Реферат: Науково-технічна революція

На початкових стадіях формування світового господарства спеціалізація окремих країн в ньому визначалася їх географічним положенням, наявністю тих чи інших природних ресурсів, особливостями природних умов. Це й зрозуміло, адже основними галузями економіки були сільське господарство та ремісниче виробництво. І зараз значення цих факторів не можна недооцінювати, особливо для спеціалізації країн "третього світу". Але крім природних умов, на господарську спеціалізацію країн все сильніше впливають соціальні, економічні, політичні умови, наприклад, особливості структури господарства і функціонування економічної системи країни, традиції населення і розвиток транспорту, екологічна ситуація й економіко-географічне положення. З другої половини ХХ століття величезний вплив як на спеціалізацію окремих країн, так і на галузеву й територіальну організацію всього світового господарства має науково-технічна революція (НТР).

Розглянемо спочатку відмінності еволюційного та революційного шляхів розвитку виробництва. Еволюційний шлях передбачає вдосконалення вже відомої техніки і технологій, збільшення потужностей машин та обладнання, зростання вантажопідйомності транспортних засобів і т.д. Скажімо, стандартна потужність енергоблоку на українських АЕС становить 1 млн. кВт (а на Запорізькій АЕС 6 таких енергоблоків); домна "Сєвєрянка" в російському Череповці виплавляє за рік 5,5 млн. т. чавуну; Франція та Японія ще у 70-х роках минулого століття спустили на воду танкери дедвейтом 500 тис. тон та 1 млн. тон відповідно.

Натомість революційний шлях передбачає перехід на принципово нову техніку і технології (мікроелектронна революція почалася після патентування корпорацією "Інтел" нового мікропроцесору "Пентіум"), використання нових джерел енергії та сировини (Італія практично не купує залізну руду, використовуючи в якості сировини для виплавки сталі скрап (металобрухт), Японія близько половини паперу виробляє з макулатури).

ХХ століття – це вік автомобіля і мережі Інтернет, комп’ютера й космічної техніки, це століття гігантських потрясінь і великих відкриттів, воєн і революцій. Найбільш незвичайною, мирною, тривалою та, напевно, найбільш колосальною у цьому бурхливому сторіччі є науково-технічна революція. Дійсно, почалася вона в середині минулого століття і продовжується сьогодні, вона не забирає людські життя, але докорінно змінює побут людей.

Що ж являє собою ця революція та які її основні риси?

Науково-технічна революція – докорінне якісне перетворення продуктивних сил, за якого наука стає безпосередньою виробничою силою.

Провідні риси НТР:

1) Універсальність та всеохоплюваність. НТР "проникла" у найвіддаленіші куточки світу (у будь-якій країні можна побачити автомобіль і комп’ютер, телевізор і відеомагнітофон); вона впливає на всі компоненти природи: на повітря атмосфери й воду гідросфери, на літосферу і ґрунти, на рослинний і тваринний світ. НТР суттєво змінила всі боки життя людини – на виробництві і вдома, вплинула на побут, культуру та навіть психологію.

Якщо базою для промислового перевороту ХІХ століття була парова машина, то в епоху НТР такою базою можна назвати електронно-обчислювальну машину (ЕОМ). Ці пристрої здійснили справжній переворот у житті людей та в усвідомленні можливостей використання машин в різних галузях практичної діяльності та у побуті. Надпотужні комп’ютери, здатні здійснювати мільярди операцій за хвилину, використовуються у наукових дослідженнях, для складання різноманітних прогнозів, у військовій сфері та інших галузях. Звичайним явищем стало використання персональних комп’ютерів, кількість яких вимірюється уже сотнями мільйонів штук.

2) Постійне прискорення науково-технічних перетворень, яке проявляється як стрімке скорочення так званого "інкубаційного періоду" між науковим відкриттям та впровадженням його у виробництво (між винаходом принципу фотографування та створенням першої фотографії пройшло 102 роки, від першої передачі радіоімпульсу до систематичних радіопередач минуло 80 років, впровадження телефону зайняло 56 років, радіолокації – 15 років, телебачення – 14 років, створення атомної бомби – 6 років, лазеру – 5 років і т.д.). Ця риса НТР призвела до того, що різноманітне виробниче устаткування морально застаріває швидше, ніж зношується фізично.

3) Зміна ролі людини у суспільному виробництві пов’язана із зміною характеру праці, його інтелектуалізацією. Якщо сотні років тому у першу чергу була необхідна м’язова сила людини, то зараз цінується якісна освіта та розумові здібності. НТР вимагає високої кваліфікації й виконавської дисципліни у поєднанні з творчою ініціативою, культурою й організованістю трудових ресурсів. Така ситуація є цілком природною, бо ручна праця відходить у минуле. В сучасних умовах неорганізованість, втрати часу, невміння користуватися інформацією, небажання постійно поповнювати свої професійні знання неминуче знизять продуктивність праці, а іноді можуть призвести до серйозних прорахунків у роботі.

В епоху НТР зростає значення вмілого керування виробничим процесом. У виробництві сучасної техніки, наприклад авіакосмічної, залучені тисячі підприємств, на яких працюють десятки тисяч працівників. Керувати створенням таких складних видів продукції, як літак або космічний корабель, мають люди, які досконало оволоділи наукою управління.

4) Тісний зв’язок з військовим виробництвом. Взагалі слід відзначити, що справжня НТР почалася під час Другої світової війни саме як військово-технічна революція. Лише з середини 50-х років ХХ століття НТР охопила невійськові виробництва (спочатку були Хіросіма і Нагасакі, а лише потім мирне використання атомної енергії; так точно і використання стільникового зв’язку спочатку передбачалося лише у військовій справі).

Провідні напрямки вдосконалення виробництва в умовах НТР:

1) Електронізація – забезпечення всіх видів людської діяльності засобами обчислювальної техніки. Найбільші в світі парки ЕОМ мають США, Японія, ФРН.

2) Комплексна автоматизація – використання мікропроцесорів, механічних маніпуляторів, роботів, створення гнучких виробничих систем. Найбільші в світі парки промислових роботів зараз мають Японія, США, ФРН, Швеція.

3) Прискорений розвиток атомної енергетики. Якщо у середині 80-х років минулого століття (до Чорнобильської аварії) у світі діяли близько 200 АЕС, яки виробляли 14% електроенергії, то зараз у 33 країнах діє більше 450 АЕС, частка яких у світовому виробництві електроенергії сягнула 17%. "Рекордсменом" є Литва, де ця частка становить 80%, у Франції на АЕС виробляється 75% електроенергії, в Бельгії – 60%, в Україні – 50%, у Швейцарії – 40%, в Іспанії – 36% і т.д.

4) Виробництво нових матеріалів. У радіопромисловості широкого використання набули напівпровідники, у будівництві – керамічні та синтетичні матеріали, в металургії з’явилися нові виробництва з виплавки титану, літію, інших тугоплавких та рідкоземельних металів, абсолютно новим словом у виробництві конструкційних матеріалів стали кермети. Питома вага виробів з деревини та інших традиційних конструкційних матеріалів впала до долей відсотку.

5) Прискорений розвиток біотехнології. Генетична білкова та генна клітинна інженерія разом з мікробіологічним синтезом перевернули нашу уяву про розвиток багатьох галузей господарства. Починаючи з 70-х років минулого століття біотехнології почали відігравати величезну роль у сільському господарстві й медицині. Зараз зростає їх значення в утилізації шкідливих відходів, забезпеченні сировинними ресурсами, новими джерелами енергії (наприклад, виробництво біогазу).

6) Космізація. По-перше, це розвиток найновішої галузі індустрії – авіаракетно-космічної. З її розвитком створюється ціла низка машин, приладів, сплавів, які з плином часу знаходять застосування і в некосмічних галузях. Ось чому 1$, вкладений в космонавтику, дає 13$ чистого прибутку. По-друге, важко уявити сучасний зв’язок без використання супутників, навіть у таких традиційних видах діяльності як рибальство, сільське та лісове господарство, космонавтика знайшла своє застосування. Наступним кроком стало широке використання космічних станцій для одержання нових матеріалів, наприклад, сплавів в умовах невагомості. В майбутньому на навколоземних орбітах будуть працювати цілі заводи.

Дещо менше значення мають, але залишаються актуальним для країн доіндустріальних, такі шляхи вдосконалення виробництва як електрифікація, механізація, хімізація. Сучасні індустріальні та постіндустріальні країни пройшли цей шлях ще у першій половині ХХ століття.

Вплив НТР на галузеву структуру господарства:

НТР змінює не тільки характер праці і побутові умови людини, вона має суттєвий вплив на галузеву структуру господарства. Характер цього впливу не важко зрозуміти, якщо порівняти структуру господарства постіндустріальних та доіндустріальних країн. Протягом останнього півстоліття НТР докорінно змінила структуру господарства постіндустріальних країн, а от доіндустріальні країни продовжують зберігати архаїчні структури позаминулого – початку минулого століття з переважанням сільського та лісового господарства, мисливства і рибальства.

Загалом протягом ХХ століття економічний потенціал людства зріс у 10 разів, а галузева структура світового господарства набула таких рис: частка промисловості збільшилася до 58% у ВВП, сервісних (інфраструктурних) галузей – до 33%, натомість частка сільського господарства та суміжних з ним галузей впала до 9%.

2. Матеріальне виробництво

Внаслідок НТР відбулися значні зміни у структурі самих галузей. З одного боку продовжувалася їх диверсифікація і поява новітніх виробництв, з іншого – галузі і підгалузі об’єднувалися у складні міжгалузеві комплекси – машинобудівний, хіміко-лісовий, паливно-енергетичний, агропромисловий та ін.

В галузевій структурі промисловості (індустрії) існує постійна тенденція до збільшення частки обробної промисловості (зараз вона вже перевищує 90%) та зменшення гірничо-видобувної (менше 10%). Зменшення частки останньої пояснюється постійним зменшенням ваги сировини та палива у собівартості готової продукції, заміною натуральної сировини дешевшою вторинною та штучною сировиною.

В обробній промисловості найшвидшими темпами зростають галузі "авангардної трійки" – машинобудування, хімічна промисловість, електроенергетика. Серед їхніх підгалузей і виробництв на чільні позиції виходять мікроелектроніка, приладобудування, роботобудування, ракетно-космічна промисловість, хімія органічного синтезу, мікробіологія та інші високотехнологічні галузі.

Переміщення центра ваги в промисловості високорозвинених постіндустріальних країн від капітало- й матеріаломістких галузей до наукомістких на рівні світового господарства компенсується за рахунок індустріальних та нових індустріальних країн. Останні "притягають" до себе "брудні" виробництва, що орієнтуються на низькі стандарти охорони довкілля, або трудомісткі галузі, що орієнтуються на дешеву робочу силу, до того ж не обов’язково висококваліфіковану. Прикладами можуть слугувати металургія і легка промисловість.

Сільське господарство є найдавнішою та географічно найпоширенішою галуззю матеріального виробництва. Немає в світі країн, мешканці яких не займалися б сільським господарством та суміжними з ним рибальством, полюванням, лісовим господарством. У цій групі галузей досі зайнята майже половина економічно активного населення світу (в Африці – більше 70%, а в окремих країнах – більше 90%). Але й тут відчутний вплив НТР веде до зменшення залежності від природних умов шляхом підвищення частки тваринництва у структурі сільського господарства та "зеленої революції" у рослинництві.

3. Транспорт

Транспорт також перетворився у важливу галузь матеріального виробництва. Саме він є основою географічного поділу праці, водночас активно впливаючи на розміщення і спеціалізацію підприємств.

Створена світова транспортна система. Загальна її протяжність перевищує 35 млн. км, з них автошляхів – 23 млн. км, різноманітних трубопроводів – 1,3 млн. км, залізниць – 1,2 млн. км тощо.

Щорічно всіма видами транспорту перевозиться більше 100 млрд. тон вантажів та близько 1 трлн. пасажирів.

Внаслідок НТР змінився "поділ праці" між видами транспорту: роль залізничного стала зменшуватися на користь більш "мобільного" автомобільного та дешевшого трубопровідного. Морський транспорт продовжує забезпечувати 75% міжнародних вантажних перевезень, але втратив свої позиції у пасажироперевезеннях, за винятком туристичних. Найшвидше зростають перевезення пасажирів авіаційним транспортом, хоча у пасажирообігу він ще значно поступається автомобільному.

4. Торгівля

Вона забезпечує обмін результатами виробництва. Темпи зростання світової торгівлі постійно є вищими за темпи зростання виробництва. Це є наслідком процесу поглиблення географічного поділу праці.

Під впливом НТР відбуваються зрушення у товарній структурі світової торгівлі, вона неначебто "облагороджується" (зростає частка готових виробів, зменшується частка мінеральної і сільськогосподарської сировини). Вартісна структура світової торгівлі є такою: на торгівлю промисловими товарами припадає 58%, послугами – 22%, мінеральними ресурсами – 10%, сільськогосподарськими продуктами – 10%. У територіальній структурі помітно переважає Європа (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Територіальна структура світової торгівлі

Торгівля технологіями (патентами, ліцензіями) зростає швидшими темпами, ніж торгівля товарами. Серед країн світу провідним продавцем високих технологій є США, найбільшим покупцем – Японія.

Масштаби вивозу капіталу (тобто виключення частини капіталу з процесу національного обігу в одній країні та включення його у виробничий процес або інший обіг в інших країнах) зараз вже співставні з обсягами світової торгівлі.

Вивіз капіталу відбувається у вигляді: 1) прямих капіталовкладень; 2) портфельних капіталовкладень; 3) кредитів. У першому випадку підприємницький капітал вкладається безпосередньо у виробництво. Як правило, такі інвестиції передбачають прямий контроль над зарубіжним підприємством. У другому випадку інвестиції не пов’язуються з безпосереднім контролем, оскільки вони вкладаються у акції, облігації та ін. У третьому випадку головну роль відіграють транснаціональні банки. Якщо на першому етапі розвитку світового господарства провідними "банкірами" були Великобританія і Франція, то надалі чільні позиції належали США. На початку ХХІ століття лідерами стали Японія та Німеччина.

Галузева структура експорту капіталу також суттєво змінилася. Якщо у першій половині ХХ століття іноземні інвестиції направлялися переважно у гірничо-видобувну промисловість, а в другій половині століття відбулася переорієнтація на обробну промисловість, то зараз переважають інвестиції в торгівлю, інфраструктуру, в сфері новітніх технологій тощо.

5. Нематеріальне виробництво

В нематеріальному виробництві зайнято не менше п’ятої частини економічно активного населення світу. Стійка тенденція до зростання цієї частки також пов’язана з НТР.

Завдяки автоматизації та роботизації матеріального виробництва відбувається вивільнення частини трудових ресурсів та їх "перелив" у нематеріальне виробництво. Все більше людей починає займатися інтелектуальним вдосконаленням суспільства (освіта, радіо, телебачення та ін.). Важливим фактором розвитку продуктивних сил стало відтворення фізичних і творчих здібностей людини, а це призвело до збільшення зайнятості в охороні здоров’я, туризмі, індустрії розваг.

В сучасному суспільстві відбувається "інформаційний вибух": обсяги науково-технічної та іншої інформації подвоюються кожні 10 років. Людський мозок вже не здатний обробити таку кількість інформації для прийняття правильних управлінських рішень з необхідною швидкістю. Створюються інформаційні банки даних, автоматичні системи управління виробництвом (АСУВ), інформаційно-обчислювальні центри (ІОЦ) та ін.

Швидкісні волоконно-оптичні засоби та супутникові системи зв’язку дозволяють створювати національні і міжнародні інформаційні служби, які значно розширюють можливості управління виробництвом. Людство вступає в інформаційну епоху: "Хто володіє інформацією – той володіє світом".

Вплив НТР на територіальну структуру господарства:

Не менш вражаючим виглядає вплив НТР на територіальну структуру господарства. Розміщення виробництва – це одне з центральних питань соціально-економічної географії. Різні фактори, наприклад, природно-сировинний або транспортний, "керують" розміщенням теплових і атомних електростанцій, підприємств чорної та кольорової металургії, машинобудівних заводів та хімічних комбінатів.

Принципове значення має поділ факторів розміщення галузей господарства (насамперед це стосується промисловості) на дві великі групи: на природно-ресурсну, що зумовлює залежність географії галузей господарства від природних умов і ресурсів, та суспільну (соціально-економічну), яка ґрунтується на законах суспільного розвитку. Природні і суспільні фактори можна розглядати і як "соратників" у формуванні територіальної структури господарства, і як "суперників", що прагнуть "перетягнути" виробництво на свій бік.

Зрозуміло, що спочатку чільне місце посідали природні фактори, та й сьогодні для галузей, що зародилися раніше за інші, наприклад, сільського господарства і рибальства, лісової і видобувної промисловості, вони залишаються визначальними. Цей факт є цілком зрозумілим, адже Природа (в широкому розумінні цього терміну) забезпечує їх водою, корисними копалинами, ґрунтами, сприятливими для господарської діяльності рельєфом, кліматом та іншим.

Ступінь впливу природно-ресурсних факторів залежить від рівня розвитку продуктивних сил суспільства. По мірі розвитку продуктивних сил цей вплив слабшає, хоча і не зникає повністю. Використання досягнень науки і техніки створює можливість подолання несприятливих природних факторів, але вимагає додаткових витрат, що можуть досить істотно вплинути на конкурентноздатність і прибутковість підприємства. Вплив природних факторів на географію різних галузей і виробництв є різним: він, як правило, зменшується зі збільшенням ступеня обробки сировини, що призводить до підвищення значення суспільних факторів.

Вплив суспільних (соціально-економічних) факторів на територіальну структуру господарства збільшився на межі ХІХ і ХХ століть. Спочатку величезного значення набув транспортний фактор. Це й зрозуміло: з’явилася необхідність перевозити значні обсяги вантажів – мінеральну та сільськогосподарську сировину, напівфабрикати і комплектуючі вузли, готову промислову продукцію та ін. Разом із залізницями в різні райони світу "проникали" промислові підприємства, вони притягували населення, створювали навколо себе великі населені пункти (міста). Згодом ці міста розбудовувалися, в них відкривалися навчальні заклади і науково-дослідні установи, готувалися висококваліфіковані кадри, які "притягували" до себе нові підприємства і транспортні магістралі, а з часом навколо цих міст створювалося оточення з більш дрібних міських поселень. В результаті найбільші міста перетворилися на промислово-транспортні вузли, центри культури, освіти і науки. Цілком природно, що вони стали привабливими для наукомістких і трудомістких галузей промисловості, а також підприємств, яким необхідно кооперуватися для випуску кінцевої продукції із заводами-суміжниками.

Таким чином, міста відіграли (і продовжують відігравати) важливу роль у "змаганні" природно-ресурсних та соціально-економічних факторів. Особливо себе "проявили" міські агломерації, які втілили в собі фактор територіальної концентрації (інколи його називають агломераційним). Остаточній, але не повній перемозі соціально-економічних факторів сприяла НТР, яка зуміла "відірвати" індустрію від сировинних баз.

На сучасному етапі розвитку світового господарства підприємства передових галузей промисловості тяжіють до країн з високим рівнем розвитку науки і техніки, значними фінансовими ресурсами, висококваліфікованими і організованими кадрами. Вплив природно-ресурсних факторів помітно послабшав навіть у середньорозвинених країнах. Матеріаломісткі виробництва все частіше "пересуваються" до моря (до портів), куди можна доставити сировину для подальшої переробки.

Дуже великий вплив на розміщення сучасної промисловості мають трудові і фінансові ресурси. Їх часткова взаємозамінність може призводити до помітних змін у розміщенні промислового виробництва, наприклад, якщо прибуток від використання нової високопродуктивної технології і техніки перекриває витрати за рахунок використання дешевої робочої сили.

У другій половині ХХ століття НТР "перетягнула канат" у бік соціально-економічних факторів, а деякі з раніше існуючих факторів розміщення виробництва "зазвучали" по-новому. У першу чергу це стосується екологічного фактору, який змусив збільшувати витрати на будівництво очисних споруд та переносити "брудні" виробництва.

Таким чином, за останні півстоліття НТР створила нову картину світу. Вплив суспільних факторів понад усе позначився на територіальній структурі господарства високо- і середньорозвинених країн. У багатьох низькорозвинених країнах "третього світу" зберігається "дореволюційна" первісність господарства, тому визначальними факторами залишаються природно-ресурсний і транспортний.

Новими тенденціями в розміщенні промисловості є концентрація підприємств у вільних економічних зонах та у прикордонних районах з пільговими податковими умовами, а також формування міжнародних економічних районів.

Характерною рисою останніх десятиліть є тенденція до росту кількості підприємств різних галузей оптимальних розмірів, у тому числі міні-підприємств, а також до більш рівномірного їх розміщення. Цьому сприяє розширення ринків збуту та формування систем центральних місць у сфері послуг. У такий спосіб відбувається процес трансформації факторної системи в регулярну.

У майбутньому, по мірі економічного розвитку, НТР буде посилювати свій вплив на галузеву і територіальну структуру національних господарств країн "третього світу".

Висновки

1.  Головна закономірність у зміні галузевої структури світового господарства: перехід від високої частки у ВВП сільського господарства до збільшення частки видобувної та галузей обробної промисловості з технічно простим виробництвом; потім – до капітало- та матеріаломістких галузей, надалі – до наукомістких галузей та сфери послуг.

2.  В галузевій структурі обробної промисловості відбуваються зміни на користь галузей "авангардної трійки", в структурі сільського господарства – на користь тваринництва, серед сервісних галузей найвищими темпами зростає сфера інформаційних послуг.

3.  Зміна "лідерів" серед факторів розміщення виробництва у сучасному світовому господарстві відбувається наступним чином: "природно-ресурсні → транспортний → територіальної концентрації (агломераційний) → екологічний".

4.  Останніми десятиліттями у високорозвинених постіндустріальних країнах в територіальній структурі господарства все більшого значення набуває регулярна система розміщення окремих галузей.