Скорочення кількості замовлень

Зменшення грошових надходжень

Дефіцит ліквідності

Дефіцит власних основн. та оборотн. коштів

Тотальна заборгованість, незадовільна ст-ра капіталу

Повна неплатоспроможність

Банкрутство

Рис.1.1 Схематичне переростання фінансової кризи в банкрутство підприємства

З метою швидкої ідентифікації фінансової кризи, виявлення причин, що неї визначаються, і розробки антикризових заходів на підприємствах доцільно впроваджувати систему раннього попередження і реагування (СРПР). Система раннього попередження і реагування — це особлива інформаційна система, що сигналізує керівництву про потенційні ризики, що можуть насуватися на підприємство як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища.

Процес створення системи раннього попередження банкрутства та реагування включає в себе такі етапи:

I етап – визначення сфер спостереження;

II етап – визначення індикаторів раннього попередження (обсяг реалізації, рівень періодичних платежів, кредиторська та дебіторська заборгованість);

III етап – визначення цільових показників;

IV етап – формування центрів обробки інформації;

V етап – формування інформаційних каналів;

Розрізняють дві підсистеми СРПР: систему, зорієнтовану на внутрішні параметри діяльності підприємства, і систему, зорієнтовану на зовнішнє середовище. Внутрішньо зорієнтована підсистема СРПР спрямована на ідентифікацію ризиків і шансів, що ховаються усередині підприємства. У своєму розвитку ця підсистема дійшла вже до третього покоління. Системи першого покоління були зорієнтовані на ідентифікацію наслідків дії тих чи інших факторів; другого — на визначення симптомів; третього — на виявлення першопричин. Одним з найважливіших інструментів системи раннього попередження банкрутства підприємств і методом його прогнозування є дискримінантний аналіз. Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою статистичних методів будується функція й обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з достатньою імовірністю можна передбачити банкрутство суб'єкта господарювання.

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності суб'єктів господарювання. Будьяка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У закордонній практиці поширення придбали дві моделі — Альтмана і Спрингейта, названі на честь їхніх авторів[11].

Модель Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також за назвою «розрахунок Zпоказника» — інтегрального показника рівня погрози):

                  (1.1)

де Х1 = (Поточні активи - Поточні пасиви) / Обсяг активу;

Х2 = Нерозподілений прибуток / Обсяг активу;

Х3 = Прибуток до виплати відсотків / Обсяг активу;

Х4 = Ринкова вартість власного капіталу / Позикові засоби;

Х5 = Виторг від реалізації / Обсяг активу;

При Z < 1,8 - імовірність банкрутства дуже висока;

1,8 < Z < 2,7 - імовірність банкрутства середня;

2,7 < Z < 2,99 - імовірність банкрутства невелика;

Z > 2,99 - імовірність банкрутства незначна.

1.2.3 Оперативне виявлення причини доведення до банкрутства

Методичні рекомендації Міністерства економіки України [22] розроблені з метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної чи надкритичної їх неплатоспроможності та ознак дій, передбачених статтями 1562 - 1564 Кримінального кодексу України, - приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств [19],[20].

Поточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню, як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначається за формулою:

де А040, А045, А220, А230, А240 - відповідні рядки активу балансу;

П620 - підсумок IV розділу пасиву балансу.

Від'ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності.

Фінансовий стан підприємства, у якого на початку і в кінці звітного кварталу мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного кварталу, що передував поданню заяви про порушення справи про банкрутство, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) у кінці звітного кварталу менше їх нормативних значень - 1,5 і 0,1 відповідно.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається, як відношення суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов'язань за кредитами банку, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами.

Коефіцієнт покриття визначається за формулою[23]:

де А620 - підсумок II розділу активу балансу.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової сталості, і визначається, як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів - виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається за формулою:

де П380 - підсумок розділу I пасиву балансу;

А080, А260 - підсумки I і II розділів активу балансу відповідно.

Якщо в кінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів (Кп або Кз) перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Якщо протягом терміну, установленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності і перевищення нормативного значення коефіцієнта покриття (Кп > 1,5) при наявності тенденції зростання рентабельності, платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства).

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Якщо на початку звітного періоду, що передував поданню заяви до арбітражного суду про порушення справи про банкрутство, були відсутні ознаки надкритичної неплатоспроможності, тобто, фактичний коефіцієнт покриття перевищував 1 при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства.

Економічними ознаками дій щодо доведення до банкрутства може вважатися таке фінансове становище боржника, якщо підприємство не мало ознак надкритичної неплатоспроможності напередодні виконання угод, укладених з корисливих мотивів. Якщо на окремих стадіях провадження у справі про банкрутство буде встановлено, що боржником подані недостовірні відомості про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище, яке фактично характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, у таких випадках можуть мати місце ознаки щодо приховування банкрутства.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб'єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться систематичний експресаналіз фінансового стану підприємств (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера.

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1.

1.3 Процедури та наслідки банкрутства підприємства

1.3.1 Досудова санація підприємства

Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство [2],[19].

Ініціатива щодо проведення досудової санації може виходити від уповноважених органів, підприємств, кредиторів або інших осіб. Пропозиції щодо проведення досудової санації подаються уповноваженому органові.

Термін проведення досудової санації не повинен перевищувати 12 місяців. В окремих випадках уповноважений орган може продовжити термін, але не більше ніж на 6 місяців.

План санації підприємства-боржника може містити такі розділи та підрозділи:

1. Попередня історія (оглядово).

1.1. Коротка історія, реквізити підприємства;

1.2. Інформація про власників акцій;

1.3. Організаційна структура, наявність дочірніх підприємств, філій, представництв та інших відокремлених структурних підрозділів, правовий статус майна цих підрозділів, керівники основних структурних підрозділів;

1.4. Короткий огляд продукції, цін та ринків;

1.5. Фінансово-майновий стан підприємства-боржника за останній звітний період;

1.6. Цілі реструктуризації.

2. Матеріали руху готівки за попередні 12 місяців роботи.

.3. Аналіз ліквідації (сума грошей, яку можна отримати після продажу активів з метою сплати боргів).

.4. Структура боргу.

4.1. Загальна сума боргу та кількість кредиторів;

4.2. Структура зростання кредиторської заборгованості поквартально (наскільки застарілими є борги);

4.3. Черговість виплати боргів кредиторам;

4.4. Сума боргів важливим і неважливим постачальникам;

4.5. Ставлення важливих постачальників (їхня готовність до співпраці та ймовірність підтримки ними реструктуризації).

.5. Пропозиції щодо операційної реструктуризації, розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів.

.6. Пропозиції щодо заходів з фінансової реструктуризації та джерел фінансування.

6.1. Відстрочення боргів (скільки та якими кредиторами);

6.2. Прощення боргів (скільки та якими кредиторами);

6.3. Інші заходи з внутрішнього фінансування (мораторій на сплату боргів, продаж активів та обмін активів на борги);

6.4. Умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні санації (набуття права власності на майно підприємства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргу на інвесторів тощо);

6.5. Загальні результати заходів з фінансової реструктуризації (коли закінчується період реструктуризації, скільки боргів сплачено і коли).

.7. Прогноз фінансових результатів для підприємства, що реструктуризується.

7.1. Прогноз прибутків та збитків на декілька років вперед;

7.2. Прогноз руху готівки на декілька років вперед.

.8. Заключне порівняння для кредиторів: реструктуризація проти ліквідації.

8.1. Борги, які може бути сплачено за кожним з варіантів розвитку;

8.2. Тривалі відносини з постачальниками, сплата податків та інших обов'язкових платежів до державного бюджету, виплата зарплати працівникам;

8.3. Структура підприємства-боржника після відновлення його платоспроможності.

1.3.2 Судове задоволення претензій кредиторів

а) Розпорядження майном боржника

Розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

За результатами попереднього засідання господарський суд, у разі необхідності, ухвалою призначає розпорядника майна боржника.

Розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому Законом.

Закон не виключає призначення фізичної особи розпорядником майна за пропозицією боржника чи кредитора.

Кредитор у справі про банкрутство ні за яких умов не може бути призначений розпорядником майна боржника.

Господарський суд за заявою кредиторів (органу ДПС), клопотанням призначеного ним розпорядника майна, якщо адміністрація юридичної особи боржника ігнорує законні приписи останнього, або зі своєї ініціативи може вжити заходів щодо [2]:

накладення арешту на майно або грошові суми, що належать боржнику;

заборону боржнику вчиняти певні дії;

заборону іншим особам вчиняти дії;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документу або іншого документу, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зазначені заходи можуть бути вжиті одночасно з порушенням справи про банкрутство або після цього на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

б) Мирова угода

Мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів).

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається більшістю голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.

Мирова угода вважається укладеною лише за умови, якщо за її підписання висловили згоду всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника.

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, які визначені ст. 31 Закону.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. З набранням чинності мирової угоди припиняється провадження у справі про банкрутство і боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

в)Санація (відновлення платоспроможності) боржника

Санація – система заходів, що здійснюються до(власниками майна підприємства) чи під час(комітетом кредиторів) провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених цим Законом.

У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути[25]:

реструктуризація підприємства;

перепрофілювання виробництва;

закриття нерентабельних виробництв;

відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

ліквідація дебіторської заборгованості;

продаж частини майна боржника;

зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу за рахунок реалізації майна боржника;

звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети;

інші способи відновлення платоспроможності боржника.

З метою відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів боржника план санації може передбачати продаж майна - боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно майна боржника, яке підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду [2].

За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт і повідомити їх про час і місце проведення зборів.

Про затвердження звіту керуючого санацією або про відмову в затвердженні зазначеного звіту, чи про продовження санації, або про затвердження мирової угоди виноситься ухвала, яка може бути перевірена у порядку нагляду.

За наявності клопотання зборів кредиторів про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а також у разі відмови господарського суду в затвердженні звіту керуючого санацією чи неподання такого звіту в установлений строк, господарський суд може визнати боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру.

1.3.3 Ліквідаційна процедура банкрутства

а)Постанова про визнання боржника банкрутом

і відкриття ліквідаційної процедури

1. У випадках, передбачених Законом[4], арбітражний суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру[2].

2. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців.

Арбітражний суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

б)Наслідки визнання боржника банкрутом

1. З дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

2. З дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

3. Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

4. Не дозволяється опублікування або розголошення іншим чином відомостей про визнання боржника банкрутом до дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом.

в)Функції арбітражного суду у ліквідаційній процедурі

1. У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

Арбітражний суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.

2. У ліквідаційній процедурі арбітражний суд: розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

г)Повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії

1. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах кредиторів;

заявляє про відмову від виконання договорів банкрута в порядку, встановленому Законом;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення арбітражним судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

здійснює інші повноваження, передбачені Законом.

д)Ліквідаційна маса

1. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

2. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

3. Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси.

е)Продаж майна банкрута

1. Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

4. Майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права[21].

5. Продаж цінних паперів, що належать банкруту на праві власності, здійснюється відповідно до законодавства.

6. Уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів.

Ліквідатор має право виставити на відкриті торги вимоги банкрута, якщо інший порядок продажу (уступки) вимог банкрута не встановлено комітетом кредиторів.

13. У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків арбітражний суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

ж)Черговість задоволення вимог кредиторів

1. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у наступному порядку:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням арбітражного суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємствабанкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

2. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

3. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

4. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

5. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

6. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

з)Звіт ліквідатора

1. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до арбітражного суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Арбітражний суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.

2. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

3. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Арбітражний суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо в неї залишилося майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОЦІНКА ЗАГРОЗИ БАНКРУТСТВА ДОКП “ОБЛПАЛИВО” в 1999 – 2002 РОКАХ

2.1 Загальна характеристика ДОКП “ОБЛПАЛИВО”

Дніпропетровське обласне комунальне підприємство «Облпаливо» є правонаступником Дніпропетровського державного підприємства по продажу палива / «Облпаливо» /, зареєстрованого розпорядженням виконкому Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 17 березня 1992 року, № 247 – р, реєстраційний номер 2355.

Підприємство засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області і знаходиться в управлінні Дніпропетровської обласної ради /Далі – Орган управління майном/.

Найменування Підприємства:

повне: Дніпропетровське обласне комунальне підприємство «Облпаливо»

скорочене: ДОКП «Облпаливо»

Код ЄДРПОУ – 01884544

Код території за КОАТУУ – 1210137500

Форма власності – комунальна (КФВ – 32)

Орган державного управління по СПОДУ – 01005

Галузь підприємства – підприємства державної торгівлі ЗКГНГ –71110

Вид економічної діяльності по КВЕД – 51700 (інші види оптової торгівлі)

Підприємство створене з метою забезпечення твердим паливом населення, підприємств, закладів та організацій області.

Основними напрямками діяльності Підприємства є:

продаж / оптово-роздрібна торгівля / населенню, підприємствам, закладам і організаціям твердого палива та іншіх енергоносіїв / нафти, нафтопродуктів, електроенергії /;

надання навантажувально-транспортних послуг населенню, підприємствам усіх форм власності, ведіння власного гаражного господарства, надання послуг по обслуговуванню транспортних засобів, ремонтні та рихтовочні роботи;

комерційна діяльність;

оптово-роздрібна торгівля товарами народного споживання, продукцією виробничо-технічного призначення;

надання послуг у сфері торгівлі, в тому числі торгівлі на комісійних началах;

створення торгової мережі;

виготовлення різноманітних товарів народного споживання та їх реалізація;

будівництво, ремонтні роботи, виготовлення будівельних матеріалів;

операції з металобрухтом чорних та кольорових металів, макулатурою, склотарою та склобоєм, поліетіленовими відходами;

заготівля та зберігання товарних ресурсів;

сільськогосподарське виробництво, переробка сільгоспродуктів, в тому числі виготовлення борошна, крупи та випічка хлібобулочних виробів;

закупівля сільськогосподарської продукції у населення та юридичних осіб, як за готівку, так і за безготівкові розрахунки, та її переробка.

здійснення других видів діяльності, що не заборонені чинним законодавством.

Майно Підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання Підприємство користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту.

Джерелом формування майна Підприємства є:

майно, передане йому засновниками;

доходи, одержані від реалізації продукції, надання послуг, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

придбання майна, іншого підприємства, організації;

інше майно, набуте на підставах, не заборонених законодавством.

Відчуження майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області і закріплене за Підприємством, здійснюється у порядку встановленому чинним законодавством та Органом управління майном.

Місцезнаходження Підприємства:

Україна, 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56

До складу Підприємства входять його невідособлені структурні підрозділи без права юридичної особи:

паливний склад № 1, розташований за адресою:

49072, м. Дніпропетровськ, вул.Комунарівська, 259а;

паливний склад № 2, розташований за адресою:

51000, Дніпропетровська обл., Царичанський рн, с.Китайгород;

паливний склад № 4, розташований за адресою:

49081, м. Дніпропетровськ, вул. Степана Разіна, 82;

паливний склад № 5, розташований за адресою:

49025, м. Дніпропетровськ, вул. Столбова, 36;

паливний склад № 6, розташований за адресою:

49017, м. Дніпропетровськ, вул. Коксова, 2;

паливний склад № 7, розташований за адресою:

52500, Дніпропетровська обл., ст. Синельникове, 2;

паливний склад №8, розташований за адресою:

52520, Дніпропетровська обл., Синельниковський рн, с.Іларіонове;

паливний склад № 9, розташований за адресою:

52580, Дніпропетровська обл., Синельниковський рн, ст.Славгород;

паливний склад №10, розташований за адресою:

52600, Дніпропетровська обл., Васильківський рн, ст. Ульянівка;

паливний склад №11, розташований за адресою:

53600, Дніпропетровська обл., Покровський рн, ст. Мечетна;

паливний склад № 12, розташований за адресою:

52900, Дніпропетровська обл., Межівський рн, ст. Межова;

паливний склад № 13, розташований за адресою:

51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Тургенєва, 14;

паливний склад № 14, розташований за адресою:

51220, Дніпропетровська обл., Новомосковський рн, ст. Перещепине;

паливний склад № 15, розташований за адресою:

51250, Дніпропетровська обл., Новомосковський рн, ст. Губиниха;

паливний склад № 16, розташований за адресою:

51100, Дніпропетровська обл., Магдалинівський рн, ст. Бузовка;

паливний склад № 17, розташований за адресою:

51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, Будбаза;

паливний склад № 19, розташований за адресою:

52663, Дніпропетровська обл., Васильківський рн, ст. Чаплине;

паливний склад №20, розташований за адресою:

49033, м. Дніпропетровськ, вул. Янгеля, 34;

паливний склад № 21, розташований за адресою:

52405, Дніпропетровська обл., Солонянський рн, ст. Привольне;

паливний склад № 22, розташований за адресою:

51300, Дніпропетровська обл., Юр’ївський рн, ст. Варваровка;

паливний склад № 23, розташований за адресою:

52730, Дніпропетровська обл., Петропавлівський рн, ст. Брагинівка;

паливний склад № 24, розташований за адресою:

52420, Дніпропетровська обл., Солонянський рн, ст. Незабудине;

паливний склад № 27, розташований за адресою:

52064, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський рн, ст.Сурсько-Літовське;

паливний склад № 28, розташований за адресою:

51925, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Вокзальна, 1;

паливний склад № 29, розташований за адресою:

51653, Дніпропетровська обл., м. Верхньодніпровськ;

паливний склад № 30, розташований за адресою:

51660, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський рн, м. Верховцеве;

паливний склад № 31, розташований за адресою:

51700, Дніпропетровська обл., ст.Вільногірськ;

паливний склад № 32, розташований за адресою:

52323, Дніпропетровська обл., с. Щорськ, ст. Божедаровка;

паливний склад № 33, розташований за адресою:

52100, Дніпропетровська обл., П’ятихатський рн, ст. П’ятихатки;

паливний склад № 34, розташований за адресою:

52200, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води;

паливний склад № 35, розташований за адресою:

52151, Дніпропетровська обл., П’ятихатський рн, ст. Железнякове;

паливний склад № 37, розташований за адресою:

50004, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул.Урицького, 56;

паливний склад № 38, розташований за адресою:

50072, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька;

паливний склад № 40, розташований за адресою:

50083, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг,ст.Терни, Первомайське

рудоуправління;

паливний склад № 41, розташований за адресою:

53132, Дніпропетровська обл., Софіївський рн, ст. Девладове;

паливний склад № 42, розташований за адресою:

53800, Дніпропетровська обл., м. Апостолове;

паливний склад № 45, розташований за адресою:

50102, Дніпропетровська обл., Широківський рн, ст. Інгулець;

паливний склад № 46, розташований за адресою:

53052, Дніпропетровська обл., Криворіжський рн, с. Христофорівка;

паливний склад № 47, розташований за адресою:

53201, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 104;

паливний склад № 48, розташований за адресою:

53400, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Лазо, 4;

паливний склад № 49, розташований за адресою:

53100, Дніпропетровська обл., Софіївський рн, ст. Лошкарівка;

паливний склад № 50, розташований за адресою:

53300, Дніпропетровська обл., м. Орджонікідзе;

паливний склад № 52, розташований за адресою:

52433, Дніпропетровська обл., Солонянський рн, ст. Елізарове;

паливний склад № 53, розташований за адресою:

53500, Дніпропетровська обл., Томаківський рн, ст. Мирова;

Паливний магазин № 14, розташований за адресою:

51800, Дніпропетровська обл., с. Петриківка, вул. Леніна;

Таблиця 2.1 - Штатний розклад виробничого персоналу вугільних реалізаційних складів Дніпропетровського обласного комунального підприємства «ОБЛПАЛИВО»

Таблиця 2.2 - Штатний розклад апарата управління Дніпропетровського обласного комунального підприємства «ОБЛПАЛИВО»

2.2 Джерела інформації для аналіза та управління фінансами комунального підприємства

Аналіз фінансовоекономічного стану підприємства і керування його фінансами, як і інших видів підприємств, проводиться на основі його фінансових звітів[16], [17].

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) впроваджені основні форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам, і використовуються при розрахунках фінансового стану підприємства й акціонерного капіталу:

Форма №1 “Баланс” – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату[16].

Форма №2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди[17].

У табл. А.1 Додатку А приведена поквартальна динаміка статей балансу ДОКП «ОБЛПАЛИВО» за 1998 2002 роки.

У табл.А.2 Додатку А приведена поквартальна динаміка статей звітів про фінансові результати ДОКП «ОБЛПАЛИВО» за 1999 2002 роки.

2.3 Структурний аналіз динаміки розвитку ДОКП “ОБЛПАЛИВО”

2.3.1 Аналіз составу та джерел майна (активів) підприємства

У табл.А.3, А.4 Додатку А представлені результати вертикального і горизонтального аналізу балансів підприємства ДОКП «ОБЛПАЛИВО», що дозволяють аналізувати як динаміку зміни сум статей балансу підприємства протягом року по кварталах, так і досліджувати зміну внутрішньої структури статей балансу[13] (Рис. 2.1,2.2).

Основні результати проведеного ретроспективного аналізу динаміки активів і пасивів балансу підприємства у вертикальному і горизонтально-хронологічному розрізах(Рис.2.1,2.2), дозволяють констатувати наступне:

1. За проаналізований період (1998 2002 роки) у структурі пасивів балансу (джерел) виникли наступні зміни:

при загальному падінні валюти балансу на 9,8 %, власний капітал, сформований по обліку тільки як нерозподілений прибуток минулих років (в статуті комунального підприємства відсутнє поняття статутного фонду), зменшився на 17,9 % за рахунок хронічних збитків підприємства з 01.01.2000 року після введення 20% ставки ПДВ на операції з вугіллям;

довгострокові та короткострокові фінансові притягнуті ресурси не

використовуються;

на більше ніж 60% знизились аванси, сплачені підприємству (тобто передоплата за продаж вугілля практично не використовується);

більш ніж в 9,5 раз підвищилась кредиторська заборгованість перед бюджетом, хоч це не дуже безпечне джерело тимчасових пасивних ресурсів;

кредиторська заборгованість за надані товари та послуги (комерційне кредитування постачальниками) носить хвильовий характер, та суттєво не збільшується;

У такий спосіб підприємство ДОКП “ОБЛПАЛИВО” практично не впроваджує у своїй діяльності механізми фінансових важелів позичкових банківських коштів.

2. У структурі активів за проаналізований період (1998 2002 рік) виникли наступні істотні зміни:

на фоні загального падіння валюти активів на 9,8 %;

необоротні активи зменшилися на 11,6% за рахунок зносу основних засобів, які практично не відновлювалися на протязі 1999 –2002 років;

оборотні активи зменшилися на 8,6 %, що свідчить про дегресивний характер динаміки розвитку підприємства;

2.3.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

При аналізі фінансових результатів діяльності ДОКП «ОБЛПАЛИВО» використані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Звіт про фінансові результати" (Форма 2), що обумовлюють зміст і форму Звіту, а також загальні вимоги до розкриття його статей [17].

Результати ретроспективного аналізу результатів фінансової діяльності і структури витрат підприємства за проаналізований період 1999 - 2002 роки, приведені на рис.2.3 2..7, дозволяють констатувати наступне:

обсяги річного середнього чистого виторгу(без ПДВ) за 1999 2001 роки зменшилися у 2000 році (після введення 20% ПДВ на операції з вугіллям) до 9,52 млн.грн. у зрівнянні з 9,73 млн.грн. у 1999 році, та зросли до 11, 66 млн.грн. у 2001 році.;

в той же час обсяги витрат загальної собівартості за 1999 –2001 роки постійно зростали з рівня 9,86 млн.грн. у 1999 році до 9,99 млн.грн. у 2000 році, та до 11,84 млн.грн. у 2001 році;

оскільки суми інших фінансових доходів підприємства з 0,2 млн.грн. у рік у 1999 році впали до 0, формальна самоокупність роботи ДОКП “ОБЛПАЛИВО” у 1999 році (прибуток до оподаткування +6,3 тис.грн.) перейшла у хронічний кризис збитковості (збиток –751,6 тис.грн. у 2000 році та збиток –244,5 тис.грн. у 2001 році).

збитковий характер діяльності підприємства продовжується і на протязі 1 півріччя 2002 року, але є тенденція до зменшення рівня збитків;

структурний аналіз собівартості (рис. 2.5 –2.7) показує, що процентна доля вартості закупівлі вугілля в собівартості зросла з 46%у 1999 році до 47% у 2000 році та до 59% у 2001 році, тобто процентна доля внутрішньої частини собівартості технологічних процесів та управління підприємства зменшується;

2.4. Коефіцієнтний аналіз економічних показників діяльності

В табл. 2.3 наведені алгоритми розрахунків показників рентабельності діяльності підприємства [11] з використанням форм фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності”:

Таблиця 2.3 - Алгоритми розрахунку показників рентабельності

В табл. 2.4 наведені алгоритми розрахунків показників ділової активності діяльності підприємства з використанням форм фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності”[16],[17]:

Таблиця 2.4 - Алгоритми розрахунку показників ділової активності

В табл. 2.5 наведені алгоритми розрахунків показників майнового стану підприємства з використанням форм фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності” [16],[17]:

Таблиця 2.5 - Алгоритми розрахунку показників майнового стану

Платоспроможність підприємства – це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов’язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов[13]. Її можна вивчати за минулий період, на якусь певну (звітну) дату або як майбутню можливість розрахувати у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов’язаннями.

Платоспроможність підприємства визначається системою показників ліквідності оборотних активів балансу. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий – поточні пасиви, тобто термінові невідкладні зобов’язання.

Показники ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні (короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних активів.

Коефіцієнт загальної ліквідності (Кл.заг.) (коефіцієнт покриття) – це відношення поточних активів (Апот) до поточних зобов’язань (Зпот):

, (2.1)

де:  - поточні активи балансу (Форма 1 строка 260);

 - поточні зобов ' язання балансу (Форма 1 строка 620);

Цей результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань.

При Кл.заг.<2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока існує певний фінансовий ризик. Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатись від 1,2 до 2,5 [14].

Коефіцієнт термінової ліквідності (Кл.терм.) – це відношення активів високої ліквідності (Алікв) до поточних зобов’язань:

, (2.2)

де: Алікв - активи високої ліквідності = поточні активи – запаси

(Форма 1   строки (260100110120130140150);       

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кл. абс.) характеризується відношенням грошових засобів та коротк. цінних паперів (Г,Цп) до поточних зобов’язань:

, (2.3)

де: Г,Цп – грошові засоби та короткострокові цінні папери (Форма 1 строки (230+240));

Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2 –0,25 [14].

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованостей – показує наскількі термінові надходження від боржників до підприємства відповідають терміновим вимогам кредиторів до підприємства:

, (2.4)

де: Здеб – короткострокова дебіторська заборгованість (Форма 1 строки (160+170+180+190+200+210));

Зкред – короткострокова кредиторська заборгованість(Форма 1 строки (520+530+540));

Значення цього коефіцієнту є сприятливими, якщо він перевищує 1,25[14].

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

В табл. 2.6 наведені алгоритми розрахунків показників фінансової стійкості підприємства з використанням форм фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності”[16],[17]:

Для оперативного розрахунку абсолютних показників фінансової стійкості(коефіцієнту покриття запасів оборотними коштами) вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування [13]:

власні оборотні кошти (НВОК);

власні оборотні кошти і довгострокові кредити та позики (НВОК + Дп);

власні оборотні кошти, довго та короткострокові кредити і позики (НВОК + Дп + ДФЗ).

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості [13]:

1. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів (З) достатньо власних оборотних коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < НВОК

2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:                                    З < НВОК+Дп

3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: З < НВОК + Дп + ДФЗ

4. Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерел фінансування; підприємству загрожує банкрутство: З > НВОК + Дп + ДФЗ

Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

Таблиця 2.6 - Алгоритми розрахунку показників фінансової стійкості

2.4.1 Аналіз рентабельності та ділової активності

Як видно з результатів розрахунків рентабельності і ділової активності (табл. Б.2, Б.3 Додатку Б), наведених на рис. 2.8, 2.9:

рентабельність власного капіталу при збитковій роботі підприємства 0;

рентабельність використання активів при збитковій роботі підприємства – 0;

темп обороту оборотних активів підприємства динамічно скорочується, що є позитивним показником;

ресурсовіддача активі та фондовіддача основних фондів по чистій виручці більше 1,0, що є позитивним, але невисоким показником;

Як видно з результатів розрахунків (табл.Б.1 Додатку Б), підприємство ДОКП «ОБЛПАЛИВО» має дуже малу мобільність активів (частка основних засобів складає більше 50% активів), що не дозволяє йому диверсифікувати напрямок діяльності.

2.4.2 Аналіз платоспроможності та ліквідності

Як видно з даних таблиць розрахунків коефіцієнтів ліквідності (табл.Б.5 Додатку Б) у ДОКП «ОБЛПАЛИВО” (рис.2.10):поточна термінова ліквідність (покриття запозичених засобів) перекриває норматив (>1,0) у 1,52,5 рази через незастосування фінансових важелів довгострокових і короткострокових кредитів, але абсолютна ліквідність не відповідає нормі (0,20,3), а фактично в декілька разів нижче, тобто у підприємства - нестача оперативних коштів. Причина по аналізу фінансової стійкості – невідповідність запасів і коштів їхнього покриття (проблеми з реалізацією готової продукції) та високий рівень дебіторської заборгованості за авансом відпущеного палива.

2.4.3 Аналіз фінансової стійкості

Розрахунок загальних абсолютних показників фінансової стійкості приведений у табл.2.7,2.8.        Як видно з даних табл.2.7,2.8 - характер абсолютної фінансової стійкості в ДОКП «ОБЛПАЛИВО» – зміннокризовий, тобто запаси на протязі перших двох кварталів року не відповідають оборотним коштам у середньому на 10% від вартості запасів. З огляду на великий період одного обороту запасів і оборотних коштів (табл.Б.2 Додатку Б) – близько 65 днів, в аналізованого підприємства ДОКП «ОБЛПАЛИВО» – явна криза з розрахунками за реалізовану продукцію.

У той же час, як видно за результатами розрахунків відносних показників фінансової стійкості (табл. Б.4 Додатку Б), положення ДОКП «ОБЛПАЛИВО» – досить стійке, оскільки основними ресурсами капіталу підприємства є власні засоби, що складають біля 70,0 % валюти пасивів балансу. При цьому слід зауважити, що практично 70% капіталу ДОКП “ОБЛПАЛИВО” вкладений в основні засоби (імобілізовані) і тільки 30% капіталу вкладені в оборотні фонди підприємства.

ТАКИМ ЧИНОМ,

результати проведеного аналізу загроз банкрутства підприємства ДОКП “Облпаливо” виявили наступні негативні показники та тенденції в його розвитку:

1.На протязі 2000 – 2002 року – діяльність підприємства збиткова, що не дозволяє йому використовувати банківські кредитні кошти для тимчасового покриття нестачі оборотних коштів;

2. На протязі 2000 – 2002 років підприємство при значному падінні авансів в кредиторській заборгованості в якості ресурсів стало використовувати кредитну заборгованість по сплаті податків до бюджету та позабюджетних фондів, що загрожує порушенням справи про банкрутство з боку податкової адміністрації.

3. Аналіз основного показника загрози банкрутства – покриття запасів власними та довгостроковими позиченими ресурсами(відсутні) показало, що діяльність підприємства на протязі року починається з кризової – тобто підприємство завозить вугілля, але відсутність бюджетних коштів на початку року не дозволяє основній масі льготників отримати бюджетні кошти на його сплату,що характерно для перших 67 місяців роботи.На цей період, підприємство – практично неплатоспроможне, запаси покриті поточною кредиторською заборгованістю, що є загрозою позову банкрутства з боку кредиторів та приводить до відсутності коштів на виплату заробітної плати та податків і зборів.

4.Основна задача для запобігання тенденціям банкрутства підприємства – це розробка заходів забезпечення прибуткової діяльності загалом за рік, що дозволить довести кредитоспроможність для банківських структур та отримати зовнішню кредитну підтримку на перше півріччя з урахуванням сезонного попиту населення на вугілля. При цьому сезонність виникає на 90% за відсутністю бюджетного фінансування у першій половині року.  

5.Розрахунок інтегрального показника Альтмана (у міру скептицизму по його застосування для українських підприємств) за даними балансу ДОКП «ОБЛПАЛИВО» за 2001 рік, дає наступні значення:

Таким чином, імовірність банкрутства підприємства по Альтману мала і заходи санації збиткової діяльності підприємства є виправданими.

РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛІ САНАЦІЇ ТА СХЕМ ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ І ДІЯЛЬНОСТІ ДОКП „ОБЛПАЛИВО” НА ВІДВЕРНЕННЯ ЗАГРОЗИ БАНКРУТСТВА

3.1 Аналіз ефективності функціонування структури реалізаційних складів в Дніпропетровській області в 1999 2001 роках

Технологічний аналіз роботи 45 реалізаційних вугільних складів ДОКП „ОБЛПАЛИВО” у Дніпропетровській області показав, що витрати на складах можна розділити на 5 агрегатних категорій:

витрати на ввезення вугілля на склад по прискладовим залізничним під ‘ їздним коліям чи доставка автомобільним транспортом для склада - магазина, який не має залізничних колій (склад магазин № 14);

витрати на розвантаження, штабелювання, збереження вугілля;

витрати на навантажувальні роботи (механізований навантажувач) при реалізації;

витрати на заробітну плату технологічному персоналу та охоронцям складу;

можливі витрати на доставку вугілля користувачам (основний відпуск – самовивозом, оскільки знос автомобілів та тракторів з прицепами більше 50% і вони є не на всіх складах);

Витрати на закупку вугілля на шахтах та оплата залізничного тарифу до прискладських участків виконуються централізовано апаратом управління (АУП) в м.Дніпропетровську періодично за попередніми заявками складів, тому у обліковій політиці ДОКП „ОБЛПАЛИВО” ці витрати не розподілюються між складами.

В табл.3.1 наведені дані бухгалтерськоекономічного аналізу у розрізі облікових агрегатів витрат загалом по системі складів ДОКП „ОБЛПАЛИВО” у 2001 2002 роках.

Таблиця 3.1 – Аналіз структури витрат ДОКП “Облпаливо”

Особливість реалізаціонної технології роботи ДОКП „ОБЛПАЛИВО” обумовлена реалізацією від 80% (1999) до 70%(2000) обсягу вугілля льготним категоріям населення, які отримують вугілля по талонах після перерахування коштів з місцевих бюджетів територіальних громад на рахунок ДОКП „Облтопливо”(табл.3.2). Перерахування коштів виконується з затримками та в неповному обсязі, що приводить до неритмічної реалізації палива та його завезення на склади (Рис.3.1,3.2). Несвоєчасне фінансування заборгованості за фактично відпущене вугілля льготникам приводить до неодноразової зупинки реалізації та заборони відпуску палива льготникам Дніпропетровського, Софіївського, Синельниківського, Солонянського, Нікопольського та інших районів.

Таблиця 3.2 - Порівняльні показники структури реалізації вугілля в 1999 та 2000 роках різним категоріям населення загалом по складах ДОКП „ОБЛПАЛИВО”

В табл. В.1, В.2, В.3 Додатку В наведені статистичні дані по щомісячній динаміці ввезення та реалізації вугілля по 45 складам ДОКП „ОБЛПАЛИВО” в 1999, 2000 та 2001 роках. В табл. Г.1 Додатку Г наведені сумарні та поагрегатні витрати по 45 складам ДОКП „ОБЛПАЛИВО” в 1999, 2000 та 2001 роках.

Рис.3.1 Динаміка руху ввозу, релізації та залишків вугілля загалом на всіх складах ДОКП "Облтопливо" в 1999 році

Рис.3.2 Порівняльна помісячна динаміка реалізації вугілля ДОКП “Облпаливо” в 1999 – 2001 роках

3.2 Схеми оптимізації структури реалізаційних складів при їх частковому об’єднанні

Для об'єктивного підходу до багатофакторного аналізу ефективності роботи кожного з 45 складів ДОКП “ОБЛПАЛИВО” застосуємо метод цільової функції та корреляційно-регресійний аналіз результатів роботи складів у 1999 – 2001 роках.

У кореляційно-регресійному аналізі [10] дослідник виходить із припущення, що одні змінні величини можуть розглядатися як причини, а інші як наслідки. Змінні першого роду вважаються факторами, а змінні другого роду – результативними ознаками. У кореляційно-регресійному аналізі можливі два принципових шляхи поділу всіх досліджуваних величин на незалежні змінні (фактори) і залежні змінні (результативні ознаки).

Перший шлях полягає в тому, що на випробуваннях відбуваються які-небудь впливи, що вважаються незалежними факторами, а досліджувані ознаки цих впливів розглядаються як результативні ознаки.

Другий шлях припускає нездійснення ніяких експериментальних впливів, при цьому ми приймаємо природний рівень яких або ознак за фактори, а рівень розвитку інших – за результативні ознаки.

Для проведення кореляційно-регресійного аналізу проводиться спочатку

статистичний аналіз рядів(виборок) факторів та результативних ознак.

Алгоритм розрахунків наступний [9]:

а) Вибірка результативних ознак представлена послідовністю n значень Xi (I=1,…,n)...

б) Середнє арифметичне значення вибірки визначається по формулі:

 (3.1)

в) Стандартне середньоквадратичне відхилення  у вибірці від середнього  визначається по формулі:

 (3.2)

г) Дисперсія вибірки  (при n<50) визначається по формулі:

 (3.3)

д.) Асиметрія  й ексцес  вибірки з їхніми помилками репрезентативності визначаються по формулах:

 (3.4)

 (3.5)

 (3.6)

 (3.7)

е) Показники асиметрії й ексцесу свідчать про достовірну відмінність емпіричних розподілів від нормального в тому випадку, якщо вони перевищують по абсолютній величині свою помилку репрезентативності в 3 і більш раз:

 (3.8)

 (3.9)

Для аналізу діяльності складів у 1999 –2001 р.р. виберемо (рис. 3.3 – 3.6):

А) факторну ознаку Х – процентна доля реалізації вугілля складом до загальної суми реалізації підприємства;

б) результативну ознаку Y – різницю між факторною ознакою Х та Z – процентною долею витрат складу у загальній сумі витрат всіх складів:

Y = f(X,Z)=XZ (3.10)

д) цільова функція – результативна функція Y повинна бути не негативною.

Рис. 3.3 Розподіл відносних частин реалізації вугілля та відносних частин собівартості по складах ДОКП “Облпаливо” у 1999 році

Таблиця 3.3 - Статистичні характеристики рядів розподілу відносних долей реалізації та витрат по складах ДОКП „ОБЛПАЛИВО”

Коефіцієнт кореляції між двома рядами вібирок X,Y величин розраховується за формулою [10]:

  (3.11)

де  - дисперсія вибірки величин Х; (3.12)

 - дисперсія вибірки величин Y; (3.13)

 - коваріація виборок X,Y (3.14)

Для лінійного зв’язку використовується лінійний коефіцієнт кореляції (Пірсона):

  (3.15)

який набуває значень у межах +1, тому характеризує не лише щільність, а й напрямок зв’язку. Додатне значення свідчить про прямий зв’язок, а від’ємне – про зворотний.

Щільність зв’язку оцінюється індексом детермінації: R=, проте інтерпретується тільки R2. Якщо коефіцієнт детермінації більше 0,6, то 60% варіації залежної величини пояснюється варіацією незалежного параметра кореляції і зв’язок є щільним[10].

Використовуючі пакет EXCEL97 та встроені функції розрахунків по формулам (3.11) - (3.15), розраховуємо показники коефіцієнтів кореляції (табл.3.5) та будуємо регресійну лінійну модель (рис.3.7).

Таблиця 3.4 - Характеристики розрахунків кореляції між процентом реалізації та різницею проценту реалізації та проценту витрат по складах ДОКП „ОБЛПАЛИВО” в 2001 році

Як видно з результатів розрахунків – кореляційний зв‘язок між рівнем процентної долі реалізації складу у загальному обсязі реалізації складів Х та результативним агрегатом ефективності роботи складу Y (різниця між процентною долею реалізації та процентною долею витрат складу у загальних витратах) – прямий, значимий середньої щільності(57% результатів по показнику R2 пояснюються рамками лінійної моделі).

Таким чином, за даними проведеного статистичного аналізу – підвищення обсягів реалізації на складах (об’єднання складів) приводить до підвищення рентабельності їх роботи. Отриманий статистичний висновок повністю співпадає з теорією постійних та змінних витрат та теорією підвищення рентабельності роботи при збільшенні обсягу реалізованої прродукції (послуг), оскільки падає доля постійних витрат у загальних витратах.

Інформація графіків на рис. 3.6 дозволяє виділити явно нерентабельні склади наведеним статистичним методом цільової функції без детального аналізу внутрішніх причин нерентабельності – тільки за факторним признаком –наявність обсягу реалізації, тобто ринкового попиту на великі обсяги вугілля.

Таким чином, проектна пропозиція виведення ДОКП “ОБЛПАЛИВО” з зони збиткової діяльності та можливого банкрутства – це санаційне об’єднання нерентабельних складів з малими обсягами реалізації з найближчими рентабельними складами з великими обсягами реалізації (з додатковим інвестуванням об'єднаних складів).

3.3 Розрахунки показників ефективності проекта об’єднання складів

Для розробки проекта об'єднання складів виберемо наступні результати статистичного аналізу (табл. 3.3):

а) Показник Х – процентна доля реалізації склада має по виборці 45 складів за 2001 рік наступні характеристики:

максимум - +6,706 %

мінімум - + 0,442%

маточікування - + 2,222%

середньоквадратичне відхилення – (+)1,263 %

характер розподілу відповідає нормальному

б) Показник Y – перевищення процентної долі реалізації над процентною долею витрат склада має по виборці 45 складів за 2001 рік наступні характеристики:

максимум - +2,846 %

мінімум - () 2,167%

маточікування - + 0,0%

середньоквадратичне відхилення – (+)1,06 %

характер розподілу не відповідає нормальному, тобто є систематичні фактори

в) Враховуючи вищенаведене (табл.3.5) малообсяжним складом будемо рахувати склад з показником Х менше 1%, а нерентабельним складом будемо рахувати склад з показником Y менше –0,3% (навіть якщо Х більше 1%).

г) загальний виграш від об'єднання складів методом цільової функції розраховується як сума негативних значень Y по колонці 4 табл.3.5, тобто приведенням рентабельності роботи цих складів до загального рівня (доля витрат = долі реалізації вугілля). Як видно з даних табл.3.5 доля економії становитиме - 5,97% від загальної суми витрат по ДОКП “Облпаливо”.

3.4 Оцінка фінансової досконалості проектних рішень

Інвестиційний проект розробляється задовго до реального початку його здійснення. Реалізація проекту може тривати роками й десятиліттями. Гроші витрачаються сьогодні і будуть витрачатися протягом довгого часу, а прибуток, що ми його очікуємо, з’явиться не відразу. Але ми знаємо, що виплачена сьорікні одна гривня дорожча за обіцянку заплатити її через рік. Різноцінність національної валюти в часі пояснюється такими причинами[ 14]:

зниження купівельної спроможності й загальне підвищення цін;

отримання процентного прибутку (якщо гривню віднести в банк);

ризик (кредитор може не виконати свої боргові зобов’язання).

Так чи інакше відбувається зміна цінності національної валюти, тож у проектному аналізі це необхідно враховувати. У проектному аналізі прийнятий метод зрівнювання різночасових грошей, так зване дисконтування[ 26 ].

Майбутня цінність Бс сьорікнішніх грошей визначається за формулою:

 (3.16)

де С – сьорікнішня сума грошей, що інвестуються;

d – постійна норма дисконту, що дорівнює прийнятій для інвестора нормі прибутку на капітал;

t – тривалість розрахункового періоду (в роках);

Сьогоднішня цінність Сб майбутніх грошей визначається таким чином:

 (3.17)

Перерахунок поточних і майбутніх сум в еквівалентній вартості шляхом дисконтування дозволяє визначити цінність проектів на основі поточних і майбутніх витрат і результатів. Підраховані за кожний рік життя проекту, вони дисконтуються, а потім підсумовуються з метою одержання загального показника цінності проекту, на основі якого роблять висновок щодо прийнятності проекту.

Критерії, що використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи в залежності від того враховується чи ні часовий параметр: 1) засновані на дисконтованих оцінках; 2) засновані на облікових оцінках. До першої групи відносяться критерії:

чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV);

індекс рентабельності інвестиції (Probability Index, PI);

внутрішня норма прибутку (Internal Rate of Return, IRR);

модифікована внутрішня норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR);

дисконтований строк окупності інвестиції (Discounted Payback Period, DPP).

До другої групи відносяться критерії:

строк окупності інвестиції (Payback Period, PP);

коефіцієнт ефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR).

3.4.1 Метод розрахунку чистого приведеного ефекту

В основі даного методу закладене прямування основній цільовій настанові, обумовленої власниками компанії - підвищення цінності фірми, кількісною оцінкою якої служить її ринкова вартість.

Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генерованих нею протягом прогнозованого періоду. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного інвестором самостійно виходячи зі щорічного відсотка повернення, який він хоче чи може мати на інвестований їм капітал. Припустимо робиться прогноз про те, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом n років річні доходи в розмірі Р1, Р2, …, Рn. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (Present Value, PV) і чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV= ЧДД –чистий дисконтований доход) відповідно розраховуються по формулах[ 14 ]:

 (3.18)

 (3.19)

Якщо NPV>0, то проект варто прийняти; якщо NPV<0, то проект варто відкинути; NPV=0, то проект ні прибутковий, ні збитковий. Дамо економічне трактування критерію NPV з позиції власників компанії, що по суті і визначає логіку критерію NPV:

якщо NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії зменшиться, тобто власники компанії понесуть збиток;

якщо NPV=0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії не зміниться, тобто добробут її власників залишиться на колишньому рівні;

якщо NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії, а отже, і добробут її власників збільшиться.

Проект із NPV=0 має додатковий аргумент у свою користь – у випадку реалізації проекту добробут власників компанії не зміниться, але в той же час обсяги виробництва зростуть, тобто компанія збільшиться в масштабах.

При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

 (3.20)

де j – прогнозований середній рівень інфляції.

При розрахунку NPV, як правило, використовується постійна ставка дисконтування, однак при деяких обставинах, наприклад, очікується зміна рівня дисконтних ставок, можуть використовуватися індивідуалізовані по роках коефіцієнти дисконтування. Якщо в ході імітаційних розрахунків приходиться застосовувати різні коефіцієнти дисконтування, то формула (3.20) не застосовується, і проект прийнятний при постійній дисконтній ставці може стати неприйнятним.

Показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу комерційної організації у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивен у просторовотимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і що дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

3.4.2 Метод визначення строку окупності інвестицій

Цей метод, що є одним з найпростіших і широко використовуємих у світовій обліковоаналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень[26],[27]. Алгоритм розрахунку строку окупності (СО) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника СО має вид:

, при якому  (3.21)

Нерідко показник СО = РР розраховується більш точно, тобто розглядається і дробова частина року; при цьому робиться припущення, що грошові потоки розподілені рівномірно протягом кожного року.

Тоді формула (3.21) модифікується для розрахунків як:

  (3.22)

Деякі фахівці при розрахунку показника СО= РР рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику WACC, а відповідна формула для розрахунку дисконтованого строку окупності (DPP) має вид:

, при якому  (3.23)

Очевидно, що у випадку дисконтування строк окупності збільшується, тобто завжди DPP>PP. Іншими словами, проект прийнятний за критерієм СО може виявитися неприйнятним за критерієм DPP= ДСО[ 13 ].

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку ДСО(DPP) модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

 (3.24)

3.4.3 Оцінювання результатів проекту об‘єднання складів за реальними CASHFLOW грошовими потоками та дисконтованими оцінками NPV – грошових потоків

Згідно з даними табл. 3.5 при об'єднанні складів сумарні витрати зменшаться на 5,97 %, тобто за даними 2001 року (табл. Г.1 Додатку Г) на щорічну суму не менше:

Згідно з розрахунками витрат заробітної плати по штатному розкладу (табл.2.1) заробітна плата за рік на ліквідовуємих складах становить:

Таким чином, розрахована сума економії цільовим методом підтверджується методом розрахунку економії фонду заробітної плати тільки за рахунок звільнення працівників.

В той же час при об ' єднанні слід враховувати наступне:

ДОКП “ОБЛПАЛИВО”, яке на 70% обслуговує льготні категорії населення не має право на безкомпенсаційній основі ліквідовувати склади, оскільки це приводить до територіальних “провалів” по обслуговуванню;

для компенсації ДОКП “ОБЛПАЛИВО” повинно впровадити на 5 об'єднаних складах додаткову послугу – доставку палива на замовлення на відстань до 40 км замість існуючого радіусу обслуговування –1517 км;

економічний аналіз стану ДОКП “ОБЛПАЛИВО” показав, що коштів для придбання 5 вантажних автомобілів немає, тобто можлива тільки лізінгова схема з поступовою виплатою вартості автомобілів за рахунок скорочення витрат при об'єднанні.

ліквідація 7 складів (згідно штатному розкладу табл. 2.1 з 52 робітників складів ліквідовуються посади зав.складів та сторожів, а 40 % робочих - водіїв переміщуються на об'єднані склади) дає щорічну економію фонда оплати праці (з врахуванням апарату АУБП – зав.складів) не менше:

Розрахована економія в проекті прирівнена до позитивних грошових потоків, які щорічно дає проект об'єднання складів.

В табл. 3.6 приведені розрахунки ефективності лізингової схеми інвестування з дисконтуванням грошових потоків по NPV методу:

а) Вартість 5 автомобілів – 200 000 грн.

б) Лізингові платежі складаються з двох частин:

повної амортизації вартості автомобілів, починаючи з кінця 2го року (по 50 000 грн. на рік);

лізингової премії = 15% річних + 8%(на інфляцію)=23% річних (по

46 000 грн. на рік з кінця першого року);

в) Ставка дисконту r =10% річних;

г) Ставка інфляції j =8% річних;

д) На обслуговування (експлуатацію)автомобілів витрачаються щорічні суми, приведені в табл.3.6

В табл. 3.6 в середовищі “електронних” таблиць EXCEL наведені результати розрахунків реальних грошових потоків (кредит – позитивний грошовий поток доходів підприємства, дебет – негативний грошовий поток витрат підприємства) та результати грошових потоків, дисконтованих по алгоритму “пренумерандо”(розділ 3.4), тобто приведених за допомогою дисконтних множників до моменту часу “0” (початок проекту).

Як видно з результатів розрахунків – приведений чистий NPV – результат за 5 років лізингової схеми фінансування проекту об ' єднання складів становить +57,8 тис.грн. для лізингодавця та +180 тис.грн. для ДОКП „ОБЛПАЛИВО”, тобто запропонована схема об'єднання складів – ефективна та прибуткова.

Отримані реальні грошові потоки прибутку з табл.3.6 можуть бути закладені в прогнозний баланс санації ДОКП “Облпаливо”, наведений в розділі 3.5. При цьому в прогноз баланса санації закладені наступні заходи:

отриманий прибуток закладений в нарощування власного капіталу;

при ліквідації збитковості діяльності починається доступ підприємства до банківських кредитів(темп росту валюти балансу +2 – 2,5 % на рік);

одночасно беззбитковість діяльності дозволяє підвищити рівень оборотних коштів за рахунок впровадження вексельних розрахунків (підвищення довіри до підприємства);

закладена перспектива отримання авансової передплати місцевими органами влади пільгового постачання палива населенню;

3.5 Прогнозні характеристики підприємства після впровадження проекту санації

При впровадженні санаційних заходів в ДОКП „Облпаливо”:

з збиткової діяльності підприємство переходить до прибуткової діяльності, що дозволяє використовувати як лізингові довгострокові кредити, так і банківські короткострокові кредити;

власна прибуткова діяльність (нарощування власного капіталу) та використання зовнішніх фінансових важелів дозволяє перейти до політики стійкого покриття запасів як власним обіговим капіталом, так і створити резерв покриття запасів за рахунок запозичених коштів;

Додаткове регулювання запасів проведене впровадженням вексельних операцій (отримані векселі – еквівалентні не запасам, а готівці).

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Банкрутство – це природній процес ринкової економіки, який є наслідком впливу об'єктивних екзогенних (зовнішніх) факторів ринку та суб'єктивних ендогенних(внутрішніх) факторів менеджменту підприємством. Своєчасна ідентифікація ознак банкрутства та застосування заходів по уникненню негативних наслідків, знання та вміння застосування заходів антикризового управління підприємством – основа діяльності сучасних економічних менеджерів підприємств в ринковій економіці України.

У дипломній роботі на основі ретроспективного економічного аналізу діяльності багатофілійного комунального підприємства ДОКП „Облпаливо” по забезпеченню твердим паливом населення та комунальних підприємств Дніпропетровської області за 1999 – 2002 роки зафіксований перехід від прибуткової (за 1999 рік) до хронічнозбиткової (у 2000 – 2002 роках) діяльності.

При цьому реалізаційна ціна вугілля підвищилася з 2000 року на 20% після зняття законодавчої „нульової” ставки оподаткування ПДВ операцій з вугіллям, що визвало падіння обсягів придбання вугілля для льготних категорій населення області за рахунок бюджетних коштів територіальних громад (обсяги 7080% щорічного обороту реалізації в області);

Основні результати проведеного ретроспективного аналізу динаміки активів і пасивів балансу підприємства у структурно вертикальному та горизонтально-хронологічному розрізах, дозволяють констатувати наступне:

1. За проаналізований період (1998 2002 роки) у структурі пасивів балансу (джерел) виникли наступні зміни:

при загальному падінні валюти балансу на 9,8 %, власний капітал, сформований по обліку тільки як нерозподілений прибуток минулих років (в статуті комунального підприємства відсутнє поняття статутного фонду), зменшився на 17,9 % за рахунок хронічних збитків підприємства з 01.01.2000 року після введення 20% ставки ПДВ на операції з вугіллям;

довгострокові та короткострокові фінансові притягнуті ресурси не

використовуються, оскільки збитковість діяльності зробила

підприємство некредитоспроможним;

на більше ніж 60% знизились аванси, сплачені підприємству (тобто передоплата за продаж вугілля практично не використовується);

більш ніж в 9,5 раз підвищилась кредиторська заборгованість перед бюджетом, хоч це не дуже безпечне джерело тимчасових пасивних ресурсів, оскільки веде до примусового банкрутства підприємства при ініціюванні позову до господарчого суду з боку податкової адміністрації;

кредиторська заборгованість за надані товари та послуги (комерційне кредитування постачальниками) носить хвильовий характер, та суттєво не збільшується;

2. У структурі активів за проаналізований період (1998 2002 рік) виникли наступні істотні зміни:

на фоні загального падіння валюти активів на 9,8 % необоротні активи зменшилися на 11,6% за рахунок зносу основних засобів, які практично не відновлювалися на протязі 1999 –2002 років та мають зношення більше 50%;

оборотні активи зменшилися на 8,6 %, що свідчить про дегресивний характер динаміки розвитку підприємства;

Результати ретроспективного аналізу результатів фінансової діяльності і структури витрат підприємства за проаналізований період 1999 - 2002 роки дозволяють констатувати наступне:

обсяги річного середнього чистого виторгу(без ПДВ) за 1999 2001 роки зменшилися у 2000 році (після введення 20% ПДВ на операції з вугіллям) до 9,52 млн.грн. у зрівнянні з 9,73 млн.грн. у 1999 році, та зросли до 11, 66 млн.грн. у 2001 році.;

в той же час обсяги витрат загальної собівартості за 1999 –2001 роки постійно зростали з рівня 9,86 млн.грн. у 1999 році до 9,99 млн.грн. у 2000 році, та до 11,84 млн.грн. у 2001 році;

оскільки суми інших фінансових доходів підприємства з 0,2 млн.грн. у рік у 1999 році впали до 0, формальна самоокупність роботи ДОКП “ОБЛПАЛИВО” у 1999 році (прибуток до оподаткування +6,3 тис.грн.) перейшла у хронічний кризис збитковості (збиток –751,6 тис.грн. у 2000 році та збиток –244,5 тис.грн. у 2001 році).

збитковий характер діяльності підприємства продовжується і на

протязі 1 півріччя 2002 року, але є тенденція до зменшення рівня

збитків (до рівня – 40 – 50 тис.грн. у 2002 та подальших років);

структурний аналіз собівартості показує, що процентна доля вартості закупівлі вугілля в собівартості зросла з 46%у 1999 році до 47% у 2000 році та до 59% у 2001 році, тобто процентна доля внутрішньої частини собівартості технологічних процесів та управління підприємства зменшується;

Згідно з результатами розрахунків рентабельності і ділової активності:

рентабельність власного капіталу при збитковій роботі підприємства 0;

рентабельність використання активів при збитковій роботі підприємства – 0;

темп обороту оборотних активів підприємства динамічно скорочується, що є негативним показником дегресивного характеру розвитку підприємства при одночасному скороченні обсягу оборотних коштів;

ресурсовіддача активі та фондовіддача основних фондів по чистій виручці більше 1,0, що є позитивним, але невисоким показником;

підприємство ДОКП «ОБЛПАЛИВО» має дуже малу мобільність активів (частка основних засобів складає більше 50% активів), що не дозволяє йому диверсифікувати напрямок діяльності.

Згідно з результатами таблиць розрахунків коефіцієнтів ліквідності у ДОКП «ОБЛПАЛИВО”:

поточна термінова ліквідність (покриття запозичених засобів) перекриває норматив (>1,0) у 1,52,5 рази через незастосування фінансових важелів довгострокових і короткострокових кредитів, але абсолютна ліквідність не відповідає нормі (0,20,3), а фактично в декілька разів нижче, тобто в підприємства хронічна нестача оперативних коштів. Причина за аналізом фінансової стійкості – невідповідність запасів і коштів їхнього покриття (проблеми з реалізацією готової продукції) та високий рівень дебіторської заборгованості за авансом відпущене паливо.

Розрахунок загальних абсолютних показників фінансової стійкості показує, що характер абсолютної фінансової стійкості в ДОКП «ОБЛПАЛИВО» – зміннокризовий, тобто запаси на протязі перших двох кварталів року не відповідають оборотним коштам у середньому на 10% від вартості запасів. З огляду на великий період одного обороту запасів і оборотних коштів – близько 65 днів, в аналізованого підприємства ДОКП «ОБЛПАЛИВО» – явна криза з розрахунками за реалізовану продукцію;

У той же час, як видно за результатами розрахунків відносних показників фінансової стійкості, положення ДОКП «ОБЛПАЛИВО» – досить стійке, оскільки основними ресурсами капіталу підприємства є власні засоби, що складають біля 70,0 % валюти пасивів балансу. При цьому слід зауважити, що практично 70% капіталу ДОКП “ОБЛПАЛИВО” вкладений в основні засоби (імобілізовані) і тільки 30% капіталу вкладені в оборотні фонди підприємства.

Оскільки розрахункова імовірність банкрутства підприємства по Альтману мала, то хронічна збитковість підприємства, таким чином, є результатом підвищеної собівартості, тобто завищених витрат оптоворознічної торгівлі.

Як видно з результатів проведеного кореляційнорегресійного аналізу - статистичних розрахунків по 45 складам ДОКП „ОБЛПАЛИВО” – кореляційний зв‘язок між рівнем процентної долі реалізації складу у загальному обсязі реалізації складів Х та результативним агрегатом ефективності роботи складу Y (різниця між процентною долею реалізації та процентною долею витрат складу у загальних витратах) – прямий, значимий середньої щільності (57% результатів по показнику R2 пояснюються рамками лінійної моделі).

Таким чином, за даними проведеного статистичного аналізу – підвищення обсягів реалізації на складах (об’єднання складів) приводить до підвищення рентабельності їх роботи. Отриманий статистичний висновок повністю співпадає з теорією постійних та змінних витрат та теорією підвищення рентабельності роботи підприємства при збільшенні обсягу реалізованої продукції (послуг), оскільки падає доля постійних витрат у загальних витратах (як наприклад, витрати на обов‘язкових 3 сторожівохоронців, директора склада та амортизацію обладнання склада та під’їздних залізничних колій – при практично “нульовій” реалізації вугілля складом).

При запропонованій в дипломному проекті моделі об'єднання складів сумарні витрати ДОКП “Облпаливо” зменшаться на 5,97 %, тобто за даними 2001 року не менш ніж на 150 000 грн. щорічно. В той же час при об ' єднанні слід враховувати наступне:

ДОКП “ОБЛПАЛИВО”, яке на 70% обслуговує льготні категорії населення не має право на безкомпенсаційній основі ліквідовувати склади, оскільки це приводить до територіальних “провалів” по обслуговуванню;

для компенсації ДОКП “ОБЛПАЛИВО” повинно впровадити на 5 об'єднаних складах додаткову послугу – доставку палива на замовлення на відстань до 40 км замість існуючого радіусу обслуговування –1517 км;

економічний аналіз стану ДОКП “ОБЛПАЛИВО” показав, що коштів для придбання 5 вантажних автомобілів немає, тобто можлива тільки лізінгова схема з поступовою виплатою вартості автомобілів за рахунок скорочення витрат при об'єднанні.

ліквідація 7 складів дає щорічну економію фонда оплати праці не менше 40 000 грн. на рік.

Прогнозні розрахунки, проведені в дипломному проекті показують, що впровадження запропонованої схеми досудової санації керівництвом підприємства дає наступні результати:

щорічний додатковий CASHFLOW – грошовий потік чистого прибутку становить +45 тис.грн., що перекриває прогнозний рівень річних збитків підприємства у 2002 та подальших роках;

як видно з результатів прогнозних дисконтних розрахунків – приведений чистий NPV – результат становить +57,8 тис.грн. для лізингодавця та +180 тис.грн. для ДОКП „ОБЛПАЛИВО”, тобто запропонована схема об'єднання складів – ефективна та прибуткова, як для лізингодавця як інвестора, так і для ДОКП „ОБЛПАЛИВО”.

Таким чином, запропонована в дипломному проекті схема досудової санації ДОКП “Облпаливо” впровадженням реструктуризації (об’єднання) реалізаційних складів по області скорочує прогнозний рівень збитків підприємства на 95100%, тобто практично відвертає загрозу банкрутства.

Впровадження санаційних заходів в ДОКП „Облпаливо” дозволяє отримати наступні прогнозні результати:

з збиткової діяльності підприємство переходить до прибуткової діяльності, що дозволяє використовувати як лізингові довгострокові кредити, так і банківські короткострокові кредити;

власна прибуткова діяльність (нарощування власного капіталу) та використання зовнішніх фінансових важелів дозволяє перейти до політики стійкого покриття запасів як власним обіговим капіталом, так і створити резерв покриття запасів за рахунок запозичених коштів;

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України // від 16 січня 2003 року N 436IV(діє з 01.01.2004)

2. Господарський процесуальний кодекс України» // від 6.11.1991 N 1798 XII із змінами до 17 травня 2001 року N 2413III

3. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” // від 28 грудня 1994 року N 334/94ВР(із змінами та доповненнями станом на 27 листопада 2003 року N 1344IV)

4. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом “ // від 14 травня 1992 року N 2343XII (із змінами станом на від 7 березня 2002 року N 3088III)

5. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про місцеве самоврядування в Україні” // від 21 травня 1997 року N 280/97ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 11 липня 2001 року N 2628III)

6. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства – Київ, “Либідь”, 1998

7. Буряковський В.В., Кармазін В.Я., Каламбет С.В. Фінанси підприємств – Дніпропетровськ, “Пороги”, 1998

8. Економіка підприємства. Підручник в 2х томах. Під ред.С.Ф.Покропивного К.:видво “Хвиляпрес”, 1995

9. Єріна А.М., Пальян З.О. Теорія статистики: Практикум. – К.: Знання, 1997.

10. Елисеева И.И., Юзбашев М.М. Общая теория статистики: Учебник. – 4е  изд., перераб и доп. – М: Финансы и статистика, 1999.

11. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч.посібник. К.: МАУП,2000

12. Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінансове прогнозування: методи і моделі, Київ, “Знання”, 1995

13. Ковалев В.В. Финансовый анализ, Москва, “Финансы и статистика”,1995

14. Москвін С.О.,С.М. Бевз, В.Г.Дідик та інші Проектний аналіз, Київ, Лібра, 1998

15. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 “Запаси” //Наказ Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України станом на 30 листопада 2000 року N 304)