Контрольная работа: Моделі фінансового управління в різних умовах функціонування господарюючого суб’єкта

МОДЕЛІ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ В РІЗНИХ УМОВАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ’ЄКТА

Зміст

ВСТУП

1. Поняття фінансового управління, його методи та завдання

2. Фінансова модель підприємств

3. Математичне моделювання в управлінні фінансовою діяльністю підприємства

4. Моделювання фінансових стратегій на мікроекономічному рівні

5. Стратегія управління фінансовою стійкістю

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. Структурна перебудова економіки держави та прискорення темпів її зростання значною мірою залежать від досконалості системи управління фінансовими ресурсами на мікроекономічному рівні. Ефективна діяльність суб`єктів господарювання за ринкових умов, передбачає перш за все наявність досконалої інформаційної бази як основи прийняття управлінських рішень. За сучасних умов, інформаційна база фінансового менеджменту, на вітчизняних підприємствах, не є досконалою саме внаслідок того що: по-перше, в основі інформаційного забезпечення покладено дані бухгалтерського обліку з орієнтацією переважно на користувачів інформації які не впливають на управлінські рішення; по-друге, переважно при представленні поточної та оперативної інформації управлінському персоналу відсутня її формалізація й систематизація; по-третє, невикористання планування, зокрема фінансового є значною перешкодою щодо побудови ефективної діяльності підприємства на перспективу.

За умов ринкової економіки, якій притаманні самостійність суб`єктів господарювання, власна відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності, виникає об`єктивна потреба постійного контролю, аналізу, коригування й прогнозування змін фінансового стану та оцінки фінансових можливостей підприємства на майбутнє, що реалізується з допомогою інструментів фінансового менеджменту

Вагомий внесок у розробку теоретичних й методологічних основ фінансового управління внесли такі зарубіжні вчені як Діккі Террі, Друрі К., Кінг Альфред М., Майєр Е., Райан Б., Фалуді А., Фостер Дж., Хан Д., Хорнгрен Ч.Т., Шим Джей К., й інші. Але використовувати західні концепції без їх адаптації до вітчизняних умов господарювання є недоцільним у зв`язку з наявністю ряду суттєвих національних особливостей менеджменту, системи обліку й звітності, рівня інформаційного забезпечення.

У вітчизняній та російській економічній літературі достатньою мірою розроблені питання методики розрахунку і аналізу фінансових показників оцінки результатів діяльності підприємств. Нині науковим загалом широко дискутуються проблеми розробки й використання в практиці нових підходів у плануванні, обліку, контролі та аналізі, які сприяють підвищенню ефективності управління фінансовими ресурсами підприємств. Так, цій проблематиці присвячені праці Балабанова І.Т., Білолипецького В.Г., Власова В.М., Данилочкіної Н.Г., Кармінського А.М., Карпової Т.П., Ковальова В.В., Новіченко П.П., Олексієвої М.М., Стоянової О.С., Теплової Т.В., Шеремета А.Д. та інших.

Основною метою дослідження є уточнення і розвиток теоретичних положень фінансового управління в різних умовах функціонування господарюючого суб’єкта.

Управління як діяльність існувало протягом всієї нашої історії. Можна сказати, що управління існувало з того моменту, як у людей виникла потреба у спільній праці. Певна форма управлінської діяльності постала, коли треба було збирати податки, створювати армію, годувати людей, які самі не виробляли харчів. В словнику слово "управляти" означає керувати, направляти діяльність кого-небудь, чого-небудь. Тому, управління - це процес впливу на кого-небудь, або що-небудь. Крім того, слово "управління" поєднують з діяльністю органів влади, керівних органів тощо. Отже, управління можна трактувати як процес впливу, і водночас як систему суб'єктів, що управляють, об'єктів, якими управляють, та управлінських дій.

Управління в економіці - це свідоме спрямування економічних і соціальних процесів для досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності. При цьому визначальними є такі фактори:

дія об'єктивних економічних законів;

вплив державних, колективних, приватних інтересів та необхідність їх поєднання;

потреби суспільства.

Світовий досвід переконує, що в основі успіхів прогресу завжди лежать безпосередні економічні інтереси людини, дисципліна і порядок, чітка система організації та управління процесами капіталотворення, формування фондів нагромадження і споживання. В фінансах управління означає процес впливу на фінансові відносини, фінансові ресурси, їх організацію для реалізації фінансової політики. Крім того, управління фінансами можна визначити як сукупність всіх органів апарату управління всіх рівнів та їх управлінських дій.

Метою фінансового управління є забезпечення необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності фінансової діяльності.

Предметом фінансового управління є регулювання фінансових потоків. При цьому об'єктом управління фінансами є фінансові відносини у сфері грошового обігу, централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках фінансової системи держави.

Суб'єктом управління фінансами є фінансовий апарат системи органів управління в державі, галузі, на підприємстві, тобто на всіх рівнях.

У практичному плані управління фінансами - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу суб'єктів управління на формування і використання фінансових ресурсів. Поняття "управління фінансами" пов'язують з управлінням на рівні держави чи галузі. На рівні підприємств різних організаційних форм та різних форм власності в сучасних умовах використовують поняття "фінансовий менеджмент".

Фінансовий менеджмент - це управління фінансами підприємства, направлене на досягнення його мети за допомогою певних методів. Управління фінансами базується на об'єктивних та суб'єктивних законах суспільного розвитку, на знанні та використанні закономірностей розподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу в централізованих і децентралізованих сферах фінансових відносин. До таких законів відносяться: закон вартості; закон попиту і пропозиції; закон циклічності розвитку економіки, закон обмеженості ресурсів, закон економічної рівноваги, закон власності, закон зменшення граничної продуктивності, закон раціональних очікувань тощо. Знання та використання економічних законів забезпечує збереження і розвиток існуючої в даній державі системи суспільних відносин.

Сутність поняття фінансового управління можна трактувати як інструмент реалізації фінансів та фінансової політики, як сукупність методів впливу на організацію і використання фінансових відносин та фінансових ресурсів, як сукупність управлінських структур і фінансового апарату на всіх рівнях управління. Фінансове управління має свою систему функцій, які пропонується визначати у такому складі:

взаємодія всіх органів управління всіх рівнів;

створення ефективних організаційних структур управління;

прогнозування, планування, регулювання фінансових процесів;аналіз фінансових ресурсів і фінансових відносин;

обґрунтування й прийняття оперативних фінансових рішень;

контроль за виконанням розроблених планів та прийнятих фінансових рішень.

2. Фінансова модель підприємств

Для успішного функціонування керування документообігом і швидким витягом потрібної інформації для ухвалення рішення з потоку документації (поза залежністю від її характеристик: фінансова, технічна, нормативно-довідкова чи управлінська) необхідна особлива система керування документами. Ця система повинна вирішувати задачі швидкого і якісного обміну інформацією між відділами і підрозділами підприємства, забезпечувати швидкий доступ вищої управлінської ланки до фінансово-економічної інформації. Усе це збільшує швидкість і якість прийняття рішень у складних економічних ситуаціях. Так само в рамках цієї системи повинні використовуватися програмні продукти, що дозволяють здійснювати планування, аналіз і оптимізацію фінансово-економічної діяльності.

Між керівником і підсистемою планування, аналізу й оптимізації, необхідно установити постійний обмін інформацією, і для останньої підсистеми керівник повинний бути менеджером вичерпного структурованого сховища даних, необхідного для функціонування підсистеми. У підсистемі планування, аналізу й оптимізації роботи повинен бути реалізований вичерпне математичний опис функціонування підприємства з погляду фінансового аналізу, розрахунку прибутку, збитків, ефективності інвестування, що дозволило б використовувати існуюче програмне забезпечення для підвищення якості прийнятих рішень.

Для задач керування підприємством в області стратегічного менеджменту і перспективного планування необхідні такі інформаційні засоби і технології, що дозволили б побудувати детальну фінансову модель підприємства, "віртуальну компанію". При цьому одним із ключових факторів виступають дані, що повинні забезпечувати повний облік специфіки української дійсності (податкове середовище, затримки платежів і т.п.).

Також повинна враховувати наступні параметри зовнішнього середовища:

- Інфляція, податки, курси валют.

- Моделювання поточного фінансового стану підприємства.

- План економічного розвитку підприємства і реалізації управлінського проекту, а також будівельних робіт, закупівлі й установки устаткування.

- Маркетинговий план, структура виробництва і збуту продукції, витрати на персонал.

- Схеми фінансування підприємства;

- Кредити, лізинг, операції з цінними паперами.

Фінансова модель не повинна обмежуватися описом зовнішніх фінансових потоків. Вона повинна дозволяти моделювати внутрішню структуру підприємства:

- розподіл витрат і виробленої продукції між підрозділами,

- звіт про прибутки і збитки для кожного підрозділу,

- звіт про прибутки і збитки для окремих видів діяльності.

Для моделювання роботи підприємства повинне використовуватися представлення його діяльності у виді набору взаємозалежних проектів, кожний з який повинний описувати виробничу і фінансову діяльність, як підприємства в цілому, так і окремих структурних підрозділів, що входять у його склад і враховувати взаємні фінансові зобов'язання і грошові потоки. Окремим проектом повинна описуватися операційна діяльність апарата керування даної організації. Для реалізації оперативного аудита підприємства також повинні використовуватися відповідні інформаційні технології. Вони повинні дозволяти використовувати автоматичний опис стартового балансу підприємства і поточного фінансового положення. Таким чином, ця технологія повинна виступати одночасно і як самостійний засіб, і як аналітичний модуль, що перетворює інформаційну технологію стратегічного керування і планування в комплексну систему аналізу і планування діяльності підприємства.

Аудиторська підсистема даної технології повинна дозволяти аналізувати бухгалтерську звітність, що представляється, проводити попередню переоцінку балансу за даними детального опису структури активів і пасивів підприємства, що повинно підвищити вірогідність результатів. Також вона повинна працювати зі структурними підрозділами, забезпечуючи консолідацію фінансової звітності.

Для прогнозування різних параметрів функціонування будь-якого підприємства необхідно використовувати могутні засоби прогнозування. Вони повинні бути достатні для рішення самих складних задач прогнозування. Застосування прогнозування при керуванні великими комерційними проектами повинне скоротити ризики необдуманих рішень і максимізувати прибуток. Застосування підсистеми прогнозування дозволить при прогнозуванні ряду відслідковувати співвідношення між одержуваним прогнозом одного ряду і розрахованим раніше прогнозом іншого ряду.

Для прогнозування ризикованих ситуацій необхідне використання засобів аналізу проектного ризику й анкетування, що повинні доповнити технологію до системи, що забезпечує повну організаційно-технологічну підтримку управлінського процесу. Спільне використання цих підсистем дозволить охопити майже всі ключові стадії процесу аналізу управлінського рішення.

3. Математичне моделювання в управлінні фінансовою діяльністю підприємства

Для. вибору раціональних варіантів управління підприємством необхідно прогнозувати можливі ситуації, впливати на них, спрямовуючи його господарську діяльність на досягнення поставленої мети. Але оскільки в будь-якому господарському чи технологічному процесі завжди є фінансовий аспект, то впливаючи на фінансову діяльність, можна впливати на функціонування всього підприємства, яке слід розглядати з точки зору системного аналізу. Адже виробництво продукції, ресурсне забезпечення виробничого процесу, вибір технологій, реалізація продукції з урахуванням кон'юнктури ринку, управління фінансово-господарською діяльністю — це взаємопов'язані елементи економіко-виробничої системи.

Серед різноманітних задач управління фінансовими ресурсами типовими можна вважати задачі з формування власного капіталу, використання коштів на розрахунковому рахунку, управління вкладами на банківські депозити та у цінні папери, визначення перспективності ділового партнерства.

Сучасні прогресивні, науково обґрунтовані методи управління фінансами підприємства передбачають урахування економічних законів управління, обґрунтування системи утворення і використання грошових фондів, системність в організації управління фінансовою діяльністю, використання економіко-математичних методів та комп'ютерних технологій.

Інструментарій оптимізації управління фінансами складний і багатоплановий. Він включає в себе визначення у формалізованому виразі цілей і критеріїв ефективностей функціонування організаційних структур, механізмів фінансових стимулів, впливів зовнішнього середовища, процедури прийняття управлінських рішень.

Особливої уваги в цьому плані потребує створення економіко-математичних моделей і алгоритмів проведення фінансових розрахунків.

Математичне моделювання фінансової діяльності підприємства можна подати у вигляді комплексу задач, розв'язання яких слід здійснити у три етапи.

На першому етапі визначають призначення і специфіку моделей, математичний апарат та інформаційне забезпечення, які використовуватимуться у дослідженні, основні напрямки і тенденції у розробленні й використанні моделей, напрямки та методи проведення дослідження.

Другий етап передбачає дослідження моделей, виявлення та оцінку можливостей економіко-математичного інструментарію дослідження фінансової діяльності підприємства.

На третьому етапі досліджується можливість і необхідність створення системи фінансових моделей, забезпечується узгодженість їх функціонування, розробляється проект моделі досліджуваної системи.

Для забезпечення цілісності системи управління фінансовою діяльністю передбачається виконання умови єдності цілей та інтересів на всіх рівнях управління, єдності принципів управління, єдності процесу управління.

Дослідження з удосконалення фінансового управління підприємством потребують конкретного вибору критерію, за допомогою якого можна порівнювати різні варіанти впливу на підприємство, його фінанси та систему управління.

Це зумовлює необхідність незалежного експертного аналізу кожного впливу чи реакції системи управлінні на цей вплив. Ефективним засобом проведення досліджень є методи імітаційного моделювання, які забезпечують числовий експеримент над математичними моделями реальних ситуацій із використанням комп'ютерних технологій.

Зростання складності, трудомісткості проведення фінансових розрахунків є наслідком зростання фінансової інтеграції.

4. Моделювання фінансових стратегій на мікроекономічному рівні

Побудова будь-якої моделі припускає для дослідника вибір між “аналітичною доступністю і реалізмом”, “простотою і подібністю” чи “описовою точністю й аналітичною прийнятністю”. Бажано, по можливості, поєднати в нашій моделі фінансової стратегії зазначені позиції [2].

Методологія формування фінансової стратегії підприємства включає обґрунтування і вироблення таких принципів діяльності, проходження якими дозволило б зацікавленим суб'єктам ефективно вирішувати визначені питання. Основними принципами моделювання фінансової стратегії є прямування прийнятою стратегією стійкого розвитку підприємства, базування на теоретичній моделі фінансової стратегії, облік оргструктури підприємства і змін в ньому, вибір варіанта фінансової стратегії на альтернативній основі з декількох прогнозованих сценаріїв.

Фінансова стратегія визначає способи залучення, нагромадження і напрямки витрат фінансових ресурсів. Необхідна організаційна підготовка процедури формування стратегії аж до співбесід з керівним персоналом підприємства і т.п.

Важливою частиною моделювання фінансової стратегії є визначення етапів цього процесу.

Етапи моделювання фінансової стратегії підприємства наступні:

1. Опис підприємства як відкритої системи здійснюється з урахуванням впливу на неї факторів макро- і мікросередовища. За підсумками опису підприємства потрібно одержати чітку картину наявних сил і засобів, оцінити їх позитивні і негативні боки, встановити можливості існуючої фінансової структури і напрямку її розвитку. При цьому важливо провести: визначення границь підприємства в різних сферах ринкової економіки; аналіз соціально-економічного (у тому числі і фінансового) потенціалу підприємства; аналіз ринку продуктів у зоні господарювання; визначення позицій (ніші) підприємства.

2. Визначення стратегічних цілей. Важливо урахування різних типів стратегічних цілей, стисло їх можна представити як збереження наявних позицій підприємства на колишніх ринках у нових економічних умовах, збільшення обсягів реалізації продуктів при зміні пропорцій між ними і зміні географії ринків, ріст обсягів реалізації продуктів за рахунок освоєння нових видів при збереженні географії ринків, скорочення обсягів реалізації продуктів за рахунок згортання випуску деяких з них.

3. Розробка різних варіантів фінансової стратегії відповідно до цілей підприємства та врахування аналізу її потенціалу, у підсумку якого повинне здійснитися бажана зміна у фінансовій ситуації підприємства. При формуванні фінансової стратегії поряд з фінансовим потенціалом підприємства істотним є особистісний потенціал колективу та його керівників. Важливо дотримуватися непорушного принципу: аналіз потенціалу підприємства передує аналізу ринку його діяльності. Потенціал підприємства визначає його можливості та дії у визначеному сегменті ринку.

4. Формування критеріїв відбору варіантів для створення регуляторів зі зменшення числа розроблювальних альтернатив; найчастіше ними в мінімальному варіанті виступають два критерії відбору: забезпечення мети моделювання і наявність найменших трансакційних витрат по здійсненню варіанта [1].

5. Вибір найкращого варіанта моделі. Важливо методично правильно створити базу для відбору варіанта стратегії. Варіанти стратегій необхідно оцінювати за наступними критеріями: ступінь досягнення мети підприємства; економічна ефективність (результат); надійність реалізації; соціальна та екологічна прийнятність; технологічна здійсненність.

6. Деталізація обраного варіанта моделі фінансової стратегії здійснюється шляхом доведення загальної моделі до рівня наповнення її суб'єктами-виконавцями, розробки конкретних програм і проектів. Важливо визначити пріоритетність задач у рамках загальних стратегічних цілей розвитку.

7. Оформлення фінансової стратегії як документу. На заключному етапі формування фінансової стратегії вона приймає вид обов'язкового для виконання організаційно-розпорядницького документа.

5. Стратегія управління фінансовою стійкістю

Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов'язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат.

Фінансово стійким є такий господарюючій суб’єкт, який за рахунок власних коштів покриває кошти, які були вкладені в активи (оборотні та позаоборотні), не допускає неоправданої дебіторської та кредиторської заборгованості та розраховується вчасно за своїми зобов’язаннями. Основою фінансової стійкості є раціональна організація і використання оборотних засобів. Тому в процесі аналізу фінансового стану питанням раціонального використання оборотних засобів приділяється особа увага.

Функціонування підприємства має відповідати єдиній системі управління цим підприємством, а управління фінансовою діяльністю повинно бути складовою частиною цієї системи і спиратися на єдину інформаційну базу й загальні принципи математичного і програмного забезпечення усіх підсистем системи управління. Заважає цьому відсутність єдиної методики управління фінансами, нестабільність кредитної системи, волюнтаристське втручання у фінансову діяльність підприємства з боку владних структур.

При таких величезних навантаженнях на адаптивні механізми свідомо управляти фінансово-господарською діяльністю на підприємстві неможливо без комп'ютерних технологій, які повинні здійснювати опрацювання систематичної фінансової та бухгалтерської інформації, видавати необхідні повідомлення про економічний стан підприємства, що є базою для розроблення науково обґрунтованих прогнозів розвитку економічної-ситуації на підприємстві.

Інформація про реальну економічну ситуацію на підприємстві, про інструментарій економіко-математичного моделювання з метою оптимізації виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства й ефективні комп'ютерні технології роблять можливою оптимізацію оперативного управління.

1.  Бутинець Ф.Ф., Александрова М.М., Барановська Т.В., Буравков Г.А., Валько В.Г. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті: Навч.посібник / Ф.Ф. Бутинець (ред.), М.М. Шигун (ред.). — Житомир : ЖДТУ, 2004. — 352с.

2.  Бутко А.Д., Заремба О.О. Методи і моделі прийняття управлінських рішень в аналізі та аудиті: навч. посібник / Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К.: Київський національний торговельно-економічний університет, 2008. — 323с.

3.  Левицька Г.І. Математичне моделювання в управлінні фінансовою діяльністю підприємства. // Фінанси України 2000 №1 С. 88

4.  Марюта А.Н., Бойцун Н.Е. Экономико-математическое моделирование и оптимизация управления организациями. – Д.: Изд-во Днепропетр. ун-та, 2001. – 540 с.