Курсовая работа: Соціальне середовище та соціалізація особистості
Вправа сприяє усвідомленню, що успішність у зміні емоційного стану партнера залежить від врахування індивідуальних особливостей людини, гнучкості у виборі засобів впливу.
ВПРАВА "Розвеселити сумного"
Групі пропонується розвеселити учасника, якому сумно (ведучий має отримати згоду цього учасника на участь у вправі). Досягти цього треба, використовуючи тільки словесні засоби: можна говорити щось приємне, розповідати історії тощо. Після виконання вправи в учасника запитують, що саме його розвеселило, а що залишило байдужим.
Вправа поліпшує клімат у колективі, дозволяє усвідомити широкі можливості впливу на емоційний стан інших людей.
Гра на володіння своїм тілом
«Долоня в долоню». Діти притискають долоньки й у такий спосіб рухаються по кімнаті, у якій можна встановити різні перешкоди, які пара має подолати. Це можуть бути стілець або стіл. У грі можуть брати участь пари: дорослий - дитина.
«Неіснуюча тварина» - дитина вигадує тварину, якої насправді-не існує. Потім вона має зобразити тварину, пройти, як ця тварина. Зображення відбувається під музику. Інші діти вгадують, яка це тварина: весела чи сумна, добра чи зла тощо.
Гра на довіру
«Сліпий і поводир». Вправа в парах. Один з учасників - «сліпий», інший - його «поводир», кожен має провести «сліпого» через різні перешкоди, що створені заздалегідь (меблі, столи, стільці, також перешкодою можуть бути інші люди). У «сліпого» зав'язані очі. Мета: «поводир» має провести його так, щоб той не спіткнувся, не впав, не забився. Гра сприяє розвитку довіри. Після гри обговорити її, що почували, будучи «сліпим» і «поводирем», чи було затишно в цих ролях.
Додаток № 7
Як допомогти сором’язливі дитині
Допомога дитині в подоланні сором'язливості - нелегке завдання для шкільного психолога, але його можна розв'язати. Зупинимося на роботі психолога з подолання сором'язливості в молодших школярів.
Найефективніший засіб впливу на сором'язливих, неконтактних дітей - групові форми роботи, метою яких є:
- формування стійких поведінкових механізмів, що забезпечують дитині на доступному їй рівні стабільність у саморегуляції внутрішніх афективних процесів та емоційну адекватність у контактах з навколишнім світом;
- тренування взаємодії дитини з дорослими й дітьми.
На першому етапі найголовнішим завданням психолога є встановлення емоційного контакту із сором'язливою дитиною. Насамперед необхідно з'ясувати, у яких випадках дитина не хоче спілкуватися, а в яких не може. Для цього потрібно завоювати її довіру, змусити забути про негативний досвід, відновити і зміцнити потребу в спілкуванні.
Спілкування має відбуватися у спокійній атмосфері. Тому важливо, щоб дизайн кабінету, в якому проводять заняття, сприяв соціальним контактам дітей.
Універсальний засіб навчити спілкуватися - гра, оскільки вона може змінити ставлення людини до себе та інших, її психічне самопочуття, соціальний статус, способи взаємодії в колективі.
Ігри для сенсорної стимуляції «Чарівні перевтілення»
Діти стоять у колі.
Психолог. Чарівник перетворив вас на вітер. Спробуйте зобразити:
а) злий зимовий вітер:
б) осінній холодний вітер;
в) теплий, ласкавий літній вітерець.
Психолог бере участь у грі й коментує дії дітей.
Зобрази відгадку
Психолог. Зараз ми з вами спробуємо відгадати загадки. Не можна вимовляти відгад ку вголос. Треба мовчки, за допомогою жестів і міміки, зобразити предмет, про який ітиметься в загадці.
Ніг немає, а ходить, рота немає, а скаже - коли спати, коли вставати, коли роботу починати. (Годинник.)
Біжать по доріжці Дошки та ніжки. (Лижі.)
Спочатку завдання виконують тільки охочі. Потім вибирають один з варіантів відповіді. Усі діти, стоячи в колі, зображують предмет, озвучуючи свої дії.
Тварини, які співають
Психолог. Уявіть, що тварини вміють співати. Як, на вашу думку, звучатиме пісня «Усмішка» (муз. В. Шаїнського, сл. М. Пляц-ковського) у виконанні корови; «Пісня про коника-стрибунця» (муз. В. Шаїнського, сл. Н. Носова) у виконанні собаки?
Дорослий може дати зразок: показати, як би кішка співала «Пісню крокодила Гени» (муз. В. Шаїнського, сл. А. Тимофєєвського).
Дощик
Перед кожною дитиною - ванночка й лійка з водою.
Психолог. Ви - дощові хмаринки, що пливуть по небу.
Діти ходять по колу, зображуючи хмаринки.
Психолог допомагає дітям озвучити їхні дії:
«Я - хмаринка, хмаринка, хмаринка. Я - хмаринка, схожа на слона (зайчика тощо)»
Після сигналу усі зупиняються й беруть лійки.
Психолог. А тепер пішов маленький веселий дощик. Кап-кап-кап.
Вгадай, хто це (що це)
Дитині зав'язують очі, і вона навпомацки має визначити, хто перед нею стоїть (який предмет перед нею лежить).
Подолання страху
Сором'язливі діти бояться рухатися, танцювати під музику, тому вправи, що сприяють подоланню цього страху, ускладнюють поступово.
1. Діти виконують ритмічні дії (наприклад, зображують осіннє листя, яке опадає з дерев). У цей час психолог наспівує якусь мелодію.
2. Діти, роблячи ритмічні рухи, наспівують мелодію разом із психологом.
3. Інсценування пісні.
Спочатку діти слухають пісню. Потім пропонують свої варіанти: розподіляють ролі, обирають характерні жести, рухи для діючих осіб.
Під час вистави діти хором виконують пісню.
Потрібно починати з досить простих для інсценування пісень.
4. «Добери мелодію».
Дітям пропонують прослухати фрагменти з трьох музичних добутків. Потім ставлять запитання: «Як ви вважаєте, яка з цих мелодій найкраще змальовує танець вітру (дощу, сніжинок, ведмедя, метелика)?»
5. Танці з предметами (стрічками, прапорцями, м'ячами). Дітям показують кілька простих танцювальних рухів і просять повторити їх під музику.
6.Створення танцю.
Прослухавши мелодію, діти придумують танцювальні рухи, визначають їхню послідовність. Потім усі разом розучують танець.
Такі ігри допомагають подолати й моторну скутість сором'язливої дитини.
За допомогою читання
У сором'язливих дітей нерідко погано сформовані навички мовного спілкування. Така дитина ухиляється від того, щоб першою почати розмову, якусь справу, висловити нову ідею, поставити запитання або добровільно запропонувати свої послуги. Спілкуючись з однолітками, вона говорить менше, ніж інші, рідко перебиває співрозмовника.
Тому важливо навчити сором'язливих дітей діалогічних форм взаємодії.
Чудовим матеріалом для розвитку мовного особистісного спілкування дитини і дорослого є книги. Спільне читання та обговорення прочитаного сприяє концентрації уваги дітей на словах дорослого, опора на картинки полегшує мовне спілкування молодших підлітків з дорослим. При цьому потрібно не тільки читати текст, а й організовувати бесіду: запитувати дітей, що їм запам'яталося, хто з персонажів сподобався, хто викликав ворожість і чому.
Якщо якійсь дитині складно висловити своє становлення, дорослий може висловити спочатку свою думку. Головне при цьому - не вимагати від дитини того, чого вона не може, до чого ще не готова, не примушувати її висловлюватися й аргументувати свою думку, якщо вона цього ще не вміє.
Слід поступово переводити бесіду від конкретної книжки до загальної теми, що стосується життя дітей і їхнього оточення.
Наприклад, можна запитати, кого з друзів дитині нагадують персонажі книги, як вона сама вчинила б у цій ситуації тощо. Потрібно говорити з дітьми на різні теми: про взаємини з друзями, про те, що їм подобається і що не подобається.
Ігрова імпровізація
Коли в дітей з'являється активність у діалозі, їм пропонують взяти участь в імпровізації: члени групи разом складають казку або малюють картину. Після цього можна перейти до розігрування відомих казок.
Кожен член групи отримує роль.
Казку можна розіграти за допомогою паперових фігур або ляльок. Діти також можуть виконувати ролі самі.
Під час розподілу ролей треба враховувати, чи ця роль позитивно вплине на дитину. Сором'язливим дітям пропонують зображувати таких казкових персонажів, для яких досягнення мети пов'язано з героїчною поведінкою.
Отже, у поле зору дитини частіше потрапляють соціальні ситуації, у яких треба діяти за певними правилами. Вона починає цікавитися, чому якийсь герой учинив неправильно, як можна виправити становище, «щоб нікому не було погано»! Це допомагає опанувати різні зразки поведінки.
Для розвитку мовної регуляції своїх дій дитині корисно виконувати вправи, у яких вона керує діями однолітка або дорослого. Це можуть бути ігри, де дитина виступає в ролі вихователя або вчителя.
Для підвищення самооцінки
Підвищити самооцінку й сформувати впевненість у собі сором’язливій дитині допоможуть спеціальні завдання.
Психолог. Згадай, якими ласкавими іменами тебе називали інші люди.
Розкажи про себе все найкраще (тут потрібно орієнтувати дитину тільки на позитивний опис, уникаючи «але...» і «якщо...»).
Назви свого товариша ласкавим ім'ям.
Перелічи, що ти любиш найбільше.
Люди оцінюють нас за нашими вчинками; спробуй згадати свій учинок, який тобі найбільше подобається.
Люди часто кажуть про нас хороше і погане, спробуй згадати про себе теплий відгук. Чому це тобі запам'яталося?
Похвали свого товариша.
Контакти з іншими
Для того щоб навчити дитину вступати у взаємодію з іншими дітьми, можна використати такий методичний прийом.
Серед дітей вибирають асистента, який легко й вільно іде на контакт, може додержуватися інструкцій дорослого й концентруватися на завданні мінімум десять хвилин. Його мета - залучити сором'язливу дитину до гри або до роботи. Але асистент заздалегідь має бути готовий отримати відмову, особливо на початку контакту. Тому психолог попередньо програє з асистентом ситуації, у яких відіграє роль неконтактної дитини. Асистент має зрозуміти, що це означає - отримати відмову.
До того ж помічник психолога має знати про ігри й заняття, які подобаються сором'язливій дитині.
Заохочується будь-яка спроба асистента налагодити контакт із партнером.
Прищеплюючи сором'язливій дитині інтерес до спільних дій, заохочуючи її активність, необхідно пам'ятати, що в цілеспрямованій діяльності вона зазвичай легко стомлюється. Тому потрібно давати їй відпочинок до того, як спільна робота стане неприємною, слід переорієнтувати на іншу діяльність (малювання, конструювання, прослуховування музичних творів тощо). Навіть похвалу потрібно дозувати.
Часто дорослі самі формують у дітей сором'язливість. Іноді вони незаслужено навішують на дитину ярлик сором'язливої; іноді залишаються нечутливими до сором'язливості; іноді навіть створюють умови для її появи. Тому психологу належить провідна роль у навчанні педагогів і батьків особливих прийомів виховання сором'язливої дитини.
[1] Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. проф. Капської А.Й. – К.,2003. – С.28
[2] Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. проф. Капської А.Й. – К.,2003. – С.28
[3] Социальная педагогика: Учеб. для студ. пед. вузов / Мудрик А. В.; Под ред. В. А. Сластенина.–М.-2000.-С.120
[4] Соціальна психологія / Орбан-Лембрик Л. Е.; за редакцією Куценко В. М. - К.,2004.-С.160
[5] Соціальна психологія / Орбан-Лембрик Л. Е.; за редакцією Куценко В. М. - К.,2004.-С.160
[6] Алєксєєнко Т.І. Соціально-педагогічна підтримка дітей групи ризику // Соціальна педагогіка.-2005.-№1.-С.56
[7] Соціальна робота. Книга І./ Андрущенко В.П,. Бех В.П., Лукашевич М.П.- К.: УДЦССМ, 2001. – С.65
[8] Соціальна психологія / Орбан-Лембрик Л. Е.; за редакцією Куценко В. М. - К.,2004.-С.196
[9] Соціологія: Підручник / За редакцією Городяненка В.Г.-К.,2005.-С.176
[10] Психологія сім’ї: Курс лекцій/ За редакцією Бондарчука О.І.-К.:МАУЛ,2001.-С.32