Реферат: Загальна соціально-економічна характеристика країн Західної Європи
Загальна соціально-економічна характеристика країн Західної Європи
Соціально - економічна характеристика країн Західної Європи
Західна Європа - субрегіон Європи, що включає 26 держав, дуже відмінних за розміром, державним устроєм і рівнем соціально – економічного розвитку. Західна Європа – один з трьох головних центрів світової економічної системи. Територія – 3.7 млн. км. Населення бл. 370 млн. людей. За формою правління бл. ½ країн - монархії, інші - республіки .
Західна Європа займає західну частину Євразійського континенту, омивається в основному водами атлантичного океану і лише північ скандинавського півострова водами Північно – Льодовитого океану. Кордони між окремими країнами, а також кордон що розділяє Західну і Східну Європу, проходять переважно по таких природних рубежах які не створюють значних перешкод для транспортних зв’язків. Економічно – географічне положення даного субрегіону дуже сприятливе. Це пов’язане з тим що по-перше, країни субрегіону або виходять до моря, або розташовані на невеликій відстані від нього (не далі 480 км.), що сприяє розвитку економічних зв’язків. По – друге, дуже важливе сусідське розташування даних країн по відношенню одна до одної. По – третє природні умови регіону загалом сприятливі для розвитку як промисловості, так і сільського господарства. Внаслідок складної геологічної історії формування Європи в межах субрегіону утворилося 4 великих пояси, які послідовно змінюють одна одного в напрямі з півночі на південь. Відповідно склад корисних копалин в північній і південній частині істотно відрізняється. У північній частині поширені як рудні корисні копалини так і паливні. У південній переважають рудні родовища, а запаси паливних родовищ менші. Незважаючи на те що мінеральні ресурси досить різноманітні, запаси багатьох з них близькі до вичерпання. Так старі вугільні басейни Англії і Німеччини , залізорудні басейни Франції і Швейцарії в наш час відіграють меншу роль. Велике значення мають запаси бурого вугілля у ФРН, бокситів у Греції та Франції, цинко – свинцевих руд у ФРН, Ірландії Італії, калійних солей у ФРН і Франції, урану у Франції, нафти і газу на дні Північного моря. Загалом західна Європа забезпечена мінеральною сировиною набагато гірше ніж північна Америка. Агрокліматичні ресурси визначаються його положенням у помірному і субтропічному поясах. У Середземномор’ї стійке землеробство потребує штучного зрошування, що пов’язане із зменшенням кількості опадів на півдні Європи . Найбільше зрошувальних систем в Італії та Іспанії. Гідроенергетичні ресурси Західної Європи досить великі. Але припадають в основному на райони Альп і Скандинавських гір. У минулому західна Європа була майже повністю вкрита різноманітними лісами: тайгою, мішаними, широколистими, субтропічними. Але багатовікове господарське використання території призвело до того що природні ліси вже знищені а на їх місці виросли повторні ліси. Найбільш природні передумови для лісового господарства мають Швейцарія і Фінляндія, де переважає типовий лісовий ландшафт.
Загалом Західна Європа (як і Східна), характеризуються досить складною і несприятливою демографічною ситуацією. По – перше, це пояснюється низькою народжуваністю і низьким рівнем природного приросту. Найбільш низька народжуваність в Греції, Іспанії, Італії, ФРН (до 10%). У ФРН спостерігається навіть спад населення. Одночасно міняється і віковий склад населення у бік зниження частки дитячого віку і підвищення частки не молодого віку. Все це призвело до зміни субрегіону у світовій системі зовнішніх міграцій населення.
Регіон Європи займає перше місце у світовому господарстві за розміром промислового і сільськогосподарського виробництва, за експортом товарів і послуг, за запасами золота і валюти, за розвитком міжнародного туризму. Але економічну потужність субрегіону визначають перш за все 4 держави: ФРН, Франція, Великобританія та Італія. З інших країн західної Європи найбільшу економічну вагу мають Іспанія, Нідерланди, Швейцарія, Бельгія, Швеція. Економіка цих країн спеціалізується як правило, на окремих галузях. Малі і середні країни субрегіону беруть активну участь у всесвітніх економічних відносинах. Найбільш високого рівня відкритість економіки досягла у Бельгії і Нідерландах, а також у мікро державах – Андоррі, Мальті, Ліхтенштейні, Сан – Морино, Монако. Найбільш низьким рівнем економічного розвитку характеризується Ісландія, Ірландія, Португалія, Греція. ”Обличчя” Західної Європи в міжнародному географічному розподілі праці визначається передусім розвитком промисловості.
Паливно – енергетичний комплекс Західної Європи донедавна спирався на власні ресурси, в структурі цих ресурсів переважало вугілля. Зараз спостерігається скорочення частки вугілля ( близько 20%) і перехід на нафту і природний газ. Частка нафти і газу складає в паливно – енергетичному балансі складає близько 45 %. На ТЕС виробляється понад 50 % електроенергії, на ГЕС бл. 15%, хоча гідроенергетичний потенціал в основному вже освоєний. Важливе місце в структурі електроенергетики – особливо Франції, Бельгії, ФРН, Великобританії займають АЕС.
Металургійна промисловість в основному сформувалась ще до епохи НТР. Чорна металургія розвивається передусім у країнах, які забезпечені металургійним паливом або сировиною (ФРН, Великобританія, Іспанія, Франція, Бельгія, Люксембург). Після другої світової війни центри металургії стали розміщуватись в морських портах з орієнтацією на імпорт. Останнім часом у чорній металургії спостерігається тенденція до будівництва заводів менших за розміром. Розвиваються також галузі кольорової металургії: - виплавка алюмінію у Франції, Італії, Швейцарії, Норвегії, Греції, Австрії; виплавка міді – у ФРН, Франції, Великобританії, Італії ,Бельгії.
Хімічна промисловість у Західній Європі займає друге місце після машинобудування. Важливою зміною у структурі галузі протягом останніх 20 років була її переорієнтація на вуглеводневу сировину. Великі центри нафтохімії розташовані біля Рейну, Темзи, Сейну , Ельби, Рони; в них ця галузь поєднується з нафтопереробкою.
Легка промисловість Західної Європи переживає важкі часи хоча на початку 20 ст. Легка промисловість Європи займала перше місце у світі. Старі текстильні райони у Великобританії, Франції, Італії продовжують працювати, але їх значення помітно знизилося, крім того легка промисловість переміщується в південну Європу, де є великі резерви дешевої робочої сили. У багатьох країнах зберігаються багаті національні традиції у виробництві меблів, музичних інструментів, виробів зі скла і металу, прикрас, іграшок.
Сільське господарство субрегіону загалом високорозвинене і займає помітне місце у світовому с/г. Тут виробляється до 15% зерна, бл.15% м’яса і 30 % молока По основних видах с/г продукції більшість країн повністю забезпечує свої потреби і експортує частину продукції В аграрному секторі зберігаються великі відмінності між країнами. Цьому також сприяють природні відмінності .
Транспортні магістралі західної Європи становлять єдину регіональну транспортну систему. Тут дуже висока густота руху, велика роль міжнародних і транзитних перевезень. Головну роль відіграє автомобільний транспорт , мережа автошляхів постійно зростає , а мережа залізниць зменшується. Велике значення мають також морські і річкові шляхи. У місцях перетину сухопутних і внутрішніх водних шляхів виникли великі транспортні вузли. Аналогічними вузлами є також великі морські порти, що перетворилися в наш час у портово – промислові комплекси.
Література :
Сучасний гуманітарний довідник школяра та студента Донецьк:ТОВВКФ”БАО”,2006.-1248с.