Реферат: Когнітивно-комунікативний потенціал еліптичного речення в сучасній англійській мові

Одеський НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕт

імені І.І. МечнИкова

Когнітивно-комунікативний потенціал

еліптичного речення

в сучасній англійській мові

Одеса – 2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА роботи

Поступальний рух лінгвістичної думки на сучасному етапі свого розвитку характеризується суттєвими зрушеннями у предметній сфері та в методологічних принципах своїх досліджень. Одним із кардинальних процесів, які відбуваються в мовознавстві, є перехід від структуралізму до функціоналізму, що відбиває послідовну зміну наукової парадигми. Розглядаючи мову як поліфункціональну знакову систему, ця парадигма вирізняється підвищеним інтересом до її вивчення в нерозривній єдності когнітивної та комунікативної функцій.

Інтегральною рисою когнітивно-комунікативної парадигми є те, що вона постулює холістичний розгляд мови та її одиниць у контексті мисленнєво-мовленнєвої діяльності (Н.Д. Арутюнова, О.П. Воробйова, С.А. Жаботинська, В.І. Карасик, І.М. Колегаєва, О.С. Кубрякова, О.І. Морозова, М.В. Нікітін, М.М. Полюжин, А.М. Приходько, О.О. Селіванова, І.С. Шевченко, Д. Блейкмор, M. Култхард, П. Денлер, Р.С. Джекендофф, Р. Ленекер, Дж.Л. Мей). Це стосується й синтаксичного рівня мовної системи та його центральної одиниці – речення.

Проте існує ціла низка синтаксичних конструкцій аналітичного і синтетичного порядку, які все ще розглядаються крізь призму структуралістських уявлень на свою природу та функції. Їхнє перебування на периферії граматичної науки не можна вважати виправданим хоча б тому, що людина у своїй вербальній діяльності активно використовує речення, побудовані за алгоритмом парцеляції, контамінації, редукції, еліпсису. Останній як найбільш усталений спосіб скорочення реченнєвої матерії за рахунок невербалізованої референції, дав поштовх до розвитку спеціального напряму – "синтаксичної еліпсології" (О.Л.Факторович). Будучи втіленням структурної неповноти, еліпс/ис (Ø, ellipsis, gapping, deletion) якраз і є основним епістемічним атрактором цієї праці.

Проблема невербалізованої референції в синтаксисі все ще залишається далекою від свого вирішення. Звернення до теоретичного доробку когнітивно- дискурсивної лінгвістики відкриває нові можливості в інтерпретації феномену “еліпсис” як процесу і як результату взаємодії експліцитних та імпліцитних смислів. Необхідність системного дослідження номінативного і комунікативного аспектів еліптичного речення (ЕР) з урахуванням новітніх надбань мово-знавства уможливлює його розгляд у тріаді “форма – зміст – функція” у вимірах "граматики кодування" і "граматики декодування" (О. Єсперсен). Такий підхід пов’язаний із описом механізмів і закономірностей породження ЕР у різних сферах вербального спілкування.

Актуальність роботи зумовлена необхідністю здійснення комплексного аналізу явища синтаксичної еліпсації в когнітивно-комунікативній системі координат. У зв’язку з цим виникає низка питань, які потребують свого вивчення з урахуванням сучасного стану лінгвістичної думки. По-перше, незважаючи на певні успіхи мовознавства в описі структурно-семантичної специфіки еліпсису, наукових праць, присвячених опису його видів і типів на матеріалі англійської мови, немає. По-друге, хоч на механізм продукування еліптичного речення звертало увагу чимало лінгвістів, його когнітивно-комунікативні витоки ще не були предметом спеціального аналізу. По-третє, особливий вузол проблематики складають комунікативні засади продукування еліптичних конструкцій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація, тема якої затверджена вченою радою факультету романо-германської філології ОНУ ім. І.І. Мечникова (протокол № 5 від 25.03.2008 р.), виконана в руслі комплексної наукової теми кафедри граматики англійської мови "Дискурсивно-когнітивні аспекти дослідження семантики та функціонування граматичних категорій в германських мовах" (номер державної реєстрації 0107U010632).

Мета роботи – комплексний опис когнітивно-комунікативного потенціалу еліптичного речення сучасної англійської мови.

Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:

- теоретичне узагальнення основних наукових здобутків еліпсології в контексті аспектологічної проблематики речення;

- відмежування еліпсису від близьких і споріднених синтаксичних явищ і встановлення номенклатури його таксономічно релевантних типів і класів;

- моделювання простих і складних еліптичних речень сучасної англійської мови;

- аналіз комунікативно-функціональних особливостей еліптичного речення сучасної англійської мови;

- з’ясування шляхів і способів використання еліптичних речень як комунікативно автономних і як дискурсивно зумовлених предикативних одиниць.

Об’єктом дослідження є еліптичне речення сучасної англійської мови.

Предметом дослідження є лінгвокогнітивний і комунікативно-функціональний аспекти еліптичного речення сучасної англійської мови.

Матеріалом дослідження є авторська картотека обсягом понад 5.000 еліптичних конструкцій, створена шляхом суцільної вибірки із художніх творів англомовних авторів ХХ ст. (R. Chandler, J. Collins, L. Edmonds, J.L. Nixon, K. Roberts, H. Stone, J. Stubbs та ін.), із періодичних видань (“The Daily Mail“, “The Financial Times”, “HELLO!”, “OK!” та ін.) та з пареміологічних джерел ("Dic-tionary of Proverbs", "Aphorisms Galore", "Collection of English Riddles" та ін.).

Методи дослідження. В дисертації використано комплексну методику, в основу якої покладено когнітивно-комунікативний підхід до об’єкту наукової рефлексії, спрямований на його системне вивчення у триєдності форми, змісту і функції. Вона передбачає застосування методів структурно-граматичного, семантико-синтаксичного, функціонально-комунікативного і дискурсивного аналізу, а також лінгвокогнітивне моделювання, які застосовувалися з урахуванням органічної єдності семасіологічного та ономасіологічного принципів інтерпретації мовних і мовленнєвих явищ. Широке використання знайшли в роботі прийоми дескриптивного, контекстуального, формально-логічного, парадигматичного і синтагматичного опису ЕР із залученням трансформаційних процедур дееліпсації (реконструкція, субституція), а також елементи кількісних підрахунків.

Наукова новизна дисертації полягає в доведенні інтегративної природи еліпсису як симбіозу процесу та результату гармонізації форми і змісту мовленнєвих повідомлень. У роботі вперше проаналізовано й систематизовано когнітивні та комунікативні властивості еліптичних речень сучасної англійської мови, описано структурно-семантичну типологію та механізм їхнього продукування й використання в мовленні. Вперше здійснено лінгвокогнітивне моделювання еліптичних речень, наведено й описано інвентар основних когнітивно-семантичних схем, за якими будуються прості та складні реченнєві утворення з невербалізованим компонентом смислу. Інноваційним моментом роботи є з’ясування комунікативно-функціональних властивостей еліптичного речення (тема-рематичний устрій, комунікативний динамізм, актомовленнєва специфіка), опис їх функціонування як комунікативно автономних предикативних одиниць, а також аналіз шляхів і способів їх використання в дискурсі.

Теоретичне значення дисертації полягає в загальних принципах і підходах до об’єкта дослідження, що сприяють поглибленню епістемічних надбань когнітивної лінгвістики, дискурсознавства, лінгвосеміотики, лінгвосинергетики тощо. Для англістики особливо вагомим є опис номінативного потенціалу еліпсації та її функціонально-комунікативної специфіки, що має певну значущість як для теоретичної граматики, так і для стилістики сучасної англійської мови. Досвід аналізу й отримані результати можуть стати основою для когнітивно-дискурсивних розвідок близьких і споріднених явищ в інших германських мовах.

Практична цінність дисертації полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані в академічному процесі у вищих навчальних закладах освіти: у курсах лекцій з основ мовознавства, теоретичної граматики і стилістики, у спецкурсах лінгвістичної спрямованості, а також при підготовці курсових і дипломних робіт студентів різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за відповідною тематикою. Окремі результати можуть знайти застосування при створенні навчально-методичних посібників для студентів-германістів.

Апробація результатів роботи. Основні положення й результати дослід-ження доповідалися й обговорювалися на наукових конференціях різних рівнів – на міжнародних: „Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Суми, 2005), "Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування" (Харків, 2006), "Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції" (Київ, 2006), "Мови і світ: дослідження і викладання" (Кіровоград, 2008), "Проблеми прикладної лінгвістики" (Одеса, 2008); на всеукраїнських: “Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київ, 2006), “Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність» (Київ, 2007), "Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація" (Харків, 2008); на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу ОНУ ім. І.І. Мечникова (2003 – 2008 рр.).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 14 одноосібних публікаціях, у т. ч. у 12 статтях, надрукованих у фахових виданнях ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (316 позицій), списку джерел фактичного та ілюстративного матеріалу (78 по-зицій) і 7 додатків. Дисертація містить 6 рисунків і 5 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ роботи

У першому розділі ("Епістемологія еліпсису в фокусі аспектологічної проблематики речення") розглянуто питання еліпсології в історії лінгвістичних вчень і обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження. Особливу увагу приділено еліпсису як феномену синтаксичної деривації: визначено його місце в системі близьких і споріднених явищ, запропоновано методику їх розмежування з наступним виокремленням основних типів і класів еліпсису.

Епістемологія еліпсису має давню і багату традицію, яка сягає своїм корінням античної давнини, де він розумівся як дефект мовлення. Особливого розквіту "еліпсологія" набуває в ХІХ ст., коли започатковуються диверсифікація наукових підходів до вивчення еліпсису – формально-логічний (К.Ф. Бекер), власне-граматичний (Ф. Блатц, Й.C.A. Гейзе, Я. Грімм), психологічний (Г.Дельбрюк, Г. Пауль), які було доповнено у ХХ ст. семіотичним (Ш. Баллі, К.Бюлер) і генеративним (О.В. Падучева, Ф.Г. Дросте, Ф. Хейверт).

Проте ані структуралістська, ані когнітивно-комунікативна парадигми мовознавства все ще не виробили єдиного й несуперечливого погляду на синтаксичний еліпсис. Його продовжують тлумачити у межах “повноти / неповноти речення” та принципу “відновлюваніcть / невідновлюваність”, які зумовлюють його широке (Л.C. Бархударов, М.Я. Блох, Б.А. Ільїш, Д. Крістал, I. Фейгенбаум, M.A.K. Халлідей, Г.Н. Ліч, C.T. Аніонз, A. Редфорд, M. Свон) і вузьке (П.А. Лекант, Н.М. Раєвська, М. Брайант, Г.O. Кюрме, Г. Поутсма, Г. Світ) розуміння. Зас-новані на цих принципах розбіжності є постійним супутником усіх еліпсологічних теорій з моменту їхнього виникнення й до наших днів.

І широке, і вузьке розуміння синтаксичного еліпсису сприяло розбудові таких його аспектів, як структурна типологія (Д.Б. Гудков, Ха-Юн Лі, П. Ельборн, К. Швабе, Б. Шварц), роль і місце в розмовному мовленні (M. Алькантра, Н. Бертомен), просодичні та стилістичні особливості (Р.Е. Дудучава, Е.В. Коваленко, Р.В. Рєзнік, І.А. Ситнова, Е.А. Трофімова). Проте у жодній із праць не ставилося питання про когнітивно-комунікативну природу еліпсу. Не надають такої інформації й спеціальні розвідки, виконані на матеріалі української (П.С.Дудик), російської (Т.Н. Колокольцева, Н.Д. Писаренко, В.С. Юрченко), німецької (Л.Р. Безугла, М.Л. Касаткін, A. Беттен, У. Гюнтер, В. Рейбл), французької (А.С. Дарі, Р. Ле Бідуа) і англійської (І.В. Артюшков, В.А. Юхт, Г. Ягер, П. Кройц, В. Ленчер, Дж. Мерчент, Е. Мургуя) мов. Тлумачення еліпсису в контексті синтаксичних процесів (В.Г. Гак, Г.Г. Почепцов) також мало сприяло вирішенню питання про його когнітивно-комунікативну специфіку.

У традиційних і новітніх граматичних студіях еліпс витлумачують як синтаксичну універсалію, що базується на операції скорочення структурно й се-мантично значущих компонентів речення в межах загальної тенденції до спрощення поверхневої форми мовленнєвих повідомлень. Синтаксичний еліпсис є феноменом двоєдиного порядку: в ньому взаємодіють і перетинаються процес і результат. Процесуальною його стороною є когнітивно-семантичні принципи породження думки, результуючою – її компактне аранжування в реальних умовах вербального спілкування.

Будучи симбіозом процесу і результату, еліптичне речення виступає одним із дієвих засобів гармонізації форми і змісту мовленнєвих повідомлень (когнітивний консонанс) за рахунок розвантаження реченнєвої матерії та звільнення її від змістовно надлишкових чи конструктивно зайвих компонентів, які містять дублюючу або повторювану інформацію. В основі еліпсису лежить принцип укомпактнення предикативних одиниць на засадах ергономіки мовлення.

Поряд з еліпсисом існують й інші способи компактного подання пропозиціональної інформації, з якими він виявляє точки дотику й розбіжності. Проте еліпсис залишається одним із найбільш активних явищ у сфері синтаксичної деривації: в режимі спрощення він може змикатися з одними (компресія, редукція) або розчинятися в інших (асиндезація), а в режимі ускладнення – взаємо-діяти з ними, використовуючись паралельно в межах тієї ж самої предикативної одиниці (парцеляція, аплікація). Найбільш далеко еліпс відстоїть від контамінації з її дифузним використанням двох предикативних одиниць у формі однієї.

Запропонована в роботі методика відмежування еліпсису від синкретичних конструкцій, неповних, скорочених і перерваних (апосіопезис) речень ґрунтується на техніці дееліпсації – на процедурі відновлення відсутнього елемента, на трансформації реконструювання (логіко-смислова, ауксілярна, квеситивна) і субституції. Ця техніка уможливлює виокремлення еліпсису з ряду близьких і споріднених синтаксичних явищ і дає змогу усвідомити той факт, що він є вельми поширеним явищем у синтаксисі сучасної англійської мови, де ЕР може продукуватися у межах як парадигматики, так і синтагматики. У першому випадку воно є історично / системно, у другому – ситуативно / контекстуально зумовленим феноменом.

Парадигматично-синтагматичний принцип опису ЕР ставить на чергу денну питання про його таксономічне впорядкування, яке враховує не лише номінативно-комунікативну дихотомію “мова – мовлення”, а й трихотомію “синтактика – семантика – прагматика” (Ч. Морріс). Завдяки цьому уможливлюється виокремлення таксонів висхідного і низхідного рівнів абстракції.

На вищому рівні узагальнення існують два типи еліпсису – ситуативний і узуальний, які пронизують всі ЕР вертикально. На горизонтальних площинах розташовуються таксони спадних рівнів абстракції – класи, підкласи і види. Формально-граматичний клас ЕР конституюється такими підкласами, як структурний [одно-, дво-, тримісний] і топологічний [ініціальний (You OK? – Ø Ø Never been better /J. Connolly/), медіальний (OK, we Ø in place /A. Hailey/), фінальний (I have a great shrink – Of course you do Ø Ø /J. Collins/)]; когнітивно-семантичний – кореферентним [прогресивний / "right-deletion" (John likes newspapers and Peter hates Ø), регресивний / "left-deletion" (John likes Ø and Pеter hates newspapers)] і когерентним [анафоричний / "аналепс" (I wasn’t so much an actress. Ø Ø More a dancer, really /L. Edmonds/), катафоричний / "каталепс" (Ø Had a lotta traffic in here tonight. Ø Busier than the rodeo grounds on the Fourth of July. Ø Heard a couple come an’ go by the front door /B. Haning/)]; функціо-нально-комунікативний – конфігуративним [монологічний – діалогічний] і риторичним / "зевгма" (I’ll work on tanning my back and Ø Ø sulk for a while /E. Caldwell/). У межах класів і підкласів об’єктивуються й такі узуальні різновиди еліпсису, як абсолютний (The blind Ø leading the blind Ø), компенсаційний / "рseudo-gapping" (Reputation serves to virtue, as light doesØ to a picture) і релятивний / "sluicing" (I feel out of breath, though I am not sure why Ø /J. Fielding/).

Між класами, підкласами і видами еліпсису існують тісні зв'язки різного статусу – перетину, взаємодоповнення, еквівалентності, які свідчать про те, що кожний конкретний випадок використання еліпсису в реченні не може бути зведеним лише до якогось одного його типу чи виду і що він, за О.Н. Реуновою, побутує у трьох своїх іпостасях – еліптичних вкраплень, еліптичних зрощень і еліптичних скупчень.

У другому розділі ("Лінгвокогнітивне моделювання еліптичного речення сучасної англійської мови") описано когнітивно-семантичні передумови спрощення реченнєвої структури, окреслено системну організацію еліптичних речень, здійснено лінгвокогнітивне моделювання простих, паратактичних і гіпотактичних конструкцій, які є потенційно відкритими для еліпсису, укладено перелік інваріантних моделей ЕР сучасної англійської мови.

Явища позамовної дійсності, віддзеркалюючись у когнітивних структурах мислення, вербалізуються за певними моделями (інваріантами, схемами, патернами), які відбивають номінативний устрій речення (І.Р. Буніятова, І.Р. Вихованець, А.П. Загнітко, І.П. Сусов, І.С. Шевченко, ван Дейк, Р. Ленекер). Лінгво-когнітивне аранжування ЕР відбувається не довільно, а за чітко визначеними зразками, що відтворюють шляхи і способи його використання в матеріально скороченому вигляді без будь-якого порушення пропозиціонального змісту.

Еліпсація є процесом спрощення речення шляхом переводу в імплікацію тих його конструктивних елементів, які в узуальному використанні слугують маркерами глибинних компонентів його семантики – предикатних і аргументних семантем, здатних зберігати свої "енергетичні сліди" за рахунок анафоричної чи катафоричної підтримки на рівні мікро- або макротексту. Процесуально-результативна природа синтаксичного еліпсису зумовлює той факт, що він є повноправним "фігурантом" малого і великого синтаксису, активно використовуючись у словосполученні, простому і складному реченнях. При цьому його активність розподіляється нерівномірно: просте речення – 44%, складне – 56% з преференціями у паратаксисі (табл. 1). Лінгвістичне моделювання ЕР здійснюється в роботі з урахуванням кількості, якості та комбінаторики предикатних і аргументних семантем, переведених в імплікацію.

Еліпсація семантем у сфері простого речення (ПрР) базується на можливості опущення системорелевантних компонентів пропозиції, які в різних констеляціях утворюють чотири різновиди еліпсису – два одномісних (предикатний, аргументний) і два комбінованих (дво- і тримісні предикатно-аргументні), які разом дають 14 моделей еліпсації простого речення.

Еліпсація предикатних семантем вирізняється у ПрР певною асимет-рією, оскільки притаманна трьом із чотирьох можливих типів предикатів – абсолютним (Ok, we Ø in place /A. Hailey/) і відносним (Who knew it? – My maid Ø Ø /R. Chandler/) статичним, а також відносним динамічним (He admired his teacher. Michael Ø his teacher too /Daily Mail/), тоді як абсолютні динамічні нею не охоплені. Іншим виявом еліптичної вибірковості є топологічна закономірність: якщо серед абсолютних статичних предикатів рівною мірою використовується всі три позиційні класи еліпсису (ініціальний, медіальний, фінальний), то у сфері відносних предикатів наявні лише медіальний і фінальний за помітної переваги медіального.

Еліпсація аргументних семантем у ПрР пов'язана головним чином з їхніми суб’єктними типами, серед яких найбільш активно елімінуються експерієнсив (I am Betsy. – Ø Heard about you from my son /A. Ahlberg/) і дескриптив (My arm. Ø Needs some fixing up /R. Hogan/), особливо посесивного ґатунку (Ø Never had time for the theatre myself /J. Connolly/). Меншою продуктивністю вирізняються обставинні аргументи (локатив, інструментив) і зовсім малоактивними є об’єктні аргументи "пацієнтив" і "перцептив". Базуючись переважно на одно-місному еліпсисі, пропуск аргументів у ПрР виявляється майже індиферентним щодо позиції, яка може бути ініціальною або фінальною.

Комбінований еліпсис у сфері простого речення має предикатно-аргументний характер і може бути як дво-, так і тримісним. Перший становить собою пропуск предиката і одного аргумента (Where were you? – Ø Ø In my room /C. Brown/), другий – предиката і двох аргументів (Can I see them? – Ø Ø Ø Not now /L. Edmonds/). Найбільш продуктивним є еліпсис абсолютного статичного предиката разом з одним валентно пов'язаним аргументом.

Еліпсація структурно-семантичних компонентів складносурядного речення (ССР) має чіткі кореляції з кон'юнкцією (9 моделей), тоді як диз'юнкція її сторониться. Серед кон'юнкційних ССР процесами еліпсації не охоплюються градаційні відношення, а копулятивні (I went to university and Ø made a lot of friends there /M. Ker/), протиставні (Pride increases our enemies, but Ø puts our friends to flight) і зіставні (Man punishes the action, but/and God Ø the intention), навпаки, активно з ними взаємодіють. Специфічною рисою всіх трьох видів ССР є те, що процесами еліпсації охоплюються лише ті з них, які марковані провідними сполучниками координації and і but. Загалом же кон'юнкційний еліпсис конституюється за алгоритмом прогресивного опущення семантем: предикатних – у зіставних, аргументних – у копулятивних і протиставних ССР.

Порівняно з простим реченням кількість задіяних предикатних семантем, що піддаються процесу координативного скорочення, збільшується, а аргументних – зменшується. У першому випадку йдеться про те, що у процесах еліпсації беруть учать усі чотири типи предикатів, у другому – про те, що в ССР еліпсуватися можуть лише суб'єктні семантеми (агенс, дескриптив, експерієнсив), а об'єктні та обставинні уникають свого скорочення.

Процеси еліпсації мають високу активність серед бінарних паратактичних утворень, але серед полікомпонентних вони виявляються малопродуктивними. Опущення якого-небудь інформативно значущого компонента в ССР допускається диктумом в одній із його конструктивних частин – як правило, у правому кон'юнкті, що зумовлює майже стовідсоткову наявність прогресивного еліпсису порівняно з регресивним. Для англійського ССР характерна перевага одномісного еліпсису над двомісним, а тримісний у ньому взагалі не фігурує.

У складнопідрядному реченні (СПР) не спостерігається жорсткої кау-зальної залежності між його функціонально-семантичними типами і характером еліпсації компонентів у субординативно поєднаних частинах – головному (He’s a road warrior. Ø Thinks he’s the only one out there /J. Collins/) і підрядному (A tale-bearer is as bad as the thief Ø) суб'юнктах. Основною передумовою використання еліпсису в СПР є його синсемантичність, тобто несамодостатність одного суб'юнкта без смислової підтримки іншого. З цієї причини він може регулюватися дислокацією підрядного речення (пре-, інтер- чи постпозиція) у складі гіпотаксису.

Використання еліпсису в СПР відбувається у двох опозиціях – загальносин-таксичної (Ø предиката vs Ø аргумента) і специфічної (Ø у головному реченні /ГР/ vs Ø у підрядному реченні /ПР/), які на підставі формально-граматичних і топологічних чинників дозволяють говорити про сім патернів еліптичного аранжування гіпотаксису: одномісний Ø аргумента або предиката у ГР, двомісний Ø аргумента та предиката у ГР, одномісний Ø аргумента або предиката у ПР, двомісний Ø аргумента та предиката у ПР, тримісний Ø аргумента та предиката у ПР, паралельний одномісний Ø аргумента чи предиката в обох клаузах, паралельний двомісний Ø аргумента і предиката в обох клаузах. Їх комбінації відбивають 14 моделей, за якими може утворюватися еліптичний гіпотаксис.

Для досягнення когнітивного консонансу еліптичний гіпотаксис поклада- ється як на внутрішньо-, так і на зовнішньореченнєві ресурси. Саме тому еліпсис значно більшою мірою схильний до свого вжитку в синсемантичних, ніж в автосемантичних СПР. Цим же зумовлено і його преферентне використання у сфері з'ясувальних (He will fire me when he gets back – I guarantee he won’t Ø Ø /C. Brown/), порівняльних (He’s a defensive driver аnd Ø Ø certainly better than you Ø /J. Collins/), темпоральних (When Ø Ø in Rome, do as Romans do) і умовних (I’ll never eat all this. And if I could Ø Ø, I shouldn’t Ø Ø /E.R. Edwards/) СПР, які належать до синсемантичних.

Еліпсис з'являється у СПР там, де є всі можливості для його оперативного декодування шляхом анафоричної регресії – будь то попередній контекст (Ø у ГР) чи попередня клауза (Ø у ПР). Не менш важливою є й епістемічна модальність, яка спричиняє використання еліпсису в головному суб'юнкті з'ясувального СПР з ознаками кліше. Йдеться про ЕР, які виступають інтродуктивним компонентом складних мовленнєвих актів з дієсловами мислення, міркування, бажання (to think, to reckon, to suppose, to assume, to believe, to wish, to want) або формульними словосполученнями на кшталт to be sure, to be needles, to be glad, to be aware: Ø Reckon, it’s a bitter pill to swallow /B. Haning/; Ø Always sure they’ve been so clever about the whole thing /A. Christie/.

Кількість і характер пропущених компонентів в англійському реченні залежить: а) від позиції того компонента, що підлягає еліпсації у простому реченні; б) від позиції конструктивної частини складного речення у складі реченнєвого цілого (право- чи лівосторонність кон'юнкта у ССР, пре-, інтер- чи постпозиція підрядного суб'юнкта у СПР). Від цих же факторів залежить і наявність / відсутність анафоричної чи катафоричної підтримки, а від них – і самого еліпсису. Звідси й чітка корелятивна залежність: що сильніше "анафоричний тиск", то більше реченнєвих компонентів може бути пропущено; що більше реченнєвих компонентів пропущено, то більш анафоричним є еліпсис.

Основною когнітивною передумовою синтаксичної еліпсації є оцінка мовцем можливості адекватного декодування змісту повідомлюваного з боку його комунікативного партнера. Це відбувається в межах двоєдиної мисленнєво-мовленнєвої настанови: прагнення мовця до уникнення когнітивного дисонансу та, відповідно, до збереження когнітивного консонансу. Ця синкретична інтенція є тією рушійною силою, яка регулює пропуск змістовно значущих компонентів як простого, так і складного речення.

У третьому розділі ("Функціонально-комунікативні особливості еліптичного речення сучасної англійської мови") з'ясовано функціонально-комунікативну специфіку еліптичного речення, що передбачає її аналіз у межах комунікативної перспективи та у двох режимах свого використання – як автономної та як дискурсивно зумовленої предикативної одиниці.

Комунікативна перспектива ЕР сучасної англійської мови детермінується його тема-рематичною (актуальне членування), комунікативно-динамічною та актомовленнєвою специфікою.

Усталений тема-рематичний устрій узуального речення трансформується у своєму еліпсованому варіанті шляхом біфуркації у трикомпонентну інваріантну модель: залишаючись зазвичай монотематичним, ЕР є щонайменше бі-, а нерідко й полірематичним. При цьому рема може перетворюватися в еліптичній частині у свій тематизований антипод, здатний як “закривати” тему, так і започатковувати ще одну рему: Two starving menT-1 cannot be twice as hungry as one ØР-1; but two rascalsР-2 can be ten times as vicious as one ØР-3 /B. Shaw/. В інших випадках відбувається дисипативне генерування нових рематичних ланок шляхом "нанизування" декількох рем на одну тему: He stoodT-1 silent for a second Р-1, Ø ØT-1 mesmerized by her beauty Р-2. Ø ØT-1 Her piercing green eyesР-3 /E. Dreyer/. У таких випадках еліпсована тема тримає “під контролем” всі нові рематизовані компоненти, що сприяє переборенню дискретності та налагодженню синкретизму в поданні нових кластерів актуалізованої інформації.

Комунікативна перспектива складних ЕР вирізняється більшою варіатив-ністю порівняно з простими. У тому, як взаємодіють між собою відоме і невідоме, дане і нове, простежуються два типових випадки реалізації тематичної прогресії – лінійна і паралельна. Лінійна сприяє поступовому розгортанню тема-рематичного ланцюга ЕР, при якому рема препозитивної частини стає темою постпозитивної: We haveТ-1 fewer friends than we imagineР-1, but Ø ØТ-2 more Ø than we knowР-2. При паралельній прогресії комунікативна перспектива розгортається в мікроструктурі кожної наступної предикативної одиниці, утворюючи такий комунікативний ланцюг, у якому тема і рема попереднього сегмента стають вихідним пунктом для актуалізації всього мовленнєвого блоку. Так, а little booklet у ЕР Look what I'veТ-1 brought you, MamР-1. Ø Ø ØТ-2 A little bookletР-2. Ø ØТ-3 Full of most charming photographsР-3/J. Stubbs/ виступає своєрідним синтезованим тема-рематичним доменом.

Комунікативний синкретизм у розподілі тема-рематичних імпульсів у ЕР забезпечує і його комунікативний динамізм, що виникає завдяки фазам ‘підйом’ і ‘спад’. Чергування цих фаз створює комунікативне напруження між експліцитними та імпліцитними компонентами і, відповідно, ритмічне порціонування інформації макро-, мезо- і мікросистемого порядку. Комунікативне нап-руження макрорівня в ЕР Where’s this girlТ-1 from? – Ø ØТ-1 From JenkinstownР-1 /E. Caldwell/ має анафоричну природу і виникає між ініціальною та респонсивною репліками діалогу, а мікрорівня – в імпліцитній референції, при якій тема збігається з невербалізованим компонентом висловлення.

Комунікативний динамізм можна проілюструвати на прикладі поліному We haveТ-1 fewer friends than we imagine Р-1, but Ø ØТ-1 more Ø Р-1/Т-1 than we know Р-2, ступінь напруження в якому збільшується з кожним мовленнєвим кроком. Воно "переступає" через еліпсовані компоненти і сягає останнього слова (know), емфатично „розряджаючись“ у ньому, в результаті чого кожний попередній компонент антиципує появу наступного. Так, предикат have потребує обов’язкового заповнення ліво- (we) і правосторонньої (friends) позицій, але, реалізувавшись один раз, і сам він, і його обов'язкові актанти в подальшому втрачають свою актуальність (рис. 1).

Завдяки взаємодії макро-, мезо- (сполучник) і мікросистемних імпульсів при генеруванні ЕР виникають фази напруження, що є для адресата сигналами подальшого розгортання мовленнєвого ланцюга. Концентруючись навколо сполучника (than, but), внутрішньореченнєві поля напруги утворюють своєрідний інтенціонально-пропозиціональний німб навколо ЕР, що є важливим для усвідомлення процесу його генерування – зачину (інтродукція), розвитку і фіналу (кульмінація). Комунікативне напруження та його наслідок – комунікативний динамізм – конституюються на основі таких феноменів, як фокус, контраст, емфаза, а їх поява детермінується відповідними іллокутивними настановами.

Прагматична специфіка еліптичних висловлень полягає в тому, що вони можуть бути формою втілення як простих (Ø Hope to see you again /J. Archer/; Ø No muesli for him /A. Ahlberg/), так і складних мовленнєвих актів (МА). Останні, будучи „двоактовими“ (В.І. Карабан), або „двоіллокутивними“ (І.М. Кобозева) висловленнями, виступають у вигляді сполучених (МА1 + МА2), композитних (МА1 ↔ МА2) і комплексних (МА1 → МА2) мовленнєвих актів, що реалізуються в межах чотирьох іллокуцій – констативів, квеситивів, директивів, комісивів. Всі вони вирізняються чіткими комбінаторними можливостями щодо утворення складних мовленнєвих одиниць у формі ЕР, серед яких найбільш вживаними виявилися конфігурації конст + конст (I’m gettin’ along in years, an’ I don’t bounce back like I used to Ø /B. Haning/), конст + квес (We’ll live in the country. Will we really Ø Ø? /K. Roberts/); конст ↔ конст (Happiness is a mystery like religion, and Ø should never be rationalized /G. K. Chesterton/), квес ↔ конст (Can it be possible? Certainly Ø Ø /J. Archer/); конст → квес (I’ll tell her then. Or Ø Ø not possible? /R. Hunter/), дир → конст (Get out of the sea or you get sick and Ø have fever /M. Keyes/). Вони характеризуються дифузією різних іллокутивних сил, яка призводить до якісно нових прагматичних смислів, ніж це очікується із простого додавання однієї іллокуції до іншої.

Шляхи і способи взаємодії ЕР із певними іллокутивними моделями простих, складних і непрямих мовленнєвих актів у ситуаціях повідомлення, питання, спонукання та обіцянки засвідчують високу продуктивність еліпсису в мовленнєвій діяльності. Беручи участь у відтворенні синкретичних і дифузних прагматичних смислів, він сприяє реалізації комунікативних інтенцій шляхом контракції кількох однакових або кількох різних іллокутивних сил в одній синтаксичній одиниці.

Функціональна перспектива ЕР, виявляючись у специфіці актуального членування, комунікативного динамізму та інтенціональних настанов, має чинність у двох режимах своєї реалізації – як автономної та як дискурсивно зв’язаної предикативної одиниці. У першому випадку йдеться про системно-мовний (узуальний) еліпсис, у другому – про мовленнєво-ситуативний, тобто про його використання в різних комунікативних середовищах, модусах і стилях. При цьому спостерігається чітка кількісна асиметрія: 80% ЕР реалізується в дискурсі (Д) і лише 20% – автономно (табл. 2), що засвідчує преферентне використання еліпсису в "живому" мовленні.

Еліпсис у комунікативно автономних висловленнях має парадигматичні витоки. Будучи невід'ємною частиною значної кількості паремій, він слугує засобом посилення образності, контрастності та експресії. Для цього застосовуються різні тактики паремійного скорочення – фразеологічний натяк, редукція компонентного складу, ейдемічне підсилення, що сприяють когнітивній гармонізації висловлення, в основі якої перебуває не пресупозиція, а імплікація – невербалізована референція.

В ідіомах активно скорочуються артиклі, ауксілярії, займенники. Часто це спричиняє зміну граматичного статусу фразеологічної одиниці (ФО) – переводу предикативної одиниці до розряду номінативної (опущення to save nine в A stitch in time Ø Ø перетворює прислів'я A stitch in time saves nine в ідіому) або напів-предикативної (функціонування ідіоматичної конструкції як вигуку: Ø Ø No way!; And how Ø!). Саме завдяки еліпсису, наприклад, десяти- чи дев’ятислівні паремії можуть скорочуватися майже вдвічі (Better the devil you know {than the devil you don’t}), а сам він може виходити далеко за межі тієї закономірності, яка постулює наявність в одному реченні не більше трьох-чотирьох опущених одиниць. У цілому ж еліпсис в ідіомах активно “працює” на посилення образ-ності при кодуванні когнітивно й емотивно значущої інформації.

Аналогічне стосується прислів'їв і приказок, у яких процесам спрощення підлягає насамперед предикативне ядро – предикат або аргумент/и/, але не обидва разом. Їх пропуск відбувається за принципом еліптичного вкраплення, тобто незалежно від контекстуального оточення (A wise man changes his mind, a fool never will Ø Ø). Часто тут наявне паралельне опущення інтродуктивних і ауксілярних компонентів – наприклад, there is в Ø Ø No sweet without some sweat або it в Ø Ø Bad to do evil but worse to boast of it, що є дієвим засобом емфатизації думки шляхом удосконалення конструкції задля усунення надмірності.

У паремійному висловленні при опущенні предиката не спостерігається якихось обмежень щодо його типу чи характеру (повнозначне чи допоміжне дієслово), що зі структурно-семантичної точки зору можна розцінити як порушення нормативно заданої двоскладовості англійського речення. Еліптичним праобразом цього явища слід вважати модель SVØO. Так, в ЕР Pretty face Ø, poor fate досить легко відновлюються to mean, а в ЕР No living man all things can Ø – to do / to manage. Елімінація предиката відбувається там, де його дієслівний корелят втрачає свою денотативну конкретику. Зокрема процедура дееліпсації (?A Pretty face means a poor fate; ?No living man all things can do) показує, що реконструкція предиката хоча й не спотворює зміст прислів'я, але призводить до втрати ним своєї виразності. Це стосується і прислів'їв на кшталт More money, Ø more sin, де опущення ауксілярії призводить до руйнування їх нормативної двоскладовості, проте не сприймається як граматична аномалія, а навпаки сприяє структурно-семантичній гармонізації паремійного цілого.

У прислів'ях і приказках найбільш поширеним є одно- і двомісний еліпсис, рідше – тримісний, але в окремих випадках трапляється еліпсис, який виходить за межі тричленності (Ø Ø Fond of lawsuits, Ø little wealth; Ø Ø fond of doctors, Ø little health), що пояснюється історичною сталістю їх структурно-семантичної організації. Не останнє місце тут посідає й лінійна протяжність паремії, від чого залежить кількість опущених конструктів: що простіше матеріальна структура ФО, то менше в ній опускається компонентів; що більше довжина ФО, то більше може бути в ній опущених компонентів.

В англійській народній загадці кількість більш ніж одного опущеного компонента зустрічається у 80%, що пояснюється її розмірами: що більше текстовий обсяг загадки, то більше в ній скорочених компонентів (Ø Ø Not alive, but Ø contains souls {Plane}; What has six legs, Ø Ø two heads, Ø Ø four ears, and Ø Ø two hands, but Ø walks on four feet? {Horse and Rider}). Останні тяжіють до свого використання у вигляді еліптичних зрощень (кілька опущених елементів у одному мовленнєвому блоці). У загадці еліпсис “працює” на скорочення форми при збереженні змісту найбільшою мірою.

На відміну від прислів'їв, приказок і загадок з їх фольклорними витоками та анонімним авторством, афоризми займають у пареміофонді особливе місце тому, що мають конкретного автора. Саме від нього залежить доречність конденсованого представлення думки у формі ЕР. Тут спрацьовують не стільки міркування ергономіки, стільки влучності та образності. Ейдемічна мотивація автора при максимальному фокусуванні уваги на кластерах істотно значущої інформації дозволяє стискати матеріальну форму афоризму без будь-якого руйнування його пропозиціонального змісту (Pride breakfasted with plenty, Ø dined with novelty, and Ø supped with infamy /B. Franklin/). Визначальною рисою афоризмів є той факт, що вони схильні до мінімізації опущених компонентів (57% – одномісний Ø, 20% – двомісний Ø), тоді як загадки – до максималізації.

Сфера дії еліпсису в пареміях не виходить за межі речення, а знаходиться всередині нього, наслідком чого є екстракт думки, що набуває форми блискуче вигостреної й доведеної до досконалості сентенції, концентрація смислу в якій сягає свого апогею. Еліпсис конструктивних компонентів паремії призводить до того, що процес кодування змісту перекладається в ній „на плечі” експліцитних компонентів. Логіко-смислова взаємодія імпліцитного та експліцитного у паремії сприяє гармонізації її структурно-логічної організації, що має своїм наслідком інтелектуальну глибину, витонченість думки, специфічне аранжування форми, що створює неповторний етнокультурний смисл.

Еліпсис у дискурсивно зв'язаних висловленнях має синтагматичні витоки. Дискурсивно зумовлене використання ЕР підсилюється мотивами, настановами і тактико-стратегічними засадами вербальної діяльності. Не в останню чергу воно детермінується й ергономічними чинниками – прагненням мовної особистості до матеріально спрощеного оформлення своїх повідомлень і, як наслідок, до економії мовленнєвих зусиль і мовних засобів. Проте еліпсис ста- виться до своєї реалізації в дискурсі вибірково: він уникає юридичної та релігійної сфер, текстів ділового спілкування, інструктивних документів тощо. Найсприятливішим комунікативним середовищем для нього є розмовно-побутовий, публіцистичний і рекламний дискурси.

Найбільш вживаним є еліпсис у розмовно-побутовому дискурсі (48%), чому значною мірою сприяє іллокутивно-перлокутивна специфіка останнього: непідготовленість, спонтанність, довільність, експресивність (What did Nana say? – Ø Ø Not a word – Ø Ø Not even to Dickie? – No – Do you and Dickie talk about it? – Ø Ø Never – Don’t you think you should Ø Ø? /W. Hornsby/). Для розмовно-побутового використання ЕР характерні не тільки еліптичні зрощення, але й еліптичні скупчення, що виникають як результат перетину асоціативних зв'язків, відображених в ієрархії смислових відношень. Від цього в комунікативному потоці накопичується певна кількість точок перетину, що зумовлює виникнення в інтеракції значної кількості ЕР.

На другому місці щодо вживаності ЕР є публіцистичний дискурс (31%), який формується в основному за рахунок високого ступеня сугестивного і персуазивного впливу на колективного адресата, а також здатності вбирати в себе деякі суттєві властивості інших типів і видів мовлення (She works hard at the subjects she likes and Ø Ø less hard at ones she doesn’t Ø /Daily Mail/). Особливо сприятливим середовищем для еліпсису є заголовки, де він виявляється одним із найбільш дієвих засобів розукрупнення реченнєвої матерії та зняття надлишковості інформації. В такий спосіб він протистоїть громіздким конструкціям як на рівні словосполучення (Ø Tortured by evil girl gang /The Sun/; Ø Ø Still on the sidelines /Daily Mail/), так і на рівні речення – розповідного (Next steps Ø Ø on energy /Daily Express/) чи окличного (Ø Don’t condemn me to death! /Daily Mail/). Разом із цим еліпсис сприяє реалізації й таких прагмастилістичних функцій, як виразність, образність, експресивність.

Використання ЕР у рекламному дискурсі посідає третє місце (21%). Це пояснюється не тим, що еліпсис вживається в ньому рідше, а тим, що цей вид мов-леннєвої діяльності порівняно з розмовно-побутовим і публіцистичним менше представлений у соціокультурному просторі комунікації. Будучи завершеним текстовим повідомленням малого жанру з чітко окресленою прагманастановою, реклама суміщає ознаки усного та письмового мовлення з комплексом маніпулятивно спрямованих інтра- і паралінгвальних засобів. Словесне аранжування мовленнєвих повідомлень у рекламній комунікації є ретельно виваженим з огляду на їхній перлокутивний ефект, що вимагає збалансованості пропозиціо-нального змісту і вербальних засобів: Ø Ø Captured! Ø Ø Ten times more moisture than a moisturizer Ø /OK!/. Забезпечення необхідної ємності шляхом стиску і згортання інформації відбувається в рекламі не в останню чергу завдяки еліпсису.

Продукування й використання еліпсису в дискурсі має переважним чином зовнішньореченнєві витоки. У такому амплуа еліпсис виступає як своєрідний дематеріалізований слід мовної одиниці в матеріальній структурі висловлення. Еліпсис і дискурс взаємодіють між собою за принципом засобу і середовища: еліпсис є усталеним засобом створення стислості, дискурс – сприятливим середовищем стиску вербальних засобів.

ВИСНОВКИ

Еліпсис є явищем синтаксичної деривації, заснованим на процесі скорочення / усічення матеріальних компонентів речення на принципах ергономіки мовлення і пов’язаним із прагненням мовної особистості до гармонізації своїх мовленнєвих повідомлень шляхом їх розукрупнення. Будь-яке еліптичне речення є симбіозом процесу і результату. Процесуальною його стороною є когнітивно-семантичні засади породження думки, результуючою – її компактне аранжування в умовах вербального спілкування.

Еліптичне речення здатне продукуватися за принципами як парадигматики, так і синтагматики. Обидва вони мають своїм наслідком невербалізовану референцію – опущення конструктивного компонента речення без порушення його пропозиціонального та інтенціонального змісту.

Все таксономічне розмаїття синтаксичного еліпсису базується на презумпції адекватного декодування адресатом пропущеного реченнєвого компонента. Це відбувається в межах двоєдиної настанови: прагнення мовця до уникнення когнітивного дисонансу і, відповідно, до збереження консонансу. Ця настанова й визначає когнітивно-комунікативний потенціал еліптичного речення – закритий список когнітивних схем, які в різних режимах спілкування можуть по-різному актуалізуватися у простому й складному реченні. Еліпсис у складному реченні використовується більш активно, ніж у простому. При цьому його продуктивність у паратаксисі вища, ніж у гіпотаксисі.

Лінгвокогнітивне моделювання еліптичних конструкцій уможливлюється з урахуванням того факту, що еліпсація є процесом спрощення речення шляхом переводу в імплікацію тих його конструктивних компонентів, які в узуальному використанні слугують глибинними елементами його семантики – предикатних і непредикатних знаків, що здатні зберігати свої "смислові сліди" завдяки анафоричній чи катафоричній підтримці на рівні мікро- і макротексту.

Комунікативний статус еліптичних речень сучасної англійської мови виз-начається їхньою прагмасемантичною специфікою, мовленнєвою динамікою і функціонуванням у предикативно автономних і дискурсивно зв’язаних висловленнях.

Усталений тема-рематичний устрій узуального речення трансформується у своєму еліпсованому прояві у триелементну інваріантну модель: залишаючись монотематичним, воно є бірематичним. Це забезпечує комунікативне напруження між експліцитними та імпліцитними компонентами висловлення, що стає джерелом комунікативного динамізму і запорукою його іллокутивної сили. Остання може втілюватися як у форму простих, так і у форму складних мовленнєвих актів.

Когнітивно-комунікативна природа синтаксичного еліпсису уможливлює його існування у двох іпостасях – парадигматичній і синтагматичній. У першому випадку йдеться про еліпсис як системно-мовне явище, інгерентно властиве комунікативно автономним синтаксичним одиницям, у другому – про еліпсис як ситуативно-мовленнєве (дискурсивне) утворення.

Сфера дії еліпсису в комунікативно автономних одиницях обмежується внутрішньореченнєвими рамками. Він використовується як засіб посилення образності, контрастності, експресії, що сприяє мисленнєво-мовленнєвій гармонізації повідомлення, механізм якої базується на імплікації. Це відбувається за однією з трьох схем – еліптичне вкраплення, еліптичне зрощення й еліптичне скупчення.

У дискурсивно зв'язаному висловленні еліпсис має зовнішньореченнєву спрямованість. Його актуалізація відбувається через інтеграцію в надфразову єдність з її мотивами, настановами, тактиками і стратегіями. Найсприятливішим комунікативним середовищем для нього є розмовно-побутовий, публіцистичний і рекламний дискурси.

Як явище когнітивно-комунікативного порядку синтаксичний еліпсис виникає і продукується за діалектичним законом єдності та боротьби протилежностей – імпліцитного та експліцитного. Такий синкретизм є віддзеркаленням протиріччя між формою синтаксичної одиниці та її змістом, що має своїм наслідком невербалізовану референцію.

Системологічний погляд на когнітивно-комунікативний потенціал ЕР англійської мови може стати в перспективі основою для лінгвопрагматичного, -стилістичного, -синергетичного вивчення такого універсального явища, яким є синтаксична лакунарність, породжувана компресією, редукцією, парцеляцією, що цілеспрямовано "працюють" на розукрупнення реченнєвої матерії.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Александрова В.Г. Психологическое детерминирование реплик согласия-несогласия в современном английском художественном диалоге // Мова і культура. – Вип. 8. – Т. 2: Психологія мови і культури. Мова і засоби масової комунікації. – К.: Издательский Дом Дмитрия Бураго, 2005. – С. 74-78.

2. Александрова В.Г. Когнитивно-грамматические особенности эллиптических конструкций // Нова філологія. Зб. наук. пр. – Запоріжжя: ЗНУ, 2005. – № 2 (22). – С. 128-134.

3. Александрова В.Г. Эллипсис в структуре фразеологических единиц современного английского языка // Культура народов Причерноморья. – Симферополь: Крым, 2005. – № 76. – С. 119-123.

4. Александрова В.Г. Еліпсис в англомовних афористичних текстах // Записки з романо-германської філології. Зб. наук. пр. – Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечникова, 2006. – Вип. 17. – С. 3-9.

5. Александрова В.Г. Типи і види синтаксичного еліпсису // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Филология. – Симферополь: ТНУ им. В.И. Вернадского, 2006. – Т. 19 (58), № 4. – 2006. – С. 89-91.

6. Александрова В.Г. Таксономія еліпсованих речень сучасної англійської мови // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – Харків: Константа, 2007. – № 773. – С. 104-107.

7. Александрова В.Г. Еліпсис у системі близьких і споріднених синтаксичних явищ сучасної англійської мови // Лінгвістичні студії. Зб. наук. пр. – Донецьк: ДонНУ, 2007. – Вип. 15. – С. 220-223.

8. Александрова В.Г. Синтаксичний еліпсис у сучасній англійській мові: техніки кодування та декодування // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. пр. – ВПЦ "Київський університет", 2007. – Вип. 23, Ч. 1. – С. 293-300.

9. Александрова В.Г. Еліптичні конструкції в англомовному дискурсі // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 9 "Сучасні тенденції розвитку мов". – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. – Вип. 2. – С. 3-8.

10. Александрова В.Г. Семантико-синтаксичне моделювання еліпсованого речення у сучасній англійській мові // Наукові записки КДПУ ім. В. Винниченка. Серія "Філологічні науки. Мовознавство". – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. – Вип. 75(2). – С. 43-47.

11. Александрова В.Г. Гіпотактичний еліпсис у сучасній англійській мові // Нова філологія. Зб. наук. пр. – Запоріжжя: ЗНУ, 2008. – Вип. 32. – С. 305-310.

12. Александрова В.Г. Еліпсис у складному реченні сучасної англійської мови // Науковий вісник Херсонського держ. ун-ту. Серія „Лінгвістика”. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2008. – Вип. 6. – С. 194-199.

13. Александрова В.Г. Еліпсис у рекламному дискурсі // Матеріали міжнар. наук. конф. "Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування". – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2006. – С. 57-60.

14. Александрова В.Г. Лінгвокогнітивна специфіка еліпсованих речень сучасної англійської мови // Матеріали VII Всеукр. наук. конф. "Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація". – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2008. – С. 4-5.

АНОТАЦІЯ

Александрова В.Г. Когнітивно-комунікативний потенціал еліптичного речення в сучасній англійській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова. - Одеса, 2008.

Роботу присвячено комплексному вивченню еліптичного речення (ЕР) сучасної англійської мови в когнітивно-комунікативній системі координат. Вихідною точкою дослідження є розуміння еліпсису як одного з активних явищ синтаксичної деривації. У роботі визначено роль і місце еліпсису серед близьких і споріднених явищ, запропоновано методику його відмежування від них з наступним виокремленням основних типів, класів і підкласів, доведено дифузну природу еліпсису як симбіозу процесу і результату спрощення матеріальної структури речення. При цьому особливу увагу приділено аналізу когнітивно-семантичних передумов стиснення реченнєвої структури, здійснено лінгвокогнітивне моделювання простих, паратактичних і гіпотактичних речень, що є потенційно відкритими для еліпсису, встановлено номенклатуру інваріантних моделей ЕР сучасної англійської мови. У плані функціонально-комунікативної перспективи здійснено аналіз ЕР з огляду на актуальне членування, комунікативний динамізм і актомовленнєвий устрій. Далі воно описано у двох режимах свого використання – як автономної (в пареміології) та як комунікативно зумовленої предикативної одиниці (у трьох дискурсивних формаціях – розмовно-побутовій, публіцистичній і рекламній).

Ключові слова: еліпсис, еліптичне речення, синтаксична деривація, паратаксис, гіпотаксис, модель, актуальне членування, мовленнєвий акт, паремія, дискурс.

ABSTRACT

Alexandrova V.G. Cognitive-communicative potential of an elliptical sentence in modern English. – Manuscript.

Thesis for a candidate degree in Philology, speciality 10.02.04 - Germanic Languages. – Odesa Ilia Mechnikov National University. - Odesa, 2008.

The paper deals with the comprehensive investigation of a modern English elliptical sentence (ES) in the cognitive-communicative system of coordinates. The starting-point of the investigation is based on the interpretation of ellipsis as one of the active phenomena of syntactic derivation. The paper determines the role and place of ellipsis among near and related phenomena, the method of its isolation with the following singling out of the main types, classes and subclasses of ES is suggested, the diffusive nature of ellipsis as symbiosis of the process and result of simplification of the sentence material structure is proved. A special attention is paid to the analysis of cognitive-semantic premises of sentence structure compression. The linguocogni-tive modelling of simple, paratactic and hypotactic sentences that are potentially open for ellipsis is carried out and the nomenclature of invariant model of ES in modern English is established. As far as functional-communicative specificity is concerned the analysis of ES from the point of view of actual division, communicative dynamism and speech act system is conducted. Further ES is described in two ways of its usage – both as autonomous (in paremiology) and as communicatively conditioned unit (in three discourse formations – colloquial, publicistic and advertising).

Key words: ellipsis, elliptical sentence, syntactic derivation, parataxis, hypotaxis, model, actual division, speech act, paremia, discourse.

АННОТАЦиЯ

Александрова В.Г. Когнитивно-коммуникативный потенциал эллиптического предложения в современном английском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова. - Одесса, 2008.

Работа посвящена комплексному изучению эллиптического предложения (ЭП) современного английского языка в когнитивно-коммуникативной системе координат. Исходным пунктом исследования является понимание эллипсиса как одного из активных явлений синтаксической деривации, направленных на упрощение материальной структуры предложения, в основе которой лежит эргономика речевой деятельности. Результатом этого процесса является ЭП, способное образовываться на принципах как парадигматики, так и синтагматики. В первом случае оно является исторически / системно, во втором – ситуативно / контекстуально обусловленным. В диссертации доказано, что синтаксический эллипсис – феномен двуединого порядка: в нём пересекаются и взаимодействуют процесс и результат; процессуальной его стороной являются когнитивно-логические основы порождения мысли, результативной – её компактная аранжировка в реальных условиях общения. Будучи симбиозом процесса и результата, ЭП выступает одним из действенных способов гармонизации формы и содержания речевых сообщений. В работе определена роль и место эллипсиса среди близких и смежных явлений, предлагается методика его отграничения от них с последующим выделением его основных типов, классов и подклассов. Особое внимание уделено лингвокогнитивному моделированию простых, паратактических и гипотактических предложений, являющихся потенциально открытыми для эллипсиса, с последующим составлением списка инвариантных моделей ЭП современного английского языка. Эллиптическая аранжировка предложения происходит не произвольно, а по чётко определенным образцам, очерчивающим пути и способы использования предложения в его материально неполном виде без нарушения смысла. В плане функционально-коммуникативной перспективы осуществлен анализ ЭП с учётом актуального членения, коммуникативного динамизма и акторечевого устройства. Далее ЭП описано в двух режимах своего использования – как автономной предикативной единицы (в паремиологии) и как коммуникативно связанной (в трёх дискурсивных формациях – разговорно-бытовой, публицистической и рекламной), где использование эллипсиса усиливается мотивами, установками и тактико-стратегическими принципами речевой деятельности.

Ключевые слова: эллипсис, эллиптическое предложение, синтаксическая деривация, паратаксис, гипотаксис, модель, актуальное членение, речевой акт, паремия, дискурс.