Курсовая работа: Часопис "ПІК" як приклад українського "Часопису новин"
Дніпропетровськ
2002
Зміст
1. Вступ
2. Розділ 1. “Часописи новин” зарубіжних країн.
1.1 “Тайм”
1.2 Конценція і структура часопису “Тайм”.
1.3 Принципи обробки і подачі інформаційних матеріалів
1.4 Тенденції розвитку зарубіжних “часописів новин” в 90-х роках 20-го ст.
3. Розділ 2 “ПІК”
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Після заборони КПРС і дезінтеграції СРСР в колишніх Радянських республіках відбулося остаточне руйнування системи ЗМІ, яка існувала раніше. Проголошення незалежності і побудова суверенних держав відкрили можливості для створення в кожній країні нових систем ЗМК, на розвиток яких впливали перш за все соціально-економічні й політичні процеси перехідного періоду. На початку 90-х р. в Україні, паралельно з багатоукладністю в економіці, йшов процес установлення різноманітних форм власності в засобах масової інформації. Періодичні видання, видавництва, інформаційні агенства, електронні засоби масової інформації були вже не тільки державною і державно-кооперативною власністю. Ними володіли акціонерні товариства, приватні особи [8]. З`явилися і такі засоби інформації, що здавалися в аренду, належали громадським організаціям чи змішаним компаніям за участю іноземного капіталу. У ролі засновників і власників різних інформаційних структур тепер часто виступають політичні сили. До середини 90-х р. журналістика України, як сфера бізнесу, випробовала на собі всі прояви нових економічних взаємин, зіштовхнулася з проблемами приватизації, акціонування. Домінуюче місце в ринкових взаєминах між пресою та діловим світом зайняла реклама, яка заявила про себе як фактор нової суспільно-політичної й економічної ситуації.
Зміни, які відбулися в суспільно-політичному й економічному житті, призвели до помітних змін у структурі періодичної преси України. Вихід нових видань, розрахованих на задоволення інтересів різної аудиторії, сприяв становленню інформаційного ринку, що враховував розмаїття джерел інформації і її поширення в періодичних виданнях різного типу.
“Система відбору новин та їх інтерпретація у засобах масової інформації – це дзеркало суспільних відносин. І вся система інформації – її стиль, форма, тональність – змінюється залежно від політичних, економічних і культурних змін конкретної соціальної спільноти, групи або суспільство загалом ”[14.c.137].
Сучасну систему друкованої преси України відрізняє внутрішня динаміка. Кількісно-якісне розширення системи сформувало конкурентне середовище, в межах якого повинні були знайти своє місце як абсолютно нові видання, так і ті, що мають “радянський” родовід. Для них характерні чітке позиціонування, своєрідність у предметно-тематичній структурі й оформленні, свій стиль у подачі інформації. Саме до таких видань належить інформаційно-аналітичний тижневик “ПІК”. На загальному ринку преси його виділяє перш за все вибір сфери інформаційного інтересу. У полі зору інфрмаційно-аналітичного тижневика знаходяться переважно дві найбільш модернізовані в ході реформ сфенри громадського життя – політика й економіка, а також традиційна для закордонних “часописів новин” сфера культури. Іншою відмінною рисою цього видання є характер відображення дійсності, зумовлений інформаційними потребами суспільства в повноцінному висвітленні проблем, пов`язаних перш за все з політичним і економічним життям.
Саме існування стійкого попиту на інформацію такого роду – одна з основних причин появи таких видань. При переході до відкритого суспільства в українських громадян з`являється принципово нова соціальна практика, обумовлена наявністю цивільних прав, політичних свобод, потенційно широкими можливостями самостійно приймати рішення. Це призводить до руйнування старих стереотипів соціальних відносин, побудови нової картини світу,визначенню свого місця в ньому і формуванню нової системи цінностей і координат. А оскільки політика й економіка стали визначальними векторами розвитку в житті суспільства, то значення аналізу саме цих сфер зросло.[12]
Інформаційна потреба в оперативній аналітиці актуалізується й у результаті формування нової соціальної групи людей, активно включених у процес реформ. У ході модернізації в суспільстві почали з`являтися соціальні групи, зайняті у фінансовій галузі, економічному і політичному менеджменті. це та категорія громадян, що успішно адаптувалися до нових умов. Саме на ці групи й орієнтується інформаційно-аналітичний тижневик “ПІК”. Необхідно також відзначити, що “часописи новин” “типовий” читач використовує в якості одного з інформаційних джерел для прийняття рішень і формування своєї поведінки. Поява інформаційно-аналітичних тижневиків, безсумнівно, зумовлена і функціонуванням інформаційного ринку. З його розвитком основним критерієм успішності будь-якого ЗМІ стає уміння робити високоякісний інформаційний продукт, який має попит й може витримати конкуренцію. Цими якостями “часописи новин” вигідно відрізняються від багатьох інших видань, що мають проблеми в умовах ринкового існування. Пошук свого “обличчя”, своєї індивідуальності стає першорядним завданням, рішення якого обумовлює життєздатність видання. Конкурентне інформаційне середовище висуває вимоги відповідності якості інформаційного продукту (у даному випадку періодичного видання) з інформаційними запитами споживача – аудиторії, її духовною і матеріальною готовністю сприймати ту чи іншу інформацію.
Сучасні інформаційно-аналітичні тижневики, без сумнівно, нове явище в українській журналістиці, породжене новими соціальними реаліями.
Тема “часописів новин” зарубіжних країн досліджена дуже добре та ґрунтовно, на відміну від українських часописів цього типу. Більшість літератури використаної нами у роботі представляє дослідження російських вчених. В першій частині ми звернемо увагу на розвиток та особливості зарубіжних “часописів новин”. Особливу увагу звернувши на часопис “Тайм” - перше видання такого типу, що займає ведучі позиції до цього часу.
Особливо ґрунтовно історію “Тайм” досліджує у своїх роботах О. Бурмістренко. Інформацію про “часописи новин” інших зарубіжних країн можна знайти у “Вестнике Московского университета. Серия Журналистика”. Цю тему досліджували Уріна І.В. (Італія), Жукова Л.А. (Франція) та інші. Цікава робота Полянського І. ( Вісник Львів. Ун-ту. Серія журналістики. 2001р. Вип. 21.).
Друга частина повністю присвячена часопису “ПІК”. Досліджуючи тему ми зіштовхнулися з браком інформації про це видання. Аналізуючи концепцію “ПІКу” ми звернемо особливу увагу на зміну рубрик, тематики та стилю подачі інформації часопису.
Саме про це і піде мова у нашій роботі
Розділ 1. “Часописи новин” зарубіжних країн
1.1 “Тайм”
Особливе місце в списку зарубіжних “часописів новин” займає тижневик “Тайм”, який почав виходити 3 березня 1923 року і став фундатором часопису нового типу, а також могутнього напрямку в американській політичній і міжнародній журналістиці. Засновниками журналу були Генрі Робінсон і Брайтон Хедден, 24-літні випускники аристократичного Йєльського університету.
На сьогодні тижневик має дев`ять відділень в США та 15 бюро за кордоном. Крім нью-йоркського видання, “Тайм” друкується англійською мовою у Великобританії, Нідерландах, Сінгапурі, Австралії, Південній Америці і Канаді. Після злиття в 1989 році з комунікаційною корпорацією “Уорнер бразерс” “Тайм” перетворився в найбільшу в світі інформаційно-видавничу корпорацію, до якої належать також музичні, кіно- і телекомпанії.
Причину таких вражаючих успіхів потрібно, мабуть, шукати в історії “Тайму”, у тій філософії, що становила засади його діяльності і зробила журнал не тільки самим відомим, але й найбільш впливовим в США та за кордоном.. За оцінками дослідників, у 70-і роки в світі друкувалося принаймні п`ятдесят часописів, які зобов`язані своєю появою ідеям, що зародилися в “Таймі”.Тому, визначаючи характерні особливості, що становлять типологічний каркас “часопису новин”, ми будемо у першу чергу спиратися на дослідження часопису “Тайм”.
1.2Конценція і структура часопису “Тайм”
Первинна концепція журналу виглядала таким чином: головним, за задумом Льюса і Хеддена, є не обсяг журналу, а те, який відсоток опублікованої інформації дійде до свідомості читача і буде йому корисний. Вирішено було зробити з усіх доступних джерел щонайбільше фактичного матеріалу про події, які виявляють зацікавленість суспільства, і з цієї величезної інформаційної маси робити сотні невеликих статей, жодна з яких не повинна перевищувати 400 слів. Стислість стала ключовим словом в концепції часопису. Інший фундаментальний елемент полягав в тому, що тижневик на відміну від інших видань буде надавати факти, а не коментарі. Потрібно відразу зазначити, що ця теза майже з самого початку стала найвразливішим місцем в концепції “Тайму”, і це неодноразово відзначалося як самими творцями журналу, так і його дослідниками.[13,5]
Основні конкуренти “Тайму” вибирали теми своїх матеріалів довільно, розробляли їх багатослівно, із залученням численних цитат з газет та інших джерел. Льюс і Хедден також збиралися цитувати виразників протилежних точок зору, але освітлювати новини тижня стисло, намагаючись не приймати чиюсь сторону і в той же час даючи зрозуміти читачеві, який погляд ближче до істини. Обидва творці журналу були прихильниками республіканської партії, мали чіткі консервативні погляди і збиралися доводити їх до свідомості читачів не визнаючи відкрито своєї позиції.
Знайомство з “Проспектом” “Тайму” ясно свідчить, що часопис з самого початку був задуманий як своєрідний “дайджест” відповідним чином систематизованих і препарованих новин за тиждень. На думку О.Н.Бурмістенка, інформаційні тижневики грають роль загальнонаціональних щотижневих газет, але при цьому вони мають багато переваг перед щоденною газетою. Газета, як правило, має два джерела інформації: повідомлення кореспондента або інформаційного агенства – і публікує її звичайно на наступний день найчастіше у вигляді “прямого репортажу”. Для “часописів новин”, навпаки, факт сам по собі – не є кінцевим результатом журналістської роботи,а є лише початком. Редакція кожного відділу інформаційного тижневика має перед собою сотні газетних повідомлень і десятки матеріалів агенств на одну і ту ж тему; у неї 5-7 днів для того, щоб осмислити факт, побачити подію в розвитку, поставити її в зв`язок з іншими подіями, підготувати супутні і додаткові матеріали – так званий “фон” новин. Таким чином, зі слів американського професора Едвіна Емері, з моменту появи “часописів новин” питання “чому?” в журналістиці стає набагато важливішим, ніж питання “хто це зробив?”.[13]
Вже з першого випуску “Тайму” подача новин в ньому здійснювалася за “новим принципом” – “принципом повної організації новин”. На практиці це означало розподіл всієї маси інформації про навколишній світ на постійні розділи і рубрики, які повинні були орієнтувати як читачів, так і видавців у величезному колі тем і проблем минулого тижня.
За більш ніж 70 років свого існування “Тайм” дуже змінився, перетворившись з бляклого “листка” в яскраво-глянсове видання, але сама структура журналу виявилася дуже стійкою й живучою. У сучасному “Таймі” нараховується більше ніж 20 постійних розділів, більшість з яких існує з самого першого номера: “Нація”, “За кордоном”, “Економіка”,”Бізнес” та інші. Деякі другорядні розділи з`являються не кожний тиждень.
Природно, що більш ніж сімдесятирічний період існування журналу рубрикація матеріалів зазнавала певних структурних змін, зумовлених потребами часу і читацької аудиторії. Ці зміни торкнулися як загальних розділів так і підрозділів всередині них.
З самого початку в “Таймі” була прийнята своєрідна “багатоступінчата” рубрикація змісту кожного номеру. За першим загальним заголовком, що орієнтує читача, всередині кожного розділу надається другий заголовок, який виділяє матеріали за певною категорією. Так, наприклад, в жовтневому номері “Тайму” за 1996 р . в розділі “Нація” подаються такі “видові” заголовки: “Етика”, “Громадський погляд”, “Політика” та інші. За такою більш конкретною рубрикою йде вже третій заголовок, безпосередньо пов`язаний з матеріалом і його інтерпритацією.
Іноді після назви публікації в змісті дається ще підзаголовок, що додатково акцентує основну думку або ідею матеріалу. Такий спосіб рубрикацій матеріалу має, з одного боку, активізувати зацікавленість читача, а з іншого – підготувати його до певного сприйняття.
Крім оригінальної системи рубрикації новин, сучасний “Тайм” має ще три фірмові особливості, до яких належать організація дослідження громадської думки, залучення експертів з окремих питань і щорічне призначення “Людини року”. О.Н. Бурмістенко, характеризуючи “Тайм” в 70-і роки, зазначає, що за деякими виключеннями список “людей року” досить добре ілюструє політичну спрямованість і прихильність жірналу.[13]
1.3Принципи обробки і подачі інформаційних матеріалів
Велика ефективність і високий читацький інтерес до матеріалів “часопису новин” визначається, крім форми видання , і цілим рядом журналістських прийомів, серед яких дослідники виділяють три основних: метод “коментованого репортажу”, “груповий журналізм” і своєрідний яскравий стиль подачі матеріалів . Розкриємо сутність кожного з них більш детально.
Групова журналістика. Читач сучасного “Тайму” не може не звернути уваги на величезний перелік редакційних співробітників і кореспондентів журналу, що публікується в кожному номері поруч з “Листом видавця”.У цьому списку вражає не тільки кількість прізвищ (понад 300), але й незвично велика кількість посад і груп, на які поділяються співробітники “Тайму”. Публікація цього списку є передусім зримим підтвердженням існуючої в редакції системи “групової журналістики”-своєрідного методу підготовки і обробки новин, винайденого його фундаторами. У американській літературі для означення цього методу вживається декілька термінів:”group journalism”- групова журналістика, “collective journalism” – колективна журналістика, “brigade method” – бригадний метод, “conveyer system”-поточна система і деякі інші.
В основі розробленої Льюсом і Хедденом моделі лежить передусім незвичний розподіл обов’язків між кореспондентами і літературними співробітниками журналу. Перші повинні присилати в редакцію “сирий” матеріал, чернетки для подальшої редакційної обробки. Їх задача – максимально оперативно зібрати факти, забезпечивши їх по можливості великою кількістю навіть мало значних деталей;”правильно” розпорядитися одержаним “сирим” матеріалом – турбота редакції. Кожний матеріал, що надійшов в редакцію від власних кореспондентів, а також запозичений із щоденних газет, часописів, одержаний від інформаційних агенств, порівнюється з матеріалами на аналогічну тему, отриманими з інших джерел, компілюється в один зведений матеріал літературними співробітниками, доповнюється думками і висловлюваннями фахівців у данній галузі, обростає цікавими супутніми відомостями в так званій “дослідницькій групі”, шліфується під загальний стиль видання старшими редакторами відділів, затверджується на вищому рівні керівництвом часопису і, нарешті, з`являється на сторінках журналу.
Як зазначають дослідники “Тайму”, система групової журналістики виконує ряд функцій в загальному редакційному процесі журналу і має як свої позитивні, так і негативні риси. Матеріали, які готуються бригадним методом, виглядають більш цікавими, авторитетними і компетентними, ніж написане однією людиною. Анонімність “групової журналістики” є причиною повної одноманітності і уніфікації всіх матеріалів всіх розділів часопису – від ”Бізнесу” до “Музики”. Досягнення цього є реальним втіленням девізу творів “Тайму”: “Тайм” пишеться однією людиною для однієї людини”(Time is written as if by one man for one man) На думку Генрі Льюса, журнал треба створювати так, щоб у читача складалося враження, що весь “Тайм” пишеться однією людиною на одному диханні.
Анонімність “групової журналістики”, за задумом редакції, з одного боку, надає кожному матеріалу необхідну вагу і авторитет: у читача повинно складатись враження, що перед ним не індивідуальна думка однієї людини, яка може помилятися, а думка такої могутньої і авторитетної організації, як корпорація “Тайм-Уорнер”. З іншого боку , анонімність матеріалів допомагає редакції зняти відповідальність з конкретного журналіста при публікації явної брехні, скандальних матеріалів, дозволяє їй безкарно використовувати вбивчий сарказм, зневажливий і єхидний тон для інсинуацій проти окремих осіб, організацій і урядів, неугодних власникам часопису.
У наші дні система “групової журналістики” в основі своїй залишається колишньою, але її намагаються модернізувати, пристосувати до нинішньої ситуації. Редактори стали дозволяти більше “індивідуальних” репортажів і підписаних матеріалів, все частіше стали вступати в “діалог” з кореспондентами на місцях, узгоджуючи з ними перероблені варіанти публікацій.
Коментований репортаж. Кінцевим продуктом конвеєра “групової журналістики” у часопису “Тайм”майже завжди є так званий “коментований репортаж” (в американській журналістиці для позначення цього поняття крім терміну “коментований репортаж” – “interpretative reporting” іноді вживаються декілька інших термінів:”explanatory reporting”,”indepth journalism”,”intelligent reporting ”,”qualified reporting ” і т.п.)
Коментований репортаж не був винаходом “Тайму”, але саме цей часопис, а також численні радіокоментатори першими використали його на практиці і саме вони в значній мірі сприяли тому, що коментований репортаж став дуже поширеним жанром в усіх засобах масової інформації.
До появи “Тайму” в американській журналістиці існував суворий розподіл на “репортаж” і “коментар”. Вважалося, що коментар – це офіційна думка данної редакції з приводу тих або інших подій, і він повинен публікуватися на особливих редакційних сторінках. Від газетного репортера і кореспондента газетного агенства не тільки не вимагалося пояснювати, що новина означає – йому це катигорично заборонялося. Азбукою будь-якого репортера-початківця було те, що інформація, яку він постачав в редакцію, повинна була відповідати на п`ять наступних питань: хто, що, де, коли і як. Відповідь на питання “чому?” в службові обов`язки не входила.
Коментований репортаж, що з`явився в 30-і рр. 20-го ст. внаслідок нового підходу до подачі новин, являє собою комбінацію інформації і коментарю, звіт про подію, в який органічно вмонтовані оцінки, думки (редакції і експертів-фахівців), політичний, історичний і економічний “фон”; подія в ньому подається в більш широкому інформаційному контексті з прогнозуваннямїї впливу і наслідків.
З самого початку застосування в “Таймі” коментований репортаж став широко використовуватися для тенденційної інтерпретації і подачі новин у вигідному для видавців політичному освітленні. “Створюйте думку!” – завжди вимагав Льюс від своїх корепондентів, літературних співробітників і редакторів. “Покажіть мені людину, що стверджує, що вона абсолютно об`єктивна , - любив він повторювати, - і я покажу вам людину, що займається самообманом”.
Відмінними рисами коментованого репортажу в “Таймі” є драматичний, несподіваний або, навпаки, уявно-спокійний початок і белетризована головна частина матеріалу. Не випадково такий матеріал ніколи не називається “стаття”, “замітка”, “кореспонденція”, “репортаж”. Це незмінно “ньюс стори”- “розповідь про новини.” Створюючи чергову розповідь, “Тайм” часто вживає слова і звороти, які повинні показати читачеві, що за тим або іншим твердженням криються факти, перевірені могутнім механізмом видавничої корпорації; але джерело інформації при цьому залишається неясним і невизначеним. Політика “Тайму” відносно джерела своїх новин залишається незмінною протягом всіх років його існування, про що свідчить хоч би заява одног з відповідальних співробітників часопису, зроблена на початку 90-х років:”Ми не повинні розкривати джерело своєї інформації. Але у випадку необхідності зобов`язані його охарактеризувати”.
До характерних елементів “таймовського” коментованого репортажу потрібно віднести і персоніфікацію новин, виявлення майже в кожній події зв`язку з людиною, яка має будь-яке відношення до події; представлення будь-якої новини на фоні найрізноманітніших малозначних деталей. Все це створює при сприйнятті інтерпритації “Таймом” певної події необхідний психологічний “клімат довіри”, який примушує читача приймати на віру будь-які думки редакції, що видаються за “об`єктивну” інформацію.
“Таймстайл”. З перших же днів появи на світ часопису “Тайм” одне з головних завдань Генрі Льюса і Брайтона Хеддена полягало в тому, щоб виділити часопис із загальної маси періодичних видань того часу, привернути до нього увагу читачів. Ще на стадії розробки “Проспекту” редактор літературного додатку “Нью-Йорк пост” Генрі Сенбі порадив молодим журналістам виробити для журналу його власний лінгвістичний стиль, здатний внести новий елемент в американську прозу.незважаючи на дещо дивну з точки зору бізнесу рекомендацію, партнери віднеслися до неї цілком серйозно і приступили до розробки особливого, стислого стилю, який увійшов в історію американської журналістики як “таймовський” стиль.
А.Н. Бурмістенко зазначає, що можна виділити щонайменьше п`ять складових елементів, які в сукупності дають поняття “таймстайл”:складні прикметники, інверсований порядок побудови речення, неологізми та оказіоналізми, уживання екзотичних слів в новому значенні, широке використання простомовних слів і виразів, сленгу, жаргону і наближення стилю журналу до розмовної мови .
Оскільки обсяг журналу порівняно невеликий, а кількість інформації, призначеної для публікації кожен тиждень, величезна, на журнальних сторінках не залишається місця для загальних фраз і міркувань. Мова журналу надзвичапйно концентрована, насичена оцінками, які містять бажані і вигідні редакції висновки.
На сучасному етапі редакція намагається зробити стилістику часопису більш літературною, респектабельною і благозвучною, надати новинам белетризованої форми, зберігши при цьому стислість, ексцентричність і агресивність стилю.
Дослідники американської преси сходяться на тому, що “таймстайл”значно вплинув на мову американської журналістики і відповідно на розмовну мову американців .
Разом з іншими структурними і концептуальними компонентами він був запозичений аналогами “Тайму” в інших країнах. Не випадково в багатьох згадках про “часописи новин”, що були скопійовані з “Тайму”, відмічається агресивний, скандальний характер матеріалів, що публікуються в них.[13]
1.4 Тенденції розвитку зарубіжних “часописів новин” в 90-х роках 20-го ст
Потрібно зазначити, що в зарубіжній пресі склалося свого роду міжнародна тенденція: існування на інформаційному ринку кожної країни пар часописів – конкурентів, досить вдмінних між собою, щоб дати відчуття різноманітності, але в той же час досить схожих,щоб спільно пропонувати читачеві найбільш повну панораму фактів, думок, порад і моделей поведінки. Ця ситуація характерна і для групи інформаційних тижневиків, стабільність якої, незважаючи на всі значні нововведення, підтримується парами “Тайм”і “Ньюсуік” в США,”Штерн”і “Шпігель” в Німеччині, “Експрес” і ”Пуен” у Франції, “Панорама” і “Еспрессо” в Італії.
За прогнозами фахівців, в третьому тисячолітті виживуть ті часописи, які знайдуть своє місце, свою нішу в читацькій аудиторії, чий редакційний і рекламний продукт буде націлений на обмежений контингент читачів-споживачів. Будуть зазнавати труднощів і, можливо, закриватися видання з масовою і невизначеною за інтересами аудиторією. Передбачається скорочення розповсюдження, особливо в роздріб, часописів новин ( тиражі їх вже й сьогодні не ростуть).
Процес падіння тиражів інформаційних тижневиків безпосередньо пов`язаний з процесом витіснення друкарської продукції електронною журналістикою, яка стає все більш активною. Реакцією, яка виникла у відповідь на таку ситуацію, стало зростання числа часописів у всіх розвинутих зарубіжних країнах, оновлюючих або практично змінюючих свій формат, структуру, стилістику, зовнішній вигляд – все те, що називається формулою видання. Так, в числі багатьох американських часописів пережив процес оновлення і “Тайм”. Середина 90-х рр. – час нових формул для більш ніж трьохсот французських часописів. Процес оновлення захопив і журнальні ринки Італії і Німеччини.
Збільшення числа нових формул пояснюється декількома причинами. Перша, як відмічають дослідники, пов`язана з удосконаленням методів маркетингу. Це особливо важливо, для часописів, що прагнуть відповідати духу часу. Друга причина пов`язана з середовищем нових, в тому числі і електронних ЗМІ, інтеграція в яке ставить до макета періодечного видання певні вимоги. І, нарешті, третя причина пов`язана з читачем, який у величезній мірі зумовлює необхідність вироблення нової формули, оскільки саме він формує попит і забезпечує конкуренцію між виданнями .
США “Тайм” вимушений був підписати умову з автомобілебудівною корпорацією “Дженерал моторс” про друкування складних у виробництві рекламних вкладок. На початку 90-х рр. Підписані були довгострокові контракти і з іншими автомобільними концернами – американським “Крайслером” і японською “Маздою”.
Сьогодні рекламні матеріали “Тайму”, що як і раніше становлять близько 50% всього обсягу , стали барвистішими, подача їх стала більш витончена. Сучасний “Тайм” – “глянсовий”, добре ілюстрований тижневик, що зберіг кращі риси колишнього ”Тайму”, як і раніше готовий битися за ведучі позиції на інформаційному ринку Сполучених Штатів та інших країн.[13,5]
Франція. “Евенман дю жеди”- самий молодий з французьких інформаційних тижневиків не тільки за часом виникнення (1984), але й за характером читацької аудиторії: цей часопис завжди мав серед своїх читачів високий відсоток молоді. Вихід з важкої фінансової ситуації нове керівництво побачило в оновленні формули видання, але при цьому основні чинники концепції журналу були збережені і лягли в основу нової формули, яка була представлена читачам на початку 1996р. У ході перебудови було також здійснене зниження ціни видання, основна ставка була зроблена на підписну компанію.Змінився не лише зовнішній вигляд, сталися зміни і в області змісту.
Поєднання інтерактивної орієнтації на читача з оригінальною редакційною коцепцією, поглибленою розробкою власного методу збору і обробки інформації (метод розслідування), неповторною тональністю і стилістикою видання і забезпечує новаторський характер формули “Евенман дю жеди” в порівнянні з формулами інших лідуючих видань.[23]
Італія. Зміни в групі італійських тижневиків особливо виразно виявилися в період парламентських виборів 1996 року, на фоні яких можна було помітити деякі нові тенденції в розвитку основних конкурентів цього виду ЗМІ – “Панорами” і “Еспрессо”. По-перше, “Панорама” все більше набуває статусу “тижневика думок”. Якщо раніше прерогативою журналу була подача якнайширшого спектра фактів, то сьогодні сторінки “Панорами” все більше нагадують “дайджест думок”. Ці матеріали, однак, явно проходять редакційний відбір.
По-друге, якщо з точки зору форми “Панорама” і “Еспрессо” в даний момент знаходиться на стадії зближення, то з точки зору змісту і політичних пристрастей ці видання виявилася майже на полюсній відстані. У журналах навіть з`являються спеціальні рубрики, цілком присвячені критиці суперника. Претендуючи на роль якісного джерела новин, обидва тижневика стоять далеко від моделі чисто інформаційного видання, до якої, проте, поки і не прагнуть. Недаремно, щоб скласти власну думку про те, що відбувається 40% читачів “Панорами” і “Еспрессо” читають обидва ці видання, в яких нерідко інформація викладається “з точністю до навпаки”.[19,20,21]
Німеччина. Серед німецьких ”часописів новин” цікавою для аспекту, що розглядається нами,є характеристика одного з видань, що з`явилися в 90-ті роки – інформаційного загальнополітичного тижневика “Фокус”(1993). Бурхливий успіх цього журналу, що належить концерну Губерта Бурди, спростував розхожу думку початку 90-х років, про те, що серед часописів мають шанс вижити лише новинки суто спеціалізованого профілю.За даними 1995р. тираж “Фокуса” становив понад 680тис. примірників.
Успіх “Фокуса” пояснюється, зокрема тим, що він пішов по шляху створення по можливості коротких текстів і прагнення максимума простоти і визначеності висловлювання, що не завжди було властиво таким його конкурентам, як “Шпігель”,а в чомусь і “Штерн”, - і все це в щотижневому, а не щоденному використанні. Як бачимо, видавці “Фокуса” всього лише повернулися до класичної формули “часопису новин” – стислості, аналогічності газеті, але на якісно новому рівні.[18]
Як бачимо, новаторський характер оновлених формул багатьох інформаційних тижневиків, що користуються попитом у читача, в порівнянні з традиційною формулою “часопису новин” виявляється перед усім в двох важливих галузях:
- у відповідності редакційних підходів і образотворчих прийомів в макетуванні і оформленні основним вимогам,що пред`являються до інформації на даному етапі існування видання;
- у максимальній відповідності читацьким очікуванням і інтересам, у інтерактивному характері взаємодії з аудиторією на всіх етапах життя видання.
Виходячи з результатів дослідження, викладених у цьому розділі, можна стверджувати, що тип “часопису новин” у світовій журналістиці сформувався ще в перші десятиріччя минулого століття і, незважаючи на деякі трансформації, зумовлені певними соціально-економічними умовами, дотепер займає цілком стабільну нішу на світовому ринку друкованої продукції.
Розділ 2. ПІК
Всеукраїнський тижневик “ПІК”(“Політика і культура”), засновником та видавцем якого є ТОВ “ПІК”, належить до наймолодшої генерації інформаційних часописів України й з моменту винекнення проекту планувався як “часопис новин”. Він певною мірою втілив досвід російських тижневиків, насамперед “Итогов”, дещо в його структурі успадковане від зарубіжних аналогів, але багато в чому відрізняється унікальністю й неповторністю свого обличчя.
Часопис виходить з 17 березня 1999 року, що дозволяє розглянути не лише етапи становлення видання, але й його трансформацію протягом трьох років існування. Напрямок розвитку формули часопису вимальовується особливо наявно при зіставленні сьогоднішнього часопису з його першим номером, тож розпочнемо аналіз тижневика з огляду саме цього номера.
Перший номер часопису починається програмними листами керівника проекту Зиновія Кулика та головного редактора Олександра Кривенка до читачів, у яких зроблена спроба висвітити концептуальні підвалини видання. Зокрема Зиновій Кулик у своєму звертанні зазначив: ”Чи можна при критичному аналізі сучасного стану нашого суспільства обійтися без зубоскальства та націоналоьного приниження? -Хотілось би…
Чи можливе публіцистичне осмислення реформ і державотворчих процесів на основі авторської співпраці журналістів, істориків, економістів, юристів, але без моралізаторства і претензій на абсолютну істину? – Маю надію…
Чи можна досягти гіпотетичних контурів майбутнього, не зламавши стійких деградуючих тенденцій сьогодення? Чи має перспективу українське в Україні ?- Вірю сам і сподіваюся на ваше розуміння і підтримку”.
До нього приєднався й Олександр Кривенко: “Нарешті зрозуміли - це не та країна, якої ми хотіли. Час йде, а віз стоїть. Залишається хіба втікати, бо завтра буде війна, - як каже земляк Скрябін. Цей журнал і є втеча. Тільки не од, а до: назустріч хвилі. А би пройти крізь неї, поки не накрила з головою. По той бік – тихі води, ясні зорі. А журнал – човен, яким туди маємо доплисти.
Політика і культура - два відра на одному коромислі проблем. Що несемо – те й питимем. Хочеться джерельної, з вершини. У піку тим, хто поїть каламуттю.
Зусиллями спраглих постає цей журнал. У ПІКу, на межі епох, зустрічаємось з Вами. Приєднуйтесь! ”
Вже з першого номера “ПІК” зарекомендував себе як якісно – масове видання, що чітко відбивається у його формулі й змістові.
На обкладинці першого номера розміщена фотографія у сіро-синьоватому кольорі на тлі якої ліворуч розміщені назви чотирьох найактуальніших статей, набрані червоним кольором. Назви статті яку ілюструє фотографія обкладинки, набрана великими білими літерами знизу обкладинки. Біля назв вказані сторінки. У верхній частині обкладинки ліворуч розміщені логотип і назва часопису: білі літери ПІК на червоному тлі, під ними на чорному меншими білими літерами – Політика і культура.
Друга й третя сторінки обкладинки зайняті рекламою. На четвертій сторінці обкладинки - фотографії під гаслом “Усе в ПІКу. Білих плям стає менше”. У першому номері фотографія займає третину обкладинки. У подальшому ( ще в трьох номерах 1999 й 2000 року)розміри фотографії поступово збільшуються до всієї площини обкладинки. У наступних номерах вона використовується як складова частина реклами журналу під гаслом “Білих плям стало менше” та “Запрошуємо до співпраці”.
З першого номера прийнято розподіл матеріалу за трьома блоками: “Час ПІК” (політичні події в Україні та за її межами), “ПІКова тема” (соціальне життя, соціальні події в Україні та інших країнах), “Стиль ПІК” (культура, спорт, мистецтво), матеріали яких займають приблизно однаковий обсяг тижневика. У 2002 році добавляються блок “Гроші ПІК”(економіка, гроші, енергетика), “Абзац ПІК”( культи, нагороди, різне) .
У першому номері, перший матеріал кожного з трьох блоків анонсується на сторінці змісту, яка структурно поділена на три частини: у верхній частині сторінки на червоному тлі розміщено у три колонки назви блоків та анонси трьох матеріалів номера, які складаються з маленької фотографії (або малюнка) до відповідної статті й підзаголовка, розміщеного справа від фотографії. Над фотографіями вказані сторінки. У назвах блоків головне слово подається великими білими літерами, залежне – вдвічі меншими чорними. Цей елемент обкладинки виконує ще й функцію розподілу змісту на три основні блоки: матеріал, який анонсовано, розпочинає відповідний блок.
Середню найбільшу частину сторінки займає перелік назв матеріалів, до яких наводяться хедлайни, тобто застосовується традиційна для часописів новин подвійна репрезентація матеріалу. Після підзаголовка надається ім`я та прізвище автора. Перелік матеріалів подано у три колонки, кожна з них супроводжується кольоровою фотографією до одного з матеріалів.
Під змістом, у нижній частині сторінки, зліва повторюється зменшений логотип часопису, справа – відомості про видавців, керівництво тощо. Зі складу редакції у першому номері названі лише керівник проекту та головний редактор.
Верхня частина початкової сторінки кожного блоку в основній частині часопису структурно повторює верхній елемент сторінки змісту: після назви блоку на кольоровому тлі за допомогою фотографій або малюнків та коротеньких анотацій праворуч фотографій анонсується три головні матеріали блоку. Над фотографіями вказуються відповідні сторінки.
Матеріали у блоках об`єднані за темами, які вказуються у верхній частині сторінки ліворуч й розпочинають кожну сторінку.
Серед тематичних рубрик блоків, започаткованих з першого номера, постійно (тобто такою, що входить до формули часопису як її структурний елемент) є рубрика “Рейтинг ненормативної мудрості” з підзоголовком “ПІКова сімка” у блоці “Час ПІК”. У анонсі цієї рубрики зазначається: ”ПІКова сімка” – це спроба в епоху техногенних революцій і нав`язливої комп`ютерізації продовжти справу наших прадідів-літописців – увічнення пам`яток усної народної творчості. Правда,з одним невеличким застереженням: оскільки народ нині воліє демократично мовчати, “ПІК” нотуватиме висловлювання більш говірких народних правителів. Відтак добірні естети вибератимуть з усієї філософської спадщини сім найкращих пам`яток, які карбуватимем у формі “Рейтингу ненормативної мудрості”.
Завершує першу сторінку цього розділу постскриптум:
“Р.S.”ПІКова сімка”є винятково науковим проектом. Тлумачення окремих розділів рейтингу як уїдання політиків є наслідком особистої фантазії читачів, за що редакція відплвідальності не несе.
Р.Р.S. Працівники редакції ПІКу на розумних умовах можуть скласти протекцію всім незаслужено обділено увагою Великого естетського журі”(ПІК, №1, 1999, с.9).
У рейтингу першого номера наведені висловлювання О.Мороза, О.Ткаченка, В.Чорновола, Н.Вітренко, В.Черняка, В.Медведчука та Рема Вяхірєва.
Ноу-хау першого номера тижневика було запровадження сторінки-пародії на рубрику колишніх політпросвітних журналів “Пропагандистові та агітатору”(с.19). Вона містить матеріали під гаслом “Геть недоторканість” – реакціяю редакції на дебати у Верховній Раді з приводу позбавлення депутатів юридичної недоторканості. У подальшому редакція від цієї рубрики відмовилась.
У першому ж номері було опробовано прийом подвійного хедлайну.”Піковці” намагалися виявити подвійний зміст назв деяких матеріалів за допомогою графіки, коли слова у назві, набрані іншим шрифтом, читається як друга назва, наприклад,: НЕ те тепер НАТО (с.14), ХТО грає – той МАЄ (с.18), РУХ напереДОдні ЮВІЛЕЮ (с.20), ЧИ винні ЄВРЕЇ, що українці БІДНІ? (с.24), Жіночі СВЯТА або ПОМСТА Святого Валентина (с.42) тощо. Цей прийом теж не знайшов поширення у подальших випусках тижневика.
Слід зазначити, що редакторська концепція та формула часопису були відразу добре продумані й щодо змісту, й щодо структури та дизайну видання. Усе це має вплив на читача.
Дизайн часопису, наприклад, опрацьований навіть до таких, на перший погляд, дрібниць, як колір – маркет блоків: для першого блоку – це червоний, який є водночас й кольором всього часопису. Він є у логотипі на сторінці змісту. Колір блоку “ПІКова тема” – синій, а блоку “Стиль ПІК” – зелений. У першому номері ці кольори використовуються у межах блоків як тло для анонсів на їх початку, вступів до статей, підкреслюються назви тематичних рубрик на початку сторінок. Відповідні кольорові стрічки-маркери кожного блоку нанесені у правому верхньому куті з правого краю кожної непарної сторінки. У першому номері на цих маркерах розміщена назва блоку, в подальшому вони надаються без неї й за шириною та місцем розташування співпадають з кольоровим тлом анонсів на сторінках змісту.
Перші примірники часопису виходили накладом 5 тисяч примірників, з 2000 року і до сьогодні наклад становить 22 тисячі.
Досьогодні формула часопису продовжує вдосконалюватися. Зміни тією чи іншою мірою торкаються всіх її складників.
Дизайн обкладинки став більш відповідний до стилю всього часопису. Введена трьохчастинна структура (як для сторінки змісту): верхня частина обкладинки містить назву-логотип часопису, яка розташована ліворуч й перекриває трьохкольорове тло, більшу середню частину якого займає чорна стрічка, на правому краї якої розміщена фотографія (іноді дві) або малюнок до одного з матеріалів із зазначеною на ній сторінкою. Головний матеріал номеру анонсується на середній частині обкладинки за допомогою великої кольорової фотографії на чорному фоні. Фотографія супроводжується хедлайном, набраним великими літерами, та посиланням на відповідну сторінку часопису.
Нижня сторінка обкладинки,що відокремлена від середньої червоною рискою. Містить заголовки або хедлайни найактуальніших матеріалів часопису,набрані значно меншим шрифтом. Посилання на сторінки у всіх трьох частинах обкладинки даються червоним кольором. З 2002 року нижня частина обкладинки як така зникає залишається лише підвальчик: червона смуга з Інтернет - адресою часопису.
Між обкладинкою й сторінкою змісту з`явилися дві сторінки реклами, іноді на першій з них з`являються періодичні рубрики “Листи в ПІКу” – відгуки читачів щодо окремих матеріалів (може супроводжуватися фотографією обкладинки відповідного номера) або ж в цілому на тижневик – та”Колонка редатора” – завжди на чорному тлі з фотогрфафією О.Кривенка, а з 2001р. – Ігоря Юрченка.
Зберігається поділ сторінки змісту на три частини, але в кожній з них відбуваються зміни. З початку, верхня частина (стрічка анонсу), як і подальший перелік статей розбита на три колонки, які розділені вертикальними лініями до нижньої частини сторінки. Стрічка анонсу стала двокольоровою. З 2002р. із збільшенням кількості блоків вертикальний поділ зникає і з`являється назва “Нині ПІК”. Середня частина – перелік заголовків та хедлайнів до деяких з матеріалів – надається без будь-яких фотографій чи малюнків. Назви анонсованих матеріалів ще раз наводяться у переліку публікацій, слово ЗМІСТ відсутнє. Нижня частина сторінки “Нині ПІК” стала вдвічі більша. Під логотипом з`являється визначення часопису – “Всеукраїнський тижневик”, вказується засновникта видавець – ТОВ “ПІК”, номер свідоцтва про реєстрацію та дата виходу першого номера. Праворуч розміщені дані про склад редакції, зокрема вказуються імена та прізвища керівника проекту, головного редактора, відповідального секретаря, редакторів блоків та інших. Завершує сторінку вузька чорно-червона стрічка на тлі якої наводиться передплатний індекс часопису в каталозі Укрпошти.
Дещо змінився дизайн блоків в середині випусків. Чорно-червоний (або відповідно чорно-синій та чорно-зелений) двоколір відтепер є тлом, на якому подаються анонси на початку блоків. За структурою стрічки анонсів блоків повторюють стрічку анонсу на сторінці змісту. Колір блоків використовується як тло для подання різних додаткових матеріалів, які супроводжують й доповнюють зміст статей: довідок, коментарю, досьє тощо.
Вступні частини (ліди) до статей та інтерв`ю часопису тепер подаються перед назвою (іноді після) й відрізняється від тексту статті шрифтом й набором не у колонку, а рядками через ширину всієї журнальної сторінки. Відразу ж зазначимо, що великі аналітичні матеріали ( статті,story, інтерв`ю тощо) усіх блоків готуються в дусі “часописів новин”: вони супроводжуються довідками, думками експертів, статичними данними, коментарями фахівців й навіть (з кінця 2000р.) астрологічними портретами, якщо публікація присвячена конкретній людині (політику, урядовцю,видатному діячу тощо).
У 2000році з`являється новий розділ – “На часі”, який відтепер розпочинає кожний номер і зазвичай містить одну статтю, присвячену найактуальнішій події тижня. З 2002р. матеріали діляться на п`ять блоків, а розділ “На часі” переростає у блок “На часі ПІК”. Із збільшенням блоків змінюється їх розташування.
Блок “На часі ПІК” висвітлює головні події соціально – політичного життя в Україні, пов`язані з діяльністю Верховної Ради, уряду та Президента. Усередині блоку прийнята така рубрикація матеріалів, при якій аналітичні публікації одного й того ж тематичного напрямку в чергових випусках надаються кожного разу за новою тематичною рубрикою, наприклад,:”За лаштунками”, “Нацнебезпека”, “Політична мапа” та інші. Більш сталий та періодичний характер мають рубрики “Конфесіонал”, “Точка зору”,”На захід”, “На схід” та інші.
До постійних рубрик блоку входить перш за все “ПІКова сімка”,яка містить “Рейтинг ненормативної мудрості” й “Вершини ненормативної мудрості”. У межах останньої підрубрики визначається лауреат читацьких симпатій – автор найбільш дотепного вислову минулого тижня.
Завершує розділ суміжно до “ПІКової сімки” односторінкова рубрика “Події в особах”, яка містить три сатиричних дописи на теми тижня й колонку авторських сатиричних мініатюр.
Блок “Гроші ПІК” має рубрики: “Бюджет 2002”, “Тарифи”, “Прогнози” та інші. Висвітлюються події та стан економіки України.
В Блоці “Тема ПІК” є рубрики: “Нові технології”, “Україна етнографічна”, ”Автоностальгія” та інші. Найчатіше у випусках з`являються рубрики “Соціум”, ”Чужі світи” тощо.
Тематика блоку “Стиль ПІК” охоплює широкий діапазон тем культурного життя в Україні та за рубижем:”Діалоги”, “Дискусії”, “Етика та естетика” тощо. обов`язковим елементом розділу тривалий час була рубрика “Фейлетон”, що завершувала блок й весь часопис. З 2001 року вона трансформувалася у “Політичний фейлетон” й змінила “прописку”, посівши місце у блоці “Час ПІК”.
Блок “Абзац ПІК” має рубрики: “Культи”, “Нагороди”, “Еволюція” та інші. На останніх сторінках часопису поданий анонс найцікавіших кінофільмів тижня та сканворд. Остання сторінка журналу – реклама.
Слід відзначити, що концепція молодого тижневика ще до кінця не визначена, його структура постійно змінюється, доповнюється, що є свідченням активного пошуку свого обличчя, своєї особистості але ставка як і на початку робиться на цікаву подачу фактів та якісну ілюстрацію.
Безумовно, що запровадження розглянутих рубрик і блоків зумовлене бажанням видавців значно поширити коло читачів тижневика. У розрахунку на масового читача тижневик надає в останньому номері року календар на наступний рік з політико-економічним й астрологічним прогнозами, який можна використовувати як настінний. Але ціна цього видання зависока ,як на масового читача.
Постійні зміни в дизайні часопису свідчать про те, що пошуки найбільш діючих прийомів візуального впливу на читача ще тривають.
Приваблює читача й мова тижневика – яскрава, дотепна, гостра й водночас коректна, вона залишається у межах літературної мови. Стиль часопису створюється різноманітними мовними засобами, використання яких є традиційним для різномовних “часописів новин”. Це й використання зниженої та розмовної лексики, розмовних конструкцій, це й мовленнєва гра із застосуванням усіх її засобів: багатозначності, синонімії, алюзій, переформулювання відомих висловів, афоризмів. Найяскравішим втіленням стилю “часописів новин” є, як відомо, заголовки, хедлайни та ліди, тож на ведемо приклад: “Не Петром єдиним… Комуністам надали останній шанс для політичної евакуації”(№7,2000р.).
Завершуючи огляд часопису, можна сказати, що він на сьогодні є одним з яскравих свідчень творчого потенціалу української журналістики й журналістів, яким вдалося втілити інтернаціональний проект “часопису новин” на належному рівні з урахуванням усіх аспектів:змісту, концептуальної формули, дизайну, поліграфії тощо й створити досить вдалий національний інформаційно-аналітичний тижневик якісно-масового типу з яскравим індивідуальним обличчям. В часопису за три роки його існування вже сформувалася своя читацька аудиторія. За свідченням дочірнього видання “ПІКу” – “ПІК-плюс” (№1,2001р.), читач “ПІКу” – людина у розквіті сил:
- найчисленніша категорія читачів – це люди віком до 31 року (30,6%). 23,6% - від 31 до 45 років, 15,7% - старші 45 років. Серед прихильників “ПІКа”багато молоді: 23,3% його аудиторії складають читачі віком до 21 року;
- 65% читачів мають вищу освіту, 19,1% - незавершину вищу, 10,4% - середньоспеціальну освіту і лише 5,5% - середню;
- серед читачів “ПІКу” керівники й службовці складають 54,2%,студенти – 29% й дещо несподіваний результат – близько 10% читачів часопису безробітні.
Наведена статистика говорить про те, що “ПІК” – видання для тих, хто звик думати самостійно й робити висновки на основі глибокого аналізу. Про успіх видання свідчить звання “Журнал року”, якого колектив часопису був удостоєний наприкінці 2000 року, а також те з 26 квітня 2001року на журнальному ринку України з`явилося дочірнє видання ТОВ “ПІК” – російськомовна щотижнева журнал-газета “ПІК-плюс”.`
Висновок
“Система відбору новин та їх інтерпритація у засобах масової інформації – це дзеркало суспільних відносин. І вся система інформації – її стиль, форма, тональність – змінюється залежно від політичних, економічних і культурних змін конкретної соціальної спільноти, групи або суспільство загалом ”[14.c.137].
Досліджений у цій роботі жанр “часопису новин” вчені виділяють як в рамках методу класифікації часописів по інтересах, так і в рамках класифікації на основі інформаційної функції. “Часописи новин” входять в класифікаційну рубрику інформаційних тижневиків, що охоплюють широку групу видань, всередині якої він займає особливе положення завдяки своїм концептуальним і структурним особливостям.
“Часописи новин” в системі друкарських ЗМІ періодичного характеру грають роль загальнонаціональних щотижневих газет, але при цьому вони мають багато переваг перед щоденною газетою. Особливою ознакою часопису є коментування новин, що з’явилився за тиждень в різних джерелах інформації, а також їх узагальнення та інтерпритація. Призначення “часопису новин” полягаї в тому, щоб якнайповніше давати зайнятим читачам, які не встигають стежити за потоком подій по щоденній пресі, додаткову, “пояснювальну ” інформацію, що пройшла якісне літературне опрацювання.
Вплив першого “часопису новин” - американського “Тайму” - на світову журналістику виразився в появі аналогічних видань у всіх розвинутих зарубіжних країнах. На сьогодні у зарубіжній пресі склалася свого роду міжнародна тенденція: існування на інформаційному ринку кожної країни пар часописів-конкурентів, досить відмінних між собою, щоб спільно пропонувати читачеві найбільш повну панораму фактів, думок, порад і моделей поведінки (США – “Тайм” і “Ньюсуік”, Німеччина – “Штерн” і “Шпігель” та інші.). При збереженні основних концептуальних і структурних ознак жанру зазначені “часописи новин” розрізняються за своїм форматом, структурою, стилістикою, зовнішнім виглядом, обсягом – всім тим, що називається формулою видання. Українські “часописи новин” запозичивши у зарубіжних прототипів генеральну ідею і деякі структурні особливості, у той же час являють собою індивідуальні видання, самобутність яких обумовлюється багатьма факторами (“ПІК” та “Компаньйон”).
Поява даних тижневиків є відповіддю на потребу в створенні каналу комунікації (у даному випадку видання), який би розглядав складні процеси реформування в економіці, політиці з позицій експертизи й оцінки ходу реформ. Сама назва тижневика “ПІК”(“Політика і культура”) свідчить, що журнал орінтований на аудиторію, що активно цікавиться політико-економічними проблемами. Звідси й акцентування на інструментальній інформації й аналітиці.
Для “ПІКа” характерний баланс основних тем, що включають солідні блоки по культурі і суспільній проблематиці. Велику увагу приділяє сюжетам дня. Профілювання торкається і способу обробки й подачі інформації. Це здійснюється і на етапі первинного добору інформації, і у використанні різних типів аналізу.
Всі тижневики чуйно реагують на потреби часу, намагаються розширити коло своїх читачів. Саме звідси постійні зміни в дизайні “ПІКа”. Це свідчать про те, що пошуки найбільш діючих прийомів візуального впливу на читача ще тривають. Слід відзначити, що концепція молодого тижневика ще до кінця не визначена, його структура постійно змінюється, доповнюється, що є свідченням активного пошуку свого обличчя, своєї особистості але ставка як і на початку робиться на цікаву подачу фактів та якісну ілюстрацію. Неостанню роль відіграє добре продумана система назв рубрик і підрубрик, а також заголовків матеріалів, де використовується весь спектр “мовної гри”, яка працює на те, щоб привернути увагу читача з першого погляду: обігрування смислу слів, перефразування відомих висловів і фолькльорно-афористичних цитат, значеннєві асоціації і натяки, тощо.
“ПІК” на сьогодні є одним з яскравих свідчень творчого потенціалу українських журналістів, яким вдалося втілити інтернаціональний проект “часопису новин” на належному рівні з урахуванням усіх аспектів:змісту, концептуальної формули, дизайну, поліграфії, тощо й створити досить вдалий національний інформаційно-аналітичний тижневик якісно-масового типу з яскравим індивідуальним обличчям.
Список використаної літератури
1. Андреева Н.Главный редактор Германии // Коммерсантъ – 1996. - №42. – С.28-30.
2. Андрунас Е.Ч. Бизнес и пропаганда. – М., 1986.
3. Андрунас Е.Ч. Информационная индустрия США // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. – 1980. - №6. – С.56-57.
4. Андрунас Е.Ч. Информационная элита: корпорации и рынок новостей. – М., 1991.
5. Андрунас Е.Ч. Развитие информационной индустрии США: итоги и перспективы // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. – 1990. - №4.
6. Андрунас Е.Ч. Структурные изменения в газетно-издательской индустрии // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –1989. - №5.
7. Багдикян Б. Монополия средств информации.М.,1987.
8. Бебик В.М. Сидоренко О.Ію Засоби масової комунікації посткомуністичної України. –тКиїв: МАУП, 1996 – 124с.
9. Беглов С.И. Империя меняет адрес: Британская печать на рубеже ртісячелетий. – МС., 1997. – 135 с.
10. Беглов С.И. Монополия слова. – М.: Місль, 1972. – 454 с.
11. Бертран К. – Ж. Будущее журналистики: не прогноз, а мечта // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –1993. - №1. – С. 70-78.
12. Бочарова А.Г. Типология журналов переходного периода. – М.,1996
13. Бурмистенко А., Щербаков А. Сколько стоит “собственное мнение?” – М.: Знание.1977. – 111с.
14. Гриценко О. Політика і преса: два вектори взаємодії // Вісник Львів. Ун-ту. Серія журналістики. 20010 Вип. 21. – С.137-139.
15. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. К. – 1999. – С. 116-129.
16. Іванов В. Правові засади діяльності українських мас-медіа // Вісник Львів. Ун-ту. Серія журналістики. 20010 Вип. 21. – С.58-65.
17. Москаленко А.В. Основи масово-інформаційної діяльності. – К. – 1999.
18. Полянський І. Дослідницька публіцистика журналу “Шпігель” та сучасні проблеми Європи // Вісник Львів. Ун-ту. Серія журналістики. 20010 Вип. 21. – С.268-279.
19. Урина И.В. СМИ Италии в 1999 году // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –2002. - №4. – С.79-91.
20. Урина И.В. Италия 2001; политические выборы или медиагипноз? // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –2001. - №4. – С.39-51.
21. Урина И.В. Итальянские еженедельники “Панорама” и “Эспрессо” в период парламентских выборов 1996 года // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –1997. - №6. – С.84-106.
22. Жугай В. Концепції функціонування якісної преси в Україні // Вісник Львів. Ун-ту. Серія журналістики. 20010 Вип. 21. – С.145-153.
23. Жукова Л.А. “Эвсиман дю жеди” – издание нового поколения на рынке французских “Журналов новостей” // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –1998. - №1. – С.59-72.
24. Шкляр В. Мас-медіа і зовнішньополітичні процеси //– С.41-43.
25. “ПІК” №1-152.
26. www.pic.com.ua.