Курсовая работа: Організаційно-економічні засади ефективності виробництва озимої пшениці

З ДИСЦИПЛІН «БІЗНЕС-МЕНЕДЖМЕНТУ» ТА «ЕКОНОМІКИ ВИРОБНИЦТВА»

на тему

«Організаційно-економічні засади ефективності виробництва озимої пшениці»

(на прикладі ТОВ «Велетень» Глухівського району Сумської області)

Зміст

Вступ

1.  Загальні теоретичні основи виробництва озимої пшениці

1.1. Значення виробництва озимої пшениці в розвитку народного господарства

1.2. Сутність економічної ефективності та особливості її визначення у зерновому господарстві

1.3. Стан розвитку виробництва озимої пшениці на сучасному етапі в Україні та передовий світовий досвід

2. Економічна характеристика ТОВ «Велетень»

2.1. Природно-кліматична характеристика умов розміщення господарства

2.2. Розміри та економічні особливості об’єкту дослідження

2.3. Розміри та стан розвитку виробництва озимої пшениці

3. Економічна ефективність аналізованого виробничого процесу

3.1. Маржинальна калькуляція

3.2. Визначення потреби в добривах

3.3. Розрахунок потреби в робочому часі, а також змінних і постійних витрат механізації виробничого процесу

3.4. Розрахунок порогів виробництва та порога рентабельності

3.5. Визначення окупності та продуктивності використовуваних виробничих ресурсів

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

У розвитку багатьох галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва зерна. Це пояснюється винятковим значенням його та різнобічним використанням.

Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей, воно є незамінним кормом при виробництві продукції тваринництва, а також основною сировиною для переробної промисловості.

Зерно є важливим експортним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання зерно майже не втрачає своєї якості а, отже, придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів.

Обсяги виробленого зерна в країні визначають рівень розвитку сільськогосподарського господарства. Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна впливають такі важливі фактори як розмір посівних площ, їх структура і урожайність.

Однак, в останні роки спостерігається тенденція скорочення виробництва зерна. У загальному обсязі спаду валового збору зерна частка впливу зниження урожайності. В результаті значно погіршились властивості зерна.

Незважаючи на велике значення вирощування озимої пшениці для економіки України, проблема ефективності вирощування у сучасній економічній літературі висвітлена недостатньо, є лише поодинокі праці, присвячені окремим її аспектам. А у даній курсовій роботі зроблено спробу комплексно розглянути ефективність виробництва озимої пшениці через призму діяльності об’єкту дослідження, виявити основні недоліки та запропонувати шляхи її покращення.

Ці положення і визначають актуальність обраної теми дослідження.

Метою даної курсової роботи є вивчення досягнутого рівня економічної ефективності вирощування озимої пшениці в ТОВ « Велетень» Глухівського району Сумської області, а також визначення резервів збільшення ефективності вирощування.

Заходами, за допомогою яких вирішується дана проблема, є економічна оцінка організації виробничих чинників, визначення ефективності виробництва, недоліків, невирішених проблем, пошук резервів, і на цій підставі опрацювання конкретних пропозицій щодо усунення виявлених недоліків та вирішення проблем.

1. Загальні теоретичні основи виробництва озимої пшениці

1.1 Значення виробництва озимої пшениці в розвитку народного господарства

Як кажуть, хліб – усьому голова. Так, від зерна і продуктів його переробки значною мірою залежить і могутність держави, і добробут її населення. Господарство, яке займається виробництвом зерна формує продовольчий фонд і постачає фуражне зерно тваринництву, створює резервні державні запаси зерна і дає продукцію на експорт.

Серед основних продовольчих зернових культур озима пшениця, як по площі посіву, так і по валовому зборі зерна займає в нашій країні перше місце. В останні роки площа озимої пшениці в Україні дорівнювала близько 40–50% всіх зернових, більш як 2 млн.. га.

Пшениця (Triticum L) – одна з найбільш давніх поширених культур на земній кулі. Встановлено, що вона була відома приблизно за 900 р. до н.е. в Іраку, близько 600 р. до н.е. в Єгипті. На території нашої країни, і зокрема, сучасних Грузії, Вірменії, Азербайджану та середньої Азії, її почали використовувати за 3000-4000 років до нашої ери. [9].

Зерно широко використовується для продовольчих цілей, в особливості в хлібопеченні і кондитерській промисловості, а також для виробництва круп, макаронів, вермішелі і інших продуктів. Цінність пшеничного хліба визначається хімічним складом зерна. Залежно від сорту і умов вирощування вміст білку в зерні пшениці становить 12-15%, та вміст клейковини 20-40%. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70% крохмалю, вітаміни В1, В2, Р, Е та провітаміни А, D, до 2% зольних мінеральних речовин. Білки пшениці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі незамінні амінокислоти – лізин, триптофан, валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізолейцин, які добре засвоюються людським організмом. 400-500 г пшеничного хліба та хлібобулочних виробів покриває близько третини всіх потреб людини в їжі, половину потреби у вуглеводах, третину (до 40%) – у повноцінних білках, 50-60% – у вітамінах групи В, 80% – у вітаміні Е. Пшеничний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі та залізі, на 40% – у кальції. Співвідношення білків і крохмалю у зерні пшениці становить у середньому 1: 6-7, що є найбільш сприятливим для підтримання нормальної маси тіла і працездатності людини.

В Україні поширені сорти озимої твердої пшениці, борошно яких є незамінною сировиною для макаронної промисловості, а також вони використовуються для виробництва крупчатки та виготовлення вищої якості манної крупи. [5].

У тваринництві широко використовують багаті на білок (14%) пшеничні висівки, які особливо ціняться при відгодівлі молодняку.

Також озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі як у чистому вигляді, так і у суміші з озимою викою. Тваринництво при цьому забезпечується вітамінними зеленими кормами рано навесні. Для годівлі тварин певне значення має і пшенична солома, 100 кг якої прирівнюється до 20-22 корм. од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну та полови, особливо безостих сортів пшениці, 100 кг якої оцінюється 40,5 корм. од. із вмістом 1,5 кг перетравного протеїну. Солома використовується, як будівельний матеріал, для виготовлення паперу, підстилки для тварин тощо.

Озима пшениця, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення. [8].

Найбільш сприятливі грунтово-кліматичні умови для вирощування озимої пшениці склалися в областях Степовій і Лісостеповій зоні, де ця культура займає половину площ, відведених під зернові. В областях Полісскої зони питома вага посевів озимої пшениці значно нижче.

Для нашої країни хліб і хлібопродукти є основою харчування. За останні роки споживання хлібних продуктів на душу населення зросло з 138 кг у 1997 р. до 145 кг у 2007 р. при фізіологічній нормі його споживання 101 кг. У раціоні харчування мешканця нашої країни хліб і картопля становлять 46%, у той час як у американця – 22%.

У цілому продовольчим зерном ми забезпечуємо свої потреби, але не вистачає якісного зерна, сильної і твердої пшениці. В зв'язку з цим у вирішенні зернової проблеми пріоритетне значення надаватиметься збільшенню виробництва високоякісного зерна твердих і сильних пшениць, посівні площі під якими мають збільшуватися в степових і лісостепових областях України.

3 часом все очевиднішою стає орієнтація на використання потенціалу України в галузі зернового господарства, а це 50–60 млн.. тонн зерна в рік. Проте розвиток ситуації на зерновому ринку України вказує на відсутність чіткої визначеності щодо структури виробництва на найближчі роки. Як вважає академік УААН П.Т. Саблук, настав час переглянути наші підходи до структури вирощування зернових. Із позицій наукових установ»… для зерносіючих господарств вигідніше скоротити посіви озимих культур, збільшивши площі під яру пшеницю, ячмінь, кукурудзу». [16].

Є різні погляди на саму структуру виробництва, зокрема такі, де перевага надається культурі ячменя. [21].

В іншому випадку звертається увага на круп'яні культури тощо. У цьому зв'язку, як відомо, існує полярність поглядів прихильників ринкової схеми: «попит-пропозиція», згідно з якою попит може задовольнятись і сучасним рівнем виробництва, з іншого боку – є пропозиція максимізації виробництва до 60 млн.. т зерна на кінець прогнозованого періоду. На мою думку, перший підхід для України є згубним, тоді як інший практично нереальний.

1.2 Сутність економічної ефективності та особливості її визначення у зерновому господарстві

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні подальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення населення в продуктах харчування і промисловості – в сировині.

Проблема підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва – визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства на сучасному етапі розвитку економіки України.

Ефективність виробництва, як економічна категорія, відображає дію об'єктивних економічних законів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень на одиницю корисного ефекту. [13].

Як економічна категорія, економічна ефективність дуже тісно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення нашої країни. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу з подальшим задоволенням потреб виробників галузей, а також суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої відмінності. Так, наприклад, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе місце відводиться землі – головному засобу виробництва. Отже, оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві, а саме в рослинництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі.

Економічна ефективність виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі. Також в ефективності сільського господарства відображається якість продукції, а також здатність її задовольняти певні потреби споживача. [6].

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним з найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються. Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці, та поліпшення побутових і культурних умов працівників галузі.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є важливою передумовою прискорення розвитку агропромислового комплексу і подальшого підвищення результативності функціонування економіки України.

Економічну ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють: народногосподарську економічну ефективність; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність виробництва окремих культур, видів продукції; економічну ефективність окремих агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики [7].

Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці.

Основний критерій економічної ефективності висвітлює головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Відповідно, економічну ефективність сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічних законів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Розвиток сільського господарства, в галузі рослинництва здійснюється на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зокрема використання нових систем машин, високопродуктивних культур, мінеральних добрив, гербіцидів тощо. Особливе значення також має хімізація сільського господарства, що є важливою умовою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур. [1].

Проблема підвищення ефективності загального виробництва є основою розвитку на сучасному етапі.

Необхідність визначення ефективності будь-якої галузі народного господарства, в тому числі і зернового виробництва, об'єктивно випливає з можливості досягти при визначеному напрямку науково-технічного прогресу, великої економії засобів і праці. Це особливо важливо в умовах обмеженого розміру ресурсів, так як, чим ефективніше в масштабах країни будуть використовуватись наявні ресурси, тим ширше будуть задоволені його потреби в різних видах продукції. [14].

Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є його інтенсифікація на основі постійного удосконалення господарського механізму, який формується на суттєво новій ринковій мотивації до праці.

Інтенсивний тип розширеного відтворення в умовах становлення та розвитку ринкових відносин має принципові особливості. Основним критерієм економічного розвитку стає не кількісне збільшення факторів виробництва, а суттєве зростання ефективності виробництва на основі максимальної економії не тільки життєвої, але й уречевленої праці. Визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стає не просто збільшення обсягів виробництва продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порівняні з витратами. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого підприємництва. Саме такі відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення вимагають концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на одиницю продукції.

Підвищення ефективності зернового господарства пов'язане з впливом на його розвиток великої кількості факторів: хімізація, меліорація, виведення нових сортів, підвищення загальної культури землеробства. В зв'язку з тим, що перелічені фактори не рівнозначні по ступеню впливу на збільшення виробництва зерна і потребують різних розмірів капіталовкладень та поточних затрат, важливо, куди будуть спрямовані ці капіталовкладення.

Труднощі у визначенні економічної ефективності основних факторів, які впливають на ріст урожайності зернових культур, на відмінну від виявлення економічної ефективності різних варіантів проектних рішень в промисловості, коли головне завдання полягає у виборі більш ефективного варіанту, визначення групи показників, полягає в тому, що тут головне завдання встановлює найбільш правильне відношення факторів у комплексі з урахуванням економічної ефективності кожного із них. [17].

Зернопромисловий комплекс являє собою досить складну структуризовану структуру, в яку, крім зернового господарства, входять борошномельна, круп'яна, комбікормова, хлібопекарська та інші галузі промисловості. Тому концепція його розвитку передбачає модернізацію всіх галузей і складових, удосконалення економічних і технологічних зв'язків між ними, їх збалансований розвиток, кооперування виробництва, використання найновіших технологій, збільшення асортименту і поліпшення кінцевої продукції, підвищення економічної ефективності її виробництва і зниження цін на неї.

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин ефективність виробництва зерна визначає його конкурентноздатність, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, тобто здатність до розширеного відтворення, зростання обсягів виробництва, збільшення кількості робочих місць, підвищення заробітної плати працівників та інше. У цілому ефективність – це соціально-економічна проблема, позитивне вирішення якої зумовлює розвиток продуктивних сил і стан суспільства. [11].

З цією метою розроблено ряд напрямків, що спрямовані на підвищення економічної ефективності зернового виробництва і передбачають збільшення виробництва, поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства, ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямком подальшого зростання зернового господарства є інтенсифікація зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних, мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.

За результатами досліджень наукових установ з питань сівозмін, у Лісостепу високі і порівняно стабільні врожаї зерна доброї якості озима пшениця забезпечує при розміщенні її після гороху на зерно, багаторічних на один укіс трав (крім посушливих років), однорічних трав і кукурудзи на зелений корм та кукурудзи на силос ранніх строків збирання. Задовільним попередником для озимої пшениці є гречка ранньостиглих сортів за якісного збирання. Помітно знижується врожайність озимої пшениці в повторних посівах, при розміщенні після ячменю та кукурудзи МВС пізніх строків збирання.

У Лісостепу України впроваджено 10‑пільну сівозміну з таким чергуванням культур: багаторічні трави на один укіс або однорічні – озима пшениця – цукровий буряк – горох – озима пшениця – кукурудза на зерно – кукурудза на силос – озима пшениця – цукровий буряк – ячмінь, яра пшениця + багаторічні трави. Структура посівів при цьому буде наступною: зернових – 60%, в т.ч. озимої пшениці – 30%, кукурудзи на зерно – 10%, гороху – 10%, ярої пшениці або ячменю 10%, цукрових буряків – 20%, кукурудзи на силос – 10%. [2]

Також вводяться короткоротаційні сівозміни з таким чергуванням культур:

* зернобобові – озима пшениця – цукрові буряки – картопля, гречка – яра пшениця;

* соя – озима пшениця – цукрові буряки – яра пшениця;

* конюшина – озима пшениця – горох, гречка – озима пшениця – цукрові буряки.

Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природнокліматичних та економічних умовах забезпечують найбільш повне використання потенційних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур. Так, при комплексному поєднанні добрив з іншими заходами існує реальна можливість одержати урожайність озимої пшениці до 50–60 ц/га (середня урожайність озимої пшениці по Україні становить 30 ц/га). [8].

В останні роки в АПК різко скоротилося застосування органічних та мінеральних добрив. Скорочення застосування добрив призвело до різкого зниження урожаїв польових культур. А тому збільшення норм внесення добрив і доведення їх до оптимального рівня є актуальним питанням для сільськогосподарських товаровиробників.

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошуваних землях. Особливого значення у цьому зв'язку набуває поліпшення селекції і насінництва зернових культур. Для прикладу: в економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур на 50% забезпечується використанням добрив, на 25% – поліпшенням обробітку ґрунту і на 25% – впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.

Отже, можна відмітити, що у підвищенні ефективності виробництва зерна значне місце займає оптимізація сортового складу. Під оптимальною розуміють таку структуру посівів, при якій на кожному полі, відведеному під відповідну культуру, висівають сорт, що забезпечує найбільш повне використання потенціальної родючості ґрунту. Підвищення ефективності виробництва зернових тісно пов'язане також з технічним переозброєнням галузі.

Одним із напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є комплексна оцінка ефективності сівозмін з різним насиченням зерновими культурами. Існуючі недоліки в ціноутворенні не дають змоги правильно враховувати реальні витрати ресурсів, поза оцінкою залишаються природно-біологічні ресурси, які відіграють важливу роль у збільшенні виробництва зерна. Певні недоліки має вартісна оцінка показників економічної ефективності, так як сучасні порівняльні ціни не відображають фактичний рівень рентабельності. Тому поряд з агротехнічною та економічною потрібно проводити енергетичну оцінку, яка дає змогу виявити резерви підвищення ефективності з урахуванням енергозбереження.

Узагальнені результати розрахунків енергетичної ефективності різних варіантів інтенсивних сівозмін показують, що найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності отримали в зернопросапних сівозмінах з горохом і одним та двома полями кукурудзи – 2,63 і 2,66. Цей показник був високим і в сівозмінах з 100% насиченням зерновими, в тому числі 33,3%-66,6% озимої пшениці, 33,3% ячменю та по 33,3% гороху. Проведені розрахунки свідчать про доцільність впровадження господарствами, що спеціалізуються на виробництві зернових колосових і зернобобових культур трипільних схем сівозмін: чорний пар – озима пшениця – цукрові буряки; горох – озима пшениця – цукрові буряки. Для господарств з круп'янозерновим виробничим напрямком кращими є сівозміни з 100% насиченням їх зерновими, в тому числі 33,3% гороху, 33,3% озимої пшениці та 33,4% гречки або проса. [4].

Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарства надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.

Комплексна механізація – основна база підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці до 0,67–0,09 люд.-год на 1 ц зерна. [18].

Комплексна механізація передбачає виконання всіх процесів механічними засобами при збереженні ручного управління машинами. Система машин, як сукупність різних видів техніки, яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт у виробничому процесі, є основою впровадження комплексної механізації сільськогосподарського виробництва, втілення найважливіших досягнень і тенденцій науково-технічного прогресу в сільському господарстві. Впровадження систем машин в усіх галузях, зокрема і в зерновій, має забезпечити збільшення виходу продукції при менших затратах праці і коштів на її одиницю, сприяти поліпшенню умов праці. При цьому треба враховувати зональні особливості сільськогосподарського виробництва і створювати сприятливі умови для життєдіяльності живих організмів. [19].

Важливим напрямком підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом білка (15–17%) і клейковини (28–36%). Категорія якість продукції включає в себе сукупність властивостей, що характеризують міру спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно з її цільовим призначенням.

Якість зернових культур має важливе значення, оскільки закупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню дохідності зернового господарства, а отже, і зміцненню економіки сільськогосподарських підприємств.

Однак, складне економічне становище сучасного сільського господарства і, особливо, відсутність необхідної кількості мінеральних добрив, засобів захисту рослин призвели до зниження родючості ґрунтів і погіршення основних показників ефективного господарювання в рослинництві – урожайності та якості продукції. Тому на сьогодні постає питання: яким чином компенсувати те, чого не вистачає в ґрунті, і як стабілізувати урожайність та підвищити якість зерна?

Одним із можливих шляхів часткової компенсації азоту є використання бобових культур, які не тільки підвищують родючість ґрунту, а й поліпшують його структуру. Це в кінцевому результаті позитивно впливає на рівень урожайності, якість зерна і деякою мірою знижує шкідливість від хвороб та шкідників. В нинішній ситуації, коли не вистачає азотних добрив, одним із основних шляхів поповнення ґрунту азотом є використання азотофіксуючих систем або створення міжвидових агрофітоценозів. При цьому значно покращуються якісні характеристики зерна озимої пшениці. Так, вміст білка в зерні озимої пшениці, що висівались після посіву гороху, був на 1,28%, а після однорічних трав на 0,78% вищим, ніж в чистих, сирої клейковини – 4,3%, скловидність – 5,2% відповідно.

Одним із шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження прогресивних форм організації і оплати праці. Підвищення рівня оплати стимулює особисту матеріальну заінтересованість у зростанні продуктивності праці і є реальною умовою збільшення виробництва продукції.

Отже, на основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та інше), формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає виконання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв.

1.3 Стан розвитку виробництва озимої пшениці на сучасному етапі в Україні та передовий світовий досвід

Україна належить до країн із значними обсягами виробництва зерна. Хоч вона і виробляє зерна значно менше, ніж найбільші виробники у світі (Китай, США, Індія, Росія), та в Європі вона поступається лише Франції, а в останні роки – і Німеччині. (Додаток 1).

Зоною вирощування товарної озимої пшениці на Україні є зони Степу і Лісостепу. Ця культура продуктивніше, ніж ярі зернові культури, використовує весняні запаси вологи та поживні речовини, краще адаптується до несприятливих умов, забезпечує більш сталі врожаї. Багаторічними дослідженнями наукових установ встановлено оптимальну структуру зернового клину. Площа посівів озимої пшениці повинні становити: – 6 млн.. га. Але за остані роки відбулися структурні зміни в посівних площах озимої пшениці: за 1990–2007 рр. посіви озимої пшениці скоротилися на 31,7%. (Додаток 2.)

Але аналіз зернових господарств за 16‑річний період дає підстави стверджувати, що без вжиття екстрених кардинальних заходів Україна може втратити свої позиції великої зернової держави в Європі. Урожай озимих культур в Україні в 2007 р. складе 14–14,5 млн.. тонн, у тому числі озимої пшениці – 10–12,5 млн.. тонн. Про це свідчить і динаміка врожайності озимої пшениці. (Рисунок 1). Для порівняння, у найбільш урожайному 1990 році озимої пшениці в Україні було зібрано по 35,1 ц/га, а у 2006 році – по 24,1 ц/га. Урожайність зернових в країнах, які є постачальниками зерна на світовий ринок у 2007 році становила: у Європейському Союзі – 4,6 т/га, у США – 6,9 т/га. Тобто, урожайність зерна в Україні у 1,8 – 2,8 рази нижча проти провідних зернових країн. [15].

Рис. 1. Валовий збір зерна та урожайність зернових культур
(в усіх категоріях господарств)

Отже вітчизняна врожайність втричі нижча, ніж у США, в 2,5 раза – ніж у країнах ЄС. Упродовж останніх п'яти років середня врожайність пшениці у Великій Британії сягала 6,4 т, у нас – 3 т. До того ж, у цій країні в 16 разів більше використовують мінеральних добрив, а засобів захисту рослин – у 3,5 раза. Ще тамтешні аграрії в шість-сім разів краще забезпечені сільгосптехнікою. [10].

Якби нашим селянам хоча б удвічі вдалось поліпшити ресурсну базу, говорить президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко, вони могли б подвоїти виробництво зерна, адже в Україні чудові погодні умови і земля. В перспективі наша держава матиме величезний експортний потенціал. Валове виробництво зерна оцінюється в 20 млрд. дол. Фахівці кажуть, що реально збільшити його в два-три рази і експортувати збіжжя на 30–40 млрд.. дол. Це сприятиме створенню додаткових робочих місць, підвищенню заробітків і споживчого попиту. Якщо наша країна матиме таку потужну «зброю» як експорт продовольчого зерна у 40 млрд. дол., то зможе ефективно впливати на світову політику. За такого сценарію членство у СОТ даватиме Україні великі переваги. [20].

Таким чином, продовольчий, і перш за все зерновий потенціал України, який за оцінками окремих експертів дозволяє прогодувати до 300 млн.. чол., реалізований лише на 25–30 відсотків. Ця проблема навіть стала темою спеціального обговорення на конференції в Лондоні під егідою Продовольчої та сільськогосподарської організації Об’єднаних Націй (ФАО) та Європейського банку реконструкції і розвитку, де мова йшла про перспективи розвитку сільського господарства у пострадянських державах. Учасники наради, стурбовані безпрецедентним зростанням цін на продовольство, пропонували зупинити цю тенденцію шляхом реалізації невикористаного потенціалу сільськогосподарського сектору країн Східної Європи та СНД. Отже, іноземні інвестори розглядають цей регіон, до якого належать Росія, Казахстан та Україна, як потенційно важливий світовий центр сільськогосподарського виробництва.

Як відомо, впродовж останніх трьох років ціни на зерно суттєво зростали, зокрема на пшеницю на 152%. Динаміка росту цін на пшеницю зараз підтримується й значним попитом на неї з боку найбільших країн-імпортерів зернових. За 2007 р. світові ціни на пшеницю збільшилися на 50%. Експерти Світового банку прогнозують, що зростання цін на сільськогосподарську продукцію не припинятиметься як мінімум до 2015 року. Цьогоріч пшениця може подорожчати на 103–127%. [12].

Наказом Міністерства аграрної політики України від 30 травня 2007 року №371 «Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 28 квітня 2007 року №301» затверджені мінімальні та максимальні закупівельні ціни на об’єкти державного цінового регулювання та розміри бюджетних позик, що надаються під заставу цих об’єктів у 2007–2008 маркетинговому періоді. [21]. В таблиці 1.1 показані закупівельні ціни на озиму пшеницю.

Таблиця 1.1. Закупівельні ціни на озиму пшеницю

Аналітики ООН зазначають, що такого вселенського подорожчання продукції не було у світі з 1960 р.

Необхідність комплексного удосконалення функціонування ринку зерна, створення умов для реалізації експортного потенціалу галузі ґрунтуються на основних державних пріоритетах аграрної політики, визначених Законом України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року», відповідає законодавчо визначеним стратегічним цілям аграрної політики, зокрема в частині гарантування продовольчої безпеки держави та перетворення аграрного сектору на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки держави.

2. Економічна характеристика ТОВ «Велетень»

2.1 Природно-кліматична характеристика умов розміщення господарства

ТОВ «Велетень» розташоване в південно-східній частині Глухівського району Сумської області. Товариство з обмеженою відповідальністю «Велетень» створене в 2000 році в результаті реформування колективного сільськогосподарського підприємства «Велетень». Товариство є правонаступником колишнього КСП і являється юридичною особою. Має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банку, печатку зі своєю назвою.

Дев’ять років господарство очолює директор Вайло Надія Олексіївна. Під її керівництвом господарство нарощує виробничі показники, стає економічно сильнішим. У господарстві повністю збережено цілісність майнового і земельного комплексу.

Свою господарську діяльність господарство здійснює на території чотирьох сіл (Привілля, Годунівка, Хотминівка, Сліпород), які розташовані біля м. Глухова, та в м. Глухові. Центральний офіс знаходиться в центрі м. Глухова. ТОВ» Велетень» має вихід на автошлях Київ-Москва, який проходить через територію господарства. Найближча залізнична станція розташована на відстані 10 км від підприємства.

ТОВ «Велетень» має три тракторні бригади. Розміщення тракторних бригад відповідає природним умовам господарства.

Сільськогосподарське підприємство знаходиться в північній частині Лівобережного українського лісостепу, що в цілому характеризується помірним кліматом: літо тепле з значною кількістю опадів, зима не дуже холодна, з відлигами. Сума активних температур досягає 2500°C, період інтенсивної вегетації рослин (травень – серпень) – 90-130 днів.

Середня температура впродовж року становить 8ºС. Мінімальна температура була зафіксована – 36ºС – у січні, а максимальна +38ºС – в серпні. Тривалість без морозного періоду становить 155 днів. Середньорічна кількість опадів коливається від 500 до 510 мм, максимум їх приходиться на літні місяці.

Ґрунтотворний процес пов'язаний з особливостями географічного положення, а саме: м'який і вологий клімат, легкі материнські породи і бідність їх основами, близькість до поверхні ґрунтових вод. Різні прояви цих процесів зумовили формування різноманітного ґрунтового покриву. Орні землі в представлені здебільшого дерново-підзолистими ґрунтами різного гранулометричного складу – піщаними, зв'язно-піщаними, супіщаними, суглинковими тощо. Зустрічаються також ґрунти, що утворилися на вапняках, ясно-сірі та сірі лісові. Як правило, ґрунтові відміни залягають у комплексі, вони мають здебільшого незначний уміст гумусу (0,8-1,5%) та рухомих форм фосфорної кислоти й калію, закислені. Тому одержувати високі врожаї тут можна лише за умови підвищення родючості ґрунтів (вапнування, внесення підвищеної кількості органічних та мінеральних добрив, зниження рівня ґрунтових вод, упровадження сівозмін із значним насиченням багаторічними травами та іншими бобовими культурами для поліпшення азотного балансу).

Структура посівних площ, зважаючи на особливості кліматичних і ґрунтово-ландшафтних умов, має включати культури подвійного призначення – харчові і кормові – для забезпечення можливості реалізації певної кількості зерна на внутрішній та зовнішній ринки і кормів для утримання тваринництва (ВРХ молочного і м'ясного напрямку) на локальному рівні, а також – сою (на родючіших ґрунтах) і ріпак.

Загальна площа, якою володіє ТОВ «Велетень» складає 7068 га, площа сільськогосподарських угідь – 6229 га, у т.ч. рілля – 6229 га. Землі господарства представлені з середнім балом бонітету 40.

Для більш ретельного вивчення даного господарства проведемо аналіз складу і структури земельних фондів (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Склад і структура земельного фонду

Аналіз даних таблиці показав, що за досліджуваний період відбулося збільшення загальної земельної площі господарства на 841 га. Це призвело до збільшення сільськогосподарських угідь на 841 га, і в тому числі ріллі – на 841 га.

Розпаювання майнового комплексу господарства відбулося в 1995 році. У 1997 році було здійснено остаточний перерозподіл майна колективної власності між членами колишнього колективного господарства, які працювали в господарстві з 1960 по 1997 роки.

У 2001 році для забезпечення захисту майнових відносин, було здійснено такі заходи:

-           розглянуто списки осіб, які мають право на майнову частку;

-           здійснено інвентаризацію та переоцінку основних засобів;

-           визначено розмір оборотних коштів, що налажать до розпаювання;

-           визначені розміри індивідуальних майнових паїв;

-           укладено нові договори використання майна.

У 2002 році власникам земельних сертифікатів було видано державні акти приватної власності на землю. Збільшення земельної площі в 2004–2007 роках відбулося завдяки тому, що господарство взяло додаткові землі в оренду для того, щоб розширити власну спеціалізацію.

Загальна кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) становить 1511. Всього розпайовано земель 62299 га, середній розмір паю становить 4,1 га.

Загальний розмір пайового фонду 7534279 грн., середній розмір майнової частки – 4986 грн. Орендна плата власникам земельних ділянок виплачується вчасно сільськогосподарською продукцією та послугами згідно з договорами оренди.

Дослідження показали, що питома вага сільськогосподарських угідь у загальній земельній площі складає 100%, в тому числі, ріллі – 100%, що дозволяє стверджувати про інтенсивне використання землі. Коефіцієнт розораності досить великий і становить 1, що ще раз підтверджує підвищене навантаження на землю, що врешті-решт може призвести до виснаження ґрунтів.

2.2 Розміри та економічні особливості об’єкту дослідження

Основними видами господарської діяльності товариства «Велетень» є:

-           виробництво зерна;

-           виробництво молока;

-           виробництво м’яса;

-           кормовиробництво.

Головною ознакою, яка допоможе визначити характеристику ТОВ «Велетень» є спеціалізація.

Спеціалізація відображає виробничий напрямок та галузеву структуру підприємства.

Спеціалізація – це динамічний процес, який постійно розвивається і вдосконалюється. Рівень спеціалізації найбільш точно характеризується питомою вагою в структурі товарної продукції. Він дозволяє виявити ті види продукції, з якими господарство виступає в суспільному розподілі праці. Рівень спеціалізації визначається по товарній продукції питомою вагою в вартості всієї товарної продукції. Галузі, які займають найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції, валової продукції, витратах – називають головними. [7].

Для оцінки рівня спеціалізації господарства розглянемо обсяг і структуру його товарної продукції (табл. 2.2.), тис. грн.

Таблиця 2.2. Обсяг і структура товарної продукції

З аналізу даних таблиці 2.2. ми бачимо, що в структурі товарної продукції найбільшу питому вагу займають зернові – 35,74%, в тому числі озима пшениця – 22,39%; молоко – 25,37% та м'ясо ВРХ – 11,37%. Можна зробити висновок, що господарство спеціалізується на виробництві насіння зернових культур (озима пшениця, ячмінь, жито, овес, просо, горох, гречка, кукурудза), олійних (соняшник, ріпак).

В цілому господарство має зерново-молочно-м'ясний напрямок розвитку. Але слід відмітити, що в 2007 році в порівнянні з 2004 припинилося виробництво цукрового буряка.

З показників, аналізоване господарство можна віднести до типу підприємств із вираженою спеціалізацією, тому що головний вид продукції займає 35,74%. Далі визначимо рівень спеціалізації за формулою:

Ксп.=100/((35,74*1)+(25,37*3)+(20,33*5)+(11,37*7)+(3,65*9)+(2,77*11)+ (0,66*13)+(0,29*15)+(0,02*17)) = 0,27.

Судячи зі значення коефіцієнта спеціалізації, рівень спеціалізації в господарстві – середній. Це значить, що господарство не займається поглибленим виробництвом однієї-двох видів продукції, а основна його ціль – забезпечення потреб населення в основних продуктах харчування.

Прибуток ТОВ «Велетень» утворюється з надходжень від господарської діяльності, після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

Діяльність ТОВ» Велетень» розвинута і універсальна. За рахунок високоефективного виробництва, помірності в цінах, різноманітності виконуваних функцій товариство має досить значну частку на ринку сільськогосподарської продукції.

Для того, щоб вести виробництво, господарство повинно бути достатньо забезпеченим робочою силою. Використання робочої сили безпосередньо пов'язано з продуктивністю праці. Сукупність людей, які володіють розумовими та фізичними здібностями і праця яких використовується в процесі виробництва в господарстві називають трудовими ресурсами.

Та частина трудових ресурсів, яка зайнята у виробництві називається робочою силою.

Продуктивність праці – важлива економічна категорія, яка характеризує ефективність використання робочої сили: це співвідношення між робочим часом та кількістю отриманої продукції. Чим більше виробництво продукції на одиницю робочого часу або чим менше витраченого часу на виробництво одиниці продукції, тим даний показник вище. [13].

Сутність зростання продуктивності праці полягає у раціональному використанні та економії часу.

Підвищення продуктивності праці являється актуальною проблемою від рішення якої залежить темп розширеного відтворення.

В результаті проведеного аналізу можна відмітити, що середньорічна чисельність працівників в цілому по господарству зменшилась в 2007 році, порівняно з 2004 роком на 79 чол. (на 22,9%) і складає 265 осіб, в тому числі за рахунок рослинництва на 115 чол. в зв'язку зі скороченням виробництва продукції галузі рослинництва. В той час середньорічна чисельність працівників в галузі тваринництва на 36 чол. збільшилася через збільшення виробництва молока.

Із загальної кількості працюючих у господарстві 37% складають громадяни віком від 18 до 40 років, 63% – громадяни віком від 40 до 60 років.

Розподіл робітників по сферах діяльності виглядає таким чином:

тваринництво – 42,1%

рослинництво – 57,9% у т.ч.

механізаторів – 12,3%; доярок – 8,7%;

сфера управління – 11,7%; допоміжні галузі – 2,6%.

Для вивчення чисельності робітників та ефективності використання робочої сили зробимо розрахунки в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Динаміка чисельності робітників та ефективність використання робочої сили в ТОВ «Велетень» за 2004–2007 рр.

Ефективність використання робочої сили в 2007 році порівняно з 2004 значно збільшилась. Цей показник в звітному році став вищим порівняно з 2004 р. і становить 51,1 тис. грн. на 1 працівника.

Слід зазначити, що дане збільшення відбулося більше за рахунок рослинництва, ніж тваринництва. Разом з тим за даними таблиці, можемо зробии висновок, що продуктивність праці зросла не за рахунок покращення роботи працівників, а за рахунок підвищення собівартості продукції та цін реалізації. Також це збільшення свідчить про добру організацію праці господарства та ділову активність керівника в 2007 році, а також про те, що завдяки належному плануванню, організації та контролю можна значно збільшити показники ефективності діяльності господарства.

Необхідно проаналізувати забезпеченість товариствами основними засобами, тому що, як відомо, прибутковість функціонування суб’єктів підприємницької діяльності значною мірою залежить від наявності та раціонального використання основних засобів та оборотних активів. Так, наприклад, якщо підприємство створює зайві виробничі запаси, які не використовуються в прцесі виробництва, то це призвиде до сповільнення оборотності оборотних активів, і навпаки, при нестачі оборотних активів основні виробничі фонди будуть використані не наповну потужність. Тому аналіз майнового стану підприємства, реальна оцінка змін, що відбулися в складі та структурі його майна, є важливим етапом у економічній характеристиці підприємства (таблиця 2.4.).

Таблиця 2.4. Аналіз показників ефективності використання основних фондів

Виходячи з даних таблиці 2.4., можна констатувати, що в звітному році на підприємстві покращівся стан матеріально-технічної бази зі збільшенням показників фондовіддачі порівняно з базисним роком. Фондоозброєність, також збільшилась, але це сталося лише через зменшення середньорічної чисельності працівників.

Аналізуючи показники фондоємкості та фондозабезпеченості, можна сказати, що економічна ефективність використання фондів знаходиться у відповідності. Фондозабезпеченість збільшилася на 92,3 тис. грн., фондоємкість збільшилась аж на 0,2 тис. грн. Це означає, що в 2007 році на 1 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення підприємство отримало 2,55 грн. валової продукції в співставних цінах.

Взагалі виробничі фонди в господарстві використовуються раціонально. Однак існують проблеми з нестачею коштів на ремонт і реконструкцію виробничих засобів у попередніх роках. Хоча товариство щорічно виділяє кошти на придбання нових більш вдосконалених засобів, які б підвищили продуктивність праці робітників та зменшили б виробничі витрати.

Отже, можна зробити висновок, що підприємство достатньо забезпечене основними засобами і ефективно їх використовує.

Також наведемо основні економічні показники діяльності господарства, які представимо у вигляді таблиці (табл. 2.5.).

Таблиця 2.5. Основні економічні показники діяльності господарства

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок, що виробництво валової продукції на 100 гектарів сільськогосподарських угідь та на одного середньорічного робітника значно підвищилося.

Причиною цього стало збільшення виробництва валової продукції на 171,23 тис. грн. у звітному році порівняно з базисним роком. А це свідчить про те, що в ТОВ «Велетень» підвищилася продуктивність праці та ефективність використання виробничих ресурсів.

Вартість товарної продукції як на 100 гектарів сільськогосподарських угідь, так і на одного середньорічного працівника також підвищиляся. Дані зміни обумовлені, насамперед, збільшенням виробництва товарної продукції.

Поряд з цим у господарстві спостерігається зростання валового збитку в розрахунку на 100 гектарів сільськогосподарських угідь та на одного середньорічного працівника. Ці показники збільшилися на 100,81 тис. грн. та 26,07 тис. грн. у 2007 році в порівнянні з 2004 роком.

Чистий прибуток за досліджуваний період в розрахунку на 100 гектарів сільськогосподарських угідь та на одного середньорічного працівника значно збільшився. У 2007 році прибуток становить 135,85 та 31,93 тис. грн. відповідно, в той час як у 2004 році був прибуток у розмірі 28,11 та 4,40 тис. грн. відповідно.

Ці зміни призвели до збільшення рівня рентабельності у 2007 році порівняно з 2004 роком у два рази.

Найгірші показники спостерігалися у 2004 році: валової продукції було вироблено мінімальну кількість – 138,39 тис. грн. на 100 га сільськогосподарських угідь та 21,68 тис. грн. на одного середньорічного працівника, а також були найбільші валовий, чистий збиток та найнижчий рівень рентабельності (18,31%) порівняно з 2007 роком.

Отже, як бачимо, сільськогосподарське ТОВ «Велетень» є достатньо прибутковим, тому що відбулися позитивні зміни у виробництві сільськогосподарської продукції, особливо рослинницької. На мою думку, звичайно, зменшення чисельності робочої сили не є позитивним рішенням економічних проблем. Господарству потрібно покращити рівень організації праці та продуктивність праці для того, щоб підвищити ефективність виробництва сільськогосподарської продукції, покрити збитки і отримати більший прибуток від виробничої діяльності.

2.3 Розміри та стан розвитку виробництва озимої пшениці

ТОВ «Велетень» займається виробництвом багатьох видів сільськогосподарської продукції. Господарство спеціалізується на виробництві насіння зернових культур (озима пшениця, озимий і яровий ячмінь, жито, овес, просо, горох, гречка, кукурудза), олійних (соняшник, соя, ріпак).

Рівень спеціалізації в господарстві – середній. Це свідчить про те, що господарство не займається поглибленим виробництвом одного з видів продукції, наприклад – зерновою, а основна його ціль – забезпечення потреб населення в основних продуктах харчування. Виробництво озимої пшениці на даному етапі є одним з перспективних і прогресивних видів виробництва сільськогосподарської продукції в товаристві. Обсяг виробництва озимої пшениці порівняно з іншими видами продукції в господарстві досить значний. Питома вага товарної продукції озимої пшениці складає 22,39% по господарству та 36,1% по галузі рослинництво. Розглянемо динаміку виробництва озимої пшениці в ТОВ «Велетень» за 2004–2007 роки (табл. 2.6.).

Таблиця 2.6. Динаміка виробництва озимої пшениці

Аналізуючи дані таблиці 2.6, можна зазначити, що розмір посівної площі озимої пшениці був досить нестабільний: кожен рік відбувались досить значні зміни в розмірі посівної площі, що пояснюється відстеженням тенденції попиту на ринку зернових культур. В 2005 р. було збільшення площі на 164 га, а вже в 2006 р. посівна площа скоротилася майже вдвічі (на 698 га), в 2007 р. площа, навпаки, збільшилась на 269 га. Порівнюючи звітний і базисний роки, можна зробити висновок, що розмір посівної полощи зменшився на 19,5% в 2007 р. порівняно з 2004 роком. Графічне представлення розмірів посівної площі озимої пшениці за 4 роки наведено на рисунку 2.

Рис. 2. Динаміка розмірів посівної площі озимої пшениці

Аналізуючи показники урожайності, можна зробити висновок, що загалом за 4 роки вирощування озимої пшениці вона зменшилася на 5,8%. З 2004 по 2006 р. урожайність зменшувалася, у 2007 р. вона суттєво збільшилася і склала 39,2 ц/га. Дане збільшення відбувалось завдяки дуже сприятливим погодним умовам для вирощування озимої пшениці, які спостерігалися в 2007 році та вчасному проведенню всіх агротехнічних заходів в процесі вирощування. Причиною зменшення врожайності в 2006 р. до 28,6 ц/га були несприятливі погодні умови, а саме ранні заморозки знищили частину. Зміни врожайності озимої пшениці представлені на рисунку 3.

Рис. 3. Динаміка урожайності озимої пшениці.

В ТОВ «Велетень» валовий збір зерна озимої пшениці у 2007 році порівняно з 2004 роком зменшився на 24,2%. Протягом 4 років він був нестабільним: в 2005 році зменшився на 3546 ц, а в 2006 р. – 31998 ц в порівняяні з 2004 р. Це відбулося через значне зменшення посівної площі та врожайності озимої пшениці через несприятливі природні умови. В 2007 р. спостерігається збільшення валового збору на 18841 ц в порівнянні з 2006 роком, а у співставленні з 2004 р. (рис. 4).

Рис. 4. Динаміка валового збору озимої пшениці.

Оцінка сільськогосподарського виробництва неможлива без оцінки показників фінансової діяльності та фінансового результату. Розглянемо таблицю динаміки виручки від реалізації зерна озимої пшениці в ТОВ «Велетень» за останні 4 роки (табл. 2.7).

Таблиця 2.7 Динаміка виручки від реалізації озимої пшениці

Можна зробити висновок, спираючись на дані таблиці 2.7 що, кількість реалізованої продукції в звітному році порівняно з базисним збільшилася на 23070 ц, і в наслідок виручка від реалізації збільшилася на 2818,1 тис. грн. порівняно з 2004 роком. Це сталося через збільшення середньої ціни реалізації на 63,3%. Найбільша кількість реалізованої продукції озимої пшениці спостерігалася в 2007 році, а отже і виручка в цьому році була найбільшою. Найменша виручка була у 2004 році – 1314,8 тис. грн., що було наслідком найнижчої кількості реалізованої продукції, а саме на 23070 ц менше ніж в 2007 році.

Щодо фінансового результату підприємства від реалізації зерна озимої пшениці, то можна констатувати, якщо в 2005–2006 рр. фінансовий результат був меншим в порівнянні з 2004 роком – на 11,4 тис. грн. в 2005 році, і на 60,9 тис. грн. в 2006 році. В 2007 р. фінансовий результат виробництва озимої пшениці покращився порівняно з 2004 роком майже в 4 рази (1691,1 тис. грн.). З 2006 по 2007 рр. підприємство отримувало чистий прибуток, який збільшився від 507,5 тис. грн. у 2006 році до 2259,5 тис. грн. в 2007 р. (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 Фінансовий результат від реалізації озимої пшениці

Протягом чотирьох років відбувалося збільшення собівартості, яка в звітному році збільшилася на 30,4% порівняно з базисним Збільшення чистого прибутку відбулося через збільшення середньої ціни реалізації на 63,3%, в 2007 р. порівняно з 2004р. Середня ціна реалізації 2005 року зменшилася на 16% порівняно з 2004 роком, що сталося через урожай озимої пшениці в звітному році (рис. 5).

Рис. 5. Фінансовий результат від реалізації озимої пшениці

За даним графіком можна зробити висновок, що виручка від реалізації продукції вища повної собівартісті реалізованої продукції на протязі 2004-2007рр. Тобто спостерігається тенденція до збільшення прибутку.

Рівень рентабельності є одним із головних факторів, від яких залежить сума прибутку ТОВ» Велетень». Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності товариства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Визначимо рівень рентабельності вирощування озимої пшениці в ТОВ «Велетень» (табл. 2.9).

Таблиця 2.9. Рівень рентабельності вирощування озимої пшениці

Для збільшення рівня рентабельності потрібно насамперед збільшувати суму прибутку, який залежить від кількості реалізованої продукції, середньої реалізіційної ціни і собівартості 1 ц.

За результатами даних таблиці 2.9, ми бачимо, що виробництво зерна озимої пшениці є досить рентабельним, особливо в звітному 2007 році. У 2005 р. рівень рентабельності був нищим у порівнянні з 2004 роком на 36,2%, а в неврожайному 2006 році він досяг 37,5%, тобто на 100 грн. витрат ТОВ «Велетень» отримувало 37,5 грн. чистого прибутку. У 2007 році рівень рентабельності збільшився на 83,1%, порівняно з попереднім роком, – і становив вже 120,6%. Динаміка рівня рентабельності представлена на рисунку 6.

Рис. 6. Рівень рентабельності вирощування озимої пшениці

3. Економічна ефективність аналізованого виробничого процесу

3.1 Маржинальна калькуляція

Для визначення економічної ефективності процесу вирощування зерна озимої пшениці використаємо розрахунок маржинальної калькуляції і знайдемо маржинальний доход – це різниця між виручкою від реалізації і пропорційно-змінними спеціальними витратами. [7].

Дана сума використовується для покриття постійних і накладних витрат у виробничому процесі, а також для утворення прибутку.

Таким чином, розмір маржинального доходу показує, наскільки підвищиться загальний дохід при розширенні виробничого процесу на одну одиницю, за умови, що всі необхідні постійні ресурси є в розпорядженні.

В даній курсовій роботі пропонуємо розглянути дві інтенсивності: інтенсивність I – це наявний стан вирощування зерна озимої пшениці в ТОВ «Велетень»; інтенсивність II – вирощування озимої пшениці за технологією, яка передбачає внесення більшої кількості добрив та засобів захисту рослин. Передбачається, що постійні витрати для інтенсивності I і II будуть однаковими, різниця відбудеться лише в змінних витратах. Розрахунок проводиться на 1 га посівної площі.

Маржинальна калькуляція товарної продукції озимої пшениці для інтенсивності I і II наведена в таблиці 3.1 (Додаток 3).

При інтенсивності I урожайність озимої пшениці складає 36 ц/га в середньому за 4 роки, в той час, як при інтенсивності II – 60 ц/га. Ціна реалізації 1 ц зерна озимої пшениці є однаковою в обох випадках, а саме – 58,5 грн. /ц. Отже, вартість виробленої продукції складе 3816 грн. для інтенсивності I та 6360 грн. – інтенсивність II. Як бачимо, виручка при інтенсивності II є більшою на 2544 грн., порівняно з інтенсивністю I.

При інтенсивності I використовується як власне насіння другої репродукції так і покупне насіння сорту «Олеся», а при інтенсивності II – тільки покупне насіння – еліту сорту «Олеся». Потреба в насінні складає 280 кг/га. Ціна 1 ц власного насіння – 110 грн./ц, покупного – 170 грн./ц. Отже, витрати на насіння складають 398 грн./га – для інтенсивності I та 476 грн./га – для інтенсивності II.

Витрати пов’язані з використанням добрив присутні як для інтенсивності I так і для інтенсивності II, але кількість внесених добрив при інтенсивності ІІ – більша. Витрати на добрива при інтенсивності І становлять 175 грн./га, а при інтенсивності ІІ – 226 грн./га.

Що стосується засобів захисту рослин, то слід зазначити, що при інтенсивності I використовується недостатня кількість засобів захисту, які необхідні для нормального розвитку рослин. При інтенсивності ІІ всі необхідні норми застосування засобів захисту рослин були враховані, а також додатково передбачено внесення гербіцидів, які необхідні для боротьби зі засміченостю бур'янами. Отже, витрати на засоби захисту рослин для інтенсивності І становлять 747,3 грн./га, а для інтенсивності ІІ – 702 грн./га.

При інтенсивності ІІ ми збільшили кількість внесених засобів захисту рослин, бо гербіциди навіть при значній засміченості практично завжди виправдовують себе з економічних позицій. Застосування засобів захисту рослин є найважливішим технологічним елементом, що забезпечує високий рівень рентабельності вирощування зерна озимої пшениці. Але при інтенсивності І ми використовуємо протруювання власного насіння для посіву.

Змінні витрати власної механізації враховують всі змінні витрати механізації, що виникають в процесі вирощування зерна озимої пшениці. Для інтенсивності І вони становлять 190 грн./га, для інтенсивності ІІ – 223,12 грн./га. Більший осяг витрат власної механізації для інтенсивності ІІ пов’язаний з додатковими змінними витратами механізації, які виникають при внесенні добрив під культуру (внесення добрив, підживлення азотом).

Також передбачені інші витрати як при інтенсивності І, так і при інтенсивності ІІ, а саме: страхування від граду та часткове сушіння (25%). Страхування від граду складає 57,2 грн./га для інтенсивності І та 95,4 грн./га для інтенсивності ІІ. Сушіння – 144 грн./га та 240 грн./га відповідно.

Отже, загальні змінні витрати для інтенсивності І – 1711 грн./га, та 1962 грн./га – для інтенсивності ІІ. Виходячи з цього, маржинальний доход дорівнює 2105 грн./га для інтенсивності І та 4398 грн./га – для інтенсивності ІІ.

Так як постійні витрати залишаються незмінними, то, порівнюючи маржинальний доход двох інтенсивностей, можна зробити висновок, що при використанні елітного насіння, достатньої кількості засобів захисту рослин та внесенні добрив, ми отримаємо вдвічі більший прибуток, хоча змінні витрати також збільшаться на 251 грн/га. Можно зробити висновок, що використання більш інтенсивної та прогресивної технології вирощування озимої пшениці виправдовує себе, і додаткові витрати, які виникають при цьому, окупаються отриманим прибутком від виробництва продукції.

3.2 Визначення потреби в добривах

Розрахунок потреби в добривах проводимо, виходячи з того, що винесення з 1 ц насіння діючої речовини становить: 18 кг азоту, 8 кг фосфору та 5 кг калію, а також на формування зеленої частини рослин – 4 кг азоту, 2 кг фосфору та 11 кг калію. Співвідношення насіння: солома складає 1:1,2. Враховуємо фактор потреби, який становить 1,2 для азоту, 1 для фосфору та 1 для калію. Отже потреба для вирощування 10 ц зерна та 12 ц соломи при інтенсивності І становить 27,4 кг азоту, 10,4 кг фосфору та 12,2 кг калію. Урожайність озимої пшеиці для інтенсивності І становить 36 ц/га, отже потреба в добривах на 1 га буде дорівнювати: 98,5 кг азоту, 37,4 кг фосфору та 65,5 кг калію. (Додаток 4).

При інтенсивності І солома вивозиться з поля для задоволення потреб тваринництва, тому потреба в добриваз на 1 га буде більшою в порівнянні зінтенсивністю ІІ, при якій солома залишається в полі, а саме подрібнюється при збиранні урожаю комбайном і рівномірно розподіляється по площі поля.

При інтенсивності ІІ винесення з 1 ц насіння діючої речовини становить: 18 кг азоту, 8 кг фосфору та 5 кг калію, а також на формування зеленої частини рослин – 4 кг азоту, 2 кг фосфору та 11 кг калію. Співвідношення насіння: солома складає як і при інтенсивності І – 1:1,2. Враховуємо фактор потреби, який становить 1,2 для азоту, 1 для фосфору та 1 для калію. Потреба для вирощування 10 ц зерна та 12 ц соломи при інтенсивності ІІ становить 27,4 кг азоту, 10,4 кг фосфору та 12,2 кг калію. Урожайність озимої пшеиці при інтенсивності ІІ становить 60 ц/га, отже потреба в добривах на 1 га буде дорівнювати: 164,2 кг азоту, 62,4 кг фосфору та 109,2 кг калію. (Додаток 5).

Якщо при інтенсивності ІІ солома буде залишатися на полі, то потреба в добривах на 1 га буде менша, ніж при вивезенні соломи з поля. Отже, розрахуємо повернення добрив з подрібненими рослинними рештками пшениці. Повернення діючої речовини із 12 ц соломи складає: 4,8 кг азоту, 2,4 кг фосфору та 13,2 кг калію. Враховуємо фактор використання діючої речовини в соломі, який становить 40% для азоту та 100% для фосфору та калію. Отримуємо корисне використання діючої речовини із 12 ц соломи: 1,9 кг, 2,4 та 13,2 кг відповідно. Потреба для 10 ц зерна при заорюванні рослинних рештків становить: 25,4 кг азоту, 8 кг фосфору та 5 кг калію. Отже, потреба в добривах на 1га, тобто на 60 ц насіння становить 152,6 кг азоту, 48 кг фосфору та 30 кг калію.

3.3 Розрахунок потреби в робочому часі, а також змінних і постійних витрат механізації виробничого процесу

Використовуючі дані технологічної карти по вирощуванню озимої пшениці ми заповнили таблицю 3.4. для інтенсивності І та інтенсивності ІІ (додаток 6). Розрахуємо річні постійні витрати, постійні витрати на 1 га, змінні витрати на 1 га, потребу в робочому часі та основних засобах.

Для розрахунку річних постійних витрат механізації потрібно систематично розподілити амортизовану вартість основних засобів протягом терміну їх корисного використання. Амортизаційні відрахування знаходиться шляхом ділення різниці початкової вартості та ліквідаційної вартості на термін використання. Витрати використання основного капіталу знаходяться за формулою:

(початкова вартість – залишкова вартість)/2 х% банку.

Відсоткова ставка в нашому випадку становить 6% річних. До інших постійних витрат механізації відноситься страхування транспортних засобів.

Постійні витрати на 1 га розраховуються враховуючи річну продуктивність агрегатів. Амортизація, витрати по використанню основного капіталу та інші витрати на 1 га розраховуються шляхом ділення відповідних витрат річних на річну продуктивність.

Постійні витрати виробничого процесу знаходимо, враховуючи кількість використання м.-год. для кожної операції. Слід зауважити, що дане господарство не користується послугами МТС, тому стовбець «Послуги МТС» залишається порожнім.

Змінні витрати на м.-год. чи га переносимо з довіднику підприємства «Витрати механізації». Змінні витрати на 1 га знаходимо шляхом множення останніх на необхідну кількість м.-год. для кожної технологічної операції або кількість робочих ходок відповідно.

Змінні витрати для інтенсивності І становлять 190,0 грн./га та 223,12 грн./га для інтенсивності ІІ. Постійні витрати механізації при вирощуванні 1 га озимої пшениці дорівнюють: амортизація – 143,3 та 164,09, витрати використання основного капіталу – 51,2 грн./га та 64,92 грн./га, страхування – 1,65 та 1,88 грн./га відповідно. Загальні витрати механізації процесу вирощування насіння соняшника складуть 394,87 та 452,88 грн./га відповідно. Середньозв’язана вартість основних засобів дорівнює для інтенсивності І – 431,83 грн./га та 512,56 грн./га для інтенсивності ІІ.

Розраховуємо потребу робочого часу на вирощення 1 га озимої пшениці: підсумовуємо кількість необхідного робочого часу для кожної окремої операції, а також враховуємо інші затрати праці, які можуть виникнути в процесі виробництва зерна озимої пшениці. Для інтенсивності І потреба робочого часу на вирощення 1 га озимої пшениці за рік становить 8,0 люд.-год., а для інтенсивності ІІ – 9,2 люд.-год.

3.4 Розрахунок порогів виробництва та порога рентабельності

Розрахунок порогу виробництва є розрахунком витрат, що враховує тільки витрати, пов’язані з виробництвом. У зв’язку з цим відпадає недолік розрахунку повних витрат і ефективність застосування отриманих граничних значень значно зростає.

Поріг виробництва відповідає на запитання, чи має подальше виробництво озимої пшениці (або його розширення) короткостроковий економічний зміст, чи ні. Він означає точку, починаючи з якої гранична вартість озимої пшениці перевищує граничні витрати, що виникають при її виробництві, і тим самим граничний прибуток знаходить позитивне значення. Відносно одиниці продукції це означає, що граничні витрати нижчі, ніж ціна на продукцію. Поріг виробництва є, таким чином, нижньою межею ціни виробництва.

Розрахунок порогів виробництва відбувається наступним чином:

Поріг виробництва І: змінні спеціальні витрати виробництва (включаючи витрати на використання оборотних засобів; без зарплати й альтернативних витрат) за мінусом вартості побічної продукції (за умови її існування) = Змінні витрати І;

Поріг виробництва ІІ: Поріг виробництва І + Витрати виконання робіт (зар. плата з нарахуваннями, ставка зар. плати) = Змінні витрати ІІ;

Поріг виробництва ІІІ: Поріг виробництва ІІ + Альтернативні витрати предметів, основних засобів і прав = Змінні витрати ІІІ [2].

Розрахунок порогів виробництва і порогу рентабельності вирощування зерна озимої пшениці в ТОВ «Велетень» наведений у вигляді таблиць 3.5 і 3.6: для інтенсивності І (Додаток 7) та для інтенсивності ІІ (Додаток 8).

Поріг виробництва І для інтенсивності І становить 49,25, для інтенсивності ІІ – 33,88 грн./ц. Враховуючи витрати виконання робіт, поріг виробництва ІІ при інтенсивності І становить 50,36 грн./ц, при інтенсивності ІІ – 34,80 грн./ц відповідно. Аналізуючи дані таблиць, можна зробити висновок, що поріг виробництва ІІІ для інтенсивності І є більшим, ніж для інтенсивності ІІ. Він склав 54, 80 грн./ц, в той час як для інтенсивності ІІ – лише 37,47 грн./ц.

Отже, ми можемо зробити висновок, що при інтенсивності І для того, щоб покрити всі витрати, які виникають при виробництві зерна озимої пшениці, ціна за 1 ц зерна озимої пшениці має бути не менше 54,80 грн/ц, а для інтенсивності ІІ – лише 37,47 грн./ц.

Виробничий процес можна назвати рентабельним, якщо використовувані виробничі ресурси відповідно окупаються. Це може бути досягнуто у тому випадку, якщо вартість виробленої продукції певного виробничого процесу перевищує вартість витрат на її виробництво. Стосовно одиниці продукції поріг рентабельності означає, що витрати на одиницю продукції не перевищують ціну на продукцію.

Порогом рентабельності називають ціну, при якій усі витрати покриті. Якщо ціна перевищує поріг рентабельності, то досягається прибуток підприємця. Тому поріг рентабельності також називають і порогом прибутку. Для цього поняття часто використовують термін «довгострокова нижня межа ціни», хоча часткові накладні витрати тут не завжди враховуються. [6]

За нашими розрахунками поріг рентабельності для інтенсивності І складає 60,47 грн./ц, а для інтенсивності ІІ – 41,45грн./ц. Можна зробити висновок, що для інтенсивності І ціною, при якій всі витрати будуть покриті є 60,47 грн./ц. Враховуючи те, що дана ціна при розрахунку маржинального доходу становить 110,0 грн./ц можемо стверджувати, що при інтенсивності І покриваються всі витрати на виробництво, тобто виробництво є ефективним. При використоанні інтенсивність ІІ при ціні 110,0 грн./ц виробництво є не тільки ефективним, але і більш прибутковим. Прибуток склав при інтенсивності ІІ – 68,55 грн. з 1 центнера.

Тобто інтенсивність ІІ є більш раціональною, тому що витрати на виробництво одиниці продукції є меншими, а отже і прибуток при однаковій ціні реалізації, є більший при інтенсивності ІІ, ніж при інтенсивності І.

3.5 Визначення окупності та продуктивності використовуваних виробничих ресурсів

Окупність ресурсів показує винагороджуваність даного ресурсу через визначений виробничий процес. Розрахунок окупності будується на розрахунку повних витрат, але враховує вартості всіх виробничих ресурсів виробничого процесу:

1) вартість виробленої продукції – загальні витрати виробництва (включаючи альтернативні витрати), без врахування витрат ресурсу, для якого ведеться розрахунок = окупність ресурсу всього;

2) вартість виробленої продукції / кількість використаного ресурсу = окупність одиниці ресурсу.

Окупність розраховується поступово для землі (грн. на 1 га), загальних затрат праці (грн. на 1 люд.-год.) і для загального капіталу (грн. на 100 грн. в середньому вкладеного капіталу). [3]

Розрахунок окупності і продуктивності використовуваних виробничих ресурсів представлений у вигляді таблиці: для інтенсивності І (додаток 9) та для інтенсивності ІІ (додаток 10).

Зробивши порівняльний аналіз обох інтенсивностей, бачимо, що окупність праці в розрахунку на одиницю ресурсу становить 209,4 грн./люд.-год. для інтенсивності І та 426,7 грн./люд.-год. для інтенсивності ІІ. Окупність капіталу: 674,0 грн./100грн. для інтенсивності І та 1546,5 грн./100 грн. для інтенсивності ІІ. Окупність землі становить 1777,0 грн./га для інтенсивності І та 4029,9 грн./га – для інтенсивності ІІ.

При інтенсивності ІІ за однакових витратах на одиницю ресурсу праці, капіталу і землі, окупність даних ресурсів є набагато більшою, ніж при інтенсивності І і складає: 6,5 грн./л.-год. – окупність праці, 23,2 грн./100 грн. – капіталу, 60,0 грн./га – землі.

Визначивши окупність використовуваних виробничих ресурсів, слід визначити продуктивність, як економічний ефект від використання виробничих засобів. Для визначення продуктивності, або технічного виходу з використовуваної кількості виробничого ресурсу, знаходять відношення отриманого за визначений період врожаю (у натуральному вираженні), до кількості витраченого на його одержання виробничого ресурсу (також у натуральному вираженні). Оскільки вимірювання декількох ресурсів в одних одиницях неможливе, при розрахунках продуктивності враховується тільки один ресурс із усіх ресурсів, використовуваних для виробництва визначеної кількості того чи іншого продукту. Продуктивність, розраховану за даним методом, називають частковою продуктивністю.

Продуктивність землі = Продуктивність з 1 га.

Продуктивність праці = Продуктивність на 1 люд.-год.

Продуктивність капіталу = Продуктивність на 100 грн.

Для інтенсивності І та інтенсивності ІІ продуктивність праці становить 479,00 грн./люд.-год. та 691,00 грн./люд.-год. відповідно; продуктивність капіталу: 1475,00 грн./100грн. та 2459,00 грн./100грн.; продуктивність землі: 3816,0 грн./га і 6360 грн./га відповідно.

З вище зазначеного можна зробити висновок, що продуктивність кожного виду задіяного ресурсу для інтенсивності ІІ є в 1,5 рази вищою, ніж для інтенсивності І.

Висновки та пропозиції

Під час виконання курсової роботи були вивчені теоретичні основи ефективності виробництва зерна озимої пшениці, її сутність, показники та фактори, які впливають на ефективність виробництва насіння озимої пшениці.

В курсовій роботі ми дослідили фактичний стан виробництва озимої пшениці на прикладі ТОВ «Велетень» Глухівського району Сумської області, природно-кліматична характеристика умов розміщення господарства, розміри та економічні особливості об’єкту дослідження, розміри та стан розвитку досліджуваної галузі.

При визначенні економічної ефективності виробничого процесу вирощування насіння озимої пшениці було розглянуто дві інтенсивності вирощування: інтенсивність І враховувала технологію вирощування, яка існує на даному підприємстві, інтенсивність ІІ враховувала використання науково обґрунтованої технології вирощування озимої пшениці, коли передбачалося використання елітного насіння, більшої кількості засобів захисту рослин та внесення добрив.

Був визначений маржинальний дохід, потреба в добривах для обох інтенсивностей. Було розраховано потребу в робочому часі, змінних, постійних витрат механізації виробничого процесу, порогів виробництва і порогу рентабельності, визначено окупність і продуктивність використо-вуваних виробничих ресурсів для інтенсивності І та інтенсивності ІІ.

Проаналізувавши показники економічної ефективності виробництва зерна озимої пшениці, можна зазначити, що інтенсивність І, яка використовується в ТОВ «Велетень» є ефективною, поріг виробництва та поріг рентабельності є нижчим за існуючу ціну реалізації. (Додаток 11).

Але якщо для даного господарства запропонувати залучення інтенсивності ІІ, яка передбачає використання лише елітного посадкового матеріалу, внесення науково обґрунтованої кількості добрив, що необхідні саме для отримання високих врожаїв озимої пшениці та застосування достатньої кількості засобів захисту рослин, то маржинальний дохід збільшується в 2 рази порівняно з інтенсивністю І. Поріг виробництва, як і поріг рентабельності є нижчим на 72,53 грн. та 68,55 грн. за наявну ціну реалізації. Це свідчить про те, що, враховуючи змінні та постійні витрати по вирощуванню насіння озимої пшениці, ТОВ «Велетень» буде мати прибуток. Про доцільність використання саме інтенсивності ІІ свідчить розрахунок окупності ресурсів: при інтенсивності ІІ окупність праці збільшиться в 2 рази, окупність капіталу – в 2,3 рази, окупність землі – в 2,3 рази. Крім того збільшиться продуктивність використовуваних ресурсів в середньому в 1,6 рази, порівняно з інтенсивністю І.

Підвищення економічної ефективності господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості продукції рослинництва при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції.

Шляхи підвищення ефективності виробництва зерна озимої пшениці, які забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних за-ходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне ви-користання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці.

Список використаної літератури

1.     Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспективи розвитку. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 574 с.

2.     Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК. Савицкая Г.: Учебник. 1999. – 494 с.

3.     Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2‑ге вид., доп. і перероб./ К.: КНЕУ, 2002. – 624с.

4.     Бойко В.І Зерно і ринок: Монографія. – К.:ННЦІАЕ, 2007. – 312 с.

5.     Бойко В.І., Кас'янова Н.Л. До питання стратегії виробництва зерна в Україні// Агро-інком. – 2002. – № 8–9. – С. 18.

6.     Бойчук І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2004. – 480 с.

7.     Виробнича економіка/ За реакцією В.П. Галушко, Г. Штрьобеля. Навчальний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 400 с.

8.     Жемела Г.П. Добрива, урожайність і якість зерна. – К.: Урожай, 1991. – 168 с.

9.     Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Озима пшениця // Рослинництво: Підручник. – К.: Аграрна освіта, 2001. – с. 183 – 210.

10.   Кінах Н.В. Стратегічні орієнтації розвитку зернового ринку// Зерно і хліб. 8/2008. –11 с.

11.   Концепція Державної цільової програми «Зерно України 2009–2013».

12.   Косенко О.М. Хліб і в Африці хліб. Портал Украинской зерновой ассоциации http://dua.com.ua

13.   Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. – К.: Вища школа., 1994. – 415 с.

14.   Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.

15.   Про результати перевірки та аналізу використання коштів державного бюджету, виділених на виконання програми «Зерно України 2001–2004» / Підготовлено департаментом контролю видатків на АПК та виробничу інфраструктуру і затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 22.06.2004 № 13–3 / – Київ: Рахункова палата України, 2004. – Випуск 13.

16.   Саблук П.Т. Зернові колізії// Зерно і хліб. 2/2004. –5 с.

17.   Савицкая Г. Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК: Учеб. – 2‑е изд., испр. – Мн.: ИП «Экоперспектива», 1999. – 494 с.

18.   Типовими нормами виробітку на с.-г. стаціонарні машини, агрегати і комплекси. – К.: Урожай, 1986. – 152 с.

19.   Типові норми виробітку і витрати палива на механізовані польові роботи. – К.: Урожай, 1991. – 472 с.

20.   Україна зернова «Аграрний тиждень. Україна» www.a7d.com.ua

21.   Чмирь С.М. Стратегія розвитку зернового господарства // Вісник аграрної науки. - 2007. – № 9.–С. 632007. – № 9.–С. 63

Додаток 1

Додаток 2

(у господарствах усіх категорій; тис. га)

Результати збирання пшениці озимої по Україні

*за даними Державного комітету статистики України