Реферат: Впровадження систем управління навколишнім середовищем у ВНЗ

Впровадження систем управління навколишнім середовищем у ВНЗ

1.         Гуманізація і екологізація світової економіки

Головним результатом світового самміту зі сталого розвитку, який відбувся у Йоханесбурзі восени 2002 року, стало загальне визнання того, що економічне зростання має базуватись на гуманістичному підході по відношенню до людини та екологічному по відношенню до навколишнього середовища.

У цьому аспекті сталим розвитком можна вважати розвиток, який відповідає вимогам сьогодення і при цьому не створює загрози можливостям прийдешніх поколінь задовольняти свої потреби. Тобто такий розвиток має ефективно і справедливо відповідати економічним, соціальним та екологічним потребам суспільства і повинен мінімізувати наслідки видів діяльності, які завдають шкоди навколишньому середовищу, або знаходити альтернативні шляхи вирішення проблем і методи використання природних ресурсів і споживання енергії.

Для досягнення цієї мети необхідно змінити психологію споживання і ведення бізнесу. А це, в свою чергу, може відбутись тільки через проведення відповідної просвітницької діяльності в глобальному масштабі, зокрема, зміни пріоритетів у сфері освіти, у тому числі вищої.

Аналіз сучасних світових тенденцій розвитку вищої освіти [1] говорить про важливість принципово нових підходів, які б базувались на гармонії людських, природних і технічних факторів і забезпечили перехід від постіндустріального мислення, технократизму та екологічного невігласа до інформаційного, гуманістичного та етичного суспільства.

Цей прогресивний підхід знайшов своє відображення у стратегії розвитку української вищої освіти, зокрема, рішеннях підсумкової колегії міністерства освіти і науки України від 28.02.2003 року щодо ролі вищої освіти і науки для забезпечення розвитку суспільства у 21 столітті. У своїх рекомендаціях щодо підготовки вищих навчальних закладів до 2003/2004 навчального року МОН України ставить перед ВНЗ завдання, яким передбачається вжити заходів щодо реалізації цілісної державної стратегії навчання студентів, викладачів та працівників ВНЗ з питань безпеки життя та діяльності людини, охорони її праці, здоров”я, охорони навколишнього середовища.

Ілюстрацією змін щодо розуміння важливості врахування екологічних аспектів в процесі економічної діяльності є динаміка зростання кількості сертифікованих систем управління навколишнім середовищем в усьому світі, наведена у [2].

Так, на кінець 2002 року зареєстровано 49462 сертифікатів на відповідність стандарту ISO 14001, виданих у 118 країнах світу. Зростання за 2002 рік порівняно з загальною кількістю сертифікатів, виданих на кінець 2001 року (36765 у 112 країнах) склало 12697 сертифікатів, або 34,54%. Найбільшу кількість систем управління навколишнім середовищем (СУНС) сертифіковано у Японії (2497), Китаї (1718), Іспанії (1164). До десятки країн, що демонстрували найбільші показники у минулому році, (10 місце) увійшла Угорщина (300 сертифікатів).

Зрозуміло, що найвищі показники впровадження СУНС демонструє індустріальний сектор, зокрема, підприємства електротехнічної та оптичної (4216 сертифікатів), хімічної (3037), металургійної (2895), будівельної (2111) та машинобудівної (1063) галузей. На цьому тлі загальна статистика зростання сертифікованих СУНС у сфері освіти, наведена у таблиці 1, виглядає досить скромно. В той же час, чітко простежується тенденція щорічного зростання, що говорить про великий потенційний інтерес закладів освіти до цього питання.

Таблиця 1

Як зазначалось вище, сьогодні перед вищими навчальними закладами України поставлено завдання щодо організації якісної підготовки студентів у сфері навколишнього середовища. При цьому слід враховувати, що курс з цього питання стане більш ефективним, якщо його буде підкріплено практикою впровадження СУНС у ВНЗ. Навчальні заклади на власному прикладі повинні перенести теорію і принципи екоменеджменту у власну практику. Тобто, студенти, які прийдуть працювати у бізнес, мають отримати перше наочне свідчення екокультури й мислення, орієнтоване на врахування потреб суспільства у чистому довкіллі, саме у ВНЗ.

Тоді вони будуть не тільки вивчати цю дисципліну, але й повсякденно відчувати на собі і брати участь у реалізації екологічної політики ВНЗ. Потім цю екологічну культуру, засвоєну ними у ВНЗ, вони перенесуть на підприємства і в організації, в яких вони будуть працювати.

Тим більше, що подібний до цього досвід викладання принципів загального менеджменту якості і одночасного впровадження систем якості у закладах освіти є досить розповсюдженим у світі. До відома, на кінець 2002 року 4544 закладів світи в усьому світі отримали відповідні сертифікати, а починалось впровадження з декількох десятків систем 10 років тому.

2.         Мотивація до впровадження СУНС у ВНЗ

Серед проблем, які спонукають організації впроваджувати СУНС варто відмітити головні:

-  негативний вплив на навколишнє середовище;

-  нераціональне використання ресурсів.

Це призводить до порушення екологічного законодавства, яке супроводжується створенням аварійних ситуацій, нещасними випадками, підвищенням травматизму, медичними проблемами. Як результат необхідність сплачувати великі штрафи і кошти за споживання ресурсів, компенсуючи завдану шкоду довкіллю і споживачам. У разі накопичення цих проблем організація втрачає здатність функціонування у ринкових умовах.

Аналіз ризиків, які існують для організації, яка відмовляється від впровадження СУНС свідчить, що найбільш впливовими серед них є:

-   не конкурентоспроможність продукції та послуг;

-   втрата ринків збуту;

-   втрата репутації надійної організації;

-   фінансові втрати від штрафних та інших санкцій.

В цьому сенсі характерними є результати огляду впровадження систем управління навколишнім середовищем у 15 країнах, зокрема, США, Японії, Франції, Швеції, Кореї, Австралії, Канаді, Таїланді, Сінгапурі, Філіппінах тощо.

Ключовими перевагами і можливостями, які відкриваються перед організаціями, що впровадили та сертифікували СУНС визнано:

-    поліпшення навколишнього середовища;

-    створення позитивного іміджу організацій;

-    вдосконалення процедур діяльності організації через попередження негативних екологічних впливів, зменшення ризиків;

-    покращення стосунків з органами влади та громадськістю;

-    підвищення ступеню задоволеності замовників та партнерів;

-    укладання нових контрактів, отримання кредитів, дозволів;

-    фінансова економія через скорочення обов”язкових платежів за спожиті ресурси та штрафні санкції.

Враховуючи специфіку діяльності ВНЗ, основними мотивами впровадження СУНС у порядку пріоритетності можна вважати:

1.   формування екологічно свідомого персоналу і випускників ВНЗ;

2.   покращення іміджу ВНЗ;

3.   покращення стосунків з органами влади та суспільством;

4.   оптимізацію ресурсів. 

Головним бар”єром на шляху впровадження СУНС у ВНЗ є відсутність усвідомлення необхідності та важливості цієї системи, отримання можливих переваг для подальшого існування ВНЗ. До інших причин, які заважають широкому впровадженню СУНС ВНЗ можна віднести нестачу часу і ресурсів для впровадження. Ці причини збігаються з результатами дослідження, наведеними у [4].

Отримані висновки підтверджують важливість суспільної місії ВНЗ, який впроваджує власну СУНС, щодо формування у широкого загалу членів суспільства, зокрема, студентів, необхідних знань і навичок у сфері управління навколишнім середовищем, які вони використовуватимуть у своїх організаціях за місцем роботи.

3.         Основні вимоги до СУНС ВНЗ у відповідності з ISO 14001

Універсальну модель СУНС організації згідно з [5] можна описати у вигляді. представленому на рис.1.

Рис. 1

Стандарт ISO 14001 створює структурну основу для об”єднання заходів управління бізнесом з заходами екологічного захисту суспільства [6].

Для ВНЗ виконання вимог стандарту принесе користь у таких аспектах, які представлено на рис. 2.

Рис.2

Стандарт спонукає організації, що його використовують, застосовувати політику “зеленої купівлі”, тобто співпрацювати з постачальниками, які поділяють їх екологічний підхід до довкілля. Таким чином ВНЗ, організовуючи співпрацю зі школами, які готують потенційних студентів, має вводити до критеріїв їх відбору політику навколишнього середовища. Бажано, щоб ВНЗ сприяв школам організовувати навчання школярів з питань екоменеджменту, а також формувати й реалізовувати власну екологічну політику.

Згідно з вимогами стандарту ВНЗ має сформувати власну екологічну політику, яка має відповідати критеріям, наведеним на рис.3.

Рис.3

Внз має сформувати політику щодо навколишнього середовища, яка стане фундаментом його подальших дій у цьому напряму. Головне, щоб політика була доречною – відповідала меті його існування, зрозумілою і, що не менш важливо, містила зобов”язання постійно удосконалювати свою діяльність у зазначеній сфері. Необхідно також, щоб політика відповідала законодавству, як у галузі довкілля, так і вищої освіти. З урахуванням місії ВНЗ політика має містити положення щодо якісної підготовки персоналу і студентів у сфері довкілля. Реалізація політики здійснюється через процес планування, зміст якого представлено на рис.4.

Рис. 4

4.           Рекомендації ВНЗ щодо впровадження СУНС

Загалом процес впровадження СУНС представлено на рис. 5.

Рис. 5

Для успішного впровадження СУНС Внз необхідно створити відповідну організаційну структуру, яку має очолити представник вищого керівництва. Він, крім виконання своїх обов”язків, повинен забезпечити організацію розроблення, впровадження та підтримання у робочому стані СУНС згідно з вимогами стандарту, а також на періодичній основі звітування перед вищим керівництвом про стан СУНС, що давало б змогу керівництву проводити аналіз і оцінювання функціонування системи та подальше удосконалення.

Відповідальний за СУНС має також визначити, забезпечити документальне оформлення і доведення до персоналу на всіх рівнях організації його функцій, відповідальності і обов”язки. Крім того, ним має бути забезпечено налагодження зв”язків і координацію внутрішніх взаємодій між різними ієрархічними і функціональними рівнями ВНЗ (ректоратом, деканатами, кафедрами, лабораторіями, іншими структурними підрозділами), реєстрацію повідомлень, розгляд і надання відповідей на запити зовнішніх заінтересованих сторін (школи, місцева громада, представники органів влади і контролюючі організації). 

Успішне впровадження СУНС вимагає участі усього персоналу ВНЗ, включаючи студентів. Функції, відповідальність і повноваження мають бути чітко визначені і доведені до виконавців.

Впровадження системи має здійснюватись компетентним персоналом. Тому основою процесу впровадження є навчання персоналу. При цьому бажано визначити необхідний рівень підготовки персоналу, який впливає на навколишнє середовище, а на його основі здійснити підготовку.

Персонал ВНЗ, дії якого можуть суттєво впливати на стан довкілля, має бути компетентним за рахунок відповідного навчання, підготовки та практичних занять. Основні напрями навчання персоналу представлено на рис. 6.

Рис. 6

Навчанню і підтриманню відповідного рівня компетентності персоналу ВНЗ сприяє створення і постійна актуалізація необхідної документації, яка, в свою чергу, регламентує найбільш важливі елементи СУНС та їх взаємодію, а також забезпечує управління документацією. Для цього має бути створено відповідну методику, яка допомагатиме ВНЗ розробляти і модифікувати різного типу документи, здійснювати їх періодичні перевірку, аналіз та перегляд, оперативно відміняти і вилучати застарілі документи, належним чином ідентифікувати документи, забезпечувати діючими документами фахівців та підрозділи, що їх використовують.

ВНЗ має визначити ті види діяльності (процеси, роботи), які пов”язані з ключовими екологічними аспектами. Такі процеси мають бути сплановані, зокрема, забезпечені ресурсами, і знаходитись під постійним контролем і управлінням.

ВНЗ повинен розробити і впровадити методики управління і контролю за такими процесами, з огляду на те, що відсутність подібної методики може привести до відхилень від екологічних цілей і завдань.

До таких процесів можна віднести закупівлю певної продукції для потреб ВНЗ, від витратних матеріалів до лабораторного й навчального обладнання.

Зважаючи на те, що ВНЗ є організацією, де одночасно знаходиться значна кількість людей (персоналу, студентів), від має розробити і підтримувати у робочому стані методики ідентифікації можливих нещасних випадків, аварійних ситуацій і схеми реагування на них, а також методики попередження і зменшення негативних впливів на навколишнє середовище, яке пов”язане зі згаданими ситуаціями.

У разі, якщо у ВНЗ мали місце подібні випадки (пожежа, раптове відключення або збої енергопостачання тощо), він має перевіряти і переглядати свою готовність до аварійних ситуацій і схем реагування на них.

Як під час виконання програми управління навколишнім середовищем так і після її завершення ВНз має здійснювати моніторинг і вимірювання основних процесів і робіт, які можуть мати суттєвий вплив на навколишнє середовище. Варто нагадати, що виходячи з основної мети діяльності ВНЗ – підготовки спеціалістів для роботи у певних галузях економіки, до таких процесів можна віднести і навчальний процес, або його частину, спрямовану на підготовку у сфері довкілля.

Якщо в процесі контролю використовується певне вимірювальне обладнання, воно має бути повіреним. У ВНЗ моніторинг і вимірювання повинні здійснюватись відповідно до розробленої методики.

Якщо за результатами моніторингу та вимірювань виявлено невідповідності, які призвели до негативного впливу на навколишнє середовище, або існує потенційна загроза такого впливу, ВНЗ має розробити та здійснити відповідні коригувальні та попереджувальні дії.

Для визначення відповідності СУНС встановленим вимогам та ефективності її функціонування ВНЗ має на періодичній основі проводити аудити згідно з розробленою програмою аудитів та планами проведення кожного з них. Результати аудитів мають бути доведені вищого керівництва ВНЗ, яке повинно з визначеною періодичністю проводити всебічний аналіз для підтвердження дієвості та адекватності СУНС.

Результаті аналізу, моніторингу, контролю, аудиту та інших перевірок, які збираються для доказів відповідності СУНС вимогам стандарту і стосуються навколишнього середовища мають бути чіткими, давати можливість ідентифікувати та простежувати певну діяльність, зберігатися належним чином визначений термін. 

Документи, і методики, передбачені стандартом для підтвердження наявності й ефективного функціонування СУНС ВНЗ зведено у таблицю 2.

Загальна ідея впровадження ВНЗ СУНС полягає у забезпеченні якості навколишнього середовища, сприянні підвищенню загальної ефективності, формуванні екологічної свідомості членів суспільства, а також створенні так званих “зелених” ланцюжків серед своїх партнерів і постачальників, тобто мережі організацій, що поділяють і підтримують у себе екологічну політику.

Таблиця 2

Додатковим питанням, на яке має знайти відповідь ВНЗ, є потреба у сертифікації авторитетним органом сертифікації. Статистика, наведена вище, не дає однозначної відповіді. Зараз ситуація з СУНС у сфері освіти нагадує ту, яка була для малого і середнього бізнесу з стандартами ISO 9000 версії 1994 року. Лише після перегляду стандартів у 2000 році тисячі малих і середніх підприємств успішно пройшли цю процедуру і отримали реальні переваги від неї. До речі, зараз у ТК207 іде активна робота з перегляду стандартів ISO 14001 й ISO14004, яка має завершитись до кінця 2004 року. Одним з аргументів щодо необхідності перегляду була потреба у забезпеченні того, щоб стандарт міг використовуватись і був зрозумілий для організацій в усьому світі, усіх типів та розмірів [7]. При цьому головними змінами мають стати збільшення сумісності  ISO 14001 й ISO 9001:2000, перехід до методології “Plan-Do-Chech-Act”та процесного підходу, а також суттєве зменшення обсягів обов”язкових документів СУНС. Очевидно, що ці зміни позитивно вплинуть на розширення кола організацій, що впроваджуватимуть і сертифікуватимуть у майбутньому СУНС, в тому числі, і у галузі освіти, зокрема, ВНЗ.

На сьогодні промислова спрямованість ISO 14001, його вимоги до великого обсягу необхідної документації роблять впровадження стандарту у ВНЗ досить проблематичним. У цьому аспекті вартим уваги в Україні є досвід Канади, де було засновано Реєстр відповідності вимогам стандартів ISO серії 14000 на базі онлайнового центру підтримки та просвіти малих і середніх підприємств, а також зв”язку із “зеленим” глобальним ринком. Запропонований підхід є чимось середнім між декларацією організації щодо відповідності вимогам ISO14001 і сертифікацією третьою стороною, оскільки організація представляє до Реєстру “Звіт про екологічну готовність”, який аналізується професійним аудитором, що пройшов відповідне навчання і отримав сертифікат компетентності. У разі позитивного висновку аудитора організація вноситься до зазначеного Реєстру. Витрати на таку реєстрацію на багато менші, ніж на сертифікацію, тому ця процедура користується досить великою популярністю у малого і середнього бізнесу, а також організацій непромислового призначення.

5.         Спільність підходів ISO9000 версії 2000 року і ISO14000

Основним об”єднуючим мотивом підходів у сфері управління якістю та навколишнім середовищем є концепція постійного удосконалення на основі системного та систематичного аналізу та оцінювання своєї діяльності відповідно до вимог, визначених у стандартах ISO9001 і ISO14001. Матрицю відповідності вимог зазначених стандартів наведено в табл. 3. Вона свідчить про ідеологічну близькість стандартів.

Таблиця 3

Хрестиком позначено аналогічні вимоги у двох стандартах.

Як зазначалось вище, після перегляду стандартів ISO серії 14000 сумісність стандартів значно посилиться. А з огляду на наявність єдиного стандарту щодо аудиту систем управління якістю та навколишнього середовища , можна зробити висновок про поступову інтеграцію систем управління якістю та навколишнім середовищем в рамках єдиної системи управління організацією.

6.         Перспективи створення інтегрованих систем управління ВНЗ

Протягом останніх років міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) декілька разів розглядалось питання стосовно доцільності створення єдиного стандарту щодо управління організацією, який об”єднав би вимоги до систем управління якістю (ISO 9001), навколишнім середовищем (ISO 14001), безпекою праці (OHSAS 18001) та іншими видами діяльності, зокрема, плануванням бізнесу, фінансуванням, соціальною відповідальністю, ризиками тощо.

У ході дискусії фахівці не дійшли одностайної думки. В результаті ISO визнала недоцільним розроблення такого універсального стандарту. Натомість практика передових компаній свідчить про успіх інтегрованого підходу. По суті реалії життя змусили віце-президента ISO з технологій менеджменту Роса Райта у своїй прощальній доповіді на 26-й Генеральній Асамблеї  ISO, яка відбулась 15-20 вересня 2003 року у Буенос-Айресі (Аргентина), визнати, що неприйняття рішення про доцільність розроблення подібного універсального стандарту можна вважати однією з втрачених можливостей цієї авторитетної організації.

Зрозуміло, що ВНЗ через специфіку їхньої діяльності відстають від промислових компаній у питаннях впровадження як систем управління навколишнім середовищем, так і інтегрованих систем управління. Але з огляду на те, що ВНЗ готують фахівців, які завтра прийдуть працювати на виробництво і сферу послуг, вони вже зараз мають не тільки уважно вивчити передовий досвід промислових компаній та сфери послуг щодо впровадження інтегрованих систем управління, а і самим намагатись адаптувати його до своїх потреб.

В цьому аспекті корисним для України є досвід Польщі. На кінець 2002 року за даними [2] у Польщі сертифіковано 3091 систему якості відповідно до ISO 9000 та 434 системи управління навколишнім середовищем відповідно до ISO 14001. Крім того, станом на 01.04.2002 року 17 польських організацій провели сертифікацію систем управління з охорони професійного здоров”я та безпеки згідно з вимогами стандарту OHSAS 18001.

Загалом 43 польські підприємства провели сертифікацію систем управління на відповідність стандартам ISO 9000 та ISO 14001, а ще 20 впровадили інтегровані системи управління, що відповідають вимогам усіх трьох згаданих стандартів. Однією з таких організацій став Центральний гірничий інститут (ЦГІ), досвід якого може бути використаний ВНЗ, які ставлять на меті впровадження інтегрованих систем управління [8].

ЦГІ займається науково-дослідною діяльністю, зокрема, розробленням гірничодобувної техніки, технологій, питаннями професійної безпеки та захисту навколишнього середовища від впливів промислової діяльності. Крім того, Інститут надає послуги у сфері освіти і навчальної підготовки, зокрема, пропонує повні академічні курси підготовки в галузі гірничої та екологічної техніки, надає інженерні послуги у гірничій та екологічній галузі. Тим самим його діяльність певною мірою є схожою з діяльністю ВНЗ. Хоча очевидно, що для ВНЗ головним пріоритетом є саме навчальний процес. В той же час, його повноцінність і адекватність потребам економіки неможливо забезпечити без відповідної науково-дослідної роботи. В ЦГІ працює 578 осіб, з яких 12 професорів та 95 докторів наук. Такий високий інтелектуальний потенціал також притаманний ВНЗ, що дозволяє використати підходи ЦГІ в процесі впровадження інтегрованих систем у ВНЗ. До речі, практика впровадження ІС ЦГІ засвідчила серйозну проблему, пов”язану саме з високою кваліфікацією співробітників, деякі з яких побачили у необхідності дотримання правил і процедур системи управління, обмеження у власній науковій роботі та творчості.

Іншою суттєвою проблемою, з якою стикнувся ЦГІ, встала необхідність розроблення і підтримання в актуалізованому стані значного обсягу документації, частих змін до неї, особливо на перших етапах роботи, ведення великої кількості записів, а також проведення внутрішніх аудитів. Окремі співробітники вбачали у цьому перешкоди їх основній роботі. Вирішити згадані проблеми допомогло, по-перше, навчання персоналу, а по-друге, перехід від паперової до електронної форми ведення документації.

ІС ЦГІ базується на спільній ідеології трьох стандартів у сфері управління якістю, навколишнім середовищем та професійної безпеки та на виконанні загальних процедур, представлених на рис.6.

Рис.7

Впровадження ІС принесло інституту як внутрішні, так і зовнішні переваги, представлені у табл. 4.

Таблиця 4

Слід зазначити, що практика впровадження ІС розповсюджується не тільки в розвинених країнах, світових економічних лідерах, але і в країнах, що розвиваються на. Так, наприклад, передові фармацевтичні компанії Лівану, невеликої країни на Середньому Сході, теж впровадили ІС відповідно до вимог трьох стандартів [8].

Вивчення їх досвіду і адаптація його до своїх потреб дозволить ВНЗ забезпечити:

-  ефективне використання сировини і матеріалів;

-  контроль за відходами;

-  збереження води та енергії.

До переваг, отриманих Польським гірничим Інститутом, з ліванського досвіду можна додати: пожвавлення внутрішнього процесу взаємозбагачення ідеями, думками, пропозиціями в рамках діючої ІС, більш чіткий розподіл обов”язків в середині підрозділів, чітка міжструктурна взаємодія,  постійне удосконалення завдяки регулярному аналізу та аудитам, зростання екологічної свідомості, демонстрація здорового поводження з навколишнім середовищем.

Сьогодні все більше і більше організацій спрямовують свою увагу на інтегровані системи управління, але діють здебільшого керуючись власним винайденим досвідом та на основі інтуїції. Тобто, у великої кількості компаній, які діють у сфері промисловості і послуг виникла потреба у цій роботі спиратись на нормативну базу та інші формалізовані керівні рекомендації, які допомагатимуть побудувати оптимальну власну інтегровану систему. Відповідаючи на потреби економіки, французький національний інститут стандартів AFNOR розробив так звану “угоду” - АСХ 50-200 “Інтегровані системи менеджменту: Добра практика та зворотній зв”язок”, яку було опубліковано у січні 2003 року. Цей нормативний документ, розроблений за участю заінтересованих сторін, містить рекомендації та рішення щодо розроблення та впровадження ІС, включаючи управління якістю, навколишнім середовищем, безпекою праці та охороною здоров”я персоналу. Документ призначений для національного застосування і може бути доопрацьований за результатами регіонального експерименту в одному з регіонів Франції – Аквітанії [10].

“Угода” містить цілу низку практичних рекомендацій, які подані у вигляді і формі зворотного зв”язку, доброї практики та прикладів. Надані у розділі 4 рекомендації поділено на 2 частини:

-  зворотній зв”язок і добра практика;

-  небезпеки та пастки, яких потрібно уникати.

Додатки є важливою частиною документу, оскільки містять велику кількість конкретних прикладів для впровадження ІС. Без сумніву, цей документ може стати у пригоді ВНЗ, які встали на шлях впровадження інтегрованих систем управління.

Висновки

1.         На сьогодні у світі серед ВНЗ та інших закладів освіти ще не стала поширеною практика впровадження систем управління навколишнім середовищем. В той же час, попередній досвід впровадження систем якості у закладах освіти, а також стале щорічне зростання сертифікованих СУНС свідчать про те, що вже у найближчі роки можна очікувати суттєвого зростання інтересу з боку ВНЗ до таких систем.

2.         Для ВНЗ важливим є не стільки підтвердження третьою стороною функціонування СУНС відповідно до  вимог ISO 14001, скільки створення діючої ефективної системи управління навколишнім середовищем, яка б сприяла формуванню екологічної свідомості персоналу і студентів і створенню так званого “зеленого ланцюжка” серед організацій партнерів і постачальників ВНЗ.

3.         Впровадження ВНЗ СУНС надасть йому додаткові переваги у конкурентній боротьбі, зміцнить авторитет ВНЗ у суспільстві та серед партнерів. в тому числі роботодавців, сприятиме заощадженню та оптимізації використання матеріалів та ресурсів, зменшенню шкідливих впливів на довкілля, персонал і студентів.

4.         З метою більш широкого залучення ВНЗ, інших заінтересованих підприємств та організацій до впровадження СУНС в Україні бажано розглянути можливість використання канадського досвіду щодо створення онлайнового Реєстру організацій, що впровадили СУНС,

5.         Близькість вимог і підходів у стандартах управління якістю, навколишнім середовищем, безпекою праці й охороною здоров”я персоналу спонукає організації розробляти і впроваджувати інтегровані системи управління. ВНЗ вже зараз мають активно знайомитись з практикою передових компаній, що впровадили ІС, і самі  розпочинати підготовку до цього процесу, щоб не відстати від загально світових тенденцій.

6.         Для України представляє інтерес досвід Франції щодо розроблення нормативного документу стосовно впровадження інтегрованих систем управління. Вітчизняні фахівці з урахуванням потреб української економіки можуть розробити відповідний національний документ, який спростить впровадження ІС і сприятиме широкому залученню українських підприємств і організацій до застосування сучасних методів управління.

Перелік використаної літератури

1.      Л. Віткін, Г. Хімічева, С. Лаптєв Аналіз досвіду впровадження принципів TQM і стандартів ISO 9000 у сфері вищої освіти. Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах. №2 2003 стор. 82-93

2.      The ISO Survey of ISO9000 and 14001 Certificates, Twelfth cycle – 2002, page 40

3.      Ч. Корбетт, А. Лука, Д. Пан Огляд впровадження стандартів ISO серії 9000 та ISO серії 14000 в економічних системах 15-ти країн. Інформаційний бюллетень з міжнародної стандартизації №3, 2003, стор. 70-73

4.      Л. Йоганнсон ISO 14001: один за всіх чи тільки за деяких? Інформаційний бюллетень з міжнародної стандартизації №1, 2003, стор. 86-92

5.      ДСТУ ISO 14001–97 Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування

6.      Р. Сингх, В. Сеган Системи управління навколишнім середовищем та застосування їх з особливим наголосом на готельному бізнесі Інформаційний бюллетень з міжнародної стандартизації №4, 2002, стор. 176-186

7.      O. Dodds Revising ISO 14001 and 14004 ISO Bulletin №6, June 2003, page 20-22

8.      J. Dybinski, E. Gruszka, E. Krodkiewska-Skoczylas Integrating management systems? no problem for pioneering Poles? Management Systems? №1, January-February, 2003, page 43-49

9.      Рабі ель Дервіш Одночасне впровадження стандартів ISO 9001 та ISO 14001 йде на користь ліванським компаніям Інформаційний бюллетень з міжнародної стандартизації №3, 2001, стор. 204-209

10.    S. Mathiev Integrated management systems – Feedback and good practice Management systems №4, July – August 2003, page 39 - 44