Доклад: Світова організація торгівлі

Міністерство освіти і науки України

Київський економічний інститут менеджменту

Індивідуальна робота

з менеджменту

на тему:

«Світова організація торгівлі»

Виконала студентка II курсу

групи ЕК-1-05

Сугерей Світлана

Економічний факультет

Київ 2007

Що таке СОТ

Світова організація торгівлі (СОТ) – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже сьогодні є 149 країн, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг.

За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Процеси створення, становлення і розширення СОТ не були простими та однозначними. Хоча за останні 30 років масив загальних правил СОТ надзвичайно зріс, СОТ усе ще базується на принципі двосторонніх переговорів між членами з метою взаємного відкриття їх ринків. Члени СОТ, формулюючи вимоги до країн-претендентів стосовно доступу до їх ринків, відстоюють інтереси власних компаній, захищаючи таким чином власне виробництво та робочі місця. Тому переговорний процес є непростим і, як правило, тривалим.

Коротка довідка

Світова організація торгівлі (СОТ) Місце розташування: Женева, Швейцарія. Заснована: 1 січня 1995Створена: на основі Угод Уругвайського раунду (1986-94)Країни-члени: 149 країн. Бюджет: 161 мільйонів швейцарських франків (2004). Співробітники секретаріату: Голова: Supachai Panitchpakdi (генеральний директор)

Місцезнаходження:Centre William-RappardRue de Lausanne 154CH-1211 Geneve 21Schweiz/SuisseТел (41) (22) 739 – 51 – 11

Історія створення

Створення системи ГАТТ

Після закінчення Другої світової війни у світі під егідою ООН почалися переговори про створення Міжнародної торговельної організації (МТО). У ході Конференції ООН у 1948р. була прийнята Гаванська хартія, якою затверджувався Статут МТО. Однак Гаванська хартія так і не набрала чинності, оскільки парламенти деяких країн, у т.ч. США, відмовилися ратифікувати Угоду про Статут МТО.

У ході роботи над Статутом МТО представники 23 країн почали шукати можливості зменшення протекціонізму в міжнародній торгівлі. Результатом такої роботи було прийняття 45 тисяч тарифних знижок, а також затвердження правил міжнародної торгівлі, що стали називатися Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (ГАТТ). ГАТТ набрала сили з 1 січня 1948 року. Умовами ГАТТ спочатку не передбачалося створення міжнародної організації. Норми ГАТТ діяли як звичайний міжнародний договір. Зміни і доповнення норм могли здійснюватися винятково в рамках міжнародних конференцій, що іменувалися раундами. Усього з 1946 по 1994р. було проведено вісім раундів багатосторонніх торговельних переговорів у рамках ГАТТ:

1. 1947 (Женева, Швейцарія)2. 1949 (Аннесі, Франція)3. 1951 (Торки, Великобританія)4. 1956 (Женева, Швейцарія)5. 1960 – 1961 (Женева, Швейцарія), «Діллон-раунд»6. 1964 - 1967 (Женева, Швейцарія), «Кеннеді-раунд»7. 1973 - 1979 (Женева, Швейцарія), «Токіо-раунд»8. 1986 – 1993 (Женева, Швейцарія), «Уругвайський раунд»

Результатом кожного з раундів було прийняття нових угод, що регулюють різні аспекти міжнародної торгівлі.

Серйозним недоліком системи ГАТТ була відсутність інституційної основи, тобто міжнародної організації як такої. Угоди ГАТТ не носили обов'язкового характеру для країн-учасників ГАТТ. У подальшому кодекси, присвячені регулюванню субсидій і компенсаційних заходів, технічних бар'єрів у торгівлі, ліцензуванню імпорту, митної оцінки й антидемпінгових заходів, стали складовою частиною Угоди про утворення Світової організації торгівлі. Вони стали обов'язковими для всіх її членів.

Уругвайський раунд торговельних переговорів і створення СОТ

Останнім раундом багатосторонніх торговельних переговорів у рамках комплексу міжнародних угод ГАТТ був восьмий Уругвайський раунд, що почався у вересні 1986 р. у Пунта-дель-Эсте (Уругвай). Прийнятий порядок денний включав питання, що розширюють рамки міжнародної торговельної політики і питання створення повноцінної міжнародної організації як такої. До обговорення були включені питання регулювання торгівлі послугами й інтелектуальної власності, здійснення міжнародних інвестицій. Найбільш складним на сесіях Уругвайського раунду переговорів залишалося питання допуску на ринки сільськогосподарської продукції.

У квітні 1994 року більшість учасників переговорного процесу (123 учасників з 125), у Марракеші (Марокко) підписали Заключний акт Уругвайського раунду торговельних переговорів і Марракеську декларацію, якою засновувалася Світова організація торгівлі. Переговори в рамках ГАТТ були завершені. Після вступу в силу Маракеської угоди про утворення СОТ Генеральна угода з тарифів і торгівлі від 1947 року з усіма доповненнями, прийнятими до вступу в силу Марракеської угоди, стала іменуватися Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1947 року

Статус та сфера діяльності

Згідно зі статтею VIII Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною у відповідності з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється виключно через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися виключно в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.

Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.

Цілі діяльності

Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

·        підвищення життєвого рівня;

·        забезпечення повної зайнятості;

·        постійне зростання доходів і ефективного попиту;

·        розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;

·        оптимальне використання світових ресурсів у відповідності сталого розвитку;

·        захист і збереження навколишнього середовища;

·        забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку

Функції

Функції СОТ визначені в статті III Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

·        сприяння реалізації, застосуванню, функціонуванню і досягненню цілей Марракеської угоди, а також багатосторонніх торговельних угод, включених у Додатки 1, 2 і 3 до Марракеської угоди;

·        забезпечення основи для реалізації, застосування і функціонування багатосторонніх торговельних угод з обмеженим колом учасників, включених у Додаток 4 до Марракеської угоди;

·        форум для переговорів між членами СОТ в частині їх багатосторонніх торговельних відносин з питань, включених у Додатки до Марракеської угоди;

·        створення форуму для подальших переговорів між її членами в частині багатосторонніх торговельних відносин, а також основи для реалізації результатів таких переговорів;

·        реалізацією Домовленостей про правила і процедури врегулювання спорів між членами СОТ, вміщених у Додатку 2 до Марракеської угоди;

·        реалізація Механізму перегляду торговельної політики, передбаченого Додатком 3 до Марракеської угоди.

Організаційна структура

Конференція Міністрів

На підставі положень статті IV Марракеської угоди про створення Світової організації торгівлі було утворено найвищий орган СОТ - Конференцію Міністрів, яка виконує функції СОТ як міжнародної організації і проводить усі необхідні для цього заходи.

Конференція Міністрів складається з представників усіх членів СОТ - по одному від кожної держави-члена СОТ. Європейський союз є окремим самостійним членом СОТ поряд з усіма державами, що входять до його складу. Конференція Міністрів має право приймати рішення з усіх питань, що регулюються багатосторонніми угодами СОТ.

Засідання Конференції Міністрів проводяться не рідше одного разу в два роки.

Конференція Міністрів створює:

·        Комітет з питань торгівлі і розвитку;

·        Комітет з обмежень, пов'язаних із платіжним балансом;

·        Комітет з питань бюджету, фінансування і управління;

·        інші комітети, які вона вважає необхідними.

В даний час функціонують додаткові комітети:

·        Комітет з питань торгівлі і навколишнього середовища;

·        Комітет з регіональних торговельних угод.

З часу заснування СОТ відбулося шість Конференцій Міністрів: перша - в грудні 1996 року в Сінгапурі, друга - в травні 1998 року в Женеві (Швейцарія), третя - в листопаді-грудні 1999 року в Сіетлі (США), четверта - в листопаді 2001 року в Досі (Катар), п'ята - у вересні 2003 року в Канкуні (Мексика), шоста - у грудні 2005 року у Гонконгу.

Генеральна рада

До складу Генеральної ради входить по одному представнику від кожної країни-члена СОТ. Як правило, в ролі представників членів СОТ виступають посли або голови представництв відповідних держав при СОТ. Засідання Генеральної ради проходять 8-10 разів у рік у штаб-квартирі СОТ у Женеві.

Основні функції Генеральної ради:

1. виконувати функції Конференцій Міністрів у перервах між її засіданнями. У той же час, Генеральна рада не бере на себе вирішення найбільш важливих питань і займається переважно вирішенням поточних питань організації і діяльності СОТ;

2. виконання функцій, визначених безпосередньо Марракеською Угодою, а саме:

·        функцій Органу з врегулювання суперечок;

·        функцій Органу з огляду торговельної політики;

·        затвердження власного регламенту засідань;

·        загальне управління та затвердження регламенту засідань Комітету з торгівлі і розвитку, Комітету з обмежень, пов'язаних із платіжним балансом, Комітету з питань бюджету, фінансування і управління, а також інших Комітетів, заснованих Конференцією Міністрів;

·        загальне управління Радою з торгівлі товарами, Радою з торгівлі послугами і Радою з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;

·        інші функції.

Генеральна рада регулярно звітує про свою діяльність перед Конференцією Міністрів.

Генеральна рада делегує свої функції трьом основним органам, створеним Конференцією Міністрів:

·        Раді з торгівлі товарами;

·        Раді з торгівлі послугами;

·        Раді з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

Членом кожної з Рад може стати представник будь-якої держави-члена СОТ, якщо даний член СОТ виявив бажання брати участь у роботі Ради. Кожна рада має право створювати допоміжні органи. Загальне управління радами здійснює Генеральна рада.

Рада з торгівлі товарами

Основною функцією Ради з торгівлі товарами є здійснення нагляду за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод, включених у Додаток 1А до Марракеської угоди. Станом на травень 2003 року створено такі допоміжні органи Ради з торгівлі товарами:

·        Комітет з доступу на ринки;

·        Комітет із сільського господарства;

·        Комітет із санітарних і фітосанітарних заходів;

·        Комітет з технічних бар'єрів у торгівлі;

·        Комітет із субсидій і компенсаційних заходів;

·        Комітет з антидемпінгової практики;

·        Комітет з митної оцінки;

·        Комітет із правил походження;

·        Комітет з імпортного ліцензування;

·        Комітет з інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею;

·        Комітет із захисних заходів;

·        Комітет з торгівлі товарами для інформаційних технологій;

·        Орган моніторингу з текстилю;

·        Робоча група з питань державних торговельних підприємств.

·        Рада з торгівлі послугами

Основними функціями Ради з торгівлі послугами є нагляд за виконанням положень Генеральної угоди з торгівлі послугами (далі ГАТС). Станом на травень 2003 року створено такі допоміжні органи Ради з торгівлі послугами:

·        Комітет з торгівлі фінансовими послугами;

·        Комітет із специфічних зобов'язань;

·        Робоча група з внутрішнього регулювання;

·        Робоча група з правил ГАТС.

Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності

Основними функціями Ради з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності є нагляд за виконанням положень Генеральної угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС), надання консультацій і допомоги членам СОТ та взаємодія з Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (WIPO). На даний момент допоміжних органів Рада не має.

Генеральний директор і Секретаріат

Відповідно до статті VI Марракеської Угоди про створення СОТ, для забезпечення її діяльності створюється Секретаріат, очолюваний Генеральним директором, який обирається на трирічний термін Конференцією міністрів.

Генеральний директор призначає співробітників Секретаріату, встановлює їх обов'язки й умови праці. У 2006 році загальна кількість штатних співробітників Секретаріату СОТ складає 630 чоловік.

Марракеська Угода чітко встановлює коло обов'язків Генерального директора і співробітників Секретаріату, які є виключно міжнародними. Співробітники Секретаріату користуються передбаченими міжнародним правом імунітетом і привілеями. У той же час, співробітники Секретаріату не мають права одержувати інструкції і консультуватися з урядами чи органами поза СОТ.

Члени СОТ

Станом на грудень 2005 року до СОТ входить 149 членів, з яких 145 – це держави, а 4 – митні території. У грудні 2005 року членом СОТ стала Саудівська аравія, а під час Міністерської Конференції СОТ у Гонконгу було прийнято рішення про вступ Королівства Тонга (1). 145 країн світу – членів СОТ (з 192) - це понад 95% обсягу світової торгівлі, близько 85% світового ВВП та понад 85% населення світу. При цьому майже 30 країн перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ (Алжир, Андорра, Азербайджан, Багами, Білорусь, Бутан, Боснія та Герцеговина, Кабо-Верде, Казахстан, Лаоська Народно-Демократична Республіка, Ліван, Російська Федерація, острови Самоа, Сербія і Чорногорія, Сейшельські острови, Судан, Таджикистан, Україна, Узбекистан, Вануату, В'єтнам, Ємен).

Світ поза СОТ: Афганістан, Еритрея, Ірак, Іран, Коморські острови, Північна Корея, Ліберія, Лівія, Маршалові острови, Мікронезія, Монако, Науру, Палау, Сан-Марино, Сирія, Сомалі, Тімор-Лешті, Тувалу, Туркменістан.

Процес вступу країн до Світової організації торгівлі

Процес вступу будь-якої країни до СОТ складається з кількох етапів. Уряд країни, яка виявила бажання стати членом СОТ надсилає листа Генеральному директору СОТ. Прохання щодо вступу розглядається на засіданні Генеральної ради, яка створює Робочу групу (РГ) для переговорів з країною-кандидатом. До складу РГ входять країни-члени СОТ, які виявили бажання взяти участь у переговорах. РГ є основним інституційним утворенням, в межах якого відбуваються переговори щодо приєднання до СОТ.

Наступним етапом приєднання є підготовка та подання країною-кандидатом Меморандуму про зовнішньоторговельний режим, який містить опис зовнішньоторговельної політики країни-кандидата, нормативних актів та інститутів, що її визначають, елементів макроекономічної політики уряду. Після ознайомлення РГ з Меморандумом починається етап “запитань і відповідей”. Члени РГ можуть попросити додаткових роз’яснень з приводу інформації, поданої в Меморандумі, хоча коло питань не обмежується лише змістом Меморандуму. Метою цього етапу є покращення розуміння учасників РГ економічної ситуації, торговельного режиму, норм та правил країни – кандидата.

Як правило, ще до завершення етапу “питання-відповіді”, країна-кандидат розпочинає переговори з членами РГ щодо умов приєднання до СОТ. Ці переговори відбуваються в двосторонньому та багатосторонньому форматах. Країна-кандидат подає на розгляд РГ свої початкові пропозиції щодо лібералізації ринків товарів та послуг, які містять перелік зв’язаних (максимальних) імпортних тарифів, що країна-кандидат планує застосовувати щодо товарів походженням з країн СОТ, опис поступок щодо лібералізації ринку послуг та пропозицію щодо обсягів та форм підтримки вітчизняного сільського господарства. Країни – члени РГ, які бажають мати кращі умови доступу на ринки країни ніж ті, що передбачено початковою пропозицією, розпочинають двосторонні переговори з країною-кандидатом. В процесі переговорів обумовлюється межа поступок, які надалі фіксуються в двосторонніх Протоколах про взаємний доступ на ринки товарів та послуг.

У багатосторонньому форматі на засіданнях РГ обговорюються питання відповідності національного законодавства країни-кандидата багатостороннім угодам СОТ. РГ здійснює моніторинг процесу адаптації національного законодавства країни-кандидата до вимог СОТ та надає свої пропозиції та вимоги щодо необхідних законодавчих та інституційних змін. Угоди СОТ (за винятком угод з обмеженою кількістю учасників) є обов’язковими до виконання усіма членами СОТ, а тому не є предметом переговорів з РГ. Тому країна-кандидат повинна продемонструвати відповідність внутрішніх норм та правил до угод СОТ.

Коли завершено двосторонні переговори з усіма зацікавленими сторонами, і РГ з питань вступу до СОТ доходить висновку про відповідність зовнішньоторговельного режиму країни-кандидата угодам СОТ (з урахуванням зобов’язань щодо змін, які буде впроваджено протягом адаптаційного періоду), готується заключний варіант Звіту РГ та Протокол про приєднання. Звіт РГ містить підсумки обговорень, проведених на засіданнях РГ, та домовлені умови приєднання до СОТ країни-кандидата. Елементом Звіту є додаток з розкладом поступок щодо лібералізації торговельного режиму, які країна-кандидат зобов’язалася забезпечити протягом чітко обумовлених термінів.

Після завершення усіх формальних процедур рішення про приєднання країни приймається Генеральною радою СОТ шляхом затвердження Протоколу та Звіту РГ. Це рішення обов’язково повинно бути ратифіковане національним парламентом країни-кандидата.

Королівство Тонга не ратифікувало Протокол про приєднання до СОТ, а тому формально не вважається членом організації.

Система угод та основні принципи

Країни-члени СОТ взаємодіють у рамках недискримінаційної торговельної системи, де кожна країна отримує гарантії справедливого відношення до її експорту на ринках інших країн, зобов'язуючись забезпечувати такі ж умови для імпорту на своїх власних ринках.

Принцип недискримінації реалізується через застосування режиму найбільшого сприяння (РНС), за якого країна забезпечує однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, і національного режиму, за якого імпорт не може піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку порівняно з вітчизняними товарами.

Основні правила і принципи СОТ відображені в багатосторонніх торговельних угодах, що стосуються торгівлі товарами і послугами, а також торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, врегулювання суперечок і механізму огляду торговельної політики.

Правова структура системи СОТ

Товари

Генеральна угода з тарифів і торгівлі у новій редакції 1994 року є основним зведенням правил СОТ з торгівлі товарами. Цю угоду доповнюють угоди, що стосуються окремих секторів, таких як сільське господарство і текстиль, а також окремих сфер, наприклад, державної торгівлі, стандартів, субсидій і антидемпінгових заходів.

Крім застосування РНС і національного режиму, більш вільний доступ на ринок забезпечується також шляхом скасування кількісних обмежень імпорту (квот) на користь митних тарифів, що є більш ефективним засобом регулювання товарообігу, а також забезпечує гласність і прозорість торговельних режимів країн-учасниць.

Сільське господарство

Сферою регулювання Угоди про сільське господарство є торгівля первинною сільськогосподарською продукцією і товарами, що є результатом її переробки. Угода визначає три основні сфери, щодо яких члени СОТ беруть на себе зобов’язання: доступ до внутрішнього ринку, внутрішня підтримка сільського господарства та експортні субсидії. Зокрема, застосування нетарифних заходів як методу регулювання торгівлі має бути виключено, а усім нетарифним бар’єрам має бути визначено тарифний еквівалент. Угода вимагає від країн прийняття зобов’язання щодо скорочення внутрішньої підтримки сільського господарства у тій частині, яка справляє спотворюючий вплив на торгівлю (наприклад, експортні субсидії).

Санітарні та фітосанітарні заходи

Угода про санітарні та фітосанітарні заходи має на меті сприяти використанню цих заходів таким чином, щоб вони забезпечували захист здоров’я людини, рослин та тварин, і при цьому не призводили до невиправданої дискримінації та прихованого обмеження міжнародної торгівлі. Угода передбачає гармонізацію членами СОТ національних санітарних та фітосанітарних заходів на основі міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій, розроблених міжнародними організаціями (Комісією “Кодекс Аліментаріус”, Міжнародним епізоотичним бюро, Міжнародною конвекцією із захисту рослин). Угодою допускається встановлення країною-членом СОТ санітарних та фітосанітарних заходів з метою досягнення належного рівня захисту, який може перевищувати міжнародні вимоги за умови наявності об’єктивного наукового обґрунтування таких заходів і якщо вони не обмежують суттєво міжнародну торгівлю.

Правила визначення походження товарів

Угода зобов’язує країни-учасники СОТ гармонізувати національні правила походження товарів і використовувати їх таким чином, щоб не створювати додаткових перешкод для міжнародної торгівлі. Правила визначення походження використовуються при застосуванні режиму найбільшого сприяння, антидемпінгових та компенсаційних мит, захисних заходів, а також будь-яких інших кількісних обмежень або тарифних квот. Вони також використовуються при застосуванні будь-яких дискримінаційних кількісних обмежень та тарифних квот при здійсненні державних закупівель та у торговельній політиці. Положення угоди визначають, що в основу правил визначення походження товарів покладено принцип застосування тільки такої інформації, яка свідчить про походження товарів, а не заперечує його. Угода передбачає продовження переговорів в цій сфері.

Субсидії та компенсаційні заходи

Угода про субсидії та компенсаційні заходи (Угода СКЗ) визначає загальні принципи надання та використання субсидій на виробництво промислових (несільськогосподарських) товарів, а також процедури застосування компенсаційних заходів у разі порушення членами СОТ цих правил. Її метою є обмеження використання субсидій, які мають негативний вплив на міжнародну торгівлю та спотворюють конкуренцію. Угода містить визначення терміну “субсидії” та поняття “адресності” субсидії. Залежно від ступеню негативного впливу різних субсидій на конкуренцію та міжнародну торгівлю, Угода визначає різні категорії субсидій та відповідні норми їх регулювання. Угода СКЗ регулює використання лише адресних субсидій, дозволяючи застосування неадресних субсидій, до яких не вживаються компенсаційні заходи. Серед адресних субсидій Угода виділяє заборонені (експортні субсидії та імпортозаміщуючі субсидії) та ті, що дають підстави для вжиття компенсаційних заходів. Угода передбачає перехідний період адаптації до вимог СОТ для країн, що вступають до СОТ, а також спеціальні норми для країн, що розвиваються.

Технічні бар’єри в торгівлі

Угода визнає право кожного члена встановлювати обов’язкові технічні стандарти, в т.ч. вимоги щодо упаковки та маркування товарів, метою яких є забезпечення якості продукції, вимог виробництва, захист життя та безпеки людей, тварин та рослин, захисту навколишнього середовища і забезпечення вимог національної безпеки. Угода розділяє “технічні регламенти”, які є обов’язковими вимогами, та “стандарти”, які є добровільними. Угода вимагає від членів СОТ використовувати міжнародні стандарти як основу для розробки національних стандартів, окрім випадків коли міжнародні стандарти, були б неефективними чи недостатніми для виконання обґрунтованих додаткових завдань через кліматичні, географічні або суттєві технологічні проблеми члена СОТ. У цьому випадку члени СОТ повинні на вимогу інших членів СОТ надавати пояснення підстав для тих технічних регламентів, що не відповідають міжнародним стандартам та повідомляти Секретаріат СОТ про введення такого регламенту. Угода визначає чіткі правила сертифікації імпортних товарів, що передбачає взаємне визнання членами СОТ процесів сертифікації та самих сертифікатів. Також Угода встановлює зобов’язання кожного члена СОТ організувати та своїй території інформаційний центр, через який будь-які зацікавлені сторони могли б отримувати інформацію про національні стандарти та систему стандартизації.

Захисні заходи

Угода про захисні заходи дозволяє країнам СОТ тимчасово обмежувати обсяги імпорту окремих товарів, якщо в ході офіційного розслідування було встановлено, що цей імпорт завдає шкоди національному товаровиробнику. Угода визначає порядок запровадження захисних заходів на підставі ст. CIC ГАТТ, а також встановлює тимчасові рамки застосування цих заходів. Угодою забороняється застосування захисних заходів, що не регулюються правилами ГАТТ і вимагається їх усунення протягом 4 років.

Послуги

У Генеральній угоді про торгівлю послугами (ГАТС) документально закріплені принципи більш вільного експорту й імпорту послуг незалежно від способу їхнього постачання. Угода ГАТС містить три блоки прав і зобов'язань. У першому дається визначення торгівлі і постачання послуг і встановлюється, що сфера дії угоди поширюється як на транскордонний рух послуг, так і на їх постачання і споживання в межах національних територій країн-членів СОТ, формулюються принципи використання національного режиму і режиму найбільшого сприяння (РНС) в сфері торгівлі послугами, описуються процедурні й інші положення. Зважаючи на специфіку торгівлі послугами, РНС і національний режим застосовуються у цій сфері із значними виключеннями (індивідуальними для кожної країни). Скасування кількісних квот також має вибірковий характер, а рішення про це приймаються в ході переговорів. Члени СОТ беруть на себе індивідуальні зобов'язання в рамках ГАТС щодо відкриття внутрішніх ринків послуг для іноземних постачальників. Другий і третій блоки – це додатки, що визначають статус окремих видів послуг і списки початкових взаємних поступок щодо доступу на ринки послуг.

Інтелектуальна власність

Угода СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) встановлює стандарти та принципи щодо забезпечення прав інтелектуальної власності, а також процедури та методи їх захисту. За означенням Угоди ТРІПС інтелектуальною власністю вважаються: авторські права, торгові марки, географічні назви, що використовуються для найменування товарів, промислові зразки (дизайни), топології інтегральних мікросхем, а також нерозкрита інформація, наприклад, торговельні секрети. Угода також встановлює процедури консультацій між членами СОТ у випадку, коли певний член СОТ вважає, що практика ліцензування або умови підприємництва в іншій країні СОТ є порушенням угоди ТРІПС, або негативно впливає на добросовісну конкуренцію.

Врегулювання суперечок

Угода про правила і процедури врегулювання суперечок передбачає створення системи, з допомогою якої країни могли б врегулювати суперечливі питання в ході консультацій. Якщо це їм не вдається, країни можуть скористатися чітко визначеною поетапною процедурою, що передбачає вирішення питань шляхом залучення групи експертів, а також передбачає можливість подавати апеляцію на рішення експертної групи. Про довіру до системи врегулювання суперечок свідчить зростаюча кількість скарг, що розглядаються в рамках СОТ.

Огляд торговельної політики

Метою створення Механізму огляду торговельної політики є забезпечення кращого дотримання усіма членами СОТ правил, норм та зобов'язань, взятих у рамках багатосторонніх угод, а також сприяння досягненню більшої прозорості та розуміння торговельної політики та практики країн-членів СОТ.

Переваги торгової системи СОТ

Практично всі великі держави зараз є членами СОТ. Окрім суто економічних переваг, які досягаються шляхом зниження бар'єрів у торгівлі, система СОТ позитивно впливає на політичну і соціальну ситуацію в країнах, а також на індивідуальний добробут громадян.

Переваги СОТ для споживачів

Система СОТ заохочує конкуренцію і знижує торговельні бар'єри, внаслідок чого споживачі виграють. Найочевидніша вигода вільної торгівлі для споживача – це зниження вартості життя. У результаті зниження протекціоністських торговельних бар'єрів дешевшають готові імпортовані товари і послуги, а також вітчизняна продукція, у виробництві якої використовуються імпортні комплектуючі.

Як правило, імпортні тарифи, державні виробничі субсидії і кількісні обмеження імпорту ведуть не до захисту вітчизняного ринку, а до підвищення вартості життя. Так, у Великобританії споживачі платять на 500 мільйонів фунтів у рік більше за одяг через торговельні обмеження на імпорт текстилю; для канадців ця сума складає приблизно 780 млн. канадських доларів. Показово, що лібералізація сектору телекомунікацій у Європейському Союзі призвела до зниження цін за послуги в середньому на 7-10%.

Ширший вибір товарів і послуг – також безсумнівна перевага вільної торгівлі. Зовнішня конкуренція стимулює ефективне вітчизняне виробництво, опосередковано знижує ціни і підвищує якість вітчизняної продукції.

У результаті активнішого товарообміну розвиваються нові технології, як це відбулося, наприклад, з мобільним зв'язком.

Збільшення експорту вітчизняної продукції також збільшує доходи виробників, податкові надходження в бюджет, а отже і доходи та добробут населення в цілому.

Вигоди СОТ для економіки країни в цілому

Економічні вигоди:

Неможливо провести чітку межу між впливом вільної торгівлі на споживачів, виробників і державу. Зниження торговельних бар'єрів сприяє росту торгівлі, що веде до підвищення як державних, так і особистих доходів.

У довгостроковій перспективі розвиток торгівлі веде до підвищення зайнятості в експортних галузях економіки, хоча короткострокове скорочення робочих місць у результаті конкуренції вітчизняних виробників із закордонними практично неминуче. Однак протекціонізм не вирішує проблеми зайнятості. Навпаки, підвищення торгових бар'єрів викликає зниження ефективності виробництва і якості вітчизняної продукції, що за умови обмеження імпорту веде до зростання цін, негативно позначається на обсягах продажу та, з рештою, на кількості робочих місць. Така ситуація склалася, наприклад, у 1980-і рр. у США, коли були введені жорсткі обмеження на імпорт японських автомобілів.

Застосування принципів СОТ дозволяє підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльності держави за рахунок зменшення тарифних і нетарифних торговельних бар'єрів. Недискримінаційний підхід, передбачуваність і прозорість економіки приваблюють партнерів і підвищують товарообіг, сприяють оптимізації діяльності і зниженню витрат компаній, створенню сприятливого клімату для торгівлі та інвестицій, припливу капіталу у країну.

Політичні вигоди:

Уряд має більше можливостей захищатися від дій лобістських груп, здійснювати державну політику в інтересах розвитку всіх галузей економіки, а не окремих її частин, що допомагає уникнути викривлень конкурентного середовища.

Створюються передумови для боротьби з корупцією і позитивних змін у законодавчій системі, що сприяє припливу інвестицій у країну. Застосування деяких форм нетарифних обмежень (наприклад, імпортних квот) пов’язано з можливістю корупції серед чиновників, що розподіляють ці квоти. Зараз у рамках СОТ ведеться робота щодо скорочення й усунення багатьох діючих квот.

Прозорість та відкритість інформації, чіткі критерії безпеки, регламентовані стандарти, застосування принципу недискримінації впливають на політичну ситуацію, знижуючи можливість лобіювання рішень і маніпуляцій.

Вигоди системи СОТ для взаємовідносин між країнами:

СОТ надає рівне право голосу всім країнам, обмежуючи у такий спосіб можливість економічного диктату великих держав. Учасникам не потрібно вести переговори щодо торговельних угод з кожним із численних партнерів, тому що відповідно до принципу недискримінації досягнуті в ході переговорів рівні зобов'язань автоматично поширюються на всіх членів СОТ.

Система СОТ створює ефективний механізм для вирішення торговельних суперечок, що передбачає зобов'язання незастосування односторонніх дій. Кожна суперечка розглядається окремо з огляду на діючі норми і правила. Після ухвалення рішення країни концентрують свої зусилля на його виконанні, і, можливо, наступному перегляді норм і правил шляхом переговорів. Угоди СОТ створюють правову основу для прийняття чітких рішень.

Система СОТ допомагає безперешкодному здійсненню торгівлі і з допомогою конструктивного механізму вирішення суперечок зміцнює міжнародну стабільність і співробітництво.

Угоди СОТ

Марракеська деклараціяМарракеська угода про заснування Світової організації торгівліДОДАТОК 1А - Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:

Генеральна угода з тарифів та торгівлі 1994 року

Угода про сільське господарство

Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів

Угода про текстиль та одяг

Угода про технічні ба'єри в торгівлі

Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи

Угода про застосування статті VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року

Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року

Угода про передвідвантажувальну інспекцію

Угода про правила визначення походження

Угода про процедури ліцензування імпорту

Угода про субсидії та компенсаційні заходи

Угода про захисні заходи

ДОДАТОК 1В - Генеральна угода з торгівлі послугамиДОДАТОК 1С - Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власностіДОДАТОК 2 - Домовленість про правила та процедури врегулювання суперечокДОДАТОК 3 - Механізми огляду торговельної політики

Україна та СОТ

Поточний стан відносин (за станом на 15 червня 2006р.)

У 2003 - 2006 рр. було значно активізовано переговорний процес між Україною до СОТ. Зокрема, протягом цього періоду було забезпечено:

проведення 7-ти засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ;

проведення двосторонніх переговорів з 35 країнами-членами СОТ.

Протягом 2003–2006 років підписано 35 з 44 двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг:

у 2003 році (11) з Бразилією, Болгарією, Естонією, ЄС, Ізраїлем, Кубою, Польщею, Словаччиною, Таїландом, Чехією, Угорщиною;

у 2004 році (10) з Аргентиною, Гондурасом, Домініканською Республікою, Литвою, Малайзією, Монголією, Парагваєм, Туреччиною, Швейцарією, Шрі-Ланкою;

у 2005 році (9) з Сальвадором, Молдовою, Норвегією, Індонезією, Японією, Ісландією, Хорватією, Еквадором та Китаєм;

у 2006 році (5 протоколів) з США, Панамою, Австралією, Єгиптом та Колумбією.

Також завершено переговори із Перу, Вірменією та Тайванем. Тривають переговори з Киргизстаном.

Протягом 2005-2006 рр. було вирішено низку проблемних питань, які уповільнювали переговори між Україною та РГ СОТ.

Зокрема, було:

·        усунуто податкові пільги, що надавались окремим підприємствам промисловості;

·        встановлено однакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму;

·        усунуто звільнення від ПДВ та податку на прибуток, платежів у Державний інноваційний фонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання та товарів (не вироблених в Україні), які призначались для використання в межах технологічних парків;

·        усунуто пільги у спеціальних економічних зонах та особливі режими для інвестиційної діяльності. Зокрема, всі звільнення від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизних зборів, квот та ліцензій, податку на прибуток, платежів у фонд соціального страхування безробіття, збору у Державний інноваційний фонд та обов’язкового продажу валютних надходжень;

·        скасовано вимогу продажу Національному банку України 50% валютної виручки суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності при реалізації зовнішньоторговельних контрактів;

·        скасовано дискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податкових векселів при розрахунках з бюджетом;

·        скасовано режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;

·        встановлено фіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості надання зазначеної послуги замість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту;

·        скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів.