Курсовая работа: Нестандартні уроки в молодших класах

План

Вступ

Розділ І. Розвиток та вдосконалення організаційних форм навчання в сучасній школі.

1.1  Урок – основна форма навчання в школі.

1.2  Необхідність вдосконалення уроку.

1.3  Нестандартний урок – один із шляхів удосконалення  форм організації навчання.

1.3.1  Поняття про нестандартний урок.

1.3.2  Система нетрадиційних уроків.

1.3.3  Інтегровані уроки, їх особливості.

1.4  Взаємозв’язок нетрадиційних і традиційних форм навчання в сучасній школі.

Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота по вивченню ефективності застосування нетрадиційних типів уроків під час практики.

2.1 Аналіз проведення нестандартних типів уроків вчителями Аннівської неповної середньої школи І-ІІ ступенів.

2.2 Аналіз проведеного експерименту щодо ефективності нестандартних типів уроків.

Висновки.

Література.

Додатки.

Вступ

Розвиток сучасного суспільства підвищує вимоги суспільства до рівня освіти й виховання кожної людини. У цих умовах дедалі актуальніше стає формування у людей творчого потенціалу, активної життєвої позиції. Для успішного досягнення мети людина повинна мати необхідний обсяг знань. Людина не повинна застосовувати будь-які усталені шаблони, а  має мислити, розвивати своє мислення.

У законі України „Про загальну середню освіту” зазначено, що освіта має бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості. Реалізацію цього завдання можна забезпечити за умови здійснення творчого підходу. Оновлення цілей, завдань і змісту у напрямі особистісно-зорієнтованого навчання у 12-річній школі вимагає дослідження впливу різних технологій навчання та зміни  в структурі навчального процесу сучасної школи, дослідження умов застосування технологій на підвищення навчальних досягнень учнів.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб вивчити особливості дитини та орієнтуватися на загальні завдання формування особистості дитини, які випливають з Концепції загальної середньої освіти та Державного стандарту початкової загальної освіти, а також спираються на конкретні програми навчання і виховання, створюють для кожного учня  оптимально-сприятливі умови для його всебічного розвитку. Для здійснення цієї мети потрібно підвищити ефективність уроку різними способами  і засобами навчання.

Важливим способом підвищення ефективності уроку є багатоманітність видів діяльності на уроці. К.Д.Ушинський казав, що дитина потребує діяльності без зупинки і втомлюється не діяльністю, а її одноманітністю, односторінньою формою. Особливо важливо дотримуватися цієї вимогливості в початковій школі. Молодші школярі засвоюють знання краще, якщо на уроці чергуються різноманітні і недовготривалі види роботи, а ще краще якщо навчання проходить в формі казки, подорожі, гри, тобто за принципом „навчання – гра”, „гра – навчання”.

Об’єкт дослідження: нестандартні уроки в навчально-виховному процесі в початковій школі.

Предмет дослідження: уроки математики та читання.

Мета дослідження: дослідити ефективність впливу нестандартних уроків на навчально-виховний процес в сучасній школі.

Завдання дослідження:

1.  Вивчити психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження.

2.  Показати необхідність застосування нестандартних уроків в навчально-виховному процесі.

3.  Теоретично обґрунтувати, експериментально підтвердити позитивний вплив нестандартних уроків на навчально-виховний процес.

Гіпотеза дослідження: використання нестандартних уроків у навчальному процесі сприяє підвищенню рівня активності та засвоєння знань, умінь і навичок.

Розділ І. Розвиток та вдосконалення організаційних форм навчання в сучасній школі

1.1 Урок – основна форма навчання в школі

На сучасному етапі розвитку школи в основному використовується класно-урочна система навчання, класно-урочну систему навчання можна описати і дати певне визначення поняттю „урок”. [21, c.160-161]. 

Урок – це форма організації навчання з групою дітей  одного віку, постійного складу, які навчаються по твердому розкладу з однаковою для всіх програмою навчання. [12, c.300-301].

Урок має свої особливості:

1) урок є завершальною та обмеженою в часі частиною навчального процесу, під час якого розв’язуються певні навчально-виховні завдання;

2) кожен урок включається в розклад і регламентується в часі та за обсягом навчального матеріалу;

3) на відміну від інших форм організації навчання, є постійною формою, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок;

 4) відвідування уроків обов’язкове для всіх учнів, тому вони вивчають систему знань, поділених поурочно, в певній логіці;

5) є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну навчальну діяльність учнів;

6) спільна діяльність учителя і учнів, а також спілкування великої сталої групи учнів, створює можливості для згуртування колективу дітей;

7) сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості. [21, c.162-163].

Кожна година-урок, на думку Я.А. Коменського, мала становити з боку організації та змісту занять єдине ціле. Він накреслив таку структуру уроку: читання й повторення  учителем нового матеріалу; повторення його учнями за допомогою книги; повторення без книги.

Наприкінці уроку за необхідне дати можливість учням ставити запитання до вчителя. Справедливо твердив, що якість уроку залежить від учительського уміння проводити його. [17,c. 129-130].

Кожен урок має свою структуру, яка залежить від мети уроку. Структура уроку – це відношення і взаємодія частин уроку, які відмінні своїми задачами і характером діяльності вчителя і учнів.

В залежності від провідної дидактичної задачі і структури уроку, уроки поділяють на такі типи:

1) комбіновані уроки – де вчитель пояснює, закріплює, повторює, контролює;

2) уроки вивчення нового матеріалу;

3) уроки закріплення знань, умінь, навичок;

4) уроки вправ і практичних робіт;

5) уроки узагальнюючого повторення (узагальнюючі уроки);

6) лабораторні уроки;

7) уроки контролю, перевірки і оцінки знань учнів.

Під типом уроку розуміють урок, який відповідає для всієї групи уроків, які мають загальні учбові задачі і початкову структуру. [2, c.99-100]. Але бувають і інші види учбової діяльності, які важко включити в таку класифікацію, наприклад заняття на пришкільному участку, екскурсії, вступні уроки, виведення законів і правил, контрольні уроки і т.д. [3, c.98-99].

1.2 Необхідність вдосконалення уроку

Якщо оглянути публікації минулих років присвячені уроку, то зустрінемося з термінами “удосконалення”, „модернізація”, „оптимізація”, а сьогодні педагоги шукають виходу із застійних штампів минулого, цих нескінчених „удосконалень”, що являли собою косметичні ремонти старого. Тому потрібно ввести щось нове, переломне, і однією з виразних тенденцій оновлення школи став пошук нестандартного уроку, і цим займається  саме творчий вчитель тому, що він є постійним  шукачем шляхів вдосконалення уроку. [11, c.65-66]. Такі пошуки спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань, передусім на підвищення виховної ролі уроку, використання змісту навчального матеріалу для формування національної самосвідомості учнів, формування в них моральних, правових, трудових, естетичних якостей особистості.

Великої уваги набула проблема активізації пізнавальної діяльності на уроках з використанням активних методів навчання, виконання учнями різних видів самостійної роботи, творчих і дослідницьких завдань.[21, c.168-169].

З приходом дитини до школи розпочинається новий етап у розвитку різних форм її спілкування. Учень першого класу потрапляє в атмосферу учіння, тоді як дошкільником цілий день проводив у грі. І спілкування дітей поступово набуває якісно нового змісту, бо для цього виникають нові умови: з’являється необхідність засвоювати нові поняття з різних навчальних дисциплін, опановувати нову інформацію, робити спроби застосовувати її під час вироблення нових дій та навичок.[9, c.11]. Однотипність уроку викликає у дітей втому і якщо педагог більше розповідає сам, то знижується зворотній зв’язок, тому необхідно впроваджувати нові нестандартні форми навчання, де навчання проходить у вигляді змагання або гри, де дитина є головним героєм уроку. Таким чином вчитель має можливість урізноманітнювати форми роботи, поглиблювати знання і залучати до активної роботи якомога більше учнів. [4, c.6-8]. І це на думку багатьох педагогів не є нехтуванням змісту освіти. Зрозуміло, чималий процент педагогів не можуть дати відповіді за всіх. Так само не може зробити і сучасна педагогіка, однак нестандартний урок, як своєрідне педагогічне вище бурхливо розвивається, постійно набуває нових рис.[16, с.351-352].

Навряд чи варто нагадувати, що ще з часів Я. А. Коменського урок є основною формою навчання в школі. Простежуючи історію його розвитку, можна побачити, що нестандартні заняття виникали тоді, коли в суспільстві відбувалися кардинальні зміни, реформи. [11,c.65-66].

1.3 Нестандартний урок – один із шляхів удосконалення форм організації навчання

1.3.1 Поняття про нестандартний урок

Найкраще і вдале визначення нестандартного (нетрадиційного) уроку дав відомий російський педагог І. П. Підласий. Він казав, що нестандартний урок – це імпровізоване учбове заняття, яке має нетрадиційну (невстановлену) структуру, а структура уроку прямо залежить від типу уроку, бо структура уроку – це сукупність, послідовність і зв’язок елементів (етапів), з яких він складається. Якщо нестандартний урок не матиме певної структури, то навчальний процес буде стихійним. В той же час структура повинна бути гнучкою, динамічною, яка відповідає меті, змісту уроку, віку і рівню розвитку учнів, методам і прийомам роботи. Аналіз педагогічної літератури дав змогу виділити більше сотні типів нетрадиційних уроків. Наприклад: урок-КВК, урок-подорож, урок-дискусія, урок-диспут, урок-семінар і багато інших.[8, с.192-193].

Звісно, нестандартні уроки незвичайні по задуму, структурі, організації, методиці проведення, більше подобаються дітям, ніж постійні за структурою і режимом роботи уроки. Тому практикувати такий вид діяльності потрібно кожному вчителеві. Але перетворювати нетрадиційні уроки на головну форму роботи  не потрібно, із-за відсутності серйозної праці, багато витраченного часу, невисокої продуктивності і т.д. [13, c.384-385].

Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес в учнів, сприяло їх оптимальному розвитку і вихованню.  [1, c.34-35].

Успіх організації нестандартного уроку під час розв’язання проблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконання завдань на етапі застосування набутих знань на практиці залежить  від того, як засвоєнні прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвий етикет, уміння володіти своїм організмом: міміка, жести, погляд, постава, манера триматися під час розмови, зустрічі і т.д. А саме такі якості допомагають будь-який урок зробити нетрадиційним. При цьому відпадає потреба спеціально готувати „відкриті”, зовнішні нестандартні уроки, позбавлені внутрішнього змісту, які звичайно готують для перевіряючих, репетируючих  як звичайнісіньке шоу.[9, c.12-13].

1.3.2 Система нетрадиційних уроків

Нестандарті уроки складають цілу систему. Нестандартні уроки за структурою, способом проведення, особливостями поділяють на:

1.  Уроки змістової спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу – уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції, уроки-контрольні роботи.

2.  Уроки міжпредметні. Мета їх – „спресувати” споріднений матеріал кількох предметів.

3.  Уроки змагання. (Уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.

4.  Уроки суспільного огляду знань. ( Уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експорт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності об’єктивності при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності вивчення дадаткової літкратури. Проводять її вкінці чверті, семестру, року.

5.  Уроки комунікативної спрямованості. (Уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-пресконференції, уроки-репортажі). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зіставлення точок зору.

6.  Уроки театралізовані. (Уроки-спектаклі, уроки концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм, передбачених навчальним планом, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мисленя, фантазію, уяву учнів.

7.  Уроки подорожування, дослідження. (Уроки-пошуки, уроки розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Ці уроки зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов’язані з використанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

8.  Уроки з різновіковим складом учнів. Їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріал одного предмету, що за програмою вивчається у різних класах.

9.  Уроки ділової, рольової гри. (Уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки ”Слідство ведуть знавці”, уроки- імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим початком є боязливість бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоча і визначає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму.

10.  Уроки-драматизації. (Драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантоміміці, тіньові п’єси, п’єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленної драми – діяльність, де неформальна драма створюється самими учасниками гри). Уроки  спрямовані на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності. Забезпечує міжпредметні зв’язки з літературою, історією, предметів естетичного циклу тощо. Проте деякі педагоги застерігають від надмірного захоплення дратизацією, зокрема, при вивченні історії, що може зашкодити серйозному аналізу історичних подій.

11.  Уроки-психотренінги. Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки, на виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості. Використовують їх при навчанні дітей різного віку. Психотренінги загострюють сприйняття, поліпшують розумову діяльність. Навчання прийомів самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвиток активності сприяють психокорекції особистості.

12.  Уроки на інтегративній основі. (Уроки-комплекси, уроки- панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об’єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок  кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєдують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо.[6, c.333-335].

1.3.3 Інтегровані уроки, їх особливості

Один з найкращих спроб вдосконалення уроку є нестандартні  уроки з інтегрованою основою, які спрямовані на творчий пошук, всебічний розвиток особистості кожного школяра зокрема. Метою уроків, побудованих на інтегрованому змісті, має бути різнобічне вивчення певного об’єкта, явища і т.д.

Інтегровані уроки –  це уроки, де матеріал вивчається блоками з декілька предметів. Наприклад, математика і природа, трудове навчання і малювання, письмо і читання і т.д.

Інколи деяким педагогам важко виявити різницю між інтегрованим уроком і уроком, де використовується між- предметні зв’язки. Насамперед треба знати , що міжпредметні зв’язки передбачають включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших предметів. І ці завдання мають допоміжне значення. Це окремі короткочасні елементи уроку, які сприймають глибокому сприйманню і осмисленню понять, що вивчаються.[20, c.88-89].

Інтеграція навчання (від латинського integer – повний, цілісний) може дати ефект лише за умови, коли сам вчитель виявить свій творчий підхід до вивчення кожної теми зокрема, так і всього навчального матеріалу в цілому. Вчителю слід завчасно проаналізувати календарне планування, зіставити теми з усіх предметів програми, дібрати теми, близькі за змістом або метою використання. Інтеграція уроків дає змогу вивчати весь навчальний матеріал у певному міжпредметному зв’язку з допомогою учнів, а самі уроки при цьому не будуть дублюватись. [7, c.46-47].

Враховуючи конкретність мислення молодших школярів, нестійкість їх уваги, важливе значення надається таблицям і опорам для проведення інтегрованих уроків. Це, як правило, матеріал багаторазового використання. Тому наочність можна застосувати і під час тематичного узагальнення і повторення. Саме такі таблиці-опори допомагають вчителеві проводити у першому класі уроки, які тематично об’єднанні навколо одного чи кількох близьких понять. Уроки інтегрованого змісту слід проводити здебільшого як вступні до теми або узагальнюючі уроки. До цих уроків вчителю слід заздалегідь готувати учнів, налаштовувати дітей на сприймання, на відповідні враження, активізуючи словник, інтерес до певної теми.[18, c.80-89].

Деякі методисти схильні вважати, що інтеграція – зовсім не нове явище у початковій школі, адже ще К. Д. Ушинський шляхом інтеграції письма і читання  створив синтетичний метод навчання грамоти.[22, с.346-347].

Блискучим прикладом проведення інтегрованих уроків був В. О. Сухомлинський. Саме його „уроки мислення в природі”, які він проводив у Павлишській  школі для 6-річних учнів. Це, на наш погляд, – інтеграція основних видів пізнавальної діяльності (спостереження, мислення, мовлення) з метою навчання, виховання і розвитку дітей 6-7 років. Цікаво, що характерною рисою початкової школи більшості закордонних країн стало навчання за інтегрованими курсами. Так, читання, письмо, усне мовлення об’єднанні в мистецтво мовлення; відомості з географії, громадянства – у суспільствознавство; відомості з фізики, хімії, біології, астрономії – у природознавство. Методичне проведення інтегрованих уроків потребує  дуже високого професіоналізму й ерудиції вчителів. [19, c.293-294].

Досвід проведення інтегрованих уроків ще невеликий.  Якщо вони змістовні, цілеспрямовані, то вносять у звичайний хід шкільного життя новизну, певною мірою знімають суворі кордони предметного викладання і допомагають дітям емоційно і системно сприймати деякі поняття, явища. [15, c.45-47].

1.4 Взаємозв’язок традиційних і нетрадиційних форм організації навчання в сучасній школі

Перетворення наукових істин у живий досвід творчої праці – це найскладніша  сфера зіткнення науки з практикою. Творчість педагогічної праці і практики  здійснюється  в ефективному застосуванні уже створеного досвіду в освоєнні нових розробок, в умінні розвивати ідею, реалізовувати в конкретних умовах, бачити варіанти у вирішенні однієї і тієї ж проблеми, застосувати досвід інших, створювати свій і так далі до нескінченного пошуку ідеального варіанту роботи з дітьми, як вихованцями і учнями.[14, c.2-3].

Основні риси відмінності стандартних і нестандартних уроків є:

–  структура уроку. У стандартних уроках структура уроку постійна, майже незмінна, а в нестандартних уроках –  різноманітна,  залежить від типу уроку і способу проведення.

–  Мотивація навчання. У стандартних уроках мотивація навчання проводиться по принципу „вчу, бо треба знати”, а в нестандартних уроках мотивація навчання проводиться по принципу „вчу, бо треба допомогти казковому герою” або „вчу, бо потрібно перемогти суперників у конкурсі” і таке інше.  В даному випадку мотивація навчання іде підсвідомо і без всяких примусів до навчання.

–  Спосіб проведення. Навчання, яке ведеться за допомогою нестандартних уроків, проводиться як певний „шаблон” серії уроків, де іноді можуть зустрічатися ігрові моменти в залежності від особливостей вчителя, а нестандартний урок  може пройти під величезною ігровою ситуацією на протязі усього уроку. І кожен нетрадиційний урок не буде схожий на попередній, бо він немає встановленної структури.

–  Новий спосіб навчання. Стандартні уроки вивчають матеріал одного предмету та інколи можуть з’являтися між- предметні зв’язки, а нестандартні уроки можуть вивчати матеріал блоками кількох предметів, (наприклад, інтегровані уроки).

–  Кількість класів. Нестандартні уроки дають можливість провести урок з двома класами одночасно (Наприклад: змагання між двома паралельними класами „Юний математик”), або з учнями різного віку.

–  Розвиток нових умінь. За допомогою нестандартних уроків можна розвивати психічні процеси, (наприклад, психічні тренінги на розвиток уваги, пам’яті та інше), акторські здібності та інше.

–  Продуктивність праці. Цей вид діяльності краще активізує увагу  дітей і вони не так втомлюються при проведенні таких уроків.[10, с. 350]. Відмінність типів уроків полягає у різносторонності підходів до проведення уроків, для здійснення загально-навчальної мети.[5, c.78].

Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота по вивченню ефективності застосування нетрадиційних типів уроків під час практики.

2.1 Аналіз проведення нестандартних типів уроків вчителями Аннівської неповної середньої школи І-ІІ ступенів

Дослідно-експериментальна робота проходила в Аннівській неповній середній школі І-ІІ ступенів. Опитування вчителів здійснювалось за допомогою анкети (Додаток №1). Анкетування проводилось серед вчителів початкових і середніх класів – це чотири вчителя  середніх класів: вчителі фізики та математики, біології, російської мови та літератури, історії; і чотири вчителя початкових класів  (з 15 вчителів школи обпитувалось 8).

В ході аналізу зібраних анкет виявилось, що всі вчителі розрізняють поняття „нестандартний урок” і „позакласний захід”, серед них 75% мають правильне уявлення про нестандартний урок. Щодо ставлення вчителів до проведення нестандартних уроків в процесі навчання, то 87,5% з них позитивно відносяться до цього прийому роботи, а 12,5% активно використовують нестандартні уроки в своїй роботі, і всі вони вважають, що використання нестандартних уроків позитивно впливає на ефективність навчально-виховного процесу.

Пропорції використання нестандартних уроків серед простих традиційних уроків у своїй практиці серед анкетованих вчителів виявилось:

12,5% – використовують нестандартні уроки 2-3 рази на тиждень;

37,5% – один раз на тиждень, і то не завжди, в залежності від свят і можливості вчителя;

50% – опитуваних вчителів використовують нестандартні уроки в своїй практиці 1-2 рази на півроку.

Знання з кількості нестандартних уроків дали такі результати:

12,5% – до 5 типів нестандартних уроків;

62,5% – до 10 типів нестандартних уроків;

12,5% – до 15 типів нестандартних уроків.

У своїй практиці використовують:

75% – по 3-5 типів нестандартних уроків (в основному – уроки-казки, уроки-подорожі, ігри, змагання);

12,5% – до 7 типів нестандартних уроків (зазначені вище   та уроки-диспути, конференції, лекції, юридичні хокеї, круглі столи). Всі вчителі вважають, що найчастіше нетрадиційні уроки повинні використовуватися в початковій школі найчастіше ніж в середніх чи старших класах.

В процесі досліду виявилося, що відношення вчителів до інтеграції уроків математики і природознавства в початковій школі складає:

50% –позитивно відносяться до такого способу (серед цих вчителів 37,5% є вчителі початкових класів, які мають певний досвід у проведенні інтегрованих уроків з учнями початкових класів);

25% – індиферентно відносяться до інтеграції навчання предметів математики та природознавства в сучасній початковій школі;

25% – не змогли дати відповіді на поставлене запитання.

На думку вчителів, для покращення рівня підготовки майбутніх вчителів у вищих навчальних закладах щодо  майстерного використання дидактичних технологій у практиці початковій школі  потрібно:

– більше залучати студентів до пошуку методичних рекомендацій;

– збільшити кількість теоретико-методичних занять;

– приділяти увагу методикам проведення нестандартних уроків і збільшити кількість практичних занять;

– детальніше вивчати методики вчителів-новаторів.

Стимулювати таку діяльність вчителів безпосередньо у школі: всіма видами заохочень, матеріальним забезпеченням, методичними рекомендаціями щодо проведення нестандартних уроків, комп’ютеризацією і сучасними технічними засобами навчання.

У ході інтерв’ю з вчителькою першого класу з’ясувалось, що вона індиферентно відноситься до впровадження нестандартних уроків у початкових класах. За дні спостереження (на початку і в останній день практики) спостерігалося, що  два уроки з предметів: „Основи здоров’я” і „Математика” були нестандартними, але вчитель дуже часто використовував ігрові ситуації на уроках, майже завжди.

2.2 Аналіз проведеного експерименту щодо ефективності нестандартних типів уроків

Експеримент по ефективності нестандартних уроків в початковій школі проводився в Аннівській неповній середній школі І-ІІ ступенів у першому класі, де навчається 21 учень. Ефективність нестандартних уроків оцінювалась по таким критеріям: ступінь засвоєння матеріалу, активність і увага учнів. Робота проводилась в три частини:

І частина – констатуюча. Оцінка знань і активність учнів на початку практики (перший день спостереження).

ІІ частина – початок експериментальної роботи. Оцінка, перевірка знань і активність учнів через два тижні роботи з  ними при активному застосуванні нестандартних уроків.

ІІІ частина – заключна. Де була проведена контрольна робота.

При проходженні переддипломної практики ми проводили нестандартні уроки з предметів:

– математики:(додаток №__) урок-гра „Ліпимо снігову бабу”, урок-заочна подорож „Країна Шісляндія”, урок-гра „Їжачок”, урок-усний журнал „Магічна сімка”, урок-гра „Квітка-семицвітка”, урок-заочна подорож „До бабусиного саду і огороду”, урок-подорож до „Країни чудес”.

– читання: (додаток №__) урок-гра „Чарівна буква Ю”; урок-лабораторія. 

Активність учнів.

До використання нестандартних уроків в навчально-виховному процесі (перший день практики – спостереження за роботою вчителя) маємо такі результати з активності учнів: (додаток №__).

математика

високий ступінь – (4-5 рази) 10%;

середній ступінь – (2-3 рази) 25%;

низький ступінь – (0-1 раз) 65%.

читання

високий ступінь – (4-5 рази) 5%;

середній ступінь – (2-3 рази) 60%;

низький ступінь – (0-1 раз) 35%.

Це перша частина експериментальної роботи (додаток №__). Спостереження фіксувалось шляхом відмітки знаком „+” за кожну підняту руку. Через два тижні знову проводимо аналогічну роботу (друга  частина експерименту – додаток №__), яка дала такі результати: (додаток №__)

математика

високий ступінь – (4-5 рази) 10%;

середній ступінь – (2-3 рази) 35%;

низький ступінь – (0-1 раз) 55%.

читання

високий ступінь – (4-5 рази) 15%;

середній ступінь – (2-3 рази) 50%;

низький ступінь – (0-1 раз) 35%.

Результатом третьої частини експериментальної роботи, яка в свою чергу була проведена шляхом відмітки знаком ”+” за кожну підняту руку чи правильну відповідь (додаток №__), були: (додаток №__)

математика

високий ступінь – (4-5 рази) 25%;

середній ступінь – (2-3 рази) 20%;

низький ступінь – (0-1 раз) 55%.

читання

високий ступінь – (4-5 рази) 35%;

середній ступінь – (2-3 рази) 35%;

низький ступінь – (0-1 раз) 30%.

В кінці практики робимо висновок і складаємо графік активності учнів при використанні нестандартних уроків на  практиці (додаток №__). Аналізуючи отриманий графік, можна зробити висновок:

– високий ступінь активності учнів за час практики з 10% підвищився до 25% – з математики; з 5% підвищився до 35% з читання.

– середній ступінь активності учнів за час практики з 25% підвищився до 35%, а потім активність зменшилась до 20% – з математики (це можна пояснити тим, що діти втомилися, бо це для них  незвичне); з 60% зменшився до 35% – з читання (тому що більшість учнів „перейшли” до високого ступеня активності).

– низький ступінь активності: з математики – було 65% стало 55%; з читання – було 35% стало 30%.

Таким чином експериментальна робота переконала у тому, що розумне використання  системи нетрадиційних уроків призводить до підвищення активності роботи учнів на уроці – відсоток високого ступеня активності збільшився, а низький зменшився. Але не слід використовувати нестандартні уроки щоденно, так як активність учнів може знизитися через втоми до незвичності.

Успішність учнів у навчанні.

Для перевірки ступеня засвоєння навчального матеріалу проводилися контрольні роботи у вигляді контрольних зрізів. Контрольні роботи містили завдання з різних предметів: математики, читання, письмо і завдань на логічне мислення. Такі контрольні роботи проводились три рази: на початку практики, через два тижні навчання і на кінець практики.

В перший день практики було проведено контрольну роботу №1 (І частина експериментальної роботи)  у вигляді, як вище сказано, контрольного зрізу (додаток №__, __). Після проведення контрольного зрізу активно використовуємо нестандартні уроки на протязі двох тижнів. Після цього було проведено контрольну роботу №2 (ІІ частина експериментальної роботи) також у вигляді контрольного зрізу (додаток №__, __). Після цієї контрольної роботи нестандартні уроки використовувалися рідше, щоб не перевантажувати дітей незвичним для них. В кінці практики знову дається контрольна робота (№3) (ІІІ частина експериментальної роботи) (Додаток №__, __). 

Ми співставили  три контрольні роботи, склали такий графік успішності учнів. (додаток №__). В першій частині роботи переважала оцінка – 7-9 балів (59% учнів), в другій і третій частині – 10-12 балів (в другій частині – 58%, а в третій – 53% всіх учнів). Це зумовлено тим, що в навчально-виховному процесі почали використовувати нестандартні типи уроків, які підвищили успішність дітей на уроці. Але на другому етапі піднявся відсоток учнів, які отримали 4-6 балів(9% учнів) та 1-3 бали (33% учнів). Це пояснюється тим, що  діти втомилися. Після зниження кількості нестандартних уроків на третьому етапі знизився відсоток учнів, які отримали 4-6 (до 7%) і 1-3 (до 13%) бали, а також підвищився відсоток 7-9 балів (до 27%), який на другому етапі дорівнював нулю.

Це ще раз підтверджує гіпотезу про те, що розумно обмірковане використання системи нестандартних уроків підвищує рівень активності та засвоєння знань, умінь і навичок.

Висновки

Дослідно-експериментальна робота довела, що нестандартні уроки позитивно впливають на навчально-виховний процес у сучасній школі. Головна заслуга уроків з нетрадиційною структурою – дуже потужна активність учнів на уроці, але потрібно мати на увазі, якщо нестандартні уроки проводити повсякденно,  то цікавість до навчання у дітей пропадає. Тому при використанні нестандартних уроків потрібно бути дуже обережним, для того щоб дітей не перевантажити незвичайністю.

Найбільш вдало буде використано нестандартний урок на уроках, де метою уроку є закріплення навчального матеріалу, тому що цей урок, наприклад, можна  провести у вигляді конкурсу чи уроку-КВК, тоді діти не будуть примушені вчителем згадувати матеріал, який вивчали на попередніх уроках, а згадуватимуть для того, щоб перемогти  своїх суперників – різна мотивація учнів. Вони підсвідомо будуть згадувати попередній матеріал.

Нестандартні уроки слід впроваджувати в навчально-виховному процесі всіх шкіл тому, що проведена дослідно- експериментальна робота довела, що ці уроки дійсно мають більше пріоритетів ніж стандартні уроки. Головне потрібно навчитись вчителям правильно підбирати форму роботи і якісно проводити урок. Якщо ці умови виконуються, то можна кожний урок зробити нестандартним. Для цього потрібно студентів педучилищ детальніше ознайомити з системою нетрадиційних уроків та інноваційними технологіями навчання.

Література

1.  Бабанський Ю.К. Педагогіка.– М. :Просвітництво, 1984. – 608с.

2.  Белорусова В.В. Педагогіка. М.: Фізкультура и спорт, 1983. – 247с.

3.  Болотина Л. Р. Педагогіка.– М. :Просвещение, 1987. – 312с.

4.  Вашуленко М.С., Дмитренко Л. І. Нестандартні уроки мовлення та мислення молодших школярів // Початкова школа. –1993. №11. – с.6-8.

5.  Вашуленко М.С., Державний стандарт з української мови // Початкова школа. –1997. №2.– с.2-4.

6.  Волкова Н.П., Педагогіка. К.: Академія, 2002р. – с.340.

7.  Лисенко Р.Н., З досвіду проведення інтегрованих уроків // Початкова школа. – 1998. - №8. – с.46-48.

8.  Махмутов М.И., Современный урок.–М.:Педагогіка, 1981. – с.192.

9.  Митник О., Народження нестандартного уроку // Початкова школа. – 1997. – №12. – с.11-13.

10.  Мойсеюк Н.Є., Педагогіка. – К., 1999. – 350с.

11.  Паламарчук В.Ф., Румянцева К.І., У пошуках нестандартного уроку // Радянська школа. – 1991. №11. – с.65-66.

12.  Підкасистий П.И., Педагогіка. – М.: Педагогическое общество России, 1998. – 638с.

13.  Подласый М.П., Педагогіка. – М.: Просвещение, 1996. – 432с.

14.  Прошкуратова П. Від творчих вчителів до творчих учнів // Початкова школа. – 1998. №2. – 2-4с.

15.  Тименко В., Програма інтегрованого курсу //Початкова школа. – 1997. – №8. – с.45-47.

16.  Савін Н.В., Педагогіка. – М.: Просвещение, 1978. – 351с.

17.  Савін Н.В. Педагогіка. Київ: Вища школа, 1980. – 244с.

18.  Савченко О.Я. Дидактика у початкових класах. – К.: Освіта, 1993. – 224с.

19.  Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів – К.: Абрис, 1997. – 416с.

20.  Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. –К.: Магістр S. 1997. – 184с.

21.  Фіцула М.М. Педагогіка –К.: Академія, 2000. – 542с.

22.  Харламов И.Ф. Педагогіка. – М.: Вища школа, 1990. – с.346-347.