Курсовая работа: Червона книга та Реліктові рослини Кам’янець-Подільського ботанічного саду
Вступ. 2
Розділ І. Теоретична частина. 5
1.1 Загальна характеристика рослинних ресурсів України. 5
1.2 Види рослин занесені до Червоної книги. 7
Розділ ІІ. Практична частина. 10
2.1 Характеристика реліктових видів рослин Кам’янець-Подільського ботанічного саду. 10
2.2 Використання знань про реліктові види рослин на уроках біології 15
Фрагмент уроку з біології за 6 клас. 15
Фрагмент уроку із загальної біології за 11 клас. 17
Фрагмент уроку з біології за 6 клас. 20
Фрагмент уроку з біології за 6 клас. 22
Фрагмент уроку з біології за 6 клас. 24
Висновки. 27
Список використаної літератури. 29
Вступ
Актуальність дослідження. Охоронна навколишнього середовища і природних багатств – наукова проблема глобального значення. У нашій країні створено всі умови для конкретної і плодотворної роботи по охороні таких природних багатств як рослини, зокрема пам’ятки природи. Такими пам’ятками є реліктові види рослин, що збереглися і продовжують свій історичний розвиток з минулих епох нашої планети. З питань, пов’язаних з охороною, використанням та відтворенням реліктових видів рослин повинні сприяти громадяни, міністерства, відомства кожної держави для здійснення відповідних заходів. У різних місцях України збереглися такі окремі віковічні поодинокі рослини-релікти які становлять велику наукову, історико-культурну цінність. На сьогоднішній день вони є актуальним питанням по необхідності їхньої охорони, збереження, відновлення [1].
У законі України "Про рослинний світ" в статті 25 говориться про те, що охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об’єктів рослинного світу, охорон умов їх місце зростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, невиснажливе використання [2].
Разом с усіма ботанічними силами науки, ботанічні сади мають забезпечити збереження світової біологічної спадщини. Ось чому дендрарії, декоративні та просвітницькі парки перетворюються на дуже важливі центри збагачення біорізноманітності та розширення ареалу таксонів, які слід будь-що зберегти. Усі види, які зникли чи майже зникли мають культивуватися паркознавцями і садівниками усіх країн світу. Я цілком згідна з тими ботаніками, які вважають, що зберегти розмножені в культурі рослини рідкісних видів, нехай і не найкращими методами – це значно ліпше, ніж повністю їх втратити.
Необхідно підкреслити, що збереження видів природної флори сьогодні є одним із найважливіших напрямків діяльності ботанічних садів як структур глибоко компетентних і відповідальних за майбутнє рослинного світу. Особливо їм слід подбати, на мою думку, про представників реліктових видів. Разом із відповідальними діями заповідників це дасть змогу істотно знизити антропогенний тиск на їхні природні популяції.
Міжнародна конвенція про біологічну різноманітність ставить перед ботанічними садами завдання з розвитку систематики, флористики, моніторингу флори і рослинності на територіях, що охороняються. А ще передбачає розширення наукових досліджень з рекультивації техногенних ландшафтів, реабілітації та відновлення деградуючих екосистем і видів яким загрожує зникнення. При цьому особлива увага звертається на введення в культуру нових видів корисних рослин. Великі надії покладаються на ботанічні сади, дендрарії і парки, які мають прекрасні колекції живих рослин, у пропаганді й популяризації знань про рослинний світ у біосфері, ноосфері, про необхідність збереження і шляхи раціонального використання рослинних ресурсів.
Отже, вже чітко сформувалося переконання спеціалістів щодо діяльності зі збереження різноманітності рослинного світу, як пріоритетного завдання нашого суспільства [3].
У ряді випадків реліктові рослини є композиційною основою при створенні культурних краєвидів, дорогоцінною окрасою курортних зон і часто найціннішою частиною зелених зон, які створюються навколо міст і селищ. Отже, їх виявлення, реєстрація, взяття під охорону – важливий державний обов’язок усіх громадян.
Мета роботи – вивчити видовий склад реліктових видів Кам’янець-Подільського ботанічного саду та довести необхідність використання знань про них на уроках біології в загальноосвітній школі.
Завдання досліджень.
Ознайомитись з історією створення Кам’янець-Подільського ботанічного саду, видовим різноманіттям рослин.
Розкрити видове різноманіття та ботанічну характеристику реліктових видів рослин Кам’янець-Подільського ботанічного саду.
Розробити фрагменти уроків з біології з використанням особливостей реліктових видів.
Об’єкт дослідження – реліктові види рослин Кам’янець-Подільського ботанічного саду.
Предмет досліджень – дослідження видового різноманіття, морфології, вжитих та необхідних заходів охорони реліктових видів рослин Кам’янець-Подільського ботанічного саду з метою використання в навчальному процесі.
Робоча гіпотеза. Необхідність знань про реліктові види у навчальному процесі – важлива умова організації змістовної діяльності учнів спрямованої на вирішення завдань ознайомлення учнів з видовим різноманіттям рослин занесених до Червоної книги. Це дозволяє формувати реалістичне уявлення про представників флори через забезпечення безпосереднього контакту дітей з ними. Саме в процесі спостережень за розвитком рослин створюється можливість для формування системних знань. Реліктові види можуть існувати при наявності відповідних умов – світла, тепла, вологи, поживного ґрунту. Особлива роль реліктових видів рослин у розвитку пізнавальних інтересів і спостережливості учнів, оскільки тут можна проводити фенологічні спостереження, здійснювати довгострокові спостереження за їх ростом та розвитком, вивчати вплив різних факторів.
Вчитель має змогу здійснювати екологічне виховання – формувати знання про залежності у природі, причини збіднення флори, необхідність збереження, відновлення і охорони рідкісних, зникаючих і реліктових видів рослин, формує гуманне, дбайливе ставлення до природи.
Реліктові види мають важливе лікарське, естетичне значення та інше.
Методи дослідження.
Науковий, аналітичний.
Розділ І. Теоретична частина
1.1 Загальна характеристика рослинних ресурсів України
Територія України за А.Л. Тахтаджяном, входить до Циркумбулярної, а також частково (Південний берег Криму) до Середземноморської областей Бореального підцарства Голарктичного флористичного царства і має характерну для названих регіонів рослинність.
Рослинний світ та його географія в Україні порівняно вивчені. Ця країна характеризується великою різноманітністю флори. З 300-350 тис. видів вищих рослин Земної кулі, наприклад в Україні налічується понад 25 тис., у тому числі водоростей – близько 4,5 тис., грибів і слизовиків – понад 15 тис., лишайників – більше ніж 1 тис., мохоподібних – майже 800 і судинних рослин – понад 6,5 тис. видів.
Про багатство і високу видову насиченість рослинного світу на одиницю площі України свідчать такі зіставлення. Природна флора судинних рослин в Україні налічує 4523 видів, на один рік припадає 4,45 видів.
Найбагатшими за видовим складом є родини айстрових, злакових, бобових, трояндових, губоцвітих, хрестоцвітих, гвоздикових. У країні росте близько 80 видів дерев, 280 чагарників, 985 однорічних трав’янистих рослин, з вищих рослин 600 видів є ендемічними; майже стільки ж рідкісних і зникаючих видів. Понад 150 видів рослин занесено до першого видання Червоної книги України, яку засновано в 1976р. і до другого видання потрапило вже понад 400 видів судинних рослин. Особливо багато ендемічних, рідкісних та зникаючих видів є в Кримських горах і Карпатах – майже половина всіх ендемічних і близько 30% усіх рідкісних та зникаючих видів. Природна рослинність збереглася лише на 20% території України, культивується більше тисячі видів рослин. У процесі виробничої діяльності рослинний світ суттєво змінився, значно скоротилася площа лісів.
Понад 30% площі країни припадає на масиви, де збереглися природна чи вторинна напівприродна рослинність, серед якої широкий видовий склад лікарських (100 видів), вітамінних (більше 200), жиромасличних (300), медоносних (близько 1000), дубильних і фарбувальних (по 100). Шкідливими в флорі України є близько 600 видів бур’янів.
Природна рослинність переважно збереглась в лісах, заповідних територіях на постійних луках і пасовищах, схилах балок і ярах.
Понад 100 видів налічують в Україні деревних рослин.
Ліси нашої держави виконують багатопланові народногосподарські функції: вони дають цінну сировинну, мають велике протиерозійне, кліматичне, санітарно-оздоровче, природоохоронне значення.
Кліматичні умови на території сприяють прискореному приросту деревини (4м3 на 1 га).
У результаті безсистемної рубки і використання зайнятих лісом земель для потреб землеробства швидко зменшувалися площі лісових масивів на західноукраїнських землях. Причому, змінювався видовий склад лісів – у Карпатах за рахунок зменшення площ бука і ялиці розширювалися площі смереки; на Поділлі замість дуба зросли площі граба, берези, осики.
У лісах ростуть шпилькові, твердолистяні і м’яколистяні породи. Переважно хвойні, на які припадає близько 54% загального запасу деревини.
До 40% становлять загальні запаси деревини – це твердолистяні породи: дуб високостовбурний, дуб низькостовбурний, бук, граб. Дуб переважає на поліссі і в лісостепу, бук – у західній частині країни і в Криму. М’яколистяні породи – береза, осика, вільха сіра, вільха чорна, липа, тополя та ін. – займають біля 7% загального запасу деревини.
Лісистість у різних частинах і регіонах України нерівномірна. Вона значно вища на заході і півночі, особливо в Карпатах і Поліссі. З просуванням на південь лісистість поступово зменшується. Лісові масиви і лісосмуги часто тут створюються безсистемно; за ними переважно не забезпечується належного догляду.
Україна багата такими лікарськими рослинами, як валеріана, шипшина, фіалка триколірна, шавлій, дурман, кульбаба, материнка звичайна, цмин писків, суниці лісові, живокіст лікарський, оман висок, ромашка, брусниця, чорна порічка, чорниця, малина, калина, лаванда, м’ята перцева, горицвіт весняний, меліса, золототисячник, кропива дводомна, чистотіл, звіробій, подорожник великий, толокнянка, спориш звичайний, конвалія та ін. Багато видів дикорослих лікарських рослин уже занесено до Червоної книги України. Це – цибуля ведмежа, тирлич жовтий, астроган шерстистоквітний та ін. Більшість лікарських рослин росте в природних умовах, деякі – культивуються людиною. [4].
В сільському господарстві України налічуються такі види культурних рослин як: жито, пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, просо, рис, сорго, горох посівний, горох кольовий, вика посівна, вика волохата, кормові боби, квасоля звичайна, соя, лютин жовтий і багаторічний, конюшина, люцерна, середела, еспарцет виколистий, капуста білокачанна, редиска, редька, картопля, огірки, гарбузи, помідори, кабачки, перець солодкий та ін. [5].
1.2 Види рослин занесені до Червоної книги
В зв’язку з антропогенною діяльністю людини багато видів рослин зникли, а також перебувають на межі зникнення. За даними Жуковського нараховується 500 тис. видів рослин, що потребують охорони. Нині на території нашої країни повинно охоронятися 541 вид і підвид рослин та грибів. Розуміння необхідності обліку рідкісних і зникаючих видів організмів зумовило створення Міжнародної Червоної книги. В Україні перше видання Червоної книги вийшло у 1980 році. Червона книга – це державний документ. Усі види, занесені до Червоної книги, охороняють і відновлюють різними способами, зокрема створенням різноманітних природоохоронних територій: заповідників, національних природних парків, заказників, пам’яток природи тощо.
Існує також зелена книга, яку вперше в світі розробили фахівці України. До неї заносять рідкісні і типові для певної місцевості рослинні угрупування, які потребують особливого режиму їхнього використання. На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних угрупувань. У ній представлено 126 рідкісних й типових рослинних угрупувань, які потребують охорони.
Природоохоронні заходи не обмежуються захистом окремих видів, під захист беруть цілі екосистеми, які включають до складу заповідників, національних парків, заказників, резерватів.
Систематизовані дані про рослин, майбутнє яких знаходиться під загрозою, заносять до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП), створений у 1948 р. Види, включені в неї, поділяються на п’ять категорій:
Зниклі види.
Зникаючі види – знаходяться під серйозною загрозою зникнення; їх врятування неможливе без спеціальних заходів охорони і відтворення (ці види записані на червоних сторінках).
Рідкісні види – знаходяться під прямою загрозою вимирання, але зберігаються в невеликих кількостях або на обмеженій території; є небезпека їх зникнення (білі сторінки).
Види, які знаходяться під загрозою зникнення – їх чисельність швидко падає (жовті сторінки)
Невизначені види – очевидно, знаходяться під загрозою зникнення, але достовірних даних про стан їх популяції немає (сірі сторінки).
Види, що відновлюються (зелені сторінки) [15].
Тепер в Україні налічується 14 державних заповідників, із них 2 – біосферні і 3 національних парки загальною площею 265 тис. га, 1686 – державних заказників, 2671 – пам’ятки природи, 501 – пам’ятка природи садово-паркового мистецтва, 654 – заповідних урвища. Під охорону держави взято 220 тис. га болотних масивів, переважно на Поліссі. В ранзі заповідних територій охороняються понад 200 тис. га водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення. [6]
Для підтримання та нормального функціонування екосистем будь якого регіону площа "диких", первозданних, не порушених діяльністю людини територій має становити не менш як 10-12% загальної площі його території. В нашій країні ж цей показник становить 2,1%. [7]
Дбайливо треба оберігати насамперед найцінніші лікарські рослини, медоноси, технічні, декоративні, а також рідкісні й цікаві для науки рослини (релікти, ендеміки), віковічні дерева.
Об’єктами охорони є такі лікарські рослини: адоніс весняний, аїр, алтея лікарська, арніка гірська, білодонна, валеріана лікарська, горобина звичайна, горобина домашня, жовтушник сіруватий, звіробій звичайний, калина звичайна, конвалія, мучниця, обліпиха, алан високий, ромашка лікарська, тирлич, тис, хміль, черемха звичайна та ін.
Технічними дикоростучими рослинами, що потребують охорони є: бруслина бородавчаста, рододендрон жовтий, рододендрон східно карпатський, скумпія.
Ендемічні та реліктові видами рослин, які мають охоронятися є: білотка альпійська, роговик кримський або кримський "едельвейс", леонтиця одеська, цимбохазма дніпровська, береза дніпровська, вовчі ягоди Софії, вовчі ягоди гайові, бруслина мала, анемона дібровна, водяний горіх плаваючий, грабельки Бекетові, плакун Софії, гвоздики бузькі, в’яз касовий, тис ягідний, рододендрон жовтий і багато інших.
Розділ ІІ. Практична частина
2.1 Характеристика реліктових видів рослин Кам’янець-Подільського ботанічного саду
Кам’янець-Подільський ботанічний сад у природо-заповідному фонді України становить загальнодержавне значення, охороняється законом і з 2004 року слугує базою для підготовки фахівців спеціальності садово-паркове господарство Подільського державного аграрно-технічного університету.
Студенти університету мають можливість на базі саду проходити учбову практику та лабораторні заняття по ботаніки, екології, фізіології рослин, кормо виробництва, садівництва.
Загальна площа ботанічного саду 17,5 га, а площа закритого ґрунту – біля 1,5 тис м2, куди входять оранжерея тропічних, субтропічних рослин і теплиці.
Колекційний фонд ботанічного саду нараховує:
колекцію дерев і кущів, яка представлена 370 видами, сортами і формами;
колекцією тропічних і субтропічних рослин, яка представлена 400 видами;
колекцією раритетних видів – 45 видів;
колекцією лікарських і інших рослин – 110 видів;
колекцією одно-, дво- та багаторічних рослин, яка нараховує 200 видів.
Розпочато роботу по створенню плодового саду голландської селекції.
Ботанічний сад є ініціатором впровадження в зелене будівництво нових видів декоративних рослин.
З історії Кам’янець-Подільського ботанічного саду відомо:
в 1925 році були закладені перші ботанічні ділянки при Інституті Народної освіти;
в 1927 році – видається перший список насіння для обміну з іншими ботанічними садами;
1928 рік – створюється ботанічний кабінет при сільськогосподарському інституті;
1 жовтня 1930 року – Народний комісаріат освіти України виділяє Кам’янець-Подільський ботанічний сад в окрему науково-дослідну установу. Перший директор і засновник Гаморак Н.Т., професор.
1931-1933 роки – проводиться велика науково-дослідна робота з фізіології рослин геоботаніки, фітопатології, акліматизації. Організовано такі відділи:
відділ фізіології та акліматизації;
систематики та геоботаніки;
лікарських та технічних культур;
1932 рік – підпорядкування саду Вінницькому обласному відділу народної освіти;
1944 рік – післявоєнна відбудова ботанічного саду;
1962 рік – розпорядження Міністерства освіти УРСР, постановою виконкому Хмельницької облради ботанічний сад відділено як Кам’янець-Подільський обласний ботанічний сад Міністерства освіти УРСР;
1963 рік – розпорядженням Ради Міністрів УРСР №1180 від 17.03. 1963 року надано статус "пам’ятка природи республіканського значення";
1983 рік – Постановою Ради Міністрів УРСР №311 від 22.07. 1983 року ботанічному саду присвоєно статус "Кам’янець-Подільський державний ботанічний сад";
1996 рік – рішенням Х сесії Кам’янець-Подільської міської ради ХХІІ скликання №46 від 23.05. 1996 року та рішенням виконавчого комітету Кам’янець-Подільської міської ради №558 від 04.06. 1996 року ботанічний сад з 01.07. 1996 року передано Подільській державній аграрно-технічній академії зі статусом "пам’ятка природи загальнодержавного значення";
за період 1996-2000 роки інструктовано 33 види рослин.
Співробітники ботанічного саду спільно з науковцями ПДАТУ проводять роботу по збереженню та вивченню генофонду природної та культурної флори на основі живих колекцій і експозицій.
Першим директором Кам’янець-Подільського ботанічного саду був професор Гаморак Нестор Теодорович, який являється його засновником. [8]
У Кам’янець-Подільському ботанічному саду ростуть на відкритій місцевості реліктивних рослин як: Гінкго дволопатеве, Тюльпанове дерево, Тис ягідний, Магнолія тубос, Метасеквойя гліптостробусовидна або китайська та ін.
Гінкго дволопатеве (на лат. Ginkgo biloba) належить до відділу голонасінних рослин, класу Гінкговидні, або Гінкгопсиди, порядку Гінкгові, родини Гінкгові, родом Гінкго і є єдиним, монотипним нині на Землі видом.
У минулому представники гінкгових були численними і поширеними по всій північній півкулі. Максимуму свого розвитку гінкгові досягли в Юрі. На сьогоднішній день в природному стані лише в важкодоступних гірських районах Східного Китаю (гори Дянь Му-Шань), де утворюють мішані ліси. Гінкго здавна культивується біля древніх буддійських храмів та історичних пам’яток і вважається священним деревом. Як древній релікт Землі гінкго успішно вирощують з насіння в ботанічних садах та дендропарках багатьох країн світу; в Україні – в Криму, в Закарпатті, майже в усій рівнинній частині.
Гінкго – високі (30-40 м. заввишки) дводолене листопадне довговічне дерево з пірамідальною кроною, вкорочене і видовженими пагонами. Листки черешкові, з віялоподібною, здебільшого дволопатевою шкірястою пластинкою. Жилкування листків дихотомічне.
Насінні зачатки зібрані по два (їх може бути до 7-15) на загальній ніжці, при їх основі є валик, або комірець. Мікроспорофіли гінкго зібрані в звивисті стробіли, або сережки. Рослина вибаглива до ґрунту, світлолюбна.
Дерева гінкго здебільшого використовуються з декоративною метою. Насіння та листки гінкго широко використовуються в медицині і парфумерії, підсмажене чи відварене ядро насіння вживається як харчовий продукт.
Тюльпанове дерево або Леріодепдрон тюльпановий (на лат. Leniodendron telipipera) належить до класу Магноліопсиди, або Дводольні, підкласу Магноліїди, порядку Магнолієквіти, родини Магнолієві, роду Ліріодендрон.
На батьківщині (схід Північної Америки) це дерево першої величини. Часом його величина досягає 75 м. при обхваті 10 м. . Жодне дерево в східних районах США не може змагатись по могутності й граціозності з тюльпановим деревом. Його прямі світлокорі колоноподібні стовбури підносяться на десятки метрів. Листки прості, але листкові пластинки не цілісні, а лопатеві з виїмкою на верхівці, за формою схожі на ліру. Квітки оранжево-жовті, червонуваті великі (до 20 см. діаметром). Плід – багатолистянка. Після дозрівання плоди розкриваються і насінини звисають на довгих ниточках – виростах шва.
Тюльпанне дерево вироджено в культуру і суспільно інтродуковано в Україні та інших країнах. Може зростати там, де і магнолія. Цвіте в травні-червні.
Магнолія тубос (на лат. Magnolia tubos) належить до класу Магноліолиди, або Дводольні, підкласу Магноліїди, порядку Магнолієцвітні, рослини Магнолієві, роду Магнолія.
Магнолія тубос має прості листки з черговим листорозміщенням з прос листками. Нормальна довжина листків 20-40 см. . На фоні яскравої зелені добре гармонують великі білі квіти магнолії з простою оцвітиною. Плід – збірна листянка. Цвіте в квітні-травні. Квіти мають приємний і дуже сильний запах.
Тис ягідний, або негній – дерево (на лат. Taxus baccata) належить до класу Хвойні або Пінопсиди, підкласу Хвойні, або Піниди, підряду Тисові, родини Тисові, роду Тис.
Це дерево до 10-15 м. заввишки, або найчастіше великий розлогий кущ. Росте в гірських лісах Європи, на схід до Карпат включно, а також в горах Криму і Кавказу.
Деревина тису червона і є чудовим матеріалом для будівельних, столярних, токарних робіт. Заради цієї цінної деревини, яка досить стійка проти гніття і легко полірується, тис майже всюди було винищено ще в XVII-XVIII столітті. В Україні тис зберігся в лісах Прикарпаття (заповідний тисовий гай в урочищі Княждвір Івано-Франківської області) в Карпатах і гірському Криму. Культивується в ботанічних садах і парках як декоративне дерево. Охороняється. Внесений в Червону книгу України.
Рослина має алкалоз токсин, тому є отруйною. Нема токсину лише в принасіннику.
Листки у тису чергові, лінійні, матові, з трохи загорнутими краями. На кінцях корогинних, дуже редукованих пазушних пагонів розміщенні поодинокі шишки. Вісь пагона вкрита дрібними, спірально розташованими лусочками. На верхівці є один насінний зачаток. Насінина овально-яйцеподібна, 5-8 мм. завдовжки та 4-5 мм. завширшки, з твердою темно-коричневою оболонкою. Насінина оточена м’ясистим келихоподібним червоним при насінником-арелюсом.
Метасеквойя глітострибусовидна, або китайська (на лат. Metasequaja glyptostroboides) належить до класу Хвойні, або Пінопсиди, підкласу Хвойні, або Пініди, порядку Кєпарісові, родин Таксодієві, роду Метасеквойя.
Метасеквойя китайська – це дерево до 30-35 м. завишки і до двох метрів у діаметрі. Древній релікт, що зустрічається у природному стані тільки в Китаї. Листки у цієї рослини дворядні, лінійні, на зиму опадають; опадають навіть пагони. Шишки маже круглясті, до 2 см. в діаметрі, на довгих ніжках. Метасеквойя вирощується в багатьох ботанічних садах світу. В Україні успішно росте від Ялти до Києва. В 20 років досягає 20 м. заввишки і до 1,5 м. в обхваті стовбура. Шишки з’являються на 6-9 році і дають схоже насіння.
Усі рослини в саду були посаджені протягом 1936-1937 років [4].
Кам’янець-Подільський ботанічний сад відіграє велику роль у збережені і збагачені біоресурсів Поділля. За час його існування інтродуковано майже 150 видів рослин. Такий сад є науково-дослідною ділянкою та методичною установою, де діють секції дендрології флори й рослинності, квітництва. [10]
2.2 Використання знань про реліктові види рослин на уроках біології
На уроках ботаніки та морфології рослин реліктові види рослин можна застосовувати як навчальний матеріал по таких темах: "Вегетативні органи рослин", зокрема при вивчені будови листків і їх різноманітності, при вивченні відділу Покритонасінні з тем "Значення покритонасінних рослин у природі й житті людини", "Характеристика класів і окремих родин", "Сільськогосподарські, лікарські, декоративні рослини". У відділі Голонасінні вивчаються такі теми як: "Різноманітність голонасінних рослин", "Значення у природі та в житті людини". Такі рослини як гінкго дволопатевий, тис ягідний та інші релікти можуть слугувати наочним матеріалом у вивченні рослинного світу.
На уроках екології під час вивчення з розділу біології "Організми і середовище існування" використання реліктових рослин буде дуже доцільним, оскільки на них можна навести приклади при розгляді "Охорона природи", "Розселення рослин у природі"... [11].
Фрагмент уроку з біології за 6 клас
Тема: Різноманітність голонасінних рослин, значення їх у природі та житті людини.
Мета: Ознайомити учнів з основними представниками видів голонасінних рослин, сформулювати основні поняття:
розвинути пізнавальний інтерес до рослин уяву;
виховувати науковий світогляд, бережливе ставлення до природи.
Обладнання: Гербарні екземпляри різноманітних видів голонасінних рослин, фотографії.
Тип уроку: Засвоєння нових знань.
Хід уроку.
І. Організація класу (1 хв)
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності (1 хв)
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку (1 хв)
IV. Вивчення нового матеріалу (30 хв)
Мікроструктура уроку.
Різноманітність голонасінних (розповідь)
Значення голонасінних рослин в житті людини (розповідь-бесіда)
1. За зовнішнім виглядом сучасні голонасінні дуже різноманітні. Серед них є ті, що представлені незначною кількістю, або навіть одним видом (наприклад гінкго), а також ті, які є досить численними (наприклад хвойні).
Цікавою рослиною з відділу голонасінних, що збереглися до нашого часу, є гінкго дволопатевий – дерево, яке ботаніки називають "типовим викопним". Цей вид існує ще з мезозою, коли він був однією з важливих лісоутворюючих рослин. У природних умовах гінкго зберігся лише в Китаї, а в культурі поширений по всьому світу. Є він і в Україні, вирощується в ботанічних садах і парках майже в усіх обласних центрах. Гінкго – дводомна рослина, сягає 30 м. заввишки. Листки у нього довгочерешкові з довголопатевою платинковою і дихотомічним жилкуванням, опадають кожного року восени. Насінина у гінкго має м’ясистий придаток сріблясто-оранжевого кольору, через що в Японії цю рослину називають "сріблястим абрикосом". (мал. .1).
Не менш своєрідною є і вельвічія дивна, яка росте тільки в пустелях на південному заході Африки.
У помірних і холодних зонах найчастіше голонасінні представлені хвойними, або шишконосними рослинами. Обидві назви підкреслюють особливості будови цих рослин. До них належить сосна, ялина, ялиця, туя, яливець, кедр, кипарис, секвойя, тис тощо. Багато з них є реліктовими і ендемічними видами. У південній півкулі хвойні представлені араунаторіями, подокарнусами, агатисами та ін (мал. .2).
До хвойних належать також і кордіїти, які давно вимерли і відігравали велику роль у формуванні кам’яного вугілля.
2. Голонасінні мають надзвичайно важливе значення у природі і житті людини. Вони утворюють ліси, а ліси – це легені нашої планети, оскільки збагачують атмосферу планети, очищують повітря.
Де ще використовують голонасінних рослин?
Ці рослини є основним джерелом деревини, яка є не тільки паливом, а й сировиною для багатьох галузей промисловості. Із деревини хвойних одержують живицю, скіпідар, смоли, бальзами, дубильні речовини, ацетон, гліцерин, ванілін, спирт, терпантин, целофан, пластмаси, штучний шовк, штучну шкіру тощо. Її використовують також у будівництві, суднобудуванні...
Неабияке значення мають голонасінні в озелененні населених пунктів.
Крім того у різних народів вони мають певну символіку [12, 13]
V. Узагальнення і систематизація знань (8 хв).
Усне опитування за запитаннями:
Чому гінкго називають "живим викопним"? Охарактеризуйте його.
Які рослини з відділу голонасінних називають хвойними, або шишконосними? Наведіть приклади.
Яке значення голонасінних у природі?
Де використовує людина голонасінні?
VІ. Підведення підсумків уроку (3 хв).
VІІ. Повідомлення домашнього завдання (2 хв)
Фрагмент уроку із загальної біології за 11 клас
Тема: Охорона видового різноманіття організмів.
Мета: Ознайомити учнів з видовим різноманіттям організмів, що потребують охорони, сформулювати основні поняття і терміни;
навчити учнів самостійно працювати із літературними джерелами, висловлювати власні думки;
виховувати бережливе ставлення до природних багатств.
Обладнання: Підручники, гербарні зразки рослин, зошити, ручки.
Тип уроку: Комбінований з елементами лабораторної роботи.
Хід уроку.
І. Організація класу (1 хв)
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності (1 хв)
ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів (5 хв). Усне опитування за запитаннями:
Дайте визначення екології як науки?
Що розуміють під словами "охорона природи"?
Як уникнути глобальної екологічної кризи?
Як екологічні знання застосовує у своїй практичній діяльності?
IV. Повідомлення теми і мети уроку. (1 хв)
V. Вивчення нового матеріалу (20 хв)
Розповідь:
1. Які основні напрямки збереження видового різноманіття організмів?
Ми вже згадували, що збереження і поліпшення стану навколишнього природного середовища неможливе без збереження видового різноманіття організмів, які населяють нашу планету. Для цього потрібно всебічно вивчити видовий склад різних регіонів Землі, приділяючи особливу увагу тим видам, яким загрожує зникнення. На підставі цих досліджень розробляють основи раціонального використання видів, за якою їхні популяції могли б відновлювати свою чисельність. З метою збереження видового різноманіття, уряди різних країн приєдналися до розробленої МСОП Всесвітньої стратегії охорони природи. Її теоретичною базою є розуміння того, що кожний вид організмів є необхідним і унікальним компонентом біосфери.
Важливість охорони біологічного різноманіття підкреслює і ратифікована урядами різних країн "Конвенція про охорону біологічного різноманіття" (1997 р)
Для реалізації цих документів розроблено Національну програму збереження біологічного різноманіття України на 1998-2015 рр.
З прийняттям цих документів розпочато новий етап в охороні довкілля і його мешканців. Згідно з ним біологічне різноманіття України слід охороняти, як національне багатство; його збереження і раціональне використання є важливою умовою стабільного розвитку країн.
2. Що таке Червона книга?
Це список рідкісних і зникаючих видів організмів, що потребують охорони. Одночасно проводиться робота із складанням так званих Чорних списків видів, які зникли з нашої планети, починаючи з 1600 року.
3. Що таке Зелена книга України?
Книга, до якої заносять рідкісні й типові для певної місцевості рослинні угрупування, які потребують особливого режиму їхнього використання.
4. Основні типи природних територій це: заповідники (природні та біосферні), національні природні парки, заказники.
VІ. Узагальнення і систематизація знань (13 хв)
Лабораторна робота.
Тема: Вивчення морфологічного критерію виду на прикладі реліктових рослин.
Обладнання і матеріали: Гербарні зразки рослин.
Хід роботи: Розглянути гербарні зразки кількох (2-3) видів рослин. Записати їхні наукові назви і охарактеризувати за особливостями зовнішньої будови (стебло, листки, плоди, насіння, квітки).
VІІ. Підведення підсумків уроку (3 хв)
VІІІ. Повідомлення домашнього завдання (2 хв)
Фрагмент уроку з біології за 6 клас
Тема: Особливості розвитку рослинного світу. Значення рослин в житті людини.
Мета: Ознайомити учнів із особливостями розвитку рослинного світу, різними факторами впливу на рослинність;
навчити учнів самостійно працювати на уроці, висловлювати свої думки;
розвинути увагу, уяву, мислення;
виховувати бережливе ставлення до природи, впевненість в собі і власних знаннях.
Обладнання: Зошити, ручки, лінійки, визначник рослин.
Тип уроку: Екскурсії.
Хід уроку.
І. Організація класу (1 хв)
Сьогодні ми продовжимо наше знайомство із Царством рослин і підемо на екскурсію в ботанічний сад.
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності (2 хв)
Перш за все ви маєте розписатися по техниці безпеки в журналі та пригадати правила поведінки в природі.
У ботанічному саду зростає велика кількість рослин. Ми маємо вивчити особливості розвитку рослинного світу на прикладі рослин-реліктів, а також їх значення у житті людини
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку-екскурсії (1 хв)
IV. Проведення екскурсії (35 хв)
1. Розповідь учителя по досліджувальних об’єктах природи. Ознайомлення з маршрутом.
Це рослини, що є свідками природи минулого, тобто дійшли до нас з минулих епох і не втратили свого розвитку. Вони є єдиними і неповторними видами на нашій планеті.
Кількість реліктів обмежена, тому їх треба оберігати і розмножувати.
До реліктових рослин належать гінкго дволопатеве, магнолія тубос, метасеквойя, тюльпанове дерево, тис ягідний та інші.
Будь яка рослина, її не живе і живе оточення нерозривно пов’язане одне з одним і знаходиться в постійні взаємодії.
На кожну рослину діють фактори неживої природи – абіотичні фактори (світло, тепло, вода, повітря, мінеральні речовини).
У свою чергу рослини змінюють навколишнє середовище: повітря, грунт, водний баланс, клімат.
Уся різноманітна діяльність людини, що може призводити до змін природи, середовища, життя рослин, впливає на них як позитивно, так і негативно (антропогенний фактор).
2. Завдання екскурсії:
Найти і визначити кількість особин тюльпанового дерева та виділити з них молоді і дорослі особини. Виявити їх пристосування до навколишнього середовища та абіотичних факторів.
Знайти на досліджувальній ділянці популяції реліктових видів рослин.
Вияснити місце зростання та поширення древніх видів рослин, що наявні в саду [14].
Заповнити таблицю
| Види рослин (назва) | Число особин кожного виду | Ярусність | Фаза розвитку | Морфологічні особливості (листя, стебла, квітів. .) | Розповсюдження плодові насіння |
V. Узагальнення і систематизація знань (4 хв).
Поміркуйте, яке значення мають вивчені вами сьогодні рослини в житті людини?
Яка особливість розвитку цих рослин?
VІ. Підведення підсумків уроку (1 хв)
Чи взнали ви сьогодні щось нове, цікаве? Які форми роботи сподобались? Що хотіли б ви дізнатися на наступний раз?
VІІ. Повідомлення домашнього завдання (1 хв)
Фрагмент уроку з біології за 6 клас
Тема: Листок та його будова. Різноманітність листків.
Мета: Розкрити будову листка, закріпити вміння розрізняти листки за формою листкової пластинки тощо;
розвинути вміння аналізувати, узагальнювати;
виховати пізнавальну активність, культуру спілкування
Обладнання: Підручники, гербарні зразки, малюнки.
Тип уроку: Засвоєння нових знань.
Хід уроку.
І. Організація класу (1 хв)
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності (1 хв)
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку (1 хв)
IV. Вивчення нового матеріалу (30 хв)
Мікроструктура уроку:
Листок як орган рослин, основні його процеси.
Типи листорозміщення.
Будова листка.
Типи листків та їх форма.
1. Листок – це бічний орган пагона. Листки на пагоні розташовуються таким чином, щоб якнайкраще уловлювати світло.
Основні процеси, що відбуваються у листку – це фотосинтез і випаровування. У листку, як і в усіх інших частинах рослин, здійснюється також дихання. Дихання у рослин є зворотнім процесом фотосинтезу. Будова листка зумовлюється його функціями.
2. Розрізняють кілька основних типів листкорозміщення: спіральне, або чергове, супротивне і кільчасте, або мутовчасте. При спіральному листкорозміщуванні у вузлах є лише по одному листку, при супротивному – у кожному вузлі сидять один проти одного два листки (бузок, клен), а при кільчастому – три або більше (елодея, гінкго, вороняче око) (див. гербарні зразки).
3. Листок складається з пластинки, черешка, основи, якою він з’єднується зі стеблом – віссю пагона. Черешок якнайкраще орієнтує розташування пластинки щодо світла, яке основною умовою фотосинтезу. Пластинка, яка звичайно плоска, безумовно найкраще забезпечує необхідну площу для вловлювання променів світла. На пластинці, в її покривній тканині, розміщуються продихі, через які у рослин здійснюється газообмін і випаровування. Продихі складаються з двох замикаючих клітин і щілини між ними, яка може час від часу відкриватися або закриватися. Листкові пластинки бувають гладенькі або вкриті волосками й восковим нальотом.
4. Розрізняють листки прості й складні. Прості листки мають тільки одну листкову пластинку, яка може бути щілиною або розчленованою. Цілісні листки мають дуже різноманітні форми, різні типи жилкування і так далі (див мал.)
За способом розчленування листки поділяють на лопатеві, роздільні і розсічені трійчасті, пальчасті і перисті.
Прості листки опадають разом із черешком. Якщо черешок не розвивається, листок називається сидячим.
Складні листки мають спільний черешок, до якого прикріплюються прості листки. У складному листку кожен простий листок опадає окремо. Серед складних листків бувають трійчасті, пальчасті і перисті.
Є такі листки: пальчасто-лопатеві, голчасті (у хвойних), перисто-лопатеві, округлі, серцеподібні, ниркоподібні, лінійні, овальні, ланцетоподібні та інші.
V. Узагальнення і систематизація знань (8 хв).
Робота із гербарієм.
За гербарними зразками визначить назви листків за формою і краєм листкової пластинки. Для визначення використовуємо гербарій таких рослин: гінкго дволопатеве, тис ягідний, магнолія тубос, тюльпанове дерево.
VІ. Підведення підсумків уроку (3 хв).
VІІ. Повідомлення домашнього завдання (2 хв)
Фрагмент уроку з біології за 6 клас
Тема: Значення плодів і насіння, пристосування їх до поширення в природі.
Мета: Ознайомити учнів із поширенням плодів і насіння, навчити основних понять і термінів;
розвинути уяву, пам’ять, творче мислення, пізнавальну активність;
виховати інтерес до живої природи.
Обладнання: Колекція сухих плодів та насіння, малюнки.
Тип уроку: Комбінований.
Хід уроку.
І. Організація класу (1 хв)
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності (1 хв)
ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів (5 хв)
Самостійна робота.
Варіант І.
Що таке насіння?
З чого складається насіння?
Варіант ІІ.
Що таке плід?
З чого складається плід?
IV. Повідомлення теми і мети уроку (1 хв)
V. Вивчення нового матеріалу (20 хв)
Мікроструктура уроку:
Значення плодів і насіння.
Способи поширення плодів і насіння.
1. Поширення плодів і насіння сприяє розселенню рослин, а розселення рослин – збереженню і процвітанню видів. Плоди і насіння можуть поширюватися самостійно, або за допомогою вітру, води, птахів, звірів, людини тощо.
2. Здатність рослин самостійно поширювати плоди і насіння називається автохорією. До автохорних рослин належать жовта акація, люпин, герань і багато інших. У них після достигання плоди розтріскуються і з силою викидають насіння на значні відстані від рослин.
Поширення плодів насіння вітром називається анемохорією. Це найпоширеніший спосіб розселення рослин. У анемохорних рослин плоди і насіння мають відповідні пристосування до розповсюдження: вони або дуже легкі, або на них розвиваються волоски, летючки тощо. До анемохорних рослин належать верба, метасеквойя, береза, клен, тюльпанове дерево...
Гідрохорія характерна для водно-болотяних рослин, зокрема осок, камишів, глечиків та інших.
Досить часто у природі зустрічаються і орнітохорія та зоохорнія. Цими способами переважно поширюється насіння рослин із соковитими плодами (тис ягідний, малина, черешня... .).
Нерідко на плодах розвиваються причепкі або липкі речовини, як у череди, лопуха тощо.
У ХХ сторіччі важливим фактором розселення рослин стала антропохорія. Плоди і насіння долають величезні відстані разом із транспортом, продуктами, що їх перевозить людина, нерідко з одного континенту на інший.
VІ. Узагальнення і систематизація знань (13 хв).
Розгляньте гербарні зразки плодів тису ягідного і насіння метасеквої, тюльпанового дерева.
Що таке гідрохорія?
Що таке автохорія?
Що таке анемохорія?
Що таке орнітохорія та зоохорія?
Що таке антропохорія?
VІІ. Підведення підсумків уроку (3 хв).
VІІІ. Повідомлення домашнього завдання (2 хв)
Висновки
Рослини – це живі організми, які є невід’ємною частиною нашого життя. Вони одні із найважливіших компонентів живої природи, що забезпечують нам існування "легені нашої планети" джерело харчування та багатьох інших цінностей. Кожен вид рослин є унікальним, неповторним та необхідним на Землі, оскільки складає певну екосистему. Тому наш обов’язок і завдання – зберегти в природному стані усю рослинність.
В наш час створено багато заходів по охороні рослинного світу. Існують організації, які займаються відновлення і збереженням в першу чергу тих рослин, що знаходяться на межі зникнення і потребують особливої уваги, рідкісні види, ендемічні, реліктові. Всі вони входять до сторінок Червоної книги та оберігаються законом від знищення. За їхню долю несе відповідальність все людство, від дітей до дорослих. Саме через це, потрібно показати величезне значення рослин. Таку роботу слід виконувати в школі з учнями, як майбутніми громадянами, що нестимуть відповідальність за свою діяльність до природних багатств, зокрема рослинність.
Виховувати гуманне, бережливе ставлення до навколишнього середовища, формувати у свідомості молоді природоохоронні засади. Навчальний процес повинен сприяти цьому. Школа має робити все необхідне для здійснення цієї мети. Її методологічною основою є різні форми роботи вчителя-вихователя зі своїми вихованцями.
Реліктові вили рослин є живим прикладом поступового збіднення флори. Адже їх кількість незначна, а корисність невичерпна, надзвичайно велика. Ось чому, їм надано таке важливе значення.
Особливо важливим є повернути функцію реліктових видів в біоценозі, створити оптимальні умові для їх росту і розвитку та перевести їх в категорію відновлених видів.
Сучасні методи генної інженерії, біотехнології дозволяють вирішити цю проблему. Ці та інші проблеми стануть предметом наших подальших досліджень.
Список використаної літератури
1. Державний комітет ради міністерств УРСР по охороні природи. Українське товариство охорони природи. Природа України та її охорона. Політвидав. України. – Київ; 1975. – 292 С.
2. Природоохоронні документи в Україні. Короткий довідник. Кам’янець-Подільский "Абетка-НОВА", 2004. – 72 С.
3. Національна академія наук України. Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного. Український ботанічний журнал. том 61№3, Київ. – 2004. – 122 С.
4. Заставний Ф. Д.3-36. Географія України: у 2-х книгах. – Львів; Світ, 1994. – 472 С. іл. .
5. Запорожан З. Є. Основи сільського господарства: Лабораторно-практичні заняття. – Кам’янець-Подільський державний університет, інформаційно-видавничій відділ, 2004. – 122 С.
6. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 500 С.
7. Білявський Г.О. та ін. Основи екології; Підручник / Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй, І.Ю. Костіков. – К.; Либідь, 2004. – 408 С.
8. Путеводитель по Каменец-Подольскому ботаническому саду. Каменец-Подольский. 1983. Зак.864. тир. 2000.
9. В.Л. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник. Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум. – Київ: Фітосоціоцентр. 2001. – 456 С.
10. С.І. Ковалечук, М.А. Задорожний. Пам’ятки природи Хмельниччини. – Львів: Каменяр. – 1985. – 56 С.
11. Навчально-практичне видання. Міністерство освіти і науки України. Біологія 7-11 класи. Видавничо-торгова фірма "Перун". – Київ, 2002 р. – 96 С.
12. С.С. Морозюк. Біологія: [Підручник з 6 класу для середніх загальноосвітніх шкіл]. – Київ. Видавництво "Ґенеза", 1996. – 160 С.
13. Є.С. Слободянюк, А.П. Ванярх. Биология. Примерное поурочное планирование с применением интерактивных и аудиовизуальных средств обучения.7-9 классы: - Москва, Школьная Пресса, 2003. – 78 С.
14. Евдокимова Р.М. Внеклассная работа по биологии. – Саратов: Лицей, 2005. – 288 С. – (Библиотечка учителя).
15. Мусієнко Микола Миколайович. Екологія рослин: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 432+8 С.
16. Загальна методика навчання біології: Навч. посібник / І.В. Мороз, А.В. Степанюк, О.Т. Гончар та ін.; За ред. . І.В. Мороза. – К.: Либідь, 2006. – 592 С.
17. Мудрак О.В. Екологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Вінниця: ВАТ "Міська друкарня", 2006. – 508 С.
18. Попиш А.Ф., Медвідь В.Г., Гвоздецький О.Г., Козак З.Я. Екологія: теоретичні основи і практикум. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.3-тє видання, стереотипне. Львів: Новий світ – 2000, 2006. – 328 С.
19. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія та практикум. Навч. посіб. – К.: Лібра, 2006. – 368 С.
20. Джимрей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. – Навч. посіб. – 5-те видання., випр. і доп. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2007. – 432 С.
21. Біологія: Навч. посіб. / А.О. Слюсарєв, О.В. Самсонов, В.М. Мухін та ін., За ред. та пер. з рос.В.О. Мотузного.4-те вид., стер. – К: Вища шк. ., 2003. – 622 С.: іл. .
22. Крисаченко В.С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології. Підручник. – К.: Заповіт, 1998. – 688 С.
23. Плахтій П.Д., Чаплинський Р.Б. Кобила В.М. Лікарські рослини і продукти бджільництва при серцево-судинних захворюваннях. Навчальний посібник. – Кам’янець-Подільський: Друк Мослак М.І., 2004. – 248 С.
24. Брайон О.В. Фізіологія рослин для допитливих. Стежина в зелений світ. Посібник / за ред. .К.М. Ситника. – К.: Український фітосоціологічний центр., 2003. – 219 С.
25. Красільникова Л.О., Садовниченко Ю.О. Анатомія рослин. Рослинна клітина, тканини, вегетативні органи: Навч. посібник. – Х.: Колорит, 2004. – 237 С.: іл. .
26. Нечитайло В.А., Баданіна В.А., Грищенко В.В. Культурні рослини України. Навч. посіб. – Київ.: Фітосоціоцентр., 2005. – 351 С.
27. Орлов О.О., Якушенко Д.М. Рослинний покрив проектованого Коростимівського національного природного парку. – Київ: Фітосоціоцентр, 2005. – 180 С.
28. Мусієнко М.М. та ін. Екологія: Тлумачний словник. – К.: Либідь, 2004. – 376 С. – Укр. і рос. мовами.