Дипломная работа: Управлінська та логістична діяльність ТОВ "Мелікс"

Форми управлінської діяльності називаються зовнішніми проявами цієї діяльності, її актами й у залежності від юридичного» результату діляться на такі групи:

1) правові акти:

а) нормативні акти;

б) ненормативні акти спільного значення;

в) акти застосування права;

г) адміністративні договори.

д) інші юридично значимі дії;

2) неправові акти:

а) організаційно-масові заходи;

б) матеріально-технічні операції.

1) видання правових актів;

2) вчинення інших юридично значимих дій;

3) організаційно-масові заходи;

4) матеріально – технічні дії.

Як бачимо, пропонуються відразу два варіанти вирішення питання про класифікацію форм управлінської діяльності, називаних зовнішніми проявами цієї діяльності – актами. Називати ту або іншу, у тому числі й управлінську, діяльність актами можна в силу того значення, що мають у російській мові терміни: «акт» і «діяльність». Актами називають дії, а всяка діяльність є робота, праця, заняття, що укладаються з окремих дій, але автор говорить не про діяльність, а лише про її форми. У той же час зрозуміло, що мова йде усе ж про дії, оскільки говориться і про форми, іменованих іншими юридично значимими діями, не правові акти називаються заходами й операціями, тобто діями, а в українській мові серед значень слова «акт» немає іншого (який можна було б об'єднати усі перераховані в першому і другому варіантах) крім як дія. Таким чином, не робиться розходжень між проявами діяльності і діями. Серед значень слова «дія» є і прояв діяльності. Діяльність виявляється в діях. Але чи варто ототожнювати самому діяльність із її зовнішніми проявами? Підхід до класифікації форм управлінської діяльності, при якому усі вони зводяться до дій, узагалі виключає можливість визначити акт-документ через форму діяльності. Особливо це ясно очевидно з другого варіанта, де в якості одного з зовнішніх проявів управлінської діяльності фігурують не правові акти (як у першому варіанті), а лише видання правових актів. Інші юридично значимі дії в першому варіанті ставляться до правових актів, а в другому – вчинення інших юридично значимих дій і видання правових актів розглядаються як самостійні прояви управлінської діяльності.

На ТОВ «Мелікс» використовуються наступні форми розпорядчих документів.

Розпорядження – акт керування, що має владний характер, виданий у рамка привласнений посадовій особі, державному органу компетенції, що має обов'язкову чинність для громадян і організацій, яким розпорядження адресоване. Розпорядження є підзаконними актами й діляться на дві групи: розпорядження загальної, тривалої дії й розпорядження, що стосуються конкретного вузького питання, разового випадку.

Наказ – акт видаваний керівниками міністерств, відомств, відділів і керувань. Наказ видається для рішення основних оперативних завдань, що постають перед даним органом. По юридичній природі наказ може бути нормативним актом керування, що містить норми права, що регулюють певні сфери суспільних відносин, і актом застосування норм права (наприклад, про призначення на посаду). Він видається з питань створення, ліквідації, реорганізації установ або їхніх структурних частин; затвердження положення, інструкцій, правил і т.п. документів, що вимагають затвердження; із всіх питань внутрішнього життя установи, організації, підприємства, а також по кадрових питаннях прийому, переміщення, звільнення працівників і т.д. За допомогою наказу керівник ставить основні завдання перед працівниками, указує шляхи рішення принципових питань. Наказ обов'язковий для всіх працівників даної організації або галузі. В окремих випадках наказ може стосуватися широкого кола організацій і посадових осіб незалежно від їхньої підпорядкованості. Всі розпорядницькі документи повинні строго відповідати закону, жоден з них не може містити положень, що суперечать закону.

Протокол – організаційно-розпорядницький «документ», що фіксує хід обговорення питань і прийняття рішень на зборах, нарадах, конференціях і засіданнях.

Положення – нормативні акти, що мають зведений кодифікаційний характер і визначають порядок утворення, структуру, функції, компетенцію, обов'язки й організацію роботи системи органів.

Інструкції – правовий акт, видаваний органом державного керування (або затверджуваний його керівником) з метою встановлення правил, що регулюють організаційні питання, науково-технічні, технологічні, фінансові й інші спеціальні сторони діяльності установ, організацій, підприємств (їхніх підрозділів і служб), посадових осіб і громадян. Інструкції видаються також з метою роз'яснення й визначення порядку застосування законодавчих актів і розпорядницьких документів (наприклад, наказів).

1.2 Нормативно-правові документи, що регулюють діяльність ТОВ «Мелікс» та його організаційна і функціональна структура

Загальновизнаним є те, що цивілізований розвиток внутрішньої торгівлі неможливий поза його дієвого правового забезпечення. Вивчення, узагальнення і систематизація проблем регулювання внутрішньої торгівлі є актуальним завданням вітчизняної науки про торгівлю.

Механізм державного регулювання торговельної діяльності передбачає формування належної нормативно-правової бази, яка б регламентувала організаційні й економічні аспекти розвитку внутрішньої торгівлі. В Україні протягом 1995–2004 рр. державними органами було розроблено понад 130 нормативних актів, які регулюють торговельну діяльність. Проте все більш відчутним стає необхідність розробки і прийняття загального закону, який би регулював сферу внутрішньої торгівлі. Прийняття Закону «Про внутрішню торгівлю» або «Про торговельну діяльність» забезпечить однакове його застосування всіма суб'єктами торговельної діяльності.

Закон про внутрішню торгівлю, безумовно, має важливе значення для держави і суспільства загалом, оскільки стосується по суті всього населення України, яке щоденно має справу із сферою торговельного обслуговування.

Основними актами цивільного та господарського законодавства України є Цивільний кодекс України №435-IV та Господарський кодекс України №436-IV, ухвалені Верховною Радою України 16 січня 2003 року.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їхніх учасників.

Господарський кодекс України визначає правові засади господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності. Він регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Закон України «Про захист прав споживачів» був ухвалений 15 грудня 1993 року. Відповідно до нього в країні створено систему державних органів у справах захисту прав споживачів на чолі з Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а також сформовано мережу громадських організацій споживачів (об’єднання споживачів). Закон визначив широке коло повноважень Державного комітету та його територіальних органів.

Важливими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність у сфері роздрібної та оптової торгівлі, є Укази Президента України щодо посилення державного захисту прав споживачів та державного регулювання відносин у сфері торгівлі, а також правила торговельного обслуговування населення та інші нормативно-правові акти, ухвалені Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України №560/95 від 5 липня 1995 року створено Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України (МЗЕЗторг).

Правила продажу окремих видів товарів регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продаж їх через торговельну мережу, а також визначають вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості товару та рівня торговельного обслуговування.

Рис. 1.1. Організаційна структура ТОВ «Мелікс»

Директор ТОВ «Мелікс» має велику кількість різних обов'язків і відповідає за їх виконання, тобто його робота заснована на виконанні ряду завдань. Іноді виникає необхідність в тому, щоб сконцентрувати всі зусилля на вирішенні однієї задачі. Тому в директора виникає необхідність в тому, щоб призначити певну особу, яка була б відповідальною за виконання даного завдання, а отже самостійно приймала рішення, визначала виконавців і шляхи вирішення поставленої задачі. Наприклад, виникає необхідність знайти постачальника якого-небудь ексклюзивного товару за найнижчими цінами. Це завдання директор може доручити торговому відділу та відділу експедитування і чекати його виконання, як правило встановлюються конкретні строки.

Функціональну організаційну структуру іноді називають традиційною або класичною, оскільки вона була першою структурою, яку вивчили і опрацювали. Функціональна схема організаційної діяльності широко застосовується в компаніях середнього розміру, а також в організації нашого прикладу – ТОВ «Мелікс» (рис. 1.2.).

В побудові системи управління важливу роль відіграє не тільки об'єднання функцій, але й розподіл повноважень, тобто прав на прийняття управлінських рішень. При визначенні повноважень часто приходиться коректувати початкові варіанти об'єднання функцій. Тут можуть виникнути проблеми ієрархії системи управління, децентралізації, гнучкості і т.д.

Функціональна структура організації має свої переваги і недоліки.

Переваги функціональної структури організації:

– високий професіоналізм персоналу;

– чітка кар'єрна перспектива;

– здатність персоналу працювати над складними спеціальними проектами;

– масштабність поглядів з питань спеціалізації;

– простота координації працівників;

– здатність конкурувати з проблем спеціалізації.

Недоліки структури організації:

– вузька спеціалізація персоналу;

– проблеми утруднення з кар'єрою;

– складність переключення на нові задачі;

– обмеженість поглядів на загальні спеціалізації;

– проблеми в оцінці діяльності персоналу;

– вузька база підготовки до роботи в якості менеджера;

– відділи можуть бути більш зацікавлені в реалізації цілей і завдань своїх підрозділів, ніж загальних цілей всієї організації. Це підвищує можливість конфліктів між функціональними областями;

– в великій організації ланцюг команд від керівника до безпосереднього виконавці стає надто довгим.

2.1 Аналіз балансу товарообігу підприємства

Господарсько-фінансова діяльність ТОВ «Мелікс» характеризується наступними даними:

Розмір товарообігу підприємства досяг в 2008 р. 3105,2 тис. грн. і збільшився в порівнянні з 2007 р. на 18,5%.

Великий вплив на розвиток роздрібного товарообігу підприємства роблять стан, розвиток і використання матеріально-технічної бази підприємства. В 2008 році була проведена реконструкція магазина. У результаті скорочення підсобних і складських приміщень, переплануванню торговельного залу вдалося одержати додатково 20 кв. м. торговельної площі. В 2008 році торговельна площа магазина склала 420 кв. м., у тому числі площа торговельного залу – 250 кв. м. Торговельний зал і складські приміщення підприємства оснащені сучасними видами встаткування, касовими апаратами й ін.

Ефективність використання матеріально-технічної бази підприємства характеризується обсягом товарообігу на 1 кв. м. торговельної площі. Цей показник склав за 2007 рік 7,8 тис. грн., а в 2008 році він 7 дорівнював 6,6 тис. грн.

Використання матеріально-технічної бази торгівлі безпосередньо пов'язане з режимом роботи підприємства й, зокрема, зі змінністю їхньої роботи, часом початку й закінчення робочого дня, часом обідньої перерви, вихідними й санітарними днями. Підприємство працює з 8 до 20 годин. Середня тривалість робочого дня становить майже 12 годин. В 2008 році в результаті простою підприємства через ремонт і інші причини тривалість робочого дня в підприємстві знизилася на 0,1 години, у результаті чого загублено товарообігу на суму 23 тис. грн.

У підприємстві працює 28 чоловік, з них 21 є продавцями. Питома вага продавців (менеджерів) у загальній чисельності працівників підприємства становить 75%, У порівнянні з минулим роком співвідношення між чисельністю продавців і адміністративних працівників змінилося на користь продавців (в 2007 році – 74%). Росте ефективність праці продавців. Якщо в 2007 році на один продавця доводилося 131,0 тис. грн. товарообігу, то в 2008 році – 142,0 тис. грн. За рахунок росту ефективності праці отримано 73,3% приросту загальної суми товарообігу, а за рахунок збільшення чисельності продавців (екстенсивний фактор) – 26,7%.

Підприємство приділяє увагу здійсненню режиму економії. Рівень витрат обігу склав в 2008 р. 16,75% до товарообігу. У порівнянні з минулим роком він знизився на 0,22% до обороту (2007 р. – 16,97%), що дозволило за рахунок цього одержати більше прибутки на 7,0 тис. грн.

Доходи підприємства від реалізованих торговельних надбавок і інших позареалізаційних доходів склали 19,88% до обороту. При сформованому рівні витрат обігу (16,75% до обороту) це забезпечило підприємству рентабельність 2,85% до обороту. За 2008 р. підприємство одержало прибутки 88,5 тис. грн. На її збільшення вплинули ріст обсягу товарообігу, ріст прибутковості підприємства й зниження рівня витрат обігу по підприємству.

По даним бухгалтерського балансу підприємства на 1 січня 2009 р. активи підприємства «Мелікс» склали на кінець року 442,9 тис. грн. За рік вони зросли на 140,9 тис. грн.

Збільшення валюти балансу свідчить про розширення господарського обороту, обсягів торговельної діяльності. Це збільшення відбулося, в основному, за рахунок приросту оборотних активів на 108,6 тис. грн. Нерухоме майно зросло за рік на 32,3 тис. грн.

За станом на 1 січня 2008 р. у підприємства відсутні збитки (розділ III активу балансу).

Збільшення майна підприємства забезпечено за рахунок росту власного капіталу. Сума позикового капіталу за рік знизилася з 41,8 тис. грн. на початок року до 18,8 тис. грн. на кінець року. Це зниження з'явилося слідством скорочення дорогих короткострокових кредитів банку й кредиторської заборгованості на 46,2 тис. грн.

На початок року підприємство «Мелікс» випробовувало недолік власних оборотних коштів, але в результаті вжитих заходів по залученню коштів досягнуть надлишок коштів в обороті й 39,4 тис. грн. Це створило умови для дострокового погашення банківських кредитів.

Здатність підприємства вчасно погашати свої зобов'язання характеризується його ліквідністю. За даними підприємства можна сказати, що баланс на кінець року є ліквідним, тому що кожна група активу покриває порівнянну з нею групу пасивних зобов'язань підприємства. Підприємство є платоспроможним і кредитоспроможним.

Основним видом діяльності індивідуально-приватного підприємства «Мелікс» є роздрібна торгівля. Розвиток роздрібної реалізації товарів підприємства за останні три роки характеризується наступними даними:

Таблиця 2.1. Динаміка роздрібного товарообігу ТОВ «Мелікс» за 2006–2008 рр.

Дані таблиці показують, що за останні три роки темпи росту роздрібного товарообігу знижуються: в 2007 року ріст товарообігу склав 122,4%, а в 2008 році – 118,5%. Це пояснюється тим, що ціни на товари, реалізовані в підприємстві, виросли в 2008 році в порівнянні з 2007 роком, але менше, ніж в 2007 року в порівнянні з 2006 роком (середній індекс цін в 2007 році – 1,204 або 120,4%, в 2008 році – 1,158 або 115,8%). Кількість реалізованих товарів збільшилося в 2007 році на 1,7%, в 2008 році на 2,3%. Темпи росту фізичного обсягу товарообігу (кількості товарів) невисокі, але тенденція є позитивною.

За три роки роздрібний товарообіг підприємства зріс на 45,0% (у діючих цінах) або на 963,7 тис. руб. (3105,2 -141,5). Цей приріст відбувся за рахунок збільшення кількості реалізованих товарів (фізичного обсягу роздрібного товарообігу) на 4,0%, що склало 86,0 тис. грн. (2227,5 – 2141,5), і у зв'язку зі збільшенням роздрібних цін на товари – на 877,7 тис. грн. (3105,2 – 2227,5).

За даними цих розрахунків можна сказати, що понад 90% приросту товарообігу отримано за рахунок росту цін. Втрати покупцями коштів від підвищення роздрібних цін (у зв'язку з покупкою товарів по більше високих цінах у підприємстві) склали 877,7 тис. грн.

За 2006–2008 рр. середньорічний темп росту товарообігу підприємства в діючих цінах склав 120,4%, у порівнянних цінах 102,0%.

По кварталах роздрібний товарообіг підприємства розподілявся нерівномірно. Найбільша питома вага в річному товарообігу займає оборот четвертого кварталу – понад 27,0%, а найменша питома вага в річному обороті доводиться на перший квартал – понад 23,0%. І розподіл обороту по кварталах року продовжує змінюватися.

На підприємстві застосовується журнально-ордерна частково механізована форма обліку, розроблена облікова політика відображає обрані способи ведення обліку, облік ведеться на підставі загальних нормативних актів по бухгалтерському обліку й спеціальних інструкціях передбачених для підприємств роздрібної торгівлі.

Збільшення майна підприємства забезпечено за рахунок росту власного капіталу. Сума позикового капіталу за рік знизилася з 41,8 тис. грн. на початок року до 18,8 тис. грн. на кінець року. Це зниження з'явилося слідством скорочення дорогих короткострокових кредитів банку й кредиторської заборгованості на 46,2 тис. грн.

2.2 Характеристика устрою планування на підприємстві ТОВ «Мелікс»

Великий вплив на динаміку роздрібного товарообігу робить ефективність використання матеріально-технічної бази підприємства.

По ТОВ «Мелікс» є наступні дані про використання матеріально-технічної бази:

Таблиця 2.2. Показники ефективності використання матеріально-технічної бази ТОВ «Мелікс» за 2007–2008 рр.

З дані таблиці видно, що в 2008 році зросла торговельна площа магазина за рахунок проведеної реконструкції, переустаткування й кращого планування торговельного залу, оптимального розміщення в ньому товарів. Приріст склав 20 кв. метрів або 5,0%.

Кількість робочих днів у році скоротилося з 324 днів в 2007 році до 319 днів в 2008 році. Це відбулося в результаті порушення строків проведення реконструкції, що затяглася через недолік будівельних матеріалів, несвоєчасного надходження встаткування. Скоротилася й середня тривалість робочого дня на 0,1 години.

Вироблення на один квадратний метр торговельної площі за годину роботи склала в 2008 році 201,5 грн. проти 174,3 грн. в 2007 році. Це свідчить про підвищення ефективності використання торговельної площі.

Всі ці фактори вплинули на динаміку розвитку роздрібного товарообігу (таблицю 2.3.).

Таблиця 2.3. Розрахунок впливу показників ефективності використання матеріально-технічної бази підприємства на динаміку роздрібного товарообігу

З дані таблиці бачимо, що на динаміку товарообігу підприємства вплинули наступні фактори:

·  ріст торговельної площі 2751,4 – 2620,7 = + 130,7 тис. грн.

·  зменшення кількості робочих днів 2708,9 – 2751,4 = – 42,5 тис. грн.

·  зменшення тривалості робочого дня 2685,6 – 2708,9 = – 23,3 тис. грн.

·  підвищення вироблення на 1 кв. метр торговельної площі за годину роботи 3105,2 – 2685,6 = + 419,6 тис. грн.

Разом 3105,2 – 2620,7 = + 484,5 тис. грн.

Використання матеріально-технічної бази дозволяло підприємству домогтися росту товарообігу в 2008 році на 550,3 тис. грн. (130,7 +419,6), але в результаті порушення режиму роботи підприємства роздрібний товарообіг зменшився на 65,8 тис. грн. (42,5 + 23,3). У сукупності ці фактори забезпечили приріст товарообігу в 2008 році на 484,5 тис. грн.

2.3 Аналіз матеріально-технічних ресурсів підприємства

Величина матеріальних запасів за станом на 01.01.2009 року склала 30718 тис. грн. У порівнянні з початком року відбулося збільшення запасів на 4174 тис. грн. (15,7%)., що видно з наведених даних. Збільшення відбулося за рахунок збільшення залишків готової продукції й товарів для перепродажу (+3258 тис. грн.), запасів сировини й матеріалів (+6842 тис. грн.), зменшення залишків незавершеного виробництва (-1943 тис. грн.).

Таблиця 2.4. Величина матеріальних запасів (тис. грн.)

За станом на 01.01.2009 р. Дебіторська заборгованість склала 24048 тис. грн., кредиторська 75487 тис. грн. Дебіторська заборгованість зменшилася в порівнянні з початком року на 3381 тис. грн., кредиторська збільшилася на 49391 тис. грн. Дані про стан дебіторської й кредиторської заборгованості представлені в таблиці 2.5:

Таблиця 2.5. Стан дебіторської й кредиторської заборгованості (тис. грн.)

Виторг від продажу продукції, робіт, послуг (за мінусом ПДВ, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів) склав за 2008 рік 47383 тис. грн., у тому числі:

– роздрібна торгівля            43270 тис. грн.;

– інша реалізація                            2701 тис. грн.;

– оптова торгівля                           1245 тис. грн.;

– інші операційні видатки    167 тис. грн.

З даних Ф №2 і регістри податкового обліку по розмірі виручки, іншим операційним видаткам і позареалізаційним доходам по оплаті за 2008 рік видно, що оплата за продукцію основного виробництва (виконані роботи й послуги) склала 47383 тис. грн., а пред'явлено до оплати за цей же період часу продукції (робіт, послуг) на суму 48865 тис. грн.

Для загальної оцінки фінансового стану розглянемо стан активів і пасивів підприємства.

Таблиця 2.6. Оцінка фінансового стану (тис. грн.)

В 2008 р. як видно з таблиці 2.6. відзначається незначний ріст майна на 1,5%. При цьому нерухоме майно збільшилося на 9,3%, а оборотні активи навпаки скоротилися на 1,8%.

Вартість основних коштів збільшується у зв'язку з їхньою заміною. Так в 2008 році їхня величина зросла на 2,3%. Знизилися інші оборотні активи на 1,8%. Але в той же час збільшилися запаси на 2,4%.         Скорочення оборотних коштів обумовлено зниженням дебіторської заборгованості на 2,5%.

Тому що підприємство має незакінчений баланс і прибуток передається у ТОВ «Мелікс», на підприємстві відсутні кошти власного капіталу. Знизилася кредиторська заборгованість на 70,2%. Збільшилася заборгованість по довгострокових зобов'язаннях, за рахунок податків і аналогічних платежів (у дану суму ввійшли нараховані пені по реструктурізованим у 2008 році податкам і платежам у позабюджетні фонди, а також пені по податках).

До кінця звітного року структура майна перетерпіла зміни. На частку внеоборотних активів доводиться 32,5%, проти 30,2% на початку року. При цьому оборотні активи займають 67,5%, їхня частка знизилася на 2,3%. Майно підприємства на 67,5% сформовано за рахунок власних джерел і 69,1% – за рахунок притягнутих коштів.

Наявність власних коштів підприємства приводить до того, що йому не доводиться залучати дорогі кредитні ресурси.

Таким чином, загальна оцінка структури майна й джерел показала, що майно підприємства росте рік у рік. При цьому йде постійне відновлення основних коштів. Нарощується й величина поточних активів.

За три аналізованих роки величина кредиторської заборгованості знизилася на 65,2%. Величина ж найбільш ліквідних активів збільшилася на 2,5 рази.

2.4 Аналіз чисельності персоналу та оплати праці на підприємстві

Одним з факторів успішного розвитку будь-якої організації роздрібної торговельної організації є забезпеченість трудовими ресурсами, правильність установлення режиму праці, ефективність використання робочого часу, ріст продуктивності праці. Аналіз впливу трудових ресурсів на торговельну діяльність звичайно починають із вивчення забезпеченості ними торговельного підприємства, укомплектованості штатів товарознавців, контролерів, інших працівників і ефективності використання робочого часу. Якщо по окремих категоріях працівників фактична чисельність значно нижче планової (планові показники вказуються в бізнес-плані) (додаток S), то з'ясовують причини й вживають заходів по укомплектуванню штатів і підвищенню ефективності їхньої праці. Нерідко недоукомплектовані штати робітників, вантажників, прибиральниць і деяких інших працівників, що вимагає вишукування й використання резервів механізації й автоматизації збирання приміщень, виконання транспортних і інших трудомістких робіт (рівень механізації праці в роздрібній торгівлі в цей час не перевищує 60%). Вивчають якісний склад працівників (забезпеченість фахівцями з вищою й середньою фаховою освітою, стаж роботи, у тому числі на даному підприємстві, вік і т. п.). Перевіряють правильність розподілу товарознавців по категоріях у відповідності зі штатами й виробничою необхідністю. [13, с. 54 -55]

Для оцінки трудових ресурсів (а також ефективності їхнього використання) на аналізованому підприємстві ТОВ «Мелікс» варто скласти аналітичну таблицю 2.7.:

Таблиця 2.7. Інформація про виконання плану по праці ТОВ «Мелікс» за 2007 і 2008 р.

Для оцінки сталості кадрів визначають частку працівників, що складаються в обліковому складі протягом року. Для оцінки руху робочої сили й плинності кадрів на аналізованому підприємстві, ТОВ «Мелікс», варто скласти аналітичну таблицю 2.8.:

Таблиця 2.8. Інформація про прийом і звільнення працівників ТОВ «Мелікс» за 2008 рік

Видатки на оплату праці є однієї з основних статей витрат обігу в торгівлі. Частка цих видатків у загальній сумі витрат ТОВ «Мелікс» в 2007 році склала 41,5% до товарообігу. Їхній аналіз звичайно починають із вивчення й оцінки показників по праці й заробітній платі. Визначають дотримання запланованої чисельності працівників, вивчають її динаміку, ефективність використання робочого часу, застосовуваної системи організації й оплати праці, аналізують закономірності зміни товарообігу й витрачених коштів на оплату праці або темпів росту (зниження) продуктивності праці й середньої заробітної плати на один працівника. Якщо буде встановлено, що темпи росту товарообігу випереджають темпи збільшення суми видатків на оплату праці, це означає, що торговельне підприємство одержало відносну економію по витратах на заробітну плату.

Для оцінки ефективності використання коштів на оплату праці можуть бути визначені й вивчені темпи росту (зниження) продуктивності праці на кожний відсоток зміни середньої заробітної плати, а також розраховують розмір товарообігу, доходів і прибутку на один рубль витрачених коштів фонду заробітної плати.

Інформація із праці й заробітної плати ТОВ «Мелікс» представлена в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9. Інформація про виконання плану по праці й заробітної платі ТОВ «Мелікс»

2.5 Аналіз фінансових результатів діяльності ТОВ «Мелікс»

Приступаючи до аналізу фінансових результатів, необхідно насамперед виявити, у чи відповідності із установленим порядком розрахований балансовий прибуток (збиток) і всі вихідні тридцятилітні для її формування, зокрема такі, як виторг від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг; собівартість реалізації товарів, продукції, робіт, послуг; комерційні й управлінські видатки; відсотки до одержання й сплати; інші операційні й позареалізаційні доходи й видатки.

У зв'язку із введенням Положення по бухгалтерському обліку «Доходи» ы Положення по бухгалтерському обліку «Видатки».

На основі представлених у формі №2 Звіти про прибутки й збитки ТОВ «Мелікс» необхідно оцінити склад, структуру й динаміку факторів (елементів) формування фінансових результатів організації (табл. 2.10).

Таблиця 2.10. Динаміка й фактори зміни структури формування фінансових результатів, тис. грн.

Як свідчить представлена в табл. 2.10 бухгалтерська й аналітична інформація, балансовий прибуток у звітному році в порівнянні з попереднім роком зросла в 1,04 рази, у той час як прибуток від реалізації – в 3,1 рази, прибуток від фінансово-господарської діяльності – в 1,04 рази. Зростання прибутку від реалізації й фінансово-господарської діяльності супроводжувався ростом виторгу від реалізації в 3,05 рази; собівартості реалізації товарів, продукції, робіт, послуг – в 2,6 рази. Слід також зазначити зниження зростання операційних доходів, а також зменшення операційних видатків – в 0,7 разів, як це видно з табл. 2.11.

Таблиця 2.11. Фактори формування прибутку (збитку) від фінансово-господарської діяльності, тис. грн.

Результати аналітичної табл. 2.11. показують, що якщо прибуток від реалізації продукції зросла у звітному році в порівнянні з попереднім в 3,1 рази, то прибуток від фінансово-господарської діяльності збільшилася в 1,04 рази. Це обумовлено тим, що у звітному році хоча й зменшилися операційні видатки на 36 тис. грн., проте вони не «перекрили» істотне зниження операційних доходів – на суму 905 тис. грн.

Особлива увага в процесі аналізу й оцінки фінансових результатів варто звернути на найбільш значиму статтю їхнього формування – прибуток (збиток) від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг як найважливішу складову балансового прибутку й найчастіше по своєму обсязі перевищуючу її. Так дані табл. 1 свідчать про те, що якщо в попередньому періоді прибуток від реалізації становила -39,3% у балансовому прибутку, то у звітному періоді – уже 117,97%, тобто балансовий прибуток формується переважно із прибутку від реалізації й тих об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливають на її величину. У цих цілях рекомендується проводити багатофакторний аналіз зміни прибутку від реалізації продукції у звітному періоді по порівнянням з попереднім під впливом факторів, що роблять або позитивне, або негативний вплив на її зміну.

Для проведення факторного аналізу використовується необхідна інформаційна табл. 2.10 і аналітична табл. 2.11, вихідні дані яких дозволяють розрахувати вплив факторів на зміну прибутку від реалізації продукції.

Таблиця 2.12. Динаміка факторів формування прибутку від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг, тис. грн.

Завершується аналіз прибутку від реалізації оцінкою динаміки показників ефективності реалізації, наведених у табл. 2.13.

Таблиця 2.13. Динаміка показників ефективності реалізації товарів, продукції, робіт, послуг

Як свідчать дані табл. 2.13, всі показники ефективності реалізації у звітному році перевищили свої якісні характеристики в порівнянні з попереднім роком; при цьому рентабельність реалізації склала 7,24%, ефективність продажів – 6,7%, а витрати на 1 р. реалізації знизилися з 1,07 коп. до 0,93 коп.

3.1 Загальна характеристика логістичних процесів ТОВ «Мелікс»

Під логістикою в сфері економіки розуміється науково-практичний напрямок господарювання, що укладається в ефективному керуванні матеріальними й пов'язаними з ними інформаційними й фінансовими потоками в сферах виробництва й обігу.

Закупівельна логістика ТОВ «Мелікс».

Закупівельна логістика – це керування матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами

Підприємство ТОВ «Мелікс», у якому обробляються матеріальні потоки, має у своєму складі службу, що здійснює закупівлю, доставку й тимчасове зберігання предметів праці, цю діяльність виконує заступник директор по постачанню.

Діяльність директора по постачанню може бути розглянута на трьох рівнях, тому що служба постачання одночасно є:

-  елементом, що забезпечує зв'язки й реалізацію цілей макросистеми, у яку входить підприємство;

-  елементом мікросистеми, тобто одним з підрозділів підприємства, що забезпечує реалізацію цілей цього підприємства;

-  самостійною системою, що має елементи, структуру й самостійні цілі.

У логістиці ТОВ «Мелікс» відносини з постачальниками будуються на наступних принципах:

-  звертатися з постачальниками так само, як і із клієнтами фірми;

-  не забувати на ділі демонструвати спільність інтересів;

-  знайомити постачальника зі своїми завданнями й бути в курсі його ділових операцій;

-  проявляти готовність допомогти у випадку виникнення проблем у постачальника;

-  дотримувати прийняті на себе зобов'язання;

-  ураховувати в діловій практиці інтереси постачальника.

Розглянемо завдання й роботи ЗАТ «Ліга-93», що ставляться до закупівельної логістики.

-  визначення потреби в матеріальних ресурсах;

-  дослідження ринку закупівель;

-  вибір постачальників, включає пошук інформації про постачальників, створення банку даних про постачальників, пошук оптимального постачальника, оцінку результатів роботи з обраними постачальниками;

-  здійснення закупівель;

-  контроль поставок;

-  підготовка бюджету закупівель.

Істотною частиною закупівельної діяльності є економічні розрахунки, тому що необхідно точно знати, у що обходяться ті або інші роботи й рішення. При цьому визначають наступні види витрат:

-  витрати на виконання замовлення по основних видах матеріальних ресурсів;

-  витрати на транспортування, експедирування й страхування;

-  витрати на вантажопереробку;

-  витрати по контролі за дотриманням умов договору поставки;

-  витрати на приймання й перевірку матеріальних ресурсів;

-  витрат на пошук інформації про потенційних постачальників.

У рамках проведення економічних розрахунків до завдань закупівельної логістики варто віднести розрахунок витрат через дефіцит матеріальних ресурсів.

Організація постачання ТОВ «Мелікс» припускає зосередження всіх функцій постачань підприємства в одних руках, тобто в дирекції по постачанню. Така структура створює широкі можливості міхурник оптимізації матеріального потоку на стадії закупівель предметів праці.

Важливе значення в реалізації плану закупівель ТОВ «Мелікс» мають приймання продукції, документальне оформлення поставок, перевірка якості й кількості товару.

Приймання продукції. У першу чергу необхідно впевнитися, що отримано товар:

-  потрібної якості;

-  у потрібній кількості;

-  від свого постачальника;

-  в обумовлений час;

-  за застережену ціну.

З метою економії часу, зусиль і відповідно грошей варто подбати про те, щоб складські приміщення, місця розвантаження, приймання товару були розташовані якнайближче друг до друга й недалеко від виробничих приміщень. Щоб уникнути скупчення транспорту на території підприємства або у воріт складу, для економії витрат праці на вантажно-розвантажувальних роботах складіть графік поставок, погоджений з усіма постачальниками. Передбачите при цьому, щоб основна сировина поставлялася в строго певні дні, а інші види матеріалів – у міру необхідності. Такі міри дозволять, крім того, не відривати робітників основного виробництва для розвантаження зненацька прибулого транспорту.

Документальне оформлення поставок. Для правильного виконання операцій, пов'язаних з поставками товарів, необхідно уважно працювати з документами, їх що відображають.

Копія замовлень повинна бути спрямована в підрозділ-споживач для перевірки на відповідність повідомленням про поставку фактично, що надійшов товару. При перевірці використовують опис товару. Повідомлення про відвантаження направляє постачальник після підготовки продукції до відправлення. У цьому документу вказується номер замовлення й час поставки. Супровідний лист обов'язково супроводжує поставлену партію товару й підтверджує, що ці товари призначені для певної фірми.

Документ постачальника застосовується, коли постачальник користується транспортом іншої фірми. У цьому документі вказуються: «назва й адреса відправника;

-  опис продукції;

-  кількість місць;

-  маса (вага) продукції;

-  особливості транспортування;

-  назва постачальника.

Підтвердження одержання поставки використовують для інформування підрозділів-споживачів про фактичну доставку товарів і для контролю в бухгалтерії відповідності повідомлення про відвантаження товару й копій замовлення й рахунку. У книзі реєстрації товарів вказуються: номер супровідного листа, дата поставки, відправник, спосіб транспортування й дається короткий опис товарів.

Якість товарів, що поставляються, повинне задовольняти пропонованим вимогам. Відсутність належного контролю якості закупівель може привести до наступних витрат:

-  додаткові видатки, пов'язані з поверненням бракованих і недоброякісних товарів;

-  зупинка виробництва у випадку, наприклад, коли вся партія продукції виявилася недоброякісної й підлягає поверненню;

-  судові позови;

-  втрата довіри споживачів продукції фірми через поставки недоброякісних матеріалів (деталей, виробів).

Виділяють три групи функцій логістичного керування:

1.  планування й координація діяльності учасників міхурника процесу,

2.  регулювання ходу робіт з виконання отриманих замовлень,

3.  контроль за рухом матеріальних потоків.

У ході реалізації функції планування й координації складаються плани й графіки руху матеріальних потоків, здійснюється вв'язування локальних планів підрозділів, розробляються мети керування й формуються критерії оцінки їхнього досягнення, координується робота всіх підрозділів підприємства по виконанню намічених планів і графіків.

У процесі регулювання здійснюється спостереження за рухом матеріальних потоків, при виникненні відхилень від планів і графіків приймаються заходи для їхнього усунення, виробляється вв'язування дій всіх підрозділів, відповідальних за рух матеріальних потоків, розробляються заходи щодо ліквідації виникаючих порушень.

При реалізації функції контролю здійснюється оцінка рівня забезпеченості виробництва матеріалами й ефективності їхнього використання, аналізуються витрати, пов'язані з рухом товарів, організується вироблення рішень по підвищенню ефективності міхурник керування.

Керування матеріальними потоками на підприємствах реалізується на основі формування й забезпечення функціонування спеціальних організаційних структур.

У роботі з реалізації функцій логістики на підприємстві беруть участь багато підрозділів підприємства.

·  Служба маркетингу здійснює дослідження ринку й формує інформацію про товари, що користуються попитом на ринку.

·  Служба матеріально-технічного постачання здійснює закупівлі матеріальних ресурсів і забезпечує доведення їх до споживачів усередині підприємства.

·  Планово-економічна служба підприємства формує плани виробництва продукції.

·  Виробничі підрозділи здійснюють функції виготовлення продукції.

·  Транспортна служба підприємства організує переміщення вантажів на підприємстві, усередині підприємства й при доставці споживачам.

·  Складське господарство забезпечує зберігання й видачу у виробництво матеріальних ресурсів.

·  Служба збуту й фінансовий відділ організують реалізацію продукції зовнішнім споживачам.

Координацію роботи всіх зазначених вище підрозділів здійснює лінійно-організаційна управлінська структури двох типів.

У цій структурі керуючий рухом товарів безпосередньо керує реалізацією всіх функцій логістичної системи, у тому числі роботою із закупівлі й придбання матеріалів, а також контролює рух матеріальних потоків у виробництві.

Функції відділу логістики на ТОВ «Мелікс»:

1.  формування й розвиток системи логістики – проектування й здійснення на практиці (побудова) системи логістики на підприємстві, періодичний перегляд існуючої системи й реорганізація її в міру зміни зовнішніх і внутрішніх умов;

2.  розвиток стратегії логістики відповідно до ринкової політики фірми в області продажів, інвестицій, кадрів і т.д.;

3.  системне адміністрування – працівники відділу здійснюють керівництво всіма міхурниками процесами, що протікають на підприємстві, і координують діяльність підрозділів підприємств, які беруть участь у реалізації міхурників процесів.

У структурі відділу логістики виділені ланки (бюро, групи), відповідальні за ті або інші функції керування: складання прогнозів і планів, регулювання й контроль, проектування й розвиток системи логістики, оперативне керування й координація й ін.

3.2 Економічний аналіз логістичних процесів

Матеріальним потоком (МП) називають фізичне переміщення матеріальних ресурсів, що розуміється як процес їхнього руху на шляху від виготовлювача до споживача й усередині підприємства – споживача цих ресурсів.

З матеріальних ресурсів ТОВ «Мелікс» виділяють групу за назвою «матеріали». Її ділять на дві підгрупи:

1)  основні матеріали – матеріали, з яких у процесі їхньої виробничої обробки утвориться речовинна основа виготовлення продукції;

2)  допоміжні матеріали – матеріали, які в речовинній частині готової продукції відсутні, вони входять лише в її грошову оцінку, оскільки витрачаються у виробництві.

Існує кілька умов, при яких матеріальні ресурси перетворюються в матеріальний потік:

— конкретність найменування матеріальних ресурсів;

— чіткість визначення обсягу ресурсів;

— вказівка, яка організація є постачальником матеріальних ресурсів і відповідальна за їхнє відвантаження покупцеві;

— визначення, у якому місці зберігаються матеріальні ресурси, які передаються й підлягають переміщенню;

— вказівка, яка організація є одержувачем матеріальних ресурсів;

— знання місця, на яке повинні бути доставлені передані ресурси їхньому одержувачеві;

— установлення строку переміщення ресурсів від місця зберігання в постачальника до місця зберігання в одержувача.

Для раціональної організації руху матеріальних ресурсів недостатньо номенклатурного аспекту, необхідно доповнити його асортиментним, що розкриває склад кожного номенклатурного угруповання по позиціях у специфікованому виді. Специфікацією матеріальних ресурсів називають детальний опис їхньої технічної характеристики. Така характеристика різна в різних класів, підкласів, груп, підгруп і видів продукції. Матеріальні потоки можуть бути специфіковані повною мірою й частково.

Залежно від показників, що характеризують асортименти, обсяг, масу, площу, габарити матеріального потоку, підбирається його пакувальне, тарне й транспортне забезпечення.

З обліком своїх виробничих і транспортних можливостей продавець матеріальних ресурсів і покупець погоджують строк їхньої доставки одержувачеві, у потрібне йому місце.

Матеріальні потоки дуже різноманітні. Важливо враховувати наступні їхні розходження:

·  по номенклатурі: у них можуть бути матеріальні ресурси однієї номенклатури (класу, групи, і т.д.) і декількох номенклатурних угруповань;

·  залежно від натурально-речовинного складу матеріальні потоки діляться на одноасортиментні й багатоасортиментні – при двох і більшому числі різних позицій матеріальних ресурсів;

·  по ступені готовності: серед матеріальних потоків виділяють проектовані, плановані, формовані, створені (сформовані), що розформовуються, розформовані або ліквідовані;

·  по місцю в процесі обігу: матеріальні потоки ділять на відвантаження, що очікують, що очікують розвантаження, розвантажені, прийняті на склад;

·  по ознаці безперервності: матеріальні потоки бувають безперервні й дискретні;

·  по частоті прибуття або відправлення: потоки ділять на термінові, тривалі, вартові, щоденні, добові, щомісячні й т.д. Для великих безперервних виробництв характерні щоденні або добові потоки, дрібних – щомісячні й більше рідкі;

·  по тривалості перебування матеріальних ресурсів у потоках: МП ділять на короткострокові (не більше доби) і довгострокові (двотижневі, місячні);

·  по розходженнях маси або обсягу: матеріальні потоки ділять на великі, середні й дрібні (масовими вважають потоки, переміщення яких здійснюється великою групою транспортних засобів; великі перевезення дрібніше масових і рідше; до дрібного відносять потоки, що вимагають сполучення з іншими – попутними матеріальними потоками);

·  по розходженнях маси: матеріальні потоки розділяють на великовагові й легковагі;

·  по ступені повторюваності: матеріальні потоки бувають повторювані й разові, причому повторювані ділять на часто повторювані й рідкі;

·  по ступені агресивності, вогне- і вибухонебезпечності перевезених матеріалів: потоки ділять на вогне- і вибухонебезпечні, агресивні, невогненебезпечні, неагресивні;

·  по способі потоки розділяють на вантажі в контейнерах, ящиках, мішках і інших видах тари (в особливу групу виділяють безтарні потоки);

·  по консистенції вантажів: потоки ділять на рідкі, насипні, газоподібні й тверді.

Потоки ділять на зовнішні й внутрішні. Зовнішні матеріальні потоки переміщаються за межами міхурник системи, тобто в середовищі, зовнішньої стосовно логістичних системі, у якій він сформований або в яку він спрямований. Внутрішній матеріальний потік переміщається тільки усередині однієї міхурник системи.

Інформаційним потоком уважають сукупність повідомлень, що циркулюють усередині логістичної системи, а також між цією системою й середовищем, зовнішньої стосовно неї, необхідних для керування й контролю міхурників операцій.

Повідомлення, що становлять інформаційні потоки виконуються на різних носіях:

1  паперових документах традиційного типу;

2  електронних документах (магнітній і паперових – перфострічці, перфокартах) і ін.

Повідомлення можуть бути й усними: телефонними, а також мовними (спілкування без телефону).

У ТОВ «Мелікс» можна виділити наступні види інформаційних потоків:

—  залежно від виду систем, що зв'язуються потоком,: горизонтальний і вертикальний;

—  залежно від місця проходження: зовнішній і внутрішній;

—  залежно від напрямку стосовно міхурник системі: вхідний і вихідний.

Горизонтальними називають інформаційні потоки, що охоплюють повідомлення між партнерами по господарських зв'язках одного рівня керування.

Вертикальні – інформаційні потоки, що охоплюють повідомлення, що надходять зверху, з керівних інстанцій у підвідомчі їм ланки міхурник системи.

Зовнішніми є інформаційні потоки, що протікають у середовищі, зовнішньої стосовно міхурник системі.

Внутрішні інформаційні потоки – повідомлення, що циркулюють усередині однієї логістичної системи. Для логістичних підсистем внутрішніми є потоки повідомлень усередині підсистеми, інші повідомлення для зовнішні.

Вхідні інформаційні потоки являють собою повідомлення, що входять у логістичну систему або в одну з її підсистем.

Вихідні інформаційні потоки – повідомлення, що виходять за межі однієї логістичної системи або однієї з її підсистем.

Управління інформаційними потоками на ТОВ «Мелікс» здійснюється в такий спосіб:

·  змінюючи напрямок потоку;

·  обмежуючи швидкість передачі до відповідної швидкості прийому;

·  обмежуючи обсяг потоку до величини пропускної здатності окремого вузла або ділянки шляхи.

Планування інформаційних потоків дозволяє заздалегідь визначити пропускну здатність засобів зв'язку, потрібну для обслуговування даних потоків у пунктах передачі; координацію приймання інформації. При проектуванні інформаційних потоків вибирається їхній раціональний шлях і режим обслуговування засобами зв'язку. У результаті забезпечується надійність матеріально-технічного забезпечення інформаційних потоків. Виходить, їх потрібно добре організувати, продумати й розрахувати. Без цього належне інформаційне забезпечення матеріальних потоків створити не вдасться.

Зміст функцій органів постачання підприємства включає три напрямки.

1. Планування, що припускає:

·  вивчення зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства, а також ринку окремих товарів;

·  прогнозування й визначення потреби всіх видів матеріальних ресурсів, планування оптимальних господарських зв'язків;

·  оптимізацію виробничих запасів;

·  планування потреби матеріалів і встановлення їхнього ліміту на відпустку цехам;

·  оперативне планування постачання.

2. Організація, що включає:

·  збір інформації про потреби продукції, участь у ярмарках, виставках-продажах, аукціонах і т. п.;

·  аналіз всіх джерел задоволення потреби в матеріальних ресурсах з метою вибору найбільш оптимального;

·  висновок з постачальниками господарських договорів на поставку продукції;

·  одержання й організацію завезення реальних ресурсів;

·  організацію складського господарства, що входить до складу органів постачання;

·  забезпечення цехів, ділянок, робочих місць необхідними матеріальними ресурсами;

3. Контроль і координація роботи, до складу яких входять:

·  контроль за виконанням договірних зобов'язань постачальників, виконання ними строків поставки продукції;

·  контроль за витратою матеріальних ресурсів у виробництві;

·  вхідний контроль за якістю й комплектністю вступників матеріальних ресурсів;

·  контроль за виробничими запасами;

·  висування претензій постачальникам і транспортним організаціям;

·  аналіз дієвості постачальницької служби, розробка заходів щодо координації постачальницькою діяльністю й підвищення її ефективності.

Важливі етапи в організації матеріально-технічного постачання – специфікація ресурсів і висновок господарських договорів по поставках продукції.

Під специфікацією ресурсів розуміється розшифровка укрупненої номенклатури по конкретних видахах, маркам, профілям, сортам, типам, розмірам і іншим ознакам. Від того, наскільки правильно складена специфікація матеріальних ресурсів, багато в чому залежить матеріальне забезпечення виробництва. Якщо в специфікації допущена неточність, то це може привести до того, що фактичні поставки не будуть відповідати дійсній потребі. Тим самим підприємство буде поставлено під погрозу невиконання виробничої програми й збуту своєї продукції. Поставляється продукція по договорах, які служать документом, що визначає права та обов'язки сторін.

На підприємстві постачання здійснюється за допомогою централізованої доставки. Централізована доставка дозволяє:

·  підвищити ступінь використання транспорту й складських площ;

·  оптимізувати товарні запаси, як у виробника, так і в споживача продукції;

·  підвищити якість і рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва;

·  оптимізувати розміри партії поставок продукції.

Забезпечення матеріальними ресурсами виробничих цехів, ділянок і інших підрозділів підприємства припускає виконання наступних функцій:

·  установлення кількісних і якісних завдань по постачанню;

·  підготовка матеріальних ресурсів до виробничого споживання;

·  відпустку й доставку матеріальних ресурсів зі складу служби постачання на місце її безпосереднього споживання або на склад цеху, ділянки;

·  оперативне регулювання постачання;

·  облік і контроль за використанням матеріальних ресурсів у підрозділах підприємства.

Постачання цехів матеріалами здійснюється в повній відповідності із установленими лімітами й конкретними особливостями виробництва. Останні враховуються при розробці графіків подач, на основі яких матеріали доставляються в цехи. Ліміт установлюється виходячи з виробничої програми цеху й специфікованих норм витрати.

Таблиця 3.1. Форма Лімітна карта

Начальник цеху (ділянки)

Керівник групи

Бухгалтер

Усього відпущений Зав. складом

Цілеспрямована й ощадлива витрата матеріальних ресурсів у цехах перебуває під постійним контролем служби постачання й періодично перевіряється шляхом ревізії матеріального обліку. За результатами перевірки приймаються конкретні заходи щодо усунення розкритих недоліків.

Робота органів МТЗ прямо або побічно впливає на рівень основних техніко-економічних показників підприємства.

До числа показників МТЗ ставляться кількісні і якісні показники плану завезення матеріальних ресурсів (номенклатура, кількість і вартість матеріальних ресурсів); транспортно-заготівельні витрати (вартість перевезення матеріалів до станції примикання – витрати на доставку матеріалів до складу підприємства; націнки постачальницьких і збутових організацій; витрати на тару й т. п.); витрати на зберігання, видачу у виробництво й відвантаження споживачеві матеріальних ресурсів; адміністративно-господарські витрати (витрати на зміст апарата відділу МТЗ) і т.п.

Підставою для позитивної оцінки діяльності органів МТЗ служать: відсутність перебоїв у постачанні виробництва, наднормативних запасів і неліквідів, своєчасний висновок договорів, зниження постачальницьких витрат і т.д.

Своєчасне забезпечення виробництва матеріальними ресурсами залежить від величини й комплектності виробничих запасів на складах підприємства.

Виробничі запаси – це засобу виробництва, що надійшли на склади підприємства, але ще не залучені у виробничий процес. Створення таких запасів дозволяє забезпечувати відпустка матеріалів на робочі місця відповідно до вимог технологічного процесу. Слід зазначити, що на створення запасів відволікається значна кількість матеріальних ресурсів.

Зменшення запасів скорочує витрати по їхньому змісті, знижує витрати, прискорює оборотність оборотних коштів, що, в остаточному підсумку, підвищує прибуток і рентабельність виробництва. Тому дуже важливо оптимізувати величину запасів.

Керування виробничими запасами на підприємстві припускає виконання наступних функцій:

·  розробку норм запасів по всій номенклатурі споживаних підприємством матеріалів;

·  правильне розміщення запасів на складах підприємства;

·  організацію діючого оперативного контролю за рівнем запасів і вживання необхідних заходів для підтримки нормального їхнього стану;

створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісної і якісної їхньої схоронності.

Розглянемо склад і структуру витрат обігу (таб. 3.2).

Таблиця 3.2 Склад і структура витрат обігу ТОВ «Мелікс»

З таблиці 3.2 видно, що протягом 2007–2008 р. у структурі витрат переважають умовно-постійні витрати, їхня величина в 2008 р. склала 193,6 тис. грн., що на 83% більше, ніж в 2007 р.

Змінний-змінні-перемінні-мінливі-умовно-змінні витрати також збільшуються, склавши в 2008 р. 135,1 тис. грн., що на 64,3 тис. грн. або на 91% більше, ніж в 2007 р.

Як в 2007 р., так і в 2008 р. значною статтею у видатках є видатки на рекламу, відповідно, 22,8% і 24,3%.

По всіх статтях видатків відбувається збільшення, причому найбільшими темпами ростуть відрахування від ФОТ і видатки по оренді (за рахунок збільшення ставок орендної плати).

У загальному ж витрати обігу зросли на 86%.

Основною метою аналізу валових доходів є пошук резервів їхнього росту й досягнення на цій основі оптимального співвідношення з фінансовими результатами, створення працюючої моделі керування ними.

З вивчення валового доходу починають звичайно аналіз фінансових результатів. Від величини валового доходу залежить фінансове становище торговельного підприємства, оплати праці працівників, оскільки джерелом утворення прибутку є валовий дохід.

Для аналізу валового доходу використовуються традиційні й математичні методи аналізу. До числа основних способів і прийомів економічного аналізу ставиться: оцінка абсолютних, відносних і середніх величин, метод порівняння, угруповання, індексний, графічний, метод коштовних підставок, балансовий.

Склад і структура валового доходу ТОВ «Мелікс» представлені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3. Склад і структура валового доходу ТОВ «Мелікс»

Із представлених даних видно, що сума валових доходів збільшилася майже в 6,5 разів, склавши 435,8 тис. грн.

Загальна сума валового доходу на аналізованому торговельному підприємстві формується за рахунок доходів, отриманих від реалізації товарів, а також за рахунок доходів від іншої не основної діяльності. При цьому, найбільша питома вага в складі валового доходу як в 2007 р., так і в 2008 р. доводиться на доходи від основної діяльності – реалізації товарів. Їхня питома вага в 2008 р. склав 95% від загальної суми валового доходу, що на 8,3% більше, ніж в 2007 р.

Частка доходів від неосновної діяльності знижується в 2008 р. на 8,5%, склавши всього 4,8%. Але у вартісному вираженні доходи зросли більш ніж в 2 рази, причому в основному за рахунок зростання доходів від послуг із проявлення фотоплівки, які зросли майже в три рази, доходи від крою зросли на 92%.

Величина валового доходу залежить від ряду факторів, основними з яких є: обсяг товарообігу й рівень валових доходів до товарообігу.

3.3 Маркетингова політика фірми ТОВ «Мелікс»

ТОВ «Мелікс» реалізує досить різноманітні асортименти непродовольчих товарів.

Основними постачальниками компанії є:

-  компанія Procter and Gamble

-  компанія Москвичка

-  компанія Сибинторг

-  компанія Хорсид

Споживачами продукції, реалізованої ТОВ «Мелікс» є оптові й роздрібні підприємства. Перелік основних споживачів і обсяги реалізації їм представлені в табл. 3.4.

Таблиця 3.4. Обсяги реалізації по основних споживачах

Таким чином, найбільша питома вага в обсязі реалізації продукції ТОВ «Ай – Пі» доводиться на ТОВ «Ай – Джи» – 13,77% в 2007 р. В 2008 р. обсяг реалізації цієї компанії збільшується, однак частка її зменшується до 11,89%. Другий по обсязі реалізації є компанія «Совинтекс».

Довжина товарної номенклатури визначається загальним числом конкретних товарів фірми. Загальне число товарів виробляємих фірмою складає 250 найменувань товарів.

Погодженість асортименту характеризується ступенем близькості різних ліній з погляду кінцевого використання товарів. Вважаю, що не треба пояснювати наявність узгодженості представлених товарних лінії між собою, адже всі вони мають однакове призначення у використані.

Збільшення товарної лінії здійснюють шляхом подовження або наповнення товарної лінії. Подовження товарної лінії, як правило, застосовується, коли підприємство шукає нові сегменти ринку або намагається змінити ситуацію в конкурентній боротьбі в свою користь. Це досягається завдяки освоєнню випуску продукції, не виробленої підприємством у цей час. Подовження товарної лінії може здійснюватися «долілиць» (випуск більше простого й дешевого товару), або «нагору» (випуск складного й дорогого товару), або одночасно в обох напрямках.

Наповнення товарної лінії здійснюється для більше повного використання виробничих потужностей і поставок на ринок товарів широкої номенклатури. Таке збільшення довжини товарної лінії провадиться завдяки розширенню асортиментів товарів даної лінії. [2]

Проведення ефективної товарної політики фірми пов'язане із двома великими проблемами. По-перше, фірма повинна раціонально організувати роботу в рамках наявної номенклатури товарів з урахуванням стадій життєвого циклу; по-друге, – завчасно здійснювати розробку нових товарів для заміни товарів, підметів зняттю з виробництва й висновку з ринку. Таким чином, фірмі необхідно мати й постійно вдосконалювати товарну стратегію, що дозволить їй забезпечити стійку структуру асортименту, постійний збут і стабільний прибуток.

Стратегія інновації товару визначає програму розробки й впровадження нових товарів. Інновація товару розуміється як процес одержання нових ідей із приводу наявного продукту, а також розробки й висування на ринок нових продуктів. Інновація товару припускає розробку й впровадження нових товарів і за формою здійснення підрозділяється на диференціацію й диверсифікованість товару.

Диференціація товару являє собою процес розробки ряду істотних модифікацій товару, які роблять його відмінним від товарів – конкурентів. Диференціація заснована на поліпшенні привабливості товару за рахунок його різноманітності. [5]

Якщо розглядати продукцію ТОВ «Мелікс» в порівнянні з конкурентами, то слід наголосити, що фірма використовує всі доступні методи диференціації свого виробництва. Так ТОВ «Мелікс» виграє конкурентну боротьбу, наприклад, з продажу вагових цукерок «Ромашка». Такі самі цукерки подають ще декілька фірм на території України, але за рахунок використання високоякісної сировини та технологій «рошенівська» «Ромашка» найбільш смачна для покупців серед усіх представлених товарів такого типу.

Аналізуючи диференціацію товарі ТОВ «Мелікс» відмітимо, що служби підприємства постійно порівнюють наявний товар з товарами конкурентів за ознаками якості та ціни. По ціновій політиці та якості товари «Мелікс» є конкурентоспроможними та не уступають жодному з конкурентів. Значний вплив на прихильність споживачів до товарів ТОВ «Мелікс» має імідж компанії та.

Особлива увага фірми приділена створенню нових товарів, просуванню їх на ринок та збут тих товарів, що не мають аналогів у інших виробників.

Основним методом просування товару на ринок ТОВ «Мелікс» є співпраця з регіональними представниками та менеджерами, які займаються збутом та просуванням товару на ввіреній їм території. Цей метод просування та збуту товару є найефективнішим, адже він дозволяє фірмі зменшувати свої витрати на збут, а отже й збільшувати чистий прибуток. Збут через посередників має як позитивні, так і негативні сторони. З одного боку, використання посередників приносить вигоду, оскільки фірма таким чином економить свої ресурсів на здійснення прямого маркетингу. Завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації і розмаху діяльності посередники пропонують корпорації більше того, що вона могла б зробити наодинці. Також плюсом даної системи збуту для корпорації є можливість відразу поставляти крупним оптовим фірмам великі партії товарів. Тим самим відпадає необхідність в створенні і фінансуванні діяльності власних каналів збуту.

ТОВ «Мелікс» використовує різноманітні методи просування товару: зовнішня реклама, PR, реклама в інтернеті, участь у виставках та на аукціонах, промо-акції тощо.

На даному етапі розвитку корпорація «Рошен» використовує стратегію інтенсивного маркетингу до «нових» товарів, коли встановлюється висока ціна на продукцію та витрачаються великі кошти на маркетингові. Завдяки такій політиці корпорація просуває на ринок свої нові продукти. Що стосується вже відомих товарів, то тут цінова політика корпорації орієнтується, перш за все, на ціни конкурентів та сподівання споживачів. На сьогоднішній час корпорації немає підстав хвилюватися щодо своєї цінової стратегії, адже, її продукція відома широкому колу споживачів, а ціни – майже не відрізняються від конкурентів. Багато споживачів вже впевнилися в якості продукції корпорації, а отже вважають за краще купувати якісний та відомий товар.

В умовах світової фінансової кризи поки що торгівельні підприємства не коментують перспективи зміни цін, але вже зараз ТОВ «Мелікс» оголосила про зниження на 10% цін на всю продукцію. Очевидно, в такий спосіб вони сподіваються збільшити об'єм продажів в самий «рибний» період – перед святами. ТОВ «Мелікс» останні декілька років наполегливо розвивала преміум сегмент і майже відмовилася від виробництва дешевої продукції.

Загалом, можна зробити підсумок, що цінова політика ТОВ «Мелікс» націлена не на отримання надлишкового прибутку, особливо в умовах кризи, а орієнтується на попит з боку споживачів та ціни конкурентів. Пріоритетними напрямками вдосконалення цінової політики фірми є скорочення продажу низькорентабельної продукції, та збільшення долі продажу високорентабельної продукції в межах споживчого попиту. Така політика фірми допоможе втриматися на ринку під час кризи, та заволодіти ще деякими сегментами ринку.

ТОВ «Мелікс» використовує в своїй діяльності наступні види знижок.

1. Бонусні знижки – ці знижки діють для регіональних представників фірми в регіонах та постійним покупцям залежно від обороту продаж.

2. Прогресивні знижки також надаються регіональним представникам за кількість, обсяг покупки, серійність.

3. До деяких регіональних представників або інших оптових постійних покупців застосовуються спеціальні знижки, які можна тлумачити як зацікавленість корпорації у співпраці з цим покупцем.

Загалом для нових продуктів широко використовується так звана тактика «зняття вершків» («price-skimming»). У цьому випадку розрахунок полягає в тому, що існує достатня кількість покупців, що бажають платити більшу ціну за марку товару.

Також фірмою широко застосовується так звана тактика проникаючого ціноутворення (peneration), зміст якої полягає в тому, щоб генерувати первісний попит шляхом установлення низької ціни на продукт, що вводиться знову на ринок. [11] Надалі, коли товар буде визнаний на ринку, ціна на нього підвищується. Дилерські знижки надаються з метою підтримки в регіоні певного рівня цін і також можуть варіюватися в досить широкому діапазоні, починаючи від 10% і вище. Для дилерів крім гнучкої системи знижок нерідко використовується й оплата по відкритому рахунку. Це означає, що регіональний представник може одержувати продукцію й рахунки за неї хоч щодня, а оплачувати її один раз на місяць.

ТОВ «Мелікс» використовує престижну рекламу, що є комерційною пропагандою позитивного образа підприємства. Престижна реклама звернена до громадськості в самому широкому змісті. Завдання престижної реклами полягають у тому, щоб створити сприятливе враження про фірму, а також переконати громадськість, що діяльність корпорації є суспільно корисною.

ТОВ «Мелікс» використовує інформативну рекламу, основним завданням якої є донесення до споживачів інформації про нові товари та нововведення. Таким чином фірма має переваги з введення нового товару на ринок та формування первинного попиту на цій товар.

Також фірма використовує такі види реклами як реклама в пресі, друк рекламно-комерційної літератури (довідники, каталоги, буклети), зовнішня реклама на білбордах, банерна реклама, радіо реклама. Також розповсюдженим видом реклами є брендування власного та іншого транспорту (вантажні автомобілі доставки товару).

З позиції мінімізації видатків на рекламу товарів розташування каналів інформації має такий вигляд: аудио-візуальна, в основному теле- і радіореклама; зовнішня реклама (рекламні щити, що біжить хвиля, плакати й т. п.): реклама на транспорті.

ТОВ «Мелікс» в своїй політиці стимулювання збуту активно використовує такий розповсюджений вид реклами, як реклама в інтернеті.

Окрім цього велике значення для просування продукції та збільшення продажу для ТОВ «Мелікс» має участь у виставках, проведення різноманітних презентацій нового товару, дегустацій продукції, одноразових розіграшів та лотерей.

Інновація, нововведення, інноваційна діяльність та інноваційна політика – це нові категорії, які з'явилися в економічному розвитку нашої країни на етапі формування ринкових відносин. Як слушно зауважила доктор економічних наук О. Лапко, «в той час, як на Заході теорії інноваційного розвитку вивчались, аналізувались і вдосконалювались, в Україні, як і в усіх країнах колишнього Радянського Союзу, теорії інновацій вважалися антикласовими. У 80-ті роки в індустріально-розвинутих країнах світу теорію інтенсифікації замінила теорія інноваційних процесів, як підґрунтя нової моделі економічного зростання» [15].

Вичерпання чинників екстенсивного економічного розвитку обумовлює постійне посилення уваги до пошуку нових факторів прискорення економічної динаміки, адекватних сучасному стану розвитку світової економіки. Відтак запровадження в Україні інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання з політичної мети перетворюється на об’єктивну необхідність, альтернативою якій є занепад національної економіки, втрата економічного, а, можливо, й національного суверенітету[29].

Глобалізація, яка стала однією з визначальних характеристик світової економіки кінця ХХ – початку ХХІ століть, поставила перед урядами багатьох країн проблему пошуку нових форм і методів адаптації національного економічного та політико-правового середовища до сучасних вимог здійснення міжнародних економічних відносин. Швидкі зміни чинників, які визначають конкурентоспроможність фірм на світових ринках, динамічний розвиток глобального середовища змушують уряди при формуванні умов економічного зростання і процвітання нації дедалі більш активно звертатися до проблем забезпечення національної конкурентоспроможності у глобальному масштабі. Досвід останніх десятиліть дає змогу зробити деякі висновки щодо змісту основних чинників конкурентоспроможності національної економіки. Серед них[31]:

·  ефективна координація та співпраця між транснаціональними корпораціями (ТНК) та країнами, в яких здійснюється їхня діяльність. Внаслідок значного зростання цінової конкуренції в сучасному світі надпотужні корпорації вдаються до запровадження нової тактики розширення ринків збуту, включаючи й активну «гру» на державному рівні. Мета цієї «гри» – максимально можливе підпорядкування національних ресурсів країни інтересам корпорації;

·  орієнтація державної політики на консолідацію суб’єктів економічних відносин в межах країни, а також стимулювання виходу корпорацій на світову арену. На корпоративному рівні підтримання конкурентоспроможності відзначається дедалі глибшим об’єднанням фінансового та виробничого капіталів, формуванням виробничо-збутових та виробничо-інноваційних мереж;

·  моніторинг та визначення урядом критичної межі, за якою збільшення прибутковості окремих суб’єктів всередині країни починає погіршувати умови роботи інших, внаслідок чого виникає загроза пригнічення розвитку перспективних напрямів. Ще Дж.М. Кейнс відзначав, що умови процвітання окремої фірми не ідентичні умовам процвітання економіки в цілому, внаслідок чого виникають суперечності, які слід вирівнювати за допомогою «реанімації» порушених загальноекономічних пропорцій. Спрямування корпоративного розвитку у річище, сприятливе для розвитку суспільства, є одним з визначальних орієнтирів стратегії провідних країн світу на межі тисячоліть;

·  відстеження з боку урядів та передбачення загроз, які виникають внаслідок підвищення відкритості економіко-правового середовища, з запровадженням важелів, які дозволяють нівелювати негативні для економіки наслідки. Це посилює необхідність підвищення ефективності моніторингу можливих наслідків уніфікації законодавства або інших механізмів інтеграції, та створення нових конкурентних переваг для національних виробників;

·  посилення уваги до механізмів інноваційно-промислової політики, покликаних забезпечувати конкурентоспроможність в стратегічній перспективі. Посилення спеціалізації країн у міжнародному поділі праці та їхнє прагнення розмістити на власній території переваги, які стануть визначальними у конкурентній боротьбі третього тисячоліття, вказують на відведення цим перевагам чільного місця в державній стратегії;

·  поширення політики сприяння розвитку «людського капіталу». Політика доходів, зокрема, спрямовується на недопущення зниження рівня та якості життя населення. За допомогою «інвестицій в людину» держава зменшує витрати національних компаній на освіту та охорону здоров’я найманих робітників, а також розширює ємність внутрішнього ринку збуту.

Як слідує з викладеного вище, країни у сучасному світі змушені здійснювати пошук прийнятної моделі економічного розвитку, яка б забезпечувала національну конкурентоспроможність і орієнтувала національну економіку на довгострокове зростання. Невдачі та прорахунки на цьому напрямі призводять до перманентних кризових потрясінь та збільшення диференціації.

Аналіз проблем, пов’язаних як з визначенням стратегічних напрямів розвитку держави, так й з інтегруванням України в Європу і світове співтовариство змушує нас форсувати перехід до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку нашої країни. Адже виробництво конкурентоздатної продукції в сучасних умовах можливо лише на інноваційній основі, а матеріальну базу сучасної економіки створює інвестиційний потік.

Ядро законодавчого корпусу інноваційно-інвестиційної моделі розвитку складають насамперед Закон України «Про інвестиційну діяльність», закони з питань оподаткування, закони про створення спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку тощо. Тому має сенс особливу увагу звернути на те, як працюють ці закони, наскільки вони сприяють поліпшенню інвестиційного клімату в Україні.

Неупереджений аналіз свідчить про системний, інтегральний характер процесів, що відбуваються в інвестиційній сфері. Іншими словами, законодавчий компонент є лише одним з чинників, хоча й дуже важливим.

Власне сфера інновацій регулюється законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» і нарешті прийнятого минулого року закону «Про інноваційну діяльність». Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Згідно із цим Законом державну підтримку одержують суб’єкти господарювання всіх форм власності, що реалізують в Україні інноваційні проекти, і підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних. Звичайно, оскільки в повному обсязі закон набрав чинності з 1 січня поточного року, ще рано говорити про його позитивний вплив на реальний процес інноваційного розвитку. Проте, аналіз норм цього закону дає підстави для принаймні поміркованого оптимізму. Йдеться насамперед про розділ «Особливості в оподаткуванні та митному регулюванні інноваційної діяльності» та розділ «Фінансова підтримка інноваційної діяльності». Законодавець створив певні правові передумови для надання потужного імпульсу, здатного суттєвим чином змінити ситуацію на краще. Втім, не все передбачив і він. Наприклад, щодо підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури, державних інноваційних фінансово-кредитних установ[29].

Безумовно, слід згадати про закон «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», який визначає правові, економічні та організаційні засади формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні.

Для ефективного розвитку інноваційного ринку потрібна реалізація широкого спектру заходів: забезпечення фінансування ресурсами пріоритетних напрямів наукових розробок, розширення джерел фінансування на основі спеціальних цільових, венчурних фондів, створення механізмів державного стимулювання ефективного використання приватних та іноземних інвестицій у наукоємні галузі, у пріоритетні науково-технічні розробки, зменшення імпортозалежності економіки, а також розширення форм інфраструктури інноваційного ринку (технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, наукові центри, торговельні інноваційні біржі, використання можливостей малого та середнього бізнесу).

Державне регулювання інноваційного ринку (в рамках максимальної гармонізації законодавства України до міжнародних стандартів, прийнятих в розвинутих країнах світу) передбачає: пільгове оподаткування і кредитування інноваційної діяльності, що і зобов’язаний зробити законодавець.

Якщо проаналізувати перелік позитивних тенденцій, то вони з'явилися не завдяки виваженій державній політиці по підтримці і розвитку інноваційних процесів, а завдяки саморегулюючим ринковим механізмам. Держава у даному процесі не займає провідних позицій. Саме відсутність тісної ефективної кооперації державних органів з наукою, бізнес-освітою та ринковими структурами не лише не дозволяє розв'язувати існуючі проблеми, а й сприяє породженню нових проблем, що ще більше ускладнює ситуацію з забезпеченням розвитку інноваційних процесів в Україні.

Проблеми, що стримують розвиток інноваційних процесів в Україні [29]:

·  відсутність науково-методологічної бази формування інноваційної системи;

·  відсутність системності у здійснюваних державою заходах щодо реалізації інноваційного потенціалу національної економіки;

·  державне управління інноваційною діяльністю здійснюється без чітко сформульованої стратегії науково-технологічного та інноваційного розвитку, інтегралу її реалізації, послідовної на виваженої зовнішньої та внутрішньої економічної політики;

·  відсутність дієвої системи пріоритетів розвитку науково-технологічної сфери:

·  пріоритети інноваційного розвитку проголошені cуто формально, механізми їх реалізації не відпрацьовані;

·  неготовність апарату державного управління до предметної діяльності, спрямованої на інноваційний розвиток економіки;

·  державне управління інноваційною діяльністю забезпечується за галузевим принципом;

·  нескоординованість дій суб'єктів інноваційної діяльності;

·  недостатність фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень та впровадження інноваційних розробок:

·  незважаючи на деякі успіхи в стабілізації макроекономічних показників, не вдається домогтися відчутних результатів в створенні сприятливих умов для інноваційної діяльності вітчизняних виробників, що зокрема відбивається на показниках експорту інноваційної продукції;

·  інноваційна сфера нашої країни і досі не стала по-справжньому привабливою для вітчизняних та іноземних інвесторів. Значною мірою такий результат пов'язаний з обмеженими можливостями держави в спрямуванні фінансових потоків в інноваційний розвиток економіки і недостатнім державним стимулюванням інноваційної діяльності;

·  в Україні не завершились процеси перерозподілу власності;

·  недовершеність нормативно-правової системи регулювання і стимулювання інноваційної діяльності;

·  незважаючи на те, що базове законодавство, необхідне для формування в Україні розвиненого ринку інноваційної продукції, вже значною мірою створено, його практичне використання стримується вкрай недостатньою інфраструктурою, нерозвиненістю системи захисту інтелектуальної власності;

·  повільне формування в Україні сучасного і масштабного ринку інноваційної продукції;

·  спроби здійснення галузевих «технологічних стрибків» за умов збереження загальної несприятливості підприємницького та інвестиційного клімату в країні, надмірного фіскального тиску, неефективності інституційної структури економіки, що обертаються втратами інших секторів економіки. Продукція високотехнологічних галузей не знаходить збуту в інших галузях через великий технологічний відрив і відсутність мотивації до її використання, що суттєво знижує синергетичний ефект інновацій, відтак, ефективність таких «точок зростання» нівелюється в суспільному масштабі.

З огляду на існування поряд з проблемами, які можна розглядами по-різному, – і як позитив і як негатив, позитивних тенденцій розвитку інноваційних процесів, спробуємо віднайти шляхи для розв'язання та вирішення даних проблем [26].

Реалізація інноваційно-інвестиційної моделі розвитку України неможлива без зміцнення банківської системи. Інвестування завжди пов’язано з ризиками, інноваційна діяльність найбільш ризикована. Це одна з основних причин того, що банки неохоче кредитують інноваційні проекти.

З огляду на те, що головними завданнями стратегії інноваційної політики України є забезпечення збалансованої взаємодії наукового, технічного, виробничого та підприємницького потенціалів, розробка та впровадження механізму активізації інноваційної діяльності суб'єктів підприємництва, поширення інновацій в усіх сферах національної економіки, національна стратегія, орієнтована на формування інноваційної моделі розвитку, повинна поєднувати:

·  безпосередні заходи національного та регіонального рівнів, здійснювані за прямого бюджетного фінансування, які сприятимуть поліпшенню якісних характеристик вітчизняного науково-технологічного потенціалу, інтенсифікації опановування науковими знаннями та новими технологіями, всебічному розвиткові людського капіталу;

·  здійснення суб'єктами національної економіки інноваційної діяльності та інвестицій інноваційного спрямування в конкурентному середовищі, збільшення пропозиції інноваційних продуктів, технологій та знань.

Наголошуючи на збалансованій взаємодії всіх суб'єктів господарювання, варто було б наголосити ще й на консолідації для забезпечення цієї взаємодії зусиль виконавчих державних інституцій з метою становлення системи нормативно-правового, організаційного, інформаційно-аналітичного та фінансового забезпечення інноваційних процесів в Україні. А забезпечення виконання даної місії закріпити за такою структурою Кабінету Міністрів як Державне агентство України з інвестицій та інновацій, виходячи з його основних завдань згідно Положення про Держінвестицій, а саме:

1.  формування державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності;

2.  забезпечення реалізації державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності;

3.  створення національної інноваційної системи для забезпечення проведення ефективної державної інноваційної політики;

4.  координація роботи центральних органів виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності.

Основними консолідованими завданнями, які сприятимуть інноваційному розвитку на рівні держави є:

·  формування інноваційно-орієнтованої структури національної економіки;

·  покращення організаційно-фінансової інфраструктури інноваційної діяльності;

·  цілеспрямована підготовка кадрів високої кваліфікації для високотехнологічних галузей, а також менеджерів інноваційної діяльності;·  створення ринку інноваційної продукції, на якому буде забезпечений належний рівень захисту інтелектуальної власності;

·  широке застосування в усіх галузях економіки і сферах суспільного життя інформаційно-комунікаційних технологій;

·  вдосконалення системи державної підтримки інноваційної діяльності та її регулювання;

·  підвищення інноваційної культури суспільства.

Якщо одним із завдань, виконання якого повинно бути забезпечено Держінвестиціями, є координація роботи центральних органів виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності та враховуючи запропоновану нами для Держінвестицій місію, доцільно говорити про координацію даною структурою розробки стратегії інноваційного розвитку України та, відповідно, її впливу на формування ВВП. А можливості такого впливу існують [31].

Розробка стратегії інноваційного розвитку та можливості завдяки її реалізації вплинути на формування ВВП потребує розробки алгоритму сутнісних ендогенних (тих, що пояснюють) та екзогенних (тих, за допомогою яких пояснюють) зв'язків.

Пояснююча модель допоможе зрозуміти функціонування та розвиток інноваційних процесів, розкриваючи причинно-наслідкові або функціональні зв'язки процесів і явищ.

У цьому потрібно визначитись структурі, яка буде займатися розробкою стратегії інноваційного розвитку.

Модель прийняття економічних рішень щодо розробки стратегії інноваційного розвитку має будуватися на основі пояснюючих моделей (надавши певних значень ендогенній величині можна сформулювати рішення щодо змін екзогенних величин).

Даний аналітичний матеріал є попереднім баченням підходів щодо забезпечення розвитку інноваційних процесів в Україні. Більш глибокий аналіз даних процесів та розробка стратегії інноваційного розвитку потребує залучення до даної роботи експертів і фахівців профільних ринкових структур.

Інноваційна система України переживає не найкращі часи свого становлення та розвитку, що пов'язано, перш за все з політичними подіями та постійними процесами перерозподілу влади на рівні Кабінету Міністрів України. Постійний перерозподіл сфер впливу як міністерствами, відомствами, так і їх керівними особами не дозволяє створити дану систему як систему організаційно-економічного та інформаційного забезпечення розвитку інноваційних процесів на рівні держави, а тим паче – дати змогу даній системі розвиватися, поширюватися і ефективно працювати в ринку і на ринок України.

Ринок інновацій, дякуючи тому, що він «ринок», дозволяє собі формувати свої власні тенденції розвитку, не надіючись на державну підтримку, а ще й допомагаючи державним органам забезпечувати виконання ними своїх, не зрозумілих з точки зору стратегічного менеджменту, місій, виписаних у законодавчих та виконавчих документах при їх створенні.

1.  Аникин Б.А., Тяпухин А.П. Коммерческая логистика: учеб. – М.: Пороспект, ТД «Велби», 2005. – 437 с.

2.  Белоусов А.Г., Стаханов Д.В., Стаханов В.Н. Коммерческая логистика. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 224 с.

3.  Валевич Р.П., Давыдов Г.А. Экономика торгового предприятия. – Мн.: Высшая школа, 2006.

4.  Васильев Г.А., Ибрагимов Л.А., Нагапетьянц Н.А., Каменева Н.Г. Логистика: Учеб. пособие / ВЗФЭИ. – М.: Экономическое образование, 2003. – 98 с.

5.  Внутрішній ринок України: стан та перспективи розвитку (Огляд матеріалів круглого столу) // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. – 2001. – №6. – С. 3–10;

6.  Гаджинский А.М. Логистика: Учебник для высших и средних специальных учебных заведений. – М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 2003. – 228 с.

7.  Гаджинский А.М. Основы логистики – М.: Инф.-внедр. Центр «Маркетинг». 2005.

8.  Гарнов А.П. Логистика как перспективная предпринимательская задача – М.: РЭА им. Г.В. Плеханова, 2000

9.  Голиков Е.А. Управление материальными ресурсами и организация оптовой торговли средствами производства – М.: РЭА им. Г.В. Плеханова, 2000

10.  Голиков Е.А., Пурлик В.М. Основы логистики и бизнес-логистики – М.: РЭА им. Г.В. Плеханова, 2007

11.  Голиков Е.А. Маркетинг и логистика – М.: Издательский дом «Дашков и К?», 2001

12.  Гордон М.П., Карнаухов С.Б. Логистика товародвижения. – М, Центр экономики и маркетинга., 2000.

13.  Дегтяренко В.Н. Основы логистики и маркетинга – Р.н/Д.: «Экспертное бюро» – М.: Гардарика, 2001

14.  Джонсон Дж., Вуд Д. Вордлоу Д., Мерфи П. Современная логистика: Пер. с англ. – М.: Изд. дом «Вильямс», 2002. – 624 с.

15.  Інноваційне законодавство України: Повне зібрання нормативно-правових актів. У 3-х т. Укладачі: авт. кол. / За заг. ред. В.В. Костицького. – К., 2003. – Т. 1. – 284 с.; К., 2003. – Т. 2. – 192 с.; К., 2003. – Т. 3. – 152 с.

16.  Котлер Ф. Основы маркетинга. Пер. с англ. / Общ. ред. и вступ. статья Пеньковой Е.М. – Спб.: Питер, 2205

17.  Кравченко Л.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле и общественном питании. – Мн.: Высшая школа, 2000.

18.  Логистика / Под ред. Аникина Б.А. – М.: ИНФРА-М, 2004

19.  Логистика на предприятии. – Москва: Финансы и статистика, 2004. – 396 с.

20.  Логистика: Учеб. пособие / О.Г. Туровец, В.Н. Родионова; – Воронеж: Воронеж. гос. техн. ун-т, 2004. – 90 с.

21.  Неруш Ю.М. Коммерческая логистика. Учебник – М.: Юнити, 2002

22.  Николайчук В.Е. Логистика: Учеб. пособие. – СПб.: Питер, 2001. – 160 с.

23.  Новиков О.А., Семененко А.А. Производственно-коммерческая логистика – СПб. Изд-во УЭФ, 2000

24.  Покрешук О. Загальні концепції врегулювання торгових правовідносин у законодавстві України // Право України. – 2001. – №4. – С. 65–69;

25.  Покрещук О. Місце торгового кодексу в правовій системі України // Підприємництво, господарство і право, 2001.– №5.-С. 3–6.

26.  Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України. Жаліло Я.А., Архієреєв С.І., Базилюк Я.Б. та ін. – К.:, 2006.

27.  Пурлик В.М. Логистика торгово-посреднической деятельности – М.: Высшая школа, 2000

28.  Родников А.Н. Логистика. Терминологический словарь – М.: Экономика, 2000.

29.  Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. – К.: Таксон, 2004. – 348 с.

30.  Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М.: Экоперспектива, 2002.

31.  Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. – К.: КНЕУ, 2005. – с. 43–53.

32.  Семененко А.И. Введение в теорию обоснования логистических решений – СПб.: СПбГУЭФ, 2001

33.  Сергеев В.И. Менеджмент в бизнес-логистике – М.: «Филинъ», 2000.

34.  Смехов А.А. Введение в логистику – М.: Транспорт, 2003

35.  Транспортная логистика / под ред. Миротина Л.Б. – М.: изд-во МАДИ, 2001.

36.  Экономика предприятия / Под ред. В.Я. Горфинкеля. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2004.