Дипломная работа: Непрямі податки та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Фінансово-економічний факультет

Кафедра страхування

МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему : "НЕПРЯМІ ПОДАТКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ"

Київ – 2004

АНОТАЦІЯ

Дипломна робота студента на тему : "НЕПРЯМІ ПОДАТКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ" складається із вступу, 3 розділів та висновків. Робота викладена на 140 сторінках, містить 22 таблиці, 12 рисунків, додатки на 27 листах. Перелік використаної літератури містить 37 найменувань.

Об’єкт досліджень дипломної роботи: податкові відносини, що виникають в процесі регулювання підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, як інструмент впливу на фінансово-господарську діяльність закритого акціонерного товариства спільне українськокіпрське підприємство "КИПАРИС"(м. Дніпропетровськ) за 2001 2003 роки , основні тенденцій розвитку непрямого оподаткування в Україні на базі світового досвіду.

Мета досліджень дипломної роботи: дослідження впливу непрямих податків на фінансово-господарську діяльність підприємств, виявлення основних закономірностей механізму стягнення непрямих податків, розробці пропозицій щодо удосконалення механізму нарахування та сплати непрямих податків, розробці пропозицій щодо реформування системи непрямих податків.

Актуальність досліджень дипломної роботи:Отримані результати свідчать про фактичні тенденції європейського напрямку розвитку системи оподаткування в Україні з переважною долею непрямих податків на споживання, при цьому найбільш динамічно розвиваються специфічні акцизи на окремі товарні групи(акцизний збір та мито) та знижується доля універсального акцизу на загальний перелік товарних груп та послуг(податок на додану вартість).

Інформаційне забезпечення : статистичні дані доходної частини Державного бюджету України в 1992 – 2004 роках, фінансова та податкова звітність ЗАТ СП з ІІ "КИПАРИС" за 2001 –2003 роки.

Методологічне забезпечення : структурування податкових надходжень за реєстрами бюджетної класифікації, ретроспективний аналіз показників податкової звітності, аналітична обробка та групування показників в динаміці .

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА СТЯГНЕННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ

ЯК СКЛАДОВОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1 Економічна необхідність та доцільність непрямих податків

1.2 Еволюція теоретичних положень про стягнення непрямих податків

1.3 Законодавча база, яка регулює порядок обчислення та сплати непрямих податків

1.3.1 Механізм справляння ПДВ

1.3.2 Механізм справляння акцизного збору

1.3.3 Механізм справляння мита

1.3.4 Організація обліку та контролю стягнення непрямих податків, штрафних санкцій та нарахуванні пені за прострочку сплати

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВПЛИВУ СТЯГНЕННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ НА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРЧУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ( НА ПРИКЛАДІ СП З ІІ "КИПАРИС" ЗА 2001 – 2003 РОКИ)

2.1 Загальна техніко-економічна характеристика спільного підприємства СП З ІІ "КИПАРИС"

2.2 Аналіз складу і джерел утворення майна (активів) та фінансових результатів діяльності СП З ІІ "КИПАРИС"

2.3 Коефіцієнтний аналіз динаміки показників фінансової діяльності СП З ІІ "КИПАРИС"

2.4 Вплив непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору та мита) на фінансово-господарську діяльність СП З ІІ "КИПАРИС"

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ НАРАХУВАННЯ ТА СТЯГНЕННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ НА СПОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Роль непрямих податків у формуванні доходів Державного бюджету України

3.2 Зарубіжний досвід непрямого оподаткування та можливості його використання в Україні

3.3 Критерії розбудови системи непрямого оподаткування в проекті Податкового Кодексу України

3.3.1 Напрямки реформування податку на додану вартість

3.3.2 Напрямки реформування акцизного збору

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Додаток А. Декларація розрахунку податку на додану вартість СП "КИПАРИС"

Додаток Б. Розрахунок акцизного збору СП "КИПАРИС"

Додаток В. Ставки внутрішнього акцизного збору та деякі товарні групи

Додаток Г. Ставки акцизного збору та ввізного мита на деякі товарні групи імпорту

Додаток Д. Результати аналізу динаміки показників балансу, фінансових результатів та коефіцієнтів ліквідності,фінансової стійкості та ділової активності СП "КИПАРИС" за 2001 – 2003 роки

ВСТУП

У 90ті р.р. минулого століття Україна була вимушена практично з нуля будувати власну систему оподаткування. Така система мала одночасно як відповідати вимогам ринкової системи економічного регулювання, так і виходити зі специфічних рис трансформаційних процесів, які здійснювалися в українській економіці. Недосконалість нормативних актів у сфері оподаткування, часто – некритичне копіювання досвіду розвинених країн, невпинне загострення трансформаційної кризи призвели до формування в Україні складної, заплутаної, суперечливої та неефективної податкової системи.

Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов’язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання.

Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою. Податкова система це сукупність податків, зборів, інших обов`язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Важливу роль у формуванні ефективної податкової політики належить обґрунтуванню оптимальних принципів оподаткування. А.Сміт сформулював чотири фундаментальні принципи або "закони", що стали класичними і придатні для будь-якої економічної системи: перший піддані держави повинні брати участь в утримуванні уряду відповідно до свого доходу, яким вони користуються під захистом держави; другий податок який зобов'язана сплачувати кожна окрема особа має бути точно визначений (строк оплати, спосіб платежу, сума платежу); третій податок повинен стягуватися в той час і таким способом, які найзручніші для платника; четвертий податок має бути розроблений таким чином, щоб він стягувати з народу як найменше грошей понад те, що необхідно для формування державного бюджету.

Суспільне призначення податків проявляється в їх функціях. Їх дві "фіскальна" й "економічна".

Фіскальна полягає в формуванні грошових доходів держави. Гроші потрібні їй на утримання державного апарату, армії, розвитку науки і техніки, підтримку дітей, літніх і хворих людей. Із зібраних у вигляді податків коштів держава покриває витрати на освіту, будує школи, вищі учбові заклади, дитячі будинки, платить зарплату викладачам і стипендію студентам. Частина коштів йде на охорону здоров`я. З цього ж джерела і витрачаються гроші на будівництво державних підприємств, споруд, доріг, захист навколишнього середовища.

Економічна функція податків полягає у впливі через податки на суспільне відтворення, тобто охоплює будь-які процеси в економіці країни, а також соціально-економічні процеси в суспільстві. Податки в цій функції можуть відігравати стимулюючу, обмежуючу і контролюючу роль. Значне підвищення податків здатне не тільки обмежити, але й зробити беззмістовною підприємницьку діяльність.

Історія розвитку системи оподаткування свідчить про те, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів — перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків для досягнення певної мети проходить у рамках її податкової політики.

Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись на грунтовну теоретичну базу, максимально враховувати відмінність перехідного стану економіки держави.

Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу, і платників податків.

Об’єкт досліджень дипломної роботи: податкові відносини, що виникають в процесі регулювання підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, як інструмент впливу на фінансово-господарську діяльність закритого акціонерного товариства спільне українсько-кіпрське підприємство "КИПАРИС"(м. Дніпропетровськ) за 2001 2003 роки , основні тенденцій розвитку непрямого оподаткування в Україні на базі світового досвіду.

Мета досліджень дипломної роботи: дослідження впливу непрямих податків на фінансово-господарську діяльність підприємств, виявлення основних закономірностей механізму стягнення непрямих податків, розробці пропозицій щодо удосконалення механізму нарахування та сплати непрямих податків, розробці пропозицій щодо реформування системи непрямих податків.

Актуальність досліджень дипломної роботи:Отримані результати свідчать про фактичні тенденції європейського напрямку розвитку системи оподаткування в Україні з переважною долею непрямих податків на споживання, при цьому найбільш динамічно розвиваються специфічні акцизи на окремі товарні групи(акцизний збір та мито) та знижується доля універсального акцизу на загальний перелік товарних груп та послуг(податок на додану вартість).

Інформаційне забезпечення : статистичні дані доходної частини Державного бюджету України в 1992 – 2004 роках, фінансова та податкова звітність ЗАТ СП з ІІ "КИПАРИС" за 2001 –2003 роки.

Методологічне забезпечення : структурування податкових надходжень за реєстрами бюджетної класифікації, ретроспективний аналіз показників податкової звітності, аналітична обробка та групування показників в динаміці .

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА СТЯГНЕННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ ЯК СКЛАДОВОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1 Економічна необхідність та доцільність непрямих податків

Доходи бюджету відображають економічні відносини, що виникають між державою та підприємствами, організаціями та громадянами в процесі формування державного фонду держави. Формою проявлення цих економічних відносин слугують різні види платежів підприємств, організацій та громадян у державний бюджет, а їх матеріально речовим втіленням – грошові кошти, мобілізовані в бюджет. Бюджетні доходи, з одного боку є результатом розподілення вартості суспільного продукту між різними учасниками процесу відтворення, а з іншого – виступають об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості, бо остання використовується для формування бюджетних фондів територіального, галузевого та цільового призначення.

Склад доходів бюджету, форми мобілізації грошових коштів у бюджет залежать від системи та методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство. Перехід до ринкового способу господарювання потребує використання економічних методів керівництва суспільним виробництвом, а неефективність форм мобілізації частини чистого доходу підприємств у бюджет, які використовувались раніше, обумовила зміни системи доходних надходжень – вона стала будуватись на базі податкових платежів; взаємовідносини підприємств з бюджетом були переведені на правову основу регульовану законодавством.

Податки, як особлива сфера виробничих відносин, є своєрідною економічною категорією. Податки виражають реально існуючі грошові відносини, які проявляються під час використання частини національного доходу на загальнодержавні потреби.

Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, які склалися між державою та юридичними і фізичними особами. Ці грошові відносини об’єктивно обумовлені та мають специфічне суспільне призначення мобілізацію грошових коштів у розпорядження держави. Тому податок може розглядатися в якості економічної категорії, якій притаманні дві функції – фіскальна та економічна (іноді замість економічної виділяють регулюючу функцію).

За допомогою фіскальної функції формується бюджетний фонд. Податки безпосередньо зв’язані з розподільчою функцією фінансів у частині перерозподілу створеного валового національного продукту(ВНП) між державою та юридичними і фізичними особами. Одночасно вони виступають методом централізації ВНП у бюджеті на загальнодержавні потреби. Фіскальна функція є важливою в характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне призначення. Дивлячись на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, а головне – надійних податків. Податкові надходження повинні бути постійними, стабільними, рівномірно розподілятися у регіональному просторі.

Податки характеризуються рухом вартості від юридичних та фізичних осіб до держави. Їх сплата призводить до зменшення доходів платників, причому об’єктивно кожен платник зацікавлений сплатити якомога меншу суму податків. Таким чином в сутність кожного податку покладена економічна або регулююча функція. Її суть полягає у впливі податків на різні сторони діяльності платників податків. Так як регулююча функція є об’єктивним явищем, то вплив податків здійснюється незалежно від бажання держави, яка їх встановлює. Разом з тим, держава може свідомо використовувати податки з ціллю регулювання певних процесів у соціально-економічному житті суспільства. Реалізуючи цю функцію, держава впливає на виробництво, стимулюючи або стримуючи його розвиток, посилюючи або послаблюючи накопичення капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможній попит населення.

Податки та їх функції відображають базисні відносини, які використовує держава у податковій політиці через широкий арсенал надбудовних інструментів ( податкові ставки, спосіб оподаткування, пільги тощо).

Конкретними формами прояву категорії податку є всі види податкових платежів, які встановлені законодавством. З організаційно правової точки зору податок – це обов’язкова плата, яка надходить до бюджетних фондів у встановленому законодавством розмірі та встановлені строки. Сукупність різних видів податків, у побудові та методах розрахунку яких реалізуються певні принципи, утворює податкову систему держави.

Податки є економічною базою функціонування держави та важливою формою регулювання ринкових відносин. Податки – основний доход державного бюджету. В світі вони складають від 80% до 97% доходної частини державного бюджету. Все, що зв’язано з потребами держави, заключено у податках.

Податки – це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини валового національного продукту на суспільні потреби, без задоволення яких існування сучасного суспільства неможливе. Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання функцій держави – управління, оборона, соціальні та економічні функції.

Податкова система більшості країн світу, в тому числі й України, будується на сполученні між прямими та непрямими податками. Перші встановлюються безпосередньо на доход чи майно платників податків, другі включаються у вигляді надбавки у ціну товару або тарифу на послуги та сплачуються споживачами. При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою та платником податків, які сплачують податок безпосередньо в бюджет; при непрямому оподаткуванні – суб’єктом цих відносин стає продавець товару чи послуги, який виступає посередником між державою і платником податку (споживачем).

Використання в єдиній системі різноманітних по об’єктам оподаткування та методам розрахунків прямих и непрямих податків, дає змогу державі повніше реалізувати на практиці обидві функції податків – фіскальну та економічну; під впливом податків опиняються майно підприємств і громадян, різні види ресурсів, що споживаються в процесі виробництва, робоча сила, отриманий доход.

В залежності від характеру торгівельної діяльності, яку проводять суб’єкти економічної діяльності непрямі податки поділяються на дві групи. Внутрішня торгівля пов’язана з використанням двох видів непрямих податків: акцизів і фіскальної монополії. Зовнішня торгівля пов’язана з використанням мита на товари, які експортуються або імпортуються.

Акцизи – це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни. Вони характерні для системи ринкового ціноутворення, в якому держава прямо не втручається в цей процес.

В залежності від метода встановлення надбавки розрізняють фіксовані й пропорційні ставки акцизів. Фіксовані – встановлюються в грошовому вимірі на одиницю товару. Вони не залежать від ціни та якості товару. Пропорційні ставки акцизу встановлюються у процентах до обороту реалізації. У відмінності від фіксованих ставок вони реагують на коливання ринку. В залежності від обсягів податків на товари пропорційні акцизи поділяються на специфічні та універсальні.

Специфічні акцизи встановлюються на окремі види товарів з ціллю обмеження їх рентабельності, а також з ціллю обмеження випуску та експорту шкідливих товарів (наприклад, тютюнові вироби). Універсальні акцизи встановлюються для всього обсягу реалізації. Історично, спочатку виникли специфічні акцизи, а потім коло підакцизних товарів розширилося настільки, що раціонально було встановити один акциз на весь обсяг товарів, що реалізуються. Цей акциз прийняв назву універсального. Прикладом специфічних акцизів на Україні може слугувати акцизний збір, а універсальних – податок на додану вартість.

Іншим видом непрямого оподаткування є фіскальна монополія. Якщо при використанні акцизів держава встановлює фіксовану надбавку до ринкової ціни, то фіскальна монополія полягає в тому, що держава встановлює таку ціну, яка забезпечує їй необхідні надходження. Економічний зміст фіскальної монополії – прибуток держави від реалізації монопольних товарів. Монополія держави може бути повною або частковою. При повній монополії держава має ексклюзивне право на виробництво та реалізацію окремих товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес виробництва, або процес ціноутворення та реалізації. Зараз, як правило, фіскальна монополія в країнах з ринковою економікою не використовується. Приклад фіскальної монополії можна побачити в економіці СРСР, де держава монополізувала виробництво, ціноутворення та реалізацію, як предметів першої необхідності, так і предметів розкоші.

Третім видом непрямих податків є мито (митні збори) це непрямі податки на імпортні, експортні і транзитні товари, тобто такі, які пересікають кордони країни. Вони сплачуються всіма, хто здійснює зовнішньоекономічні операції. В залежності від цих цілей, які переслідує держава, митні збори поділяються на "фіскальні", "протекційні", "антидемпінгові" і "пільгові".

Фіскальні митні збори мають за мету ріст бюджетних доходів. Політика держави в тих випадках, коли вона захищає своїх підприємців від іноземних конкурентів, підтримує високий рівень цін на їх продукцію в своїй країні, називається протекціонізмом. Протекціонізм здійснюється за допомогою високих митних тарифів на іноземні товари, повної заборони або обмеження імпорту окремих товарів, нетарифних бар`єрів, компенсаційних мит, сприяння експорту продукції національної промисловості чи сільського господарства, використання ліцензійної системи у зовнішній торгівлі, імпортних податків тощо.

Розгляд митного оподаткування, яке є важливим економічним регулятором зовнішньоекономічної діяльності, набуває особливої гостроти. Перш за все зауважимо, що за своєю природою мито, безумовно, є податком, оскільки, по-перше, воно сплачується в обов’язковому безвідплатному порядку відповідно до вітчизняного законодавства, по-друге, не має конкретного цільового призначення [4]. Відповідно мито є важливою складовою податкової системи i характеризується таким: є непрямим податком, а тому йому притаманні їх основні риси: по-перше, мито включається до ціни товару як надбавка i є податком на споживання; по-друге, мито має чітко виражену фіскальну природу; по-третє, стягується за тарифами.

Мито виконує фактично ті самі функції, що й інші податки та збори, однак має певні особливості: фіскальна функція мита полягає в тому, що акумулюються кошти для виконання державою покладених на неї завдань. Такий суто фіскальний підхід для встановлення мита був характерним для епохи протекціонізму, коли спеціально встановлювалися високі ставки мита, однак з початку інтеграційних процесів відбулося послаблення ролі мита у формуванні доходів держав. Регулююча функція мита полягає в тому, що завдяки диференціації ставок відбувається коригування національних i світових цін. Можна виокремити три основні прояви цієї функції: протекціоністський (національна ціна буде значно нижчою за світову ціну разом із сплаченим митом), стимулюючий (національна ціна буде вищою за світову ціну разом із сплаченим митом) та стабілізуючий (національна ціна дорівнюватиме світовій ціні разом із сплаченим митом)[37].

Класифікація мита може здійснюватися за такими ознаками :

а). Залежно від напрямку переміщення товарів та цінностей [29]:

1) ввізне мито — встановлюється для товарів, що імпортуються до країни. Основними цілями запровадження ввізного мита є: захист національного виробництва від небажаної іноземної конкуренції; раціоналізація структури товарів, що імпортуються; захист громадян від товарів, які можуть нашкодити здоров’ю, тощо.

У вітчизняній практиці мито диференціюється залежно від країни походження товару. Так, якщо товар ввозиться з країн, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, застосовуються преференційні ставки ввізного мита. У тому разі, якщо товари походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита. В інших випадках застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита;

2) вивізне мито — встановлюється для товарів, що експортуються з країни. Основними цілями застосування вивізного мита є: обмеження експорту товарів, необхідних для національної економіки з точки зору як насичення внутрішнього ринку, так i безпеки; обмеження експорту сировини чи напівфабрикатів з метою стимулювання експорту кінцевої продукції. Вивізне мито нараховується за ставками, передбаченими Митним тарифом України.

3) транзитне мито — зискується з товарів, які перевозяться транзитом. Встановлення транзитного мита може здійснюватися з метою як наповнення дохідної частини бюджету, так i регулювання потоків товарів через територію країни. В українському законодавстві такий вид мита не передбачено.

1.2 Еволюція теоретичних положень про стягнення непрямих податків

Процес виникнення та становлення податків як особливої форми соціальних відносин пройшов декілька етапів [33].

Перший етап виникнення податкових відносин пов’язаний з рабовласницькими суспільствами. Виникнення держави як особливого інструменту регулювання суспільних відносин та захисту права приватної власності стало безпосередньою причиною існування податків. Основними формами оподаткування цього періоду стають прямі (подушний, поземельний) податки та непрямий – мито, як специфічна форма оподаткування торговельної діяльності.

Другий етап розвитку податків відбувся в умовах феодального способу господарювання, який в свою чергу поділяється на періоди раннього та пізнього середньовіччя. Особливість раннього середньовіччя полягає в натуральному характері податків. Основними носіями податків виступали селяни (як вільні, так і закріпачені), що пов’язано з особливостями земельних відносин. Реципієнтами (отримувачами) податків виступали місцеві феодали. Для пізнього середньовіччя характерним стають процеси централізації державної влади в руках монархів, що викликало відповідну концентрацію державних фінансів в руках центральної влади і розширення кола платників податків за рахунок духовенства, дрібних та великих феодалів, міського населення.

На третьому етапі в буржуазних суспільствах, які прийшли на зміну абсолютним монархіям, відбувалось остаточне формування сучасної системи оподаткування. Оскільки провідною верствою в цей період стає буржуазія, нею встановлюються нові принципи оподаткування (справедливість, рівномірність та дешевизна податків, запровадження податків виключно парламентськими законами тощо). Виникають такі сучасні форми оподаткування, як пряме прибуткове оподаткування, остаточно формується підсистема непрямого оподаткування – специфічних та універсальних акцизів. Суттєвою особливістю слід вважати запровадження системи обов’язкового соціального страхування та превалювання регулюючої функції оподаткування над фіскальною.

Сьогодні Україна вибудовує свою податкову систему, орієнтуючись на найрозвиненіші країни світу. Адже податкова система є найважливішою основою економічної системи кожної розвиненої країни. З одного боку вона забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки – це об’єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни. Жодна держава не може обійтись без податків, що є головним у її відносинах з суб‘єктами господарювання. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства.

Сутність податків полягає в обов’язковому перерозподілі національного доходу з метою формування державних фінансових фондів. Особливістю податків є їх примусовий, обов’язковий характер, який не потребує зустрічної індивідуальної оплатності з боку держави.

До основних термінів сучасної системи оподаткування в Україні відносяться [23]:

1. Податок (збір, внесок до державного цільового фонду) – в Україні це обов’язковий платіж до бюджетів різних рівнів або державних цільових фондів, що здійснюються в порядку і на умовах, визначених законодавством України щодо оподаткування.

2. Суб`єкт, або платник податків, зборів та обов’язкових платежів – це особи, на яких Конституцією України та податковим законодавством покладено обов’язки:

а) сплачувати податки, збори та обов’язкові платежі;

б) нараховувати, утримувати та перераховувати податки, збори та обов’язкові платежі до бюджетів і до державних цільових фондів.

Платник податків може визнаватись суб’єктом оподаткування одним або декількома податками, зборами та обов’язковими платежами в залежності від діяльності, яку він провадить, володіння майном або інших обставин, у разі наявності яких виникають податкові зобов’язання.

Суб’єктом оподаткування може визнаватись й особа, на яку відповідно до податкового законодавства України покладено обов’язки щодо нарахування податків, зборів та обов’язкових платежів, утримання їх з платника та перерахування до бюджету.

Суб’єктами оподаткування або платниками податків, зборів та обов’язкових платежів є юридичні або фізичні особи, міжнародні об’єднання та організації, які відповідно до чинного податкового законодавства безпосередньо зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Податкове законодавство завжди розпочинається з визначення суб’єктів оподаткування або платників податків, зборів та обов’язкових платежів, оскільки необхідно чітко знати, хто повинен платити той чи інший вид платежу до бюджету чи до державного цільового фонду та хто несе перед державою відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату цього платежу.

3. Об`єкт оподаткування – юридично обумовлений факт або подія, після настання яких у суб’єкта виникає обов’язок сплатити податок; з економічної точки зору об’єктом оподаткування можуть виступати доход, прибуток, майно, грошовий капітал або розмір споживання.

Кожен податок, збір та обов’язковий платіж має самостійний об’єкт оподаткування, який визначається чинним податковим законодавством. Об’єкт оподаткування повинен бути стабільним, чітко визначеним, мати безпосереднє відношення до платника податку.

4. Предмет оподаткування – фізична, якісна характеристика об’єкту, яка виступає еквівалентом об’єкту з метою оподаткування.

5. Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об`єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єкт оподаткування.

6. Податкова ставка – законодавчо установлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:

універсальний ( для всіх платників встановлюється єдина податкова ставка);

диференційований (для різних платників існують різні рівні ставок).

За побудовою ставки бувають:

тверді ( встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні):

а) фіксовані – встановлені конкретних сум;

б) відносні – визначені відносно до певної величини (наприклад., у процентах до мінімальної заробітної плати).

процентні ставки встановлюються щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз. Вони поділяються на три види:

а) пропорційні ставки, які не залежать від розміру об`єкта оподаткування;

б) прогресивні ставки розмір яких зростає разом в міру збільшення обсягів об`єкта оподаткування:;

в) регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об`єкта оподаткування.

7. Податкова квота – це частка податку платника, яка може бути визначена як в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

8. Податковий оклад остаточна сума, що підлягає сплаті до бюджету; в більшості податків визначається як добуток бази оподаткування на ставку оподаткування.

9. Джерело сплати податку – фінансовий фонд суб’єкта оподаткування, за рахунок якого відбувається сплата податку. Як правило, джерелом можуть виступати прибуток , валовий доход, чистий доход фізичної особи тощо.

10. Податкова пільга – законодавчо закріплене повне або часткове звільнення від сплати податків. зборів та інших обов’язкових платежів.

Оскільки податки мають ознаки фінансових відносин (перерозподіл коштів та формування фондів), можна розрізнити такі основні функції податків як категорії фінансів:

1. Фіскальна – основне призначення полягає в мобілізації та накопиченні коштів в державних фондах.

2. Розподільча (соціальна) одним із призначень податків є розподіл суспільних доходів з боку більш сплатоспроможних верств населення та суб’єктів господарювання на користь малозабезпечених; за рахунок виробничих галузей національної економіки на користь суб’єктів невиробничої сфери тощо. Завдяки цій функції підтримується соціальна рівновага та забезпечується відносна рівномірність доходів різних верств громадян.

3. Регулююча функція – податки як інструмент примусового вилучення частини доходів суспільства здатні суттєво впливати на стан національної економіки. Позитивний вплив дозволяє говорити про стимулюючу роль податків, негативний – про дестимулюючу роль оподаткування. Важливість урахування в державній економічній політиці цієї функції була доведена новим економічним курсом Ф.Д.Рузвельта в роки Великої Депресії 192030х рр.

4. Контрольна функція – допоміжна функція, яка полягає в контролі за допомогою податків за джерелами і обсягами доходів суспільства та напрямками їх використання.

Класифікація податків як економічної категорії проводиться:

за формою оподаткування;

за економічним змістом об’єкта оподаткування;

в залежності від рівня державних структур, які їх встановлюють;

за способом їх стягнення (в залежності від територіального рівня);

в залежності від способів встановлення ставок оподаткування;

в залежності від встановленого порядку використання;

за суб’єктом оподаткування.

Історично, за формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладання обов’язку сплати податку на іншу особу — на споживача продукції. Критерій перекладання податку на споживача для визнання цього податку прямим чи непрямим є загальноприйнятим, але неточним, оскільки при певних умовах прямі податки також можуть бути перекладені на споживача продукції через механізм ціноутворення.

Прямі податки встановлюються відносно платників. Їх розмір залежить від розміру об’єкта оподаткування. Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід, володіє майном. До прямих податків належать всі прибуткові та майнові податки. Вони встановлюються на дохід або майно платника податків і сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше податків платить той, хто має більш високі доходи та більше майна. Такий принцип оподаткування більшість економістів вважає справедливим. У розвинених країнах світу, таких, як США, Японія, Великобританія, ФРН, прямі податки становлять близько 40–90 відсотків в загальній сумі податкових надходжень [26].

Непрямі податки встановлюються на окремі товари, роботи, послуги і включаються до їх ціни. Кінцевими платниками непрямих податків є споживачі товарів, робіт і послуг, а самі податки включаються у вигляді надбавки до ціни на ці товари, роботи й послуги. Непрямі податки ще називають податками на споживання. Оскільки платниками непрямих податків є споживачі продукції, і самі податки включаються до ціни товарів, робіт і послуг, то їх розмір для окремого платника податку прямо не залежить від одержаних ним доходів або наявного у нього майна.

До непрямих податків традиційно належать такі податки, як податок з обороту(суми) споживання, податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Незважаючи на критику з боку багатьох економістів, непрямі податки доволі широко використовуються в усьому світі, оскільки при відносно простому механізмі їх стягнення вони забезпечують стабільні й суттєві доходи держави та ухилитися від їх сплати важко. Крім того, психологічно ці податки сприймаються платниками легше, ніж прямі, адже вони приховані у ціні товару, роботи, послуги. Тому платник податку в момент його сплати не завжди усвідомлює, що сплачує податок державі.

За економічним змістом об’єкта оподаткування всі непрямі податки відносяться до податків на споживання, які сплачуються не при одержанні доходів (прибутку), а при їх використанні.

В залежності від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

В Україні справляються [1]:

загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

місцеві податки і збори (обов'язкові платежі);

а). До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

20) фіксований сільськогосподарський податок;

21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

23) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

24) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

25) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

б). До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

в). До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Реалізація функцій податку безпосередньо зв'язана з тими принципами, що у ньому закладені і реалізуються в конкретному виді податку. Принципи податку реалізуються через конкретні прояви, що характеризують особливості цього специфічного механізму [35]:

1.  Однократність обкладання. Це означає, що той самий об'єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз за визначений період (податковий період);

2.  Універсалізація податку. Цей принцип припускає незалежність податкового тиску від форм власності платника, рівний підхід до умов оподатковування будь-яких суб'єктів. Також цей принцип формує умови рівного відрахування будь-якої частини об'єкта незалежно від джерел його одержання, тобто всі платники зобов'язані відчисляти рівну частку доходів згідно своєї діяльності;

3. Індивідуальна безплатність. В основі цієї ознаки податку закладений односпрямований рух засобів від платника до держави. При цьому платник не одержує (на перший погляд) чогось замість, це не означає виникнення зустрічних обов'язків держави. Дані засоби (кожного платника) направляються на задоволення суспільних нестатків.

4. Безумовний характер. Ця ознака податку є продовженням попереднього ознаки й означає сплату податку, не зв'язану ні з якими зустрічними діями, привілеями з боку держави. Останні дві ознаки найбільше чітко характеризують сутність податку і виділяють його із системи інших платежів.

5. Нецільовий характер податкового платежу. Ця ознака означає надходження його у фонди, акумульовані державою і використовувані на задоволення державних потреб.

6. Обов'язковий характер. Ця ознака податку припускає неможливість законного відхилення від його сплати. Обов'язковий характер податкового вилучення забезпечує нагромадження засобів дохідної частини бюджету. Це лежить в основі закріплення на конституційному рівні сплати податків як обов'язку громадян.

7. Безповоротний характер. Ця ознака податку не вимагає особливих коментарів, хоча сутність цього принципу полягає в тім, що в остаточному підсумку платник одержує віддачу від внесених їм податків, коли держава реалізує суспільні потреби в який зацікавлені суспільство і кожен його індивід, і в цьому змісті податки як би повертаються до платника.

До важливих елементів податку відноситься:

Ставка податку величина податкових нарахувань на одиницю об'єкта податку (грошова одиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару і т.п.).Податкові ставки можна класифікувати по декількох принципах [23]:

а). По встановленню податкового тиску на платника:

1. Базова (основна) ставка, що не враховує особливостей чи платника виду діяльності, що полегшують чи підсилюючих податковий тягар і, відповідно, що збільшують чи зменшують податкову ставку.

2. Знижена ставка що припускає визначені особливості платника і скорочує податковий тягар на нього (найчастіше її застосування можна розглядати як податкову пільгу).

3. Підвищена ставка враховуюча специфічну форму чи діяльності одержання доходів і перевищуюча основну, базову ставку.

б). По методу встановлення ставки податку:

1. Абсолютні (тверді) ставки податку, при яких розмір податку у твердій фіксованій величині визначається на кожну одиницю оподатковування.

2. Відносні ставки податку, при яких розмір податку встановлюється у визначеному співвідношенні до одиниці обкладання. Характер співвідношення ставки податку й одиниці обкладання дозволяє виділити кілька підвидів відносних ставок:

відноснопроцентні ставка податку встановлюється у відсотках від одиниці оподатковування;

відноснократні співвідношення розміру податку й одиниці оподатковування встановлюється у величинах, кратних визначеному показнику (наприклад, законодавчо встановленим на даний момент мінімальній платі або неоподатковуваному мінімуму доходів);

відносногрошові ставка податку, що установлює визначену грошову суму на частину оподатковуваного об'єкта.

в). По змісту:

1. Маргінальні ставки податку, що безпосередньо зазначені в нормативному акті, що закріплює даний вид податку, і застосовуються до окремих податкових розрядів (маржам), окремим частинам доходу. Подібні ставки припускають як би східчасте оподатковування, при якому визначена процентна ставка встановлюється для обкладання об'єкта від одного рівня до іншого; з переходом на інший рівень (ступінь) використовується інша ставка (наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб).

2. Фактична ставка виступає як відношення сплаченого податку до податкової бази.

3. Економічна ставка відношення сплаченого податку до всього отриманого доходу. Саме даний вид ставок найбільше повно розкриває особливості податкової політики.

г). По формуванню стимулів для платника:

1. Стимулююча податкова ставка, що створює в платника потребу в збільшенні результатів діяльності, що приводить до зростання доходів, майна і т.п.

2. Обмежувальна ставка оподатковування, при якій формуються визначені фактори, що стимулюють платника здійснювати діяльність у незмінних масштабах, що запобігає подальший чи розвиток нові вкладення.

3. Заборонна податкова ставка, встановлююча чіткі обмеження і робляча абсурдним, неефективної будь-які дії, при яких змінюється оподатковуваний об'єкт і здійснюється перехід до іншої ставки.

Важливе значення має питання про способи побудови податкових ставок. У залежності від співвідношення, що встановлюється між ставкою податку і доходу, оподатковування можна підрозділити на:

1. Рівне оподатковування це метод оподатковування, при якому рівна сума податку встановлюється для кожного платника податків. Подібний метод характерний в основному для цільових податків.

2. Прогресивне оподатковування метод оподатковування, при якому ставка податку зростає при росту розмірів об'єкта оподатковування.

3. Пропорційне оподатковування метод оподатковування, при якому встановлюється стабільна ставка, незалежно від збільшення об'єкта оподатковування. З ростом бази оподатковування сума податку зростає пропорційно їй при єдиному відсотку податкової ставки.

4. Регресивне оподатковування метод, при якому ставка оподатковування зменшується при росту податкової бази. У даному випадку вага податкових вилучень назад пропорційна збільшенню оподатковуваного об'єкта.

5. Змішане оподатковування припускає сполучення окремих елементів вищевказаних методів оподатковування.

Податкова система припускає дії, що забезпечують сплату податків, до них відносяться способи сплати податків.

Спосіб сплати податку характеризує особливість реалізації платником податків обов'язку по перерахуванню засобів у чи бюджет спеціальні фонди. Існують три основних способи сплати податку:

1) кадастровий спосіб сплати податків, в основі якого лежить перерахування суми відповідно до визначеної шкали, заснованої на визначеному виді майна. Застосовується при численні і стягуванні прямих реальних доходів.

2) деклараційний спосіб реалізації платником податків обов'язку по сплаті податку на основі подачі в податкові органи офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за визначений період і свої податкові зобов'язання.

3) попередній спосіб, застосовуваний в основному при безготівковому утриманні і складається в тім, що податки утримуються з джерела доходу.

Найбільшими податками на споживання, що стягуються в західних країнах, є акцизи специфічні, тобто податки на окремі види (групи) споживчих товарів, послуг; та універсальні, що оподатковують валовий оборот комерційного чи промислового підприємства. Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на добавлену вартість. У загальній сумі непрямих податків специфічні акцизи і ПДВ становлять близько 90% надходжень [27].

Таблиця 1.1 Структура податкових надходжень у країнах із ринковою економікою, %

Як вважають економісти, на основі еволюції податкових систем різних країн співвідношення прямих та непрямих податків залежить від досконалості механізму стягнення податків; здатності податкових систем звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури; традицій оподаткування; загальної орієнтації на соціальний компроміс, розв’язання найгостріших соціальних проблем. Загальні тенденції в оподаткуванні реалізуються ще в одному напрямі – із зростанням рівня податкових надходжень частка непрямих податків знижується.

Таблиця 1.2 Структура податкових надходжень до консолідованих бюджетів країн з ринковою та перехідною економікою(Чехія,Україна) – 2001 рік

Розвиток ринкової економіки та зосредження в приватній власності все більше цінностей приводить до якісної зміни структури податків на загальнодержавному рівні в бік податків з фізичних осіб – власників грошей, майна , добавленої вартості та зменшення податкового навантаження на корпорації, які є лише інструментом для набуття фізичними особами власності , грошових коштів та майна, як це існує в країнах з розвинутою ринковою економікою (Табл.1.2) .

Протягом тривалого періоду питома вага специфічних і універсальних акцизів у податкових доходах держави невпинно зменшувалася (табл. 1.1).

Середній показник по країнах ОЄСР знизився з 33,7% у 1970 році до 27,6% у 1995 році, у країнах ЄС з 35,6% до 29,5% відповідно. Найбільше зменшення частки акцизів спостерігається у ФРН з 31,1% до 23,4%, Канаді з 35,3% до 26,0%, Італії з 36,6 до 23,1%, Бельгії з 35,5% до 22,0%, й навіть у Франції, країні, де історично традиційно перевага віддавалася непрямим податкам, з 37,6% до 28,3% відповідно. Таке становище пояснюється двома головними причинами. По-перше, в податкових надходженнях швидкими темпами зростає частка податків на соціальне страхування; по-друге, розширюється податкова база для особистого прибуткового податку.

Найшвидшими темпами скорочувалася частка акцизів у загальній сумі податків у Японії з 33,1% у 1960 році до 12,0% у 1995 році, що спричинене значним підвищенням податків на соціальне страхування.

Найменша питома вага акцизів характерна для Японії та США країн, де традиційно швидше розвивалося й переважало пряме оподаткування порівняно з непрямим. Наприкінці ХІХ й на початку ХХ століття акцизи гальмували розвиток внутрішнього ринку в названих країнах, а тому податкова система формувалася здебільшого за рахунок прибуткового та майнового оподаткування.

Найвищою питома вага акцизів є в малих країнах Західної Європи, де вони становлять основу оподаткування. В цьому плані їх випереджають інші країни цієї групи Ірландія (42,1%), Португалія (40,0%), Греція (38,9%).

В структурі акцизів також відбувалися суттєві зміни. У більшості країн, що аналізуються, надходження по акцизах за окремі товари масового споживання зменшувалися. Частка специфічних акцизів у ВВП країн членів ОЄСР скоротилася з 5,8% у 1970 році до 4,8% у 1995 році. Найшвидшими темпами знижувалися специфічні акцизи й підвищувалися універсальні акцизи в країнах ЄС. У країнах членах цього інтеграційного угрупування швидко поширювався універсальний акциз у формі ПДВ, його частка зростала за рахунок специфічних акцизів. Державний фіск завжди прагнув до універсальності податків на споживання. Розвиток галузей з виробництва споживчих товарів, постійні зміни структури їхнього асортименту висунули на перше місце серед усіх непрямих податків акциз в універсальній формі. Його перевага в тому, що одним податком обкладаються практично всі товари, які надходять у продаж; окрім того, досить широко він застосовується у сфері послуг.

Середній показник частки універсального акцизу у ВВП зріс з 2,7% у 1960 році до 5,7% у 1995 році, а його питома вага у загальній сумі податків з 10,2% до 15,9% відповідно. Найвищі темпи росту акцизу за період, що розглядається, були зафіксовані в малих країнах Західної Європи, які пізніше, ніж решта, приєдналися до ЄС : Данії, Ірландії, Португалії, Греції. Найвищою ставка універсального акцизу в податкових надходженнях є у країнах ЄС : Данії, Франції, ФРН, Нідерландах, Бельгії, Греції, а з західноєвропейських країн, що не входять у співтовариство Норвегії та Фінляндії. У провідних країнах західного світу частка непрямих податків у доходах державного бюджету зменшується. У федеральному бюджеті США при абсолютному зростанні акцизів з 24,3 млрд. доларів у 1980 році до 40,0 млрд. доларів у 1995 році, їхня відносна частка скоротилася з 4,7% до 3,1% відповідно. У федеральному бюджеті ФРН абсолютна сума акцизів знизилася з 66,2 млрд. марок у 1980 році до 65,1 млрд. марок у 1995 році при зменшенні їхньої відносної частки з 39,1% до 37,9%.

Реформи, які проводилися і проводяться в країнах з ринковою економікою, не лишили осторонь і непряме оподаткування. В теоретичному плані розробляються різні концепції непрямих податків як нейтральних стосовно процесів збереження та нагромадження. В практичному плані в ряді країн співвідношення між прямими і непрямими податками змінюється на користь останніх. Поступова модифікація структури податків здійснюється і в Японії. В другій половині 80х років економічний розвиток цієї країни орієнтувався здебільшого на розширення внутрішнього споживання, тоді як у 60 70х роках він визначався розширенням експорту. В таких умовах проводиться реформа непрямих податків. З 1 квітня 1990 року скасовано 30процентний акциз на дорогі високоякісні товари. Ця товарна група була дуже різноманітною і включала як товари довгострокового користування (автомашини, холодильники, побутову електротехніку), так і предмети поточного користування (дорогі напої, тканини, взуття та інше). Після дуже тривалих дискусій у науковому світі, пресі та офіційних колах з того ж самого дня (1 квітня 1990 року) було введено 30процентний універсальний акциз у формі ПДВ. Його впровадження розглядається як засіб, який у фіскальному плані компенсує зменшення надходжень по прибутковому і корпораційному податках внаслідок зниження податкових ставок, а в економічному переносить податковий тягар з фонду нагромадження на фонд споживання.

1.3 Законодавча база, яка регулює порядок обчислення та сплати непрямих податків

1.3.1 Механізм справляння ПДВ

Механізм справляння ПДВ викладений в Законі України "Про податок на додану вартість" [7] , визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Податок ПДВ відноситься до непрямих податків та включається підприємством, яке продає товари чи послуги, в ціну товару зверх собівартості виробництва та очікуємого прибутку, в ціні вказується особливою строкою, яка враховується в окремих регістрах бухгалтерського обліку.

Сплачувана сума податку ПДВ розраховується підприємствами як різниця сум отриманого ПДВ від покупців за продаж їм товарів і послуг та сумою сплаченого за той же період ПДВ в ціні матеріалів, товарів та послуг, придбаних підприємством (Приклад податкової декларації по розрахунку ПДВ [18] Додаток А).

Платником податку є:

а) Особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

б) Особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством.

в) Особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством.

г) Особа, яка на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України.

д) Особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті.

е) Особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться у підпорядкуванні такої особи.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

б) ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

в) вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Не є об'єктом оподаткування операції з:

а) випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування в, а також діяльності з управління активами.

б) надання орендодавцем (лізингодавцем) майна у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оперативної оренди (лізингу) або оренди землі, а також повернення такого майна орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору;

в) сплати процентів або комісій у складі орендних (лізингових) платежів, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу ;

г) передачі майна в заставу позикодавцю (кредитору) згідно з договором позики та його повернення заставодавцю після закінчення дії такого договору;

д.) передачі кредитором, що є резидентом, об'єкта іпотечного кредиту у власність або використання позичальником;

е) грошових виплат основної суми та процентів згідно з умовами іпотечного кредиту;

ж) надання послуг із страхування і перестрахування, передбачених Законом України "Про страхування", соціального і пенсійного страхування;

з) обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей, базою оподаткування яких є продажна вартість;

и) випуску, обігу та погашення білетів державних лотерей, запроваджених за ліцензією Міністерства фінансів України;

к) виплати грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород;

л) прийняття ставок, у тому числі шляхом обміну коштів на жетони чи інші замінники гривні, призначені для використання в гральних автоматах та іншому гральному устаткуванні, продажу негашених поштових марок України, конвертів або листівок з негашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, конвертів чи листівок для філателістичних потреб, базою оподаткування яких є продажна вартість;

м) надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення; надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства;

н) торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи;

о) оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов'язковість отримання (надання) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо;

п) виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інших грошових або майнових виплат фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, встановленому законом; виплат дивідендів та роялті у грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), надання комісійних (брокерських) та дилерських послуг з торгівлі або управління цінними паперами, у тому числі приватизаційними та компенсаційними паперами (сертифікатами), інвестиційними сертифікатами, житловими чеками, земельними бонами та деривативами на ринку цінних паперів України, а також деривативами на фондових, валютних і товарних біржах, створених у порядку, передбаченому відповідними законами;

р) передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

с) безоплатної передачі у державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів всіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку.

т) з надання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти.

у) Надання уповноваженими банками послуг з довірчого управління фондами банківського управління відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд".

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

У випадках коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі комісіонера) здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

У разі коли платник податку (далі повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі – довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (надання в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або надання інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

У разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), які є об'єктом оподаткування , під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (робіт, послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Звільняються від оподаткування операції з:

а) продажу вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функції роздаточних пунктів;

б) продажу (передплати) і доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва; продажу книжок вітчизняного виробництва; продажу учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва;

в) надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг та послуг з виховання та освіти дітей будинками культури в сільській місцевості, дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв;

г) продажу товарів спеціального призначення для інвалідів;

д) послуг з доставки пенсій та грошової допомоги населенню;

е) надання послуг з реєстрації актів громадянського стану держорганами;

ж) продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку, в тому числі надання послуг з такого продажу аптечними установами;

з) надання послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг;

к) продажу путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок дітей . Зазначена пільга не поширюється на продаж путівок нерезидентам.

л) надання в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг з:

утримання дітей у дошкільних закладах, школах інтернатах, кімнатах розподільниках установ Міністерства внутрішніх справ України,

утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів,

харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях,

харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я;

харчування, забезпечення речовим майном, комунально-побутовими та іншими послугами, що надаються спецконтингенту в установах пенітенціарної системи згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

м) надання послуг державними службами зайнятості України ;

н) надання послуг архівними установами України, пов'язаних з наданням документів Національного архівного фонду України юридичним і фізичним особам, а також продажу архівним установам України документів Національного архівного фонду України, які перебувають у власності юридичних або фізичних осіб відповідно до законодавства України;

о) надання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому законом порядку, за винятком операцій з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат);

п) надання культових послуг та продажу предметів культового призначення релігійними організаціями ;

р) надання послуг з поховання будь-яким платником податку;

с) передачі конфіскованого майна, знахідок, скарбів або майна, визнаних безхазяйними, у розпорядження державних органів або організацій, уповноважених здійснювати їх збереження або продаж згідно із законодавством;

т) передачі земельних ділянок, що знаходяться під об'єктами нерухомості або незабудованої землі згідно з положеннями Земельного кодексу України;

у) приватизації державного та комунального майна, а також з безоплатної приватизації житлового фонду, включаючи місця загального користування у багатоквартирних будинках, присадибних земельних ділянок та земельних паїв відповідно до законодавства, а також з надання послуг (робіт), одержання яких згідно з законодавством є обов'язковою передумовою приватизації житла, присадибних земельних ділянок та земельних паїв;

ф) продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання;

х) подання благодійної допомоги;

ц) оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;

ч) надання бібліотеками, що є у державній і комунальній власності, платних послуг фізичним і юридичним особам.

Звільняються від оподаткування операції з:

а) продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

б) безкоштовної передачі продукції (робіт, послуг) власного виробництва допоміжними сільськими господарствами і лікувально-виробничими трудовими майстернями (цехами, дільницями) будинків-інтернатів та територіальних центрів по обслуговуванню самотніх громадян похилого віку (пенсіонерів), за умови, що така передача здійснюється для забезпечення власних потреб зазначених закладів;

в) надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров'я та подання матеріальної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва та послуг з обробки землі багатодітним сім'ям, ветеранам праці і війни, реабілітованим громадянам, інвалідам праці, інвалідам дитинства, одиноким особам похилого віку, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та школам, дошкільним закладам, інтернатам, закладам охорони здоров'я;

г) надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками в період проведення польових робіт послуг з харчування механізаторів і тваринників продуктами власного виробництва в польових їдальнях;

д) продажу та безкоштовної передачі приладів, обладнання, матеріалів науковим установам та науковим організаціям, вищим навчальним закладам III IV рівнів акредитації, внесеним до Державного реєстру наукових організацій, яким надається підтримка держави за умови використання їх виключно для власних потреб.

Звільняються від оподаткування операції з продажу товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання дипломатичним персоналом цих дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з особами цього персоналу.

Звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України товарів морського промислу (риба, ссавці, мушлі, ракоподібні, водні рослини тощо, охолоджені, солоні, морожені, консервовані, перероблені в борошно або в іншу продукцію), видобутих (виловлених, вироблених) суднами, зареєстрованими у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України. Операції з подальшого продажу зазначених товарів юридичними особами судновласниками або фрахтувальниками оподатковуються у загальному порядку.

Звільняються від оподаткування операції з ввезення (пересилання) на митну територію України відповідно до Закону України "Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні" товарів (інвентарю, обладнання, екіпіровки та медико-біологічних засобів), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають технічним характеристикам світового рівня та вимогам міжнародних спортивних організацій, а також роботи і послуги, що виконуються (надаються) для підготовки та участі членів збірних команд України в Олімпійських та Параолімпійських іграх. Ця норма діє протягом одного року до дня початку кожних наступних Олімпійських та Параолімпійських ігор.

Звільняються від оподаткування операції з надання послуг щодо будівництва, ремонту та облаштування баз олімпійської та параолімпійської підготовки, що виконуються відповідно до Закону України "Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні".

Звільняються від оподаткування операції з надання послуг (в тому числі проживання, харчування), що надаються базами олімпійської та параолімпійської підготовки відповідно до Закону України "Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні".

Ставки податку :

Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

а) продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

1) поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден;

2) поставки для заправки або постачання повітряних суден;

3) поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

б) продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

надання нерезидентам в оренду, чартер, фрахт морських або повітряних суден, що використовуються на міжнародних маршрутах або лініях, а також космічних кораблів або супутників чи їх частин або окремих функцій;

надання послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об'єктів;

надання послуг з передачі авторських прав, ліцензій, патентів, прав на використання торгових марок та інших юридичних та економічних знань, а також обробки даних та інформатики для нерезидентів;

надання послуг з організації реклами і публічних зв'язків за межами України; забезпечення персоналом нерезидентів України; культурної, спортивної, освітньої діяльності за межами України;

надання послуг з туризму на території України в разі їх продажу за межами України безпосередньо або при посередництві нерезидентів із застосуванням безготівкових розрахунків.

в) продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

г) надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.

д) продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання;

е) продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів.

Порядок обчислення і сплати податку:

1. Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

2. Податкова накладна

2.1. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

2.2. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 Закону, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5.

2.3. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

2.4. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його сплату в іншому, ніж визначено цим Законом, порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства з іноземними інвестиціями, звільнені від сплати податку.

2.5. Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, що ввозять (пересилають) товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з законодавством України, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

2.6. Податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не більший двадцяти гривень, у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек (інший розрахунковий або платіжний документ).

2.7. У разі ввезення (імпортування) товарів документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

3. Дата виникнення податкових зобов'язань

3.1. Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

3.2. У разі продажу товарів (валютних цінностей) або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки.

3.3. У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт надання платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

3.4. Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

3.5. Датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

3.6. Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

3.7. Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

3.8. Попередня оплата (авансування) товарів, що згідно з договорами підлягають вивезенню (експортуванню) за межі митної території України або ввезенню (пересиланню) на митну територію України, не є підставою для виникнення податкових зобов'язань.

4. Податковий кредит

4.1. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

4.3. У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

4.4. У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

4.5. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

5. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

5.2. для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) дата сплати податку по податкових зобов'язаннях ;

5.3. датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

5.4. датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

6. Для товарів (послуг), придбання (надання) яких контролюється приладами обліку, факт отримання (надання) таких товарів (послуг) засвідчується даними обліку.

7. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом

7.1. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

7.2. У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

7.3. У разі коли за результатами звітного періоду сума має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

7.4. Орган державної податкової служби має право давати розпорядження про нарахування податку у разі коли розмір податку, зазначеного у декларації, є меншим за розмір, що випливає з поданих розрахунків.

Додаткова сума податку, нарахована згідно з цим підпунктом, підлягає внесенню до бюджету у строки, зазначені у розпорядженні органу державної податкової служби, але не пізніше 10 календарних днів з дати виписки такого розпорядження.

8. Суми податку, сплачені фізичними особами у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), що вивозяться (експортуються) такими фізичними особами в межах неторговельного (туристичного) обороту, бюджетному відшкодуванню не підлягають.

9. Податкові періоди

9.1. Для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

9.2. Платники податку, що мають обсяг операцій з продажу менший, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу.

Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України:

1. Платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

2. Для визначення суми експортного відшкодування до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку – експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт, послуг) суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у зв'язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у податковому векселі, виданому протягом такого місяця , але не погашеному до дня подання такого розрахунку.

3. У разі коли платник податку здійснює вивезення (експортування) товарів (робіт, послуг), отриманих від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (роботи, послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання експортного відшкодування має такий інший платник податку.

6. Експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.

7. У разі коли платник податку має непогашену заборгованість з податку на додану вартість минулих податкових періодів або непогашений податковий вексель, сума експортного відшкодування або її частина направляються на погашення такої заборгованості або зараховуються у рахунок погашення такого векселя. За добровільним рішенням платника податку сума експортного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються до Державного бюджету України.

Законодавчі пільги з ПДВ

Податок на додану вартість є внутрішнім податком і не може регулюватися нормами міжнародних договорів.

1. Платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі податковий вексель), один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку;

сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено.

у наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку;

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми експортного відшкодування , при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не включається до складу його податкових зобов'язань;

обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються;

податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень, або підприємствами, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, та не мають заборгованості з цього податку (крім реструктуризованої згідно із законодавством) за результатами податкових періодів, що передують податковому періоду, у якому надається податковий вексель, не підлягають забезпеченню.

податкові векселі, виписані іншими платниками податку, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;

Дія цього пункту не поширюється на операції з ввезення (пересилання) підакцизних товарів (крім тютюнової сировини) та товарів, що відносяться до товарних груп 124 Гармонізованої системи опису та кодування товарів, кабельно-провідникових товарів , а також товарів, які ввозяться (пересилаються) підприємством з іноземними інвестиціями незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій.

5. Встановити, що оподаткування підприємств суб'єктів експериментальних та спеціальних економічних зон :

"Сиваш", "Яворів","Курортополіс Трускавець" , "Славутич", Луганська область, "Азов", "Донецьк", Житомирська область, Чернівецька область, "Рені", "ПортоФранко", міста Харківа, спеціальних іноваційних зон, "Порт Крим", "Миколаїв", Волинська область податок на додану вартість справляється з урахуванням особливостей, встановлених Законами України "Про спеціальну економічну зону ...".

6. Тимчасово до 1 січня 2008 року звільняються від оподаткування операції з ввезення (пересилання) на митну територію України відповідно до Закону України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" товарів (у тому числі машинокомплектів), які використовуються для будівництва та виробничої діяльності підприємств по виробництву автомобілів, автобусів і комплектуючих виробів до них.

7. До 1 січня 2008 року оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою операції з продажу автомобілів, автобусів і комплектуючих виробів до них власного виробництва резидентів, які здійснюють діяльність відповідно до Закону України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні".

10. На період виконання робіт щодо підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему:

звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання);

оподатковуються за нульовою ставкою операції з продажу товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання), виконання робіт та надання послуг на митній території України, що здійснюються в рамках міжнародної технічної допомоги.

12. Тимчасово, до 1 січня 2009 року, звільняються від оподаткування операції з продажу космічних комплексів, космічних ракет носіїв, космічних апаратів, наземних сегментів космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих, що вироблені суб'єктами космічної діяльності.

13. Тимчасово, до 1 січня 2009 року, звільняються від оподаткування операції з ввезення суб'єктами космічної діяльності на митну територію України товарів, які використовуються для виробництва космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), якщо такі товари не виготовляються на території України.

15. До 1 січня 2010 року звільняються від оподаткування: операції з ввезення (пересилання) на митну територію України товарів (крім підакцизних), які використовуються для розширення виробництва та виробничої діяльності підприємств з виготовлення боєприпасів, їх елементів, та виробів спецхімії.

16. У період з 1 січня 2001 року до 1 січня 2006 року звільняються від оподаткування операції з ввезення (пересилання) на митну територію України матеріалів, устаткування і комплектуючого обладнання (далі товари), крім підакцизних, що використовуються для виробництва броньованих бойових машин, якщо такі товари не виробляються підприємствами на території України або ті, що виробляються, не відповідають вимогам замовників броньованих бойових машин, визначеним умовами контрактів.

17. У період з 1 січня 2001 року до 1 січня 2006 року операції з продажу товарів (робіт, послуг), що використовуються підприємствами концерну "Бронетехніка України" виконавцями державного оборонного замовлення та міжнародних контрактів для виготовлення та модернізації броньованих бойових машин, а також з продажу броньованих бойових машин і комплектуючих виробів до них, які реалізуються державному замовнику або замовнику за міжнародним контрактом, оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

18. У період з 1 січня 2002 року до 1 січня 2007 року для підприємств літакобудівної промисловості, визначених статтею 2 Закону України "Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні", звільняються від оподаткування операції з ввезення (пересилання) на митну територію України матеріалів, комплектуючих виробів і обладнання (далі товарів), крім підакцизних, що використовуються для потреб розробки, виробництва авіаційної техніки та надання послуг, якщо такі товари не виробляються підприємствами на території України або ті, що виробляються, не відповідають міжнародним класифікаційним вимогам чи вимогам замовників продукції (послуг), визначених умовами контрактів.

1.3.2 Механізм справляння акцизного збору

Справляння акцизного збору ( як специфічного акцизу на обмежену групу товарів) в Україні станом на вересень 2004 року регулюється наступними нормативними документами [810], [15], [22]:

1. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ " Про акцизний збір" // від 26 грудня 1992 року N 1892 (із змінами і доповненнями)

2. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" // від 15 вересня 1995 року N 329/95ВР ( із змінами і доповненнями)

3. ЗАКОН УКРАЇНИ " Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої " // від 7 травня 1996 року N 178/96ВР( із змінами і доповненнями)

4. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)"// від 11 липня 1996 року N 313/96ВР(із змінами і доповненнями)

5. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів // 19 грудня 1995 року N 481/95BP (Із змінами і доповненнями)

6. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ "Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів" // ПОСТАНОВА від 23 квітня 2003 р. N 567(із змінами і доповненнями)

7. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби" // від 6 лютого 1996 року N 30/96ВР (Із змінами і доповненнями)

8. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби" // від 24 травня 1996 року N 216/96ВР (Із змінами і доповненнями)

9. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ " Про затвердження Порядку видачі та погашення податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із сплати суми акцизного збору і видаються суб'єктами підприємницької діяльності у разі отримання спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію" // ПОСТАНОВА від 27 лютого 1999 р. N 275

10. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ "Про розміри плати за марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів" // ПОСТАНОВА від 20 червня 2003 р. N 926

11. Про затвердження Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України //Наказ Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року N 111 (Із змінами і доповненнями)

Закон [8] визначає додаткові особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які маркуються наклеюванням марки акцизного збору в порядку, передбаченому Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

Марка акцизного збору спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів, вироблених в Україні, відрізняються від марок для імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів дизайном та кольором відповідно до зразків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Плата за марки акцизного збору плата, що вноситься українськими виробниками та імпортерами алкогольних напоїв і тютюнових виробів на покриття витрат на виробництво, зберігання та реалізацію марок акцизного збору. Розмір плати за марки акцизного збору встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Платниками акцизного збору є:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику;

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;

в) будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

г) фізичні особи резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

д) юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

Об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників;

в) вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

При продажу (інших видах відчуження) податковими агентами підакцизних товарів (продукції) об'єктом оподаткування є:

для вироблених на території України товарів (продукції) обороти з реалізації таких підакцизних товарів (продукції), включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов'язаних із такою реалізацією;

для імпортованих (ввезених, пересланих) на митну територію України товарів (продукції) обороти з реалізації таких підакцизних товарів (продукції), включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов'язаних із такою реалізацією на митній території України, але не менше митної вартості таких підакцизних товарів (продукції), з урахуванням сум сплаченого або нарахованого, але не сплаченого ввізного (імпортного) мита.

Акцизний збір обчислюється:

а) за ставками у процентах до обороту з продажу:

товарів, що вироблені на митній території України, виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та акцизного збору;

товарів, що імпортуються на митну територію України, виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без податку на додану вартість та акцизного збору (але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням сум ввізного мита без податку на додану вартість та акцизного збору).

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції);

в) одночасно за ставками у процентах до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Акцизний збір не справляється з підакцизних товарів, що імпортуються на митну територію України, якщо з таких товарів згідно із законодавством України не справляється податок на додану вартість у зв'язку із звільненням, передбаченим для транзитних товарів, товарів на митних складах, реекспортованих товарів, товарів, що спрямовуються до магазинів безмитної торгівлі, товарів, що призначаються для переробки під митним контролем. У разі коли в зазначених випадках митним законодавством України передбачається вимога надання банківської гарантії чи інша вимога, така вимога застосовується і для цілей акцизного збору. Акцизний збір справляється органами митної служби України з таких товарів, якщо пізніше щодо них виникає зобов'язання із сплати податку на додану вартість.

Не підлягає оподаткуванню оборот з реалізації легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога, міліція тощо) за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На період функціонування спеціальної економічної зони "Яворів" ,"Азов", "Рені", "Портофранко", "Порт Крим" справляння акцизного збору здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених відповідними законами України "Про спеціальну (вільну) економічну зону ____" .

При вивезенні з митної території України підакцизної продукції, набутої інвестором у власність на умовах угоди про розподіл продукції, акцизний збір не справляється.

Звільняється від сплати акцизного збору імпорт призначених для власного використання розвідувальними органами України техніки, устаткування, майна і матеріалів (у тому числі засобів озброєння, спеціальних технічних та інших засобів, вогнепальної зброї та боєприпасів до неї), оплата вартості яких здійснюється зазначеними органами.

Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками (Додаток В).

Суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), в обов'язковому порядку при перетинанні кордону їх декларують і подають органам митного контролю декларацію у двох примірниках, один з яких цими органами надсилається до податкових інспекцій за місце знаходженням суб'єктів підприємницької діяльності, для справляння акцизного збору. Власник готової продукції, на яку встановлено ставку акцизного збору у твердих сумах, виготовленої на давальницьких умовах, сплачує акцизний збір виробнику (переробнику) не пізніше дня відвантаження готової продукції його замовнику або за його дорученням іншій особі.

Умовою відвантаження виробником (переробником) готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, його власнику або за його дорученням іншій особі є документальне підтвердження банківської установи про перерахування відповідної суми акцизного збору на розрахунковий рахунок виробника (переробника).

Податковий агент зобов'язаний включити до ціни товару (продукції) акцизний збір у порядку і за ставками, передбаченими законом, утримати його з платника акцизного збору та перерахувати його до бюджету. Зазначене перерахування здійснюється протягом семи календарних днів, наступних за датою продажу (відчуження) акцизного товару (продукції).

Датою продажу (інших видів відчуження) підакцизного товару (продукції) є дата відвантаження (передачі) податковим агентом підакцизних товарів (продукції) або дата одержання податковим агентом коштів чи інших видів компенсацій вартості підакцизних товарів (продукції) залежно від того, яка подія сталася раніше. Якщо податкові агенти передають підакцизні товари (продукцію) іншим особам згідно з умовами договорів комісії, консигнації, доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають перехід права власності таким особам, датою продажу підакцизних товарів (продукції) є дата, коли така передача розпочинається.

У разі, коли податкові агенти імпортують (ввозять, пересилають) на митну територію України підакцизні товари (продукцію) як повірені, комісіонери, сторони договору про сумісну діяльність, інших цивільно-правових договорів, укладених з іншими особами і в їх інтересах, датою продажу (інших видів відчуження) таких підакцизних товарів (продукції) є дата, коли розпочинається передача цих товарів (продукції) таким особам або за їх дорученням третім особам, але не пізніше їх митного оформлення.

При укладенні цивільно-правових договорів щодо підакцизних товарів (продукції) податкові агенти зобов'язані письмово повідомляти покупців (одержувачів) таких підакцизних товарів (продукції) про їх обов'язки щодо сплати акцизного збору, сума якого має бути виділена окремим рядком. Відповідальність за належне нарахування та стягнення акцизного збору з його платників, а також за повне і своєчасне внесення стягнутих сум до бюджету несе особа, яка за цим Декретом набуває статусу податкового агента.

Податковий агент не є платником акцизного збору, але є особою, уповноваженою законодавством нараховувати, стягувати акцизний збір з його платників та вносити його до бюджету, а також нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання таких повноважень.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які ввезли (імпортували) на митну територію України підакцизні товари (продукцію) без сплати акцизного збору, подають до органів податкової служби до 15 числа місяця, що настає за звітним, щомісячний звіт про обсяги продажу ввезених (імпортованих) підакцизних товарів (продукції) та розміри одержаних з покупців і перерахованих до бюджету сум акцизного збору, а також про обсяги переданих товарів, ввезених (імпортованих) в інтересах інших суб'єктів підприємницької діяльності, і утриману суму акцизного збору.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного збору здійснюється податковими інспекціями відповідно до Закону України "Про державну податкову службу України" [3].

Порядок обчислення акцизного збору

1. Акцизний збір обчислюється за ставками у відсотках до обороту з продажу [22]:

для товарів, що вироблені на митній території України, виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та акцизного збору;

для товарів, що імпортуються на митну територію України, виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без податку на додану вартість та акцизного збору (але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням сум ввізного мита без податку на додану вартість та акцизного збору).

2. Акцизний збір обчислюється у твердих сумах у гривнях або в євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів (продукції). Акцизний збір, обчислений в євро, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на перший день кварталу, у якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу.

3. Акцизний збір обчислюється одночасно за ставками у відсотках до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції) для тих підакцизних товарів, на які чинним законодавством України встановлено такі ставки.

Порядок нарахування акцизного збору

1. Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється таким чином:

при застосуванні ставки акцизного збору у гривнях за формулою

А = С х К, (1.1)

де А сума акцизного збору; С ставка акцизного збору; К кількість товару, визначена у фізичних одиницях виміру, визначених відповідним законом;

при застосуванні ставки акцизного збору в євро за формулою

А = С х Є х К, (1.2)

де А сума акцизного збору; С ставка акцизного збору; Є курс гривні до євро за станом на перший день відповідного кварталу; К кількість товару, визначена у фізичних одиницях виміру, визначених відповідним законом.

2. Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена у відсотках, обчислюється в такому порядку.

Спочатку визначається оборот оподаткування шляхом обчислення суми оборотів за встановленими виробником або імпортером максимальними роздрібними цінами, без врахування податку на додану вартість та акцизного збору, окремо за кожним видом товару (продукції) за формулою

О = (М П) * к, (1.3)

де О оподаткований оборот; М максимальна роздрібна ціна за кожним видом товару (продукції) за їх власною назвою, задекларована виробником або імпортером таких товарів, П сума податку на додану вартість та акцизного збору в складі максимальної роздрібної ціни, к кількість товару у фізичних одиницях виміру за кожним видом товару (продукції) за їх власною назвою.

Після визначеного обороту з продажу, обчислюється сума акцизного збору за формулою

А₁ = С₁ х О, (1.4)

де А₁ сума акцизного збору за ставками у відсотках до обороту з продажу, С₁ ставка акцизного збору у відсотках, О оподаткований оборот.

3. Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена одночасно у відсотках до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції), обчислюється шляхом додавання суми акцизного збору, обчисленої за ставками у відсотках до обороту з продажу та суми акцизного збору, обчисленої за ставками у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції), за формулою

А = А₁ + А₂, (1.5)

де А₁ сума акцизного збору, обчислена за ставками у відсотках, А₂ сума акцизного збору, обчислена за ставками у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Платники акцизного збору самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання, яку зазначають у розрахунку акцизного збору (приклад розрахунку наведений в додатку Б [22]).

1.3.3 Механізм справляння мита

Мито є непрямим вибірковим(специфічним акцизом) податком на зовнішньоекономічні операції з деякими імпортними(ввізне) та експортними(вивізне) товарами вводиться з метою одержання доходів бюджету держави чи для економічного захисту держави. Фіскальні мита, як правило, застосовуються у відношенні виробів, що не виробляються усередині країни. Ставки фіскального мита в основному невеликі, їхньою метою є забезпечення бюджету податковими надходженнями. Протекціоністські мита призначені для захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції. Хоча протекціоністські мита, як правило, недостатньо високі для припинення імпорту іноземних товарів, вони все-таки ставлять іноземного виробника в невигідне конкурентне положення при торгівлі на внутрішньому ринку.

Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється згідно з законами України про митне регулювання [14], Митним тарифом України [12] та міжнародними договорами України.

Територія України становить єдиний митний простір, на якому діють митні правила України, з додержанням зобов'язань, що випливають з участі України в митних союзах.

Митний тариф України визначається згідно з відповідним законом України та міждержавними договорами України. Митний тариф України встановлює на єдиній митній території України оподаткування митом предметів, що ввозяться на територію України або вивозяться з неї, або переміщуються транзитом по її території. Ставки митного тарифу України мають бути єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Митний контроль та митне оподаткування на території спеціальних економічних зон регулюються спеціальними законами України та міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку.

Митний кодекс України [14] визначає принципи організації митної справи в Україні з метою створення умов для формування ринкової економіки та зростання активності зовнішньоекономічної діяльності на основі єдності митної території, мит та митних зборів.

Митна територія України, в тому числі території штучних островів, установок та споруд, що створюються в економічній (морській) зоні України, над якими Україна має виключну юрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митну територію.

Митний кордон – межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України співпадає з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України.

Спеціальні митні зони на території України можуть створюватися спеціальні митні зони різного типу. Статус та територія зазначених зон встановлюються Верховною Радою України відповідно до законів України про спеціальні митні зони.

Спеціальні митні режими Україна може укладати з державами двосторонні та багатосторонні договори, які на основі взаємності встановлюють спеціальні митні режими, що передбачають пільгові умови для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності цих держав.

Обкладення митом товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється відповідно до Закону України "Про Митний тариф".

За виконання покладених на митницю обов'язків митне оформлення транспортних засобів (у тому числі транспортних засобів індивідуального користування), товарів, спадщини, речей, які переміщуються через митний кордон України (у тому числі у міжнародних поштових відправленнях та вантажем), та інших предметів, а також за перебування їх під митним контролем справляються митні збори.

За заявою підприємства та при наявності гарантії банку митниця має право надати відстрочення або розстрочення сплати митних зборів на строк, що не перевищує одного місяця.

Митний тариф України [12] це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

В Україні застосовуються такі види мита:

адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Встановлення пільг та зміна ставок мита, в тому числі на предмети особистого користування, здійснюються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Ввізне мито є диференційованим:

до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

Сезонне мито на окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Особливі види мита метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

спеціальне мито;

антидемпінгове мито;

компенсаційне мито.

Митна вартість нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку фактури:

на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

комісійні та брокерські;

плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Нарахування та стягнення мита, податку на додану вартість, митних зборів і в установлених законодавством випадках акцизного збору проводиться за вантажною митною декларацією відповідно до порядку, установленого Державною митною службою та ставок мита (приклад ставок ввізного мита у додатку Г).

Справляння мита, податку на додану вартість та в установлених законодавством випадках акцизного й митних зборів виконується за уніфікованою митною квитанцією МД1 [1921]:

1. Уніфікована митна квитанція МД1 і додаткові аркуші до неї застосовуються для нарахування та стягнення сум мита, податку на додану вартість, митних зборів і в установлених законодавством випадках акцизного збору при обкладенні товарів, транспортних засобів та окремих номерних вузлів до них, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами.

2. У випадках унесення грошової застави при тимчасовому ввезенні товарів та транспортних засобів, а також при транзиті транспортних засобів окремо оформлюються бланки уніфікованої митної квитанції МД1 на:

мито, податок на додану вартість та акцизний збір;

митні збори.

В інших випадках справляння мита, податку на додану вартість, акцизного та митних зборів здійснюється за однією уніфікованою митною квитанцією МД1.

3. При нарахуванні сум мита, податку на додану вартість, акцизного та митних зборів застосовується розділ D уніфікованої митної квитанції.

У робочій частині бланка уніфікованої митної квитанції МД1 заповнюються графи "N з/п", "Найменування предметів, валюти, цінностей", "Підстава для вилучення чи прийняття", "Одиниця виміру", "Кількість", "Загальна сума чи вартість", "Ставка мита, ПДВ, акцизного, митних та інших зборів", "Сума стягнення".

У графі "N з/п" зазначаються порядкові номери товарів, транспортних засобів та окремих номерних вузлів до них, за які сплачуються мито, податок на додану вартість і в установленому законодавством випадках акцизний та митні збори.

У графі "Найменування предметів, валюти, цінностей" наводяться найменування товарів, транспортних засобів та окремих номерних вузлів до них; їх коди згідно з УКТЗЕД; у разі потреби їх відмінні ознаки, які впливають на визначення сум мита, податок на додану вартість, акцизного й митних зборів, що підлягають сплаті;

У графі "Підстава для вилучення чи прийняття" зазначаються чинні на день оформлення уніфікованої митної квитанції МД1 курси валют, які встановлено НБУ та які використовуються при нарахуванні платежів; найменування платежів, які справляються при митному оформленні цих товарів, транспортних засобів та окремих номерних вузлів до них.

У графі "Одиниця виміру" зазначаються одиниці виміру товару, транспортного засобу та окремого номерного вузла до нього кожного найменування.

У графі "Кількість" проставляється кількість товару, транспортного засобу та окремого номерного вузла до нього кожного найменування.

У графі "Загальна сума чи вартість" проставляється загальна митна вартість товару, транспортного засобу та окремого номерного вузла до нього.

У графі "Ставка мита, податку на додану вартість, акцизного та митних зборів" проставляються ставки податків і зборів, які справляються при митному оформленні товарів, транспортних засобів та окремих номерних вузлів до них.

У графі "Сума стягнення мита, ПДВ, акцизного та митних чи інших зборів" проставляються суми нарахованих і сплачених платежів.

4. За розділом D уніфікованої митної квитанції МД1 оформлюється окрема уніфікована митна квитанція МД1 у трьох примірниках.

У разі недостатньої кількості рядків у робочій частині уніфікованої митної квитанції МД1 заповнюється потрібна кількість додаткових аркушів до неї в трьох примірниках.

Перші примірники уніфікованої митної квитанції МД1 та додаткових аркушів до неї (за наявності), а також платежі (мито, податок на додану вартість, акцизний і митні збори) передаються посадовими особами митного органу після закінчення зміни до каси митного органу, другі примірники уніфікованої митної квитанції МД1 і додаткових аркушів до неї (за наявності) видаються на руки власнику після сплати належних платежів, а треті примірники уніфікованої митної квитанції МД1 залишаються у квитанційній книжці для обліку та звітності, при цьому кожний третій примірник додаткового аркуша до уніфікованої митної квитанції МД1 (за наявності) підклеюється до відповідної квитанції.

5. Усі примірники уніфікованої митної квитанції МД1 та додаткових аркушів до неї (за наявності) підписують посадова особа митного органу, яка їх виписала, і власник товарів, транспортних засобів та окремих номерних вузлів до них, за які сплачено мито, податок на додану вартість, акцизний і митні збори. Підпис посадової особи митного органу обов'язково засвідчується відбитком його особистої номерної печатки.

1.3.4 Організація обліку та контролю стягнення непрямих податків, штрафних санкцій та нарахуванні пені за прострочку сплати

Інструкцією ДПА України [16] встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби та які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до підприємств, установ, організацій та громадян відповідно до чинного законодавства (далі платежі до бюджету).

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" [2] штрафні санкції за порушення податкового законодавства, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством, накладаються на платника податків у таких розмірах:

а) Штрафні санкції (штрафи)

1. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

2. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків (підпункти "а,б" статті 4 Закону [2], додатково до штрафу, встановленого підпунктом 1, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків (підпункт "в" статті 4 Закону [2], такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

4. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 1 4 , чи ні.

5. У разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

6. У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

7. Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

б) Пеня

Початок строків нарахування пені [17] :

1. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

2. Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

3. У разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується.

Зупинення строків нарахування пені

У разі коли керівник податкового органу (його заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені абзацом першим підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону [2], пеня не нараховується протягом таких додаткових строків, незалежно від результатів адміністративного оскарження [24].

Закінчення строків нарахування пені

1. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Розмір пені

1. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

2. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВПЛИВУ СТЯГНЕННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ НА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРЧУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ( НА ПРИКЛАДІ СП З ІІ "КИПАРИС" ЗА 2001 –2003 РОКИ)

2.1 Загальна техніко-економічна характеристика спільного підприємства СП З ІІ "КИПАРИС"

Спільне Українсько-Кіпрське з іноземними інвестиціями підприємство "Кипарис" засновано на колективній формі власності (закрите акціонерне товариство) та зареєстроване розпорядженням виконкому Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 21.03.97 р. № 251. Статутний фонд підприємства сформований за рахунок внесків Учасників. Розмір статутного фонду складає 6 446 246.0 грн., що складає 3 441 669.0 доларів США по курсу НБУ 1.873 грн. станом на 03.02.98 р. Статутний фонд поділений на 64 462 простих акції вартістю номінала по 100 грн.

Іноземні засновники:

Компанія з обмеженою відповідальністю "Rainford Ltd92 "(Кіпр ).

Частка у статутному фонді іноземного інвестора становить 98,95%.

СП з ІІ "Кипарис" являється типовим сучасним підприємством оптово-роздрібної торгівлі та громадського харчування і має наступні торгівельні об"єкти :

"Універсам на Перемозі", який розташований на бульварі Слави,буд. 5;

торгівельний центр " Rainford", розташований на вул.Чкалова;

магазин "Кипарис", розташований на вул.Паторжинського, 15;

мережу магазинів на автозаправочних станціях, розташованих на вул.Набережна, 1, вул.Героїв Сталінграду, Донецьке шосе, вул. Боброва.

Крім того, фірма має власну мініпекарню, та невеликий кондитерський цех, які розташовані в приміщені "Універсаму на Перемозі".

В приміщеннях роздрібної торговлі ("Універсам на Перемозі" та в магазинах на автозаправочних станціях) налагоджена мережа реалізації продукції власного виробництва громадського харчування кафе, бістро, закусочні. В 2003 році відкрите виробництво(збирання) телевізорів під торговою маркою "RAINFORD" в дочірньому підприємстві СП "КИПАРИСТ". Основні організаційні та економічні характеристики ЗАТ СП з ІІ "КИПАРИС" у 2001 – 2003 роках наведені в табл.2.1 – 2.7.

Таблиця 2.1 – Основні реєстраційні дані 0024604984 ЗАТ СП З II "КИПАРИС"

Таблиця 2.2 – Адресні дані 0024604984 ЗАТ СП З II "КИПАРИС"

Таблиця 2.3 – Зареєстровані види діяльності 0024604984 ЗАТ СП З II "КИПАРИС"

Таблиця 2.4 – Засновники та керівники 0024604984 ЗАТ СП З II "КИПАРИС"

Таблиця 2.5 Баланси ЗАТ СП з ІІ "КИПАРИС '' за 2001 2002 роки

Продовження табл. 2.5 Баланси ЗАТ СП з ІІ "КИПАРИС '' за 2001 2002 роки

Таблиця 2.6 Баланси ЗАТ СП з ІІ "КИПАРИС '' за 2002 2003 роки

Продовження табл.2.6

Таблиця 2.7 – Звіти про фінансові результати діяльності ЗАТ СП з ІІ "КИПАРИС" за 2001 – 2003 роки

2.2 Аналіз складу і джерел утворення майна (активів) та фінансових результатів діяльності СП З ІІ "КИПАРИС"

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства проводиться на основі його фінансових звітів [37]:

Форма №1 "Баланс" – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату .

Форма №2 "Звіт про фінансові результати", що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди .

Для кращого розуміння і аналізу досліджуваних статистичних даних, їх потрібно систематизувати, побудувавши хронологічні ряди, які називаються рядами динаміки або часовими рядами.

Кожний ряд динаміки складається з двох елементів [24]:

1) періодів або моментів часу, до яких відносяться рівні ряду(t);

2) статистичних показників, які характеризують інтенсивності рівнів ряду(Y).

У процесі аналізу рядів динаміки обчислюють і використовують наступні аналітичні показники динаміки: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту і абсолютне значення одного проценту приросту. Обчислення цих показників грунтується на абсолютному або відносному зіставленні між собою рівнів ряду динаміки. Рівень, який зіставляється, називають звітним, а рівень, з яким зіставляють інші рівні – базисним. За базу зіставлення приймають початковий (перший) рівень ряду динаміки. Якщо кожний наступний рівень зіставляють з попереднім, то отримують ланцюгові показники динаміки, а якщо кожний наступний рівень зіставляють з рівнем, що взятий за базу зіставлення, то одержані показники називають базисними .

Абсолютний приріст обчислюється як різниця між звітним і базисним рівнями і показує, на скільки одиниць підвищився чи зменшився рівень порівняно з базисним за певний період часу. Він виражається в тих же одиницях виміру, що й рівні динаміки.

або  (2.1)

де y_i – звітний рівень ряду динаміки; y_i1 – попередній рівень ряду динаміки;

y₁ – початковий рівень ряду динаміки.

Темп зростання обчислюється як відношення зіставлюваного рівня з рівнем, прийнятого за базу зіставлення, і показує, у скільки разів (процентів) зрівнюваний рівень більший чи менший від базисного.

або (2.2)

Темп приросту визначається як відношення абсолютного приросту до абсолютного попереднього або початкового рівня і показує, на скільки процентів порівнювальний рівень більший або менший від рівня, взятого за базу порівняння.

або (2.3)

Абсолютне значення одного проценту приросту визначається шляхом ділення абсолютного приросту на темп приросту за один і той же період.

 (2.4)

Середній абсолютний приріст визначається як середня арифметична проста з ланцюгових приростів за певні періоди і показує, на скільки одиниць в середньому змінився рівень порівняно з попереднім.

 (2.5)

Середній темп зростання розраховується за формулою середньої геометричної:

 (2.6)

Середній темп приросту визначається як різниця між середнім темпом зростання одиницею (якщо середній темп зростання вигляді коефіцієнта), бо 100 (якщо він у процентах)

 (у вигляді коефіцієнтів); (2.7)

 (у вигляді процентів).

У табл.Д.1 Додатку Д представлені результати вертикального(структура статей балансу в % до загальної валюти балансу) і горизонтального(динаміка хронологічної зміни статті балансу, віднесена до значення в попередньому періоді) аналізу балансів СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" , що дозволяють аналізувати як динаміку зміни сум статей балансу підприємства протягом року по кварталах, так і досліджувати зміну внутрішньої структури статей балансу [37].

Основні результати проведеного ретроспективного аналізу динаміки активів і пасивів балансу підприємства у вертикальному і горизонтально-хронологічному розрізах за 2001 –2002 роки, дозволяють констатувати наступне :

1. За звітний період (2002 рік) у структурі пасивів балансу (джерел) виникли наступні зміни(відносно рівня 2001 року):

-  при загальному зростанні валюти балансу на +93,01 % (з 43,477 млн.грн. до 83,914 млн.грн.), власний капітал, який знаходиться в стадії формування підвищеного статутного фонду, зріс на 136,8 %(з 2,719 млн.грн до 6,440 млн.грн) ;

-  у звітному періоді доля власного капіталу підприємства в валюті балансу зросла з 6,25 % до 7,67 % ;

-  довгострокові кредитні ресурси та спеціалізовані фонди майбутніх виплат в балансі займають значну зростаючу долю з 12,5%(2001) до 25,26 %(2002) та в 23 рази більше власного капіталу;

-  кредиторська заборгованість значно зросла на +44,86 % (з 31,896 млн.грн до 46,204 млн.грн.), а її доля в валюті пасивів зменшилася з 73,36 % в базовому періоді (на початок 2002 року) до 55,06 % у звітному періоді;

-  поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (обслуговування довгострокових ресурсів) зросла з 3,041 млн.грн. до 4,175 млн.грн., займаючи структурну долю з 7,0%(2001) до 4,157%(2002);

-  підприємство стало оформлювати частину кредиторської заборгованості виданими векселями на суму 3,478 млн.грн., що становить структурну долю 4,14% в валюті пасивів;

-  загальна доля поточних запозичених ресурсів зменшилася з 81,25% у базовому році(2001) до 67,07 % у звітному році (2002);

2. У структурі активів за звітний період (2002 рік) виникли наступні істотні зміни :

-  при загальному зростанні валюти балансу на +93,01 % (з 43,477 млн.грн. до 83,914 млн.грн.), необоротні активи зросли на + 3,45% ( з 28,882 млн.грн. до 29,878 млн.грн.) , а оборотні активи зросли на +270,28 % (з 14,593 млн.грн. до 54,035 млн.грн.) ;

-  доля необоротних активів в валюті балансу активів у звітному періоді знизилась з 66,43 % (базовий період) до 35,62 % , загальна доля оборотних активів в валюті балансу, відповідно, зросла з 33,57% (базовий період) до 64,39% ;

-  доля запасів в валюті балансу активів підвищилась з 21,72%(базовий період) до 56,29% (звітний період);

-  доля дебіторської заборгованості за відпущену продукцію зменшилась в валюті балансу активів з 3,89%(базовий період) до 4,19% при зростанні суми дебіторської заборгованості на + 108,0 % (з 1,689 млн.грн. до 3,513 млн.грн.);

-  сума грошових коштів в касі у звітному періоді підвищилася до 1,102 млн.грн. при її значенні в базовому періодах 0,533 млн.грн. , що становить 1,23 –1,31 % частину в валюті балансу ;

Основні результати проведеного ретроспективного аналізу динаміки активів і пасивів балансу підприємства у вертикальному і горизонтально хронологічному розрізах за 2002 –2003 роки(табл.Д.9 Додатку Д ), дозволяють констатувати наступну динаміку :

1. За звітний період (2003 рік) у структурі пасивів балансу (джерел) виникли наступні зміни(відносно рівня 2002 року):

-  при загальному зростанні валюти балансу на +13,01 % (з 83,914 млн.грн. до 95,247 млн.грн.), власний капітал, який знаходиться в стаді її формування підвищ енного статутного фонду, зріс на 115,36 %(з 6,440 млн.грн до 13,882 млн.грн) ;

-  у звітному періоді доля власного капіталу підприємства в валюті балансу зросла з 7,67 % до 19,44 % ;

-  довгострокові кредитні ресурси та спеціалізовані фонди майбутніх виплат в балансі займають значну зростаючу долю з 25,26%(2002) до 30,45 %(2003) та в 1,5 рази більше власного капіталу;

-  кредиторська заборгованість значно зменшилась на 30,47 % (з 46,204 млн.грн до 32,124 млн.грн.), а її доля в валюті пасивів зменшилася з 55,06 % в базовому періоді (на початок 2003 року) до 33,73 % у звітному періоді;

-  підприємство стало все активніше оформлювати частину кредиторської заборгованості виданими векселями , підвищивши їх з рівня 3,478 млн.грн.(2002) до 8,610 млн.грн.(2003), що підвищило структурну долю з 4,14%(2002) до 9,04% (2003) в валюті пасивів;

-  загальна доля поточних запозичених ресурсів зменшилася з 67,07% у базовому році(2002) до 50,16 % у звітному році (2003);

У такий спосіб СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" продовжує поступово впроваджувати ресурсну політику традиційної переорієнтації зростаючих торгівельних підприємств з широкомасштабного високо ризикового комерційного кредитування (за рахунок управління строками дебіторської та кредиторської заборгованості) на власний капітал та довгостроковий залучений капітал, застосовуючи механізми довгострокового банківського кредитування.

2. У структурі активів за звітний період (2003 рік) виникли наступні істотні зміни :

-  при загальному зростанні валюти балансу на +13,01 % (з 83,914 млн.грн. до 95,247 млн.грн.), необоротні активи зменшилися на 55,82% ( з 29,878 млн.грн. до 13,199 млн.грн.) , а оборотні активи зросли на +51,84 % (з 54,035 млн.грн. до 82,047 млн.грн.) ;

-  доля необоротних активів в валюті балансу активів у звітному періоді знизилась з 35,62 % (базовий період) до 13,86 % , загальна доля оборотних активів в валюті балансу, відповідно, зросла з 64,39% (базовий період) до 64,39% до 86,14%;

-  доля запасів в валюті балансу активів знизилась з 56,29%(базовий період) до 44,39% (звітний період);

-  доля дебіторської заборгованості за відпущену продукцію зменшилась в валюті балансу активів з 4,19%(базовий період) до 35,45% при зростанні суми дебіторської заборгованості в 19,6 рази (з 3,513 млн.грн. до 33,765 млн.грн.);

-  сума грошових коштів в касі у звітному періоді підвищилася в 3,7 рази та становить 5,5 % частину в валюті балансу ;

Таким чином, проведений аналіз активів валюти балансу СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" у 2003 році показує, що після вводу в дію основних фондів дочірнього підприємства по виробництву телевізорів та введенню довгострокових інвестицій із необоротних в оборотні фонди, структура активів значно покращилась.

При аналізі фінансових результатів діяльності використані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Звіт про фінансові результати" (Форма 2), що обумовлюють зміст і форму Звіту , а також загальні вимоги до розкриття його статей [37]. Результати вертикально-горизонтального аналізу звіту про фінансові результати за 2003 рік 2001 рік(базовий) наведені в табл.Д.2, Д.3, Д10, Д11 Додатку Д.

Результати ретроспективного аналізу результатів фінансової діяльності і структури витрат підприємства за 2003, 2002 роки(звітні періоди) та , відповідно, за 2001 р.(базовий період), дозволяють констатувати наступне:

-  отриманий доход за реалізовану продукцію підвищився у 2002 році на +8,15 % з рівня 100,543 млн.грн.(за базовий 2001 рік) до 108,702 млн.грн. (за звітний 2002 рік), а у 2003 році ще на + 16,5 % до рівня 126,641 млн.грн.;

-  доля собівартості відносно чистого доходу від реалізації з 96,48 – 98,41% у базовому році (2001) підвищилася до 98,79 – 99,9% у звітних (2002, 2003) роках, що свідчить про мінімальний прибуток підприємства від основної діяльності;

-  матеріальні витрати на придбання товарів для продажу становлять відносно чистого дохода від реалізації долю з 93,32 – 94,74 % у базовому році(2001) до 88,68 – 93,17 %(2002) і 94,896,1%(2003) у звітних роках , тобто ця стаття витрат займає основну частину в собівартості реалізованої продукції;

-  оскільки підприємство займається, в основному, перепродажем товарів, то фактична сплачена сума податку ПДВ до бюджету, як різниця отриманого та сплаченого ПДВ становить 2,1 – 2,7 % від суми доходу від реалізації, тобто працює механізм мінімізації сплати податка ПДВ, характерний для чистого перепродажу товарів;

-  акцизний збір, який підприємство сплачує як прямий імпортер алкогольної продукції, становить у 2002 –2003 роках рівень 0,2 – 0,25 % від валового доходу реалізації;

-  дивідендна доходність акцій підприємства у звітному році знизилася з 1,53% річних(2001 – базова) до 0,99% річних (2002 – звітна) та до 0,27% річних (2003 рік), що є явно недостатнім рівнем доходності при номінальній ставці вартості грошей по обліковій ставці НБУ – (7 9) % річних та ставках процентів по депозитах 13 – 17 % річних;

Аналіз ціноутворення при формуванні собівартості торгівельної діяльності на підприємстві СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" в 2001 2003 роках показав, що:

90 відс. від загального обсягу закупок товарів здійснювалось по фіксованим цінам на підставі укладених угод з постачальниками, які входять до кола підприємств, які працюють під торговою маркою "Рейнфорд", з одержанням знижок в розмірі 15 %;

10 відс. від загального обсягу закупок товарів по вільним договірним цінам від інших постачальників.

Таким чином, слід відмітити, що знижка на закуплені товари в розмірі 15 % від фіксованої ціни не сприяла одержанню прибутку, а ледь покривала витрати, а так як основними постачальниками товарів являються підприємства, які входять до складу підприємств, працюючих під торговою маркою "Рейнфорд", можна зробити висновок, що засновник СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" (група "Рейнфорд" 98% статутного фонду) регулює системою знижок доходи, витрати та прибуток, як самого підприємства, так і його партнерів – постачальників цієї ж групи.

2.3 Коефіцієнтний аналіз динаміки показників фінансової діяльності СП З ІІ "КИПАРИС"

Алгоритми розрахунків показників рентабельності з використанням форм фінансової звітності – Форма 1 "Баланс" та Форма 2 "Звіт про результати фінансової діяльності" :

Таблиця 2.8 Алгоритми розрахунку показників рентабельності

В табл. 2.9 наведені алгоритми розрахунків показників ділової активності діяльності підприємства з використанням форм фінансової звітності – Форма 1 "Баланс" та Форма 2 "Звіт про результати фінансової діяльності":

Таблиця 2.9 Алгоритми розрахунку показників ділової активності

В табл. 2.10 наведені алгоритми розрахунків показників майнового стану підприємства з використанням форм фінансової звітності – Форма 1 "Баланс" та Форма 2 "Звіт про результати фінансової діяльності" :

Таблиця 2.10 Алгоритми розрахунку показників майнового стану

Платоспроможність підприємства – це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов’язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов [37]. Її можна вивчати за минулий період, на якусь певну (звітну) дату або як майбутню можливість розрахувати у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов’язаннями.

Платоспроможність підприємства визначається системою показників ліквідності оборотних активів балансу. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий – поточні пасиви, тобто термінові невідкладні зобов’язання.

Показники ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні (короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних активів.

Коефіцієнт загальної ліквідності (К_л.заг.) (коефіцієнт покриття) – це відношення поточних активів (А_пот) до поточних зобов’язань (З_пот):

 , (2.8)

де :  поточні активи балансу (Форма 1 строка 260);

  поточні зобов'язання балансу ( Форма 1 строка 620);

Цей результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. При К_л.заг.<2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока існує певний фінансовий ризик. Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатись від 1,2 до 2,5 [25].

Коефіцієнт термінової ліквідності (К_л.терм.) – це відношення активів високої

ліквідності (А_лікв) до поточних зобов’язань:

 , (2.9)

де : А_лікв активи високої ліквідності = поточні активи – запаси ( Форма 1

строки (260100110120130140150);

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_{л. абс.}) характеризується відношенням грошових засобів та коротк. цінних паперів (Г,Ц_п) до поточних зобов’язань:

 , (2.10)

де : Г,Ц_п – грошові засоби та короткострокові цінні папери (Форма 1 строки (230+240)) ;

Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,20,25 [25].

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованостей – показує наскільки термінові надходження від боржників до підприємства відповідають терміновим вимогам кредиторів до підприємства :

 , (2.11)

де : Здеб – короткострокова дебіторська заборгованість (Форма 1 строки

(160+170+180+190+200+210));

Зкред – короткострокова кредиторська заборгованість (Форма 1 строки (520+530+540));

Значення цього коефіцієнту є сприятливими , якщо він перевищує 1,25[25].

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

В табл. 2.11 наведені алгоритми розрахунків показників фінансової стійкості підприємства з використанням форм фінансової звітності – Форма 1 "Баланс" та Форма 2 "Звіт про результати фінансової діяльності" :

Для оперативного розрахунку абсолютних показників фінансової стійкості(коефіцієнту покриття запасів оборотними коштами) вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування [37]:

-  власні оборотні кошти (Н_ВОК);

-  власні оборотні кошти і довгострокові кредити та позики (Н_ВОК + Дп);

-  власні оборотні кошти, довго та короткострокові кредити і позики

(Н_ВОК + Дп + ДФЗ).

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості [25]:

1. Абсолютна стійкість для забезпечення запасів (З) достатньо власних оборотних коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < Н_ВОК

2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

З < Н_ВОК+Дп

3.  Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

З < Н_ВОК + Дп + ДФЗ

4.  Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає "нормальних" джерел фінансування; підприємству загрожує банкрутство:

З > Н_ВОК + Дп + ДФЗ

Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

Таблиця 2.11 Алгоритми розрахунку показників фінансової стійкості

Результати розрахунків коефіціентів – показників фінансового стану згідно алгоритмів табл.2.8 –2.11 наведені в табл. Д.4 –Д.8 Додатку Д.

Як видно з результатів розрахунків показників ліквідності, платоспроможності та джерел покриття виробничих запасів СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" (табл.Д.6 – Д.8 Додатку Д) :

-  на базову(2001) та дві звітні дати (2002,2003) показники покриття запасів переміщуються з зони кризового фінансового стану до границі нестійкого фінансового стану, тобто запаси підприємства покриваються за рахунок суми вільного власного та залученого капіталів;

-  показники платоспроможності та ліквідності характеризуються позитивним переміщенням у 2003 році з зони невиконання нормативів (2001-2002 роки) до зони стійкого виконання нормативів(рис. 2.1):

-  Як видно з результатів розрахунків показників рентабельності та фінансової стійкості в СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" (табл.Д.5 Додатку Д) :

-  рентабельність активів та власного капіталу по чистому доходу та прибутку відносно базового року зменшилася у звітних роках в кілька разів, при цьому підприємство малоприбуткове та працює на грані беззбитковості ;

Рис.2.1 Позитивні зміни показників загальної , строкової та абсолютної в СП "КИПАРИС"

-  всі показники фінансової стійкості(фінансування, маневреності, незалежності) , у звітних періодах покращались та увійшли в діапазон , який характеризує нормальну фінансову стійкість підприємства;

Як видно з результатів розрахунків показників майнового стану та ділової активності в СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" (табл.Д.4 Додатку Д) :

-  коефіцієнт трансформації активів у виручку від реалізації знизився з 2,31 у базовому періоді до 1,30 – 1,32 у звітних періодах;

-  фондовіддача при вводі нових основних засобів знизилась в 6 разів;

-  знос основних фондів підвищився з 0,139 до 0,279, але для нового підприємства є некритичним;

-  коефіцієнт оборотності обігових коштів знизився з 6,89 у базовому(2001) періоді до 2,01(2002) та 1,54(2003) у звітних періодах, що відповідає підвищенню періоду 1го обороту обігових коштів з 52,25 дня(2001) до 178,95 дня(2002) та 234,11 дня(2003);

-  коефіцієнт оборотності запасів знизився з 11,36 у базовому періоді(2001) до 2,31(2002) та 3,07(2003) у звітних періодах, що відповідає зростанню періоду 1го обороту запасів з 31,68 дня(2001) до 155,94 дня(2002) та 117,45 дня(2003);

-  коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зменшився з 59,52 (2001) у базовому періоді до 30,94(2002) та 3,74(2003) у звітних періодах, що відповідає підвищенню періоду 1го обороту дебіторської заборгованості з 6,05 дня(2001) до 11,64 дня(2002) та 96,34 дня(2003);

-  коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості зменшився у 2002 році та значно зріс у 2003 році, що відповідає підвищенню періоду 1го обороту (погашенню) кредиторської заборгованості з 114,21 дня(2001) до 164,54 дня(2002) та зниженню до 91,66 дня(2003);

-  мобільність активів у звітному періоді підвищилася з 0,366(2001) до 0,644(2002) та 0,861(2003), що дозволяє переорієнтувати виробництво (надання послуг) підприємства;

Отримані характеристики ділової активності свідчать про негативні процеси в розвитку підприємства, що може бути результатом проблем з реалізацією накоплених запасів продукції. Одним з шляхів відродження динамічного розвитку підприємства є диверсифікація його діяльності з підвищенням виробничого сектору, а відповідно ї долі добавленої вартості в ціні продукції (зниження собівартості продукції відносно ціни реалізації).

2.4 Вплив непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору та мита) на фінансово-господарську діяльність СП З ІІ "КИПАРИС"

На рис. 2.2 – 2.4 наведені результати аналізу декларацій СП "КИПАРИС" по нарахуванню до сплати непрямих податків – ПДВ та акцизного збору з імпортування алкогольних напоїв.

Рис. 2.2 Мінімізація сплаченої суми податку на додану вартість СП "КИПАРИС" за рахунок зближення податкових зобов'язань та податкового кредиту у 2002 році (за даними щомісячних декларацій по ПДВ)

Рис. 2.3 Мінімізація сплаченої суми податку на додану вартість СП "КИПАРИС" за рахунок зближення податкових зобов'язань та податкового кредиту у 2003 році (за даними щомісячних декларацій по ПДВ)

Рис.2.4 Динаміка фактичної долі сплати непрямих податків СП "КИПАРИС" до бюджету від валового доходу при продажу товарів кінцевим споживачам у 2001 – 2003 роках

Як показують графіки на рис.2.2 2.4 СП "КИПАРИС" :

у 2003 році вдалося зменшити фактичну сплату податка ПДВ до бюджету (різницю між податковим зобов'язанням та податковим кредитом) у 1,7 рази у порівнянні з 2002 роком, тобто в середньому – 1,5% від валового доходу;

сплата акцизного збору стабілізувалась на рівні 0,22 –0,26 % від валового доходу

Таким чином, загальні втрати СП "КИПАРИС" на сплату непрямих податків на споживання з ціни товара до бюджету становлять приблизно 1,7 % від валового доходу, що практично мінімізує вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність торгового посередника – СП "КИПАРИС".

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ НАРАХУВАННЯ ТА СТЯГНЕННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ НА СПОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Роль непрямих податків у формуванні доходів Державного бюджету України

Основні засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним Кодексом України.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

Доходна частина Державного бюджету України щорічно формується згідно нормативів Бюджетного Кодексу України по закріпленню загальнодержавних податків і зборів та щорічного перерозподілу деяких податків і зборів між Державним та місцевими бюджетами у вигляді процентних норм. Непрямі податки повністю надходять до Державного бюджету України та перерозподіляються між його загальним та спеціальними фондами, як наприклад у 2004 році .

Стаття 2. Установити, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2004 рік належать:

7) суми податку на додану вартість, які підлягають зарахуванню до доходів Державного бюджету України;

8) акцизний збір з вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні товарів, що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, 80 відсотків акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів);

9) акцизний збір з ввезених на територію України товарів (крім 80 відсотків акцизного збору з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів);

12) ввізне мито (крім 80 відсотків ввізного мита з нафтопродуктів і транспортних засобів та шин до них);

Стаття 5. Установити, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють експорт природного газу, сплачують ставку вивізного (експортного) мита у розмірі 10 доларів США за 1.000 куб. метрів та експорт скрапленого газу, сплачують ставку вивізного (експортного) мита у розмірі 10 доларів США за 1 тонну, якщо більші розміри не встановлені міжнародними угодами, обов'язковими для України. Вивізне (експортне) мито сплачується під час митного оформлення у національній валюті України за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день, що передує дню сплати платежу.

Стаття 9. Установити, що у 2004 році:

у разі вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не відноситься на збільшення податкового кредиту, а включається до складу валових витрат виробництва (обігу) платника податку;

зберігається існуючий порядок сплати податку на додану вартість (продовжується дія пункту 11.15 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" до 1 січня 2005 року) за операціями з надання послуг, пов'язаних із перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України;

операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість;

операції з продажу ввезеного природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість;

на бензини моторні (ГСТУ 320.00149943.0152000) сумішеві з вмістом не менш як 5 відсотків високооктанових кисневмісних добавок за ТУУ 30183376.001 або етилтретбутилового ефіру (ЕТБЕ) А76Ек, А80Ек, А92Ек, АІ93Ек, А95Ек, А98Ек запроваджується ставка акцизного збору у розмірі 60 євро за 1000 кг;

операції з ввезення на митну територію України товарів, які підпадають під визначення кодів УКТ ЗЕД 1517 90 91 00, 1803 10 00 90 відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, обкладаються за нульовою ставкою ввізного мита.

Стаття 11. Установити обсяг ввезення в Україну у 2004 році цукрусирцю без додання ароматичних речовин або барвників з тростини (код згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 17 01 11) 125 тис. тонн із ставкою ввізного мита 30 євро за одну тонну терміном до 15 вересня 2004 року.

Стаття 12. Здійснити погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла станом на 1 червня 2004 року і не відшкодована на день введення в дію Закону України від 17 червня 2004 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (крім заборгованості по товарах, які підпадають під визначення кодів УКТ ЗЕД 1001 10 00 90, 1001 90 99 00, 1002 00 00 00), шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.

Порядок випуску, обігу, погашення зазначених облігацій внутрішніх державних позик, а також нарахування процентів на них затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зазначені облігації внутрішньої державної позики підлягають щорічному погашенню рівними частинами (у розмірі 20 відсотків номінальної вартості таких облігацій) одночасно із виплатою доходів (процентів) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Стаття 14. Установити, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2004 рік у частині доходів є:

1) 80 відсотків акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів;

2) 80 відсотків акцизного збору з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів;

4) 80 відсотків ввізного мита з нафтопродуктів і транспортних засобів та шин до них;

В таблицях 3.13.3 та на графіках рис.3.1 .3. 6 наведені результати статистичної обробки структури доходної частини Державного бюджету України [4], [5], [6], [32] в частині структуризації долі непрямих податків та їх динаміки.

Таблиця 3.1 – Динаміка показників Зведеного бюджету України у 1992 – 1996 роках за видами доходів

Таблиця 3.2 Динаміка показників Зведеного бюджету України у 1997 – 2002 роках за видами доходів

Таблиця 3.3 – Динаміка доходів Державного бюджету України у 2002 – 2004 роках

Рис.3.1 Структура доходів Державного бюджету України за 2002 рік

Рис.3.2 Структура доходів Державного бюджету України за 2003 рік

Рис.3.3 Структура доходів Державного бюджету України за 2004 рік

Рис.3.4 Динаміка питомої ваги статей непрямих податків в доходній частині Зведеного бюджету України за 1992 2001 роки

Рис.3.6 Динаміка питомої ваги статей окремих непрямих податків в доходній частині Державного бюджету України за 2002 2004 роки

Дослідження, проведені в дипломній роботі, фіксують висновок, що при формуванні доходів Державного бюджету з 1999 року найбільшу роль відіграють податкові надходження від непрямих податків.

Так сумарна доля основних трьох непрямих податків (податок на додану вартість, акцизний збір та мито) в доходах Державного бюджету України в 2002 – 2004 роках становить :

2002 рік – 40,83 %;

2003 рік – 38,81 %;

2004 рік – 45,82 %;

При цьому дослідження динаміки перерозподілу структури непрямих податків в доходній частині Держбюджету України показує, що :

доля ПДВ поступово знизилась з 35% (1997) до 29%(2004);

доля внутрішніх акцизів зросла з 4 %(1997) до 9%(2004);

доля акцизів на імпорт стабільна та становить близько 1%;

доля ввізного мита на імпорт зросла з 4,0%(2002) до 5%(2004);

доля вивізного мита на експорт зросла з 0,1%(2002) до 1%(2004);

Таким чином, структура непрямих податків в Україні має тенденцію розвитку у напрямку збільшення специфічних акцизів на обмежену групу споживачів товарів та зниження податкового тиску універсальними акцизами на масові групи споживачів

Сумарна доля основних прямих прибуткових податків на доходи підприємств та громадян поступово знизилась від 2223% у 20022003 роках до 20% у 2004 році.

Третім основним джерелом доходів Держбюджету є надходження від державної власності(рента на природні ресурси та дивіденди від участі в роздержавлених корпораціях) та надходження бюджетних установ, доля якого зростає від 12%(2002) до 1819%(20032004).

3.2 Зарубіжний досвід непрямого оподаткування та можливості його використання в Україні

З часів обрання Україною зовнішньополітичним пріоритетом інтеграцію до ЄС особливої актуальності набуло питання приведення нормативно-правових актів України у відповідність до законодавства ЄС. Податкове право є однією з галузей національного законодавства, яке Україна зобов’язалася узгодити з європейським інтеграційним правом [28].

Історія розвитку інтеграційного законодавства ЄС про податок на додану вартість безпосередньо пов’язана з процесом європейської економічної інтеграції. З початку утворення Європейських співтовариств непрямі кумулятивні податки, які існували в державах–членах, відрізнялися як за способом стягнення, так і за розміром ставок, що призводило до ускладнення руху товарів всередині спільного ринку. Проте основним недоліком кумулятивних податків (податку з обігу, з продажу, з оптового продажу) було їх стягнення з повної вартості товару на кожному етапі виробництва останнього. Це обтяжувало кінцеву ціну товару настільки, наскільки чисельними були операції купівлі–продажу в процесі виробництва й розподілу товару. Складність стягнення кумулятивних податків призвела до неефективності впровадження середніх компенсаційних ставок щодо їх відшкодування, що застосовувалися на кордонах держав–членів з метою вирівнювання умов експорту й імпорту продукції.

В інтересах спільного ринку необхідно було досягти такої гармонізації законодавства у сфері податків з обороту, що усуне у подальшому, наскільки це можливо, фактори, які можуть викривити умови конкуренції, як на національному рівні, так і на рівні Співтовариства, та відповідно зробити можливим скасування оподаткування імпорту товарів та звільнення експорту товарів від оподаткування в торгівлі між державамичленами.

В світлі проведених досліджень, очевидно, що така гармонізація має призвести до скасування кумулятивних багаторівневих податків та запровадження всіма державами-членами спільної системи податку на додану вартість.

Оскільки система податку на додану вартість характеризується найвищим рівнем простоти і нейтральності, коли податок стягується у якомога більш загальний спосіб, і коли сфера його застосування охоплює всі стадії виробництва та розповсюдження, а також сферу надання послуг; таким чином, саме в інтересах спільного ринку і держав-членів запровадити спільну систему, яка також застосовуватиметься до роздрібної торгівлі.

Держави-члени повинні замінити існуючу систему податків з обороту загальною системою податку на додану вартість, в кожній державі-члені акти законодавства, які здійснюють цю заміну має бути прийнято якомога швидше з тим, щоб вступити в силу на дату, встановлену державою-членом у світлі поточної ситуації; це має відбутись не пізніше 1 січня 1972 року [30], [36].

З моменту вступу в силу таких актів законодавства, держави-члени не повинні зберігати або запроваджувати будь-які заходи для вирівнювання за фіксованою ставкою податків з обороту у відношенні імпорту або експорту товарів у торгівлі між державами-членами.

Принцип спільної системи податку на додану вартість полягає у застосуванні до товарів та послуг загального податку на споживання, який був би прямо пропорційним ціні товарів та послуг, незалежно від кількості правочинів, які було здійснено в процесі виробництва та розповсюдження до стадії стягнення податку.

У відношенні кожного правочину, податок на додану вартість, обчислений на основі ціни товарів та послуг, за ставкою, яка застосовується до таких товарів та послуг, підлягає сплаті після відрахування сум податку на додану вартість, безпосередньо включених до різноманітних складових ціни.

Спільна система податку на додану вартість застосовується до всіх етапів, що передують роздрібній торгівлі, включно.

Здавалося, вирішенням проблеми кумулятивних податків могло стати проведення уніфікації систем оподаткування в державах–членах. Проте через збереження за державами–членами ЄЕС податкового суверенітету уніфікація, яка передбачала створення єдиної податкової системи в ЄЕС, виявилась неможливою. Натомість, на початку 60–х років виникла ідея гармонізації непрямих податків, яка полягала у введенні єдиного для всіх держав–членів непрямого податку на споживання та встановленні єдиних принципів його стягнення. Таким податком став податок на додану вартість, структура якого дозволяла втілити вимогу Договору про заснування Європейського Економічного Співтовариства 1957 р. про нейтральне фіскальне ставлення держав–членів до імпортованих товарів та товарів національного виробництва. Оскільки оподатковуватися ПДВ мала тільки додана в процесі виробництва вартість товару, податок виявився нейтральним як з точки зору внутрішньої конкуренції (він не створює переваг для вертикально інтегрованих підприємств, як це мало місце при кумулятивних податках), так і міжнародної конкуренції (структура податку не дозволяє впроваджувати переваги для національної продукції).

Договір про створення Європейського Економічного Співтовариства передбачливо запровадив достатні юридичні підстави для проведення Радою ЄЕС гармонізації податків з обігу в державах–членах. Так, 11 квітня 1967 р. Рада ЄЕС, виходячи з цілей та завдань Договору, прийняла Першу й Другу директиви про гармонізацію законодавств держав–членів, що регулюють непрямі податки. Перша директива впроваджувала в співтоваристві спільну систему податку на додану вартість, друга – порядок його обчислення. Відповідно до вимог цих директив, п’ять держав з шести, що первісно утворили ЄЕС, замінили кумулятивні податки з обігу податком на додану вартість. Регулювання більшості питань, пов’язаних із особливостями застосування податку, обидві директиви залишали на розсуд держав–членів. Згодом Рада ЄЕС дійшла висновку про необхідність деталізації інтеграційних правил стягнення податку, і в 1977 р. прийняла Шосту директиву 77/388/ЕEC "Про гармонізацію законодавств держав–членів у сфері податків з обігу – спільна система податку на додану вартість: єдині умови обчислення". Шоста директива стала базовим нормативно–правовим актом ЄЕС з питань ПДВ, яку за критерієм обсягу регулювання можна порівняти з національним законом. До Шостої директиви неодноразово вносилися зміни та доповнення й на сьогодні вона регулює такі питання: об’єкт і база оподаткування ПДВ, платники податку, час виникнення податкового зобов’язання й порядок його зменшення, правила щодо встановлення ставки, місце стягнення податку, оподаткування імпортованих товарів, звільнення від оподаткування, спеціальні схеми оподаткування. Розглянемо положення директиви, специфічні для спільної системи ПДВ.

Платником податку на додану вартість Шоста директива визначає фізичну або юридичну особу, яка самостійно займається будь–якою економічною діяльністю незалежно від цілей, місця й результатів такої діяльності (це може бути виробництво, сільське господарство, торгівля, професійна діяльність, послуги тощо). Критерій самостійності ведення економічної діяльності виключає з кола платників податків найманих працівників та осіб, які працюють за трудовими угодами.

Цікаво, що директива відносить до оподатковуваної економічної діяльності експлуатацію матеріального й нематеріального майна з метою одержання доходу. Розглянувши положення Шостої директиви в контексті даної справи, Суд ЄС постановив, що "експлуатація майна" означає будь–яку операцію, що передбачає отримання доходу. Надання прав користування й будівництва на певний строк за відшкодування є експлуатацією матеріального майна, а відтак – економічною діяльністю. Тому будь–яка особа, яка експлуатує матеріальне майно з метою одержання доходу, є платником ПДВ і має право на зменшення податкового зобов’язання.

Директива відрізняє платника податку від податкового боржника. Податковим боржником є особа, зобов’язана перерахувати податок до бюджету відповідної держави–члена ЄЕС, незалежно від того, виступає вона платником податку чи ні. Як правило, при поставках товарів/послуг всередині Співтовариства податковим боржником виступає платник податку – продавець. Директива надає державам–членам право самостійно визначати податкового боржника в поставках, здійснюваних закордонними податковими резидентами. Таким податковим боржником може бути призначений представник продавця або особа, на користь якої здійснюється така поставка. При наданні податковими резидентами інших країн певних видів послуг (рекламних, інформаційних, консультаційних, фінансових, страхових, з підбору персоналу, з передачі авторських прав, патентів, ліцензій, торгових знаків та інших подібних прав) податковим боржником є особа, яка отримує такі послуги. А у випадку імпорту товару податковим боржником виступає особа, визначена як така законодавством держави імпорту.

Шоста директива зазначає, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції з поставок (надання) товарів/послуг та імпорту товарів, здійснювані за відшкодування. Отримане за такі операції відшкодування є базою оподаткування. Обов’язковою умовою при визначенні бази оподаткування ПДВ, як це постановив Суд ЄС у справі Apple and Pear Development Council v. Commissioners of Customs and Excise, є наявність безпосереднього зв’язку (правовідносин з приводу предмету поставки) між наданим товаром/послугою та отриманим відшкодуванням. Для товарів/послуг, проданих всередині ЄС, база оподаткування включає податки, збори та інші обов’язкові платежі, крім ПДВ, а також додаткові витрати – комісійні платежі, витрати на пакування, транспортування й страхування. Проте директива забороняє включати до бази оподаткування знижки цін при достроковій оплаті та під час продажу, а також суми, передані платнику податку покупцем для здійснення додаткових витрат в його інтересах.

Слід пам’ятати, що поставки товарів та послуг у межах Співтовариства, здійснювані особами з різних держав–членів, є внутрішніми операціями, а не експортно–імпортними. Відповідно, для Співтовариства імпортною операцією є ввіз на його територію товарів із третьої держави. Податок на додану вартість нараховується на сплачену імпортером ціну товару. Якщо ціна не сплачується або вона не є єдиним відшкодуванням, базу оподаткування імпортованого товару визначають за вартістю товару на відкритому ринку. При цьому вартість товару на відкритому ринку визначається як ціна на такий товар у державі експорту, яку імпортер мав би сплатити продавцю за умов справедливої конкуренції на час виникнення податкового зобов’язання.

База оподаткування імпортованих товарів включає:

1) податки, збори та інші обов’язкові платежі, стягнені поза державою імпорту;

2) податки, що стягуються при імпорті, крім ПДВ;

3) додаткові витрати – комісійні платежі, витрати на пакування, транспортування та страхування, що мали бути сплачені на шляху товарів до першого місця призначення на території Співтовариства (яким є вказане в транспортному документі місце, а при відсутності вказівки – перше місце ввезення вантажу до держави імпорту).

В умовах єдиного ринку, територія якого майже повністю співпадає з територією держав–членів ЄС і територією застосування законодавства ЄС про податок на додану вартість, важливим з точки зору оподаткування ПДВ є визначення місця здійснення оподатковуваних операцій. Шоста директива встановлює єдині правила визначення місця здійснення поставки. Якщо товар транспортується, місцем здійснення поставки є місце його відправлення. При відправленні товару з території третьої держави місцем поставки є держава імпорту товару. Якщо товар не транспортується й не відправляється шляхом диспетчеризації, місцем його поставки є місцезнаходження товару під час здійснення операції поставки.

В разі надання послуг місцем їх надання Шоста директива визначає місце, де продавець зареєстрував свою діяльність або створив організаційну структуру, яка надає послугу. При відсутності такої структури або місця ведення економічної діяльності місце надання послуги визначається за адресою або місцем проживання платника податку. Втім, для ряду операцій встановлені спеціальні правила визначення місця надання послуг. Наприклад, при наданні агентами та експертами з нерухомості, архітекторами послуг, пов’язаних із нерухомим майном, місцем здійснення операції є місцезнаходження нерухомого майна.

Час виникнення у платника податку податкового зобов’язання щодо сплати ПДВ Шоста директива пов’язує з настанням події, з якою вступають в дію юридичні умови стягнення податку. Інакше кажучи, це – момент виникнення у податкового органа права вимагати від платника податку його сплати. За загальним правилом, встановленим Шостою директивою, податок стягується після поставки товарів або надання послуг. У разі оплати товарів/послуг до їх надання податок має бути сплачений при отриманні платежу або кредитуванні рахунку.

Податкове зобов’язання щодо імпортованих товарів настає на момент їх ввезення на територію Співтовариства. Дата виникнення податкового зобов’язання щодо сплати ПДВ з імпортованих товарів, з яких стягуються митні платежі, сільськогосподарські збори та інші спільні для Співтовариства обов’язкові платежі, може співпадати з датою виникнення податкових зобов’язань з таких платежів. Якщо з імпортованих товарів не стягується жоден спільний для платіж, держави–члени можуть застосувати для визначення часу виникнення податкових зобов’язань з ПДВ відповідні правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань з митних платежів.

Разом з виникненням зобов’язання щодо сплати ПДВ у платника податку виникає право його зменшення. Шоста директива дозволяє зменшувати податкове зобов’язання на:

1) суму ПДВ, сплачену за товари/послуги, отримані від іншого платника податку;

2) суму ПДВ, сплачену за імпортовані товари;

3) суму ПДВ за товари/послуги, які застосовані в підприємницькій діяльності та які оподатковуються частково в разі їх придбання в іншого платника податку. Право на зменшення податку або бюджетне відшкодування виникає також при застосуванні товарів і послуг в операціях, що стосуються економічної діяльності, здійснюваної за межами ЄС, якщо за такими операціями в разі їх здійснення на території держави–члена ЄС виникає право зменшення податкового зобов’язання.

Отже, платник податку зменшує суму податку, яку він зобов’язаний сплатити у відповідному податковому періоді, на сукупну суму ПДВ, щодо якої впродовж того ж самого періоду в нього виникло право зменшення. Цікавим є те, що податкове зобов’язання зменшується відповідно до розрахованої платником податку пропорції, встановленої у формі відсотку до суми податкового зобов’язання. Пропорція зменшення визначається щорічно, виходячи з суми операцій платника податку за попередній рік. Якщо таких операцій не було або їх суми були незначними, платник податку визначає пропорцію зменшення тимчасово, виходячи з його зі своїх власних прогнозів. Зменшення податку, здійснене на підставі тимчасової пропорції, має бути відкориговане наступного року при визначенні остаточної пропорції зменшення.

Кожна держава–член ЄС для подання платниками ПДВ податкових декларацій встановлює строк, який не перевищує двох місяців із дня закінчення податкового періоду. Податковий період може дорівнюватися одному, двом місяцям або кварталу. Втім, директива дозволяє встановлювати інші періоди, які не мають перевищувати рік. У податковій декларації зазначається вся інформація, необхідна для розрахунку податку та його зменшення, в тому числі, коли це необхідно для визначення бази оподаткування: загальна сума операцій, які належать до такого податку та його зменшення й загальна сума звільнених від оподаткування поставок. Для імпортованих товарів держави–члени можуть впровадити детальні правила складання податкових декларацій та сплати податку. Зокрема ПДВ, який має бути сплачений за імпортовані товари платниками податку або податковими боржниками, за умов зазначення ПДВ у податковій декларації не сплачуватиметься під час імпорту товарів.

З січня 1993 р., згідно з Директивою Ради 92/77/ЄC звичайна ставка ПДВ в ЄС не може бути меншою ніж 15 %. У певних випадках до поставок товарів і послуг можуть застосовуватися зменшені ставки, які дорівнюють або є більшими ніж 5 %, та застосовуються виключно до окремих товарів і послуг соціального та культурного значення. До них належать харчові продукти, фармацевтичні продукти, послуги з транспортування пасажирів, книги, газети й періодичні видання, білети на вистави, до музеїв та подібних закладів, житлове будівництво, розміщення в готелях, медичний догляд у лікарнях, поставки електроенергії та газу. За пропозицією Комісії ЄС, Рада кожні два роки переглядає перелік товарів і послуг, до яких застосовується зменшена ставка. Ставка, яка застосовується при імпорті товарів, має дорівнювати тій, що застосовується до подібних внутрішніх товарів.

Шоста директива містить деталізований перелік операцій, які звільнені від оподаткування. В якості прикладу розглянемо внутрішні операції, звільнені від ПДВ. Це здійснювані в громадських цілях послуги державної поштової служби, державних лікарняних установ; медичні послуги професійного та середнього медичного персоналу; донорство людських органів, крові та молока; послуги дантистів; послуги, що надають незалежні об’єднання осіб, діяльність яких звільнена або не підлягає оподаткуванню ПДВ; роботи в сфері соціального забезпечення; послуги й товари благодійних організацій для захисту дітей та молоді; шкільне або університетське навчання, практика на канікулах або перепідготовка дітей та молоді; освіта, яку вчителі надають приватно; послуги релігійних і філософських інституцій з метою духовного збагачення населення; надання неприбутковими організаціями своїм членам послуг і товарів за підпискою; послуги неприбуткових організацій щодо спортивного та фізичного навчання; певні культурні послуги й товари, що надаються державними органами; діяльність зазначених організацій щодо мобілізації капіталу для власних цілей; надання транспортних послуг хворим або пораненим особам у спеціальних транспортних засобах; діяльність громадського радіо й телебачення, крім комерційної діяльності.

Також звільнюються від оподаткування ПДВ такі операції: страхування й перестрахування; лізинг нерухомого майна (крім готелів, турбаз, місць кемпінгу й паркування, інстальованого обладнання та машин, сейфів); надання кредиту; управління кредитором гарантіями кредиту; операції щодо депозитів, поточних рахунків, платежів, трансферів, боргів, чеків та інших інструментів (за винятком стягнення заборгованості й факторингу); операції з валютою, банкнотами та монетами, що виступають платіжним засобом (крім предметів колекціонування; операції з акціями, частками компаній, борговими зобов’язаннями та іншими цінними паперами, крім операцій щодо їх збереження й управління); операції з правовстановлюючими документами; операції з цінними паперами, які визначають отримання процентів від нерухомості або встановлюють право власності на нерухомість або її частину; операції з правами користування нерухомістю; управління інвестиційними фондами; продаж за номінальною вартістю поштових, фіскальних та інших марок; лотереї й інші форми грошових ігор; продаж будівель або їх частин та земельних ділянок, на яких вони розташовані; продаж земельних ділянок, на яких немає будівель. Директива звільняє від оподаткування ПДВ цілий ряд операцій з імпорту, експорту та міжнародних перевезень.

Директива передбачає можливість впровадження спеціальних схем оподаткування ПДВ для малих підприємств. Так, держави–члени, які зазнають труднощів у застосуванні нормальної схеми оподаткування щодо малих підприємств у зв’язку з структурою або особливістю діяльності останніх, можуть ввести спрощену процедуру, за умов, що вона не призводить до зменшення податку.

Отже, стислий огляд особливостей законодавства ЄС про податок на додану вартість свідчить про широке коло питань, які український законодавець повинен врахувати при проведенні податкової реформи, яка на сьогодні є надзвичайно актуальною. Експертиза відповідності проектів актів вітчизняного законодавства положенням європейських директив вже стала новим етапом процесу правотворчості в Україні. Проведення таких експертиз і, як наслідок, врахування положень інтеграційного податкового законодавства ЄС в проектах актів податкового законодавства України фактично є податковою гармонізацією, яку українська сторона зобов’язалася здійснити відповідно до ст. 51 Угоди про партнерство й співробітництво. Важливим чинником ефективності проведення податкової гармонізації є правильне розуміння положень директив, врахування тлумачень Суду ЄС щодо застосування їх положень, чітке й повне відображення змісту директив в національному податковому праві, а також систематизованість та взаємна узгодженість законодавчих новел. Тож сподіватимемося, що податкова реформа врахує зобов’язання України з наближення національного законодавства до законодавства ЄС, і майбутній податковий кодекс України належним чином інкорпорує положення податкового законодавства ЄС.

3.3 Критерії розбудови системи непрямого оподаткування в проекті Податкового Кодексу України

3.3.1 Напрямки реформування податку на додану вартість

Досвід країн із ринковою економікою дає безпосередні підстави стверджувати, що сучасні податкові системи не є нейтральними щодо забезпечення структурних змін та інноваційного розвитку національних економік. Податкові інструменти виступають одним з елементів механізмів економічного стимулювання інноваційного розвитку та структурних змін.

Менш досліджений вплив конкретно непрямих податків на структурний та інноваційний розвиток. Здебільшого висловлюється теза про їхню нейтральність щодо виробництва, в кращому разі визнається їхній опосередкований вплив на структуру споживчого попиту.

В той же час привертають увагу негативні зміни, які відбулися в галузевій структурі економіки України, як і інших країн СНД. Пошуки причин та механізмів зростання частки паливноенергетичного комплексу та сировинних галузей при зменшенні частки переробних галузей, і особливо машинобудування, привернули увагу спеціалістів до можливої причетності ПДВ до цього процесу. Вказані структурні зміни пов’язують з дією системи оподаткування в цілому та ПДВ зокрема дослідники Інституту прогнозування НАН України та група харківських науковців. Вони привертають увагу до нерівномірності оподаткування різних галузей економіки України. Проте причини вказаної нерівномірності пояснюються ними по-різному.

За результатами аналізу, значні відмінності в рівні оподаткування проявляються між галузями економіки України, орієнтованими на зовнішню торгівлю та галузями, орієнтованими на внутрішній ринок. Згідно з аналізом Інституту економічного прогнозування НАН України², саме у галузях експортерах і спостерігаються найнижчі рівні чистих непрямих податків: у кольоровій металургії 4 % валової доданої вартості, чорній металургії 6,1 %, транспорті 10 %. Фактором нерівномірності податкового навантаження в Україні є те, що експорт оподатковується ПДВ за нульовою ставкою, а потрібні для його виробництва проміжні товари звільняються від ПДВ та ввізного мита як критичний імпорт. Застосування режиму критичного імпорту тривалий час було однією з найбільш масштабних податкових пільг. Так, у 2000 році, за розрахунками ІЕП НАНУ, із загального рівня податків на продукти у 16 % на додану вартість внутрішнього виробництва припадало 11,1 відсоткового пункту, а на імпорт 4,9. По відношенню до валової доданої вартості зазначені податки становили 13,1 %, а до вартості імпорту – 8,6 %, тобто у 1,5 разу менше. У попередні роки розрив був набагато більшим: 1996 р. 11,2 разу, 1997 р. 2,8, 1998 р. 2,7, 1999 р. 2,6 разу.

Водночас середні фактичні ставки непрямих податків на продукцію хімічної промисловості, машинобудування, деревообробної, легкої промисловості та виробництва будівельних матеріалів є у 24 рази більшими, ніж в електроенергетиці, паливній промисловості та металургії.

Негативна спрямованість структурних змін в українській економіці також зумовлена нерівномірністю оподаткування, яка викликана відмінностями дії ПДВ в умовах різної капіталоємності галузей виробництва³. На погляд дослідників, негативний вплив ПДВ на деякі галузі української промисловості пов’язаний з невідповідністю умов економіки України умовам, в яких ПДВ застосовується в країнах Заходу. Згадані країни, які застосують ПДВ, завдяки міжгалузевій конкуренції та переливу інвестицій не мали таких значних відмінностей у рівні капіталоозброєності праці в різних галузях, які виникли в адміністративно регульованій економіці України .

Моделювання дії податкової системи при умові вирівнювання норми чистого прибутку підводить до висновку, що в результаті обмеження рівня інфляції за чинної податкової системи, у першу чергу деформуються, а відтак і руйнуються механізми відтворення на підприємствах, які базуються на трудоємних технологіях… "Внаслідок цього найбільший спад виробництва спостерігається в галузях, де найменша капіталоозброєність праці й найвища трудоємність виробництва. Наприклад, питома вага машинобудування і металообробки в обсязі продукції промисловості знизилася з 31 % у 1990 р. до 13 % у 2000 році, а питома вага легкої промисловості – з 10,8 до 1,6 %. Водночас виграли від запровадження такої системи податків капіталоємні галузі й підприємства, бо вона поставила їх у відносно ліпші виробничі умови. Зокрема, частка чорної металургії підвищилася з 11 до 27,4 %, паливної промисловості – з 5,7 до 10,15, електроенергетики з 3,2 до 12,2 %".

Дослідження інших спеціалістів з різних аспектів дії ПДВ, дозволяють зробити висновок, що негативний вплив вказаного податку зумовлений тим, що його імплантація в податкову систему України була зроблена без належного знання особливостей його дії та бодай мінімального експертного обґрунтування.

Однією з причин цього стала поспішність у впровадженні ПДВ, що став застосовуватися в Україні з 1992 року. Відомо, що ряд країн, економіка яких успішно розвивається, наприклад, США, не використовують ПДВ. Проте менш відомо, що тривалий час уникали вказаного податку й деякі наші сусіди країни Центральної та Східної Європи, що випереджають Україну в ході економічної трансформації і розглядаються як зразок для наслідування Україною. Це стосується, зокрема, Чехії та Словенії. В Словенії, зокрема, ПДВ був впроваджений в умовах економічного піднесення з 1 липня 1999 р. в процесі уніфікації національного податкового законодавства з вимогами ЄС. Та й Польща впровадила ПДВ не в перший, а лише на четвертий рік трансформації своєї економіки у 1993 р., вже після приборкання інфляції. При цьому у 1993 р. у Польщі ще паралельно діяли як податок з обороту, що замінювався ПДВ, так і останній. Тобто відповідним службам країни, воєводств, підприємств була надана можливість протягом 34 років ознайомитися з ПДВ, підготуватися до його впровадження.

Зроблений українськими дослідниками аналіз особливостей дії ПДВ показує, що факторами, які значно впливають на результативність його дії на економіку, окрім розміру основної ставки, наявності диференційованих ставок, системи бухобліку, є ступінь включення галузей економіки у зовнішньоекономічні зв’язки, макроекономічна та мікроекономіна стабільність, монополізація економіки, інвестиційна активність та структура інвестицій, диференціація галузей економіки за рівнем трудо та капіталоємні [34].

В залежності від поєднання цих факторів ПДВ може викликати різний вплив на галузі виробництва. Саме це, очевидно, зумовило розробку та особливості впровадження цього принципово нового податку у Франції законом № 54404 від 10.04.1954 р. "Про фіскальну реформу" з 1 липня 1954 р. ПДВ замінив податок на виробництво, який існував раніше. Стандартна ставка нового податку становила 16,85 %. Окрім того, були спеціальні ставки з величинами від 6 % до 25 %. Потрібно відзначити, що ПДВ незначно змінив співвідношення між непрямими та прямими податками у бюджеті Франції на користь прямих податків. Так, частка непрямих податків, яка становила у державному бюджеті у 1953 р. 66,5 %, у 1959 р. зменшилася до 61,3 %⁴.

Проведення фіскальної реформи було узгоджено з прийняттям другого чотирирічного плану розвитку економіки Франції, так званого "плану Гірша", який був внесений на розгляд парламенту 30 травня 1954 р. Щодо кількісних показників "плану Гірша" передбачалося забезпечити щорічне зростання промислового виробництва на 6 %, продукції сільського господарства на 4 %, національного доходу на 5 %, рівня життя на 5 %. Було визначено такі цілі плану:

1) Розвиток наукових і технічних досліджень та поширення досягнень науки і новітніх методів виробництва на всі галузі виробництва;

2) Модернізація промислових підприємств та поєднання зусиль для поліпшення умов виробництва;

3) Стандартизація та спеціалізація виробництва і вироблення довгострокової програми підвищення продуктивності праці, зниження витрат виробництва;

4) Реконверсія застарілих підприємств, розміщення нових підприємств у відсталих районах та раціональне використання наявних трудових ресурсів;

5) Модернізація торгівлі взагалі і особливо торгівлі сільгосппродуктами як в метрополії, так і в заморських територіях.

Головне ж полягало в тому, що уряд Франції проводив активну інвестиційну політику, спрямовану на структурну перебудову виробництва. Частка інвестицій до ВВП становила, наприклад, у 1952 р. 16,8, у 1956 р. 17,9 %, у 1957 р. 19,4 %, 1958 р. 18,7 %. 72 % загальної суми інвестицій було спрямовано на оновлення основного капіталу. Із виробничих інвестицій 90 % спрямовувалося на виробництво засобів виробництва. Із загальної суми інвестицій одна третина була державними, дві третини приватними.

Можна стверджувати, що всі основні цілі плану були досягнуті. Замість очікуваних 25 % ВВП зріс на 28 %, промислове виробництво замість очікуваних 2530 % збільшилося на 45 %. Виправдано припустити, що податок на додану вартість став одним із факторів збільшення доходів державного бюджету Франції, сприяв зміні структури промислового виробництва Франції в напрямі зростання частки технічно передових галузей, їхній інтеграції в європейську економіку.

Враховуючи досвід Франції інші країни поступово переходили до впровадження ПДВ, ув’язуючи величину стандартної ставки, наявність диференційованих ставок не лише з загальними умовами господарства, але й з відмінностями між галузями. Першою після Франції у 1960 р. ПДВ впровадила Мексика при стандартній ставці 10 %. В Європі у 1967 р. впровадила ПДВ Данія теж при ставці 10 %. У 1968 р. він був впроваджений у ФРН при стандартній ставці 10,0 %, у 1969 р. в Швеції – 11 %; у 1973 р. в Італії 12 %, у 1989 р. в Швейцарії 6,5 %, у 1991 р. в Канаді 7 %, у 1995 р. в Японії при єдиній ставці 3 %. Як бачимо, рівень стандартних ставок за межами ЄС досить диференційований, в країнах ЄС він уніфікується. Окрім того, у більшості країн є декілька ставок, що диференційовані по галузях.

Проте не лише величини ставок відіграли роль в успішному впровадженні ПДВ. Досвід Франції, як і інших країн ЄС, свідчить, що впровадження ПДВ давало позитивні наслідки:

в умовах економічного піднесення;

в умовах стабільності цін, або низької інфляції. У Франції в період впровадження ПДВ держава регулювала 30 % цін у приватному секторі та всі ціни на продукцію, вироблену в державному секторі. При цьому у 1952, 1956, 1957, 1963 рр. уряд переходив до режиму блокування цін. Лібералізація цін була здійснена лише з весни 1960 р.;

коли під жорстким контролем французької держави перебувала фінансово-кредитна система країни;

Негативні ефекти ПДВ, що відчутно проявилися в Україні, виходячи з вказаного, були зумовлені тим, що ПДВ розцінювався лише як засіб фіскальної політики без врахування його впливів на інші економічні змінні в умовах винятково складного господарського механізму. Не випадково деякі українські дослідники важливим фактором розвитку гіперінфляції розглядали саме впровадження чинної податкової системи і, зокрема, ПДВ.

Проголошені наміри переходу України до інноваційної моделі розвитку повинні передбачати активне і цілеспрямоване використання податкової системи, в тому числі вдосконалення стягнення ПДВ, виходячи з вимог, що ставляться до сучасної структури економіки.

Відносно норм існуючого Закону України "Про податок на додану вартість" [7] в проекті Податкового Кодексу [31] пропонуються наступні принципові відмінності та новації :

1. Змінено "вхідний бар'єр" для обов'язкової реєстрації платників податку на додану вартість :

Будь-які особи, зазначені у статті 4004 цього Кодексу, у яких загальна вартість оподатковуваних операцій з продажу товарів, робіт, послуг протягом будь якого періоду за останні 12 календарних місяців досягла 62 тисяч гривень, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органах державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (податковою адресою) з додержанням вимог, передбачених статтею 4007 цього Кодексу.

Якщо особа, загальна вартість оподатковуваних операцій якої з продажу товарів, робіт, послуг протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців є меншою ніж 62 тисячі гривень, крім постійних представництв нерезидентів в Україні, що не провадять самостійно господарської діяльності, вважає за доцільне зареєструватися як платник податку, вона може добровільно подати заяву для такої реєстрації.

Для цілей оподаткування податком платником податку є:

а) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

б) будь-яка особа, яка імпортує товари на територію України, за винятком фізичної особи, не зареєстрованої як платник податку, в разі, коли така фізична особа ввозить (одержує переслані) товари в обсягах, що не перевищують норми безмитного ввезення, встановлені у визначеному законодавством України порядку.

2. Підтверджено оподаткування податком ПДВ всіх внутрішньодержавних операцій , імпорту та експорту :

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) продажу товарів, робіт, послуг, місце продажу, виконання, надання яких знаходиться на митній території України, зокрема операції з оплати вартості послуг з надання права на користування або розпорядження майном за договорами оперативної оренди (лізингу), операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

б) імпорту (ввезення, одержання пересланих) товарів на митну територію України та одержання результатів робіт, послуг від нерезидентів, місце виконання, надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави (іпотеки);

в) експорту (вивезення, пересилання) товарів за межі митної території України, включаючи виконання робіт, надання послуг, допоміжних експорту (вивезенню, пересиланню), вартість яких включається до митної вартості таких товарів, а також надання послуг, результатів робіт нерезидентами, місце надання, виконання яких знаходиться за межами митної території України.

3. Принципово введений термін важливий для операцій між платниками податку ПДВ та неплатниками податку :

Особливості визначення бази оподаткування у разі продажу товарів, робіт, послуг в окремих випадках

У разі продажу товарів, робіт, послуг без оплати, з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів, робіт, послуг, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів, робіт, послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва та обігу і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі, суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, чи фізичній особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

4. Суттєво зменшені розміри ставок податку. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

а) 17 процентів, з яких 15 процентів для формування доходів бюджету та 2 проценти для формування бюджету розвитку;

б) нульова ставка.

Зауважимо, що ставки податку на додану вартість становлять: у Данії – 25 відсотків, Австрії та Росії – 20, Бельгії – 19, Франції – 18,6, Великобританії – 17,5 відсотка. Таким чином, ставка податку на додану вартість у розмірі 17 відсотків, запропонована урядом у проекті Кодексу, також одна з найнижчих у Європі.

Операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

а) продажу товарів, що експортуються (вивозяться, пересилаються) платником податку за межі митної території України, якщо їх експорт (вивезення, пересилання) підтверджений належним чином оформленою митною вантажною декларацією

5. Уточнені податкові періоди . Для платників податку встановлюється податковий період, що дорівнює календарному місяцю.

Платники податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів, робіт, послуг за попередній календарний рік менший ніж 122 тисяч гривень, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає органу державної податкової служби за один місяць до початку календарного року.

3.3.2 Напрямки реформування акцизного збору

На сьогодні акцизний збір є одним із стабільних джерел наповнення державного бюджету. Цей непрямий податок встановлюється на високорентабельні та монопольні товари, що мають високу ліквідність [22].

Соціальна спрямованість регулювального впливу акцизного оподаткування охоплює низку найважливіших аспектів людської діяльності, що загалом визначають статус громадянина як активного суб’єкта ринку. Такими головними аспектами є:

рівень платоспроможного попиту в сегментах підакцизних груп товарів;

зміна структури витрат громадянина та вплив її на рівень загальної платоспроможності;

рівень зайнятості у сферах, що формують технологічний ланцюг виробництва та збитку підакцизних товарів;

рівень споживання шкідливих для здоров’я людини та екологічного стану навколишнього середовища товарів [35].

З огляду на перелік окреслених аспектів і має відбуватися активізація акцизного оподаткування.

Порушуючи питання активізації акцизного оподаткування з акцентом на посилення його регулювального впливу на соціальні процеси, ми таким чином, соціально-економічну функцію цього виду податку ставимо у пріорітетнішне становище в порівняно з фіскальною. Зрештою, такий підхід цілком обгрунтований, зважаючи загалом на несуттєву роль акцизного збору у формуванні дохідної частини бюджету через досить вузьке коло підакцизних товарів. Крім того, слід обов’язково врахувати, що впорядкування системи оподаткування у сфері підакцизних товарів неминуче приведе до пожвавлення активності в інших сегментах споживчого ринку.

Як свідчить аналіз різних підходів, наявних у світовій практиці, не існує єдиного підходу щодо визначального напряму реалізації акцизної політики, яка повною мірою враховувала б баланс інтересів фіску та соціального регулювання. Кожна країна по-своєму встановлює такий баланс, виходячи з реалій часу, впливу тих чи інших політичних течій, трансформації суспільної свідомості та системи цінностей.

Загальне коло питань щодо акцизного оподаткування в регулюванні соціальних процесів, які сьогодні та в найближчій перспективі мають вирішеними в Україні:

впорядкування переліку підакцизних товарів;

визначення розмірів ставок акцизного збору;

рівень диференціації акцизних ставок у межах однієї групи підакцизних товарів;

порядок зміни підакцизних ставок та одиниця виміру;

скорочення пільг.

Зупинимося докладно на кожному з них.

Впорядкування переліку підакцизних товарів. Слід зазначити, що

визначення кола підакцизних товарів в Україні має досить вільний характер у наслідок того, що низка товарів і послуг, які в західних країнах є об’єктом оподаткування, в Україні до підакцизних товарів не належить. Це, відповідно, звужує сферу застосування акцизної політики та зменшує бюджетні надходження від акцизного збору .

Визначення розмірів ставок акцизного збору. Вважається, що диференціація податкових ставок акцизного збору та їх значний розмір сильно впливають на структуру ринкових цін, внаслідок чого відбуваються небажані зміни в структурі сукупного попиту.

Досліджуючи проблему реакції ринку на підвищення ставок акцизного збору, варто звернути увагу на можливі її варіанти. Такими, зокрема, можуть бути:

підвищення роздрібної ціни;

скорочення обсягів товарообороту;

можливість формування попиту на товаризамінники, джерелами постачання на ринок яких є товари домашнього виготовлення, контрабанда, крадені товари тощо.

Вихідною умовою при визначенні розміру податкової ставки має виступати роздрібна ціна підакцизної продукції. Споживач повинен сплачувати податок, розрахований з вартості продукту, який він обирає. Крім того, це єдиний спосіб для податкових адміністрацій, виробників та імпортерів контролювати внутрішній ринок. Податок і ціна – ключові елементи для точного прогнозу й стратегічних рішень .

Рівень диференціації ставок акцизного збору є предметом дискусії як для науковців, так і практиків. Диференційовані ставки акцизного збору на сигарети не стільки змінюють структуру попиту, скільки дають змогу рівномірніше розподілити податковий тягар залежно від рівня доходів інших споживачів і ступеня можливої шкоди. Що ж до зміни структури попиту, то в цьому разі слід враховувати такий фактор, як сталість попиту, що сформувалася під впливом особистих уподобань і смаків споживачів. Зміна в попиті відбувається не стільки в асортиментному розрізі товарів, скільки між легальним і тіньовим секторами їх постачання на ринок .

Одна з найголовніших проблем, які заважають працювати і підприємцям і податківцям, нестабільність податкового законодавства і його заплутаність. Змінюючи одну норму закону і не змінюючи інших, лише на деякий час вирішується питання, а законодавчий акт стає ще заплутанішим і потребує подальшого вдосконалення. Так протягом 19972000 років порядок справляння та ставки акцизного збору змінювалися 11 разів законами України та 4 рази – указами Президента України. Ці зміни стосувалися збільшення адміністративного втручання в діяльність підприємств, що займаються виробництвом та продажем підакцизних товарів (продукції), або збільшення розміру ставок. Прозорість законодавства та стабільність законів є найважливішим фактором успішного розвитку підприємств виробників підакцизних товарів. На сьогодні питання оподаткування акцизного збору регулюються 260 нормативно-правовими актами. Чинна система акцизного оподаткування потребує значного вдосконалення.

На сьогодні ще не завершено роботу зі створення правової бази оподаткування, що значно ускладнює роботу як суб`єктів підприємницької діяльності, так і працівників податкових органів, створює нестабільну ситуацію в економіці країни.

Для врегулювання проблем, що виникають при оподаткуванні підакцизних товарів, підготовлено проект Закону України "Про акцизний збір", який з 1996 року перебуває на розгляді у Верховній Раді України. Положення цього законопроекту знайшли своє відображення в проекті Податкового кодексу України, який має стати єдиним нормативним актом, що регулюватиме питання податкових відносин у суспільстві.

Розроблений проект Податкового кодексу України повинен забезпечити комплексний підхід до регулювання податкових відносин, вирішити питання усунення недоліків податкового законодавства та забезпечити його гармонізацією з нормами законодавства України.

Удосконалення податкового законодавства у сфері оподаткування підакцизних товарів, передбачене проектом Податкового кодексу України, має на меті створення умов для подальшого інтегрування України у світову спільноту, адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Відповідно до положень Податкового кодексу [31] основним джерелом формування дохідної частини бюджетів усіх рівнів залишаються непрямі податки.

Акцизний податок у проекті Податкового кодексу передбачено як непрямий податок на окремі види товарів, що включається до їх ціни.

Замість терміна "акцизний збір" у проекті Кодексу вводиться новий термін"акцизний податок".

У проекті Податкового кодексу суттєво скорочено перелік підакцизних товарів, на які встановлюється акцизний податок, визначено платників податку, порядок його обчислення та сплати при реалізації підакцизної продукції. Зокрема, передбачається визначити п`ять груп підакцизних товарів, а саме:

спирт етиловий, алкогольні напої;

тютюнові вироби;

пиво;

бензин, дизельне пальне;

транспортні засоби.

Щодо товарів, які пропонується вилучити з переліку підакцизних, то до державного бюджету за 1999 рік надійшли незначні суми, тобто скорочення переліку підакцизних товарів за рахунок продуктів харчування та деяких інших товарів суттєво не вплине на формування дохідної частини бюджету.

Положеннями проекту Податкового кодексу передбачається встановлення трьох видів ставок акцизного податку:

Адвалорних ( у відсотках до вартості підакцизної продукції); у твердих сумах з одиниці ваги, об`єму , кількості або іншого натурального показника; комбінованих ( у відсотках до обороту або митної вартості, але не менше встановленої твердої суми, визначеної за одиницю виміру підакцизного товару).

Проектом також передбачається запровадження спрощенного порядку розрахунку акцизного податку при застосуванні ставок у процентах до оподатковуваного обороту.

З метою підтримки вітчизняних виробників та запобігання відволікання обігових коштів проектом Податкового кодексу передбачається, що продаж (передача) підакцизних товарів на митній території України, які використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів, не буде вважатись об`єктом оподаткування.

Також проектом Кодексу передбачено, що спирт етиловий, у разі використання його закладами та установами охорони здоров`я для забезпечення лікувально-діагностичного процесу і виконання лабораторних досліджень, виготовлення лікарських засобів ( у тому числі компонентів і препаратів крові), ветеринарних лікарських засобів і препаратів та вітчизняними товаровиробниками – суб`єктами підприємницької діяльності для виготовлення вибухових речовин, пектину, есенції та оцту, харчових, парфурмерно-косметичних виробів і нітроцелюлози, оподатковуватиметься за єдиною ставкою у розмірі 1 гривня за 1 літр 100процентного спирту. Порядок отримання такими закладами, установами та суб`єктами підприємницької діяльності спирту етилового та його цільового використання встановлюватиметься Кабінетом Міністрів України.

З метою стимулювання експорту та підтримки вітчизняних товаровиробників у розділі проекту Податкового кодексу, присвяченому акцизному податку, збережено діючий порядок справляння акцизного податку з експортованих за межі митної території України підакцизних товарів за нульовою ставкою.

Передбачено встановити однаковий підхід до оподаткування на митній території України підакцизних товарів як вітчизняного виробництва, так і імпортованих.

У проекті Кодексу передбачено диференційований підхід щодо встановлення ставок акцизного податку на бензин відповідно до марок та кодів товарних номенклатур.

Крім того, проектом Кодексу передбачено відкриття платниками акцизного податку до бюджетів, та заборонено використання цих рахунків в інших цілях. Підставою для відвантаження (продажу, передачі, обміну) підакцизних товарів вважатимуться перерахування покупцями таких товарів відповідних сум акцизного податку на спеціальні рахунки платників.

З метою послаблення податкового тиску на платників податків передбачено скорочення пільг щодо акцизного збору, які не носять соціального характеру. Зокрема, не підлягають оподаткуванню відповідно до положень проекту лише обороти з реалізації легкових автомобілів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Податкова система України поєднала в собі принципи двох податкових систем, найбільш характерних для світової практики європейської й американської. Якщо в американській системі переважає прямий прибутковий принцип оподатковування (оподаткування в момент отримання доходів), в європейській – непряме обкладення обороту у формі податку на додану вартість(оподаткування в момент споживчого витрачання раніше отриманих доходів). Жорсткість української податкової системи визначена еклектичним поєднанням обох зазначених систем з базовою метою ліквідації дефіцитності бюджету.

Зміни в податковій структурі України, що відбувалися протягом 1992 1999 рр., були, якщо не досить істотними, то відчутними. В цілому можна відокремити три періоди 1992 1993 рр., 1994 1996 рр., і період починаючи з 1996 року. Два перших роки переважання непрямого оподаткування над прямим було очевидним у 1992 році 54,8% проти 43,8% і в 1993 році 53,7% проти 45%. У наступні три роки ситуація змінилась у 1994р частка прямих податків сягнула 52,8% (проти 45,2% непрямих.), у 1995 році відповідно, 55,5% (проти 41,7% непрямих) і в 1996 році 52,5% (проти 42,7% непрямих). З 1996 року, хоча й збереглося переважання прямих податків, воно було вже незначним 47,3% проти 44,1%. У 1998 році зменшилась питома вага і прямих (46,3%) і непрямих (40,7%) податків за рахунок долі неподаткових надходжень в результаті активізації процесів стратегічної приватизації державної власності.

Дослідження, проведені в дипломній роботі, фіксують висновок, що при формуванні доходів Державного бюджету з 1999 року найбільшу роль відіграють податкові надходження від непрямих податків.

Так сумарна доля основних трьох непрямих податків (податок на додану вартість, акцизний збір та мито) в доходах Державного бюджету України в 2002 – 2004 роках становить :

2002 рік – 40,83 %;

2003 рік – 38,81 %;

2004 рік – 45,82 %;

При цьому дослідження динаміки перерозподілу структури непрямих податків в доходній частині Держбюджету України показує, що :

доля ПДВ поступово знизилась з 35% (1997) до 29%(2004);

доля внутрішніх акцизів зросла з 4 %(1997) до 9%(2004);

доля акцизів на імпорт стабільна та становить близько 1%;

доля ввізного мита на імпорт зросла з 4,0%(2002) до 5%(2004);

доля вивізного мита на експорт зросла з 0,1%(2002) до 1%(2004);

Таким чином, структура непрямих податків в Україні має тенденцію розвитку у напрямку збільшення специфічних акцизів на обмежену групу споживачів товарів та зниження податкового тиску універсальними акцизами на масові групи споживачів

Сумарна доля основних прямих прибуткових податків на доходи підприємств та громадян поступово знизилась від 2223% у 20022003 роках до 20% у 2004 році.

Третім основним джерелом доходів Держбюджету є надходження від державної власності(рента на природні ресурси та дивіденди від участі в роздержавлених корпораціях) та надходження бюджетних установ, доля якого зростає від 12%(2002) до 1819%(20032004).

Враховуючи прийняті законодавчі акти про зниження ставки прямого податку на прибуток з 30% до 25% та прийняття єдиної зниженої ставки на прибуткове оподаткування доходів фізичних осіб 13%, природнім є вето у 2004 році на прийняте законодавче рішення про зниження ставки непрямого податку ПДВ з 20% до 17 – 15 % (нижня границя рівня ПДВ в Европейському Союзі) до прийняття законів про введення додаткового прямого оподаткування майнових прав на власність (нерухомість, грошові вклади та інше).

Найбільшу питому вагу серед непрямих податкових надходжень має ПДВ, який найчастіше піддається критиці. Його взагалі пропонують відмінити або замінити податком з продажу та податком з обігу, непрямими податками, які супроводжуються кумулятивним ефектом. Зниження ставки обкладення ПДВ дещо зменшить податковий тиск на споживання, але не приведе до зменшення цін на товари та послуги. Український ринок у таких випадках надто інертний і прикладом цьому є зменшення акцизних ставок .

У країнах ЄС рекомендовано ставку ПДВ не нижче 14 20% щодо головних груп товарів. Найвищі ставки ПДВ у Данії та Швеції 25%, найнижчі в Люксембурзі 15%, у ФРН та Іспанії 16%. У Японії, яка не входить до ЄС, 3%, а в США взагалі не ввели цей податок. Хоча ПДВ відноситься до універсальних акцизів, кількість ставок у різних країнах різна: в Росії три, Італії п'ять, у більшості країн, як і в Україні, дві ставки.

При розрахунку суми ПДВ, що сплачується до бюджету, застосовується сальдовий метод (різниця між податковим зобов'язанням та податковим кредитом) найбільш поширений у світовій практиці. На жаль при визначенні бази оподаткування до доданої вартості входять інші непрямі податки: акцизний збір, мито. Таким чином, при розрахунку ПДВ податок нараховується на податок, що порушує принцип оподаткування. Іншим суттєвим недоліком, є застосування пільгової нульової ставки суб'єктами господарювання, які експортують товари. Це створює можливість фірмам-посередникам, не сплачуючи ПДВ, отримувати бюджетне відшкодування. Немає змін у правилах застосуванні нульової ставки і в проекті Податкового кодексу, що продовжує створювати цьому історично прогресивному податку імідж "найбільш кримінального в Україні".

Протягом 19972002 рр. частка акцизів у доходах зведеного бюджету України прогресивно збільшувалась із 5,5 % до 9,0 %. Водночас, у порівнянні з іншими країнами, надходження за даним податком є значно меншими, що опосередковано свідчить про наявність широкого "тіньового" сектора, слабкого митного контролю, а також є наслідком застосування низьких податкових ставок, насамперед на нафтопродукти. У більшості країн світу акцизи є досить вагомим джерелом податкових надходжень. Так, на кінець 90х рр. у країнах ЄС надходження від акцизного збору становили в середньому 3,5 % ВВП, Польщі 4,5 %, Угорщині 4,0 %, Латвії 3,8 %, тоді як в Україні цей показник знаходився у межах 1,3 % (1,9 % у 2002 р.).

Для реалізації стимулюючої функції податкової системи, її реформування, з огляду на викладене, має ґрунтуватись на засадах:

спрощення податкової системи шляхом розумного скорочення кількості податків та перенесення їх на більш прозору та зручну для платника податкову базу, скасування податків (зборів, обов’язкових платежів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їхнього стягнення;

звільнення від оподаткування прибутку, який інвестується в межах України;

обґрунтованого зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів оподаткування;

трансформації механізму "транзитного" ПДВ;

збереження економічно обґрунтованих пільг для стимулювання обмеженого кола пріоритетних галузей та видів діяльності.

З метою подолання значних диспропорцій, які вносить до бюджетно-податкових відносин наростання заборгованості з відшкодування ПДВ, можливо виділити декілька варіантів розв’язання проблеми:

проведення взаємозаліку зобов’язань із повернення ПДВ коштом податкових зобов’язань платника ПДВ;

проведення взаємозаліку зобов’язань із повернення ПДВ коштом податкових зобов’язань кредиторів платника ПДВ;

списання та реструктуризація боргу уряду з відшкодування ПДВ пропорційно до списання та реструктуризації боргу платників податків перед бюджетом.

Така методика, поряд з іншим, дозволяє уникнути залучення до подолання заборгованості додаткових грошових коштів, що блокується касовим методом виконання бюджету, а також може мати певний інфляційний ефект. Задля уникнення подальшого накопичення боргу з відшкодування ПДВ у майбутньому, необхідно, по-перше, запровадити окремий режим оподаткування для новостворених підприємств, оскільки найчастіше ухиляння від належної сплати ПДВ відбувається шляхом створення фіктивних фірм (найбільш радикальною у цьому плані виглядає позиція уряду, згідно з якою відшкодування можна відкласти в часі на 12 місяців); по-друге, необхідно розширити можливості ДПА щодо проведення документальних та камеральних перевірок (у тому числі здійснення інвентаризацій, надання прямого доступу до банківських рахунків за певних умов, а також застосування інших методів перевірок, зокрема непрямих) щодо претендентів на відшкодування; по-третє, слід відмовитись від використання векселів для відстрочення сплати зобов’язань з ПДВ, оскільки цей процес досить складно адмініструвати (крім того, ця практика, яку застосовують тільки в Україні, не узгоджується з Шостою директивою Європейського союзу).

Податок на додану вартість, попри неоднозначне до нього ставлення з боку як платників податків, так і тих, хто визначає податкову політику, — найбільш раціональний із усіх відомих на сьогодні. Тільки цей податок — якщо стягувати його не з "подій", як це робиться за нині чинними податковими законами, а нараховувати на ту частину вартості товару, що дійсно є доданою, — не лише забезпечить 100відсоткове виконання бюджету в частині податкових надходжень, а й дозволить контролювати динаміку ВВП.

ПДВ як додатковий податок на доходи в країнах Західної Європи вводився для стримування надвиробництва та обмеження споживання. У нас його, хоч як дивно, запровадили за абсолютно протилежних умов. Однак скасовувати ПДВ недоцільно..

Непрямі податки (ПДВ і акциз) сплачують усі громадяни. Прямі ж податки, тобто ті, що стягуються на стадії отримання доходів, вдається взяти, як відомо, далеко не з кожного. Всяке підприємство — субстанція, створена людьми, і може розглядатися тільки як генератор доходів, а не споживач їх задля власного задоволення. Виробниче споживання — це не споживання у певному (людському) сенсі, це інвестування самого процесу. Спожити — значить забрати назавжди, а інвестиції завжди повертаються до інвестора, причому з прибутком.

Крім того, якщо скасувати всілякі виробничі податки, у тому числі і на прибуток підприємств, замінивши їх податком на кінцеве споживання — ПДВ, то оподаткованими виявляться не тільки легальні, а й тіньові доходи.

Митне оподаткування не належить до податків, які мають ключове значення при формуванні дохідної частини бюджету, оскільки питома вага митного оподаткування протягом усього періоду, що аналізується, не перевищувала 6%. У цілому це позитивний результат, оскільки характерною особливістю податкових систем більшості країн, що розвиваються, є висока частка податків на зовнішню торгівлю (у середньому до 30% дохідної частини бюджету), насамперед імпортного мита. Однією з причин високої частки мита в державних доходах є простота збору такого податку.

Отримані дані свідчать про значну питому вагу ввізного мита у митному оподаткуванні — у середньому за досліджуваний період вона становить 80%. Це пояснюється пріоритетами зовнішньоекономічної політики держави, яка полягає у підтримці національного виробництва, тобто імпорт має оподатковуватися, тоді як експорт, навпаки, — по можливості звільнятися від оподаткування. Однак на сьогодні суттєвим є питання, який саме експорт повинен стимулюватися. Саме тому для підтримки національної економіки, i вітчизняного виробника зокрема, важливим є обмеження експорту сировини чи напівфабрикатів. Так, прийнято Закон України від 24.10.2002 р. № 216IV "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів", згідно з яким вивезення відходів та брухту чорних металів обкладатиметься за ставкою 30%. У результаті прийняття цього Закону виграють металургійні підприємства, оскільки зниження рівня конкуренції покупців на ринку металобрухту призведе до зниження закупівельних цін на металобрухт, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню рівня рентабельності металургійних комбінатів.

Акцизи є одним із видів непрямих податків і в сучасних податкових системах відіграють роль джерела наповнення бюджету та регулятора економічних відносин.

Податкові системи XIX століття ряду країн включали акциз як синонім до всієї системи непрямих податків, які були фіскальним джерелом наповнення бюджету.

Акцизний збір належить до категорії специфічних акцизів і стягується за ставками, диференційованими відносно кожної групи товарів. При введені акцизного збору у податкову систему незалежної України ним було замінено інший непрямий податок – податок з обороту. Акцизним збором, як і податком з обороту, оподатковуються високорентабельні предмети споживання, які не належать до предметів першої необхідності. Спільним для податку з обороту та акцизного збору є те, що, на відміну від податку на додану вартість, вони стягуються один раз у кінцевому технологічному ланцюжкові виготовлення.

Проведений в дипломній роботі аналіз впливу непрямих податків на фінансово-господарську діяльність торгового підприємства СП "КИПАРИС" показує мінімальний характер їх впливу, який реалізується тільки на ціновому рівні споживання. Одначе, СП "КИПАРИС", яке імпортує для продажу виноробну продукцію з країн Європи, підприємство-імпортер та платник акцизного збору несе в цьому випадку додаткові фінансові витрати за рахунок наступного механізму :

-  кредитуючи бюджет на попередню сплату акцизного збору за нереалізовану продукцію;

-  втрачаючи швидкість обороту запасів ввезеної виноробної продукції за рахунок підвищеного акцизного збору з імпорту;

Як видно з матеріалів дипломного проекту, на сьогоднішній день законодавство з непрямих податків надто розгалужене, складне та важке для сприймання. На один законодавчий акт приймається багато нормативних документів, що ускладнюють його сприйняття. Найчастіше такі нормативні документи не завжди враховують специфіку українських підприємств, які для отримання надприбутку вишукують різноманітні схеми ухилення від оподаткування. Наявність таких схем і є основною причиною появи та збільшення заборгованості з ПДВ та акцизного збору.

Одним із основних шляхів для подолання існуючих проблем в оподаткуванні є прийняття Податкового кодексу на базі паритету прямих та непрямих податків, враховуючого результати дійсного дослідження.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Про систему оподаткування в Україні" // від 25.06.1991

N 1251XII (із змінами станом на 5 червня 2003 року N 906IV)

2. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами // Закон України від 21.12.2000 № 2181ІІІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 27 листопада 2003 року N 1344IV )

3. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про державну податкову службу в Україні" // від 4 грудня 1990 року N 509XII(Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 10 січня 2002 року N 2922III )

4. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про Державний бюджет України на 2004 рік" // від 27 листопада 2003 року N 1344IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 червня 2004 року N 1801IV )

5. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про Державний бюджет України на 2003 рік" // від 26 грудня 2002 року N 380IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11 грудня 2003 року N 1397IV)

6. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про Державний бюджет України на 2002 рік" // від 20 грудня 2001 року N 2905III

7. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про податок на додану вартість " // від 3 квітня 1997 року N 168/97ВР ( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 червня 2004 року N 1801IV)

8. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" // від 15 вересня 1995 року N 329/95ВР (Із змінами і доповнення ми, внесеними Законами України станом на 24 жовтня 2002 року N 195IV)

9. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)"// 11 липня 1996 року N 313/96ВР (Із змінами станом на від 22 травня 2003 року N 849IV )

10. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої " // від 7 травня 1996 року N 178/96ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 червня 2004 року N 1801IV)

11. Закон України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" // від 22.12.98 р. № 332ХІV

12. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про Митний тариф України" // від 5 квітня 2001 року N 2371III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 7 березня 2002 року N 3114III)

13. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 21 червня 2001 року N 2542 III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 червня 2004 року N 1801IV)

14. МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 11 липня 2002 року N 92IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 лютого 2004 року N 1495IV, ОВУ, 2004 р., N 11, ст. 649)

15. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ "Про акцизний збір" // від 26 грудня 1992 року N 1892 (із змінами станом на 13.12.2001 N 895III)

16. ІНСТРУКЦІЯ про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів //(у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 3.09.2001 N 342)

17. Інструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби // Наказ Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної податкової адміністрації України станом на 11 квітня 2003 року N 174)

18. Про затвердження форми податкової декларації по ПДВ та Порядку її заповнення і подання //Наказ Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 /Із змінами і доповненнями, внесеними наказому ДПА України від 30.09.2003 № 466

19.Про затвердження Порядку митного оформлення імпортних товарів(продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні // КМУ ПОСТАНОВА від 4.11.1997 N 1211 (Із змінами , внесеними станом на 13.12. 2001 року N 1671)

20. Про затвердження Тимчасового порядку нарахування та стягнення мита, податку на додану вартість, акцизного й митних зборів на товари, транспортні засоби та окремі номерні вузли до них, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України // ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ – НАКАЗ від 22 листопада 2001 року N 764

21. Перелік товарів зовнішньоекономічної діяльності товари, щодо яких законодавчими актами визначені заходи митно-тарифного регулювання // ЛИСТ Державної митної служби від 27.06.2001 р. N 3/143227ЕП( Із змінами і доповненнями, внесеними листами ДМС України від 31 липня 2001 року N 6/213783ЕП)

22. Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України // Наказ ДПА України від 19 березня 2001 року N 111(Із змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПАї України станом на 24.11.2003 року N 557)

23. Буряковский В.В., Кармазин В.Я., Каламбет С.В., Водолазская О.А. Налоги. Днепропетровск, "Пороги", 1998.

24. Ефимова М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум по общей теории статистики: Учебное пособие. – Москва: Финансы и статистика, 2000.

25. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч.посібник. К.: МАУП,2000

26. Мельник П. В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці / Держ. подат. адміністрація України; Акад. ДПС України. — Ірпінь: Акад. ДПС України,2001.—355 с.

27. Михасюк І., Залога З., Мельник А., Крупка М. Державне регулювання економіки, Київ, "ЕльгаН", 2000.

28. Мокану Корнелія ("Hunton&Williams") Законодавство ЄС про податок на додану вартість // Видавнича редакція "Юстініан" 2002 –2004, www.ustinian.com.ua

29. Основы таможенного дела : Учеб. для слушателей тамож. акад. и студентов вузов, осуществляющих подготовку специалистов по тамож. делу / Гос. тамож. ком. РФ; Рос. тамож. акад. / Под ред. В. Г. Драганова. — М.: Экономика, 1998. — 688 с.

30. ПЕРША ДИРЕКТИВА РАДИ ЄС "Щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту" // від 11 квітня 1967 року (67/227/ЄЕС)

31. Податковий кодекс України (основні положення доопрацьованого проекту) //"Вісник податкової служби України", серпень 2000 р., № 30, с. 31.

32. Подання Президента України до Верховної Ради – 2003 "Про внутрішнє та зовнішнє положення України в 2002 році"(статистичні таблиці) // інформаційна система "ЛІГАЗАКОН"

33. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика : Підручник для студентів економічних спеціальностей ВНЗ – Київ : "Таксон", 1996 – 238 с.

34. Римма Грачова Як нам облаштувати податкову систему // газета "Дзеркало Тижня", 19 січня 2004

35. Савченко Л. А., Цимбалюк А. В., Капіца В. А. та ін. Фінансово-правовий механізм формування дохідної частини бюджетів: Курс лекцій / Держ. подат. адміністрація України; Акад. ДПС України. — Ірпінь: Акад. ДПС України, 2002. — 356 с.

36. ТРЕТЯ ДИРЕКТИВА РАДИ ЄС "Щодо гармонізації законодавств держав-членів стосовно податків з обороту – запровадження податку на додану вартість в державахчленах"// від 9 грудня 1969 року (69/463/ЄEC)

37. Фінанси підприємств. Підручник/ За ред. А.М. Поддєрьогіна. – К.:КНЕУ,2000

ДОДАТКИ

Додаток А

Таблиця А.1 Приклад податкової декларації по розрахунку ПДВ СП з ІІ "КИПАРИС" за липень 2004 року

* за бажанням платника податку

До декларацiї додаються:

Додатки, що мiстять iнформацiю щодо уточнених показникiв поданої ранiше декларацiї, у якiй платником самостiйно виявленi помилки (зазначити номери рядкiв декларацiї) Наведена інформація є вiрною

Додаток Б

Таблиця Б.1 – Приклад розрахунку акцизного збору СП з ІІ "КИПАРИС"

РОЗРАХУHОК акцизного збоpу

Додаток В

Таблиця В.1 Внутрішні ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої :

Таблиця В.2 Тимчасові (до вступу України у Світову організацію торгівлі) ставки акцизного збору на алкогольні напої, що імпортуються в Україну:

Додаток Г

Таблиця Г.1 Ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі імпортні товари (продукцію):

Таблиця Г.2 Cтавки акцизного збору на тютюнові вироби

Таблиця Г.3 Cтавки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби

ДОДАТОК Д

Таблиця Д.1 – Статистичний аналіз динаміки статей балансу СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" у 2001 – 2002 роках

Продовження табл.Д.1 Статистичний аналіз динаміки статей балансу СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" у 2001 – 2002 роках

Таблиця Д.2 – Поквартальна динаміка статей звіту(Форма 2) про фінансові результати СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" у 2001 –2002 роках Таблиця Д.3 – Поквартальна динаміка вертикальної структури статей звіту(Форма 2) про фінансові результати СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" у 2001 –2002 роках (відносно сум чистого валового доходу від реалізації)

Таблиця Д.4 – Показники майнового стану та ділової активності

Таблиця Д.5 – Показники рентабельності та фінансової стійкості

Таблиця Д.6 – Показники ліквідності

Таблиця Д.7 – Агрегований баланс для розрахунку забезпечення запасів

Таблиця Д.8 – Розрахунок показників стійкості по забезпеченню запасів

Таблиця Д.9 – Динаміка характеристик балансу СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" (2002) та балансу з СП "КИПАРИСТ"(2003)  

Продовження табл. Д.9

 Таблиця Д.10 – Динаміка характеристик фінансових результатів СП ЗАТ з ІІ "КИПАРИС" (2002) та зведених фінансових   результатів + СП "КИПАРИСТ"(2003)

Таблиця Д.11 – Вертикальний структурний розріз динаміки показників фінансових результатів СП "КИПАРИС" у 2002 –  2003 роках(процентна структура відносно чистого валового доходу)