Курсовая работа: Організація та методика проведення уроку з теми: "Робота в комп’ютерній мережі"

Міністерство освіти і науки України

Українська інженерно-педагогічна академія

Гірничий факультет

Кафедра соціально-економічних та педагогічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліні

«Дидактичні основи професійної освіти»

Організація та методика проведення уроку з теми: «Робота в комп’ютерній мережі»

Спеціальність: «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем»;

дисципліна: «Інформатика та комп’ютерна техніка»

Керівник роботи Карчевська Н.В.

Фіногєєва Т.Є.

29 вересня 2009 р.

Виконавець студент гр. ДГ-К7-1

Монмарьов І.К.

Стаханов, 2009

Реферат

Курсова робота містить: 6 табл., 10 джерел.

В даній курсовій роботі був виконаний аналіз учбової документації по підготовці фахівця, розроблений порядок організації і методики уроку, дані рекомендації по удосконаленню розробки уроку.

УЧБОВИЙ ПЛАН, УЧБОВА ПРОГРАМА, КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ

ЗМІСТ

Вступ

1. Аналіз учбової документації

1.1 Загальна характеристика учбової дисципліни "Інформатика та комп'ютерна техніка"

1.2 Кваліфікаційна характеристика спеціальності: "Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем"

1.3 Аналіз учбового плану

1.3 Аналіз учбової дисципліни та її ролі у підготовці фахівця

1.4 Міжпредметні зв'язки теми: "Робота в комп'ютерній мережі"

1.5 Розробка фрагмента поурочно-тематичного плану

1.6 Розробка переліку комплексно-методичного забезпечення для вибраної теми

1.7 Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернута для вивчення вибраної теми

1.8 Висновок

2. Організація і методика уроку обраної теми

3. Індивідуальне завдання з поглибленим вивченням одного з аспектів професійного навчання. Технологія постановки і конкретизації учбового процесу

3.1 Введення

3.2 Поняття "педагогічна технологія"

3.2.2 Аналіз педагогічної технології

3.3 Таксономія Б. Блума

3.3.2 Конструювання мети

3.3.3 Конкретизація цілей і створення системи контролю

3.4 Висновок

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Професійно-технічна освіта — це система підготовки кваліфікованих робітничих кадрів у професійно-технічних училищах, а також шляхом навчання на виробництві. Початкова і середня професійна освіта є одним із ключових векторів модернізації всієї освітньої системи.

Прискорення темпів розвитку економіки (зокрема — промисловості, будівництва, високотехнологічних галузей) вже зараз викликає певний кадровий дефіцит. Роботодавці відчувають брак кваліфікованих робітників.

Нівелювання кадрового дефіциту — одне із завдань сучасної модернізації системи початкової та середньої професійної освіти.

Педагогічне проектування — це механізм розробки технології в педагогічній теорії і практиці. Він дозволяє оптимізувати діяльність інженера-педагога. На проектування витрачається приблизно 28%–30% робочого часу. Завдяки проектуванню навчально-виховний процес стає технологічним. Для педагога — це мистецтво, що потребує великого напруження сил, почуттів, складної роботи душі. Воно завжди індивідуально, спирається на артистичність, винахідливість, натхнення, оригінальність педагога. Воно володіє художніми якостями. Проект повинен бути гарним, гармонійним, вражаючим. Педагог повинен красиво переходити від одного методу до іншого, знаходити оригінальний зв'язок матеріалу заняття з життям, гармоніювати з верстатом при обточуванні зразка — це і є естетичні якості проекту.

Мета даної курсової роботи: на основі аналізу початкових даних (учбових документів, матеріально-технічної бази і дидактичного забезпечення дисципліни) і умов розробити порядок організації і методику проведення уроку з заданої теми.

Об’єкт дослідження: професійне навчання в професіонально-технічних навчальних закладах.

Для досягнення заданої мети необхідно виконати наступні задачі:

- виявити роль і місце учбової дисципліни «Інформатика та комп’ютерна техніка» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;

- визначити міжпредметні зв’язки та виявити, які дисципліни і теми забезпечують вивчення теми: «Робота в комп’ютерній мережі»; виявити, вивчення яких дисциплін і тем забезпечує дана тема;

- скласти поурочно-тематичний план вивчення теми: «Робота в комп’ютерній мережі»;

- розробити комплексно-методичне забезпечення для вибраної теми;

- виконати аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути використана для вивчення теми: «Робота в комп’ютерній мережі»;

- розробити порядок організації і методику теми: «Робота в комп’ютерній мережі»;

- дати рекомендації по удосконаленню розробки уроку.

1. Аналіз учбової документації

1.1 Загальна характеристика учбової дисципліни «Інформатика та комп’ютерна техніка»

Навчальна дисципліна «Інформатика і комп'ютерна техніка» є нормативною і входить до циклу професійної та практичної підготовки бакалавра у ВНЗ України.

Головна мета навчання студентів дисципліни – забезпечити знання теоретичних та практичних засад у галузі обробки інформації та вміння використовувати сучасне прикладне програмне забезпечення.

Предмет дисципліни – теоретичні та практичні основи в галузі обробки інформації, основ програмування, операційних систем, прикладного програмного забезпечення.

Програма розроблена з урахуванням вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики та освітньо-професійної програми спеціальності «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем».

У процесі навчання студентів вирішуються дві основні задачі:

·  Навчання основ інформатики як науки про інформацію і даних

·  Навчання роботі на персональному комп'ютері (в ОС Windows) з найбільш поширеними пакетами прикладного програмного забезпечення Microsoft Office.

За навчальним планом освітньої установи дисципліна передбачає 76 годин, з яких на аудиторні заняття відводиться 26 годин, на практичні роботи — 50 годин.

Студенти повинні знати:

·  призначення прикладних програм навчального призначення;

·  правила роботи з прикладними програмами навчального призначення;

Студенти повинні вміти:

·  запускати на виконання та використовувати для розв’язування задач з відповідних предметних галузях програми для комп’ютерної підтримки навчання математики, фізики, хімії, мов, біології, географії. Історії а інших дисциплін; користуватися комп’ютерними енциклопедіями.

1.2 Кваліфікаційна характеристика спеціальності: «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем»

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) випускника вищого навчального закладу є державним нормативним документом, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі господарства держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей.

Спеціальність: «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем»

Розряд: 4-й

Згідно з довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників [1] фахівець спеціальності: «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем» — повинен вміти:

·  приймати участь під керівництвом спеціаліста в розробці математичних об'єктно-орієнтованих моделей ІС в умовах автоматизованого проектування та управління організаційно-економічними, конструкторсько-технологічними об’єктами за допомогою операційних досліджень на виробництві, використовуючи процедури формального уявлення про об'єкти моделювання;

·  володіти нормативними документами щодо контрольних випробовувань ІС і засобів автоматики та управління, вміти проводити контрольні випробовування апаратного та програмного забезпечення систем;

·  здійснювати перевірки, регулювання, настроювання та випробовування компонентів ІС після усунення причин їх нештатного функціонування згідно нормативно-технічної документації за допомогою відповідних методів та тестових програм;

·  розробляти пропозиції щодо удосконалення структури, електричної, функціональної схем та алгоритмічно-програмного забезпечення, методів діагностики технічного і функціонального стану та усунення несправностей;

·  володіти технічними та організаційними засобами реалізації правил безпеки та екологічних норм при експлуатації ІС, засобів автоматики і управління;

·  направляти до переробки складові частини ПС, засобів автоматики і управління.

Повинен знати: правила експлуатації комп'ютерної техніки і систем зв'язку, технологію опрацювання даних, програми, інші нормативні і методичні матеріали щодо техніки проведення та послідовності виконання операцій у комп'ютерних системах (мережах); комплекс знань з основних розділів математики, геометрії.

Кваліфікаційні вимоги: повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта; без вимог до стажу роботи.

1.3 Аналіз учбового плану

Наступним етапом є аналіз основних розділів учбового плану стосовно початкових даних.

Термін навчання робітника: 4 роки на базі основної загальної освіти; 3 роки на базі повної загальної середньої освіти.

Тривалість учбового року, його структура: учбовий рік триває 10 місяців.

В таблиці 1.1 представлені зведені дані по бюджету часу:

Таблиця 1.1

У Вищому професійному училищі виділяють три цикли дисциплін:

1) професійно-технічний — 1836 годин;

2) загально-технічний — 1998 година;

3) загальноосвітній — 2340 години.

Основною характеристикою для оцінювання рівня професійної підготовки в ПТЗО є відношення часу, який відводиться на теоретичне навчання, до часу, який відводиться на виробниче навчання. Даний показник має назву показник інтелетуалоємкості професійної підготовки.

 — час, що відводиться на теоретичне навчання;

 — час, що відводиться на практичне навчання.

Показник загальноосвітньої бази професійної підготовки визначається за формулою:

       , де

 — час, що відводиться на вивчення загальноосвітнього циклу;

 — час, що відводиться на вивчення професійно-технічного циклу;

1.4 Аналіз учбової дисципліни та її ролі у підготовці фахівця

Дисципліна: Інформатика та комп’ютерна техніка.

Час на вивчення: 76 години.

Головна мета навчання студентів дисципліни – забезпечити знання теоретичних та практичних засад у галузі обробки інформації та вміння використовувати сучасне прикладне програмне забезпечення.

Курс досліджуваної дисципліни включає 4 модуля:

·  Модуль 1. Інформаційна система та її складові.

·  Модуль 2. Операційні системи. Основи роботи з дисками.

·  Модуль 3. Прикладне програмне забезпечення.

·  Модуль 4. Комунікаційні засоби ЕОМ.

Для подальшого дослідження вибираємо тему «Робота в комп’ютерній мережі».

Ця тема має важливе значення для кваліфікованого робітника спеціальності «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем». Зокрема для:

·  виховання інформаційної культури;

·  практичне застосування вивченого матеріалу;

·  закріплення знання загальних відомостей про комп’ютерні мережі.

1.5 Міжпредметні зв’язки теми: «Робота в комп’ютерній мережі»

Міжпредметні зв’язки мають особливе значення для здійснення органічного зв’язку професійної і загальноосвітньої підготовки, тобто забезпечення єдності в навчанні.

Таблиця 1.2 – Типи і види міжпредметних зв’язків

Далі розглянемо дисципліни і питання, які забезпечують вивчення даної теми (Таблиця 1.3).

Таблиця 1.3 – Перелік основних дисциплін і питань, які забезпечують вивчення теми: «Робота в комп’ютерній мережі»

В таблиці 1.4 представлені дисципліни і питання, вивчення яких забезпечує дана тема.

Таблиця 1.4 – Перелік дисциплін і питань, вивчення яких забезпечує дана тема.

1.6 Розробка фрагмента поурочно-тематичного плану

Тема: «Робота в комп’ютерній мережі».

Підтема теоретичного навчання: «Загальні відомості про комп'ютерні мережі».

Таблиця 1.5 – Поурочно-тематичний план вивчення дисципліни: «Операційні системи»

1.7 Розробка переліку комплексно-методичного забезпечення для вибраної теми

Перелік комплексно-методичного забезпечення для вивчення теми «Робота в комп’ютерній мережі»

1. Підручники:

а) Уэнделл Одом Компьютерные сети. Первый шаг — М.: Вильямс, 2005, 432 стр., с ил.

У книзі наведені основні відомості про комп'ютерні мережі, їх компоненти і технології. Розглянуто всі різновиди локальних і глобальних комп'ютерних мереж, розказано про особливості їхніх структур, компонентів і методах застосування. Особливу увагу приділено питанням безпеки комп'ютерних мереж. Книга призначена для всіх, хто хоче легко увійти в світ мереж. Це не означає, що в книзі не йдеться про деякі важливі технічні деталі – то кажуть, і дуже докладно. Проте перш за все ця книга розрахована на людей, які хочуть розібратися в основах комп'ютерних мереж і отримати знання термінології, яка використовується фахівцями по мережах в повсякденній роботі. Від читачів не потрібно якої-небудь технічної підготовки. Керівники компаній, менеджери й бізнесмени, інженери і техніки, рядові користувачі, що бажають розібратися в тому, як влаштовані комп'ютерні мережі – усі одержать користь від прочитання цієї книги.

Тема розглянута у частині 1 «Основы организации сетей».

б) Поляк-Брагинский. Книга Локальная сеть. Самое необходимое. – Питер; 2005. – 352.

Книга являє собою практичний посібник зі створення локальної обчислювальної мережі для дому або невеликого офісу. Обговорюються питання маршрутизації, віддаленого адміністрування і управління, настроювання поштового сервера, спільного використання ресурсів.

2. Навчальний посібник:

Олифер В.Г., Олифер Н.А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы. – СПб.: Питер, 2004. – 388 с.

Книга призначена для студентів, аспірантів і технічних фахівців, які хотіли б отримати базові знання про принципи побудови комп'ютерних мереж, зрозуміти особливості традиційних і перспективних технологій локальних і глобальних мереж, вивчити способи створення великих складових мереж і керування такими мережами. Рекомендовано Міністерством освіти як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за напрямом «Інформатика і обчислювальна техніка» і за спеціальностями «Обчислювальні машини, комплекси, системи і мережі», «Автоматизовані машини, комплекси, системи і мережі», « Програмне забезпечення обчислювальної техніки і автоматизованих систем ».

Тема розглянута у главі 2 «Общие принципы построения сетей».

3. Методичні рекомендації до виконання лабораторних (практичних) робіт.

4. План-конспект уроку.

5. Поурочно-тематичний план.

1.8 Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернута для вивчення вибраної теми

Учбово-виробничі бази є головними і першочерговими дидактичними складовими професійно-практичного навчання.

Як учбово-виробничі бази можуть виступати:

·  учбово-виробничі майстерні;

·  учбові ділянки і окремі учбові цехи безпосередньо на виробництві;

·  учбові полігони;

·  учбові господарства і ін.

Найпоширенішими є учбово-виробничі майстерні.

В таблиці 1.6 представлений перелік необхідних майстерних, кабінетів і лабораторій, які необхідні для вивчення теми: «Робота в комп’ютерній мережі»

Таблиця 1.6 – Перелік необхідних майстерень, кабінетів і лабораторій по предметах професійно-технічного циклу.

1.9 Висновок

В першому розділі курсової роботи був виконаний аналіз початкових умов:

·  аналіз учбового плану;

·  аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовки молодшого фахівця;

·  розробка фрагмента поурочно-тематичного плану.

На основі аналізу перспективно-тематичного плану, для подальшої розробки вибираємо тему уроку: «Загальні відомості про комп'ютерні мережі».

2 . Організація і методика уроку обраної теми

Тема: «Загальні відомості про комп'ютерні мережі»

Ціль:

1) Дидактичні:

• практичне застосування вивченого матеріалу;

• надання знань про загальні принципи роботи з комп’ютерними мережами.

2) Розвиваючі:

• розвиток здатності логічно міркувати, робити евристичні висновки;

• розвинути вміння застосовувати отримані знання.

3) Виховні:

• виховання інформаційної культури;

• виховання творчого підходу до роботи, бажання експериментувати;

• професійна орієнтація і підготовка до подальшого самонавчання майбутньої трудової діяльності.

Тип уроку: лекційне заняття.

Методи навчання:

• наочні: ілюстрації на дошці, плакати;

• словесні: розповідь, бесіда.

Методи контролю:

• фронтальне опитування.

Дидактичне забезпечення:

• персональний комп’ютер;

• плакати.

План уроку:

I. Організаційний момент (10 хв.)

• привітання;

• перевірка присутніх;

• перевірка готовності до заняття.

II. Мотивація (10 хв.)

III. Актуалізація знань (20 хв.)

• оголошення теми і цілей заняття тема сьогоднішнього уроку;

• пояснення нового матеріалу.

IV. Конспект повідомлення нових знань по темі «Загальні відомості про комп'ютерні мережі» (45 хв.)

V. Видача домашнього завдання (5 хв.)

Література:

1)  Уэнделл Одом Компьютерные сети. Первый шаг — М.: Вильямс, 2005, 432 стр., с ил.

2)  Поляк-Брагинский. Книга Локальная сеть. Самое необходимое. – Питер; 2005. – 352.

3)  Олифер В.Г., Олифер Н.А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы. – СПб.: Питер, 2004. – 388 с.

Хід уроку:

I. Організаційний момент.

• привітання;

• перевірка присутніх;

• перевірка готовності до заняття.

II. Мотивація.

Розуміння суті мережевих інформаційних технологій для майбутніх спеціалістів у галузі менеджменту - ключ до фінансового успіху. Практично всі сучасні інформаційні технології так чи інакше пов'язані з мережевими комунікаційними рішеннями, а без інформаційних систем неможлива робота жодного сучасного підприємства. Вимоги до сучасного фахівця в галузі менеджменту обов'язково включають не тільки володіння комп'ютером як ланкою технологічного процесу підприємства, але і мережевими інформаційними технологіями. Менеджер сучасного підприємства зобов'язаний швидко і в необхідному обсязі знаходити потрібну інформацію, оперативно зв'язуватися з клієнтами, викувати засоби планування діяльності і багато чого іншого, що можна охарактеризувати як використання мережевих інформаційних технологій.

III. Актуалізація знань.

На попередньому заняті ми ознайомилися з історією комп’ютерних мереж. Перевіримо, наскільки добре ви засвоїли матеріал, відповівши на декілька питань: 1) назвіть назву першої комп’ютерної мережі; 2) назвіть моделі КМ; 3) назвіть основні компоненти КМ.

Однією з важливих складових комп'ютерних технологій є вміння працювати в локальних і глобальних комп'ютерних мережах, головним призначенням яких є забезпечення обміну інформацією між користувачами, підключеними до мережі.

Локальні мережі об'єднують невелику кількість комп'ютерів, не більше 10–15, розташованих недалеко один від одного, наприклад, в одному будинку. Їх основними перевагами є:

·  доступність до загальної інформації, розміщеної в мережі, і її обробка;

·  можливість використання загальних ресурсів мережі, наприклад, принтерів;

·  обмін повідомленнями по мережі, що дозволяє порядок управління і ведення справ.

IV. Конспект повідомлення нових знань по темі «Створення і редагування макросів в інтерактивних документах засобами Word».

Обчислювальні мережі (НД) з'явилися давно. Ще на зорі появи комп'ютерів (в епоху великих ЕОМ) існували величезні системи, відомі як системи поділу часу. Вони дозволяли використовувати центральну ЕОМ за допомогою віддалених терміналів. Такий термінал складався з дисплея і клавіатури. Зовні виглядало як звичайний ПК, але не мав власного процесорного блоку. Користуючись такими терміналами, сотні, а іноді тисячі співробітників мали доступ до центральної ЕОМ. Такий режим забезпечувався завдяки тому, що система поділу часу розбивала час роботи центральної ЕОМ на короткі проміжки часу, розподіляючи їх між користувачами. При цьому створювалася ілюзія одночасного використання центральної ЕОМ багатьма співробітниками.

У 70-х роках великі ЕОМ поступилися місцем міні комп'ютерних систем, що використовують той самий режим поділу часу. Але технологія розвивалася, і з кінця 70-х років на робочих місцях з'явилися персональні комп'ютери (ПК). Однак, автономно працюють ПК: а) не дають безпосереднього доступу до даних всієї організації; б) не дозволяють спільно використовувати програми й устаткування. З цього моменту починається сучасний розвиток комп'ютерних мереж.

Обчислювальної мережею називається система, що складається з двох або більш віддалених ЕОМ, з'єднаних за допомогою спеціальної апаратури і взаємодіючих між собою каналами передачі даних. Найпростіша мережа (network) складається з декількох ПК, з'єднаних між собою мережевим кабелем (рис. 1.1). При цьому в кожному ПК встановлюється спеціальна плата мережного адаптера (NIC), що здійснює зв'язок між системною шиною комп'ютера та мережевим кабелем.

Рис. 1.1. Структура найпростішої обчислювальної мережі.

Крім цього, всі комп'ютерні мережі працюють під управлінням спеціальної мережевої операційної системи (NOS - Network Operation Sistem). Основне призначення комп'ютерних мереж - спільне використання ресурсів і здійснення інтерактивного зв'язку як усередині однієї фірми, так і за її межами (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Призначення обчислювальної мережі.

Ресурси - представляють собою дані (в т. ч. корпоративні бази даних і знань), додаток (у т. ч. різні мережеві програми), а також периферійні пристрої, такі як принтер, сканер, модем і т.д. До об'єднання ПК в мережу кожен користувач повинен був мати свій принтер, плоттер і інші периферійні пристрої, а також на кожному з ПК повинні були бути встановлені одні й ті ж програмні засоби, що використовуються групою користувачів.

Інший привабливою стороною мережі є наявність програм електронної пошти і планування робочого дня. Завдяки їм, співробітники ефективно взаємодіють між собою та партнерами по бізнесу, а планування і коректування діяльності всієї компанії здійснюється значно простіше. Використання комп'ютерних мереж дозволяє: а) підвищити ефективність роботи персоналу фірми; б) знизити витрати за рахунок спільного використання даних, дорогих ПУ і програмних засобів (додатків).

Локальні і глобальні мережі.

Локальні мережі - ЛВС (LAN - Local Area Network) об'єднують що знаходяться недалеко один від одного (у сусідній кімнаті або будинку) комп'ютери. Іноді комп'ютери можуть перебувати на відстані декількох миль і все одно належати локальної мережі. Комп'ютери глобальної мережі - ГВС (WAN - Wide Area Network) можуть перебувати в інших містах або навіть країнах. Інформація проробляє довгий шлях, переміщаючись в даній мережі. Інтернет складається з тисячі комп'ютерних мереж, розкиданих по всьому світу. Проте, користувач має розглядати Інтернет як єдину глобальну мережу.

Поєднуючи комп'ютери між собою і даючи їм можливість спілкуватися один з одним, ви створюєте мережа. Поєднуючи два і більше мереж, ви створюєте міжмережеві об'єднання, звана "інтернет" (internet - перша буква рядкова). На рис.1.3 показано як співвідносяться мережі і міжмережевий об'єднання.

Рис. 1.3. Межмережеве об'єднання

Інтернет (з великої літери) - найбільший і популярне міжмережеві об'єднання у світі. Воно об'єднує понад 20 тис. комп'ютерних мереж, розташованих у 130 країнах. При цьому об'єднані комп'ютери тисяч різних видів, оснащених різним програмним забезпеченням. Однак, користуючись мережею, можна не звертати уваги на ці відмінності.

Пакет як основна одиниця інформації у ЗС.

При обміні даними як між ПК в ЛВС, так і між ЛОМ будь-яке інформаційне повідомлення розбивається програмами передачі даних на невеликі блоки даних, які називаються пакетами (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Інформаційне повідомлення

Пов'язано це з тим, що дані звичайно містяться у великих за розмірами файлах, і якщо передавальний комп'ютер відправить його цілком, то він надовго заповнить канал зв'язку і "зв'яже" роботу всієї мережі, тобто буде перешкоджати взаємодії інших учасників мережі. Крім цього, виникнення помилок при передачі великих блоків викличе великі витрати часу, ніж на його повторну передачу. Пакет - основна одиниця інформації в комп'ютерних мережах. При розбитті даних на пакети швидкість їх передачі зростає на стільки, що кожен комп'ютер мережі отримує можливість приймати і передавати дані практично одночасно з іншими ПК. При розбитті даних на пакети мережева ОС до власне передаються даними додає спеціальну додавати інформацію:

- Заголовок, у якому вказується адреса відправника, а також інформація щодо збору блоків даних у вихідне інформаційне повідомлення при їх прийомі одержувачем;

- Трейлер, в якому міститься інформація для перевірки безпомилковості в передачі пакета. При виявленні помилки передача пакету повинна повторитися.

Переключення з'єднань.

Переключення з'єднань використовується мережами для передачі даних. Воно дозволяє засобом мережі розділити один і той же фізичний канал зв'язку між багатьма пристроями. Розрізняють два основних способи переключення з'єднань: переключення ланцюгів (каналів) і перемикання пакетів. Переключення ланцюгів створює єдиний безперервне з'єднання між двома мережевими пристроями. Поки ці пристрої взаємодіють, жодна інша не може скористатися цим з'єднанням для передачі власної інформації - воно змушене чекати, поки з'єднання звільниться і настане його черга приймати дані.

Рис. 1.5. Переключення ланцюгів

Найпростіший приклад переключення ланцюгів - це перемикачі для принтерів, що дозволяють декільком ПК використовувати один принтер (рис. 1.5). Одночасно з принтером може працювати тільки один ПК. Який саме, вирішить перемикач, який прослуховує сигнали ПК, і як тільки поступає сигнал з одного з них, він автоматично його приєднує і зберігає це з'єднання, поки не закінчиться друкована серія цього ПК. Утворюється з'єднання типу "точка-точка" (point to point), при якому інші ПК не можуть скористатися з'єднанням, поки воно не звільниться і не настане їхня черга. Більшість сучасних мереж, включаючи Інтернет, використовують перемикання каналів, будучи мережами з пакетної комунікацією.

Рис. 1.6. Переключення каналів

Початкове інформаційне повідомлення від одного ПК до іншого ПК в залежності від його розміру може слідувати одночасно одним пакетом чи кількома. Але оскільки в заголовку кожного з них є адреса одержувача, всі вони прибудуть в одне й те саме місце призначення, незважаючи на те, що вони ходили зовсім різними маршрутами (рис. 1.6). Для порівняння переключення ланцюгів і пакетів припустимо, що ми перервали канал у кожному з них. Наприклад, відключивши принтер від ПК1 ми зовсім позбавили його можливості друкувати. З'єднання з перемиканням ланцюгів вимагає безперервного каналу зв'язку. Навпаки, дані в мережі з переключенням пакетів можуть рухатися різними шляхами, і розрив не призведе до втрати з'єднання, оскільки є безліч альтернативних маршрутів. Концепція адресації пакетів і їх маршрутірізаціі - одна з найважливіших у ГВП, у тому числі і в Інтернет.

Способи організації передачі даних між ПК.

Передача даних між комп'ютерами та іншими пристроями відбувається паралельно або послідовно. Так більшість ПК користується паралельним портом для роботи з принтером. Термін "паралельно" означає, що дані передаються одночасно по декількох проводів. Щоб послати байт даних по паралельному з'єднанню, ПК одночасно встановлює весь біт на восьми проводах. Схему паралельного з'єднання можна ілюструвати рис. 1.7.

Рис. 1.7. Паралельне з'єднання

Як видно з малюнка, паралельне з'єднання по восьми проводах дозволяє передати байт даних одночасно. Навпаки, послідовне з'єднання на увазі передачі даних по черзі, біт за бітом. У мережах найчастіше використовується саме такий спосіб роботи, коли біти шикуються один за одним і послідовно передаються (і приймаються теж), що ілюструє рис. 1.8.

Рис. 1.8. Послідовне з'єднання

При з'єднанні з мережних каналах використовують три різних методи. З'єднання буває: симплексного, напівдуплексному і дуплексне. Про симплексному з'єднанні кажуть, коли дані переміщаються тільки в одному напрямку (рис. 1.9). Напівдуплексному з'єднання дозволяє даними переміщатися в обох напрямках, але в різний час.

Рис. 1.9. Типи з'єднань.

І, нарешті, дуплексне з'єднання дозволяє даними переміщатися в обох напрямах одночасно.

На сьогодні все. Дякую.

V. Видача домашнього завдання.

1)      Уэнделл Одом Компьютерные сети. Первый шаг, частина 1.

3 . Індивідуальне завдання з поглибленим вивченням одного з аспектів професійного навчання. Технологія постановки і конкретизації учбового процесу

3.1 Введення

Проблема полягає в підвищенні та досягнення якості навчання. Природно, що треба спочатку дати визначення цього самого "якості", а потім, вже відштовхуючись від нього будувати свою подальшу роботу.

Під якістю навчання будемо розуміти співвідношення мети і результату, міру досягнення мети. З цього визначення випливає, що треба навчитися вимірювати в однакових одиницях мету, поставлену перед учнями і результат, досягнутий учнями. Крім того, потрібно вибрати таку технологію, яка забезпечує одержання необхідної управлінської інформації, що має не усереднений, а індивідуально-особистісний характер, що дозволяє побачити просування кожної дитини в процесі навчання. Основою послідовної орієнтації навчання є оперативна зворотний зв'язок, що пронизує весь навчальний процес. [3]

·  Відповідно до цього в технологічному підході до навчання виділяються:

·  Постановка цілей та їх максимальне уточнення, формулювання навчальних цілей з орієнтацією на досягнення результатів;

·  Підготовка навчальних матеріалів і організація всього ходу навчання згідно з навчальними цілями;

·  Оцінка поточних результатів, корекція навчання, спрямована на досягнення поставлених цілей;

·  Заключна оцінка результатів.

Домігшись міцних результатів навчання технологічним шляхом, учитель виявиться в змозі приділити більше уваги власне педагогічної творчості, розвитку учнів (правда, творчим початком у навчанні сама педагогічна технологія безпосередньо не займається, вона зосереджена на відтворених моментах навчального процесу)

Ключем до розуміння технологічного побудови навчального процесу є послідовна орієнтація на чітко поставлені цілі. Спосіб постановки цілей, який пропонує педагогічна технологія відрізняється підвищеною інструментальна. Він полягає в тому, що цілі навчання формулюються через результати навчання, виражені в діях учнів, причому таких, які вчитель, або який-небудь інший експерт можуть надійно пізнати.

При реалізації цієї досить плідною ідеї зазвичай стикаються з наступними основними труднощами: у який спосіб перевести результати навчання на мову дій і як домогтися однозначності цього перекладу. Ці проблеми вирішуються двома основними способами: [4]

·  Побудовою чіткої системи цілей, усередині якої виділені їхні категорії і послідовні рівні (ієрархія) - такі системи одержали назву педагогічних таксономії;

·  Створенням максимально ясної, конкретної мови для опису цілей навчання, на які вчитель може перевести недостатньо ясні формулювання.

Таксономія позначає таку класифікацію та систематизацію об'єкта, яка побудована на основі їхнього природного взаємозв'язку і використовує для опису об'єктів категорії, розташовані послідовно, по наростаючій складності. У когнітивну область входять цілі від запам'ятовування і відтворення навчального матеріалу до вирішення проблем, в ході якого необхідно переосмислити наявні знання, будувати їх нові сполучення з попередньо вивченими ідеями, методами, способами дій, включаючи створення нового. Сюди відноситься більшість цілей навчання, що висуваються в програмах, в підручниках, у повсякденній практиці вчителя. Використання чіткою, впорядкованої, ієрархічної класифікації цілей важливо, перш за все, для вчителя з наступних причин:

Концентрація вчителя на головному; користуючись таксономії, учитель не тільки виділяє і конструює цілі, але і впорядковує їх, визначаючи першочергові завдання, порядок та перспективи подальшої роботи;

Ясність і гласність у спільну роботу вчителя та учнів; конкретні навчальні цілі дають учителю можливість роз'яснити учням орієнтири в їх загальної навчальної роботи, обговорити їх, зробити ясними для розуміння будь-яких зацікавлених осіб.

Створення еталонів оцінки результатів навчання; звернення до чітких формулювань цілей, які виражені через результати діяльності, піддаються більш надійної та об'єктивної оцінки.

3.2 Поняття «педагогічна технологія»

У документах ЮНЕСКО технологія навчання (поняття не є загальноприйнятим у традиційній педагогіці) розглядається як системний метод створення, застосування і визначення всього навчального процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних, людських ресурсів та їх взаємодії. Технологічність навчального процесу полягає в тому, щоб зробити навчальний процес повністю керованим.

Поняття «педагогічна технологія» останнім часом отримує більш широке поширення в теорії навчання.

Термін «технологія» використовується в педагогічній літературі і отримав безліч (більше трьохсот) формулювань.

Технологія - це сукупність форм, методів, прийомів і засобів, що застосовуються в якій-небудь діяльності. [5]

Педагогічна технологія це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В.П. Беспалько).

Педагогічна технологія у навчальній практиці вживається на трьох ієрархічно супідрядних рівнях:

У структуру педагогічної технології входять:

·  Організація навчального процесу

·  Методи і форми навчальної діяльності учнів

·  Діяльність учителя з управління процесом засвоєння матеріалу

·  Діагностика навчального процесу.

Будь-яка педагогічна технологія повинна задовольняти деяким основним методологічним вимогам:

·  Концептуальність. Кожній педагогічної технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію.

·  Системність. Педагогічна технологія повинна володіти всіма ознаками системи: логікою процесу, взаємозв'язком всіх його частин, цілісністю.

·  Керованість припускає можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, варіювання засобами і методами з метою корекції результатів.

·  Ефективність. Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами та оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту навчання.

·  Відтворюваність має на увазі можливість застосування педагогічної технології в інших однотипних освітніх установах, іншими суб'єктами.

3.2.1 Аналіз педагогічної технології

1. Ідентифікація.

2. Назва технології.

3. Концептуальна частина (опис ідей, гіпотез, принципів технології)

цільові установки і орієнтації;

основні ідеї і принципи;

позиція дитини в освітньому процесі.

4. Особливості змісту освіти:

орієнтація на особистісні структури (ЗУН, СУД, СУМ, Сен, СДП);

обсяг і характер змісту освіти;

дидактична структура навчального плану, матеріалу, програм, форми викладу.

5. Процесуальна характеристика:

особливості методики, застосування методів і засобів навчання;

мотиваційна характеристика;

організаційні форми освітнього процесу;

управління освітнім процесом (діагностика, планування, регламент, корекція);

категорія учнів, на яких розрахована технологія.

6. Програмно-методичне забезпечення:

навчальні плани та програми;

навчальні та методичні посібники;

дидактичні матеріали;

наочні технічні засоби навчання;

діагностичний інструментарій.

7. Критерії оцінки педагогічної технології:

ефективність;

результативність.

3.2.2 Класифікація педагогічних технологій

1. Традиційні технології

2. Інноваційні технології

Традиційна технологія навчання - це пояснювально-ілюстративний навчання. Інноваційні технології класифікуються за 4 критеріями: [6]

1. Педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів.

Ігрові технології.

·  Технологія проблемного навчання

·  Технологія інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу (В. Ф. Шаталов)

·  Технологія рівневої диференціації

·  Технологія індивідуалізації навчання (Інге Унт, А. С. Граніцкая, В. Д. Шадріков)

·  Технологія програмованого навчання

·  Інформаційні технології навчання.

·  Інтерактивні технології (дискусії, дебати, змагання).

·  Технологія вирішення інтелектуальних завдань (ТРИЗ)

Альтернативні технології

·  Технологія вільної праці (С. Френе)

·  Технологія проектного навчання.

·  Технологія майстерень.

·  Дальтон-технологія.

·  Кейс-технологія.

Природосообразно технології

·  Технологія збереження і зміцнення здоров'я

·  Технологія навчання дітей з ознаками обдарованості

Технології розвивального навчання

·  Технологія розвивального навчання Л. В. Занкова. (для початкової школи)

·  Особистісно-орієнтоване розвиваюче навчання (І. С. Якиманская).

·  Технологія котра саморозвивається навчання (Г. К. Селевко)

3.3 Таксономія Б. Блума

Конкретизація цілей навчального предмета на основі таксономії Блума проводиться в два етапи. На першому виділяються цілі курсу, на другому - цілі поточної, повсякденної діяльності. Щоб зробити цілі повністю діагностічнимі, тобто повністю що перевіряються, а навчання - відтворюваним, необхідно висунути критерій досягнення кожної мети. Інакше кажучи, навчальна мета повинна бути описана так, щоб про її досягнення можна було судити однозначно. Мета, в описі якої закладені повно і надійно описують її ознаки, називають ідентифікованої. [7]

Категорії навчальних цілей в когнітивній області:

1. Знання.

Ця категорія позначає запам'ятовування і відтворення вивченого матеріалу. Мова може йти про різні види змісту-від конкретних фактів до цілісних теорій. Загальна риса цієї категорії - пригадування відповідних відомостей.

Учень: Знає вживаються терміни, конкретні факти, методи та процедури, основні поняття, правила і принципи.

2. Розуміння.

Показником здатності розуміти значення вивченого може служити перетворення (трансляція) матеріалу з однієї форми вираження в іншу, "переклад" його з одного "мови" на іншій (наприклад, зі словесної форми - у математичну). Як показник розуміння може також виступати інтерпретація матеріалу учнем (пояснення, короткий виклад) чи ж припущення про подальший перебіг явища, подій (пророкування наслідків, результатів). Такі навчальні результати перевершують просте запам'ятовування матеріалу.

Учень: розуміє факти, правила і принципи, інтерпретує словесний матеріал, схеми, графіки та діаграми, перетворить словесний матеріал у математичні вираження, приблизно описує майбутні наслідки, що випливають з наявних даних.

3. Застосування.

Ця категорія позначає уміння використовувати конкретний матеріал у конкретних умовах і нових ситуаціях. Сюди входить застосування правил, методів, понять, принципів, законів, теорій. Відповідні результати навчання вимагають більш високого рівня володіння матеріалом, чим розуміння.

Учень: Використовує поняття і принципи в нових ситуаціях, застосовує закони, теорії в конкретних практичних ситуаціях, демонструє правильне застосування методу і процедури.

4. Аналіз.

Ця категорія позначає уміння правильно розбити матеріал на складові так, щоб ясно виступала його структура. Сюди відноситься виокремлення частин цілого, виділення взаємозв'язків між ними, усвідомлення принципів організації цілого. Навчальні результати характеризуються при цьому більш високим інтелектуальним рівнем, чим розуміння і застосування, оскільки вимагають усвідомлення як змісту навчального матеріалу, так і внутрішнього його будови.

Учень: Виділяє приховані (неявні) припущення, бачить помилки і недогляди в логіку міркування, проводить розходження між фактами і наслідками, оцінює значимість даних.

5. Синтез.

Ця категорія позначає уміння комбінувати елементи так, щоб одержати ціле, що володіє новизною. Таким новим продуктом може бути повідомлення (виступ, доповідь), план дій або сукупність узагальнених зв'язків (схеми для упорядкування наявних відомостей). Відповідні навчальні результати припускають дію творчого характеру з акцентом на створення нових схем і структур.

Учень: Пише невеликий творчий твір, докладає план проведення експерименту, використовує знання з різних областей, щоб порівняти план рішення тієї чи іншої проблеми.

6. Оцінка.

Ця категорія позначає уміння оцінювати значення того чи іншого матеріалу (твердження, художнього твору, дослідницьких даних) для конкретної мети. Судження учня повинні грунтуватися на чітких критеріях. Критерії можуть бути як внутрішніми (структурними, логічними) так і зовнішніми (відповідність наміченої мети). Критерії можуть визначатися самим учням, або задаватися йому ззовні (наприклад, учителем). Дана категорія припускає досягнення навчальних результатів по всім попереднім категоріями плюс оціночні судження, засновані на ясно окреслених критеріях.

Учень: оцінює логіку побудови матеріалу у вигляді письмового тексту, оцінює відповідність висновків наявним даним, оцінює значимість того чи іншого продукту діяльності, виходячи із зовнішніх критеріїв якості.

3.3.1 Конструювання мети

Перш ніж почнемо конструювати інструментально прописану мета з предмета, зазначимо таке. Формально мінімально можлива мета навчання приходить до школи у вигляді стандартів за освітніми областям. Їх набір базисним визначається навчальним планом, де вказується і виділений час навчання. У ролі пояснювальної записки до сітки годин виступають описані стандарти. На цій основі у школі створюється свій навчальний план, в якому відбиваються дві складові змісту освіти: [8]

·  Інваріантної частини - з зовнішніх факторів;

·  Врятовано частину, яка визначається конкретною школою в залежності від її конкретизованих цілей.

Це взаємодоповнюючі і відносно автономні вила діяльності не є незалежними. Врятовано частина служить розширенням і / або доповненням інваріантної. Підхід досить прогресивний, однак він не позбавлений і ряду недоліків:

·  Стандарти з освітнім областях (і навіть з предметів однієї області) не пов'язані між собою, тобто зміст освіти па рівні теоретичного представлення, яке вони в сукупності утворюють, не має єдиної основи, а значить відсутні міжпредметні зв'язку і знову присутні "нестиковки" між предметами;

·  Поява тієї чи іншої кількості годин на предмет в БУПе ніяк не обгрунтовано, неясно, чи відповідає воно стандарту з цього предмету; виникає питання: що первинне - годинник на предмет або стандарт по ньому?

·  Подання інформації в стандарті не технологічно, у тому сенсі, що не відкриває перед школою шляхів його подальшого розвитку в варіативної частини, причому так, щоб інваріантна частина органічно увійшла до її складу;

·  Низька інструментальність сформульованих в стандарті цілей.

Спробуємо тепер так сконструювати програму з математики, щоб максимально усунути зазначені вище недоліки. Виклад будемо вести на прикладі програми з алгебри для 9-го класу предпрофільной підготовки фізико-математичної спрямованості. На кожному рівні (можливості й необхідності) виділимо максимально конкретні вимоги. Назвемо їх структурними одиницями, на які розпадається кожна тема курсу. Кожну структурну одиницю співвіднесемо з деякою категорією навчальних цілей з таксономії Б. Блума і подамо отриманий результат у вигляді таблиці 2. Структурні одиниці в ній починаються з виділених слів. Звернемо увагу на те, що федеральні стандарти, як правило, не виходять за межі категорії "розуміння". Наступна за нею категорія "застосування" зазвичай досліджується для характеристики рівня можливого, але не необхідного в процесі навчання. Такий підхід з одного боку сприяє гуманізації системи освіти, так як вимоги до учнів дозволяють не займатися з ними "через силу" з тих предметів, які не пов'язані з їх потенційними можливостями. У той же час заданий рівень гарантує необхідний рівень за всіма освітнім областям. З іншого боку, цей підхід відкриває перед школою можливість "нарощувати" вимоги по тих, чи інших предметів, залишаючись за іншими в рамках стандарту. Набір таких таблиць 2 з предметів і є інструментально прописаної метою, поставленої перед школою. [9]

Врятовано частина (шкільний компонент) породжує нові структурні одиниці в таксономії Б. Блума по предмету. Вони можуть з'явитися в зв'язку з наступним:

Розвиток самого предмета: заповнення у змістовній лінії більш високих категорій щодо інваріантної частини, поява нового змістовного матеріалу у вже заповнених категоріях, поява нової змістовної лінії;

Уточнення самого предмета; заповнення у змістовній лінії більш низьких категорій, щодо інваріантної частини, дозаповнення категорій варіативної частини;

Розвиток та уточнення іншого предмета: в процесі роботи з іншого предмету відповідно до двох попередніх пунктів вказуються необхідні йому структурні одиниці з нашого предмета, тобто в іншому предметі вказуються входять структурні одиниці з нашого предмета, а в нашому - що виходять в інші предмети.

3.3.2 Конкретизація цілей і створення системи контролю

Наступний етап конкретизації цілей - використання структурної одиниці в описі дієслів, що вказують на конкретні дії з певним результатом, Кожна графа таблиці 2 розбита на структурні одиниці виділеними словами. Вони є одиницями контрольованого змісту. Тобто вся подальша робота по конкретизації цілей і розробці системи контролю буде вестися для кожної виділеної структурної одиниці. Легко бачити, що вони виділені не довільно, а повністю на основі відповідного розділу. Заповнена графа розглядається як підсумок всієї роботи по відповідній одиниці змісту, який і має проконтролювати. [10]

Подальша конкретизація пов'язана з розбивання кожної структурної одиниці з відповідної категорії навчальних цілей на деякий безліч видів конкретних дій, які, по-перше, цілісно описують цю структурну одиницю, а по-друге, максимально діагностічни. У таблиці 3 наведено приклад такої дії з деякими одиницями з таблиці.

3.4 Висновок

Таким чином в роботі показано як застосовується технологія повного уточнення навчальних цілей, перетворення їх у ідентифікуються, наділяючи їх критеріальним ознаками. Зазвичай конкретизація цілей описується у вигляді трьох ступенів:

Перехід про узагальнених освітніх цілей до спільними навчальними.

На цьому етапі уточнення цілей, як правило, полягає в описі результату навчання через "спостережувані дії". Такий підхід у більшості випадків дає лише приклади, приватні прояву більш загальної мети. Тому що ідентифікується мета є не абсолютну, вичерпну характеристику бажаного результату, а її приблизний, максимально досяжний при готівкових можливості опису варіант. Значить переклад загальних навчальних цілей в конкретні повинен носити не спрощено-лінійний характер, а проводитися "з огляду" на більш повне уявлення про мету;

Конкретизація цілей.

На даному ступені відбувається перехід від загального уявлення про результати навчання до більш конкретного, але все ж таки не абсолютного. Загальна вимога до такого переказу - максимально чітко описати те, що учень може зробити в результаті навчання. Загальний прийом конкретизації цілей - використання в їх описі дієслів, що вказують на певну дію.

Деталізація цілей.

Іноді в цьому ступені немає необхідності, або вона неможлива без надмірного спрощення і викривлення, при необхідності ж конкретне представлення результатів навчання деталізується на рівні приватно-методичних структур і дій.

Послідовна орієнтація на діагностичні цілі визначила своєрідність оцінки та її функцій у "технологічному" навчанні. Оскільки мета описана діагностічно, то весь хід навчання може орієнтуватися на її ознаки як на еталон. У ході навчання поточна оцінка грає роль зворотного зв'язку і підпорядкована саме досягненню мети - еталону (або її складових частин). Якщо мета не досягнута, то результати поточного контролю розглядаються лише як поточна оцінка є лише формує і, як правило, не супроводжується позначками. Поточні оціночні судження, які отримує учень, носять змістовний характер і повинні допомогти йому скоректувати свою роботу. Підсумкова оцінка виражається в балах.

Як поточна, так і підсумкова оцінка проводяться на основі еталонних (критеріальних) ознак діагностічно поставленої мети і тому носять критеріальні характер; відповідну орієнтацію має і весь навчальний процес Витрати зусиль на аналіз і впорядкування навчальних цілей виправдовуються тим, що охоплюють найважливіші моменти роботи вчителя, що пронизують весь навчальний процес: планування, контроль та оцінку. За характером формулювань конкретизованих цілей, зокрема, видно, що їх можна безпосередньо використовувати як основу для підготовки контрольних (тестових) завдань.

Висновок

В процесі виконання курсової роботи нами була досягнута поставлена мета і досягнуті наступні задачі:

- виявлено роль і місце учбової дисципліни «Інформатика та комп’ютерна техніка» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;

- визначено міжпредметні зв’язки (виявили, які дисципліни і теми з них забезпечують вивчення теми: «Робота в комп’ютерній мережі»; виявили, які дисципліни і теми з них забезпечує дана тема);

- складено поурочно-тематичний план вивчення теми: «Робота в комп’ютерній мережі»;

- розроблено комплексно-методичне забезпечення для вибраної теми;

- виконано аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути використана для вивчення теми: «Робота в комп’ютерній мережі»;

- розроблено порядок організації і методику теми: «Робота в комп’ютерній мережі»;

- розглянуто форми організації педагогічного процесу;

- визначено основні види і характеристики форм організації педагогічного процесу.

1. «Дидактичні основи професійної освіти». Методичні рекомендації до виконання курсової роботи» / Упорядники Н.В. Карчевська, Т.Є. Фіногєєва. – Стаханов: ГФУ ІПА, 2008. – 40 с.

2. Васильєв І.Б. Професійна педагогіка: конспект лекцій для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей. 3-є вид., перепрац. – Харків, 2003. – 151 с.

3. Матрос Д.Ш., Полев Д.М., Мельникова Н.Н. Управление качеством образования на основе новых информационных технологий и образовательного мониторинга. М.; Педагогическое общество России, 1999.

4. Гузеев В.В. Образовательная технология: от приёма до философии. — М., 1996.

5. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М., 1989. – 211 с.

6. Гершунский Б.С. Педагогическая прогностика: методология, теория, практика. Киев, 1986. – 186 с.

7. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений / В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н.Шия пособие для студентов педагогических учебных заведений / В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н.Шиянов. М., 1997. – 344 с.

8. Решетников П.Е. Технология профессионально-личностного развития будущих учителей. М., Белгород, 1998. – 234 с.

9. Шубинский В.С. Предмет, задачи и сущность педагогики творчества // Новые исследования в педагогических науках. 1987. Вып. 2. – С. 37-41.

10. Гузеев В.В Планирование результатов образования и образовательная технология. – М.: Народное образование, 2001. — с. 194 – 207.