Дипломная работа: Витрати підприємства

Зміст

Вступ

1.   Економічна характеристика витрат підприємства

2.   Визнання, класифікація та оцінка витрат

3.   Первинний облік витрат

4.   Аналітичний та синтетичний облік витрат

4.1   Облік витрат від звичайної діяльності

4.1.1 Облік собівартості реалізації продукції

4.1.2 Облік адміністративних витрат

4.1.3 Облік витрат на збут

4.1.4 Облік інших операційних витрат

4.1.5 Облік інших витрат

4.2   Облік витрат від надзвичайної діяльності

5.   Формування показників звіту про фінансові результати

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Останнім часом в українському суспільстві відбулися значні зміни, які стосуються перш за все економічного життя. Перехід України до ринкових відносин і пов’язані з цим процеси приватизації, корпоратизації, акціонування та інших форм підприємництва призвели до значних змін у бухгалтерському обліку господарської діяльності, появи системи фінансового та управлінського обліку.

У період переходу України до ринкових відносин зростає роль бухгалтерського обліку як однієї зі складових загальної системи управління. Бухгалтерський облік відображає на мікроекономічному рівні кругообіг суспільного продукту, капіталу, доходів і витрат. Без даних бухгалтерського обліку неможливо дати об’єктивної оцінки результатам господарської діяльності підприємства.

У міжнародній практиці склалися дві системи бухгалтерського обліку: фінансовий облік та управлінський.

Фінансовий облік – це комплексний синтетичний облік усієї господарської фінансової діяльності підприємства, який уцілому характеризує майновий стан підприємства, його фінансовий стан і прибутковість. В основі фінансового обліку лежить метод „затрати-випуск”, суть якого в тому, що фінансовий результат діяльності підприємства визначається шляхом зіставлення доходів із затратами. При цьому облік затрат ведеться не за статтями калькуляції, а за економічними елементами згідно з 8 класом Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій. Крім цього фінансовий облік дає інформацію, що характеризує стан необоротних і оборотних активів, капітал за видами та зобо’язаннями перед юридичними та фізичними особами. Згідно даних фінансового обліку складається фінансова звітність підприємства (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та інші).

Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств незалежно від форм власності, галузевої належності, розмірів. Основні положення фінансового обліку регламентовано державою.

Часто фінансовий облік називають зовнішнім обліком, який потрібний для зовнішніх споживачів: акціонерів, інвесторів, ділових партнерів, банку, а також державних органів для оподаткування.

Узагальнені дані бухгалтерського обліку, обліку перевірені незалежними аудиторами, можуть бути офіційно оприлюднені в пресі.

Управлінський облік ведеться виключно для внутрішніх інформаційних потреб підприємства. Ведення управлінського обліку не є обов’язковим, його параметри, напрями, глибину визначає само підприємство.

Обидві бухгалтерії, як фінансова, так і управлінська, при певній автономії тісно пов’язані між собою, будуються на єдиній інформаційній базі, окремі показники внутрішнього управлінського обліку входять у загальну систему фінансового обліку.

Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає загальні принципи, правила й обов’язкові умови ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні. Цим законом чітко визначено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві.

План рахунків та їх кореспонденцію, а також Інструкцію до Плану рахунків, яка містить характеристику кожного рахунку за економічним змістом, призначенням і структурою, у централізованому порядку розробляє Міністерство фінансів України. Інструкцію затверджено наказом №291 від 30 листопада 1999 року. На підприємствах розробляється порядок ведення синтетичного рахунку і субрахункута в аналітичному розрізі стосовно конкретних умов його роботи. Важливе значення у веденні фінансового обліку відіграють Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку, які визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Складовою частиною загального фінансового обліку становить тема „Фінансовий облік витрат підприємства”, оскільки будь-яка діяльність підприємства завжди пов’язана з витратами. Цю тему я досліджувала на прикладі обласного комунального будівельного підприємства „Рівнеінвестбуд”, яке розташоване в місті Рівне на вулиці Кавказька в будинку №2, це підприємство недержавної форми власності. ОКБП „Рівнеінвестбуд” створене 17 лютого 2000 року, зареєстроване розпорядженням міського голови міста Рівного В. Чайки №313-Р. Основна діяльність підприємства – ремонтно-будівельні роботи. Структура управління: директор, головний бухгалтер, головний інженер, два виконавчі робітники.

До витрат підприємства ОКБП „Рівнеінвестбуд” належать такі витрати, як адміністративні, витрати від звичайної діяльності, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності, інші витрати.

Для розкриття теми обліку витрат підприємства доцільним є висловлення таких питань: економічна характеристика витрат, визнання та класифікація витрат, первинний облік витрат, аналітичний та синтетичний облік витрат. При написанні курсової роботи я користувалася законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, деякими періодичними виданнями, П(С)БО №16, П(С)БО №1, П(С)БО №3, П(С)БО №9, а також працями таких авторів, як Бутинець Ф.Ф., Лишиненко О.В., Грабова Н.Н., Чебанова Н.В., Василенка Ю.А.

Отже, бухгалтерський облік є невід’ємною складовою управлінської системи світової економіки, без якої неможливе управління будь-якою ланкою. Він використовується в усіх сферах підприємницької діяльності – виробничій, комерційній, банківській, страховій, у всіх галузях та підгалузях господарювання – промисловості, сільському господарстві, будівництві тощо. У кожній сфері діяльності, у кожній галузі господарювання бухгалтерський облік має специфічні особливості, проте вихідні положення бухгалтерського обліку єдині та спільні для всіх видів діяльності.

1. Економічна характеристика витрат підприємства

У процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:

1.      Витрати, пов’язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво та реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

2.      Витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

3.      Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов’язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.

Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.

Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські. Економічні витрати – це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або імпліцитних). Зовнішні витрати – це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Ця група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам наших підприємств.

Внутрішні витрати мають неявний, імпліцитний характар, оскільки відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у вигляді землі, приміщень, активів тощо, за які він формально не платить. Підприємець фактично здійснює ці витрати, але не в явній формі не в грошовій. Звідси бухгалтерські витрати - це різниця між економічними та імпліцитними витратами.

Поняття „економічні витрати” є загальноприйнятим, бухгалтерські – обчислюються на практиці для визначення реальної суми фактично здійснених витрат, оподаткованого прибутку тощо.

Витрати майже завжди здійснюються у натуральній та грошовій формі. Планування та облік витрат у натуральній формі має важливе значення для організації виробництва. Проте, для оцінки результатів виробництва необхідна грошова оцінка витрат.

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”.

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Якщо хоча б одна з умов визнання активів не виконується, актив не визнається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному періоді на „Інші операційні витрати”.

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

-           списання матеріалів на виробництва продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

-           списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;

-           нарахування амортизації;

-           втрати від знецінення запасів;

-           нестачі запасів (товарів, готової продукції, комплектуючих виробів, сировини);

-           належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки;

-           нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не сплачена;

-           благодійні внески.

Зобов’язанням є заборгованість, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.

До витрат, що збільшують зобов’язання, належать такі нарахування:

-           заробітної плати працівникам підприємства, які перебувають з ним у трудових відносинах;

-           податків, зборів, обов’язкових платежів;

-           відрахувань на страхування;

-           орендної плати, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг реклами;

-           послуг сторонніх організацій (медичних, консультаційних, юридичних, аудиторських).

До витрат, згідно П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” та П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”, також належать: нестача запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами, сплата штрафних санкцій, витрати на заохочування, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, в тому числі податку на прибуток.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

 Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

Витрати звітного періоду визначаються або зменшенням активів, або збільшенням зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Елемент витрат – сукупність економічно однорідних витрат.

Об’єкт витрат – це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

2. Визнання, класифікація та оцінка витрат

Критерії визнання витрат передбачають, що:

ü   витрати відображають у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань;

ü   витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

ü   витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено;

ü   витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;

ü   якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

ü   платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами на користь принципала та ін.;

ü   попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

ü   погашення одержаних позик;

ü   інші зменшення активів чи збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам властивим витратам;

ü   витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16, поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності (рис.1).

Рис.1. Склад витрат підприємства

Виробництво подукції пов’язане з витратами, які називаються „виробничі” (рис.2).

Виробничі витрати – витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати.

Виробничі витрати поділяються на прямі та загальновиробничі або накладні витрати.

Прямі витрати включають:

Þ        прямі матеріальні витрати (напівфабрикати, вартість сировини та матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється тощо);

Þ        прямі витрати на оплату праці;

Þ        інші прямі витрати – усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земель і майнових паїв, амортизація, витрати від браку.

До загальновиробничих (накладних) витрат належать:

Þ        витрати на управління виробництвом, відрахування на соціальні заходи тощо;

Þ        амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

Þ        амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

Þ        витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

Þ        витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи для працівників, що зайняті вдосконаленням технології та оранізації виробництва, поліпшення якості продукції, підвищення її надійності та ін.);

Þ        витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;

Þ        витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці виробничого персоналу);

Þ        витрати на охорону праці, техніку безпеки та навколишнього середовища;

Þ        інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та ін.).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні витрати – витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, які безпосередньо не залежать від обсягу виробництва. Наприклад, заробітна плата адміністративного персоналу, витрати на утримання офісу, підприємства тощо.

Змінні витрати – витрати, що залежать від обсягу виробництва (матеріали, заробітна плата виробничого персоналу) і не є рівнозначними у різних виробництвах.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і понаднормативних виробничих витрат. Собівартість продукції – це грошова форма витрат підприємства на підготовку, виробництво, виготовлення та збут продукції.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

Þ        прямі матеріальні витрати, які безпосередньо пов’язані з виготовленням певних видів продукції (робіт, послуг);

Þ        прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші витрати робітникам, зайнятих у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);

Þ        інші прямі витрати (всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних майнових паїв, амортизація тощо);

Þ        загальновиробничі витрати.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат.

Відповідно до Типового положення в планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 473 від 26.04.96 р., та нового Плану рахунків витрат, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)включають:

-           прямі виробничі витрати;

-           прямі витрати на оплату праці;

-           інші прямі витрати;

-           загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлює підприємство.

До собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) не включаються операційні витрати.

Операційні витрати – витрати пов’язані з операційною діяльністю.

Їх поділяють на (рис.3):

1.      адміністративні витрати;

2.      витрати на збут;

3.      інші операційні витрати.

Вони є витратами звітного періоду і включаються до Звіту про фінансові результати.

Адміністративні витрати – це загальногосподарські витрати, що спрямовуються на обслуговування та управління підприємством (заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу з відрахуванням на соціальне страхування і в пенсійний фонд, канцелярські, телефонні, телеграфні витрати, утримання легкового транспорту, утримання приміщення офісу, витрати на службові відрядження адмінуправлінського персоналу і т. д.).

Витрати на збут – витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).

До них належать: витрати на ремонт тари, рекламу та дослідження ринку, витрати на відрядження працівників зайнятих збутом, витрати на оплату праці продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут та ін.

До інших операційних витрат відносять:

-           витрати на дослідження і розробки відповідно до П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”;

-           собівартість реалізованої іноземної валюти, що визначається перерахуванням іноземної валюти на грошову одиницю України за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати пов’язані з продажем іноземної валюти;

-           собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їхньої облікової вартості та витрат, пов’язаних з їхньою реалізацією;

-           сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

-           втрати від операційної курсової різниці;

-           визнані штрафи, пені, неустойки;

-           інші витрати операційної діяльності.

До інших витрат діяльності належать фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, надзвичайні витрати, інші витрати (рис.4).

Рис.4. Класифікація інших витрат діяльності

У процесі своєї фінансової діяльності підприємство несе відповідні витрати.

Витрати фінансової діяльності підприємства – витрати на відсотки (за одержиними кредитами, випущеними облігаціями, фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства.

Багато підприємств, що здійснюють інвестиції, обліковують втрати від своєї діяльності за методом участі в капіталі.

Втрати від участі в капіталі – збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, яві обліковують за методом участі у капіталі.

У результаті стихій, техногенних катастроф і аварій на підприємстві можуть виникнути надзвичайні витрати.

Надзвичайні витрати – втрати і витрати, пов’язані з подіями або операціями, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вони повторюватимуться періодично чи в кожному звітному періоді.

Кожне підприємство, що здійснює господарські операції, пов’язані з фінансовими інвестиціями, реалізацію необоротних активів має обліковувати витрати, що виникають в результаті цієї діяльності й мають назву „інші витрати”.

Інші витрати, що виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом і (або) реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

До таких витрат належать:

-           собівартість реалізованих фінансових інвестицій;

-           собівартість реалізованих необоротних активів;

-           собівартість реалізованих майнових комплексів;

-           втрати від неопераційних курсових різниць;

-           сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

-           витрати на ліквідацію необоротних активів;

-           залишкова вартість ліквідованих необоротних активів;

-           інші витрати звичайної діяльності.

3. Первинний облік витрат

Основи організації бухгалтерського обліку на ОКБП „Рівнеінвестбуд” регламентовано законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності.

Первинний облік – це початок облікового процесу, під час якого здійснюють спостереження, вимірювання господарських явищ і реєстрацію їх у первинних документах.

Первинний облік є основним джерелом економічної інформації, яка далі фіксується у носіях синтетичного та аналітичного обліку і використовується для контролю та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації.

Підставою для здійснення записів у бухгалтерському обліці є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а коли це неможливо, то відразу після закінчення операції.

Первинні документи – бухгалтерські документи, що складаються безпосередньо в момент здійснення господарської операції, тобто фіксують ці явища вперше, складання яких є початком облікового процесу, юридичним доказом проведення господарських операцій і є єдиною підставою для відображення їх у реєстрах бухгалтерського обліку.

За порядком складання документи поділяються на первинні (які складаються в момент здійснення господарської операції) і зведені (їх складають на підставі кількох первинних документів). Первинні документи використовують для першої реєстрації господарських операцій, потім на їх основі роблять облікові записи.

На підприємстві „Рівнеінвестбуд” ведуться такі первинні документи: видатковий касовий ордер, прибутковий касовий ордер, платіжне доручення, посвідчення про відрядження, звіт про використання грошових коштів, наданих на відрядження або під звіт, податкова накладна, накладна, рахунок, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акт на списання основних засобів, інвентарна картка тощо. Перелік форм первинної облікової документації підприємства наведені в таблиці 1.

Бухгалтерські документи мають велике економічне та правове значення. Економічне значення полягає у тому, що вони дають оперативну інформацію з допомогою якої здійснюється оперативне управління підприємством. Правове значення документа полягає в тому, що своєчасно і правильно оформлений документ являється єдиним фактором, який підтверджує здійснення господарської операції і її законності. Документи мають доказуючу юридичну силу при виявлені різних претензій і суперечок.

Таблиця 1

Перелік форм первинної облікової документації на ОКБП „Рівнеінвестбуд”

Обов’язкові реквізити первинних документів: назва документа, підприємства і його підрозділів, дата його складання; зміст і підстава господарської операції; вимірники операцій (натуральні та вартісні); підписи осіб відповідальних за здійснення господарської операції. У первинних документах відведено спеціальні графи для кодів, номенклатурних номерів та інших даних, потрібних для їх механізованого опрацювання.

Первинні документи надходять до бухгалтерії, де їх перевіряють, таксують, групують, підготовляють для машинного опрацювання.

Під час руху документів кожен з них передається від однієї особи до іншої для реєстрації та опрацювання. Рух документів від моменту їх складення або одержання від інших організацій до використання для бухгалтерських записів і передання в архів називається документообігом.

На підприємствах і в організаціях перебуває в обігу багато різних документів. Тому для контролю за надходженням і своєчасним їх опрацюванням потрібно складати план-графік документообороту. Його розробляє головний бухгалтер підприємства, а затверджує керівник. Після цього графік стає обов’язковим для всіх працівників, що складають первинні документи і ведуть облік. У плані документообігу визначають терміни складання і подання документів у бухгалтерію, а також відповідальних осіб за складання, приймання та їх опрацювання у встановлені терміни. План документообороту на ОКБП „Рівнеінвестбуд”

При застосуванні електронної обчислювальної техніки для збирання та опрацювання інформації про здійснювані господарські операції, поряд з паперовими документами, дедалі більшого поширення набирають машинні носії облікової інформації. Окремі з них відображають господарську операцію безпосередньо в момент їх здійснення, інші – складаються за даними первинних носіїв інформації і використовуються для зручності її опрацювання, автоматичного введення в обчислювальну машину. Впровадження в бухгалтерський облік удосконалених ЕОМ дає змогу автоматично фіксувати і відображати їхній зміст у запам’ятовуючому пристрої машини й отримувати після опрацювання інформацію, потрібну для управління і контролю. Первинний облік підприємства „Рівнеінвестбуд” майже повністю автоматизований.

Облік ведеться на основі первинних документів, які здаються в бухгалтерію згідно встановленого графіка, при цьому документація ведеться згідно вимог чинного законодавства.

4. Аналітичний та синтетичний облік витрат

Для одержання різних за степенем деталізації показників у бухгалтерському обліку є два види рахунків: синтетичний та аналітичний.

Так, рахунки бухгалтерського обліку, що відкриваються на підставі статей балансу для обліку руху необоротних і оборотних активів, капіталу та зобов’язань, містять узагальнені (синтетичні) дані в грошовій одиниці.

Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків, називається синтетичним і служить для контролю за узагальненими показниками.

Щоб отримати докладні (аналітичні) відомості про стан і рух кожного виду необоротних і оборотних активів та капіталу і зобов’язань, а також про господарські процеси, що ведуть аналітичні рахунки з кожного виду матеріалів, розрахунків з постачальниками, покупцями, розрахунки з оплати праці.

Облік, що здійснюється на аналітичних рахунках, називається аналітичним. Кількість аналітичних рахунків до відповідного синтетичного рахунку залежить від наявності та особливостей тих чи інших об’єктів обліку.

Аналітичний облік має велике контрольне значення для правильного ведення бухгалтерського обліку. Показники аналітичного обліку використовують при складанні калькуляції виготовленої продукції, виконаних робіт, послуг тощо. Усе це допомагає в оперативному керівництві роботою та в здійсненні контролю за господарською діяльністю на підприємстві.

Між даними синтетичного та аналітичного обліку є нерозривний зв’язок. Він полягає в тому, що початковий і кінцевий залишки синтетичного рахунку повинні бути рівні та ідентичні за значенням загальним сумам відповідних залишків аналітичних рахунків. Це випливає з того, що аналітичні рахунки деталізують дані синтетичного рахунку, показують складові частини тих обєктів, які узагальнено відображені на синтетичному рахунку.

Для узагальнення показників аналітичного обліку на кожному синтетичному рахунку використовують таблиці спеціальної форми, які називаються обіговими відомостями. Підсумки цієї відомості збігаються з відповідними показниками синтетичного рахунку. Нетотожність підсумків обігової відомості на аналітичних рахунках з даними синтетичного рахунку свідчить про наявність помилок в обліку, які потрібно виправити.

Таким чином, взаємне звіряння даних синтетичного і аналітичного обліку за допомогою складання обігових відомостей дозволяє контролювати записи на рахунках бухгалтерського обліку. У цьому полягає контрольне значення обігових відомостей.

Крім синтетичних і аналітичних рахунків, у практиці організації бухгалтерського обліку використовують субрахунки.

Субрахунки – це проміжна ланка між синтетичним і аналітичним рахунками. За допомогою субрахунка здійснюється додаткове угрупування даних аналітичного обліку, з ціллю отримання загальної відомості про загальні об’єкти обліку.

Переліком рахунків і схем реєстрації у фінансовому обліку виступає план рахунків. У ньому за десятковою системою наведені коди й найменування синтетичних рахунків й субрахунків. В плані рахунків відбувається групування, згідно рахунків, фактів фінансово-господарської діяльності в бухгалтерському обліку.

Робочий план рахунків „Рівнеінвестбуд”

Після запису господарських операцій за місяць на рахунках бухгалтерського обліку здійснюють підрахунок обігів за дебетом і кредитом кожного синтетичного рахунку і визначають залишки на кінець місяця. Їх використовують для складання бухгалтерського балансу на перше число наступного місяця.

Крім того, обігові відомості за рахунками синтетичного і аналітичного обліку використовують при складанні бухгалтерської і статистичної звітності, в аналізі та оперативному керівництві господарською діяльністю підприємств.

Інформація яка вже міститься в первинних документа систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах аналітичного та синтетичного обліку. Регістри повинні містити такі реквізити: назва документа, період реєстрації, підписи та прізвище осіб що склали документи. Господарські операції повинні відображатися в облікових регістрах в тому звітному періоді, у якому вони були здійсненні. На підприємстві „Рівнеінвестбуд” реєстрація первинних документів здійснюється у вигляді журналів-ордерів.

Аналітичний та синтетичний облік ведеться згідно журналів-ордерів по рахунках та стандартах бухгалтерського обліку. Підприємство є господарсько-розрахунковим, метою роботи якого є отримання прибутку та сплата платежів до бюджету.

Перелік форм реєстрів аналітичного та синтетичного обліку ОКБП „Рівнеінвестбуд”

Після запису облікові регістри, документи передаються на зберігання в архів під відповідальність головного бухгалтера, які реєструються в архівній книзі і зберігаються в зачинених шафах, протягом встановлених термінів.

4.1 Облік витрат від звичайної діяльності

Рахунки 9-го класу „Витрати діяльності” використовуються для узагальнення діяльності використовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності. Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку.

За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом - списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок №79 „Фінансові результати”.

Витрати звичайної діяльності поділяються на: собівартість реалізації продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, облік інших операційних витрат, облік інших витрат.

Підприємство „Рівнеінвестбуд” веде облік таких витрат звичайної діяльності, як собівартість реалізації, адміністративні витрати, інші витрати операційної діяльності. Облік яких буде зазначено нижче.

4.1.1 Облік собівартості реалізації продукції

Виробничі витрати, згідно з Інструкцією із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291, відображають на таких рахунках: 23 „Виробництво”, 91 „Загальновиробничі витрати”, а також на рахунку 90 „Собівартість реалізації”

Собівартість реалізації відображається на рахунку №90 „Собівартість реалізації”. Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції,товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунку №90 „Собівартість реалізації” відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгівельних націнок), за кредитом – списання в порядку закриття дебетових обігів на рахунку №79 „Фінансові результати”.

Адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат не включають до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду – №92 „Адміністративні витрати”, №93 „Витрати на збут”, №94 „Інші витрати операційної діяльності”.

Рахунок №90 „Собівартість реалізації” має такі субрахунки:

901 „Собівартість реалізованої готової продукції”

902 „Собівартість реалізованих товарів”

903 „Собівартість реалізованих робіт та послуг”

На субрахунку №901 „Собівартість реалізованої готової продукції” ведеться облік виробничої собівартості готової продукції.

На субрахунку №902 „Собівартість реалізованих товарів” відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається П(С)БО №9 „Запаси”. На субрахунку №903 „Собівартість реалізованих робіт та послуг” ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг.

На підприємстві „Рівнеінвестбуд” ведеться облік собівартості реалізованих товарів та собівартість реалізованих робіт та послуг, тобто собівартість кінцевого результату виробничо-господарської діяльності підприємства і його реалізацією. Кінцевим результатам в даному випадку виступають ремонтно-будівельні роботи підприємства.

Рахунок №90 „Собівартість реалізації”, згідно робочого плану рахунків підприємства, кореспондує:

Наприкінці звітного періоду сальдо з дебета рахунка 90 „Собівартість реалізації” списується на рахунок 79 „фінансові результати”.

4.1.2 Облік адміністративних витрат

Адміністративні витрати – загальногосподарські витрати, що спрямовуються на обслуговування та управління підприємством, тобто витрати, які пов’язані з виробництвом та управлінням у масштабі всього підприємства.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №16 „Витрати” визначено, що до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управлінням підприємством:

-           загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, затрати на проведення річних зборів, преставницькі витрати тощо);

-           витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

-           витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

-           винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

-           витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

-           амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

-           витрати на врегулювання спорів у судових органах;

-           податки збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

-           плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

-           інші витрати загальногосподарського призначення.

На рахунку 92 ”Адміністративні витрати” відображаються загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

За дебетом рахунка 92 ”Адміністративні витрати” відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79 „Фінансові результати”.

До загальногосподарських витрат на підприємстві „Рівнеінвестбуд” належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги тощо), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов’язкових платежів).

Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.

Формування витрат на рахунку №92 „Адміністративні витрати” за економічним змістом:

Рахунок 201                                        Рахунок801

„Сировина і матеріали” ® „Витрати сировини і матеріалів”

Дт Кт Дт Кт А Ф

 Д І

Рахунок 22                         ® Рахунок 809 М Н

„МШП” „Інші матеріальні витрати” І А

Дт Кт Дт Кт Н Н

  І С

Рахунок 131 ® Рахунок 831  С О

„Знос основних засобів” „Амортизація основних засобв” Т В

Дт Кт Дт Кт Þ РÞ І

 А

Рахунок 661 ® Рахунок 811 Т Р

„Розрахунки зп ЗП” „Виплата за окладами і тарифами” И Е

Дт                                 Кт Дт Кт В З

 Н У

  І Л

Рахунок 651 ® Рахунок 821 В Ь

„Розрахунки за пенсійними „Відрахування на пенсійне И Т

 забезпеченнями” забезпечення” Т А

Дт Кт Дт                                                                                                      Кт Р Т

  А И

Рахунок 652 ® Рахунок 822 Т

„Розрахунки за соціальним „Відрахування на соціальне И

 страхуванням”                                                        страхування”

Дт Кт Дт Кт

Рахунок 653 ® Рахунок 823

„Розрахунки за страхуванням „Страхування на випадок

 на випадок безробіття” безробіття”

Дт Кт Дт Кт

Узагальнене формування адміністративних витрат:

Бухгалтерські проводки, згідно робочого плану рахунків підприємства, за рахунком 92 „Адміністративні витрати”:

Бухгалтерські документами, які є підставою для визначення адміністративних витрат на підприємстві „Рівнеінвестбуд”, виступають:

ü   по амортизації – „Розрахунок амортизації основних засобів”;

ü   по МШП – „Акт на списання МШП”;

ü   грошових коштів – „Видатковий касовий ордер”, виписка банку;

ü   заробітної плати – „Табель обліку використання робочого часу”, а також складена на його підставі „Розрахунково полатіжна відомість”.

Адміністративні витрати на підприємстві списуються щомісячно, їх списання оформлюється за допомогою розрахунку, який складається бухгалтером підприємства. Для узагальненого обліку адміністративних витрат використовується при журнально-ордерній формі обліку журнал-ордер №5.

4.1.3 Облік витрат на збут

Витрати на збут – це витрати пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).

Вони включають такі витрати:

-           витрати матеріалів для пакування готової продукції на складах;

-           витрати на ремонт тари;

-           оплата праці ікомісійні винагороди продавцям, торгівельним агентам, працівникам підрозділу, що забезпечують збут;

-           витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

-           витрати на перепродажну підготовку товарів;

-           витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

-           витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

-           витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

-           витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

-           інші витрати пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

На рахунку 93 „Витрати на збут” ведеться облік витрат, пов’язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

До витрат на збут належать, зокрема, витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комесійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Облік витрат на збут на підприємстві „Рівнеінвестбуд” не ведеться.

4.1.4 Облік інших операційних витрат

До інших операційних витрат включають:

-           витрати на дослідження та розробки відповідно до П(С)БО №8 „Нематеріальні активи”;

-           собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перепахунку іноземної валюти в грошову одиницю в еквіваленті, виражену в грошовій одиниці України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, які пов’язані з продажем іноземної валюти;

-           собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з реалізацією;

-           сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

-           втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);

-           втрати від знецінення запасів, недостачі і втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки;

-           витрати на оплату матеріальної допомоги, утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

-           інші витрати операційної діяльності.

Для обліку інших витрат операційної діяльності використовують рахунок № 94 „Інші витрати операційної діяльності”. Даний рахунок є активний, витратний, призначений для обліку господарських процесів. На рахунку № 94 ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства „Рівнеінвестбуд”, крім витрат, які відображаються на рахунках №90 „Собівартість реалізації” (собівартість реалізованих товарів, собівартість реалізованих робіт та послуг), №92 „Адміністративні витрати”.

За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом списання – на рахунок № 79 „Фінансові результати”.

Рахунок №94 „Інші витрати операційної діяльності” має такі субрахунки:

941 „Витрати на дослідження і розробки”;

942 „Собівартість реалізованої іноземної валюти”;

943 „Собівартість реалізованих виробничих запасів”;

944 „Сумнівні та безнадійні борги”;

945 „Втрати від операційної курсової різниці”;

946 „Витрати від знецінення запасів”;

947 „Нестачі і штрафи від псування цінностей”;

948 „Визнані штрафи, пені, неустойки”;

949 „Інші витрати операційної діяльності”.

На субрахунку 941 „Витрати на дослідження і розробки” ведеться облік витрат, пов’язаних з дослідженнями та розробками, що здійснює підприємству, якщо вони відповідають П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”.

На субрахунку 942 „Собівартість реалізованої іноземної валюти” відображається балансова вартість реалізованої іноземної валюти на дату її реалізації.

На субрахунку 943 „Собівартість реалізованих виробничих запасів” ведеться облік собівартісті реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо).

На субрахунку 944 „Сумнівні та безнадійні борги”узагальнюється інформація про нарахування резерву сумнівних богів на заборгованість, за реалізовану продукцію, товари, роботи і послуги та про суму списання поточної дебіторської заборгованості, що визнана безнадійною та утворення якої не було пов’язано з реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг.

На субрахунку 945 „Втрати від операційної курсової різниці” ведеться облік втрат за активами й зобов’язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти.

На субрахунку 946 „Витрати від знецінення запасів” ведеться облік втрат, пов’язаних із знеціненням (уцінкою) запасів, відповідно до П(С)БО 9 „Запаси”.

На субрахунку 947 „Нестачі і штрафи від псування цінностей” ведеться облік нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження, та реалізації, та реалізації, якщо на час встановлення нестачі винуватця не встановлено. Одночасно зі списанням цінностей, винних у нестачі яких не встановлено, на витрати, балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 „Списані активи”.

На субрахунку 948 „Визнані штрафи, пені, неустойки” ведеться облік визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів.

На субрахунку 949 „Інші витрати операційної діяльності” узагальнюється інформація про такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 94 „Інші витрати операційної діяльності”, зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення тощо.

На ОКБП „Рівнеінвестбуд” ведеться облік облік інших витрат операційної діяльності, зокрема, облік інших витрат операційної діяльності.

Бухгалтерські проводки по обліку інших операційних витрат:

Бухгалтерські документами, які є підставою для відображення інших операційних витрат на підприємстві „Рівнеінвестбуд”, виступають:

ü   по основних засобах– „Розрахунок амортизації основних засобів”, „Інвентарний опис основних засобів”;

ü   по виробничих запасах – „Накладна вимога на відпуск матеріалів”, „Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей”;

ü   по МШП – „Акт на списання МШП”;

ü   грошових коштів – „Видатковий касовий ордер”, виписка банку;

ü   заробітної плати – „Табель обліку використання робочого часу”, а також складена на його підставі „Розрахунково полатіжна відомість”.

Інші операційні витрати на підприємстві списуються щомісячно, їх списання оформлюється за допомогою розрахунку, який складається бухгалтером підприємства. Для синтетичного обліку інших витрат операційної діяльності при журнально-ордерній формі обліку використовується журнал-ордер №5.

Прикладом здійснення і відображення господарської операції у фінансовому обліку на підприємстві є:

Підприємство безоплатно передало запасні частини балансовою вартістю 2000 гривень.

На рахунку бухгалтерського обліку цю операцію відображають такими проводками:

4.1.5 Облік інших витрат

Кожне підприємство що здійснює господарські операції, пов’язані з фінансовими інвестиціями, реалізацією необоротних активів, має обліковувати витрати, що виникають у результаті цієї діяльності й мають назву „Інші витрати”.

Інші витрати – витрати, що виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом і (або) реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

До таких витрат належать:

-           собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість і витрати, пов’язані з реалізацією фінансових інвестицій);

-           собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість і витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів);

-           собівартість реалізованих майнових комплексів;

-           втрати від неопераційних курсових різниць;

-           сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

-           витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж та ін.);

-           залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

-           інші витрати звичайної діяльності.

Облік цих витрат ведеться на рахунку 97 „Інші витрати”, який має такі субрахунки:

971 „Собівартість реалізованих фінансових інвестицій”;

972 „Собівартість реалізованих необоротних активів”;

973 „Собівартість реалізованих майнових комплексів”;

974 „Втрати від неопераційних курсових різниць”;

975 „Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”;

976 „Списання необоротних активів”;

977 „Інші витрати звичайної діяльності”;

978 „Виплати страхових сум і страхових відшкодувань”;

979 „Перестрахування”.

Облік інших витрат на ОКБП „Рівнеінвестбуд” не ведеться.

4.2 Облік надзвичайних витрат

В процесі господарської діяльності суб’єкти господарювання можуть мати справу із надзвичайними подіями (стихійне лихо, техногенні катастрофи, аварії тощо).

Надзвичайна подія являє собою випадкову і нехарактерну подію для діяльності конкретного підприємства, яка, в свою чергу, супроводжується заподіянням шкоди його власності.

Поряд із зазначеним, слід також відмітити, що сума заподіяної шкоди одночасно являє собою, з однієї сторони, надзвичайні витрати для підприємства, а з іншої – як звичайні витрати для страхової організації, яка буде безпосередньо відшкодовувати суми завданої шкоди згідно із умовами укладеного договору страхування.

Під надзвичайними витратами розуміють:

-           витрати, які пов’язані з попередженням надзвичайних подій;

-           витрати, що здійснюються в процесі ліквідації наслідків надзвичайних подій;

-           невідшкодовані збитки від надзвичайних подій. Відшкодовується як різниця між сумою завданого збитку внаслідок дії непереборної сили та сумою належного відшкодування зі сторони державного бюджету або страхової організації.

Облік втрат і витрат, пов’язаних з подіями або операціями, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному звітному періоді ведеться на рахунку 99 „Надзвичайні витрати”.

До витрат від надзвичайних подій відносяться як прямі витрати за наслідками цих подій, так і витрати наздійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використання сировини, матеріалів тощо).

Рахунок 99 „Надзвичайні витрати” має такі субрахунки:

991 „Втрати від стихійного лиха”;

992 „Втрати від техногенних катастроф і аврій”;

993 „Інші надзвичайні витрати”.

На субрахунку 991 „Втрати від стихійного лиха” ведеться облік втрат від стихійного лиха (повінь, землетрус, град тощо).

На субрахунку 992 „Втрати від техногенних катастроф і аврій” ведеться облік втрат, понесених підприємством у результаті техногенних катастроф і аварій, що сталися на самому підприємстві чи іншому підприємстві.

На субрахунку 993 „Інші надзвичайні витрати” ведеться облік втрат від інших надзвичайних подій.

Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності підприємства внаслідок цих витрат.

Облік витрат від надзвичайної діяльності на підприємстві „Рівнеінвестбуд” не ведеться.

5. Формування показників звіту про фінансові результати

Згідно Порядку подання фінансової звітності від 28 лютого 2000 року всі юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, зобов’язані вести та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність, яку підписують керівник та головний бухгалтер підприємства.

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період в установленій формі для прийняття користувачем визначених ділових рішень.

Бухгалтерська звітність – це звітність, яка складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних споживачів (працівників і керівників підприємства, банків, покупців, постачальників, інвесторів тощо).

Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Мета фінансової звітності – надання користувачам інформації для прийняття управлінських рішень про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Склад фінансових звітів:

ü     Баланс;

ü     Звіт про фінансові результати;

ü     Звіт про рух грошових коштів;

ü     Звіт про власний капітал;

ü     Примітки.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року у складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну звітність органам до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою – дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата.

Квартальна звітність подається підприємствами органам, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна – не пізніше 20 лютого наступним за звітним роком.

Перед складанням річної фінансової звітності обов’язкове проведення інвентаризації активів та зобов’язань підприємства.

Проведення інвентаризації також обов’язкове у разі: передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство; зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ); встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів; пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії; ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Порядок проведення інвентаризації та врегулювання розбіжностей щодо фактичної наявності активів та зобов’язань з даними бухгалтерського обліку визначається Мінфіном.

Кожну форму фінансової звітності підписують керівник підприємства і головний бухгалтер. У річній фінансовій звітності підприємство зобов’язане наводити показники за попередній рік.

При заповненні статей Балансу у звітному році необхідно забезпечити відповідність показників вступного сальдо трансформації, що мала місце на підприємстві. Тут, зокрема, враховують організаційно-структурні зміни підприємства (вибуття, приєднання частин, структурних підрозділів, філій підприємства), що відбулися станом на 1 січня звітного року, виправлення таких виявлених у звітному році помилок за минулі роки, які впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), тобто наводиться скоригована на зазначені зміни величина відповідної статті Балансу станом на 31 грудня попереднього року, а у графі 4 Балансу – показник (сальдо) відповідного рахунка (субрахунка) бухгалтерського обліку станом на кінець звітного року.

Показники Балансу, які при визначенні підсумків вираховуються (вважаються від’ємними), у звітності наводяться в дужках. Дужки у затвердженому оригіналі-макеті форм фінансової звітності виготовлені друком і в такому варіанті (без знищення дужок) мають подаватися всім адресатам (користувачам), а в передбачених випадках оприлюднюватися.

На підприємстві „Рівнеінвестбуд” звітність подається періодично в податкову інспекцію та в Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, по безробіттю та по страхуванню від нещасних випадків, також подається статистична звітність, згідно встановлених термінів (фінансова звітність „Рівнеінвестбуд” наведена в додатках). Після закінчення поточного року первинні документи подаються в архів підприємства.

Висновки

Під час з написання курсової роботи з фінансового обліку на тему „Облік витрат підприємства”, я закріпила теоретичні і практичні знання, які отримала під час вивчення дисципліни „Фінансовий облік”, перевірила вміння застосовувати ці знання для оцінки постановки обліку на підприємстві „Рівнеінвестбуд” і розвинула навички самостійної роботи, використовуючи отримані знання з організації і методики наукових досліджень.

У першому розділі курсової роботи я дала характеристику витратам підприємства, і встановила, що:

 Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

До витрат підприємства ОКБП „Рівнеінвестбуд” належать такі витрати, як адміністративні, витрати від звичайної діяльності, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності, інші витрати.

В другому розділі наводила вимоги до визнання, класифікації та оцінки витрат. Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16, поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

У третьому розділі описала порядок відображення господарських операцій з витрат підприємства у первинних документах. На підприємстві „Рівнеінвестбуд” ведуться такі первинні документи: видатковий касовий ордер, прибутковий касовий ордер, платіжне доручення, посвідчення про відрядження, звіт про використання грошових коштів, наданих на відрядження або під звіт, податкова накладна, накладна, рахунок, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акт на списання основних засобів, інвентарна картка тощо.

В четвертому розділі я дослідила організацію аналітичного і синтетичного обліку витрат підприємства. Важливе значення в аналітичному і синтетичному обліку відіграють реєстри, оскільки вони дозоляють оперативно і без помилок узагальнити інформацію, отриману з первинних документів. Аналітичний та синтетичний облік підприємства ведеться згідно журналів-ордерів по рахунках та стандартах бухгалтерського обліку. Також розглянула такі важливі питання, як облік собівартості реалізації продукції, облік адміністративних витрат, облік витрат на збут, облік інших операційних витрат, облік інших витрат, тобто облік витрат від звичайної діяльності та облік витрат від надзвичайної діяльності.

В п’ятому розділі курсової роботи визначила порядок формування показників формування фінансової звітності на підставі даних обліку.

Список використаної літератури

1.   Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”// Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. - №9

2.   П(С)БО1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” // Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. - №6

3.   П(С)БО3 „Звіт про фінансові результати”// Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. - №6

4.   П(С)БО9 „Запаси”// Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. - №11

5.   П(С)БО16 „Витрати”// Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. - №2

6.   Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004 - № 4: Бухгалтерський облік. Правове регулювання, стандарти, контроль. – 416 с.

7.   Долгажданський М.І., Долгожданський А.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. – Львів: Львівський банківський інститут НБУ, 2003. – 494с.

8.    Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Підручник. – Київ: Видавництво „Центр навчальної літератури”, 2004. – 623с.

9.   Рудницький В.С., Лазаришина І.Д., Бачинський В.І., Поліщук В.Л. Організація первинного обліку та економічного аналізу: Навчальний посібник. – Киів:ВД „Професіонал”, 2004. – 480 с.

10.       Сухарський В.С. економічний словник-довідник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2002. – 328 с.

11.       Чебанова Н.В., василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: посібник. – Київ: Видавничий центр „Академія”, 2002. – 627 с.