Контрольная работа: Нормування і контроль у галузі охорони праці. Предмет "охорона праці" і його місце серед інших наук
Зміст
1. Значення питань охорони праці в суспільстві
2. Нормування і контроль у галузі охорони праці
3. Предмет " Охорона праці" і його місце серед інших наук
4. Історія розвитку наукових основ охорони праці
5. Основні законодавчі акти і документи з питань охорони праці
Основні нормативні документи
1. Значення питань охорони праці в суспільстві
Не секрет, що за продуктивністю праці ми значно відстаємо від передових держав. Причин цього положення багато, і, як наслідок, існує багато шляхів підвищення продуктивності праці. У першу чергу значні резерви зростання продуктивності праці криються в питаннях створення оптимальних умов праці на робочому місці. Від людини, що працює в запиленій, загазованій атмосфері, у колективі, що постійно змінюється, на травмо-небезпечному устаткуванні, чекати високої продуктивності праці не варто. Не можна забувати також, що в Україні щорічно на виробництві від травм гине близько 1,6 тис. чоловік, інвалідами стають більше 3 тис., травмуються більше 30 тис.
У Сумській області щороку гинуть 70-80 чол., 90-100 стають інвалідами. Відомо, що до 90% машин і устаткування, що серійно випускаються, через конструктивні недоліки не відповідають вимогам безпеки. Наприклад, трактори: відсутність жорстких кабін, при перекиданні, як правило, призводить до загибелі тракториста (5-6 чоловік щорічно). За кордоном жодного такого трактора не випускають.
Предмет “Охорона праці”, який ми починаємо вивчати, спрямований на вирішення завдань створення на робочому місці безпечних умов праці.
Охорона праці - це система законодавчих актів, заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатність людини в процесі праці (ГОСТ 12.0.002-80).
На жаль, абсолютно безпечних і нешкідливих виробництв не існує. Завдання охорони праці - звести до мінімуму вірогідність ураження або захворювання робітника з одночасним забезпеченням комфорту для досягнення максимальної продуктивності праці. Реальні виробничі умови характеризуються, як правило, наявністю деяких небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
Небезпечним називається такий виробничий фактор, дія якого на працівника в певних умовах може призвести до травми, або іншого раптового погіршення здоров'я.
Прикладами небезпечних факторів можуть бути: відкриті струмоведучі частини устаткування, деталі машин і механізмів, що рухаються, розпечені деталі і заготівки, робота з вибухонебезпечними речовинами і т.п.
Більш повний перелік в ДСТУ 12.0.003-74. “Небезпечні виробничі фактори”.
Шкідливим називається такий виробничий фактор, тривала дія якого на працівників в певних умовах може призвести до захворювання або зниження працездатності.
Прикладами шкідливих факторів є механічні або отруйні домішки в повітрі робочої зони, несприятливі метеорологічні умови, недостатнє освітлення, підвищені вібрація, шум, інфразвук, іонізуючі і лазерні випромінювання і т.д. Залежно від інтенсивності та тривалості дії шкідливий фактор може стати небезпечним.
Нещасний випадок на виробництві - результат дії на працівника небезпечного виробничого фактора при виконанні ним трудових обов'язків або завдань керівника робіт.
При дії на людину шкідливого виробничого фактора протягом тривалого часу може виникнути професійне захворювання.
Техніка безпеки - це система заходів і механічних засобів, що запобігають дії на працівників небезпечних виробничих факторів.
Небезпечна зона - це простір, в якому можлива дія на працівника небезпечного і (або) шкідливого фактора.
Засіб індивідуального захисту (ЗІЗ) - засіб, призначений для захисту одного працівника.
Засіб колективного захисту (ЗКЗ) – засіб, призначений для захисту двох і більше працівника.
Приклади: відповідно респіратор і система витяжної вентиляції.
2. Нормування і контроль у галузі охорони праці
Значне місце в питаннях створення безпечних і здорових умов праці займає розроблення і впровадження нормативної документації в галузі охорони праці. Це правила з техніки безпеки і норми з виробничої санітарії, вимоги вибухобезпеки, пожежобезпеки, електробезпеки і т.д.
Ці вимоги є юридично обов'язковими як для адміністрації, так і для робітників і службовців. При недотриманні цих правил і норм винуватці юридично відповідальні. Види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, кримінальна, матеріальна. Це ще одна причина, з якої вам, майбутнім керівникам, необхідно ці норми і правила вивчити і неухильно виконувати.
За сферою дії правила і норми з техніки безпеки і виробничої санітарії діляться на:
а) загальні (єдині);
б) міжгалузеві;
в) галузеві.
Загальні, тобто єдині правила і норми поширюються на всі галузі народного господарства і закріплюють найважливіші гарантії безпеки та гігієни праці. Наприклад, всі ДСТУ системи стандартів безпеки праці.
Міжгалузеві правила і норми закріплюють гарантії безпеки або в декількох галузях або на окремих типах устаткування.
Галузеві правила і норми поширюються тільки на окрему галузь виробництва. Містять гарантії безпеки та гігієни праці, специфічні для даної галузі (залізничний, авіатранспорт і т.д.).
До числа норм з техніки безпеки та виробничої санітарії відносять норми, що встановлюють заходи індивідуального захисту працівників від професійних захворювань і виробничих травм. Ці норми, зокрема, передбачають таке: на роботах зі шкідливими умовами праці, а також тих, що виконуються в особливих температурних умовах, або пов'язаних із забрудненням, робітникам і службовцям видаються безкоштовно згідно з встановленими нормами спецодяг, спеціальне взуття і інші засоби індивідуального захисту. Вони є власністю підприємства, яке повинне організувати зберігання, чищення і ремонт їх. У свою чергу, робітники і службовці зобов'язані користуватися в робочий час видаваними їм ЗІЗ.
На роботах, пов'язаних із забрудненням, робітникам і службовцям видається безкоштовно згідно з встановленими нормами мило (400 г на місяць). На роботах, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, видаються безкоштовно згідно з встановленими нормами засобами для змивання і знешкодження.
Норм цих багато. Перелічити їх всі зараз не доцільно. Більш детально розглянемо їх при розгляді окремих розділів курсу.
В Україні затверджено положення про створення державних нормативних актів з охорони праці – (ДНАОП). Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов’язкові для виконання і дотримання усіма підприємствами і установами, затверджені ДНАОП, вносяться до Державного реєстру, який видає Держнаглядохоронпраці. ДНАОП кодуються. Промисловість України кодується згідно з класифікатором за галузями і підгалузями чотиризначним кодом.
Приклад кодування для міжгалузевих нормативних актів:
ДНАОП 0.00 – 3.05 – 97 назва документа,
де ДНАОП – скорочена назва нормативного акта; 0.00 – державні органи, які затвердили нормативний акт.
Існують такі шифри державних органів:
0.00 – Держнаглядохоронпраці;
0.01 – Пожежна безпека (МНС);
0.02 – Безпека руху (МВС);
0.03 – Міністерство охорони здоров’я;
0.04 – Держатомнагляд;
0.05 – Міністерство праці України;
0.06 – Держстандарт;
0.07 – Мінбудархітектура.
Види державних нормативних актів:
1- Правила;
2- Стандарти;
3- Норми;
4- Положення, статути;
5- Інструкції, керівництва, вказівки;
6- Рекомендації, вимоги;
7- Технічні умови безпеки;
8- Переліки, інші.
05- Порядковий номер нормативного акта (в межах даного виду);
97 – Рік затвердження.
В Україні розробляються державні стандарти України (ДСТУ), що невдовзі повинні замінити ще частково діючі міждержавні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ССБП) як вид нормативно-технічної документації в галузі охорони праці. Її почали впроваджувати після того, як ще в 1970 р. за часів СРСР в промисловості була проведена комплексна перевірка стану документації з техніки безпеки.
Що вона показала?
1 Було більше 1000 документів з техніки безпеки не об'єднаних однією системою.
2 Документи з охорони праці не мали директивного характеру, серед них переважали галузеві норми і правила.
3 Документи з охорони праці мали ряд недоліків: видані десятки років тому, вони залишалися незмінними і в них не були враховані нові напрями розвитку науки і техніки (часто суперечили один одному).
4 Був відсутній єдиний план створення документації.
5 Було відсутнє нормативне забезпечення (що вимірювати, з чим порівняти і головне чим вимірювати).
6 Не було комплексного підходу до створення документації з охорони праці. Це була обмежена документація тільки з техніки безпеки (ТБ) - вона рекомендувала, як поводитися при небезпечному устаткуванні. В проектно-конструкторській документації безпека не враховувалася.
7 Охорона праці не мала своєї термінології. Тому в державну систему стандартів був введений додатковий клас – ССБТ № 12.
З 1977 року вимоги безпеки стали стандартними. В конструкторській документації став обов'язковим розділ техніки безпеки.
Існуючі на цей час ДСТУ, що належать до ССБТ, діють як міждержавні стандарти. Вони мають шифр системи 12 і поділяються на 5 кваліфікаційних груп, яким надано такі шифри (шифри підсистем):
1) організаційно – методичні стандарти – 0;
2) стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників – 1;
3) стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання – 2;
4) стандарти вимог безпеки до виробничих процесів – 3;
5) стандарти вимог до засобів захисту працівників – 4.
Приклад позначення міждержавного стандарту:
ДСТУ 12.1.005-88 ССБП “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” (у зв’язку з тим, що стандарти не перекладалися українською мовою, вживається російський варіант).
Крім ДСТУ, і ДНАОП, в Україні діють санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги стосовно виробничої санітарії; будівельні норми і правила (СНіП - будівельні норми і правила – застосовується російська абревіатура), де викладені вимоги до будівель та споруд залежно від їх призначення і пожежної безпеки. При розгляді питань пожежної безпеки можуть траплятися посилання на ОНТП – галузеві норми технологічного проектування (рос.) або ISO – міжнародні норми, які діють в Україні згідно з Угодою про міжнародне співробітництво держав СНД з питань охорони праці.
Правила і норми в галузі охорони праці виконують свої функції лише в тому випадку, якщо організований контроль їх виконанням.
До органів, які здійснюють нагляд і контроль дотримання законодавства про працю і правил з охорони праці, відносять спеціально уповноважені на те державні організації. Серед них:
- Держкомітет України з нагляду за охороною праці у складі Міністерства праці;
- Держкомітет України з ядерного і радіаційного захисту;
- Органи державного пожежного нагляду Управління пожежної охорони МНС України;
- Органи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.
В своїй діяльності вони не залежать від адміністрації підприємств (установ) і їх вищих органів управління.
Вищий нагляд за точним виконанням законів про працю, у тому числі про охорону праці всіма міністерствами і відомствами, підприємствами і посадовцями, здійснює Генеральний прокурор України через органи прокуратури.
Громадський контроль за дотриманням вимог охорони праці здійснюють трудові колективи через вибраних представників.
3. Предмет “Охорона праці” і його місце серед інших наук
Курс " Охорона праці" (ОП), що вивчається нами, має
4 розділи:
1 Законодавство про працю.
2 Техніка безпеки.
3 Виробнича санітарія.
4 Пожежна профілактика.
1 Трудове законодавство регулює відносини, що виникають у зв'язку із застосуванням праці. В законодавство про охорону праці входить:
1.1 Правила організації охорони праці на підприємствах, планування і фінансування заходів щодо поліпшення умов праці.
1.2 Правила з ТБ і виробничої санітарії.
1.3 Правила і норми з охорони праці жінок, молоді та осіб із зниженою працездатністю.
2 Техніка безпеки - це розділ курсу, в якому розглядаються технічні рішення із забезпечення безпеки конструкцій всілякого устаткування, а також умови безпечної експлуатації, монтажу і ремонту виробничого устаткування. Сучасний напрям розвитку цього розділу перебуває на етапі вирішення питань техніки безпеки до створення техніки без жодної небезпеки. Іншими словами, замість того, щоб вчити робітників поводитися з небезпечною технікою, створювати безпечну техніку.
3 Виробнича санітарія визначає санітарно-гігієнічні вимоги з підтримки нормальних умов праці при здійсненні виробничого процесу. В цьому розділі вивчаються питання дії на людину і захист в умовах виробництва від ряду несприятливих чинників (температури, вогкості, запорошеності, загазованості, шуму, вібрації та ін.).
4 Пожежна профілактика містить розробку технічних і організаційних вимог з попередження вибухів і займань, які можуть бути небезпечні для людини у виробничих умовах.
Питання техніки безпеки повинні розглядатися в безпосередньому зв'язку з технічними науками. Це пояснюється тим, що багато конкретних питань забезпечення здорових і безпечних умов праці можуть бути вирішені тільки при розробленні технологічних процесів, конструюванні машин, апаратури.
У частині питань виробничої санітарії і гігієни праці курс базується на біологічних науках: фізіології, психології, гігієні праці та інших.
Курс "Охорона праці" пов'язаний з такими дисциплінами, як "Ергономіка", "Інженерна психологія", "Наукова організація праці", "Технічна естетика", "Правознавство", "Економіка" та ін. А в першу чергу, зі всіма спеціальними дисциплінами з конструювання техніки (устаткування).
4. Історія розвитку наукових основ охорони праці
Сучасні наукові основи техніки безпеки, промислової санітарії, протипожежної техніки мають глибокі історичні корені.
Так, ще на початку XVIII століття М.В. Ломоносов описав заходи щодо безпеки праці в гірничорудній справі, сформулював вимоги до спецодягу, вивчав атмосферну електрику. Його колега і соратник, професор Ріхман загинув від удару блискавки при проведенні досліду. В XIX столітті почалися наукові повідомлення і публікації з питань охорони праці.
В 1882 році на З'їзді російської технічної спілки в Москві були прочитані дві доповіді з техніки безпеки професором Кірпічевим Н.В.
В 1881-1884 рр. вийшли в світ три томи першої капітальної праці з техніки безпеки, автором яких був російський вчений, професор Пресс Л.А. Він розвинув ідеї професора Кірпічева і далеко перевершив всі зарубіжні роботи в цій галузі.
В 1887 р. професор Ерісман видав книжку "Гігієна розумової і фізичної праці", яка не втратила свого значення і до цього часу.
На початку ХХ сторіччя російський вчений Сєченов І.М. своєю працею "Нарис робочих рухів людини" започаткував розвиток фізіології праці. Пізніше він розробив фізіологічний критерій для встановлення тривалості робочого дня (8 годин).
Велике теоретичне і практичне значення у сфері виробничої санітарії мають праці Н.В. Лазарева і Н.С. Правдіна.
Питаннями теорії горіння, вибуху, детонації займалася ціла група учених: Ле-Шателье, Джонсон, Бах, Семенов Н.Н.
Учені Бекерель і Кюрі вперше досліджували небезпечні дії радіоактивних випромінювань на організм людини.
В роки Першої Світової війни Н.О. Зеленський створив універсальний для того часу фільтрівний протигаз і врятував тисячі солдатських життів.
Основні нормативні документи
1. ГОСТ 12.0.003-74. „Опасные и вредные производственные факторы. Классификация”.
2. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. „Общие санитарно – гигиенические требования к воздуху рабочей зоны”.