Контрольная работа: Лінейна балансова модель і її використання в економічних розрахунках

Донбаський Державний Технічний Університет

Кафедра фізики і прикладної математики

Контрольна робота з математики

«Лінійна балансова модель і її використання в економічних розрахунках»

Балансова модель

Вивчення балансових моделей, що є один з найважливіших напрямів і економіко-математичних досліджень, повинне служити об'єктом вивчення окремої дисципліни. Наша мета – проілюструвати на прикладі балансових розрахунків застосування основних понять лінійної алгебри.

Лінійна балансова модель

Хай розглядається економічна система, що складається з n взаємозв'язаних галузей виробництва. Продукція кожної галузі частково йде на зовнішнє споживання (кінцевий продукт), а частково використовується як сировина, напівфабрикати або інші засоби виробництва в інших галузях, у тому числі і в даній. Цю частину продукції називають виробничим споживанням. Тому кожна з даних галузей виступає і як виробник продукції (перший стовпець таблиці 1) і як її споживач (перший рядок таблиці 1).

Позначимо через xi валовий випуск продукції i-й галузі за планований період і через yi – кінцевий продукт, що йде на зовнішнє для даної системи споживання (засоби виробництва інших економічних систем, споживання населення, утворення запасів і так далі).

Таким чином, різниця xi – yi складає частину продукції i-й галузі, призначену для внутрішньовиробничого споживання. Надалі вважатимемо, що баланс складається не в натуральному, а у вартісному розрізі.

Позначимо через xik частину продукції i-й галузі, яка споживається к-й галуззю, для забезпечення випуску її продукції у розмірі хk.

Одне із завдань балансових досліджень полягає в тому, щоб на базі даних об виконання балансу за попередній період визначити початкові дані на планований період.

Забезпечуватимемо штрихом (х’ik, y’i і так далі) дані, що відносяться до минулого періоду, а тими ж буквами, але без штриха – аналогічні дані, пов'язані з планованим періодом. Балансова рівність (1) повинна виконуватися як в минулому, так і в планованому періоді.

Називатимемо сукупність значень y1, y2., yn, що характеризують випуск кінцевого продукту, асортиментним вектором:

_

у = (у1, у2., yn), (2)

а сукупність значень x1, x2., xn, определяющих валовий випуск всіх галузей – вектор-планом:

_

x = (x1, x2., xn). (3)

Залежність між двома цими векторами визначається балансовою рівністю (1). Проте вони не дають можливості визначити по заданому, наприклад, вектор у необхідний для його забезпечення вектор-план х, оскільки окрім шуканих невідомих хk, містять n2 невідомих xik, які у свою чергу залежать від xk.

Тому перетворимо цю рівність. Розрахуємо величини aik із співвідношень:

xik

aik = – (i, до = 1, 2., n).

xk

Величини aik називаються коефіцієнтами прямих витрат або технологічними коефіцієнтами. Вони визначають витрати продукций i-й галузі, використовувані к-й галуззю на виготовлення її продукції, і залежать головним чином від технології виробництва в цій к-й галузі. З деяким наближенням можна вважати, що коефіцієнти aik постійні в деякому проміжку часу, що охоплює як минулий, так і планований період, тобто, що

x’ik xik

– = – = aik = const (4)

x’k xk

Виходячи з цього пропозиції маємо

xik = aikxk (5)

тобто витрати i-й галузі в к-ю галузь пропорційні її валовому випуску, або, іншими словами, залежать лінійно від валового випуску xk. Тому рівність (5) називають умовою лінійності прямих витрат.

Розрахувавши коефіцієнти прямих витрат aik по формулі (4), використовуючи дані про виконання балансу за попередній період або визначивши їх іншим чином, отримаємо матрицю

a11 a12. a1k. a1n

a21 a22. a2k. a2n

A=…….

ai1 ai2. aik. ain

an1 an2. ank. ann

яку називають матрицею витрат. Відмітимо, що всі елементи aik цієї матриці ненегативні. Це записують скорочено у вигляді матричної нерівності А>0 і називають таку матрицю ненегативної.

Завданням матриці А визначаються всі внутрішні взаємозв'язки між виробництвом і споживанням, табл. 1, що характеризуються

Підставляючи значення xik = aik = xk у всі рівняння системи (1), отримаємо лінійну балансову модель:

x1 – (a11x1 + a12x2 +. + a1nxn) = y1

x2 – (a21x1 + a22x2 +. + a2nxn) = y2 (6)

………….

xn – (an1x1 + an2x2 +. + annxn) = yn

що характеризує баланс витрат – випуску продукції, представлений в табл. 1

Система рівнянь (6) може бути записана компактнее, якщо використовувати матричну форму запису рівнянь:

_ _ _

Ех · – Ах = ·У, або остаточно

_ _

(Е – А)·х = У (6')·'

де Е – одинична матриця n-го порядку і

1-a11 – a₁₂. – a_1n

E – A= – a₂₁ 1-a22. – a_2n

…….

– a_n1 – a_n2. 1-ann

Рівняння (6) містять 2n змінних (xi і yi). Тому, задавшись значеннями n змінних, можна з системи (6) знайти решту n – змінних.

Виходитимемо із заданого асортиментного вектора У = (y1, y2., yn) і визначати необхідний для його виробництва вектор-план Х = (х1, х2. хn₎.

Проілюструємо вищевикладене на прикладі гранично спрощеної системи, що складається з двох виробничих галузей.

Розраховуємо за даними цієї таблиці коефіцієнти прямих витрат:

100 160 275 40

а11 = – = 0.2; а12 = – = 0.4; а21 = – = 0.55; а22 = – = 0.1

500 400 500 400

Ці коефіцієнти записані в табл. 2 в кутах відповідних кліток.

Тепер може бути записана балансова модель (6), відповідна даним табл. 2

х1 – 0.2х1 – 0.4х2 = у1

х2 – 0.55х1 – 0.1х2 = у2

Ця система двох рівнянь може бути використана для визначення х1 і х2 при заданих значеннях у1 і у2, для використання впливу на валовий випуск будь-яких змін в асортименті кінцевого продукту і так далі

Так, наприклад, задавшись у1=240 і у2=85, отримаємо х1=500 і х2=400, задавшись у1=480 і у2=170, отримаємо х1=1000 і х2=800 і так далі

Вирішення балансових рівнянь за допомогою зворотної матриці. Коефіцієнти повних витрат

Повернемося знову до розгляду балансового рівняння (6).

Перше питання, яке виникає при його дослідження, це питання об існування при заданому векторі У>0 ненегативного вирішення х>0, тобто про існування вектор-плану, що забезпечує даний асортимент кінцевого продукту У. Будем називати таке вирішення рівняння (6') допустимим рішенням.

Відмітимо, що при будь-якій ненегативній матриці А затверджувати існування ненегативного рішення не можна.

Так, наприклад, якщо

0.9 0.8 0.1 -0.8 і рівняння (6')'

А=, то Е – А =

0.6 0.9 -0.6 0.1

запишеться у вигляді 0.1 -0.8 х1 у1 або в розгорненій формі

-0.6 0.1 х2 у2

0.1х1 – 0.8х2 = у1 (a)a

-0.6х1 + 0.1х2 = у2

Склавши ці два рівняння почленно, отримаємо рівняння

-0.5х1 – 0.7х2 = у1 + у2

яке не може задовольнятися ненегативним значенням х1 і х2, якщо тільки у1>0 і у2>0 (окрім х1=х2=0 при у1=у2=0).

Нарешті рівняння взагалі може не мати рішень (система (6) – несумісна) або мати незліченну безліч рішень (система (6) – невизначена).

Наступна теорема, доказ якої ми опускаємо, дає відповідь на поставлене питання.

Теорема. Якщо існує хоч один ненегативний вектор х>0, що задовольняє нерівності (Е – А)·х>0, тобто якщо рівняння (6') має ненегативне вирішення x>0, хоч би для одного У>0, то воно має для будь-якого У>0 єдине ненегативне рішення.

При цьому виявляється, що зворотна матриця (Е – А) буде обов'язково ненегативною.

Із способу утворення матриці витрат виходить, що для попереднього періоду виконується рівність (Е – А)·х' = У', де вектор-план х 'і асортиментний вектор У 'визначаються по виконаному балансу за минулий період, при цьому У>0'. Таким чином, рівняння (6') має одне ненегативне вирішення x>0. На підставі теореми укладаємо, що рівняння (6') завжди має допустимий план і матриця (Е – А) має зворотну матрицю.

Позначивши зворотну матрицю (Е – А)^-1 через S = || sik+ ||, запишемо вирішення рівняння (6'') у вигляді

_ _

х = SУ (·7)

Якщо буде заданий вектор – кінцевий продукт У і обчислена матриця S = (E – A)^-1, то по цій формулі може бути визначений вектор-план х.

Рішення (7) можна представити в розгорненій формі:

x1 = S11y1 + S12y2 +. + S1nyn

x2 = S21y1 + S22y2 +. + S2nyn (8)

…………

xn = Sn1y1 + Sn2y2 +. + Snnyn

Повні внутрішньовиробничі витрати

З'ясуємо економічний сенс елементів Sik матриці S.

Хай проводиться тільки одиниця кінцевого продукту 1-ої галузі, тобто

1

_ 0

У1 =

0

Підставляючи цей вектор в рівність (7), отримаємо

1 S11

_ 0 S21 _

х = S­: =: = S1

0 Sn1 0

_ 1

задавшись асортиментним вектором У2 = 0, отримаємо

:

0

0 S12

_ 1 S22 _

х = S­: =: = S2

0 Sn2

Аналогічно, валовий випуск х, необхідний для виробництва одиниці кінцевого продукту к-й галузі, складе

0 S1k

_: S2k _

х = S­ 1 =: = Sk (9)­

: Snk

0

тобто к-й стовпець матриці S.

З рівності (9) витікає наступне:

Щоб випустити тільки одиницю кінцевого продукту к-й галузі, необхідно в 1-ій галузі випустити х1=S1k, в 2-ій х2=S2k і так далі, в i-й галузі випустити xi=Sik і, нарешті, в n-й галузі випустити xn=Snk одиниць продукції.

Так при цьому виді кінцевого продукту виробництва тільки одиниця к-го продукту, то величини S1k, S2k., Sik., Snk, є коефіцієнти повних витрат продукції 1-й, 2-й і так далі, n-й галузей вказаної одиниці к-го продукту, що йде на виготовлення. Ми вже ввели раннє коефіцієнти прямих витрат a1k, a2k., aik., ank на одиницю продукції к-й галузі, які враховували лише ту частину продукції кожної галузі, яка споживається безпосередньо к-й галуззю. Але, очевидно, необхідно забезпечити замкнутий виробничий цикл. Якби продукція i-й галузі поступала б тільки в к-ю галузь в кількості aik, те виробництво к-й галузі все одно не було б забезпечено, бо було потрібно ще продукти 1-ої галузі (a1k), 2-ій галузі (a2k) і так далі А вони у свою чергу не зможуть працювати, якщо не отримуватимуть продукцію тієї ж i-й галузі (ai1, ai2. і так далі). Проілюструємо сказане на прикладі табл. 2

Хай нас не цікавить випуск для зовнішнього споживання продукції 2-ої галузі (k=2) і ми хочемо визначити витрати продукції 1-ої галузі на одиницю цієї продукції. З табл. 2 знаходимо, що на кожну одиницю продукції 2-ої галузі (х2=1) витрачається: продукції 1-ої галузі a12=0.4 і 2-ій галузі a22=0.1.

Такі будуть прямі витрати. Хай потрібно виготовити у2=100. Чи можна для цього планувати випуск 1-ої галузі х1=0.4100=40? ­Звичайно, не можна, оскільки необхідно враховувати, що 1-а галузь частина своєї продукції споживає сама (а11=0.2), і тому сумарний її випуск слід скоректувати: х1=40+0.240=48. ­Проте і ця цифра невірна, оскільки тепер уже слід виходити з нового об'єму продукції 1-ої галузі – х1=48 'і так далі Але справа не тільки в цьому. Згідно табл. 2 продукція 2-ої галузі також необхідна для виробництва і 1-ої і 2-ої галузей і тому потрібно буде випускати більше, ніж у2=100. Але тоді зростуть потреби в продукції 1-ої галузі. Тоді досить звернутися до складеної систем рівнянь, поклавши у1=0 і у2=1 (см п. 2):

0.8х1 – 0.4х2 = 0

-0.55х1 + 0.9х2 = 1

Вирішивши цю систему, отримаємо х1=0.8 і х2=1.5. Отже, для того, щоб виготовити одиницю кінцевого продукту 2-ої галузі, необхідно в 1-ій галузі випустити продукції х1=0.8. Цю величину називають коефіцієнтом повних витрат і позначають її через S12. Таким чином, якщо а12=0.4 характеризує витрати продукції 1-ої галузі на виробництво одиниці продукції 2-ої галузі, використовувані безпосередньо в 2-ій галузі (чому вони і були названі прямі витрати), то S12 враховують сукупні витрати продукції 1-ої галузі як прямі (а12), так і непрямі витрати, що реалізовуються через інші (в даному випадку через 1-у ж) галузі, але кінець кінцем необхідні для забезпечення випуску одиниці кінцевого продукту 2-ої галузі. Ці непрямі витрати складають S12-a12=0.8–0.4=0.4

Якщо коефіцієнт прямих витрат обчислюється на одиницю валового випуску, наприклад а12=0.4 при х2=1, то коефіцієнт повних витрат розраховується на одиницю кінцевого продукту.

Отже, величина Sik характеризує повні витрати продукції i-й галузі для виробництва одиниці кінцевого продукту к-й галузі, що включають як прямі (aik), так і непрямі (Sik – aik) витрати.

Очевидно, що завжди Sik > aik.

Якщо необхідно випустити уk одиниць к-го кінцевого продукту, то відповідний валовий випуск кожної галузі складе на підставі системи (8):

x1 = S1kyk·, x2 = S2kyk., xn = Snkyk

що можна записати коротше у вигляді:

x = Skyk· (10)

Нарешті, якщо потрібно випустити набір кінцевого продукту, заданий ассортиментным вектором У =:, то валовий випуск к-й галузі xk, необхідний для його забезпечення, визначиться на підставі рівності (10) як скалярний твір стовпця Sk на вектор У, тобто

xk = Sk1y1 + Sk2y2 +. + Sknyn = Sky (·11)·

а весь вектор-план х знайдеться з формули (7) як твір матриці S на вектор У.

Таким чином, підрахувавши матрицю повних витрат S, можна по формулах (7) – (11) розрахувати валовий випуск кожної галузі і сукупний валовий випуск всіх галузей при будь-якому заданому асортиментному векторі У.

Можна також визначити, яка зміна у вектор-плане Dх = (Dх1, Dх2., Dхn₎ викличе задану зміну асортиментного продукту У = (у1, у2., уn) по формулі:

Dх = SУ (·D12)

Приведемо приклад розрахунку коефіцієнтів повних витрат для балансової табл. 2. Ми маємо матрицю коефіцієнтів прямих витрат:

0.2 0.4

А =

0.55 0.1

Отже

1 -0.2 -0.4 0.8 -0.4

Е – А = =

-0.55 1 -0.1 -0.55 0.9

Визначник цієї матриці

0.8 -0.4

D [E – A] = = 0.5

-0.55 0.9

Побудуємо приєднану матрицю (Е – А)^*. Маємо:

0.9 0.4

(Е – А)^* =,

0.55 0.8

звідки зворотна матриця, що є таблицею коефіцієнтів повних витрат, буде наступною:

1 0.9 0.4 1.8 0.8

S = (Е – А)^-1 = – =

0.5 0.55 0.8 1.1 1.6

З цієї матриці укладаємо, що повні витрати продукції 1-ої і 2-ої галузі, одиниці кінцевого продукту 1-ої галузі, що йдуть на виробництво, складає S11=0.8 і S21=1.5. Порівнюючи з прямими витратами а11=0.2 і а21=0.55, встановлюємо, непрямі витрати в цьому випадку складуть 1.8–0.2=1.6 і 1.1–0.55=0.55.

Аналогічно, повні витрати 1-ої і 2-ої галузі на виробництво одиниці кінцевого продукту 2-ої галузі рівні S12=0.8 і S22=1.5, звідки непрямі витрати складуть 0.8–0.4=0.4 і 1.6–0.1=1.5.

Хай потрібно виготовити 480 одиниць продукції 1-ою і 170 одиниць 2-ої галузей.

Тоді необхідний валовий випуск х = х1 знайдеться з рівності (7):

_ _ 1.8 0.8 480 1000

х = SУ = · =

1.1 1.6 170 800.

Повні витрати праці капіталовкладень

Розширимо табл. 1, включивши в неї, окрім продуктивних витрат xik, витрати праці, капіталовкладень і так далі по кожній галузі. Ці нові джерела витрат впишуться в таблицю як нові n+1-я, n+2-я і так далі додаткові рядки.

Позначимо витрати праці в к-ю галузь через xn+1, k, і витрати капіталовкладень – через xn+2, k (де до = 1, 2., n). Подібно до того як вводилися прямі витрати aik

xn+1, k

введемо в розгляд коефіцієнти прямих витрат праці an+1, k = –, і

xk

xn+2, k

капіталовкладень an+2, k = –, що є витратою відповідного

xk

ресурсу на одиницю продукції, що випускається к-й галуззю. Включивши ці коефіцієнти в структурну матрицю (тобто дописавши їх у вигляді додаткових рядків), отримаємо прямокутну матрицю коефіцієнтів прямих витрат.

При вирішення балансових рівнянь як і раніше використовується лише основна частина матриці (структурна матриця А). Проте при розрахунку на планований період витрат праці або капіталовкладень, необхідних для випуску даного кінцевого продукту, беруть участь додаткові рядки.

Так, хай, наприклад, проводиться одиниця продукту 1-ої галузі, тобто

_ 1

У = 0

:

0.

Для цього потрібний валовий випуск продукції

S11

_ _ S21

x = S1 =:

Sn1

Підрахуємо необхідні при цьому витрати праці Sn+1,1. Очевидно, виходячи з сенсу коефіцієнтів an+1, k прямих витрат праці як витрат на одиницю продукції к-й галузі і величин S11, S12., S1n, що характеризують скільки одиниць продукції необхідно випустити в кожній галузі, отримаємо витрати праці безпосередньо в 1-у галузь як an+1,1S11, в 2-у – an+1,2S21 і так далі, нарешті в n-ю галузь an+1, nSn1. Сумарні витрати праці, пов'язані з виробництвом одиниці кінцевого продукту 1-ої галузі, складуть:

Sn+1,1 = an+1,1S11 + an+1,2S21 +. + an+1, nSn1 = an+1S1

тобто рівні скалярному твору (n+1) – го рядка розширеної матриці А, 'яку позначимо an+1, на 1-й стовпець матриці S.

Сумарні витрати праці, необхідні для виробництва кінцевого продукту к-й галузі, складуть:

_ _

Sn+1, k = an+1Sk (13)

Назвемо ці величини коефіцієнтами повних витрат праці. Повторивши всі приведені міркування при розрахунку необхідних капіталовкладень, прийдемо аналогічно попередньому до коефіцієнтів повних витрат капіталовкладень:

Sn+2, k = an+2Sk (14)

Тепер можна доповнити матриць S рядками, що складаються з елементів Sn+1, k і Sn+2, k, утворити розширену матрицю коефіцієнтів повних витрат.

Користуючись цією матрицею можна розрахувати при будь-якому заданому асортиментному векторі У не тільки необхідний валовий випуск продукції х (для чого використовується матриця S), але і необхідні сумарні витрати праці xn+1, капіталовкладень xn+2 і так далі, що забезпечують випуск даної кінцевої продукції У.

Очевидно

xn+1 = Sn+1,1y1 + Sn+1,2y2 +. + Sn+1, nyn (16)

xn+2 = Sn+2,1y1 + Sn+2,2y2 +. + Sn+2, nyn

тобто сумарна кількість праці і капіталовкладень, необхідних для забезпечення асортиментного вектора кінцевої продукції У, рівні скалярним творам відповідних додаткових рядків матриці S 'вектор У.

Нарешті, об'єднуючи формулу (7) з формулами (16), приходимо до наступної компактної форми:

x1

x2

_: _

x = xn = SУ ('17)'

xn+1

xn+2

Хай додатково до даним, поміщеним в табл. 2, відомі за підсумками виконання балансу фактичні витрати праці xn+1, k (у тис. людино-годин) і капіталовкладень xn+2, k (у тис. крб.), які записані в табл. 3

Переходячи до коефіцієнтів прямих витрат aik, отримаємо розширену матрицю:

0.2 0.4

А' = 0.55 0.1

0.5 0.2

1.5 2.0

Зворотна матриця S = (E – A)^-1 була вже підрахована в попередньому пункті.

На підставі (13) розрахуємо коефіцієнти повних витрат праці (Sn+1, k=S3, k):

S31 = a3S1· = 0.5 · 1.8 + 0.2 1.1 = 1.12;

S32 = a3S2· = 0.5 · 0.8 + 0.2 1.6 = 0.72

і капіталовкладень Sn+2, k = S4, k:

S41 = a4S1· = 1.5 · 1.8 + 2.0 1.1 = 4.9;

S42 = a4S2· = 1.5 · 0.8 + 2.0 1.6 = 4.4.

Таким чином, розширена матриця S 'коефіцієнтів повних витрат прийме вигляд:

1.8 0.8

S' = 1.1 1.6

1.12 0.72

4.9 4.4

Якщо задатися на планований період колишнім асортиментним вектором

У = 240, то розрахувавши по формулах (16) сумарні витрати праці xn+1 і 85 капіталовкладень xn+2, отримали б xn+1 = x3 = 1,12 · 240 + 0.72 · 85 = 268.8 + 61.2 = 330 тис. чіл.-ч. і xn+2 = xn = 4.9 240 + 4.4 85 = 1176 + 374 = 1550 тис. руб., що співпадає з початковими даними табл. 3.

Проте на відміну від табл. 3, де ці сумарні витрати групуються по галузях

(250 і 80 або 750 і 800), тут вони розподілені по видах кінцевої продукції: на продукцію 1-ої галузі 268.8 і на продукцію 2-ої галузі 61.2; відповідно витрати капіталовкладень складають 1176 і 374.

При будь-якому новому значенні асортиментного вектора У всі показники плану, такі, як валова продукція кожної галузі і сумарні витрати трудових ресурсів і капіталовкладень знайдемо з формули (17).

Так, хай заданий асортиментний вектор У = 480. Тоді

_ х1 1.8 0.8 1000

х = х2 = 1.1 1.6 480 = 800

х3 1.12 0.72 170 600

х4 4.9 4.4 3100

Звідси укладаємо, що запланований випуск кінцевого продукту У може бути досягнутий при валовому випуску 1-ої і 2-ої галузей: х1=1000 і х2=800, при сумарних витратах праці х3=660 тис. чіл.-ч. і при витратах капіталовкладень х4=3100 тыс. руб.

Розглянуті теоретичні питання і приклади розрахунку, звичайно, далеко не вичерпують важливу для практики область балансових досліджень. Тут проілюстрований тільки одне напрям додатку лінійної алгебри в економічних дослідженнях.

Завдання

У таблиці вказані витратні норми двох видів сировини і палива на одиницю продукції відповідного цеху, трудомісткість продукції в людино-годинах на одиницю продукції, вартість одиниці відповідного матеріалу і оплата за 1 чіл.-ч.

Визначити:

а) сумарна витрата сировини, палива і трудових ресурсів на виконання виробничої програми;

б) коефіцієнти прямих витрат сировини, палива і праці на одиницю кінцевої продукції кожного цеху;

в) витрата сировини, палива і трудових ресурсів по цехах;

г) виробничі витрати по цехах (у крб.) і на всю виробничу програму заводу;

д) виробничі витрати на одиницю кінцевої продукції.

Рішення:

а) Сумарна витрата сировини I можна отримати, помноживши відповідний 1-й рядок другої таблиці на вектор х, тобто

а4х = (1.4; 2.4; 0.8) 186 = 1088

Аналогічно можна отримати витрату сировини II і так далі

Все це зручно записати у вигляді твору:

1.4 2.4 0.8 235 1088 Сировина I

0 0.6 1.6 186 = 746 Сировина II

2.0 1.8 2.2 397 1678 Паливо

0.1 0.2 0.2 1409 Людино-годин.

б) Витрата сировини I на одиницю кінцевої продукції 1-го цеху (у1=1) знайдемо з виразу 1.4S11 + 2.4S21 + 0.8S31. Отже, відповідні коефіцієнти повних витрат сировини, палива і праці на кожну одиницю кінцевого продукту отримаємо з твору матриці:

I II III

1.4 2.4 0.8 1.04 0.21 0.02 1.97 2.92 1.36 Сировина I

0 0.6 1.6 0.21 1.05 0.13 = 0.17 0.84 2.09 Сировина II

2.0 1.8 2.2 0.03 0.13 1.26 2.53 2.60 5.23 Паливо

10 20 20 15.2 24.8 28.0 Праця

Таким чином, наприклад, для виготовлення у1=1 необхідно витратити 1.97 одиниць сировини I, 0.17 одиниць сировини II, 2.53 одиниць палива і 15.2 чіл.-ч.

в) Витрата сировини, палива і так далі по кожному з цехів отримаємо з множення їх витратних норм на відповідні валові випуски по цехах. В результаті отримаємо матрицю повних витрат:

I II III

Сировина I 330 440 318

Сировина II 0 111 635

Паливо 470 335 873

Праця 2350 3720 7940

г) Виробничі витрати по цехах можемо отримати шляхом множення зліва рядка вартостей (5; 12; 2; 1.2) на останню матрицю:

330 440 318

0 111 635 I II III

(5; 12; 2; 1.2) 470 335 873 = (5410; 8666; 20484)

2350 3720 7940

д) Нарешті, виробничі витрати на одиницю кінцевої продукції, необхідні для визначення собівартості продукції, можемо знайти шляхом множення зліва матриці повних витрат, знайденої в п.б., на рядок цін:

1.97 2.92 1.36

0.17 0.84 2.09 I II III

(5; 12; 2; 1.2) 2.53 2.60 5.23 = (35.3; 59.6; 75.7)

15.2 24.8 28.0

Таким чином, внутрішньовиробничі витрати на одиницю товарної продукції I, II і III цехів відповідно складають: 35.3 крб., 59.6 крб., 75.7 крб.