Шпаргалка: Теоретичні основи вивчення сутності грошей
1.Походження грошей. Роль держави у творенні грошей.
2.Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал.
3.Еволюція форм грошей. Причини та значення демонетизації золота.
4.Поняття неповноцінних грошей та характеристика їх ризновидів – паперових і кредитних грошей. Роль держави в творенні кредитних грошей.
5.Різновиди сучасних кредитних грошей. Характеристика банкноти, “класична” і сучасна банкнота. Депозитні та квазігроші.
6.Вартість грошей. Чинники, що обумовлюють вартість неповноцінних грошей. Форми прояву вартості грошей.
7.Функція грошей як міри вартості.
8.Функція грошей як засобу обігу.
9.Функція грошей як засобу платежу.
10.Функція грошей як засобу нагромадження вартості.
11.Функція світових грошей.
12.Якісні властивості грошей.
13.Роль грошей у розвитку економіки: кількісний та якісний аспекти.
14.Еволюція ролі грошей в економіці України.
15.Класична кількісна теорія грошей, її сутність, характеристика основних постулатів.
16.Вклад М.І.Туган-Барановського у розвиток монетаристської теорії.
17.Вклад Дж.М.Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.
18.Сучасний монетаризм. Вклад М.Фрідмана у монетаристську теорію.
19.Синтез кейнсіанських та неокласичних позицій у сучасній кількісній теорії грошей.
20.Сутність та економічна основа грошового обороту.
21.Модель грошового обороту. Характеристика окремих потоків грошового обороту та їх взаємозв’язку.
22.Порядок балансування грошових потоків в окремих суб’єктів та в грошовому обороті в цілому.
23.Структура грошового обороту за формою платіжних засобів та за економічним змістом.
24.Грошова маса: сутність, склад та фактори зміни обсягу і структури.
25.Характеристика базових грошей та грошових агрегатів.
26.Швидкість обігу грошей, її сутність, порядок визначення, фактори впливу та роль в макроекономічній стабілізації.
27.Закон грошового обігу.
28.Механізм зміни маси грошей в обороті. Роль комерційних банків у цьому механізмі.
29.Грошово-кредитний мультиплікатор.
30.Сутність, особливості функціонування та інструменти грошового ринку.
31.Інституційна модель грошового ринку.
32.Структура грошового ринку за окремими критеріями. Характеристика та взаємозв’язок окремих сегментів ринку.
33.Попит на гроші: сутність, цілі та мотиви попиту на гроші. Чинники, що впливають на попит на гроші. Крива попиту на гроші.
34.Пропозиція грошей, її сутність, особливості формування та чинники зміни. Крива пропозиції грошей.
35.Графічна модель грошового ринку. Рівновага попиту і пропозиції та процент.
36.Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку.
37.Сутність, призначення та основні елементи грошової системи.
38.Характеристика основних видів грошових систем та їх еволюція.
39.Створення та розвиток грошової системи України.
40.Державне регулювання грошового обороту як складова економічної політики, його задачі, методи та наслідки.
41.Грошово-кредитна та фіскально-бюджетна політика в системі державного регулювання грошового обороту. Дискусії щодо переваг та недоліків кожної з них.
42.Суть, цілі та інструменти грошово-кредитної політики.
43.Проблеми монетизації бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту в Україні.
44.Сутність, закономірності розвитку та види інфляції. Способи вимірювання інфляції.
45.Причини інфляції. Монетариський та кейсіанський підхід щодо визначення причин інфляції.
46.Економічні та соціальні наслідки інфляції.
47.Особливості інфляції в Україні.
48.Державне регулювання інфляції: основні напрямки та інструменти.
49.Сутність, цілі та види грошових реформ.
50.Особливості проведення грошової реформи в Україні.
51.Поняття валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти, її суть, види значення та передумови.
52.Валютний ринок: суть та структура, чинники, що визначають кон’юнктуру валютного ринку.
53.Функції та операції валютного ринку.
54.Валютний курс: сутність, роль та фактори, що визначають його динаміку та рівень.
55.Економічні основи, режими та методи регулювання валютних курсів. Режим валютного курсу в Україні.
56.Поняття та призначення валютних систем. Елементи національної валютної системи. Розвиток валютної системи в Україні.
57.Валютна політика та валютне регулювання, їх особливості в Україні.
58.Платіжний баланс: сутність, структура та роль в механізмі валютного регулювання.
59.Золотовалютні резерви: сутність, призначення та роль в механізмі валютного регулювання.
60.Поняття, розвиток та основні елементи світової та міжнародної валютних систем.
61.Загальні передумови та економічні причини, що визначають необхідність кредиту.
62.Сутність кредиту, його структура, еволюція та зв’язок з іншими економічними категоріями.
63.Стадії та закономірності руху кредиту на мікро- і макрорівнях. Принципи кредитування.
64.Форми, види та функції кредиту.
65.Характеристика банківського кредиту.
66.Характеристика міжгосподарського кредиту, його переваги та недоліки, особливості розвитку в Україні.
67.Характеристика споживчого кредиту. Особливості, суб’єкти його розвитку в Україні.
68.Характеристика державного кредиту. Особливості його розвитку в Україні.
69.Характеристика міжнародного кредиту. Особливості його розвитку в Україні.
70.Економічні межі кредиту. Кредитні відносини в умовах інфляції.
71.Сутність позичкового проценту, його функції та чинники, що впливають на рівень проценту.
72.Роль кредиту в розвитку економіки.
73.Розвиток кредитних відносин в Україні в перехідний період до ринкових відносин.
74.Сутність, призначення та види фінансового посередництва.
75.Поняття банку, місце банків на грошовому ринку.
76.Функції та роль банків.
77.Сутність, принципи побудови та функції банківської системи.
78.Особливості розвитку та побудови банківської системи в Україні.
79.Небанківські фінансово-кредитні установи, їх види, та особливості функціонування в Україні.
80.Центральні банки: сутність, призначення, правовий статус, організаційна структура.
81.Характеристика функій центрального банку
82.Діяльність центрального банку як банку банків.
83.Походження та розвиток центральних банків. Створення Європейської системи центральних банків.
84.Становлення та основні напрями діяльності Національного банку України.
85.Поняття, призначення та класифікація комерційних банків.
86.Особливості становлення та розвитку комерційних банків в Україні.
87.Основи організації та діяльності комерційних банків в Україні.
88.Пасивні операції комерційних банків.
89.Активні операції комерційних банків.
90.Банківські послуги.
91.Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення.
Тема 1. Суть та функції грошей
1.Знайдіть правильну відповідь на питання: чому виникли гроші?
а)завдяки домовленості людей для спрощення процесів обміну продуктами праці;
б) їх створила держава для фінансового забезпечення реалізації своїх загальносуспільних функцій;
в) завдяки стихійному виділенню з всієї маси товарів, що обмінювалися на ринку, одного, який став виконувати специфічну роль засобу обміну;
г) тому що безпосередній обмін товарів (бартер) технічно надто складний, дорогий і не зручний.
2.Що таке банкнота? Які види банкнот Ви знаєте?
Банкнота є простим векселем емісійного банку або банкнота емітується ЦБ і є простим зобов’язанням ЦБ. Існує розмінна банкнота та нерозмінна. Характерні ознаки розмінної банкноти: випускається банколм замість комерційного векселя; обов’язково обмінюється на золото за першою вимогою; подвійне забезпечення: золоте (золотий запас банку ) і товарне (комерційними векселями, що перебувають у портфелі банку). Головна ознака і перевага розмінної банкноти - навіть на покриття витрат держави вона випускається не безпосередньо і безповортно, а через кредитування під боргові зобов’язання казначейства.
3. Яке з наведених визначень найбільш повно і точно виражає сутність грошей:
а) гроші – це законний платіжний засіб;
б) гроші – це абстрактне мірило вартості;
в) гроші – це абсолютно ліквідний актив;
г) гроші – це загальний еквівалент;
д) гроші- це все те, що використовується як гроші;
е) гроші – це речова форма суспільних відносин.
4. Чим гроші як капітал відрізняються від грошей як грошей?
Гроші як гроші використовуються для реалізації споживчої вартості, їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні. Гроші витрачаються на особисте споживання, так як забезпечують купівлю товарів та послуг. Вартість формується безпосередньо в обігу, де гроші обмінюються на реальні блага, а вартість набуває форми купівельної спроможності. Гроші як капітал використовується для забезпечення зростання наявної вартості. Для цього виготовлену вартість потрібнол реалізувати, нагромадити та використати так, щоб її не тільки зберегти, а й збільшити. Функціонуючи як капітал, гроші продовжують виконувати свої традиційні функції: міри вартості і засобу обігу, які разом констатують явище грошей. Тому відмінність між грошима як грошима і грошима як капіталу досить умовні і визначаються економічними суб’єктами.
5. Чим повноцінні гроші відрізняються від неповноцінних? Чи мають неповноцінні гроші вартість?
Повноцінні гроші мають внутрішню реальну вартість адекватну вартості товару, який виконує функції грошей, чи вартості матеріалу з якого гроші були виготовлені. Неповноцінні гроші набувають вартості в обігу. Вона може відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені. Це знаки вартості, вони мають споживчу вартість і не мають субстанціональної вартості.
6. Чим споживча вартість грошей відрізняється від споживчої вартості звичайних товарів?
Гроші мають не конкретну, а загальну споживчу вартість, тобто здатні задовольняти будь-яку потребу людини. Споживча вартість певного товару здатна задовольнити лише якусь одну потребу, задля якої було створено цей товар.
7. Знайдіть правильну відповідь на питання, що таке кредитні гроші:
а) гроші, що емітуються центральним банком для кредитування потреб державного бюджету;
б) будь-які неповноцінні гроші, які мають стабільну вартість, що базується на довірі до емітента;
в) гроші, що емітуються банками для кредитування реального сектору економіки;
г) будь-які гроші, що мають стабільну вартість.
8. Які дві функції грошей історично зформувалися першими:
а) міра вартості і світові гроші;
б) засіб обігу і засіб платежу;
в) засіб нагромадження і засіб обігу;
г) міра вартості і засіб обігу.
9. Укажіть, який з наведених нижче фінансових інструментів є законним засобом платежу в Україні:
а) депозитні гроші;
б) банківські білети центрального банку;
в) облігації внутрішньої державної позики;
г) чеки;
д) платіжні картки;
е) векселі;
ж) монета.
10. Назвіть сучасні форми кредитних грошей, які зустрічаються у світовій практиці, і вкажіть, яка з них користується найбільшою довірою і яка – найменшою. Депозитні, Квазігроші - векселі, чеки, довгострокові депозити.
11. Які з наведених чинників відіграли вирішальну роль у демонетизації золота:
а) прагнення урядів сконцентрувати все золото у своїх стратегічних запасах;
б) інтенсивне використання золота у виробництві (електронна техніка, озброєння, медтехніка, виробництво прикрас тощо);
в) велика дорожнеча обігу грошей;
г) недостатні запаси золота в природі;
д) непіддатливість золотомонетного обігу до регулюючого впливу держави;
е) бажання держав перебрати на себе емісію нерозмінних грошових знаків для покриття своїх фінансових потреб.
12. В яких двох функціях гроші найбільш потерпають від інфляції:
а) як міра вартості;
б) як засіб платежу;
в) як засіб обігу;
г) як засіб нагромадження.
13. Що є спільного між депозитними і електронними грішми:
а) відсутність внутрішньої субстанціональної вартості;
б) здійснюють оборот тільки внутрі банківської системи;
в) здійснюють оборот тільки поза банківською системою;
г) не мають спільних рис.
14. Назвіть шість якісних властивостей грошей.
1) економічність - мінімальні витрати на виготовлення грошей і забезпечення ними потреб обороту;
2)довгостроковість використання;
3)однорідність - екземпляри грошей є взаємозамінними;
4)подільність - легкодільні на будь-які частини;
5)портативність - легко носити, зручно користуватись;
6)стабільність вартості - полягає в постійності рівня їх купівельної спроможності.
15. Укажіть, яку функцію виконують гроші у таких випадках:
а) при купівлі автомобіля в магазині за готівку(засіб обігу);
б) при визначенні тарифів на електроенергію;(міра вартості)
в) при розміщенні грошей на строковому банківському депозиті (засіб нагромадження);
г) при купівлі телевізора з відстрочкою платежу (міра вартості);
д) при сплаті податку з прибутку( засіб платежу).
16. Визначіть, що таке паперові гроші:
а) грошові знаки, що виготовлені з паперу
б) будь-які гроші, номінальна вартість яких не співпадає з реальною вартістю того матеріалу, з якого вони виготовлені;
в) грошові знаки, що випущені в оборот урядом в порядку покриття доходом від їх емісії бюджетного дефіциту.
17. За яких умов банкноти центрального банку (кредитні гроші) можуть перетворитися в паперові гроші:
а) якщо центральний банк виготовляє їх з особливого, а зі звичайного паперу;
б) якщо ЦБ випускає в оборот недостатню кількість банкнот;
в) якщо емісія банкнот використовується переважно для покриття бюджетного дефіциту;
г) якщо надані комерційними банками кредити в широких масштабах своєчасно не повертаються позичальниками.
18. Визначіть послідовність історичної еволюції форм грошей, поставивши біля кожної з них відповідні номери від першого до останнього:3 куски звичайного металу,1 сіль, 4золоті монети, 5срібні монети, 2перлові намиста, 6розмінні банкноти, 8банківські депозити, 9“електронні гроші”, 7нерозмінні банкноти.
19. В чому полягає роль держави у творенні грошей:
а) держава створює гроші як економічне явище на законодавчій основі;
б) держава не створює грошей, а тільки надає їм певної форми;
в) держава тільки надає грошам зручної для користувачів форми і певних якісних властивостей відповідно до вимог ринку;
г) держава тільки регулює обіг грошей і їх вартість.
20. З якою якісною властивістю грошей пов’язано витіснення з обороту гіршими грошима кращих (“Закон Грешема”):
а) стабільність вартості;
б) економічність;
в) однорідність.
21. Яку з своїх функцій гроші виконують ідеально? Міра вартості
22. В чому проявляється масштаб цін при повноцінних грошах і при неповноціних?
Маштаб цін при неповноцінних грошах між вартістю товару, яку потрібно виміряти і грошовою ціною як результатом такого вимірювання немає золота. Відпала потреба у ваговій кількості золота, що прийнято за грошову одиницю і слугує маштабом цін. Усі держави перестали фіксувати золотий вміст грошових одиниць. Створюється враження, що грошова одиниця безпосередньо вимірює вартість товару і що функція міри вартості зводиться до технічного обчислення, до забезпечення практики ціноутворення рахунковою одиницею. В умовах обігу справжних грошей ціна формується внаслідок подвійного їх функціонування - як втілення загальної праці для вираження вартості конкретних товарів і як маштаб цін для визначення самої валової кількості грошового металу. Маштаб цін як валова кількість благородного металу, прийнятого за грошову одиницю, є складовою функції міри вартості, доповнює її призначення виражати вартість товарів. Його неможна не протиставляти мірі вартості, вважаючи їх двома різними функціями, ні ототожнювати з ними міру вартості, зводячи тільки до рахункових грошей.
23. В чому проявляється відмінність між функціями грошей як засобу обігу і як засобу платежу?
Засіб обігу - гроші є посередником в обміні товарів та послуг і забезпечує їх обіг. Товари виходять з обігу, а гроші залишаються (використовуються у будь-якій формі). Засіб платежу - гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами екон. відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.
24. Більшість держав світу накопичує золоті запаси. Чи пов’язане таке накопичення золота з функціонуванням грошей? Якщо так, то з якою саме функцією?
Золоті запаси продаються центр-ми банками та казначействами на ринках за одну з національних валют, що користується довірою на світовому ринку і розраховується нею по боргах. Функція - світові гроші.
25. Які чинники дали можливість неповноцінним грошам окремих країн виконувати функцію світових грошей замість золотої монети?
По-перше, сформувався широкий світовий ринок з системою взаємозв’язків і взаємозалежностей між його суб’єктами, із широким розвитком між ними кредитних відносин і банківського обслуговування. У даних умовах світові гроші функціонують миттєво і відпала потреба у використанні повноцінних грошей. По-друге, економічний потенціал окремих країн досягнув великих розмірів, що дало можливість забезпечити деяким розвинутим державам довіру до їх національних грошей. По-третє, держави співробітничають з метою спільного регулювання економічного простору, а як наслідок - поява довіри до долара, євро, екю, СДР.
Тема 2. Кількісна теорія грошей та сучасний монетаризм
1. Як впливає зміна кількості грошей в обігу на вартість грошей і рівень товарних цін:
1)ріст кількості грошей веде до:
а) збільшення вартості грошей;
б) росту цін;
в) зменшення вартості грошей;
г) зниження цін;
2)зменшення кількості грошей спричиняє:
а) зменшення вартості грошей;
б) зниження цін;
в) росту цін;
г) збільшення вартості грошей.
2. На яких постулатах базується класична кількісна теорія?
1) МV -маса наявних грошей в обороті протягом певного періоду на кількість;
2)РQ - рівень цін на кількість виробленого і реалізованого товару;
3.Які причинно-наслідкові зв’язки притаманні рівнянню обміну І.Фішера:
1)рівень цін на товари змінюється обернено пропорційно масі грошей в обігу;
2)рівень цін на товари змінюється прямо пропорційно швидкості грошей в обігу;
3)рівень цін на товари змінюється прямо пропорційно масі грошей в обігу;
4)рівень цін на товари змінюється прямо пропорційно обсягу проданих товарів;
5)рівень цін на товари змінюється обернено пропорційно швидкості грошей в обігу;
6)рівень цін на товари змінюється обернено пропорційно обсягу проданих товарів.
4. Виділити основні відмінності кон’юнктурної теорії грошей М.Туган-Барановського від класичної кількісної теорії:
а) заперечує вплив кількості грошей на рівень цін;.
б) заперечує прямопропорційну залежність цін від кількості грошей;
в) не визнає впливу на ціни швидкості обігу гролшей;
г) визнає вплив на ціни всіх трьох чинників: маси грошей, швидкості їх обігу, обсягу реалізованих товарів і послуг;
д) визнає попит на гроші як важливий чинник зміни швидкості обігу грошей.
5.Запишіть формулу коефіцієнта Маршала і визначте що він характеризує.
"Кембріджзьке рівняння" - Md = КРУ, де Md - попит на гроші (касові залишки), К - коеф., що виражає частину річного доходу, яку суб’єкти зберігають у ліквідній формі (коеф. Маршала), Р - середній рівень цін, У - обсяг виробництва у натуральній вазі
6.Які мотиви нагромадження грошей в економічних суб’єктів сформулювали представники "кебріджської школи"
Два мотиви попиту на шроші: 1)трансакційний мотив (щоб щось купити, для поточного споживання, це поточні каси. Залежить від доходу); 2)застережливий мотив.Цей компонент грошового попиту пропорційний номінальним доходам (провсяк випадок, який виходить за межі нормального функціонування).
7.Які мотиви нагромадження грошей в економічних суб’єктів зформулювали представники “кембріджської школи”? =пит№6
8.Через який конкретний “передатний” механізм здійснюється вплив грошей на економіку у твердженнях:
1)Кейнсіанців:
а) процентна ставка;
б) дивіденди;
в) валютний курс;
г) фіскальна політика;
д) інвестиції;
е) банк;
ж) державні облігації.
2)Монетаристів:
а) ціна товару;
б) касові залишки;
в) пропозиція грошей;
г) емісія грошей;
д) кредити;
е) бюджетні ресурси;
ж) сукупний попит на товари.
9. Який вклад зробив Кейнс у розвиток кількісної теорії грошей?
1)обгрунтував роль грошей у ринковій економіці;
2)змістив центр аналізу ролі ціни з довготривалого періоду на короткй період з тим, щоб “прив’язати” гроші до економічного циклу;
3)вплив грошей на реальну економіку на короткострокових інтервалах здійснюється по постулатах кількісної теорії;
4)вплив грошей на реальну економіку здійснюється перш за все через процент;
5)доповнив мотиви кембріджської версії формування касових залишків “спекулятивним” мотивом;
6)встановив зв’язок грошової маси з нормою процента;
7)обгрунтував зв’язок між процентом та інвестиціями;
8)відкрив новий механізм зв’язку між грошима і виробництвом;
9)відмовився від класичних постулатів кількісної теорії, у Кейнса зникло “М” , яке прямо можна змінювати.
10. Визначіть, які з названих положень відносяться до монетаристської теорії М.Фрідмана:
1)на перше місце у регулюванні ринкової економіки виходить бюджет;
2) на перше місце у регулюванні ринкової економіки виходить центральний банк і банківська система;
3)механізм управління масою грошей (М) зводиться переважно до підтримання її стабільності: “М” повинно змінюватися, але ці зміні повинні бути обгрунтованими, щоб середній рівень цін непомітно змінювався протягом тривалого часу;
4)маса грошей в обігу повинна зростати:
а) швидше від зростання ВВП;
б) відповідно до росту ВВП;
г) відставати від росту ВВП;
5)відставання “М” від росту ВВП компенсується:
а) зростанням швидкості обігу грошей;
б) зменшенням швидкості обігу грошей;
в)зростанням цін;
г) зниженням цін.
11. Визначте, у чому проявляється зближення позицій монетаристів та кейнсіанців у сучасній кількісній теорії грошей. 1)Гроші відіграють важливу роль в економіці; 2)кейнсіанці погодилися з монетаристами в тому, що причиною інфляції є надмірна грошова маса, а основним шляхом подолання інфляції є жорстке регулювання грошової маси; 3)для кейнсіанців % ставки були важливим фактором розвитку економіки і монетаристи в своїх рекомендаціях почали використовувати %-ну політику.
12. Визначити характерні особливості грошової політики в Україні в умовах переходу до ринкової економіки:
1)використовуються кейнсіанські постулати в управлінні “М”;
2)проводиться монетаристська, по М.Фрідмену, антиінфляційна політика;
3)Національний банк України в одні періоди керувався кейнсіанськими “рецептами”, а в інші монетаристськими;
4)Уряд та НБУ в своїй монетарній політиці орієнтуються виключно на фіскально-бюджетний механізм;
5)Уряд та НБУ в своїй монетарній політиці орієнтується виключно на грошово-кредитний механізм.
6)Державний бюджет не відділено від грошово-кредитного механізму НБУ.
13. Розставте вказані версії кількісної теорії в порядку історичної еволюції монетаризму:
1)номіналістична теорія грошей; –
2)кейнсіанско-неокласичний синтез;5
3)класична кількісна теорія грошей; 1
4)неокласична (монетаризм);2
5)неокейнсіанський напрямок;4
6)кейнсіанська версія.3
Тема 3. Грошовий оборот і грошові потоки
1. Строкові вклади і депозити входять до складу таких грошових агрегатів:
а) М0 ;
б) М1 ;
в) М2 ;
г) не входять до складу вказаних грошових агрегатів.
2. Норма обов’язкового резервування для банків вводиться з метою:
а) обмеження грошової маси;
б) щоб запобігти вилученню вкладів;
в) підвищення прибутковості банків;
г) підвищення ліквідності банків;
д) покриття дефіциту державного бюджету.
3. В банк внесено готівкою на депозит 10000 грн. Норма обов’язкового резервування – 25%. Цей депозит може збільшити масу грошей в обороті за рахунок мультиплікатора на:
а) невизначену величину;
б) 7500 грн.;
в) 10000 грн.;
г) 30000 грн.;
д) 40000 грн.
4. Грошова маса за агрегатом М3 збільшується кожний раз, коли комерційні банки:
а) збільшують свої вклади в центральному банку;
б) збільшують обсяги позичок своїм клієнтам-юридичним особам;
в) збільшують свої зобов’язання по поточним рахункам шляхом залучення готівкових грошей на вклади населення;
г) вилучають частину вкладів у центральному банку.
5. Якщо норма обов’язкового резервування для банків дорівнює 100%, то величина грошового мультиплікатора дорівнює:
а) 0;
б) 1;
в) 10;
г) 100.
6. До складових грошової бази відносяться:
а) обов’язкові банківські резерви;
б) готівка в касах банків;
в) резерви на коррахунках комерційних банків у центральному банку;
г) готівкові гроші, що знаходяться в обігу поза банками;
д) всі наведені відповіді вірні.
7. Які зі слідуючих процесів пов’язані причинно-наслідковими зв’язками?
а) зростання дефіциту державного бюджету і збільшення обсягу грошової маси;
б) скорочення подоходного податку і зменшення обсягу грошової маси;
в) зростання трансфертних платежів і скорочення обсягу грошової маси;
г) зростання податків на корпорації і збільшення обсягу грошової маси.
8. Якщо трансакційні гроші (гроші для угод) здійснюють у середньому 5 обертів за рік, то кількість грошей, необхідних для обслуговування обміну:
а) в 5 разів більше номінального ВНП;
б) складає 20% номінального ВНП;
в) дорівнює відношенню: 5/ВНПном ;
г) неможливо визначити.
9. Банківська система створює гроші, видаючи кредити. У результаті грошова маса:
а) збільшується на величину, меншу від загальної суми депозитів;
б) збільшується на величину, що дорівнює загальній сумі депозитів;
в) збільшується на величину більшу від загальної суми депозитів;
г) не збільшується і не зменшується.
10. Визначити, з яких секторів складається грошовий оборот:
а) грошового обігу та фіскально-бюджетного обороту;
б) грошового обігу, фіскально-кредитного обороту, кредитного обороту;
в) грошового обігу та фінансово - кредитного обороту.
11. Якщо фактична маса грошей в обороті (Кф ) перевищує необхідну для обороту (Кн ), то які явища матимуть місце:
а) нестача купівельної спроможності;
б) грошовий попит відповідає товарній пропозиції;
в) надлишок купівельної спроможності.
12. Як визначається рівень монетизації економіки:
а) як відношення грошової маси на кінець року до валового внутрішнього продукту за відповідний рік;
б) як відношення валового внутрішнього продукту за рік до грошової маси на кінець року;
в) як відношення середньомісячної грошової маси до валового національного продукту за рік.
13. Які гроші належать до неповноцінних:
а) готівкові гроші;
б) золоті монети;
в) депозитні гроші;
г) електронні гроші.
14. Визначити засоби платежу, які обслуговують нині грошовий оборот в Україні:
а) банкноти;
б) акредитиви;
в) розмінні монети;
г) депозитні гроші;
д) казначейські білети;
є) платіжні доручення.
15. Залучені ресурси комерційного банку становлять 20,0 млн. грн., норма обов’язкового резерву – 15%. На коррахунку в НБУ станом на 1 червня банк має 3,5 млн.грн. і в касах готівкою – 0,5 млн. грн. Виходячи з цих даних визначіть станом на 1 червня:
а) загальний обсяг резерву банку; 3,5+0,5 =4млн.грн.
б) обсяг обов’язкового резерву; 200,15=3млн.грн.
в) обсяг вільного резрву. 4-3=1млн.грн.
16. Визначити, які гроші перебувають в обороті в Україні у сучасних умовах:
а) повноцінні гроші;
б) неповноцінні гроші;
в) обидва види.
17. Якщо станом на 1 червня маса готівки поза банками складає 2,1 млрд.грн., готівка в касах банків – 0,5 млрд.грн. поточних вкладів – 4,0 млрд.грн., ощадних вкладів – 2,9 млрд.грн., строкових вкладів – 3,5 млрд.грн., то чому будуть дорівнювати:
а) агрегат Мо; 2,1 млрд.грн.
б) агрегат М1;4+2,1+2,9=9 млрд.грн.
в) агрегат М3.9+3,5=12,5 млрд.грн.
18. Грошова база включає в себе:
а) металеві й паперові готівкові гроші та поточні вклади;
б) металеві й паперові готівкові гроші та строкові вклади;
в) готівка поза банками, готівка в касах банків та всі банківські депозити;
г) вся готівка (поза банками і в касах банків) та кошти на коррахунках комерційних банків в НБУ.
19. Які грошові потоки відносяться до потоків “втрат”:
а) оплата імпорту;
б) заощадження сімейних господарств;
в) чисті податки;
г) державні позики;
д) відплив грошового капіталу на світовий ринок.
20. Визначити, які грошові потоки відносяться до потоків “ін’єкцій”:
а) оплата експорту;
б) державні позики;
в) інвестиції;
г) державні закупки.
21. Визначіть, як співвідносяться між собою грошовий оборот і грошовий обіг:
а) грошовий обіг це частина грошового обороту, що обслуговується гротівковими грошами;
б) грошовий обіг це частина грошового обороту, що обслуговує реалізацію матеріальних цінностей та послуг (продуктів та ресурсів);
в) це два різних явища, які не співвідносяться між собою;
г) це два тотожних між собою явища.
22. Яке з начедених визначень грошового обороту найбільш повно розкриває його економічний зміст:
а) це сукупність всіх платежів, які здійснюються в народному господарстві за певний період;
б) це безперервний рух грошей в процесі суспільного відтворення;
в) це процеси формування і витрачання грошових доходів окремими економічними суб’єктами.
23. Як визначається коефіцієнт Маршала:
а) як відношення готівки поза банками до загальної маси грошей;
б) як відношення маси депозитних грошей до обсягу грошового обороту;
в) як відношення загальної маси грошей до обсягу ВНП.
Тема 4. Грошовий ринок
1. Що є об’єктом купівлі-продажу на грошовому ринку:
а) гроші як гроші;
б) гроші як капітал;
в) гроші як гроші і як капітал;
г) кредит.
2. Як співвідносяться між собою ринок грошей і грошовий ринок:
а) грошовий ринок є сладовою частиною ринку грошей;
б) ринок грошей є складовою частиною грошового ринку;
в) ці два ринки функціонують відокремлено і паралельно;
г) це дві назви одного і того ж ринку – фінансового.
3. Які з вказаних нижче ринків відносяться до ринку грошей, а які – до ринку капіталів:
а) ринок короткострокових цінних паперів; (РК)
б) ринок довгострокових цінних паперів;(РК)
в) валютний ринок;(РГ)
г) ринок середньо- та довгострокових банківських крдитів;(РК)
д) ринок короткострокових фінансових активів;(РГ)
є) ринок короткострокових банківських кредитів.(РГ)
4. Які фактори впливають на попит на гроші?
а) зміна обсягів номінального ВНП, зміна депозитного відсотку та доходності цінних паперів;
б) зміна розмірів поточної каси, номінального ВНП та цін на товари та послуги;
в) зміна цін, рівноважної ставки відсотка, поточної каси.
5. Поточна каса – це:
а) залишки готівкових грошей в касах підприємств та організацій;
б) залишки готівкових грошей в касах підприємств, організацій та на руках в населення;
в) гроші, які потрібні економічним суб’єктам для здійснення поточних платежів;
г) залишок готівкових грошей та поточних депозитів;
д) запас грошей, сформований під впливом трансакційного мотиву.
6. Пропозиція грошей на макрорівні дорівнює:
а) агрегату М2 ;
б) агрегату М1 ;
в) загальній масі грошей в обороті;
г) грошовій базі.
7. В результаті дії грошово-кредитного мультиплікатора:
а) збільшуються депозити в банківських установах;
б) збільшується загальна маса грошей в обороті;
в) збільшується агрегат М0 ;
г) збільшується грошова база.
8. В поповненні маси грошей в обороті беруть участь:
а) Національний банк;
б) НБУ, комерційні банки, Міністерство фінансів;
в) комерційні банки, небанківські фінансово-кредитні установи;
г) НБУ, комерційні банки;
д) державне казначейство, комерційні банки.
9. Що таке рівноважна ставка процента:
а) ставка процента, яка складається на ринку при масі грошей в обороті на рівні агрегату М2 ;
б) ставка процента, яка складається на ринку, коли маса грошей в обороті дорівнює сумі коштів, яку хочуть мати в своєму розпорядженні економічні суб’єкти;
в) ставка процента, яка складається на ринку за умови, що пропозиція грошей співпадає з попитом на гроші.
10. Як впливає підвищення рівня процентної ставки на загальну масу грошей в обігу:
а) маса грошей збільшиться;
б) маса грошей зменшиться;
в) маса грошей не зміниться.
11. Грошова база – це:
а) готівка, яка знаходиться в сейфах НБУ та комерційних банків;
б) готівка поза банківською системою, в касах банків, та резерви комерційного банку на коррахунках в НБУ;
в) М0 , готівка в касах банків, обов’язкові резерви комерційних банків на рахунках в НБУ;
г) готівка в обігу та депозити до запитання.
12. Величина грошово-кредитного мультиплікатора визначається:
а) обернено пропорційно грошовій базі;
б) обернено пропорційно нормі обов’язкового резервування;
в) як відношення загальної маси грошей в обороті (агрегат М3) до обсягу грошової бази;
г) як відношення грошей, які надійшли в банківську систему ззовні (додатковий резерв), до норми обов’язкового резервування.
13.При збільшенні норми обов’язкового резервування пропозиція грошей:
а) збільшується;
б) зменшується;
в) не змінюється.
14. Облікова ставка процента – це:
а) це процентна ставка встановлена по облігаціям;
б) це процентна ставка, по якій НБУ надає кредити комерційним банкам;
в) це процентна ставка встановлена по цінним паперам.
15. Канали прямого фінансування на грошовому ринку – це:
а) переміщення коштів від банківських установ до споживачів;
б) переміщення коштів від їх власників до споживачів через фінансових посередників;
в) переміщення коштів безпосередньо від їх власників до споживачів.
16. Канали опосередкованого фінансування на грошовому ринку – це:
а) переміщення коштів від їх власників до споживачів в обмін на акції;
б) переміщення коштів від їх власників до споживачів через фінансових посередників;
в) переміщення коштів від їх власників до споживачів через банківські установи.
17. Рівновага на грошовому ринку наступає, коли:
а) всі відсоткові ставки рівновеликі;
б) облікова ставка і облігаційний процент рівновеликі;
в) попит дорівнює пропозиції;
г) економічні суб’єкти хочуть мати в своєму розпорядженні стільки грошей, скільки пропонується на грошовому ринку.
18. Які фактори впливають на обсяг поточної каси:
а) зміна облікової ставки НБУ;
б) зміна депозитного процента та доходності цінних паперів;
в) зміна номінального обсягу валового національного продукту;
г) зміна цін на товари та послуги.
19. Грошовий ринок – це:
а) ринок, де продаються і купуються гроші ;
б) ринок, де продаються і купуються цінні папери;
в) ринок, де продаються і купуються будь-які фінансові інструменти;
г) фінансовий ринок.
20. Ціна грошей на грошовому ринку – це:
а) плата, яку сплачує позичальник за користування грошима;
б) кількість товарів, які можна придбати за одну грошову одиницю;
в) процент;
г) різниця між ставками позичкового і депозитного процента.
Тема 5 Грошові системи
1. Грошова система – це:
1)сукупність платежів у національній та іноземній валютах;
2)сукупність грошових потоків між юридичними і фізичними особами;
3)форма організації грошового обігу, яка закріплена законодавством;
4)те ж саме, що й грошовий оборот;
5)грошові відносини між економічними суб’єктами ;
6)сукупність кредитних та фінансових установ у державі;
7)центральний банк і комерційні банки.
2 . Які елементи включає грошова система у державі?
1)назва грошової одиниці;
2)види податків;
3)фінансові установи, які діють в країні;
4)масштаб цін;
5)валютний курс;
6)види страхування, які передбачені законодавством країни;
7)облікова ставка процента;
8)законні платіжні засоби;
9)організація платіжного обороту;
10)норма обов’язкового резервування коштів;
11)операції з цінними паперами на відкритому ринку;
12)органи, що регулюють грошовий обіг;
13)види кредитів;
14)процентні ставки комерційних банків.
3.Визначити законні платіжні засоби у грошовій системі держави:
1)казначейські векселі;
2)комерційні векселі;
3)казначейські білети;
4)банківські білети;
5)державні облігації;
6)акції корпорацій;
7)платіжні доручення;
8)монета;
9)чеки;
10) акредитив.
4.Визначити інструменти грошово-кредитної політики НБУ:
1)облікова відсоткова ставка;
2)податкова ставка;
3)відсоткові ставки комерційних банків;
4)норма обов’язкового резервування депозитів комерційних банків;
5)дозвіл чи заборона центральним банком окремих видів кредитів КБ клієнтам;
6)операції на відкритому ринку;
7)страхування кредитів;
8)диверсифікація кредитів;
9)лімітування центральним банком кредитних операцій КБ;
10) рефінансування центральним банком комерційних банків.
5.Визначити органи, що регулюють грошовий оборот:
1)центральний банк;
2)міністерство фінансів;
3)ломбарди;
4)комерційні банки;
5)страхові компанії;
6)органи місцевої влади;
7)міністерство економіки;
8)торгівельні заклади;
9)видовищні заклади;
10)податкові органи;
11)митниця.
6.Назвіть основні типи грошових систем, які відомі з економічної історії, в послідовності їх історичного розвитку.
7.Що таке грошово-кредитна політика?
1)регулювання економічної діяльності у сферах фінансів та банківської справи;
2) регулювання і контроль банківської діяльності з боку держави;
3)система заходів у грошово-кредитній сфері, спрямованих на забезпечення стабільності національної грошової одиниці;
4)сукупність економічних, правових та організаційних заходів, здійснюваних центральним банком у галузі валютних відносин;
5)система регулювання валютного курсу;
6)регулювання грошово-кредитних відносин між державами;
7)регулювання облікових відсоткових ставок центральним банком.
8.Визначити стратегічні цілі грошово-кредитної політики Національного банку України:
1)забезпечення коштами малого та середнього бізнесу;
2)підпорядкування корпоративних інтерсів окремих банків суспільним інтересам всієї банківської системи;
3)зростання виробництва в країні;
4)розвиток машинобудування;
5)забезпечення зростання інвестицій у виробничу сферу;
6)підвищення зайнятості населення;
7)розвиток освіти та науки у державі;
8)подолання інфляції;
9)стабілізація цін;
10)ріст народонаселення в країні.
9. Визначте проміжні цілі грошово-кредитної політики Національного банку України:
1)стабілізація процентних ставок по кредитах комерційних банків;
2)прискорення платіжного обороту;
3)накопичення товарних запасів у країні;
4)зниження рівня цін і тарифів;
5)стабілізація рівня цін і тарифів;
6)пожвавлення ринкової кон’юнктури;
7)розвиток кредитної кооперації;
8)стримування ринкової кон’юнктури;
9)розвиток мережі установ комерційних банків;
10. Визначте тактичні цілі грошово-кредитної політики Національного банку України:
1)зростання грошової маси у населення;
2)зростання грошової маси у юридичних осіб;
3)прискорення росту грошової маси в обороті;
4)прискорення росту коштів на кореспондентських рахунках комерційних банків;
5)стимулювання росту коштів на кореспондентських рахунках комерційних банків;
6)стримування (обмеження) росту грошової маси в обороті;
7)зростання процентів за кредит;
8)зниження процентів за кредит;
9)стабілізація цін та тарифів;
10)ріст грошових доходів малого та середнього бізнесу.
11. Як впливає зниження облікової ставки центрального банку на грошову масу:
1)прискорює зростання грошової маси у фізичних осіб;
2)стримує зростання грошової маси в обороті;
3)прискорює зростання грошової маси в юридичних осіб;
4)обмежує вкладення коштів у цінні папери;
5)стимулює зростання грошової маси в обороті;
6)грошова маса в обороті залишається незмінною;
7)стимулює зростання банківського кредитування економіки.
12. Сеньйораж – це:
1)процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб;
2)різниця між ринковою ціною акції та її номіналом;
3)прибутковість банківської операції;
4)дохід, що його одержує чекодавець;
5)дохід, що його одержує емітент платіжних засобів (грошей);
6)дохід від транспортування грошей інкасаторами;
7)витрати на утримання каси банку;
8)доходи від касових операцій банку;
9)прибуток монетного двору;
10)процентний доход банку по трастових операціях.
13. Інфляція – це:
1)перевищення витрат бюджету над доходами;
2)ріст цін на товари та послуги;
3)економія бюджетних коштів порівняно з затвердженими витратами;
4)знецінення золотих та срібних монет;
5)знецінення паперових грошей;
6)зниження ринкової ціни облігації;
7)зниження відсоткових ставок за кредит.
14. Назвіть 4 чинники, які спричинили гіперінфляцію в Україні в 1992-1994рр.
1)Укр-на дістала у спадок від СРСР високозатратну, неефективну, високомонополізовану економіку; 2)"Інфляційний навіс" у вигляді вкладів населення в банках, який обвалився через дефіцит товарів (ВВП);3)Укр-на не розробила чіткої програми трансформації економіки; 4)Надто ліберальна монетарна політика уряду та ЦБУ.
15. Поясніть, чому при гіперінфляції рівень монетизації економіки знижується.
При гіперінфляції рівень монетизації економіки = М(за М3)/ВВП. Відбувається демонетизація економіки, широкого розмаху набуває бартер, знижується ліквідність економічних суб’єктів та банків.
16. Які наслідки мала гіперінфляція в Україні в 1992-1994рр.:
1)прискорення розвитку виробництва;
2)зростання зайнятості;
3)скорочення виробництва ВВП;
4)збільшення бюджетного дефіциту;
5)зростання рівня життя населення;
6)зниження реальних доходів населення;
7)скорочення бартеризації економіки.
17. Грошова реформа –це:
1)часткова перебудова грошової системи держави;
2)повна перебудова грошової системи держави;
3)емісія державою нових грошових знаків;
4)оголошення державою знецінених паперових грошей недійсними;
5)викуп знецінених грошових знаків державою;
6)нагромадження золотовалютих і матеріальних резервів;
7)припинення зростання грошової маси в обігу;
8)оздоровлення державних фінансів;
9)збалансування грошового ринку;
10)раціоналізація структури виробництва у державі.
18.Визначте, до якого типу грошових реформ відносяться слідуючі реформи:
1)грошова реформа С.Ю.Вітте у 1895-1897рр. у Росії;паралельна, структурна, повна
2)грошова реформа в Україні з 2 вересня 1996р.;повна, неконфіскаційна, деномінаційна
3)грошова реформа в СРСР у 1922-1924рр.;повна, має ознаки всіх типів реформ
4)грошова реформа в СРСР у 1947р.;часткового типу, конфіскаційна
5)грошова деномінація в СРСР з 1.01.1961р.;часткова, деномінаційна
6)емісія 100-рубльових “Павловок” у січні 1991р. в СРСР.формальна, часткова
19. Деномінація грошових знаків – це:
1)зниження цін;
2)ріст тарифів;
3)зростання заробітної платні;
4)обмін старих грошових знаків на нові у певній пропорції з одночасною переоцінкою у цій пропорції всіх цін, тарифів, балансових оцінок і грошових вкладів;
5)переоцінка балансової вартості основних фондів;
6)переоцінка товарних запасів;
7)зниження чи зростання дивідендів;
8)падіння облікової процентної ставки;
9)зміна (ріст, зниження) норми обов’язкового резервування коштів комерційного банку.
20. Назвіть дві основні задачі, які ставили Уряд та НБУ при проведенні грошової реформи в 1996р. – створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності укр. Держави; – забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатнього для стимулювання економічного та соц-го розвитку країни, формування нового механізму підтримання сталості грошей та регулювання грошового обороту, адекватного умовам ринкової економіки.
21. Дайте визначення, що таке інфляційні очікування і як вони впливають на динаміку цін:
1)підвищують;
2)знижують;
3)підтримують на стабільному рівні.
22. Назвати методи стабілізації валюти у випадках:
1)обмін в СРСР у 1922-23рр. 1 руб. новими знаками на 1 млн.руб. старими; нуліфікація
2)обмін в Україні з 2 вересня 1996р. 1 гривні на 100000 купоно-карбованців;нуліфікація або деномінація
3)обмін у Німеччині в 1924р. 1 нової рейхсмарки на 1 трлн. старих марок;нуліфікаційна конфіскація
4)обмін у 1944р. у Греції 1 нової драхми на 50 млрд. старих драхм;нуліфікація
5)встановлення в СРСР з 1.01.1961р. золотого вмісту 1 руб. 0,987412 г щ.з. замість 0,222169 г щ.з. при обміні 1 нового рубля зразка 1961р. на 10 руб. зразка 1947р.; ревальвація
6)підвищення у 1973р. золотого вмісту і офіційного курсу марки ФРН у березні на 3%, а в червні – ще на 5,5%; ревальвація
7)зниження валютного курсу одного ЕВРО з 1,23 дол. на 1 січня 1999р. до 0,85 дол. на 1 жовтня 2000р. девальвація
23.Визначити, які задачі ставляться державою перед грошовою системою країни:
1)забезпечити економічну незалежність країни;
2)забезпечити бездефіцитність державного бюджету;
3)мінімізувати витрати обігу усієї маси грошей;
4)забезпечити кредитні ресурси комерційних банків;
5)не допускати знецінення грошової одиниці;
6)забезпечити своєчасне надходження коштів до державного бюджету;
7)забезпечення оперативності у розширенні чи скороченні грошової маси в обігу в залежності від потреб економіки;
8)забезпечити ліквідність та прибутковість комерційних банків;
9)забезпечити своєчасне погашення кредитів позичальниками;
10)забезпечення кредитування малого та середнього бізнесу.
24. Поясніть, що таке критична точка в інфляційному процесі.
Критична точка інфляційного процесу - дрібні купюри втрачають вартість і зовсім перестають існувати, а великих невистачає. Настає криза неплатежів.
Тема 6. Кредит у ринковій економіці
1. Необхідність в кредиті викликана:
а) наявністю товарно-грошових відносин в економіці;
б) роботою підприємств на засадах комерційного або господарського розрахунку;
в) наявністю товарно-грошових відносин, роботою підприємств на засадах комерційного та господарського розрахунку, наявністю коливань потреби у коштах та джерелах їх формування;
г) низькою ефективністю та збитковістю роботи окремих підприємств.
2. Кредит – це:
а) перерозподіл тимчасово вільних грошових коштів;
б) перерозподіл вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента;
в) задоволення потреб юридичних і фізичних осіб та держав у коштах;
г) економічні відносини, що виникають у зв’язку з перерозподілом вільних коштів на засадах овернення, платності і добровільності.
3. Назвіть, які функції виконує сучасний кредит (не менше 3-х):
а) розподільчу;
б) перерозподільчу;
в) емісійну;
г) контрольну;
д) контрольно-стимулюючу;
е) заміщення дійсних грошей кредитними операціями;
є) створює паередумови для ефективного регулювання грошового обороту;
ж) капіталізації вільних грошових доходів.
4. Чим відрізняється кредит від грошей:
а) нічим не відрізняються;
б) різний склад суб’єктів грошових і кредитних відносин;
в) рух грошей регулюється центральним банком, а рух кредиту – комерційними;
г) різний характер руху вартості;
д) різне суспільне призначення грошей і кредиту.
5. Визначте, які з наведених нижче назв кредиту характеризують його форму, а які – вид кредиту:
а) грошовий;Ф
б) державний;В
в) міжгосподарський;В
г) товарний;Ф
д) банківський;В
е) міжнародний;В
є) виробничий;В
ж) споживчий.В
6. Назвіть п’ять принципів кредитування.
1)Цільове призначення;2)Строковість передачі коштів кредитором позичальнику;3)Повернення позичених коштів кредиторові в повному обсязі;4)Забезпеченість позики;5)Платність користування позиченими коштами.
7. Назвіть п’ять етапів руху кредиту.
1)Формування вільної вартості;2)Розміщення вільної вартості в позичкі;3)Використання позиченої вартості на потреби позичальника;4)Вивільнення позиченої вартості з обороту позичальника;5)Повернення позиченої вартості кредитору і сплата %.
8. Визначіть, які з наведених нижче процесів є закономірностями руху кредиту:
а) зростання кредиту повинно постійно і істотно випереджати зростання ВВП;
б) темпи зростання кредиту повинні бути адекватними темпам зростання ВВП;
в) обсяги кредитних вкладень і позичених коштів на макрорівні завжди балансуються;
г) кредит спрямовує переміщення ресурсів з високорентабельних підприємств і галузей у низькорентабельні;
д) кредит сприяє переміщенню ресурсів з низькорентабельних у високорентабельні підприємства та галузі.
9. Укрупненими об`єктами банківського кредитування є:
а) лізинг, факторинг, овердрафт;
б) потреба в основному і оборотному капіталі та споживчі потреби;
в) сукупна потреба підприємств в оборотних коштах;
г) загальна сума збитків, яку зазнало підприємство (галузь) за певний час.
10. За укрупненими обєктами кредитування банкiвський кредит класифiкується на:
а) iпотечний, довгостроковий, середньостроковий i короткостроковий;
б) плановий, платiжний, розрахунковий, на тимчасовi потреби, вексельний;
в) в основний капiтал, в оборотний капiтал, на споживчi потреби;
г) плановий, платiжний, розрахунковий, на тимчасовi потреби, лiзинговий, факторинговий.
11. Мiжгосподарський кредит включає:
а) комерцiйний пiд вексель, лiзинговий, факторинговий, тим часову фiнансову допомогу, аванси покупців;
б) комерцiйний пiд вексель, товарний без оформлення векселем, дебiторсько-кредиторську заборгованiсть, лiзинговий, тимчасову фiнансову допомогу;
в) комерцiйний пiд вексель, товарний без оформлення векселем, натуральний, лiзинговий кредит, дебiторсько кредиторську заборгованiсть, тимчасову фiнансову допомогу.
12. Товарний кредит погашається:
а) товарами;
б) грошима;
в) товарами або грошима.
13. Назвіть функції, які виконує позичковий процент.
Позичковий процент виконує функцію розподілу прибутку та збереження позичкового капіталу.
14. Державний кредит – це:
а) коли держава виступає кредитором;
б) коли держава виступає позичальником;
в) коли держава виступає кредитором і позичальником;
г) коли одна держава надає кредит іншій державі.
15. Споживчий кредит надається:
а) на створення запасів споживчих товарів у торговельній мережі;
б) торговим організаціям на компенсацію їх витрат, пов’язаних з продажем товарів у розстрочку;
в) населенню на придбання нерухомості;
г) населенню на задоволення будь-яких його споживчих потреб.
16. Назвіть основні (не менше 3-х) чинники, які впливають на динаміку ставки позичкового процента.
Норма прибутку, міжнародні чинники, маштаб виробництва, темпи інфляції, співвідношення між внутрішнім і зовнішнім боргом.
17. Які економічні наслідки має тривале і швидке зростання норми позичкового проценту:
а) зниження ефективності виробництва;
б) зростання рентабельності підприємств-клієнтів банків;
в) зростання прибутковості банків;
г) погіршення ліквідності банків;
д) ніяких наслідків не матиме.
18. Потреби юридичних осіб в кредиті викликаються такими коливаннями потреби в оборотних коштах:
а) сезонними;
б) постійними;
в) сезонними та постійними.
19. Чому сільськогосподарські підприємства відчувають дуже велику потребу в кредитуванні:
а) тому, що працюють збитково чи з низькою рентабельністю;
б) тому, що не встигли накопичити власного капіталу;
в) тому, що мають надзвичайно великі коливання потреби в оборотному капіталі.
20. Назвіть основні ознаки кредитних відносин, які відрізняють їх від інших видів економічних відносин (не менше 4-х).
1)Суб’єкти КВ повинні бути еконоомічно самостійними; 2) КВ є добровільними і рівноправними; 3)КВ не змінюють власника переданик в борг цінностей;4)КВ є вартісним, нееквівалентним, зворотними і платними.; 5)На мікрорівні КВ є перервними, а на макро - безперервними.
21. Які з наведених чинників впливають на рівень проценту по банківських позичках:
а) термін співробітництва підприємства-позичальника з даним банком;
б) рівень рентабельності позичальника;
в) рівень рентабельності банку;
г) строк кредиту;
д) рівень кредитного ризику;
е) рівень попиту на позички на ринку.
22.Хто встановлює розмір процентної ставки за кредити комерційних банків:
а) центральний банк;
б) комерційні банки;
в) клієнти банка, які беруть позички;
г) Міністерство економіки;
д) Кабінет Міністрів України.
23. Маржа - це:
а) одна із банківських операцій при міжнародних розрахунках.
б) перевищення процентної ставки, яку стягує банк за кредит, над ставкою, яку він сплачує за залучені кошти;
в) вид кредиту, пов`язаний з операціями банку з цінними паперами.
24. Комерційний кредит надається:
а) одними підприємством іншому у товарній формі;
б) комерційним банком юридичним та фізичним особам;
в) банками на здійснення його кдієнтами комерційних (торговельних) операцій.
25. Назвіть переваги банківського кредиту перед комерційним.
Ширша сфера використання, передача вартості відбувається не між двома суб’єктами, а більшим числом, дає можливість вибирати постачальника товарів, не обмежується за напрямками кредитування, не обмежується вільними грошовими коштами, адже завдяки йому створюються додаткові гроші в обігу, під час спаду виробництва та економ. кризи попит на банківський кредит для сплати боргів зростає, надається не тільки на короткий строк.
26. Назвіть переваги комерційного кредиту перед банківським.
Більш простий у оформленні, швидше, дешевше, не потрібно шукати постачальника, кредитор і постачальник співпадають.
27. Надання Національним банком України кредитів комерційним банкам:
а) збільшує масу грошей в обігу;
б) не має відношення до обсягу грошової маси;
в) завжди викликає інфляційні процеси в країні.
28. Необхідність в кредиті викликають коливання:
а) потреби в коштах;
б) потреби в коштах і джерелах їх формування;
в) рентабельності підприємства;
г) суми прибутку, яку одержує підприємство.
29. З допомогою кредиту перерозподіляються:
а) вартість у всіх її формах;
б) тільки грошові кошти;
в) матеріальні цінності.
30. Базова (облікова) ставка процента в Україні визначається:
а) грошовим ринком;
б) комерційними банками;
в) валютними біржами;
г) центральним банком;
д) Міністерством фінансів.
31. На які підвиди класифікується банківський кредит в залежності від:
а) строків позички; короткостроковий ,середньостроковий, довгостроковий
б) методу кредитування; одноразові, перманентні, гарантійний
в) забезпеченості позички. Забезпечений, нещабезпечений.
Тема 7 Кредитні системи
1. Дайте визначення кредитної системи.
Кредитна система - сукупність установ, які реалізують кредитні відносини у конкретній державі.
2. Дайте визначення банківської системи.
Банківська система - це не сукупність окремих банків, а свідомо побудована на законодавчій основі їх єдність з чітким визначенням місця, субординації та взаємозв’язків окремих їх елементів та ланок.
3. За якими трьома критеріями фінансові посередники відносяться до банків?
1)прийняття грошових вкладів від клієнтів; 2)Надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів; 3)Здійснення розрахунків між клієнтами.
4. Назвіть 3 структурні елементи кредитної системи.
1)Кредитор; 2)позичальник; 3)позичена вартість.
5.Які ланки кредитної системи приймають участь у створенні грошей:
а) небанківські кредитні установи;
б) центральні банки;
в) комерційні банки.
6. Право монопольної емісії банкнот належить:
1)спеціалізованим банкам;
2)комерційним банкам;
3)страховим компаніям;
4)центральним банкам;
5)пенсійним фондам.
7. Як обсяг надлишкових резервів, що є у розпоряджені комерційних банків, впливає на їх здатність розширювати пропозицію грошей:
а) чим більше надлишкових резервів, тим меньше потенціал банківської системи;
б) чим більше надлишкових резервів тим більше потенціал банківської системи;
в) не існує взаємозв"язку.
8. В чому полягає головне завдання діяльності центрального банку:
а) забезпечення сталості національних грошей
б) обслуговування комерційних банків
в) обслуговування уряду;
г) контроль та регулювання стану грошового ринку.
9.Спеціалізованими банками є фінансові установи, які:
а) належать до парабанківської системи ;
б) діяльність яких зконцентрована на певних сферах економіки чи на певних видах операцій;
в) займаються прийомом депозитів;
г) контролюються спеціальними державними органами.
10. Яка з наведених ознак не є характерною для небанківських фінансово-кредитних установ:
а) прийом депозитів;
б) надання кредитів;
в) розрахунково-касове обслуговування;
г) обов"язкові резерви у центральному банку.
11.Якщо центральний банк проводить політику стимулювання виробництва, то він:
а) продає облігації державної позики комерційним банкам;
б) збільшує ліміти кредитування комерційних банків;
в) знижує облікову ставку;
г) підвищує норму обов’язкового резервування.
12. Якщо центральний банк прагне збільшити масу грошей в обігу, то в політиці відкритого ринку він буде:
а) надавати ломбардні позики;
б) купувати валюту; продавати валюту;
в) купувати облігації внутрішньої державної позики;
г) продавати облігації внутрішньої державної позики.
13. Як вплине на рівень зайнятості в короткий проміжок часу:
а) збільшення маси грошей; з>ся
б) зменшення маси грошей;з<ся
в) зменшення значення грошового мультиплікатору. з<ся
14. Як вплинуть на обсяги виробництва ВВП наступні заходи грошово-кредитної політики центрального банку:
а) зниження обсягів кредитування комерційних банків; з<ся
б) збільшення ресурсів, що залишаються в розпорядженні комерційних банків; з>ся
в) зниження ставки облікового проценту; з>ся
г) продаж цінних паперів комерційним банкам. з<ся
15. Які з нижченаведенних операцій комерційного банку відносяться до пасивних, а які до активних операцій:
а) емісія акцій;П
б) розміщення акумульованих вкладів;А
в) купівля векселів; А
г) отримання кредитів у центральному банку; П
д) відкриття поточного рахунку; П
е) надання споживного кредиту. А
16. Які кошти відносяться до залучених, а які до позичених:
а) строковий вклад компанії;З
б) кошти, отримані в іншому комерційному банку; П
в) кошти, отримані в наслідок емісії облігацій; З
г) кошти для поточного рахунку; З
д) кошти, позичені в центрального банку. П
17. Розмістіть вказані нижче банківські активи в порядку зниження їх ліквідності:
а) позички у виробничу сферу; 5
б) державні цінні папери 3
в) кошти в центральному банку 2
г) гроші в касі 1
д) корпоративні цінні папери 4
ж) будівлі, споруди. 6
18. Акумуляцією заощаджень своїх членів та взаємним кредитуванням займаються:
а) універсальні банки
б) страхові та пенсійні товариства
в) ощадні банки
г) кредитні спілки.
19. Банком вважається:
а) будь-який посередником на грошовому ринку;
б) фінансовим посередником на грошовому ринку, який здійснює кредитування клієнтів;
в) фінансовий посередник грошового ринку, який виконує комплекс базових операцій.
20. Які операції банків вважаються базовими:
а) формування статутного капіталу;
б) надання позичок клієнтам;
в) купівля цінних паперів;
г) прийом депозитів;
д) здійснення міжгосподарських розрахунків.
21. В процесі виконання функції фінансового агента держави центральний банк:
а) відповідає за зобов"язання держави по ОВДП;
б) здійснює касове обслуговуння бюджету;
в) надає кредити банкам;
г) обслуговує державний борг;
д) здійснює емісію банкнот.
22. Сутність кредитної системи може бути виражена як:
а) законодавчо закріплена сукупність елементів грошового обігу у їх єдності
б) сукупність кредитних відносин,форм, методів кредитування
в) сукупність кредитних відносин,. форм методів кредитування і кредитних установ
г) інституційна форма організації грошово-кредитних відносин.
23. Емісійним банком вважається банк, якому належить монопольне право емісії:
а) грошей
б) банкнот
в) банківських грошей.
24. Які з нижче наведених цілей відносяться до тактичних цілей:
а) збільшення маси грошей в обігу
б) зниження ставки облікового проценту
в) стабілізація цін
г) зниження рівня валютного курсу -інструмент такт.цілі.
д) стримування кон"юнктури.
25. Визначте структурну ієрархію між цілями грошово-кредитної політики від ключової до оперативної:
а) проміжні цілі; 2
б) стратегічні цілі 1
в) тактичні цілі. 3
26. Грошово-кредитна політика - це:
а) сукупність заходів центробанку, спрямованих на регулювання попиту на гроші;
б) сукупність заходів уряду, спрямованих на регулювання грошового ринку
в) сукупність заходів монетарної влади, спрямованих на регулювання пропозиції грошей.
27. Якщо Центральний банк купує іноземну валюту на валютному ринку, то він прагне:
а) збільшити масу грошей в обігу
б) зменшити масу грошей в обігу
в) посилити контроль за діяльністю комерційних банків
г) зменшити курс національної валюти.
28. Що спільного в діяльності небанківських фінансово-кредитних установ:
а) акумулювання довгострокових коштів
б) забезпечення посередництва в інвестиційному процесі
в) одержання прибутку;
г) взаємне кредитування
д) страхування своїх клієнтів від непередбачуваних подій та втрат.
29. Який небанківський інститут кредитної системи спеціалізується на кредитуванні продажу споживчих товарів:
а) трастова компанія
б) фінансова компанія
в) ломбард
г) кредитна спілка
30. Назвіть інститути, визначальною рисою яких є акумулювання і постачання довгострокових капіталів на фінансовому ринку:
а) комерційні банки
б) пенсійні банки
в) емісійні банки
г) фінансові компанії
д) страхові компанії
31. Інвестиційні фінансово-кредитні установи організують участь в інвестиційному процесі шляхом :
а) вкладання коштів в акції, облігації підприємств
б) розміщення мобілізованих коштів в довгострокові банківські депозити;
в) надання цільових довгострокових кредитів підприємствам;
г) надання короткострокових кредитів підприємствам .
32. Який статус центрального банку вважається найбільш доцільним у світовій практиці:
а) незалежність від органів виконавчої влади і залежність від парламенту;
б) повна незалежність від всіх гілок влади;
в) залежність від президента і незалежність від парламенту;
г) незалежність від органів виконавчої влади і підзвітність парламенту.
33. В чому полягають переваги фінансового посередництва перед прямими зв’язками між кредиторами і позичальниками на грошовому ринку (не менше 3-х)?
34. Назвіть головний критерій, який лежить в основі поділу фінансових посередників на банки і на небанківські фінансово-кредитні установи:
а) банки мають право приймати кошти на поточні рахунки, а небанківські установи – не мають;
б) банки мають право надавати клієнтам короткострокові позички, а небанківські установи – інвестувати кошти в цінні папери;
в) банки мають можливість збільшувати пропозицію грошей через грошово-кредитний мультиплікатор, а небанківські установи такої можливості не мають.
35. Які функції виконують банки в економіці:
а) кредиту;
б) розрахунково-касова;
в) трансформаційна;
г) емісійна.
36. Назвіть 4 види трансформаційних процесів на грошовому ринку, які забезпечуються завдяки трансформаційній функції банків.
37. Назвіть операції, які виконує центральний банк як банк банків.
38. Назвіть функції, які виконує банківська система:
а) емісійна;
б) інвестиційна;
в) депозитна;
г) трансформаційна;
д) стабілізація діяльності банків;
е) кредитна;
є) розрахунково-касова.
39. Назвіть основні (не менше 4-х) заходи, які реалізує банківська система в межах своєї стабілізаційної функції для стабілізації банківської діяльності.
40. Назвіть основні (не менше 4-х) риси побудови банківської системи, які визначають її самостійність серед інших економічних систем.
41. В чому полягає централізоване управління резервами комерційних банків в складі банківської системи:
а) в обмеженні максимальних обсягів резервів, які може мати банк у своєму розпорядженні;
б) у встановленні мінімального обсягу статутного фонду банку;
в) в зберіганні всіх резервів комерційних банків на їх коррахунках в центральному банку;
г) у встановленні нормативів (лімітів) обов’язкових резервів банків;
д) в державному гарантуванні банківських депозитів фізичних осіб.
42. До яких наслідків призведе систематична купівля центральним банком державних цінних паперів на первинному ринку:
а) до зміцнення державних фінансів;
б) до оздоровлення національних грошей;
в) до послаблення банківської системи і ролі банків у кредитуванні економіки;
г) до посилення інфляції.
Тема 8. Валютні відносини та валютні системи
1. Які з наведених цінностей є валютними цінностями:
1)вексель нерезидента, виписаний в німецьких марках, який є в розпорядженні українського підприємця;
2)чек, виписаний в гривнях, що є на руках у резидента;
3)банкноти США в розпорядженні резидента;
4)банкноти НБУ в касі українського підприємства;
5)банкноти НБУ в розпорядженні іноземного туриста, куплені в одному з обмінних пунктів Києва.
2. З якою функцією грошей пов’язане перетворення їх у валюту?
3. Назвіть основні види валют (не менше 5-ти). Дайте визначення резервної валюти.
4. Назвіть види конвертації валют. До якого з цих видів відноситься гривня України?
5. В чому полягають переваги вільно конвертованої валюти перед неконвертованою?
Конвертована валюта вільно обмінюється на валюту інших країн, за курсом, що формується у встановленому порядку і вільно перевозиться через кордон. Конвертованою валюиа стає завдяки значним зусиллям держави, спрямоване на досягнення товарно-грошової збалансованості, розвитку вільних торгів і валютних ринків, запровадження організаційно правових основ валютного регулювання.
6. Які грошові відносини в країні можна назвати валютними:
-будь-які грошові платежі в країні;
-відносини між продавцями і покупцями іноземної валюти;
-будь-які відносини, які реалізуються за участю валюти (національної та іноземної);
-валютні платежі імпортера іноземному експортеру за куплені товари чи послуги;
-податкові платежі українських підприємств до державного бюджету;
-позички, що надаються комерційними банками клієнтам в іноземній валюті.
7. Чим відрізняється валютний курс від паритета купівельної спроможності відповідних валют:
-нічим – це одне і те ж явище;
-купівельна спроможність валют кількісно вища від курса валют;
-валютний курс постійно коливається, а паритет залишається стабільним;
-паритет є економічною основою, навколо якої коливається валютний курс.
8. Назвіть основні види валютних курсів (не менше 3-х).
1)фіксований відлносно однієї валюти або кошика валют; 2)гнучкий валютний курс - керований плаваючий, незалежно (вільно) плаваючий курс, обмежено гнучкий
9. Під впливом яких чинників курс гривні до долара США може підвищуватися порявняно з паритетом купівельної спроможності валют?
Це сума товарів і послуг за їх цінами, які можна придбати за національну грошову одиницю.
10. Дайте визначення крос-курсу:
-курс конвертованої валюти до неконвертованої;
-курс, офіційно встановлений центральним банком;
-курс двох валют, встановлений за курсами цих валют до третьої валюти.
11. Дайте визначення валютного ринку. Назвіть основні види валютних ринків:
-за його інфраструктурою;()
-за масштабами і характером правового регулювання;(національний, міжнародний, світовий)
-за характером операцій.(ринок конверсійних операцій, ринок депозитно-кредитних операцій, біржовий, позабіржовий). Валютний ринок - це сектоор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар як валюта.
12. Назвіть основні групи суб’єктів валютного ринку.
Суб’єкти валютного ринку - будь-які економічні агенти (юрид., фіз. особи, резиденти та нериз-ти) та посередники, які зводять покупців і продавців. За характером виконання операцій і ступенем ризикку суб’єкти поділяються на:1) підприємці, які купують - продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності; 2)Інвестори, які вкладають свій капітал у валютні цінності з метою подальшого повернення коштів з процентами; 3)Спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від курсової різниці; 4)Хедери - здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливого валютного курсу; 5)Посередники.
13. Чим відрізняється ціна валюти на ринку депозитно-кредитних операцій від ціни на ринку конверсійних операцій:
-рівнем – на першому вона вища ніж на другому;
-характером встановлення: на першому ціну встановлює центральний банк, на другому – ринок;
-видом ціни: на першому ціною валюти є процент, на другому – валютний курс;
-нема відмінності – на обох ринках ціною валюти є валютний курс.
14. Назвіть основні функції валютного ринку (не менше 4-х).
Функції валютного ринку: 1)забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави; 2)Створення суб’єктам валюттних відносин передумов для здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння розвитку зовнішньої торгівлі; 3)Забезпечення прибутку учасникам валютних відносин; 4)Формування і управління попитом і пропозицією валюти і регулювання валютного курсу; 5)Страхування валютних ризиків.
15.Що є об’єктом купівлі-продажу на валютному ринку?
Об’єктом купівлі-продажу є валютні цінності, іноземні для резидентів, національні для нерезидентів, тобто об’єктом є національні і іноземні валютні цінності.
16. Зробіть класифікацію валютних операцій за такими ознаками:
-терміном здійснення платежу; касові, або операції з негайною поставкою; строкові
-за механізмом здійснення операції; операції спот, форвардні, ф’ючерсні, опціонні
-за цільовим призначенням операції; операції з метою одержання валюти, з метою страхування валютних ризиків, спекулятивні операції.
-за формою платежу; безготівкові, готівкові
-за масштабами операцій. Оптові, роздрібні.
17. Дайте визначення касових операцій. Які з касових операцій називаються операціями спот?
Касові операції полягають у купівлі валюти на умовах поставки її не пізніше 2-го робочого дня з дня укладання угоди за курсом узгодженим і момент її підписання. Операції спот - поставка валюти на 2-ий робочий день.
18. Дайте визначення строкових операцій. Які з названих дій банку є строковими валютними операціями:
Строкові валютні операції полягають у купівлі -продажу валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні.
-прийом валютного депозиту;
-купівля форвардного контракту:
-продаж акцій, виписаних в іноземній валюті;
-купівля ф’ючерного контракту;
-купівля на біржі безготівкової валюти з негайною оплатою;
-продаж опціону.
19. В чому полягає призначення арбітражної операції:
-в стабілізації курсу валюти;
-у вірівнюванні валютної позиції комерційного банку;
-в одержанні спекулятивного доходу від різниці в курсах валюти.
20.На які 3 групи розділяються чинники, які визначають стан кон’юнктури валютного ринку?
Курсоутворюючі, регулюючі, чинники кризового стану.
21. Для чого на практиці використовується валютний курс?
1)Для обміну однієї валюти на іншу для забезпечення міжнародних розрахунків;2)Порівняння цін світових і національних ринків; 3)Періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.
22. Як впливає дефіцит платіжного балансу на динаміку валютного курсу національної валюти:
-сприяє стабілізації курсу;
-сприяє зростанню курсу;
-сприяє зниженню курсу.
23. Чи впливає інфляція в країні на курс її ваолюти? Якщо “ні” – то чому.? Якщо “так”, то як, в якому напрямку впливає?
Інфляція впливає на валютний курс так: чим вищі темпи інфляції в країні, тим нижчій курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори.
24. Як називається зниження курсу національної валюти:
-ревальвація;
-девальвація;
-конвертація;
-деномінація.
25. Кому з економічних суб’єктів-резидентів вигідна девальвація національної валюти і чому?
Експортерам, бо це дозволяє купити їм на внутрішньому ринку товари за національну валюту і продати товари на зовнішньому ринку за іноземну валюту за цінами нижчими ніж середньо світові.
26. Кому з економічних суб’єктів-резидентів вигідна ревальвація національної валюти і чому?
Імпортерам, оскільки вони для своїх платежів за кордоном купуватимуть іноземни валюту за нижчими цінами.
27.Чи впливає ревальвація гривні на інфляцію в країні? Якщо “так”, то як впливає?
Так впливає (обернено)
28. Назвіть три типи плаваючих валютних курсів.
Керований плаваючий, незалежно (вільно) плаваючий, обмежено гнучкий.
29. Назвіть основні методи регулювання центральним банком валютного курсу.
1)Валютна інтервенція - ЦБ купує ін. валюту коли її пропозиція надмірна і курс низький, і продає, коли курс ін. валюти високий. 2)Дисконтна політика - підвищуючи дисконтну ставку у періоди погіршення платіжного балансу, ЦБ стимулює приплив капіталів з країн, де диск. Ставка нища. 3)Девальвація - зниження валюттного курсу з метою стимулювання експорту та зниження імпорту (валютний демпінг). 4)Ревальвація.
30. Якщо центральний банк хоче ревальвувати гривню методом валютної інтервенції, то які операції він повинен здійснити на валютному ринку:
-купляти іноземну валюту;
-продавати іноземну валюту.
31. Дайте визначення валютної системи та назвіть її основні елементи.
Валютна система - це організаційно правова форма реалізації валютних відносин в межах певного економічного простору (ці межі збігаються з валютними ринками). Валютна система складається з національної , міжнародної, світової валютної системи. Елементи нац. вал. системи: національна валюта, режим конвертованості національної валюти, режим курсу національної валюти, режим використання інозем. Валюти на внутрішньому ринку, режим золото-валютних резервів, режим валютних обмежень, режим внутрішнього валютного ринку і ринку золота, регламентація міжнародних розрахунків та кредитних відносин, національні органи валютного регулювання.
32. Назвіть основні напрямки валютного регулювання, що застосовувалися в Україні в перехідний період.
Обмеження у валютній політиці: обов’язковий продаж виручки у валюті, заборона надавати платниками- резидентами комерційного кредиту контрагентам - неризидентам, заборона спекулятивних валютних операцій, забороняється вивозити валютні кошти юридичних осіб без дозволу НБУ та фізичним особам понад встановлену норму, контроль за прямими інвестиціями направлений на їх збалансування, жорстка фіксація валютного курсу національної валюти.
33. Як можна стерилізувати надлишок грошей, що надійшов в оборот внаслідок валютної інтервенції:
-збільшити податки;
-розширити кредитування підприємств банками;
-обмежити бюджетне фінансування певних структур;
-збільшити продаж цінних паперів на вторинному ринку на відповідну суму.
34. Як впливає стан платіжного балансу на кон’юнктуру валютного ринку:
-валютні надходження збільшують попит на валюту;
-валютні надходження збільшують пропорцію валюти;
-валютні платежі зменшують попит на валюту;
-позитивне сальдо платіжного балансу збільшує пропозицію валюти;
-від’ємне сальдо збільшує попит на валюту;
-валютні платежі збільшують попит на валюту.
35. Назвіть основні призначення золотовалютних резервів країни:
-стимулююче;
-страхове;
-трансакційне;
-інвестиційне;
-інтервенційне.
36. Назвіть можливі способи зберігання золотовалютних резервів країни.
37. Чим принципово відрізняється сучасна (Ямайська) світова валютна система від попередньої (Бреттон-вудської):
-кількістю країн-членів;
-в Бреттон-вудській системі валютні відносини між країнами регулювали США, а в Ямайській регулює МВФ;
-перша базувалась на двох резервних валютах (долар США і фунт стерлінгів), а друга – на одній (долар США);
-перша базувалась на золотодевізному стандарті, коли банкноти США як резервна валюта обмінювались на золото, а друга на девізному стандарті, за якого долари США перестали обмінюватися на золото.
38. Що таке валютна позиція комерційного банку і навіщо центральний банк регулює її стан?
39. Які види валютних позицій банку Ви знаєте?
40. Що означає активний платіжний баланс?
Якщо надходження валютних коштів у країни перевищують платежі, то платіжний баланс буде активним, а його сальдо позитивним
1. Походження грошей. Роль держави у творенні грошей.
Починаючи з Арістотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей отримало назву раціоналістичної концепції. Проте засновники політекономії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці.Потреба в обміні виникла в епоху розкладу первіснообщинного ладу. До того люди жили замкнутими общинами, в межах яких спільно працювали і безпосередньо задовольняли потреби своїх членів. Усередині такої общини не було обміну і не було потреби в грошах. Коли община стала виробляти продуктів більше ніж їх потрібно було для прожитку, виникла потреба в міжобщинному обміні, що відкрило шлях до появи грошей. Вирішенням проблеми став пошук товарів, які були необхідні всім завжди. Ці товари почали виконувати роль посередника, роль загального еквіваленту. Вони почали називатися грошовим товаром або грошима. Існує державна теорія Г. Кнаппа, де визначається особлива роль держави у створенні грошей. Дана концепція мала домінуюче місце майже до кінця XVIII ст. В демократичних країнах панує еволюційна концепція. Функціонування грошей в любій економіці має юридично визначений характер, однак роль держави не конституюча, а регулююча. Держава не створює гроші як економічне явище, вона лише визначає і змінює зовнішні атрибути грошей та умови їх функціонування. Роль держави в тому, щоб грошима було б зручно користуватися. Щоб вони були надійними і стабільними.
2. Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал.
Гроші – особливий товар, що виконує роль загального еквіваленту. Г. – явище суспільне , вони є форма суспільних відносин, які виникають з приводу обміну продуктами праці, що грунтуються на принципі еквівалентності. Г. виконують специфічну суспільну функцію. Вони є посередником при обміні товарів. Г як Г – цільове призначення грошей забезпечити покупку. Г виступають як простий посередник при обміні товарів. Ці Г забезпечують реалізацію отриманого доходу (ЗП, стипендія). Г як капітал – Г, що здатні приносити доход самі по собі. Головна мета обігу Г як капіталу є не нова споживча вартість, а додана вартість Г використовується для отримання прибутку.
3. Еволюція форм грошей. Причини та значення демонетизації золота.
Еволюція форм Г відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні Г. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функцій грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, Ex: золоті і срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого виготовлені. Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. Початковою висхідною формою грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності – худоба, сіль, зерно тощо. На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей поступово прийшли предмети розкоші (перли, хутра інші дорогоцінні вироби). Слідуючим етапом був етап панування металевих грошей. Спочатку у вигляді брусків металу, а потім у вигляді монети. Але через деякий час виникла необхідність заміни повноцінних грошей (металевих) на неповноцінні (кредитні гроші). Цей процес називається демонетизацією золота. Цьому сприяло ряд чинників: золото і срібло має високу питому вартістьі одночасно є відносно м’яким металом, що призводить до значного зношування в процесі обігу; невеликі запаси золота не дозволяли забезпечувати потреби обігу в умовах зростання товарообумовлених операцій; золото – дорогий засіб обігу. Отже, на зміну повноцінним грошам прийшли кредитні гроші. Кредитні гроші – неповноцінні гроші, які виникли на основі розвитку кредитних відносин і емітуються відповідно до потреб обороту в грошах. К. Г. поділялися на паперові – це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов’язковими до приймання у всі види платежів.Паперові гроші бувають: розмінні банкноти яких зараз в обігу немає, казначейські білети – зобов’язання уряду, білонна монета або розмінна – виготовлена з металу, нерозмінні банкноти – банкноти ЦБ і основна форма існування паперових грошей сьогодні. Депозитні гроші : трансакційні чекові депозити, строкові вклади, електронні депозити. Квазі-гроші (майже гроші) – довгострокові вклади, векселі, чеки, інші фінансові інструменти.
4. Поняття неповноцінних грошей та характеристика їх ризновидів – паперових і кредитних грошей. Роль держави в творенні кредитних грошей.
Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого виготовлені. Основними формами є білонна монета, паперові гроші ( казначейські зобов’язання), банківські зобов( банкноти), депозитні вклади, квазі-гроші.Вони використовуються як гроші бо економічні контрагенти вірять, що їх можна використати для своїх майбутніх платежів. Кредитні гроші – неповноцінні гроші, які виникли на основі розвитку кредитних відносин і емітуються відповідно до потреб обороту в грошах. Основні форми кредитних грошей є паперові гроші, монета, депозитні гроші, електронні гроші. Залежно від статуса емітента виділяють казначейські та банківські гроші. Паперові – це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов’язковими до приймання у всі види платежів. Банківські гроші – неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки.
Їх випуск пов’язується з потребами обороту причому забезпечується їх вилучення і підтримується стабільна вартість. Депозитні гроші – різновид банківських грошей, які існують у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів в банках. Використовуються для платежів у безготівковій формі. Приводяться в рух за допомогою чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо. Електронні гроші – різновид депозитних грошей коли переказування грошових сум по рахунках у банках здійснюється автоматично з допомогою комп’ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків. Носієм електронних грошей є пластикова картка – іменний грошовий документ, що видається банкам власнику поточного рахунку і дає можливість йому оплатити через комп’ютерні мережі свої покупки і погасити борги переказом грошей без застосування готівки. Квазі-гроші – специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена і істотно відхиляється від стандартних форм. Формами є чек та вексель.
5. Різновиди сучасних кредитних грошей. Характеристика банкноти, “класична” і сучасна банкнота. Депозитні та квазігроші.
Кредитні гроші – неповноцінні гроші, які виникли на основі розвитку кредитних відносин і емітуються відповідно до потреб обороту в грошах. Основні форми кредитних грошей є паперові гроші, монета, депозитні гроші, електронні гроші. Залежно від статуса емітента виділяють казначейські та банківські гроші. Банкнота – пристий вексель емісійного банку. Характерними ознаками класичної банкноти: випуск її емісійним банком замість комерційних векселів, об.обмін на золото за першою вимогою власників,подвійне забезпечення:золоте-золотим запасом банку і товарне -комер.векселями, які перебували у портфелі банку.Подвійне забезпечення гарантувало їй надійність, сталу вартість,надійний обіг та високу еластичність обігу.Через забезпечення комерційними вкселями досягалося саморегулювання обігу банкнот. Так було до 1933 року, коли банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію сталості вартості - розмін на золото. До того ж в сучасних умовах зазнав деформації механізм автоматичного регул.емісії банкнот на основі вексельного забезпечення.Поряд з комерційними стали використовуватися казначейські векселі та облігацій держ. позик для забез. випуску банкнот.Головні її ознаки та переваги в тому , що на покриття витрат держави вона випускається через кредитування під боргові зобов.казначейства.Це значить ,що державаможе брати участь в емісійному механізмі на рівні з комерційними підприємствами, якщо зможе погасити свої борги емісійному банку.
Центральний банк через регулюваня портфелю цінних паперів може впливати на масу банкнот. Депозитні гроші – різновид банківських грошей, які існують у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів в банках. Використовуються для платежів у безготівковій формі. Приводяться в рух за допомогою чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо. Квазі-гроші – специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена і істотно відхиляється від стандартних форм. Формами є чек та вексель.
6. Вартість грошей. Чинники, що обумовлюють вартість неповноцінних грошей. Форми прояву вартості грошей.
Коли гроші були повноцінними, їх вартість визначалася вартісю матеріалу , з якого вони виготовлені.Їх купівельна сроможність могла відхилятися від реальної , але незначно..Зараз, коли функціонують неповноцінні знаки вартість їх є лише номінальною , анбутою в обороті. Внутр. реальної вартості сучасні гроші не мають.. Суч. гроші проявляють вартість у формі купівельної спромможності( або реальна вартість грошей-к-ть товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.)Вартість грошей як капіталу виявляється в формі цни на грошовому ринку-реалізується у вигляді вітсотку.Через те , що гроші - це богові зоб. певних суб.економіки вони приймаються в оплату реальних цінностей.(банкноти і монети- бор.зоб.ЦБ, за яким стоїть вся еколноміка країни.;деп.гроші - зоб ком. банків;векселі - зоб.підприємтсв.) На економічному потенціалі цих емітентів і формується довіра до сучасних грошей, крім того банкноти функціонують в обігі , бо мають статус закониих плат засобів. держава своїм декретом зоб. приймати на своїй територій як засіб платежу , проте вона не мможе продекларувати їх вартість. Вартість суч грошей формується під впливом ринкових сил стихійно.
7. Функція грошей як міри вартості.
Ця функція розглядає призначення грошей так: вони забезпечують вираження і вимірювання вартості і товарів , форму ціни.Ця функція реалізується в органічному поєднанні з масштабом цін, який має юридичний характер і залежить від волі держави і виражає не вартість , а ціну.
8. Функція грошей як засобу обігу.
Гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг.Гроші ідеальний засіб товарного обігі , щоб бути засобом обігу,гроші мають корисне застосування визнанням суб ринку, яке можливе за умови, що гроші будуть виконувати функцію збереження вартості. Суб ринку беруть гроші в обмін на товари чи послуги, бо переконані , що вони в будь-який момент зможуть обміняти їхз на еквівалентні матеріальні блага. Маса грошей в обігу = Сума цін на товари та послуги / швидкість обороту грошей.
9. Функція грошей як засобу платежу.
Полягає в обс. погашення різноманітних боргових зобов. між суб економічних відносин. Ця функція походить з товарообороту.( зумовлена продажем товарів у кредит і поагшенням його грошима) Ринок висуває вимогу сталості грошей , тобто погіршення кредитних відносин погіршує платежі у к-ному та якісному вигляді.Якщо за час користування кредитом гроші знеціняться , то кредитор не поверне позиченої ним вартості і зазнає збитків.Боржник матиме виграш. Тому потрібно коригувати процентну ставку відповідно до знецінення грошей.
10. Функція грошей як засобу нагромадження вартості.
Пов. з їхньою здатністю бути засобом збереження вартості, представ. абст. форми багатства. Стало можливим коли товаровиробник зміг частину виручки відкладати на майбутнє.. Спочатку була одна ціль - зберегти вартість, тобто втілити в брусках дорогого металу, щоб зберегти на випадок соціальних потрясінь..У такій формі абстрактне багатство називалося скарбом. З розвитком тов. виробництва і грошових відносин урізноманітнювалися цілі нагромадження скарбу. Замість ховати стало модно демонструвати- естетична форма багатства, втілена в прикрасах..створення резерву платіжних засобівнадало багатству відтворювального характеру і зорієнтівало на заб. зростання прибутку..Товаровиробники стали нагром. для розширення виробництва й одержання додаткового прибуткую.Зрозвитком змінювалися і форми від золота ,с рібла до паперових, депоз, електрон..Проте державні запаси золота офіційно включаються до золотовалютних резервів країни і слугують резервом світових грошей.
11.Функція світових грошей.
Світові гроші – це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнородному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Виділення функції світових грошей зумовлене особливостями руху вартості на світовому ринку, які визначаються поділом цього ринку державними кордонами. Завдяки цьому поділу виникає специфічний суб’єкт – держава. Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального купівельного засобу, засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Світові гроші функціонують і як міра вартості та рахункові одиниці, оскільки національні ціни жодної країни на можуть повністю задовольнити потреби світового ринку і на ньому формується своя система цін. В сучасних умовах на міжнародних ринках світові гроші, передусім як платіжний та закупівельний засоби, успішно виступають у національній валюті та без внутрішньої субстанціональної вартості.
12. Якісні властивості грошей.
Найбільш актуальними в сучасних умовах є такі властивості грошей: стабільність вартості, економічність, тривалість використання, однорідність, подільність, портативність. Базовою властивістю грошей є стабільність вартості , підтримання якої є одним з центральних економічних завдань. Важливою властивістю грошей є їх економічність , яка дає змогу суспільству мінімізувати витрати на виготовлення грошей і забезпечити ними потреби обороту. Важливим способом забезпечення економічної готівки є довгостроковість її використання , яку вважають властивістю грошей. Однорідність грошей є властивістю, яка вимагається від усіх форм грошей. Особливо гостро вирішувалось питання однорідності, коли носієм грошей виступали звичайні товари, оскільки кожний екземпляр таких грошей істотно відрізнявся від інших. Гроші повинні мати і таку властиваість, як подільність . Для здійснення платежів швтдко, без додаткових витрат, гроші повинні легко ділитися на будь – які частини. Останньою властовістю грошей є їх портативність. Вони мають бути такими, щоб їх легко було носити, зручно ними користуватися в повсякденному житті.
13. Роль грошей у розвитку економіки: кількісний та якісний аспекти.
Роль грошей – це результат функціонування та впливу грошей на різні сторони дії прозвиток суспільства. Коли мова йде про якісний аспект необхідно визначити вплив грошового середовища на матеріальні інтереси та виробничу активність субє’єктів: 1) розширює межі виробництва та праці; 2) здешевлюється процес обміну; 3) стимулює економічну поведінку суб’єктів; 4) наявність грошей сприяє розвитку ринку; 5) сприяє регулюванню економіки. Кількісний аспект – держава може активно впливати на розвиток економіки змінюючи кількість грошей в обігу. Зміна кількості грошей в обігу впливає на: 1) зміну динаміки цін; 2) зміну темпів економічого зростання; 3) зміну зайнятості; 4) соціальний стан.
14. Еволюція ролі грошей в економіці України.
У міру поглиблення ринкової трансформацїї економіки України помітно зростає роль грошей в її розвитку. Поступово українська гривня перетворилась на справді загальний еквівалент. Кожний, хто має гроші, може вільно купувати який потрібний товар на внутрішньому ринку. Запровадження часткової конвертованоті гривні істотно підвищило роль грошей у розвитку зовнішньо – економічних відносин, в інтеграції економіки України у світову економіку. Динаміка цін стала відчутно реагувати на регулюючі заходи НБУ в грошовій сфері. Проте ці позитивні зрушення в підвищенні ролі грошей поки що не дали відчутних результатів у розвитку суспільного виробництва яке близько 10 років перебуває у стані хронічної кризи.
Це зумовлено передусім уповільненістю, непослідовністю переведення економіки на ринкові засади, адміністративним втручанням держави в економічне життя, а також слабкістю самого грошового механізму, зокркма банківської системи, все ще високою інфляцією. Для покращення даної ситуації потрібно: 1) максимально перевести на ринкові засади всі сфери економічних відносин; 2) переорієнтація цілей економічної, в тому числі грошової, політики із забезпечення інтересів центру на інтереси безпосереднього виробника; 3) забезпечення вільної, гарантованої капіталізації грошових доходів всіх суб’єктів економічних відносин усіма методами, сумісними з нашими соціальними пріоритетами; 4) оздоровлення грошового обігу, забезпечення високої сталої вартості грошової одиниці.
15. Класична кількісна теорія грошей, її сутність, характеристика основних постулатів.
Суть кількісноі теорії грошей полягає в поясненні вартості грош. і рівня цін кількістю грош. в обігу (чим більше грош. в обігу, тим вище ціни, тим нижча вартість грош.). Формування кількісної теорії припало на XV1-XV111ст.. Класична теорія базується на 3-х постулатах:1) постулат причинності – маса грошей в обігу спричинює зміну товарних цін.2) постулат пропорційності – зміна цін відбувається пропорційно до зміни грош. маси.3) постулат однорідності. На відміну від своіх попередників ЮМ стверджував, що пропорційні зміни між грош масою і цінами досягаються не відразу, а з деякими терміновим лагом. Поширення кількісної тео- рії грош. було викликано об'єктивними причинами. Вона була реакцією на поширену в XV1-XV11ст. металістичної теорії грош..
Прихильники металістичної теорії ототожнювали гроші з дорогоцінними металами і вважали джерелом сусп. багатства збільшення запасів золота і срібла в країні. Згодом під час становлення кап-зму металістична теорія стала загальмовувати розви- ток вир-ва. На противагу металістичній теорії у XV11- XV111 cт. поширюється номіналістична теорія грошей, представники якої (Стюарт,Берклі) вважали гроші звичайними рахунковими одиницями, вартість яких визначається тим, що на них написано. Вартість грош. визначається кількісним співвідношенням товар. і грош. маси, а так як гроші мають загрозу знецінення немає сенсу перетворювати іх у скарб, більш доцільно перетворити їх у функціонуючий капітал. В цьому виявилась прогресивність класичної кількісної теорії. Також вона заклала теоретичний фундамент вивчення вартості папер. грош. Розвиток економіки виявив багато доказів обмеженості класичної кількісної теорії. Ії представники лише констатували залеж- ність між масою грошей і цінами, але не вивчали механізмів зв'язку між ними. Представники трудової теорії вартості вважали, що вартість визначається витратами праці на виготовлення товару. Адам Сміт і Рікардо вважали гроші звичайним товаром, який виступає посередником в обміні товарів.
16. Вклад М.І.Туган-Барановського у розвиток монетаристської теорії.
Багато уваги М.І. Туган – Барановський приділив кількісній теорії грошей. Спочатку івн піддав критиці її класичний варіант, що був викладений у працях І. Фішера. М.І. Туган – Барановський визнав за правильну формулу "рівняння обміну", проте вважав, що Фішер нічого нового в кількісну теорію грошей взагалі не вніс. Подібна критика класичної теорії підштовхнула Туган – Барановського до її вдосконалення. 1) він довів, що на рівень цін впливає на один, а всі фактори, зазначені в "рівнянні обміну"; 2) довів, що вплив кількості грошей еа ціни не є таким однозначним, прямолінійним. Цей вплив може здійснюватись: а) через зміну суспільного попиту на товари; б) через зміну дисконтного процента; в) через зміну суспільного уявлення про вартість грошей. 3) Туган – Барановський довів, що вплив кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано залежно від тривалості та обсягів збільшення кількості грошей. 4) розкрив механізм взаємозалежності між загальною кількістю грошей в країні, кількістю грошей, що перебувають поза обігом в заощадженнях, і швидкістю обігу грошей.
17. Вклад Дж.М.Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.
Одним з тих, хто відстоював необхідність грош. кредитн. регул-ня економ. процесів був Кейнс. Основною причиною циклічних криз він вважав нестачу «платоспроможного попиту», а відтак інвест. активності. Кейнс розглядав показник V як змінну величину.Кейнс розробив теорію«переваги ліквід- ності» в якій до мотивів накопичення грошей ек. агентами додав спекулятивний мотив, який пере- дбачав страхування ставок і цін на ЦП. Чим нижча норма%, тим вища перевага ліквідності. (попит на касові залишки).Формула попиту на гроші має такий вигляд: М=М1+М2= F(Y)+(і) М1-трансакційні касові залишки.М2-спекулятивні касові залишки Y- сукупний доход І-норма %. Вирішальне значення в своії теорії Кейнс відводить не грош. масі та ії впливу на ціни, а норму%, яка виступає важелем за допомогою якого гроші впливають на рівень вир-ва і зайнятість. Передаточний(трансакційний) механізм Кейнса виглядає так М-і-І-У-Р. Збільшення грош. маси (М) державою призводить до зменшення реальної норми% (і).Це робить більш доступними кредити , що підвищує інвестиц. активність (Ї), як наслідок призводить до зростання вир-ва і зайнятості (У). В результаті ціни (Р) також зростають, але інфляція в даному випадку стимулює платоспром. попит. Кейнс рекомендував застосовувати політику «дешевих грошей» в умовах економ. спаду для «розігріву» економ. Однак в умовах глибокої депресії ек-ка стає малочутливою до низьких процентних ставок, що загрожує абсолютною перевагою ліквідності або словами Кейнса «пасткою ліквідності».
18. Сучасний монетаризм. Вклад М.Фрідмана у монетаристську теорію.
Монетаризм базується на тому, що ринкова система має властивість самостійно приходити в рівновагу.Ринкова система не потредує державного втручання і тому необхідно встановити жорсткі межі втручання держави.Монетаристи вважали, що грошова сфера повинна бути основним об’єктом державного регулювання. Релулятивний вплив держави на економіку повинен відбуватися через регулювання пропозиції грошей. Однак враховуючи, що нарощування пропозиції грошей може призвести до інфляційних наслідків, Фрідмен, щоб виключити таку можливість вводить "грошове правило". Згідно з ним держава повинна підтримувати постійне, помірне збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВВП.
М – середньорічні темпи приросту грошей, %
P – середнюор. темпи очікув. інфляції, %
Q – середньорічні темпи номінального приросту ВВП, %.
19. Синтез кейнсіанських та неокласичних позицій у сучасній кількісній теорії грошей.
Сьогодні вже більшість економістів визнають активний вплив кількісного фактора (М) на перебіг процесів у сфері реальної економіки на коротких інтервалах та на рівень цін – на довгострокових. Визнають вони і важливу роль держави в регулюванні економіки, тільки дещо по – різному розставляють акценти при визначенні механізму регулювання. Представники обох напрямів монетаристської теорії погоджуються з тим, що зупинити інфляційну спіраль важко, шо легше її попередити, ніж потім перебороти. Тому вони єдині в тому, що кожна країна мусить вибирати таку стратегію монетарної політики, яка б не дала змоги інфляції вийти з- під контролю. Для цього центральні банки повинні мати високий рівень самостійності. Більшість економістів сходяться на тому, що визначення стратегічних цілей та чіткого "коридору" руху до них буде заспокійливо діяти на економічних суб’єктів. Багато спільного досягнуто в підходах до використання інструментів монетарного регулювання.
20. Сутність та економічна основа грошового обороту.
Грошовий оборот – це процес безперервного руху грошей між економічними суб’єктами при обслуговуванні грішми потреб суспільного виробництва. Риси грошового обороту: 1) явище динаміки, а не залишку; 2) рух має певні діючі особи, за допомогою яких і між якими рухаються гроші; 3) в процесі грошового обороту гроші обслуговують суспільне виробництво. Об’єктами грошового обороту є грошові ресурси. Суб’єктами є фірми, сімейні господарства, уряд. Грошовий оборот поєднує: ринок продуктів, ринок ресурсів, грошовий ринок, світовий ринок. Грошовий оборот складається з великої кількості окремих платежів, завдяки яким грошовий рух і весь грошовий оборот є сукупністю потоків окремих платежів. Грошовий оборот, з одного боку, є потоком доходів, а з іншого боку, є потоком витрат. Ключовим елементом в грошовому обороті є національний доход, який одержують господарства від реалізації своїх ресурсів за певний період (З) і національний продукт - ВВП, який виступає у вигляді доходу фірм, одержаного від реалізації своїх продуктів (В). Щоб економіфчна система була збалансована необхідно, щоб потоки (З) та (В) були збалансованими.
21.Модель грошового обороту. Характеристика окремих потоків грошового обороту та їх взаємозв’язку.
Грош. оборот- це процес безпер. руху грошей між економ.суб’єктами при обслуг. грішми потреб сусп. Грош. поток -певний напрямок руху грошей признач. забезп. здійснення певного економ. Процесу, або це сукупність платежів, що обслуговують окремий етап ек. процесу.Основою є рух реальних благ.
Суб’єкти грош. обороту:1)фірми, 2) сім. господарства, 3) уряд. Гр. оборот поєднує: ринок продуктів, ринок ресурсів, грошовий і світовий ринки.
Фірми - Ринок рес. оплата фірмами необх. рес. , які купують у сім. господарств ( роб. сила, земля, оренда приміщень) Уряд- ринок рес. Купівля урядом робочої сили. Ринок ресурсів Сім. госп. Всі грош. доходи сім. господарств , що становить нац. доход. Сімейні господарства Св. ринок-
 |
витрати сім. господарств на споживання, купівлю продуктів на внутр. ринку. Сплата сімейними господ. податків. Сім. господ. і грош. ринок - формування сім. господ. заощаджень. Грош. ринок - фірми - фірми позичають гроші на грош. ринку ( кредити)та доходи від емісії цінних паперів. Фірми і ринок продуктів- мобілізовані кошти ф. інвестують у розширення вир-ва і для цього закуповують необх. ресурси.Грошовий ринок- уряд- держ позики уряду. Ринок продуктів- уряд - держ. закупки. Світ. ринок- сім. госп-ва - витрати на світ. ринку. Світ. ринок - фірми - виручка фірм від експорту. Ринок продуктів - фірми- фірми реаліз. продукти на ринку і отрим. дохід
22.Порядок балансування грошових потоків в окремих суб’єктів та в грошовому обороті в цілому.
Є 2 види потоків:1) потоки витрат-вихід гр. з потоку нагр. доходу у зв. з сплатою чистих податків, зрост. заощ.та сплатою імпорту.2)потоки ін’єкцій-надходження грошей на вн. ринок у зв. з інвестиціями фірм, держ. закупками, сплатою експорту Якщо потоки витрат= ін’єкціям, то потоки нац. доходу будуть збалансовані.. Щоб потоки= ін’єкціям необх.: 1)збалансув. експорту і імпорту, це залежить від упр. зовнішньо- економ. діяльністю.2) збалансув. потоку сплати сімейними госп. податків з потоком формування сім. госп. заощаджень. Та потоку , коли мобілізовані кошти фірм мобілізують у розширене в-во і для цього закуповують необх. рес. та державними закупками.
механізмом естет. збалансуваня гр. об. виступає гр. ринок: 1) трансформує заощ. сім. госп.в нові види платоспроможного попиту.2) зумовлює приплив капіталу у разі дефіциту пропозиції грошей у св. ринку та відлив зайвих коштів. Завдяки цим 2 факторам гр. ринок забезп.балансув. нац. длоходу і реаліз. ВВП, як необх. передумову сталості ек. системи.
23.Структура грошового обороту за формою платіжних засобів та за економічним змістом.
Відмінності в хар-рі економ. відносин між суб’єктами грош. обороту дають підстави структуризувати його на окремі сектори.Першим видом економ. відносин є відносини обміну Характерним для цих рухів є еквівалентність, безповоротність, прямолінійність. Такий хар- р руху грошей наз. грошовим обігом. Грош. оборот, який пов’язаний з процесами розподілу вартості ВНП ( обмін нееквівалентний) такий сектор наз. фінансово- кредитний. Так як існує не тільки безеквівалентний, а й безповоротний рух грошей,тобто одні суб’єкти ці гроші втрачають назпвжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якоі ціни за них. Ця частина фін- кред. обороту наз. фіскально- бюджетною. Кредитний оборот-одержання доходу тим суб’єктом, який передає свою власність у тимчасове користуваня ( під час купівлі ЦП) Всі сектори,як складові сукупного грош. обороту тісно взаємопов’язані і вну-трішньо доповнюють 1-1 і водночас вони самост. явища.
24.Грошова маса: сутність, склад та фактори зміни обсягу і структури.
Грошова маса в обороті- це це заг. запас грош. коштів в будь-яких формах, що є в економ. суб’єктів. ГМ- це поняття запасу , в т.ч., як Г обіг- поняття руху. РМ зростає, коли ЦБ прокредитував комерц. банк і вони йому гр. не повертали, якщо повертали, то ГМ зменшується. Для визн. обсягу та стр-ри ГМ застос. відповідний набір грош. агрегатів.Грош. агрег.-це показник ГМ, який визначає певну її частину залежно від рівня її ліквідності. У структурному віднош. ГМ можна розділити за кількома критеріями:1) за ступенем "готовності" окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності.2) за формо. грош. засобів ( готівкові, депозитні).3) за розміщенням у суб’єктів грош. обороту.4)за територіальним розміщенням.
25. Характеристика базових грошей та грошових агрегатів.
Грошовий агрегат---це показник ГМ, який визначає певну її частину залежно від рівня її ліквідності. МО- готівка поза банками у населення і в касах фірми. Якщо МО зростає- не негативне явище, бо бо гроші накопичуються і будуть викинуті на товарні і валютні ринки і порушать там рівновагу. М1= М0+ вклади до запитання, якщо збільшується, то в майбутньому на товарний ринок надійде багато грошей. М2= М1+строкові депозити ( гарна ознака),М3=М2+ кошти за трастовими операціями. Грошова база- ше інший показник Він хар-зує масу грошей. Як вона відображається на балансі ЦБ ці гроші створює ЦБ. За змістом ГБ- це показник резервних грошей банк. сист., на основі якого через ефект. грош. мультиплікатора форм. заг. маса грошей, що є в обігу. ГБ= Г випущені+ Г резервні., Г рез.- сума гро. коштів ( резервів), які є на кореспонд. рах-х банків у ЦБ. Г рез.-сума готівки , випущекна ЦБ і на поверн. в її фонди.
26. Швидкість обігу грошей, її сутність, порядок визначення, фактори впливу та роль в макроекономічній стабілізації.
Швидкість обігу гр. характеризує частоту, з якою, кожна 1 наявних в обороті грошей ( гривня, долар тощо) використ. в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період ( рік, имісяць, квартал) Величину швидкості обігу грошей можна визначити з відомого рівняння обміну І. Фішера , де V - швидкість обігу грошей, P- сер. рівень цін на товари та послуги,Q- фіз. обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді, M- сер. маса грошей, що перебуває в обороті за даний період. З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов’язана з номінальним обсягом виготовленого НП (PQ) й обернено пропорційно- з обсягом маси грошей, що є в обороті. На швидкість обігу грошей впливає багато чиників: 1 група- ті, що діють на боці платоспроможного попиту.2_ ті, що діють на боці пропозиції
 |
27. Закон грошового обігу.
Протягом певного періоду для обігу необхідна лише певна маса купівельних та платіжних засобів, тобто в обороті не повинно бути зайвих грошей. М факт=М необх. грошей
Якщо Мф більше Мн, на ринку є зайвий попит Щоб виправити дану ситуацію необхідно зменш.ГМ за рахунок збільшення цін. Якщо М ф менше Мн, грошей в обігу не хватає В-во скорочується Банк. система не спроможна випустити дод. МГ Тому необ., щоб економ. сист. завжди балансув. на рівні 2-ої нерівності.
Р- ціна, Q- обсяг, К- товари, що продані в кредит.Б- продаж товарів по бартеру. Вз-сума платежів, що погашена шл. взаємного зарахування боргів. П- сума платежів, срок оплати яких наступив. В зал. від економ. умов і форм грошей в мех-мі дії закону виникають особливості :1) В умовах золотого стандарту вирівн. Мф і Мн забезп. автоматично. 2) Якщо сферу обігу обслуг. казначейські гроші, то порушення закону стає хронічним 3) Якщо обіг обслуг. переважно кредитні гроші, то кредитний мех-м емісії грошей містить в собі передумови повернення їх з обігу через погашення позичок.
Специфікою даного з-ну в умовах обігу банк. гр. є те, що вже під час випуску гр. створ. передумови для вилучення їх з обігу і підтримки ГМ на об’єктивно неодх. рівні.
28. Механізм зміни маси грошей в обороті. Роль комерційних банків у цьому механізмі.
Зміни маси грошей в обігу- це осн. фактор впливу гр. на реальну економіку Найбільш ефективним може бути мех-м емісії грошей на кредитній основі. Бак. система спроможна ефективно змінювати МГ в обігу відповідно до зміни попиту на гроші Збільшення ГМ відбувається шляхом емісійної д. ЦБ та КБ. Емісія-це такий випуск грошей в обіг, що призводить до заг. збільшення ГМ, що є в обігу. Поняття емісії слід відрізняти від поняття випуску гр.- через нього банки повсякденно забезпечують потреби своїх клієнтів у готівці та безготівкових платежах Оскільки, одночаснг з випуском гроші надходять до банків, то сума надходжень покирває переважну частину випуску І тільки та частина, яка ек забезп. випуску, є емісією Існуї емісія готівкова та безготівкова, приймають рішення: ) ЦБ- він емітує готівкові та безгот. гроші, йому належ. монопольне право на здійсн. банкнот емісії.21) комерц. банк- емітують лише безготівкові гроші. Випуск ЦБ безгот. гр. здійсн. шл.:1. Надання позичок комерц. банкам, шл. іх рефінанс.2.Купівля у ком. банків ЦП, 3.купівля у комерц. банків та їх клієнтів іноз. валюти. Комерційні банки створ. лише безготівкові гроші шл. мультиплікації вільних резервів та депозитних вкладів.
29. Грошово-кредитний мультиплікатор.
Грошовий мультиплікатор-процес створ. нових банк. депозитів ( безгот. гр.) при кредитуванні банками клієнтів на основі вільних резервів, що надійшли в банк з обігу.Існує:1) загально- банківський резерв- це сума грош. коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і на використання для акт. операцій. 2) обов’язковий резерв- це частина загального резерву, яку банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Обсяг його визначається на підставі нори обов’яз-кового резервування, які становлять у НБУ у% до банківських пасивів3) вільний резерв- це сукупність гр. коштів у КБ, які є в розпорядженні банку і використовуються ним для операцій . Наявність вільного резерву свідчить:1) Про стан поточної ліквідності банку, тобто його спроможність виконувати свої зобов’язання перед клієнтами.2) Про стан його поточного кредитного потенціалу. Коеф. грош. мультиплікатора показує роботу комерц. банку по створ. ГМ, максимальна кількість нових кредитних грошей, яку утворює кожна 1 вільного резерву при даній величині обов’язкового резерву, де r-
 |
обов’язковий резерв
К- капітпал банку, Зк - залучені банком кошти,Мбк- сальдо заборгованості банку. ВСФ- відрахування до ЦСФ,А0-вклад банку в операцію, ОР- обов’язковий резерв.
30. Сутність, особливості функціонування та інструменти грошового ринку.
Грошовий ринок- особливий сектор ринку, на якому продається та купується такий специфічний товар, як гроші, формується попит і пропозиція та ціна на гроші. Особливості грошового ринку-1) передача гр. здійснюється на безеквівалентній основі Власники грошей продають гроші і взамін на це отримують особисте зобов’язання покупця повернути ці гроші в певний час та на певних умовах.2) На грош. ринку процедура купівлі- продажу є умовною, бо має зворотний х-р. Власник гр. при передачі їх покупцеві не втрачає права власності на них і може повернути їх у своє розпорядж. на певних умовах.3) На грош. ринку статус грош. та цілі їх купівлі- продажу є іншими, ніж на товарному На грош. ринку- передача гр. від покупця до продавця стає самоціллю.Продавець, передаючи гроші покупцю, бажає отримати дохід і покупець, купуючи гроші теж ставить за мету отримати дохід від використ. цих грошей. Під продажем грошей розуміють передачу цих грошей їх власниками у тимчасове розпоряд-ження своїм контрагентам в обмін на такі фін. інструменти, які дають можливість власникам грошей зберегти право власності на ці гроші, тобто відновити право розпоряджатись ними та одержати дод. дохід Всі інструменти грош. ринку розподіляють на:1) Позичкові угоди,які включають і депозитні, на основі яких здійсн. взаємолвідносини між банками та їх клієнтами щодо формування та розміщення кредитних ресурсів.2) ЦП, за допомогою яких реаліз.прямі відносини між покупцями та продавцями грошей.3) Вал.тні цінності, які використ. у взаємовідносинах між власниками 2 валют.Інструменти гро. ринку також можуть ставати об’єктом продажу.
31.Інституційна модель грошового ринку.
Інституційна модель грошового ринку відображає взаємозв’язкм між суб’єктами грошового ринку, що реалізуються через потоки грошей та інструментів між трьома групами економічних суб’єктів:тими, що заощаджують гроші; тими, що запозичують гроші та посередниками.
редиторами тут виступають сімейні господарства, фірми, урядові структури, іноземні фіз-ні та юридичні особи. Позичальниками можуть бути тіж види економічних суб’ктів , але на перше місце за частотою та обсягами слід поставити фірми, а потім - урядові структури, сімейні господарства, іноземці.У секторі прямого фінансування зв’язки між продавцями та покупцями грошей здійснюються безпосередньо.У цьому секторі виділяють два канали руху - канал капітального (гроші залучають назавжди) фінансування та канал запозичень(гроші залуч-ся тимчасово). Цьому сектору притаманна висока конкуренція, низькі ціни, але менша надійність, тут діяти вигідніше. У секторі опосередкованого фінансування зв’язки між родавцями та покупцями реалізуються через фінансових посередників, вони створюють власні зобов’язання та вимоги, які можуть бути самостійними інструментами ринку. Діяльність цілеспрямована, зручніша, швидша, надійніша.Фінансовими посередниками тут є - банки, страхові, інвестиційні, фінансові, трастові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства.
32.Структура грошового ринку за окремими критеріями. Характеристика та взаємозв’язок окремих сегментів ринку.
За видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців виділяють: ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок. Хоча ці ринки функціонують самостійно між ними існує тісний зв’язок. Грошові кошти легко переміщуються з одного ринку на інший, одні й тіж самі суб’єкти можуть здійснювати операціїодночано на кожному з них. Наприклад, банк може розмістити кошти від продажу цінних паперів на придбання валютних цінностей або під позичкові зобов’язання.За інституційними ознаками грошових потоків: фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських кредитних установ. На фондовому ринку здійснюється переміщення небанківського кредитного капіталу, який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей(акцій, середньо- і довгострокових облігацій, бондів тощо). Значення - фінансування інвестицій в економіку, фінансує розширення основного та оборотного капіталу. Ринок банківських кредитів - надання клієнтам позичок та створення нових платіжних засобів. Ринок небанківських кредитних установ - здійснення акумуляції заощаджень та розміщення їх у доходні активи(цінні папери, кредити переважно довгострокові). До небанківських кредитних установ відносять договірні фін-во - кредитні установи (страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, лізингові компанії, факторингові компанії)та інвестиційні фінансово-кредитні установи (інвестицйні фонди, фінансові компанії, кредитні товариства та спілки).За економічним призначенням купівлі грошей виділяють -ринок грошей та ринок капіталів. На ринку грошей купуються грошові кошти на короткий строк, використовуються в обороті позичальника як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу. Цей ринок дуже чутливий до змін в економіці та у фінансовій сфері, попит та пропозиція тут надто мінливі, а процент часто змінюється під їх впливом. На ринку капіталів грошові нкошти купуються на більший термін, використовуються для збільшення маси основного та оборотного капіталів. Тут проводяться операції з фондовими інструментами - акціями, середньо - та довгостроковими облігаціями, купленими для зберігання, довгострокові депозити та позички комерційних банків тощо. Особливість - попит і пропозиція є менш рухливими , рівень % більш стабільний. Між усіма названими елементами грошового ринку існує внутрішній взаємозв’язок, що підтверджує його внутрішню єдність.
33.Попит на гроші: сутність, цілі та мотиви попиту на гроші. Чинники, що впливають на попит на гроші. Крива попиту на гроші.
Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розрпорядженні економічні суб’єкти на певний момент., це бажання мати певну частину свого портфеля активів(багатства) в ліквідній формі. Слід розрізняти попит на гроші від попиту на дохід.Наприклад, економічний суб’єкт хоче мати вцьому місяці дохід 100тис.грн., а запас грошей на кінець місяця - 40тис.грн. Якщо на початку місяця у нього не було запасу грошей, то це означатиме, що його попит на гроші зріс на 40тис.грн. Для його задоволення з доходу 100 тис.грн. він повинен витратити на поточні потреби - 60тис. грн., а 40тис. грн. відкласти в запас. Проте, він може задовільнити свій поппит іншим шляхом, продавши частину наявних у його портфелі активів, що не належать до запасу грошей, зокрема акції, автомобіль чи квартиру, а виручку помістити в запас. Попит на гроші тісно пов’язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю. Цілі попиту на гроші: 1)створення запасу купівельних та платіжних засобів (попит на поточний запас платіжних засобів),2) накопичення грошей як капіталу (попит на постійний запас грошей як форму багатства), 3)комбіновані (попит на тривалий запас грошей на здійснення майбутніх платежів та одержання додаткових доходів).Мотиви: трансакційний мотив - постійна потреба взапасі гр-й для їх негайного використання;мотив завбачливості - для задоволення непередбачуваних потреб; спекулятивний мотив попиту на гроші - бажання мати запас грошей, щоб за сприятливих умов перетворити їх на високодохідні фінансові документи. Чинники, що впливають на попит на гроші( з’ясування мотивів, що заохочують суб’єктів нагромаджувати гроші):1)зміна обсягів виробництва (ВНП, а отже і НД) сприч зростання попиту, 2) зміна рівня цін, 3)зміна обсягів виробництва ,4)швидкість обігу грошей,5)зміна норми процента, 6)накопичення багатства, 7)інфляція, 8)очікування погіршення кон’юктури ринків.Графік.
34.Пропозиція грошей, її сутність, особливості формування та чинники зміни. Крива пропозиції грошей.Пропозиція гр. - друга сила, що взаємодіє з попитом, визначає кон’юктуру гр. ринку. Як і попит на гр, пропоз їх є явищем залишку. Суть пропоз. гр. - економ. суб’єкти в будь-який момент часу мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати воборот. Визнання попиту на гр. є об’єктивною межею для пропоз. гр., а самої пропоз. - результатом діяльності банків може створити враження, що завдання монетарної пол-ки банк. с-ми є суто технічне і "підтягування" грошової маси до попиту на гр. при зміні його обсягу.Чинники, які впивають на пропозицію гр.: 1)мінанорми обов’язкових резервів - викликає протилежну за напрямом зміну коефіц -та (m) мультиплікації гр. маси, оскільки він визначається за формулою m=1/r, де r норма обов’язкового резервування;2)зміна типової ринкової процентної ставки - при її зростанні за позичками та облігаціями розширюються можливості одержувати позички рефінансування, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіц. мультиплікації, і навпаки;3)зміна багатства - при його зростанні депозитна складова грошової маси зросте швидше ніж готівкова, це посилить мультиплікаційний ефект та призведе до збільшення пропоз-ї; 4) тінізація підприємницької діяльності - зумовлює зміну структурних запасів на користь готівки, а отже остання виходить з банківського обороту - зменшується пропоз-я; 5)низький стан довіри до банків .
35.Графічна модель грошового ринку. Рівновага попиту і пропозиції та процент.Графічна модель гр. ринку це накладання кривих попиту та пропозиції в одній сис-мі координат (вісь у - %, вісь x -маса грошей в обороті).Точка їх перетину є рівноважною ставкою процента, яка задовільняє вимоги обох суб’єктів ринку.Взаємозв’язок між попитом, пропозицією та ціною грошей на цьому ринку реалізується відповідно до загальних закономірностей функціонування ринку: попит на гроші впливає на рівень процента прямо пропорційно, а пропозиція грошей - обернено пропорційно. Якщо установлюється ставка % нижча за рівноважну, то виникає надмірний попит на гроші, економічні суб’єкти будуть хотіти мати у своєму розпорядженні більше коштів,а банки не зможуть їм цього забезпечити, будуть шукати можливості збільшити пропозицію та врешті доведеться підняти %. Можна задовільнити попит, якщо ЦБ купить у комер-х цінні папери чи збільшивши рефінансування, але це призведе до збільшення маси грошей в обороті. Точно так додаткова пропозиція ресурсів підштовхне вниз процнентну ставку. Шляхом виходу тут буде - продаж ЦБ цінних паперів на відкритому ринку.
36.Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку.Заощадження сімейних господарств є єдиним джерелом чистих інвестицій у закритій економіці. При уповільненому їх формуванні відбувається скорочення інвестицій та " проїдання" раніше заощадженого капіталу. Така ситуація звичайно виникає в умовах тивалої інфляції, коли населення перестає робити заощадження. Зростання обсягу заощаджень створює нарощування інвестицій. Певна частина заощаджень спрямовується для поповнення запасу грошей(резерви банків, поточна каса економічних субєктів), решта використовується як капітал і трансформуєтьсячерез сектор ринок грошей. Заощадження населення, що надійшли на гр. ринок і не мобілізовані урядом для своїх потреб та не осіли в грошових запасах, мають бути позичені сектором "фірми" для інвестування. Зв’язок між інвестиціями і заощадженнями в такому вигляді: Ip = З-Дn , де IP – інвестиційні ресурси, що не входять у розпорядження фірм; З – загальна маса заощаджень; Дn – сума приросту державних позик, що розміщені на грошовому ринку. Заощадження та інвестиції можуть бути поєднані на графіку. Вісь у-ків %,вісь х-ів маса грошей. Інвестиції (I) ідуть – низхідна пряма – зліва на право, заощадження (З) – висхідна. Зміна % ставки одночасно впливає на Iі З тільки в протилежних напрямах. Якщо % ставка зростає, посилюється стимулювання З та розміщення їх на ринку. Одночасно послаблюється стимулювання інвестицій, бо зростуть витрати на кожну одиницю інвестицій. Взаємозв’язок І та З повинени враховуватись при реалізації економічної політики держави: 1) межі приблизно інвестиційної діяльності держави визначаються З, порушення цієї межі – порушення економічної рівноваги та інфляція; 2) для ефективного формування інвестиційного процесу успішно повинні формуватися З; 3) взаємозв’язок між І та З повинен врахуватися в бюджетно-фіскальній політиці держави, при розподілі НД, вилучення податків передує формуванню З, тому зміни в оподаткуванні викличуть зрушення З, а отже і на І.
37.Сутність, призначення та основні елементи грошової системи.
Грошова система – форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами. Кожна держава оформляє свою грошову систему. Разом з тим у грошових систем різних країн є багато спільного через однотипність методів регулювання грошових потоків та масою грошей в обігу. Елементи грошової системи: 1) найменування грошової одиниці (пов’язується із історією країни;гривня – грошова одиниця Київської Русі – високорозвинутої держави, яка існувала на території України у X-XI ст.); 2) масштаб цін (являє собою величину грошової одиниці даної країни. Раніше при існуванні золота і срібла вага грошової одиниці вже закладувалась в них, а сьогодні при існуванні кредитних грошей масштаб цін формується стихійно. Оскільки інфляційні процеси стали хронічними, виникла загроза постійного зменшення в масштабі цін); 3) види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу (Їх визначає вищий законодавчий орган – ЦБ надає їм статусу законного платіжного засобу. Грошові знаки мають вид банківських білетів (банкнот), а при випуску гр. знаків мінфіна (його скарбницею) – скарбничими білетами. Сьогодні в більшості грошової маси надається депозитна форма і це дозволяє обслуговувати грошовий оборот переважно у формі безготівкових розрахунків.) ;4) регламентація безготівкових грошових розрахунків; 5)регламентація готівкового грошового обороту; 6) регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями (використовується для захисту і забезпечення сталості національної валюти) ;7) регламентація режиму банківського проценту (забезпечує регулювання ціни грошей на грошовому ринку, з метою впливу на їх масу в обороті, а отже – на сталість грошей ) ;8) державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства (НБУ, Кабмін, Мінекономіки, Мінфін) .
38.Характеристика основних видів грошових систем та їх еволюція.
Грошові системи класифікуюються:1) залежно від форми в якій функціонують гроші є : система металевого обігу, що в свою чергу поділяється на біметалізм (подвійної валюти, "кульгаючої" валюти, "паралельної" валюти) та монометалізм (мідний, срібний, золотий (золотомонетний стандарт та нові форми золотозливковий стандарт, золотодивізний стандарт)) та система паперово-кредитного обігу (паперово-грошова система та система кредитних грошей); 2) за характером економічної системи : ринкові та неринкові; 3) за характером регулювання національної валютної системи : відкриті та закриті. Біметалізм – роль загального еквівалента закріплюється за двома металами (золото, срібло). Система паралельної валюти, виникла історично давніше, за нею співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювались стихійно на ринку. Система подвійної валюти виникла, щоб спростити ситуацію ускладнену існуванню двох систем цін, полягає у законодавчому встановленні вартісного співвідношення між двома металами. Системи кульгаючої валюти – один з видів монет карбується у закритому порядку. Золотомонетний стандарт – саморегулювання, що виходить з адекватної вартості вказаних грошей в обороті, золото могло вільно бути обміняне на банкноти. Золотозлитковий стандарт – в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обіг банкнот здійснюється лише на золоті злитки з певними обмеженнями. Країни, що не мали достатніх золотих запасів перейшли на золотодивізний стандарт – в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обіг банкнот здійснюється на іноземну валюту (дивізи), яка обмінюється на золото. Системи паперово-кредитного обігу – обіг обслуговують гр. знаки, що не мають внутрішньої вартості. Неринкові грошові системи – притаманне переважання адм-х неринкових методів регулювання гр. обігу, штучне розмежування його на готівкову та безготівкову сферу. Ринкові – діють у країнах з ринковою економікою. Закриті – значна кількість обмежень, характерні для країн із закритою економікою. Відкриті для країн з відкритою економікою.
39.Створення та розвиток грошової системи України.
По становленню України як незалежної держави постала необхідність створення нової гр. сис-ми. З-н Укр-ни "Про банки та банківську діяльність" 1991р.надав монопольне право НБУ здійснювати емісію грошей, проводити єдину гр.-кр.пол-ку.1992р - паралельне використання двох валют - рублі та купоно-карбованці. 2-й етап -1)розбудова власного емісійного механізму, через створення Банкнотно-монетного двору НБУ, що має повний цикл вир-ва паперових гр. та монет; розроблення дизайну, установлення номіналу, платіжних ознак, заб-ня с-ми захисту гр.знаків та монет; розроблення правил випуску з обігу, зберігання інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо.2)формування мех-му регулювання НБУ пропозиції гр., завданням якого є: відпрацювання мех-му централізованого регулювання банківськими резервами,; запровадження мех-му рефінансування ком-х банків; роз-к операцій на відкритому ринку; 3) розроблення методики та методології гр.-кр. пол-ки НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інстр-в гр.-кр. п-ки, розмежування сфер застосування фіскально-бюджетної та гр.-кр. п-ки; 4) розбудова національних платіжних сис-м, що охоплює створення сис-ми ел-х платежів на міжбанківському рівні, розроблення методичних та інструктивних документів щодо організації безготівкових роз-в на міжгосподарському рівні;5) формування мех-му валютного рег-ня : розвиток інфрастр-ри, регламентація, контроль тощо;6) розроблення та випробування на практиці спец-х заходів з подолання гіперінфляції. 3-й етап: відбувається подальше вдосконалення мех-в та інструментів гр.сис-ми, що були розроблені на попередньому етапі. Прийняття ВР з-ну Про НБУ", з чітким описом функцій НБУ, прав та обов’язків.
40.Державне регулювання грошового обороту як складова економічної політики, його задачі, методи та наслідки.
Регулятивний вплив держави на ринкову кон’юктуру – реалізація кон’юктурної політики, співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції. Оскільки сукупний платоспроможний попит формується і реалізується в грошовій формі то в процесі формування, розподілу і використання НД, кон’юктурна політика забезпечується насамперед державним регулюванням грошового обороту. Через регулювання окремих грошових потоків, маси грошей, %, швидкості обігу грошей держава має можливість впливати не лише на зміну попиту, а й пропозиції. За способом та характером впливу на поведінку економічних суб’єктів усі заходи кон’юктурної політики можна поділити на 3 групи: заходи фіскальної політики, що зводяться до ек. регулювання через механізми оподаткування. Якщо рівень фіскальних вилучень доходів економічних суб’єктів зростає, це зменшує їх можливості і послаблює інвестиції. Заходи грошово-кредитної політики – через механізми зміни пропозиції грошей та їхньої ціни може бути експенційна – неконтрольоване зростання пропозиції грошей і як наслідок інфляція та рестрикційна відбувається різке обвальне скорочення пропозиції грошей і вони швидко дорожчають. Пряме втручання держави в економічне життя допускається в таких випадках, коли заходи фіскальної та монетарної політики не діють. До таких заходів належать заморожування цін, раціонування споживання. Такі заходи суперечать ринковому господарюванню і застосовуються як виняток. Головним завданням кон’юктурної політики є згладжування коливань ринкових процесів з метою підтримання загального стану ринкової кон’юктури на рівні, що забезпечував би досягнення визначених цілей економічної політики. Таке регулювання забезпечується впливом певного її заходу або їх поєднанням.
41. Грошово - кредитна та фіскально - бюджетна політика в системі державного регулювання грошового обюороту. Дискусії щодо переваг та недоліків кожної з них.
Кон’юнктурну політику за способом та характером впливу на поведінку економічних суб’єктів, що спираються на регулювання грошового обороту можна поділити на заходи фіскальної політики, грошово-кредитної (монетарної), та заходи прямого впливу.
Фіскальна політика зводиться до економічного регулювання через механізми оподаткування, інших вилучень до централізованих фондів фінансових ресурсів, фінансових витрат держави, пов’язаних з виконанням нею своїх суспільних функцій. Якщо рівень фіскальних вилучень доходів економічних суб’ктів зростає, це зменшує їхні можливості і послаблює
Стимули до нарощування інвестицій , розширення виробництва, що пригнічеє сукупну пропозицію та економічну активність. Якщо ж зростають витрати на фінансування дердавного споживання, то це веде до збільшення номінального національного доходу та сукупного платоспроможного попиту на ринках, що активізує їх кон’юнктуру і певною мірою сприяє розвитку виробництва. Проте, якщо державне споживання зростає високими темпами і тривалий час, то виробники не встигають відреагувати збільшенням товарної пропозиції, що провокує зростання цін та інфляцію. Заходи фіскальної політики базуються на прямих, безеквівалентних вилученнях фінансових коштів у економічних суб’єктів чи таких же безеквівалентних вливаннях їм фінансових коштів. Тому стимулюючий вплив цих заходів на поведінку економічних суб’єктів низький, що вимагає досить обережного, добре виваженого їх застосування.
Грошово-кредитна політика - це сукупність взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк, зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції грошей та їх ціни на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює подвавлення процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон’юнктуру ринків і посилює стимули до розширення виробництва. Залежно від напрямку та темпів зміни пропозиції грошей та рівня процента розрізняють такі види грошово-кредитної політики: експанційна (допускавється неконтрольоване, довільне зростання пропозиції грошей, налідок - інфляція, тобто, це "політика інфляції", ), рестрикційна (допускавється різке, не досить зважене, обвальне скорочення пропозиції грошекй, наслідок - гроші "дорожчають", СуПо скорочується, - зниження цін і різке падіння економічної активності). Зважаючи на негативні наслідки цих політик, уряди, намагаючись уникнути їх, застосовують дещо альтернативні до них політики : дезінфляції і політику рефляції.
Фіскальні та монетарні заходи як складові кон’юнктурної політики мають свої переваги і недоліки. Потиставлення їх у свій час стало причиною розходження між кенсіанцями та монетаристами щодо методів державного регулювання. Кейнс і його послідовники, абсолютизуючи роль держави в регулюванні економіки, визначили такі переваги фіскальної політики: Чинять більш вітчутний вплив на активність економічних суб’єктів, реакція ринкової кон’юнктури на заходи фіскальної політики більш передбачувана, ніж на заходи монетарної політики, вплив фіскальних заходів виявляється швидше, ніж вплив монетарних заходів. Монетаристи на чолі з Фрідманом, абсолютизуючи здатність ринкової економіки до саморегулювання, довели, що , зокрема, діям фіскальних заходів властивий такий самий, а той більший часовий лаг, як і заходам монетарної політики, недосконалість системи оподаткування, здатність економічних суб’єктів уникати сплати податків та інші обставини зводять нанівець переваги фіскальної політики. У результаті кейнсіансько-монетаристських дискусій у світовій економічній теорії та в регулятивній практиці набули широкого визнання монетарний фактор розвитку економіки та активне застосування монетарних заходів в економічний політиці. Хоча, зараз, фіскальні і монетарні заходи розглядаються не як альтернативні, а як взаємодоповнюючі в єдиній системі кон’юнктурної політики, зі своїми особливими цілями та механізмами впливу на сукупний попит.
42. Суть, цілі та інструменти грошово - кредитної політики.
Грошово-кредитна політика - це сукупність взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк. Основними стратегічними цілями грошово - кредитної політики є загальноекономічні цілі держави: економічне зростання, забезпечення високої зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Інструменти крошово - кредитної політики це: 1)інструменти прямиого впливу на грошовий ринок та економічні процеси - операції на відкритому ринку, регулювання норми обов’язкового процента, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти; 2) інструменти прямого впливу - установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій, уведення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків,установлення обмежень чи заборони на пряме кредитування центральним банком потреб бюджету, прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, виробництвами, регіонами тощо.
43. Проблеми монетизації бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту в Україні.
Проблема монетизації бюджетного дефіциту полягає у пошуку грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними заходами, що формуються на підставі вимог чинного законодавства, насамперед податкового. Мобілізувати необхідні для монетизації бюджетного дефіциту кошти можна кількома способами: 1)Збільшити оподаткування екон. суб’єктів через підвищення податкових ставок, введення нових податків, скасування пільг за старими податками тощо.2)Дозволити уряду (казначейство) випустити власні боргові зобов’язання (казначейські білети) в розмірі, достатньому для покриття бюджетного дефіциту, і надати їх статус законного платіжного засобу. 3)Дозволити уряду випустити власні цінні папери і реалізувати їх на внутрішньому чи зрвнішньому ринках. 4)Дозволити центральному банку прокредитувати уряд у розмірі бюджетного дефіциту, купивши на відповідну суму урядові зобов’язання на первинному ринку. Найдоцільнішим є третій - шляхом реалізації держ цінних паперів на вторинному ринку, оскільки він не змінює грошової маси і не ускладнює завдань, визначених у монетарній політиці (при умові - бюдж дефіцит не хронічний і не надто великий відносно ВВП). Систематичний, зростаючий бюдж дефіцит, яким би способом не монетизувався, становить потенційну загрозу для сталості грошей. Монетизація через вторинний ринок може лише відстрочити цю загрозу, але не усуває її зовсім.
Проблема монетизації ВВП полягає у доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів і послуг, погашення боргових зобов’язань. З суто теоретичного погляду вирішення цієї проблеми забезпечується урівноваженням попиту і пропозиції грошей на грошовому ринку, незалежно від фактичного обсягу грошової маси.
Про достатність монетизації ВВП можна судити з динаміки деяких індикаторів, насамперед середнього рівня цін, середньої процентної ставки, стану платіжної дисципліни, рівня ліквідності банків тощо. Показник фактичного стану монетизації ВВП прийнято розраховувати як частку від ділення обсягу грошової маси, що є в обороті на кінець року до номінального річного обсягу ВВП: Км=М/ВВП, де Км-рівень монетизації, М-маса грошей на кінець року, взята за агрегатом М3. На 1.01.2000 рівень монетизації в Україні становив - 17,4%. Його оцінка забезпечується порівнянням з показниками попередніх років або з показниками інших країн. В УКраїні демонетизація економіки спричинена глибокою інфляцією, внаслідок чого скоротився По на гроші і відповідно була скорочена Пр грошей. Тому ремонізувати економіку України не можливо нагнітанням Пр грошей, а насамперед потрібно забезпечити розвиток По на гроші. Для збільшення По на гроші як єдино реального шляху ремонетизації економіки України, необхідно: перейти до політики екон зростання, що забезпечуватиме зростання реального ВВП, пол\долати бартер у відносинах між господарюючими суб’єктами, підвищити стабільність нац грошей та банківської системи, довіру до них усіх економічних суб’єктів, підтримувати на належному рівні реальну ставку депозитного процента, забезпечити високий рівень розвитку ціних паперів та валютного ринку.
44. Сутність, закономірності розвитку та види інфляції. Способи вимірювання інфляції.
Інфляція - це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зросання їх маси в обороті. При цьому стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так і відносним. Інфляція можлива і без зростання цін, якщо знецінення грошей набуває форми хронічного товарного дефіциту при фіксованих державою цінах. Закономірністю інфляції є те, що вона не виникає раптово, а розв-ся поступово, як тривалий процес, який можна розділити на стадії, що відрізняються співвідношенням темпів зростання Пр грошей і темпів їх знецінення. І.- теми зрост. Пр грош. випереджають знецінення грош, це випереджання поступово зменш-ся, наближаючись до вирівнювання. Причинами цього є: надмірна пропозиція грошей поглинається оборотом за рахунок уповільнення їх обігу. Зростання грошових нагромаджень і збережень у період, коли не виявилася тенденція до знецінення грошей, посилює стимули активізації підп-ва, товарно-грош від-н, підвищення прод-ті праці, що призводить до розширення в-ва і реалізації товарів і поліпшення співвідношення між По і Пр на товарних ринках. ІІ. - темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції.Це зумовлюється: у певний момент власники грошових нагромаджень починають розуміти їх надмірність і пред’являють на ринок для купівлі товарів, що прискорює швидкість руху грошей у поточному обігу та збільшує платоспроможний По порівнянно з поточною емісією; одночасно зменш-ся відплив у нагромадження нових Пр грошей, унаслідок чого ще більше зростає швидкість обігу всієї грошової маси; виникають і швидко поширюються бартерні операції, звужуючи товарну основу грошової маси в обігу; Знецінення грошей призводить до відпливу робочої сили зі сфери в-ва у сферу спекулятивного обміну, що зумовлює падіння в-ва і товарообороту, через що зменшується По на гроші. За формами прояву інфляції можна виділити цінову інфляцію, що проявляється у формі зростання цін, інфляцію заощаджень, коли знеціненнягрошей проявляється у зростання вимушених заощаджень при зафіксованих державою цінах і доходах, та девальвацію, за якої знецінення грошей проявляється у падінні їх курсу до іноземних валют. За темпами знецінення інфляції розрізняють повзучу - до 5 % на рік, помірну, відкриту - 5 - 20 %, галопуюча - 20 - 50, а іноді і 100% на рік. Також розрізняють інфляцію витрат (спричинюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат) та інфл попиту (спонукається тиском на ціни з боку грошей унаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможного попиту на товарних ринках).
Точно виміряти відкриту цінову інфляцію можливо за допомогою індексу цін за певний період - рік, квартал, місяць. Для вимірювання інфляції найчастіше застосовуються три види ідексів цін: індекс споживчих товарів ( індекс спож. цін), індекс цін на засоби виробництва (індекс цін виробників), індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП. Перший характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Визначається з відношення ринкової вартості фіксованого "кошика" в поточному році до ринкової вартості фіксованого "кошика" в базовому році. Другий характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують юридичні особи для виробничого споживання. Цей індекс чутливіший до змін и витрат на виробництво, ніж до зміни попиту. Визначається за формулою агрегатного індексу цін Ласпейреса:, де Р1 і Р0 - рівень цін на одиниці товару поточного і базового періодів, g0 - кількість товарів (випадків надання послуг) у базовому періоді, що взяті в розрахунках.
Дефлятор характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Це найбільш широкий показник, що характеризує інфляційні зміни всіх цін. Визначається теж за гарегатним індексом цін Ласпейреса.
45. Причини інфляції. Монетаристський та кейнсіанський підходи щодо визначення причин інфляції.
Дослідники причин інфляції визнають можливість їх формування на боці грошей (монетарні причини) і на боці товарів (витратні причини). У найбільш загальному вигляді причини інфляції можна вивести з формули відомого "Рівняння І. Фішера" MV=QP. Тобто зростання цін може бути викликаним зростанням маси грошей (М), швидкості обігу грошей (V), скороченням фізичного обсягу виробництва (Q). Найбільш результативним чинником вплитву на динаміку рівня цін є зміна маси грошей в обороті.Вирішальним чинником інфляції є нарощування пропозиції грошей. Це покладено в основу грошової теорії інфляції, якої дотримується монетаристська школа. Фрідман вважає, що єдиною причиної інфляції є надмірна пропозиція грошей, завдяки чому збільшуються грошові доходи і платоспроможний По. Монетаристи вважають, що збільшення пропозиції грошей визначається грошово-кредитною політикою держави. Монетарна політика може стати інфляційною у випадку спрямування її на монетизацію бюджетного дефіциту за рахунок емісії грошей. Кейнсіанці погоджуються, що інфляція розвивається лише при тривалому зростання Пр грошей, можливому за ліберальної грош-кред політики. АВони не заперечують, що дія затратних чинників інфляції може привести до безперервного і швидкого зростання цін лише за умови швидкого і тривалого зростання пропозиції грошей. Відмінність в тому, що ліберальну грощш-кред політику вони вважають передумовою інфляції, а першопричиною - чинники, пов’язані зі збуренням витрат і пропозицій. Тому, неможливо ефективно вирішити проблеми стримування інфляції лише ужорсточення монетарної полятики, а потрібно "докопуватися" до першопричин її.
Поте обидва види причин тісно переплітаються і, по суті, зливаються в одну - лібералізацію державної монетарної політики і зростання на цій основі пропозиції грошей, без чого ні перший, ні другий вид чинників не може матеріалізуватися у тривале зростання цін.
46. Економічні та соціальні наслідки інфляції.
У соціальній сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів між найманими працівниками та підприємцями на користь останніх. Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо сприяє збільшенню прибутків підприємців і зменшиє реальні доходи робітників, службовців та інших верств населення, які змушують купувати товари за зростаючими цінами. Але підприємці не тільки продають, а й купують товар за зростаючими цінами, а працівники не тільки купують товари, а й продають свою робочу силу, ціна на яку теж в період інфляції зростає. Тобто, усе залежить від здатності того чи іншого економічного суб’єкта чи їх групи захистити свої доходи, домогтися їх адекватного зростання, що визначається монопольним становищем їх на ринку товарів або праці, політичною організованістю та силою профспілок тощо. Особливо негативно впливає інфляція на матеріальне становище людей похилого віку, що нерідко живуть за рахунок своїх заощаджень, які внаслідок інфляції помітно знецінюються чи навіть зникають. Негативним соціальним наслідком є також загальна невпевненість підприємців і всіх працівників у перспективі свого економічного становища, загострення соціальних суперечностей, посилення групового егоїзму.
В економічній сфері інфляція особливо відчутно впливає на розвиток виробництва, торгівлю, кредитну і грошову системи, державні фінанси, валютну систему і на платіжний баланс країни. Негативними наслідками інфляції в економічній сфері є: можливий занепад і застій виробництва в результаті перекидання грошей в галузі зі швидким зростанням цін, скорочення капіталовкладень і затухання нуково-технічного прогресу, звуження ринку збуту як результат скорочення платоспроможного попиту, цетеж призводить до затухання і навіть скорочення обсягів виробництва, переплив капіталів з виробничої сфери в торгівлю, де інфляційне зростання цін підсилюється спекуляцією. Інфляція негативно впливає на структуру споживчого попиту, що дезорганізує господарські зв’язки та виробництво, а також викликає перерозподіл багатства в суспільстві. В таких умовах економічним суб’єктам не вигідно тримати свої активи в грошовій формі, тому відповідно порушуються кредитні відносини та грошовий обіг. Інфляція може спричинювати нові інфляційні чинники і посилює руйнівний вплив на грошовий обіг. Натуралізація обміну прискорює інфляційне знецінення грошей, оскільки звужується матеріальна основа їх обігу, а також спричинює розрив традиційних господаврських зв’язків, уповільнює товарооборот, викликає додаткові витрати обігу. Виникає "голод" на грошові знаки, зростає потреба в великих купюрах, падає курс національної валюти відносні валют країн, де інфляція відсутня або розвивається нижчими темпами.
47. Особливості інфляції в Україні.
В 1991 році В Україні проголошений курс на незалежність і Україні охопила глибока інфляція (390% на рік), з якої вона остаточно не вийшла і в 2000р. Найбільш вражаючою особливістю інфляційного процесу в Укр. є гіперінфляція Це пояснюється двома причинами: обвалом "інфляц навісу", одерж. Укр у спадок з радянських часів унаслідок лібералізації цін 91-92рр, що спровокувало зрост платоспроможного По і цін за цей період більш ніж в два рази. Тобто роздрібні ціни зросли швидше, ніж зростала грошова маса; Надто ліберальною монетарною політикою, яку проводили Уряд та ЦБУ. Другою особливістб є чітка однозначна реакція динаміки цін на ужорсточення монетарної політики, переорієнтації її на антиінфляц ціль з 2 половини 93 р. В 94 р уперше за 4 роки темпи зростання цін значно відстали від темпів зростання маси грошей (М3), що істотно підвищило реальне значення сеньоражу та його роль у поліпшенні стану держ фінансів, позитивно вплинуло на реальне забезпечення економіки грошової маси. Третьою ос. - є форсоване нарощування маси грошей та пов’язане з ним ще більше зростання рівня цін не тільки не сприяли економ. зростанню, а навпаки, поглиблювали економ спад та зростання безробіття. Інфляц процес у 94 році був "переламаний" завдяки переорієнтації монетарної політики і пішов на спад, почали поступово зменшуватися і темпи падіння ВВП. Четверта ос полягає в тому, що досить успішне приборкання інфляц в 96р. і виведення її на прийнятний рівень навіть з позиції розвинутих країн не дало так давно очікуваного пожвавлення в-ва, яке продовжувало скорочуватися. Причина цього - структура української економіки, яка і після переходу до антиінфляц політики залишалася неадекватною ринк механізмам, не чутливою до тих стимулюючих імпульсів, які подаються по каналах прямої монетарної політики. П’ята проявилася вже на стадії проведення антиінфл. Політики і полягає в тому, що в умовах хронічного дефіциту держбюджету і вкрай повільних темпів ринк реструктуризації в-ва різко погшасити інфляц не вдається.
Ще одна особливість - розвиток на фоні хронічної інфляції глибокої кризи неплатежів. Хоча інфляц процес в Україні в 90рр відповідає в цілому монетаристським трактуванням сутності і причинам інфляціїї, але має такі відмінності: 1) надмірне затягування інфл процесу на досить високому рівні (близько 20% на рік) без відчутного стимулюючого впливу на екон зростання, внаслідок чого інфл-я набула форми стагфляції,2) атниінфл держ політика супроводжується поглибленням платіжної кризи, яка перетворюється в самостійний чинник руйнівного впливу на економіку і примушує органи монетарної політики систематично вносити в неї відповідні корективи, що робить антиінфл толітику не достатньо послідовною та ефективною.
48. Державне регулюваня інфляції: основні напрямки та інструменти.
Антиінфляц політика більшості країн з розвинутою економікою проводиться за кількома напрямами - дефляційної політики (урегулювання По), політики доходів чи за одним і другим напрямком одночасно. Дефляц. Політика включає ряд методів обмеження платоспроможного По через фін і кредитно-грошовий механізми.Для того, щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати держбюджетк, передусім на субсидії підп-вам, соц потреби, інфраструктуру, на потреби військово - промислового комплексу, посилення податкового тиску на доходи. Необхідно реально зменшувати бюджетні витрати, насамперед невиробничого призначення. Для вилучення частини зайвих грошей форсується випуск держ позик. Важливим інструментом дефляц політики єк редитна рестрикція та пряме лімітування ( таргетування) випуску готівки в обіг. Підвищуючи дисконтну ставку ЦБ, регулюючи процентні ставки за пасивними і активними опрераціями комбанків, збільшуючи норму обов’язкових резервів та інш. методами, держ скорочує банківське кредитування економіки, і цим стримує зростання грошової маси та платоспроможного По. Політика доходів передбачає держ контроль за зарплатою і цінами. Цей контроль може зводитися до фіксації зарплати і цін на певному рівні (заморожування), або встановленням темпів їх зростання в певних межаж, найчастіше в межах темпів приросту прод-ті праці, або до того й й іншого водночас. Першим негативним наслідком цього є поява товарного дефіциту. Заморожування ж зарплати ставить в скрутне становище трудящих, викликає їх незадоволення урядовою політикою, посилює соц напруження. Досвід держ регулювання інфляції з урахуванням кейнсіанських і монетаристських рекомендацій має велике значення для еконм теорії і практики: 1) інфл може легко з контрольованої перетворитися в неконтрольовану, досягти галопуючих темпів і призвести джо тяжких економ і соц наслідків. Тому більш надійною виявилась чітко виражена антиінфляц політика; 2) Антиінфляц політика дає тим більший ефект, чим менше вона вдається до прямого втручання у в-во, чим кращі умови створюються в країні для розвитку підприємництва і дії ринкового механізму. Тому, вона не може обмежуватися дефляц заходами, а повинна бути комплексною, включати заходи, спрямовані на всебічне сприяння розвитку в-ва на ринк засадах; 3) антиінфляц політика теж може викликати певне напруження в економіці, незадоволення нею певних сил, які сподівалися на фін підтримку з боку держдави і не одержали її. Тому проведення такої політики вимагає від її творців значної мужності і політ воля, певних жертв з боку сусп-ва, проте вони повністю окупляться завдяки забезпечення економіки стабільними грошима.
49. Сутність, цілі та види грошових реформ.
Грошові реформи - це повна чи часткова перебудова грош системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грош обороту стосовно нових соц - економ умов, чи одне і друге водночас. За глибиною реформаційних заходів виділяють структурні або повні грошові реформи та реформи часткового типу. Структурні (повні) грошові реформи проводилися при переході від біметалізму до золотого мономенталізму, від останнього до системи паперовогрошового чи кредитного обігу. При цьому потьрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в держ фінансах, банк і валютній системах тощо. Реформи часткового типу торкаються тільки самої організації грош обороту і зводяться до зміни окремих елементів грош системи. Сама база грош. системи та структура економіки і грошкредитних відносин залишається незмінним. При цьому змінюється масштаб цін, вид і номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо. Ці реформи поділяються на: 1)формальні реформи, за яких купюри одного зразка одного зразка змінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін (величина грошової одиниці) не змінюється; 2) деномінаційні реформи, за яких також здійснюється деномінація грошей у бік збільшення грошової одиниці (масштабу цін). Ці реформи проводять шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним співвідношенням, внаслідок чого маса горшей в обігу зменшується , а грошова обиниця збільшується. За характером обміну старих грошей на нові виділяють неконфіскаційні реформи, коли за єдиним співвідношенням обміну грошей здійснюється уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб’єктів однаково, тобто незалежно від поданих до обміну запасів старих грошей чи інших критеріїв (готівкові і безготівкові запаси тощо). Так була проведена грош реформа в Україні в 1996 р. За конфіскаційних реформ співвідношення обміну грошей диференціюється залежно: від величини поданого до обміну запасу старих грошей (чим вона більша, тим менше співвідношення обміну, чи встановлюється ліміт на обмін банкнот); від фолрми зберігання запасу старих грошей (вклади в банки можуть обмінюватися по меншому коефіцієнту, ніж готівка, чи взагалі співвідношення 1:1); від форми власності власника грошей (для держ власників грошей обмін може здійснюватися за більш пільговою пропорцією, ніж для приватних). За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють одномоментні грошові реформи (введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк - 7-15 днів, протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові) і реформи паралельного типу ( випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з випуском старих знаків і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно).
50. Особливості проведення грошової реформи в Україні.
У 90-ті рр. в У. була проведена грош реф-ма, яка за своїм хар-ром може бути віднесена до категорії провних або структурних реформ. До найхаратерніших її особливостей належать: багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особливо соц спрямованість реформ та інше. Багаточинникова зумовленість грошової реформи в Україні полягала в тому, що крім суто економ причин, були і досить могутні політичні причини їх проведення. Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало найменше 3 мети :1) створити нац гроші і грошову систему, 2) забезпечити стабільність нацгрошей; 3) сформувати і ввести в дію нові методи інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку. Довготривалість реформи полягає в тому, що почалася в січні 92 року випуском в обіг купонокарбованців багаторазового використання, а закінчилася у вересні 96 вируском в обіг гривні, тобто тривала майжу п’ять років. Застосування тимчасових грошей та їх гіпервисоке знецінення не було заздалегідь спроектовано і свідомо проведеною складовою грошоіої реформи. Створення нового (ринкового) механізму монетарного регулювання виявилося характерною особливістю грош реформи в Україні з двох причин: до початку реформи такого механізму в Україні не було; для подолання гіперінфляції і переходу до антиінфляційної політики потрібно було якнайшвидше освоїти найефективніші інструменти монетарного регулювання. Чи не найскладнішою особливістю грошової реформи в Україні є її соціальнії аспект. Як відомо зі світової практики, підготовка і проведення будь - якої грошової реформи вимагає додаткових фінансових витрат, які переважно перекладаються на плечі широкого загалу населення. Грошова реформа в Україні, що завершилася в 1996 році, за своїм характером належить до повних, або структурних, реформ.
51. Поняття валюти та валютних відносин. конвертованість валюти, її суть, види та значення. Поняття валюти широко використовується в екон літературі та практиці. Валюта обслуговує зовнішньоекономічні відносини, фунціонування світової економіки та інтеграцію до неї нац. економік окремих країн, на її основі функціонує валютний ринок. Валюта - будь-які грошові кошти, форм-ня та вик-ня яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньоекономіч відносинами. Правомірність такого трактування валюти підтверджується і світовою валютною практикою. Остання в поняття валюти включає не тільки кошти у вигляді законних платіжних засобів чи депозитів у грошах тієї чи іншої країни, а й інші валютні цінності - платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати), фондові цінності (акції, облігації) та інші фінансові інструменти іноземного походження, а також аналогічні платіжні документи та фондові цінності нац походження, якщо вони перетинають митний кордон чи переходять у власність нерезидентів усередині країни. Валюта класиф за кількома критеріями. За емітентською належністю валюту розрізняють: нац, іноз, колективну (СДР, євро). За режимом вик-ня валюти поділяють на: неконвертовані, конвертовані. Неконвертовані є валюти, які неможливо вільно обміняти на іноз. валюти за ринк курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується. Конвертованими є валюти, які вільно обмін-ся на валюти інших країн, за курсом, що формується у встановл порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон. Конвертованість валюти можна класиф за кількома критеріями: 1.За повнотою конвертації: повна і часткова конвертованість. 2. За видами суб’єктів: зовнішня, внутрішня. 3. За характером економічних операцій, що обслуговуються конвертованою валютою: за поточними операціями, за переміщенням капіталу. Повна конвертованість означає можливість вільного обміну нац валюти на іноз для всіх категорій власників та за всіма видами цілей або операцій (австалійські долари, бельгійські франки, долари США, італійсікі ліри і т. д. ). Резервні валюти не тільки вільно використ у міжнарод. платежах, а й вільно накопич-ся ав резервах міжнарод. ліквідності. Часткова - нац. валюта обмінюється на іноз. з певними обмеж. Значення: конвертація дає поштовх для розвитку зовнішньої торгівлі, відкриває шлях до посилення крнкуренції між нац. і іноз. виробниками, срияє вирівнюванню нац. і світових цін, розширенню споживання за рах. збільш. імпорту. Валютні відносини - це сукупність екон. відносин, які виникають у прцесі взаємного обміну рез-ми д-ті нац. госв-в і обслуг-ся валютою.
52. Валютний ринок: суть та структура, чинники, що визначають кон’юктуру валютного ринку. За екон. змістом: валютний ринок - це сектор грош. ринку, на якому урівноваж-ся попит і пропозиція на такий спрецифічний товар, як валюта. За своїм признач. і організац. формою валютний ринок - це сук-ть спец. інстимтутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити нац. і іноз. валюту. Об’єктом купівлі-продажу на цьму ринку є валютні цінності. Суб’єктами - будь-які економічні агенти та посередники (банки, валютні біржі). Ціною на валютному ринку є валютний курс - ціна грошової одиниці даної валюти в грош. одиницях іншої валюти. Валютний ринок має свою структуру, яка включає нац. (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Нац. валютні ринки існують у більшості країн світу, вони обмеж-ся екон. простором конкретної країни і реул-ся її нац. валютним закон-вом. міжнародні валютні ринки сформувалисмя у країхнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції. Розвиток новітніх засобів телекомуніквцій та інформац. технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово. Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями: - за характером операцій: ринок конверсійних операцій, ринок депозитно-кредитних операцій; - за територіальним розміщенням: європейський, північно-американський, азіатський; - за видами конверсійних операцій: ринок ф’ючерсів, ринок опціонів тощо; - за формою валюти: ринок безготівкових операцій.ю ринок готівки. Чинники, що визнач. кон’юктуру валютного ринку можна розділити на такі три групи: 1)Курсоутворюючі чинники : - стан платіжного балансу кр-ни, - обсяги ВНП, які виробляються в кр-ні, - внутр. і зовн. пропозиція гр-й, - процентні ставки в кр-х, валюти яких прорівнюються, - співвідн. внутр. цін кр-ни з зовн-ми. Ці чинники - базові, оск. визначають такий стан співвідн. попиту та проп-ї на вал. ринку, який схильний до стабільності чи поступової, внутрішньо зумовленої та передбачуваної зміни. 2) Регулюючи чинники: - заходи прямого держ. регулювання (фінансово-бюдж. пол-ка, квотування та ліцензування, грош.-кред. пол-ка, регулювання цін, інтервенційна пол-ка, розподіл валюти тощо), - структурні чинники - впливають на кон’юнктуру ринку через зміну курсоутворюючих чинників. Вводяться дер-вою свідомо для досягн. певн. цілей в її екон. пол-ці і можуть давати значн. ефект в умовах, коли ек-ка кр-ни перебуває у стані тривалолї рівноваги. 3) Чинники кризового хар-ру: - дефіцит держ. бюджету, - безконтрольна емісія та інфляція, - штучне і надмірне регулювання цін, - висока монополізація вир-ва. Ці чинники виникають при порушенні динамічної рівноваги ек-ки, послаблюють дію курсоутворюючих чинників та знижують результативність регулятивних заходів дер-ви. У всій цій сукупності вирішальною (базавою) є перша група (курсоутворююча). У свою чергу, у базовій групі ключове місце займає платіжний баланс, його стан та динаміка.
53. Функції та операції валютного ринку. Вал. ринок виконує певні ф-ції, в яких виявляється його призначення й екон. роль. Осн-ми його ф-ціями є: - забезп. умов та мех-мів для реал-ї валютн. пол-ки дер-ви; - створення суб’єктами вал. відносин передумов для своєчасного здійснення міжнар. платежів за поточними і капітальними розрах-ми та сприяння завдяки цьому розв-ку зовн. торгівлі; - забезпечення прибутку уч-кам вал. відносин; - форм-ня та урівноваження попиту та проп-ї валюти і регулювання вал. курсу; - страхування валютних ризиків; - диверсифікація валютних резервів. Названі ф-ції реалізуються через виконання суб’єктами ринку широкого кола валютних операцій. Під валютними операціями розуміють будь-які платежі, пов’язані з переміщенням валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку. Ці операції класифікуються за кількома критеріями: 1) за терміном здійснення платежу з купівлі продажу валюти: - касові або операції з негайною поставкою; - строкові. 2) За мех-мом здійснення операції: операції спот; - форвардні оп-ї; - ф’ючерсні оп-ї; опціоннні оп-ї. 3) За цільовим призначенням: - операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрах-ми; - операції з метою страхування від валютн. ризиків (операції хеджування); - операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції. 4) За формою здійснення: - безготівкові; - готівкові. 5) За масштабами операцій:- оптові (здійснюються між банками); - роздрібні (здійснюються між банками та їх клієнтами). Касові операції полягають у купівлі продажу валюти на умовах її поставки не пізніше 2-го робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим на момент її підписання. Такі угоди можуть передбачати поставку валюти у той же день, на наступний робочий день, проте найчастіше - на другий робочий день. Ця остання угода називається "спот", а касові операції на цій умові - "операції спот". Операції спот дають можливість їх уч-кам оперативно задовольнити свої потреби у валюті на вигідних умовах. Строкові валютні операції полягають у купівлі продажу валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Ці операції підрозділяються на кілька видів залежно від мех-му їх здійснення: форвардні, ф'ючерсні, опціонні та їх похідні. Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об’єктом купівлі продажу на валютних ринках. Ці документи називаються валютними деривативами. До них належать передусім форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони. Форвардні операції - це різновид строкових операцій, що полягає в купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступною передачею валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту. У форв. контр-х строки передачі валюти звичайно визначаються в 1, 2, 3, 6 та 12 місяців. При їх підписання ніякі аванси, задатки тощо не допускаються. Ф’ючерсні оп-ї - це теж різновид cтрокових оп-й, в яких два контрагенти зобов’язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладання угоди (купівлі-продажу ф’ючерсного контракту). Опціонні оп-ї - це різновид строкових оп-й, за яки між між уч-ками укладається особлива угода, що надає одному з них право (а не обов’язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк (чи протягом певного строку) і за узгодженим сторонами курсом. Така угода називається опціон.
54. Валютний курс: сутність, роль та фактори, що визначають його динаміку та рівень. Вал. курс- це співідн., за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї кр-ни, що визначена в грош. одиниці іншої кр-ни. Установлення курсу називається котируванням валют. Вал. курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економік. Якщо основні хар-ки кожної валюти формуються у межах нац. госп-в, то їх кількісне порівняння відбувається у зовн-ек. операціях. Вал. курс порівнює нац. вартості не прямо, а опосередковано - через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовн-ек. операцій. Вартісною основою вал. курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Розрізняють кон’юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютн. курс. Кон’юнктурні чинники пов’язані з коливанням ділової активності, політ. та військово-політ. обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами. Поряд з кон’юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на динаміку вал. курсу впливають і відносно довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої нац. грош. одиниці у валютній ієрархії. Це такі чинники: 1) зростання нац. доходу; 2) темпи інфляції - чим ↑ темпи інф. в кр-ні, тим ↓ курс її валюти; 3) стан платіжного балансу - активний платіжний б-с сприяє ↑ нац. валюти, пасивний - навпаки; 4) різниця прцентних ставок у країнах - ↑ % ставки стимулює приплив іноземних капіталів, ↓ - навпаки; 5) діяльність вал. ринків та спекулятивні вал. операції; 6) ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнар. розрах-х; 7) ступінь довіри до валюти на нац. та світовому ринках;8) валютна пол-ка; 9) ступінь розвитку фондового ринку.
55.Економічні основи, режими та методи регулювання валютних курсів. Режим валютного курсу в У. При золотому стандарті в основі вал. курсу лежав золотий паритет - відношення вагової кількості чистого золота , що містилося в двох грошових одиницях, які обмінювалися одна на одну. В умовах золотого стандарту відх. вал. курсу від вал. паритету не могло бути значним. Воно обмежувалося витратами, пов’язаними із транспортуванням золота за кордон з метою обміну його на необхідну валюту, або здійснення прямих платежів. Це відх. фактично не перевищувало 1% від паритету у кожний бік. Межі такого відх. називаються золотими точками. Базою вал. курсу до середини 70-х р. був офіційний золотий паритет валют. Унаслідок Ямайської вал. реформи 1976-78 рр. юридично була оформлена відмова кр-н від від золотих паритетів як основи вал. курсів. Офіційний золотий паритет утратив реальне екон. значення. Нині основою визначення вал. курсів є співвідн. купів. спроможностей нац. валют. Купівельна спроможність в-ти - це сума товарів та послуг за їх цінами, які можна придбати за нац. грош. одиницю. При зростанні курсу нац. в-ти товари, які експортовані з цієї кр-ни, стають дорожчими за кордоном, а імпортовані товари - дешевшими, і навпаки. Сучасні типи режимів вал. курсів у світовій вал. с-мі включають фіксований і плаваючий режими. При фіксованому режимі вал. курс фіксується до однієї валюти або кошика валют. Плаваючі курси змінюються в залежності від попиту та проп-ї на вал. ринку. Головними методами регулювання вал. курсу є валютна інтервенція та дисконтна пол-ка. Вал. інтервенція - це пряме втручання центр. банку або казначейства у вал. ринок. Вона зводиться до купівлі та продажу центр. банком або казначейством інвалюти. Центр. б-к купує інвалюту, коли її проп-я надмірна та курс низький, і продає, коли курс інвалюти високий. Таким способом обмежується коливання курсу нац. валюти. Суть дисконтної політики зводиться до підвищення або зниження дисконтн. ставки центр. емісійного банку з метою вплинути на рух зарубіжних короткостр. капіталів. Підвищуючи дисконтну ставку у періоди погіршення стану платіжного балансу, центр. банк стимулює приплив капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто сприяє поліпшенню стану платіжного балансу. Методами вал. регулювання, що використовуються традиційно, є девальвація та ревальвація - зниження та підвищення вал. курсу. Україна використовувала кілька режимів вал. курсу - від плаваючого до фіксованого з подальшим переходом до керованого плаваючого курсу. У грудні 1992 р. було визначено ринковий (плаваючий) режим вал. курсу укр. карбованця. На практиці така с-ма означала фактичне введення режиму конвертованості валюти без попереднього забезпечення відпов. екон. умов: конкурентоспроможної стр-ри ек-ки, гнучкої с-ми цін, розвитку банківської інфрастр-ри та ін. Результатом такого підходу стала хронічна нерівновага на вал. ринку, доларизація внутр. обороту та бартеризація зовнішньоторг. обороту. У 1993 р. уряд наполіг на прийнятті НБУ адміністративно фіксованого курсу карбованця, який призвів до зниження ефективності експорту, збільшення частки бартерних операцій ,зменшення надх. іноз. в-ти на внутр. р-к, зростання внутр. боргу, "втечі" капіталів за кордон. З часом все більше уваги стали приділят иринковим методам стабілізації вал. курсу , і фіксований вал курс було замінено на так зв регульований (плаваючий). З 1994 р. було запроваджено ринк. мех-м визначення курсу на основі попиту і проп-ї. Протягом 1996 та першої половини 1997 рр. НБУ підтримував плаваючий (ринковий) курс на відносно стабільному рівні в межах установленог овал. коридору. Наприкінці 1997 р. змінилась міжнар. кон’юнктура, почався відплив короткостр. капіталів із нових ринків, до яких належить і У. Нерезиденти У. стали активно продавати ОВДП. Це значно зменшило проп-ю і водночас збільшило попит на валюту. Для утримання стабліьності курсу гривні НБУ був змушений використати власні резерви, накопичені раніше, неодноразово переглядалися межі вал. коридору. З листопада 1999 р. НБУ відмовився від вал. коридору та проголосив перехід до гнучкого вал. курсу при збереженні деяких адміністративних обмежень ринку, що визначалися умовами, які склалися на ринку після фін. кризи 1998 р. НБУ установлює офіційний вал. курс за двома групами валют: перша група - це переважно вільноконвертовані валюти. Ці валюти присутні у міжнар. розрах-х, котируються на міжнар. ринках або щоденно використовуються у розрах-х між центр. банками кр-н СНД. За цими валютами курс установлюється щоденно. Друга група - це валюти, за якими торгівельні операції та неторгівельні розрах-ки відбуваються рідше. За цими валютами курс установлюється раз на місяць.
56.Поняття та призначення валютних систем. Елементи національної валютної системи. Розвиток валютної системи в Україні.
Валютна система- це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи теж поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову.
Національні валютні системи базуються на національних грошах і , по суті, є складовими грошових систем окремих країн. Як і ці останні , вони визначаються загальнодержавним законодавством.
Міжнародні та світова валютні системи грунтуються на багатьох валютах провідних країн світу та міжнародних (колективних ) валютах (євро, СДР і ін) і формуються на підставі міждержавних угод та світових традицій.
Призначення національної валютної системи:
1)розроблення та реалізація валютної політики,2)валютне регулювання, 3)валютний контроль.
Як організаційно-правове явище національна валютна система складається з цілого ряду елементів. Основними з них є : назва, купюрність та характер емісії національної валюти, ступінь конвертованості національної валюти,режим курсу національної валюти, режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті, режим формування і використання державних золотовалютних резервів, режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні, регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів, регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин, визначення національних органів, на які покладається проведення валютної політики, їхніх прав та обов'язків у цій сфері. Такими органами в Україні є: Кабінет Міністрів України, Національний банк України, ДПА, Державний митний комітет, Міністерство зв'язку України.
Розвиток валютної системи в України можна умовно поділити на три етапи:
1) Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Уже законом України " Про банки і банківську діяльність", ухваленому в 1991 р., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні. Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни.
2) Цей етап тривав до вересня 1996р. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин: прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності валютних курсів та ін.
3) Цей етап розпочався після випуску в обіг постійної національної валюти гривні ( з вересня 1996 р.), на якому ринкові засади набули подальшого розвитку. Основними заходами і результатами цього етапу були: остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні, введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень, певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах, подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями, приєднання України (у травні 1997 р.) до 7 статті Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями.
Щоб не допустити обвального паління гривні, як це сталося з рублем РФ, уряд та НБУ змушені були з вересня 1998 р. посилити обмежувальні заходи на валютному ринку: відновлено обвязковий продаж 50% валютних надходжень резидентів, розширено валютний коридор, посилено контроль за обгрунтованістю операцій з купівлі валюти на міжбанківському ринку, посилені обмеження на операції комерційних банків на валютному ринку тощо.
57.Валютна політика і валютне регулювання, їх особливості в Україні.
Важливим призначенням національної валютної системи є розроблення і реалізація державної валютної політики як сукупності організаційно- правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей. Кінцевими ціляти валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики взагалі- зростання зайнятості та виробництва ВВП, стабілізація цін.
Крім загальномонетарних цілей валютна політика має свої специфічні цілі, що реалізуються переважно у валютній сфері і теж справляють істотний вплив на розвиток реального сектора економіки. Це ,зокрема:
1) лібералізація валютних відносин в Україні,
2) забезпечення збалансованою ті платіжного балансу та стабільних джерел іноземної валюти на національний ринок,
3) забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти,
4) захист іноземних та національних інвестицій у країні,
5) забезпечення стабільного курсу національної валюти.
Валютне регулювання- це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку. Така регламентація тією чи іншою мірою поширюється на всі складові валютних відносин та валютного ринку, і насамперед на :
1) процес курсоутворення,
2) виконання платіжної функції валютою на внутрішніх ринках країни,
3) діяльність комерційних банків та інших структур на валютному ринку,
4) здійснення міжнародних платежів на поточними операціями платіжного балансу,
5) здійснення міжнародних платежів за капітальними операціями платіжного балансу та розвиток іноземних інвестицій в економіку країни,
6) ввезення та вивезення валютних цінностей через державний кордон,
7) кредитні відносини резидентів з нерезидентами,
8) формування та використання золотовалютних резервів.
Валютні обмеження є досить потужним, ефективним і оперативним інструментом валютної політики. Водночас цей інструмент має переважно адміністративний характер і суперечить тенденції лібералізації валютних відносин. За сучасної ситуації в Україні це один із ключових валютних інструментів, проте в перспективі його роль знизиться.
Найбільш жорсткими обмеженнями, що застосовувалися НБУ в його валютній політиці перехідного періоду , були: введення обов'язкового продажу підприємствами експортної виручки в інвалюті ( на 100% чи на 50%); заборона ( чи обмеження) надання підприємствами-резидентами комерційного кредиту контрагентам-нерезидентам; заборона спекулятивних валютних операцій на ринку; заборона резидентам, у тому числі банкам, надавати грошові позички нерезидентам за рахунок ресурсів, мобілізованих усередині країни; заборона вивозу валютних коштів юридичних осіб без дозволу НБУ та фізичним особам понад встановлену норму; жорстка фіксація валютного курсу національної валюти. Крім валютних обмежень, практика валютного регулювання виробила ще ряд методів (інструментів), які забезпечують переважно економічний вплив на валютні відносини. Це зокрема:
1)курсова політика,
2) облікова (дисконтна) політика та інші інструменти монетарної політики,
3) валютна інтервенція (девізна політика),
4)регулювання сальдо платіжного балансу,
5) формування та використання золотовалютних резервів.
58. Платіжний баланс: сутність, структура та роль в механізмі валютного регулювання.
Платіжний баланс- це співвідношення між валютними платежами економічних суб'єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та валютними надходженнями їм з-за економічних між країни ( нерезидентів) за певний період часу ( рік, квартал, місяць).
Структура платіжного балансу:
Розділ 1. Стаття "Баланс товарів": відображаються всі переміщення товарів через економічні межі країни з переходом права власності: експорт відбивається у графі "Надходження", імпорт- у графі" Платежі".Співвідношення обсягів надходження і платежів по цій статті називається торговим балансом. По статті " Баланс послуг" враховується рух коштів у взязку з обміном між резидентами і нерезидентами різноманітними послугами: транспортними, будівельними, комунікаційними, туристичними і ін. По статті " Доходи" враховується рух коштів, пов'язаний з доходами фізичних осіб-резидентів, одержаними в оплату праці за кордоном, доходами від прямих інвестицій за кордоном, доходами від портфельних інвестицій, доходами від інших інвестицій. По статті " Поточні трансферти" враховується рух коштів на без еквівалентних засадах- гуманітарна та технічна допомога, внески до фондів міжнародних організацій, безоплатні перекази грошей з-за кордону фізичним особам.
Розділ 2 "Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій". Стаття "Капітальні трансферти": враховуються всі операції, пов'язані з передачею права власності на основний капітал або анулювання боргів кредиторами, коли рух вартості здійснюється на еквівалентній основі.
У розділі" Фінансовий рахунок" показуються операції з купівлі-продажу та погашення фінансових вимог однієї країни до інших. При цьому відбувається зміна власності на фінансові активи або пасиви країни. Усі фінансові операції класифікуються в три групи: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції.
Протягом року технологічно неможливо адекватно відкоригувати обсяги портфельних та інших інвестицій. Тому в процесі беруть участь статті розділу 3 " Резервні активи", на яких відображається централізований золотовалютний запас країни.
Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реалізації валютної політики. Як модель зовнішньоекономічних відносин країни він дає грунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розвитку валютних відносин. Зокрема, рівень та динаміка його збалансованості за звітний рік дають можливість визначити причини погіршення конюктури валютного ринку та курсу національної валюти у відповідному році та ймовірну динаміку їх на перспективу.
59.Золотовалютні резерви: сутність, призначення та роль в механізмі валютного регулювання.
Золотовалютні резерви-це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядження органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.
Призначення золотовалютних резервів (цілі накопичення золотовалютних резервів):
1) трансакційне призначення- забезпечення країни достатнім запасом міжнародних платіжних засобів, з тим , щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агенти могли своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов'язаннями,
2) інтервенційне призначення-забезпечення державі можливості проводити інтервенції на валютному ринку грошей, з тим , щоб підтримувати на потрібному рівні на них попит і пропозицію та обмінний курс національної валюти.
Ролі золотовалютного резерву:
1)оптимізація обсягу золотовалютних резервів,
2)інтервенційне їх використання,
3) розміщення резервів та ін.
60.Поняття, розвиток та основні елементи світової та міжнародної валютних систем.
Світова валютна система-це спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.
Складовими світової валютної системи є:
1) форми міжнародних засобів платежу, 2)уніфікований режим валютних паритетів та курсів, 3) умови взаємної конвертованості валют, 4) уніфікація правил міжнародних розрахунків, 5)режим валютних ринків та ринків золота, 6)міжнародні валютно-фінансові організації, 7) міжнародне регулювання валютних обмежень.
Розвиток світової валютної системи:
1) система, заснована на золотому стандарті (платіжний оборот обслуговувався переважно золотом),
2) механізм золотодевізного стандарту, що було юридично оформлено рішенням Генуезької конференції (1922 р.)
3)Бреттон-вудська валютна система. На міжнародній валютно-фінансовій конференції країн антигітлерівської коаліції, що відбулася у липні 1944 р. у м. Бреттон-Вудсі (США), були узгоджені основні принципи даного валютно-фінансового устою,
4) Ямайська валютна система створилась внаслідок угоди, що була досягнута на нараді країн-учаснць МВФ у м. Кінгстоні на Ямайці в січні 1976 р.
Міжнародна (регіональна) валютна система-договірно-правова форма організації валютних відносин окремих країн.
Щоб протистояти гегемонії долара у світовій системі, в березні 1979 р. було створено міжнародну (регіональну) валютну систему-Європейську валютну систему (ЄВС )- форму міждержавного регулювання валютних відносин країн західноєвропейського інтеграційного комплексу. Механізм ЄВС містив 3 елементи:європейська валютна одиниця -ЕКЮ, режим сумісного коливання валютних курсів-"суперзмія", Європейський фонд валютного співробітництва.
Маастрихтсьька угода 1992 р. визначила 2 етапи становлення ЄВС:
1)липень1990р.-грудень1993р.: повна лібералізація руху капіталів усередині ЄС, завершення процесу формування єдиного внутрішнього ринку ЄС, розроблення заходів щодо зближення (конвергенції) ряду економічних параметрів для країн-членів,
2)січень 1999 р.: створення незалежної Європейської системи центральних банків на чолі з Європейським центральним банком, установлення фіксованого курсу для валют країн-членів ЄВС між собою, а також відносно ЕКЮ, емісія єдиної грошової одиниці, проведення єдиної валютної політики країнами- членами ЄВС.
61.Загальні передумови та економічні причини, що визначають необхідність кредиту.
Передумовою кредиту є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту,- коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридичних, так і у фізичних осіб.
Кредит не існував завжди. Він виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Його винайдення вважають одним з найгеніальніших відкриттів людства поряд із винайденням грошей. Причини його виникнення слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридично самостійні особи. Коли товарно-грошові відносини почали ставати більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцеві потрібно продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. За таких умов акт купівлі -продажу товару не міг відбутися І тут випадково, як і багато інших винаходів людства, був відкритий кредит-за наявності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, у кредит.Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. Отже, кредит полегшував реалізацію товарів. Саме в цьому й полягає найбільш поширена причина необхідності кредиту. Але пізніше кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного відтворення- виробництва, споживання.
Суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструменти, з допомогою яких можна було б запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва, загалом суспільного відтворення. Одним із найважливіших таких інструментів і став кредит. Звідси існування товарного виробництва і пов'язаного з ним товарного обігу є найбільш загальною економічною причиною необхідності кредиту.
62. Сутність кредиту, його структура, еволюція та зв'язок з іншими економічними категоріями.
Кредит-це суспільні відносини, що виникають міжекономічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Для конкретизації сутності кредиту потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин. Ними є об'єкти та суб'єкти кредиту. Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом іншому. Суб'єкти кредиту- це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту.
Кредит як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями- грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін. Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення. Вони тісно переплітаються між собою функціонально. Так гроші як засіб платежу зявилися на грунті кредитних відносин. Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі. Особливо тісно пов'язаний кредит з грошима, і цей зв'язок дедалі посилюється в міру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин. Водночас кредит- це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення.
Істотні відмінності є між кредитом і фінансами. На відміну від кредиту , фінанси формуються в процесі розподілу (кредит у процесі перерозподілу).
Першою формою кредиту , що мала найпростішу сутність, був лихварський кредит. Характерними ознаками цього кредиту було те, що він має випадковий характер. Його суб'єктами на боці кредиторів були просто багаті люди, які надавали в кредит лише власні кошти, а на боці позичальників- незаможні ( селяни,ремісники). З переходом до товарно- капіталістичного виробництва відбулося чітке розмежування виробничих і особистих потреб у запозиченні коштів. Підтримання і розвиток виробництва стали широкомасштабною сферою застосування запозичених коштів і стимулювали масове формування вільних коштів. Сам кредит набув капіталістичного характеру і перетворився в суспільний механізм капіталізації економічних відносин.
Попервах економічна думка зосереджувалася переважно на самому поняття кредиту, на пізнанні його сутності. Лише з 18 ст. розпочалися дослідження механізму зв'язків кредиту з суспільним виробництвом, що відкривало шлях для формування суто наукової теорії кредиту.На сьогодні економічна наука визнає дві провідні теорії кредиту: натуралістичну і капіталотворчу.
63.Стадії та закономірності руху кредиту на мікро- і макрорівняхх. Причини кредитування.
Рух позиченої вартості можна назвати відтворювальним і виразити формулою:
ВВ-НП-ОП…ВП…ВК-ПК-ОК, де
ВВ-формування вільної вартості у кредиторів,
НП-розміщення вільних коштів у позички,
ОП-одержання додаткових коштів позичальником,
ВП-викорстання позичальником одержаних коштів на свої потреби,
ВК- вивільнення коштів з обороту позичальника,
ПК- повернення позичальником коштів кредитору,
ОК- одержання кредитором коштів, наданих у позичку.
Стадії руху кредиту:
1-а стадія- формування вільної вартості як джерела надання позичок (операція ВВ),
2-а стадія- розміщення вільної вартості в позичку (операції НП-ОП),
3-а стадія- використання позичальником коштів, одержаних у тимчасове розпорядження (операція ВП),
4-а стадія- вивільнення використаних позичальником коштів з його обороту або формування в нього доходів, достатніх для повернення позички (операція ВК),
5-а стадія- повернення позичальником вартості кредитору (операції ПК-ОК) та плата процента.
Закономірності руху кредиту на мікроекономічному рівні: зворотність руху вартості, що передана в позичку; тимчасовість перебування позиченої вартості в обороті позичальника, яка визначається тривалістю одного кругообороту його капіталу; збереження позиченої вартості руху і повернення її кредитора в повному обсязі; залежність маси наданої позички від наявних обсягів вільних коштів.
Закономірності руху кредиту на макроекономічному рівні: кількісні параметри розвитку кредиту повинні бути адекватними динаміці обсягів ВВП; оскільки кожна позичкова операція є двоякою- як вимога і як зобов'язання, як актив і пасив, загальні суми кредитних вкладень і позичених ресурсів у макромасштабах завжди балансуються; зворотність і платність кредиту робить його найбільш адекватним ринковим умовам інструментом фінансування зростання капіталу в реальному секторі економіки; платність кредиту і здатність приносити дохід обом його суб'єктам визначають таку закономірність міжгалузевого руху кредиту, як спрямування коштів з галузей і секторів економіки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі.
Принципи кредитування:
1) цільове призначення позички,
2) строковість передачі коштів кредитором позичальнику,
3) поверненістть позичальником коштів кредитору в повному обсязі,
4)забезпеченість позички,
5) платність користування позиченими коштами.
64. Форми, види та функції кредиту.
Є дві форми кредиту: товарна і грошова. Ці форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту- вартісної. У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна ( у тому числі лізинг), надання речей чи приладів у прокат, погашення міждержавних боргів поставками товарів тощо. Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін.
Види кредиту:
1) залежно від суб'єктів кредитних відносин: банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський кредит, міжнародний кредит, особистий кредит;
2) залежно від сфери економіки , у яку спрямовується запозичена вартість: виробничий кредит, що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі; споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання;
3) за терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику: короткострокові (до 1 року), середньострокові (до5 років), та довгострокові ( понад 5 років) кредити;
4) за галузевою спрямованістю: кредити в промисловість, кредити в сільськогосподарської, кредити в торгівлю, кредити в будівництво,кредити в інші галузі;
5) за цільовим призначенням: кредит на формування виробничих запасів, кредит у втирати виробництва, кредит на створення запасів готової продукції; кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах;
6) за організаційно- правовими ознаками та умовами позичок: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений, пролонгований; реальний , сумнівний, безнадійний; платний і безплатний.
Функції кредиту:
1) перерозподільча. Суть її в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності;
2) контрольна . Суть її втому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиті з боку суб'єктів кредитної угоди;
3) контрольно-стимулююча. Можливість вивільнити з обороту кошти і вкласти їх у надійні дохідні позички стимулює кредитора до прискорення обороту свого капіталу, нарощування вільних ресурсів, більш економного їх витрачання , підвищення своєї кваліфікації;
4) функція капіталізації вільних грошових доходів. Вона полягає в трансформації завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позичековий капітал.
65.Характеристика банківського кредиту.
Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. У сучасних умовах банківський кредит- провідна форма кредиту, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом він почав поступатись перед банкірським кредитом, який надають кредитні установи неьбанківського типу. Його обєктом є грошовий капітал, який відокремдений від просмислового капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі. Угода позички тут відокремлена від акту купівлі -продажу. При цьому банк в його функції посередника в кредиті може бути як позичалником, так і кредитором. Банківський кредит спприяє не тілльки безперебійному крогообігу і обороту капіталу, а й його нагромадженню. Тому з позицій відтворення суспільного капітаду він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу на обсяги функціонуючого капіталу. Позичка капіталу-це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей- це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засоббу, який не супроводжується розширенням виробництва.
Сфера використання банківсткого кредиту значно ширша від сфери застосування комерційного кредиту. Банківський кредит виходить за межі комерційного кредиту, бо з його допомогою може здійснюватись передача вартості не тільки між двома повязаними між собою діловими стосунками субєктів господарювання, а й між більшим числом таких субєктів.
За укрупненими обєктами кредитування банківський кредит поділяється на три групи: кредит в основний капітал (на технічне переозброєння, реконструкцію і ін); кредит в оборотний капітал ( на придбання предметів праці- сировини, матеріалів, палива , тари і ін); на споживчі потреби ( на індивідуалльне і кооперативне житлове будівництво та прижбання житла, бідуквництво дачних будівель і ін.)
66. Характеристика міжгосподарського кредиту, його переваги та недоліки, особливості розвитку в Україні.
Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями: залежно від суб’єктів кред–х відносин прийнято виділяти банківський кредит, міжгосподарський (комерційний), державний, міжнародний, особистий (приватний) кредит. У міжгосподарському обома суб’єктами є господарюючі структури. Міжгосподарський – це кредит, який існує між функціонуючими суб’єктами господарювання. Його видами є комерційний, деб–кред заборгованість, аванси покупців, тимчасова фінансова допомога, лізинг. Межі визначаються розміром рез–х капіталів, які є у суб–в госп–ня –кредиторів, а також регулярністю припливу грош–го кап–лу за рах–коефіцієнт реалізації товарів. Існування даного кредиту пов’язано з недостатнім розвитком банківського кредиту. Комерційний кредит надається постачальником покупцеві. Надається одним підпріємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Потреба у ньому виникає тоді, коли підпріємство-товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар (як правило, засоби виробництва, але у покупця немає грошей для його придбання. У таких випадках товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит. Ця передача може оформлятися векселем (борговим забов'язанням). Під вексель постачальник (векселедержатель) отримує в банку кредит. КК трансформується у банківській. Ком.кредит може мати місце не тількі між постачальником та покупцем. У деяких господарських ситуаціях одне під–во може надати кредит іншому, коли воно має певні інтереси щодо діяльності свого партнера. Прикладом може бути кредит під організацію виробництва необхідної кредитору продукції або у вигляді авансу (задатку) в рахунок вартості замовленої для виробництва продукції. У колишньому СРСР К.К.викор-ся до 1930, а з часів кредитноі реформи 1930-32р такий кредит був суворо заборонений. Нині в Украіні з переходом до ринкової економіки він дедалі більше поширюється, що є реакцією на дорожнечу банківського кредиту. К.К. прискорює товарообіг, зменшує кіл-ть грошей необхідних для обігу, робить грош. обіг більш еластичним. Вважається що К.К. утворює фундамент кредитноі системи. Він істотно зменшує резерви платіжних засобів, що завжди вимушені утримувати у своєму розпорядженні суб'єкти ринку для здійснення комерц-них розрахунків.
Головним призначенням К.К. є прискорення руху товарів від сфери виробництва до сфери споживання. Можна сказати що інфляція скорочує К. кредитування, тому що кредитор замість прибутку може понести збиток і не відомо, що буде більше реальний прибуток від наданої позики чи темпи інфляції. Деб–кред заборгованість – відрізняється від КК, що виникає всупереч побажанням ита волі сторін (не має ознак добровільності, рівноправності та платності), тому її називають кредитом лише умовно. Аванс – грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно– матеріальні цінності, роботи чи послуги з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі. Тимч–ва фін–ва допомога – надається окремим суб’єктам господ–ня, які опинились у скрутному фін–му становищі, їх вищестоящими орг–ми та партнерами на засадах повернення і, як правило, без сплати процента.
Лізинг – підприє–ка діяльність, яка спрямована на інвестування влласних чи залучених коштів та полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування майна, що є його власністю, або набувається ним у власність за дорученням та погодженням з одержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати періодичних платежів (до міжгос–го відноситься лише умовно, бо має з кредитом спільні ознаки).
67. Характеристика споживчого кредиту. Особливості, суб’єкти його розвитку в Україні.
Залежно від сфери економіки, в яку спрямовується позичена вартість, виділяють: виробничий, споживчий кредит, який спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання. Може здатися. що даний кредит проїдається, але це не так, бо особисте споживання, "знищуючи" вартість предметів споживання, забезпечує підтримку та зростання вартості робочої сили, продаж якої на ринку створює джерело повернення позиченої вартості кредитору. Тому і сп–й кр–т цілком відповідає усім закономірностям руху кредиту. С.К - це вид кредиту, що надається фізичним чи юридичним особам для оплати споживчих товарів і послуг (у формі відсторочки платежу). Може надаватись банками та небанківськими кредитними установами, фіз–ми та юридичними особами.
В Україні кред–ми установами небанк–го типу, які надають цей кредит є: ломбарди, кредитні спілки, підприємства зв’зку, торг–ні орг–ї. С.К - це прожаж товарів і послуг, як правило, довгострок. користування з метою покупки цих товарів, послуг. Реалізується через використання різних форм банків. і комерц. кредиту. Кредит на споживчі цілі (банківський) надається як юр.так і фіз. особам. Об'єктами кредитування можуть бути: будівництво житлових будінків та інших об'єктів цивільного будівництва (об'єкти охорони здоров'я,освіти,спорту, гаражі). Невідкладні потреби населення:строкові забов'язання населення за товари, продані в кредит, видані торговельним організаціям позабанківський споживчий кредит надається населенню на споживчі цілі. Він викликається переважн недостатнім розвитком банківського кредиту на такі цілі або умвами розрахунків за надані послуги.
Так, абоненти телефонів одержують можливість вести в кредит міжміські переговори або надсилати телеграми. Часто ці кредити бувають безпроцентні. Окрім забезпечення соц–х потреб населення, СК відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення, який в свою чергу впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи реал–ю продукції, прискорюючи отримання прибутків та доходів державного бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допомагає регулювати грошовий обіг у країні.
68. Характеристика державного кредиту. Особливості його розвитку в Україні.
Держава для своїх потреб може мобілізувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. Державним кредитом називається - такий вид кредиту коли одним із суб'єктів кредиту (позичальником або кредитором) виступає держава. Як правило держава виступає позичальником тому часто ДК визначають як сукупність специфічних фінансових відносин пов’язаних з запозиченням державою грош. коштів у внутрішніх та зовнішніх кредиторів для покриття дефіциту держ. бюджету. Суб'єктами ДК є держава або органи місцевого самоврядування(як правило в ролі позичальника) та внутрішні та зовнішні кредитори. Внутрішніми кредиторами є фізичні та юр особи-резеденти.Зовншніми-уряди інших краін, іноземні приватні колективні, державні і банквські установи, а також міжнар.та регіональні валютно фіннансові інститути.
Напр: Світовий банк, МВФ, ЕБРР. ДК може виступати в грошовій і натуральній формах. Натуральна форма Д.К. як правило застосовується в період хаосу і розладу грош. обігу. ДК реалізується через такі форми як: 1.позика, шляхом продажу державних ЦП. Згідно існуючим в Украіні законодавством існують 2 види ЦП, якими може оформлятися позика:1)ОВДП, 2)Казначейські забов'язання. 2.Запозичення Мін. Фінансів грошей із загально державного фонду позичковвого капіталу. 3.Організація грошово речових лотерей. По регіональному критерію позики бувають внутрішні і зовнішні. Крім того позики бувають процентні і безпроцентні.Процентні передбачають виплату доходу власнику ЦП. Потреба в державному кредиті виникає через наявність бюджетного дефіциту. Якщо банківській кредит має цільове призначення то ДК має глобальне значення для погашення бюджетного дефіциту, куди конкретно потраплять ці гроші визначає уряд і ВР. Якщо банків–й кредит опосередковує таку функцію грошей як засіб платежу, то ДК опосередковує ще і функції грошей як засобу обігу. За своєю економічною сутністю держ кредит - це форма вторинного пврерозподілу ВВП. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Внутрішній державний кредит може мати товарну і грошову форми. Товарну форму використовують при розладнаній грошовій системі. В цей період державний кредит виступає, як правило, в грошовій формі, а саме: державні позики, вклади населення в ощадних банках, грошові лотереї. Другою формою ДК є передавання ощадними установами частини або всієї суми коштів населення, які розміщені в ощадних банках чи в Інших ощадних установах держави. Сьогодні найпоширенішою формою державного кредиту є використання державою коштів позикового фонду. Ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.
69. Характеристика міжнародного кредиту. Особливості його розвитку в Україні.
Міжн–й кредит – це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб’єкти такі ж як і при національному (внутрішньоекономічному) кредиті – банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора та позичальника до різних країн. МК функ–є в різних формах: залежно від того, хто виступає кредитором буває фірмовий, банківський та урядовий кредити. Фірмовий – це, власне, комерційний кредит на міжнародному рівні, коли іноземний експортер продає товар вітчизняному імпортеру в кредит. Вел–й ризик, тому дорогий кредит. Більш гнучким є банківський кр–т, коли однією із сторін кред–х відносин є банк. В Україні міжнар–ні банк–кі кредити в основному отримують ком–ні банки та СП з іноз–ми інвесторами. Урядовий кредит може надаватись урядом однієї країни уряду іншої в межах укладеної між ними угоди, а також шляхом розміщення урядом своїх цінних паперів на зар–х фінан–х ринках. Також це кредити, які надаються країнам міжн–ми вал–фін орг–ми: МВФ, МБРР, ЄБРР та ін. Зокрема, їх кредитами широко користується Україна на потреби свого економічного розвитку та для підтримки стабільності нац–ї валюти. Міжнародний кредит також поділяється на фін–й, який надається у грошовій (валютній) формі, та комерційний, що надається у товарній формі.
70. Економічні межі кредиту. Кредитні відносини в умовах інфляції.
Межа кредиту – такий рівень розвитку кредитних відносин в народному господарстві, за якого попит та пропозиція на кредит балансується при збереженні стабільної, помірної, доступної для переважної більшості нормально працюючих позичальників, процентної ставки. Реальний попит на позичкові кошти, який пред’являють економічні суб’єкти – учасники відтворювального процесу при нормальній ставці банківського процента, є кільк–м виразом межі нарощування пропозиції позичок з боку кредиторів, передусім банків. За такого підходу динвміка бан–го процента стає основним показником дотримання чи порушення меж кредиту. Якщо рівень банк–го % швидко зростає або надмірно високий, це свідчить про недостатню пропозицію кредиту, недостатнє задоволення потреб ек–х суб–в в поз–х коштах, про недокредитування економіки, а отже про порушення меж кредиту з боку їх "незаповнення" і навпаки. Розміри меж кредиту визначаються поведінкою суб’єктів на грошовому ринку, а не суб’’ктивними оцінками аналітиків чи державних органів.
Регулювання ставки банк % стає ключовим важелем формування економічної межі кредиту та забезпечення її дотримання з боку банк–ї системи. Якщо ЦБ проводить політику зниження % (здешевлення кредиту), то попит на позички зростає, а межа кредиту розширюється і навпаки. У такому розумінні межі кредиту набувають суто екон–го змісту, оскільки вони формуються під впливом екон–х інтересів (попиту) ююр–х та фіз–х осіб – сцб’єктів грошового ринку. Економічна межа може розглядатись у таких аспектах: 1)залежно від певного рівня екон–ї системи (мікро та макроекон–ні межі); 2) залежно від призначення (кількісна та якісна межа кредиту). Мікроекон–ні межі визначають обсяги попиту на кредит окремих позичальників (юр чи фіз осіб). Макроекон–на межа – скупність мікроекон–х меж, визначає об’єктивний обсяг кредитних вкладень у нар–не господ–во в цілому.
Інфл. –це зниження вартості грош. од. яке проявляється через зростання рівня цін. Інфл - це знецінення нерозмінних на золото грошей внаслідок надмірного випуску і переповнення ними каналів обігу. Зовні вона виявляється у зниженні купівельної спроможності грош одиниці у всіх її формах – зростанні товарних цін, поглиблення товарного дефіциту, падіння валютного курсу та інше. Є кілька підходів до розуміння інфл. 1)Інфл- це будь яке підвищення рівня цін 2)Інфл.- це зменшення вартості гр. спричиненє порушенням у законі гр. обігу в залежності від можливості спостереження за втратою вартості грошей виділяють відкриту інфл. і приховану інфл. Економ. агенти можуть пристосовуватися до знецінення грошей прогнозувати його у своїй економ. діял-ті. Для цьго важливо розрізняти номінальні і реальні величини.
Номінальні величини виражаються без урахування змін у купівельній спроможності. Реальні показують скільки товарів і послуг можна придбати за номінальну величину. Прихована інфляція (адміністративна, подавлена) протікає без підвищення цін які утримуються за допомогою адміністрат. заходів. Це призводить до зростання дефіциту товару зниження іх якості, змін у струкрурі попиту (вимивання дешевих товарів), появою відкладеного попиту, поширюються чорні ринки, зростає спекуляція, хабарництво. За темпами знецінення грошей виділяють 3 типи інфл: 1 повзуча 5-10%, галопуюча до100%, гіперінфляція більш 100%, супергіперінфляція більш 50 % в місяц. Це умовні оцінки. Границя за якою з’являється зниження реальних доходіів, а значить недоцільність зростання грош маси (попиту) - носить назву КРИТИЧНА ТОЧКА ІНФЛ.—перехід від помірної інфл. в справжню інфл.
71.Сутність позичкового проценту, його функції та чинники, що впливають на рівень проценту.
Процент за кредит - це плата, яку сплачує позичальник за користування позиченими коштами (позичковим капіталом), його ціна. Позичальник оплачує здатність капіталу приносити прибуток. Гроші в даному випадку є специфіч. товаром, який продається і купується на грош. ринку. Як форма ціни грошей, процент істотно відрізняється від ціни на звичайні товари. Розмір % визначається не величиною вартості, яку несуть в собі запозичені гроші, а іх споживчою вартістю - здатністю доставляти позичальнику потрібні блага. Тому розмір процентного платежу залежить не тільки від розміру позички, а й від ії строку, а процентні ставки визначаються на певний період - звичайно на рік. Кількісним виміром позичкового проценту є процентна ставка або норма процента. Норма % - це співвідношення доходів від отриманого на позичковий капітал до суми наданого кредиту. Норма% знаходиться в межах вів 0 до норми прибутку під–ств і тому залежить від середньої норми прибутку підпр–ва. Норма прибутку що існує в даний момент на гр. ринку назив-ся ринковою нормою %. Розрізняють декілька видів %: облігаційний, банківський, позичковий, депозитний, обліковий, міжбанківський та інші.
Рівні ставки по окремим видам процента можуть істотно відрізнятися, тому що кожний з них має своє призначення і вирішує своє спеціфічні задачі. Так облігаційний % повинен забеспечити зацікавленість інвесторів в т.ч. банків вкласти іх в ЦП. Тому цей % повинен мати вищу ставку, ніж % по банківських депозитах, оскількі останній більш ліквідні чим ЦП. Проте ставки облігаційоного % можуть істотно коливатися в залежності від виду ЦП, рейтингу їх емітента, строку та інше. Ставки депозитного % повині бути нижчими ставок позичкового %, оскількі за рахунок цієї різниці в ставках, що називається маржею , банки отримують доход і формують прибуток. В ринковій економіці % ставки на гр.ринку залежать одна від одноі. Оріентиром виступає так звана безризикова ставка - ставка по короткостроковим дежавним ЦП (на заході казначейські векселя), а також офіційні облікова ставка. Подібну сигнальну функцію на ринку виконують: ставка першокласних позичальників, ставки пропозицій міжбанківських кредитів. Особливе місце серед усіх видів % ставки займає ставка облікового %, що встановлюється ЦБ на основі ретельного вивчення сану гр. ринку. Вона виступає своєрідним барометром гр. ринку та оріентиром для визначення процентних ставок по всіх видах операцій на гр. ринку. Викор-ня облікової ставки ЦБ при видачі позичок комерційним банкам, тобто на самому початку надходження грошей в обіг, перетворює ії в офіційний норматив ціни грошей, на якій оріентуються всі суб'єкти гр. ринку.
На норму % впливає (крім середньої норми прибутку) співвідношення між попитом і пропозиціею позичкового капіталу, а на попит і пропозицію позичкового капіталу найсильніше впливають такі фактори: 1.Величина сукупних ресурсів кредитн. системи. 2.Циклічні коливання в економіці. 3.Інфляція. 4.Сезонність. 5.ГКП держави. 6.Особистість позичальника. 7.Термін і розмір позики. 8. Вид кредиту. 9.Забеспеченність кредиту. Для більш повного вияснення механізму дії % на ринку важливо встановити зв'язок зміни %ої ставки з інфляцією. Внаслідок інфляційного зростання товарних цін зростає номінальний обсяг націон-го продукту. Для його реалізації повино пропорційно зростати поточна каса економічних суб'єктів, що спричинює відповідне зростання попиту на позички.
А це в свою чергу підштовхує вверх номінальні ставки %. Норма % є нормою економічної ефективності б.я. підпріємницькоі діяльності. В цьому її важлива економічна роль. Особливо важливу роль видіграє % у банківський справі. Банки-провідні суб'єкти гр.ринку. З процентом пов'язані основні банківські ризики( нестабільність % ставок породжує %ий ризик небезпекою втрат для кредиторів від зниження %их ставок і позичальників від підвищення % ставок). На основі % формується значна, а в Украіні переважна маса доходів і витрат банків. %-важливий інструмент банківськоі політики, банківської конкуренції, і разом з тим, важливий фактор консолідації банків у цілісну систему. Без вірного вик-ня цього інструменту неможливо забеспечити ефективне функціонування банківськоі системи. Отже ек. роль % за кредит полягає в тому, що він є інструментом збереження позичково фонду і нагромадження капіталу; інструментом перерозподілу прибутків у суспільстві; регулятором виробничої активності; важл. інструментом ГКП.
72. Роль кредиту в розвитку економіки.
Кредит — це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента.Із суті кредиту випливає, що за його допомогою відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення. Кредит у ринковій економіці необхідний вже функціонуючому товаровиробникові. Однак ще більшою мірою він потрібний тому, хто тільки прагне організувати виробництво, але не має для цього власних коштів. Для одержання кредиту з розвитком товарного виробництва, особливо коли воно набуває загального характеру, кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Пояснюється це тим, що внаслідок спеціалізації виробників на виготовленні певних товарів і спричиненого нею кооперування суспільне виробництво перетворюється у величезний замкнений ланцюг тісно пов'язаних між собою ланок. Найменше порушення в будь-якій з цих панок може зупинити нормальний обмін товарами між окремими виробниками. Кредит допомагає уникнути кризових явищ. Отже, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою с наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту,— коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юр, так і у фізичних осіб. Виконання кредитом певних функцій, які є проявом його сутності, дає змогу йому відігравати надзвичайнол велику роль у розвитку економіки і суспільства в цілому. З часом ця роль змінювалась.Кредит сприяв розпаду первіснообщинного ладу та утворенню рабовласницького (не зміг повернути– раб),а потім сприяв становленню капіталістичного, допомагаючи стаорювати нові виробництва, сприяючи концентрації і централізації капіталу. Відіграє значну роль в орг–ї грошових розрахунків – готівкових та безготівкових., забезпечує безперебійність кругообігу осн–го та обор–го капіталу, збільшує обсяги вир–ва, сприяє розширенню виробництва, відновлення діяльності підприємств під час кризи, допомагає змінити асортимент продукції, поліпшити якість, нова продуекція, насичення споживчого ринку товарами, реформування с/г (іпотечний кредит), забезпечення населення якісним житлом, побутовою технікою. Значна роль в економії витрат обігу (скорочення витрат на виготовлення, випуск в обіг, перевезення, облік тощо),прискорюється обіг засобів обігу. На сучасному етапі роль кредиту в його цій перерозподільчій функції поки що недостатня, бо дефіцит позичкового капіталу в країні. Через дефіцит власного капіталу для України на сучасному етапі має велике значення розвиток кредиту у міжнародній сфері, зокрема кред–ні відносини з МВФ, МБРР, ЄБРР тощо. У ринкових умовах знижується роль контрольної функції банків, які значно менше використовуються державою для контролю за фін– господ діяльністю підприємств. Проте зростає роль кредиту в його контрольній функції. В емісійній функції кредит на сучасному етапі повинен відігравати антиінфляційну роль.
73. Розвиток кредитних відносин в Україні в перехідний період до ринкових відносин.
Історія розвитку кред–х відносин в незал–й Україні ще досить коротка. В галузі кред відносин перехід від старої до нової ринкової системи господарювання здійснювався швидше, ніж в інших сферах життя нашої країни. Це пояснюється тим, що в основі цих відносин лежить наймобільніший ресурс – гроші. Але, на жаль, кредитні відносини в Україні після розпаду Рад Союзу розвивались недостатньо, що нег–но вплинуло на розвиток та стан економіки. З переходом до ринкових умов змінились кредитори та позичальники. Осн–ми кредиторами стали комерційні банки, в тому числі колишні державні. А поз–ми дедалі більше ставали приватні та колективні підприємства та окремі громадяни. Звичайно, здійснювалось і кред–ня підприємств державної власності. Значні зміни стали відбуватись у формах та видах кредитів, особливо в методах кредитування. Від кред–ня численних окремих об’ктів, ком банки перейшли до кредитування суб’єктів, турбуючись насамперед про свої доходи і повернення кредиту. Почало здійснюватись кредитування в основному на покриття дефіциту оборотного капіталу підприємств. В 1991 році був легалізований комерційний кредит, вексельний обіг має здійснюватись відповідно Женевської конвенції, з 1995 року розвитку набув держ–й кредит, з 1996 року відновлення та поширення споживчого кредиту (кредитування населення на споживчі потреби), 1993 – утворюються кредитні спілки, що займаються взаємокредитуванням громадян. Широко розвернулось кредитування населення під заставу рухомого майна ломбардами та нерухомого –ком банками. Розвиток кред–ня буд–ва, отримання житла. У 2000 році почали надаватись кредити талан–й молод на період навчання у ВУЗах. З 1994 року починається монополізація кредиту, зосередження в руках великих банків та все більше використання кред–х ресурсів країни в інтересах різних кланових угруповань. В умовах дефіциту в укр–х банках кред–х ресурсів та переважання в їх складі короткострокових ресурсів вони надають, як правило, короткострокові кредити, причому переважно у сферу обігу.
74. Сутність, призначення та види фінансового посередництва.
Грошовий ринок за характером зв’язку між кредит–ми та позичальниками поділяється на два сектори: сектор прямого фін–ня та непрямого (опосередкованого) фін–ня. У секкторі непрямого фін–ня поряд з двома ббазовими суб’єктами, які умовно можна назвати кредитор–заощадник та позичальник–витратник, з’являється третій економічний суб’єкт, який є самостійним та рівноправним суб’єктом грошового ринку. Подібно до базових, він формує власні зобов’язання та вимоги та на цій підставі емітує власні фінансові інструменти, які стають об’єктом торгівлі на грошовому ринку. Це фінансові посередники, а їх діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників–витратників наз–ся фінансовим посередництвом. Прибутки фін–х посер–в формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, пов’язаними з їх залученням. Так, страхова компанія, акумулюючи кошти своїх клієнтів, створює нове зобов’язання – поліс, а розміщуючи ці кошти в банках чи цінних паперах, створює нову вимогу до позичальника. Загальна схема фін–го посередництва: Кредитори (дом–ні господарства, фірми, уряд, нерезиденти); Позичальники (фірми, дом–ні госп–ва, уряд, нерезиденти), а між ними фін–сові посередники. Зв’язки: кредитори до фп–гроші, а назад–зобов’язання. Позичальники до фп–вимоги, а назад–гроші. Економічне призначення фін посер–в полягає в забезпеченні базовим суб’єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування, на підвищення ефективності діяльності суб’єктів реальної економіки.
Переваги фін–го посер–ва: оперативне розміщення вільних коштів в доходних активах, скорочення витрат баз–х суб–в на формування вільних коштів,послаблення фінансових ризиків,збільшення доходності позичкових капіталів тощо. Види фін–х посер–в : Вітчизняна літ–ра:1)банки, 2)небанківські фінансово–кредитні установи (парабанки). Американська літ–ра: 1)депозитні інституції, 2)договірні ощадні інституції, 3)інвестиційні посередники.Більш правомірним є класифікація фін–х посередників за одним критерієм (а не за трьома, як у амер–й літ–рі) – участь їх у формуванні пропозиції грошей: 1)банки, які через грошово–кредитний мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей; 2)небанківські фін–ві посередники (фін–кред установи), які такої здатності не мають. Усередині кожної з цих груп ще класиф–ї: напр–д, банки ділові та центральні, універсальні та спеціалізовані тощо.
75. Поняття банку, місце банків на грошовому ринку.
В ЗУ "Про банки і банк. діяльність" (березень 1991р) банком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює Інші банківські операції, передбачені цим законом. Банк в правовому відношенні — це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну або декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності. Банк в економ. розумінні - це фінансовий посередник, який виконує комппекс базових операцій грошового ринку: мобілізацію коштів, надання їх в позички, здійснення розрахунків між економічними суб'єктами. Універсальні банки — банки, що виконують всі базові та будь-які інші операції на грошовому ринку. Спеціальні банки — банки, що виконують лише частину базових операцій на грош. ринку. Банківська система — законодавче визначена, чітко структурова-на сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діпльністю. За своєю структурою банківські системи різних країн істотно відрізняються. Разом з тим, є ряд ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують в ринковій економіці. Це, перш за все, рівнева їх побудова.
На першому рівні знаходиться один банк (або декілька банків), об'єднаних спільними цілями і завданнями. Такій установі надається статус і центрального банку. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-і кредитній сфері, перш за все — підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи. Хоч ці завдання вирішуються за участю всіх банків, проте успіх може бути досягнутий тільки при відповідній координації зусиль кожного з них, Покладається така координація на центральний банк, для чого він законодавче наділяється відповідними повноваженнями. На другому рівні банківської системи знаходяться решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками. До банків. діяльністі відноситься комплекс посередницьких операцій: Приймати грошові вклади від кліентів, надавати кліентам позички і створювати нові платіжні засоби, здійснювати розрахунки між кліентами. Виконання цих операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку взагалі. Банківська система - це не просто механічне об'єднання банків, що функціонують в економіці краіни, а це система що має своі особливі призначення і специфіч. функції, та включає всіх посередників грош. ринку, як банківських так і небанківських на відміну від кредит.системи. Головне завдання центробанку — забезпечити стійкість нац грошей. Створення ЦБ відбувалося наступними шляхами: 1)Наділення особливими повноваженнями крупного ком. банку. Ряд таких банків на певних історичних етапах було націоналізовано(Ангпія, Франція).2) Утворення нового ЦБ в якості банку з особливими повноваженнями (ФРС США). В Україні НБУ наділено повновженнями від розробки, захисту та дизайну грош купюр до інкасації, зниження Г.
2. Банк банків. Як ком. банки обслуговують суб'єкти господарювання, так і: ЦБ здійснює розрахунково-касовеобслуговування комерц. банків, їх кредитування, є органом банківського нагляду (в Укр. НБУ єдиний основний орган банківського нагляду). В Україні усі банки зобов'язані відкрити кореспондентський рахунок в НБУ. Через ці рахунки здійснюються всі міжбанківськи розрахунки в межах України. Кредитування НБУ ком. банків здійснюється через кредитні аукціони з 1994р., а також через ломбардне кредитування з 1995р.
76.Функції та роль банків.
Банк - фін. посередник, який виконує комплекс базових операцій, які в сукупності представляють закінчений процес посередництва. Будучи самост. суб’єктами грош. ринку, банки викон. певні екон. ф-ції, в яких конкретизується їх сутність та призначення. Ф-ції банків: 1) трансформаційна; 2) емісійна. 1) зумовлена посередницькою місією банків взагалі і їх особливим місцем серед фін. посередників зокрема. Вона поляг. в зміні таких якісних хар-тик грош. потоків, що проходять через банки, як р-нь ризикованості, строковість, обсяги та просторове спрямування. Тому напрями цієї ф-ції: трансформ. ризиків (банки, вживаючи відпов. заходи - створ. рез., диверсиф. акт. опер., страхув. депозитів тощо, можуть завести ризики для своїх вкладників і акціонерів до мінімуму); трансформ. строків (мобілізуючи значні обсяги короткостр. коштів і пост. поповн. їх, банки одерж. можл. деяку їх частину спрямув. в довгостр. позички та ін. довгостр. активи); трансформ. обсягів капіталів (мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів, банки можуть акумулюв. вел. маси капіт. для реаліз. масшт. проектів); просторова трансформ. (банки можуть акумулюв. рес. з багатьох регіонів і країн і спрямов. їх на фінансув. 1 об’єкту, регіону).2) поляг. в тому, що тільки вони можуть створ. дод. платіжн. засоби і спрямов. їх в оборот або ж вилуч. їх з обороту. З ф-ціями банків безпосер. пов’яз. їх роль в економіці. У трансформац. ф-ції банки вплив. на прискор. обороту капіталу в процесі відтвор., сприяють розшир. обсягів і підвищ. ефект. сусп. виробн. В емісійн. ф-ції банки сприяють забезп. потреб обороту в платіж. засобах, зміцн. договірн. і платіжн. дисципл. в госп., удоск. та зміцн. гр. обороту. За кожн. з напр. прояву ролі банків стоїть їх копітка робота щодо забезп. кожн. господарююч. суб’єкту сприятл. умов для функціонув.
77.Сутність, принципи побудови та функції банківської системи(БС).
Банк. сис-ма - законод. визначена, структурована та субординована сукупн. фін. посередн., які займ. банк. діяльн. на пост. професійн. основі і функціон. пов’яз. в самост. екон. структуру.Принципи побудови: - дворівнева побудова; -чітке функціо-не розмеж-ня між банками 1 і 2-ого рівнів;- функціон-ня банків 2-ого рівня на комер. засадах та на договірних відносинах з клієнтурою;- ліквід-ія монополії держави на банк.справу, мож-ть ств-ня комбанків різних форм власнасті, лібералізація банк.дія-ті;- орган-ція держ.кнтролю і нагляду за банк. дія-тю і покладення цього завдання на центр. банк; - незал-ть центр.банку від держ.органів виконавчої влади; - форм-ня загальносистемної інфра-ри забез-ня банк.дія-ті тощо.Дворівнева побудова - ключовий принцип побудови БС у ринк.екон-ках, їх вирішальна якісна ознака, що безумовно відрізняє їх від інш.систем.На 1-му рівні перебуває 1 банк, якому надається статус центр.банку.На 2-му рівні перебуває решта банків, які в Укр. прийнято називати комбанками.Банків.с-ма виконує 3 ф-ції: 1)трансформаційну-базується на аналогічній ф-ції комбанків.Однак вона має свою специфіку: а) в трансфор.процес включ. центр. банк, який всі трансф. процеси здійс. на міжбанків. рівні і завершує трансформ. прцеси, які були розпочаті комбанками; б) підвищує трансф. потенціал вузькоспеціаліз. банків, які в кооперації з універсал. банками можуть забез-ти весь процес трансформації на грош. ринку;2)створення платіжних засобів та рег-ня грош. обороту( емісійна) - полягає в тому, що
БС оперативно, відповідно до зміни попиту на гроші, спроможна управляти пропоз.грошей; 3)забезп-ння стабільності банк.дія-ті та грош. ринку ( стабілізаційна).Банків. дія-ть є високоризиковою і окремий банк не може виконувати стабілізаційну ф-цію. Навіть, навпаки може дестабілізувати як власну дія-ть так і спровокувати кризу на грош. ринку.
78.Особливості розвитку та побудови банківської системи в Україні.
Форм-ня банк. с-ми Укр. ропочалося з прогол. незалежн. і виходу зі складу СРСР у 1991.До цього часу в Укр. не було необхід. передумов для існ-ня самос. банк.с -ми.На прикінці 80-х р. більшість банк. установ була філіями союзних банків. Вони входили до складу БС СРСР і управлялися з союзного центру. Початок формування в Укр. власної БС ринк. типу був покладений Закон "Про банки і банк. діяльність" від 20.03.91. В основу побудови БС України цим законом були покладені принципи: - дворівнева побудова; -чітке функціо-не розмеж-ня між банками 1 і 2-ого рівнів;- функціон-ня банків 2-ого рівня на комер. засадах та на договірних відносинах з клієнтурою;- ліквід-ія монополії держави на банк.справу, мож-ть ств-ня комбанків різних форм власнасті, лібералізація банк.дія-ті;- орган-ція держ.кнтролю і нагляду за банк. дія-тю і покладення цього завдання на центр. банк; - незал-ть центр.банку від держ.органів виконавчої влади; - форм-ня загальносистемної інфра-ри забез-ня банк.дія-ті тощо. Формування БС Укр. постійно натикалися на серйозні прешкоди: глибока с-мна криза, яку переживає ек-ка Укр. протягом всього перехідного періоду; повільно розвивається попит на посередницькі послуги банків, а відтак немає ек. передумов для належного розвитку БС; недостатнім залишається рівень капіталізації комбанків тощо. Усі ці обставини можуть настільки ослабити БС Укр., передусім її 2-й рівень, що коли процес ринк. трансф-ції завершиться і почнеться етап екон. зростання, укр. банки не зможуть адекватно виконувати свою посередницьку місію в нових умовах.
79.Небанківські фінансово-кредитні установи, їх види, та особливості функціонування в Україні.
Небанківські фін. посередники- об’єктивно необх. явище у ринк. економіці Вони не тільки є потужними конкур.у бор-бі за вільні грошові капітали, що саме по собі має позитивне знач., а й беруть на себе надання економ. суб’єктом, таких фн. послуг, виконання яких не вигідно чи законодавчо заборонено банкам. Тому всякий розвиток небанківського посередництва є важливим економ. завданям уряду та ЦБ, В Укр. небанківські фін. посередники набули ще меншого розвитку, ніж банки. Причина гальмування розвитку цих посередницьких структур грош. ринку криється теж у недостатньому поступові економіки,у повільній її ринк. трансформації, у низькому життєвому рівні нас. та незначних грош. заощ. Небанківські фін. посередники: 1)договірні фін-кред. установи(страхові компанії, пенс. фонди, ломбарди, лізингові компанії, факторингові компанії).2) Інвестиційні фінансово- кредитні установи (інвестиційні фонди,фінансові компанії,кредитні тов-ва,кредитні спілки).
80.Центральні банки: сутність, призначення, правовий статус, організаційна структура.
Головне призначення ЦБ - це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Своє призначення івн реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль: 1) Емісійного банку; 2) банку банків; 3) органу державного управління.Правовий статус - це державний орган управління з покладеними на нього особлтвими функціями у сфері грошово – кредитних відносин і банківської діяльності.Організаційна структура банку США: ЦБ, який є елементом Федеральної резервної системи, складається з ради керуючих, 12 федеральних резервних банків, Федерального комітету відкритого ринку і Федеральної консультативної ради.
81.Характеристика функцій центрального банку.
Осн. ф-ції ЦБ: емісійний центр готівкового обігу (емісія банкнот - найдавн. ф-ція ЦБ. Саме ця потреба в централіз. банкнотної емісії спричин. надання 1 з банків статусу емісійного. Забезпеч-ям банкнот слугують гол. чином держ. цінні папери. ЦБ має моноп. право емісії банкнот і розмінної монети, він зазвичай організ. вигот. гр., регулює їх обіг, вилуч. з обігу фальшиві та зношені гр., здійсн. їх утилізацію); банк банків (ЦБ забезп. касове, розрах. та кредитне обслуг. ком. банків; ком. банки зберіг. частку своїх рез. в безгот. формі на рах. ЦБ, який видає їм готівку в обмін на їх безгот. рез.); орган банк. регулюв. та нагляду (законод. і нормат. акти, що регламент. діяльн. ЦБ, поклад. на нього ф-цію регулюв. банк. д-ті. Банк. нагляд - моніторинг процесів, що мають місце в банк. сис-мі на різних стадіях функціонув. банків); банкір і фін. агент уряду (ЦБ тісно взаємодіє з фін. органами, він співпрац. при виріш. заг. пит. монет. і фіск. політики, під час повсякденного викон. фін. опер.. ЦБ беруть активну участь в організ. випуску держ. боргових зобов’яз., їх розміщенні і підтримці ринк. курсу, виплаті доходів та погаш.); провідник монетар. політики (в цій ф-ції найповніше реаліз. признач. ЦБ. Монет. політика ЦБ слугує ключ. елем. всієї гр. сис-ми. На ній баз. весь мех-м держ. регулюв. гр. обороту).
82.Діяльність центрального банку як банку банків.
ЦБ як банк банків забезп. касове, розрах. та кредитне обслуг. ком. банків. Ком. банки зберіг. частку своїх рез. в безгот. формі на рах. ЦБ, який видає їм готівку в обмін на їх безгот. рез. Надлишки готівки ком. банки здають до ЦБ для зарахув. на їхні рах. ЦБ, виступаючи в ролі посередн. у міжбанк. розрах., забезп. мін-ю банк. ризиків, концентр. і оптиміз. надлишк. рез. ком. банків, належний р-нь безпеки сис-ми розрах., еф. регулюв. гр. ринку. В У. ЦБ запровадив загальнодерж. Систему електронн. платежів, що забезп. здійснення міжбанк. розрах. на всій терит. У. Участь ЦБ в кред. обслуг.: 1) кредити ЦБ - 1 з інстр. впливу банку на гр. обіг; 2) ЦБ надає ком. банкам короткостр. кредити для підтрим. їх ліквідн.; 3) кредити ЦБ - засіб урегулюв. міжбанк. розрах. і забезп. таким чином безперебійного функціонув. платіжної сис-ми. Способи кредитув. ком. банків: 1) надання ломбардних кредитів; 2) купівля цінних паперів у ком. банків; 3) редисконтування векселів. Методи надання ломбардних кредитів: 1) прямий (ЦБ безпосер. надає кредити), 2) тендерний (аукціонний) - подаються заявки ЦБ, який організ. торги. В У. поступово освоюються методи кредитув. ком. банків.
83.Походження та розвиток центральних банків. Створення Європейської системи центральних банків.
Попередниками ЦБ можна вважати емісійні банки, які виникли у 19 ст. Пром. революція (2 пол. 18ст.- 1пол. 19) призвела до значного розшир. грош маси і підвищ знач. банкнотного обігу. В цих умовах, коли усі банки мали можливість випускати банкноти, така емісія вступила усупереч з потребами економіки. Банкноти витісняли повноц. монети з обігу. У 19ст. стало очевидно, що держ. пов. регулювати грош. оборот, захищати вкладників. Т.ч. процес поступової центр-ї, а потім і концентр-ї емісії банкнот в межах 1 банку затягнувся. На поч. 20ст. центр-я банкн. емісії була завершена гол. чином в Євр. країнах. Для 20ст. хар-м є процес демонет-ї золота і перехід від грош. системи золотомонетного стандарту до сист. обігу гр., не розм. на золото. Шляхи створення ЦБ: 1.еволюційний - поступове перетворення банку, що мав статус емісійного у центр-й. Його положення зміцнювалось в міру делегованих йому повноважень; 2. створення ЦБ на основі спец. з-ну, який передбачає особл. статус новоствореного банку з моменту його заснування. У 2 пол. 20ст. д-ть ЦБ розв. у 3-х напрямках: 1) співроб-во ЦБ на міждержавному рівні; 2) співпраця ЦБ з міжн. вал.-кред. і фін. операціями; 3) створення наднац. ЦБ. Хар-ю рисою сучасності є розвиток регіон. екон. інтеграції в Зах. Європі, який спричинив зміну місця і ролі ЦБ у її ек-ці. Важл. етапом форм. Євр.вал.сист. стало заснування у 1994 Євр. вал. інституту для розроблення правил і процедур створення ЄСЦБ і введення в обіг єдиної євр. вал. - євро. ЄСЦБ - дворівнева банк. сист., що скл. з Євр. центр.б. і нац. ЦБ країн ЄС. Осн. завдання ЄСЦБ: підтримка цінов. стабільності в ЄВС.
84.Становлення та основні напрями діяльності Національного банку України.
ЦБУ - Нац. банк - було утворено у 1991 згідно з з-ом У. "Про банки і банк. д-ть".Стрімкий розвиток банк. сист., необх-ть посиленя незал-ті ЦБ від владних структур у проведенні монет. пол. обумовили необх. прийняття у 1999 окр. з-ну "Про НБУ". Згідно з цим НБУ - особливий центр. орган держ. упр-ня, осн. завданням якого є забезпечення стабільності нац. грош.один. - грн. Існує 2-рівнева сист. упр-ня ЦБ: Рада НБУ і Правління НБУ. Осн. напр. д-ті ЦБ: емісійний центр готівкового обігу (емісія банкнот - найдавн. ф-ція ЦБ. Саме ця потреба в централіз. банкнотної емісії спричин. надання 1 з банків статусу емісійного. Забезпеч-ям банкнот слугують гол. чином держ. цінні папери. ЦБ має моноп. право емісії банкнот і розмінної монети, він зазвичай організ. вигот. гр., регулює їх обіг, вилуч. з обігу фальшиві та зношені гр., здійсн. їх утилізацію); банк банків (ЦБ забезп. касове, розрах. та кредитне обслуг. ком. банків; ком. банки зберіг. частку своїх рез. в безгот. формі на рах. ЦБ, який видає їм готівку в обмін на їх безгот. рез.); орган банк. регулюв. та нагляду (законод. і нормат. акти, що регламент. діяльн. ЦБ, поклад. на нього ф-цію регулюв. банк. д-ті. Банк. нагляд - моніторинг процесів, що мають місце в банк. сис-мі на різних стадіях функціонув. банків); банкір і фін. агент уряду (ЦБ тісно взаємодіє з фін. органами, він співпрац. при виріш. заг. пит. монет. і фіск. політики, під час повсякденного викон. фін. опер.. ЦБ беруть активну участь в організ. випуску держ. боргових зобов’яз., їх розміщенні і підтримці ринк. курсу, виплаті доходів та погаш.); провідник монетар. політики (в цій ф-ції найповніше реаліз. признач. ЦБ. Монет. політика ЦБ слугує ключ. елем. всієї гр. сис-ми. На ній баз. весь мех-м держ. регулюв. гр. обороту).
85.Поняття, призначення та класифікація комерційних банків.
Ком. б. - кред. установи, що здійснюють універс. банк. операції для п-в, установ і нас. гол. чином за рах. грош. коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. Ком. б. здійснюють на договірних умовах кред., розр.-касове та ін. банк. обслугов. юр. і фіз. осіб. Класифікація за формою власн .: унітарні (мають 1 власника в особі держ. чи прив. особи, їх в Укр. 2 - Ощадбанк і Ексімбанк) і колективні (частка капіталу кожного засновника обмежена - 35% стат. фонду банку). За орг. формою : ВАТ і ЗАТ (84% від заг. к-ті; стійкі і надійні), ТОВ(16% від заг. к-ті; банк не є власником капіталу). За розміром активів : малі, середні (активи понад 10млн грн.; їх найбільше) і найбільші (активи понад 1млрд грн. "Промінвестбанк"). За філійною мережею : багатофілійні (Ощадбанк 15тис одиниць, АКБ "Україна" 500 одиниць, "Аваль" 200), мало-, без-. Більшість банків у Україні мало- і безфілійні. За діапазоном операцій і сектором ринку : універсальні (викон. широк. спектр операцій і надають різні послуги - їх більшість), банки з клієнтською спеціалізацією (засновники і переважні клієнти є кооперативи: Правексбанк, Олбанк, "Альянс"), б. з галуз. спец-ю (обсл. переважно юр. та фіз. осіб у межах певної галузі госп-ва: АКБ "Україна", Промінвестбанк, "Надра") , б. з функціональною спец-ю (викон. вузьке коло спеціаліз. операцій - інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні банки. Укрінбанк, Ощадбанк, Ексімбанк).
86.Особливості становлення та розвитку комерційних банків в Україні.
Створення національної дворівневої банківської системи незал. Укр. почалося після прийняття у березні 1991р. З-ну Укр. "Про банки і банк. д-ть". Цим з-ом визначено: І рівень банк. системи представляє НБУ, ІІ рівень ком. банки різних форм власності. Реєстрація ком. банків здійснювалась Нац. банком держави. Переважна к-ть ком. банків - це акціонерні товариства (85,2%): 72% - відкриті і 28% - закриті. ТОВ лише 14% від заг. к-ті. З 1994 р. в Укр. з’явились ком. банки з участю іноземного капіталу (до поч. 2000р. їх к-ть 30). За розміром активів укр. ком. банки поділяються на найбільш і (активи >1млрд грн.), великі (>100млн грн.), середні (>10 млн грн.), малі (<10млн грн.). Чималої шкоди процесу накоп. банк. капіталу завдає девальвація грн. Домінуючим видом зобов’язань є депозити до запитання, причому переважно в іноз. валюті. Зростають суми депозитів населення, більшість з яких ком. банки. Збільш. питома вага кредитів на інвест. д-ть. Відбув. поступовий розвиток кредит-ня насел., воно займає незначне місце в кред. операціях. Як позитивне явище: зміни в асортименті кред. послуг банків.Гострими проблемами є недост-ть у багатьох капіталу і неякісна стр-ра активів.
87.Основи організації та діяльності комерційних банків в Україні.
Ком. банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акц. товариств та ТОВ. Банк вважається створеним і набуває статусу юр. особи з моменту його реєстрації в НБУ. Його засновниками можуть бути вітчизняні та іноземні юр. та фіз. особи за винятком Рад народних депутатів та ін. виконавчих органів влади, спілок, партій. У створенні банку не можуть брати участі військовослужбовці та посадові особи органів суду, прокуратури, держбезпеки. Стат. фонд новостворюваного ком. банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників у грош. формі. Розмір стат. фонду визначається засновниками банку, але е може бути меншим за нормативні вимоги НБУ. Згідно з діючим положенням, мін. рівень стат. фонду пов. бути еквівалентний 1млн євро. Організація ком. банку передбачає ліцензування банк. д-ті: надання НБУ офіційного дозволу на здійснення певних банк. операцій. При ліцензуванні враховується обсяг капіталу банку, його фін. стан, дотримання екон. нормативів регулювання банк. д-ті. Орг-на стр-ра та упр-ня ком. банком визначається функц. підрозділами та службами та керівн. органами. Вищим органом упр. банком є заг. збори акціонерів (учасників), які виріш. стратег. завдання в його д-ті. Контроль за д-тю правління здійснює ревізійна комісія. Ком. банки бувають спеціаліз-ми (ощадні, інвестиційні, іпотечні)та універс.
88.Пасивні операції комерційних банків.
Пасивні операції - операції за доп. яких банки формують свої грош. рес. для проведення кред., інвестиц., та ін активних операцій. Рес. ком. банків - сук-ть грош. коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Їх поділяють на власні (становлять третину усіх рес.), залучені і позичені (70%). Власний кап.: основний (стат., резервний фонди, нерозподілен. прибуток минул. рр.), додатковий (заг. рез. за акт. операціями , поточні доходи). Стат. фонд залежить від форми орг-ї банку. Резерв. фонд призн. для покриття можл. збитків, сплати дивідендів; його розмір - на рівні 50% від стат. фонду, форм. за рах. відрахувань з прибутку (не <5%). Спец. ф. признач. для покриття збитку від акт. операцій та для вир. та соц. розвитку банку, та форм. за рах. прибутку. Прибуток є рес. внутр. походження. Залучені: - сук-ть коштів на пот. , депоз., та ін рах. банк. клієнтів, гром. орг-й, сусп. фондів, що розм. в активи з метою отрим. приб. чи забезп. ліквідності банку. Зал. поділ. на депоз.(до запитання - для здійсн. пот. розрахунків, нестабільні; і строкові - розм. на певний строк >міс, знімаються після закінч. терміну або попер. повідомлення банку) та недепозитні (позичені). Формами строкових вкладів є сертифікати (депозитні: юр. особам та ощадні - фіз.особам). Недепоз. залуч. у формі міжбанк. кредитів і кред. ЦБ, операцій з цін. паперами на вторин. фондовому ринку, позик на р-ку євродоларів.
89.Активні операції комерційних банків.
Акт. опер. полягають у д-ті, пов’язаній з розміщенням і викор. власн. капіталу, зал. і поз. коштів для одержання прибутку при рац. розподілі ризиків за окр. видами операцій і підтримані ліквідності. Акт. опер.: кредитні та інвестиційні. Кредитні: проведення комплексу дій, пов’язан. з наданням і погашенням банк. позичок, здійсн. відповідно до принципів строковості, цільового хар-ру, забезпеченості та платності кредиту. Рішення про надання кред. приймається колегіально. Кред. надаються в межах наявних рес. з урахуванням кредитоспроможності, фін. стаб., рентаб-ті, ліквідності позичальника. Заг. розмір кредитів не може перевищ. 8-микратного розміру власних коштів банку. Для одерж. кредиту позичальник зверт. до банку з кредитною заявкою, що вход. до складу певн. пакету документів. У кред. договорі передбач.: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, %на ставка, порядок і форма сплати %ів і осн. боргу, права, зобов’язання, відповід. сторін щодо надання і погашення кред. тощо. Банк. кредитув. здійсн. із застос. таких позичкових рах.: простий (на ньому може бути тільки активне сальдо), спец. (застос. в окр. випадках: при кредитув. позичальника під заставу векселів; він є формою обліку позичок до запитання), контокорентний (це активно-пасивний рах., на якому облік. всі операції банку з клієнтом). Осн. передумова поверн. банк. позички - одерж. цільових грош. надходжень, доходу, прибуток від реаліз. об’єкта, що прокредитований. У банк. практиці викор. 2 види джерел погаш. позичок - первинні і вторинні. Викор. такі форми забезп. позичок: застава, гарантія, перевідступлення на користь банку вимог і рах. до 3ї особи, іпотека, страх. угода (поліс). Інвестиційні означ. вклад. коштів у цінні папери підпр. на відносно тривалий період часу. Інвест. цінні папери - боргові зобов’яз. у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Ф-ції банк. інвестицій поляг. у створ. вторинних рез. для задовол. потреби у коштах.
Здійснюючи інвест. опер., банки мають на меті: додерж. безпеки грош. коштів, забезп. їх диверсифікації, доходу та ліквідності. Виділ. 3 фактори ризику: кредитний (фін. можл. емітента зменш. на стільки, що він буде не в змозі викон. свої фін. зобов’яз.), фін. (у зв’язку з непередбач. змінами на р-ку цінних паперів привабливість деяких цінних паперів може бути частково втрачена), %ний (пов’яз. з фіксацією % за облігаціями в момент їх випуску: чим > часу до погаш. облігацій, тим вищий ризик). 1 з методів зменш. ризику - формув. інвест. портфеля за рах. багатьох видів цінних паперів, що мають різний р-нь якості та різні строки погаш.
90.Банківські послуги.
Банк. послуги (БП) - ті дії банк. установ на замовл. клієнтів, які не пов’яз. із залуч. дод. рес. Осн. форма оплати БП - комісії. БП: ліцензовані (їх надання потребує ліцензії НБУ: касове обслуг., інкасація та прервез. гр. цінностей, залуч. депозитів юрид. і фіз. осіб), неліценз., чисті (послуги, що не несуть будь-якого ризику для активів банку, крім ризику операц. помилок), сурогатні (послуги, кінцевий результ. здійсн. яких може вплинути на активи банку), комісійні (послуги, за надання яких банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії), гонорарні (банк отр. від клієнтів обумовлену наперед плату: лізинг, трастові, консультаційні послуги), спредові (чисті доходи від них форм. як різниця між комісією, отр. від клієнта та сплаченою при організ. даної послуги), балансові (облік. на балансових рах.: кредитні, інвест., валютні), позабалансові (гарантії, поручительство, консультації) тощо. Ринок БП в У. перебув. на стадії формув. Найб. попитом корист. послуги розрах.-касового хар-ру.
91.Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення.
Банк. стабільність означ. пост. здатн. банку відповідати за своїми зобов’яз. і забезп. прибутк. на р-ні, достатньому для норм. функціонув. у конкур. середовищі. Найважл. екон. нормативом є нормативи капіталу, зокрема мін. розмір стат. капіталу, норматив платоспром. і норматив достатності капіталу. Мін. розмір стат. капіталу 1 млн євро за курсом НБУ на момент реєстрації банку. Ком. банк буде в змозі відповідати за своїми зобов’яз. за умови, якщо він вклав свої і залуч. кошти у ліквідні активи. Банк пов. дотрим. певн. співвідн. між високолікв. і робочими активами (є не< 20%). 1 із засобів мініміз. і запобігання ризиків є дотрим. банком нормативів ризику. Прибутковість як елем. банк. стабільн. залеж. від співвідн. доходів і витрат. Найпошир. показн. прибутк. банку: прибутк. банк. активів, прибутк. акціонерного капіт. та %на маржа. Мін-я р-ня ризику дає змогу отр. стабільн. приб., тому балансув. між прибутков. та ризиком - важл. і складне завд. управл. банком.
Работы, похожие на Шпаргалка: Теоретичні основи вивчення сутності грошей
|