Реферат: Мексика та Куба

МЕКСИКА

Територія та географічне положення. Мексика розташована в південно-західній частині Північної Америки. Офіційна назва — Мексиканські Сполучені Штати. За площею Мексика посідає третє місце (після Бразилії та Аргентини) серед країн Латинської Америки. На півночі й сході країна межує зі США (1), на півдні — із Белізом (2) і Гватемалою (3). На заході омивається Тихим океаном, на сході — водами Карибського моря та Мексиканської затоки. Довжина берегової лінії складає 9330 км. На узбережжі Тихого океану розташовані великі природні бухти Акапулько, Масатлан, безліч лагун. На крайньому північному заході Каліфорнійська затока, що глибоко вдається в суходіл, відокремлює півострів Каліфорнія від континентальної Мексики. Між Карибським морем і Мексиканською затокою розташований півострів Юкатан, що на південному заході омивається затокою Кампече. Мексиці також належить ряд островів у Тихому океані.

Природа. Більшу частину країни займає Мексиканське нагір'я вулканічного походження заввишки від 1000 до 2400 м. Краї нагір'я підняті й утворюють хребти з крутими зовнішніми та положистими внутрішніми схилами. Тут піднімаються вулкани Сітлальтепетль (5699 м), Попокатепетль (5452 м), Орісаба (5747 м). У Мексиці безліч діючих вулканів, відзначається висока сейсмічна активність. На сході країни та півострові Юкатан розташована велика прибережна рівнина. На півострові Каліфорнія розташований гірський масив із середніми висотами 800—1000 м, а місцями висота хребтів сягає 3000 м.

Різноманітність клімату Мексики значною мірою визначається її рельєфом. Клімат змінюється залежно від висоти над рівнем моря та географічної широти. Північна частина країни має субтропічний континентальний клімат із невеликою кількістю опадів і значними коливаннями температури. Інша територія розташована в тропічному кліматичному поясі. Середня річна температура є дуже високою' — до +27...+28 °С у липні й +20...+21 °С у січні. Вище в горах холодніше, нерідко випадає сніг. На більшій частині території країни 85 % річної норми опадів припадає на дощовий сезон — із квітня по жовтень. Зливовий характер опадів викликає повені навіть у посушливих районах, що часто завдає шкоди сільському господарству. Для запобігання катастрофічних наслідків із давніх часів мексиканці будували на річках греблі, що регулювали стік води.

Великих річок й озер у країні мало. Найбільш потужні водні артерії — Ріо-Гранде, Колорадо, Гріхальва — протікають по окраїнах країни. Найбільше озеро Чапала площею 1080 км² розташоване біля міста Ґвадалахара.

Різноманітність ландшафтів і кліматичних зон Мексики створює умови для існування багатьох видів тварин і рослин. У спекотливій і вологій частині країни ростуть вічнозелені ліси, у горах — соснові й листопадні ліси. Загальна площа лісів складає 20 %' території країни. У посушливих районах величезні простори займають пустелі й напівпустелі, основною рослинністю яких є кактуси. їх у Мексиці налічується кілька сотень видів. Гігантські кактуси сугуаро, опунція досягають кількох метрів у висоту й нагадують дерева. Кактус є національним символом Мексики, він зображений на її гербі.

У гірських лісах Мексиканського нагір'я живуть чорний ведмідь, єнот, червона рись, пума; у тропічних лісах — мавпи, тапіри, ягуари, мурахоїди, ящірки, у тому числі дуже великі ігуани. На пустельних і напівпустельних територіях водиться велика кількість гризунів, змій. Флора й фауна охороняються в національних парках, яких у Мексиці більше ніж п'ятдесят.

Ґрунти країни не вирізняються особливою родючістю. У горах вони міняються зі зміною висоти' — гірські сіро-коричневі, гірські лісові; на вологих рівнинах — відносно більш родючі червоно-жовті й червоні фералітні. Близько 1/4 території вкривають сіроземи та пустельні ґрунти. Майже 90 % оброблюваних земель у Мексиці піддані водній та вітровій ерозії.

Надра країни багаті на корисні копалини. Зокрема, Мексика має великі запаси графіту, флюориту, руд чорних і кольорових металів, кам'яного вугілля. Значні родовища нафти та газу. За запасами нафти Мексика посідає друге місце серед країн Латинської Америки (після Венесуели).

Історичний розвиток. На території Мексики перебували одні з найбільш розвинених цивілізацій. Західної півкулі. У XII—V ст. до н. є. тут процвітала давня мексиканська культура ольмеків. Ольмеки були першими, хто збудував на американській землі величні храми та палаци, їхня культура вплинула на формування більш пізніх цивілізацій та їхню культуру, зокрема на високорозвинену цивілізацію майя. Давня імперія майя досягла розквіту в VII—VIII ст. Майя винайшли ієрогліфічну писемність, створили сонячний календар, вони спостерігали за зірками, виконували складні розрахунки. У XIV ст. виникла імперія ацтеків, що згодом перетворилася на наймогутнішу державу Центральної та Південної Мексики. Столиця імперії ацтеків — Тено-чтитЛан — була побудована на місці сучасного Мехіко. Чутки про багатства й досягнення ацтеків привернули увагу іспанських конкістадорів. У 1521 р. іспанці на чолі з Кортесом захопили Теночтитлан, убили імператора Монтесуму II і, заволодівши його скарбами, установили іспанське панування та затвердили католицизм. Мексика стала віце-королівством під назвою Нова Іспанія, що проіснувало під владою іспанської корони до 1821 р. Національний рух за звільнення країни від колонізаторів й ослаблення Іспанії у зв'язку з наполеонівськими завоюваннями привели до того, що в 1821 р. Мексика здобула незалежність, а в 1823 р. у країні була проголошена республіка. У 1824 р. була прийнята конституція, що зрівняла в правах індіанців і білих нащадків іспанців.

До початку буржуазно-демократичної революції в Мексиці (І910— 1917) іноземний капітал контролював основні галузі промисловості, американські й англійські компанії посіли провідні позиції в гірничодобувній, нафтовій та іншій галузях. У результаті революції була прийнята конституція, що проголошувала право мексиканського народу на землю, її багатства, крім того, вона дозволила провести аграрну реформу. Під час Першої світової війни уряд зайнявся створенням вітчизняної промисловості для подолання залежності від імпорту товарів. Із 1 січня 1994 р. Мексика приєдналася до Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (НАФТА).

Сучасна Мексика — федерація у складі 31 штату й столичного федерального округу. Головою держави та уряду є президент, що обирається терміном на шість років. Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом — Національним конгресом! На гербі Мексики на згадку про давню історію зображений орел, що сидить на кактусі й клює змію.

Населення. Мексиканська нація, як і всі латиноамериканські нації, формувалася в результаті змішання переселенців з інших країн і корінного населення. Однак, на відміну від інших країн Латинської Америки, тут переважають індіанці. Найбільша етнічна група — метиси — складає близько 60 % населення. Переплетення іспанських і давньоіндійських культур відбилося на багатьох сферах життя країни. У XVI— XVII ст. до Мексики для роботи на плантаціях увозили негрів, чия культура також вплинула на розвиток країни. Численні індіанські народи (29 %) частково зберігають свої мови та культурні особливості. У Мексиці також проживають вихідці з Європи (іспанці, баски, німці, французи, італійці), уродженці Гватемали та інших країн Америки. 96 % населення сповідують католицизм.

Мексика є найбільшою іспаномовною країною. За останні 70 років у Мексиці спостерігається стійка тенденція збільшення тривалості життя, яка на сьогодні в середньому складає 73,8 року.

Незважаючи на помітний ріст рівня життя населення, у Мексиці залишається актуальною боротьба з бідністю: 26 млн жителів (близько 25 %) мають доходи нижче за прожитковий мінімум. Із цією метою розроблена спеціальна програма в галузі освіти, охорони здоров'я та харчування, орієнтована на підвищення життєвого рівня, насамперед у відсталих районах країни.

Невисокий показник середньої густоти населення Мексики (53 особи/км²) не відбиває дійсної картини його розміщення, оскільки для цієї країни характерна висока концентрація людських ресурсів у невеликій кількості населених пунктів (70 % мексиканців проживають у 24 містах). У той же час є близько 150 тис. поселень із кількістю жителів менше ніж 100 осіб. Продовжує зростати кількість населення в містах-мільйонерах. Найбільші з них: Мехіко (22 млн осіб), Монтер-рей (3,6 млн осіб), Ґвадалахара (3,4 млн осіб), Пуебла (1,9 млн осіб).

Мехіко — найбільше місто світу, від 1821р. — столиця Мексики. Місто є однією з найбільш високогірних столиць світу (2240 м над рівнем моря). Мексиканська столиця вражає поєднанням ацтекських храмів, барочних церков і новітніх фінансових центрів. У центрі міста збереглися споруди давньої столиці ацтеків Теночтитлана Й будівлі колоніального періоду. У Мехікц 72 музеї, серед яких найвідоміші Національний історичний музей, Національний музей антропології з колекцією, що присвячена цивілізаціям і ацтеків, і майя, Музей пластичних мистецтв. Мехіко є найбільшим індустріальним центром країни. Тут розташовані підприємства машинобудування, харчової, текстильної, швейної, взуттєвої, фармацевтичної, цементної та інших галузей. Місто розташоване у високогірній улоговині, де накопичуються викиди заводів і трьох мільйонів автомобілів, утворюючи щільний смог. Рівень забруднення атмосфери в Мехіко один із найвищих у світі.

Ґвадалахара. — столиця штату Халіско, була заснована іспанцями в 1531 р. Серед її визначних пам'яток більше ніж 50 церков колоніального періоду, численні театри та музеї, Палац уряду. Колоніальна архітектура поєднується з хмарочосами, чудовими готелями, спортивними спорудженнями.

Монтеррей — торговельний і комерційний центр країни. Тут розміщені офіси найбільших національних та іноземних компаній. Монтеррей є також туристичним центром. Гори та каньйони, якими оточене місто, приваблюють відвідувачів, що бажають спуститися в загадкові печери або покататися гірськими дорогами на велосипедах. А любителі старовини зможуть проїхатися в кареті стародавніми кварталами Монтеррея, відвідати театри та музеї міста.

Культура. Успадкувавши від своїх іспанських предків мову, сучасні мексиканці одночасно увібрали багато рис культури різних індійських народів; перетворивши та розвинувши ці риси, створили власну мексиканську культуру, відмінну як від культури індіанських народів, так і від іспанської культури. Так, індіанський елемент присутній у виробах народних промислів. Глиняні фігурки, що зображують тварин і птахів, які виготовляють у Ґвадалахарі, продовжують традиції майстрів давньої культури Америки, а переливчаста зелена глазур, що прикрашає посудини, успадкована від іспанських ремісників. Індіанське походження мають багато географічних назв.

Народна креольська музика подібна до іспанської, але має свій специфічний характер і колорит. Традиційним народним інструментом є гітара та її різновиди — гітаррон і хараніта. Неодмінний атрибут музикантів — сомбреро — капелюх із великими полями та орнаментом, традиційний головний убір мексиканців, які працювали на плантаціях, що служив для захисту від пекучого сонця.

Ернан Кортес і його військо завдали колосальної шкоди культурному багатству мексиканців — спалили рукописи, переплавили в злитки золоті статуї богів. Однак їм не під силу було виоратися з пам'ятками архітектури. Піраміди, комплекси храмових споруджень, палаців, залишки скульптур і розписів є об'єктами постійних досліджень істориків, археологів, антропологів. Руїни стародавніх міст Теотіукана, Тіка-ля, Чечен-їци, Паленке перетворилися на музей під відкритим небом.

Характерною рисою сучасної мексиканської архітектури є синтез новітніх тенденцій із традиціями індіанського зодчества, гармонійне поєднання сталі, бетону, скла з настінними розписами та мозаїчними панно. Зразок такої архітектури — Університетське містечко, відкрите в 1954 р. у Мехіко.

Світової популярності набули витвори мексиканських художників-муралістів XX ст. Дієґо Рівери та Давида Сікейроса (від фр. тиг — стіна). Художники розписували зовнішні й внутрішні стіни будинків за допомогою спеціальних пістолетів, що стріляють фарбою.

У містах Мексики працюють наукові й навчальні заклади — університети, науково-дослідні інститути, центри ядерних, медико-біологічних досліджень, Академія хірургії, Панамериканський інститут хімії, Національна математична школа, Міжнародний центр селекції кукурудзи та пшениці.

Останнім часом культурне життя мексиканців зазнає впливу з боку американців. Однак ці зміни стосуються в основному городян. У невеликих поселеннях ще збереглися давні обряди та традиції, мова давніх сапотеків та індіанські діалекти. Традиційні мексиканські напої — текіла (кактусова горілка) і кава.

Господарство. Мексика є однією з найбільш розвинених латиноамериканських країн. За загальним рівнем економічного розвитку вона помітно випереджає інші країни Латинської Америки та разом із Бразилією та Аргентиною утворює «велику трійку» латиноамериканських індустріальних лідерів. У результаті економічних реформ 1988— 1994 рр. країна досягла великих успіхів у макроекономічному розвитку.

Мексика набула репутації країни зі «здоровими» фінансами та стала розглядатися як надійний зовнішньоторговельний партнер, що забезпечило приплив іноземного капіталу. Характерною рисою мексиканської економіки є висока частка державного сектору, особливо в нафтовій галузі,— більше ніж 200 нафтопереробних заводів працюють у межах державних нафтових компаній.

Мексика посідає друге місце в Латинській Америці (після Бразилії) за розміром промислового потенціалу. Виробництво країни складає 1/4 всієї промисловості Латинської Америки.

Мексика — одна з головних нафтодобувних і нафтоекспортуючих країн світу. За запасами нафти вона посідає четверте місце у світі. Провідними галузями промисловості є гірничодобувна, нафтова, нафтохімічна, металургійна, будівельна, текстильна, харчова й машинобудування.

Мексика входить до першого десятка країн світу за видобутком деяких кольорових металів (міді, цинку, свинцю). Підприємства кольорової металургії базуються повністю на власній сировині.

Машинобудівна галузь виробляє електродвигуни, трансформатори, побутову техніку, обладнання для нафтової, нафтохімічної, гірничодобувної галузей та автомобілі. Більша частина підприємств автомобілебудування базується на іноземному капіталі. Використовуючи дешеву робочу силу, у Мексиці розмістили автоскладальні підприємства такі найбільші світові концерни, як «Фольксваґен Верк», «Джене-рал Моторз», «Крайслер», «Тойота Мотор».

Особливе місце в мексиканській промисловості посідають мікіла-дорас — підприємства, розташовані біля кордону зі США, що спеціалізуються на експортному виробництві товарів (вузли автомобілів, меблі, товари легкої промисловості). 90 % виробленої там продукції відправляється до США. Основною галуззю сільського господарства є рослинництво. На цю галузь припадає 60 % вартості всієї сільськогосподарської продукції. Ще 7 тис. років тому індіанці майя почали вирощувати кукурудзу. Вона разом із пшеницею та рисом і сьогодні є основною зерновою культурою, що вирощується в центральних районах країни. Уздовж південно-західного, західного й північно-східного узбережжя простягаються плантації технічних (цукрової тростини, бавовни, тютюну) і плодових (бананів, цитрусових) культур. Ще з колоніальних часів у Мексиці вирощують каву. У Мексиці розвинене плантаційне лісове господарство. Зони лісових плантацій розташовані на півострові Юкатан.

На менш родючих землях, переважно в північно-західних районах Мексики, розвивається екстенсивно-пасовицьке тваринництво м'ясо-вовняного напрямку. У приватних фермерських господарствах розводять свиней, овець, коней, свійську птицю. У прибережних районах розвинені рибальство й ловля креветок.

Мексика має добре розвинену транспортну інфраструктуру. Найбільший відсоток пасажирообігу припадає на автотранспорт. Залізничний транспорт відіграє другорядну роль — його розвитку перешкоджає гірський, розчленований рельєф. Велике значення для транспортування експортної продукції має морський транспорт. Мексика має власний торговельний флот, у тому числі танкерний — для перевезення нафти та нафтопродуктів. У країні 1321 аеропорт (54 мають статус міжнародних), їх обслуговують 83 авіакомпанії.

Найбільш прибутковою галуззю сфери послуг Мексики є туризм. Країну щорічно відвідують близько 17 млн туристів.

Мальовнича природа, чудові пляжі, величні гори, найбагатша архітектурна спадщина культур ацтеків і майя, колоніальні палаци приваблюють безліч туристів зі США, Канади, Японії та Європи

Найвідомішими та найдавнішими спорудами є піраміди давнього міста Теотіукана, що розташовані неподалік від Мехіко. Мехіко також багате на визначні пам'ятки, серед яких площа Трьох Культур, площа Сокало (Конституції) — друга за розмірами у світі, найбільша арена бою биків, а також величезний парк Чапультепек, де розташований найбільший у країні Національний антропологічний музей з унікальною експозицією, що присвячена доіспанській історії народів Латинської Америки. Там зберігаються тисячі реліквій, у тому числі найдавніші книги ацтеків і майя, за якими вчені змогли відновити мови цих племен.

На узбережжі Мексики розташовані курорти та зони відпочинку. Найпоцулярнішим із них, одним з найулюбленіших місць відпочинку, є Акапулько — всесвітньо відомий курорт на мексиканському узбережжі Тихого океану. Акапулько — це «суміш» гір, тропічних джунглів і лагун; це десять миль заток, оперізаних двадцятьма пляжами з білосніжним піском, а також пагорбами та скелями. На всьому узбережжі величезної бухти розташовуються готелі. В Акапулько туристи можуть стати свідками унікального видовища — знаменитих стрибків зі скелі. Стрибуни-професіонали пірнають один за одним із 20-метро-вої висоти у вузьку бухту, де глибина не перевищує 3,5 м.

КУБА

Територія та географічне положення. Держава Куба займає найбільший однойменний острів в архіпелазі Великих Антильських островів, острів Хувентуд і близько 1600 дрібних островів, що прилягають до них, і коралових рифів. Офіційна назва - Республіка Куба Острів Куба розтягнутий із заходу на схід на 1250 км. Берегова лінія Куби має загальну довжину близько 4000 км.

Перевага вапнякових відкладень у складі гірських порід острова, а також утворення численних коралових рифів поблизу узбережжя сприяли формуванню зручних, захищених від моря бухт.

Природа. Рельєф Куби переважно рівнинний. Гірські пасма й височини простягаються вздовж узбережжя. У центральній частині розташовані гори Сьєрра-де-Тринідад із вершиною Сан-Хуан (1156 м) Найвищий гірський масив Сьєрра-Маестра тягнеться вздовж півден-ио-східного узбережжя. Там розташована найвища точка Куби - пік Туркіно (1974 м). Крім гірських хребтів і терасованих височин, ландшафти Куби багаті на мальовничі карстові форми й долини.

Клімат острова тропічний морський. Власне зими та літа на Кубі немає, є два сезони: сухий (більш прохолодний) і вологий. Температура рідко опускається нижче за +20 °С. Річки Куби не мають великого господарського значення. Головна річка Кауто судноплавна для невеликих суден у нижній течії. Ґрунти відрізняються високою родючістю і є сприятливими для вирощування тропічних плантаційних культур, насамперед цукрової тростини.

Тропічна рослинність різноманітна. Ліси займають близько 10 /о території, вони збереглися переважно в горах. Рівнини вкриті трав'янистою саваною. Тваринний світ суходолу досить бідний Багато

гризунів і птахів. Проте прибережні води багаті на цінні види промислових риб, молюсків, креветок, губок.

Серед корисних копалин Куби найзначнішими є родовища нікель-кобальтових, марганцевих, свинцево-цинкових руд, хромітів. Є значні запаси торфу, доломітів, цементної сировини, мармуру, вогнетривких глин. Зустрічаються невеликі поклади нафти.

Історичний розвиток. Заселення Куби почалося в IV тис. до н. є. Очевидно, перші жителі острова перебралися туди з Південної та Центральної Америки. У 1510 р. почалася іспанська колонізація Куби. Іспанці перетворили острів на перевалочну базу для завойовників Мексики та Південної Америки.

У 1762 р. Гавана була захоплена англійцями та проголошена зоною вільної торгівлі, що привело до послаблення колоніального режиму. Утиски метрополій викликали широкий протест населення острова. Протягом 1868—1878 рр. кубинські повстанці вели боротьбу з іспанцями під гаслом «Незалежність або смерть!» Патріоти не змогли здобути перемогу, але змусили колонізаторів піти на поступки. У 1886 р. на острові було скасоване рабство, а в 1897 р. Куба здобула автономію.

Використовуючи визвольну боротьбу кубинців, США вступили у війну з Іспанією. Із 1902 р. Куба була формально проголошена незалежною, а фактично — опинилася окупованою. Почалася епоха панування США на Кубі, що тривала рівно 60 років. У середині 50-х рр. XX ст. кубинські революціонери змогли підняти народ на боротьбу, війська останнього диктатора Ф. Батісти були розбиті 1 січня 1959 р. Гавана опинилася під владою повстанців, і на її території поступово встановився прокомуніс-. тичний режим. США встановили політичну й економічну блокаду непокірливого острова. І тоді допомогу кубинським революціонерам почав надавати Радянський Союз. Улітку 1962 р. СРСР установив на острові ядерні ракети, які були націлені на найбільші міста США. Так почалася Карибська криза, що ледь не призвела до нової світової війни. Лідери США й СРСР — Джон Кеннеді й Микита Хрущов — змогли мирно розв'язати цей конфлікт, і радянські ракети були демонтовані.

Сучасна Куба — єдина соціалістична республіка в Західній півкулі. Головою держави та уряду є президент — Фідель Кастро Рус, що перебуває при владі з 1959 р. Законодавча влада представлена однопалатним парламентом — Національною асамблеєю народної влади У країні єдина політична партія — Комуністична партія Куби.

Населення. Близько 2/3 населення Куби складають нащадки вихідців з Іспанії, інші — негри, мулати, метиси. Кількість корінного індіанського населення невелика — близько 1 %.

Основна релігія держави — католицизм, зустрічаються також протестанти (баптисти). Куба — країна молодого населення, середній вік        складає 34,5 року.

Серед інших латиноамериканських країн Куба виділяється відносно рівномірним розміщенням населення по території. Середня густота становить 101,8 особи/км². 76 % населення проживає в містах.

Гавана — столиця Куби — найбільше місто з населенням 2,27 млн осіб. Місто виникло в 1515 р. як іспанський форт. Наприкінці XVI ст.

Гавана стала адміністративним центром іспанської колонії, а з 1902 р.— столицею кубинської держави. Старий центр Гавани — Гавана В'єхо — у 1982 р. був оголошений ЮНЕСКО культурною спадщиною світового значення (включає більше ніж 900 об'єктів).