Курсовая работа: Туристичні ресурси Івано-Франківської області
ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ТУРИЗМУ
Факультет туристичного менеджменту
Кафедра гуманітарних дисциплін
КУРСОВА РОБОТА
на тему: “ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ”
студента І курсу
Гальчука В.Є.
Науковий керівник:
Канд. істор. наук
Науменко Г.П.
ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................ 3-5
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ........................................................................................................... 6-15
2. ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ.......................................................................................................... 16-23
3. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ РЕСУРСИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ......................................................................................................... 24-34
4. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ......................................................................................................... 35-40
ВИСНОВКИ.................................................................................................... 41-42
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ....................... 43-45
Вступ
Актуальність теми визначається тим, що у наш час туризм став одним із найприбутковіших видів бізнесу у світі. За даними Всесвітньої туристської організації (ВТО), він використовує приблизно 7% світового капіталу, на туризм припадає 11% світових споживчих витрат і він дає 5% усіх податкових надходжень. Ці цифри характеризують прямий економічний ефект функціонування індустрії туризму. Розвинений туризм називають одним з головних феноменів XX ст.
У багатьох країнах туризм відіграє значну роль у формуванні валового внутрішнього продукту, створенні додаткових робочих місць і забезпеченні зайнятості населення, активізації зовнішньоторгівельного балансу. Туризм впливає на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання та ін, тобто виступає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку.
Невід’ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Це й не дивно, адже особливості географічного розташування та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалу України створюють усі можливості для всебічного задоволення пізнавальних, оздоровчо-спортивних і духовних потреб вітчизняних та іноземних туристів.
Приділяючи велику увагу розвитку туризму, Верховна Рада і Кабінет Міністрів України визнали його однією із пріоритетних галузей економіки країни.
Для забезпечення стабільного розвитку цієї галузі Державним комітетом молодіжної політики, спорту і туризму України розроблено ряд заходів спрямованих на розвиток туристичної галузі в країні.
Стабільний розвиток туризму передбачає, перш за все, розбудову матеріально-технічної бази, забезпечення якості обслуговування відповідно до міжнародних стандартів. У перспективі передбачено побудувати та реконструювати 140 міжнародних туристських центрів, турбаз, автобаз, готелів, кемпінгів тощо. Україна зацікавлена у залученні іноземних інвестицій до участі у розбудові туристичної галузі.
В Україні налічується понад 170 тис. пам'яток культури, історії, містобудування і архітектури, палацо-паркового мистецтва, археології, а також понад 300 музеїв; створено 7 національних історико-культурних заповідників.
Найпопулярнішими туристичними регіонами є Крим, Причорномор'я, Придністров'я, Поділля і Волинь, міста Київ, Одеса. Серед них особливо хотілося б виділити Івано-Франківську область, яка має надзвичайну популярність серед туристів завдяки численним пам’яткам історії, і величезним рекреаційним ресурсам.
Саме завдяки наведеним факторам, а також величезному природно-рекреаційному і туристичному потенціалу, автором було обрано тему курсової роботи „Туристичні ресурси Івано-Франківської області”
Об’єктом дослідження курсової роботи є туристичні ресурси Івано-Франківської області.
Географічні рамки курсової роботи обмежуються територією сучасної Івано-Франківської області.
Хронологічні рамки роботи охоплюють період з найдавніших давен до сьогодення.
Джерельна база. У процесі написання курсової роботи автором було використано понад 30 джерел.
Насамперед, варто зазначити фундаментальні академічні праці, що дають найповнішу та всебічну характеристику досліджуваної території і, по суті, складають методологічну базу курсової роботи. Це такі видання, як „Географічна енциклопедія України”, „Історія міст і сіл Української РСР: Івано-Франківська область”.
Природно-туристичні ресурси висвітлені у праці М. М. Приходька.
Найповніша інформація про історико-культурну спадщину районів Івано-Франківщини міститься у працях таких авторів як Я. Ю. Дацюк та І. А. Пелипейко.
Метою курсової роботи є всебічне дослідження природно-рекреаційних та історичних ресурсів, а також сучасний стан і перспективи розвитку туризму на Івано-Франківщині.
Для реалізації зазначеної мети автор ставить перед собою наступні завдання:
- здійснити загальну характеристику Івано-Франківської області;
- розглянути та проаналізувати природно-ресурсний потенціал області;
- вивчити історико-культурні ресурси Івано-Франківської області;
- виконати аналіз сучасного стану та перспективи розвитку туристичної галузі в Івано-Франківській області.
Структурно курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел і додатків.
1. Загальна характеристика Івано-Франківської області
Івано-Франківська область утворена 4 грудня 1939 p. Розташована на заході України . Межує на півночі з Тернопільською та Львівською, на заході — Закарпатською, на сході — Чернівецькою областями України, на півдні — з Румунією. Територія — 13,9 тис. кв. км. (2,30% території України)[15;52].
За адміністративним розподілом область має 14 районів. Центр — місто Івано-Франківськ, інші порівняно великі міста — Коломия, Калуш, Долина, Галич, Перегінське.
Фізико-географічна характеристика області. Область розташована на перетині Східноєвропейської рівнини та Карпат. Рельєф території області поділяється на три частини: рівнинну лісостепову — Наддністрянщина; середнє передгір'я — Передкарпаття; південно-західну гірську — Карпати (майже 50% усієї площі області). На північно-східній окраїні розташовані рівнини Опілля та Покуття.
Ландшафт у західній частині горбисто-пасмовий (висоти до 300 — 400 м. над рівнем моря), а в східній частині — рівнинно-хвилястий (висоти 200 — 300 м. над рівнем моря). Центральна частина території області — горбисто-пасмове передгір'я (Передкарпаття), що переходить у низинно-гірський пояс із висотами до 400 — 600 м. над рівнем моря [30;91].
У південно-західній частині області розташовані гори, які утворюють низку хребтів, що простягаються з північного заходу на південний схід. Вони відокремлюються один від одного поперечними та поздовжніми долинами і утворюють системи: Східний Бескид (1363 м.), Горгани (1818 м.) і Покутські гори (1491 м.). Є також відособлені масиви Чорногорів (найвища точка України — гора Говерла, 2061 м.), Чивчина і Гринявських гір. Ґрунтово-рослинне покриття залежить від різних висот.
На рівнинах переважають сірі лісові опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи, у передгір'ях — дерново-підзолисті ґрунти, у горах — бурі гірсько-лісові різного ступеня опідзоленості, дерново-буроземні і гірсько-лучні дернові і торфові.
Рівнини і передгір'я досить розорані. Майже 35% території області покриті лісом. На рівнинах переважають ліси дубові, дубово-букові, дубово-грабові; буково-дубові, букові і ялинові — у передгір'ях. У горах нижньої частини схилів переважають мішані ліси (бук, ялиця, ялина), у верхній частині — хвойні, переважно соснові ліси.
Найвищі вершини (1400 — 1600 м. над рівнем моря) зайняті високогірними луками-полонинами: субальпійськими (до 1850 м. над рівнем моря) і альпійськими (понад 1900 м. над рівнем моря).
Територію області пересікає 8286 річок, які належать до басейнів Дністра і Пруту. Річки в основному гірські. Озера нечисленні. Головні річки — Дністер (із притоками Гнила Липа, Лімниця, Бистриця) і Прут (з основною притокою Черемош). На річках — повінь навесні, дощові паводки — влітку. Багато річок використовують для лісосплаву [6;15].
Серед корисних копалин Івано-Франківщини — нафта, природний газ, калійна сіль, буре вугілля, сланці, фосфорити [15;54]. Є мінеральні джерела.
Представники тваринного світу — благородний олень, європейська козуля, дикий кабан, лисиця, вовк, борсук, кам'яна і лісова куниці, дикий кіт, рись, бурий ведмідь, білка, заєць. Із птахів — дрізд, дятел, сова, глухар, тетерук, перепілка, беркут, сапсан, тощо. У водоймах водяться форель, лящ, судак, плітка, сом, густера, тощо.
Демографічна ситуація. Населення — 1388.9 тис. осіб, із них українців — 95,9%, росіян — 3,5%, поляків — 0,6% та ін. В гірських районах виділяються етнічні групи — гуцули і бойки. Міських жителів — 592,0 тис., сільських — 817,0 тис. Дана ситуація є нетиповою для України.
Середня щільність населення — 115 чол. на кв. км., що майже в 1,3 рази більше, ніж в середньому в Україні. Природний приріст населення є від'ємним як у сільській місцевості, так і в містах. Це одна з трьох українських областей, де цей коефіцієнт є найменшим.
Міграційні процеси в області є традиційно сильними. Більшість безробітної молоді та багато кваліфікованих працівників з інших вікових груп постійно від'їжджають за кордон у пошуках тимчасової і постійної роботи в Західній Європі та Росії, не маючи необхідних трудових віз і контрактів, поповнюючи ряди нелегальних мігрантів цих країн. Маятникові трудові поїздки населення спостерігаються в зоні впливу Івано-Франківська, Калуша, Коломиї, Долини, Надвірної.
Кліматичні умови Передкарпатського передгір'я характеризуються пануючими вітрами південно-західного напряму в північно-західній частині і північно-західного — в південно-східній частині. За температурними показниками територію Прикарпаття можна вважати помірно теплою. Середня температура повітря липня складає 17,2-18,7 °С, а січня — мінус 4,7-4,9 °С. Теплий період з температурою вище нуля триває в середньому 263-265 днів, період вегетації, тобто з температурою понад +5° — від 210 до 214, а періоду активної вегетації з температурою понад 10°, — 150-160 днів. Сума активних температур (понад 10°) коливається від 2200 до 2800 градусів. Теплові ресурси дають змогу вирощувати тут пшеницю, кукурудзу, цукрові буряки, жито, овес, ячмінь, соняшник, тютюн, льон, яблука, горіхи, груші, абрикоси та інші культури [15;141].
Територія Прикарпаття в межах Івано-Франківської області може бути поділена на три частини: найменш теплу (вище 350 м. над рівнем моря), помірно теплу (висоти 250-350 м.), найтеплішу (Коломийський і Заболотівський райони). Щодо зволоженості Передкарпатське передгір'я можна поділити на південно-західну частину, підвищену з надмірним зволоженням та північно-східну (річкові долини й улоговини) з достатнім зволоженням. Річні суми опадів коливаються від 650 до 780 мм, з них за теплий період — 500-600 мм. Передкарпатське передгір'я, порізане численними річками, має рівнинно-хвилястий рельєф з улоговинами, які підлягають дії періодичних весняних і літніх розливів річок. Внаслідок цього і пов'язаних з цим коливань ґрунтових вод, а також несприятливих фізичних властивостей ґрунти тут надмірно зволожені [6;15].
Гірські райони і полонини в Івано-Франківській області (крім передгірських частин) розташовані в Болехівському, Вигодському, Жаб'ївському, Косовському, Кутському, Надвірнянському, Перегінському, Печеніжинському, Рожнятівському, Солотвинському, Яблунівському, Яремчанському районах.
Кліматичні умови гірських лісолучних районів закономірно зміщуються із збільшенням висоти над рівнем моря, помітно скорочується тривалість теплого періоду, а також періодів повної і активної вегетації. Сума активних температур на висоті 1500 м. падає до 600 мм. На висоті 1200 м. середня річна сума опадів становить близько 1200 мм, ці території є надмірно зволоженими. Теплові ресурси дозволяють вирощувати тут жито, яру пшеницю, ранні та пізні сорти вівса, картоплі, огірків, ранніх сортів кукурудзи на силос — в зоні до 850 м., буряки, капусту, квасолю на лопатку, ранні сорти картоплі, гречку і овес на зелений корм — в зоні 850-1250 м., турнепс, ріпу, редьку, картоплю ранніх сортів, овочі та зелень і деякі кормові культури на зелений корм — від 1250 м. до 1500 м. над рівнем моря.
Альпійський пояс розташований на висоті понад 1100 і 1800 м. відповідно. До його складу входять Надвірнянський, Жаб'ївський, Рожнятівський, Солотвинський райони. Клімат формується під впливом західних повітряних течій, теплий період триває близько 180 днів, загальної вегетації — близько 90 днів, а період активної вегетації майже зовсім відсутній. Річна сума опадів наближається до 1500 мм.
Транспортні комунікації. Географічне положення області досить вигідне: вона знаходиться на перетині транспортних шляхів із заходу на схід, з півночі на південь (залізниць, автомобільних шляхів, трубопроводів і електричних мереж), щільність населення висока, тому цілком природно, що Івано-Франківщина має розвинену транспортну мережу.
Транспорт є однією з провідних ланок господарського комплексу області. Так, довжина залізниць загального користування складає 479 км, середня густота їх — 34,5 км. на 1000 кв. км.. Головними трасами є Львів — Івано-Франківськ — Чернівці, Тернопіль — Рогатин — Стрий, що з'єднують область з іншими обласними центрами країни, а Україну — з державами Західної, Центральної та Південної Європи. В горах для вивезення лісу побудовані вузькоколійні залізниці [15;145].
Розвинений автомобільний транспорт. Головні автошляхи: Львів — Івано-Франківськ — Чернівці, Івано-Франківськ — Долина — Стрий, Івано-Франківськ — Надвірна — Рахів — Ужгород, Коломия — Чернівці, Надвірна — Воловець — Мукачево. Довжина автомобільних шляхів — близько 4,4 тис. км. Усі вони мають тверде покриття, що особливо важливо для гірських районів. Головні магістралі з'єднують Івано-Франківськ зі Львовом, Чернівцями, Ужгородом. В Івано-Франківську розташований аеропорт. Трубопровідний транспорт в області представлений газопроводами "Братерство", "Союз", Уренгой — Помари — Ужгород, етилено-проводом з Угорщини до Калушу. На території області проходять потужні лінії електропередач [26;239].
Освіта і наука Івано-Франківської області. За роки незалежності України відповідно до соціально-економічних умов у Івано-Франківській області ведеться робота щодо реалізації державної політики в галузі освіти.
Освіта загалом зберегла свій потенціал. Галузь має розгалужену структуру. У 768 загальноосвітніх школах усіх типів і форм власності навчається 214 тис. учнів. Основна частка припадає на школи І-ІІ та І-ІІІ ступенів відповідно – 39 і 42%, І ступеня – 17%.
Однак через певні соціальні обставини кількість дошкільних навчальних закладів дещо зменшилась. На даний час функціонує 285 дошкільних закладів, в яких виховується більше 17,5 тис. дітей.
На базі загальноосвітніх шкіл створюються навчальновиховні комплекси “школа-дитячий садок”, базові школи реорганізуються у навчальні заклади вищого ступеня. Це характерна ознака змін у системі освіти області.
Збережено та вдосконалено мережу інтернатних закладів (їх 21 та 1 будинок дитини). Відкрито Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат та Івано-Франківський обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей. У двох останніх закладах навчаються діти переважно із сільської місцевості.
Значна увага приділяється роботі з обдарованими дітьми. Успішно реалізується президентська та регіональна програми “Обдаровані діти”. У 17 з 19-ти міст і районних центрів діє 11 гімназій, 7 ліцеїв, 1 колегіум. Учні ліцеїв та гімназій досягають вагомих успіхів у навчанні. Третина призерів всеукраїнських учнівських предметних олімпіад – гімназисти і ліцеїсти. Серед закладів, котрі забезпечують високий інтелектуальний рівень учнів -Івано-Франківська та Калуська гімназії, ліцей при технічному університеті.
Реформування економіки, зміни, що відбуваються на промислових підприємствах, будовах, у сільському господарстві зумовили необхідність оновлення системи професійно-технічної та вищої освіти. В області функціонує 20 професійно-технічних навчальних закладів, 23 вищих навчальних заклади І-ІІ та 14-ІІІ-ІV рівнів акредитації, в яких здобувало освіту майже 57 тис. учнів та студентів. Серед науково-технічних установ (18 одиниць, 1090 працівників основної діяльності): Прикарпатський університет, Університет нафти і газу, медичний, педагогічний інститути; Відділення Інституту філософії НАН України, Відділ економічних досліджень Львівського відділення НАНУ Інституту регіональних досліджень, філіал Інституту лісового господарства і агролісомеліорації та ін.[26;239]
У цих наукових і навчальних закладах працює 16 докторів наук, 104 кандидати наук, серед них 31 академік та члени-кореспонденти: НАНУ — два, АПН — один, 28 членів інших галузевих академій. В економіці області зайнято 113 докторів і 838 кандидатів наук.
Якщо взяти середньообласний показник, то на 10 тис. населення припадає приблизно 302 студенти. А всього тих, хто навчається в закладах вищої, професійно-технічної та загальної середньої освіти, понад 19 відсотків жителів області. За останнє десятиріччя здійснено спеціалізацію та перепрофілювання училищ. Збільшилась кількість складних та інтегрованих професій з 37 до 40 з урахуванням регіональних потреб економіки.
За 10 років незалежності в області введено в дію 87 шкіл на 21 тис. учнівських місць, в тому числі в сільській місцевості – 73 на 11509 місць.
Потребують посиленої уваги питання матеріального стимулювання обдарованих дітей (особливо із сільської місцевості та з малозабезпечених сімей) і педагогічних працівників, які працюють з ними, а також педагогів, які впроваджують особисті педагогічні технології.
Пріоритетними напрямами в діяльності установ і закладів освіти, в які доцільно вкласти інвестиції, можна вважати:
- розробка, апробація та запровадження регіональної програми з екологічного виховання учнів і студентів через проведення практичних екологічних акцій та інших форм роботи;
- створення відповідної матеріальної бази та інфраструктури щодо розвитку туристсько-краєзнавчої роботи та оздоровлення і відпочинку дітей і молоді, зокрема із малозабезпечених сімей та дітей-сиріт, розвиток на цій основі взаємозв’язків із ровесниками з інших країн, українською діаспорою;
- реалізація регіональної програми інформатизації навчально-виховного процесу в закладах освіти, широке використання можливостей Інтернету, оновлення комп’ютерної техніки та відповідне програмне забезпечення.
Історія заселення території Івано-Франківської області сягає епохи пізнього палеоліту (50 — 40 тис. років тому). На території краю виявлені численні стоянки давніх жителів епохи неоліту (15 тис. років тому) і бронзи (IV — III тис. до н. е.) [11;81].
У І ст. до н. е. у Передкарпатті з'являються сармати, а з III ст. н. е. — землеробські племена черняхівської культури. У V — VI ст. на передгір'ї Карпат з'являються перші слов'янські племена — предки білих хорватів.
До Х ст. виникає слов'янське племінне територіальне об'єднання білих хорватів, що входить до складу Київської Русі. Починають виникати і перші передкарпатські міста, серед яких одним із головних економічних, політичних та культурних центрів Київської Русі-України був Галич [14;88].
Після розпаду єдиної давньоруської держави на окремі феодальні володіння на її південно-західних землях утворилися Перемишльське, Звенигородське і Теребовлянське князівства.
У 40-х pp. XII ст. Володимир Ростиславич об'єднав їх у Галицьке князівство з центром у Галичі. Найбільшої могутності князівство досягло за часів правління Ярослава Володимировича Осмомисла у 1153 — 1187 pp. У цей час його територія простягалася на південь — до берегів Чорного моря та гирла Дунаю.
Характерною рисою розвитку феодальних відносин на Галицькій землі у XII — XIII ст. було швидке економічне та політичне зростання боярської верхівки [11;120].
У 1188 p. угорський король Бела III захопив Галич і навколишні землі. У 1199 p. волинський князь Роман Мстиславич звільнив Галич від загарбників і приєднав ці землі до Волині, внаслідок чого виникло міцне Галицьке-Волинське князівство. Після смерті князя у 1205 р. феодальні міжусобиці загострилися. Цим скористалися феодали Угорщини і Польщі. У 1214 р. Галич був знову загарбаний угорцями. Новий князь Данило Галицький (Романович) зміг вигнати окупантів і відтворити єдине Галицьке-Волинське князівство.
У 1241 р. на землі Передкарпаття впав морок монголо-татарського нашестя. Багато міст і сіл були спалені і пограбовані, жорстоко постраждав і давній Галич. Відстоюючи незалежність свого князівства, Данило Романович у 1238 р. припинив зазіхання Тевтонського ордену і завдав поразки німецьким рицарям біля Дорогочина, а в 1245 р. під Ярославом розгромив війська польсько-угорських феодалів [11.271].
У 1349 p. польський король Казимир III після запеклого опору з боку місцевого населення захопив землі Галицько-волинського князівства. У 1370 p. цю територію зайняли угорські феодали, але вже у 1387 p. змушені були повернути її полякам.
Таким чином на землях Передкарпаття на багато століть утвердилася влада Польщі. Завойовники, облаштовуючись на нових землях, спиралися на допомогу місцевих феодалів, яких у XV ст. зрівняли у правах із польськими магнатами. Згодом галицькі бояри ставали католиками та ополячувалися.
Із початком національно-визвольної війни українського народу у 1648 р. у Передкарпатті з'явилися загони запорозьких козаків. Вони сприяли об'єднанню місцевих жителів у бойові загони, найбільшим з яких був загін С. Височана, який складався з 15 тис. осіб. Повстанці звільнили від поляків міста Рожнятин, Долину, Брошнів, Перегінське і приєдналися до армії Б. Хмельницького у поході на Львів. Однак улітку 1649 р., коли армія Б. Хмельницького полишила західноукраїнські землі, полякам вдалося ліквідувати повстанські загони [7;199].
За умовами Андрусівського перемир'я 1667 р. землі Передкарпаття залишились у складі Польщі. На цьому боротьба проти поневолення не закінчилася. Виступи гайдамаків під керівництвом легендарного О. Довбуша переросли у велике народне повстання 1738 — 1745 pp.
Унаслідок першого поділу Польщі у 1772 р. вся територія Передкарпаття потрапила під владу династії Габсбургів з Австрійської імперії.
У грудні 1918 р. після розпаду Австро-Угорської імперії територія Передкарпаття ввійшла до складу Західноукраїнської Народної Республіки зі столицею у Станіславі (тогочасному Івано-Франківську).
У травні 1919 р. республіка припинила своє існування. Край знову підпав під владу Польщі. 17 вересня 1939 р. на землі Передкарпаття вступила Червона Армія, і незабаром область ввійшла до складу Радянської України. У вересні 1939 року територія Західної України приєднана до тодішньої УРСР. 4 грудня утворена Станіславська область в сучасних її межах. 9 листопада, в дні святкування 300-ліття міста, вона була перейменована на Івано-Франківську. З липня 1941 по липень 1944 pp. Передкарпаття було окуповане німецько-фашистськими військами [7;487].
Отже, Івано-Франківська область має надзвичайно вигідне економіко-географічне положення, достатньо розвинутий виробничий сектор з домінуючою обробною промисловістю, розгалужену транспортну мережу. Не зважаючи на всі історичні перевороти, області вдалось зберегти існуючі науково-дослідні установи, і в цілому науково-освітню галузь, що дозволяє Івано-Франківщині забезпечувати себе якісними трудовими ресурсами, підготовкою яких займаються місцеві заклади вищої і середньої освіти.
2. Природно-рекреаційні ресурси Івано-Франківської області
Івано-Франківська область має значні туристичні ресурси для задоволення потреб вітчизняних та іноземних туристів в оздоровленні, відпочинку й пізнанні історії та культури краю.
Під туристичними ресурсами спеціалісти розуміють закономірні поєднання компонентів природи та історико-культурних цінностей, які виступають як умова задоволення рекреаційних і пізнавальних потреб людини. Специфічними характерними властивостями туристичних ресурсів є такі категорії як цілісність, динамізм, місткість, усталеність, надійність, привабливість.
Загалом весь комплекс туристичних ресурсів можна поділити на три групи:
1. Природні ресурси;
2. Історико-культурні ресурси;
3. Соціально-економічні умови та ресурси.
До природних ресурсів туризму відносять клімат, водні ресурси, мінеральні джерела та лікувальні грязі, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, національні парки й заповідники, мальовничі краєвиди, унікальні природні об’єкти, тощо [23;7].
В Івано-Франківській області налічується 366 територій і об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі перший в Україні національний парк — Карпатський, розташований біля верхів'я Пруту. Серед природних рекреаційних ресурсів області-сприятливий клімат, джерела мінеральних вод і запаси лікувальних грязей [6;15]. Кліматичні курорти (Косів, Ворота, Шешори, Яремча та ін.) зосереджені переважно в південно-східній частині області. Серед них одним із найбільш популярних є Яремча. Тут лікують ревматизм, захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, легенів та ін.
Мінеральні води області різноманітні за своїм хімічним складом: у гірській частині — хлоридно-натрієві (Верховинський, Рожнятівський райони), вуглекислі невисокого рівня мінералізації (верхів'я р. Чорний Черемош), типу «Нафтуся» (район Шешорів); у Передкарпатті — хлоридно-натрієві і кальцієво-натрієві (Долина, Калуш, Космач, та ін.); на рівнинних територіях — йодо-бромні малого рівня мінералізації і сульфідні (Більшівці, Коршів, Городенка, Черче).
Родовища лікувальних грязей відомі в Городенківському, Рогатинському і Долинському районах.
В області є 18 готелів. Туристів приймають готель «Верховина», туристські бази «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), «Гуцульщина» (Яремча), «Карпатські зорі» (Косів), «Сріблясті водоспади» (с. Шешори), «Смерічка» (с. Люча), «Гірська» (с. Яблуниця). Турбази «Гірська» і «Гуцульщина» і туристський готель «Верховина» обладнані лижнобуксирувальними підйомниками.
Традиційними стали міжрегіональні гуцульські фестивалі і міжнародні фольклорні фестивалі в Коломиї, міжобласні фестивалі, («Покутські візерунки») в Городенці, фестивалі сучасної української пісні («Золотий тік») у Бурштині [2;27].
До природно-рекреаційних туристичних об’єктів Івано-Франківщини відносяться: національний природний парк „Гуцульщина” (30,0 тис. га) – своєрідний природний комплекс на території Косівського району з мальовничими гірськими і перед гірськими ландшафтами, буковими, ялицево-буковими і смерековими лісами, унікальними гідрологічними (водоспади: Шешорський, Косівський Гук, Шепітський Гук), геологічними палеонтологічними об’єктами.
Княждвірський тисовий заповідник, який є найбільшим у Європі та знаходиться в урочищі над Прутом. Його площа – 115 гектарів. Тис росте дуже повільно і може досягти віку 5 тисяч років. У заповіднику поміж кленів, ясенів, смерек і грабів росте більше 300 тисяч тисових дерев різного віку. Найстаршим з низ – 500 років. Тисовий заповідник дбайливо доглядають працівники Печеніжинського лісництва Коломийського лісокомбінату.
До надзвичайно привабливих туристичних об’єктів Івано-Франківської області можна віднести гірські масиви, а також природні коплекси Чорногори та Горгани, які входять до складу Карпатського національного природного парку.
Основна частина території парку знаходиться в верхів’ях ріки Прут, решта – в басейні Чорного Черемоша. Прут бере свій початок з гори Говерла – найвищої в Українських Карпатах і дуже популярної серед туристів. Цікава споруда височить в Чорногорі, на вершині Піп Іван (2022 м. над рівнем моря), яка приваблює численних туристів та гостей парку. Це високогірна метеоролого- астрономічна обсерваторія, яка була збудована ще в 1938 році і яку місцеве населення називає “Білий слон”. Зараз вона не функціонує, її руїни манять своєю таємничістю та загадковістю.
Карпатський регіон на сьогоднішній день може бути базовим для проходження ознайомчих та категорійних пішохідних походів. Сприятливі природні, бальнеологічні і санаторно-гігієнічні умови та розгалужена мережа унікальних природно-заповідних територій забезпечують можливість формування рекреаційного комплексу, розвитку індустрії відпочинку і оздоровлення як провідної галузі виробничої спеціалізації і пріоритетного використання природно-ресурсного потенціалу регіону. Цілющий клімат і широкий спектр лікувальної дії природних вод, багата історія й етнографія, розмаїття природи здавна приваблювали відпочиваючих і туристів. Особливою популярністю користуються перлини Карпат – Косів, Шешори, центри зимового спорту Яблучниця. Природні умови та вже існуюча туристична інфраструктура регіону дають змогу ефективно розвивати, активізувати та популяризувати туризм.
Природні ресурси області. Третина області вкрита лісами, які становлять 10% лісів України. Різноманітний рослинний і тваринний світ. На Івано-Франківщині збереглося 120 видів рослин, які занесені до Червоної книги України.
Івано–Франківщина здавна славиться мальовничістю і багатством природи, її доброю збереженістю, неповторною історією, культурою, високим рекреаційно-оздоровчим потенціалом. Всі ці критерії дозволили створити такий природно-заповідний фонд, який відповідає сучасним екологічним, природоохоронним, освітньо-виховним, естетичним вимогам.
Всього на території області 438 заповідних територій та об’єктів загальною площею 186,5 тис. га, відсоток заповідності – 13,4 і є одним з кращих на Україні.
Одним з найвідоміших заповідних об’єктів області є Карпатський національний природний парк – перший в Україні, створений в 1980 р. як природно – рекреаційний комплекс, площа якого складає 50,3 тис. га.
Завдяки оптимальним кліматичним умовам, біогеографічній оригінальності території, етнографічним традиціям, територія парку традиційно використовується для рекреаційних та туристичних цілей ще з початку століття [6;111].
Карпатський національний природний парк – це храм природи, який дарує всім відпочинок і радість.
Перлиною Карпат називають Косівщину, відомою своєю мальовничістю і багатством природи. Це осередок самобутніх звичаїв, побуту і культури гуцулів, їх декоративно-прикладного мистецтва, високий рівень якого відомий за межами України. Крім цього, це традиційний, дуже популярний край туризму. Тут на території 32,2 тис. га створений національний природний парк “Гуцульщина”. Звідусіль видно таємничу, манливу стіну гір. Це хребти Покутських Карпат, досить стрімкі, вкриті переважно мішаними лісами, з переважанням бука, граба.
Унікальні природні комплекси Горган, відомі своєю мальовничістю, сильно розчленованим рельєфом, конусоподібними вершинами, цікавим і багатим рослинним покривом та тваринним світом охороняються тепер природному заповіднику “Горгани”. В Горганах збереглося багато незайманих куточків живої природи. Заповідна територія площею 5344,2 га розташована в басейні ріки Бистриця Надвірнянська. Значна частина території заповідника (84,4%) вкрита смерековими, буково-ялицевими, ялицево-смерековими лісами. Вершини гір, узбіччя та плоскогір’я вкриті кам’янистими розсипами, на яких ростуть килими гірської сосни-жерепу, переліски-садки із сосни кедрової європейської, виду, занесеного до Червоної книги України.
З реліктом третинного періоду – тисом ягідним, видом, занесеним до Червоної книги України, деревом, оспіваним в піснях і легендах, можна зустрітися в ботанічному заказнику “Княждвірський”, що в Коломийському районі. Тут на площі 208 га зараз зростає близько 10 тис. дерев тису, яке народ називає “негний-деревом” за незвичайну якість деревини. Тис росте у ялицево-буковому пралісі. Могутні ялиці і буки утворюють перший ярус, а невисокі (4-8 м.) деревця тису – під їхніми шатами.
Однією з найвідоміших серед туристів пам’яток природи є “Скелі Довбуша”, розташовані в Горганах біля с. Бубнище в Долинському районі[4;20]. Овіяні легендами, рідкісні для Карпат за геологічною будовою, скелі розташовані на фоні мальовничого пейзажу, серед букових змішаних лісів, які в народі пов’язують з легендарним іменем Олекси Довбуша. Біля скель простяглась рівна площадка, обмежена штучним ровом. У скелях видовбані печери, добре відшліфовані, різні за формою та розмірами. Вважають, що печери в скелях використовувались людьми для різних цілей: були місцем для відправи язичних обрядів, захищали місцеве населення від набігів татар, служили пристанищем для народних месників – опришків.
Печерний комплекс в с. Бубнище є унікальним об’єктом, що має історичну, ландшафтну та археологічну цінність, по якому необхідно здійснити грунтовні комплексні наукові дослідження та надати йому статус пам’ятки світового значення.
У самій гущі Карпатських Горган розташований ботанічний заказник “Скит Манявський”. Один з найбільш мальовничих ландшафтів Прикарпаття з ялицевими, смереково-буково-ялицевими лісами, єдиним місцем зростання в Івано–Франківській області насадженням модрини польської, красивим лісовим озером, унікальними скельними утворами. В народі модрину польську називають хвойним дубом.
Зважаючи на значний рекреаційний потенціал та популярність природи області, серед туристів, в останні роки створені заповідні об’єкти поліфункціонального призначення – регіональні ландшафтні парки, які поєднують в собі функції збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об’єктів, а також створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах. Найбільш відомим є Дністровський регіональний ландшафтний парк, який займає площу 19 тис. га вздовж р. Дністер. Тут неначе в природничому музеї зібрані геологічні, ботанічні, археологічні, гідрологічні пам’ятки природи. Ландшафт Дністра постійно змінюється. Рівнинний рельєф поступово переходить у гірський, представлений унікальними відшаруваннями юрського періоду. На Танутинській горі можна спостерігати гірські породи мезозойської ери – відклади нижньої юри. Вони представлені переважно жовтувато-білими вапняками, мають відбитки кількох видів унікальних морських водоростей і різноманітний комплекс викопної фауни. Другого такого немає в Європі. Важко уявити, що на місці цих скелястих виступів колись, понад 150 млн. років тому, вирувало справжнє море. Ліві притоки Дністра, глибоко врізуючись у Подільське плато, утворюють мальовничі каньйоноподібні долини. Серед них величаво підносять свої куполоподібні вершини Велика і Мала Говди, та Червона гора, що виникли в процесі горотворення в Карпатах. Вершини скель Червоної гори здіймаються на 150 м. над Дністром, вкриті рідкісною наскальною і степовою рослинністю. За переказами, каміння гори має особливий магнетизм, що звільняє людину від негативних емоцій та нещасть. Та справжнім дивом каньйону є Червоногірський водоспад – один з найпотужніших на Поділлі. Тут р. Джурин з оглушливим шумом скидає свої води з висоти майже 16 м., розсипаючи їх вологим казковим маривом. А ще чудові сосново-смерекові ліси, що майже впритул у деяких місцях підступають до ріки, створюють неповторний пейзаж, заворожуючи своєю красою і величністю.
На Івано-Франківщині багато й інших заповідних об’єктів, які вражають своєю красою та неповторністю і збереження яких є головним завданням природоохоронних служб, громадськості, формувати світогляд, поведінку і діяльність населення з метою формування екологічної свідомості та залучення людей до збереження природної спадщини.
Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон. Висока лісистість і мальовничість ландшафтів, наявність унікальних ділянок незайманої природи, багатство рослинного і тваринного світу, різноманітність форм рельєфу, значна кількість річок, чистота природних вод визначають особливу цінність рекреаційних ресурсів Івано-Франківської області, яка відноситься до найбільш перспективних рекреаційних районів України. Так, на території області сформовані Косівський та Шешорський рекреаційні райони. Кожен із них є своєрідним з широкою гамою неповторних природних комплексів.
Зараз в області є 5 курортних територій і діє 11 санаторіїв, 5 туристичних, 7 спортивних баз, 7 будинків відпочинку, 7 таборів відпочинку. Діють зони відпочинку “Воротищі”, “Женець”, “Ребровач”, “Трамплін” та ін. По території парку прокладено понад 400 км. туристичних та науково-пізнавальних маршрутів: “На озеро Несамовите”, “Погорілець – Шешурська – Марічейка”, “На гору Говерла”.
Серед курортів — низькогірні Косів, Татарів, Яремче, Ворохта і бальнеогрязевий передгірний курорт Черче.
Природні умови Карпаського НПП сприятливі для розвитку гірського спорту. У Ворохті щороку відбуваються змагання з біатлону, стрибків з трампліну, лижних гонок і двоборства, тут також проводяться зимові спартакіади. На ворохтянських трамплінах можна тренуватись цілий рік. Вони обладнані штучним покриттям, працюють підйомники для гірськолижників. Для розвитку цих захоплюючих видів спорту споруджені лижні бази “Авангард”, “Україна”, “Заросляк”.
Варто відзначити, що останнім часом в Івано-Франківській області приділяється чимала увага покращенню стану і розвитку рекреаційних і туристичних ресурсів. Так, за останні роки була проведена робота з масштабної реконструкції найвизначніших пам’яток історії і культури даного регіону. До того ж в області останнім часом спостерігається стійка тенденція до зростання кількості туристичних фірм і збільшується кількість туристів.
Як бачимо на території Івано-Франківської області налічується значна кількість об’єктів природно-заповідного фонду, серед них: заповідники (3), ботанічні резервати та пам’ятки природи (40), зоологічних заказників (5), ландшафтні парки та ландшафтно-естетичні тераси (7).
3. Історико-культурні ресурси Івано-Франківської області
До історико-культурних ресурсів відносять історичні, археологічні, архітектурні пам’ятки, твори монументального мистецтва, етнографічні особливості території, фольклор, центри прикладного мистецтва та ремесел, музеї, виставки, театри тощо.
Історико-культурна спадщина та її значення для формування територіально-рекреаційного комплексу. Івано-Франківщина багата на культурну спадщину. За кількістю пам’яток архітектури і містобудування область, одна з найменших за територією і населенням, займає третє місце в Україні. В даний час в області під охороною держави знаходиться 1360 пам’яток архітектури, в тому числі 87 пам’яток національного значення, переважна більшість яких – це пам’ятки дерев’яної і мурованої архітектури, та пам’ятки житлового і громадського будівництва, зосередженого, в основному, в історичних містах.
Такі давні і цінні пам'ятки як церква Пантелеймона під Галичем (XII ст.), церква Святого Духа з мистецьким іконостасом в Рогатині (XVI ст.), Манявський Скит (XVII ст.), дерев'яні гуцульські і бойківські храми відомі далеко за межами України.
В області є п'ять міст, що згадуються в давньоруських літописах. Серед них Тисмениця (1143), Снятин (1158), Тлумач (1213), Коломия (1240). Та найдавнішим є Галич, перша згадка про який відноситься до 898 року[7;460]. Пізніше він став столицею могутнього Галицького князівства і Галицько-Волинської держави. На базі пам'яток княжого Галича створений національний заповідник "Давній Галич". З тих давніх часів землі, що ділили спільну долю: Івано-Франківська, Львівська та Тернопільська області — мають історичну назву — Галичина.
Івано-Франківщина є батьківщиною оспіваних у "Слові о полку Ігоревім" князя Ярослава Осмомисла і княгині Ярославни, дівчини-патріотки з Рогатина, що увійшла в історію під ім'ям Роксолани і як дружина султана відіграла значну роль у політичному житті Туреччини XVI ст. Тут народились керівник опришківського руху О. Довбуш, сподвижник Б. Хмельницького С. Височан, письменники І. Вагилевич, В. Стефаник, М.. Черемшина, Л. Мартович, М.. Підгірянка, мистецтвознавець С. Гординський, композитор А. Кос-Анатольський, художники Я. Пстрак та В. Касіян, скульптори М. Бринський та Г. Крук, провідні діячі національно-визвольного руху Д. Вітовський та С. Бандера[14;204].
Відзначимо, що окрім названих історико-культурних пам’яток область багата на пам’ятки архітектури, музеї і має значний етнографічний потенціал.
Культурно-історичні пам’ятки. Маючи таку давню історію, яка багата на визначні події, Івано-Франківщина не може бути бідною на різноманітні культурно-історичні пам’ятки. Тільки на території Карпатського національного природного парку збереглося 9 церков ХVI-XX ст., збудованих у традиційних формах, які належать до гуцульської школи – церква Різдва (1615 р.) у смт Ворохта, дорівська церква Чуда св. Михайла (1844 р.), церква XIX ст. у м. Яремча, церква Анни (1872 р.) у с. Бистрець Верховинського району, Димитрівська церква (1870 р.) у с. Кремінцях. Опишемо більш детально деякі культурно-історичні пам’ятки області[2;31].
Скит Манявський Урочище широко відоме як місце знаходження старовинного монастиря, заснованого в 1611 р. Сьогодні Манявський скит поєднує прикмети музею і монастиря. Щороку тисячі туристів відвідують це таємниче і святе місце.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1615р. в с. Ворохта. Вхід на погост, де знаходиться церква, фланкований двома великими каменями. Такими каменями стародавні слов’яни позначали свої священні місця – жертовники. Будівля поставлена на невисоку кам’яну основу. Хрестова в плані, з квадратним середнім та прямокутними бічними зрубами, вона гордо височіє на одному з пагорбів селища. Лінії даху опасання впевнено піднімаються до стін зрубів, які своїми крутосхилими дахами підхоплюють їх прагнення вверх та передають вертикалям восьмерика, щоб зійтися в гранях шатра, і заспокоєно злитися в м’яких лініях маківки. Центричність композиції всієї споруди проведена відверто і сміливо. Рух форм бані такий сильний, що він ніби притягує стіни, які нахилені в середину будівлі. Цей прийом застосовувався будівничими свідомо, щоб надати споруді більшої конструктивної міцності.
На території області збереглися руїни чотирьох замків: замку XVI ст. в с. Пнів Надвірнянського району, замків XVII ст. в селах Раковець та Чернелиця Городенківського району, та руїни Старостинського замку XIV-XVIII ст. в м. Галичі.
Цікавими в області є пам’ятки промислового та інженерного будівництва, в першу чергу – це унікальна доменна піч поч. XIX ст. в урочищі Ангелів ( поблизу с. Ясеня ) Рожнятівського району; солеварні кін. XIX – поч. XX ст. в м. Долині та Болехові – єдиний на Україні приклад солеварних споруд, що збереглися дотепер, а також пивзавод 1767р. в м.. Івано-Франківську.
Збереглися в Богородчанському, Верховинському, Долинському та ін. районах дерев’яні млини і кузні. З інженерних споруд слід назвати залізничні кам’яні арочні мости у Ворохті, металевий міст через Дністер у Галичі та ін. Цікавою є пам’ятка архітектури – обсерваторія 1937 р. на г. Піп Іван у Верховинському районі.
В області під охороною держави знаходиться 28 костелів і 4 синагоги. Костели, в основному, борочного стилю відзначаються монументальністю і величністю. Найвизначнішими з них є костел кармелітів 1624 р. в смт Більшівцях Галицького району, костел 1760 р. в м. Городенці, костел бернардинів 1735 р. в смт Гвіздець Коломийського району, парафіальний костел 1703 р. та костел єзуїтів 1763 р. на майдані Шептицького в м. Івано-Франківську та ін.
Під охороною держави в області знаходяться 4 монастирі, три з них в даний час використовуються за первісним призначенням, а саме: монастир-скит 1611 р. в с. Манява Богородчанського району – під чоловічий монастир УПЦ КП , монастир святих отців Василіан XVIII ст. в с. Гошові Долинського району – під чоловічий монастир УГКЦ та жіночий монастир Василіанок 1903 р. в м. Івано-Франківську. Колишній жіночий монастир Василіанок в м. Рогатині використовується під лікарню.
Найціннішими пам’ятками в області звичайно ж є фундаменти Успенського собору 1157 р. в с. Крилос Галицького району та церква св. Пантелеймона 1200 р. в с. Шевченкове цього ж району.
Крилоська гора, обрізана стрімкими схилами та перетята потужними оборонними валами, протягом XII-XIII ст. була головною твердинею Галицького князівства – центром літописного Галича. Тут стояли княжий двір, катедра Успіня Пресвятої Богородиці, церкви та монастирі, двори бояр та ремісників.
Галич, будучи центром держави, поступово стає духовною столицею Галицької землі. В середині XII ст. тут засновується Галицьке Єпископство, а в 1301 р. Крилос стає осідком Галицьких митрополитів, згодом – єпископів та митрополичих намісників. Після татарської навали 1241 р. Галич перестає бути столицею держави, місто занепадає, а на Крилоській горі залишається існувати монастир. Протягом XIV-XVIII ст. Крилоський монастир з катедральною Успенською церквою (собором) відіграє велику роль в житті Української Церкви .
Успенський собор (церква Пресвятої Богородиці ) зведений у 1157 р. Ярославом Осмомислом, був найбільшою святинею та окрасою княжого Галича. Головний столичний катедральний храм був місцем вокняження на Галицькому столі та князівською усипальницею. Катедра проіснувала до сер. XVI ст., поки не впала від старості та численних татарських нападів. Її розібрали на будівельний матеріал. З матеріалу Успенського собору в 1586 р. поруч була збудована Успенська церква.
Собор являв собою квадратний в плані ( 32,5 х 32,5 м. з апсидами – 37,8 м.), триапсидний, чотиристовпний, очевидно, одноверхий храм, обнесений з трьох боків закритими галереями. Успенський собор був сильно пошкоджений під час монголо-татарської навали. А згодом, коли Данило Галицький переніс свою столицю в Холм, він почав руйнуватися.
Зважаючи на наукову та суспільно-історичну цінність уцілілих решток Катедрального Успенського собору, в даний час розпочато консервацію та музеєфікацію вивчених ділянок пам’ятки.
Там, де Лімниця закінчує свій шлях і вливає свої води у величавий Дністер, за 3 км від сучасного Галича на Виноградній горі Залуківської височини, красується дивовижна перлина сакрального мистецтва, єдиний храм княжої доби, який зберігся до наших днів.
Церква св. Пантелеймона – унікальна пам’ятка білокам’яного зодчества давнього Галича, науковий інтерес до якої не згасає до сьогодні.
Фундатором величавої споруди був Галицько-Волинський володар Роман Мстиславович, який на честь свого діда, Київського князя Ізяслава, християнське ім’я якого Пантелеймон, збудував цей храм у 1200 р.
Після захоплення Галичини Польщею, десь у 1344 р. церква була переосвячечна в катедральний собор для Галицького латинського католицького архієпископа, як костел святого Станіслава. Це наймення пам’ятка зберегла до 1912 р.
З першої половини XV ст., з 1427 до 1598 р., храм стояв пусткою, оскільки центр католицького архиєпископства був перенесений з Галича до Львова. У 1575 р. він був зруйнований татарами, після чого протягом 20-ти років стояв у руїнах, без вікон і даху.
Привілеєм від 5 травня 1589 р. король Сигизмунд ІІІ передав костел у власність галицьким францісканам, які повністю переробили споруду, відповідно до вимог католицької базиліки. У 1802 р. будівля згоріла, але згодом її було відбудовано.
Від древнього храму після руйнувань збереглися стіни по периметру висотою від 7 до 14 м., західний і південний портали та 3 апсиди східного фасаду.
В ансамблі з пам’яткою знаходиться дзвіниця, побудована у час реставрації церкви Пантелеймона в 1611 р., коли франціскани побудували монастир. Монастир обвели валами. Згодом вали були знижені, а рови засипані.
У первісному вигляді це був чотиристовпний однокупольний храм, складений з великих тесаних брил світло-жовтого пісковику на вапняному розчині. Споруда була перекрита півциркульним склепінням з покрівлею по закомарах. Розбивка плану будівлі дуже точна, без врахування пілястр має розміри 15,26 х 15,26 м. Всі кути прямі, всі розміри однакові в схожих частинах і деталях.
Ця пам’ятка є майстерним поєднанням романського та візантійського архітектурних стилів і її прообраз можна побачити серед шедеврів сакрального мистецтва в Угорщині та Німеччині. Святиня розповідає нам про свою історію мовою християнських символів, геральдичних знаків, написів та малюнків на своїх стінах.
На території заповідника розташовані також музей історії давнього Галича і музей народної архітектури і побуту.
До інших історико-культурних об’єктів Івано-Франківської області можна віднести:
В містечку Богородчани розташований ансамбль домініканського монастиря, який включає костел (1742-1761) і палати з келіями (1762).
В с. Гошів зберігся монастир Св. Василія Великого. Він був заснований близько 1570 р. південніше від того місця, де стоїть тепер, і перенесений на нову ділянку в 1780 р. В минулому він був широко відомий у Галичині своєю чудотворною іконою.
У с. Рожнятин частково зберігся замок Конєцпольських, серйозно пошкоджений у 1649-1650 pp. і відбудований у 1758 р. Будівля оточена великим парком.
Надзвичайно багатий музеями Івано-франківський край. Серед всесвітньо прославлених музеїв області, автор хотів би розповісти про такі як:
Івано-Франківський обласний краєзнавчий музей. Утворений у 1940 р. на базі давніх Покутського і Жаб'ївського краєзнавчих музеїв та приватних колекцій. 31959 р. музей знаходиться в історичній будівлі міської ратуші. Експозиція музею тематично розподілена на три відділи: природи, історії, народного мистецтва. Відділ природи знайомить з біотичним різноманіттям Українських Карпат. Окрасою відділу історії є колекція археологічних пам'яток доби Київської Русі й Галицько-Волинської держави. Унікальними є знахідки з розкопок княжого стольного граду Галича (нині села Крилос) — одного з найбагатших міст Європи в XI—XIII ст. У відділі народного мистецтва експонуються речі народного побуту, народний одяг, витвори декоративно-прикладного мистецтва (художньої обробки дерева, шкіри, металу, ткацтва, кераміка, вишивка тощо), зібрані з Галицького Подністров'я, Покуття і Гуцульщини. Загальнонаціональну цінність мають ікони та ювелірні вироби XII—XIII ст., ікони XVI—XIX ст., церковна скульптура, стародруки, колекції зброї та нумізматики.
Івано-Франківський художній музей. Знаходиться у ренесансній споруді Колегіального костелу XVII ст. Цей музей є справжньою скарбницею образотворчого і народного мистецтва краю. Його колекція нараховує понад 15 тис. експонатів. Музей знайомить з унікальними пам'ятками галицького іконопису й барокової скульптури, творчістю класиків українського малярства: К. Устияновича, І. Труша, Я. Пстрака, Ю. Панькевича, О. Новаківського, О. Сорохтея, О. Кульчицької та ін., а також творами зарубіжних майстрів XVIII — першої половини XX ст.
Художній музей має два регіональні відділи: Музей-пам'ятку дерев'яної архітектури та живопису XVI —XVIII ст. у Рогатині та Художньо-меморіальний музей В. Касіяна у Снятині.
Є в Івано-Франківську й Історико-меморіальний музей Олек сиДовбуша. Його архівні матеріали знайомлять відвідувачів з легендарною постаттю ватажка національно-визвольного руху карпатських опришків Олекси Довбуша. Крім того, у музеї розгорнуто експозиції: "Національно-визвольне повстання українських селян під проводом Івана Мухи (XVI ст.)" та "Богдан Хмельницький і Галичина".
Діє в обласному центрі Музей визвольних змагань Прикарпатського краю. У ньому представлені речі та документи, що охоплюють період від XI до XX ст. й висвітлюють події багатовікової визвольної боротьби українців Карпат і Прикарпаття за незалежність України від чужоземних поневолювачів. Левова частка експозиції музею представлена документами, що знайомлять з жахливими фактами розгулу сталінського терору й геноциду на Прикарпатті (меморіал "Дем'янів Лаз"), із славетними й драматичними сторінками боротьби Легіону українських Січових Стрільців, бійців УНР, ЗУНР, борців ОУН і УПА за незалежність держави у XX ст.
Музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського у Коломиї — це один з найбільших і найпрославленіших етнографічних музеїв не лише України, а й Європи й цілого світу. Музей розміщено в історичній будівлі Українського Дому, збудованого у 1880 р. Колекція цього музею налічує близько 30 тис. оригінальних експонатів — пам'яток матеріальної культури автохтонів Гуцульщини і Покуття від доби Трипілля до сьогодення. Це дає змогу відвідувачам музею простежити культурну неперервність етнічного розвитку на землях Українських Карпат і Прикарпаття впродовж п'яти останніх тисячоліть і на власні очі переконатися у феноменальній сталості художньо-мистецьких традицій мешканців цього самобутнього терену.
Музей має 18 експозиційних залів, побудованих за хронологічно-етнографічним принципом. Окрасою експозиції виступають художні вироби майстрів Гуцульщини з металу та рогу, виготовлені різноманітною технікою: гравіруванням, інкрустацією, гарячим й холодним куванням, плетінням й жируванням. Гуцульська кузнь (наборні пояси, наприклад) чітко відповідає художнім прототипам епохи Хорватського союзу племен й Київської Русі. Чільне місце в експозиції також посідають гуцульські й покутські писанки. Єдиною у своєму роді є музейна колекція гуцульських сирних іграшок-оберегів з виразною давньослов'янсько-язичницькою символікою.
А найоригінальнішим музеєм України, по праву, визнано Коломийський музей "Писанка". Він знаходиться в оригінальній будівлі у формі велетенської писанки (висота 13 м). Саме на Гуцульщині й Покутті українське писанкарство сягнуло найвищого мистецького рівня й глибини філософського світовідображення. Тож експозиція музею "Писанка" знайомить з багато-тисячолітньою історією писанкарства, з різноманітними техніками її розпису та розмаїттям орнаментальних мотивів української писанки.
Ще один музей Івано-Франківщини, що одразу після свого заснування переріс у відомий центр освітньо-краєзнавчого паломництва мешканців заходу України, — це Історико-меморіальний музей Степана Бандери на його "малій батьківщині" в с. Старий Угринів Калуського району. Експозиція цього музею знайомить з життям і громадсько-політичною діяльністю найвідомішого провідника Організації Українських Націоналістів — Степана Бандери, ім'я якого на багато десятиліть стало знаковим для всіх українських борців за незалежність рідної землі у XX ст.
Серед "малих" краєзнавчих музеїв Івано-Франківщини автор хотів ще назвати музеї "Бойківщина" і "Берегиня".
Експозиція музею "Бойківщина", розташованого у Долині, знайомить з природою, історією, етнографією і культурою підкарпатської Бойківщини — однієї з найсамобутніших етнографічних земель України. А експозиція музею "Берегиня", розташованого у Бурштині, знайомить з етнографією та оригінальною народною культурою ще одного історико-географічного краю заходу України — Опіллям.
Збереження ландшафтів на території історико-культурних об’єктів. На Гуцульщині в межах Івано-Франківщини улюбленими місцями відпочинку і краєзнавчих подорожей є басейн Пруту та околиці Косова й Космача. Вони цікаві також в етнографічному відношенні, багаті на пам'ятки дерев'яної архітектури, пов'язані з життям і творчістю українських письменників — Івана Франка, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Юрія Федьковича, Гната Хоткевича, етнографа-фольклориста Володимира Гнатюка, художників Івана Труша, Олекси Новаківського. У Велику Вітчизняну війну тут діяли партизанські загони Ковпака. В цьому районі можна організувати два ландшафтні парки – Яремчанський і Косівський.
Яремчанський ландшафтний парк розташований у мальовничій долині гірської річки Пруту, що перетинає район Скибових Горган, з характерними для них кам'янистими розсипищами. Схили гір вкриті природними буковими, буково-ялицевими та буково-ялицево-смерековими лісами. На твердих ямненських пісковиках збереглись реліктові угруповання сосни звичайної та берези бородавчастої. На території проектованого парку чимало цікавих об'єктів живої й неживої природи, а також архітектурних пам'яток. Для послуг відвідувачів багато спортивно-туристичних та рекреаційних баз.
Косівський ландшафтний парк доцільно організувати у передгір'ї Покутсько-Буковинських Карпат в околицях Косова. Влітку сюди надходять теплі повітряні течії з Західного Лісостепу, завдяки чому клімат тут помірно теплий. На значній площі збереглись дубові, букові та буково-ялицево-смерекові ліси, які надають особливої краси покутським ландшафтамх[21;39].
Місцевість цікава в етнографічному відношенні і здавна славиться гуцульським художнім промислом. Багато тут історичних пам'яток дерев'яної архітектури[10;102].
Ландшафтно-естетична траса Яблунецький перевал повинна включати ландшафтну смугу шосейної та залізничної дороги від Надвірної Івано-Франківської області до Великого Бичкова Закарпатської області. На цій трасі з висотою над рівнем моря поступово можна спостерігати зміну висотних рослинних смуг дубових, букових, ялицево-букових та буково-ялицевих лісів, вище яких поширені смереково-ялицево-букові та буково-ялицево-смерекові ліси. Починаючи з висоти 1100 – 1200 м., уже формуються чисті смеречини. В районі Яремчі та Кременців на виходах твердих ямненських пісковиків збереглись на значній площі з раннього голоцену осередки реліктових сосняків. Мальовничі долини гірських річок Пруту і Тиси, їх численні водоспади поруч з гірськими лісами надають особливої привабливості цій трасі.
Найвища точка траси – Яблунецький або Татарський перевал (931 м.), з якого відкривається панорама на Горгани (Хом'як, 1540 м. Синяк, 1606 м., Добошанка, 1771 м.), Чорногору (Говерла, 2061, Петрос, 2020 м.) та гірський хребет Свидовець (Близниця, 1881 м.). Перевал називається також Татарським тому, що через нього у першій половині XIII ст. татарські орди Батия увірвалися до Центральної Європи.
Уздовж траси чимало геологічних пам'яток неживої природи — геологічні відслонення в Яремчі і Ямні (ямненські пісковики), вапнякові скелі — останці в селах Костелівці та Діловому, з рідкісною кальцефільною флорою, мінеральні джерела в Квасах. Вище селища Ділового охороняється меморіальний кам'яний знак, що символізує географічний центр Європейського континенту. В околицях Солотвини на поверхню виходять соляні штоки.
Ландшафтно-естетична траса Торуньський перевал охоплює ландшафтну смугу вздовж шосейної дороги від Долини до Хуста. Тут можна спостерігати послідовність формування рослинних смуг букових, ялицево-букових та буково-ялицевих, смереково-ялицево-букових, буково-ялицево-смерекових та смерекових лісів. На трасі є два мальовничі перевали – Вишківський і Торуньський (941 м.). Останній розташований на межі між Горганами й Бескидами, яка проходить по річці Мізунці. Тому звідси можна спостерігати чудові краєвиди зліва на Горганський хребет (Яйце Ілемське, 1680 м.. Молода, 1724 м.) і справа на Бескиди (Чорна Ріпа, 1288 м.). Уздовж траси охороняється ряд пам'яток живої й неживої природи. Цікаві геологічні відслонення є на горі Осій біля Вигоди. Поруч — резерват букових лісів.
Отже, завдяки неймовірно вдалому поєднанню історико-культурних об’єктів на чудових ландшафтах, Івано-Франківська область має багато умов і перспектив для відвідування туристів, окрім історико-культурних пам’яток область багата на пам’ятки архітектури, музеї і має значний етнографічний потенціал, що сприяє розвитку туристичної індустрії і відвідуваню області туристами.
4. Сучасний стан розвитку туризму в Івано-Франківській області
Реалізацією держаної політики у сфері розвитку туристичної галузі в Івано-Франківській області займається обласна державна адміністрація, у складі якої створено спеціалізований структурний підрозділ – Головне управління туризму і культури.
Його головними завданнями є:
- Забезпечення реалізації в Івано-Франківській області державної політики у сфері туризму і культури, з питань охорони культурної спадщини, національної музейної політики.
- Здійснення відповідно до законодавства державного управління і контролю у справі музейної, клубної та бібліотечної справи.
- Забезпечення реалізації прав громадян на свободу літературної і художньої творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, забезпечення доступності всіх видів культурних послуг і культурної діяльності для кожного громадянина.
- Розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення умов для відродження і розвитку культури української нації, культурної самобутності національних меншин, які проживають в області.
- Сприяння захисту прав і законних інтересів вітчизняних творчих працівників та їх спілок, а також закладів, підприємств і організацій культурно-мистецької сфери, що діють в області.
- Створення умов для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури у сфері туризму і культури, організації її матеріально-технічного забезпечення.
- Координація роботи відповідних управлінь та відділів районних державних адміністрацій та виконавчих комітетів, туристичних підприємств всіх форм власності.
- Надання туристичних послуг та забезпечення контролю за їх якісним виконанням.
- Залучення громадян до раціонального використання вільного часу, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, організація оздоровлення населення.
- Становлення туризму як високорентабельної галузі, раціональне використання та збереження туристичних ресурсів.
Природний та техногенний вплив на стан об’єктів культурної спадщини. Для області характерне екстенсивне природокористування, безвідповідальне ставлення до навколишнього середовища, руйнування довкілля. Забрудненість довкілля, дія забруднюючих джерел, що погіршують здоров'я населення, показники смертності та дитячої захворюваності безпосередньо залежать від фінансування природоохоронних заходів на підприємствах-забруднювачах, вживання більш рішучих заходів щодо припинення їх діяльності[29;321].
Викиди електроенергетичної, хімічної, гірничорудної промисловості, автомобільного транспорту, харчових підприємств формують основну частину забруднення в області. Великої шкоди завдають залпові аварійні забруднення та викиди в атмосферне повітря Бурштинською ТЕС — близько 85% в області. Зовнішні чинники також мають негативний вплив, оскільки через область переносяться повітряні маси із заходу з досить високим ступенем забруднення, винищуючи карпатські ліси, погіршуючи таким чином рекреаційний потенціал області.
Лісовідновлення і роботи по догляду за лісовими ресурсами є важливим природоохоронним заходом в області. Очищення власних забруднених стічних вод у природні поверхневі об'єкти недостатнє, хоча велика частка технічних вод є оборотними. У Калуші ситуація з хімічним забрудненням міста поволі поліпшується, що, на жаль, обумовлене не збільшенням ступеня очищення викидів, а тимчасовим зниженням обсягів випуску готової продукції. Головними забруднювачами є міста Бурштин, Івано-Франківськ, Калуш.
До того ж варто відзначити, що викиди негативно позначаються також і на історико-культурних пам’ятках поступово руйнуючи їх.
Все вищезазначене потребує вживання заходів спрямованих на покращення ситуації
Перспективи розвитку туризму. Туристичні послуги в Івано-Франківській області надають 73 туристичні підприємства. Сервіс, прийнятний для західних туристів, на рівні класу "три зірки” забезпечують готелі “"Аускопрут" та „Україна” в м. Івано-Франківську, база відпочинку "Карпати" в м. Яремчі, пансіонат "Карпатські зорі" фірми "Спорт-тур" в м. Косові, профілакторій "Яремча" в м. Яремчі, санаторій-профілакторій "Джерело Прикарпаття" в с. Новий Мізунь.
Вже створені маршрути та розвивається необхідна матеріальна база для любителів подорожувати на гірських велосипедах та на гуцульських конях. За перше півріччя 2005 р. Івано-Франківську область відвідало на 35% більше туристів, ніж торік у зазначений період. Особливо відчутний цей ріст за рахунок внутрішніх, українських туристів, у порівнянні з минулим роком їх прибуло в область на 44% більше.
Існуюча база рекреаційних закладів усіх форм власності (119 одиниць на 12,5 тисячі місць) дає можливість нарощувати лікувально-оздоровчі, туристичні, спортивні послуги, в тому числі й для іноземних туристів.
Все більш популярним у світі нині стає сільський зелений туризм. Цей, давно відомий як сільським господарям, так і відпочиваючим вид туризму відроджується у нас на нових засадах. Сьогодні понад 200 сільських господарів готові прийняти гостей у своїх садибах. Туристів приваблює до них зручна система поселення, сучасне обладнання приватних пансіонатів, близькість до природи, співвідношення „ціна” - „якість послуг”, гостинність та домашня атмосфера при організації відпочинку, а окрім того, чудові страви національної кухні. Найпопулярнішими є Косівщина, Верховинщина, Яремчанщина та Рожнятівщина.
В області розроблено ряд інвестиційних проектів в галузі туризму, зокрема:
- побудова центру міжнародного туризму в районі Яблуниці-Ворохти з розвинутою інфраструктурою, особливо для зимового відпочинку;
- побудова туркомплексу "Скелі Довбуша" в с. Бубнище Долинського району;
- реконструкція існуючих закладів з метою підвищення комфортності;
- відбудова обсерваторії на г. Піп-Іван з подальшим використанням її як станції багатофункціонального призначення з туристичним притулком;
- побудова автодороги Верховина-Шибене з утворенням пункту переходу на кордоні з Румунією;
- проект „Карпатський трамвай” (використання лісорозробних вузькоколійних доріг для туристичних цілей).
Ще у 2002 р. було прийнято програму розвитку туризму в Івано-Франківській області на 2002 - 2010 рр. У завданнях програми зазначаються такі головні пункти:
1. Удосконалення системи державного регулювання туризму.
2. Розвиток матеріальної бази та туристичної інфраструктури.
3. Використання рекреаційних ресурсів та культурної спадщини для розвитку туризму.
4. Кадрове та науково-методичне забезпечення туристичної галузі.
5. Удосконалення рекламно-інформаційної діяльності у туристичній галузі.
6. Нормативно-правове забезпечення реалізації програми.
7. Розвиток сільського зеленого туризму.
8. Розширення мережі туристично-екскурсійних маршрутів.
9. Безпека туристів.
Вигідне транспортне положення Івано-Франківська, зручні автошляхи, що сполучають його з іншими обласними центрами, близькість до найвищої частини українських Карпат – Чорногори розширює можливості по залученню туристів і відпочиваючих в дану область[18;198].
Багатий історико-культурний потенціал безумовно буде цікавий як жителям України, так і іноземцям. Особливу увагу слід звернути на нащадків переселенців з Прикарпаття в країни Західної Європи та Америки. Унікальними є етнографічні особливості Гуцульщини, передумовою розвитку міграції і туризму трудових ресурсів, оскільки обидва райони є сільськими, в яких зосередженні значні трудові ресурси.
Зростання кількості туристичних підприємств свідчить про позитивні зрушення у розвитку туризму у регіоні протягом останніх років. Київські туристичні підприємства активно реалізують тури на Івано-Франківщину, зокрема в Косівському та Коломийському районах. Серед таких підприємств у першу чергу потрібно назвати: «Галопом по Європах», «УКРФЕРРІ ТУР», «Авант», «Автотакс – 2002» та «Либідь – Київ».
Так, за офіційними даними за перше півріччя 2005 р. Івано-Франківщину відвідало близько 86 тис. туристів обсяг наданих послуг яким становить понад 25 млн. грн. Варто відзначити, що за кількістю туристів у 2005 р. Івано-Франківщина впевнено перегнала такий відвідуваний регіон як Львівщина. Проте, зазначена цифра характеризує лише офіційно зареєстрованих туристів.
Скільки туристів їде власними автомобілями чи пасажирським транспортом і відпочиває в незареєстрованих садибах приватного сектора, не відомо. Адже ніхто не підраховував їх і не готував звітів. Проте й такі “нелегальні” відпочивальники є позитивним явищем, позаяк вони теж залишають гроші, які сприяють розвитку відпочинкової інфраструктури.
Стосовно останньої, то тут непочатий край роботи. Прикарпаття потребує ремонту доріг, будівництва дешевих закладів харчування та готелів.
Популярності Прикарпаттю додають щорічні сходження Президента України на Говерлу, діяльність гірськолижного курорту “Буковель”, можливість змагання на байдарках на річках Прут і Черемош, дельтапланеризм.
Недоліком сфери послуг є те, що власники закладів, які спеціалізуються на обслуговуванні туристів, зорієнтовані на багатого споживача. А ті, чий рівень достатку дорівнює середньому, задовольняються так званим “зеленим туризмом”.
Для іноземців, які впродовж останніх років активно відвідують Прикарпаття, співвідношення ціна-сервіс є прийнятним для їхнього гаманця. Порівняно з 2003 р., кількість закордонних туристів, які побували в Івано-Франківській області, зросла на 90%, і в першому півріччі цього року їх було вже 3603 особи. Відпочивати у Карпатах їдуть здебільшого поляки, росіяни, німці, австрійці, словаки.
Для подальшого розвитку туризму та перетворення Івано-Франківська на значний туристичний регіон необхідно виконати ряд умов (завдань):
- розвинути матеріальну базу через залучення бюджетних коштів передбачених державною і регіональною програмами розвитку туризму, розробка інвестиційних проектів з залученням українського та іноземного капіталу. Рівень сервісу одне з головних завдань у цьому напрямку. Треба забезпечити місця відпочинку надійним телефонним, електронним зв’язком, телебаченням, радіо та іншими засобами комунікації;
- розвинути і покращити туристичну інфраструктуру;
- розвивати і розширювати сільський, зелений, екотуризм спиратися на заохочення приватної власності;
- широке висвітлення туристичних особливостей регіону через рекламно-інформаційну діяльність;
- відродити туристичні дитячі табори та кемпінги, мотелі для сімейного відпочинку. Розробка індивідуальних туристичних заходів;
- збереження та реставрація пам’яток історії;
- розширення і покрашення дорожної мережі, яка б забезпечила надійний зв’язок з санаторно-лікувальними, туристичними та оздоровчими закладами, об’єктами сфери обслуговування, розгалужена транспортна мережа сприятиме розширенню рекреаційно-туристичної сфери в регіоні.
Виконання цих завдань, економічна стабільність у державі сприятимуть успішному розвитку туризму в Івано-Франківській області.
Висновки
Проаналізувавши значний масив інформації, автор дійшов до наступних висновків.
Завдяки своєму розташуванню Івано-Франківська область має надзвичайно високий рекреацйно-туристичний потенціал, що надає області значні можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють як і різноманітність природних факторів, так і наявність численних пам’яток історії та культури.
До визначних природних рекреаційних фондів Івано-Франківщини можна віднести Карпатський гірський масив, численні заповідники та заказники, серед яких особливо виділяються Національний природний парк „Гуцульщина”, Княждвірський тисовий заповідник, природні комплекси Чорногори та Горгани, які входять до складу Карпатського національного природного парку, ботанічний заказник “Скит Манявський”, однією з найвідоміших серед туристів пам’яток природи є “Скелі Довбуша”.
Дуже важливо врахувати той факт, що на території Івано-Франківської області розташована велика кількість історико-культурних пам’яток, серед яких чисельні замки, культові споруди, історія яких датується ХІІ ст., численні музеї. До найбільш значимих пам’яток можна віднести – церкву Св. Пантелеймона, Костел кармелітів у Більшівцях, Успенський Собор, церкву Різдва Христового та інші архітектурні пам’ятки.
Розвиток рекреаційно-туристичної галузі сприятиме підвищенню рівня зайнятості населення, загальному розвиткові сфери обслуговування, благоустрою населених пунктів, невиснажливому використанню природних ресурсів і охороні довкілля.
Відзначимо, що даному питанню в області останнім часом приділяють значну увагу, за офіційними даними за перше півріччя 2005 р. Івано-Франківщину відвідало близько 86 тис. туристів обсяг наданих послуг яким становить понад 25 млн. грн. Варто відзначити, що за кількістю туристів у 2005 р. Івано-Франківщина впевнено перегнала такий відвідуваний регіон як Львівщина. Проте, зазначена цифра характеризує лише офіційно зареєстрованих туристів. Існуюча база рекреаційних закладів усіх форм власності (119 одиниць на 12,5 тисячі місць) дає можливість нарощувати лікувально-оздоровчі, туристичні, спортивні послуги, в тому числі й для іноземних туристів
Досвід провідних туристичних країн світу та сусідів України свідчать про значимість туризму і рекреації для господарства цих держав. Створення „туристичних районів” позитивно впливає на економіку країни. Цим шляхом потрібно йти й Україні: розвивати і створювати нові туристичні райони, центри, використовуючи багаті місцеві можливості. Одним з найбільших туристичних регіонів України є Прикарпаття, що має значний потенціал для перетворення в осередок зеленого туризму.
Розвиток туристично-рекреаційної галузі Франківщини за останні роки характеризується позитивною та сталою динамікою, внаслідок чого туристично-рекреаційна галузь відіграє дедалі вагомішу роль в соціально-економічному розвитку області.
Список використаних джерел і літератури
1. Арсенич П. І. Меморіальний сквер в Івано-Франківську: З історії найдавнішого міського цвинтаря. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004. — 112 с.
2. Бурдуланюк В. Б. Пам'ятки культури Івано-Франківщини. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. — 54 с.
3. Вацеба В. Я. Туристичне країнознавство: Конспект лекцій / Чернівецький національний ун-т ім. Ю. Федьковича. — Чернівці: Рута, 2003. — 32 с.
4. Вуянко М. В. Івано-Франківський історико-меморіальний музей Олекси Довбуша: Путівник. — Івано-Франківськ: Галичина, 1995. — 32 с.
5. Габорак М. М. Івано-Франківщини: Словник-довідник. — Снятин: Прут Принт, 2003. — 284 с.
6. Галюк М. Д. Водні ресурси Івано-Франківської області: інформаційний посібник. — Яремче, 2001. — 156 с.
7. Гончарук П. С. Історія України з найдавніших часів до початку XX ст. Курс лекцій. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 528 с.
8. Головчанська У. О. Івано-Франківськ: Пам'ятки, історія. — Івано-Франківськ: ІМЕ, 2002. — 92 с.
9. Голубничая С. Н. Основы экскурсионного дела. — Донецк, 2003. — 214 с.
10. Герчанівська П. Е. Дерев’яні церкви України. — К.: Наукова думка, 1996. – 136 с.
11. Грабовецький В. В. Івано-Франківськ в пам'ятниках історії та культури. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. — 132 с.
12. Грабовецький В. В. Історія Івано-Франківська (Станіславова): З найдавніших часів до початку ХХ ст. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1999. — 304 с.
13. Данильчук В. Ф., Алейникова Г. М.., Бовсуновская А. Я., Голубничая С. Н. Методология оценки рекреационных территорий. — Донецк: ДИТБ, 2003. — 197 с.
14. Карась Г. К. Івано-Франківськ: культурно-мистецька хроніка незалежності. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. — 288 с.
15. Качан Є. П., Пушкар М.. С. Розміщення продуктивних сил України. — К.: Видавничий дім "Юридична книга", 2004. — 552 с.
16. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. — 298 с.
17. Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя: Матеріали II Міжнар. наук.- практ. конф. (9- 11 листопада 2000 р.). — К.: 2000. — 36 с.
18. Купалова Г. І., Клиновський А. Б. Розвиток та розміщення продуктивних сил регіону: соціально-економічні аспекти. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — 228 с.
19. Основи туризмознавства. — К.: КНТЕУ, 2003. — 100 с.
20. Панкова Є. В. Туристичне краєзнавство: навч. посібник. — К.: Альтерпрес, 2003. — 329 с.
21. Пелипейко І. А. Косів-Верховина: Путівник. — Ужгород: Карпати, 1972. – 47 с.
22. Пилип'юк В. П. Івано-Франківщина: Фотоальбом Івано-Франківщина. — Львів: Світло й Тінь, 1999. – 144 с.
23. Попович С. І. Туристично-екскурсійні ресурси України: Вступ до проблеми // Туристичні ресурси України: Зб. наук. Статей. – К.: Типографія ФПУ, 1996. – С. 7-17.
24. Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України до 2015 року. — К.: РВПС України НАН України, 2004. — 370 с.
25. Богдан Томенчук: Реабілітовані історією. Івано- Франківська область: У 5 т. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. Т. 1: Коломийський і Косівський райони. — 656 с.
26. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка України. — Тернопіль: Економічна думка, 2005. — 310 с.
27. Смаль І. В. Основи географії рекреації і туризму. — Ніжин: Видавництво НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2004. — 264 с.
28. Туризм в Україні 2002: Статистичний бюллетень. – К.: Державна туристична Адміністрація України, 2003. – 30 с.
29. Хвесик М. А., Горбач Л. М., Пастушенко П. П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка. — К.: Кондор, 2005. — 344 с.
30. Чернюк Л. Г., Клиновий Д. В. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. — К.: Ун-т "Україна", 2005. — 245 с.
31. Школа І. М. Менеджмент туристичної індустрії. — Чернівці: Книги - ХХІ, 2003. — 595 с.
32. www.castels.com.ua
33. www.frtt.gov.if.ua
34. www.gov.if.ua
35. www.tourism-carpathian.com.ua