Курсовая работа: Теоретичні аспекти ефективності діяльності підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ 

1.1. Ефективність як економічна категорія. Класифікація видів і форм прояву ефективності

1.2. Методичні підходи до визначення ефективності

1.3. Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства

2. ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ПАНДА»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Панда»

2.2 Аналіз системи показників фінансової стійкості підприємства

2.3 Аналіз ефективності використання виробничих фондів підприємства

2.4 Аналіз показників прибутковості та рентабельності підприємства

2.5 Аналіз показників ефективності використання матеріальних ресурсів

2.6 Оцінка ефективності використання трудових ресурсів підприємства

3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ПАНДА»

3.1 Впровадження заходів щодо зменшення витрат сировини та збільшення виходу цукру

3.2 Розрахунок економічної ефективності впроваджених заходів та їх вплив на результати діяльності підприємства      

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення того або іншого успіху. В основі прогресу лежить підвищення ефективності виробництва. Тут розуміється економічна і соціальна результативність господарської діяльності. При знаходженні ефективності потрібно порівнювати очікувану цінність того, що буде отримано, з очікуваної цінністю того, що буде загублено.

На рівні підприємства формою єдиного критерію ефективності його діяльності може слугувати максимізація прибутку. Ефективність виробництва находить конкретний кількісний вираз в взаємопов’язаній системі показників, характеризуючих ефективність використання основних елементів виробничого процесу. Система показників економічної ефективності виробництва повинна відповідати наступним принципам:

-   забезпечувати взаємозв’язок критерію і системи конкретних показників ефективності виробництва;

-   визначати рівень ефективності використання всіх видів, застосовуваних в виробництві ресурсів;

-   забезпечувати вимірювання ефективності виробництва на різних рівнях управління;

-   стимулювати мобілізацію внутрішньовиробничих резервів підвищення ефективності виробництва.

Актуальність теми дослідження дипломної роботи полягає в тому, що для оцінки такого важкого та багатогранного процесу як економічний прогрес одного показника, хай навіть найдосконалішого, недостатньо. Потрібна система вимірників для його різних сторін.

Для характеристик використання живої праці застосовується показник продуктивності праці. Своєрідним барометром ефективності господарювання є норма прибутку та ін.

Мета курсової роботи – проведення дослідження методичних підходів щодо управління ефективністю підприємства, розробка та обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності діяльності ТОВ «Панда».

Розгляд даної теми передбачає вирішення наступних завдань:

1)         охарактеризувати економічну сутність і методологію визначення ефективності та її види;

2)         деталізувати критерії і системи показників ефективності;

3)         провести аналіз та оцінку економічної ефективності ресурсного забезпечення та фінансово-економічних показників діяльності ТОВ «Панда»;

4)         дослідити основні проблеми ефективного використання сировини аналізованого підприємства та запропонувати шляхи його удосконалення.

Предметом дослідження в роботі виступає – управління ефективністю ТОВ «Панда».

Об’єктом дослідження виступає ТОВ "Панда", що є провідним підприємством в Черкаській області по виробництву цукру.

Методи дослідження – в процесі роботи над курсовою роботою було використано аналітичний, економіко-математичний і статистичний методи дослідження.

1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

1.1 Ефективність як економічна категорія. Класифікація видів і форм прояву ефективності

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільно корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги.

Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, – результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.

Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим – співвідношення ефекту і витрат, що його викликали.

Ефект (від лат. еffectus – виконання, дія) означає результат, наслідок певних причин, дій.

Ефект може вимірюватися в матеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. Зокрема, ефект може оцінюватися обсягом додатково виробленої чи спожитої продукції (тобто штуками, кубічними або квадратними метрами, тоннами тощо), показниками поліпшення здоров'я населення (наприклад, зниженням захворюваності або смертності, виробничого травматизму, підвищенням середньої тривалості життя) тощо.

У тому випадку коли зазначені результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.

Економічний ефект – виражений у вартісній (грошової) формі результат будь-яких дій (зокрема, зазначених вище господарських заходів).

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін – продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг.

Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи – це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси. При цьому слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва. Узагальнено ефективність діяльності можна представити у вигляді формули 1.1.

                 (1.1)

Хоча за самим визначенням результат і ефект є близькими поняттями (ефект – певна форма результату), потреби економічної практики змушують у деяких випадках розмежовувати зазначені терміни. При цьому під умовним поняттям «економічний результат» звичайно мають на увазі загальний (брутто) результат (зокрема, виручка, доход), а під поняттям «економічний ефект» – чистий (нетто) результат (зокрема, прибуток). Принциповий взаємозв'язок між зазначеними двома поняттями може бути виражений формулою 1.2.

Е = Р – З ,                                                                                      (1.2)

де Е – величина умовного економічного ефекту;

Р – величина умовного економічного результату;

З – повні витрати на реалізацію заходу, який викликав ефект.

Якщо результати економічної діяльності перевищують витрати, говорять про позитивний (додатний) ефект (зокрема, підприємство отримує прибуток), у протилежному разі – про негативний (від’ємний) ефект (збитки, шкода, втрати та ін.

Результат виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти:

1) кінцевий результат процесу виробництва;

2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об’єднання підприємства).

Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності – прибуток.

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання (Рис.1.1).

Ресурси                      Персонал                     Засоби                    Предмети

                                (робоча сила)                   праці                         праці

Взаємодія                                                                                      Результати

і витрати                                                  ВИРОБНИЦТВО                                                       (ефект)

                                      Ефективність виробництва

(продуктивність системи)

Рис. 1.1. Схема формування результатів і ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи)

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (в об’єднанні підприємств). До таких показників відносяться обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економія тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо.

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючого середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, але й негативними (наприклад, поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

Вони мають ту особливість, що далеко не всі з них піддаються кількісному вимірюванню. У зв’язку з цим на підприємствах визначають, оцінюють і регулюють (у межах своїх можливостей) як економічну, так і соціальну ефективність виробництва (продуктивність системи).

В залежності від об’єкту, стосовно якого визначають результативність його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і народногосподарський ефекти.

Локальний (госпрозрахунковий) ефект означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності даного підприємства, внаслідок якої воно має певний зиск. Якщо ж виробництво продукції на даному підприємстві вимагає додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов’язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то йдеться про визначення народногосподарського ефекту, тобто спільного ефекту у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг).

Внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, організаційних чи економічних заходів має місце первісний (одноразовий) ефект.

Проте майже завжди початковий ефект може повторюватися і примножуватися завдяки багатонапрямковому та багаторазовому використанню таких заходів не лише на даному, але й інших підприємствах, сферах діяльності. Саме тому досить важливого практичного значення набуває визначення і оцінка так званого мультиплікаційного ефекту, що має свої специфічні форми прояву (рис.1.3).

Дифузійний ефект може реалізовуватись у тих випадках, коли певне господарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перш ніж знайти широке застосування у чорній металургії метод безперервного розливання рідкого металу був започаткований на підприємствах кольорової металургії).

Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (зокрема отримання синтетичного волокна високої якості призвело до виробництва нових видів тканин, а це стимулювало появу нових видів одягу тощо).

1 дифузійний                                                         3 Ефект стартового вибуху

МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНИЙ                                                      4 Ефект супроводжувальних

 ЕФЕКТ                                                                                             можливостей

2 Резонансний                                                   5 Ефект акселерації

Рис. 1.3 – Специфічні форми мультиплікаційного ефекту

Ефект стартового вибуху – це ланцюгова реакція у перспективі. Він можливий за умови, що певний стартовий вибух стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту у тій же самій або іншій галузі виробництва чи діяльності (яскравий приклад – застосування економіко-математичних методів та моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки). У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з’являються супроводжувальні можливості з певним ефектом.

Такі можливості проявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів, використання виробничих і побутових відходів тощо. Зрештою у будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації, що означає позитивний наслідок не лише самого по собі конкретного результату, але й прискорення темпів його розповсюдження і застосування.

Необхідні для одержання певного результату (ефекту) усі витрати поділяються на поточні (повсякденні) і одноразові.

До поточних (повсякденних) витрат відносять витрати на оплату праці різних категорій персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно використовуються (вартість витрачених предметів праці і сума амортизаційних відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються у повну собівартість продукції (послуг).

Одноразові витрати являють собою авансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітальних вкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект, результат) лише через деякий час, що дорівнює тривалості відтворювального циклу засобів праці і враховується при визначенні їх ефективності.

Розрахунки ефективності витрат необхідні для прийняття тих чи інших господарських рішень. По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, здійснюваних організаційно-технічних і соціально-економічних заходів, загальної результативності виробничо-господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду часу. По-друге, за їх допомогою обґрунтовують і визначають найкращі (оптимальні) варіанти господарських рішень: застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продукції тощо.

У зв’язку з цим розрізняють абсолютний (загальний) і порівняльний ефект. Кожний з них може бути економічним, соціальним, локальним народногосподарським, первісним, мультиплікаційним.

Абсолютний ефект характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) його величину, яку має підприємство від своєї діяльності за певний проміжок часу.

Порівняльний ефект відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них; його рівень відбиває економічні і соціальні переваги обраного варіанту здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) у порівнянні з іншими можливими варіантами. Абсолютний і порівняльний ефекти тісно взаємозв’язані, доповнюють один одного.

Визначення економічно найбільш вигідного варіанту господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютного ефекту, а аналітична оцінка останнього здійснюється шляхом порівняння його запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.

1.2 Методичні підходи до визначення ефективності

Хоча сам загальний теоретичний принцип виглядає простим і однозначним, його практична реалізація може здійснюватися на основі різних методичних підходів. Їх вибір вимагає глибокого розуміння економічного змісту господарського заходу, ефективність якого передбачається оцінити.

Показники ефективності розраховуються не заради самих показників, а для обґрунтування управлінських рішень. Тому для правильного вибору методів розрахунку ефективності необхідно перш за все проаналізувати особливості прийнятого рішення. Серед найбільш суттєвих моментів, що повинні враховуватися при зазначеному виборі, варто виділити:

-   характер цільової настанови прийнятих рішень;

-   базу порівняння отриманих оцінок економічної ефективності;

-   необхідний ступінь деталізації розрахунків;

-   місце розглянутого господарського заходу в життєвому циклі продукту;

-   місце розглянутих ефектів і витрат стосовно сфери інтересів економічних суб'єктів, що беруть участь у реалізації заходу.

Зупинимося докладніше на ключових моментах розглянутих особливостей.

1. Цільова настанова прийнятих рішень. Яким чином характер ухвалених рішень може впливати на вибір методів розрахунку ефективності? Справа в тому, що від цільової настанови, залежить вибір критерію оптимізації варіантів, що обираються. Заради цієї оптимізації, власне, і аналізуються показники ефективності. Це, в свою чергу, обумовлює стратегію оптимізації і вибір розрахунку ефективності.

При всьому різноманітті видів і форм господарських рішень реально можна говорити лише про дві основні системи критеріїв оптимізації, які принципово розрізняються, та про одну комбіновану, що поєднує у собі основні критерії перших двох систем:

-   максимізація результату при фіксованих витратах (ресурсах);

-   мінімізація витрат (ресурсів) при фіксованому результаті;

-   оптимізація (найчастіше максимізація) співвідношення витрат і результатів, як правило, з додатковим обліком інших показників ефективності (у тому числі і натуральних).

Розглянуті ситуації залежно від цільової настанови рішення умовно можуть бути названі «інвестиційними», «ресурсними» і «комбінованими».

Інвестиційні цільові настанови охоплюють ті випадки, коли метою господарського рішення є максимізація результату при використанні обмежених ресурсів. Найчастіше це пошук напрямів найвигіднішого вкладення коштів (капіталу). Основний критерій ухвалення рішень – максимізація прибутку («гроші заради грошей»). В даному випадку доводиться мати справу з відносно фіксованою сумою вихідного капіталу (ресурсів, коштів, витрат), які потрібно (або можна) вкласти «в справу».

Ресурсні рішення ухвалюються в умовах, коли очікуваний результат (генеральна мета) уже заданий. Тому основне призначення таких рішень – вибір засобів (ресурсів, коштів), що можуть забезпечити досягнення заданого (відносно фіксованого) результату («ресурси заради результату»). Відповідно критерієм ухвалення рішень є мінімізація ресурсів (коштів) при порівняльному результаті. В ролі вихідних (у даному випадку тих, що мінімізуються) ресурсів можуть виступати грошові кошти (капітал), матеріальні й енергетичні ресурси, трудові фактори (люди), час.

Комбіновані цільові настанови виникають тоді, коли варіанти, що виступають як альтернативні (тобто такі, серед яких доводиться вибирати, ухвалюючи рішення), значно розрізняються параметрами як своїх результатних, так і витратних характеристик.

Хоча, як ми переконалися раніше, показники економічної ефективності не завжди можуть повністю забезпечити однозначність у виборі аналізованого варіанта, вони значно підвищують рівень обґрунтованості ухвалення рішень. Ця обґрунтованість виявляється тим вище, чим повніше вдається врахувати, з одного боку, витрати з втілення в життя розглянутого варіанта, з іншого – всі ефекти (як позитивні, так і негативні) його реалізації.

2. База порівняння показників ефективності. Ще одним важливим моментом теорії ефективності є відповідь на запитання, що робити з отриманими показниками ефективності. Як було зазначено раніше, показники не є самоціллю – вони повинні бути підставою для ухвалення управлінського рішення. Щоб це відбулося, керівник, що ухвалює рішення, повинен мати базу порівняння – своєрідний шаблон, з яким би він зіставляв отримані показники. Якщо проаналізований показник умовно краще встановленого шаблона, з'являється підстава для ухвалення позитивного рішення, якщо гірше – доводиться говорити про передумови для негативного рішення.

Формування бази порівняння є невід'ємною проблемою всієї теорії ефективності. Аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел дає можливість говорити, що для формування подібної бази можуть використовуватися такі показники:

-         значення кращих із проаналізованих варіантів ухвалення рішень;

-         значення кращих вітчизняних та/чи зарубіжних варіантів;

-         значення існуючого стану (зокрема зразка, що використовується в даний момент);

-         значення умовного нормативу, тобто затвердженого в масштабах національної економіки, галузі, регіону або підприємства стандартного показника економічної ефективності.

Від функцій, що виконують показники економічної ефективності, залежить необхідний ступінь деталізації (точності) розрахунку. Управлінські рішення, що ухвалюються на рівні національної економіки або регіону (області, району, міста) передбачають облік усереднених оцінок, що саме собою обумовлює укрупнений (приблизний) характер розрахунку показників.

1.3 Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства

Однією з умов ефективного функціонування ринкової економіки є максимальна відповідальність підприємств за результати своєї діяльності (як позитивні, так і негативні). Ця умова відображена у відомому принципі «інтерналізації екстерна лій». Це означає, що максимальна кількість спричинених підприємством зовнішніх ефектів – екстерналій – повинна бути переведена у внутрішні показники, що відчуваються підприємством (витрати, доходи), – інтерналії.

Із усього зазначеного всі ефекти, що спричиняються підприємством (конкретним господарським заходом), можуть умовно бути диференційовані на такі групи:

- внутрішні ефекти підприємства, що сприймаються його системою госпрозрахунку (інтерналії);

- зовнішні ефекти (екстерналії), які підприємство в змозі перетворити у внутрішні за допомогою встановлення ціни на вироблені вироби і надані послуги;

- зовнішні ефекти (екстерналії), які підприємство зацікавлене перетворити у внутрішні, але може це зробити лише за допомогою економічних інструментів (наприклад, податкових пільг, дотацій та ін.) держави або суб'єкта території (муніципалітету);

- зовнішні ефекти/витрати (екстерналії), які підприємство не зацікавлене перетворювати у внутрішні, і про це повинна потурбуватися держава або суб'єкт території.

Вимірювання загальної ефективності (продуктивності) діяльності підприємства методологічно зв’язане перш за все з визначенням критерію і формуванням відповідної йому системи показників.

Критерій це головна відрізнювальна ознака і визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності виробництва, у відповідності з якими здійснюють кількісну оцінку її рівня. Правильно сформульований критерій повинен найбільш повно характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути спільним для усіх ланок суспільного виробництва – від підприємства до народного господарства в цілому.

Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи) полягає у тому, що на кожну одиницю витрат – трудових, матеріальних, фінансових – досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва або доходу. Виходячи з цього єдиним народногосподарським економічним критерієм ефективності виробництва можна вважати зростання продуктивності суспільної (живої і уречевленої) праці. У загальному вигляді критерій ефективності виробництва відображає постійно здійснюваний процес максимізації обсягу чистої продукції (національного доходу) по відношенню до витрат живої і уречевленої праці (персоналу і виробничих фондів підприємства або народного господарства в цілому).  На рівні госпрозрахункового підприємства модифікованою формою єдиного критерію ефективності (продуктивності) його діяльності може слугувати максимізація прибутку за умови економічно обґрунтованої побудови систем цін на вироблювану продукцію та оплату праці залежно від кінцевих результатів виробництва.

Кількісна визначеність і зміст критерію знаходить найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективності виробництва. При формуванні системи показників ефективності виробництва, виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства бажано дотримуватись певних принципів. До них можна віднести:

-           забезпечення взаємозв’язку критерію і системи конкретних показників ефективності виробництв;

-           відображення ефективності використання усіх видів застосовуваних у виробництві ресурсів;

-           важливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланками виробництва на підприємстві;

-           виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва, того чи іншого виду діяльності підприємств. Система показників ефективності, що побудована з урахуванням визначених принципів, має включати декілька груп:

1) узагальнюючі показники ефективності виробництва (діяльності підприємств);

2) показники ефективності використання праці (персоналу);

3) показники ефективності використання виробничих основних і оборотних фондів;

4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних вкладень).

Кожна з перелічених груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність виробництва (діяльності підприємства) або ефективність використання окремих видів ресурсів (табл. 1.1).

Таблиця.1.1 Система показників ефективності виробництва

Для всебічної оцінки рівня і динаміки абсолютної економічної ефективності виробництва, результатів виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства поряд з наведеними основними слід використовувати також специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів мінеральних ресурсів тощо.

Конкретні види ефективності можуть відокремлюватись не лише за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) діяльності підприємства, про що уже мовилось вище, але й залежно від того, які ресурси (застосовувані чи споживані) беруть для розрахунків. Застосовані ресурси – це сукупність живої і уречевленої праці, а споживані ресурси являють собою поточні витрати на виробництво продукції.

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства можна визначити, користуючись формулою

                                                                   (1.3)

де Е_зр – ефективність застосовуваних ресурсів;

Р - госпрозрахункова чиста продукція за зіставленими цінами (обсяг реалізованої у розрахунковому році продукції за вирахуваннями матеріальних витрат, плати за ресурси, проценту за кредит);

П - чисельність працюючих на підприємстві;

Ф_ос - середньорічний обсяг виробничих основних фондів за відновною вартістю;

Ф_об - вартість оборотних фондів підприємств;

К_пвп - коефіцієнт повних витрат праці (визначається відношенням чисельності працюючих у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного національного доходу; використовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці у середньорічну кількість робітників).

Узагальнюючим показником ефективності споживчих ресурсів може слугувати показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво (собівартості виготовлення певних виробів). Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси включаються у формі оплати праці (персоналу), амортизаційних відрахувань (основні фонди) і вартості матеріальних ресурсів (оборотні фонди) [23,с.227].

До найважливіших узагальнюючих показників ефективності виробництва відноситься частка приросту обсягу вироблюваної продукції за рахунок інтенсивних чинників (інтенсифікація виробництва). Це зумовлюється тим, що в сучасних умовах господарювання економічно і соціально вигіднішим є не екстенсивний (шляхом збільшення обсягу застосованих ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок кращого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

Частку приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва можна визначити за формулою 1.4

%                                         (1.4)

де У_інт - частка приросту обсягу продукції, що зумовлена інтенсифікацією виробництва;

- приріст застосовуваних ресурсів за певний період, %;

- приріст обсягу виробництва продукції за певний період, %;

Кількісне вимірювання соціальної ефективності окремих груп здійснюваних заходів зводиться до обчислення непрямого економічного ефекту і витрат на його досягнення з наступним його порівнянням. При чому єдиною методикою розрахунку такого ефекту не існує. Тому в кожному окремому випадку слід застосовувати специфічний спосіб його визначення, який став уже відомим з оприлюднених наукових розробок або ще невідомий, але рекомендується консультантами попередницько-впроваджувальної організації (міністерства, комітету, чи іншого державного органа влади).

Якісна характеристика ефективності певних груп соціальних заходів повинна передбачати більш-менш детальний опис її реального (можливого) впливу на результативність виробництва і життєдіяльність населення.

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності виробництва (діяльності підприємства) не однакові за ступенем дії (впливу), використання і контролю. Підприємство може і повинно постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників шляхом розробки і послідовного здійснення власної програми підвищення ефективності виробництва, а також врахувати вплив на неї зовнішніх чинників – економічної соціальної політики держави.

До таких чинників відносяться:

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації і інформаційні технології справляють чи не найбільш істотний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва. За принципом ланцюгової реакції вони викликають суттєві зміни в технічному рівні і продуктивності технологічного устаткування, підготовці і кваліфікації кадрів тощо.

2. Устаткування. Цьому чинникові належить одне з провідних місць у програмі підвищення ефективності виробництва. Зростанню продуктивності діючого устаткування сприяють належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальні строки експлуатації, забезпечення необхідної пропорційності в пропускній спроможності технологічно зв’язаних його груп (одиниць), чітке планування завантаження у часі, підвищення змінності роботи тощо.

Таблиця 1.2

Інтегрована модель чинників ефективності виробництва (продуктивності діяльності підприємства як виробничо-економічної системи)

3. Матеріали і енергія. Проблема економії ї зменшення споживання сировини, матеріалів, енергії повинна бути під постійним контролем відповідних спеціалістів підприємств з матеріаломістким і енергомістким виробництвом. Нагальне завдання ресурсозбереження на таких підприємствах може позитивно розв’язуватись шляхом:

-   запровадження маловідходної та безвідходної технології,

-   збільшення виходу корисної продукції чи енергії з одиниці використовуваного матеріалу,

-   використання дешевих і низькосортних видів сировини,

-   підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки,

-   заміна імпортних сировини і матеріалів матеріальними ресурсами вітчизняного виробництва,

-   раціоналізація управління виробничими запасами і розвитку ефективних джерел постачання.

4. Вироби. Самі продукти (вироби), їх якість та дизайн також є важливими чинниками ефективності. Остання, тобто дизайн, повинна корелювати з так званою корисною вартістю, тобто тією сумою, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Передові підприємства постійно контролюють втілення своєї технічної переваги у конкретних виробах, що користуються великим попитом на ринку. Проте для досягнення високої продуктивності підприємства просто корисності товару недостатньо.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства) є працівники керівники, підприємці, спеціалісти, робітники. Продуктивність їх праці багато в чому визначається методами, технікою, особистим умінням, знаннями, відношенням до праці та здібністю виконувати ту або іншу роботу. Ділові якості працівників найбільш повно можуть проявлятися в умовах функціонування на підприємстві потужного і гнучкого мотиваційного механізму.

Продуктивність праці буде зростати тоді, коли керівництво підприємства матеріально і морально заохочує до використання творчих здібностей усіх категорій працівників, проявляє інтерес до їх особистих проблем життєдіяльності, сприяє створенню і підтриманню благоприємного соціального мікроклімату, у межах своїх повноважень і можливостей підприємства здійснює соціальний захист людей, гарантує їх зайнятість тощо.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональність у делегуванні відповідальності і нормах керованості відносяться до принципів доброї організації справ на підприємстві, що забезпечують необхідну спеціалізацію і координацію виробничих і управлінських процесів і, отже, вищий рівень ефективності (продуктивності) діяльності.

Однією з причин недостатньої продуктивності підприємства як складної виробничо-економічної системи є занадто жорстка її організаційна структура, надмірне відокремлення підрозділів за професійними групами або функціями. Тому система повинна бути динамічною і гнучкою, періодично реорганізованою у відповідності з новими завданнями, що постають перед підприємством при зміні ситуації.

7. Методи роботи. Більш досконалі методи роботи в умовах переважання трудомістких процесів стають достатньо перспективними для зростання продуктивності. Наукова організація роботи у всіх підрозділах підприємства мусить зробити ручну працю більш продуктивною за рахунок удосконалення способів виконання трудових операцій, застосовуваних механізмів та інструментів, організації робочих місць.

Для удосконалення методів праці на підприємстві дуже важливим є постійний аналіз трудових операцій і використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших споріднених підприємствах позитивного досвіду, організація навчання різних категорій працівників прогресивним прийомам праці, усунення непотрібної (зайвої) роботи і виконання корисної з меншими витратами сили, часу і коштів.

8. Стиль управління. Значний (за деякими оцінками – переважний) внесок у зростання ефективності (продуктивності) виробництва може забезпечувати сучасна, добре організована система управління, під контролем якої знаходяться ресурси і результати діяльності підприємства.

Складовою частиною такої системи є стиль управління – типовий «м’який» чинник підвищення ефективності діяльності підприємства. Кожен керівник, підприємець чи менеджер підприємства мусить знати, що абсолютно досконалого стилю управління для усіх випадків не існує. Загальна ефективність діяльності підприємства залежить від того, коли, де, як і по відношенню до кого застосовується відповідний стиль управління.

Відомо, що стиль управління, в якому поєднані професійна компетентність, діловитість і висока етика взаємовідносин між людьми, впливає практично на усі види і напрямки діяльності підприємства. Від нього залежить, в якій мірі враховуються зовнішні чинники зростання ефективності виробництва на тому чи іншому підприємстві.

9. Державна політика. Здійснювана державою (урядом) економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва через:

-           практичну діяльність урядових установ і державних структур; різноманітні види законодавства;

-           фінансові заходи і стимули (податки, тарифи, фінансова підтримка великих науково-технічних і виробничих проектів, фінансування соціальних програм, регулювання процентних ставок для кредитів);

-           установлювані та контрольовані економічні правила і нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за цінами, ліцензування зовнішньоекономічної діяльності тощо);

-           створення ринкової, виробничої і соціальної інфраструктури;

-           макроекономічні структурні зміни;

-           програми роздержавлення власності і приватизацію державних підприємств; комерціалізацію організаційних структур невиробничої сфери тощо.

Розвиток економіки України, економічні відносини між окремими підприємствами і організаціями, між підприємствами і державою здійснюються зараз рядом визначальних у цій галузі законів (зокрема "Про власність", "Про оподаткування підприємств", "Про оплату праці" та інші), основні положення яких керівникам і спеціалістам підприємств треба добре знати і спиратися на них у своїй практичній діяльності.

10. Інституційні механізми. Оскільки ефективність виробництва, як уже зазначалося, залежить від багатьох чинників – внутрішніх і зовнішніх (по відношенню до підприємства), не пересічним завданням держави є створення не лише на національному рівні, не лише відповідних економічних, соціальних, політичних і законодавчих, але й організаційних умов підвищення продуктивності виробничо-економічних систем.

Такі умови, зокрема, забезпечуються шляхом заснування і постійного функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституційних механізмів – організацій (дослідно-впроваджувальних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій), діяльність яких зорієнтована на: визначення і розв’язання основних проблем підвищення ефективності (продуктивності) різних виробничо-економічних систем і економіки в цілому.

Зараз у світі нараховується біля 150 національних і регіональних центрів, інститутів і асоціацій по продуктивності і управлінню.

11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності (продуктивності) виробництва на підприємствах є достатній рівень розвитку і активна діяльність різноманітних інституцій ринкової, виробничої і соціальної інфраструктури.

В сучасних умовах усі підприємства у процесі своєї інноваційної, виробничої і комерційної діяльності не можуть обходитись без відповідних послуг інноваційних фондів, товарно-сировинних бірж, бірж праці, фондових бірж, комерційних банків та інших інститутів ринкової інфраструктури.

12. Структурні зміни. На показники ефективності (продуктивності) на різних рівнях господарювання нерідко впливають структурні зміни у суспільстві належно від якості управління діяльністю окремих підприємств. Причому така взаємодія у довгостроковій перспективі завжди має двосторонній характер, тобто структурні зміни відбиваються на рівні загальної ефективності, а позитивні зрушення продуктивності можуть сприяти модифікації самої структури суспільного виробництва [12,с.57].

Найбільш важливим окрім політичних, вважаються структурні зміни економічного і соціального характеру. Найістотніші економічні зміни відбуваються у таких сферах:

1)         моделях зайнятості населення – зрушення зайнятості від сільського господарства до обробної промисловості, а також від останньої до невиробничих галузей (особливо сфери послуг);

2)         складі основних фондів (основного капіталу) – визначаються розмірами фонду нагромадження та інвестицій за ознаками інтенсивності оновлення, строку використання, ступеню втілення технологічних новин, рівнем капіталомісткості;

3)         технологіях, наукових дослідженнях і розробках – співвідношення імпорту технологій з залученням іноземного капіталу і вітчизняних технологічних розробок, зрушення нетрадиційних технологій і розробок, що супроводжуються революційними проривами у цих галузях;

4)         масштабах (концентрації) виробництва – помітне збільшення частки дрібних (малих) і середніх підприємств, що можуть стати і стають конкурентоспроможними за умови їх необхідної спеціалізації та наявності великих і розрахованих на тривалий період партій замовлень на виготовлювану ними продукцію.

2. ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ПАНДА»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Панда»

ТОВ «Панда» це Товариство з обмеженою відповідальністю, яке до 2001 року займалося посередництвом на ринку фінансових послуг м. Черкаси.

У 2001 р. підприємство викупило акції ВАТ "Селищанський цукровий завод" і з того часу контролює діяльність по виробництву цукру даного підприємства. Доцільним буде надати коротку історичну довідку роботи цукрового заводу.

Підприємство знаходиться за адресою: Черкаська обл., Корсунь Шевченківський район, с. Селище. Селищанський цукровий завод побудовано у 1847 році. До моменту націоналізації цукрової промисловості завод знаходився у користуванні князів Лопухіних-Демидових. У тяжкі роки розрухи і громадянської війни виробництво цукру в Україні було дуже низьким, починаючи із 1922 року виробіток цукру поступово став збільшуватися.

Перший етап розвитку Селищанського цукрозаводу також відноситься до 1924 року, коли було проведено реконструкцію паросилових машин та ремонтних майстерень. У 1963 році завод був переведений на раціональний вид палива на спалювання мазуту замість вугілля, це скоротило об’єми перевезень палива та покращило умови праці робітників.

Починаючи із 1991 року на підприємстві проведено великий об’єм робіт по реконструкції всього заводу. При цьому реконструйовано сокоочисний цех, встановлено нові випарювальні установки, змінено вакуумні апарати та теплообмінники, проведено реконструкцію вапнякової печі та розпочато будівництво трубопроводу.

У 2003 році новим керівництвом заводу проведено реконструкцію мийного відділення, встановлено комп’ютер на РПРО, завдяки чому стало можливим автоматизовано регулювати випарну станцію та конденсаторне господарство.

Головною метою діяльності цукрового заводу ТОВ "Панда" є:

- задоволення потреб населення України цукром,

- здійснення виробничої, науково-дослідницької, торгівельної, комерційної діяльності як із українськими партнерами, з метою одержання прибутку для задоволення на цій підставі соціальних і економічних інтересів членів Товариства.

Основними видами виробництва на підприємстві є:

- виробництво цукру із цукрових буряків,

- цукру-сирцю,

- жомове виробництво.

Починаючи із 2005 року на підприємстві добова переробка буряків становить 2700 т на добу, добовий виробіток цукру становить 147 т.

Виробничий період 2006 року розпочався із 28 серпня, сокодобування закінчилося 29.11.2006 р.

Сьогодні цукрова галузь України переживає період реструктуризації та адаптації до нових ринкових умов. В період із 2001 р. до 2006 р. вітчизняне виробництво цукру з буряків задовольняло потреби держави на 80%. У 2007 р. цукровиробники повністю забезпечили потреби внутрішнього ринку.

На сьогоднішній день стабілізується валовий збір цукрової сировини. З’явилась економічна зацікавленість вирощування цукрової сировини, ціна 1 т цукрових буряків у 2007 р. складала близько 49,6 у.о., що більше на 3,9% ніж в країнах Євросоюзу та інших сусідніх державах.

На рис.2.1 представлено організаційно-економічну структуру цукрового заводу ТОВ "Панда". Головним органом правління ТОВ "Панда" є Збори учасників Товариства, на засіданнях яких вирішуються усі управлінські та фінансові питання діяльності цукрового заводу.

Рис.2.1 Організаційно-економічна структура ТОВ "Панда

Як видно із рис.2.1 очолює підприємство Голова правління, головними його заступниками є генеральний директор, фінансовий директор та директор із технічної роботи.

2.2 Аналіз системи показників фінансової стійкості підприємства

До основних показників діяльності підприємства відносяться виручка від реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції, валовий дохід, чистий прибуток, чисельність персоналу, продуктивність праці та середньорічна заробітна плата одного працівника по підприємству. Результати даних показників та їх динаміка в період 2004-2006 рр. представлено в табл.2.1.

Таблиця 2.1

Основні техніко-економічні показники ТОВ "Панда" за 2005-2007 рр

Данні таблиці 2.2 свідчать про те, що у 2006 р. порівняно із 2005 р. виручка від реалізації продукції ТОВ "Панда" збільшилася на 51922,7 тис.грн., або на 183%. це позитивні зрушення, які вплинули на збільшення валового доходу та чистого прибутку, який у 2006 р. був більшим ніж у 2005 р. на 82,6 тис.грн., або на 51,7%.

Середньооблікова кількість працюючих підприємства у 2006 р. зросла на 54 чол. або на 24,7%. Збільшення штату працюючих відбулося через зростання об’єму виробництва та розширення діяльності цукрового заводу у 2006 р. Відповідно збільшився і фонд оплати праці працівників на 712,7 тис.грн., або на 250%, це сталося внаслідок збільшення персоналу, а також у зв’язку із зростанням розцінок та тарифних окладів по підприємству.

Низький рівень показника середньорічної заробітної плати 1 працівника (1296 грн.) пояснюється сезонністю виробництва, адже протягом року постійна чисельність робітників змінюється у залежності від тривалості виробничого процесу.

У 2007 р. порівняно із 2006 роком виручка від реалізації продукції була меншою на 11,2%, це вплинуло на зменшення чистого доходу від реалізації, який у 2007 р. становив 59391,9 тис.грн, що на 7524,2 тис.грн або на 11,1% менше ніж у 2006 р., а також на зменшення собівартості продукції на 15,2%.

Операційний прибуток підприємства збільшився на 106,4%, це збільшення вплинуло на зростання розміру чистого прибутку підприємства, який у 2006 році був більшим ніж у 2006 р. на 286,3 тис.грн. або на 118%.

Сума чистого прибутку також збільшилася на 286,3 тис.грн., що у відсотках становить 118%.

Облікова чисельність працюючих також зросла у 2007 р. на 22 робітника, що у відсотках становить 8%. Їх заробітна плата збільшилася на 186,5 тис.грн., або на 18,7%. Для виробництва цукру у 2007 році підприємство використало бурякової сировини у кількості 238545 т. Це дало можливість виробити 30056 т цукру та 287 т жому.

Основними споживачами продукції підприємства є населення Черкаської області, а також підприємства, що використовують цукор як сировину для свого виробництва (Черкаська рафінадна фабрика, Черкаська бісквітна фабрика, Шполянська фабрика кондитерських виробів та ін.). Споживачами жому ТОВ "Панда" є сільськогосподарські підприємства Корсунь-Шевченківського району та населення, що займається тваринництвом. Споживачами меляси є підприємства, що займаються спиртовим виробництвом та фермерські господарства, які займаються вирощуванням та відгодівлею тварин.

Збутом продукції на підприємстві займається відділ менеджменту та маркетингу. Обов’язками працівників даного відділу є пошук та оцінка ефективних каналів збуту цукрової продукції. Вони обирають оптимальні маршрути, за якими підвозиться продукція до замовників, заключають договори про поставку за рахунок підприємств-споживачів та ін.

Аналіз фінансового стану підприємства розпочнемо із розрахунку показників платоспроможності (ліквідності підприємства). Розрахунки будемо проводити на основі даних Балансу та Звіту про фінансові результати діяльності підприємства за 2005-2007 рр., що подані в Додатках А і Б.

Платоспроможність (ліквідність) визначається здатністю підприємства до швидкого погашення своїх короткотермінових зобов'язань за платежами. Для здійснення таких операцій необхідні кошти, які підприємство може отримати, перевівши у гроші найбільш ліквідну частину своїх мобільних запасів або маючи достатній запас грошей у банку й у касі.

Оцінюючи ліквідність, розраховують три коефіцієнти:

- коефіцієнт покриття;

- коефіцієнт швидкої ліквідності;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності.

1. Коефіцієнт покриття = Оборотні активи + Витрати майбутніх періодів / Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів

2005 р.12361,9/17100,2=0,72

2006 р. = 25772,0/33101,6=0,78

2007 р. = 36824,3/47451,3=0,78

Коефіцієнт покриття (іноді його називають коефіцієнтом загальної ліквідності) дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Коефіцієнт покриття, що дорівнює 2, свідчить про можливість підприємства погашати поточні зобов'язання. Критичне значення коефіцієнта покриття прийняте за 1.

Як бачимо досліджуване підприємство в період 2005-2007 рр. знаходилося на низькому рівні ліквідності, що вказує на його недостатню платоспроможність.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності =(Оборотні активи – Запаси) + Витрати майбутніх періодів) / (Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів)

2005 р.(12361,9-636,9-113,1-5925,9-179)/17100,2=0,33

2006 р. (25772,0-566,1-151,4-12292,4-4257,9)/33101,6=0,26

2007 р. (36824,3-1063,1-22293-1492,7)/47451,3=0,25

Коефіцієнт швидкої ліквідності (коефіцієнт "лакмусового папірця"). На відміну від попереднього показника, він враховує якість оборотних активів і є більш чітким показником ліквідності, тому що при його розрахунку беруться до уваги ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

Орієнтовне найменше значення цього коефіцієнта дорівнює 1, як видно із розрахунків по ТОВ «Панда» даний коефіцієнт у 2005-2007 рр. має низьке значення, що вказує на погану здатність підприємства вчасно погашати свої зобов’язання.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності = Грошові кошти та їх еквіваленти / (Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів)

2005 р. 70,5/17100,2=0,041

2006 р. 140,1/33101,6=0,004

2007 р. 203,9/4998,9=0,04

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, що частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. У Положенні № 323 як орієнтовне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності наведене його теоретичне значення, яке має бути не меншим 0,2-0,25. Отож ми бачимо, що ТОВ «Панда» з 2005 по 2007 рік мало низькі значення даного коефіцієнта.

Далі проведемо аналіз і оцінку показників фінансової стійкості та стабільності підприємства

Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність.

Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

4. Чистий оборотний капітал = Оборотні активи – Поточні зобов’язання

2005 р. 12361,9-17100,2=-4738,3

2006 р. 25772,0-33101,6=-7329,6

2007 р. 36824,3-47451,3=-10627

5. Коефіцієнт автономії = Власний капітал / (Активи підприємства )

2005 р. -367,1/16733,1=-0,021

2006 р. 1064,8/32976,8=0,03

2007 р. 536,2/47855,1=0,011

Чим вище значення коефіцієнта автономії на підприємстві, тим більша у нього фінансова стійкість, тим стабільніше і незалежне воно від кредиторів. Якщо його значення дорівнює 1 (або 100 %), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. ТОВ «Панда» в період 2005-2007 рр. мала дуже низьке значення даного коефіцієнта, це вказує на значну залежність підприємства від кредиторів.

6. Коефіцієнт фінансування = Позиковий капітал / Власний капітал

2005 р. 17100,2/-367,1=-46,5

2006 р. 33101,6/1064,8=31,08

2007 р. 47451,3/536,2=88,5

Як бачимо із розрахунків відношення позичкового капіталу підприємства до власного капіталу є занадто високим, це ще раз підтверджує залежність підприємства від зовнішнього фінансування.

7. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами = Оборотні активи підприємства - Поточні зобов'язання : Оборотні активи підприємства

2005 р. 12361,9-17100,2/12361,9=-0,4

2006 р. 25772,0-33101,6/25772,0=-0,29

2007 р. 36824,3-47451,3/36824,3=-0,28

Нормативним значення даного показника є значення більше за 0,1. Ми можемо спостерігати, що за останніх 3 роки на підприємстві даний коефіцієнт мав мінусове значення, це негативне явище, що говорить про погану забезпеченість підприємства власними оборотними коштами

8. Коефіцієнт маневреності власного капіталу = Оборотні активи підприємства - Поточні зобов'язання / Чистий оборотний капітал

2005 р. 12361,9-17100,2/-367,1=-12,9

2006 р. 25772,0-33101,6/1064,8=-6,9

2007 р. 36824,3-47451,3/536,2=-19,8

Для того, щоб проаналізувати динаміку показників ліквідності та платоспроможності підприємства всі вище розраховані показники згрупуємо в табл.2.2

Таблиця 2.2

Аналіз динаміки показників платоспроможності та фінансової стійкості ТОВ «Панда» за період 2005-2007 рр

Всі вище розраховані коефіцієнти за період 2005-2007 року мають значно нижчі значення у порівнянні із нормативними, відповідно до цієї ситуації можемо зробити висновок про погану платоспроможність підприємства та його дуже нестійкий фінансовий стан.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2005 та 2007 роках значно нижчий за норму, це говорить про те, що у 2006 р. підприємство мало здатність погасити свої борги тільки на 0,4%, у 2007 р. тільки на 4%.

2.3 Аналіз ефективності використання виробничих фондів підприємства

Аналіз використання основних фондів необхідно розпочати з розгляду складу основних фондів та їх динаміки в порівнянні з минулим роком (табл.2.3).

Таблиця 2.3

Динаміка основних фондів основного виду діяльності ТОВ «Панда» за період 2005-2007 рр. у тис. грн.

Як свідчать дані таблиці 2.1, то в динаміці основних фондів спостерігається тенденція до збільшення основних засобів. У 2006 р. порівняно із 2006 р. загальна вартість основних фондів зросла на 785,9 тис.грн., або на 19,2%. У 2007 р. порівняно із 2006 р. їх вартість також збільшилася, але уже аж на 118%. Це вказує на те, що за період з 2005 по 2007 рр. на підприємстві відбувалося оновлення фондів, тому така тенденція буде спостерігатися й надалі. Найбільш суттєво ці зміни проявилися у збільшенні інструментів та приладів у 2007 р. порівняно із 2006 р. на 2444,5 тис.грн., або на 189%.

Проаналізуємо показники фондовіддачі, матеріаловіддачі, продуктивності праці та зворотні до них (фондоємності, матеріаломісткості та трудомісткості продукції) за наступними формулами і результати зведемо до таблиці 2.2. Показник фондовіддачі (Фв) розраховується за формулою: виручка від реалізації продукції, грн. (ф.2 р.035)/ основні виробничі фонди, грн. (ф.1 р.030):

2005 р. Фв=23647,4/4098,1=5,77 грн.

2006 р. Фв = 66916,3/4884=13,7 грн.

2007 р. Фв = 59391,9/10645,6=5,57 грн.

Показник фондоємності (Фє): основні виробничі фонди, грн. (ф.1 р.030)/ виручка від реалізації продукції, грн. (ф.2 р.035)

2005 р. Фє =4098,1/23647,4=0,17 грн.

2006 р. Фє =4884/66916,3=0,07 грн.

2007 р. Фє =10645,6/59391,9=0,18 грн.

Показник матеріаловіддачі (Мв): виручка від реалізації продукції, грн. ф.2 ряд.(035)\ матеріальні витрати ф.2 ряд. (230):

2005 р. Мв=23647,4/22232,9=1,06 грн.

2006 р. Мв =66916,3/62619,9=1,07 грн.

2007 р. Мв = 59391,9/52554,2=1,1 грн.

Показник матеріаломісткості (Мм): матеріальні витрати ф.2 ряд. (230)/ виручка від реалізації продукції, грн. ф.2 ряд.(035):

2005 р. Мм =22232,9/23647,4=0,94 грн.

2006 р. Мм =62619,9/66916,3=0,93 грн.

2007 р. Мм = 52554,2/59391,9=0,88 грн.

Показник продуктивності праці (Пп.)= виручка від реалізації продукції, грн. ф.2 ряд. (035)\ витрати на оплату праці ф.2 ряд.(240):

2005 р. Пп=23647,4/283,8=83,32 грн.

2006 р. Пп=66916,3/996,5=67,15 грн.

2007 р. Пп.=59391,9/1183=50,2 грн.

Показник трудомісткості праці (Тп.): витрати на оплату праці ф.2 ряд.(240)/виручка від реалізації продукції, грн. ф.2 ряд. (035):

2005 р. Тп=283,8/23647,4=0,01 грн.

2006 р. Тп=996,5/66916,3=0,01 грн.

2007 р. Тп.= 1183/59391,9=0,02 грн.

Отримані результати за розрахованими показниками згрупуємо в табл.2.4.

Таблиця 2.4

Оцінка економічних показників роботи ТОВ "Панда" за 2005- 2007 рр.

Як видно з таблиці 2.4 позитивною тенденцією є збільшення матеріаловіддачі продукції, причому збільшення матеріаловіддачі на 2,8% супроводжується зменшенням матеріаломісткості продукції на 5,3%. У 2006 р. негативним є зменшення фондовіддачі на 1,5% та збільшення трудомісткості продукції на 0,011 н-год/чол.

2.4 Аналіз показників прибутковості та рентабельності підприємства

Для аналізу прибутковості підприємства доцільно використовувати комплекс показників. Перш за все, це показник чистого прибутку в динаміці, який відповідно до чинних стандартів бухгалтерського обліку визначається шляхом додавання до фінансового результату від звичайної діяльності після оподаткування надзвичайних доходів та віднімання надзвичайних витрат і податку з надзвичайного прибутку.

В табл.2.5 представимо дані про фінансові результати діяльності ТОВ «Панда» за два останні роки, на основі цих показників проаналізуємо динаміку доходності підприємства.

Таблиця 2.5.

Динаміка прибутку ТОВ "Панда" за 2005-2007 рр., тис. грн.

Аналіз динаміки показників прибутковості вказує на те, що чистий прибуток ТОВ "Панда" у 2005 р. становив 159,7 тис.грн., у 2006 р. 242,3 тис.грн., а у 2007 р – 528,6 тис.грн., що на 283,6 тис.грн або на 118,2% більше ніж у попередньому році. Це позитивно характеризує прибутковість підприємства, на це вплинуло в першу чергу, збільшення валового прибутку підприємства у 2007 р. на 88,6%, а також те, що підприємство мало додатковий операційний дохід у сумі 268,8 тис.грн.

Крім абсолютного показника – чистого прибутку – для характеристики підприємства використовується також комплекс відносних показників. Це такі показники:

1. Рентабельність реалізованої продукції (Р₁) визначається як частка від ділення чистого доходу від реалізації продукції на виручку від реалізації продукції. У нашому випадку:

Р₁ 2005 р. 23647,4/28376,9 =0,83

Р₁ 2006 р. 66916,3/80299,6=0,83

Р₁ 2007 р. 59391,9/71270,3=0,83

Отже, рентабельність реалізованої продукції у звітному році залишилася на рівні минулого року.

2. Рентабельність операційної діяльності (Р₂) визначається як частка від ділення фінансового результату від операційної діяльності на виручку від реалізації продукції:

Р₂ 2005 р. 2118,1/28376,9=0,07

Р₂ 2006 р. 1519,7/80299,6=0,018

Р₂ 2007 р. 3137,5/71270,3=0,04

Отже, рентабельність операційної діяльності у звітному році зросла порівняно із минулим роком на 0,022, що позитивно характеризує прибутковість операційної діяльності.

3. Рентабельність основного капіталу (Р₃) – визначається як частка від ділення чистого прибутку підприємства на підсумок балансу:

Р₃ 2005 р. 159,7/32976,8=0,004

Р₃ 2006 р. 242,3/32976,8=0,007

Р₃ 2007 р. 528,6/47855,1=0,011

Отже, рентабельність основного капіталу у звітному періоді мала низькі показники, але позитивним при цьому є тенденція до певного зростання, у порівнянні із минулим періодом рентабельність основного капіталу збільшилася на 0,004, що позитивно характеризує тенденції у прибутковості підприємства.

4. Рентабельність власного капіталу (Р₄) – визначається як частка від ділення чистого прибутку на середню вартість власного капіталу:

Р₄ 2005 р. 159,7/1307,1=0,12

Р₄ 2006 р. 242,3/1064,8=0,23

Р₄ 2007 р. 528,6/536,2=0,98

Отже, цей показник рентабельності у звітному періоді порівняно з минулим періодом збільшився на 0,75, це суттєве збільшення, що визнається як позитивне зрушення у прибутковості діяльності підприємства.

Таблиця 2.6

Динаміка показників прибутковості та рентабельності ТОВ "Панда" за 2005-2007 р

Підсумовуючи результати розрахунків показників прибутковості та рентабельності досліджуваного підприємства можна зазначити, що усі показники рентабельності мають дуже низькі значення, що вказує на слабку прибутковість діяльності цукрового заводу. У 2007 р. спостерігається незначне збільшення за усіма показниками рентабельності, що є позитивним явищем у роботі ТОВ «Панда», але все ж необхідно збільшувати ці показники.

2.5 Аналіз показників ефективності використання матеріальних ресурсів

Аналіз показників економічної ефективності виробничої діяльності ТОВ "Панда" розпочнемо із аналізу виконання плану по випуску продукції.

В таблиці 2.7 подано виконання плану об’ємних і якісних показників за 2006-2007 р. по підприємству ТОВ "Панда"

Таблиця 2.7

Виконання об’єму випуску продукції за 2006-2007 рр

Аналізуючи показники виконання плану по випуску та відвантаженню готової продукції, що подані в таблиці 2.5, можна сказати, що за 12 місяців 2006 року основні виробничі показники виконані, спостерігається зростання виробництва цукру до відповідного періоду минулого року. Зменшення відвантаження вторинної сировини порівняно із минулим роком відбулося у зв’язку із відсутністю відвантаження продукції до головного замовника ВАТ «Черкаська рафінадна фабрика» і зниженням попиту на вторинну сировину цукрового виробництва.

За 12 місяців 2007 року до головного замовника було відвантажено 21 тис.т вторинної сировини та залишків продукції, Черкаській бісквітній фабриці – 66,1 тис. т проти 30,4 тис. т у 2006 році. Через відсутність споживачів на залишкову продукцію цукрового виробництва на даний момент існує зменшення по даному показнику у порівнянні із минулим роком. За 2006 рік головному замовнику було відвантажено 14,1 тис. т, а у 2007 – тільки 2,8 тис. т.

Під час своєї виробничої діяльності на цукровому заводі витрачаються такі види енергетичних ресурсів: - дизельне паливо, мазут, вугілля, природний газ, бензин, електроенергія, та ін.

В таблиці 2.8 проаналізуємо планові і фактичні витрати по використанню паливно-енергетичних ресурсів в період 2006-2007 рр. В таблиці 2.9 буде представлено розрахунок витрат по використанню електроенергії на підприємстві.

Таблиця 2.8

Витрати паливно-енергетичних ресурсів

Таблиця 2.9

Виконання плану використання електроенергії

Паливно-енергетичні ресурси на цукровому заводі протягом 2007 року використовувалися в межах призначених лімітів. Збільшення витрат дизельного палива у порівнянні із 2006 р. пояснюється збільшенням за послугами транспортування та доставки, збільшенням перевезення і переробки вторинної сировини, збільшенням виробництва на новій потоковій лінії на 21 тис. т виробленого цукру-сирцю, а також зміною відстаней транспортування продукції (змінилося кілька основних постачальників цукрових буряків) проти минулого року і застосуванням відповідних норм списання палива у 2007 році – 0,17 л/ткм проти 0,152 л/ткм у 2005 році.

Збільшення витрат природного газу у порівнянні із відповідним періодом минулого року пояснюється продовженням газифікації по опаленню цехів заводу та поетапним встановленням газових котлів. Адже у 2007 році додатково до діючих котлів було встановлено газові котли у санітарно-побутовому приміщенні і диспетчерській. Також збільшення по даному виду витрат пояснюється збільшенням робочих годин на облаштуванні нового цеху.

2.6 Оцінка ефективності використання трудових ресурсів підприємства

Основними показниками використання трудових ресурсів є дані про чисельність персоналу різних категорій і професій, його кваліфікацію та освітній рівень про витрати робочого часу в людино-годинах, кількість виробленої продукції або виконаних робіт, а також відомості про рух особового складу підприємства. Для подальших розрахунків наведемо дані про кількість працівників та фонд оплати праці (табл.2.10).

Таблиця 2.10

Кількість працівників та фонд оплати праці ТОВ "Панда" у 2005-2007

Згідно даних табл. 2.10, бачимо, що фонд оплати праці штатних працівників у 2006 р. порівняно із 2005 р. збільшився на 712,7 тис грн або на 250%. У 2007 р. порівняно із 2006 р. даний показник зріс на 186,5 тис.грн, або на 18,7%. Від так відбулось і збільшення рівня середньої заробітної плати по підприємству на 9,9 грн. у 2007 р.

Отже, дослідженням показників ефективності діяльності ТОВ «Панда» було встановлено, що за період 2005-2007 рр. оборотні кошти підприємства збільшилися на 42,9%. Найбільшу питому вагу у загальній структурі оборотних коштів займала частка готової продукції – 48,2%, а також дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги – 42,6%. Тому однією із пропозицій по удосконаленню управління оборотними коштами підприємства буде впровадження заходів по прискоренню періоду обертання коштів ТОВ «Панда», що дасть змогу вивільнити певну частину оборотних активів.

Для того, щоб покращити становище підприємства необхідно застосовувати заходи по оптимізації структури капіталу та ефективніше використовувати свої фінансові ресурси. Також відзначимо, що при високих темпах інфляції визначення показників прибутковості підприємства доцільно здійснювати по даних балансу та звіту про фінансові результати, скоригованих на індекс інфляції.

3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ "ПАНДА"

3.1 Впровадження заходів щодо зменшення витрат сировини та збільшення виходу цукру

Одною із самих важливих складових продовольчого комплексу України є бурякоцукрове виробництво. За даними міжгалузевого балансу виробництва і розподілу продукції, в цьому секторі споживається 13,2% всієї сільськогосподарської сировини, яку закуповує харчова промисловість.

За вартістю заготовлюваної сировини цукрове виробництво займає третє місце після м’ясного та молочного АПК. На частку цукрового буряка доводиться 44,6% посівних площ, зайнятих під технічними культурами, і більше половини об’єму перевезень сільськогосподарської продукції автомобільним та залізничним транспортом.

Аналізуючи стан діяльності ТОВ "Панда" було з’ясовано, що тривалість виробництва у сезон 2007 тривала 95 діб, заводом було заготовлено сировини у кількості 238,54 тис. тонн, і вироблено цукру 30,56 тис. т. При цьому зазначимо, що нормативна тривалість виробництва цукру по Україні становить не менше 90 діб, вихід цукру в цілому по Україні становить 13,14%. На досліджуваному підприємстві вихід цукру становить близько 12,6%, це досить низький показник.

Для того, щоб збільшити вихід цукру відносно до маси переробленої сировини підприємству можна запропонувати впровадження нових технологій, а саме: заміну технології дискових фільтрів цукру на патронні. Далі в роботі буде обґрунтовано дану пропозицію та розраховано ефект від впровадження заходу.

Одним із шляхів удосконалення фінансового забезпечення підприємства є покращення використання оборотних коштів. Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві:

          СТ

О =

            Р                                                                                         (3.1)

де О — термін обертання оборотних коштів, днів;

С — середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Т — тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р — обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку використовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розрахунку брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначається середня арифметична, виглядатиме так:

С₁+С₂+..С₁₃

       С₁₃                                                                                            (3.2)

Де С1, С2,...С12 — сума (вартість) оборотних коштів на початок кожного місяця року (з січня по грудень);

С13 — сума оборотних коштів на початок наступного року.

Середня сума оборотних коштів за середньою хронологічною визначається за формулою:

       1/2С₁+С2+…С12+С13

С=

                        12                                                                                     (3.3)

Хоч результати підрахунків за обома формулами мають незначні розбіжності, але розрахунок, проведений за формулою (3.3), статистика вважає точнішим.

В табл.3.1 представлено вартість оборотних коштів за 2006 р. на початок кожного місяця.

Таблиця 3.1

Початкова вартість оборотних коштів ТОВ "Панда" за кожен місяць 2007 р

Виходячи з формули середньої арифметичної (3.2), сума оборотних коштів становитиме 59391,9 тис. грн.

54520,1+52116,4+55211,0+57920,5+56129,7+58750,3+56142,2+57114,9+ 6721,7+68523,0+69430,9+60712,7+58303,3

Сума оборотних коштів за рік, розрахована за середньою хронологічною (3.3), становитиме 805,0 тис. грн.

54520,1+52116,4+55211,0+57920,5+56129,7+58750,3+56142,2+57114,9+ 67021,7+68523,0+69430,9+60712,7+58303,3

Тривалість обертання коштів — це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результати процесу матеріального відтворення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їхніх статей (табл.3.2).

1.   Термін обертання оборотних коштів:

За планом: (59371,9 х 360)/70730,3=302,2 днів

Фактично: (59391,9 х 360/71270,3 = 299,9 днів

2.   Одноденний обсяг реалізації продукції:

За планом: 59371,9/302,2=196,5 тис.грн.

Фактично: 59391,9/299,9=198 тис.грн.

3.   Кількість обертання коштів за рік:

За планом: 70730,3/59371,9= 1,1 рази

Фактично: 71270,3/59391,9=1,2

Таблиця 3.2

Розрахунок обертання оборотних коштів ТОВ "Панда" за 2007 рік

Дані таблиці 3.2. свідчать, що фактичний час обертання коштів за 2007 рік скоротився проти плану на 2,3 дні (302,2-299,9).

Внаслідок прискорення обертання оборотних коштів із обороту вивільняється частина коштів, що обраховується множенням фактичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання оборотних коштів. У нашому прикладі за рахунок прискорення часу обертання оборотних коштів з обороту вивільняється 455,5 тис. грн. (198,0 х 2,3).

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

К₀ = Р/С                                                                                          (3.4)

де К₀ — коефіцієнт обертання оборотних коштів. Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

У нашому випадку кількість оборотів збільшилась за рік на 0,1 обороту що позитивно позначилось на діяльності підприємства.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою:

К_з = С/Р                                                                                          (3.5)

де Кз — коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп. Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то краще вони використовуються.

У нашому випадку (див. табл. 3.2) фактично у 1 грн. реалізованої продукції авансовано 83 коп. тоді як за планом передбачалось 84 коп. що свідчить про підвищення ефективності витрат.

Внаслідок прискорення обертання оборотних коштів підприємства вивільниться близько 450 тис. грн., то додатковою пропозицією для ТОВ «Панда» може стати вкладення частини цих коштів у заміну технології дискових фільтрів цукру на патронні.

Патронні фільтри мають більш високу продуктивність – 1200 тонн/добу (дискові фільтри – 800 тонн/добу).

Цей захід дає можливість застосувати фільтрування густих суспензій при виробництві цукру в буряковому виробництві. Висока якість фільтрату із застосуванням допоміжних фільтрувальних матеріалів при збільшенні тиску фільтрування. Забезпечення оптимального режиму фільтрування та пульсаційної регенерації з допомогою мікропроцесорної системи управління.

Механізоване відкриття і піднімання кришки дозволяє візуально контролювати якість фільтрату в процесі роботи. Ефектна пульсаційна регенерація поверхні фільтрувальних елементів з механізмом розподілення скорочує витрати фільтрувальної тканини. Вихідні дані для розрахунку економічної ефективності заходу наведемо в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Дані для розрахунків

1. Розраховуємо кількість фільтрів:

1.1 Розраховуємо кількість потрібного для переробки цукрового буряку:

2,7х0,93 х 95 = 238545 т

1.2 Розраховуємо кількість потрібного для переробки цукрового буряку на добу:

238545:95=2511 т/добу

1.3 Розраховуємо кількість дискових фільтрів для фільтрування:

2511/800=3 (2 запасних)

1.4 Розраховуємо кількість патронних фільтрів для фільтрування:

2511/1200=2 (1 запасний)

2. Розраховуємо капітальні витрати:

2.1 Витрати на демонтаж:

10000х0,5х5=2500 грн.

2.2 Вартість нового обладнання:

12360х3=37080 грн.

2.3 Транспортно-заготівельні витрати:

37080 х 0,02=741,6 грн.

2.4 Витрати на монтаж:

37080 х 0,1=3708 грн.

2.5 Всього вартість нового обладнання:

Кнов.=К+Д-Л,                                                                                (3.6)

де: К- вартість знову встановленого обладнання з врахуванням витрат на монтаж, транспортування, встановлення обладнання, без ПДВ, грн.

Д- витрати на демонтаж обладнання, що замінюється, без ПДВ, грн.

Л- ліквідаційна вартість, без ПДВ, грн.

Кнов.=(37080+741,6+3708+2500)-1182=42847,6 грн.

3.Розрахунок статей витрат які змінюються:

3.1.Економія фільтрувального полотна:

для дискових фільтрів% 280 х 3 х 14,00=111760 грн.

для патронних фільтрів: 170 х 2 х 14,00=4760 грн.

Загальна економія по витратам фільтрувального полотна:

11760-4760=7000=7 тис.грн.

3.2.Економія по електроенергії розраховується за формулою:

Ве=№вст. х tгод. х nдіб х Вв х Квик. / КпхЦе                             (3.7)

де: №вст.- витрачено електроенергії, Кв-год.;

tгод.  - час роботи електродвигуна на добу, год.;

Nдіб. - кількість днів роботи підприємства на рік, діб;

Вв. – коефіцієнт, що вираховує втрати електроенергії в сітці підприємства

Квик. – коефіцієнт використаня електродвигунів по потужності

Кп. –коефіцієнт корисної дії електродвигунів;

Це.- вартість одної тис.Квтгод енергії, грн.

Розраховуємо витрати енергії до впровадження:

Ве=4 х 3 х 24 х 95 х 1,06 х 0,9 х 0,29 /0,985=7684,68 тис.грн.

Розраховуємо витрати енергії після впровадження:

Ве=10 х 2 х24 х 95 х 1,06 х 0,9 х 0,29 / 0,985=12807 тис.грн.

Всього перевитрат по електроенергії:

7684,68 – 12807 = -5122,32 тис.грн.

Витрати енергії на 1 тонну цукру:

12807/30057=0,42 тис.грн.

4.Розрахунок витрат праці та витрат на оплату праці:

4.1 Витрати по основній заробітній платі виробничих працівників, що обслуговують фільтри розраховуються в сумі:

- до впровадження заходу:

8 х 8х 3,45 х(95+5)=22080 грн

після впровадження заходу:

8 х 1 х 3,8 х (95+5)=3040 грн.

Додаткова заробітна плата робітників складе:

- до впровадження: 22080 х 0,5=11040 грн.

- після впровадження: 3040 х 0,5=1520 грн.

Фонд заробітної плати за виробничий період:

- до впровадження: 22080+11040=33120 грн.

- після впровадження: 3040+1520=4560 грн.

Загальна економія по фонду оплати праці працівників, що обслуговують фільтри:

- додаткова: 11040-1520=9520 грн.

- основна: 22080-3040=19040 грн.

Всього: 9520+19040=28560 грн.

Загальна сума відрахувань з фонду оплати праці:

- після впровадження: 4560 х 0,383=1746,48 грн.

Загальна сума економії:

28560 – 1746,48 = 26813,52 грн.

5. Амортизація:

- для дискових фільтрів

5 х 10000 х 0,15 = 7500 грн.

- для патронних фільтрів

41529,6 х 0,15 = 6229,44 грн.

6. Розрахуємо загальну економію за статтями витрат собівартості:

- на весь обсяг продукції:

7000-5122,32+26813,52=28691,2 грн.

7. Прибуток після впровадження заходу:

4757,3+28,69 = 4786 тис.грн.

Із проведених розрахунків можна зробити висновок, що собівартість продукції зменшилась на 28691,2 грн. Зменшились такі калькуляційні статті, як витрати на допоміжні матеріали (фільтраційне полотно), паливо та енергія на технологічні цілі, фонд оплати праці, відрахування з фонду оплати праці. Що стосується загально-виробничих витрат, то в зв’язку із тим, що об’єм виробництва не змінюється, вони залишаються незмінними.

3.2 Розрахунок економічної ефективності впроваджених заходів та їх вплив на результати діяльності підприємства

В табл.3.4 представимо показники змін, які відбудуться після впровадження вище вказаних заходів. Нижче проведемо аналіз показників ефекту від впровадження.

Таблиця 3.4

Розрахунок показників ефективності впроваджених заходів по заміні виробничих технологій на цукровому заводі ТОВ "Панда"

У підсумку даного розділу зазначимо, що впровадження у виробництво нових технологій по заміні періодично діючих центрифуг на постійно діючі центрифуги та заміна дискових фільтрів на патронні дасть можливість ТОВ "Панда" збільшити обсяг виробництва цукру в тоннах на 0,79%, збільшити прибуток на 64,97 тис.грн., або на 1,36 %.

Тому, вважаю, що запропоновані заходи по удосконаленню фінансово-господарської діяльності є реальними для ТОВ "Панда" і потребують впровадження.

ВИСНОВКИ

Показники економічної ефективності є найважливішими інструментами реалізації економічної політики на рівні підприємств, регіонів, національної економіки. На рівні підприємств вони є ключовим засобом обґрунтування управлінських рішень з організації ­інвестиційної діяльності, оптимізації витрати ресурсів, удосконалення цінової політики. На рівні регіонів і національної економіки показники економічної ефективності покликані бути основою обґрунтування інвестиційної політики, управління системою кредитування, удосконалення оподатковування.

Отже, вимірювання ефективності виробництва передбачає встановлення критерію економічної ефективності, який повинен бути єдиним для усіх ланок економіки - від підприємства до народного господарства в цілому. Таким чином загальним критерієм економічної ефективності виробництва є ріст продуктивності суспільної праці.

Слід зазначити, що рівень економічної ефективності в промисловості залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів. Для кожної галузі промисловості в наслідок її техніко-економічних особливостей характерні специфічні фактори ефективності.

На закінчення варто зазначити, що обов’язковість у використанні (урахуванні) зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як по відношенню до внутрішніх чинників ефективності виробництва. Певне ігнорування підприємствами цієї вимоги може лише загальмувати темпи зростання ефективності.

Практична частина роботи містить розрахунок показників ефективності діяльності підприємства та їх аналіз. Дослідження проводилося на цукровому заводі ТОВ "Панда". Результати дослідження показали, що підприємство за період 2005-2006 рр. мало на кінець звітного періоду чистий прибуток, відповідно у сумі 242,3 тис.грн та 528,6 тис.грн. Позитивною є тенденція до збільшення даного показника за останні роки.

Для виробництва цукру у 2006 році підприємство використало бурякової сировини у кількості 238545 т. Це дало можливість виробити 30056 т цукру та 287 т жому.

Позитивною тенденцією у діяльності ТОВ «Панда» є збільшення матеріаловіддачі продукції, причому збільшення матеріаловіддачі на 2,8% супроводжується зменшенням матеріаломісткості продукції на 5,3%. У 2006 р. негативним є зменшення фондовіддачі на 1,5% та збільшення трудомісткості продукції на 0,011 н-год/чол.

Негативним явищем у фінансово-господарській діяльності підприємства є значне зниження показників ліквідності, що вказує на нестійке фінансове становище Товариства.

Також ми з’ясували, що під час основного виробництва на підприємстві є відхилення від нормативного значення по Україні такого показника, як вихід цукру із 1 т буряків, який становить близько 12,6% у загальній масі цукрової сировини, тому у третьому розділі роботи пропонується розробка заходів по впровадженню на ТОВ "Панда" заміни дискових фільтрів на патронні, які є більш потужними та дозволяють значно економити витрати на оплату праці та зменшити собівартість основного виробництва.

Впровадження даних технологій дасть можливість збільшити прибуток від виробництва цукру на 64,97 тис.грн. за сезон або на 1,36 %.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-ІV

2.      Гридчина М Финансовый менеджмент. Курс лекций. – К.: МАУП, 2002.

3.      Гришан Ю. Напрями вдосконалення внутрішньогосподарського управління на підприємствах //Комерсант, №12, 2004 р. – С.55-59

4.      Губар Т.В. Поняття ефективного управління підприємством" //Економіка України, —2006, —№7, —С.19-23

5.      Іваненко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності, Київ.1999.

6.      Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2000. – 152

7.      Калина А. В. Современный экономический анализ и прогнозирование.-К.:ЛНУП.- 1998.

8.      Кашуба В.І. Економіка праці. –К.,2004 С.315.

9.      Кіндрацька Г. І. Основи стратегічного менеджменту. — Л.: КІНПАТРІ ЛТД, 2003. — 264с.

10.    Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент. Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2005. — 485 с.

11.    Колот А.М. Мотивація персоналу: Підр. – К.: КНЕУ, 2002.

12.    Кочеткова А.И. Основы управления персоналом. – М.: ТЕСИС, 1999.

13.    Ковалёв В.В. Финансовый анализ; методы и процедуры. — М : Финансы и статистика, 2001. — 560 с.

14.    Коробов М. Я. Фінансово - економічний аналіз діяльності підприємств. - К.: Знання.-2000.

15.    Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання. Монографія. Київ. 2001.

16.    Макаровська Т. П. Економіка підприємства: Навчальний посібник -К.: МАУП, —2003. —298 с.

17.    Матеріали науково-технічної конференції цукровиків України 10-12 квітня 2007 року. –К.:"Цукор України", 2007. – 220 с.

18.    Мних Є. В. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. Львів.: Світ.-1998.

19.    Молотков К.В. Резерви підвищення продуктивності праці на підприємстві //Економіка. Фінанси. Право.– 2005., – №7, – С.17-24.

20.    Навроцька І.В "Проблеми та перспективи розвитку сучасної цукрової галузі" //Економіка.Фінанси.Право., – 2007. – №6, – С.16-21.

21.    Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: Хвиля - Прес, 1999.

22.    Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. – Тернопіль.:Економічна думка. – 2001 р. – 454 с.

23.    Подсолонко Е.А. Менеджмент: теорія та практика 2003р. –380 с.

24.    Проценко С.А. Фінансовий аналіз на підприємстві. –Харків 2002 р – 410с.

25.    Ремньова Л. М. Фінансовий менеджмент як фактор економічного зростання // Фінанси України. – 2007. — № 11. – С. 32-40

26.    Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник – К.: Знання, 2004. – 654 с.

27.    Сідун В. А. Економіка підприємства: Навчальний посібник; —К.: Центр навчальної літератури, —2003. —435 с.

28.    Стадник В.В. Менеджмент, -К. 2003, -с.464

29.    Стирник І. Оптимізація управління підприємством будь-якої форми власності //Економічний журнал, –№8, 2005 р. –С. 31-42

30.    Тарасенко Н.Б. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства: Навчальний посiбник.- 2-е вид., стер. - К.: Алерта, 2003.- 485 с.

31.    Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. рд. проф. А. М. Поддєргін. – К.: КНЕУ, 2005. – 536 с.

32.    Шаповал В. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури, —2003. —286 с.