Реферат: Оцінка економічної ефективності інноваційних проектів

Реферат

на тему:

Оцінка економічної ефективності інноваційних проектів

1. Критерії для оцінки економічної ефективності

Щоб виконати інноваційний проект, необхідні інвестиції. Вони потрібні для компенсації витрат на розроблення інноваційного продукту та його просування на ринок. Ці інвестиції можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. В будь-якому разі необхідно відповісти принаймні на два питання:

чи варто взагалі інвестувати в цей проект;

якщо так, то скільки.

Позитивна відповідь на перше запитання свідчить про економічну ефективність інноваційного рішення. Відповіддю на друге є Визначення розміру інвестиції.

На жаль, немає одного абсолютного й універсального виміру та критерію ефективності інвестицій для будь-яких випадків. Але, будучи спільно розглянутими, кілька окремих показників можуть дати цілком однозначне рішення.

Хоча розглянутий нижче аналіз є радше якісним, аніж кількісним, проте він дає змогу прийняти важливе рішення про доцільність ухвалення інноваційного рішення та інвестування. З іншого боку, це дозволяє опосередковано оцінити економічну ефективність прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що генерують позитивний фінансовий потік, здатний компенсувати розмір інвестиції.

Подібно до міжнародної практики як критерії економічної ефективності інноваційних проектів використаємо такі:

чиста дійсна вартість;

період окупності;

внутрішня норма віддачі (IRR);

індекс прибутковості;

середній дохід на чистий капітал.

2. Чиста дійсна вартість

Під час оцінки економічної ефективності проекту головним завданням є визначення вартості майбутніх вигід, які можна одержати протягом терміну реалізації проекту. При цьому майбутня вартість вигід через процедуру дисконтування приводиться до їхньої дійсної вартості.

Припустимо, що необхідно прийняти рішення за одним з двох інвестиційних проектів:

2.1 Порівняння інвестиційних проектів

Як випливає з умови, дійсна вартість майбутніх вигід для обох проектів однакова, тобто обидва проекти сьогодні мають однакову вартість. Однак якщо розглядати їх як об'єкти для інвестицій, то перевагу варто віддати проектові А, тому що він потребує менших початкових вкладень. Іншими словами, вкладаючи гроші в проект А, можна домогтись більшого приросту капіталу.

Якщо розглядати цю задачу в термінах аналізу дисконтованого грошового потоку, то критерієм під час відбору проектів є різниця між сумою дисконтованих грошових потоків і початкових інвестицій, що називається чистою дійсною вартістю:

де: NPV - чиста дійсна вартість;

С - сума початкової інвестиції; С, - майбутній грошовий потік періоду t; i_t - норма дисконтування, що відповідає періодові t.

Ставку дисконту можна розрахувати, наприклад, за рівнянням САРМ:

де: і - ставка дисконту, що дорівнює очікуваній нормі прибутку

на власний капітал; С_№ - безризикова ставка прибутку, наприклад, норма оплати

за державними цінними паперами;

С_и - середньоринкова ставка прибутку;

Р - фактор ризику.

Позитивне значення NPV - чистої дійсної вартості - свідчить, що при вимірі поточними грішми грошовий потік від проекту перевищує витрати на його здійснення. Отже, позитивне значення NPV є критерієм прийнятності інвестиційного проекту. При цьому величина норми дисконтування визначається альтернативною вартістю капіталу, тобто тією, яку одержав би інвестор, вклавши гроші в проект із рівним ризиком.

Іншими словами, чим більшим буде значення NPV з& однакової початкової інвестиції, тим дорожчим буде право на об'єкт права інтелектуальної власності, що генерує позитивний грошовий потік у цьому проекті.

Зі сказаного вище можна зробити висновок про те, що максимізація NPVвідповідає цілям фірми зі збільшення вартості активів і Може бути основним напрямком роботи менеджерів.

Чиста дійсна вартість, як Критерій ефективності інвестиційного проекту, досить коректна й економічно обґрунтована. По-перше, вона враховує зміну вартості грошей у часі. Інші інвестиційні критерії, як це буде показано далі, цього не враховують. По-друге, чиста дійсна вартість залежить тільки від прогнозованого грошового потоку й альтернативної вартості капіталу. По-третє, їй властива адитивність, тобто чисті дійсні вартості кількох проектів можна складати, тому що всі вони виражені в "сьогоднішніх" грошах. Під час спільного розгляду "поганого" та "гарного" проектів позитивний загальний баланс не введе експерта в оману.

Для застосування критерію чистої дійсної вартості необхідно:

спрогнозувати всі грошові потоки проекту протягом терміну володіння, зокрема й грошовий потік можливого продажу наприкінці проекту;

визначити альтернативну вартість капіталу на фінансовому ринку;

визначити дійсну вартість майбутніх грошових потоків шляхом дисконтування за нормою, рівною альтернативній вартості капіталу;

визначити чисту дійсну вартість вирахуванням з дійсної вартості майбутніх грошових потоків суми початкових інвестицій;

вибрати з кількох варіантів проект, що має максимальне значення чистої дійсної вартості, або відмовитися від проектів з негативним значенням NPV.

3. Період окупності

Досить часто для оцінки ефективності інвестиційних проектів застосовують критерій, що вимірює час, необхідний для того, щоб сума грошових потоків від проекту дорівнювала сумі початкових інвестицій.

Період окупності можна розрахувати на основі грошових потоків або до сплати податків, або після цього, що слід зазначити під час розрахунку.

Цей показник роботи інвестицій використовують інвестори, які хочуть знати, коли відбудеться повне повернення вкладеного капіталу. Для інвесторів власного капіталу період окупності є величиною, зворотною до коефіцієнта капіталізації власного капіталу:

де: РВР - період окупності;

R_t. - коефіцієнт капіталізації власного капіталу.

Як вимірник період окупності простий і зрозумілий. Однак він має істотні недоліки.

Припустимо, що розглядаються проекти С і D:

Таблиця. Порівняння ефективності проектів

Якщо як критерій застосувати NPV, то за альтернативної вартості капіталу 10% проект D ефективніший.

Якщо за критерій взяти період окупності, то для повернення інвестицій у проект С потрібен один рік, а для повернення інвестицій у проект D - два роки. Якщо використовувати правило окупності з обмежувальним періодом один рік, то варто прийняти проект С. Якщо обмежувальний період становить два роки, можна приймати обидва проекти. Незважаючи на вибір обмежувального періоду, правило окупності дає результати, відмінні від NPV.

Причина різниці в тім, що окупність надає однакового значення всім грошовим потокам протягом обмежувального періоду і не враховує всіх подальших платежів.

Для використання правила окупності кожна фірма повинна вибрати оптимальний для неї обмежувальний період залежно від терміну життя проекту.

Отже, період окупності можна використати тільки для порівняння інвестицій з подібними інвестиційними характеристиками.

4. Внутрішня норма віддачі

Внутрішня норма віддачі - це Норма дисконтування, за якої чиста дійсна вартість дорівнює нулю. Іншими словами, при дисконтуванні грошового потоку за нормою

IRR дійсна вартість повернення капіталу дорівнює початковим інвестиціям.

Для розрахунку IRR задача аналізу дисконтованого грошового потоку розв'язується в зворотному порядку: всі позитивні й негативні грошові потоки проекту аналізуються для визначення норми дисконтування, за якої їхня дійсна вартість дорівнює початковим інвестиціям.

Метод внутрішньої норми віддачі називається також аналізом віддачі. Хоча цей термін не точний і використовується в різних контекстах, метод IRR розглядається як типовий приклад аналізу віддачі.

Практичне обчислення IRR звичайно побудоване на ітерацій-ному процесі, що полягає в підборі оптимальної норми дисконтування для наявних грошових потоків. Розгляньмо простий проект:

Таблиця. Вихідні дані

Для цього проекту внутрішня норма віддачі IRR має перетворювати наступне рівняння в тотожність:

Необхідна умова NPV= 0 досягається при IRR - 0,28.

Але якщо проект потребує витрат не тільки на початку, але й наприкінці, то грошовий потік за періодами змінюватиме знак. У цьому разі ми матимемо стільки значень IRR, скільки разів грошовий потік змінює знак.

На практиці при обчисленні IRR багато фірм припускають, що норми дисконтування для всіх грошових потоків однакові, і це робить IRR менш надійним, ніж NPV.

5. Індекс прибутковості

Яке співвідношення витрат на різних етапах інноваційних проектів?

Наприклад, компанія "Booz Alen & Hamilton* у 1982 році опублікувала огляд аналізу витрат великої кількості компаній і зробила висновок, що загальна частка витрат на проекти, які не були реалізовані в цих компаніях, становила 46%, а на успішні - 54%.

Розподіл витрати за п'ятьма групами етапів проектів показано в табл.6

Структура витрат компанії

З наведених даних видно, що в розвинених американських компаніях витрати на розроблення становлять понад третину всіх витрат. Для українських підприємств структура витрат суттєво відрізняється від цієї. Ці відмінності зумовлені такими факторами:

українські підприємства в середньому значно менше уваги приділяють аналізові ринку й тестуванню продуктів;

розробки українських підприємств, як правило, коштують менше через суттєво меншу вартість кваліфікованої робочої сили;

витрати на організацію продажів в Україні суттєво нижчі за умов слаборозвиненої мережі просування та продажів товарів. Крім того, характерною помилкою українських розробників є

впевненість у тому, що гарний продукт сам знайде собі дорогу на ринок.

Для успішного розвитку проекту з розроблення та просування продукту важливим є не тільки визначення розміру початкової інвестиції, але й правильний розподіл коштів на всіх етапах цього проекту.

Для українських проектів часто буває необхідним вже на початкових стадіях виділяти кошти для організації "розкриття" продуктів, які можна порівнювати з витратами на розроблення й навіть на виробництво. Водночас засновники малих підприємств, розробники нових технологій, навіть керівники середніх підприємств не планують цих витрат у своїх бюджетах, що часто стає головною причиною провалу проектів.

Література

1.  Економіка і маркетинг виробничо-підприємницькій діяльності. Гаврись О.М. - Харків. - 2004 - 640 с.

2.  Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. - 2004 - 296 с.