 0,18*7) / 0,63*10 = 5,11 / 6,3 = 0,81

Розрахуймо загальний індекс стійкості до дії чинників зовнішнього середовища для конкурента №1:

Iст к 1 = (0,25*6 + 0,2*6 + 0,18*6 + 0,1*4 + 0,05*3 + 0,05*4 + 0,08*7 + 0,04*6 +0,06*7 + 0,02*6) / 10 = (1,5 + 1,2 + 1,08 + 0,4 + 0,15 + 0,2 + 0,56 + 0,24 + 0,18 + 0,12) / 10 = 5,63 / 10 = 0,563

Розрахуймо загальний індекс стійкості до дії чинників зовнішнього середовища для конкурента №2:

Iст к 2 = (0,25*5 + 0,2*5 + 0,18*5 + 0,1*4 + 0,05*3 + 0,05*4 + 0,08*5 + 0,04*6 +0,06*5 + 0,02*5) / 10 = (0,75 + 1 + 0,9 + 0,4 + 0,15 + 0,2 + 0,4 + 0,24 + 0,15 + 0,1) / 10 = 4,29 / 10 = 0,43

Значення індексу стійкості до зміни ринкових чинників перевищує значення загального індексу стійкості, це свідчить про сталу ринкову позицію та гарний імідж підприємства не тільки на регіональному рівні, але і на рівні держави. Наше підприємство повинно зосередити увага на ринкових чинниках тому, що вони є пріоритетним напрямком розвитку кожного підприємства. І як бачимо підприємство дуже вдало пристосовується до їх дії, що звісно є передумовою стабільного розвитку підприємства.

3.3 Порівняльний аналіз двох методик та визначення переваг використання комплексного підходу

Як бачимо використовуючи узагальнену класифікацію чинників зовнішнього середовища ми можемо не тільки визначити наскільки наше підприємство краще адаптуватиметься до зовнішнього середовища ніж конкуренти, але і визначити долю кожного класифікаційного признаку в загальній кількості чинників. Це має велике значення тому, що після завершення аналізу дії чинників зовнішнього середовища підприємству необхідно визначити саме ті чинники, які в найбільшій мірі впливають на підприємство та розробити комплекс превинтивних мір по ліквідації цих проблемних факторів чи хоча б зменшення їх впливу.

Постає одне питання, а як визначити ступінь дії тільки ринкових чинників (конкуренти, споживачі та поставники) на підприємство, тому що тільки ринкові чинники піддаються хоч якомусь впливу зі сторони підприємства. Це можна визначити тільки при їх комплексній оцінці з усіма іншими чинниками. Також варто відмітити, що в першій методиці ми 2 рази використовуємо таку групу чинників, як діяльність уряду, що звісно викривляє значення індексу стійкості до дії макро та мікросередовища.

Підбиваючи підсумки усього вишевикладенного можна виділити основні переваги комплексної методики оцінки зовнішнього середовища, яку я запропонував.

Головні переваги комплексної методики:

1.Більш висока достовірність отриманих результатів порівняно з іншою методикою;

2.Можливість визначення долі кожної групи чинників в загальній сукупності чинників;

3.Можливість зосередження на аналізі тільки тих чинників, які залежать від підприємства;

4.Простота оцінки зовнішнього середовища порівняно з іншими більш трудомісткими методиками;

5.Розповсюдженість аналогів даної методики при різнобічній оцінці підприємства.


Висновок

У ході роботи була розкрита методологія оцінки зовнішнього середовища, визначені основні складові частини зовнішнього середовища. Була також запропонована комплексна методика оцінки найбільш значущих чинників середовища, проведено порівняння її з загальноприйнятою методикою та визначення її переваг. Треба відмітити, що існують і інші методи оцінки зовнішнього середовища окрім тієї, за допомогою якої був проведений аналіз підприємства та його конкурентів, але вони більш трудомісткі, це обмежує їх використання на підприємствах. Запропонована методика може застосовуватись при обмеженій кількості інформації та у випадку, коли допускається деяка неточність отриманих результатів.

У завершенні курсової роботи хочеться відзначити високу міру значущості цієї проблеми. На сьогоднішній день зовнішнє середовище має важливе значення для всіх підприємств. В цілях виживання і розвитку в умовах надзвичайний динамічного і невизначеного зовнішнього середовища (а це є загальними характеристиками сучасного оточення вітчизняних промислових підприємств) підприємствам необхідно пристосовуватися до змін, а також самим активно формувати своє майбутнє. Тому визначальне значення в ринкових умовах грає стратегічне управління, інформаційною основою якого є аналіз макро- і мікросередовище організації.

Єдиним правильним варіантом поведінки сучасного підприємства для досягнення ефективного довгострокового функціонування і успішного розвитку є приділення підвищеної уваги здійсненню аналізу зовнішнього середовища. А для цього необхідна розробка і здійснення комплексного аналізу з врахуванням індивідуальних особливостей підприємства при відповідним кадровому, фінансовим і технічному забезпеченні. Лише за цієї умови можна розраховувати на ефективність стратегічних і оперативних управлінських рішень, що приймаються.


Перелік використаної літератури

1.Березін І.С. Маркетинговий аналіз / І.С. Березін . ─М. : ООО "Журнал "Управління персоналом", 2004 . ─ 352 с

2. Белецька І.І .Конкурентоспроможність та її сучасна трактовка ВНЗ "Нац. акад. упр.".- 2004.- № 10.-21-25с.

3.Бурцева Т. Маркетинговий аналіз потенційних можливостей підприємства / Т. Бурцева, Н. Ніконова // Маркетинг : Журнал . М. (Росія) . 2006. № 2. . ─ С.26-35.

4.Володенков С.В. Застосування swot-аналізу політичного іміджу в аспекті побудови стратегічної іміджевої концепції / С.В. Володенков // Вісник Московського університету. Серія 12. Політичні науки : Науковий журн. М. : Моск. ун-ту (Росія) . 2006. № 2. . ─ С.17-35.

5.Захарова А.А. Автоматизація SWOT-аналізу організації с застосуванням нечітких моделей / А.А. Захарова // Автоматизація и сучасні технології : Ежемісячний міжгалузевий науково-технічний журнал . М. : "Машинобудування" (Росія) . 2008. № 3. . ─ С.29-34.

6.Івалева О. Маркетинговый аналіз в стратегічному управлінні / О. Івалева // Маркетинг : Журнал . М. (Росія) . 2007. № 5. . ─ С.18-32.

7. .Кац А. Об оцінці конкурентоспроможності техніки /А. Кац.- М.- 2006.- № 3.- 8-11с.

8. Капліна О. Оцінка конкурентоспроможності підприємства на основі процесного підходу / О. Капліна, Д. Зайченко.- М.- 2005.- № 4. 21-23с.

9.Колесник Л.П. Використання SWOT- аналізу для виявлення та рішення проблем вугольной галузі України / Л.П. Колесник, Ф.И. Евдокимов . ─ С.44.

10. Межевой А. Оцінка конкурентоспроможності бізнесу / А. Межевой.- М.- 2005.- № 5.5-8с.

11. Савчук. С.І. Рівень конкурентоспроможності та результати конкурентної боротьби: проблема коректного використання показників / С.І. Савчук.- К. : ВНЗ "Нац. акад. упр.". - 2008.- № 1.34-36с.

12. Савчук. С.І. Вимір інтенсивності конкуренції на рівні підприємств / С.І. Савчук.- К. : ВНЗ "Нац. акад. упр.".- 2008.- № 2.40-45с .

13.Сізов В. Стратегічний аналіз зовнішньої та внутрішньої середи підприємства / В. Сізов // Альма матер : Вісник вищої школи . М. : Рос. ун-т дружби народів (Росія) . 2004. № 9. . ─ С.16-21.

14.Пешкова Маркетинговий аналіз в діяльності фірм : Практ.рек.Метод.основи.Порядок проведення / Гл.ред.Кремнева А.В. ─ М. : Ось-89, 1997 . ─ 79с.

15. Половінкін.П. Партнери та конкуренти: Ежемісячний науково-практичний журнал . ─ (Росія) . ─ Заснован в марті 2002 года.

16. Ансофф. І. Стратегічне управлення: пер з англ./ під редакцією Л.І. Евенко. – М.- Экономіка, 1999.-123с.

17.Віханській.О.С. Стратегічне управління: Учеб.-М.:Інфра-М, 2006.-256с.

18.Градова.А.П. Стратегія та тактика антикризового управління підприємством.- К: Основи.- 2004.-230с.

19.Градов. А.П. Стратегія економічного управлення підприємством: учбовий посібник.- К.– 1999.-211с.

20.Друкер Пітер. Ф. Ринок: як стати лідером : Практика та принципи / Відп. ред. А. Рибакова . ─ М., 1992 . ─ 349с.

21. Друкер Пітер. Ф. Ефективне управління : Екон.задачі та оптимальні рішення / П.Друкер;Пер.з англ.М.Котельнікової . ─ М. : Гранд ; Фаір-Пресс, 2001 . ─ 288с.

22. Ефремов. В.С. Стратегія бізнесу. Концепції та методи планування: учбовий посібник.-К: «Фінпресс» 2002.-256с.

23. Кіндрацька. Г.І. Основи стратегічного менеджменту: учбовий посібник.-Львів: Кінапрі ЛТД, 2002.-141с.

24.Котлер.Ф. Основи маркетингу.-М.:Прогрес.-2003.- 345с.

25. Лобанова.Е.Стратегічне планування та прогнозування на підприємстві// Рос економ журнал 1998. .№3. 23-24с.

26. Олійник.С.В. Теоретичні та практичні аспекти стратегічного маркетингу. –К:Основи.-1999.-235с.

27. Пертов.А.Н. Методологія виработки стратегії розвитку підприємтва.- К: Основи . 2001г.

28. Портер.М. Стратегія конкуренції: пер. з англ.- К: Основи, 1997г.- 256с.

29. Уваров В.В. Стратегічний менеджмент: учбовий посібник / В.В. Уваров, А.А. Лаптев . ─ М. : Діло та Сервіс, 2008 . ─ 208с.

30. Янковський Н.А. Стратегічний менеджмент та глобалізация світової економіки : Учбовий посібник для вузів / Під ред.В.В.Уварова; Міжнар.ун-т бізнесу та упр. ─ М. : МУБіУ ; МЗ-Пресс, 2001 . ─ 282с.

5rik.ru - Материалы для учебы и научной работы