Курсовая работа: Оцінка кредитоспроможності клієнта комерційного банку

Вступ

Надання кредитів і проведення кредитної політики є найпоширенішою операцією банківських установ, оскільки саме ці операції приносять банківським установам основну частину доходу. Однак аналіз ситуації, що склалась у банківській сфері, свідчить, що більшість банків зазнає фінансового краху внаслідок надзвичайно ризикованої кредитної політики.

У зв’язку з цим досить актуальним є вирішення проблеми вдосконалення кредитування. Банки мають організовувати кредитні операції таким чином, щоб отримувати максимально можливий прибуток, але при цьому намагатися зменшити ризики, безпосередньо пов’язані з механізмом надання та погашення банківських кредитів.

Актуальною на сьогодні є розробка теоретичних пропозицій з удосконалення банківського кредитування, широке практичне використання яких дасть банківській системі України змогу підвищити ефективність діяльності всіх кредитних інститутів у процесі кредитування позичальників.

Кредитування – складний і багатогранний банківський процес. Він потребує серйозної і детальної організації, значної аналітичної роботи. Правильна організація банківського кредитування створює фундамент для здійснення всіх інших напрямків діяльності банків. Саме від того, як організовано кредитний процес, багато в чому залежить ефективність діяльності банку в цілому.

Шляхом організації забезпечується функціонування і розвиток системи банківського кредиту, чіткий взаємозв’язок її складових та окремих ланок, раціональна структура управлінських органів банку і належна якість самих кредитних операцій. Засобами організації банківського кредитування є координація різних ланок, визначення послідовності управлінських рішень у кредитній сфері, регламентація умов здійснення кредитного процесу, коригування технології кредитних операцій з урахуванням наукових розробок і наявного практичного досвіду.

У зв’язку з цим основну увагу необхідно зосередити на виявленні тих тенденцій, що нині переважають у кредитних взаємовідносинах банків з клієнтами, на пошуку шляхів удосконалення сучасних форм кредитування, оскільки останніми роками у розвитку кредитної діяльності банківських установ України відбуваються кількісні та якісні зміни, котрі відображають позитивні і негативні сторони кредитного процесу.

Кредитування є однією з найризиковіших банківських операцій. Тому необхідною умовою застосування комерційними банками ефективних методів видачі позик клієнтам є мінімізація кредитного ризику за всіма напрямами вкладання коштів.

Основним і найефективнішим методом такої мінімізації є якісна оцінка банком кредитоспроможності позичальників, тобто здатності клієнта своєчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов'язання щодо погашення кредитів і нарахованих за ними процентів. Основу такої оцінки становить розрахунок ряду показників, що відображають усі аспекти діяльності позичальника.

Результати аналізу діяльності клієнта дають змогу банку прийняти оптимальне рішення щодо можливості й доцільності видачі кредиту, його розмірів, строку і рівня оплати.

Об’єктом бакалаврської дипломної роботи є ВАТ КБ «Надра».

Предметом дослідження та аналізу став процес надання кредиту позичальнику-юридичній особі, методика визначення кредитоспроможності, оцінка фінансового стану позичальника та заходи щодо удосконалення кредитування юридичних осіб.

1. Теоретичні основи і сутність кредитоспроможності клієнта комерційного банку

1.1      Поняття і значення кредитоспроможності клієнта комерційного банку

Основою сучасної економіки є банківська система. Міцні і стійкі банки означають стабільну економіку і навпаки, банкрутства банків, неповернені кредити, несплачені відсотки – усе це послабляє банківську систему, що звичайно негативно впливає на стан підприємств держави і говорить про хворобу економіки.

Організація фінансово-кредитного обслуговування підприємств, організацій і населення, функціонування кредитної системи відіграють винятково важливу роль у розвитку господарських структур, відповідно, і в економіці країни в цілому. Від ефективності й безперебійності функціонування кредитно-фінансового механізму залежать не тільки своєчасне одержання засобів окремими господарськими одиницями, але і темпи економічного розвитку країни в цілому. Кредитування для підприємства–це інвестиція, яку потрібно вкласти у виробництво чи іншу сферу з метою отримання прибутку. [23]

Для сучасної практики організації кредитного процесу в банківських установах нашої країни характерна ціла низка проблем, котрі вкрай ускладнюють можливості повноцінної реалізації банками функції фінансового посередництва із забезпечення суб'єктів господарювання належним обсягом грошових ресурсів із метою неперервного провадження виробничого циклу, а відтак і нормального перебігу відтворювального процесу в масштабах усієї економіки. Основною з-поміж зазначених проблем, звісно, є значні обсяги не сплаченої у строк заборгованості за наданими позичками у складі кредитних портфелів комерційних банків.

Причини ситуації, що склалася, загалом можна поділити на дві умовні групи: 1) макроекономічні, які визначаються умовами перехідного періоду й тими проблемами, що супроводжують діяльність господарюючих суб'єктів при нестабільній економічній ситуації (недостатня дієвість грошово-кредитної й фіскальної політики, платіжна криза, незадовільний розвиток фінансового та фондового ринків, ринку робочої сили, ринку нерухомості та землі, низька ефективність зміни форм власності, законодавча незахищеність прав кредитора тощо); 2) мікроекономічні, що зумовлюються недоліками в діяльності самих банківських установ із формування кредитного портфеля та вибору адекватних методів мінімізації кредитного ризику щодо різних позичальників.

Перехід до ринкової економіки, суттєве розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності, поява нових форм власності – усе це збільшує ризик повернення позички і вимагає оцінки кредитоспроможності при висновку кредитних договорів, рішенні питань про можливість і умови кредитування. При оцінки кредитоспроможності враховуються репутація позичальника, розмір і склад його майна, стану економічної і ринкової кон'юнктури, стійкість фінансового стану та інші.

Збільшення протягом останніх років обсягів виробництва та активізація кредитування комерційними банками виробничих підприємств країни спонукають банкірів до пошуку ефективніших методів оцінки фінансового стану підприємств, маючи на меті мінімізацію потенційних втрат комерційного банку при проведенні активних операцій з такими суб’єктами господарювання. Розв'язання даної проблеми потребує визначення поняття кредитоспроможності підприємства як бази оцінки про доцільність видачі кредиту та безризиковість, а також розробка та вдосконалення методів і створення універсальної й оптимальної методики визначення кредитоспроможності позичальника. [19]

Під кредитоспроможністю позичальника розуміють такий фінансово-господарський стан підприємства, що дає впевненість в ефективному використанні позикових засобів, здатність і готовність позичальника повернути кредит відповідно до умов договору. Вивчення банками різноманітних факторів, що можуть викликати непогашення кредитів, або, навпроти, забезпечують їхнє своєчасне повернення, складає зміст аналізу кредитоспроможності.

Поняття кредитоспроможності максимально близьке по значенню з терміном «платоспроможність», проте слід розрізняти ці категорії. Кредитоспроможність визначається й аналізується лише при кредитуванні суб’єктів господарської діяльності, а платоспроможність є більш широким поняттям. До речі, поняття «платоспроможність» часто пов’язують і асоціюють із ще одним показником фінансово-господарської діяльності – з ліквідністю. Дійсно, вище означені терміни мають спільне відношення до аналізу фінансового стану підприємства. Отже, в ході написання дипломної роботи ми використаємо наступні категорії:

1. Кредитоспроможність–це здатність позичальника повністю та у визначений термін розрахуватися за своїми зобов’язаннями;

2. Платоспроможність–це можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погасити свої платіжні зобов'язання.

3. Ліквідність–здатність підприємства розрахуватись по своїм фінансовим зобов’язанням за рахунок наявних на підприємстві активів. [37]

Визначивши основні терміни при оцінки кредитоспроможності, пропонуємо розглянути більш глибоко сутність цієї категорії.

Кредитоспроможність позичальника – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення й ефективність використання фінансових ресурсів, власних і запозичених.

Кредитоспроможність підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на неї впливають усі ці види діяльності підприємства. Для забезпечення кредитоспроможності підприємство повинно мати гнучку структуру капіталу, вміти організувати його рух таким чином, аби забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності та створення умов для самовідтворення.

Основою оцінки кредитоспроможності є попереднє оцінювання кредитоспроможності потенційного позичальника, основним елементом якого є аналіз фінансового стану клієнта за сукупністю певних коефіцієнтів, зміст застосування котрих полягає у визначенні рівня забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, ефективності використання їх та здатності позичальника вчасно і в повному обсязі проводити платежі за взятими на себе зобов'язаннями (у т. ч. перед банком). [42]

Склад і зміст показників кредитоспроможності випливають із самого поняття кредитоспроможності. Вони повинні відбивати фінансово-господарський стан підприємств із погляду ефективності розміщення й використання позикових засобів і всіх засобів узагалі, оцінити здатність і готовність позичальника робити платежі і погашати кредити в заздалегідь визначений термін.

Здатність вчасно повертати кредит оцінюється шляхом аналізу балансу підприємства на ліквідність, ефективного використання кредиту й оборотних коштів, рівня рентабельності, а готовність визначається за допомогою вивчення дієздатності позичальника, перспектив його розвитку, ділових якостей керівників підприємств.

У зв'язку з тим, що підприємства значно розрізняються по характері своєї виробничої і фінансової діяльності, створити єдині універсальні й вичерпні методичні вказівки по вивченню кредитоспроможності і розрахункові відповідних показників не представляється можливим. Це підтверджується практикою нашої країни. У сучасній міжнародній практиці також відсутні тверді правила на цей рахунок, тому що врахувати всі численні специфічні особливості клієнтів практично неможливо.

Процес кредитування зв'язаний з дією численних і різноманітних факторів ризику, здатних спричинити за собою непогашення позички в обумовлений термін. Зміни в споживчому попиті або в технології виробництва можуть вирішальним образом уплинути на справи фірми і перетворити ніколи процвітаючого позичальника в збиткове підприємство. Надаючи позички, комерційний банк повинний вивчати фактори, що можуть викликати їхнє непогашення. Таке вивчення називають аналізом кредитоспроможності (credit analysis). Основна мета такого аналізу визначити здатність і готовність позичальника повернути запитувану позичку відповідно до умов кредитного договору. Банк повинний у кожнім випадку визначити ступінь ризику, що він готовий узяти на себе, і розмір кредиту, що може бути наданий у даних обставинах. Процес визначення кредитоспроможності клієнта комерційного банку можна поділити на два етапи:

На першому етапі аналізу кредитоспроможності банка вивчає діагностичну інформацію про клієнта. До складу інформації в ходить акуратність оплати рахунків кредиторів і інших інвеститорів, тенденції розвитку підприємства, мотиви звертання за позичкою, склад і розмір боргів підприємства. Якщо це нове підприємство, то вивчається його бізнес – план.

Інформація про склад і розмір активів підприємства використовується при визначенні суми кредиту, що може бути видана клієнтові. Вивчення складу активів дозволить установити частку високоліквідних засобів, які можна при необхідності швидко реалізувати й перетворити в гроші (товари відвантажені, дебіторська заборгованість).

Другий етап визначення кредитоспроможності передбачає оцінку фінансового стану позичальника і його стійкості. При цьому враховуються не тільки платоспроможність, але і ряд інших показників, рівень рентабельності виробництва, коефіцієнт оборотності оборотного капіталу, ефект фінансового важеля, наявність власного оборотного капіталу, стабільність виконання виробничих планів, питома вага заборгованості по кредитах у валовому доході, співвідношення темпів росту валової продукції з темпами росту кредитів банку, суми й терміни простроченої заборгованості по кредитах та інші.

1.2 Основні показники кредитоспроможності позичальника комерційного банку

В умовах ринкової економіки будь-яке підприємство в тім або іншому ступені постійно має потребу в додаткових джерелах фінансування. Отримати їх можна на ринку капіталів, залучаючи потенційних інвесторів і кредиторів шляхом об'єктивного інформування останніх про свою фінансово – господарську діяльність, тобто в основному за допомогою фінансової звітності. Наскільки привабливі опубліковані фінансові результати, що показують поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, настільки висока й імовірність одержання додаткових джерел фінансування. Оцінка кредитоспроможності клієнта є обов'язковою умовою при наданні кредиту, дозволяє визначити його платоспроможність і тим самим знизити неповернення коштів.

Для початку розглядаються документи позичальника. Основна мета аналізу документів на одержання кредиту – визначити здатність і готовність позичальника повернути позичку, що проситься, у встановлений термін і в повному обсязі. [25]

Важливим позитивним фактором є наявний досвід кредитування даного позичальника банком, на підставі якого можливо судити про перспективи погашення запитуваного в даний момент кредиту.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення й джерела обігових коштів, результати господарсько-фінансової діяльності. Вибір показників залежить від особливостей діяльності підприємства, специфіки галузі тощо.

У цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників в сучасних умовах господарювання складається з двох основних етапів:

1) аналіз фінансового стану;

2) аналіз якісних показників діяльності підприємства.

Або, іншими словами, можна зазначити такі основні напрямки аналізу кредитоспроможності позичальника:

А. Фінансові коефіцієнти (дають змогу оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства)

Б. Рух коштів (дає можливість виявити потребу підприємства у грошових коштах)

В. Оцінка ділового середовища (визначення ступеня ризику підприємства, пов’язаного з діловим середовищем). [26]

Отже, при написанні аналітичного розділу даної дипломної роботи пропонуємо виділити, власне, два етапи аналізу:

1)         Комплексний аналіз фінансового стану підприємства:

·          аналіз платоспроможності і ліквідності;

·          аналіз фінансової стійкості підприємства;

·          оцінка ділової активності;

·          оцінка рентабельності.

2)         Визначення кредитоспроможності підприємства на основі даних аналізу фінансового стану підприємства за обраною методикою.

Зауважу, що вказані нижче показники фінансового стану є найбільш часто вживані у різних методиках визначення кредитоспроможності.

Розглянемо кожний з етапів комплексного аналізу фінансового стану.

1)         Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка – капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов’язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов’язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків із дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати поточну діяльність.

2) Для аналізу фінансової стійкості використовуються показники, що відображають суть стабільності фінансового стану. Відомо, що для виконання умов платоспроможності необхідно обмежити запаси й затрати величиною власних оборотних засобів.

Таким чином, у відповідності до показників забезпеченості запасів і затрат власними і позиковими джерелами виділяють наступні типи фінансової стійкості: абсолютна стійкість (зустрічається вкрай рідко) – власні оборотні кошти забезпечують запаси і затрати; нормально стійкий фінансовий стан – запаси і затрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів і довгостроковими позиковими джерелами; нестійкий фінансовий стан – запаси і затрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів, довгостроковими позиковими джерелами і короткостроковими кредитами і позиками, тобто за рахунок всіх основних джерел формування запасів і затрат; кризовий фінансовий стан – запаси і затрати не забезпечуються джерелами їх формування; підприємство знаходиться на межі банкрутства.

При визначенні рівня фінансової стійкості застосовуються наступні нерівності:

·          Якщо Ес1>=0, Ет1>=0, Ео1>=0, – абсолютна стійкість

·          Якщо Ес1<0, Ет1>=0, Ео1>=0, – нормальна стійкість

·          Якщо Ес1<0, Ет1<0, Ео1>=0, – нестійкий стан

·          Якщо Ес1<0, Ет1<0, Ео1<0, – кризовий стан.

При цьому:

·          Ес1 – надлишок (недостача) власних оборотних коштів. Розраховується як різниця між наявними власними оборотними засобами і загальною величиною запасів і затрат;

·          Ет1 – надлишок (недостача) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат. Це різниця між наявністю власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (наявність власних оборотних запасів плюс довгострокові кредити й позики) та загальною величиною запасів і затрат;

·          Ео1 – надлишок (недостача) загальної величини основних джерел формування запасів і затрат. Це різниця між загальною величиною основних джерел формування запасів і загальною величиною запасів і затрат відповідно.

3) Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників: коефіцієнта оборотності активів, коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованості, коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддача) та коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їх нього залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

4) Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких коефіцієнтів: коефіцієнта рентабельності активів, коефіцієнта рентабельності власного капіталу, коефіцієнта рентабельності всього капіталу підприємства та коефіцієнта рентабельності основних засобів та інших позаоборотних активів.

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Коефіцієнт рентабельності всього капіталу підприємства показує ефективність використання власного капіталу і розраховується як відношення чистого прибутку до власного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності основних засобів та інших позаоборотних активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до необоротних активів. [10,39]

2. Аналіз фінансового стану банківської установи

2.1 Фінансово-економічна характеристика досліджуваного ВАТ КБ «Надра»

Банк «Надра» засновано 3 листопада 1992 року як товариство з обмеженою відповідальністю і зареєстровано Національним банком України

26 жовтня 1993 року (реєстраційний номер №225) зі статутним фондом 20000 грн.

21 липня 1994 року НБУ зареєстрував АКБ «Надра» як відкрите акціонерне товариство зі статутним фондом у розмірі 550 тис. грн. У 1995 році була проведена друга емісія акцій банку на загальну суму 1950 тис. грн. 30 червня НБУ зареєстрував статутний фонд банку у розмірі 2500 тис. грн.

Третя емісія акцій банку «Надра» відбулася 1996 року на загальну суму 7905630 грн., статутний фонд склав 10405630 грн.

4 липня 1997 року на Загальних зборах акціонерів АКБ «Надра» було прийнято рішення про універсалізацію діяльності банку. В 1997 році впроваджено нову структуру управління, побудовану за «дивізіональним» принципом: чіткий розподіл функцій і відповідальності, створення казначейства і введення казначейського принципу управління активами і пасивами. У цьому ж році банк «Надра» впровадив сьому модель ведення рахунків, що дозволило філіям працювати в режимі єдиного коррахунку. Проведена в 1999 році п’ята емісія акцій дала можливість банку збільшити статутний капітал до 33,7 млн. грн.

АКБ «Надра» має поновлену ліцензію на здійснення банківських операцій №21 від 30 червня 2003 року. Розпочавши свою діяльність як галузевий банк (обслуговування вугільної промисловості), пізніше стратегію розвитку було змінено в бік розширення клієнтського кола та спектру банківських послуг. Час показав, що це було правильним кроком: на сьогодні банк «Надра» став універсальною фінансовою установою, одним із лідерів вітчизняного банківського ринку.

Міцно закріпившись в числі перших, банк «Надра» вкотре довів, що є надійним, успішним та клієнтоорієнтованим партнером. Якщо 2003 рік став роком входження до десятки найпотужніших банків, то у 2004 році банк не тільки міцно закріпився на верхніх рядках банківського рейтингу, але й став одним з кращих. Працюючи над тим, щоб задовольнити всі потреби своїх клієнтів, розуміючи їх інтереси та проявляючи гнучкість у підході до кожного з них, банк ввів в обіг новий фінансовий термін – «надрівське обслуговування» як знак найвищої якості банківських послуг. Щоб стати ще доступнішим, банк постійно працює над розвитком регіональної мережі і вже сьогодні присутній у кожному регіоні України.

Клієнтами АКБ «Надра» є більш ніж 75000 юридичних та фізичних осіб, представників найрізноманітніших видів бізнесу.

Завдяки визнанню не тільки в Україні, але й за її межами, «Надра» співпрацює з банками та фінансовими установами більш ніж 30 країн світу. Обсяг відкритих кредитних ліній від банків-контрагентів в звітному році перевищив кілька десятків млн. доларів США. Банк є лідером в Україні серед учасників кредитних програм від Світового Банку Реконструкції та Розвитку та Європейського Банку Реконструкції та Розвитку. Крокуючи вперед, банк налагоджує співпрацю з офіційними експортними агенціями Європи та інших країн світу, що дозволяє швидко та ефективно фінансувати поставки імпорту з-за кордону та сприяти розвитку нового вітчизняного бізнес-простору.

Довіра банку ґрунтується також на стабільних показниках фінансової звітності, яка складається у відповідності до міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) та підтверджена всесвітньо визнаною міжнародною аудиторською компанією. Тривале співтовариство з міжнародними аудиторськими компаніями (з 1995 р.) дає можливість банку бути визнаним міжнародною спільнотою. Протягом декількох останніх років банк має найвищі рейтинги від відомих міжнародних кредитних агенцій.

Стратегічною метою банку є подальше нарощування капіталу, розширення видів послуг і збільшення чисельності клієнтів банку. Банк є багатопрофільним, але найбільшу частку як по чисельності, так і по обсягу розрахунків займають торговельні організації.

Для забезпечення зовнішньо-економічної діяльності, банком відкриті кореспондентські рахунки у 5 іноземних банках. Структура відкритих кореспондентських рахунків дозволяє у повному обсязі здійснювати міжнародні розрахунки з раціональним використанням часових затрат. Банк має обмінні пункти: 1 – власний, 24 – по агентських угодах.

Тактичними інструментами банку є новаторство, професіоналізм, індивідуальний підхід і надійні партнери. Сучасні автоматизовані комп'ютерні системи дають змогу оперативно обслуговувати клієнтів – фізичних та юридичних.

Ретельний підхід у підборі персоналу, орієнтація на потенціал молодих спеціалістів і намагання допомогти їм стати частиною єдиної чітко працюючої команди – є основою для формування високопрофесійного колективу.

Для забезпечення скорішого проходження платежів Банк встановив кореспондентські відносини з провідними банками світу, що дозволяє здійснювати міжнародну діяльність з кожної частини земного шару. На цей час Банк є одним з самих стійких банків України.

Стабільна праця Банку дає великі можливості для обслуговування клієнтів. За досить малий час існування Банк завоював довіру клієнтів і партнерів. В числі клієнтів – найбільш престижні фірми та підприємства м. Суми. Успіхи, досягнуті Банком, дають підстави гарантувати клієнтам досить різноманітне якісне обслуговування та надійне розміщення коштів.

АКБ «Надра» пропонує слідуючи види послуг для юридичних та фізичних осіб: розрахунково-касове обслуговування юридичних осіб у національній та іноземній валютах; залучення вільних грошових коштів юридичних осіб на депозитні вклади; надання широкого спектра кредитів під різні види застави; оперативне управління рахунком – система «клієнт-банк»; консультації з фінансового планування, управління грошовими потоками; операції з цінними паперами; конверсійні операції; операції з купівлі-продажу валюти на Міжбанківському валютному ринку; послуги з перевезення грошової готівки та цінностей.

Сумське регіональне управління «Слобожанщина» як структурний підрозділ відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» було засноване 4 вересня 2000 року.

Міжнародні рейтингові агенції Thomson Financial BankWatch та FITCH IBCA в 2000 році присвоїли банку «Надра» максимально можливий для компанії з юридичною адресою в Україні рейтинг. Банк розширює спектр послуг, уклавши угоду про спеціальну співпрацю з обласними державними органами Сумської та Вінницької областей. Це дозволяє банку розпочати обслуговування різноманітних державних та муніципальних компаній, установ та організацій. В цьому ж році банк «Надра» поглинає «Києво-Печерський АКБ» та АКБ «Слобожанщина», відкриває представництво в Будапешті (Угорщина).Угорський Ексімбанк встановлює банку «Надра» ліміт для кредитування та підтвердження документарних операцій. Спільно з трьома українськими банками, «Надра» стає членом Програми ЄБРР Trade Facilities Programme. Триває експансія банку в західні та південні регіони.

Банк отримує право на здійснення грошових переказів «QuickPay» через систему Western Union. «Надра» працює також з програмою мікрофінансувания ЄБРР в Харкові та Києві. Банк отримує статус принципового члену VISA International. В цьому ж році підписано угоду про здійснення міжнародних грошових переказів через систему Ria Envia з Ria Telecommunications, Inc. Банк визначений, як один з лідерів по маловитратних міжнародних грошових переказах.

У 2001 році банк здійснює значний прорив на ринку електронних карток – кількість емітованих електронних карток перевищує позначку в 100000, банкоматів – більш як 60.

В 2002 році Commerzbank AG и страхова компанія «Hermes» починають співробітництво з банком «Надра» за програмою довгострокового фінансування німецького експорту в Україну. В якості одного з напрямків диверсифікації його діяльності банк отримує ліцензію НБУ на здійснення імпорту та торгівлі дорогоцінними металами. Агенція Moody's присвоює банку «Надра» довгостроковий кредитний рейтинг «B3» – максимально можливий для України. Банк отримує свалення німецької, італійської та угорської офіційних кредитних агенцій, а також Експортно-Імпортного банку США («ЕксІмбанк США»), а також стає лідером серед українських банків по кредитним лініям ЄБРР та МБРР.

Ассоціація українських банків («AУБ») та члени Тhe Europay International Payment System («EMA») визначають банк «Надра» як третій з найбільших в Україні (за кількістю емітованих електронних карток). Кількість філій та відділень банку зростає до 152.

В 2005 році банк «Надра» займає перше місце за еміссією кредитних карток VISA в країнах СНД та Східної Європи. Початок процесу реструктуризації організаційної структури, спрямованого на зорієнтовану до клієнта політику в банківському бізнесі та відповідність міжнародній банківській практиці. «Надра» – перший український банк, що підписав кредитну угоду з Ексимбанком США під його гарантію. Банк «Надра» залучає перший синдикований кредит в розмірі 32 млн. доларів США від іноземних банків за самою низькою в Україні ставкою. Завершується дебютне розміщення трирічних єврооблігацій в розмірі 100 млн. доларів США с самою низькою за всю історію виходу українських комерційних банків на ринок єврооблігацій процентною межею.

В 2006 році Світовий Банк та Міністерство фінансів України схвалили участь ВАТ КБ «Надра» в проекті «Розширення доступу до ринків фінансових послуг».

Для більш повної картини діяльності досліджуваного банку розглянемо динаміку та структуру активів ВАТ КБ «Надра» у розрізі ліквідності в наступній таблиці.

Дані таблиці 2.1 свідчать про те, що загальна кількість активів ВАТ КБ «Надра» в 2007 році збільшилась на 4 млрд. 319 млн. 190 тис. грн., або 269,39% у порівнянні з 2004 роком. Частка високоліквідних активів зросла від 17,49% у 2004 році до 24,06% у 2007 році. Натомість, знизилася частка ліквідних активів (з 76,9% у 2004 р. до 69,28% у 2007 р.). Частка неліквідних активів у загальній структурі є досить стабільною і становить 5–7%, хоча й збільшилась у порівнянні з 2004 роком на 304 млн. 243 тис. грн.

Таблиця 2.1

Таблиця 2.2

Дані таблиці 2.2 свідчать про те, що частка власного капіталу за 4 роки знизилася до 9,31% і склала 551 млн. 324 тис. грн. (це може негативно відобразитися на нормативах, встановлених НБУ). Натомість, зобов’язання зросли майже на 3%.

Констатуємо, що власний капітал банку збільшився за 4 роки на 181,8% або 355 млн. 680 тис. грн.; залучений капітал зріс на 281,57%, що становить 3 млрд. 963 млн. 510 тис. грн.

Далі розглянемо структуру та динаміку доходів та витрат ВАТ КБ «Надра» за досліджуваний період. Як відомо, фінансовий результат діяльності будь-якого підприємства (в тому числі і банку) є чи не найважливішим показником, з якого можна судити про успішність ведення тієї чи іншої діяльності.

Таблиця 2.3

Дані таблиць 2.3. та 2.4. свідчать про те, що перш за все, показник чистого прибутку загалом має тенденцію до зростання, хоча слід відзначити, що в 2005 році він знизився на 3 млн. 590 тис. грн. у порівнянні з 2004 роком та склав 8 млн. 860 тис. грн. Взагалі ж чистий прибуток в 2007 році становив 26 млн. 419 тис.грн., що на 13 млн. 969 тис.грн. більше, ніж в 2004 році. Причиною цього стало, здебільшого, зростання процентного та комісійного доходів (відповідно на 380 млн. 322 тис.грн. та 114 млн. 878 тис.грн).

Таблиця 2.4

Досить негативним є ріст загального рівня витрат; вони зросли на 242,89%. За той самий період доходи зросли лише на 235,27%.

Отже, загальний темп росту витрат перевищує темп росту доходів.

Розглянемо декілька найбільш вживаних показників ефективності діяльності ВАТ КБ «Надра».

Дані таблиці 2.5 свідчать про те, що показники доходності активів та чистої процентної маржі на протязі чотирьох років залишалися фактично стабільними, хоча й спостерігається незначне зниження. Це стосується і показника рентабельності активів. Щодо показника рентабельності доходу, то він знизився до рівня 3,69% в 2007 році (у 2004 року цей показник становив 5,83%). Причиною цього є перевищення темпу росту витрат над темпами росту доходів, і як результат, зниження темпів росту чистого прибутку.

Таблиця 2.5

2.2 Аналіз фінансового стану ВАТ КБ «Надра»

Перш ніж проаналізувати фінансовий стан банку «Надра», перевіримо спочатку, чи виконуються обов’язкові нормативи, встановлені Національним Банком України для вітчизняних комерційних банків. Отже, система економічних нормативів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ, спрямована на створення необхідних умов для стабільної діяльності банків. Найважливішими з них є такі:

Н1 – норматив мінімального розміру регулятивного капіталу.

Розраховується за формулою:

Кр = ОК + ДК – В,

де Кр – регулятивний капітал банку;

ОК – основний капітал (капітал 1-го рівня);

ДК – додатковий капітал (капітал 2-го рівня);

В – відвернення (акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції; інвестиції в капітал установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи; кошти, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу).

Нормативне значення Н1 має бути не менше 5 млн.євро з поступовим нарощенням до 8 млн. євро для міжрегіональних банків.

Н2 – норматив адекватності регулятивного капіталу.

Н2 = Кр / (Ар – Рн)*100%,

де Ар – активи, зважені на відповідний коефіцієнт ризику для кожної групи активів;

Рн – резерв під нестандартну заборговіність за всіма активними операціями.

Нормативне значення Н2 не має бути нижчим за 8%.

Н3 – норматив достатності основного капіталу.

Н3 = ОК / ЗА*100%

де ЗА – загальні активи.

Норматив Н3 має бути не меншим за 4%.

Н4 – норматив миттєвої ліквідності.

Н4 = Авл / Зп*100%,

де Авл – високоліквідні активи;

Зп – поточні зобов’язання.

Нормативне значення Н4 – не менше 20%

Н5 – норматив поточної ліквідності.

Н5 = Ал / Зс *100%

де Ал – ліквідні активи;

Зс – строкові зобов’язання з кінцевим строком погашення до 30 днів включно.

Нормативне значення Н5 – не менше 40%.

Н6 – норматив короткострокової ліквідності.

Н6 = Ал / Зк*100%

де Зк – короткострокові зобов’язання зі строком виконання до 1 року.

Нормативне значення Н6 – не менше 20% [11].

Дані таблиці 2.6 є свідченням того, що базові обов’язкові нормативи, встановлені Національним Банком України для вітчизняних комерційних банків, досліджуваним банком виконуються.

Далі проведемо узагальнюючу оцінку фінансового стану ВАТ КБ «Надра» на основі системи САМЕL. Це комплексна система і включає в себе п’ять компонентів.

«C» (Capital adequacy) – адекватність капіталу; оцінка капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

«A» (Asset quality) – якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також вплив проблемних активів на загальний фінансовий стан банку;

«M» (Management) – менеджмент; оцінка методів управління банку з урахуванням ефективності його діяльності, сталого порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законів ти правил;

«E» (Earnings) – надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатньості для перспектив розширення банківської діяльності;

«L» (Liquidity) – ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду його достатності для виконання як звичних, так і непередбачених зобов’язань.

Після оцінки всіх п’яти компонентів системи рейтингу виставляють сукупний рейтинг банку.

1. Аналіз капіталу. Рейтингова оцінка виставляється на підставі наступних критеріїв:

·          рейтинг 1 (сильний) – нормативи Н2 та Н3 набагато перевищують відповідно 9% та 5%; показники капіталу кращі ніж у інших; якість активів відмінна;

·          рейтинг 2 (задовільний) – Н2 та Н3 перевищують відповідно 8% та 5%; показники капіталу одні з кращих; якість активів задовільна;

·          рейтинг 3 (посередній) – основний та сукупний капітали відповідають нормативам; середнє положення серед інших банків за показниками капіталу; середня якість активів;

·          рейтинг 4 (граничний) – виконується один зі встановлених нормативів; банк знаходиться в кінці своєї групи за показниками капіталу;

·          рейтинг 5 (незадовільний) – банки порушують нормативи або мають негативні показники капіталу (дефіцит капіталу); показники капіталу гірші, ніж інших банків групи; гранична або незадовільна якість активів за наслідками інспекторських перевірок.

В нашому випадку рейтинг капіталу ВАТ КБ «Надра» відповідає рейтингові 1.

2. Аналіз якості активів. Якість активів (АК) визначають за формулою:

АК = Ас/К*100%

Де Ас – середньозважена вартість активів,

К – капітал банку

Рейтингова оцінка:

рейтинг 1 (сильний) – менше 5%;

рейтинг 2 (задовільний) – 5–15%;

рейтинг 3 (посередній) – 15–30%;

рейтинг 4 (граничний) – 30–50%;

рейтинг 5 (незадовільний) – більше 50%.

Аналіз якості по ВАТ КБ «Надра» дав наступні результати.

Таблиця 2.7

Аналіз ефективності роботи банку. Рівень надходжень розраховують за формулою:

Н = ЧП/ А*100%,

Де ЧП – чистий прибуток;

А – середня вартість всіх активів.

Коефіцієнт прибутковості:

рейтинг 1 (сильний) – більше 1%.

рейтинг 2 (задовільний) – 0,75–1%;

рейтинг 3 (посередній) – 0,5–0,75%;

рейтинг 4 (граничний) – 0,25–0,5%;

рейтинг 5 (незадовільний) – менше 0,25%

Аналіз ліквідності банку. Етапами аналізу є:

– перевірка виконання встановлених показників та нормативів ліквідності;

– експертна оцінка по приведених критеріях.

– рейтинг 1 (сильний) – високий рівень ліквідності активів; значення показників постійно підтримуються понад встановлені нормативи; здатність швидко привертати засоби за помірну платню; коефіцієнт ліквідності ліпший, ніж в інших банках;

Таблиця 2.8

– рейтинг 2 (задовільний) – достатній рівень ліквідних активів; постійно виконуються нормативи ліквідності активів; є можливість залучати засоби у разі першої необхідності; коефіцієнт ліквідності вище середнього;

– рейтинг 3 (посередній) – достатній рівень ліквідних активів на даний момент; нормативні вимоги, як правило виконуються; допустимий обсяг депозитів; обмежена можливість швидкого залучення засобів;

– рейтинг 4 (граничний) – недостатній рівень ліквідних засобів; нормативи не виконуються в окремі періоди; нездатність швидкого залучення засобів, окрім залучення їх через НБУ;

– рейтинг 5 (незадовільний) – значно недостатній рівень ліквідних засобів; нормативи не виконуються постійно; значна залежність від недепозитних засобів; низькі показники ліквідності у порівнянні з іншими банками.

Загальна рейтингова оцінка ліквідності банку враховує, що порушення встановлених нормативів ліквідності (одного або декількох) спричиняє віднесення стану ліквідності банку до незадовільної категорії.

Фінансове становище ВАТ КБ «Надра» дозволяє віднести його до рейтингу 1: банк з високим рівнем ліквідності активів; немає проблеми в залученні депозитних коштів.

5. Аналіз менеджменту. Оцінка проводиться за наступними критеріями:

рейтинг 1 (сильний) – інші компоненти оцінки мають сильний або задовільний рейтинг, безумовна відповідність законам та нормативним актам; є адекватні внутрішні правила роботи банку, що повністю виконуються; очевидні цілісність, компетентність і здатність управляти банком.

рейтинг 2 (задовільний) – більшість компонентів задовільна; загальне дотримання законів і правил; правила робот в основному адекватні й виконуються; відсутні явні недоліки в методах керівництва банком;

рейтинг 3 (посередній) – багато компонентів системи посередні або задовільні; частково не дотримуються закони і нормативні акти; необхідно поліпшити правила роботи банку або більш ретельно їх дотримуватися; виникають сумніви щодо компетентності керівництва банку;

рейтинг 4 (граничний) – багато компонентів системи посередні або незадовільні; часто не дотримуються закони і нормативні акти; відсутній встановлений порядок роботи банку або ж він не дотримується; очевидні факти незадовільного керівництва;

рейтинг 5 (незадовільний) – решта компонентів системи граничні або незадовільні; серйозні порушення законодавства та нормативних актів; неякісне керівництво або некомпетентність керівників.

За результатами оцінки за рештою критеріїв можна впевнено сказати, що ВАТ КБ «Надра» займає рейтинг 2: відсутні проблеми з недотриманням законодавства, є чіткі правила роботи, які обов’язкові до виконання, решту компонентів можна віднести до задовільної у своїй більшості.

Визначення сукупного рейтингу комерційного банку.

Сукупний рейтинг є узагальненою оцінкою і розрахувати його досить просто. Бали за п’ятьма компонентами підсумовуються та діляться на 5. Результат округляється до цілого числа за загальноматематичними правилами. Отримане число і є номером сукупного рейтингу: рейтинг 1 (сильний); рейтинг 2 (задовільний); рейтинг 3 (посередній); рейтинг 4 (граничний); рейтинг 5 (незадовільний) [11].

Таблиця 2.9

Отже, на протязі чотирьох років з 2004 по 2007 рік ВАТ КБ «Надра» отримував рейтинг 2. Ось його характеристика:

-фактично в усіх аспектах фінансовий стан надійний;

-знайдені проблеми може вирішити керівництво банку;

-фінансове положення загалом стабільне, отже, банк в змозі пристосуватися до умов економічної кон'юнктури і роботи банківського сектора, що змінюються;

-заклопотаність органів нагляду обмежується фіксацією виявлених в ході перевірки або аналізу звітності проблем, які в змозі вирішити керівництво банку.

3. Визначення кредитоспроможності підприємства та оцінка ефективності кредитування

3.1 Визначення класу кредитоспроможності і узагальнення результатів аналізу

В Україні при оцінці кредитоспроможності клієнта банка використовують різні методики, більшість із них базуються на закордонному досвіді, але мають і свої особливості. Як правило, кожний комерційний банк створює свою методику аналізу, що відображає специфіку діяльності позичальника, стратегію розвитку банку тощо.

У розділі 1.3. ми розглянули методики оцінки кредитоспроможності позичальника АКБ «Промінвестбанк» та ВАТ КБ «Надра». На нашу думку, методика ВАТ КБ «Надра» є більш вмотивованою, вивчає більшу кількість показників фінансового стану підприємства, і тому, є доцільною для визначення кредитоспроможності «АФ «Колос». До того ж дане підприємство є клієнтом ВАТ КБ «Надра», тому в даному розділі ми проведемо аналіз кредитоспроможності підприємства за вказаною методикою. Для цього проведемо поетапний аналіз.

На І етапі проводиться обчислення значень основних (об’єктивних) показників, які характеризують фінансовий стан позичальника. Як ми вже вказали у розділі 1.3., для розрахунку таких показників використовуються показники ліквідності та мобільності; показники ділової активності та прибутковості та показники фінансової стійкості позичальника.

На другому етапі аналізу кредитоспроможності ми узагальнюємо результати аналізу об'єктивних показників. Результати аналізу за трьома групами показників (І група – показники ліквідності та мобільності);

Таблиця 3.1. Розрахунок показників фінансового стану за методикою ВАТ КБ «Надра»

ІІ група – показники ділової активності та прибутковості; ІІІ група – показники фінансової стійкості позичальника) представимо у вигляді таблиці 3.2. При цьому кожен з показників оцінюється згідно з таблицею в додатку 2, а результати ми наводимо у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Розрахунок суми балів за основними показниками, що характеризують фінансовий стан «АФ Колос» за методикою ВАТ КБ «Надра»

На ІІІ та ІV етапах визначення кредитоспроможності підприємства «АФ Колос» ми проводимо обчислення значень додаткових (об’єктивних) економічних показників, які характеризують діяльність позичальника. При здійснення оцінки стану підприємства, крім основних об’єктивних фінансових показників, враховуються певні додаткові показники з метою з’ясування якості кредитної історії позичальника, наявність прострочених податкових зобов’язань, іміджу позичальника – юридичної особи, його ринкової позиції, перспектив розвитку, професіоналізму та порядності керівництва, його ділової репутації, позичальника та його засновників, та інших характеристик ефективності управління та якості керівного складу позичальника – юридичної особи.

Додаткові показники розподіляються на економічні показники (additional economical indices) та суб’єктивні показники (additional subjective indices). За результатами оцінки додаткових показників здійснюється розрахунок загального додаткового економічного показника:

Ае = Ае1+ Ae2+ Ae3

Так як перелік цих показників та методологію їх розрахунку, а також ступінь впливу вищеперелічених факторів на відповідні економічні і суб’єктивні показники, ми розглянули у теоретичній частині даної дипломної роботи, то пропонуємо навести результат аналізу економічних та суб’єктивних показників, а також розрахунок загального додаткового економічного показника у вигляді наступної таблиці 3.3.

Таблиця 3.3. Розрахунок суми балів за додатковими показниками діяльності «АФ Колос» у 2007 році

Згідно з наведеними розрахунками в таблицях 3.2. та 3.3., а також методикою визначення кредитоспроможності позичальника ВАТ КБ «Надра»

ми переходимо до останнього етапу аналізу – розрахунку узагальненого показника (загальної суми балів): для цього розрахуємо коригуючий показник Сi та узагальнений показник по позичальнику S.

Використовуючи результати проведених розрахунків, отримаємо:

1.         Сi = (25/35) * 0,25 +1 = 1,18

2.         S = 495*1,18+30 = 614,1.

Таким чином, провівши детальний аналіз кредитоспроможності підприємства «АФ Лан» за методикою ВАТ КБ «Надра» ми можемо зробити висновок, за сумою балів підприємство можна віднести до класу «А». Згідно з класифікацією до цього класу відносять підприємства, фінансова діяльність яких добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; фінансовий стан підприємства стабільний, простежуються тенденції до його покращення, вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника – бездоганна. позичальник має високий рівень платоспроможності і кредитоспроможності. Економічні показники діяльності підприємства в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої Положенням Банку про кредитування). Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні.

Висновки

Основною проблемою підприємництва для економічного середовища в умовах реформування економіки є відсутність оборотних коштів. На початку 90х років для вирішення проблеми неплатежів більшість підприємців звернулося до бартеру як форми розрахунків. Однак бартер не тільки не вирішив проблеми відсутності оборотних коштів, а навіть поглибив її – в країні всі розраховувались товаром за товар і гроші майже не використовувались, через це найти кошти для розвитку виробництва не було можливості.

Однією з найважливіших для суб’єктів підприємницької діяльності в умовах реформування економіки форм фінансових відносин є взаємовідносини підприємств з інститутами фінансово – банківської системи. З огляду на існуючу в Україні дворівневу кредитно-грошову систему, усі підприємства будь-яких форм власності мають різноманітні відносини саме з комерційними банками.

Особливе місце серед існуючих видів фінансових відносин підприємства з комерційними банками займають кредитні відносини, які складаються з приводу надання банками позик суб’єктам підприємницької діяльності. Кредит стимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу на основі досягнень науково-технічного прогресу. Кредит для підприємства – це інвестиція, яку потрібно вкласти у виробництво чи іншу сферу з метою отримання прибутку.

Необхідність кредиту для кожного окремого суб’єкта господарювання визначається загальними умовами і рядом особливостей, що притаманні цьому суб’єкту. Але лише за умови прибутковості підприємства можливе повернення наданої суми кредиту та нарахованих відсотків. Тому основною проблемою кредитних відносин банка і підприємства є виникнення ризику неповернення позики. З метою уникнення даного ризику банки оцінюють кредитоспроможність підприємств на основі комплексного аналізу їх фінансово – господарського становища.

При написанні звіту нами була проведена оцінка фінансового стану підприємства, визначено клас кредитоспроможності ТОВ «АФ Колос» за методикою ВАТ КБ «Надра». На основі цього ми можемо зробити наступні висновки пропозиції:

1.         Фінансово-господарська діяльність підприємство «АФ Колос» є досить прибутковою, намітились тенденції до підвищення рівня ефективності виробництва. В господарстві сформувалась така спеціалізація виробництва – молочне з розвинутим виробництвом зернових і зернобобових. Чимало уваги також приділяють вирощуванню цукрових буряків.

2.         Фінансовий стан підприємства можна оцінити як нестійкий, проте проведені розрахунки доводять, що в господарстві намітилися тенденції до покращення фінансового стану, про це свідчить позитивна динаміка показників рентабельності та ділової активності підприємства.

3.         Згідно з проведеною оцінкою кредитоспроможності підприємства за методикою ВАТ КБ «Надра», дане підприємство відноситься до позичальників класу «А», тобто фінансова діяльність господарства оцінюється позитивно, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним, позичальник має високий рівень платоспроможності і кредитоспроможності.

4.         Згідно з розрахунками кредитування даного підприємства є доцільним, адже спостерігається позитивна зміна показників, що характеризують ефективність кредитування.

5.         Серед розглянутих методів оцінки кредитоспроможності перевагу, на нашу думку, слід віддати показнику диференціалу фінансового лі вереджу, розрахунок якого дозволяє визначити ефективність кредиту у відносних величинах та дає змогу керівництву підприємства прийняти рішення про доцільність залучення кредитних засобів.

6.         Так як кредитування даного підприємства є доцільним, необхідно і надалі залучати кредитні кошти для покриття потреби підприємства в оборотних засобах.

7.         Для оцінки ефективності кредитування підприємства необхідно використовувати показник фінансового левереджу та як основний у системі оцінці ефективності кредитування.

8.         Не дивлячись на ефективність використання позикових коштів в процесі виробництва, керівництво підприємства «АФ Колос» має прагнути до зменшення обсягу використання залучених коштів для покриття потреби в оборотних засобах та обмежити запаси і затрати величиною власних оборотних засобів.

Список літератури

1.   Аранчій В.І. Фінанси підприємств / Навч. посібник – К.: Професіонал, 2004 – 300 с.

2.   Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємства. // Фінанси України – 2005 р. – №3. – с. 117–128.

3.   Бикова В.Г. Фінансово-економічний потенціал підприємства // Фінанси України – 2005 р. – №6. – с. 56–61.

4.   Вітлінський В. Інтелектуальна кількісна оцінка кредитоспроможності позичальника // Фінанси України – 2004 р. – №6 с. 5–13.

5.   Дзьоблюк О. Особливості оцінювання грошового потоку підприємства в системі банківського аналізу кредитоспроможності позичальника // Банківська справа – 2001 – №1 – с. 8–12

6.   Економічна енциклопедія (Відп. ред. Мочерний С.В. – К: Видавницький центр «Академія» – 2000 р.

7.   Жмайлов В.М., Скрипнік Ю.В., Закоморний С.М. Дипломне проектування / Навчально-методичний посібник – Суми: «Козацький вал», 2002 – 422 с.

8.   Заїка А. Проблеми взаємовідносин банку і позичальника // Економіка України – 2007 – №6 – с. 33–37

9.  Закоморний С.М Оцінка ефективності використання фінансових ресурсів підприємства. // Вісник Сумського державного аграрного університету. – 1999. – №2. – С. 79–84.

10.      Закоморний С.М. Принципи формування інформаційної бази для фінансово-економічних розрахунків. // Вісник Сумського державного аграрного університету. – 1999. – №1. – С. 40–43.

17. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-ІП.

18. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 №679-ХІУ.

19.       Карапетян Т. Оцінка кредитоспроможності позичальника // Економіка України – 2007 – №7 – с. 82–85

20.      Карташян С. Роль кредиту в розвитку підприємств і економіки в цілому // Регіональна економіка – 2004 – №1 – с. 165–170

21.      Ковальов П.П. Кредитний рейтинг клієнта як одного з основних методів оцінки кредитоспроможності позичальника // Формування ринкових відносин в Україні. Вип. 12 – К, 2004 – с. 37–41

22.      Лнко Л. Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства (методичні підходи) // Економіка, фінанси, право – 2005 р. – №9 – с. 10–15.

23.      Мікуліна М.О. Кредитний ризик та його прогнозування в сільському господарстві // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2003 р. – №1 – с. 35–41.

24.      Морозюк М.С. Умови виникнення та функціонування кредитних відносин // Аграрний вісник Причорномор′я. Економічні науки. Вип. 5, 2006 р. - с. 107

25.      Мочерний С. Кредит і кредитні відносини в контексті економічної власності // Банківська справа – 2007 р. – №5 – с. 3–5.

26.      Науменкова С. Оцінка впливу галузевої приналежності на рівень перспективної платоспроможності позичальника. // Вісник НБУ – 2006 – №7 – с. 14–19.

27.      Нідзельска І.А. Методи оцінки ефективності кредитування аграрних підприємств. // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2004 р. – №1 – с. 46–50.

28.      Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. – К: КНЕУ, 2004 р.

29.      Салига С.Я. Антикризове фінансове управління підприємством. – Київ – 2005 р.