Курсовая работа: Термінологічна робота на уроках зоології

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. РОБОТА З ТЕРМІНАМИ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ

1.1 Поняття про термін

1.2 Система термінологічної роботи при вивченні біології

РОЗДІЛ 2. ПРИЙОМИ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ ПРИ ВИВЧЕННІ БОТАНІКИ В 7-МУ КЛАСІ

2.1 Термінологічна робота при вивченні нового матеріалу

2.2 Термінологічна робота при закріпленні матеріалу

2.3 Роль підручника при роботі над термінами

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Оволодіння системою понять по предмету – застава успішного протікання навчального процесу, навчання учнів в будь-якій дисципліні і, звичайно, біології.

Шкільний курс біології неоднорідний, але являє собою систему взаємопов’язаних понять, закономірностей, які виражені системою термінів.

Систематична робота педагога з термінами дозволяє підвищити якість освітнього процесу, полегшить підготовку школярів до уроків, збагатить їх словниковий запас, формує в них „почуття мови”.

Термін – це „слово або словосполучення, що є назвою поняття якої-небудь спеціальної області науки, техніки, мистецтва”. Таким чином, термін може служити назвою поняття і відображати зміст поняття. Терміни шкільного курсу біології пов'язані з поняттями науки і входять у визначення поняття. Методика формування біологічних понять на емпіричному рівні розроблена Верзиліним, Риковим, Звєрєвим, Корсунскою і іншими методистами. На сучасному етапі формуються й інші підходи до засвоєння понять, наприклад, теоретичний підхід, здійснюваний Комісаровим, Давидовим, Ельконіним.

Біологічна освіта учнів у середній школі починається з вивчення розділу „Рослини», який поєднує найважливіші елементи різних напрямків цієї науки: морфології, анатомії, фізіології, систематики, екології рослин, тому зміст шкільного курсу ботаніки складається із системи взаємозалежних морфологічних, анатомічних, фізіологічних і інших понять. У цьому шкільному розділі починають формуватися і розвиватися основні загально біологічні поняття: живий організм, клітина - структурна одиниця живого організму, обмін речовин, індивідуальний розвиток організмів, зв'язок організму з навколишнім середовищем, взаємозв'язок будови і функцій, історичний розвиток організмів. Багато ботанічних понять — це складова частина загально-біологічних понять. От чому від якості ботанічних знань учнів залежить рівень їхніх загально-біологічних знань.

Об’єкт дослідження – процес засвоєння термінів учнями.

Предмет дослідження – термінологічна робота при вивченні біології в 7-му класі.

Мета роботи: ознайомитись з прийомами термінологічної роботи при вивченні біології в 7 класі.

Завдання роботи:

1.         Встановити, як ми розуміємо слово „термін”, дати визначення та з’язувати як класифікують терміни.

2.         Показати організацію та систему роботи з біологічними термінами при вивченні біології.

3.         Ознайомитись з прийомами термінологічної роботи під час викладання ботаніки в 7-му класі.

РОЗДІЛ 1. РОБОТА З ТЕРМІНАМИ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ

1.1 Поняття про термін

Термін – член конкретної термінологічної системи, тому термінологія – це не випадкова сукупність слів, а система взаємопов’язаних термінів, які позначають систему понять будь-якої області знань.

Термін, як правило, виконує дві функції: слугує назвою поняття (номінативна функція) та відображує зміст поняття. Однак терміни для кожної науки нечисленні та обов’язково пов’язані з поняттями даної науки.

Термін нерозривно пов’язаний з поняттям. Терміни і поняття знаходяться в певних корелятивних співвідношеннях, які заключаються в наступному: термін входить до визначення поняття, але визначення поняття не зводиться до терміна. Разом з розвитком поняття відбувається і розвиток значення термінів.

Є багато термінів, які словесними виразами відображують сутність поняття. Ці терміни є короткими визначеннями понять, наприклад одноклітинні, земноводні.

Ряд термінів тільки частково відображують будь-яку сторону понять.

Таким чином, терміни можна класифікувати з врахуванням їх словесного значення, а також відносно категорій тих спеціальних понять, які вони позначають. Серед термінів можна виділити морфологічні, фізіологічні, анатомічні, екологічні, еволюційні, систематичні та інші терміни.

Можлива і інша класифікація біологічних термінів – по кількості слів, які вживаються для їх позначення. Так як засвоєння терміну, його запам’ятовування і переклад в мовний апарат тісно пов’язані с пам’яттю, то терміни, які складаються з одного, двох, трьох слів не можна розглядати як рівноцінні для запам’ятовування. Тому можна виділити категорію простих термінів, які складаються з одного слова та складних, які складаються з декількох слів (кровообіг).

Якщо розглядати категорії термінів виходячи з останніх двох груп, то можна сказати, що більшість анатомо-морфологічних, систематичних, медичних, екологічних категорій складаються з простих термінів, а більшість фізіологічних термінів складні за складом. Так як затрати пам’яті на різні групи термінів різні, то розбираючи матеріал уроку на тему, розділ слід орієнтуватися не тільки на кількість відібраних термінів, але й на складність термінів.

Будучи назвою поняття і відображаючи його зміст, термін дає змогу чітко і зрозуміло передати суть матеріалу, що вивчається.

Слід приділяти особливу увагу семантиці та етимології наукових термінів, бо часто є розходження побутових і наукових значень одного й того самого терміна.

Уведення терміна можливе в різний час формування в учнів нового поняття. Це залежить від змістовного значення терміна. На першому етапі уроку можна провести роботи, за допомогою яких перевіряють засвоєння нових термінів під час виконання домашнього завдання. Це біологічні диктанти, головоломки, елементи гри «ланцюжок» тощо.

Під час мотивації навчальної діяльності учнів потрібно пояснювати семантику і етимологію відповідних термінів.

Упродовж сприйняття та засвоєння нового матеріалу вчитель за допомогою термінів передає суть матеріалу, що вивчається. Закріплювати нові терміни можна у вигляді гри, складання кросвордів, головоломок, схем тощо.

У диференційному домашньому завданні можна запропонувати учням скласти кросворди, головоломки, розповіді Мюнхгаузена, використовуючи нові терміни. Правильно організована термінологічна робота під час викладання курсу біології дає змогу засвоїти основні біологічні терміни й поняття, закріпити знання учнів та практичні вміння, перевірити засвоєння вивченого матеріалу, підвищити якість здобутих знань.

Термінологія як наука набула самостійності у середині ХІХ ст., а народилась вона в надрах лінгвістики. Її завданнями було чітко визначити співвідношення, в якому знаходяться слово і термін. Слово – це найменування предмета, історично закріпленим за ним народом. У словоутворенні велику роль відіграє змістове значення – семантика.

Відповідно, слова несуть певне змістове навантаження, яке має значення у словоутворенні, тому у вивченні і становленні мови народу словарна робота повинна займати ключове місце. Багато слів багатозначні і потребують уточнення. Крім цього слово має психологічні властивості і може нести емоційні барви. Але існують такі слова, для яких психологічне значення мінімальне. Це – терміни.

Термін – це слово або словосполучення, що є назвою певного поняття спеціальної галузі науки, техніки, мистецтва… Термінологія – це система взаємозв’язаних термінів, що означають систему понять певної галузі знань. Термін виконує дві функції: слугує назвою поняття та виражає зміст поняття. Кожна наука має свої терміни, які пов’язані з її поняттями. Поняття – це форма мислення, що виражає певні властивості, зв’язки та відношення предметів та явищ у їхньому протиріччі і розвитку.

Із власного досвіду мені відомо, що засвоєння програмового матеріалу із біології буде високим, якщо учні міцно, своєчасно і систематично оволодіють необхідним словарним запасом і зрозуміють мову цієї науки через засвоєння спеціальних термінів. Процес оволодіння термінами та їх використання мають свої особливості та труднощі. Якщо учні не можуть або не хочуть засвоювати біологічні терміни – це призводить до нерозуміння мови біології, її перекручування і невпізнанності. Особливо це стосується іншомовних термінів. Мені відомо, що не кожен учень засвоює термінологію, особливо латинську чи грецьку, з першого прочитання чи прослухання. В такому випадку незрозумілий термін можна замінити простішим, але не завжди це вдається, тому що не кожен термін взаємозаміняється. А ще при такій заміні втрачається чіткість і точність висловлювання.

Робота над кожним терміном, його формулюванням та визначенням дозволяє мені перевірити правильність розуміння учнями сутності біологічних понять. Дуже важливо, щоб терміни запам’ятовувались не механічно, а усвідомлено. Якість засвоєння термінів складається із наступних прийомів:

- приговорювання термінів, особливо іншомовного походження, вголос;

- робота над засвоєнням орфографії термінів;

- запис термінів на дошці;

- тренувальні вправи на співвідношення терміну з поняттям;

- морфологічний та фонетичний аналіз термінів;

- аналіз та синтез термінів, які складаються з двох слів;

- використання термінів у різноманітних навчальних ситуаціях.

2.2 Система термінологічної роботи при вивченні біології

Міцне засвоєння понять може здійснюватись тільки у випадку, коли учні своєчасно та систематично оволодівають необхідним словарним запасом, пізнають мову науки через засвоєння спеціальних термінів. Точне розуміння термінів дає можливість глибше проникнути в певну область науки, свідомо засвоювати її.

Процес оволодіння школярами термінами, переклад їх у свій словарний запас та використання в своїй мові має свої особливості та труднощі. Відсутність правильної термінологічної роботи в шкільній практиці, як правило, обумовлює термінологічну неграмотність дітей при написанні та в усній мові, нерозуміння мови дисципліни. Погане знання орфографії та вимови учнів веде до того, що терміни спотворюються до невпізнанності.

Причинами спотворювання термінів та слів є нерозуміння внутрішніх зв’язків між поняттями та значенням слова, а також в не умінні провести морфологічний аналіз терміна. Особливу увагу необхідно приділяти семантизації, тобто усвідомлюваному значенню терміну. Семантизації часто потребують і російські назви, які стали спеціальними термінами.

Один з недоліків існуючих шкільних підручників і допомога з біології - зовсім недостатнє розкриття в них етимології наукових термінів. От чому вчитель змушений у багатьох випадках сам вишукувати джерела походження слова, а це, як правило, нелегко. Відомо, що далеко не всі учні засвоюють термінологію з першого прочитання або прослуховування. Для того щоб полегшити цей процес засвоєння, багато вчителів у ряді випадків прибігають до термінів-замінників, але такий прийом не завжди приносить бажані результати.

Міркуючи теоретично, можна припустити, що заміна одних термінів іншими, більш простому і зрозумілими, повинна сприяти розумінню і запам'ятовуванню матеріалу. У деяких випадках терміни-замінювачі дійсно корисні, але таких випадків дуже небагато. Набагато частіше вони не тільки не сприяють засвоєнню, але значно затрудняють його, тому що терміни-замінники, як правило, недостатньо фіксують ознаки предмету, виявляються псевдо орієнтуючими.

Прагнення деяких учителів спростити освітній матеріал на основі виключення наукових термінів - шлях невірний. Він створює незручності: витрачається багато часу на перерахування, описи, додаткові тлумачення, мову втрачає чіткість, точність викладу. Вживаючи терміни-замінники, варто виходити з того, що слово відіграє істотну роль у формуванні поняття. Варто враховувати, що для учнів важкими являють назви і терміни латинського або грецького кореня, які не можуть бути свідомо сприйняті без знання древніх мов. Тому в шкільне природознавство уникають уводити латинські назви в тих випадках, де вони можуть бути замінені російськими. Там, де наукові іноземні терміни не мають еквівалентів російською мовою, вони даються в звичайній транскрипції. У зв'язку з цим варто чітко виписувати такі назви і терміни на класній дошці, звернувши особливу увагу на їхнє написання. На практиці далеко не усі вчителі користуються даним прийомом і ще в більш рідких випадках вимагають від учнів записів термінів у зошит з відповідним поясненням.

В окремих випадках значення наукових термінів, взятих з розмовної російської мови, розходиться зі звичним побутовим вживанням слів. Часто вони зустрічаються в ботаніці. Для того щоб ламання звичних і прийнятих у повсякденній мові назв не викликала здивувань з боку школярів, яким іноді здається, що вчитель сам плутається в термінології . У життєвій практиці часто говорять «стручки» гороху (маючи у виді чисто зовнішню ознаку подібності). При узагальненні типів плодів учні, не виділяючи основну ознаку бобових рослин — наявність плодів-бобів, змішують їх із плодами, які відносяться до типу стручок.

Робота над кожним терміном, формулюванням або визначенням дозволяє вчителеві перевірити правильність розуміння учнями сутності понять, а також попередити перекручування на самому початку їх формування. Інакше кажучи, необхідно ретельно працювати над змістом поняття, це буде сприяти кращому запам'ятовуванню терміна, формулювання, визначення.

Аналіз досвіду роботи вчителів показав, що лише цілеспрямована робота над змістом поняття приводить до глибокого запам'ятовування термінів, у той час як опір тільки на словникову роботу без належного пояснення сутності поняття дає невисокі результати запам'ятовування.

У роботі над засвоєнням понять, термінів учні зустрічаються з великими труднощами: складністю понять, запам'ятовуванням слів іноземного походження, які важко вимовляються, великою кількістю термінів, невідповідністю повсякденних слів з науковими термінами і т.д. Більшість з них пов'язані з недостатньою аналітичною діяльністю учнів. Любий термін, який позначає конкретне поняття, являє собою якийсь ступінь узагальнення, у той час як всяке узагальнення пов'язане з умінням аналізувати те, що спостерігається. Виділяючи несуттєві ознаки, учні можуть робити помилкові узагальнення.

Існують загально-дидактичні умови засвоєння наукової термінології школярами 6-8 класів. Вони зводяться до того, що усвідомлення терміна спирається або на безпосереднє сприйняття предметів, або на практику дії з об'єктами. На глибоке засвоєння терміна впливає система вправ, які активізують словник школярів, сприяють повному усвідомленню його наукового змісту.

Велике значення в оволодінні науковою термінологією має строго логічна подача навчального матеріалу, тому що від цього значною мірою залежить хід і характер розумової діяльності учнів. Введення терміна на початковому етапі формування нового поняття доцільно як ефективний прийом лише в тому випадку, якщо значення терміна легко усвідомлюється на основі словотворчого аналізу, історичного коментарю або сам термін — вихідна передумова для розкриття змісту поняття.

Таким чином, введення нових понять і термінів у навчально-виховний процес по біології відбувається індуктивним і дедуктивним способами. На уроках ботаніки і зоології найчастіше використовується індуктивний спосіб, на уроках інших біологічних дисциплін можливі обидва способи.

При поясненні нових термінів або повторному поясненні уже вивчених використовують логічний прийом аналізу і синтезу з розкриттям етимологічного змісту термінів. Наприклад, при вивченні в 6 класі збільшувальних приладів робота з терміном мікроскоп може здійснюватися з використанням аналітико-синтетичного прийому в системі переходу від етимологічного значення терміна до його змісту: 1) первісне ознайомлення з терміном і написання його на дошці, одночасно показ приладу; 2) розчленовування терміна на складові частини - «мікроз» і «скопа»; 3) зміст кожної частини грецькою мовою: мікроз - маленький, скопіен — розглядати; 4) синтез змісту і висновок: назва приладу розкриває його призначення.

У процесі вивчення біології в школі немає необхідності в застосуванні аналітико-синтетичного прийому з розкриттям етимологічного змісту всіх біологічних термінів. Подібна робота може викликати велике перевантаження учнів. Лише в окремих випадках, коли вводиться термін іноземного походження, до того ж і дається в підручнику без перекладу, використання такого прийому необхідно.

Існує думка, що немає необхідності говорити учню, що той або інший термін латинського або грецького походження, тому що учень усе рівно не знає ні латинського, ні грецьких мов. Таке заперечення необґрунтовано. Досвід молдавських дослідників Л. В. Маху, І.І. Маху показав, що, незважаючи на незнання названих мов, вказівка викладача на те, що даний термін запозичений, приносить користь насамперед тому, що допомагає учню знаходити правильний корінь якого-небудь терміна (наприклад, першу частину в терміну телофаза учні асоціювали зі словом «тіло», поки не довідалися, що цей термін походить від грецького слова телос - кінець). Мета вказівки на походження терміна — говорячи про його походження і первісне значення, розкрити зміст сучасного наукового поняття.

Отже, якість засвоєння наукової мови біології пов'язано із системою термінологічної роботи, що складає з наступних методів і прийомів: 1) промовляння термінів іноземного походження вголос; 2) робота над засвоєнням орфографії нових термінів; 3) виявлення етимології терміна, запис термінів на дошці й у зошитах учнів; 4) тренувальні вправи на співвіднесення терміна з поняттям; 5) індуктивний і дедуктивний шляхи введення нових термінів; 6) морфологічний і фонетичний аналіз термінів; 7) аналітико-синтетичний аналіз; 8) використання термінів у різних навчальних ситуаціях і ін.

РОЗДІЛ 2. ПРИЙОМИ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ ПРИ ВИВЧЕННІ БОТАНІКИ В 7-МУ КЛАСІ

2.1 Термінологічна робота при вивченні нового матеріалу

Зміст програми передбачає вивчення живої природи у 7-му класі розпочати з розділу “Рослини”. Вивчення рослинних організмів розпочинається з теми “Будова та життєдіяльність рослин”.

Зміст шкільного розділу „Рослини” містить у собі складні поняття, що у мові науки виражаються термінами російського й іноземного походження. Засвоєння учнями їх вимагає спеціальної систематичної роботи в навчально-виховному процесі, але основні зусилля повинні бути реалізовані на уроці. Робота з термінами на уроках ботаніки може здійснюватися на всіх його етапах: при вивченні нового матеріалу, його закріпленні, перевірці знань, умінь і навичок. Даючи домашнє завдання, учитель повинен передбачити продовження термінологічної роботи самостійно вдома. Термінологічну роботу вчитель повинен проводити в системі, ненав'язливо, тобто в сполученні з тими методами і прийомами, що формують знання учнів. Це робити необхідно особливо в тих випадках, коли на уроці уводиться велике число термінів. У програмі розділу „Рослини” 7 клас до таких уроків відносяться наступні: поділ квіткових рослин на групи, всі уроки, пов'язані з характеристикою основних родин класу дводольних і однодольних рослин, де школярі повинні запам'ятати назви багатьох рослин. У названому розділі, а також у розділі „Бактерії, гриби, лишайники” потрібна особлива робота з термінами, тому вона повинна відбитися вже в задачах уроку [Додаток].

Включаючи термінологічну роботу в мету уроку, учитель більш ретельно продумує рішення основної задачі - формування і розвиток міцних знань про рослини, тому що робота з термінами сприяє не тільки їх кращому запам'ятовуванню, але і позитивно впливає на засвоєння понять, позначених даними термінами.

Робота з ботанічними термінами здійснюється в основному в ході знайомства з новим матеріалом. Найбільше широко розповсюджений прийом термінологічної роботи - замальовка органу, організму, предмета або їх частин і їх підписування. Так, учням пропонується схематично замалювати будову рослинної клітини, або квітки, або насіння квасолі і підписати їх частини. Така робота дозволяє розвивати конкретно-образне мислення, учить виділяти найбільше істотні ознаки в досліджуваному, зіставляти назву з ознаками і властивостями. Крім того, записуючи термін, учні тренуються в його правильному написанні, вимові, запам'ятовуванні, що сприяє встановленню зв'язків між різними типами пам'яті. Однак у такій роботі дуже важливо, щоб замальовки здійснювалися з натури, а не з книжкового або табличного зображення. У противному випадку відбувається механічне перемальовування, що малоефективне.

Не менш розповсюджений і такий прийом термінологічної роботи, коли в міру пояснення учитель уводить термін, записує його на дошці, а учні - у зошитах, тут же дається словесне або письмове пояснення значення терміна. У зв'язку з цим учитель часто пропонує учням заводити спеціальні зошити-словники. Крім таких словників, можна рекомендувати в зошиті по біології відвести спеціально кілька сторінок для роботи з термінами.

Прийом проказування терміна кілька разів уголос дозволяє тренуватися в правильній його вимові. Особливо доцільно цей прийом застосовувати при знайомстві з термінами іноземного походження: ендосперм, епіфіт, ефемер, спермії, коки, бацила, вібріон, симбіоз, флора й ін. Бажано, щоб праказування сполучалося з одночасним зчитуванням терміна з дошки або зошити.

Виявлено, що робота над з'ясуванням семантики й етимології термінів сприяє формуванню уміння аналізувати, виділяти головне в досліджуваному понятті і робити узагальнення, тобто така робота сприяє розвиткові розумової діяльності учнів. При плануванні мети уроку учителю варто передбачати такі прийоми термінологічної роботи, що з'ясовували б етимологію і семантику термінів.

Прийоми виявлення семантики й етимології слова особливо важливі в роботі з термінами іноземного походження. Необхідно, з'ясувавши походження терміна. Наприклад, при вивченні будови насінини однодольних рослин учитель, уводячи поняття про запас органічних речовин, називає термін ендосперм, який позначає ту частину насіння, у якій відкладаються в запас органічні речовини. Клітини цієї частини насінь однодольних рослин заповнені живильними речовинами. Цей термін учитель записує на дошці, а учні в зошит. Щоб школярі запам'ятали його не механічно, а осмислено, необхідно дати переклад терміна: ендосперм (від гр. endon) дослівно означає „усередині насіння”. Як бачимо, дослівний російський переклад терміна збігається з основним змістом поняття, яке позначене даним терміном. Іншими словами, походження назви даного поняття пов'язано з місцем розташування запасу живильних речовин, що школярам не важко зрозуміти і краще запам'ятати [Додаток].

Велике значення має з'ясування семантики терміна, тобто його значеннєвого значення. Даний прийом можна використовувати особливо часто, тому що в більшості випадків значеннєве значення терміна збігається з основним змістом того поняття, що визначене даним терміном. Наприклад, на уроці по вивченню будови квітки після пояснення будови і назви частин квітки по моделі або таблиці учням варто запропонувати розчленувати квітку на частини, виділити квітконіжку, чашечку, віночок, маточку, тичинки, назвати ці частини і пояснити, чому певні частини квітки назвали квітконіжкою, квітколожем, чашечкою. Вникнувши в зміст даного терміна, учні безпомилково зв'яжуть їх з основним змістом відповідного поняття [Додаток].

Нові біологічні терміни в процесі вивчення матеріалу учитель уводить разом з розкриттям понять під час розповіді, бесіди або пояснення, при демонстрації об'єктів природи або їх зображень, у ході лабораторних робіт, на практичних занять, під час екскурсій. При введенні термінів іноземного походження позитивно впливає на засвоєння відповідних ботанічних понять і термінів логічний прийом аналізу і синтезу на основі етимології. Цей прийом сприяє встановленню і підтримці зв'язку між сприйняттям і засвоєнням слова, в основі якого у свідомості учнів лежить асоціація звукового комплексу з певним чином, уявленням або поняттям.

Цілісне поняття про зміст терміна формується завдяки синтезуванню істотних аналізованих ознак і поняття, і терміна. Розглянемо застосування даного прийому на прикладі терміна продихи.

На вивчення клітинної будови листа приділяється два уроки. На першому з них вивчається будова шкірочки листка, її функцій і проводиться лабораторна робота з готування препарату шкірочки листа. На другому уроці вивчається будова і функції основної тканини листка. Отже, поняття про продихи дається на першому уроці.

Повідомивши тему і мету уроку, учитель пропонує учнем уважно зверху і знизу оглянути листкову пластинку листків фікуса, бегонії, традесканції, порівняти їх і визначити, що листкова пластинка покрита по обидва боки шкірочкою, яка виконує функцію покриву листа.

Далі вчитель дає завдання зняти ділянку шкірочки з нижньої поверхні листкової пластинки листка традесканції, показуючи, як це зробити, перевіряє правильність виконання операцій учнями і рекомендує розглянути приготовлений препарат під мікроскопом. Пропонує відповісти на питання: 1. З яких клітин складається шкірочка листа традесканції? 2. Як вона розташовується? 3. Яке значення має таке розташування клітин у шкірочці листка традесканції? Навідними запитаннями вчитель підводить учнів до функціонального значення шкірочки - захисної ролі в житті листка (запобігання м'якоті від ушкодження і висихання). На основі такого висновку вчитель знову повертає учнів до терміну покривна тканина, звернувши увагу на зміст цього слова.

Потім учитель пропонує учня уважно розглянути дрібні парні клітини, які зустрічаються серед прозорих клітин шкірочки, і звернути увагу на їх форму підківки і на відмітні риси - присутність зелених зерняток. Розташування і зміна форми цих парних клітин, щілина між ними, яка відкривається і закривається, демонструється завдяки паперовій моделі устячка. Указуючи на те, що зміна форми продихів пов'язана зі змінами погоди і зміною дня і ночі, учитель пояснює учням функції органу. Розкривши в простій розповіді поняття форми і функції продихів, спираючись на проведені спостереження, вчитель аналізує термін з погляду етимології слова. Він пояснює учням, що це сполучення двох клітин і щілина між ними називається вченими продих - від грецького слова, що означає „рот”. Хоча таким шляхом учні прийшли до спрощеного висновку, що продих - це як би маленькі ротики, яких на листку велика кількість, такий метод сприяє кращому закріпленню терміна в пам'яті. Ознайомлення зі змістом поняття служить учням „опорою для кращого запам'ятовування його змісту. Учні, спираючись на зміст і на зазначену роль продиху листка, дійдуть висновку, що назва (термін) відбиває функцію продиху - участь у процесах харчування і подиху рослини. Щоб не спростити правильне розуміння поняття, задовольняючи первісним змістом терміна, учитель відразу після розкриття змісту терміна повторює і закріплює з учнями будівля і функцію устячка, направляючи в такий спосіб їхня увага на науковий зміст цього поняття.

На наступному уроці при вивченні м'якоті листка учні зіштовхуються з новим терміном - хлорофіл і вже знайомим терміном з теми „Клітинна будова рослинного організму” - хлоропласт. Терміни грецького походження складні за складом, тому що утворені двома словами. Робота з цими термінами може бути проведена в такий спосіб. Після формування в учнів на підставі спостережень поняття про то, що в клітинах м'якоті листка й в продихових клітинах є зернятка з речовиною зеленого кольору, завдяки якому листки зафарбовані в зелений колір, можна повідомити терміни хлорофіл і хлоропласт. Записавши слово хлорофіл на дошці, учитель показує, що воно складається з двох слів і дає їм переклад (аналіз).

З'єднавши ці два слова (тобто здійснивши синтез), учитель звертає увагу учнів на значеннєве значення терміна хлорофіл, з'єднавши з понятійним змістом: речовина, яка зафарбовує в зелений колір.

Аналіз і синтез терміна хлоропласт здійснюється учнями вже самостійно. Вони визначають, що це слово складне, складається з двох уже відомих їм слів: одне з яких вони довідалися тільки що, а з іншим знайомі з теми „Клітинна будова рослинного організму”. Учні самостійно зіставляють поняття з терміном, що позитивно позначається на запам'ятовуванні не тільки терміна, але і його понятійного значення. У цьому полягає аналітико-синтетичний прийом термінологічної роботи.

Даний прийом можна широко використовувати в роботі з термінами іноземного походження, які складаються з двох і більш слів. Навчивши цьому прийомові дітей, можна застосовувати його для створення проблемних ситуацій на уроці і для рішення проблеми. Так, при вивченні матеріалу про роль світла в утворенні крохмалю в клітках зеленого листка вчитель може висунути перед учнями проблему: „Як утвориться крохмаль у листах і чому цей процес одержав назву „фотосинтез”? Одну частину цієї проблеми, а саме, як утвориться крохмаль у листках, учні вирішують у процесі демонстраційного досвіду, а іншу частину - у ході роботи з терміном фотосинтез. Учні безпомилково визначають слова, які складають цей термін. Учитель повідомляє їх переклад із грецької мови: фото - світло, синтез - з'єднання, складання, одержання. Проаналізувавши термін і зробивши синтез значеннєвого значення слів, які складають термін, школярі безпомилково вирішують і другу частину проблеми.

При вивченні бактерій, повідомивши учням про два способи їх харчування (у зв'язку з чим бактерії поділяються на групи паразитів і сапрофітів), учитель може висунути проблему: „Як харчуються бактерії-сапрофіти?”, яку діти повинні вирішити в процесі роботи з терміном сапрофіт. Учні проводять його аналіз, відзначають, що термін складається зі слів „сапро” „”фітон”. Учитель повідомляє їх переклад із грецької мови: сапро - гнилий, який розклався, фітон - рослина. З'єднавши зміст цих слів, учні правильно пояснюють понятійне значення терміна і тим самим вирішують поставлену проблемну задачу [Додаток].

У роботі з біологічними термінами широко може бути використаний порівняльний прийом. Так, вивчаючи пристрій збільшувальних приладів, учнем можна запропонувати порівняти пристрій штативної лупи і мікроскопа, назвати загальні частини в тім і іншому приладах.

Дуже важливо, щоб у ході вивчення нового матеріалу або на інших етапах у системі уроків ті самі терміни використовувалися в різних навчальних ситуаціях: вимовлялися вчителем, учнями, записувалися, застосовувалися в ході лабораторної роботи в процесі безпосереднього спілкування з натуральними об'єктами.

Отже, приведені вище приклади роботи з термінами при вивченні нового матеріалу показують, що вони органічно вписуються в процес формування понять, сприяють кращому їхньому засвоєнню і запам'ятовуванню термінів.

2.2 Термінологічна робота при закріпленні матеріалу

Термінологічна робота, почата при вивченні нового матеріалу, повинна бути продовжена і при його закріпленні. Оскільки закріплюється не весь матеріал теми уроку, а тільки головні, ведучі поняття, то природно, відбувається і добір термінів. Даючи учням завдання, які з'ясовують, наскільки зрозумілий і засвоєний новий матеріал, учитель може включати спеціальні прийоми, спрямовані на роботу з термінами і сприятливим уточненням, конкретизації, закріпленню в пам'яті основних понять уроку і термінів, які їх позначають. Наприклад, на уроці з теми „Будова насіння квасолі”, закріплюючи поняття про зародок, учитель пропонує учнем визначити, з яких частин зародка насіння квасолі розвилися органи проростка квасолі, і пояснити походження терміна зародок.

При закріпленні матеріалу часто можна використовувати прийоми складання схем, заповнення таблиць.

Наприклад на уроці „Листок - бічна частина пагона” скласти порівняльну характеристику листків різних рослин:

Складання схем і заповнення таблиць як прийоми роботи з термінами при закріпленні знань можна застосовувати особливо на уроках з анатомо-морфологічним, систематичним і екологічним змістом.

Термінологічна робота сприяє конкретизації понять, їх уточненню. Наприклад, при вивченні насіння як органа квіткової рослини учні часто ототожнюють такі поняття, як склад насінь і будова насінь. Тому після вивчення складу насінь при закріпленні матеріалу можна рекомендувати учням наступне завдання: „Підкресли одною рискою назви, які відносяться до будови насіння, а двома до складу насінь: шкірка, крохмаль, зародок, білок, брунька з листочками, жир, сім'ядолі, мінеральні речовини, стеблинка, вода”. Робота ця вимагає не механічного підкреслення термінів, а зіставлення терміна з відповідним поняттям, аналізу понять і точного їх відображення в термінах. Такий прийом можна рекомендувати і на інших уроках [Додаток].

Термінологічна робота в процесі перевірки знань, умінь, навичок. Невід'ємна частина більшості уроків ботаніки - перевірка знань, умінь і навичок. Включення в її перевірки знань біологічної термінології - неодмінна вимога. Прийоми, якими їх можна виявити, можуть бути найрізноманітнішими, у першу чергу ті, які були використані при вивченні нового матеріалу і його закріпленні: виявлення семантики й етимології термінів, схематична замальовка, органів, частин органів, тканин рослин на дошці з відповідним позначенням, вправи в дізнаванні і назві органів, частин органів на натуральних об'єктах і їхніх зображеннях, складання схем, заповнення таблиць, написання ботанічних диктантів і т.д.

Великою популярністю користуються для перевірки знань дидактичні картки з різноманітними завданнями, серед яких є і такі, котрі спрямовані на виявлення знань термінології. Цей прийом роботи можна використовувати в тих випадках, коли за короткий термін учителеві потрібно переконатися в знанні учнями термінології.

2.3 Роль підручника при роботі над термінами

Важливим методичним прийомом термінологічної роботи, який застосовується на різних етапах уроку, є робота з підручником: запис терміна в словник чи зошит, відшукання в тексті пояснення терміна чи поняття, з'ясування значення слів, що позначають термін, правильна вимова термінів і т. п.

У системі роботи з біологічними термінами при вивченні рослин істотну роль може зіграти такий засіб навчання, як шкільний підручник. У його методичному апараті використовуються деякі прийоми термінологічної роботи, про які учні повинні знати. Зокрема, у навчальних текстах нові для школярів терміни надруковані курсивом. Окремі терміни іноземного походження дані з перекладом на російську мову, на жаль, цей прийом застосовується рідко. Іноді використовується семантизація термінів.

На перших уроках при вивченні рослин, знайомлячи школярів з підручником, учитель повинний звернути увагу учнів на шрифтові виділення в тексті. Щоб краще запам'ятати нові терміни, учні повинні з ними провести різноманітну роботу: записати в словник або зошит, знайти в тексті їхнє пояснення, розібратися в значенні цих слів, навчитися правильно їх вимовляти і т.п. Така робота повинна здійснюватися учнями постійно, тому на уроках учитель повинний показати, як її виконувати, і неодмінно включати в домашнє завдання.

У деяких шкільних підручниках з ботаніки був включений покажчик термінів і покажчик назв рослин, згаданих у підручнику. Їх наявність у підручнику дозволяло вчителеві озброювати учнів новими прийомами термінологічної роботи. Зокрема користуючись покажчиком термінів, учні могли швидко знайти на відповідній сторінці заданий термін, з'ясувати його понятійний зміст або визначити, у яких рослин є той або інший орган, і т.п. Користуючись покажчиком назв рослин, учні могли знайти в підручнику опис заданої рослини, прочитати матеріал, скласти морфологічну характеристику, визначити належність до класу, родини. Працюючи з покажчиком назв рослин, учні могли також знайти зображення заданої рослини на малюнку, розглянути його, описати і визначити належність до родини. Робота такого роду, безсумнівно, сприяла б кращому засвоєнню досліджуваного матеріалу, озброювала учнів прийомами роботи з підручником, які вони могли б використовувати надалі. На жаль, у більшості підручників покажчики зняті. До того ж досить велика кількість термінів іноземного походження використовується без їх перекладу на російську мову.

ВИСНОВКИ

1.         Встановлено, що термін – це член конкретної термінологічної системи, а термінологія – це не випадкова сукупність слів, а система взаємопов’язаних термінів, які позначають систему понять будь-якої області знань. Терміни можна класифікувати з врахуванням їх словесного значення, а також відносно категорій тих спеціальних понять, які вони позначають. Серед термінів можна виділити морфологічні, фізіологічні, анатомічні, екологічні, еволюційні, систематичні та інші терміни.

2.         В системі термінологічної роботи доцільно використовувати такі прийоми:

-           замальовування учнями органа, організму, предмета або їхніх частин та підписування малюнка;

-           введення вчителем терміна в ході пояснення, запис його на дошці (учнями — в зошитах) із наступним словесним або письмовим поясненням значення (для цього учні ведуть спеціальні зошити-словники);

-           кількаразове проговорювання терміна вголос з одночасним списуванням його з дошки або із зошита (тренування в правильній вимові терміна, особливо іншомовного);

-           з'ясування походження терміна (його етимології) та переклад рідною мовою;

-           з'ясування значення (семантики) терміна; використовується найчастіше, оскільки здебільшого значення терміна збігається з основним змістом поняття, яке виражається ним (наприклад, поняття «квітконіжка», «чашечка»);

-           аналітико-синтетичний прийом (на основі етимології); сприяє встановленню й підтриманню зв'язку між сприйняттям та засвоєнням слова, в основі якого у свідомості учнів лежить асоціація звукового комплексу з певним образом, уявленням чи поняттям. Цілісне поняття про зміст терміна формується завдяки синтезуванню істотних ознак і поняття, й терміна.

3.Ознайомились з термінологічною роботою при вивченні

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.         Верзилін М.М. Загальна методика викладання біології. – К.: Вища школа, 1980. – 347с.

2.         Вивчаємо біологічну термінологію // Все для вчителя. – 19978. - № 5-6. – С.21.

3.         Загальна методика навчання біології. / За ред. І.В. Мороза. – К.: Либідь, 2006. – 589с.

4.         Зеркалова Р.В. Учим рабо тать с терминами // Биология в школе. – 2005. - № 5. – С.36-39.

5.         Калішня К., Рибак О. Використання наукових термінів на уроках біології // Біологія і хімія в шклі . – 1997. - № 1. – С.17-22.

6.         Култаєва О.В. Біологічна термінологія та робота з нею на уроках біології //Хімія. Біологія. – 2003. - № 62 (листопад). – С.1-14.

7.         Лукашевич Г. Термінологічна робота під час вивчення теми „Гриби” // Хімія. Біологія. – 2005. - № 18 (березень). – Вкладка. – С.1-18.

8.         Неведомська Є. Як допомогти учням оволодіти біологічними термінами // Біологія і хімія в школі. – 1997. - № 2. – С. 34-37.

9.         Соломин В.П. Применение терминологического словаря в учебном процессе / В.П. Соломин, В.П, Андреев // Биология в школе. – 2007. - № 3. – С. 60-64.

10.      Пакулова В.М. Работа с терминами на уроках биологии. – М.: Просвящение, 1990. – 93с.

11.      Поченюк Г. Робота з термінами на уроках біології // Біологія. – 2007. - № 25-26 (вересень). – С. 34-36.

ДОДАТКИ

Додаток 1

План-конспект уроку:

Будова клітини. Пластиди

Мета: закріпити знання про будову рослинної клітини, ознайомити учнів з різноманітністю пластид.

Обладнання і матеріали: таблиці „Будова рослинної клітини”, „Збільшувальні прилади”.

Базові поняття і терміни: клітина, пластиди, лейкопласти, хлоропласти, хромопласти, хлорофіл.

Концепція уроку: повторити будову і функції основних елементів рослинної клітини. Докладно розглянути особливості будови і функцій пластид, ознайомити учнів з основними функціями пластид. Показати, які функції виконують різні типи пластид.

Хід уроку

І. Підготовка учнів до вивчення нового матеріалу:

1. Актуалізація опорних знань.

Запитання до учнів.

1. Які функції виконує ядро? Опишіть будову ядра.

2. Які функції виконує вакуоля? Опишіть її будову.

3. Навіщо клітинам потрібна оболонка?

2. Оголошення теми та завдань уроку.

II. Вивчення нового матеріалу

Загальні особливості будови пластид

Пластиди (від гр. plastos – виліплений, створений) - це органоїди еукаріотичної клітини, форма яких дуже різноманітна. Вони складаються з двох мембран (зовнішньої і внутрішньої), що утворюють між собою міжмембранний простір, і матриксу (строми), розташованого усередині пластиди. Внутрішня мембрана може утворювати впинання у вигляді сплощених мішечків (тилакоїдів). Ряд тилакоїдів, розташованих у вигляді стопки, утворює єдину структуру — грану. Зовнішня мембрана гладка. У матриксі містяться кільцеві молекули пластидної ДНК, специфічні РНК і рибосоми. Основні типи пластид. За забарвленням розрізняють пластиди зелені хлоропласти (від гр. хлорос – зелений + гр. пластос - виліплений), жовтогарячі або червоні (хромопласти) і безбарвні (лейкопласти). Забарвлення пластид забезпечується особливими речовинами — пігментами. Пігмент хлорофіл забезпечує зелене забарвлення, а такі пігменти, як каротиноїди — червоне. Хлорофіл (від грюхлорос – зелений + гр.филлон – листок) – зелений пігмент, який знаходиться в хлоропластах та обумовлює зелене забарвлення листка. Усі типи пластид звичайно утворюються в процесі розвитку клітини з пропластид (дрібні недиференційовані пластиди) клітин, що діляться, але можливі і взаємні перетворення різних типів пластид. Функції пластид: Хлоропласти здійснюють фотосинтез, а також синтез необхідних для цього ферментів. Хромопласти є кінцевим продуктом розвитку пластиди. Вони забезпечують забарвлення різних органів рослин (плодів, листя перед листопадом, коренеплодів тощо). Лейкопласти також беруть участь у забезпеченні забарвлення органів рослини (наприклад, пелюстків віночка квітки), крім того, у них можуть запасатися поживні речовини.

ІІІ. Закріплення та узагальнення вивченого матеріалу.

Запитання до учнів.

1. Які типи пластид вам відомі?

2. Що забезпечує забарвлення пластид?

3. Для чого рослині потрібні хлоропласти?

4. Для чого рослині потрібні хромопласти?

5. Для чого рослині потрібні лейкопласти?

IV. Домашнє завдання: § підручника.

Додаток 2

План-конспект уроку:

Листок - бічна частина пагона

Мета: розглянути особливості будови листка як бічної частини пагона, ознайомити учнів із різноманітністю листків.

Обладнання і матеріали: таблиці „Листкорозташування”, „Прості і складні листки”, „Бруньки”, „Зовнішня будова листка”, колекції листків або зразки рослин із різними простими і складними листками, лупа, препарувальний набір, зошит, підручник.

Базові поняття і терміни: листок, чергове, супротивне і кільчасте листкорозташування, основа, черешок і пластинка листка, прості і складні листки, жилкування, продихи, замикаючі клітини, продихова щілина.

Концепція уроку: повторити визначення листка і типи листкорозташування. Розглянути особливості будови листків. Описати типи листків, що виділяються. Розглянути видозміни листків; указати, які функції виконують видозмінені листки. При виконанні лабораторної роботи детальніше ознайомити учнів з особливостями будови і різноманітністю листків.

Хід уроку

І. Підготовка учнів до вивчення нового матеріалу:

1. Актуалізація опорних знань.

Запитання до учнів: 1. Які типи стебел за характером росту ви знаєте? 2. Що таке ліани? 3. Які типи листкорозташування вам відомі? 4. Наведіть приклади рослин із різними типами листкорозташування.

Повідомлення учнів.

1. Різноманітність листків.

2. Видозміни листків.

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя.

Листки — це бічні, сплощені фотосинтезуючі органи рослини. Листок складається з листкової пластинки, основи, черешка і прилистків (вирости в основи листка).

Таблиця 1 Форми елементів листка

Типи жилкування листків: 1) дихотомічне; 2) сітчасте (пальчасте або перисті); 3) паралельне; 4) дугове.

Типи листків за формою листкової пластинки: овальний; яйцеподібний; оберненояйцевидний; округлий; серцеподібний; оберне-носерцеподібний; ниркоподібний; лопатчастий; ромбоподібний; ліроподібний; щитоподібний; списоподібний; стрілоподібний; ланцетоподібний; клиноподібний; лінійний; голчастий; лускатий.

Таблиця 2 Видозміни листків

Виділяють прості і складні листки.

Прості листки опадають разом із черешком.

Складні листки виникли з простих, коли їхня листкова пластинка розділилася на кілька невеликих листочків. Листочки складних листків опадають окремо від черешка.

За ступенем розчленовування листкової пластинки виділяють лопатеві, роздільні і розсічені листки, а за характером розчленовування — трійчасті, пальчасті і перисті листки.

III. Виконання лабораторної роботи

Лабораторна робота Будова і різноманітність листків.

Мета: ознайомитися з особливостями будови і різноманітністю листків.

Обладнання і матеріали: колекції листків або зразки рослин із різними простими і складними листками, лупа, препарувальний набір, зошит, підручник.

Хід роботи:

1.         Розгляньте запропоновані вам листки і виберіть з них прості. Порівняєте їх між собою і розгляньте листкові пластинки, черешки (у тих листків, що їх мають) і основи листків.

2.         Замалюйте будову простого черешкового листка і позначте на ньому листкову пластинку, черешок і основу листка.

3.         Розгляньте прості листки з цільною і розчленованою листковою пластинкою. Зверніть увагу на різний ступінь розчленовування пластинки у різних видів рослин.

4.         Виберіть із запропонованих вам листків складні листки. Зверніть увагу на кількість, форму і розміри листочків.

5.         Знайдіть у складних листків загальний черешок і порівняйте будову складного і простого листка.

6.         Заповніть таблицю і зробіть висновок, у якому вкажіть, яке значення для рослин мають листки. Рекомендується охарактеризувати 5—6 рослин.

Таблиця Порівняльна характеристика листків різних рослин

IV. Домашнє завдання: § підручника.

Додаток 3

План-конспект уроку на тему:

Генеративні органи рослин. Будова і різноманітність квіток

Мета: ознайомити учнів з генеративними органами рослин, розглянути будову і різноманітність квіток, сформувати знання про будову квітки, навчити учнів знаходити і називати його частини на таблиці, натуральних об'єктах, моделі квітки; розвивати уміння схематично замальовувати будову квітки, визначати і підписувати його частини.

Обладнання і матеріали: таблиці „Будова квітки”, „Різноманітність квіток”; картинки, листівки і фотографії різних квіток, колекції або зразки рослин із різними типами квіток, фіксовані квіти, лупа, препарувальний набір.

Базові поняття і терміни: генеративні органи, квітка, квітколоже, оцвітина, чашечка, віночок, тичинка, маточка, плодолистик.

Концепція уроку: дати визначення квітки. Звернути увагу на те, що квітка практично є видозміненим пагоном. Розглянути будову квітки і функції її окремих елементів. Сформулювати поняття про двостатеві і роздільностатеві квітки, а також про однодомні і дводомні рослини. Розглянути різні форми квіток і звернути увагу на їхній тип симетрії. При виконанні лабораторної роботи детальніше ознайомити учнів з особливостями будови і різноманітністю квітів.

Хід уроку

І. Підготовка учнів до вивчення нового матеріалу:

1. Актуалізація опорних знань.

Запитання до учнів: 1. Опишіть будову пагона. 2. Які видозміни пагона ви знаєте? 3. Як розмножуються голонасінні рослини?

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя.

Квітка - орган розмноження покритонасінних рослин. У квітках відбувається гаметогенез, запилення, запліднення, розвиток зародка й утворення плоду з насінням.

Таблиця 1 Будова квітки

Типи квіток.

Двостатеві квітки — містять нормально функціонуючі тичинки і маточки (яблуня, вишня, груша, тюльпан).

Одностатеві квітки — містять функціонуючі генеративні органи тільки одного типу: або маточки (пестичні або жіночі квітки), або тичинки (тичиночні або чоловічі квітки).

Рослини, що мають одностатеві квітки, поділяють на дві групи. В однодомних рослин і чоловічі і жіночі квітки розташовані на одній рослині (кукурудза, огірок). У дводомних рослин чоловічі і жіночі квітки розташовуються на різних особинах (обліпиха, тополя).

Квітки можуть мати різну форму. За цією ознакою їх поділяють ' на актиноморфні (мають дві або більше осі симетрії, наприклад, яблуня, тюльпан, капуста), зигоморфні (мають тільки одну вісь симетрії, наприклад, горох, квасоля, біла акація) і асиметричні (не мають осей симетрії, наприклад, гладіолус, кінський каштан).

ПІ. Виконання лабораторної роботи

Лабораторна робота № 12. Будова і різноманітність квіток.

Мета: ознайомитися з особливостями будови і різноманітністю квіток.

Обладнання і матеріали: колекції або зразки рослин із різними типами квіток, фіксовані квіти, лупа, препарувальний набір, зошит, підручник.

Хід роботи:

1.         Розгляньте запропоновані вам квітки і порівняєте їхню будову з малюнками в підручнику і таблицями.

2.         Знайдіть у квітках маточки, тичинки, оцвітину, квітколоже, квітконіжку.

3.         Намалюйте схему будови квітки, і позначте квітконіжку, квітколоже, чашечку, віночок, тичинки, маточку.

4.         Виберіть із запропонованих квіток ту, котра має тичинки і маточку.

5.         Відокремте одну тичинку і знайдіть на ній тичинкову нитку і пиляк. Замалюйте тичинку і позначте на малюнку тичинкову нитку і пиляк.

6.         Відокремте маточку. Використовуючи лупу, знайдіть рильце маточки, стовпчик і зав'язь. Зверніть увагу на те, що якщо зав'язь утворена декількома плодолистиками, то на рильці маточки буде видно сліди їхнього зрощення.

7.         Замалюйте маточку і позначте на малюнку рильце маточки, зав'язь і стовпчик.

8.         Запропоновані вам квітки розділіть на дві групи. В одну з них зберіть квітки з простою оцвітиною, а в другу квітки з подвійною оцвітиною. Порівняйте їх між собою.

9.         Підрахуйте кількість членів оцвітини в запропонованих вам квітках. Зверніть увагу на те, що отримані цифри кратні 3, 4 або 5.

10.      Зверніть увагу на симетрію квіток. Знайдіть правильні і неправильні квітки.

11.      Зверніть увагу на квітки, у яких є тільки тичинки або тільки маточки (одностатеві квітки) і порівняєте їх із двостатевими квітками.

12.      Заповніть таблицю і зробіть висновок, у якому вкажіть, які функції виконують різні частини квітки. Рекомендується розглянути 5-6 рослин.

Таблиця 2 Порівняльна характеристика квіток різних рослин

IV. Домашнє завдання: § підручника.

Додаток 4

План-конспект уроку:

Будова і функції насіння

Мета: ознайомити учнів з функціями насіння, розглянути будову насіння.

Обладнання і матеріали: таблиці „Будова квітки”, „Запилення квіток”, „Подвійне запліднення у квіткових рослин”, „Плоди і насіння”, муляжі і набори насіння і плодів.

Базові поняття і терміни: насіння, білкові і небілкові насіння насінна шкірка, зародок, сім'ядолі, ендосперм.

Концепція уроку: дати визначення насіння і розглянути будову насіння квіткових рослин. Звернути увагу на різні способи запасання поживних речовин у насінні, пояснити функції ендосперму і сім'ядолі. На конкретних прикладах показати відмінності в будові насіння різних рослин. Розглянути функції різних частин насінини.

Хід уроку

І. Підготовка учнів до вивчення нового матеріалу

1. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Запитання до учнів.

1. Яку роль у подвійному заплідненні відіграє центральна клітина?

2. Що таке насінний зачаток?

3. Що таке зародковий мішок?

4. Які переваги дає подвійне запліднення в порівнянні із заплідненням голонасінних рослин?

Повідомлення учнів. Насінина і її значення в житті рослин.

II. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя. Насінина орган статевого розмноження і розселення насінних рослин, що розвивається із насінного зачатка.

До складу будь-якої насінини входить насінна шкірка, зародок і запас поживних речовин.

Основні елементи насінини

У насіннях рослин поживні речовини можуть бути зосереджені І сім'ядолях або в ендоспермі. Насінини, в яких поживні речовини зосереджені в ендоспермі, називаються білковими. Насінини, в яких поживні речовини зосереджені в сім'ядолях, називаються небілковими.

ІІІ. Закріплення та узагальнення вивченого матеріалу.

Завдання для учнів для кращого запам’ятовування термінів: „Підкресли одною рискою назви, які відносяться до будови насіння, а двома до складу насінь: шкірка, крохмаль, зародок, білок, брунька з листочками, жир, сім'ядолі, мінеральні речовини, стеблинка, вода”

IV. Домашнє завдання: § підручника.

Додаток 5

План-конспект уроку:

Гриби - безхлорофільні і гетеротрофні організми. Загальна характеристика царства Гриби

Мета: ознайомити учнів з особливостями будови і способом живлення грибів, класифікацією царства Гриби; розвивати поняття про різноманітність живих організмів; виховувати любов до природи.

Базові поняття і терміни: мікологія, спорангій, конідії, аскоспора, базидіоспора.

Обладнання: настінні таблиці „Гриби”, натуральні об'єкти, муляжі, малюнки.

Хід уроку

І. Підготовка учнів до вивчення нового матеріалу:

1. Актуалізація опорних знань

Бесіда за запитаннями.

1. Які царства органічного світу ви знаєте?

2. Чому гриби виділяють в окреме царство?

2. Мотивація навчальної діяльності

Повідомивши тему, мету і завдання уроку, учитель пояснює етимологію і семантику терміна „мікологія” (від грец. mikos — гриби, logos — учення). Учні записують новий термін до своїх зошитів.

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя. 1. Гриби — безхлорофільні, гетеротрофні живі організми.

(Учитель пояснює, а учні складають у зошитах відповідні схеми.)

.

Учитель ставить перед учнями проблемне запитання:

Чому підберезовики, підосичники, маслюки та інші гриби ростуть біля відповідних видів рослин?

Учитель пояснює явище мікоризи. Відтак розкриває семантику та етимологію нового терміна (від грец. mikos - гриби, risa - корінь).

Мікориза - це взаємовигідне співжиття гриба та кореневої системи вищих рослин. (Учні записують термін та його значення до своїх зошитів.)

Розмноження учитель розповідає за схемою

(Учні записують нові терміни до своїх зошитів.)

Етимологія та семантика термінів.

Спорангій (від грец. spora — сім'я, насінина і angion — посудина).

Конідія (від грец. konia — пил і eidos — вигляд) — спора нестатевого розмноження.

Аскоспора — (від грец. askos — мішок, сумка і spora) — спора статевого розмноження.

Базидіоспора — (від грец. basidion — невелика основа і spora) — спора статевого розмноження, що утворюється на поверхні основи.

Далі учні складають таблицю „Подібність грибів до рослин і тварин”, працюючи з відповідним матеріалом.)

Таблиця. Подібність грибів до рослин і тварин

Висновок: Гриби — своєрідна група живих організмів, які поєднують ознаки рослин і тварин.

ІІІ. Закріплення та узагальнення вивченого матеріалу.

(Учитель перевіряє учнів на знання нових термінів.) Завдання. Заповніть клітини, давши правильні відповіді. Царство органічного світу.

(Відповідь: гриби.)

Наука про гриби. (мікологія). Симбіоз грибів і вищих рослин (мікориза). Вегетативне тіло гриба. (міцелій.)

Який буває міцелій? (неклітинний, клітинний)

Запитання для бесіди з учнями

Чому гриби виділять в окреме царство? На які відділи поділяють царство Гриби? Як називається вегетативне тіло грибів? Що означає поняття «міцелій»? Що таке «гіфи»? Як живляться гриби? На які групи поділяють гриби за типом живлення? Як розмножуються гриби?

ІV. Домашнє завдання: § підручника

Додаток 6

План-конспект уроку:

Нижчі гриби. Вищі гриби

Мета: поглибити знання учнів про особливості будови, живлення та розмноження грибів, які викликають хвороби рослин, тварин і людини; ознайомити учнів з практичним значенням грибів;

розвивати навички роботи з мікроскопом та уміння виготовляти мікропрепарати грибів; виховувати в учнів правила особистої гігієни.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування вмінь і навичок.

Обладнання: таблиця „Гриби”, мікроскопи, мікропрепарати, гриб-мукор, предметні скельця, покривні скельця, препарувальні голки.

Хід уроку

І. Підготовка учнів до вивчення нового матеріалу:

1. Актуалізація опорних знань

На цьому етапі уроку можна запропонувати учням термінологічну роботу.

1. Робота з картками.

Варіант 1

Які гриби живляться відмерлими рештками? (Сапротрофи.)

Назвіть орган спороутворення у нижчих грибів. (Спорангій.)

Назвіть один із відділів царства Гриби. (Слизовики.)

Назвіть один із способів розмноження грибів. (Статевий.)

Як називається спеціальна клітина для нестатевого способу розмноження? (Спора.)

Варіант 2

Назвіть спосіб нестатевого розмноження. (Конідій.)

Як називається спеціальна клітина для нестатевого розмноження? (Спора.)

Як називається спора статевого розмноження сумчастих грибів? (Аскоспора.)

Назвіть один із відділів царства Гриби. (Слизовики.)

Яку назву має тіло слизовиків? (Плазмодій.)

Варіант 3

Назвіть орган спороутворення у нижчих грибів. (Спорангій.)

Як називається спеціальна клітина для нестатевого розмноження? (Спора.)

Як називається спора статевого розмноження, що утворюється на поверхні основи? (Базидіоспора.)

Яку назву має вегетативне тіло гриба? (Грибниця.)

Назвіть відділ царства Гриби. (Слизовики.)

Варіант 4

Спора статевого розмноження, що утворюється в спеціальних сумках. (Аскоспора.)

Назвіть орган спороутворення у нижчих грибів. (Спорангій.)

Як називається наука про гриби? (Мікологія.)

Який термін співжиття грибів з коренями рослин? (Мікориза.)

Яку назву має тіло слизовиків? (Плазмодій.)

2. Мотивація навчальної діяльності:

Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

ІІ Вивчення нового матеріалу

1. Пояснення вчителя з використанням таблиць, відповідних малюнків підручника.

(Учитель складає схеми на класній дошці. Учні переписують їх усвої зошити.)

Будова: міцелій без перегородок (одноклітинний), простий або розгалужений.

Живлення: сапротрофи і паразити.

Представники: синхітрум, ольпідій капустяний, фітофтора, мукор.

Будова: вегетивне тіло здебільшого ниткоподібне, багатоклітинне.

Живлення: сапротрофи і паразити.

Розмноження: вегетативне, нестатеве, статеве.

Представники: пеніцил, аспергіл, дріжджі, домовий гриб, трутовики, сажкові, іржасті гриби.

Виконання лабораторної роботи „Будова мукора”

Мета: вивчити особливості будови нижчих грибів на прикладі мукора.

Обладнання: мікроскопи, мікропрепарати мукора, шматочок хліба з цвіллю, препарувальні голки, предметні та покривальні скельця, скло, вода.

(Учитель проводить інструктаж з техніки безпеки.)

Хід роботи

1.         Розгляньте цвілеві гриби на продуктах, опишіть їх зовнішній вигляд.

2.         Розгляньте мікропрепарат білої цвілі мукора за допомогою мікроскопа при збільшенні у 56 разів. Що являє собою міцелій мукора?

3.         Приготуйте мікропрепарат мукора і розгляньте його під мікроскопом.

4.         Намалюйте в зошиті будову мукора (мал. 1) і підпишіть його частини.

Рис. 1. 1. Міцелій. 2. Спори. 3. Головки зі спорами.5.

Зробіть висновок:

а) Чому мукор належить до царства Гриби?

б) Чим відрізняються нижчі гриби від вищих?

ІІІ. Закріплення та узагальнення вивченого матеріалу.

Бесіда з учнями за такими питаннями:

• За якими ознаками гриби поділяють на нижчі та вищі?

• Чи є серед нижчих грибів паразити? Відповідь обґрунтуйте.

• До якої групи належить мукор? Чому?

• Чим характеризуються вищі гриби?

• Назвіть гриби-паразити. Якої шкоди вони завдають рослинам?

• Які ви знаєте методи боротьби з грибами-паразитами?

ІV. Домашнє завдання

Прочитати відповідний параграф підручника; підготувати повідомлення про дріжджі (на бажання).

Додаток 7

План-конспект уроку:

Шапкові гриби

Мета: вивчити будову, живлення, розмноження шапкових грибів, указати на їх екологічне і практичне значення; розвивати вміння порівнювати будову грибів; навчити учнів надавати першу допомогу потерпілому в разі отруєння грибами.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування вмінь і навичок.

Обладнання: муляжі грибів, натуральні об'єкти, таблиця «Гриби», дидактичний матеріал, роздатковий матеріал для лабораторної роботи.

Хід уроку

І. Підготовка учнів до вивчення нового матеріалу:

І. Актуалізація опорних знань

1. Біологічний диктант.

Вегетативне тіло гриба називається ... . Грибниця складається з ... . Гіфи нижчих грибів ... , а вищих ... . Гриби всмоктують воду з розчиненими.....За способом живлення гриби поділяються на ... і....

2. Робота з картками. Завдання

• Замалюйте гриб-мукор і зробіть відповідні підписи (виконують два учні на класній дошці).

• Замалюйте цвільовий гриб і зробіть відповідні підписи

2. Мотивація навчальної діяльності

(Учитель повідомляє тему, мету, завдання уроку.) На дошці написано загадку:

І великі, і малі

Повдягалися в брилі,

І дощу ці одноніжки

Не бояться ані трішки.

Ліс — улюблений їх край,

А як звуться — відгадай.

Учитель демонструє учням шапкові гриби і пропонує відповісти на запитання: з чого складається надземне плодове тіло шапкових грибів? (З шапки і ніжки.)

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Будова грибів.

Учні розбирають будову шапкових грибів за муляжами і записують у свої зошити назви частин гриба: шапка і ніжка.

2. Середовище існування.

Учитель пропонує учням прочитати загадку і підкреслити слова, які свідчать про середовище життя шапкових грибів.

3. Живлення.

Учитель пояснює семантику терміна «мікориза» (співжиття грибів з коренями рослин) та розкриває значення шапкових грибів.

4. Гра «Грибник-знавець».

Учитель. Грибник у лісі в кошик назбирав грибів, а саме: сироїжки, маслюки, лисички, мухомори, опеньки, бліді поганки, печериці, підберезовики, боровики, підосичники тощо.

(Учні записують назви грибів до своїх зошитів.)

Запитання до учнів

• Які з цих грибів ви порадили б грибникові викинути з кошика і чому? (Мухомори, бліді поганки.)

• Які ще гриби, крім названих, є отруйними?

(Учні перелічують отруйні гриби, які їм відомі. Учитель доповнює їх, пропонуючи учням записати отруйні представники шапкових грибів до зошитів.)

Отруйні гриби: мухомор червоний, мухомор білий, мухомор смердючий, мухомор пантерний, опеньок сірчано-жовтий несправжній, опеньок цегляно-червоний, дощовик несправжній, хрящ — молочник неїстівний.

5. Ознаки отруєння грибами і перша допомога потерпілому. (Учитель ознайомлює учнів з ознаками отруєння грибами і правилами надання першої допомоги потерпілому.)

Виконання лабораторної роботи № „Будова плодових тіл шапкових грибів”.

Мета: вивчити особливості будови плодового тіла і навчитися розрізняти трубчасті і пластинчасті гриби.

Обладнання: муляжі плодових тіл шапкових грибів, таблиця, підручник.

(Учитель проводить інструктаж з техніки безпеки.)

Хід роботи

1. Розгляньте схему будови плодового тіла шапкових грибів. Знайдіть його основні частини, підпишіть.

2. Розгляньте будову нижньої частини шапки. Поділіть гриби на пластинчасті та трубчасті з урахуванням будови їх шапок і заповніть таблицю:

3. Узагальнюванні запитання

• За якими ознаками шапкові гриби належать до царства Гриби?

• Які особливості будови нижнього шару шапки?

• Чому можна отруїтися шапковими грибами?

IV. Закріплення та узагальнення вивченого матеріалу

1. Бесіда за запитаннями: 1. Які гриби називаються шапковими? Чому? 2. На які групи поділяються гриби за будовою шапки? 3. Що таке плодове тіло? 4.Що таке мікориза? 5. Як живляться і розмножуються шапкові гриби? 6. Які отруйні гриби трапляються у вашій місцевості?

2. Термінологічна робота: заповніть порожні клітинки, вписавши назви грибів-паразитів (кросворд.

(Відповіді: 1- сажкові, 2 - іржасті, 3 - чага, 4 - трутовики, ріжки.)

Кросворд

V. Домашнє завдання

Прочитати відповідний параграф підручника; підготувати повідомлення про неїстівні шапкові гриби.

Додаток 8

План-конспект уроку

Лишайники - симбіотичні організми. Роль та значення лишайників і грибів у природі й житті людини

Мета: вивчити особливості будови лишайників; визначити практичне значення лишайників та їх роль у природі; далі розвивати вміння працювати з підручником, аналізувати, робити висновки; виховувати в учнів екологічну культуру.

Обладнання: таблиця „Лишайники”, гербарні екземпляри накипних, листуватих і кущистих лишайників.

Хід уроку

І. Підготовка учнів до вивчення нового матеріалу:

1. Актуалізація опорних знань.

На цьому етапі уроку можна запропонувати термінологічну роботу (для окремих учнів):

1. Заповніть схему „Царство гриби” (робота з карткою):

2. Визначте систематичне положення:

а) білого гриба: царство ... , відділ ... , клас ... , вид ...;

б) хлібних дріжджів: царство ... , відділ ... , клас ... , вид ... .

2. Мотивація навчальної діяльності

1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

2. Учитель пропонує розглянути колекцію лишайників і дати відповіді на запитання: Що це за організми? Що вам про них відомо? Де вони вам траплялися?

(Учитель пояснює етимологію та семантику терміна „ліхенологія”. Ліхенологія (від грец. leikhen - лишайник і logos - наука) - наука про лишайники.

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Відділ Лишайники (25 тисяч видів).

Лишайники — дуже своєрідні організми, які утворилися внаслідок співжиття грибів із ціанобактеріями та зеленими водоростями. Тобто це організми, які утворені симбіозом гриба і водорості.

(Учитель пояснює етимологію та семантику терміна «симбіоз».) Симбіоз (від грец. symbiosis - спільне життя) - взаємокорисне для різних форм організмів співжиття.

2. Особливості будови, живлення, розмноження лишайників.

• Будова. (Учитель пояснює етимологію та семантику слова «талом».)

Талом (від грец. tabs - паросток), слань - вегетативне тіло лишайників, не диференційоване на органи.

(Учитель пояснює будову лишайника, демонструючи настінну таблицю.)

• Живлення. (Учні заповнюють міні-таблицю за допомогою вчителя.)

• Розмноження. (Учитель ознайомлює учнів з основними способами розмноження лишайників: вегетативне — частинами слані; нестатеве — спорами.)

3. Різноманітність лишайників. (Учні працюють з роздатковим гербарієм, малюнками та текстом підручника за завданнями.) Завдання

• Розгляньте гербарій лишайників.

• Виберіть кущисті лишайники; поясніть, чому вони так називаються.

• Розгляньте накипні лишайники і встановіть, чим вони відрізняються від листуватих.

• Розгляньте листуваті лишайники; поясніть, чому вони дістали таку назву.

Дані потрібно занести до таблиці „Різноманітність лишайників”.

4. Поширення. Учитель разом з учнями визначає місця поширення лишайників: каміння, скло, залізо, ліси, тундра, скелі, стовбури дерев, грунт.

5. Значення лишайників у природі та житті людини.

а) Учитель розповідає про лишайники як індикатори чистоти повітря, повідомляє про їх бактерицидні властивості.

Учитель пояснює етимологію і семантику терміна „бактерицидність” (від бактерія і лат. sedere - вбивати) - вбивати бактерії.

б) Робота учнів з текстом підручника і складання у зошитах таблиці „Значення лишайників”.

ІІІ. Закріплення та узагальнення вивченого матеріалу 1. Учитель пропонує учням роботу з термінами «Розв'яжи кросворд». (Виконуючи завдання, учні можуть користуватися підручником.)

а) Наука про лишайники. (Ліхенологія.)

Відділ царства Гриби. (Лишайники.)

Їстівний лишайник. (Леканора.)

б) 1. Спеціальна клітина для нестатевого розмноження. (Спора.)

2. Їстівний лишайник. (Леканора.)

3. Група лишайників. (Накипні.)

4. Симбіотичні організми. (Лишайники.)

5. Накипний лишайник. (Пельтігера.)

2. Біологічний диктант. Закінчіть речення:

1. Лишайники поділяються на такі групи: .... (Кущисті, листу-ваті, накипні.)

2. На каменях оселяються лишайники, схожі на брунатно-сірий накип, це ... . (Накипні лишайники.)

3. Ксанторія належать до .... (Листуватих лишайників.)

4. Ягіль належить до .... (Кущистих лишайників.)

5. Тіло лишайників — слань складається з двох організмів: .... (Грибів і водоростей.)

6. Лишайники вбирають воду .... (Усією поверхнею тіла.)

7. Співжиття двох організмів називається .... (Симбіозом.)

VI. Домашнє завдання.

Прочитати відповідний параграф підручника; підготувати повідомлення про лишайники (на бажання).

Додаток 9

План-конспект уроку:

Загальна характеристика царства Дроб'янки.

Будова і різноманітність бактерій

Мета: дати загальну характеристику царства Дроб'янки, ознайомити учнів з особливостями будови і морфологічними формами бактерій.

Обладнання і матеріали: таблиці „Бактерії”, „Будова бактеріальної клітини”, „Бактерії і синьо-зелені водорості”

Базові поняття і терміни: дроб'янки, бактерії, ціанобактерії, оболонка, прокаріоти, коки, бацили, вібріони, спірили, спірохети.

Концепція уроку: сформулювати визначення дроб'янок. Розглянути особливості будови і життєдіяльності бактерій. Звернути увагу на відмінність бактерій від інших груп живих організмів. Розповісти про значення бактерій у природі і житті людини.

Хід уроку

І. Підготовка учнів до вивчення нового матеріалу:

1. Актуалізація опорних знань.

Запитання до учнів.

1. Які царства живих організмів ви знаєте?

2. Як побудована клітина рослин?

3. Опишіть будову клітини одноклітинних водоростей.

4. Яке значення в клітинах рослин має ядро?

II. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя.

Групу прокаріот (дроб'янок) звичайно виділяють у ранг царства або надцарства. Вони відрізняються від інших клітинних організмів більш примітивною будовою клітин, зокрема відсутністю сформованого ядра. У клітинах прокаріот є рибосоми, джгутики і плазматичні мембрани. Генетичний матеріал їх представлений бактеріальною хромосомою — кільцевою молекулою ДНК. Зовні клітини прокаріот покриті міцною клітинною стінкою, що містить речовину муреїн. Часто зовні клітини прокаріот оточені капсулою або слизуватими шарами.

Царство Дроб'янки часто поділяють на два відділи - бактерії і ціанобактерії..

При вивченні бактерій, повідомивши учням про два способи їх харчування (у зв'язку з чим бактерії поділяються на групи паразитів і сапрофітів), учитель може висунути проблему: „Як харчуються бактерії-сапрофіти?”, яку діти повинні вирішити в процесі роботи з терміном сапрофіт. Учні проводять його аналіз, відзначають, що термін складається зі слів „сапро” „”фітон”. Учитель повідомляє їх переклад із грецької мови: сапро - гнилий, який розклався, фітон - рослина. З'єднавши зміст цих слів, учні правильно пояснюють понятійне значення терміна і тим самим вирішують поставлену проблемну задачу.

За особливостями зовнішньої будови виділяють декілька типів

Морфологічні типи бактерій

ІІІ. Закріплення та узагальнення вивченого матеріалу

Запитання до учнів. 1. Що таке дроб'янки? 2. На які відділи поділяється царство Дроб'янки? 3. Які особливості будови клітин бактерій? 4. Як живляться бактерії? 5. Яке значення мають бактерії в природі? 6. Яке значення мають бактерії в житті людини?

IV. Домашнє завдання. § підручника

Додаток 10

План-конспект-уроку:

Будова і різноманітність ціанобактерій. Значення дроб'янок у природі і житті людини

Мета: розповісти про будову і різноманітність ціанобактерій, розглянути їхню роль у природі і житті людини.

Обладнання і матеріали: таблиці „Бактерії”, „Будова бактеріальної клітини”, „Бактерії і синьо-зелені водорості”

Базові поняття і терміни: гетеротрофи, сапротрофи, паразити, автотрофи, ціанобактерії, цисти, анабена, осциляторія, спіруліна, носток, бактеріальні захворювання, профілактичні щеплення, ботулізм, «цвітіння води».

Концепція уроку: розглянути особливості будови і життєдіяльності ціанобактерій. Звернути увагу на відмінність ціанобактерій від бактерій. Розповісти про значення ціанобактерій у природі і житті людини.

Хід уроку

І. Підготовка учнів до вивчення нового матеріалу:

1.Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Запитання до учнів.

І.Що таке дроб'янки?

2. На які відділи поділяється царство Дроб'янки?

3. Які особливості будови клітин бактерій?

4. Як живляться бактерії?

Повідомлення учнів.

1. Хвороботворні бактерії.

2. Різноманітність і значення ціанобактерій.

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ Розповідь учителя.

Ціанобактерії — це фотосинтезуючі прокаріоти. Вони представлені одноклітинними, колоніальними і багатоклітинними формами. У багатоклітинних форм тіло особини складається з декількох або багатьох клітин, між якими існує плазматичний зв'язок. Забарвлення клітин або колоній часто має характерний синьо-зелений колір, але, у залежності від комбінацій пігментів, зустрічаються майже зелений, жовтувато-зелений та інші типи забарвлення.

Клітинна оболонка багатошарова з внутрішнім муреїновим шаром. До складу оболонки входять пектини, вуглеводи, амінокислоти, жирні кислоти, ліпополісахариди.

У циклах розвитку відсутні рухливі стадії. Розмноження вегетативне або нестатеве. Статевий процес не виявлений.

Живуть ціанобактерії частіше в прісних водах, але зустрічаються й у морях, на поверхні ґрунту, на скелях. Можуть жити як при низьких температурах на снігу і льоду, так і при високих температурах (до 80 °С) у гарячих джерелах. Характерними представниками є хроокок, осцилярія і носток. У ряді випадків ціанобактерії можуть викликати «цвітіння води».

ІІІ. Закріплення та узагальнення вивченого матеріалу

Запитання до учнів.

1. Які особливості будови клітин ціанобактерій?

2. Як живляться ціанобактерії?

3. Яке значення мають ціанобактерії у природі?

4. Яке значення мають ціанобактерії у житті людини?

IV. Домашнє завдання: Складіть список ціанобактерій, що живуть у вашій місцевості.