Статья: Особливості інноваційної діяльності у зеленому туризмі

Особливості інноваційної діяльності у зеленому туризмі

Розглядається загальний стан туризму та сільський зелений туризм в Україні в якості інноваційного методу підвищення добробуту місцевого населення, поліпшенню соціально-економічного клімату, поповненню регіонального та місцевого бюджетів.

Наводиться тлумачення терміну “сільський зелений туризм” ,“продукт сільського туризму” пропонується нове інноваційне рішення щодо подальшого розвитку сільського зеленого туризму.

Постановка проблеми у загальному вигляді

Інноваційна діяльність у туризмі спрямована на практичне використання наукового результату й інтелектуального потенціалу, з метою одержання нового турпродукту або покращення чи удосконаленння існуючого, задоволення потреб суспільства у певному виді відпочинку та відповідному обслуговуванні.

Різноманітний за своїми різновидами туризм поступово стає невід’ємною складовою сучасного життя. В усьому світі він визнаний як вагомий чинник економічного розвитку.

Туризм є соціальним явищем за своєю природою. В умовах підвищення життєвих стандартів і збільшення часу для відпочинку працюючого населення туристська активність має тенденцію до зростання і охоплення дедалі більших верств суспільства.

Сучасний стан сільського зеленого туризму в Україні характеризується наступними проблемами:

1.Недосконала законодавча база.

2.Низький рівень розвитку інфраструктури.

3.Недостатній рівень популяризації сільського зеленого туризму в Україні як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках.

4.Відсутня система оцінки якості послуг.

5.Недостатня увага з боку органів місцевого самоврядування до розвитку сільського зеленого туризму.

Україна має значні природні, кліматичні та рекреаційні ресурси для розвитку зеленого туризму, оцінку яких в Україні лише почали проводити. Студентський туристичний клуб кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності і туризму Харківського державного університету харчування та торгівлі також долучився до цієї роботи і розробляє проекти розвитку осередків зеленого туризму та заходи щодо інноваційного розвитку туристично-рекреаційних зон.

За даними Адміністрації Держприкордонслужби України протягом 9 місяців 2007р. Україну відвідали 17,9 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 24 % або майже на 3,4 млн. осіб більше, ніж за аналогічний період 2006 року. Збільшення обсягів в’їзного потоку за 9 міс. 2007 р. відбулося за рахунок зростання кількості поїздок з приватною метою та з організованого туризму (відповідно на 26 % та 24 %). Збільшення обсягів в’їзного потоку за 9 міс. 2007 р. відбулося за рахунок зростання кількості поїздок з приватною метою та з організованого туризму (відповідно на 26 % та 24 %).

Збільшення подорожей з приватною метою спостерігається з таких країн: Росія (на 10% або на 465,5 тис. осіб), Білорусь (на 39% або на 517,6 тис. осіб), Молдова (на 37 % або на 784,1 тис. осіб), Узбекистан (на 127 % або на 32,4 тис. осіб), Азербайджан (на 61 % або на 17,7 тис. осіб), Таджикистан (на 203 % або на 14,4тис. осіб), Румунія (на 263 % або на 558,0 тис. осіб), Словаччини (на 32,3 % або на 94,2 тис. осіб). Зростання кількості поїздок з організованого туризму відбулося з Росії (на 112 % або на 285,2 тис. осіб), Молдови (на 111 % або на 8,5 тис. осіб), Італії (на 17 % або на 3,2 тис. осіб), Туреччини (на 25 % або на 3,7 тис. осіб), Великобританії (на 16 % або на 3,0 тис. осіб), Вірменії (на 45 % або на 0,9 тис. осіб). Однак, з Угорщини та Словаччини зменшилась кількість організованих туристів відповідно на 87 % (або на 76,9 тис. осіб) та 83 % (або на 28,0 тис. осіб), з Румунії на 36 % (або на 1,4 тис. осіб).

Виїзний турпотік за 9 міс. 2007 р. збільшився (за рахунок поїздок з організованого туризму та приватних подорожей), порівняно з 9 міс. 2006 р. на 4 % або на 462,1 тис. осіб та становив 13,3 млн. осіб.

Збільшення організованого туризму відбулося за рахунок зростання кількості подорожуючих за такими напрямами: Білорусь (на 25 % або на 9,4 тис. осіб), Польща (на 525 % або 253,1 тис. осіб), Австрія (на 53 % або на 7,8 тис. осіб), Туреччина (на 30 % або на 36,1 тис. осіб), Єгипет ( на 45 % або на 27,3 тис. осіб).Приватні поїздки збільшились за рахунок зростання кількості виїжджаючих українців до Молдови (на 18 % або на 100,1 тис. осіб), Румунії (на 209 % або на 191,3 тис. осіб), Словаччини (на 44 % або 39,5 тис. осіб), Єгипту (на 136 % або на 21,0 тис. осіб), Туреччини (на 23 % або на 58,0 тис. осіб), Італії (на 43 % або на 9,0 тис. осіб) [3].

На світовому рiвнi характерною ознакою туризму останніх років є досить висока динамічність i стабільність його розвитку, а також його активний вплив на економіку багатьох країн, що мають сприятливі рекреаційні ресурси.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

В роботах вітчизняних та зарубіжних вчених висвітлено досвід створення і функціонування туристично-рекреаційної діяльності, орієнтованої на внутрішніх та зарубіжних споживачів.

Серед дослідників потрібно виділити: О.О. Бейдика, Ю.А. Вєдєніна, Е.А. Котлярова, В.С. Кравців, М.П. Крачило, О.О. Любіцеву, Н.С. Мироненка, Г.Б. Муніна, В.І. Куценко, Л.Г. Богуш, Д.М. Стеченка, І.Т. Твердохлєбова, Т.І. Ткаченко, Я.Б. Олійника, Н.В. Фоменко [1].

У той же час потребують дослідження питання регулювання українського ринку туристично-рекреаційних послуг, оцінки ефективності туристичної діяльності в сільській місцевості України, розвиток різних видів сільського туризму.

Мета дослідження

З’ясувати суть і стан розвитку сільського зеленого туризму в Україні як напряму підвищення рівня життя та доходів сільського населення, запропонувати нове інноваційне рішення щодо подальшого розвитку сільського зеленого туризму.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сільський туризм – це діяльність сільського населення, пов’язана із сільським середовищем, сільським будинком і заняттями, в центрі яких природа і людина. Сільський туризм не шкодить оточуючому природному і культурному середовищу, на відміну від масового, і у той же час робить істотний внесок у регіональний розвиток. Він дозволяє використовувати існуючий житловий фонд і не вимагає значних інвестиційних витрат.

Продукт сільського туризму - пакет, який складається з туристичних атракцій сільської місцевості, послуг ночівлі, харчування та організації відпочинку В туристичній діяльності України сільський туризм розглядається як нове явище, в якості інноваційного рішення, що сприяє підвищенню рівня життя та доходів сільського населення. Враховуються усі види сільського туризму: зелений туризм, відпочинок (проживання) в сільських будівлях (агрооселях), агротуризм, науково-пізнавальний туризм, спортивно-оздоровчий (пішохідний, лижний, гірський, велосипедний, кінний), релігійний туризм. [2].

В сільській місцевості України в 2008 р. нараховувалося 6,1 млн житлових будинків, з яких 99,3% – у приватній власності [4, с. 16, 21]. Однак значна частина поселень не забезпечена окремими комунальними послугами – з 28,6 тис. сіл водопровід функціонує в 6,3 тис., каналізацію має 744 населених пункти, постачання природним газом – 11,7 тис. [5, с. 427]. Середньорічна кількість працездатного населення, що проживає в сільській місцевості, становить 10,82 млн. осіб, з них 6,95 млн. зайнятих (94,2%), значна кількість не працевлаштована (6,1%), або частково зайнята [5, с. 354]. Кількість сільського зайнятого населення зросла порівняно з 2000 р. на 4,7%. Особливо важливим фактором розвитку сільського туризму є розширення можливостей реалізації продукції особистого селянського господарства, причому реалізації її на місці. Отже, сільський туризм є невід’ємною складовою частиною комплексу соціального, економічного розвитку села, одним із засобів вирішення багатьох сільських проблем, серед яких брак робочих місць, зростаючий надлишок робочої сили тощо.

Проведені дослідження виявили, що кожний регіон України характеризується своїм напрямом розвитку сільського зеленого туризму.

Західний регіон займає провідне місце. Найбільш популярний район Карпат, який охоплює чотири області: Івано-Франківську, Закарпатську, Львівську та Чернівецьку. Основне, що приваблює туристів тут під час відпочинку узимку – це гірські лижі, можливість зустріти Новий рік та різдвяні свята, влітку – незвичайні ландшафти, чисте повітря, вода гірських рік. Найбільш популярні центри зеленого туризму у Карпатах – Яремче, Татаров, Верховина, Косів, Путила, Вижниця, Яблучниця, Ясиня, Рахов, Сколе, Славко.

Другим за популярністю є південний регіон. «Родзинкою» Криму є його багатоетнічність. Завдяки сільському зеленому туризму Ви зможете доторкнутися до життя общин кримських татар, болгарів, німців, греків, пізнати їх культуру та побут, спробувати страви традиційних кухонь, та, звісно, відвідати відомі пам’ятники природи та культури. Найбільш популярні центри зеленого туризму у Криму – Алушта, Форос, Мухалатка, Коктебель, Партеніт, Рибаче, Лобановка, Чорнопілля, Олександрівка.

Центральний та східний регіон заслуговує окремої уваги. Тут окрім областей, цікавих своїм ландшафтом, багато історичних місць, які приваблюють туристів з усього світу. Головні центри зеленого туризму:

·           Полтавська область: Великі Сорочинці та Диканька – місця, пов’язані з великим Гоголем, а також столиця українського гончарства – село Опішня Зіньковського району;

·          Дніпропетровська область: с. Могильов, с Петриківка (Царичанського району) – місце, де можна поринути у часи козацтва;

·          Черкащина: м. Корсунь-Шевченківський - батьківщина Тараса Шевченка та центр козацтва

·          Харківщина: містить у собі велику кількість пам’ятників різних століть, чималу історико-архітектурну цінність представляють сади та парки (серед них найстаріший в Україні університетський ботанічний сад, Лісопарк, комплекс меморіалу слави).

Поділля. Основу цієї історичної території складають три області – Тернопільська, Хмельницька та Вінницька. Незвична ця місцевість своїм ландшафтом, сформованим невеликими горами – Кременецькими, Товтрами, Вороняками, Гологорами, Опилям та глибоким каньйоном Дністра, Південного Бугу з багаточисельними притоками. Тут залишилося багато пам’ятників оборонної архітектури, серед яких Каменець-Подільська та Хотинська фортеці. Поділля відоме своїми печерами, яких нараховується біля сотні (наприклад, печера «Оптимістична» занесена у Книгу рекордів Гінеса, як рекордсмен за довжиною у Європі, протяжністю 207 км).

Висновки. Враховуючи те, що в умовах загальноекономічної кризи економічні і соціальні проблеми села надзвичайно загострилися, широке розповсюдження і розвиток сільського зеленого туризму в Україні є особливо бажаними, тому що, сільський зелений туризм - дієвий інструмент стабільного соціально-економічного розвитку села. Сільський туризм відкриває можливості як для поліпшення наповнюваності бюджетів місцевих органів самоврядування, так і для зближення міських і сільських жителів. Він розширює сферу зайнятості сільського населення, позитивно впливає на економіку та екологію районів України, сприяє відродженню, збереженню та розвитку місцевих народних звичаїв, промислів, пам’яток історико-культурної спадщини.

За результатами дослідження пропонується створення нових турів у сільському туризмі України, яка передбачає надання туристичним групам відпочинку у вигляді кінних подорожей по історико-культурним місцям. Найбільш актуальна, ця послуга для турфірм, які знаходяться у областях з багатим ландшафтом, історико-культурною спадщиною (наприклад, для Закарпатської, Івано-Франківської, Хмельницької, Полтавської, Львівської областей, Республіки Крим, Луганської обл. ).

У підсумку це може бути, наприклад, проект «Туристична послуга: організація кінного туризму», який потребує десь 50 тис. грн, термін окупності якого 10 місяців у межах окремої організації. Введення у якості інновації даної послуги є доцільним, так як прибуток проекту за рік складатиме до 60 тис. грн.

Інноваційне рішення сприятиме зниженню соціальної напруги, поліпшенню іміджу держави на світовому ринку туристично-рекреаційних послуг. Тому підприємствам необхідно розвивати зелений туризм, який сприятиме розвитку села, відкриє можливості наповнюваності бюджетів місцевих органів самоврядування, розширить сферу зайнятості сільського населення, позитивно вплине на економіку та екологію районів України, сприятиме відродженню, збереженню та розвитку місцевих народних звичаїв, промислів, пам’яток історико-культурної спадщини.

Список літератури

1.   Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: “Альтепрес”, 2003. – 436 с.

2.   Рутинський М.Й., Зінько Ю.В. Сільський зелений туризм.\Навч.посібник. К: 2006

3.   Туризм в Україні /[Електронний ресурс] - Режим доступу / www.turizm.ru

4.   Житловий фонд України у 2006 році. Статистичний бюлетень. – К: Держкомстат України, 2007. – 346 с.

5.   Статистичний щорічник України 2006 р. – Державний комітет статистики України. – К.: “Консультант”, 2007. – 552 с

6.