Реферат: Скульптура Шубіна и Фальконе

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РЕФЕРАТ

з дисципліни| “Історія| мистецтв|”

на тему:

“Скульптура Ф.І.Шубіна і Е.М.Фальконе” 

Черкаси  2008

ЗМІСТ РОБОТИ

Титульній лист|аркуш|;

Зміст роботи|;

Вступ;

Основна частина|:

А) Творчість Ф.І.Шубіна.

Б) Творчість Е.М.Фальконе.

Висновки.

Посилання на використану| літературу|

Вступ

Класицизм (від латин. classicus| - зразковий) - художній стиль європейського мистецтва XVII-XIX| ст|., однією з найважливіших рис|меж| якого було звернення до античного мистецтва як вищого зразка|взірця| і опори на традиції високого Відродження. Мистецтво класицизму відображало|відбивало| ідеї гармонійного пристрою|устрою| суспільства|товариства|, але|та| багато в чому їх втрачало в порівнянні з культурою Відродження. Конфлікти особи|особистості| і суспільства|товариства|, ідеалу і реальності, відчуття|почуття| і розуму свідчать про складність мистецтва класицизму. Художнім формам класицизму властиві строга|сувора| організованість, врівноваженість|урівноваженість|, ясність і гармонійність образів|зображень|.

Скульптура епохи класицизму відрізняється згладженою форм, спокоєм поз, навіть рух не порушує замкнутості форм. Яскравий представник: Фальконе Етьен Моріс, художник|митець| і теоретик мистецтва, видатний|визначний| майстер|мастер-штамп| французької скульптури|, автор знаменитого “Мідного вершника”.

Друга половина XVIII століття|віку| означена періодом справжнього|даного| розквіту російської скульптури. Найвищі досягнення в цій області пов'язані з творчістю Федора Івановича Шубіна (1740–1805). Доля його нагадує долю його земляка М.|ст.|Ломоносова. Навчившись|виучувати| на батьківщині косторізній| справі|речі|, Шубін прибув до Петербургу і вступив|вчинив| в Академію в клас професора Н. Жілле. Закінчивши курс із|із| золотою медаллю, з|із| освітньою метою|ціллю| він відвідав Францію, Італію і повернувся звідти вже зрілим|дозрілим| майстром|мастер-штампом|. Ф. І. Шубін працював в основному в жанрі портрета. Перше і один з самих кращих творів|добутків| скульптора – бюст князя А. Ст|ст.| Голіцина. Шубіну вдалося створити образ|зображення| розумного, злегка гордовитого, благодушно глузливого|насмішкуватого| російського аристократа. Жвавий розум, натхненна сила і в той же час душевна м'якість видно|показний| в позбавленому всякій|усякій| парадності скульптурному портреті Ломоносова. Неабияким твором|добутком| є|з'являється| портрет Павла I, в якому Ф. І. Шубіну удалося поєднувати|сполучати| правдиве зображення карикатурності і, в той же час, своєрідної похмурої величі рис|меж| імператора. Жорстокість на обличчі Павла при круговому огляді несподівано змінялася вираженням|виразом| мрійливості і прихованої туги.

Розділ 1

Федот Іванович Шубін (1740—1805) — великий російський скульптор.

Шубін народився 17 травня 1740 в Архангельській губернії, в рибальському селищі поблизу|біля| Холмогор. Й|ого батько, Іван Опанасович Шубін, вільний селянин, знав грамоту і був першим вчителем|учителем| М.|ст.|Ломоносова. У сім'ї Шубіних займалися рибним промислом, хліборобством|, різьбленням по кості|кістці| і перламутру.

Зимою 1759 р., після смерті батька|батька|, Федот Шубн за прикладом свого великого земляка відправився з|із| рибним обозом в столицю. Два роки хлопець|юнак| різав табакерки, віяла, гребені, дрібнички, які охоче купували|купляли| в Петербурзі. У листопаді 1761 р. був внесений до списків учнів Академії під ім'ям Федота Шубіна. У Академії навчався|виучував| у Николя-Франсуа Жілле.

Шубін вчився наполегливо|настирливо| і не раз удостоювався похвали і нагород|винагород|. У червні 1766 за барельєф «Вбивство Аскольда і Діра» йому були вручені Велика золота медаль і «Атестат з|із| шпагою», що означало отримання|здобуття| першого офіцерського чину і особистого|особового| дворянства. Академічні роботи Шубіна, до яких відносяться також жанрові статуетка «Валдайка з|із| бубликами|баранками|» і «Горішниця з|із| горіхами», до нас не дійшли. За «хороші|добрі| успіхи, гречність, чесність і похвальну поведінку» Шубін з|із| групою пенсіонерів в травні 1767 року їде до Парижа. Там їх опікав російський посол Д. А. Голіцин, людина освічена|просвічена| і передова, меценат, великий знавець мистецтва. За порадою Дідро, з|із| яким був дружний Голіцин, Шубіна визначили в майстерню до скульптора Ж.-Б. Пігалю, відомому не лише|не тільки| як творець алегоричних і міфологічних композицій, але і як автор ряду|лави| реалістичних портретних бюстів. Працюючи у нього, Шубін копіює твори|добутки| сучасних французьких скульпторів і античні статуї, ліпить барельєфи з картин Рафаеля і Пуссена. Але|та| особливо багато Пігаль примушує|заставляє| свого учня працювати з натури. Вечорами Шубін відвідував клас натури Паризької Академії, часто бував в Королівській бібліотеці і майстрових|мастер-штамп| відомих скульпторів. «Ні єдиного в Парижі місця|місце-милі| примітного і гідного, такого, що стосується для нас, не пропускаємо і вживаємо|використовуємо| старання в прирості розуму», — писав він до Петербургу.

Після|потім| трилітнього|трирічного| перебування в Парижі, в кінці|наприкінці| 1770 року Шубін г дозволу Академії їде до Риму. Наступного року він створює портрети І. І. Шувалова (1771) і його племінника Ф. Н. Голіцина (1771). Вдалим|успішним| виявився і мармуровий бюст Катерини II, не дивлячись на те, що ця робота була виконана не з натури. Тоді ж фаворити імператриці — Олексій і Федір Орлови — замовляють Шубіну свої портрети. Ці твори|добутки| відрізняються особливою стриманістю і реалістичними тенденціями в трактуванні образів|зображень|.

У 1772 р. Шубін під час подорожі|мандрівки| з|із| Демідовимі по Італії зупинявся в Болонье, де виконав ряд|лаву| робіт, за які стара в Европе Академія Болонськая видала йому диплом на звання почесного академіка. Літом 1773 р., перед поверненням до Петербургу, Шубін разом з Демідовимі зробив|вчинив| ще одну подорож|мандрівку| — до Лондона.

Першою роботою скульптора на батьківщині був бюст екатерининского| дипломата князя А. М. Голіцина, один з найблискучіших|лискучих| творів|добутків| Шубіна (1775, гіпс; мармур). Зовнішність|подоба| освіченої вельможі, в якій тонкий розум|глузд| поєднується|сполучається| зі|із| світською вишуканістю, а відчуття|почуття| переваги|вищості| над тими, що оточують з|із| втомою старіючої людини, показана проникливо і виразно. Прекрасно переданий струмуючий рух складок одяг, який ніби покоряється|кориться| повороту голови і плечей і в той же час відтіняють його. Мармур справді|воістину| «дихає» під різцем майстра|мастер-штампу|, як говорили сучасники про мистецтво Шубіна. Ця робота заслужила на похвалу Фальконе.

4 сентября 1774 года Академия художеств, нарушив устав|устав|, згід|згідно з|но з яким звання академіка присвоює|гться т|лише|ільки за |добутки|твірттт   твір історичного чи міфологічного жанру, присуджує його Шубіну за портретний бюст імператриці.|виняток| Таке виключення стало можливим тому, що було відомо про прихильність до скульптора і придворної знаті і самої Катерини II.

У 70-і роки майстер|мастер-штамп| створив дуже багато портретів, при цьому працював швидко — не менше одного бюста в місяць. Всі бажали мати портрети, зроблені улюбленцем імператриці. Проте|однак| невичерпна спостережливість|спосережність| і проникливість|прозорливість| допомогли скульпторові не повторюватися, знаходити|находити| нові рішення|вирішення|, що йдуть не від зовнішніх ознак, а від внутрішнього змісту|вмісту| моделі. У портретах Шубіна перед нами проходить|минає| вищий світ Петербургу. За зовнішньою грацією і витонченістю придворної пані|дами| М. Р. Паніної (середина 1770-х) прослизають холодність, владність і зарозумілість; знаменитий полководець фельдмаршал П. А. Румянцев-Задунайський (1777) змальований|зображати| в майстерно задрапірованому|задраповувати| плащі, зовнішність його ніскільки|аніскільки| не прикрашена. Більш того|більше того| — скульптор зумів виявити в ньому риси|межі| сильної і значної натури. Зовсім інший характер|вдача| розкритий в портреті В. Г. Орлова (1778).

Аристократична постава, пишна драпіровка — вся імпозантність зовнішнього вигляду отримала|одержувала| під рукою скульптора відтінок іронії. Тупе, зухвале обличчя бездарної людини, що очолила Академію наук виключно|винятково| завдяки спорідненим|родинним| зв'язкам, відображене з|із| нещадною|безпощадною| правдивістю. Простий і строгий|суворий| по композиції бюст багатого промисловця І. С. Баришникова (1778). У цьому представнику буржуазії, що народжується, Шубін бачить розумного і обачливого|ощадливого| ділка; блискуче|лискучий| зливаються воєдино індивідуальні і соціальні риси|межі|.

Схвильованістю, романтичним настроєм приголомшує|вражає| портрет статс-секретаря Катерини II П. В. Завадського (середина 1770-х). Такому сприйняттю образу|зображення| сприяє і пластичне трактування форми — темпераментне швидке ліплення.

Сокровенні|таємні| рухи душі розкриває скульптор в дивно|напрочуд| поетичній зовнішності|подобі| молодої людини — «Портрет невідомої» (середина 1770-х). Спокійна композиція, м'яке моделювання допомагають відчути стан|достаток| глибокої задумливості натури. |

У 1774—1775 роках Шубін працював над замовленням Катерини II і над серією, що складалася з п'ятдесяти восьми круглих мармурових барельєфів (діаметром близько 70 см) із|із| зображенням князів і царюючих осіб| від Рюріка до Єлизавети Петрівни. Барельєфи призначалися для круглого залу Чесменського палацу і в даний час|нині| знаходяться|перебувають| в Збройовій палаті. Образи|зображення| трактовані відповідно до характеристик, даних в літописах. У наступне|слідуюче| десятиліття Шубін виконує численні|багаточисельні| замовлення на декоративні роботи: статуї і рельєф для Мармурового палацу, скульптури для Троїцкого собору Александро-Невської лаври, мармуровий мавзолей генерал-лейтенантові П. М. Голіцину. Останньою декоративною роботою Шубіна була статуя пандори для великого каскаду, створена у зв'язку із заміною занепалих свинцевих скульптур Петергофа. Прообразом для неї послужила «Купальщиця» Фальконе, яку Шубін копіював в Парижі.

З|із| портретних робіт 80-х років заслуговують на увагу бюсти П. Б. Шереметьєва (1783) генерала І. І. Міхельсона (1785), медальйон з|із| профільним зображенням Катерини II і її скульптурний бюст (1783).

Відособлено стоїть в творчості Шубіна статуя «Катерина II — законодавець» (1789—1790). Ця статуя, що змальовує|зображає| імператрицю в образі богині Мінерви, користувалася великим успіхом, але|та| від імператриці скульптор не отримав|одержував| винагороди, не отримав|одержував| і професорського місця|місце-милі| в Академії, де портретна скульптура вважалася за «нижчий жанр». З часом|згодом| інтерес до Шубіна згасає|гасне|. Виконані без оздоб, портрети все менше подобаються великосвітській публіці, яка хоче бачити своє зображення ідеальним. Менше стає замовлень, падає і оплата. Художник|митець| вимушений|змушений| звернутися|обертатися| до Г|. А. Потьомкіна, і той клопоче перед президентом Академії І. І. Бєцким про зарахування Шубіна на посаду адьюнкт-професора| в скульптурний клас. Від себе скульптор теж|також| подає прохання в Раду|пораду| Академії і просить|прохає| надати йому платну посаду. Обидва листи залишаються без відповіді. Тоді в 1792 р. Шубін звертається|обертається| до Катерини: «Всемилостива Государиня, знаходжуся|перебуваю| в поганому здоров'ї і необхідності просити|прохати| про допомогу.» Лише через два роки прославлений майстер|мастер-штамп| був затверджений професором, але|та| без надання платного місця|місце-милі|. Знегоди підірвали здоров'я і без того хворої людини, обтяженої великою сім'єю. Але|та| Шубін не перестає працювати. Твори|добутки|, що відносяться до 1790-м рокам, свідчать про здібності скульптора глибоко і повно розкривати характер|вдачу| людини. Багатогранні створені ним образи|зображення|: сухуватий старий вояка адмірал В. Я. Чичагов (1791), добродушно-гордовитий сибарит Г. А. Потьомкін (1791), порожній|пустий|, самозакоханий красень Платон Зубов (1796), педантичний|пунктуальний| І. І. Бєцкой (1790-і, ГТГ), тупий і чванливий петербурзький градоначальник Е. М. Чулков (1792) і ін.

У 1792 р. Шубін по пам'яті створює портрет М. В. Ломоносова. На відміну від інших, цей портрет глибоко демократичний, простий по|та| композиції і трактуванню форми, насичений глибокою інтелектуальністю і не має ніяких|жодних| елементів парадності і офіційності. Шедевром портретного мистецтва є|з'являється| бюст Петра I (1797, мармур). Шубін розкриває в ньому всю складність образу|зображення|: гордовитість, холодну жорстокість, хворобливість|болючий| і приховане в глибині страждання. Проте|тим не менше|, робота скульптора йому сподобалася. З|із| кожним роком положення|становище| Шубіна ставало все важчим. Шубіну нема на що було годувати|утримувати| сім'ю, він почав|став| сліпнути, а в 1801 згоріли його будинок|дім| і майстерня з|із| роботами, які там знаходилися|перебували|.

Удари долі не змусили|примусили| Шубіна зрадити собі. У одній з останніх робіт — бюсті Олександра (1801, Воронежський обласний музей образотворчих мистецтв), за зовнішньою привітністю імператора було видно|показний| холодну байдужість. Олександр все ж |все же таки|виявив милість — подарував|завітав| скульпторові діамантовий перстень. Вимушена|змушена| була проявити|виявляти| увагу до Шубіна і Академія, надавши квартиру і свічки, про які він давно просив|прохав|. У 1803 році згідно з наказом Олександра I Шубіна призначили, нарешті|урешті|, ад'юнкт професором з|із| платнею по штату. Але|та| здоров'я було вкінець|вкрай| підірване, і 12 травня 1805 Шубін помер|вмер|. Смерть скульптора пройшла|минала| майже непоміченою. Трагічно закінчилося|припинялося| життя творця, мистецтво якого, за словами |І. Мухіної, було «образом|зображенням| часу».

Розділ 2

Фальконе  Етьен Моріс - художник|митець| і теоретик мистецтва, видатний|визначний| майстер|мастер-штамп| французької скульптури|віку|, автор знаменитого “Мідного вершника”, в своїх творах|добутках| втілив|втілював| емоційно-ліричну лінію європейського класицизму середини - другої половини ХVIII ст.

 Вчився у свого дядька, мраморщика| по професії, потім працював під керівництвом придворного скульптора-портретиста Жана Батиста Лемуана, одночасно вивчаючи у версальському парку роботи відомих французьких майстрів|мастер-штампів|. У 1744 прийнятий в паризьку Академію за представлену|уявляти| на конкурсі групу "Мілон Кротонський" (авторський гіпс - 1744, Ермітаж); у 1754 році за виконання цієї групи в мармурі отримав|одержував| звання академіка. У цьому ранньому творі|добутку|, як і у ряді|в ряді| інших робіт ("Франція, що обіймає|обнімає| бюст Людовика XV|" по малюнку Ш. Куапеля, 1748, завершена О. Пажу в 1779, Лувр), Фальконе зберіг властиву пластиці бароко динаміку і театральність, одночасно тяжіючи до класицистичної| ясності форми.

         Роботи для церкви св|. Роха. У 1753-66 роках Фальконе бере участь в прикрашенні|прикрашанні| капел Розп'яття і св|. Діви в паризькій церкві св|. Роха. З|із| восьми скульптурних груп, виконаних в стилі барочних вівтарів 17 ст|ст.|, збереглася лише одна ("Благання про чашу"), останні загинули в роки Французької революції. У капелі Розп'яття скульптурну групу з|із| Рятівником|спасителем| на хресті Фальконе встановив на постаменті у вигляді купи необроблених каменів, контраст природної фактури|фактура-ліцензії| постаменту і відполірованих фігур створював вишуканий декоративний барочний ефект (згодом цей прийом буде використаний в пам'ятнику Петру I).

       Твори|добутки| 1750-60-их років. У роботах, виконаних за замовлення мадам де| Помпадур, фаворитки Людовика XV, прагнув слідувати|прямувати| моді, що панувала при дворі. Статуї "Музика", "Амур", "Купальщица" (все - 1750-і, Лувр), повні|цілковиті| | вишуканої грації, природні і витончені без манірності, - алегоричні образи|зображення| по-земному конкретні. У 1757 Фальконе був призначений директором Севрської фарфорової мануфактури (маркізи, що знаходилася|перебувала| під заступництвом, де| Помпадур), для якої створює безліч статуеток, що відразу увійшли до моди.   

Приклоняючись перед античним мистецтвом, майстер|мастер-штамп|, проте|однак|, ніколи не сприймав його як холодний і млявий канон. "Тільки|лише| природу, жваву|живу|, натхненну, пристрасну|палку| повинен втілювати|втілювати| скульптор в мармурі, в бронзі або в камені", - ці слова завжди були девізом Фальконе. Образи|зображення| сидячої дівчинки|дівчатка|-підлітка з|із| трояндами у|біля| ніг ("Флора", 1750-60, Эрмитаж юної дівчини в античному хітоні з|із| голубом в руках ("Ніжний смуток|сум|", 1763, Ермітаж), ожилої Галатєї, перед якою схилився захоплений Пігмаліон ("Пігмаліон і Галатея", 1763, Лувр) виконані з настроєм ніжної елегії, силуети фігур плавні і витончені, легкі нахили повні| музичної грації.

 Справжнім шедевром майстра|мастер-штампу| з'явилася статуя "Зима" (почата за замовленням мадам де| Помпадур в середині 1750-х рр. і завершена в 1771), про яку захоплено відізвався друг скульптора Подіни Дідро, що не раз повторював, що цінує в творчості Фальконе перш за все|передусім| вірність природі. Зовнішність|подоба| сидячої дівчини, що втілює|уособлює| зиму і що прикриває плавно спадаючими складками одягу|убрання|, як сніговим|сніжним| покривом|покривалом|, квіти у|біля| ніг повні|цілковита| тихого мрійливого смутку|суму|. Ілюзією зими є|з'являються| знаки зодіаку, змальовані|зображати| по сторонах постаменту, і чаша у|біля| її ніг, що розкололася від замерзлої води. "Це, можливо, найкраща річ, яку я міг зробити, і я смію думати|вважати|, що вона хороша|добра|", - писав Фальконе.
         Все життя|усе життя| Фальконе мріяв про створення|створіння| монументального твору|добутку|, - утілити|втілювати| цю мрію йому удалося в Росії. За порадою Дідро імператриця Катерина II доручила скульпторові створення|створіння| кінного пам'ятника Петру I.  Майстер|мастер-штамп| прибув в 1766 році до Петербургу разом зі своєю ученицею М. А. Колло. Тут він створив головний|чільний| свій шедевр — пам'ятник Петру I на Сенатській площі|майдані|.

Ескіз з|із| воску був зроблений ще в Парижі, після|потім| приїзду майстра|мастер-штампу| до Росії в 1766 почалася|зачинала| робота над гіпсовою моделлю у величину статуї.

 Відмовившись від алегоричного рішення|вирішення|, запропонованого йому в оточенні Катерини II, Фальконе вирішив представити|уявляти| самого царя як "творця, законодавця і добродійника своєї країни", який "здійняв|простягав| правицю|десницю| над країною". Голову статуї він доручив моделювати своїй учениці Марі Анн Колло, але|та| згодом, мабуть|очевидно|, вніс свої корективи до образу|зображення|, намагаючись|пробувати| виразити|виказувати| в особі Петра поєднання думки|гадки| і сили.

 У статуї правителя, що усмиряє|утихомирює| коня на крутій вершині скелі, прекрасно передана єдність руху і спокою; особливу велич монументу додають|надають| царственно гордовита посадка Петра, наказовий жест руки, поворот підкинутої голови в лавровому вінку, що втілюють|уособлюють| опір стихії і затвердження державної волі. Підносячись|височіти| на постаменті у вигляді східчастої| гранітної скелі, пам'ятник виразним силуетом вимальовувався на тлі|на фоні| перспективи Петербургу.

Обробку бронзи після|потім| відливання|виливка| (яку робив|чинив| Ф. Гордєєв) в 1775 Фальконе виконував сам. Покинувши Росію в 1778 до установки монумента (урочисте відкриття|відчиняти| пам'ятника було приурочене до двадцятиріччя царювання Катерини II 7 серпня 1782 року), Фальконе виїхав|поїхав| до Голландії і в 1781 повернувся до Франції. Останні 10 років життя, розбитий паралічем, він не міг працювати.

Висновки

У другій половині XVIII століття починається неухильний розквіт вітчизняної пластики. Скульптура розвивалася до цього повільно|поволі|, насилу долаючи восьмисотлітні| староруські традиції у відношенні|ставленні| до язичного «бовдура». Вона не дала жодного великого російського майстра в першій половині XVIII ст., але блискавичним був її зліт в наступний період. Російський класицизм як провідний художній напрям цієї пори став найбільшим стимулом для розвитку мистецтва великих цивільних ідей, що і зумовило інтерес до творення в цей період.

Досягнення портретного жанру в російській скульптурі XVIII ст. |пов'язані перш за все|передусім| з творчістю Федота Івановича Шубіна (1740—1805), прибулого до Петербургу, по суті, вже художником|митцем|, що осягнув|збагнув| тонкощі косторізної справи|речі|. |біШубін мав інтерес не тільки|лише| до «внутрішнього» або тільки|лише| до «зовнішнього». Людина у нього предстає|з'являється| у всьому різноманітті своєї життєвої і духовної зовнішності|подоби|. Він майстерно|мастер-штамп| виконував бюсти державних діячів, воєначальників, чиновників.

Етьєн Моріс| Фальконе - модельєр Севрської фарфорової мануфактури і скульптор камерного, сентиментального напряму|направлення|. Атмосфера Петербургу опинилася для іноземного художника|митця| такою|настільки| сприятливою, що, не дивлячись на|незважаючи на| інтриги придворних, Фальконе зумів створити на берегах Неви свій шедевр - кінний пам'ятник Петру I, знаменитий "Мідний вершник" (1768-1782).

Список використаної літератури:

1.  Історія Російської архітектури. Стройвидав. 1984 р. В.І.Пілявський, А.А.Тіц, Ю.С.Ушаков.

2.  Нариси російської культури. Вища школа МДУ 1990 р. Б.А.Рибаков.

3.  Історія архітектури. Вища школа 1987 р. В.М. Ткачев.

4.  Російська архітектура першої половини XVIII століття|віку|. 1954 р. А.М.Петров.

5.  Історія російської архітектури. Рад. Художник|митець|. 1956 р.

6.  Історія російського мистецтва. У 6 т. 1956 р.

7.  Енциклопедичний словник російського художника|митця|. Педагогіка. 1983 р.

8.  Яковлєва Н.А.Федот Іванович Шубін. 1740 - 1805.Л., 1984

9.  www|.krugosvet.ru