Дипломная работа: Підвищення економічних показників з урахуванням сезонних коливань в умовах шахти "Добропільська"

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНИВЕРСТИТЕТ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

Факультет фінансово-економічний

Кафедра економічної кібернетики й інформаційних технологій

ДИПЛОМНА РОБОТА

на присвоєння освітньо-кваліфікаційного рівня "магістра"

за фахом 7.050102 "Економічна кібернетика"

«Підвищення економічних показників з урахуванням сезонних коливань в умовах шахти «Добропільська»

ГАНІЧ АЛІНА ІГОРІВНА

Керівник дипломної роботи

кафедри економічної

кібернетики й інформаційних

технологій, Нецветаєв В.А.

Дніпропетровськ 2008

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка: 104 сторінки, 32 рисунків, 29 таблиць, 34 посилань. Об’єкт дослідження: шахта «Добропільська» ДХК «Добропіллявугілля». Мета дипломного проекту: підвищення ефективності економічних показників роботи шахти «Добропільська» та максимізація прибутку. У вступі описана актуальність та значимість теми, сформульовані цілі та задачі досліджень.

У першому розділі наведена характеристика підприємства, проаналізована його виробничо-господарська діяльність, розраховані основні економічні показники фінансової діяльності умовах шахти «Добропільська».

У другому розділі розроблено методика моделювання процесів отримання прибутку підприємством, построєні моделі отримання прибутку для шахти «Добропільська», проведено аналіз отриманих моделей, в результаті вирішення яких отримані оптимальні ціни на вугілля.

У третьому розділі розроблено автоматизовану інформаційну систему максимізації прибутку шахти «Добропільська».

В розділі «Охорона праці» мові йде про безпеку та охорону навколишнього середовища на виробництві, протипожежну безпеку, а також описані правила охорони праці при експлуатації ЕОМ в офісі та на підприємстві.

ПРИБУТОК, МАКСИМІЗАЦІЯ ПРИБУТКУ, ОПТИМІЗАЦІЙНА ЗАДАЧА, МОДЕЛЬ ОТРИМАННЯ ПРИБУТКУ, ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ, ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМИ, ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА, ОПТИМАЛЬНА ЦІНА, ТЕХНОЛОГІЯ OLAP, СЕЗОННІ КОЛИВАННЯ.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШАХТИ "ДОБРОПІЛЬСЬКА". ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Характеристика підприємства

1.1.1 Загальні відомості

1.1.2 Економічний механізм функціонування підприємства

1.2 Аналіз господарської діяльності шахти “Добропільська”

1.2.1 Роль аналізу господарської діяльності в керуванні виробництвом і підвищенні його ефективності

1.2.2 Основні показники господарської діяльності шахти “Добропільська”

1.3 Економічний аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства

1.3.1 Види методики економічного аналізу

1.3.2 Експрес-аналіз стану шахти "Добропільська"

1.3.3 Аналіз ліквідності балансу шахти "Добропільська"

1.3.4 Оцінка погрози банкрутства шахти "Добропільська"

1.3.5 Класифікація типу фінансового стійкості шахти "Добропільська"

1.4 Етапи та методи ціноутворення

1.4.1 Загальна схема розрахунку цін й основні етапи ціноутворення

1.4.2 Витратні методи ціноутворення

1.4.3 Ринкові методи визначення цін

1.4.4 Економетричні методи визначення цін

1.4.5 Адміністративні методи визначення цін

1.5 Формулювання мети і задач дослідження

2. ЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ В УМОВАХ ШАХТИ "ДОБРОПІЛЬСЬКА"

2.1 Розробка методики моделювання процесу одержання прибутку підприємством

2.2 Розробка моделей одержання прибутку на шахті "Добропільська"

2.2.1 Вивчення середовища, структурування ситуації і формалізація моделі

2.2.2 Формалізована постановка оптимізаційних задач

2.2.3 Вхідні дані для моделей

2.2.4 Вибір методу прогнозування даних

2.3 Прийняття рішення по максимізації прибутку шахти "Добропільська"

2.4 Прийняття рішення по максимізації прибутку шахти "Добропільська"

2.5 Економічна ефективність впровадження інформаційної системи

3. ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ (СППР) ПО МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ НА ШАХТІ "ДОБРОПІЛЬСЬКА"

3.1 Інформаційна система підтримки прийняття рішень (СППР) по максимізації прибутку на шахті "Добропільська"

3.2 Узагальнена структура і вимоги до СППР

3.3 Створення основних елементів інформаційної системи

3.4 Інструкція користувача

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

4.1 Безпека й охорона навколишнього середовища на шахті "Добропільська"

4.2 Правила охорони праці при експлуатації ЕОМ

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ВСТУП

Україна належить до числа держав, що мають не лише крупні запаси вугілля, але й потужні традиції його видобутку та переробки – історія вугільної промисловості на українській території налічує понад 200 років.

Вугільна промисловість є однією з базових для економіки України. Від її стабільності залежить робота суміжних базових галузей – електроенергетики та металургії, а також забезпечення паливом та енергією комунально-побутового сектору країни. З 1996 року відбувається реструктуризація вугільної галузі, потреба у якій зумовлена як загальними процесами економічної трансформації та її входженням до світового економічного простору, так і кризовими явищами, що наростали в українській вугільній галузі протягом останніх майже трьох десятиліть.

Водночас, аналіз головних показників роботи вугільної промисловості України протягом 1991-2007рр. свідчить, що реструктуризація поки що не досягла мети, галузь залишається у кризовому стані, що в достроковій перспективі загрожує енергетичній безпеці країни.

Єдиним можливим виходом з такої кризи є подальше вдосконалення економіки, створення умов для всебічного створення підприємництва і розвитку ринкових відносин.

В умовах ринкової економіки для кожного суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, основним необхідно вважати забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності.

Усе це визначає актуальність і значимість теми дослідження, важливість його результатів не тільки для розвитку вітчизняної теорії і практики організації керування прибутком, але і для підприємства "Добропільська", що є об'єктом дослідження.

Основна мета дипломного дослідження – підвищення ефективності економічних показників роботи і максимізація прибутку на прикладі шахти "Добропільська".

Відповідно до поставленої мети дослідження в роботі визначені такі задачі:

Ø   аналіз економічних показників виробничо-господарської діяльності шахти "Добропільська";

Ø   розробка методики моделювання процесу одержання прибутку підприємством;

Ø   прогноз необхідних даних для моделі з урахуванням аналізу відомих методів прогнозування;

Ø   розробка моделі максимізації прибутку на основі виявлення закономірності прогнозування на основі аналізу чотирьох попередніх років за методом урахування сезонних коливань;

Ø   розробка моделі максимізації прибутку на основі аналізу цін на товари, що пропонує підприємство та фірми-конкуренти;

Ø   аналіз кожної з розроблених моделей та порівняльний аналіз цих моделей між собою;

Ø   створення автоматизованої інформаційної системи максимізації прибутку на шахті "Добропільська".

Научна новизна роботи полягає у розробці нового методу моделювання економічних процесів з урахуванням сезонних коливань. Цей метод отримав назву "Прогнозування на основі середньорічних значень з урахуванням сезонних коливань". Він відрізняється більш високою точністю та вірогідністю. Крім того він співпадає з вимогами інформаційних технологій OLAP і дає однакові результати прогнозування по річним, квартальним та місячним інтервалам.

Практична значимість роботи полягає в розробці моделі підвищення ефективності економічних показників роботи, максимізації прибутку і її дослідженні в умовах шахти "Добропільська", розробці інформаційної системи, що дозволяє вирішувати задачі підвищення прибутку.

Публікації та опробації. Матеріали дипломної роботи опубліковано в збірці матеріалів міжнародної науково-практичної конференції від 24-26 травня 2007 року "Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України". Наукова робота на тему "Прогнозування економічних показників з урахуванням сезонних коливань" на міжнародній конференції та конкурсі степендіальної програми Фонду Віктора Пінчука "ЗАВТРА".

1. ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШАХТИ "ДОБРОПІЛЬСЬКА". ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ

У цьому розділі викладена характеристика підприємства, специфіка його діяльності, опис реалізованих послуг. Проаналізовано господарську діяльність на основі результатів балансу, річних фінансових показників. За допомогою економічного аналізу, а саме, експрес-аналізу, горизонтального і вертикального аналізу і показників ліквідності розраховані основні показники ефективності діяльності підприємства, на основі яких висунута основна мета і задачі дослідження в дипломній роботі.

1.1 Характеристика підприємства

1.1.1 Загальні відомості

Відокремлене підприємство “Шахта”Добропільська”ДП“ Добропіллявугілля” створено відповідно до приказу Міністерства вугільної промисловості.

Поле шахти “Добропільська” розташовано на північно-західній частині Червоноармійського вугільного району Донбасу на території Добропільського адміністративного району Донецької області України. Площина шахти розташована поряд з діючими шахтами “ Білицька”, “ Білозерська” та дільницею Добропільською-Капітальною. Географічне положення площини описується наступними координатами: центр поля шахти “Добропільська” - 48⁰29¹22¹¹ північної широти, 37⁰08¹26 ¹¹ східної довготи.

Метою та предметом діяльності підприємства є добича вугілля для найбільш повного задоволення потреб народного господарства і населення в вугіллі, реалізація соціальних і економічних інтересів його робітників.

В гірничопромисловому відношенні шахтою керує Добропільська Державна Холдингова Компанія по здобуті вугілля Мінвуглепрому України.

Підрозділ “Шахта”Добропільська” не є юридичною особою. Форма власності – загальнодержавна. Форма фінансування – державний розрахунок. Організаційно – правова форма господарювання – підрозділ. Головне підприємство – Державне підприємство “Добропіллявугілля”. Підприємство має ліцензію на право використання надра № 31726 от 14.01.99 на 20 років.

«Шахта Добропільська» являється лідером ДП “Добропіллявугілля”, яке в свою чергу займає одне з провідних виробничих об’єднань України.

Таблиця 1.1 – Паспорт підприємства

1.1.2 Економічний механізм функціонування підприємства

Промислові запаси вугілля складають 60 млн.тонн. Марка вугільних пластів – ГЖО. Вугілля призначено для коксування. Технологічно шахта зв`язана з центральною збагачувальною фабрикою “Добропільська”. Кінцева продукція – вугільний коксуючийся концентрат марки “Г” зольністю – 7,8%, сірка – 2,1%, вологість – 10,4%. Діяльністю підприємства є: здобич вугілля підземним способом, забезпечення державного комплексу України вугільною продукцією, збут продукції через систему прямих договорів або товарні біржі та інші організації, зовнішньоекономічна діяльність, відповідно до діючого законодавства України, матеріально-технічне забезпечення виробництва продукції і послуг, оптова торгівля, реалізація соціальних та економічних інтересів трудового колективу, інші види діяльності. Основними видами діяльності шахти є здобич вугілля та державна зовнішня торгівля.

Основними споживачами є: Авдієвський КХЗ, Донецький КХЗ, Макіївський КХЗ, Ясинуватський КХЗ, Дніпропетровський КХЗ, Дніпродзержинський КХЗ.

1.2 Аналіз господарської діяльності шахти “Добропільська”

1.2.1 Роль аналізу господарської діяльності в керуванні виробництвом і підвищенні його ефективності

Сучасна гірнича промисловість характеризується значними обсягами виробництва, великими витратами на видобуток і переробку корисних копалин. Розвиток виробництва вимагає технічного переоснащення і модернізації шахт, що діють, реформи ціноутворення, впровадження різних форм власності, і передбачає строгий облік і контроль витрачання і економії природних, матеріальних і фінансових ресурсів із застосуванням різних методів аналізу.

Розвиток і поглиблення аналізу є необхідною умовою стабільної роботи підприємства і дозволяє передбачити і проаналізувати господарську і комерційну ситуацію на підприємстві для досягнення кінцевої мети – одержання максимального прибутку від реалізації продукції чи послуг.

Осмислення і розуміння інформації досягається за допомогою проведення економічного аналізу, який у свою чергу є ланкою між обліком і прийняттям управлінських рішень. У процесі аналізу первинна інформація проходить аналітичну обробку: проводиться порівняння досягнутих результатів діяльності з даними за минулі відрізки часу, порівняння з показниками інших підприємств і середньо галузевими показниками; проводиться визначення впливу різних факторів на величину результативних показників; виявляються недоліки та помилки в управлінні підприємством, невикористані можливості, перспективи і так далі.

Таким чином, економічний аналіз можна розглядати як діяльність по підготовці даних, необхідних для наукового обґрунтування й оптимізації управлінських рішень.[29]

Функція керування аналізу господарської діяльності тісно зв'язана з плануванням і прогнозуванням виробництва, оскільки без глибокого аналізу неможливе здійснення цих функцій. Аналіз господарської діяльності має важливу роль під час підготовки інформації для планування та прогнозування, оцінці якості й обґрунтованості планових показників, у перевірці й об'єктивній оцінці виконання планів. Розробка планів для підприємства також являє собою прийняття рішень, що забезпечують розвиток виробництва в планованому відрізку часу. При цьому враховуються результати виконання попередніх планів, вивчаються тенденції розвитку економіки, виявляються і враховуються додаткові резерви виробництва.

Аналіз господарської діяльності є засобом не тільки обґрунтування планів, але і контролю за їхнім виконанням. Планування починається і закінчується аналізом результатів діяльності підприємства. Аналіз господарської діяльності підприємства дозволяє підвищити рівень планування, зробити його науково обґрунтованим.

Велика роль приділяється аналізу у визначенні і використанні резервів підвищення ефективності виробництва. Аналіз сприяє економічному використанню ресурсів, виявленню і впровадженню досвіду попередніх років, наукової організації праці, нової техніки і технології виробництва, попередженню зайвих витрат і так далі.

Таким чином, можна зробити висновок, що аналіз господарської діяльності є важливим елементом у системі керування виробництвом, діючим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів, а також основою розробки науково обґрунтованих планів і управлінських рішень. [27]

1.2.2 Основні показники господарської діяльності шахти “Добропільська”

До основних економічних показників, що характеризують діяльність розглянутого нами підприємства, тобто, шахти «Добропільська», відносяться: показники виробництва продукції, цінові та показники реалізації.

Таблиця 1.2 - Динаміка видобутку вугілля

Рисунок 1.2 – Динаміка видобутку вугілля

Зрівнявши показники, ми бачимо, що шахта видала концентрату в 2002 році в порівнянні з 2001 роком на 50725 т більше, у 2003 році в порівнянні з 2002 роком на 92781 т менше, а в 2004 році в порівнянні з 2003 роком на 47163 т більше, в 2005 порівняно з 2004 на 83485,9 т менше, в 2006 порівняно з 2005 на 26692,7 менше, а 2007 порівняно з 2006 на 199075 т менше. Проте об’єми видобутку рядового вугілля збільшуються. Підприємство домагається такого результату завдяки збільшенню середньодобового видобутку вугілля та зменшенню загально шахтних простоїв. Можна побачити, що в 2007 році обсяг видобутку концентрату значно зменшився, що пов’язано зі зносом обладнання. Тому в найближчий час планується переоснащення.

Таблиця 1.3 – Економічні показники реалізації вугілля по рокам

Рисунок 1.3 – Динаміка видобутку та реалізації вугілля

Скорочення видобутку вугілля негативно оцінюється на тлі зростання потреб у вугіллі у металургійній галузі та вітчизняних електростанцій. На діаграмі можна побачити, що незважаючи на зменшення динаміки видобутку, обсяг реалізації постійно збільшується. Основні покупці вугілля шахти «Добропільська» наведені у таблиці.

Таблиця 1.4 - Основні напрямки реалізації вугілля

Рисунок 1.4 – Обсяг реалізації вугілля по Міненерго

Актуальною залишається проблема ефективного використання родовищ. Через складні гірничо-геологічні умови, недосконалі планувальні рішення, недостатній технічний і технологічний рівень вуглевидобутку та значні втрати вугілля під час відпрацювання покладів витрати на здобич вугілля постійно зростають. Це змушує керівництво шахти приймати рішення про збільшення ціни.

Рисунок 1.5 – Залежність обсягу реалізації від ціни

По графіку видно, що цінова політика шахти дає змогу збільшити обсяги реалізації вугілля. Це свідчить про те, що товар підприємства є досить конкурентноспроможнім.

Аналізуючи економічні значення показників діяльності можна говорити про те, що діяльність підприємства добре налагоджено. Проте такі загальні дані не дають можливості повною мірою охарактеризувати та оцінити ефективність роботи підприємства в цілому. Таким чином, більш ретельне і глибоке вивчення економічних і фінансових показників діяльності підприємства допоможе виявити слабкі місця та сильні сторони підприємства. А також дасть можливість запропонувати методи підкріплення слабких місць та укріплення сильних сторони підприємства.

1.3 Економічний аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства

1.3.1 Види методики економічного аналізу

За методикою вивчення об'єктів розрізняють якісний і кількісний аналіз, фундаментальний аналіз, маржинальний аналіз, економіко-математичний аналіз, експрес-аналіз і інші.

Якісний аналіз – це спосіб дослідження, заснований на якісних порівняльних характеристиках і експертних оцінках досліджуваних явищ і процесів.

Кількісний аналіз, що також називають факторним, заснований на кількісних зіставленнях і дослідженні ступеня чутливості економічних явищ до зміни різних факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Фундаментальний аналіз являє собою заглиблене, комплексне дослідження сутності досліджуваних явищ з використанням математичного апарата й іншого складного інструментарію.

Маржинальний аналіз – це метод оцінки й обґрунтування ефективності управлінських рішень у бізнесі на підставі причинно-наслідкового взаємозв'язку обсягу продажів, собівартості, прибутку і розподілу витрат на постійні і перемінні.

За допомогою економіко-математичного аналізу вибирається найбільш оптимальний варіант рішення економічної задачі, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок більш повного використання наявних ресурсів.

Експрес-аналіз є способом діагностики стану економіки підприємства на основі типових ознак, характерних для визначених економічних явищ. Знання ознаки дозволяє швидко і точно встановити характер процесів, що відбуваються, не роблячи глибоких фундаментальних досліджень, що вимагають додаткового часу і засобів. [29]

1.3.2 Експрес-аналіз стану шахти "Добропільська"

Для проведення розрахунків використовуємо дані фінансового звіту, а саме – Баланс Форми №1 за ДКУД за 2006-2007 року – за рік і Звіт про фінансові показники Форми №2 за ДКУД за 2006-2007 року за рік шахти "Добропільська".

Таблиця 1.5 – Баланс Форми №1 за ДКУД за 2006-2007 року

Експрес-аналіз – це оцінка фінансових результатів і фінансового стану підприємства. За фінансовим результатом, що показує рентабельність, прибутковість, сумарні витрати, виторг від реалізації продукції можна простежити усі фінансові коефіцієнти, такі як оцінка погрози банкрутства, неплатоспроможність.

Таблиця 1.6 – Порядок розрахунку показників

Експрес-аналіз фінансового стану шахти "Добропільська" наведено у таблиці 1.5.

Таблиця 1.6 – Експрес-аналіз фінансового стану шахти "Добропільська"

Сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, збільшилася з 345286 тис. грн. до 374454 тис. грн. це збільшення дорівнює 29168 тис. грн. чи в процентному співвідношенні 7,80 %. Це збільшення зв'язане з введенням у виробництво нових господарських засобів. Також на підприємстві збільшилася вартість основних фондів на 7529 тис. грн. Коефіцієнт зносу основних фондів зменшився на 1,8 % у зв'язку з тим, що наприкінці звітного періоду первісна вартість основних фондів була збільшена, і використання їх у господарській діяльності підприємства було зменшено, що і стало причиною зменшення коефіцієнта зносу основних фондів.

Сума власних коштів підприємства зменшилася на 68,7 %, що пов’язано зі зменшенням нерозподіленого прибутку підприємства.

Коефіцієнт покриття показує, на скількох підприємство здатне покрити позикові засоби своїми власними. На шахті "Добропільська" у 2007 році він дорівнював 0,8%. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів підприємства 0,046. Цей коефіцієнт показує, скільки позикових коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених в активи власних коштів.

В 2007 році шахта оформила кредит на закупівлю нового обладнання. Після переоснащення на підприємстві зменшилися витрати на виробництво і склали 29942 тис. грн. Прибуток шахти "Добропільська" збільшився на 79971 тис. грн. (105,8%), це свідчить про те, що підприємство працює стабільно і заробляє прибуток. Але це збільшення було недостатнім для того, щоб відбулося збільшення рентабельність основної діяльності, але це зменшення великого негативного впливу не дало. Значно збільшилась рентабельність продажів - 109,2% , що пазитивно впливає на розвиток підприємства. Рентабельність власного капіталу наприкінці 2007 року збільшилася на 0,295 % у порівнянні з кінцем 2006 року, і склала 105,7 %. Рентабельність позикового капіталу підприємства також збільшилась, що пов'язано зі збільшенням крекдитних забов'язань. Рентабельність активів підприємства збільшилась майже на 93,7 %, це відбулося через збільшення чистого прибутку підприємства.

Виторг від реалізації збільшився з 30444 тис. грн. і наприкінці 2007 року склав 64084 тис. грн., що на 52,5 % більше ніж наприкінці 2006 року.

Наприкінці звітного періоду відбулося збільшення оборотності оборотних коштів і складає 518 днів наприкінці 2007 року, що приблизно 46,8 % більше, ніж наприкінці 2006 року. Також збільшилася оборотність основного капіталу на 53,1 % і склала 236 днів проти 111 днів наприкінці 2006 року. На підприємстві наприкінці 2007 року відбулося значне збільшення оборотності дебіторської заборгованості на 39,0 % і склало 539 днів. Оборотність кредиторської заборгованості також збільшилася майже на 64 % .

1.3.3 Аналіз ліквідності балансу шахти "Добропільська"

Задача аналізу ліквідності балансу виникає в зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності організації, тобто його здатності вчасно і повністю розраховуватися по усім своїм поточним та довгостроковим зобов'язанням. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Тобто чим менше час, що буде потрібно, щоб даний вид активів перетворився в гроші, тим вище їхня ліквідність.

Аналіз ліквідності полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по ступені їхньої ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їхнього погашення і розташованих у порядку зростання термінів.

Усі активи підприємства в залежності від ступення ліквідності, тобто від швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на наступні групи.

1.         Найбільш ліквідні активи (А1) – сума за всіма статтями грошових коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. До цієї групи також відносяться ті короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), що можна зрівняти з грошима.

2.         Швидко реалізуємі активи (А2) – активи, для перетворення яких в грошові кошти потребує значного часу. До цієї групи можна віднести дебіторську заборгованість ( платежі по якій очікуються впродовж 12 місяців після відлікової дати ), інші оборотні активи.

Ліквідність цих активів різна в залежності від суб’єктивних та об’єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників підприємства, взаємовідносин з платниками та їх платоспроможність, умов кредитування покупців, організації вексельного обігу.

3.         Повільно реалізуємо активи (А3) – статті розділу II активу балансу, включаючи запаси та інші оборотні активи.

Товарні запаси не можуть бути реалізовані доки не знайдені покупці. Часто запаси сировини, матеріалів та незавершеної продукції потребують додаткової обробки перш ніж їх можна буде продавати. Слід звернути увагу на те, що стаття “Витрати майбутніх періодів” не входить в цю групу.

4.         Важко реалізуємі активи (А4) – активи, предназначені для використання в господарчій діяльності впродовж значного періоду часу. До цієї групи можна віднести статті I розділу активу баланса “Необоротні активи”, а також дебіторську заборгованість, платежі якої очікуються більш ніж через 12 місяців після відлікової дати. Згідно Міжнародного стандарту фінансової звітності №5 довгострокова дебіторська заборгованість відноситься до складу інших довгострокових активів.

Перші три групи активів ( найбільш ліквідні активи, швидко реалізуємі активи, повільно реалізуємі активи ) впродовж поточного господарчого періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні ніж інша власність підприємства.

Пасиви балансу за ступенням зростання строків погашення зобов’язань групуються наступним чином.

1.         Найбільш срочні зобов’язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендам, інші поточні зобов’язання, а також кредити не погашені в строки ( за даними додатків до бухгалтерського балансу).

2.         Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші займи, що повинні бути погашені в період 12 місяців після відлікової дати.

3.         Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви ( статті V розділу балансу “Довгострокові пасиви ”).

4.         Постійні пасиви (П4) – ( статті IV розділу баланса “Капітал і резерви” і деякі статті VI розділу балансу, що не війшли до складу інших груп, “Доходи майбутніх періодів”, “Фонди споживання” і “Резерви майбутніх витрат і платежів”).

Розрахунок аналізу ліквідності підприємства представлені у таблиці 1.7.

Таблиця 1.7 – Аналіз ліквідності шахти "Добропільська"

Для визначення ліквідності балансу підприємства варто зіставити підсумки приведених груп по активу та пасиву балансу. Фахівцями баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення, що приведені нижче в таблиці 1.8 у порівнянні з балансом шахти "Добропільська".

Таблиця 1.8 - Порівняння абсолютно ліквідного балансу з фактичним балансом шахти "Добропільська"

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє з'ясувати поточну ліквідність. З таблиці, де визначається ліквідність балансу, можна зробити наступні висновки. Структура балансу підприємства є достатньо ліквідною, тому що виконується дві умови ліквідності з чотирьох необхідних. У разі критичної ситуації підприємство зможе розрахуватися за своїми обов'язками, тому що найбільша кількість засобів підприємства приходяться на найбільш термінові пасиви.

Також для більш повного розуміння ліквідності балансу розраховуються такі показники, як поточна ліквідність, перспективна ліквідність та загальний показник ліквідності, задані формулами (1.1) – (1.3).

Поточна ліквідність, що свідчить про платоспроможність (+) чи неплатоспроможності (-) організації на розглядаємий моменту проміжок часу:

(1.1)

Значення поточної ліквідності для ТОВ "Фактор-енерго" у 2006 році склало 67960 тис. грн., а наприкінці 2007 року воно вже становило 72904 тис. грн. Це свідчить про те, що у разі виникнення необхідності найбільш ліквідні та швидко реалізовані активи зможуть покрити найбільш термінові та короткострокові пасиви.

Перспективна ліквідність – це прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів:

( 1.2)

Значення перспективної ліквідності для шахти "Добропільська" у 2007 році мало менше значення ніж наприкінці 2006 року и склало 89379 тис. грн., це сталося за рахунок того, що підприємство у 2007 році оформило кредит.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому варто використовувати загальний показник ліквідності, що обчислюється по формулі:

(1.3)

Загальний показник ліквідності шахти "Добропільська" у 2007 році дорівнює 1,04, що на 0,04 більше ніж наприкінці 2006 року.

1.3.4 Оцінка погрози банкрутства шахти "Добропільська"

Згідно наказу Міністерства Економіки України № 10 від 17.01.2001р. виділені три ступені оцінки неплатоспроможності. Аналіз фінансового стану боржника проводиться з метою визначення достатності приналежного боржнику майна для покриття судових витрат, витрат на виплату винагороди арбітражним керуючим, а також можливості чи неможливості відновлення платоспроможності боржника.

Зазвичай використовують три коефіцієнти визначення платоспроможності – це коефіцієнт поточної платоспроможності, коефіцієнт забезпечення власними засобами та коефіцієнт покриття. Але закордоном використовую ще два показника визначення платоспроможності – коефіцієнт Бивера та коефіцієнт Альтмана. Розрахунки цих коефіцієнтів було проведено за формулами (1.4) – (1.13).

Коефіцієнт поточної платоспроможності:

 (1.4)

Нормативне значення коефіцієнта поточної платоспроможності повинне бути більше 1. У цьому випадку це значення має велике відхилення від нормативного і носить негативний характер, як наприкінці 2006 року (-21391), так і наприкінці 2007 року (-31474).

Коефіцієнт забезпечення власними засобами (критична платоспроможність):

 (1.5)

Цей коефіцієнт показує наявність власних оборотних коштів підприємства, що використовуються для забезпечення його фінансової стійкості. Нормативне значення повинне дорівнювати 0,1, якщо ж воно більше, то оборотних коштів підприємства вистачає, якщо менше – на підприємстві необхідні позикові засоби. На шахті "Добропільська" вистачає оборотних коштів - на початок 2006 року (0,4) і на кінець 2007 року (0,2). Це говорить про те, що підприємству не потрібні позикові засоби.

Коефіцієнт покриття (зверхкритична платоспроможність):

 (1.6)

Коефіцієнт покриття (зверхкритична платоспроможність) показує відношення оборотних активів до суми поточних зобов'язань. Його нормативне значення повинне дорівнювати 1,5. У розрахунках по підприємству значення у кінці 2006 року становило 3,897, а наприкінці 2007 року – 3,93.

Коефіцієнт Бивера:

 (1.7)

Даний коефіцієнт говорить про те, що підприємство мало недостатньо ліквідні активи у 2006 році, тому що коефіцієнт мав негативне значення на початку звітного періоду (-0,16). У 2007 році економічний стан підприємства стабілізувався (2,4). Нормативне значення лежить у діапазоні від 1,5 до 2.

Коефіцієнт Альтмана:

 (1.8)

де  (1.9)

 (1.10)

 (1.11)

(1.12)  (1.13)

У таблиці 1.9 наведені нормативні значення для коефіцієнт Альтмана, що визначає ймовірність банкрутства підприємства.

Таблиця 1.9 – Коефіцієнти, що визначають ймовірність банкрутства

Після проведення відповідних підрахунків можна сказати, що шахті "Добропільська" банкрутство майже не загрожує. На початку звітного періоду коефіцієнт Альтмана був дорівнює 3,1, що говорить про дуже низьку імовірність настання банкрутства, але наприкінці 2007 року періоду цей коефіцієнт трохи зменшився і склав 2,75. Це вказує нам на то, що імовірність банкрутства можлива, але дуже мала.

1.3.5 Класифікація типу фінансового стійкості шахти "Добропільська"

Єдиного загальновизнаного підходу до рішення задачі кількісного визначення фінансової стійкості й побудові відповідних алгоритмів оцінки немає. Існує два методи оцінки фінансового стану підприємства:

Ø   для оцінки фінансового стану підприємства необхідно орієнтуватися винятково на дані про джерела фінансування, тобто на капітал;

Ø   для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно аналізувати взаємозв'язок між активом і пасивом балансу, тобто простежувати напрямку використання засобів.

Однак характеристика фінансової стійкості за допомогою таких показників навряд чи буде повною – важливо не тільки те, звідки притягнуті засоби, але й куди вони вкладені, яка структура вкладень.

Тому оцінку фінансової стійкості підприємства проведено з використанням як коефіцієнтів, розрахованих по пасиву балансу, так і коефіцієнтів, що відбивають взаємозв'язок між джерелами формування засобів підприємства й структурою вкладень. У таблиці 1.10 приведені розрахунки, за допомогою яких можна визначити тип фінансового стану підприємства.

Таблиця 1.10 – Класифікація типу фінансового стійкості шахти "Добропільська"

Тип фінансової стійкості визначається за допомогою трикомпонентного показника, умови за якими він визначається, а також визначення типу фінансової стійкості для шахти "Добропільська" наведено у таблиці 1.11.

У 2006 і 2007 роках тип фінансової стійкості на підприємстві мав такий вигляд S = {1,1,1}. У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів тільки власні оборотні кошти і зовсім не використовує довгострокові притягнуті засоби. Цей тип фінансування запасів є абсолютним з точки зору фінансового менеджменту. Абсолютний фінансовий стан є найбільш бажаним для підприємства.

1.4 Етапи та методи ціноутворення

1.4.1 Загальна схема розрахунку цін й основні етапи ціноутворення

Кожен товар має свою ціну, але далеко не кожне підприємство може самостійно встановити ціну, по якій воно хоче продавати свій товар у достатньому обсязі. В залежності від конкретних умов, можливостей фірми-продавця для розрахунку ціни можуть бути використані різні методи. Значний вплив на вибір методу розрахунку ціни роблять ступінь новизни товару, наявність диференціації товару по якості, обсяг виробництва, потенційна спрямованість товару, стадія життєвого циклу. Причому мінімально можлива ціна визначається в основному собівартістю продукції, максимально можлива – наявністю унікальних достоїнств виробу. [10]

Таким чином, при виборі методу ціноутворення потрібно враховувати як внутрішні обмеження (витрати й прибуток), так і зовнішні (купівельна спроможність, ціни товарів-конкурентів і так далі). Розрахунок ціни на товар припускає виконання ряду послідовних етапів у діяльності економіста, що займається утворенням цін. Ці етапи наведено нижче:

1 етап. Постановка цілей і завдань ціноутворення.

Ціна товару виконує найважливішу для підприємства функцію, що складається в одержанні виторгу від продажу товарів і реалізації. Керівництво фірми розглядає ціну як змінний фактор, який робить прямий вплив на виторг від продажу товарів або реалізації послуг, структуру виробництва, методи роботи підприємства. Тому розраховуючи ціну, фірма повинна чітко визначити для себе, яких цілей вона хоче домогтися за допомогою встановлюваної ціни на товар чи послугу, що вона пропонує покупцю. Бо на скільки чітко буде сформульована дана мета підприємством на початку, тим вірніше буде встановлена ціна і тим більш позитивних результатів вона досягне потім.

2 етап. Визначення попиту.

Ціна й попит перебувають у певній залежності. Фірма повинна оцінити еластичність попиту за ціною, визначити ймовірну кількість товарів, яку можна продати на ринку протягом певного часу за цінами різного рівня. Важливо пам'ятати, що попит визначає максимальну ціну, по якій підприємство може продати свій товар або реалізувати послуги.

3 етап. Оцінка витрат виробництва.

Витрати виробництва зазвичай визначають мінімальну ціну товару чи послуги. Тому на даному етапі підприємство визначає постійні, змінні, валові витрати виробництва при різних обсягах випуску. Всі фірми прагнуть установити таку ціну, що вона покривала б всі витрати виробництва й забезпечувала б достатній прибуток.

4 етап. Аналіз цін й якості товарів конкурентів.

Попит визначає максимальну ціну, витрати виробництва – мінімальну, а різниця між ними і є "поле гри" для ухвалення рішення про рівень ціни. На цьому відрізку вивчають ціну і якість товарів фірм-конкурентів. Тільки вивчивши ціни і якість аналогічних виробів конкурентів, фірма може більш об'єктивно визначити положення свого товару по відношенню до товарів фірм-конкурентів. На основі аналітичного порівняння свого й чужого товару можна буде або встановити більш високу ціну, чим у конкурентів, або, навпаки, більш низьку.

5 етап. Вибір методу ціноутворення.

Ціну можна визначати різними способами, кожний з яких по-різному впливає на рівень ціни, тому фірми прагнуть вибрати такий метод, що дозволяє більш правильно визначити ціну на конкретний товар або послугу.

6 етап. Розрахунок вихідної ціни.

На основі обраного методу визначається можливий рівень ціни.

7 етап. Облік додаткових факторів.

Перш ніж визначити остаточний рівень ціни, підприємство повинно врахувати ряд додаткових факторів, що впливають на рівень ціни, перевірити дотримання цілей цінової політики, урахувати реакцію на рівень ціни покупців, посередників, конкурентів, держави і так далі.

8 етап. Установлення остаточної ціни.

На цьому етапі встановлюється остаточний рівень ціни на товари або послуги, пропоновані компанією до реалізації, оформляються відповідні документи.

Методи ціноутворення – способи й методи економічних розрахунків і співвідношень цін на товари й послуги.

Всі методи ціноутворення можуть бути об'єднані в чотири великі групи: витратні, ринкові, економетричні та адміністративні, які наведені на рисунку 1.6.

1.4.2 Витратні методи ціноутворення

Витратний метод формування ціни базується на розрахунку витрат продавця по створенню і реалізації товару або послуги.

Витратні методи ціноутворення ґрунтуються на витратах продавця і не відбивають купівельний попит і кон'юнктуру ринку. Цей метод дозволяє оцінити частку витрат у ціні кожного товару і робить розрахунок цін точним з більшим ступенем імовірності, тому що легше продавцю спрогнозувати свої показники витрат, чим попит і поводження конкурентів. Тому практично кожен продавець у тім чи іншому ступені використовує ці методи у своїй практиці при формуванні механізму ціноутворення.

При розрахунку ринкової ціни сьогодні найбільш широко застосовуються наступні методи:

¨   метод, заснований на визначенні повних витрат, сутність якого складається в підсумовуванні сукупних витрат: перемінні (прямі) плюс постійні (накладні) витрати і прибутку, що фірма розраховує одержати. Головна перевага даного методу – його простота і зручність. Метод повних витрат найбільш розповсюджений на підприємствах з чітко вираженою товарною диференціацією для розрахунку цін традиційних товарів, а також для встановлення цін на зовсім нові товари, що не мають цінових обмежень;

¨   метод, що орієнтується на прямі витрати та у той же час враховує сукупність всіх ринкових умов, особливо умов збуту. Сутність методу прямих витрат складається у встановленні ціни шляхом додавання до перемінних витрат визначеної заздалегідь надбавки-прибутку. При цьому, постійні витрати не розподіляються по окремих товарах, а погашаються з різниці між сумою цін реалізації і перемінних витрат на виробництво продукції. Ця різниця одержала назву "доданого" чи "маржинального" прибутку. Метод прямих витрат базується на оцінці потенційного обсягу продажів по кожній передбачуваній ціні. Підраховується сума прямих перемінних витрат і визначається величина націнки ("маржинального" прибутку) на одиницю продукції і на весь обсяг прогнозованих продажів чи реалізованого обсягу послуг за передбачуваною ціною. Віднімаючи з отриманих сумарних націнок постійні витрати, визначають прибуток при реалізації продукції;

¨   Розрахунок цін на основі методу граничних витрат також базується на аналізі собівартості, але він більш складний, чим розглянуті вище методи. При цьому методі надбавка робиться тільки до гранично високої собівартості виробництва кожної вже наступної одиниці товару чи послуги. Цей метод виправданий у тому випадку, якщо гарантовано продаж по трохи більш високій ціні, щоб покрити накладні витрати підприємства. Даний метод має ряд привабливих моментів, але якщо він неправильно зрозумілий і недостатньо проконтрольований, може привести до несподіваних негативних результатів;

¨   Визначення цін методом беззбитковості використовується тими компаніями, що починають брати до уваги ринкові фактори. Цей метод дає можливість порівняти розміри прибутку, одержуваного при різних цінах, і дозволяє компанії, що уже визначила для себе норму прибутку, продавати свій товар за такою ціною, що при визначеній програмі випуску дозволила б у максимальному ступені домогтися виконання цієї задачі;

¨   Основна задача методу обліку рентабельності інвестицій полягає в тому, щоб оцінити повні витрати при різних програмах виробництва товару і визначити обсяг випуску, реалізація якого за визначеною ціною дозволить окупити відповідні капіталовкладення. Метод успішно підходить при прийнятті рішень про величину обсягу нового виробництва для підприємства товару з відомою ринковою ціною на аналогічний товар фірм-конкурентів. [10]

1.4.3 Ринкові методи визначення цін

Деякі фахівці вважають, що рівень попиту може бути єдиним фактором, який варто враховувати при визначенні цін.

Ринковий метод формування ціни, орієнтований на покупців, іншими словами на корисність (цінність) товару й відбиваючий кон'юнктуру ринку. При такому підході до визначення ціни на свій товар підприємство виходить з положення, що споживач самостійно оцінює цінність товару (послуги), беручи в розрахунок основні і додаткові переваги товару в порівнянні з аналогічними на ринку, рівень і якість, з урахуванням цих обставин, визначає співвідношення між оцінкою корисності товару і його ціною.

Основним фактором при цьому методі є не витрати продавця, а купівельне сприйняття, що дозволяє покупцю з усієї запропонованої гамми обрати найбільш оптимальний з погляду ціни і якості товар чи послугу, з погляду на те, що придбання дорогого товару може бути іноді доцільніше, ніж покупка більш дешевого його аналога. Іншими словами, при такій системі ціноутворення споживач віддасть свої гроші за те, що представляє для нього більшу "цінність", а не за те, що представляє собою меншу "вартість" для виробника (постачальника). Чутливість покупця до ціни характеризується таким поняттям, як еластичність. Знання цінової еластичності дозволяє менеджерам розрахувати оптимальну ціну продажів, що максимізує прибуток. Незважаючи на велику інформативність коефіцієнтів еластичності, даний метод формування цін на практиці застосовується дуже рідко, оскільки з поняттям еластичності зв'язаний ряд труднощів практичного характеру.

Вплив фактора конкуренції на ухвалення рішення про встановлення ціни на товар залежить від структури ринку. Компанії, що дотримуються такої тактики, встановлюють ціну на свій товар нижче рівня конкурентів.

До ринкових методів формування ціни відноситься також метод визначення цін, орієнтований на наявність рівноваги між витратами виробництва і станом ринку. При даному методі ціна не міняється при зміні витрат чи рівня попиту тільки тому, що конкуренти теж не змінюють свої ціни. Як тільки конкуренти змінили ціни, фірма змінює ціни на свій товар, хоча витрати і попит залишилися без зміни. Також цьому методу віддають перевагу фірми, яким важко визначити власні витрати і вважають діючі ціни базою для визначення цін на свої товари. Це дозволяє уникнути ризику, зв'язаного з установленням власної ціни. [25]

1.4.4 Економетричні методи визначення цін

Економетричний метод формування ціни заснований на співвідношенні ціни до визначеного параметра, що характеризує цінність товару аналогічного ряду чи вхідних у товар інших складових частин.

Фірми часто мають необхідність у проектуванні й освоєнні виробництва такої продукції, що не заміняє раніше освоєну, а доповнює чи розширює вже існуючий параметричний ряд виробів. Параметричний ряд – це сукупність конструктивно і технологічно однорідних виробів, призначених для виконання одних функцій і відрізняющихся друг від друга значеннями основних техніко-економічних параметрів відповідно до виконаних виробничих операцій.

Аналіз виробничих витрат дозволяє встановити, що норми витрат матеріальних і трудових ресурсів, як правило, змінюються при корегуванні техніко-економічних параметрів.

Існує ряд методів побудови цін на нову продукцію в залежності від рівня її споживчих властивостей з урахуванням нормативів витрат на одиницю параметра. Такі методи одержали назву нормативно-параметричних, до них відносять такі методи, як:

Метод питомих показників. Використовується для визначення й аналізу цін невеликих груп продукції, що характеризується наявністю одного основного параметра, величина якого значною мірою визначає загальний рівень ціни виробу. При даному методі спочатку розраховується питома ціна, що дорівнює відношенню ціни базисного виробу до величини параметра базисного виробу, а потім розраховується ціна нового виробу, що являє собою питому ціну, помножену на значення основного параметра нового виробу у відповідних одиницях виміру. Цей метод можна застосовувати для обґрунтування рівня і співвідношень цін невеликих параметричних груп продукції, що мають нескладну конструкцію і характеризуються одним параметром;

Метод регресивного аналізу. Застосовується для визначення залежностей зміни ціни від зміни техніко-економічних параметрів продукції, що відноситься до даного ряду, побудови і ціннісних співвідношень:

Ц = f (Х₁,Х₂,...Х_n ), (1.14)

де X₁,_2…n – параметри виробу.

Кількісна залежність між змінами результативного (Ц) і факторних (Xі) ознак знаходиться на основі методу регресійного аналізу. При цьому можуть бути отримані різні рівняння регресії: лінійне, статечне і параболічне.

Баловий метод. Полягає в тому, що на основі експертних оцінок значимості параметрів виробів для споживачів кожному параметру привласнюється визначене число балів, підсумовування яких дає оцінку техніко-економічного рівня виробу. Ціна на новий виріб при даному методі розраховується так:

1) визначається ціна одного бала:

 (1.15)

2) визначається ціна нового виробу:

 (1.16)

де Ц_б – ціна базового виробу-еталона;

Б_бi – балова оцінка і-го параметра базового виробу;

Б_нi – балова оцінка і-го параметра нового виробу;

Ц' – ціна одного бала;

V_i – вагомість параметра.

Даний метод застосовується в тому випадку, коли важливо оцінити надійність роботи, зовнішній вигляд товару і так далі.

Агрегатний метод. Він полягає в підсумовуванні цін окремих конструктивних частин виробів, що входять у параметричний ряд, з додаванням вартості оригінальних вузлів, витрат на зборку і нормативного прибутку. [10]

1.4.5 Адміністративні методи визначення цін

Адміністративний метод формування ціни, заснований на директивному розпорядженні по встановленню того чи іншого рівня чи межі цін уповноваженими на те державними органами.

 Систематизуючи в загальному виді форми адміністративного регулювання ціноутворення, можна виділити наступні:

1.         встановлення фіксованих цін і тарифів;

2.         встановлення меж можливого росту цін за визначений період часу чи граничного рівня ціни: максимального чи мінімального рівня ціни;

3.         встановлення граничного нормативу рентабельності (бажаного доходу);

4.         загальне заморожування цін (застосовується при сильному розвитку інфляції) чи заморожування цін на окремі групи товарів;

5.         встановлення граничних розмірів постачальницько-збутових і торгових надбавок;

6.         декларування цін;

7.         встановлення рекомендаційних цін по найважливіших видах товарів.

1.5 Формулювання мети і задач дослідження

В умовах ринкової економіки для кожного суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, основним необхідно вважати забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності.

Усе це визначає актуальність і значимість теми дослідження, важливість його результатів не тільки для розвитку вітчизняної теорії і практики організації керування прибутком, але і для підприємства "Добропільська", що є об'єктом дослідження.

Основна мета дипломного дослідження – підвищення ефективності економічних показників роботи і максимізація прибутку на прикладі шахти «Добропільська».

Відповідно до поставленої мети дослідження в роботі визначені такі задачі:

Ø   аналіз економічних показників виробничо-господарської діяльності шахти «Добропільська»;

Ø   розробка методики моделювання процесу одержання прибутку підприємством;

Ø   прогноз необхідних даних для моделі з урахуванням аналізу відомих методів прогнозування;

Ø   розробка моделі максимізації прибутку на основі виявлення закономірності прогнозування на основі аналізу чотирьох попередніх років за методом урахування сезонних коливань;

Ø   розробка моделі максимізації прибутку на основі аналізу цін на товари, що пропонує підприємство та фірми-конкуренти;

Ø   аналіз кожної з розроблених моделей та порівняльний аналіз цих моделей між собою;

Ø   створення автоматизованої інформаційної системи максимізації прибутку на шахті «Добропільська».

Практична значимість роботи полягає в розробці моделі підвищення ефективності економічних показників роботи, максимізації прибутку і її дослідженні в умовах шахти «Добропільська», розробці інформаційної системи, що дозволяє вирішувати задачі підвищення прибутку.

2 ЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ В УМОВАХ ШАХТИ "ДОБРОПІЛЬСЬКА"

Електронні таблиці Microsoft Excel стали сьогодні невід'ємною частиною нашого життя. Багато підприємств ведуть досить таки успішно облік з використанням табличного процесора Microsoft Excel. Зараз електронні таблиці стали мовою повсякденного спілкування також й у менеджменті. Застосування електронних таблиць дозволило менеджерам самостійно створювати й аналізувати різні моделі, для прийняття оптимального і правильного рішення. У даному розділі мова піде про те, як за допомогою електронних таблиць Excel можна створити моделі для аналізу ситуацій у сфері менеджменту. Ціль складається у вивченні моделей керування, заснованих на електронних таблицях: що вони собою представляють, як створюються, використовуються, і що можна довідатися з їх допомогою. Таким чином, в основі успіху підприємства буде лежати набір управлінських моделей для підтримки процесу прийняття рішень для підвищення ефективності економічних показників роботи, а саме одержання максимального прибутку. Підхід складається в розробці і наступному аналізі моделі максимізації прибутку. На підставі проведеного аналізу будуть запропоновані рішення по поліпшенню виробничо-господарської діяльності шахти "Добропільська".

2.1 Розробка методики моделювання процесу одержання прибутку підприємством

Діяльність керуючого персоналу будь-якого підприємства завжди спрямована на одержання прибутку, а саме на її максимально можливий обсяг. У будь-якій сформованій управлінській ситуації менеджер аналізує можливі рішення, приймає найбільш прийнятні рішення, реалізує його, у результаті чого організація дістає визначений прибуток. Графічно процес реалізації управлінських рішень по одержанню прибутку на будь-якім підприємстві показано на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 – Процес реалізації управлінських рішень по одержанню прибутку

Економічне моделювання є науковим методом, реалізацією якого не повинні займатися тільки винятково фахівці з моделювання. Оперативне керування впливає на всі аспекти процесу моделювання, тому безпосереднє залучення менеджера до даного процесу це застава успішного застосування результатів моделювання в реальній дійсності.

Менеджери мають дуже важливу роль під час формування ідеї, створення моделі, її інтерпретації і при реалізації рішень. Тому успішний менеджер повинний знати наступне:

1.         які ситуації піддаються моделюванню;

2.         як одержати потрібні для побудови моделі чи дані як витягти їх з великих масивів даних, і які існують методи аналізу моделей, що допомагають у прийнятті управлінських рішень;

3.         що можна зробити, щоб витягти максимальну користь з інтерпретації моделі і реалізації рішення.

Моделі відіграють різну роль на різних рівнях керування компанією. На верхньому рівні моделі, як правило, пропонують інформацію і допомагають зрозуміти проблему. Вони використовуються як засоби стратегічного планування: для того, щоб передбачати майбутнє, досліджувати альтернативи, розробити кілька планів на випадок непередбаченого розвитку подій, підвищити гнучкість виробництва і скоротити час реакції на вимоги часу. На більш низькому рівні моделі частіше використовуються для того, щоб запропонувати рішення, що рекомендуються.

На різних рівнях керування компанією моделі можуть використовуватися по-різному з ряду причин. Чим нижче рівень організації, тим простіше задачі й альтернативи. Взаємодії легше описати кількісно, тому що частіше більш доступні точні дані, більш визначеної є і майбутнє середовище реалізації рішення. Крім того, досить часто повторюються однакові чи схожі ситуації для прийняття рішень, що дозволяє зменшити витрати на збір даних і розробку моделі за рахунок її багаторазового використання.

Способи використання моделей так само різноманітні. За допомогою моделей можна продати чи ідею проект, замовити оптимальну кількість продукції чи краще організувати роботу гігантської багатонаціональної корпорації. У будь-якому випадку моделі забезпечують структуру для цілісного логічного аналізу. Моделі широко використовуються завдяки тому, що змушують виконати такі дії:

1.         визначити цілі;

2.         визначити типи рішень, що впливають на досягнення цих цілей;

3.         виявити і зафіксувати взаємозв'язку між цими рішеннями;

4.         вивчити вхідні в них перемінні і визначити можливість їхнього виміру;

5.         з'ясувати які дані потрібні для кількісного визначення значень перемінних і знайти спосіб описати їхній взаємний вплив;

6.         визначити які обмеження можуть накладатися на значення перемінних;

7.         обговорити ідеї з членами групи, що допомагає їхній спільній роботі;

8.         модель можна використовувати як засіб для оцінки й обговорення різних варіантів політики компанії, якщо кожен варіант чи ряд рішень оцінюється з тих самих позицій, згідно тим же формулам, що описують взаємозв'язку й обмеження. Більш того, моделі можна перевірити безпосередньо на практиці й удосконалити, використовуючи досвід;

9.         моделі, засновані на електронних таблицях надають менеджерам можливість систематично використовувати могутні аналітичні методи.

Такі моделі дозволяють оперувати великим числом перемінних і описувати їх взаємозв'язок, що не під силу зробити в розумі. Моделі дозволяють одночасно використовувати аналітичні можливості електронних таблиць, можливості збереження даних і обробки даних за допомогою обчислювальних ресурсів комп'ютерів.

Для пояснення цих положень необхідно більш докладно розглянути роль і місце моделей у реальному світі. Жодна модель не в змозі цілком охопити реальність. Кожна модель є деякою абстракцією, тобто описує тільки деякі можливі взаємозв'язки реального світу і приблизно представляє відносини між ними. З цього випливає правило, що визначає, коли варто використовувати моделі: модель варто використовувати в тому випадку, якщо з її допомогою приймаються більш удалі рішення, чим без її.

Незважаючи на те, що в ході аналізу багатьох моделей виникають "оптимальні" рішення, важливо розуміти, що такі рішення є оптимальними для формальних, але вони можуть і не бути такими в реальній ситуації. Термін "оптимальність" відноситься до моделей, а не до реальності. Те, що оптимально в моделі, аж ніяк не завжди оптимально в реальному житті.

Іноді є сенс говорити про оптимальні рішення стосовно до реальних ситуацій у керуванні бізнесом. Саме тому важливо, щоб менеджер був впевненим, що запропоновані моделі рішення мають сенс і задовольняють його інтуїтивним вимогам. Таким чином, для менеджера дуже важливо оцінити модель і визначити, наскільки варто довіряти їй. Але завжди потрібно бути готовим до того, що виникнуть якісь зміни і старі рішення перестануть спрацьовувати. Існує чимало доказів, що процес моделювання можна успішно застосовувати тоді, коли середовище навколо бізнесу-ситуації міняється так, що стандартна політика і практичні методи стають неадекватними.

1.         Безумовно, не можна гарантувати, що використання моделі завжди дасть позитивний результат, але, незважаючи на його недосконалість, цей підхід найбільш раціональний із усіх можливих. Більш того, як і сам процес моделювання, управлінські ситуації в дійсності розвиваються скоріше циклічно, чим послідовно. Тобто вони виникають повторно і мають потребу в повторному розгляді й обробці. [19]

2.         Існує три типи моделей: фізичні, аналогові і символічні моделі. Менеджерам приходиться працювати з усіма трьома типами моделей, але найчастіше з аналоговими моделями, представленими у формі діаграм і графіків, а також із символічними моделями у виді електронної таблиці чи звітів інформаційно-керуючої системи.

Усі моделі створюються людиною, починаючи з простих, і закінчуючи складними. Для моделювання ситуації спочатку потрібно представити її структурованим образом, тобто необхідно виробити деякий спосіб, що дозволить систематично обміркувати дану ситуацію. Варто пам'ятати, що найчастіше приходиться мати справу з формулюваннями управлінських ситуацій у виді деяких ознак, а не у формі чіткої постановки проблем. Постановка проблеми містить у собі можливі рішення і метод виміру їхньої ефективності, що являють собою дві ключові складові частини будь-якої моделі. Структурування – це перехід від інтуїтивного розуміння до чіткої постановки проблеми. Це винятково важливе уміння, яким повинний володіти менеджер, щоб успішно розробляти моделі.

При кількісному моделюванні бізнесу-середовища необхідно описувати взаємодії багатьох перемінних. Для цього потрібно сформулювати математичну модель, яка умовно ділиться на такі етапи:

1.         вивчення середовища з метою структурування управлінської ситуації;

2.         формалізація представлення про ситуацію;

3.         побудова символічної і кількісної моделі. [14]

При структуруванні управлінської ситуації використовуються математичні і табличні моделі, у якості яких творець моделі повинний вибрати і виділити аспекти і властиві ситуації, що розглядається. Найважливішої складової успіху є досвід у створенні моделей, і роботи у відповідній середовищі.

Формалізація представлення про ситуацію, полягає в концептуальному аналізі, під час якого необхідно прийняти визначені припущення. Оскільки розглянута управлінська ситуація містить у собі цілі і рішення, їх необхідно визначити й обґрунтувати. Існує кілька способів визначити перемінні рішення, але не завжди відразу вдається знайти найбільш придатне і правильне визначення. Цілі також можуть бути не цілком ясні. Навіть найбільш здатні менеджери можуть не мати точного представлення про те, які результати вони хочуть одержати. Проблеми виникають і в тому випадку, коли цілей занадто багато, а вибрати необхідно одну.

На рисунку 2.2 представлено перший етап формалізації управлінського рішення для формулювання задачі – виявлення основних складових моделі. На даному етапі основна увага приділяється визначенню входів, тобто того, що модель повинна обробляти, і виходів – того, що модель робить. На даному етапі модель зветься "чорна скриня", тому що ще не відомо, яка логіка буде реалізована в моделі.

Рисунок 2.2 – Представлення моделі у виді "чорної скрині"

Після визначення того, яка інформація буде подаватися на вході, і яку інформацію необхідно одержати на виході з моделі, необхідно розбити її на дві категорій. Вхідна інформація, іменована зовнішніми перемінними, поділяється на рішення – перемінні, контрольовані менеджером, і параметри – перемінні, котрими менеджер керувати не може. Багато неконтрольованих вхідних величин можуть бути невідомі заздалегідь. Тому, трактуючи їх як параметри, можна будувати модель так, нібито вони були заздалегідь відомі. Пізніше можна конкретизувати чисельні значення даних величин, проаналізувавши дані й оцінивши ці значення, чи просто задати передбачувані значення величин при аналізі моделі.

Інформація, що одержується на виході, називана внутрішніми перемінними, поділяється на показники (критерії) ефективності – перемінний, визначальний ступінь наближення до мети, і що допомагають розуміти й інтерпретувати результати роботи моделі. Критерії особливо важливі, тому що вони використовуються для визначення того, наскільки удалося наблизитися до кінцевої мети. Тому критерії часто називають цільовими функціями.

Незважаючи на простоту схеми "чорної скрині", вона змушує менеджерів на початку процесу моделювання визначити, що варто включити в модель, а що необхідно виключити з неї, а також розібратися з класифікацією відповідних факторів.

Основний внесок менеджера в побудову моделі на даному етапі полягає в тому, щоб розробити усередині "чорної скрині" математичні рівняння, що зв'язують перемінні. Спочатку використовують спрощені зв'язки, які потім уточнюються. До уточнення варто віднестися з великою відповідальністю, оскільки ці зв'язки в сукупності з даними стають основою всього процесу моделювання.

Управлінські рішення в значній мірі засновані на оцінці й інтерпретації даних. Бажання створити більш зроблену модель приведе до збору і збереження додаткових даних. Один з перших прихильників моделювання в сфері менеджменту, Черчмен, заявляв, що в дійсності не існує "неопрацьованих" даних, у тім змісті, що сам факт збору і фіксації даних завжди відбиває деякі схеми світогляду, тобто визначену модель, побудовану в розумі, хоча ця модель може явно і не усвідомлюватися. Проте однієї з особливостей технологічної цивілізації є одночасні збір і використання даних і моделей.

Кількісні моделі можна використовувати для генерування даних, і для побудови такої моделі звичайно необхідні дані (наприклад, щоб оцінити її параметри). Часто успіх чи невдача в моделюванні визначаються приступністю даних, їхньою точністю і правильністю вибору.

Важливо також оцінити чутливість результату, тобто наскільки рекомендовані моделлю рішення залежать від значень конкретних параметрів, службовців вхідною інформацією моделі. Менеджери віддають перевагу рішенням, що залишаються в силі для широкого діапазону вхідних значень, отже, гарне рішення не повинне перетворюватися в погане при незначній зміні параметрів одного з входів моделі. [19]

2.2 Розробка моделей одержання прибутку на шахті "Добропільська"

2.2.1 Вивчення середовища, структурування ситуації і формалізація моделі

Аналізуючи обсяги реалізованих послуг і ситуацію на ринку, з огляду на бажання керівників підприємством діставати максимальний прибуток, робимо висновок, що найбільш важливим рішенням є правильне визначення ціни на пропоновані види послуг. Отже, ціна є перемінною і саме вона, поряд з параметрами витрат, буде визначати прибуток.

У ході розробки моделі визначаються перемінна інформація на вході і виході, що утворить представлення моделі у виді "чорної скрині", що приведена на рисунку 2.3.

Рисунок 2.3 – Модель шахти "Добропільська" у вигляді "чорної скрині"

Виходячи з того, що показником ефективності є прибуток, і на підставі цього визначаємо елементи моделі. Параметри витрат – це накладні витрати, що складаються з: заробітної плати управлінського і робочого складу, нарахувань на зарплату й інші витрати; питомих витрат на закупівлю матеріали, якщо це необхідно в ході надання послуги. [19]

Таким чином, зміст моделей, що розроблюються для шахти "Добропільська" полягає в тім, щоб максимізувати прибуток у 2008 році. Ця задача буде досягатися у декілька етапів, що більш детально буде розглянуто нижче:

1.         розробка моделі максимізації прибутку за допомогою метода прогнозування з урахуванням сезонних коливань на основі аналізу трьох попередніх років;

2.         за рахунок порівняння й аналізу цін на запропоновану марку вугілля шахтою "Добропільська" і середньою ціною по Україні;

2.2.2 Формалізована постановка оптимізаційних задач

Моделі максимізації прибутку за допомогою метода прогнозування з урахуванням сезонних коливань.

Актуальним стає питання створення таких методів прогнозування, які б дозволяли підвищити точність прогнозу, а також давати на основі річних даних квартальний, місячний, недільний і навіть добовий прогноз, тобто враховувати періодичні сезонні складові. Тому в роботі запропоновано більш точну методику прогнозування. Пропонується метод прогнозування на основі середнього значення економічних показників по рокам з урахуванням сезонної складової.

Для цього розраховуємо середнє значення для кожного року окремо. На основі розрахункових даних будуємо регресію і визначаємо прогноз середнього значення на наступний рік. Для розрахунку значень сезоних коливань знаходимо різницю між фактичною та середньорічною складовою. Різницю усереднюємо по кожному кварталу і одержаний результат додаємо до середньорічної складової. Для отримання прогнозу на наступний рік до квартальних прогнозів по середньорічній складовій додається усереднення місячних поправок.

Розроблена методика прогнозування дозволяє будувати прогноз з достатньо точною вірогідністю, високим рівнем апроксимації та малою середньоквадратичною похибкою прогнозу.

Модель порівняння й аналізу цін на запропоновану марку вугілля шахтою "Добропільська" і середньою ціною по Україні.

Для рішення цієї моделі пропонується таке математичне рішення:

де Vр. – обсяг реалізованого вугілля шахти "Добропільська";

Змін.витр. – змінні витрати, що виникають у підприємства під час видобутку та реалізації вугілля;

Пост.витр. – постійні витрати, що виникають у підприємства під час видобутку та реалізації вугілля;

Приб. – прибуток від реалізації вугілля.

Таким чином, функція обсягу реалізації буде мати такий вигляд:

 (2.2)

Формула (2.3) показує функцію змінних витрат на видобутку та реалізації вугілля:

 (2.3)

Підставемо формули і зробемо деякі перетворення.

Пошук оптимального рішення буде проводитися за допомогою табличного процесору Microsoft Excel, а саме функції "Поиск решения". Максимізація прибутку буде проводитися за рахунок виявлення оптимального обсягу реалізації продукції. Таким чином, формула (2.1) є функціоналом в запропонованій математичній моделі. Змінною є ячейка, що має вплив на кінцевий результат і містить коефіцієнт, що визначає ціну вугілля. Умови, при яких повинно знайтися вірне рішення наведено нижче у формулі (2.4).

де Опт.ціна  – оптимальна ціна на вугілля;

Макс.ціна  – середня ціна по Україні на цю марку вугілля;

Поточ.ціна  – поточна ціна на вугілля, що пропонуються шахтою "Добропільська".

2.2.3 Вхідні дані для моделей

Для побудови перерахованих вище моделей необхідно мати наступні вхідні дані по підприємству, на основі яких буде максимізуватися прибуток від реалізації вугілля, що видобувається на шахті "Добропільська":

Ø   обсяг реалізації та видобутку вугілля на шахті "Добропільська" поквартально в період з 2005 по 2007 роки, що наведено у таблиці 2.1

Ø   витрати по собівартості на видобуток та реалізацію готової вугільної продукції за останні три роки, що наведені у таблиці 2.2;

Ø   Ціна,за якою реалізує вугілля шахта "Добропільська" та прибуток, який шахта отримує від реалізації вугілля поквартально за останні три роки, що наведено у таблиці 2.3;

Ø   Середньоринкові ціни на вугілля по Україні за перший квартал 2008 року, що наведені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.1 – Обсяг реалізації та видобутку вугілля на шахті "Добропільська" поквартально в період з 2005 по 2007 роки

Таблиця 2.2 – Витрати по собівартості на видобуток та реалізацію готової вугільної продукції за останні три роки

Таблиця 2.3 – Ціна,за якою реалізує вугілля шахта "Добропільська" та прибуток, який шахта отримує від реалізації вугілля поквартально за останні три роки

Таблиця 2.4 – Середньоринкові ціни на вугілля по Україні за перший квартал 2008 року

Інформаційні моделі, що розроблено у табличному процесорі Microsoft Excel, показують який прибуток може отримати шахта "Добропільська" у 2008 році від реалізації вугілля. Максимізація прибутку буде досягатися прогнозом, що буде спиратися на дані попередніх років роботи підприємства, також за рахунок оптимізації ціни на запропоновану марку вугілля в порівнянні з середньоринковою ціною на цю марку вугілля по Україні.

2.2.4 Вибір методу прогнозування даних

Економічне прогнозування є важливою частиною економічної науки й практики. У будь-яких сферах суспільної й виробничої діяльності необхідно оцінювати майбутні події. Виходячи із цього, керування процесом прогнозування є важливим обов'язком будь-якого менеджера. Менеджер повинен вирішити, які ресурси необхідні для здійснення прогнозу і який підхід необхідно використати для його виконання. [17]

Прогнозування обсягів видобутку та реалізації вугілля, а також витрат, цін і прибутку є важливою задачею при плануванні діяльності підприємства.

Розглянемо більш детально математичні моделі, що пропонуються для вирішення задачі даного дипломного проекту, а саме – підвищення ефективності економічних показників роботи шахти "Добропільська".

Перший варіант розрахунку максимального прибутку - модель максимізації прибутку за допомогою метода прогнозування з урахуванням сезонних коливань.

При прогнозуванні на основі даних часового ряду слід ураховувати сезонні зміни. Сезонні зміни — це коливання вгору й вниз із постійним періодом у значеннях змінної.

Процедура, яка дозволяє зробити прогноз із урахуванням сезонних змін, складається з таких чотирьох етапів:

1.         На основі вихідних даних визначається структура сезонних коливань і період цих коливань.

2.         Використовуючи чисельний метод, з вихідних даних виключають сезонну складову.

3.         На основі даних, з яких виключена сезонна складова, робиться найкращий можливий прогноз.

4.         До отриманого прогнозу додається сезонна складова.

Дуже часто пропонується вільну складову прогнозу визначати методом поліноміального тренда, що дозволяє істотно збільшити точність прогнозу.

Розглянемо цей метод на нашій задачі.

Спочатку будується графік фактичної зміни прибутковості по кварталах і лінейний або поліноміальний тренд, за допомогою якого робиться прогноз на 4 квартали.

Точність моделі при цьому невисока, що можна побачити із значення коефіцієнта детермінації. Далі для уточнення виділяється сезонна (періодична) складова як різниця фактичної і вільної складових. Після цього періодична складова усереднюється по кожному кварталу окремо і потім одержані таким чином квартальні поправки додаються до вільної складової, при цьому адекватність і точність моделі різко підвищується. Остаточний щомісячний прогноз на рік вперед робиться шляхом додавання до квартальних прогнозів по вільній складовій усереднених квартальних поправок.

У таблиці 2.5 приведена модель, по якій виконується прогноз обсягу видобутку вугілля на 2008 рік методом побудови лінейного тренду з урахуванням сезонних коливань.

Таблиця 2.5 – Прогноз обсягу видобутку вугілля на 2008 рік методом побудови лінейного тренду з урахуванням сезонних коливань.

На рисунку 2.4 графічно наведено дані прогнозу обсягу видобутку вугілля на шахті "Добропільська" за чотири квартали 2008 року.

Рисунок 2.4 - Дані прогнозу обсягу видобутку вугілля на шахті "Добропільська" за чотири квартали 2008 року.

У таблиці 2.6 приведена модель, по якій виконується прогноз обсягу видобутку вугілля на 2008 рік методом побудови поліноміального тренду 2-го порядку з урахуванням сезонних коливань.

Таблиця 2.6 – Прогноз обсягу видобутку вугілля на 2008 рік методом побудови поліноміального тренду 2-го порядку з урахуванням сезонних коливань.

На рисунку 2.5 графічно наведено дані прогнозу обсягу видобутку вугілля на шахті "Добропільська" за чотири квартали 2008 року на основі побудови поліноміального тренду з урахуванням сезонних коливань.

Рисунок 2.5 - Дані прогнозу обсягу видобутку вугілля на шахті "Добропільська" за чотири квартали 2008 року.

Однак поліноміальний тренд не має властивості точно враховувати сезонну складову, тим більше на основі річних коливань. Тому в даній роботі пропонується метод прогнозування на основі середнього значення економічних показників по рокам. Для цього розраховуємо середнє значення для кожного року окремо. На основі розрахункових даних будуємо поліноміальний тренд і визначаємо прогноз середнього значення на наступний рік. Для розрахунку періодичної складової знаходимо різницю між фактичною та вільною складовою. Різницю усереднюємо по кожному кварталу і одержаний результат додаємо до вільної складової. Для отримання прогнозу на наступний рік до квартальних прогнозів по вільній складовій додається усереднення квартальних поправок.

Таблиця 2.7 – Прогноз обсягу видобутку вугілля на 2008 рік методом побудови середньорічних значень з урахуванням сезонних коливань.

Середньорічні данні за три роки і розрахунок значення середнього видобутку за 2008 рік наведено на рисунку 2.6.

Рисунок 2.6 – Середні значення видобутку по роках.

Рисунок 2.7 - Дані прогнозу обсягу видобутку вугілля на шахті "Добропільська" за чотири квартали 2008 року методом побудови середньорічних значень з урахуванням сезонних коливань.

У таблиці 2.8 приведена модель, по якій виконується прогноз витрат на видобуток вугілля на 2008 рік методом побудови лінійної регресії з урахуванням сезонних коливань.

Таблиця 2.8 – Прогноз витрат на видобуток вугілля на 2008 рік методом побудови лілейної регресії з урахуванням сезонних коливань.

Рисунок 2.8 - Дані прогнозу витрат на видобуток вугілля на шахті "Добропільська" за чотири квартали 2008 року методом побудови лінійної регресії з урахуванням сезонних коливань.

Таблиця 2.9 – Прогноз витрат на видобуток вугілля на 2008 рік методом побудови поліноміального тренду з урахуванням сезонних коливань.

Рисунок 2.9 - Дані прогнозу витрат на видобуток вугілля на шахті "Добропільська" за чотири квартали 2008 року методом побудови поліноміального тренду з урахуванням сезонних коливань.

У таблиці 2.10 приведена модель, по якій виконується прогноз витрат на видобуток вугілля на 2008 рік методом побудови середньорічних значень з урахуванням сезонних коливань.

Таблиця 2.10 – Прогноз витрат на видобуток вугілля на 2008 рік методом побудови середньорічних значень з урахуванням сезонних коливань.

Середньорічні данні за три роки і розрахунок значення середніх витрат за 2008 рік наведено на рисунку 2.10.

Рисунок 2.10 – Середні значення витрат по роках

Рисунок 2.11- Прогноз витрат на видобуток вугілля на 2008 рік методом побудови середньорічних значень з урахуванням сезонних коливань.

На основі квартальних звітів про собівартість готової вугільної продукції розрахуємо прогнозні данні постійних і змінних витрат.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування та управління виробництвом, що є незмінними в залежності від обсягів виробництва.

До змінних відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва.

Таблиця 2.11- Прогноз постійних витрат на видобуток вугілля на 2008 рік методом побудови середньорічних значень з урахуванням сезонних коливань.

Рисунок 2.12 – Середні значення постійних витрат по роках

Рисунок 2.13 – Прогноз постійних витрат на видобуток вугілля на 2008 рік методом побудови середньорічних значень з урахуванням сезонних коливань.

Таблиця 2.12- Прогноз змінних витрат на видобуток вугілля на 2008 рік методом побудови середньорічних значень з урахуванням сезонних коливань.

Рисунок 2.14 – Середні значення змінних витрат по роках.

Рисунок 2.15 – Прогноз змінних витрат на видобуток вугілля на 2008 рік методом побудови середньорічних значень з урахуванням сезонних коливань.

У таблиці 2.13 приведена модель, по якій виконується прогноз ціни на вугілля на 2008 рік методом побудови лінійної регресії з урахуванням сезонних коливань.

Таблиця 2.13 – Прогноз ціни на вугілля на 2008 рік методом побудови лінійної регресії з урахуванням сезонних коливань.

Рисунок 2.16 – Прогноз ціни на вугілля на 2008 рік методом побудови лінійної регресії з урахуванням сезонних коливань.

Таблиця 2.14 – Прогноз ціни на вугілля на 2008 рік методом побудови поліноміального тренду з урахуванням сезонних коливань.

Рисунок 2.17 – Прогноз ціни на вугілля на 2008 рік методом побудови поліноміального тренду з урахуванням сезонних коливань.

Таблиця 2.15 – Прогноз ціни на вугілля на 2008 рік методом побудови середньорічних значень з урахуванням сезонних коливань.

Рисунок 2.18 – Середні значення ціни по роках.

Рисунок 2.19 – Прогноз ціни на вугілля на 2008 рік методом побудови середньорічних значень з урахуванням сезонних коливань.

На основі прогнозних даних, що було отримано в моделі, що базується на методі середньорічних значень з урахуванням сезонних коливань, можна побачити, що підприємство має змогу збільшити свій прибуток за рахунок обсягів видобутку вугілля та збільшення ціни.

2.3 Моделі максимізації прибутку

Задачу математичної оптимізації можна сформулювати як визначення таких значень деяких змінних величин, що задовольняють ряду обмежень, при яких досягається максимум визначеної функції.

У якості перемінних у задачах раціонального ведення господарства виступають ті "інструменти", за допомогою яких здійснюється конкретний розподіл. Конкуруючі цілі, що поставлені в задачі, поєднуються в цільову функцію, максимум якої потрібно знайти, а обмеження, що відбивають недолік ресурсів, визначають безліч інструментальних величин, що задовольняють всім умовам. Математично задача раціонального ведення господарства є задачею добору з безлічі можливих варіантів таких значень інструментальних величин, при яких цільова функція досягає максимуму. [17]

Модель порівняння й аналізу цін на запропоновану марку вугілля шахтою "Добропільська" і середньою ціною по Україні.

Було проведено аналіз розміру цін на вугілля шахти "Добропільська" і шахт-конкурентів і виявлено, що на шахті "Добропільська" ціни є набагато нижчими, ніж на інших підприємствах. Тому було прийнято рішення реалізувати математичну модель, за допомогою якої можна було б отримати оптимальні ціни на послуги.

На рисунку 2.20 приведено графік, на якому показано залежність ціни на вугілля та обсяг замовлень на нього. З цього графіку можна побачити, що не завжди підвищення ціни може призвести до зменшення замовлень. Графік будується по трьом точкам. Дві крайні точки для побудови графіку було взято на шахті "Добропільська" після того, як підприємством було проведено маркетинговий дослід, який передбачав виявлення відношення кількості замовлень до ціни на вугілля, що пропонується. Середня точка отримана методом прогнозування з урахуванням сезонних коливань.

Рисунок 2.20 – Залежність обсягу реалізації вугілля від ціни.

У цій моделі обсяг реалізації вугілля у кількісному виразі пропонується залишити незмінним, а збільшити обсяг реалізації, що має вартісний вираз. У моделі також пропонується залишити усі витрати, як постійні, так і змінні, незмінними і основні зміни проводити тільки у розрізі ціни, спираючись на ціни фірм-конкурентів. Це робитиметься для того, щоб підприємство мало змогу збільшити ціни на своє вугілля, та при цьому не втратити постійних клієнтів, але й отримати нових.

Функціонал для моделі, що знаходиться за рахунок моделі порівняння й аналізу цін на запропоновану марку вугілля шахтою "Добропільська" і середньою ціною по Україні має вигляд, що наведено у формулі:

де Vр. – обсяг реалізованого вугілля шахти "Добропільська";

Змін.витр. – змінні витрати, що виникають у підприємства під час видобутку та реалізації вугілля;

Пост.витр. – постійні витрати, що виникають у підприємства під час видобутку та реалізації вугілля;

Приб. – прибуток від реалізації вугілля.

Залежність обсягу реалізації від ціни опишем рівнянням. Для цього побудуємо тренд. Щоб отримати більш точні данні опишемо цю залежність двома лінейними регресіями, що будуть відображати поведінку споживача при ціні меншій або такій, що дорівнює прогнозованій та ціні більшій або рівній прогнозованій.

При ціні <= 369,8 грн. рівняння буде мати вигляд y = -169289x + 404557,9. При ціні >=369,8 грн. рівняння буде мати вигляд y = -2593120x + 1300890.

Використовуючи функцію "если" складаємо рівняння, що описує залежність обсягу реалізації вугілля від ціни на нього.

У моделі максимізації прибутку змінною буде значення ціни. І змінюватись вона буде в рамках обмежень.

Отримана оптимальна ціна для IV кварталу 2008 року буде дорівнювати 369,8 грн. При цьому обсяг реалізації досягне 341954,87 т. Прибуток підприємства складатиме 66713,87 тис.грн.

2.4 Прийняття рішення по максимізації прибутку шахти "Добропільська"

У дипломній роботі було розв’язано дві запропоновані математичні моделі з максимізації прибутку шахти "Добропільська", що займається видобутком та реалізацією вугілля марки "Г".

Нижче у таблиці 2.16 наведено зведені дані по змодельованним економічним показникам роботи шахти "Добропільська", а саме – прибутку, постійним витратам, змінним витратам та обсягу видобутку вугілля.

Таблиця 2.16 – Зведені дані по економічним показникам роботи шахти "Добропільська"

Кожна з запропонованих математичних моделей по максимізації прибутку на шахті "Добпропільська" має свої переваги та недоліки, розглянемо кожну з них більш детально.

Математична модель, що пропонує максимізувати прибуток прогнозуванням дає нам можливість на основі попередніх років отримати становище, яке може статися на підприємстві, якщо воно буде функціонувати у тому ж руслі і не буде нічого змінювати у своїх принципах управління. Але ця модель не передбачає того, що на підприємстві можуть відбутися значні зміни через негативну зміну макроекономічних показників. Тобто ця модель має позитивне значення у тому випадку, коли керівники підприємства можуть не турбуватися через то, що можуть відбутися зміни, які будуть мати глобальний характер в плані подальшого розвитку підприємства.

Модель, що базується на порівнянні й аналізі цін на запропоновану марку вугілля шахтою "Добропільська" і середньою ціною по Україні надає можливість передбачити те, як поведе себе підприємство у тому випадку, якщо ціни на послуги що воно пропонує буде підвищено. Ця модель також має позитивний характер у тому випадку, коли ні підприємстві не передбачається ніяких значних змін, наприклад, збільшенні чисельності робітників підприємства або збільшення їх заробітної платні, підвищенні цін на енергоносії, або збільшення вартості необхідного для роботи інструменту.

Але найбільш раціонально буде використати на практиці ці моделі разом, а не окремо.

2.5 Економічна ефективність впровадження інформаційної системи

Економічна ефективність – це обов'язковий і найважливіший фактор при розробці і впровадженні інформаційної системи автоматизації в будь-якій предметній області. Лише завдяки прибутку, що виражається в економії засобів, запровадження системи є не тільки зручним, а й економічно вигідним. Доведемо економічну ефективність впровадження автоматизованої системи для шахти "Добропільська".

Інформаційна система, що розроблена для підвищення ефективності підвищення економічних показників роботи шахти "Добропільська", а саме модель максимізації прибутку дала результати, які говорять про те що впровадження інформаційної системи автоматизації є доцільним.

Обидві моделі дали нам однаковий результат оптимізації. Ціни склала 369,8 грн за тонну вугілля. Обсяг реалізації досягне 341954,87 т. Прибуток підприємства складатиме 66713,87 тис.грн. При цьому достовірність апроксимації дорівнює 0,79. Похибка дорівнює 31,4. Це свідчить про те, що моделі можна довіряти.

Таким чином, економічна ефективність від впровадження інформаційної системи по максимізації прибутку на підприємстві шахта "Добропільська" доведена і має місце реалізації.

3. ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ (СППР) ПО МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ НА ШАХТІ "ДОБРОПІЛЬСЬКА"

3.1 Інформаційна система підтримки прийняття рішень (СППР) по максимізації прибутку на шахті "Добропільська"

Сьогодні створення комп'ютерних інформаційних систем, що використовуються при прийнятті рішень, є важливою й актуальною задачею. Такі системи повинні бути гнучкими, швидко пристосовуватися умовам, що змінюються, і надавати найбільш оперативну і важливу інформацію.

Здатність швидко обробляти вхідні дані й одержувати корисну для бізнесу інформацію дає можливість прийняти краще рішення, що приводить до збільшення доходів підприємства, а в наслідок і чистого прибутку. На великих підприємствах є безліч вхідних даних: про покупців, ринки, продукти, демографію, фінанси, конкурентів і так далі. Однак, цінність цієї інформації полягає не в її кількості, а в можливості вибирати з неї найбільш важливу, і вчасно подати цю інформацію тим людям, хто приймає рішення. Але розробити досить універсальні додатки для цих цілей неможливо, тому що потреби тих, хто приймає рішення, постійно змінюються. Стає очевидним, що використання таких засобів програмування як, "С++" чи "Delphі" не дає очікуваного ефекту через складність алгоритмів і великих термінів розробки проектів. А ідеальний засіб інформаційних систем на базі ПК повинне поєднувати обчислювальні можливості електронних таблиць і сучасних візуальних засобів розробки програм. [30]

3.2 Узагальнена структура і вимоги до СППР

Вміння приймати найкращі рішення, засноване на досвіді й інтуїції, і є сутністю будь-якої сфери людської діяльності. Наука про вибір прийнятного варіанта рішення склалася порівняно недавно. Основи теорії прийняття рішень розроблені Джоном фон Нейманом та Отто Моргенштерном. З ускладненням задач з'явилося багато різних напрямків цієї науки, що мають справу з однією ж проблемою аналізу можливих способів дії, з метою перебування оптимального, у даних умовах, рішення проблеми.

Як самостійна дисципліна теорія підтримки прийняття рішень сформувалася на початку 60-х років, тоді ж була сформульована основна мета цієї теорії – раціоналізувати процес прийняття рішень.

Необхідність використання підходів і методів СППР у керуванні очевидна: швидкий розвиток і ускладнення економічних зв'язків, виявлення залежності між окремими складними процесами і явищами приводить до різкого зростання труднощів при прийнятті обґрунтованих рішень. Витрати на їх здійснення збільшуються, наслідки помилок стають серйознішими, а звертання до професійного досвіду й інтуїції не завжди приводить до вибору найкращої стратегії. Використання системи підтримки прийняття рішень дозволяє вирішити цю проблему швидко і достатньо точно.

В даний час система підтримки прийняття рішень застосовується в основному для аналізу ділових проблем, які можна легко й однозначно формалізувати, а результати дослідження адекватно інтерпретувати.

Менеджер у процесі прийняття керуючих рішень користається інтуїтивними методами. Використання СППР, що має дані про продажі, ціни, постійні і перемінні витрати за різні інтервали часу (місяць, квартал, рік) і по різним видам продукції, а також систему моделей: прогнозування і максимізації прибутку, що об'єднані одним інтерфейсом, дозволяє приймати керуючі рішення з використанням результатів моделювання, реалізуючи які може бути отриманий максимальний прибуток, тобто найбільше ефективно досягнута мета діяльності комерційного підприємства. [19]

Система підтримки прийняття рішень обов’язково повинна містити наступні елементи:

-    заставку;

-    основне меню;

-    підсистеми інформаційної системи у виді графіків і таблиць.

Елементи інформаційної системи поєднуються між собою за допомогою користувальницького інтерфейсу, що забезпечує зручний перегляд вхідних, проміжних даних і результатів.

Інформаційна система розробляється в табличному процесорі Microsoft Excel, який є найбільш могутнім засобом розробки інформаційних систем, об'єднуючим у собі переваги як табличного процесора, так і засобів візуального програмування – убудованого мови програмування "Visual Basic for Applications" (VBA). За допомогою VBA розроблювачі можуть поєднувати більше 100 об'єктів і близько 400 інших убудованих додатків (функцій, надбудов и так далі), що дозволяє створювати гнучкі і розвинуті інформаційні системи.

Excel може бути використаний для будь-якої інформаційної системи, що містить аналіз даних, тому що включає набір об'єктів обробки даних. В даний час на базі інструментальних засобів Excel уже створені тисячі інформаційних систем, що успішно використовуються в усьому світі. З огляду на зазначені переваги, варто очікувати, що потреба в інформаційних системах, створених на основі Excel і VBA, значно зросте найближчим часом і усе більше число компаній прийдуть до розуміння того, що використовуючи Excel, вони зможуть створювати інформаційні системи з меншими витратами часу і коштів. [30]

3.3 Створення основних елементів інформаційної системи

Інтерфейс користувача є невід'ємною частиною будь-якої інформаційної системи, що визначає всі можливі шляхи і зручність доступу до її окремих компонентів. Існують різні типи інтерфейсу користувача, що реалізується різними засобами VBA Excel:

Ø   Кнопковий інтерфейс робочого листа:

Розроблювач інформаційної системи наповняє робочу книгу Excel потрібною кількістю листів, після чого кожен робочий лист перетворюється в діалогову форму. Перший лист звичай служить для виводу на екран заставки інформаційної системи, другий лист використовується для відображення основної керуючої форми (основного меню), із якого здійснюється виклик основних компонентів інформаційної системи, розташованих на інших робочих листах. Усі необхідні компоненти, в основному, можна створювати засобами Excel в інтерактивному режимі роботи без програмування на VBA. Ці робочі листи, як правило, містять тексти, таблиці, діаграми, а також на них наносяться найпростіші елементи керування – кнопки повернення в основне меню. Крім кнопок можуть використовуватися й інші елементи керування, що містяться на панелях інструментів "Форми" и "Елементи управління", які звичайно носять допоміжні функції і не зв'язуються з доступом до інших компонентів і основному меню інформаційної системи. Цей тип інтерфейсу є найпростішим для реалізації і досить наочним. До недоліків інтерфейсу робочого листа варто віднести складність представлення робочих листів у надбудовах Excel, що трохи знижує захист інформації в системі.

Ø   Інтерфейс користувальницьких форм:

Цей тип інтерфейсу використовує діалогові вікна, коли від користувач повинен внести вхідну інформацію для виконання додатком різних задач, алгоритми рішення яких, зазвичай сховані від користувача і реалізуються програмним шляхом у надбудовах. Результати рішення звичайно виводяться на робочі листи, як це виконано, наприклад, в функції "Поиск решения" в Excel. Перевагою інтерфейсу користувальницьких форм є поліпшений захист програм і більш професійний вид додатка. До недоліків інтерфейсу користувальницьких форм варто віднести складність розробки і необхідність виконання користувачем додаткових операцій по відкриттю і закриттю діалогових вікон, що затрудняє експлуатацію системи.

Ø   Інтерфейс панелей команд робочого листа:

Цей тип інтерфейсу дозволяє розташовувати на робочих листах кнопки і пункти меню у виді лінійок на користувальницьких панелях команд. Кнопки зв'язуються з процедурами, а пункти меню поєднують групи кнопок. На відміну від кнопкового інтерфейсу робочого листа, використання панелей команд дозволяє досягти більшої структурованості й упорядкування елементів керування на робочому листі, особливо для випадків, коли окремі компоненти інформаційної системи досить складні і їх неможливо представити на окремому листі чи користувальницькій формі. Кращим прикладом даного типу інтерфейсу є сам табличний процесор Exсel, у якому використовується основне меню з вкладеними меню і кнопками, що визивають окремі процедури обробки чи користувальницькі форми для завдання вхідних параметрів обчислень. В Exсel також представлений широкий набір панелей інструментів, які є різновидами інтерфейсу панелей команд робочого листа. Розроблювачами Exсel передбачено два режими створення панелей команд: програмний і інтерактивний (без програмування). При програмному режимі панелі команд, окремі вкладені меню і кнопки розробляються шляхом складання програми мовою VBA. Це найбільш загальний спосіб створення інтерфейсу, у якому можна передбачити як побудову, так і керування окремими елементами панелей команд, зокрема їх заборона, видалення, відновлення і приховування. Для створення менш складних інформаційних систем передбачений інтерактивний режим, у якому легко створити структурований інтерфейс меню і панелей інструментів, у який можна додавати елементи самого Exсel, однак цими елементами неможливо керувати в процесі виконання додатка без програмування. З усіх перерахованих різновидів, інтерфейс панелей команд робочого листа є найбільш професійним, тому що дозволяє створювати і керувати інтерфейсними елементами в будь-яких частинах додатка і створювати необхідні інтерфейсні структури будь-якої складності. Однак, це не означає, що його необхідно застосовувати для усіх без винятку інформаційних систем.

Програма, що працює під керуванням VBA, не є закінченим додатком і не може бути представлена у виді файлу, що виконується (*.exe). Цей додаток працює завжди усередині самого Exсel, а це значить, що її розроблювач при проектуванні повинний передбачити засіб видалення ознак Excel з додатка, щоб у користувача створювалося враження, що працює не Excel, а закінчена програма, що виконує строго визначені дії. Мова йде про такі елементи, як: вертикальна і горизонтальна лінійки прокручування, рядок формул, рядок стану, панелі інструментів, основне меню Excel, ярлички робочих листів, сітка, системне меню, назва робочої книги і вікна а також повідомлення Excel, що виводяться в діалогових вікнах. Деякі з цих елементів можуть бути вилучені інтерактивно, однак найбільш загальним підходом є програмний спосіб. Видалення всіх елементів варто робити при завантаженні робочої книги з оперативної пам'яті, тоді відразу ж після завантаження Exсel, будуть установлені інтерфейсні елементи додатка. [30]

3.4 Інструкція користувача

У даній дипломній роботі створюється "Інформаційна система максимізації прибутку на шахті "Добропільська". У розроблювальній системі використовується кнопковий інтерфейс робочого листа Excel.

Інформаційна система максимізації прибутку призначена для рішення задачі "Максимізації прибутку на шахті "Добропільська" та підвищення ефективності економічних показників роботи підприємства. Вона розраховує розмір прибутку від реалізації вугілля, що видобувається на шахті "Добропільська".

Призначення та умови використання:

Програма надає можливість автоматичного розрахунку прибутку підприємства від реалізації вугілля за допомогою двох різних математичних моделей. У моделі, що веде розрахунки по підвищенню цін на послуги, що надає підприємство, розрахунки проводяться за допомогою табличного процесору Microsoft Excel та функції "Поиск решения". Розрахунки ведуться у вартісних показниках.

Підготовка до роботи:

Необхідно запустити "Максимізація прибутку на шахті "Добропільська". А саме з основного меню програми перейди за посиланням до розділу розрахунку прибутку.

Для запуску інформаційної системи використовується заставка, що як приклад наведена на рисунку 3.1, на ній відображається назва, логотип розроблювача й дві кнопки "Головне меню" і "Вихід".

Рисунок 3.1 – Заставка системи

Для керування окремими частинами інформаційної системи використовується основна керуюча форма – основне меню, що наведено на рисунку 3.2. Основним меню є лист, на який користувач попадає при натисканні на кнопку "Головне мею", що знаходиться на заставці. На ній відображається ісходні данні інформаційної системи й елементи керування, які дозволяють переміщатися до різних складових частин системи, з яких, у свою чергу, реалізовані переходи назад в основне меню.

Рисунок 3.2 – Основне меню системи

За допомогою інформаційної системи, що розроблено для шахти "Добропільська" з основного меню можна попасти на листи системи, що містять в собі розроблені моделі максимізації прибутку та лист порівняння цих моделей. Таким чином натиснувши кнопку "Прогнозування ціни" користувач системи потрапляє на лист, на якому міститься модель, що прогнозує прибуток на основі експертної оцінки. Приклад того, як виглядає ця частина системи наведена на рисунку 3.3.

Рисунок 3.3 – Модель "Прогнозування ціни з урахуванням сезонних коливань"

Натиснувши на кнопку "Оптимізація" користувач інформаційної системи має змогу потрапити на лист, на якому приведена модель по максимізації прибутку за рахунок збільшення ціни. Ця частина інформаційної системи наведена на нижче на рисунку 3.4.

Рисунок 3.4 – Модель " Модель порівняння й аналізу цін на запропоновану марку вугілля шахтою "Добропільська" і середньою ціною по Україні "

На рисунку 3.5 наведено вікно, яке з’являється тоді, коли визивається функція Microsoft Excel – "Поиск решения" при вирішенні оптимізаційної задачі по максимізації прибутку.

Рисунок 3.5 – Вікно функції "Поиск решения" в моделі "" Модель порівняння й аналізу цін"

Якщо користувач бажає провести порівняльний аналіз усіх моделей він повинен натиснути на кнопку "Підсумок". Ця частина інформаційної системи наведена на нижче на рисунку 3.6.

Рисунок 3.6 – Вкладка "Підсумок" інформаційної системи

З кожної частини інформаційній системі користувач має змогу повернутися на лист "Головне меню", для чого його необхідно тільки натиснути кнопку з такою ж назвою – "Головне меню" і у нього появиться змога знов перейти на ту сторінку, що йому необхідна.

У частинах прогнозування використовується велика кількість графіків. Представлення інформації в графічному виді дозволяє користувачу краще її сприймати. Якщо дані, наприклад про продажі, що представлені в таблиці у виді числових рядів, те на цьому ж робочому листі відображені ці дані графічно, що спрощує їхнє сприйняття користувачем системи.

Додатки Excel досить могутні. Робочі аркуші Excel містять величезний обсяг убудованого програмного забезпечення, що являють собою сотні убудованих функцій і додатків, доступних через різноманітні надбудови. Усі ці функції доступні з будь-якого робочого листа і виконуються швидше, ніж програми мовою VBA. До убудованих засобів, крім функцій, відносять: формули, імена, параметри обчислень, засоби приховання і захисту даних, сценарії, пошук рішення, списки, засоби сортування, проміжні підсумки, автофільтр, засоби консолідації даних, переміщення діапазону, перевірка правильності введення даних, печатка звітів і інші. Усе це являє собою основні функціональні можливості Excel, які доцільно використовувати на робочих листах без застосування програмного коду.

Рекомендації з освоєння:

Програма може бути цілком побудована бухгалтером чи економістом, що володіють навиками роботи з пакетом MS Excel.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

4.1 Безпека й охорона навколишнього середовища на шахті "Добропільська"

Система управління охороною праці (далі – Система), відповідно до ст. 17 Закону України “Про охорону праці”, створюється на підприємстві (в організації) з метою забезпечення безпечних і здорових умов праці, запобігання аваріям, нещасним випадкам і професійним захворюванням.

 Система управління охороною праці – це сукупність заходів, дії яких спрямовані на збереження життя й функціями.

 Основне завдання Системи – організація безпечного і нешкідливого виробничого процесу шляхом систематичного виконання нормативно-провавих актів, науково-технічних і організаційно-профілактичних заходів з охорони праці на кожному підприємстві, у підрозділі і на робочому місці.

Управління охороною праці будується за принципами комплексного рішення питань безпеки, запобіжних дій у сфері охорони праці та економічної зацікавленості працівників.

Безпека праці невід`ємна від виробництва і забезпечується на усіх його стадіях.

Основним об`єктом управління охороною праці є діялність підприємства, його структурних підрозділів, посадових осіб і працівників.

Завдання управління охороною праці

Система включає рішення таких завдань:

·          Створення системи протиаварійного захисту підприємств, дільниць, технологічних процесів (ліній) і робочих місць;

·          Забезпечення безпечної експлуатації гірничих виробок, будівель, споруд, територій, виробничого обладнання, засобів захисту і контролю параметрів безпеки;

·          Забезпечення безаварійності технологічних процесів, безпеки проведення гірничих виробок, будівництва будівель і споруд;

·          Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці

·          Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

·          Організація професійного відбору, медичних оглядів працівників;

·          Забезпечення якісного навчання і професійної підготовки кадрів;

·          Створення оптимальних режимів праці, відпочинку і харчування протягом робочого часу;

·          Організація санітарно-побутового і медичного обслуговування працівників;

·          Пропаганда безпечних методів роботи і передового досвіду з охорони праці;

·          Організація контролю безпеки ведення робіт;

·          Ефективне матеріальне стимулювання робіт з охорони праці.

Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки підприємств:

1.         Забезпечення пожежної безпеки підприємств має бути передбачене на стадії технічного проектування відповідно до чинної нормативної документації.

2.         Відповідальним за стан протипожежного захисту на підприємстві є його керівник, який своїм наказом призначає посадових осіб із забезпечення пожежної безпеки підприємства, відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання та експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

3. Керівники підприємств, а також орендарі для забезпечення пожежної безпеки підприємств зобов`язані:

- розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки та техніки, позитивний досвід;

- відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки, впроваджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, які діють у межах підприємства здійснювати постійний контроль за їх виконанням;

- забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог розпоряджень та постанов органів Держпожнагляду та Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості;

- періодично не рідше як один раз на квартал перевіряти стан пожежної безпеки об`єкта;

- утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту та зв`язку, пожежну техніку, устаткування та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням та інше.

4. Особа, відповідальна за пожежну безпеку, зобов’язана:

- забезпечити дотримання всіма працівниками установлених вимог пожежної безпеки;

- не допускати ведення тимчасових робіт із застосуванням відкритого вогню без оформлення дозволу у встановленому порядку;

не допускати захаращення проходів та підступів до пожежного устаткування, а також евакуаційних виходів та приходів до рятувальних засобів та інше.

5. Ліквідація пожежі повинна виконуватися згідно з ПЛА, який розробляють на кожному підприємстві відповідно до вимог ДНАОП.

6. Роботи на підприємстві повинні виконуватися відповідно до проектів, паспортів, технологічних схем.

7. Проект протипожежного захисту шахти повинен відповідати спеціальним вимогам.

8. Повинні функціонувати два незалежних види зв`язку відповідно до вимог ДНАОП.

9. У разі виникнення пожежі повинен бути введений у дію план ліквідації аварії. Відповідальним керівником робіт є головний інженер шахти, а до його прибуття – змінний гірничий диспетчер.

10. На підприємстві повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, у тому числі.

11. Особи, які прийняті на роботу з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання та мати відповідний кваліфікаційні посвідчення.

Екологічна безпека підприємства.

Шахта “Добропільська” має 15 джерел забруднення навколишнього середовища.

Котельня шахти забезпечує теплом шахтне приміщення і гарячою водою. Тут працюють котли типу ДКВР10/13 та Е1/9 – в літній період. Витрати вугілля 7000-7500т. Разом з димовими газами в атмосферу викидається пилюка, сірнистий ангідрид, оксид вуглеводу, оксид азоту. Для запобігання забруднення шахта використовує обезпилювання в газоочистці, яка складається з багаторейного циклону типу БЦ. Його ефективність 68-75%.

Площа породного відвалу (терикону) –24 га, висота – 65 м. Терикон не горить, тому являє собою джерело виділення пилюки в атмосферу, а також засипання чорноземів та ріки. Для боротьби з його розсуванням, по межі терикону насаджують кущі та дерева.

Вентиляційний ствол забезпечує вентиляцію підземних виробок шахти. З вентиляційним воздухом в атмосферу поступає пилюка та метан. Для відкачки метану з гірних виробок використовується дегазоційна установка, оснащена чотирма вакуумнососами ВВН-2-150.

У результаті здобутку вугілля на поверхню підіймається шахтна вода. Вона частково використовується на технічні потреби та протипожежні цілі, інша поступає до водних об`єктів. Обеззараження шахтних вод досягається під впливом сильного окислителя – хлору.

Дозволений виброс – 4829 тис.м³/рік. Фактичний : 2007р. – 1733,8 тис.м³/рік.

4.2 Правила охорони праці при експлуатації ЕОМ

Данні правила встановлюють:

1.         Вимоги до виробничих приміщень, у яких експлуатуються ЕОМ і виконується їхнє обслуговування:

Облаштованість робочих місць, обладнаних відеотерміналами, повинне забезпечувати:

-    належні умови освітлення приміщення і місця робітника, відсутність відблисків;

-    оптимальні параметри мікроклімату;

-    належні ергономічні характеристики основних елементів робочого місця;

-    враховувати такі небезпечні і шкідливі фактори, як наявність шуму і вібрації, рентгенівське, електромагнітне, ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання, наявність пилу, озону, оксидів азоту й аероіонізації.

У приміщеннях з ЕОМ варто щодня проводити вологе збирання, повинні бути медичні аптечки першої допомоги, мати природне і штучне висвітлення. Приміщення, у яких розташовуються ЕОМ, обладнаються системою автоматичної пожежної сигналізації і засобами пожежогасіння, системами опалення, кондиціонування повітря рівні звукового тиску, рівні звуку й еквівалентні рівні звуку на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСТ 12.1.003.

2.         Вимоги до устаткування на відповідність державній системі сертифікації УКРСЕПРО.

Відеотермінали, ЕОМ, спеціальні периферійні пристосування ЕОМ, що знаходяться в експлуатації, підлягають обов'язкової сертифікації в Україні проходять експертизу в органах стандартизації по параметрах, на які є вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей.

3.         Вимоги до розміщення оснащення й організації робочих місць.

Площа, виділена для одного робочого місця з відеотерміналом чи персональної ЕОМ, повинна складати не менш 5 кв.м, а обсяг – не менш 20 куб.м.

Робочі місця з відеотерміналами щодо світлових прорізів повинні розташовуватися так, щоб природне світло падало з боку, переважно ліворуч.

Розміри робочого столу, що рекомендуються: висота 725 мм, ширина – 600-1400 мм, глибина – 800-1000 мм. Робоче сидіння користувача персонального ЕОМ повинне мати наступні основні елементи: сидіння, спинку і стаціонарні чи знімні підлокітники. Воно повинне бути підйомно-поворотним, такої, котре регулюється по висоті, куту нахилу сидіння, висоті підлокітників.

Екран відеотермінала і клавіатура повинні розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм.

4.         Вимоги безпеки під час експлуатації й обслуговування ЕОМ.

Користувачі ЕОМ повинні стежити за тим, щоб ЕОМ, периферійні пристосування ЕОМ і устаткування для обслуговування, ремонту і налагодження ЕОМ були справні. Щодня перед початком роботи необхідно проводити очищення екрана відеотермінала від пилу й інших забруднень, а після закінчення роботи всі повинне бути відключене від електричної мережі.

Монтаж, обслуговування, ремонт і налагодження ЕОМ, заміна деталей, пристосування блоків повинні здійснюватися тільки при повному відключенні харчування. Промивання деталей, блоків, плат повинні проводитися за допомогою етилового чи спирту спеціальних непальних промивних рідин.

5.         Вимоги до виробничого персоналу.

Працівники зобов'язані проходити попереднє спеціальне навчання й один раз у рік перевірку знань відповідних нормативних актів по охороні праці

Працівники, що виконують роботи з експлуатації, обслуговуванню, налагодженню і ремонту ЕОМ відповідно до статті 10 Закону України "Про охорону праці" забезпечуються належними засобами індивідуального захисту відповідно до діючого нормами. [4]

ВИСНОВКИ

У дипломі була вирішена задача, що полягає в розробці моделей підвищення ефективності економічних показників роботи підприємства, а саме максимізації його прибутку. У процесі виконання роботи були зроблені численні дослідження, розроблені дві моделі, проведені обчислення оптимальних цін продажів, що у підсумку привели до досягнення головної мети – підвищення ефективності економічних показників та максимізації прибутку.

Поставлена мета досягнута за рахунок вирішення поставлених задач, таких, як:

Ø   аналіз економічних показників виробничо-господарської діяльності шахти "Добропільська";

Ø   розробка методики моделювання процесу одержання прибутку підприємством;

Ø   прогноз необхідних даних для моделі з урахуванням аналізу відомих методів прогнозування;

Ø   розробка моделі максимізації прибутку на основі виявлення закономірності прогнозування на основі аналізу чотирьох попередніх років за методом урахування сезонних коливань;

Ø   розробка моделі максимізації прибутку на основі аналізу цін на товари, що пропонує підприємство та фірми-конкуренти;

Ø   аналіз кожної з розроблених моделей та порівняльний аналіз цих моделей між собою;

Ø   створення автоматизованої інформаційної системи максимізації прибутку на шахті "Добропільська".

У дипломній роботі було проведено аналіз стану і динаміки економічного потенціалу підприємства шахти "Добропільська" за останні три роки, а також розраховані основні фінансово-економічні показники, експрес-аналіз, ліквідність балансу, ймовірність банкрутства. Також було проведене дослідження по цінам на вугілля, що видобувається на шахті "Добропільська" та у галузі в цілому. Розроблені таблиці, де поквартально за три роки наведено розміри доходу від видобутку та реалізації вугілля, собівартість готової вугільної продукції та ціни, за якими вона реалізується.

Далі була розроблена методика моделювання процесу одержання прибутку підприємством, а саме визначена роль економічного моделювання в процесі прийняття рішень і роль менеджера в процесі моделювання на різних рівнях керування.

З метою збільшення прибутку від видобутку та реалізації вугілля виконано прогнозування ціни на основі середньорічних Даних з урахуванням сезонних коливань. Також була розроблена модель по максимізації прибутку на основі підвищення цін.

Всі рішення в моделях по оптимізаційній задачі було отримано з використанням надбудови Microsoft Excel "Поиск решения".

Найбільш раціонально використати на практиці ці моделі разом, а не окремо.

Обидві моделі дали нам однаковий результат оптимізації. Ціни склала 369,8 грн за тонну вугілля. Обсяг реалізації досягне 341954,87 т. Прибуток підприємства складатиме 66713,87 тис.грн. При цьому достовірність апроксимації дорівнює 0,79. Похибка дорівнює 31,4. Це свідчить про те, що моделі можна довіряти. Таким чином, економічна ефективність від впровадження інформаційної системи по максимізації прибутку на підприємстві шахта "Добропільська" доведена і має місце реалізації.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1.         Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства.-Київ:Либідь, 1998.-310с.

2.         Газета “Шахтар України” №12 від 31 березня 2006р.

3.         Газета “Шахтар України” №16 від 28 квітня 2006р.

4.         Газета «Все о бухгалтерском учете» №83(386), спецвыпуск 35, «Правила охраны труда при эксплуатации ЭВМ», 06.09.1999г.

5.         Галузинский Г.П., Гордиенко И.В., «Современные технологические способы обработки информации», научное пособие, Киев, КНЕУ, 1998 г.

6.         Гальперин В. М., Игнальев С. М., Моргунов В. И., «Микроэкономика», том 2, Высшая школа экономики, Санкт-Петербург, 1998 г.

7.         Голосов О.В., Дрогобыцкий И.Н., Герасимов Б.И., Дякин В.Н., «Тематический обзор по областям исследований научной специальности «математические и инструментальные методы экономики», Тамбов, издательство ТГТУ, 2004 г.

8.         Джеффри Х. Мур, Ларри Р. Уэдерфорд., Экономическое моделирование в Microsoft Excel. – Москва: издательский дом «Вильямс», 2004. – 1024с.

9.         Дядюра И.С., « Это наша с тобой биография…», «Шахта «Добропольская», 2001г.-178с.

10.      Есипов В.Е., «Цены и ценообразование», учебник для вузов, изд. 3-е, Питер, Санкт-Петербург, 2001 г.

11.      Житецький В.Ц., Джигирей В.С. Основи охорони праці. Навч.посібник.-Вид.4-те доповн.-Львів: Афіша, 2000.-350с.

12.      Задоя А.А., Петруня Ю.Е., «Основы экономической теории», учебное пособие, Рыбари, Москва, 2000 г.

13.      Закон Украины « О бухучёте и финансовой отчётности в Украине» от 16.07.1999г./ВВР.-1999.-№40.

14.      Иванилов Ю.П., Лотов А.В., «Математические модели в экономике», Наука, Москва, 2003 г.

15.      Карлберг, Конрад. Бизнес-анализ с помощью Excel. – Киев: Диалектика, 1997. – 448с.

16.      Котляр М.Л. Аналіз фінансового стану підприємства//Фінанси України.-2004.-№5.-99-104 с.

17.      Лысенко Л. Н., «Экономическая кибернетика», изд. Донецкого государственного университета, 2003 г.

18.      Мінпалива та енергетики України. Положення про порядок розслідування підземних пожеж на вугільних шахтах, ІАПБ Б.020199-2004, Київ, ТОВ “Промдрук”-2005р.-336с.

19.      Мур Джеффри, Уэдерфорд Ларри Р. Уэдерфорд и др., «Экономическое моделирование в Microsoft Excel», 6-е изд., перев. с англ., издательский дом «Вильямс», 2004 г.

20.      Наказ президента України від 07.02.96г. №116 «Про структурну перебудову вугільної промисловості» Урядовий кур’єр – 2002р. - №25, с.12-13.

21.      Палий В.Ф., Палий В.В., «Финансовый учет», «Пресс», Москва 1998 г.

22.      Пістунов І.М., Мінакова О.П., Інформаційні системи в економіці та державному управлінні. – Дніпропетровськ: НГУ, 2004. – 222с.

23.      Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіку України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Д.: Національний гірничий університет, 2007 – 201 с.

24.      Пустыльник Е.И., «Статистические методы анализа и обработки наблюдений», Наука, Москва, 1968 г.

25.      Пушкина Е. И., Рычкова С. Б., «Цены и экономика капитализма», пер. с англ., Прогресс, Москва, 1989 г.

26.      Роберт С. Пиндайк, Дэниел Л. Рубинфельд, «Микроэкономика», перев. с англ., изд. «Дело», Москва, 2000 г.

27.      Скоун Т., под ред. Эрнашвили М.Д., «Управленческий учет: как его ис-пользовать для контроля бизнеса», пер. с англ., Аудит, ЮНИТИ, 1997 г.

28.      Солодовник Л.М., Пономаренко П.И., «Экономика производственного предприятия». – Днепропетровск: НГУ, 2004. – 285 с.

29.      Соляник Л. Г., «Экономический анализ», учебное пособие, НГУ, 2003 г.

30.      Титаренко Г.А., «Автоматизированные информационные технологии в экономике», учебник, ЮНИТИ, Москва, 2000г.

31.      Ткаченко Н.М., «Бухгалтерский финансовый учет на предприятиях Украины», изд. 5-е, Киев, А.С.К., 2000 г.

32.      Фатхутдинов Р.А., «Стратегический маркетинг». учебник, Москва, 2000 г.

33.      Якуба Л.Н. (МакНДІ)Система управління охороною праці у вугільній промисловості України.- К.:Основа, 2002.-280с.

34.      Ященко Ю.В.Основні напрямки антикризової програми вугільної промисловості/Схід. Аналітично-інформаційний журнал.-2003.№1,2-35с.