Дипломная работа: Удосконалення естетичного виховання засобам залучення старших дошкільників до музично-театралізованої діяльності

Міністерство освіти і науки України

Хмельницький гуманітарно-педагогічний інститут

На правах рукопису кафедри музично-теоретичних дисциплін

ДИПЛОМНА РОБОТА

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” на тему:

„УДОСКОНАЛЕННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ЗАСОБОМ ЗАЛУЧЕННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

ДО МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”

Виконавець – студентка 5 курсу спеціальності 6.010103 „Педагогіка і методика середньої освіти. Музика.” Литус Алла Петрівна

Науковий керівник – старший викладач Гут Людмила Сергіївна

Хмельницький – 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ

1.1      Значення естетичного виховання та роль музично-театралізованої діяльності в естетичному розвитку старших дошкільників

1.2      Види театралізованої діяльності та їх характеристика

1.3      Загальні напрямки, методи та принципи керівництва музично-театралізованою діяльністю

РОЗДІЛ 2

МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ПРАКТИЦІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

2.1  Аналіз програмових вимог щодо організації театралізованої діяльності в ДНЗ

2.2  Стан організації музично-театралізованої діяльності в дошкільному навчальному закладі №5 м. Нетішина

2.3  Музично-театралізована діяльність – як один із засобів формування творчої особистості

2.4  Система опосередкованого і безпосереднього керівництва музично-театралізованими іграми старших дошкільників

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Естетичне виховання – це розвиток здатності сприймати, відчувати, розуміти прекрасне в житті і в мистецтві, це виховання прагнення самому брати участь в перетворенні оточуючого світу за законами краси, це залучення до художньої діяльності і розвиток творчих здібностей.

Особлива роль в естетичному вихованні відводиться мистецтву. Хвилюючи і радуючи, воно розкриває перед дітьми соціальний сенс життєвих явищ, примушує їх пильніше вдивлятися в оточуючий світ, спонукає до співпереживання, до засудження зла. В.А.Сухомлинський говорив: „Чуйність, сприйнятливість до краси в дитячі роки незрівнянно глибші, ніж у більш пізні періоди розвитку особистості. Потреба у прекрасному затверджує моральну красу, породжуючи непримиренність до всього вульгарного та потворного”.

Естетичне виховання щільно пов’язане із сучасністю. Естетичне засвоєння дійсності передбачає близькість до життя, прагнення змінити оточуючий світ, суспільство, природу, предметне середовище. А через що дошкільники знайомляться з оточуючим? Який вид діяльності допомагає малюкам наблизитись до „дорослої” дійсності? Звісно ж це гра.

Гра – велике світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається потік уявлень, понять про оточуючий світ. “Гра – іскра, яка запалює вогник допитливості”, – стверджував В.А.Сухомлинський.

В грі дитина не тільки отримує інформацію про оточуючий світ, про закони суспільства, про красу людських відносин, але й вчиться жити в цьому світі, будувати свої відносини, а це потребує творчої активності особистості (уваги, уяви, логіки, емоційної пам’яті, добре розвинутої мови, міміки), тобто вміння триматися в суспільстві.

Все життя дітей насичене грою. Кожна дитина хоче зіграти свою роль. Але як же це зробити? Як навчити малюка грати, брати на себе роль і діяти? Цьому допоможе театр.

Театр – один з самих демократичних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з

–          художньою освітою та вихованням дітей;

–          формуванням естетичного смаку;

–          моральним вихованням;

–          розвитком комунікативних якостей особистості;

–          вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);

–          створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.

Головне, театр розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй в соціальній сфері

Для того, щоб дитина проявила творчість, необхідно збагачувати її життєвий досвід яскравими художніми враженнями, надати необхідні знання і вміння. Чим багатше досвід малюка, тим яскравішими будуть творчі прояви в різних видах діяльності. Тому так важливо з самого раннього дитинства заохочувати дитину до музики, театру, літератури, живопису. Адже період 3 – 7 років – дошкільний, у цьому віці відбувається бурхливий психічний, фізичний розвиток дитини. Формуються основи  її особистості.

Суспільство ставить високі вимоги до формування творчої активності особистості. В “Концепції дошкільного виховання в Україні” вказуються вихідні засади розвитку і виховання дитини [15, с.5].

Концепція передбачає формування провідних засад дошкільного виховання, які є основою для творчого використання в інтересах розбудови сучасного дошкільного закладу.

Мета дошкільного виховання – це перш за все формування основ духовності особистості.

Процес інтелектуалізації навчання і виховання, що розвивається протягом останніх років, при всіх своїх позитивних аспектах має і негативний вплив на дитину. Стосується це, насамперед, естетичного виховання дітей дошкільного віку. У “Базовому компоненті дошкільної освіти України”, основним складником якого є такі сфери життєдіяльності дитини, як “Природа”, “Люди”, “Я сам”, “Культура”, естетичне виховання входить до сфери “Культура” [2, c. 2-19].

Саме вона вводить дитину у світ практичної і духовної діяльності людей, розвиває потребу в реалізації власних творчих здібностей, вчить отримувати задоволення не тільки від результатів, а головне від процесу творення, вправляє в умінні цінувати рукотворні вироби, культивує інтерес до надбань світової і національної культури.

Розвиток культури – важлива складова особистого зростання дитини. Зважаючи на зміст “Базового компоненту дошкільної освіти України”, особливо важливими орієнтирами для педагога є показники розвитку дітей у старшому дошкільному віці, які акцентуються на основних результатах освітньо-виховної роботи протягом дошкільного дитинства.

Зокрема про мистецьку активність як важливу складову особистісної культури старшого дошкільника можна говорити за умов, якщо

–          дитина виявляє активність у музично-естетичній атмосфері театралізованої діяльності;

–          вміє співпрацювати з дітьми і дорослими в процесі музичної діяльності;

–          співвідносить індивідуальне музично-театральне виконання з виконанням інших;

–          радіє з власних і спільних театрально-музичних успіхів;

–          дістає задоволення від спілкування з музикою, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.

Такі якості успішно формуються в усіх видах музично-естетичної діяльності, різних формах музичного виховання – зокрема театралізованих дійствах.

Саме тому ми обрали тему дипломної роботи “Удосконалення естетичного виховання засобами залучення старших дошкільників до музично-театралізованої діяльності” і вважаємо цю тему дуже актуальною на сучасному етапі розвитку музично-театралізованої діяльності.

Ми визначили, що предметом дослідження є театралізована гра дітей дошкільного віку.

Виходячи з цього ми висунули гіпотезу дослідження: недостатній рівень організації та проведення театралізованих ігор в дошкільних навчальних закладах. Театралізована діяльність як процес розвитку творчих здібностей дитини є процесуальною. Найважливішим в дитячому творчому театрі є процес репетицій, процес творчого переживання і втілення, а не кінцевий результат. Оскільки саме в процесі роботи над образом відбувається розвиток особистості дитини, розвиваються символічне мислення, рухливий емоційний контроль. Відбувається засвоєння соціальних норм поведінки, формуються вищі довільні психічні функції.

Об’єктом дослідження ми визначили формування естетичного виховання у старших дошкільників засобами музично-театралізованих занять.

Таким чином мета дослідження : науково обґрунтувати позитивний вплив музично-театралізованих занять на естетичне виховання дітей та розвиток творчих здібностей старших дошкільників і ставимо перед собою ряд завдань:

–               визначити роль музично-театралізованої діяльності в естетичному розвитку старших дошкільників;

–               проаналізувати вимоги загально-розвиваючих програм дитячого садка;

–               визначити загальні методи керівництва театралізованою діяльністю дошкільників;

–               визначити стан організації музично-театралізованої діяльності в ДНЗ № 5 м.Нетішина Хмельницької області;

–               упорядкувати систему занять з метою розвитку театралізованих здібностей дошкільників і дати їх на апробацію в ДНЗ №5 м.Нетішин;

–               розробити методичні рекомендації для вихователів, музичних керівників по організації музично-театралізованої діяльності дітей дошкільного віку.

Новизна і теоретичне значення дипломної роботи полягає в тому, що

–               зроблено спробу дослідити різні теоретичні та практичні підходи до музично-театралізованої діяльності дошкільників в сучасному дошкільному  навчальному закладі;

–               виявлено на основі дослідження позитивні і негативні сторони в роботі вихователів з проблеми дослідження;

–               науково обґрунтовано поетапне використання окремих видів дитячої творчої пісенної, танцювальної, ігрової, імпровізаційної діяльності в процесі театрального втілення.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що зміст, висновки і додатки можуть бути використані у майбутній роботі на посаді методиста, вихователя та музичного керівника.

Характер та коло висвітлених питань зумовили структуру дипломної роботи, яка складається із вступу, 2 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Отже, у вступній частині обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, головні завдання дослідження, розкрито новизну, теоретичну та практичну значущість роботи.

РОЗДІЛ 1

ЗНАЧЕННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ТА РОЛЬ МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В ЕСТЕТИЧНОМУ РОЗВИТКУ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

1.1  Значення естетичного виховання та роль музично-театралізованої діяльності в естетичному розвитку старших дошкільників

Відомо, що в теперішніх сучасних програмах виховання та розвитку дітей дошкільного віку естетичне виховання не виділено в окремий розділ, а переплітається з багатьма сторонами життя дитини. Його виховні завдання перебувають у тісних взаємозв’язках з іншими (моральними, розумовими, фізичними) і реалізуються в основних формах організації дитячої діяльності (ігри, заняття, побут, праця, свята і розваги).

В основі естетичного виховання лежить розвиток емоційної чутливості до прекрасного, негативного ставлення до потворного. Через те ми іноді використовуємо такі формулювання, як “привчати дітей емоційно сприймати”, “відчувати задоволення”, “любити і прагнути”, “проявляти здібності” та ін. Але слідом за цими загальними формулюваннями ми щоразу пробуємо конкретизувати, в чому саме це проявляється. Наприклад, висовується вимога “виявити музичний і поетичний слух” і тут же конкретизується, як можна перевірити рівень розвитку слуху і що вимагати від дітей: “чисто інтонувати, визначати на слух, чи правильно проспівано пісню, розрізняти більш високі і низькі звуки; регулювати їх силу й висоту, зміну темпів у співанні, читанні віршів”. Отже, виховні процеси і якості характеризуються конкретно з урахуванням рівня вікового розвитку та особливостей естетичного переживання.

Естетичне виховання показано не ізольовано, а в щільному взаємозв’язку з усіма сторонами виховання. Психічні процеси та якості особистості, спрямовані на виховання естетичного ставлення до навколишнього, в дошкільному віці розвиваються малопомітно, нешвидко, в своєрідній формі. Так, як малюки граються в сюжетні ігри з ініціативи вихователя та його допомогою, то дітям чотирьох років пропонується гратися в сюжетні ігри, самостійно вигадуючи сюжет: п’ятирічним дітям – самостійно знайти сюжет і розгорнути дії, а старшим – робити це і самостійно, і з власної ініціативи.

Для того, щоб уміти захоплюватися красою форми, розрізняти поєднання звуків, барв, слів і милуватися всім цим, треба пройти довгий шлях нагромадження елементарних естетичних вражень; потрібен певний рівень формування тонких диференціювань у зорових і слухових відчуттях, певне збагачення емоційних і пізнавальних процесів.

Видатні суспільні діячі і педагоги розглядали естетичне виховання не як ізольовану ділянку роботи з дітьми, а як нерозривно пов’язаний з трудовим, моральним, фізичним вихованням процес. Естетичне виховання включає в себе вплив не тільки мистецтвом, але й засобами оточуючої дійсності: красою природи, відносинами в колективі, трудовою і художньою творчістю. Естетичне виховання та художня освіта дітей бере свій початок у дошкільному віці. В подальшому естафету заохочення молодого покоління до мистецтва і художньої творчості бере на себе загальноосвітня школа. Школа пропонує, як правило, три предмети гуманітарного циклу: літературу, музику, зображувальну діяльність. Їх роль у формуванні особистості, безумовно, висока. Але чому в загальноосвітній школі відсовується на другий план, а то й далі, такий вид мистецтва, як театр. Театр – це синтез мистецтв, що ввібрав в себе практично все, що допомагає розвиватися повноцінній людині, яка вміє сприймати оточуючий світ як живий єдиний організм.

А розпочинати залучення до театру та театралізованої діяльності необхідно ще з дошкільного віку – з дитинства. Адже світ дитинства поруч з нами, він всередині нашого дорослого світу. Він дивиться на нас очима дитини, говорить її голосом. Колись він був і нашим світом, але ми пішли відтіля, а шляху назад немає.

Світ дитинства, внутрішній світ дитини – ключ до багатьох хвилюючих проблем нашого життя. Відчинити заповітні двері в світ дитячої свідомості допомагає гра. Видатний режисер і актор К.Станіславський в своїй книзі “Робота актора над собою”, характеризуючи дитячу гру, говорить, що гра дитини відрізняється вірою в дійсність і правду вигадки. Варто дитині тільки сказати собі “...начебто”, і вигадка вже живе в ній. При цьому в дитині помічається ще одна властивість: діти знають, чому вони можуть вірити і чого не потрібно помічати.

Вберегти від естетичної глухоти – означає зробити крок до гармонії.

Аналіз психолого-педагогічної літератури (Д.С.Виготський, Ю.З.Гільбух, О.Г.Ковальов, О.В.Проскура, Б.М.Теплов та ін.) засвідчує, що вчених та педагогів-практиків давно цікавить питання діагностики та розвитку загальних інтелектуальних та спеціальних здібностей дітей. Натомість, аналіз сучасного стану громадського дошкільного виховання дає змогу стверджувати, що ця проблема загалом та питання діагностики і розвитку художньо-творчих здібностей в дошкільників досліджена недостатньо. Саме тому свій науковий інтерес я зосередила на теоретичному та практичному вивченні проявів творчості дошкільників у театралізованій діяльності та їх  безпосередньому впливі на естетичне виховання старших дошкільників...

Театралізовано-ігрова діяльність дає широкі можливості щодо творчих проявів дітей. За Л.С.Виготським, акторська праця є “своєрідною творчістю психофізіологічних станів” людини. Вона поєднує в собі театралізовані ігри: режисерські, ігри-драматизації та імпровізації (за класифікацією Л.З.Артемової) та інсценізації літературних творів у процесі літературних свят, концертів, дитячих вистав тощо. Завдяки цій діяльності розвивається фантазія дошкільнят, в їхньому уявленні виникають яскраві образи літературних героїв.

Ми, дорослі, знаємо з підручників психології, з життя, що “накопичення позитивних емоцій”, “придбання позитивного емоційного досвіду” в дитинстві, тобто в час найбільшої духовної відкритості людини, в час найвищої її здатності до співчуття – річ воістину безцінна. Адже і “кохати чужим коханням і страждати чужими стражданнями” (В.Белінський) потрібно вчитися. І в цьому велика заслуга саме театру.

Занурення в світ театру в дитячому віці створює у свідомості людини визначені ідеали, які згодом несуть тільки позитивну енергетику, бо закладаються не примусово, як це іноді здається. Мистецтво несе людям насолоду, а це далеко не рівнозначно навчанню будь-чому. Виховання мистецтвом – це менш за все голе моралізування, наставляння, піднесення зразків, що варті наслідуванню. Виховний механізм його більш тонкий і не завжди так просто вловимий, однак, дуже “смачний” для сприйняття дитячим духовним світом, бо виховує дітей гра і саме життя, її умови, форми, моральна атмосфера, створені магічним “начебто”.

Театралізована гра є одним з найефективніших засобів розвитку дитини. Зміст театралізованої гри має переслідувати багато завдань. Основне з них це те, що зацікавлює, збуджує інтерес, є зрозумілим, несе в собі якусь конфліктну ситуацію, що викликає рішення.

Театралізовані ігри завжди ваблять, часто смішать дітей, користуються у них любов’ю. Тематика і зміст театралізованих ігор повинна мати моральну направленість, яка є в кожній казці та літературному творі і повинна знаходити місце в імпровізаційних постановах. Це дружба, доброта, чесність і сміливість. Улюблені герої стають зразками для уподобання. Але більшість тем, сюжетів висвітлюють боротьбу, протиставлення добра і зла шляхом емоційної характеристики позитивних та негативних героїв.

Театр – один з найяскравіших емоційних засобів, що формують смак дитини. Театр діє на уяву дитини різними засобами: словом, дією, зображувальним мистецтвом, музикою. Кому пощастило саме в ранньому віці зануритися в атмосферу чарів театру, той все життя буде сприймати світ прекрасним, душа його не зачерствіє, не буде жорстокою, духовно не збідніється.

Театралізовані ігри приносять величезну користь для естетичного та духовного виховання, для становлення характеру дитини, для прищеплення їй найкращих рис, для утвердження себе в суспільстві. Граючись в казки, діти зустрічаються з такими репліками:

“Що вдієш на таке насильство?

Зайчик вовку виручку несе,

Бо у звіриному суспільстві

Закони м’язів над усе”.

                                    (“Заяча крамничка”)

Наведений приклад має викликати у дитини негативне ставлення до поведінки деяких персонажів. Перебіг подій в казці доводить, що така ситуація не призводить до добра. А водночас є стільки позитивних і повчальних моментів:

“А Українські землі – диво!

За труд відплачують як слід.

І ріпка виросла красива.

“Хороша ріпка”, – каже дід”.

                                      (“Ріпка”)

Позитивним впливом подібних ігор є те, коли діти в доступній для них формі знайомляться з історією свого краю. Окремі епізоди викликають у дітей інтерес і спонукають бажання дізнатись про це.

“Князь Кий там жив, у тій оселі –

Тоді він княжив в тих краях.

На стінах зброя аж до стелі –

То списи, що були в боях.”

                                   (“Вареники в сметані”)

Окремі епізоди казок викликають співчуття до героя, скажімо, до зайчика, якого вигнала лисиця. З’являється бажання допомогти, заступитися.

Радість залучення до духовної культури народу, країни, людства, щастя відчувати себе причетним до цієї культури, відкриття в собі самому світу прекрасного – виховне значення всього цього важко переоцінити.

А.Сухомлинський любив повторювати “Тримаючи в руках скрипку, людина не здатна скоїти поганого”. Завдання театру, мистецтва вкласти таку скрипку в душу дитини і допомогти заграти їй на ній.

Що ж таке театр у житті дитини?

·          По-перше, це свято – яскраві вогні рампи, оплески, вітання, посмішки, побажання, квіти.

·          По-друге, розвиток пізнавальних інтересів, удосконалення їх психічних процесів, розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

·          По-третє, це усвідомлення власного “Я” та можливість самовираження особистості. Тут формуються особистісні моральні якості, долаються недоліки; сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, невгамовних та неорганізованих навчає витримки.

·          По-четверте, це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі вплив музики, танцю, пластики, мовлення, зображувального мистецтва. Позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію.

1.2     Види театралізованої діяльності та їх характеристика

Важливе значення для організації театралізованої діяльності дітей та керівництва нею має визначення змісту, функціонального призначення, специфіки мовленнєвих завдань у кожному з її видів. У таблиці 1 відображено основні види театралізованої діяльності. Серед критеріїв їх визначення названо такі, як позиція дитини в театралізованій діяльності (ТД), функціональне призначення, пріоритетні мовленнєві завдання, вибір матеріалу, що змінювалися в кожному з видів діяльності.

Так під час сприймання театрального видовища дитина є глядачем, у театралізованій грі вона – творець, актор, режисер; при підготовці театральної вистави – глядач, актор, сценарист, декоратор залежно від прийнятої ролі.

І щоразу театралізована діяльність виконує свої різні функції: сприймання театрального видовища – розвага; театралізована гра – власне гра; підготовка театральної вистави стає випробуванням, що потребує певних вольових і фізичних зусиль, пов’язаних з виконанням якихось обов’язків: репетиціями, відповідальністю, фізичним напруженням.

Таблиця 1

Види театралізованої діяльності дошкільнят та критерії її розвитку

Кожний з видів театралізованої діяльності ставить свої пріоритетні мовленнєві завдання. Коли дитина переглядає виставу, вона сприймає кращі зразки правильного літературного мовлення, що сприяє розвитку та вдосконаленню її власного зв’язного мовлення. У театралізованій грі збагачується та активізується словник дітей, формується вміння самостійно складати, створювати власний сюжет, добирати належне мовленнєве оформлення для реалізації задуму, ідеї. Під час підготовки театральної вистави дитина також виконує вправи, спрямовані на розвиток виразності, образності мовлення та засвоює сприйняті раніше готові мовленнєві форми.

Однією з важливих складових театралізованої діяльності є театралізована гра. В багатьох дослідженнях театралізовані ігри класифікуються по способу реалізації сюжету:

1.         Непредметні ігри (ігри-драматизації), в яких діти самі знаходяться в образі діючої особи і виконують взяту на себе роль.

2.         Предметні ігри (ігри-інсценізації), в яких діючими особами є визначені предмети (іграшки, ляльки лялькового театру настільного, пальчикового тощо).

Гра-драматизація – це синтетичний вид діяльності дошкільників. Виникнення її можливе при наявності у дітей міцних знань літературного тексту, навичок виразного читання, вміння адекватно рухатись, використовувати свою міміку та жести, вміння створювати ігрове середовище, добираючи необхідні атрибути.

Ігри-драматизації – це відтворення сюжету літературного твору власними діями виконавців ролей, використання ними засобів виразності – інтонації, міміки, пантоміми. Драматизація відбувається на основі особистих дій виконавців ролей.

Своєрідність кожного ігрового образу створюється при драматизації казок, авторських творів, полягає у єдності типової і індивідуальної характеристик. Уміння виділяти характерні якості персонажів формується у процесі нагромадження знань про тварин, професії людей, стан природи. Загальноприйнято, наприклад,  вважати лисицю хитрою, зайця – боязким, вовка – злим. Маючи відповідні уявлення, дошкільники легко відтворюють спосіб пересування різних живих істот, їх характерні пози.

Герої будь-якого твору постають перед нами у різних ситуаціях та емоційних станах, які розкривають все те типове й індивідуальне в них. Так, хитра лисиця, майже завжди виявляється переможницею, а от у фіналі казки “Заєць, півень і лисиця” вона опиняється в іншому, незвичному для цього образу становищі – бачимо її заляканою, тоді як слабосильний півник, котрий в багатьох казках опиняється в зубах у лисиці, тут навпаки перемагає. Іграм-драматизаціям притаманні основні риси творчості ігор: наявність задуму, спільних рольових і реальних подій і відношень та інших елементів ситуацій. Також  самостійність і самоорганізація дітей.

Дітей приваблює можливість зображувати в іграх людей – сміливих, мужніх і відважних, сильних і добрих. Окремі персонажі літературних творів починають з’являтись вже в самостійних іграх дітей молодших груп.

Ігри-драматизації поділяються за способами зображення:

–          драматизації з пальчиками (з ляльками бі-ба-бо);

–          драматизація як гра самої дитини;

–          імпровізація – за даною чи обраною темою дитина створює образ за допомогою висловів, міміки, пантоміми.

Ігри-інсценізації – це всі види театрів. Тут дитина не є дійовою особою, вона створює сцени, веде ролі іграшкового персонажу, діє за нього.

Існують такі різновиди:

· Настільні театралізовані ігри.

До нього  відносять:

      Театр іграшок . В цьому театрі використовуються найрізноманітніші іграшки – фабричні і саморобки, з природного і будь-якого іншого матеріалу. Тут не потрібно обмежувати політ фантазії, головне, щоб іграшки і поробки стійко стояли на столі і не створювали перешкод при переміщенні.

      Театр картинок. Всі картинки – персонажі і декорації потрібно зробити двосторонніми, так як необхідні повороти, а щоб фігурки не падали, потрібні опори, які можуть бути досить різноманітними, але обов’язково достатньо стійкими. Це забезпечується правильним співвідношенням ваги чи площини опори з висотою картинки. Чим вище картинка, тим більше чи вагоміше потрібна площина опори.

Дії іграшок і картинок в настільному театрі обмежені. Використовуються і декорації (2-3 дерева – це ліс, зелена тканина – галявина).

·            Стендові театралізовані ігри.

До них відносять:

      Стенд книжка – використовується для ігор типу подорожей, щоб відобразити динаміку, послідовність подій за допомогою ілюстрацій, що змінюють одна одну.

          Закріплюють на нижній частині дощечки. На верхній розміщується транспорт, на якому здійснюється подорож. По ходу транспорту ведучий перегортає листки стенд-книжки, демонструючи різні сюжети, зустрічі, які трапляються на шляху.

       Фланелеграф – картинки показують на екрані. Утримує їх зчеплення фланелі, якою затягнуті екран і зворотня сторона картинки. Замість фланелі на картинки можна наклеювати і шматочки наждачного паперу. Малюнки необхідно підбирати разом з дітьми, це викликає у них величезне задоволення. Можна використовувати і природний матеріал. Різноманітні по формі екрани дозволяють створювати “живі” картинки, які зручно демонструвати всій групі дітей. Цей вид ігор дозволяє зобразити масові сцени, наприклад, “переліт птахів”.

       Тіньовий театр – тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразно вирізані чорні плоскі персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані. Дуже цікаві зображення отримують за допомогою пальців рук, наприклад, можна зробити гусака, зайця, сердитого індика. Але дуже важливо супроводжувати показ звучанням. Щоб показувати сценку з деякими персонажами одночасно, необхідно встановити внизу екрану планку, на якій можна прикріпити фігуру. Наприклад, спочатку тягне дід ріпку, закріпити фігуру на планці і виводити бабу і т.д. Фігури  потрібно розміщувати вниз екрану, щоб тіні були чіткішими. Театр тіней добре використовувати під час дозвілля.

       Пальчиковий театр – це ігри-розваги, ігри-потіхи, казки, різні інсценівки, які супроводжуються показом ляльок, що одягаються на пальці і діють за персонажа, зображення якого на руці. В ході гри дитина рухає одним або двома пальцями, проговорюючи текст, переміщуючись за ширмою. Можна обходитись і без ширми і зображувати дії, переміщуючись вільно по кімнаті. З допомогою цього виду театру можна показати одночасно декілька персонажів. Наприклад, у казках “Ріпка”, “Вовк і семеро козенят”, “Гуси-лебеді” тощо. Казки і інсценівки в яких багато персонажів можуть показувати двоє-троє дітей, які розміщуються за ширмою.

       Ляльковий театр – для вистав характерне вільне поєднання різних типів ляльок, а також різних прийомів і засобів – все це підпорядковано виявленню специфіки мистецтва. Вистава переносить дітей у чарівний світ, де все казкове – реальне і фантастичне. З великою радістю вони зустрічають ляльок, сприймають їх так, ніби це живі істоти, з цікавістю спостерігають за їх діями. Діти люблять, коли герої вистави стрибають, говорять, виконують різні рухи. Це викликає в них жваву реакцію, яскраве емоційне ставлення до дійових осіб і прагнення стати безпосереднім учасником подій. Чим старші діти, тим більше вони цікавляться сюжетами інсценівок, стосунками між дійовими особами, їхніми успіхами та невдачами. Тому ляльковий театр використовується не тільки як розвага для дітей, але й як засіб виховання високих моральних якостей та позитивних рис характеру.

·            До лялькових театрів відносять такі театри як:

  Театр Петрушок – це спектаклі за участю спеціальних ляльок, у яких тулуб пустий (сорочка, рукавичка), що одягається на руку. Рух її голови здійснюється за допомогою рухів пальців, кисті руки. Ляльки звичайно діють на ширмі, за якою ховається ляльковод. Якщо лялька дуже велика для дитячої руки, то в голову можна вставити два пальці замість одного. Треба вкоротити рукава ляльки, щоб дитячі пальці входили в патронки рук.

  Театр маріонеток – ляльки, які рухаються за допомогою ниток, що відходять від усіх рухомих частин персонажу (рук, ніг, голови) і сходяться вгорі на хрестовині.

  Театр естрадної ляльки – це великі ляльки в зріст людини, пошиті з тканини,  набиті ватою або поролоном. Ноги та руки ляльок за допомогою резинок кріпляться до ніг та рук ляльково дів, голівка приводиться в рух рукою дитини. Цей театр ще має назву “Театр “живої руки”.

·            Існують також театри з покидькових матеріалів.

 Театр повітряних кульок – наповнена повітрям кулька оздоблюється заготовленими деталями – очима, носом, вухами, бантиками тощо.

 Театр коробок – будь-які коробки однакових чи різних розмірів, оздоблюються деталями і з ними розігрується інсценівка. По такому ж принципу ляльок можна виготовити з пластикових пляшок, циліндрів і поролону.

·            Можна створювати також:

  Театр рукавичок – лицьова сторона рукавички (готової чи зшитої) формується заготовленими деталями, пришитими до основної тканини. Волосся, вуха, бороду вдало імітують нитки, бахрома. Прикраси, бантики, комірці не повинні перевантажувати рукавичку. Зворотній бік оформляється деталями (хустка, хвостик).

  Театр-пуф – інсценізація творів з допомогою персоніфікованих пуфиків – м’яких подушок – іграшок (тваринки, комахи тощо).

  Магнітний театр – дітей можна порадувати, здивувати, якщо пристосувати зроблені ними іграшки для магнітного театру. Для цього потрібно смужками паперу прикріпити до нижніх частин конусів і циліндрів шматочки металу. Металеві шматочки можна розмістити в отворах котушок. Зробимо підставку для показу такого театру. До фанери або твердого картону приклеїти шматок тканини, для того, щоб діти не бачили як ми будемо пересувати магніт під підставкою. Встановити підставку можна на край двох зсунутих столів. Іграшки будуть “ходити”, “бігати”.

Отже, можна створити ще багато видів театру, головне, фантазія і бажання педагога, завдання якого не тільки зацікавити малят театром та театралізованими іграми, а й викликати у них бажання самим взяти участь у створенні театральних персонажів.

1.3 Загальні напрямки, методи та принципи керівництва музично-театралізованою діяльністю

Музично-театралізована діяльність є ефективним засобом педагогічного впливу на розвиток особистості дошкільника. Вона передбачає формування в дошкільників умінь „входити в образ” та „утримувати” його впродовж усієї театралізованої діяльності; усвідомлювати мовленнєві та виконавські дії; передавати характерні особливості різних художніх образів; переносити здобуті уявлення в самостійну ігрову діяльність; прищеплення дітям інтересу до театру як до виду мистецтва.

Водночас музично-театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, одним з найулюбленіших видів творчості. Діти охоче включаються у музично-театралізовану діяльність. Через театр діти реалізують свою потребу у самовираженні, спілкуванні, в пізнанні себе через відтворення різних образів. У відвертому, щиросердному ставленні до художнього образу, втіленні його в різних формах музично-театралізованої діяльності дитина виявляє рівень художньо-естетичного сприймання, мовленнєвої компетенції, певні знання, вміння, навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання.

Організація музично-театралізованої діяльності передбачає формування певних знань, умінь, уявлень про театр; створення сприятливих умов для ігрової діяльності; заохочення дітей до імпровізації; використання набутих знань у грі; формування театральних дій, елементів сценічної виразності.

Існує 3 основні напрямки педагогічного керівництва музично-театралізованою діяльністю дошкільнят:

–          пізнавальний – полягає в розширенні та збагаченні знань дітей про театр, ознайомленні з працею діячів мистецтва, розвитку художньо-естетичного сприймання у процесі перегляду театральних вистав;

–          ігровий – це відтворення сюжету художнього твору або самостійно складеного сюжету в грі-драматизації чи імпровізаційній грі, виявлення особистісного ставлення до персонажу або вистави в цілому;

–          сценічний – підготовка та показ вистав глядачам, передача сценічних образів через спеціально організовану підготовчу роботу, що обов’язково включає вправи та репетиції.

У межах кожного вікового періоду музично-театралізована діяльність дітей має свої особливості, зумовлені особливостями розвитку мовлення, ігрової діяльності, театральних дій, сприймання дітьми музичних та літературних творів.

Залежно від віку дітей змінюються методи і характер керівництва музично-театралізованою діяльністю. Так, у молодшому віці це цілеспрямований вплив на зміст ігор, але без підміни ініціативи і самостійності дітей, що створює умови для розвитку творчості, допомагає малюкам встановити позитивні взаємини.

У роботі зі старшими дітьми ширше застосовуються методи опосередкованого педагогічного впливу: організація предметно-ігрового середовища, постановка проблемних ігрових завдань, допомога у плануванні діяльності, попередня мовленнєва робота.

Для правильної організації музично-театралізованої діяльності рекомендується враховувати наступні принципи:

1.         Принцип гуманізації. Передбачає вміння педагога стати на позицію дитини, врахувати її точку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в дитині повноправного партнера, а також орієнтуватися на вищі загальнолюдські поняття.

2.         Принцип диференціації. Заключається в створенні оптимальних умов для самореалізації кожної дитини в процесі музично-театралізованої діяльності з врахуванням віку, статі дитини, накопиченого нею досвіду, особливостей емоційної та пізнавальної сфери.

3.         Принцип інтегративності. Інтеграція в педагогічному процесі зараз розглядається як фактор створення емоційного благополуччя дитини в дитячому закладі, як найважливіша умова її цілісного розвитку, перших творчих проявів і становлення індивідуальності, гармонічного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності – малювання, ліплення, аплікацію, музикування, мімічні та пантомімічні етюди.

4.         Принцип змістовності. Передбачає змістовність занять, різноманітність тематики і методів роботи.

5.         Принцип систематичності. Щоденне включення театралізованих та музично-театралізованих вправ у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними, як дидактичні та сюжетно-рольові.

6.         Принцип дитячої активності. Робиться акцент на максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення ігор. При наявності такої активності музично-театралізована діяльність проходить більш інтенсивно і плідно, діти менше втомлюються, так як вони займаються не важкою працею, а захоплюючою діяльністю.

7.         Принцип співпраці. Співпраця дітей один з одним та з дорослими.

8.         Принцип професійної компетентності. „Все, що ми робимо, – ми робимо професійно!” – так можна визначити суть цього принципу. Підготовленість та зацікавленість педагога. Всі ігри і вправи на занятті повинні бути підібрані таким чином, що вдало поєднують рухи, мову, міміку, пантоміму в різних варіаціях.

Розділ 2

МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ

В ПРАКТИЦІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

2.1  Аналіз програмових вимог що до організації театралізованої діяльності в ДНЗ

Зараз існує дві загально розвиваючі програми, схвалені Міністерством освіти і науки України за якими працюють дошкільні навчальні заклади.

Відредаговане та доповнене друге видання програми виховання дітей дошкільного віку “Малятко” (науковий керівник – З.П.Плохій. Київ, 1999р.) визначає об’єм, зміст знань, умінь і навичок, які повинен засвоїти дошкільник, аби нормально функціонувати в навколишньому середовищі. Зміст програми систематизовано за усталеними в практиці дошкільного виховання розділами. У структурі розділів чіткіше виділено завдання виховання та результати навчально-виховної роботи. Зміст театралізованої діяльності дошкільників і її завдання розкрито у розділі “Художня література”. Завдання роботи передбачено для дітей від І молодшої групи до підготовчої групи. Результати навчально-виховної роботи з театралізованої діяльності визначено лише для дітей підготовчої групи.

Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку “Дитина” (наукові керівники – О.В.Проскура, Л.П.Кочина, В.У.Кузьменко. Київ, 1999р.) – це також оновлений і доповнений варіант. Дана програма більш спрямована на становлення творчої особистості, розвиток її здібностей.

Структура програми розроблена згідно з віковою періодизацією дошкільного дитинства, починаючи з 4-го року життя.

У доповненому варіанті програми зміст театралізованої діяльності передбачено в розділі “Граючись, зростаємо”, де розкривається зміст ігор-інсценівок, драматизацій, театралізації та орієнтовна тематика ігор-інсценівок для кожної вікової групи.

Порівняльна характеристика вимог діючих програм “Малятко” та “Дитина”:

Серйозним недоліком обох програм є те, що театралізовану діяльність не виділено в окремий розділ, завдання роботи мають дещо узагальнений характер, що не дозволяє чітко усвідомити специфіку роботи з такого виду мистецтва як театральне.

Час існування будь-якого програмного продукту має свої межі.

 „Активне життя” будь-якої програми – 3-4 роки, потім вона морально застаріває, її вимоги починають йти врозтіч із сучасними досягненнями науки, а методичні рекомендації до неї перестають враховувати специфіку сучасності.

Як відомо, завершено роботу над розробленням Державної базової програми розвитку особистості в дошкільному віці. Дана програма проходить апробацію у визначених наказом Міністерства освіти і науки України дошкільних закладах. Ознайомившись з даною програмою я зрозуміла, що нова Програма не краща чи гірша за чинні, вона інша, оскільки орієнтує педагога не на „озброєння” дошкільника знаннями, вміннями і навичками, а на розвиток його особистості. В цій програмі визначальними орієнтирами є не освітні галузі, а сфери життєдіяльності, заявлені базовим компонентом дошкільної освіти, у ній визначено основні лінії розвитку дитини та відповідні форми активності. Дві з яких – нові: емоційно-ціннісний та креативний розвиток. Розділ „Театралізована діяльність” є окремим, чого не було в попередніх програмах і входить до сфери „Культура”.

Отже, вимоги нової програми для дітей старшого дошкільного віку:

–          Виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення старших дошкільників до підготовки, проведення та оцінки театралізованої діяльності, виконання учасниками своїх ролей, налагодження комунікативних зв’язків з партнерами.

–          Вдосконалювати уміння характеризувати особливості різноманітних персонажів гри, знаходити для них відповідну міміку, інтонацію, пантоміму.

–          Формувати в дитини виразне та дикційно чисте сценічне мовлення.

–          Заохочувати бажання підтримати партнера, допомогти йому, доброзичливо з ним спілкуватися, вступати в діалог, ставати на його місце.

–          Розвивати вміння використовувати в грі предмети-замінники, уявні предмети, входити в образ, знаходитися в ньому до кінця театралізованого дійства.

–          Стимулювати прагнення дитини само реалізовуватися, самоствердитися, показати себе з кращого боку.

2.2  Стан організації музично-театралізованої діяльності в дошкільному закладі №5 м.Нетішина

Одним із основних напрямків роботи ДНЗ №5 м. Нетішина є художньо-естетичний, мета якого – актуалізація дитячої творчості, розвиток природних нахилів дітей.

В дошкільному закладі ця робота проводиться за двома напрямками:

–             до творчості через емоції та почуття;

–             до творчості через навчання.

Розвиток творчих здібностей вихованців забезпечується під час проведення занять художньо-естетичного та загально розвиваючого циклу, різних форм організації художньо-естетичної діяльності у повсякденному житті. Ця робота здійснюється за такою структурою (дивитись Схему 1).

Особлива увага приділяється організації гурткової роботи з дітьми. Ця робота здійснюється на основі вивчення інтересів дітей, їх задатків, здібностей. В дитячому закладі працюють 4 гуртки. У таблиці 3 зазначено гуртки, які функціонують на базі ДНЗ №5.

Таблиця 3

Гурткова робота в ДНЗ №5 м. Нетішина

Схема 1

Найбільш успішно в ДНЗ працює музично-драматичний гурток “Чарівна казка”, керівник якого Литус А.П.

Провідним засобом педагогічної роботи музичного керівника Литус А.П. є діалог, а формою активності – творчість. Саме такий підхід допомагає педагогу спрямувати роботу музично-драматичного гуртка на розвиток творчої особистості. Адже саме театралізована діяльність має великі можливості для естетичного, мовленнєвого і творчого розвитку дітей. Своє педагогічне керівництво музично-театралізованою діяльністю дошкільнят музичний керівник будує за трьома напрямками:

–          пізнавальний, метою якого є розширення та збагачення знань дітей про театр;

–          ігровий, який передбачає відтворення сюжету художніх творів, ігор-драматизацій, ігор-імпровізацій;

–          сценічний – підготовка та показ вистав глядачам, передача сценічних образів через ігри, вправи, тренінги, медитації, етюди.

Заняття музично-драматичного гуртка проводяться один раз на тиждень в ІІ половину дня з дітьми старшої групи згідно перспективного плану роботи, який складається на навчальний рік. Для правильної організації занять музичний керівник велику увагу приділяє побудові структури занять, їх змістовного наповнення, урізноманітненню їх тематики, підбору методів і прийомів роботи. Що забезпечує максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення музично-театралізованих ігор-занять. Всі ігри і вправи на заняттях підбираються таким чином, що дозволяє вдало поєднувати рухи, мову, пантоміму, міміку в різних варіантах. Алла Петрівна є автором більшості цих ігор та вправ, завдань, віршів, пісень. Авторські твори викликають захоплення у дітей.

Всі набуті на заняттях гуртка навички та вміння діти використовують у театралізованих дійствах. Такі дійства є своєрідним підсумком роботи. Най вагомішим показником роботи гуртка “Чарівна казка” є великий стійкий інтерес дітей до музично-театралізованої діяльності, їх бажання розігрувати сцени, сюжети.

Разом з тим потребує серйозного поліпшення робота з організації театралізованої діяльності у виховних групах дошкільного закладу – на заняттях, СХД, ІІ половину дня. Вихователі дошкільних груп не належну увагу приділяють виготовленню атрибутів до різних видів театру, не залучають до цієї роботи дітей. Робота з показу та розігрування різних видів театру має епізодичний характер. В основному вихователі планують і організовують з дітьми ігри-драматизації за сюжетами знайомих казок, обігрування творів художньої літератури та усної народної творчості. Майже не використовуються в роботі з дітьми такі види театру як пальчиковий та тіньовий.

2.3 Музично-театралізована діяльність як один із засобів формування творчої особистості

 Кожен рік в дитячий садок приходять різні діти: кмітливі, тямущі і не дуже, контактні і замкнуті... Але всіх їх об’єднує одна, з моєї точки зору, проблема – вони дивуються і захоплюються все менше і менше, інтереси їх одноманітні: ляльки Барбі, моделі машинок, комп’ютери, ігрові приставки... Та наше суспільство як ніколи потребує активних і творчих людей. Як же пробудити в дітях цікавість до світу і до самих себе? Як примусити їх душу “працювати”? Як зробити творчу діяльність потребою, необхідною часткою життя?

Розмірковуючи над цим питанням, приходиш до висновку: допомогти може театр та музично-театралізовані ігри.

Беручи участь у театралізованих іграх, дитина входить в образ, перевтілюється в нього, живе його життям. Тому драматизація та театралізація є найбільш розповсюдженим видом дитячої творчості. Це пояснюється двома основними моментами: по-перше , драма, що основана на діях які виконує сама дитина, найбільш близько, дієво і безпосередньо поєднує художню творчість з особистими переживаннями. В драматичній формі здійснюється цілісне коло уяви, в якій образ, створений з елементів дійсності, втілює і реалізує знову в дійсність, хоча б умовну. Таким чином, прагнення до дій, до втілення, до реалізації яке закладено в самому процесі уяви, саме в театралізації знаходить повне здійснення.

Другою причиною близькості драматичної форми для дитини є зв’язок будь-якої драматизації з грою. Драматизація ближче, ніж будь-який вид творчості, безпосередньо пов’язана з грою, цим коренем всієї дитячої творчості.

В цьому й заключається найбільша цінність дитячої гри “в театр”. Гра-драматизація дозволяє вирішити безліч завдань програми дитячого садка: від ознайомлення з суспільними явищами до формування елементарних математичних знань фізичної досконалості.

Різноманітність тематики, засобів зображення, емоційності ігор дають можливість використовувати музично-театралізовані ігри з метою всебічного розвитку особистості.

Отже, педагог повинен докласти чимало зусиль, щоб заняття з дітьми музично-театралізованою діяльністю були вдалими, на високому професійному рівні, щоб вирішити головну проблему дитячого закладу – створити всі умови для своєчасного, повноцінного, всебічного фізичного, психологічного та духовного розвитку дитини.

Таким чином ми хочемо довести, що систематична робота з дітьми музично-театралізованою діяльністю – умова розвитку творчих здібностей, формування театралізованих здібностей дошкільників, формування естетичних смаків дітей.

Нами було проведено педагогічне дослідження. Початковим етапом дослідження було анкетування педагогів дошкільних закладів м. Нетішина.

У анкетуванні взяло участь 14 вихователів різних дошкільних закладів. Ці анкети є у додатку моєї дипломної роботи (див. Додаток 1).

У анкетах ми підготувала питання, які дають змогу проаналізувати рівень розвитку театралізованої діяльності в сучасному дошкільному закладі. Результати анкетування показали, що рівень розвитку не найвищий і може бути кращим.

78% вихователів стверджують, що систематично включають в діяльність дітей театралізовані ігри.

14% вихователів вважають театралізовану діяльність малоефективним засобом для музично-естетичного розвитку дітей.

29% вихователів зізнались, що вони не проводять систематичну підготовчу роботу з дітьми, яка вчить передавати характер образу за допомогою жестів, міміки, інтонації, рухів, тембру голосу.

22% вихователів не враховують інтересів і нахилів дітей в процесі проведення театралізованих ігор.

36% вихователів взагалі не проводять діагностування дітей для виявлення їх театралізованих здібностей, за для покращення у процесі роботи їх театралізованого рівня.

Ці дані говорять про те, що ≈ 25% вихователів абсолютно виключають у роботі з дітьми такий вид роботи, як театралізована діяльність та театралізовані ігри.

Проаналізувавши останній пункт анкети ми виявили, що навіть ті ≈ 75-78% вихователів, які включають у роботу з дітьми театралізовану діяльність та театралізовані ігри проводять їх не систематично і на неналежному рівні.

Узагальнюючи відповіді ми зробили висновки, що залишається гострою проблема методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Таким чином, навіть якщо у дитини є задатки до театрального мистецтва і немає систематичної роботи з розвитку цих задатків, то дитина, нажаль, не розвивається.

Отже, цією проблемою потрібно займатись і приділяти їй значно більше уваги.

На основі вищезгаданого ми розробили систему занять музично-драматичного гуртка (див. Додаток 2) і поставила перед собою такі завдання:

1.         Розвивати в дітей стійкий інтерес до музично-театралізованої діяльності.

2.         Удосконалювати виконавські вміння дітей у створенні художнього образу, використовуючи з цією метою ігрові, пісенні та танцювальні імпровізації.

3.         Розширювати уявлення дітей про оточуючу дійсність. Уточнювати уявлення про предмети, іграшки, декорації.

4.         Виховувати повагу до праці дорослих та дітей, дбайливе ставлення до іграшок, ляльок, костюмів, декорацій.

5.         Збагачувати і активізовувати словник дітей. Розвивати монологічну та діалогічну мову.

6.         Стимулювати бажання шукати виразні засоби для створення ігрового образу персонажу, використовуючи для цього рухи, міміку, жести, виразність інтонації.

7.         Розвивати пам’ять, мислення, уяву, увагу дітей.

8.         Виховувати гуманні почуття дітей. Розвивати прагнення бути чуйними до дорослих та дітей, виявляти увагу до їх душевного стану, радіти успіхам однолітків.

9.         Підтримувати бажання дітей брати активну участь в святах та розвагах, використовуючи вміння та навички, набуті на заняттях і в самостійній діяльності.

Розробки занять є у додатку до дипломної роботи.

Наступним етапом дослідження було діагностування театралізованих здібностей дітей.

Для проведення дослідження я взяла старшу групу С-2 дошкільного навчального закладу №5 м. Нетішина. Частина дітей в кількості 12 чоловік виявила бажання відвідувати музично-драматичний гурток “Чарівна казка” під моїм керівництвом. На початку року я провела діагностування дітей всієї групи за методикою Е. Хаака і І.Кафа.

Ця методика базується на тому, що я визначаю музичні здібності, літературне обдарування та артистичний талант кожної дитини з групи по певному тесту. Цей тест є у додатку до дипломної роботи (див. Додаток 3).

По кожному питанню тесту ставиться бал від 1 до 5, потім ділиться на кількість питань – це і є середній бал. Далі малюється графік для визначення театральних здібностей.

Для прикладу візьмемо Карпенко Софію 5-ти років з групи, яка відвідувала гурток.

Накреслимо графік, який відповідає рівню її театральних здібностей: по вертикалі зазначаємо бали, які отримала дитина за кожне питання, а по горизонталі номер питання. Потім з’єднуємо ці відмітки і отримуємо графік. Чим вище та рівніше буде лінія графіка, тим ближче рівень театральних здібностей до 1, тобто до 100%.

Отже, на цьому графіку видно рівень музичних здібностей дитини.

Аналогічні графіки креслимо і для визначення літературних і артистичних здібностей.

Літературне обдарування

Артистичний талант

Показники першого обстеження, яке було проведено в жовтні 2004 року дають змогу зробити зведений графік по театральним здібностям конкретно цієї дитини. По горизонталі зазначимо буквами здібності, а по вертикалі бали.

Отже, музичні та літературні здібності Софії К. на середньому рівні, а артистичні вище середнього.

Таку діагностику я провела з кожною дитиною групи С-2 у жовтні 2004 року.

Результати показали, що у дітей в кількості 12 чоловік, які виявили бажання відвідувати гурток музично-драматичний “Чарівна казка” на високому рівні музичні здібності у 3 дітей, тобто ≈ 25%. Літературна обдарованість на високому рівні – 4 дітей ≈ 33%. Артистично обдаровано 5 дітей ≈ 42%.

Результати показали, що в групі дітей при кількості 13 чоловік, які не виявили бажання відвідувати музично-драматичний гурток на високому рівні музичні здібності у 3 дітей, тобто ≈23%. Літературна обдарованість на високому рівні у 3 дітей ≈23%. Артистично обдаровано 3 дітей ≈23%.

За період з жовтня 2004 року по травень 2005 року з дітьми, які відвідували гурток проводилась систематична робота по розвитку творчих здібностей. Проводилась вона на основі створеної мною системи занять музично-драматичного гуртка. А в групі дітей, які не відвідували гурток така робота проводилась епізодично і несистематично.

Паралельно з цією роботою проводилось цілеспрямоване спостереження і бесіди з дітьми.

В процесі спостережень я з’ясувала, що діти-гуртківці виявляють ініціативу у спілкуванні, стали більш емоційними, активними. Вони почали краще володіти своїм тілом, своєю мімікою, збагатився їх словниковий запас.

Ці діти дуже люблять виконувати вправи на вираження емоцій, на розвиток мислення. З великим задоволенням вони одягають шапочки звірят і намагаються відобразити їх характерні риси. А ще більше вони люблять вгадувати, кого зобразила та чи інша дитина. Також діти полюбили вправи на виразність жесту.

Хочу зазначити, що всі ці вправи не виходили з самого початку, але в процесі систематичної роботи діти досягали гарних результатів і що головне – вони хотіли навчитися. Було дуже приємно спостерігати, як дитина тримає уявний апельсин лівою рукою, а правою відділяє дольку і пропонує її партнеру у грі „Апельсин”.

Розмова з дітьми-гуртківцями дозволила визначити дружні умови у колективі, не було відчуження та приниження, тільки щирість та дружні відносини.

У травні 2005 року я провела повторне діагностування дітей-гуртківців та дітей, які не відвідували гурток щодо театралізованих здібностей.

Результати показали, що у дітей-гуртківців:

–        музичні здібності на високому рівні у 6 дітей, тобто ≈50%

–        літературне обдарування у 6 дітей ≈ 50%

–        артистичний талант у 7 дітей ≈ 58%

Результати показали, що у дітей, які не відвідували гурток:

–        музичні здібності на високому рівні у 4 дітей, тобто ≈ 31 %

–        літературне обдарування у 4 дітей ≈ 31%

–        артистичний талант у 5 дітей ≈ 39%

Можна зобразити ці показники графічно: по вертикалі зазначаємо кількість дітей, по горизонталі – театральні здібності. Зробимо такий графік на жовтень 2004 року та на травень 2005 року.

Результати діагностування дітей, які відвідували гурток

Результати діагностування дітей, які не відвідували гурток

Таким чином графічні дані показують, що рівень театральних здібностей у дітей, які відвідували і не відвідували гурток дуже різняться. На початку діагностування результати майже не різнились, отже така різниця на даному етапі – результат систематичної роботи з дітьми, застосування системи занять на розвиток творчих здібностей.

Щоб проаналізувати рівень творчого розвитку дітей після впровадження в роботу з дітьми-гуртківцями системи занять пропонуємо результат у коефіцієнтному значенні (цифровому)

–          високий рівень (повністю досягнуто) – 1.00

–          середній (неповністю) – 0.80

–          нижче середнього (дуже слабкий результат) – 0.60

–          низький (не досягнуто) – 0.40

Чим більше рівень творчого розвитку відповідає віковим вимогам базового компоненту дошкільної освіти, тим ближче до 1.00 значення художньо-естетичного розвитку дитини.

Щороку необхідно здійснювати відповідну діагностику, щоб мати можливість аналізувати зміни, що відбулись або не відбулись в рівні творчого розвитку дошкільників. Зростання чи зниження показників є оцінкою роботи вихователя у художньо-естетичному напрямку дітей старшого віку.

Рівень творчого розвитку старших дошкільників, які відвідували гурток.

Фактори

–            Творче мислення – 0.80

–            Фантазія і уява – 1.00

–            Оригінальність і винахідливість – 0.80

–            Творча інтуїція – 0.80

–            Комунікативно-творчі здібності – 1.00

К тв.р =

Аналізуючи отриманий результат потрібно наголосити, що коефіцієнт творчого розвитку у групі дітей, які відвідували гурток має високі результати – 0.88.

Результат творчого розвитку старших дошкільників, які не відвідували гурток.

Фактори

–            Творче мислення – 0.60

–            Фантазія і уява – 0.80

–            Оригінальність і винахідливість – 0.80

–            Творча інтуїція – 0.60

–            Комунікативно-творчі здібності – 0.60

К тв.р =

Отже, коефіцієнт творчого розвитку дітей старшої групи, які не відвідували гурток має середній результат.

Якщо порівняти вищезгадані результати, то можна зробити висновок, що система занять має не тільки великий вплив на розвиток театральних здібностей, а є і невід’ємною частиною в роботі над розвитком творчих здібностей.

Виходячи з результатів обстеження можна зробити висновок, що система занять музично-драматичного гуртка – умова формування театральних і творчих здібностей дошкільників.

Діти, які систематично займаються мають гарний запас знань і уявлень у театралізованій діяльності, тому вони можуть вільно користуватись основними засобами виразності, не відчувають труднощів в передачі певних образів, вільно орієнтуються на сцені, легко втілюють свої думки у мовну форму, тому що мають багатий словниковий запас.

Виходячи з результатів дослідження можна визначити чинники, які зумовлюють підвищення ефективності театралізованої діяльності, як форми організації діяльності дітей:

–          необхідно підкорятися вимогам часу і використовувати нетрадиційні види театрів, враховуючи менталітет сучасного дошкільника;

–          використовувати системи вправ, тренінгів, етюдів, медитацій, імпровізацій тощо;

–          систематично використовувати театралізовані ігри у всіх видах діяльності дошкільників.

2.4. Система опосередкованого і безпосереднього керівництва музично-театралізованими іграми старших дошкільників

 Дитинство не закінчується. Воно живе в нас і з нами, як справжній надійний друг. Воно приходить нам на допомогу і в хвилини втоми, зневіри, і в хвилини, коли творча думка б’ється над складною проблемою. Велика трагедія для дорослого – назавжди втратити своє дитинство, назавжди втратити здатність бачити світ по-новому, або іншими очима. Необхідно завжди пам’ятати, що діти і дорослі разом невипадково: вони мають допомагати одне одному в цьому величезному світі.

Прийняття самостійних рішень – це необхідний крок до становлення особистості. Дорослі іноді підштовхують дітей, примушуючи щось робити, не беручи до уваги їхніх бажань, потреб. І чим більше дорослі виявляють активність у керуванні життям дітей, тим пасивнішими стають діти.

Потрібно намагатися організовувати діяльність і гру дітей так, щоб у них, з одного боку, була можливість вибору, а з іншого – виникало відчуття різноманіття й новизни. якщо дорослим вдасться ненав’язливо впорядкувати ігрову сторону життя дитини, це вплине на формування її мислення, навичок, творчих здібностей.

Вихователі – це шукачі скарбів. Творчий підхід, творче заняття, творчі ігри – це не просто словосполучення, це той талант, який є в кожного вихователя. Вихователі повинні пам’ятати основну виховну мету – привчати дітей ставитись дружно один до одного, допомагати і радитись з думкою колективу.

Щоб досягти цієї мети необхідно створювати відповідні умови для керівництва музично-театралізованими іграми. Якщо драматизація і інсценування відбувається під керівництвом досвідченого педагога, діти можуть швидше і глибше засвоїти певне уявлення про чуйне, гуманне відношення один до одного, дотримуватись певних моральних засад у житті. Отже, керівництво музично-театралізованими іграми має велике значення у проведенні гри.

Існує опосередковане і безпосереднє керівництво театралізованими іграми.

Опосередковане керівництво – це система заходів, за допомогою яких діти засвоюють текст, ідею твору, характер персонажів та особливості їх взаємовідносин.

1.         Читання літературного твору.

2.         Обговорення.

3.         Переказування твору дітьми.

4.         Перегляд діафільму.

5.         Переказування або придумування твору за картинками.

6.         Переказування твору за ролями.

7.         Обговорення моральної поведінки героїв.

8.         Вправляння дітей в передачі характеру персонажу через міміку, жести, рухи, позу, ходу.

9.         Виготовлення атрибутів до гри.

Безпосереднє керівництво – це керівництво грою, що вже розпочалася.

Безпосереднє керівництво передбачає три етапи:

Таким чином вихователь повинен перш за все правильно керувати музично-театралізованими іграми. Вихователь повинен підбирати змістовні і різноманітні теми для гри; необхідне щоденне включення театралізованих ігор у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними для дітей як і сюжетно-рольові ігри.

Діти повинні бути активними учасниками на всіх етапах підготовки і проведення ігор. Необхідно слідкувати за співдружністю дітей між собою та з дорослими на всіх етапах організації музично-театралізованої гри.

ВИСНОВОК

Реформування системи освіти, її концептуальних, організаційних основ у контексті соціально-економічних перетворень, які відбуваються в Україні, не мисляться без виховання і розвитку творчої особистості, її загально-естетичної культури.

Тематика і зміст музично-театралізованих ігор мають моральну направленість, формують смак дитини, приносять величезну користь для духовного виховання, сприяють творчому розвитку.

Отже, їх значення важко переоцінити. Але, на жаль, питанню місця музично-театралізованої діяльності, їх впливу на естетичний розвиток дитини, приділяють недостатньо уваги. В зв’язку з актуальністю даної проблеми, я визначила тему свого дослідження, його гіпотезу та мету. В залежності з метою, об’єктом та предметом дослідження визначила завдання і досягла певних результатів.

По-перше, я з’ясувала суть музично-театралізованих ігор, вимоги щодо їх організації, визначила методи керівництва. По-друге, упорядкувала систему занять з метою розвитку театральних та творчих здібностей дітей. По-третє, розробила методичні рекомендації до організації театралізованих ігор (див. Додаток 4).

Проведені дослідження дають підставу стверджувати

–          музично-театралізована діяльність має велике значення для всебічного розвитку дитини;

–          цією всебічною проблемою потрібно займатися задля підвищення рівня музично-естетичної культури;

–          результати обстеження показали, що систематична робота з даного питання необхідна, тому що рівень театрального і творчого розвитку дітей значно покращився після її впровадження  у роботу.

Отже, у процесі проведення дослідження можна сказати, що наша гіпотеза підтвердилася, тому що по отриманим результатам ми бачимо, що використання системи занять – умова формування театральних і творчих здібностей дошкільників, щоб підготувати дітей до показу вистави потрібна систематична підготовка.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1.         Аматьєва О.П. З дитячого садка – в актори // Дитячий садок. – 2004. -№24. – С.2-6.

2.         Артемова Л.В., Театрализованные игры дошкольников: Кн. для воспитателя дет.сада. – М.: Просвещение, 1991. – 127 с.

3.         Бєлкіна Є., Науменко т.. Світ мистецтва і дитина // Дошкільне виховання. – 2000. - №1. – С.4-5.

4.         Бурова А. Гра у театр за педагогікою Монтессорі // Дошкільне виховання. – 1999. - №5. – С.6-8.

5.         Ветлугина Н.А. Эстетическое воспитание в детском саду: Пособие для воспитателей детского сада. – 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1985. – 207 с., ил.

6.         Ветлугина Н.А., Островская Л.Ф. Эстетическое воспитание в детском саду. – М.: Просвещение, 1963. – 175 с.

7.         Ветлугіна Н.А. Система естетичного виховання в дитячому садку. – К.: Радянська школа, 1977. – 256 с., ил.

8.         Гаврилюк С. Театр і казка // Дошкільне виховання. – 2003. - №5. – С.23.

9.         Грицюк Л.А., Каратаєва М.І., Малинич Л.М.. Театралізована діяльність дітей дошкільного віку. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 1998. – 56 с.

10.      Долинна О., НизковськаО. Гурткова робота // Дошкільне виховання. – 2004. - №8. – С.8-9.

11.      Долинна О., Копєйкіна О., Низковська О. Розвивати творчу особистість // Дошкільне виховання. – 2003. - №7. – С.3-6.

12.      Дошкольная педагогика: Учеб. пособие для учащихся пед. училищ по спец. №2010 «Воспитание в дошкольных учреждениях» и № 2002 «Дошкольное воспитание»// Под ред. Ядэшко В.И., Сохина Ф.А. – М.: Просвещение, 1978. – 416 с.

13.      Дудова Т. Сюжетно-рольова гра – школа життя// Дошкільне виховання. – 2003. -№8. – С.7-9.

14.      Кононко О.Л. КОМЕНТАР до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посіб. – К.: Ред.журн. „Дошкільне виховання”, 2003. – 243с.

15.      Мельничук М. Формування духовних цінностей у дошкільнят//Дошкільне виховання. – 2000. - №4. – С.10-11.

16.      Науменко С.І. Музично-естетичне виховання дошкільнят. – Київ: „Магістр – S”, 1996. – 96 с.

17.      Паламарчук Н. Наш маленький театр//Дошкільне виховання. – 1989. - №3. С.4-5.

18.      Петрова Т.И., Сергеева Е.Л., Петрова Е.С. Підготовка и проведение театрализованых игр в детском саду: Разработки занятий для всех возрастных групп с методическими рекомендациями. – М.: Школьная Пресса, 2003. – 128 с.

19.      Плохій З.П. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. – 2-ге вид. – Київ, 1999. – 286с.

20.      Програма розвитку дитини дошкільного віку//Наук. кер. О.Л.Кононко. – К.: Світич, 2004. -149 с.

21.      Проскура О.В., Кочина Л.П., Кузьменко В.У.. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. –  2-ге вид. – К.: Богдана, 2003. – 327с.

22.      Сорокина Н.Ф. Играем в кукольный театр: Программа „Театр – творчество – дети”. – 4-е изд., испр.  доп. – М.: АРКТИ, 2004. – 208 с.

23.      Суріна Н. Ігри на розвиток творчої уяви//Дошкільне виховання. – 2000. - №1. – С.4-5.

24.      Сухомлинський В.А. Сердце отдаю детям. – 2-е изд., – К.: „Радянська школа”, 1971. – 243 с.

25.      Фадєєва Т.Розвиток уяви дитини – умова її продуктивного учіння // Дошкільне виховання. – 2005. - №2. – С.6-8.

26.      Штанько И.В. Театрализованные игры дошкольников //Детский сад от А до Я. – 2003. -№6. – С.71-75.

ДОДАТКИ

Конспект заняття № 1

Тема: “Радість”.

Конспект заняття № 2

Тема: “Горе”

Конспект заняття № 3

Тема: “Гнів”.

Конспект заняття № 4

Тема: “Страх”

Конспект заняття № 5

Тема: “Здивування”

Конспект заняття №6

Тема: “Людські емоції та їх поєднання.”

Конспект заняття №7

Тема: “Емоції на прикладі героїв казок”

Конспект заняття №8

Тема: “Діти і осінь”

Конспект заняття №9

Тема: “Вчимо наш ротик говорити правильно”

Конспект заняття №10

Тема: “Вчимо наш ротик говорити правильно”.

Конспект заняття № 11

 Тема: ” Подорож у зоопарк”.

Конспект заняття № 12

Тема: “Подорож у зоопарк”

Конспект заняття № 13

Тема: “В гостях у дідуся-Лісовичка”

Конспект заняття № 14

Тема: “Світ навколо тебе”.

Конспект заняття № 15

Тема: “Граючись навчаємось”.

Конспект заняття № 16

Тема: “Подорож до Антарктиди”.

Конспект заняття № 17

Тема: “Зимові розваги”.

Конспект заняття № 18

Тема: “Давайте веселитись”.

Конспект заняття № 19

Тема: Ознайомлення з твором К. Ушинського „Умій почекати”.

Мета:     – створювати позитивний емоційний настрій;

–          розвивати логіку, творче мислення;

–          розвивати імітаційні навички;

–          розвивати фантазію

–          спонукати дітей до імпровізації.

Хід заняття:

Діти сідають навколо керівника, який дивиться у вікно і схвильовано каже:

– Ой, діти, сонечко ховається, і казка не починається. Давайте попросимо сонечко, щоб не хова­лося. Простягніть руки до нього і промовте:

                                  Сонце, сонце, не ховайся!

                                  Люба казка, починайся!

Керівник показує дітям клубок.

– Котився клубочок згори на долину.

І, гляньте, вкотився до нас у гостину.

В клубочку тім казка для діточок наших

Назара і Ані, Валі і Маші.

„Умій почекати” К. Ушинський.

Жили собі брат і сестра – півник та курочка.

Побіг півник у садок та й почав клювати зеленісіньку смородину, а курочка й каже йому:

– Не їж, півнику! Почекай, поки смородина достигне.

Півник не послухався, клював та й клював і наклювався так, що насилу додому дійшов.

– Ох! – кричить півник. – Лишенько моє! Боляче мені, сестричко, боляче!

Напоїла курочка півника м’ятою, приклала гірчичник, – і пройшло.

Видужав півник і пішов у поле; бігав, стрибав, зогрівся, спітнів і побіг до ручаю пити холодну воду; а курочка йому гукає:

– Не пий, братику, почекай, поки прохолонеш!

Не послухався півник, напився холодної води, – і тут почала його трусити лихома­нка; насилу курочка додому його довела.

Побігла курочка до лікаря, прописав лікар півникові гірких ліків, і довго пролежав півник у ліж­кові.

Поки хворів півник, вже й зима настала. Видужав півник і бачить, що річка льодом укрилася.

Схотілося півникові на ковзанах поковзатись; а курочка й каже йому:

– Ой, почекай, півнику! Дай річці зовсім замерзнути, тепер ще лід дуже тонкий, втопишся.

Не послухався півник сестри: покотився по льоду; лід проломився, а півник – шу­бовсть у воду! Тільки того півника й бачили.

Під час читання розповіді  керівник демонструє ілюстрації до неї.

Далі діти виконують наступні вправи:

1.         Під музичний супровід імітувати рухи та голос півника та курочки.

2.         „Ку – ку – рі –ку” та „ко – ко – ко” вимовляти: радісно, сумно, з подивом, зля­кано, тихо, го­лосно, сердито, м’яко.

3.         „Бій двох півників” під музичний супровід, галасуючи як півні, стрибати на од­ній нозі. Руки за спиною. Намагатись плечем виштовхати суперника за коло.

4.         Попросити півника від імені курочки бути слухняним: ніжно, голосно, тихо, се­рдито, нака­зуючи, просячи, тощо...

5.         Пофантазувати і вигадати інше продовження історії.

Конспект заняття № 20

Тема: “Вчимося говорити правильно”.

Мета: – вчити дітей чітко вимовляти слова чистомовок, змінюючи інтонацію;

–  вчити поєднувати рухи та мову;

–  розвивати уяву, пантомімічні навички;

–  спонукати до активної участі у театралізованій грі.

Хід заняття:

–  Щоб гарно розмовляти, потрібно чітко вимовляти.

Діти промовляють чистомовку, по черзі потім всі разом.

Ра-ра-ра – багато у бобра добра.

Ру-ру-ру – шкода бобру

Ро-ро-ро – своє добро

Рі-рі-рі – віддавати дітворі.

Ри-ри-ри – Ось такі бобри!

Са-са-са – у лісі лисенька - краса.

Су-су-су – має довгу косу,

Сі-сі-сі – очі карії розкосі,

Со-со-со – хвостик, ніби колесо.

Си-си-си – стрункі ніжки у ліси.

Театралізована гра „Загадки без слів”.

Діти діляться на дві підгрупи.

Керівник  з першою групою дітей сідають на модулі і розглядають ілюстрації до загадок без слів. Діти обирають картинки, які можуть загадати, не промовляючи ні слова. Друга підгрупа в цей час розташовується в іншій частині залу.

Діти першої підгрупи без слів за допомогою міміки та жестів зображують, на­приклад: вітер, море, струмочок, чайник (якщо важко то: кішку, собаку, що гавкає, мишеня, тощо...). Діти другої підгрупи вгадують. Потім загадує друга підгрупа, а відгадує – перша.

Гра „Пограємось – вгадаємо”.

Діти сідають навколо керівника, який загадує і показує пантомімічні загадки.

– Поважно по двору ходив з гострим дзьобом крокодил,

Головою він хитав, дуже голосно бурчав.

У дворі всіма керує. Найсильнішим бути звик!

Нумо, діти, відгадали? Це справжнісінький...Індик.

(Вмикається музика. Діти, зображуючи індика, ходять по всьому залу, високо піднімаючи ноги, прижавши руки до тулуба, вимовляючи звуки – гль-гль-гль, тря­суть головою, гуляючи в цей час язиком в роті).

– Тут почав індик гарчати, і на всіх людей кидатись. Розгубився я і втік, це вже зовсім не індик. Хто ж це, діти?

(Діти під музику зображують собак: гавкають, гарчать, бігають на „чоти­рьох” та „махають хвостом”).

– Хто з хвостиком і з вушками,

в кого лапки з подушками?

Як ступа, ніхто не чує,

Тихо крадучись полює.

І маленькі сірі мишки

Утікають геть від...кішки.

(Під музичний супровід діти зображують кішку: вони пересуваються на „чо­тирьох” плавно, нявкають, муркочуть, „вмиваються” лапкою, шиплять, фирка­ють, „показують кігтики”.

– Ви все правильно вгадали, гарну кішку показали.

А тепер давайте ми в ліс поїдемо по гриби.

(Діти розсаджуються в уявну машину і вимовляючи різноманітні звуки, іміту­ють рух на машині).

– Приїхали! Виходьте!

Подивіться-но, малята, тут лисички, там маслюки.

Нумо всі часу не гайте, в кошик їх мерщій складайте.

(Діти розходяться по залу („по лісу”) і збирають „гриби”(муляжі)).

– Так старанно ми збирали – кошики важкими стали

На галявині присіли, трішечки всі відпочили.

У машину всі сідайте і додому вирушайте.

(Діти сідають в уявну машину і „їдуть” додому).

Конспект заняття № 21

Тема: “Подорож у країну Фантазію”.

Мета: – спонукати дітей до активної участі у театралізованих іграх;

–  розвивати фантазію, уяву, пантомімічні навички;

–  розвивати здібності працювати з уявними предметами;

–  розвивати творчу ініціативу.

Хід заняття:

Керівник: – Діти, сьогодні ми з вами вирушимо у подорож до країни Фанта­зії, де нас чекають багато друзів і цікавих ігор. Давайте сядемо у поїзд і по­їдемо.

“Діти “їдуть” по колу, імітуючи рухи поїзда і промовляючи: “Чух-чух-чух”.)

– Поїзд прибув на зупинку “Іграшкову”. Виходьте і подивіться, яка гарна га­ля­вина. Погляньте, нас хтось зустрічає. (На великих квітах сидять качечка, жа­бка, кошеня, мавпочка). Чомусь іграшки дуже сумні. Давайте ми їх розве­се­лимо і затанцюємо для них таночок.

–  Всі ви знаєте „Таночок каченят”. З нього ми і почнемо.

„Таночок каченят”.

  – А спробуйте на цю ж мелодію вигадати:

1. Таночок маленьких кошенят.

2. Таночок жабенят.

3. Таночок мавпенят.

Керівник: – Дуже гарні таночки ми затанцювали, але нам треба їхати далі. До побачення!

(Діти “їдуть” далі).

Керівник: – Наступна зупинка “Овочева”. На цій зупинці готують дуже смачні страви. Давайте і ми приготуємо смачний суп.

Гра на імітацію рухів „Як ми варили суп”.

Правою рукою ми чистимо картоплю, шкурку знімаємо з неї помаленьку.

Тримаємо картоплю лівою рукою, картоплю крутимо і старанно миємо.

Ножем проводимо по серединці, розрізаємо картоплинку на дві половинки.

Правою рукою ножика тримаємо і кришимо картоплю на шматочки.

Ну, а тепер вмикаємо плиту, сиплемо в каструлю картоплю з тарілки.

Чисто миємо моркву та цибулю, стряхну водицю з утомлених рук.

Мілко наріжу цибулю і моркву, в жменьку зберу, виходить спритно.

Теплою водичкою жменьку рису помию, висиплю в каструлю рис лівою ру­кою.

Правою рукою візьму ополоника, перемішаю крупу і картоплю.

Кришку візьму я лівою рукою, щільно каструлю я кришкою накрию.

Вариться супчик, булькає й кипить. Пахне так смачно! Каструлька пихкає.

–  Ось, супчик готовий. „Пригощайте” один одного! (Вмикається україн­ська народна музика). Діти і дорослі уявними ополониками розливають суп в уявні тарілки і „їдять”.

–  Підкріпилися? А тепер кожен вимиє за собою тарілку.

Діти відкривають уявний кран, миють тарілки, ложки, закривають воду, ви­тирають руки.

Керівник: – Вирушаємо далі. Нас чекає ще одна зупинка.

(Діти “їдуть” далі і опиняються перед плакатом, на якому перекреслені губи).

– Погляньте, діти, яка загадкова зупинка. На цій станції не можна говорити, а спі­лкуватись нам все ж таки потрібно.

Мімічна гра „Передавалки”

1.            Передай посмішку сусіду (по колу).

2.            Передай „сердилку” (сердитий вираз обличчя).

3.            Передай оплески (оплески можуть бути різними – об стіл, обома доло­нями, однією долонькою об стіл, об коліна, комбіновані оплески: плеск над столом і два об стіл). Ускладнення – оплески можуть передавати ри­т­мічний малюнок.

4.            Передай „переляк”.

5.            Передай „страшилку”.

6.            Передай „смішинку”.

7.            Передай вітання.

8.            Передай прощання.

Конспект заняття № 22

Тема: “Театралізована вікторина”.

Мета: – викликати радісний емоційний настрій;

–             розвивати пантомімічні навички, уяву, логічне мислення, ініціативу;

–             виховувати доброзичливе ставлення один до одного, партнерські якості.

Хід заняття:

На театралізованій вікторині присутні діти всієї групи, батьки, які “Оціню­ють” виступи двох команд.

Керівник: – Сьогодні я пропоную вам трішки погратися і порозважатися.

Діти діляться на дві групи. Завдання виконуються в формі змагання.

Завдання 1

Керівник задає рими по черзі кожній групі дітей.

Зайчик – побігайчик, по стрибайчик...

Кішка – мишка, ніжка, ...

Завдання 2

Гра – пантоміма „Ніс, умийся!”

Керівник промовляє слова вірша, кожна з команд імітує рухи.

Кран, відкривайся! Ніс, умивайся!

Мийтесь відразу очка обидва!

Мийтесь, вушка, мийся, шийка!

Шийка, майся гарненько!

Мийся, мийся, обливайся!

Болото, змивайся, бруд змивайся!

Завдання 3

Звучить знайома пісенька „Жили у бабусі”. Дітям пропонується:

1.           Проплескати або простукати ритм цієї пісні;

2.           Просміятися (ха-ха-ха) знайому мелодію.

Розігрування ситуації „Не хочу манної каші!”

З кожної команди по одній дитині. Одна з них буде мамою або татом, інша – дитиною. Мама або тато повинні настояти на тому, щоб дитина їла манну кашу (геркулес, гречку...), приводячи різні доводи. А дитина цю страву терпіти не може. Нехай діти спробують розі­грати два варіанти розмови. В одному випадку дитина капризує, чим дратує батьків. В ін­шому випадку говорить настільки ввічливо і м’яко, що батьки їй поступаються.

Цю ж ситуацію можна розіграти з іншими персонажами, наприклад: мама-го­робець і мале­нький горобчик, але з умовою, що спілкуватися вони повинні тільки цвірінькаючи; кішка і кошеня – нявкаючи; жабка і жабеня – кумкаючи.

Пантоміма „Ранковий туалет”

Керівник говорить, а діти виконують.

Керівник:    – Уявіть собі, що ви лижете у ліжку. Та треба вставати, потягнулися, 

                          Позіхнули, почухали потилицю. Як не хочеться вставати! Але –

                          Підйом!

Ідете в ванну. Чистите зуби, вмиваєтесь, розчісуєтесь, одягаєтесь. Ідете сні­дати. Фу, знову каша! Але їсти треба. Їсте без задоволення. Але вам дають цу­керку. Ура! Ви розгортаєте її і кладете за щоку. Так, а обгортка де? Правильно, кидаєте її в смітник. І швиденько на ву­лицю!

Підведення підсумків вікторини. Надається слово батькам, які діляться своїми враженнями від побаченого.

Конспект заняття № 23

Тема: “Прийди, прийди, весно красна!”

Конспект заняття № 24

Тема: “Ми вміємо перевтілюватися”

Конспект заняття № 25

Тема: “У нас в гостях Чарівник!”

Конспект заняття № 26

Тема: „Підсумкове заняття”

Запросити на святкове останнє заняття дітей з всієї групи. Привітати гуртківців та присвоїти їм звання “Народні артисти ДНЗ№ 5” з врученням пам’ятних дипломів та свідоцтв “Про проходження курсу акторської майстерності”. Провести концертну програму за бажанням дітей.

Визначення театральних здібностей

за методикою Де Хаака та Кафа

 Музичні здібності

1)        Дуже швидко і легко сприймає нові мелодії.

2)        Добре співає.

3)        Вносить в пісню свою енергію, почуття.

4)        Любить музичні записи.

5)        Любить співати разом з іншими.

6)        Складає власні пісні.

7)        Грає на музичних інструментах.

Літературне обдарування

1)        Легко будує свою розповідь.

2)        Додає щось нове коли розповідає про щось.

3)        Розповідаючи вміє дотримуватись сюжету.

4)        Вміє добирати слова, які передають стан героя.

5)        Любить писати вірші, оповідання.

6)        Зображує своїх героїв живими, передає почуття.

Артистичний талант

1)        Легко входить в роль.

2)        Цікавиться грою акторів.

3)        Передає почуття через міміку, жести, рухи.

По кожному питанню ставиться оцінка від 1 до 5, потім сума балів ділиться на кількість питань – це і є середній бал. Далі малюється графік для визначення рівня здібностей.

Методичні рекомендації до організації

музично-театралізованих ігор.

Музично-театралізована діяльність має велике значення для всебічного виховання дітей: розвиває художній смак, творчу самостійність, формує почуття колективізму, розвиває пам’ять, увагу, мислення, уяву, сприймання дітей.

Час для цієї діяльності потрібно відводити окремо від занять: в ІІ половину дня в групі або на прогулянках в теплу пору року (що ускладнює використання музичного супроводу).

Музично-театралізовані ігри включають:

–            дії з ляльковими персонажами (сюжетними і образними іграшками, пальчиковими, бі-ба-бо, плоскими фігурами);

–            безпосередні дії дітей по ролям;

–            літературну діяльність (проявляється у вигляді діалогів і монологів від особи персонажів літературних творів, перемежовуючись поясненнями від автора);

–            образотворчу діяльність – носить характер просторо-образотворчої, оформлювальної: діти створюють мальовані або аплікативні декорації, костюми персонажів;

–            музичну – виконання знайомих пісень від особи персонажів, авторських характерних пісень до музично-театралізованих ігор, пісень-імпровізацій, пісень та мелодій створених самими дітьми.

Керівництво театрально-ігровою діяльністю потребує від вихователя вміння будувати роботу в системі, підбирати матеріали змістовні, ставити і вирішувати педагогічні задачі, мета яких – формувати творчі та театральні здібності дітей.

Вихователь повинен допомагати дітям організовувати діяльність – об’єднуватись в невеличкі творчі групи, разом готувати, оформляти і програвати від початку до кінця літературні твори.

Музично-театралізовані ігри повинні плануватися музичними керівниками два рази на тиждень в кожній віковій групі, починаючи від першої молодшої. Відповідно до віку враховуючи складність, завдання, репертуар тощо.

Театралізовані ігри потрібно планувати кожен день в самостійній ігровій діяльності. Однак, для того, щоб діти  середньої групи могли грати самі, ще в молодшій групі потрібно приділяти увагу самостійній художній діяльності, вчити розігрувати за допомогою вихователя знайомі народні казки, народні пісеньки, потішки, невеличкі сценки, використовуючи іграшки і плоскі фігурки, пальчиковий театр.

Все це допоможе підготувати дітей до активної участі в театралізованих іграх і є чудовим засобом підвищення емоційного тонусу малюків, розвиватиме їх спілкування, прагнення приймати активну участь в спільних задумках. Для цього добре підійдуть ігри-потішки, забавки, примовки, скоромовки, в яких діти вчаться співставляти слова і рухи, виконувати заданий ритмічний малюнок.

Ігри з використанням пальців можна оживити, зробивши голівки хлопчиків і дівчаток. Їх малюють або вирізають із старих книжок і журналів, наклеюють на картон чи марлю, а ззаду пришивають резинку по розміру пальця. За допомогою таких іграшок вихователь може обіграти ряд віршів і потішок.

Наприклад, „Дружна сім’я”:

Оцей пальчик – дідусь,     (1)

Оцей пальчик – бабуся,    (2)

Оцей пальчик – тато,         (3)

Оцей пальчик – мама,        (4)

А цей пальчик – я,              (5)

От і вся моя сім’я.               (6)

Пояснення до гри: Дорослий пропонує дітям стулити долоні. На слова потішки пальці рук, починаючи з великого, торкаються один до одного, немовби вітаються (1-5). На останній рядок пальці стискаються в „замок” (6).

В підведенні дітей до театралізованих ігор велике значення має обігрування малих літературних форм: авторських віршів (Барто, Маршака інш.). в цьому випадку педагог сам читає літературний твір, а діти копіюють дії героїв. Подібні ігри доступні навіть вихованцям першої молодшої групи.

Так, наприклад, при розучуванні з дітьми потішки „Кішки дім” вихователь, прочитавши твір 2-3 рази, робить із стільчиків дім для кицьки і пропонує малюкам діяти відповідно до тексту. При цьому попередньо розподіливши ролі.

Вже в молодшій групі при обігруванні потішок доцільно пропонувати дітям іграшки: козлика, ляльку, дерево з плоского театру. Таке обігрування дуже близьке до театральних ігор. Глядачами можуть бути однолітки або ляльки.

В середній групі, коли діти набувають деякого досвіду, театралізовані ігри виступають як один з видів творчих ігор. Вони дають можливість виконувати літературні твори, які сподобались дітям за допомогою слів, міміки, жестів, передавати різні образи. Все це збагачує словниковий запас, розвиває пам’ять, вміння діяти відповідно до задуму.

Пропонуючи дітям театралізовані ігри, педагог повинен чітко передбачати весь хід діяльності. Головна і необхідна умова – використовувати добре знайомі дітям твори, тобто ті, які відповідають програмі передуючих по віку груп. Доцільно вибирати невеликі твори.

При доборі музичного матеріалу теж потрібно бути дуже обережними. Музика повинна бути яскравою, легкою, зрозумілою дітям залежно від вікових можливостей дітей. Пісенний матеріал повинен відповідати співацьким можливостям дітей, їх природному діапазону.

Підготовка до музично-театралізованих ігор потребує правильного керівництва. Вихователь пропонує пограти в „казку”, при чому діти повинні самі вибирати одну з двох, трьох назв творів.

Для обігрування більш складних творів доцільно підібрати ілюстрації, грамзапис. Це допоможе дітям скласти більш чіткі уявлення про героїв творів, їх характерні особливості. Вибраний літературний твір вихователь читає дітям з установкою послідуючого його обігрування з будь-якими іграшками.

Після читання педагог задає питання, які допоможуть виявити послідовність дій, пригадати характерні риси персонажів. Якщо твір великий – його слід готувати по частинам.

Потрібно намагатися відвести дітей від театру, в якому ролі дитині диктують, де її примушують приймати заучені пози, рабськи повторюючи рухи, зазубрювати репліки т.д. Удавану радість дітей в подібних виставах ми, дорослі, створюємо самі, хвилюємо і нервуємо їх своїм збудженням, і майже завжди удавана самостійність в проведенні ролі дитиною настільки нашпигована дорослими, що вся справа у більшості випадків рівносильна самообману. Замість здорової радості йдуть нудні репетиції, а за ними і сама вистава, яка дає масу суто нервових переживань. Такі вистави лише за назвою театр, а по суті вони позбавлені найголовнішого, без чого театр не може існувати, – творчості.

Використовуючи під час роботи над музично-театралізованими іграми імпровізацію, ми тим самим відходимо від рутинної праці, від зубріння, від необхідності заучувати репліки, пози, рухи. Одноманітність вбиває бажання грати в театр, робить це заняття безрадісними і нецікавим. Діти швидко втомлюються, їх увага розсіюється. Вони не можуть в силу свого віку довго зосереджуватись на чомусь одному. Творчий підхід до роботи з малюками дає можливість розвивати одночасно їх всіх, незалежно від рівня підготовленості.

Потрібно уникати призначення на ведучі ролі одних і тих же дітей. Вважаючи що кожна дитина талановита від природи, потрібно намагатися кожному допомогти розкрити свої здібності. Перед тим, як обрати роль, потрібно дати дитині можливість спробувати себе у всіх інших, таким чином дитина свідомо визначить ту, яка йому ближче.

Використовуючи в роботі з дітьми театралізовані ігри потрібно базуватися на уявленнях видатного російського психолога Л.С. Виготського: „Не варто забувати, що основний закон дитячої творчості заключається в тому, що цінність його варто бачити не в результаті, а в продукті творчості, важливо те, що вони створюють, творять, вправляються в творчій уяві та її втіленні”.

Займаючись з дітьми театром, потрібно ставити перед собою мету – зробити життя наших вихованців цікавим і змістовним, наповнити її яскравими враженнями, цікавими справами, радістю творчості. Потрібно прагнути до того, щоб навички, отримані в музично-театралізованих та театралізованих іграх, діти змогли використовувати в повсякденному житті.