Контрольная работа: Ділова українська мова

Зміст

Вступ

1.Назвіть основні способи засвідчення документів

2. Які документи належать до документації що до особового складу ? Напишіть наказ про переведення на іншу роботу. Напишіть витяг з протоколу

3. Поясніть значення поданих слів

4.Відредагуйте речення

5. Перекладіть текст українською мовою

6. Скласти звіт про проведену роботу

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У статті 10 Конституції України зазначено: «Державною мовою України є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України...». Це значить, що держава чітко визначає свої пріоритети щодо політики мовної. Для створення позитивного ставлення до себе й свого ділового потенціалу сучасний громадянин повинен знати й уміти складати ділові документи. Тому, на нашу думку, службовці і державних, і приватних підприємств мають бути зацікавлені в підвищенні рівня знань щодо правил ділового мовленнєвого етикету та їхнього практичного використання в професійній діяльності, ділових переговорах, справочинстві.

Тобто слід знати, що у сферах виробничо-професійній, освітній, політичній, просвітницькій, культурній, соціально - адміністративній провідна роль підведена саме мові українській, а точніше певним функціональним стилям цієї мови: офіційно діловому, публіцистичному, науковому, а також відродженому ораторському мистецтву.

Мовний стиль — це сукупність мовних норм і засобів, використаних з певного метою, у визначеній ситуації. В українській літературній мові є такі стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, конфесійний, розмовний.

Українська літературна мова є найвищим проявом мови національної. До усього мовного масиву входять також діалекти, жаргони, арго і т.ін. Літературна мова - це загальноприйнята система мовних норм, що обслуговує сферу суспільного життя країни. До створення української літературної норми доклали зусиль класики української літератури 19 ст. (І. Котляревський, Г. Квітка-Основ'яненко). Основоположником української літературної мови прийнято вважати Т. Г. Шевченка. Літературний варіант української мови базується на південно-східних говірках.

Українська літературна мова може бути представлена в усній та писемній формах. Для офіційно-ділового й публіцистичного стилів - це промови, дебати, інтерв'ю (усна форма); законотворчість, облік документів, переписка (писемна форма).

Функціональні, стилі літературної мови сполучаються між собою. У кожнім стилі переважають загальномовна лексика, міжстильові мовні норми (наприклад, система відмінків, часових і видових форм). Однак для виконання чітко окресленої ролі кожен мовний стиль має свою специфічну лексику, фразеологію, надається перевага певним синтаксичним конструкціям.

Сучасна українська літературна мова має всі потенціальні можливості для формування довершених, правильних і естетично точних функціональних стилів ділового мовлення. У складі української мови нараховується більше 4 мільйонів слів. Причім значна частина з них може вживатись у науковій та суспільній практиці.

Упровадження правил і норм сучасної української літературної мови у сфери суспільного, політичного, освітнього, правового життя - це завдання для багатьох спеціалістів: лінгвістів, юристів, економістів, психологів. Тільки використовуючи досвід і знання колективу компетентних спеціалістів, можна складати насправді грамотні документи.

Мета контрольної роботи – ознайомлення з матеріалом дисципліни «Українське ділове мовлення», на базі якого вміло та грамотно вести ділові папери та ін..

1. Назвіть основні способи засвідчення документів

Приймання документів

Усі документи, які надходять до підприємства, в тому числі створені за допомогою ГТК, приймаються централізовано в канцелярії (офісі). Якщо документи надходять у неробочий час, то їх приймає черговий працівник служби документування. В канцелярії (офісі) розкривають усі конверти, за винятком тих, що мають напис «ОСОБИСТО». Якщо конверт пошкоджено, то про це обов'язково роблять позначку в поштовому реєстрі. Конверти слід зберігати й додавати до документів у тому разі, коли тільки за конвертом можна встановити адресу відправника, дати відправлення й одержання документа або коли в конверті бракує Окремих документів чи виявлено документи, надіслані не за призначенням.

Неправильно оформлені (непідписані, незасвідчені тощо), пошкоджені або надіслані не за адресою документи повертаються відправникові.

Попередній розгляд документів

Усі документи, що надійшли до підприємства, підлягають обов'язковому попередньому розглядові завідувачем канцелярії (або секретарем чи офіс-менеджером). Мета попереднього розгляду полягає у виявленні тих документів, з якими неодмінно має бути ознайомлене керівництво установи або виконавці відповідно до функціональних обов'язків, у визначенні необхідності реєстрації документів, а також установленні термінів виконання документів, що передаються до структурних підрозділів чи безпосереднім виконавцям. Попередній розгляд документів здійснюють у день їх одержання або в перший робочий день (якщо вони надійшли в неробочий час чи день).

Доручення органів вищого рівня, телеграми, телефонограми розглядають негайно. Здійснюючи попередній розгляд документів, слід керуватися положенням про підприємство та його структурні підрозділи, посадовими інструкціями, номенклатурами справ. Керівництву підприємства першочергово передають закони України, акти й кореспонденцію Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також найважливіші документи, що містять інформацію з принципових питань діяльності підприємства, які потребують вирішення керівництвом. Інші документи передають до структурних підрозділів і виконавцям.

На великих підприємствах для забезпечення ритмічності їхньої роботи канцелярія за погодженням із керівниками підприємства й структурних підрозділів розробляє графік доставляння кореспонденції керівництву й до структурних підрозділів.

Реєстрація документів

Реєстрація документів - це фіксування факту створення або одержання документів через присвоєння їм порядкових номерів і запис потрібних відомостей, що містяться в них (ДСТУ 2732—94).

Мета реєстрації полягає в забезпеченні обліку документа, контролю за його виконанням та оперативного використання інформації, що міститься в документі.

Кожний документ реєструють на даному підприємстві лише один раз. Вхідні документи реєструють у день їх надходження або наступного дня (якщо документи надійшли в неробочий час), а вихідні та внутрішні — в день підписання чи затвердження. Якщо зареєстрований документ передається з одного структурного підрозділу до іншого, то його повторно не реєструють.

Обов'язково реєструють документи, які надходять від вищих організацій (установ), і ті, що надсилаються до них, важливі внутрішні документи (накази, розпорядження, протоколи, доповідні записки й т. п.), а також пропозиції, заяви, скарги громадян.

Місце реєстрації документів, як правило, визначається «Інструкцією з діловодства», до якої має додаватися затверджений керівником підприємства перелік документів, що не підлягають реєстрації службою документування. До цього переліку можуть входити :

1) листи, що надійшли, й копії до відома;

2) телеграми й листи про дозвіл на відрядження та відпустки;

3) графіки, наряди, заявки, рознарядки;

4) зведення та інформація до відома;

5) навчальні плани, програми (копії);

6) рекламні повідомлення, плакати, програми нарад, конференцій;

7) прейскуранти (копії);

8) норми витрат матеріалів;

9) поздоровні листи й запрошення;

10) друковані видання (книги, журнали, бюлетені);

11) наукові звіти;

12) щомісячні, щоквартальні, піврічні, річні звіти;

13) форми статистичної звітності тощо.

Документи слід реєструвати в межах груп залежно від назви виду, автора й змісту. Наприклад, окремо реєструють: закони України, акти й кореспонденцію Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України; накази підприємства з основної Діяльності; накази підприємства по особовому складу; рішення колегіальних органів підприємства; заявки на матеріально-технічне постачання тощо.

2. Які документи належать до документації що до особового складу?  Напишіть наказ про переведення на іншу роботу. Напишіть витяг з протоколу

Документи по особовому складу створюються з приводу прийняття працівників на роботу, звільнення їх, переведення на іншу роботу, надання відпусток, а також заохочення, накладання дисциплінарних стягнень і т. д.

До таких документів належать:

• особові картки;

• заяви;

• накази по особовому складу;

• характеристики;

• автобіографії;

• резюме;

• анкети;

• доручення;

• розписки;

• особові справи;

• трудові книжки.

Приймаючи особу на роботу, для виконання якої потрібні спеціальні знання (наприклад, на посаду лікаря, вчителя, водія), адміністрація зобов'язана вимагати пред'явлення диплома чи іншого документа про відповідну освіту, професійну підготовку. Особи, яким не виповнилося 18 років, повинні обов'язково подавати медичні висновки про можливість виконання ними обраної роботи.

Документацію по особовому складу ведуть із моменту зачислення працівника на роботу на підприємство (в організацію, установу) й виділяють у самостійну групу, що зумовлено надзвичайною важливістю її та особливостями документування.

Розроблена й застосовується підсистема уніфікованих форм документів щодо забезпечення кадрами органів державного управління, яка є складовою. Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Її розробка спричинена створенням уніфікованих документаційних комплексів, придатних для використання в автоматизованих системах керування (АСК) і в умовах застосування традиційних методів оброблення документів. Зазначену підсистему документів рекомендовано для використання па всіх рівнях управління.

До складу підсистеми входять уніфіковані форми документів, які забезпечують реалізацію завдань, пов'язаних із прийняттям, переведенням, звільненням працівників, наданням відпусток (анкета, додаток до анкети, наказ, розпорядження, заява, подання, графік відпусток, пояснювальна записка, доповідна записка), а також інструкція щодо застосування уніфікованих форм документів.

На підприємствах, де обсяг документообігу не перевищує 10 тис. документів на рік, такого структурного підрозділу, як відділ кадрів, може не бути, тому всі операції, пов'язані з його роботою, виконує секретар-референт (технічний секретар, офіс-менеджер), котрий повинен володіти знаннями стосовно роботи з документами по особовому складу іі надавати допомогу відповідним службам у підготуванні, складанні, оформленні цих документів.

Приймаючи на роботу особу, відповідальний працівник відділу кадрів (або секретар-референт, технічний секретар, офіс-менеджер) повинен звірити всі відомості, внесені в анкету й автобіографію, з оригіналами документів, (паспортом, дипломом, трудовою книжкою).

Накази по особовому складу регламентують прийняття громадян на роботу, переміщення працівників на інші посади, звільнення, надання різних відпусток, заохочення, накладання стягнень і т. ін.

На великих підприємствах використовують уніфіковані форми наказів по особовому складу. На підприємствах із невеликим, обсягом документообігу зазначені накази оформляють на загальних, спеціальних бланках або на чистих аркушах паперу. Перевагу вищають варіантові поздовжнього розташування реквізитів.

Заголовки до тексту наказу можуть бути такі:

У текстах наказів по особовому складу констатувальної (вступної) частини може не бути. Розпорядчу частину поділяють на пункти. Кожен пункт починають дієсловом: «ПРИЗНАЧИТИ», «ПЕРЕВЕСТИ», «НАДАТИ», «ОГОЛОСИТИ ПОДЯКУ», «ЗВІЛЬНИТИ», «ОГОЛОСИТИ ДОГАНУ» й т. ін. Ці слова друкують великими літерами від нульового положення табулятора. Після них ставлять двокрапку.

В наступному рядку з абзацу оформляють текст розпорядчої частини. Прізвище друкують великими літерами, ім'я й по батькові — звичайним шрифтом. Далі зазначають посаду, структурний підрозділ та зміст дії стосовно особи, про яку йдеться. В наказі про призначення на посаду вказують назву цієї посади, посадовці! оклад і дату зачислення на посаду. В наказі про надання відпустки зазначають вид відпустки, кількість наданих робочих днів і дати початку й закінчення відпустки. В наказі про звільнення вказують статтю КЗпП України, на підставі якої звільнено працівника.

У наказах по особовому складу в кінці кожного пункту має зазначатися підстава для його складання.

Підписаний керівником підприємства наказ (розпорядження) доводиться до відома працівника під розписку.

На підприємствах із великим обсягом документообігу, оформляючи переведення працівника з одного структурного підрозділу в інший, відповідальний працівник відділу кадрів заповнює (у двох примірниках) уніфіковану форму НАКАЗУ (РОЗПОРЯДЖЕННЯ) ПРО ПЕРЕВЕДЕННЯ НА ІНШУ РОБОТУ [типова форма № П-5(Рис.1,2)]. Один примірник форми залишається у відділі кадрів, а інший — передається до бухгалтерії. Наказ (розпорядження) візують керівники структурних підрозділів попереднього та нового місць роботи й підписує керівник підприємства.

На підставі наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу відповідальний працівник відділу кадрів робить позначки в особовій картці (форма № П-2), трудовій книжці та в інших документах. На звороті форми № П-5 роблять позначки про нездані матеріально-майнові та інші цінності, що числяться за працівником на попередньому місці роботи.

Витяг з протоколу — це певна частина (уривок) протоколу, оформлена належним чином.

Витяги з протоколів оформляють на загальних, спеціальних бланках або на чистих аркушах паперу (див. Рис.3).

 Реквізити витягу з протоколу:

10 — назва виду документа (ВИТЯГ ІЗ ПРОТОКОЛУ);

11 — дата (переносять з оригіналу протоколу);

12 — індекс (переносять з оригіналу протоколу);

14 — місце складання чи видання (переносять з оригіналу протоколу);

17 — гриф затвердження (переносять з оригіналу протоколу, якщо цей реквізит там є);

19 — заголовок до тексту (переносять з оригіналу протоколу);

Рис.1. Зразок бланка наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу (типова форма № П-5, формат А4)

21 — текст (зі вступної частини беруть пункти «Голова». «Секретар», «Присутні», потрібний номер питання порядку денного, з основної — цитують пункти, що стосуються потрібного питання порядку денного);

23 — підпис (переносять реквізит з оригіналу, але голова й секретар не підписуються);

27 — позначка про завірення копії (оформляють без слова «Копія» в правому верхньому куті аркуша).

Рис. 2. Зворот бланку типової форми № П-5

Рис.3. Зразок написання витягу з протоколу

3. Поясніть значення поданих слів

Менеджер, ломбард, ліцензія, куртьє.

Менеджер — керівник або керівник, що відповідає за певний напрям діяльності підприємства (менеджер по персоналу, інвестиційний менеджер, менеджер по зв'язках з громадськістю, фінансовий менеджер, ризик-менеджер, бренд-менеджер, екаунт - менеджер, менеджер з продажу), керівник проектом (менеджер проекту) або цілою компанією (топ-менеджер). Останнім часом до менеджерів зараховують всіх осіб, відповідальних за певний напрям, у тому числі і не керівних посад.

Ломбард — спеціалізована кредитна установа, яка надає короткотермінові позики під заставу особистого майна позичальника.

Ліцензія — у загальному значенні — це документ, що демонструє певний дозвіл.

Куртьє - маклер, біржовий посередник при покупках і продажах, у Франції.

4. Відредагуйте речення

1.  До навчання відноситься сумлінно.

2.  Користується повагою серед товаришив і студентів.

3.  Він діяв згідно розпорядження.

4.  Завдяки хвороби він відстав від інших.

5.  Я виходжу на слідуючій зупинці.

Відповідь:

1.Сумлінно відноситься до навчання.

2.Користується повагою серед студентів і у товаришів.

3.Він діяв згідно з розпорядженням.

4.Через хворобу він відстав від інших.

5.На слідуючій зупинці я виходжу.

5. Перекладіть текст

Вид перерабатываемой информации влияет на структуру вычислительных машин(ВМ), которые в зависимости от этого делят на два основных класса: аналоговые и цифровые.

Аналоговая вычислительная машина (АВМ) - машина, оперирующая информацией, представленной в виде непрерывно изменяющихся физических величин. В качестве физических переменных могут быть использованы сила тока в электрической цепи, изменение скорости или ускорения движения тела и т.п.

Многие явления в природе математически описываются одними и теми же уравнениями. Следовательно, с помощью одного физического процесса можно моделировать различные процессы, имеющие одно и то же математическое описание.

Переклад:

Вигляд інформації яку переробляють впливає на структуру обчислюваних машин (ОМ),які в залежності від того розділяють на два основних класи: аналогові і цифрові.

Аналогова обчислювальна машина (АОМ), яка оперує інформацією,поданої у вигляді фізичних величин,які безперервно змінюються. В якості фізичних змінних можуть бути використані сила струму в електричному колі,зміна швидкості або прискорення руху тіла і т.п.

Багато явищ у природі математично описуються одними й тими ж рівняннями. Отже, за допомогою одного фізичного процесу можна моделювати різні процеси, які мають одне і теж саме математичний опис.

6.Скласти звіт про проведену роботу

Звіт — це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи. Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським способом бланках, текстові — на звичайному папері. Матеріал звіту охоплює точно визначений період часу.

Схема звіту така:

1) у заголовку, крім слова «Звіт», подаються відомості про те, яка організація чи установа звітує, за який період, за який вид роботи;

2) у вступній частині вказується коло завдань, що їх було поставлено перед організацією чи установою за звітний період;

3) наступна частина звіту має містити точний опис виконаної роботи із зазначенням позитивних і негативних прикладів;

4) у звіті мають бути висновки, пропозиції, перспективи на майбутнє;

5) підпис відповідальної особи установи чи організації або службової особи, яка писала звіт;

6) дата складання звіту;

7) печатка установи (якщо це потрібно).

Звіт має характеризуватися чіткістю побудови, логічною послідовністю викладу матеріалу й містити вичерпні відповіді на всі запитання схеми, а також узагальнення і висновки.

Якщо звіт дуже великий за обсягом, частини його матимуть заголовки, які повинні бути короткими й відповідати змістові.

Звіт допомагає вивчити, перевірити й узагальнити чиюсь роботу, знайти в ній позитивне та негативне, зробити висновки, намітити перспективи.

Зразок звіту

ЗВІТ

про навчальну діяльність з 01.09.2010р. по 01.12.2010р. студента факультету комп’ютерних мереж  Сєвєродонецького Технологічного інституту ім.. В.Даля Чеботарева Артема Александровича.

За цей період навчання в інституті було виконано 24 контрольних роботи, 4 лабораторних роботи та 2 курсових проекти по дисциплінам: «Математичний аналіз», «Фізика», «Органічна хімія», «Прикладна механіка», «Українське ділове мовлення», «Політологія».

Роботи були здані на перевірку згідно з навчальним графіком.

На кафедрі фізики мною була проведена дослідницька робота, яка супроводжувалась звітом о дослідницькій роботі.

Під час вивчення перерахованих дисциплін були деякі труднощі. Ці труднощі виявились з-за недостатнього вивчення дисциплін і опрацьовування їх на практиці.

Приймав участь у студентський конференції «Молодіжні субкультури», яка проходила 10 грудня 2010 року в приміщенні бібліотеки інституту.

Постійно беру участь у суспільному житті інституту. Упродовж звітного періоду знаходився на посаді старости групи.

Постійно користуюсь науково - технічною літературою, методичними вказівками, підвищую свій кругозір.

12 грудня 2010 року Підпис

Висновки

Українська мова у своєму розвитку пройшла тернистий шлях, адже від російського імператора Петра І і до відомого партійно-комуністичного ідеолога М. Суслова вийшло близько 30 указів, постанов, рішень про заборону або дискримінацію української мови, культури. І нинішній державний статус української мови відображає ступінь вияву піклування самої держави про її представницький вияв у колі цивілізованих країн. Водночас слід пам'ятати, що ніякий закон самої проблеми не вирішує, оскільки реалізація його принципів — це закономірності внутрішньодержавного влаштування. Сьогодні найважливішою проблемою у цьому напрямі постає розширення функціонального тла української мови у різних сферах виробничо-професійного, навчально-прикладного, соціально-адміністративного життя.

Мовна політика як складова частина державотворення в Україні повинна спиратися на світовий досвід та міжнародне право, які виходять з того, що є держави багатонаціональні, тобто такі, до складу яких входять народи, що є автохтонами на своїх історичних територіях, проживають компактно, суцільною масою. Такою, наприклад, є Швейцарія, в якій німці, італійці та французи відповідають цим ознакам і тому статус їхніх мов у державній та громадських структурах однаковий — державний. Є й держави з багатонаціональним складом населення, де переважну більшість складає одна нація, що дає назву державі — титульна нація, мова якої і виступає в усіх державотворних і державно-представницьких функціях. Такою с Україна.

Сучасна українська літературна мова не поступається своїми функціональними можливостями жодній з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. В її лексичному запасі близько чотирьох мільйонів слів. З цього числа левова доля належить термінології різних галузей наук та професій.

У щонайширшому своєму загалі мова виконує цілий ряд функцій, з-поміж яких здебільшого основними вважають: 1) комунікативну, 2) мисленнєву.

Треба додати, що деякі форми оформлення документів треба удосконалювати, брати зразки кращих розробок і пропозицій у вітчизняних та закордонних фахівців, та ін..

Список використаних джерел

1. Андреева В.И. Делопроизводство: Требования к документообороту фирм. — М.: АО «Бизнес-иск». Интел-Синтез», 1995- 432с.

2. Бойко М.Д., Співак В.М., Хазін М. . Цивільно-правові документи. — К.: Наук, думка, 1996 – 211с.

3. Веселов П.В. Аксиомы делового письма: культура делового общения и официальной переписки / Информ.-внедренч. центр «Маркетинг». — М., 1993 – 145с.

4. Веселов П.В. Профессия — секретарь /Информ.-внедренч. центр «Маркетинг». — М., 1994.

5. В помощь деловому человеку: Сб. типовых форм договоров по различным видам деятельности. — М.: Олимп, 1991-172с.

6. Головач А.С. Оформление документов— К.: Донецк: Вища шк., 1983.

7. Головач А.С.Зразки оформлення документів—Донецьк: Сталкер, 1997.

8. Деловая переписка: (Конструкции типовых писем /Центр «Техно-маркетинг» НЖ «Алейрон»; Веселова Р.Б., Веселов П. В. — М., 1990.

9. Деловая переписка с иностранньши фирмами: Практич. пособие. — М.: Имидж, 1991-423с.

10. Деловое досье фирмы: краткое пособие по делопроизводству /Информ.-внедренч. центр «Маркетинг»; [Ред. В. А. Калашников]. — М., 1993. - 258 с.

11. Державний стандарт України. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила ДСТУ 3582— 97. — К.: Держстандарт України, 1998. — 25 с.

12. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації: Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163—2003. — К.: ДержспоживстЗндарт України, 2003. - 21 с.

13. Документооборот в бухгалтерском учете. — X.: Б. и., 1995.

14. Документи и делопроизводство. Справ, пособие / Сост. М.Т. Ли-хачев. — М.: Экономика, 1991 -334с.

15. Зінкевич-Томанек Б., Григорів О., Прихода Я. Короткий практичний словник абревіатур та скорочень української мови. — Х.,Одиссей, 1997- 333с.

16. Игпатова Т.В. Язык и список специальннх видов документов. — М.: ИПКИР, 1988 – 613с.

17. Іванова І.В. Основні вимоги до оформлення документів: Текст лекції / Київ, торг.-екон. ін-т. — К., 1993 -448с.

18. Коваль А. П.Культура ділового мовлення — К.: Вища шк., 1977-321с.

19. Любивець Л.П. Ділові папери. — К.: Рад. школа, 1981- 144с.

20. Мингалев В.С, Ларин М.В. Специальные системи документирования. — М.: Экономика, 1989 171с.

21. Молдаванов М.І., Сидорова Г.М. Сучасний діловий документ: зразки найважливіших документів українською мовою. — К.: Техніка, 1992.

22. Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери / Уклад.: С.Я. Єрмоленко та ін. — К.: Довіра, 1998.

23. Орфографічний словник української мови / Уклад.: С.І. Головащук, М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О. Тараненко. — К.: Довіра, 1999.

24. Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Мова ділових паперів. — К.: Либідь, 1993 - 685с.

25. Стенюков М.В. Документи. Делопроизводство. — М.: СТРИКС: ПРИОР, 1995- 424с.

26. Тараненко О.О., Брицин В.М. Російсько-український словник (сфера ділового спілкування). — К: УНВЦ «Рідна мова», 1996- 872с.

27. Іванова І.Б. Українське ділове мовлення. Мова ділових паперів. Фахове ділове мовлення: Навч.- метод. посіб.- Х., ТМ «Парус», 2007 – 448с.

28. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення:- К., Атіка, 2004 – 592с.