Курсовая работа: Управління грошовими потоками підприємства

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Вінницький державний АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки та підприємництва Кафедра обліку та аналізу

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Фінансовий облік”

на тему:

Управління грошовими потоками підприємства

(на прикладі СК «Печера» с. Печера, Тульчинського району Вінницької області)

Виконала:

студентка групи 36-ОА

Фалаштинська Л.А

Керівник :

Вінниця - 2007

Зміст

Вступ

1.  Науково – теоретичні аспекти порядку зберігання і використання грошових коштів

1.1  Нормативно – правова база

1.2  Огляд економічних джерел

2  Економічна характеристика основних фінансових показників підприємства

2.1  Організаційно-правовий статус підприємства

2.2  Оцінка фінансового стану підприємства

2.3  Облікова політика підприємства

3  Порядок зберігання і використання грошових коштів на підприємстві

3.1 Організація зберігання і використання грошових коштів на підприємстві

3.2 Порядок зберігання і використання грошових коштів на рахунках банку

3.3 Касові операції підприємства і порядок їх використання

3.4 Аналіз грошових коштів на підприємствіх коштів на рахунках банку, щоб економічніше займатися своєю діяльністю

4  Шляхи вдосконалення зберігання і використання грошових коштів на підприємстві

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Одночасно із формуванням ринкових відносин в економіці України відбуваються глибокі зміни в теорії практиці фінансового менеджменту на підприємствах, в банківських установах, інвестиційних та страхових компаніях. З'являються нові поняття, прийоми, методи й моделі обґрунтування фінансових рішень. Одним з таких нових понять для вітчизняних фінансистів є грошові кошти.

В умовах завершення процесів становлення ринкової економіки все більшого значення набуває підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами підприємств як запорука виживання, стабільного функціонування та процвітання будь-якого з суб'єктів господарювання в жорстких умовах ринку. Останнє зумовлене одвічним протиріччям безмежності потреб та обмеженості економічних ресурсів. У зв'язку з цим лише той суб'єкт господарювання спроможний на досягнення успіху, який веде обдуману фінансову політику, спрямовану не лише на звичайне використання наявних фінансових ресурсів, а й на узгодження в часі та просторі їх наявної кількості, джерел та напрямків використання, механізмів повернення тощо. Таким чином діяльність кожного з фінансових менеджерів має спрямовуватися не лише на досягнення максимальної прибутковості короткостроковому періоді функціонування підприємства, і на зростання його ринкової вартості шляхом підвищення його ліквідності, тобто спроможності у встановлені терміни виконувати свої фінансові зобов'язання, що має забезпечуватися не лише наявністю, а й поточним надходженням у встановлені строки необхідних розмірів грошових ресурсів. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває підвищення якості управління саме грошовими потоками підприємства як одним з основник результативних показників діяльності підприємства.

На нашу думку, поняття «грошові кошти» є динамічним і, показником, що характеризує постійний рух грошових коштів в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, що пов'язаний з надходженням (вхідні грошові кошти) чи витрачанням (вихідні грошові кошти) грошових ресурсів підприємства. В результаті ж збалансування західних та вихідних грошових потоків утворюватися чистий грошовий потік, що характеризує приріст чи зменшення грошових ресурсів і є результативним фактором діяльності підприємства.

Виходячи з вищевикладеного питання - про сутність грошових коштів розкривається через механізм його визначення та може зводитися до ряду основних методів розрахунку величини грошового потоку.

Метою курсової роботи є розширення та поглиблення теоретичних та практичних знань з курсу фінанси підприємств.

Завдання курсової роботи полягає в надбанні професійних навичок у застосуванні методології наукових досліджень в аналізі фінансово-господарської діяльності підприємств в умовах ринкових відносин, що дозволяють виявити недоліки у їх діяльності, встановити причини цих недоліків та розробити заходи щодо усунення негативних явищ.

Об’єктом курсової роботи виступає СК «Печера».

Структура курсової роботи розглянута в змісті і складається з розділів, які розкриють і обґрунтують тему курсової роботи: «Порядок зберігання і використання грошових коштів на підприємстві».

1.  Науково – теоретичні аспекти порядку зберігання і використання грошових коштів

Нормативно – правова база

Таблиця 1

1.2 Огляд економічних джерел

грошовий кошти зберігання фінансовий

Порядок зберігання і використання грошових коштів на підприємстві – одне із важливих питань в ринкових умовах. Вивченню даного питання приділяється багато уваги як українськими, так і зарубіжними вченими. Розглянемо праці різних вчених – економістів, які професійно займаються дослідженнями в даній галузі по таблиці 2.

Таблиця 2

Проблема формування грошових потоків та методів управління ними з різним ступенем теоретичного та практичного висвітлення розглянуто в багатьох іноземних та вітчизняних виданнях останнього часу.

2. Економічна характеристика основних фінансових показників підприємства

2.1 Організаційно-правовий статус підприємства

СК «Печера», є юридичною особою і здійснює свою діяльність у відповідності із Законом України «Про сільськогосподарський кооператив».

Повна назва Кооперативу – Сільськогосподарський кооператив «Печера». Місце знаходження Кооперативу – с. печера, тульчинського району Вінницької області.

Кооператив, як юридична особа, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки установах банків, печатку із найменуванням, штампи, бланки, а також інші реквізити.

Основною метою діяльності кооперативу є виробництво сільськогосподарської продукції та її переробки з метою отримання прибутку, задоволення економічних та соціальних потреб членів Кооперативу та взаємовигідна співпраця з орендодавцями землі і майна.

Кооперативу здійснює виробництво сільськогосподарської продукції її переробку і реалізацію, надає послуги сільськогосподарським товаровиробникам. Кооператив може займатись будь – якою діяльністю не забороненою чинним законодавством як на території України так і за кордоном.

Майно Кооперативу є власністю Учасників і складається із основних фондів та обігових засобів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Кооперативу. Майно знаходиться в її повному розпорядженні і вилученню не підлягає.

Джерелом формування майна Кооператива є:

·  Грошові та матеріальні внески учасників;

·  прибутки, отриманні від реалізації продукції, робіт, послуг, а також інших видів діяльності;

·  кредити банків;

·  безкоштовні або благодійні внески, пожертвування, дари юридичних і фізичних осіб;

·  інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Кооператив веде бухгалтерську, статистичну та іншу звітність встановлена діючим законодавством.

Фінансова характеристика підприємства відображає виробничу – господарську діяльність через рух грошових коштів. Основні об'єкти фінансового аналізу – фінансовий стан, платоспроможність, і кредитоспроможність підприємства, фінансові результати його діяльності. (Додаток 3).

2.2 Оцінка фінансового стану підприємства СК «Печера»

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо – господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовий. Здатність підприємства успішно функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у перемінному внутрішньому і зовнішньому середовищі.

Якщо платоспроможність - це зовнішній прояв фінансового стану підприємства, то фінансова стійкість - внутрішня його сторона, що відбиває збалансованість грошових і товарних потоків, доходів і витрат, засобів і джерел їхнього формування.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинне мати гнучку структуру капіталу і вміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для нормального функціонування.

Фінансовий стан підприємства його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове положення підприємства, Навпаки, у результаті спаду виробництва і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгу і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності Отже, стійкий фінансовий стан є не грою випадку, а підсумком умілого керування всім комплексом факторів, що визначають результати фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансову стабільність та платоспроможність ми відобразимо в таблиці 3.

Таблиця 2.1

Фінансова стабільність та платоспроможність СК «Печера» за 2004 – 2006 рр.

Розглянувши таблицю виявили, що коефіцієнт фінансової незалежності свідчить, якщо значення більше за – 0,5, то за таких обставин підприємство може всі свої зобов’язання покрити за рахунок власних джерел, на СК «Печера» значення за 2005 рік менший за – 0,5, а у 2006 році становить – 0,42. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів характеризує кількість залученого капіталу в розрахунку на 1 грн. власного, на досліджувальному підприємстві даний показник в середньому на кожні 1,37 коп. залучених коштів, 1 грн. власного. Коефіцієнт власних оборотних коштів свідчить про збільшення довіри до підприємства з боку кредиторів, інвесторів і залежить від зовнішніх джерел фінансування, на СК «Печера» порівняно з 2005 р. він зріс на 76,0. Коефіцієнт маневреності власного капіталу характеризує ступінь мобільності власного капіталу щодо можливого вільного маневрування ним, критичне значення коефіцієнта > 0.5, на підприємстві це значення в середньому становить 0,84, отже тільки 0,16 % коштів власного капіталу знаходиться в обороті, а 0,84 % капіталізоване, таке співвідношення негативно впливає на фінансовий стан підприємства. Коефіцієнт грошової платоспроможності показує, яку частку поточних зобов’язань підприємство може розрахуватись грошовими коштами, критичне значення 0,2 – 0,35, на СК «Печера»цей показник дуже низький від - 0,0 в 2005 р. до - 0,004 в 2006 р. це теж негативне явище. Коефіцієнт розрахункової платоспроможності на підприємстві не стабільний у 2005 р. він становив 0,11, а 2006 р. 0,05, така нестабільність нам показує, що підприємство не регулює свою розрахункову платоспроможність.

Фінансовий стан підприємства можна оцінити з погляду його короткостроковості та довго строковості перспектив у короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність та платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розраховується за короткостроковими зобов′язаням.

Ліквідність підприємства – це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Для забезпечення високої ліквідності балансу повинні виконувати такі умови:

-  найбільш ліквідні активи перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм;

-  активи, що швидко реалізуються дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них;

-  активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам, або більші за них;

-  активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Проведемо аналіз ліквідності підприємства СК «Печера» на основі балансу за 2006 р. (додаток 4) і дані занесемо в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Аналіз ліквідності балансу підприємства СК «Печера» за 2006 р., тис. грн.

Ми бачимо з вище поданої таблиці, що баланс не є абсолютно ліквідним, адже виконалась рівність:

А 1 > П1 На СК «Печера» 2 <193,7

А 2 > П2 21,6 > 245

A 3 > П3 245,7> 0

A 4 < П4 499 < 326

Баланс є не ліквідний в тому, що найбільш ліквідні активи не можуть покрити найбільш термінові зобов’язання, різниця складає 249 тис.грн.

Отже, ліквідність балансу — це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань (Додаток 4).

Проаналізувавши додаток 1, можна зробити висновок, що чистий дохід (виручка) від реалізації продукції збільшився за рахунок збільшення доходу (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Фінансові результати від операційної діяльності за звітний період в порівнянні з попереднім періодом значно погіршилися, оскільки відбулося зменшення валового прибутку і збільшення адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Фінансові результати від звичайної діяльності є збитковими і значно погіршилися в 2006 р. порівняно з 2005 р. Це погіршення спричинив збиток фінансових результатів від операційної діяльності і зниження інших фінансових доходів. Погіршення фінансових результатів від звичайної діяльності призвело до зростання чистого збитку з -437,0 тис. грн. в 2005 р. до 0,0 тис. грн. в 2006 р.

Аналіз ділової активності є важливим етапом оцінки фінансового стану підприємства. В результатах такого аналізу зацікавлені внутрішні та "зовнішні користувачі інформації (до перших відносять власників і спеціалістів підприємства, кредиторів, постачальників, покупців, податкові органи; до других — суб'єкти, які безпосередньо не зацікавлені в діяльності підприємства, але згідно договорів захищають його інтереси чи інтереси користувачів інформації першої групи — консультанти, юристи, аудиторські фірми, працівники ЗМІ, профспілки та інші).

2.3 Облікова політика підприємства

Згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р, № 996 ~ XIV, затверджених положень (стандартів) бухгалтерського обліку керуючись принципом послідовності ведення бухгалтерського обліку з метою забезпечення єдиних (постійних) принципів, методів, процедур при відображенні поточних операцій в обліку та складання фінансової звітності.

Головному бухгалтеру:

Здійснювати ведення бухгалтерського обліку на підприємстві СК «Печера» згідно з принципами і методами, передбаченими Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Забезпечити безперервність відображення операцій і достовірну оцінку активів, зобов'язань, капіталу в бухгалтерському обліку, застосовуючи журнальну-ордерну форму обліку.

Застосувати План рахунків б/о активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено наказом Міністерства Фінансів України від ЗО. 11.99р. № 291.

Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей:

-  у бухгалтерії - у відомостях обліку залишків матеріалів у кількісно-сумарному вираженні;

-  на складах — у картках складського обліку н кількісному вираженні. 2. Затвердити порядок бухгалтерського обліку окремих господарських операцій:

-  за одиницю бухгалтерського обліку запасів приймати найменування або однорідний вид;

-  первісну вартість запасів визначати згідно П(С)БО 9(16).

Затвердити систему оплати праці:

-  за штатним розкладом - для службовців і інженерно-технічних працівників;

-  за відрядними розцінками - для роботи основного і допоміжного виробництва;

Встановити метод обліку витрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції.

Отже, після вивчення наказу про облікову політику СК „Печера”, можна зробити такий висновок, що ведення бухгалтерського обліку ведеться згідно принципам і методам, передбаченими Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Термін використання нематеріальних активів визначати по кожному об’єкту окремо в момент його зарахування на баланс, виходячи із терміну корисного використання подібних активів, передбачуваного морального зносу та правових обмежень щодо строків його використання.

Амортизацію нематеріальних активів здійснювати прямолінійним методом.

Вважати матеріальні активи з терміном корисного використання менше року і вартістю нижче 100 грн. – МШП. При передачі таких активів в експлуатацію їх вартість повністю списувати у витрати, в місцях експлуатації вести дише кількісний їх облік до моменту списання вказаних активів.

Вважати матеріальні активи із терміном корисного використання понад 1 рік вартістю до 500 грн. малоцінними необоротними матеріальними активами. Нарахування 100% зносу при не передачі їх експлуатацію.

Для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами не використовувати рахунки класу 8 Плану рахунків.

Резервування коштів на забезпечення сплати відпусток та інших витрат і платежів не проводити. Вести податковий облік відповідно до чинного законодавства України

3. Порядок зберігання і використання грошових коштів на підприємстві

3.1 Організація зберігання і використання грошових коштів на підприємстві

Грошові кошти використовуються на всіх стадіях кругообігу. На першій стадії (Г-Т) з допомогою грошей проходить придбання необхідних для виробничої діяльності матеріальних цінностей. На другій стадії (.. .В...) в грошовій формі здійснюються різні платежі в сфері виробництва. На третій стадії ( Т" - Г" ) реалізується вироблена продукція і господарство одержує за неї оплату грошима. На цій же стадії проводяться різні грошові платежі з розподілу створеної вартості: в державний бюджет, у фонди соціального страхування і пенсійного забезпечення. Таким чином, грошові кошти пронизують усі якісні сторони організації і функціонування економіки, тому їх можна порівняти з кровоносною системою.

У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний конкретний момент беруть участь в господарському кругообігу та

пасивні, котрі знаходяться на рахунках в банку та на руках в населення і є лише потенційним платіжним засобом.

Гроші, що перебувають в обороті, мають дві форми: готівкову та безготівкову. Готівка в розмірі перехідних залишків і виручки, яку можна використовувати на місці, зберігається в касі підприємства. Всі інші грошові кошти зберігаються на рахунках в банку на розрахунковому (поточному) рахунку, на спеціальних рахунках, а також використовуються у вигляді акредитивів, лімітованих та інших чеків. При цьому більша частина грошового обороту припадає на безготівкову форму розрахунків. Сфера застосування розрахунків готівкою і безготівкових розрахунків розмежовується.

Готівкова форма розрахунків застосовується у взаємовідносинах з населенням (при виплаті заробітної плати, грошових виплат при матеріальному заохоченні за рахунок прибутку, дивідендів, грошових допомог). Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які проводяться за допомогою записів на рахунках в банках шляхом списання грошових коштів з рахунка платника і зарахування їх на рахунок утримувача.

За рахунок цих коштів вони проводять розрахунки з постачальниками і підрядчиками, фінансово-кредитними установами, бюджетом і цільовими фондами.

Підприємствам дозволяється залишати в касі готівку на поточні потреби в межах встановлених сум - лімітів. За рахунок грошових коштів в касі дозволяється купівля товарів в роздрібній торгівлі за готівку, проведення канцелярських та дрібних господарських витрат. Це не позбавляє господарств права розпоряджатися своїми грошовими ресурсами, що зберігаються на рахунках в банку, адже між готівковою і безготівковою формами грошових коштів існує тісний взаємозв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, суб'єкти господарської діяльності отримують у встановленому порядку в банках готівку на виплату заробітної плати, проведення різних господарських витрат. При перевищенні ліміту грошових коштів в касі підприємства воно вносить їх в банк на відкриті рахунки.

З розвитком ринкових відносин значно розширюються сфера застосування готівки в розрахунках. Разом з тим з боку банків проводиться постійний контроль за використанням готівки. Так, виплати, пов'язані з оплатою праці і виплатою дивідендів, при наявності податкової заборгованості повинні проводитися тільки за рахунок грошових коштів, одержаних з банку. Такий порядок зумовлений необхідністю здійснення контролю за повною сплатою податків та інших обов'язкових платежів в бюджет та у державні цільові фонди.

Регламентація порядку зберігання та використання грошових засобів має велике народногосподарське значення, адже зберігання вільних грошових коштів на рахунках в банку створює відповідний фонд банківських ресурсів, в результаті розширюються можливості проведення кредитних операцій. Таке розмежування також зумовлене потребою в регулюванні грошової маси.

Банки на договірній основі проводять касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів та виконують їх розпорядження щодо перерахування з їх рахунків наявних коштів та здійснюють інші операції, передбачені Законом України "Про банки і банківську діяльність", їх статутами, господарськими угодами та домовленостями.

Напрямки розрахунково – касового обслуговування:

Ø  відкриття та закриття рахунків;

Ø  обслуговування рахунків та надання консультаційних послуг з їх обслуговування;

Ø  розрахункове обслуговування, яке включає зарахування коштів на рахунки, конвертація коштів, телекомунікаційні витрати, видача;

Ø   виписок і довідок за рахунком на запит клієнта, консультаційні

послуги щодо розрахункового обслуговування тощо;

Ø  касові операції з прийому готівки та зарахування її на рахунок;

Ø  підготовка та видача готівки; обмін одних номіналів банкнот на

інші; продаж бланків векселів та бланків суворої звітності;

Ø  встановлення та налагодження системи „Клієнт-Банк" тощо.

Банки несуть відповідальність за невиконання вимог угоди на розрахунково-касове обслуговування. Так, за несвоєчасне (пізніше наступного робочого дня) чи неправильне списання з вини банку суми з рахунка клієнта утримується пеня в розмірі 0,5% від несвоєчасно або неправильно списаної суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ; за неотримання замовленої готівки з вини банку - в розмірі 0,3 % від замовленої суми.

Певну відповідальність за порушення вимог угоди на розрахунково-касове обслуговування несуть клієнти. Так, за неподання банку платіжного доручення на повернення повної суми помилково зарахованих коштів протягом п'яти днів ними сплачується пеня в розмірі 0,5 % від неповернутої суми помилково зарахованих коштів за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ; за несвоєчасну сплату послуг банку - 0,5% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ; за несплату рахунка за надані банком розрахункові послуги може бути припинено надання розрахунково-касового обслуговування до моменту повної сплати рахунка.

Активи підприємства ― це засоби господарюючого суб'єкта, які потрібні для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку. Відповідно до принципів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності за міжнародними стандартами активи підприємства класифікуються за різними ознаками. Найважливіші такі ознаки: за формою функціонування активи поділяються на: матеріальні, нематеріальні, фінансові. Матеріальні активи - мають матеріально-речову форму (основні засоби, незавершене виробництво, незакінчене будівництво, запаси готової продукції, інші матеріальні цінності). Нематеріальні активи — це права на використання окремих видів природних ресурсів, патентні права на використання винаходів, права на товарний знак чи товарну марку, права на використання програмних продуктів. Фінансові активи це грошові активи у національній та іноземній валюті, всі форми дебіторської заборгованості та фінансові інвестиції. За характером участі у господарському обороті активи поділяються на: довготермінові (необоротні) і коротко термінові (оборотні). Саме за цією ознакою вони відображені активі балансі. За характером обслуговування активи поділяють на операційні й інвестиційні. До операційних активів належать основні виробничі засоби, нематеріальні активи операційної діяльності, оборотні операційні активи. До інвестиційних активів відносять реальні інвестиції та коротко- і довгострокові фінансові вкладення. За джерелами формування активи поділяють на валові та чисті. Валові активи це вартість підприємства, утворена за рахунок власного і залученою капіталу. Чисті активи сформовані лише за рахунок власного капіталу. За чутливістю до інформаційних процесів активи поділяються на: монетарні та немонетарні. До монетарних належать грошові кошти, депозит, короткострокові фінансові вкладення і засоби в розрахунках. Немонетарні активи — основні засоби, запаси, готова продукція, незавершене будівництво, товари. Монетарні та немонетарні активи відрізняються за необхідністю їх переоцінки при зміні цін. За рівнем ліквідності активи класифікують залежно від можливостей їх переведення у засоби платежу. За цією характеристикою виділяють активи: абсолютно ліквідні, високо ліквідні, середньоліквідні, низьколіквідні, неліквідні. Абсолютно ліквідні активи - грошові кошти в національній і іноземній валютах. Високоліквідними є короткострокові фінансові інвестиції та короткострокова дебіторська заборгованість. До середньоліквідних належать всі види дебіторської заборгованості, крім короткотермінової, і запаси готової продукції. Низьколіквідні активи — це запаси матеріальних ресурсів, незавершене виробництво, незакінчене будівництво, основні засоби, нематеріальні активи та довготермінові фінансові вкладення. Неліквідними активами є безнадійна дебіторська заборгованість і витрати майбутніх періодів.

Завдання аналізу активів:

ü  оцінка стану, структури та динаміки зміни активів підприємства;

ü  оцінка впливу зміни активів на зміну фінансового стану підприємства;

ü  виявлення причин, позитивних і негативних тенденцій зміни активів підприємства;

ü  зміну аналіз і оцінка ефективності функціонування активів підприємства.

Поточна дебіторська заборгованість може бути пов'язана і не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг. До першою типу належить заборгованість загальна і та, що забезпечена векселями. До другого типу відноситься заборгованість за виданими авансами, розрахунками з бюджетом, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків та інша. Довгострокова дебіторська заборгованість виникає: за майно, що передано в оренду; забезпечена довгостроковими векселями. За термінами погашення вона поділяється на: заборгованість, за якою термін оплати не настав; заборгованість, неоплачена у визначений термін, і заборгованість, за якою минув строк позовної давності.

Початковим етапом аналізу дебіторської заборгованості є оцінка її обсягу, складу і структури (таблиця 6).

Таблиця 6

Склад, структура та динаміка дебіторської заборгованості підприємства за 2005р. СК «Печера»

Оцінивши обсяг, структуру і динаміку дебіторської заборгованості на підприємстві СК «Печера» можна зазначити наступне: особливу увагу треба приділяти зміні допустимої і недопустимої (простроченої) дебіторської заборгованості, тобто, особливо безнадійної заборгованості, що віднесена до резерву сумнівних боргів. В нашому випадку спостерігається зростання дебіторської заборгованості за товари на 338,2тис. грн., та іншої поточної дебіторської заборгованості на 77,3 тис. грн., що в цілому негативно впливає на фінансовий стан підприємства і призводить до дефіциту фінансових ресурсів у господарській діяльності. Наприкінці 2005р. відбулося збільшення заборгованості з бюджетом на 31,4 тис. грн. і відсутня заборгованість з внутрішніх розрахунків. В цілому дебіторська заборгованість за даний період зросла 550,4 тис. грн. , що є не дуже позитивним явищем.

Будь-яке підприємство покриває потребу своїх активів за рахунок власних і залучених джерел (капіталу), які визначаються як його пасиви.

Використовуючи дані пасиву бухгалтерського балансу, можна дати загальну характеристику джерел покриття активів підприємства, що наведено в таблиці 5.

Таблиця 5

Аналіз джерел фінансування активів на підприємстві СК «Печера» за 2006р.

Проаналізувавши пасиви на підприємстві СК «Печера», можемо зробити такі висновки про зміни фінансового стану:

1. Про співвідношення власного і залученого капіталу, що визначає економічну незалежність нашого підприємства, стан автономності. Зменшення капіталу є необхідною і об’єктивною передумовою діяльності підприємства. Власний капітал зменшився за рік на 1214,7 тис. грн., але його частка (77,4%) значно менша порівняно з часткою поточних зобов’язань (14,0 %), що є негативним показником, оскільки фінансовий ризик кредиторів та інвесторів більший. Треба враховувати, що ефективність співвідношення власних і залучених коштів значною мірою визначається економічною рентабельністю підприємства і процентними ставками на позичковий капітал.

Джерелами формування активів підприємства є власні засоби (власний капітал), позичені кошти (позичений капітал). В момент створення підприємства його власний (стартовий) капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками і оцінюється за вартістю майна підприємства.

В умовах ринкових відносин питанню платоспроможності суб'єктів господарської діяльності приділяється особлива увага.

Керівники підприємств повинні мати достовірну інформацію про наявність коштів, необхідних для розрахунків із заробітної плати з персоналом, за платежами в бюджет з фінансовими органами, за позиками з установами банків, за товарно-матеріальні цінності з постачальниками. Така інформація потрібна і для прогнозування фінансової діяльності на майбутнє.

В оцінці платоспроможності зацікавлені й підприємства-партнери, які надають комерційний кредит або вирішують питання про відтермінування платежів, й установи банків при визначенні кредитоспроможності позичальників. Під платоспроможністю розуміють наявність у підприємства коштів для погашення ним у встановлений термін і в повному обсязі своїх боргових зобов'язань, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру. Показником платоспроможності підприємства на визначену дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, робітникам та службовцям.

Для того, щоб висновки за результатами аналізу платоспроможності були адекватними і щоб можна було інтерпретувати одержані коефіцієнти, необхідно фактичні значення коефіцієнтів платоспроможності аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з фактичними значеннями їх: за минулий рік, а також за кілька попередніх років; з нормативами, які прийняті підприємством; з показниками платоспроможності підприємств-конкурентів; з галузевими показниками.

3.2 Порядок зберігання і використання грошових коштів на рахунках банку

Робота установи банку з суб'єктами підприємницької діяльності починається з відкриття їм розрахункового рахунка в банку.

Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, іншим організаціям та установам незалежно від форм власності, фізичним особам на умовах, що викладені в інструкції № 3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженою постановою Правління Національного банку України від 27.05 1996р. № 121, та згідно договору на відкриття і обслуговування банківського рахунка. Умови договору не повинні суперечити змісту інструкції.

Рахунки для зберігання і здійснення всіх розрахунків, кредитних і касових операцій відкриваються в установі банку за місцем реєстрації підприємства або в будь-якому банку України за згодою сторін.

При несвоєчасному повідомленні банками чи юридичними особами податкових органів про відкриття чи закриття рахунків застосовуються фінансові санкції у вигляді стягнення від 20 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Підприємства та їх відокремлені підрозділи можуть мати відкриті розрахункові (поточні), бюджетні, кредитні та депозитні рахунки і субрахунки в національній валюті.

Розрахункові(поточні)рахунки в національній валюті відкриваються господарствами, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність з метою одержання прибутку, володіють основними та оборотними фондами та мають самостійний баланс. При створенні підприємства відкривається тимчасовий поточний рахунок для зарахування коштів, що вносяться для формування Статутного капіталу. Для відкриття цього рахунка подається відповідна заява.

Згідно із Законом України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків" від 16 грудня 1997 р. № 725/ 97- ВР дозволяється юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності відкривати розрахункові (поточні) рахунки у кількох установах банків.

За наявності декількох розрахункових (поточних) рахунків їх власник протягом трьох робочих днів з дня відкриття визначає один з них як основний і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та іноземній валютах. Банки, в яких відкриті додаткові рахунки, протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок.

Підприємствам, що мають філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи, які знаходяться на окремому балансі і є самостійними платниками податку, а також структурним підрозділам, що виділяються в процесі приватизації, за клопотанням власника основного рахунку і за згодою установи банку, в якій відкривається субрахунок, можуть бути відкриті субрахунки для проведення розрахунків за місцем знаходження цих підрозділів. Субрахунки відкриваються з письмового дозволу керівника установи банку, в якій відкрито основний рахунок підприємства, у вигляді напису на заяві про його відкриття.

У випадку, коли відокремлені підрозділи не мають окремого балансу і не є самостійними платниками податку, для них відкриваються субрахунки лише для зарахування виручки та наступного перерахування її на основний розрахунковий рахунок підприємства.

При відкритті субрахунків для філій та інших відособлених підрозділів підприємств подаються такі ж самі документи цих підрозділів, що і при відкритті рахунків відповідним юридичним особам (крім копії свідоцтва про державну реєстрацію відособленого підрозділу), а також заява власника розрахункового рахунку про відкриття субрахунку з визначенням обсягу і характеру операцій, які будуть проводитись на цих рахунках.

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Позичкові рахунки відкриваються на договірній основі в будь-якій установі банку, яка має право видавати позики. Ці рахунки призначено для обліку наданих кредитів способом оплати розрахункових документів чи переказу грошей на розрахунковий (поточний) рахунок позичальника.

 Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі термін. Кошти на депозитний рахунок перераховуються з розрахункового рахунка господарства і після закінчення терміну його дії повертаються на цей же рахунок.

На відкритих рахунках здійснюється рух грошових коштів.

На розрахунковий рахунок надходять грошові кошти за реалізовану продукцію, за виконані роботи і надані послуги на сторону, вноситься готівка тощо.

З розрахункового рахунка проводяться >платежі за одержані від інших підприємств та організацій товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, Øплатежі із зобов'язань перед Державним бюджетом, Øперерахування внесків Пенсійному фонду та органам соціального страхування, Øстрахові платежі із страхування майна, Øпогашення заборгованості із банківських позик.

Списання засобів із рахунків проводиться тільки за вказівкою їх власника або за рішенням суду. Власник рахунка разом із установою банку визначає порядок повідомлення про згоду на списання засобів або доручення банку самому проводити таке списання. В основному оплата розрахункових документів проводиться в порядку черговості їх надходження в банк.

Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в платіжних документах, відповідно до реквізитів цих документів і за умови їх правильного заповнення. У разі порушення банком встановлених термінів проведення переказу грошей, у відповідності із Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 5 квітня 2001 р. № 2346 - III, цей банк зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення. Сума пені не повинна перевищувати 10% суми переказу, якщо інший розмір пені не зумовлений договором на банківське обслуговування. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення платежу перед утримувачем.

Установа банку в терміни, погоджені із клієнтом, видає виписки із доданими документами.

Крім цього, кожне підприємство має право відкривати рахунки в іноземній валюті за видами валют. За кожним кодом іноземної валюти може відкриватися тільки один рахунок.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на поточні, розподільчі, кредитні, депозитні (вкладні).

Поточні рахунки в іноземній валюті відкриваються підприємству Для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій. Якщо такий рахунок відкривається в тому банку, де відкрито поточний рахунок в національній валюті, підприємство подає тільки заяву про відкриття такого рахунка та картку із зразками підписів та відтиском печатки. Для відкриття такого рахунка в іншій установі банку підприємство подає в цей банк ті ж самі документи, що й для відкриття розрахункового (поточного) рахунка в національній валюті.

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті. Гривневий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно чинного законодавства України підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, у встановленому порядку зараховується на поточний рахунок. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням.

Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком у порядку, встановленому на договірній основі, юридичним особам - резидентам і нерезидентам - банківським установам. Вони призначені для обліку кредитів, що надані способом оплати розрахункових документів чи способом переказу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Сторона, яка вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, що одержала пропозицію про розірвання договору, повинна відповісти на неї не пізніше 20 днів після отримання пропозиції.

Власник рахунка має право порушити питання про розірвання договору у разі відсутності коштів на кореспондентському рахунку в банку. Серед підстав, за якими банк має право порушити питання про розірвання договору, може бути відсутність операцій на рахунку протягом відповідного терміну, зазначеного в договорі.

При реорганізації підприємства (злиття, перетворення, відокремлення) рахунок підлягає переоформленню. Для цього в банк подаються такі самі документи, що й і при відкритті рахунка новоствореному підприємству. При зміні назви підприємства в банк подається заява, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів. У випадку зміни характеру діяльності власника рахунка подається копія нового статуту.

При ліквідації підприємства його основний рахунок переоформляється на ім'я ліквідаційної комісії. Для цього подається рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально засвідчена картка зі зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії та відбитком печатки підприємства, що ліквідується. При цьому ліквідаційна комісія вживає заходи для закриття додаткових рахунків.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", на кошти, що знаходяться на рахунках клієнтів банку, може накладатися арешт.

Арешт може накладатися тільки на підставі рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця. Якщо арешт накладає господарський суд, то, крім його рішення (ухвали), має бути виданий також наказ. Арешт може накладатися на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта в банку, або на кошти на будь-якому конкретному рахунку, а також на конкретно визначену суму.

Відповідне рішення (ухвала) надсилається безпосередньо до банку, в якому відкрито рахунок клієнта, на кошти якого накладено арешт. Заходи щодо здійснення арешту коштів виконуються банком негайно після отримання відповідного рішення (ухвали). На час накладання арешту банк відкриває клієнту на тому самому балансовому рахунку, що і рахунок, на якому накладено арешт, окремий спеціальний аналітичний рахунок. У разі наявності на рахунку клієнта суми, що визначена відповідним рішенням (ухвалою), банк меморіальним ордером списує зазначену суму з рахунка, на який накладено арешт, та резервує її на спеціальному рахунку. Після цього, в разі відсутності інших рішень, банк відновлює проведення операцій на рахунку клієнта.

У випадку недостатності коштів на рахунку для виконання відповідних рішень (ухвал), банк перераховує наявну на цьому рахунку суму коштів на спеціальний рахунок не пізніше ніж наступного робочого дня, письмово повідомляє суд (слідчого, державного виконавця) про недостатність коштів з метою прийняття ним відповідного рішення. При цьому, в разі надходження коштів на рахунок відповідача, здійснюється їх накопичення на спеціальному рахунку до остаточного вирішення цього питання судом.

Якщо на кошти на рахунку накладено арешт і на спеціальному рахунку не накопичена сума, що зазначена у відповідному рішенні (ухвалі), то банк:

Ø  припиняє виконання доручень платника та розпоряджень стягувачів про списання коштів з рахунків платника, за винятком платіжних вимог на примусове списання коштів, що оформлені на підставі рішень суду;

Ø  повертає не пізніше наступного дня відповідні рішення (ухвали), Що надходитимуть до банку.

Якщо до банку надійшло декілька рішень (ухвал), то банк їх виконує по порядку надходження.

Кошти, які накопичуються на спеціальному рахунку, забороняється використовувати до отримання рішення про їх стягнення або рішення (ухвали) про звільнення їх з-під арешту. Накопичені кошти використовуються для забезпечення позову (конфіскації). Будь-які інші перерахування зі спеціального рахунка та перерахування за рахунок коштів, накопичених на ньому, здійснюватися не можуть, за винятком оплати будь-яких платіжних вимог на примусове стягнення коштів, що оформлені на підставі рішень судів. У випадку надходження до банку такої платіжної вимоги на стягнення коштів з рахунка, на якому на кошти накладено арешт, і відсутності (недостатності) на ньому коштів для її виконання, банк меморіальним ордером перераховує потрібну суму зі спеціального рахунка на рахунок, на якому на кошти накладено арешт, а якщо на спеціальному рахунку накопичена сума менша, ніж необхідна, то всю накопичену суму. У разі прийняття рішення (ухвали) про звільнення з-під арешту коштів в зв'язку з відмовою в позові або з інших причин, банк відновлює проведення операцій у встановленому порядку. Банк не пізніше наступного робочого дня після скасування арешту перераховує зі спеціального рахунка кошти, накопичені на ньому за час накладання арешту, на той рахунок, з якого вони перераховувалися.

3.3 Касові операції підприємства і порядок їх використання

Господарства, які мають відкриті розрахункові рахунки, зобов'язані зберігати на них свої грошові кошти. їм у процесі діяльності постійно потрібна готівка для термінових розрахунків з клієнтами, для виплати заробітної плати, для оплати різних дрібних витрат. Організація прийняття, видачі та зберігання готівки в касі, а також оформлення касових операцій регламентується положенням про ведення касових операцій в національній валюті України", що затверджене постановою Правління НБУ від 19 лютого 2001 р. №72.

Видана готівки з кас підприємства проводиться за видатковим касовим ордером або належним чином оформленими іншими документами (платіжними відомостями) з поставленням на них штампа з реквізитами видаткового касового ордера.

Якщо на документах, що додаються до видаткових касових ордерів, є дозвільний підпис керівника підприємства і бухгалтера, їхні підписи на видаткових касових ордерах необов'язкові.

Касир видає гроші лише особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або документі, що його заміняє. У разі видачі грошей за дорученням, оформленим у встановленому порядку, в тексті ордера після прізвища одержувача грошей зазначається прізвище особи, якій довірено одержати гроші. Якщо гроші видаються за відомістю, перед підписом про одержання грошей касир зазначає: „За дорученням". Доручення залишаються у касира і прикріплюються до видаткового касового ордера або відомості.

Видача грошей із каси, не засвідчена підписом одержувача у видатковому касовому ордері, вважається недостачею і стягується з касира, а готівка, не підтверджена прибутковим касовим ордером, вважається надлишкам і зараховується до прибутку підприємства.

У разі виплати грошей за платіжними відомостями робиться дозвільний напис про виплату грошей за підписом керівника і головного бухгалтера або уповноважених ними осіб із зазначенням термінів видачі грошей і суми прописом. Навпроти прізвища осіб, яким не зроблено виплати за платіжною відомістю, касир ставить штамп або робить позначку від руки: "Депоновано". В кінці відомості робиться запис про фактично виплачену суму і про суму, що підлягає депонуванню. Загальний підсумок цих двох сум повинен відповідати загальному підсумку за платіжною відомістю.

Прибутковий касовий ордер і квитанція до нього, а також видатковий касовий ордер бухгалтер заповнює чітко, без виправлень. Видача касових ордерів на руки особам, які вносять або одержують гроші, забороняється. Приймання та видача грошей за касовими ордерами проводиться лише у день їх складання. Після закінчення операцій касир підписує прибуткові і видаткові касові ордери, а документи, що додаються до них, погашає штампом „Оплачено" із зазначенням дати.

Прибуткові та видаткові касові ордери до передачі їх в касу реєструються бухгалтерією в Журналах реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів. Видаткові касові ордери, що оформлені на основі платіжних відомостей, реєструються після видачі грошей.

Готівковий виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), підприємства і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати для забезпечення своєї статутної та господарської діяльності. При цьому вони повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків в бюджет і внесків обов'язкових платежів до державних цільових фондів в порядку і в строки, визначені чинним законодавством. У випадку наявності податкової заборгованості використання виручки на видачу заробітної плати та різних видів матеріального стимулювання забороняється.

Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють відразу у касовій книзі. Вона повинна бути пронумерована, прошита і опечатана сургучем або мастиковою печаткою. Кількість сторінок у касовій книзі засвідчується підписом керівника і головного бухгалтера підприємства. Підставою для записів в касову книгу є тільки належно оформлені прибуткові і видаткові касові ордери. Записи в касовій книзі робляться в двох примірниках через копіювальний папір кульковою ручкою. Другі примірники сторінок (відривні) є звітом касира. Обидва примірники мають однакові номери. Щоденно наприкінці робочого дня касир підводить підсумки за день, виводить залишок грошей в касі та передає в бухгалтерію звіт разом з прибутковими і видатковими ордерами під розписку в касовій книзі. Підчистки та необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються. Зроблені виправлення засвідчуються підписом касира і головного бухгалтера.

Видача грошей з банку на виплату заробітної плати (оплати праці), а також: на господарські потреби здійснюється на основі чеків. Готівка може бути одержана з власних рахунків у межах наявних в них коштів на цілі, зазначені в чеку, без подання документів і розрахунків про її обґрунтування.

Чеки, що видаються власнику рахунка, можуть бути іменними і на пред'явника. За іменним чеком гроші виплачуються тій особі, яка вказана в чеку. Передоручення права на одержання грошей за іменним чеком не допускається, за винятком випадків, коли вказана в чеку сума належить тій особі, на ім'я якої виписаний чек.

Не допускається видача грошей за іменним чеком головному (старшому) бухгалтеру, а також іншому працівнику, що підписав чек іншим підписом.

Встановлено відповідний порядок заповнення та користування грошовими чеками. Ім'я власника рахунка, номер рахунка та найменування установи банку заповнюються від руки чорнилом або кульковою ручкою, а також можуть позначатися штампами. У реквізиті "Сума цифрами" вільні місця перед сумою та після неї повинні обов'язково бути перекреслені двома лініями. Після слова "Сплатити" вписується прізвище, ім'я та по-батькові особи, на ім'я якої видається чек. Сума прописом повинна починатися біля самого початку рядка. Слово "гривень" повинно вказуватися відразу за сумою прописом. Вільне між ними місце не допускається.

Чек підписується посадовими особами, які мають право першого і другого підпису, та особою, що подає чек. Забороняється підписувати чек до заповнення усіх його реквізитів. Ніякі виправлення у тексті чека недопустимі; тому що вони роблять чек недійсним. Інформація про призначення виплати на звороті грошових чеків завіряється підписом особи, що виписує чек. Одночасно із заповненням чека, повинні бути заповнені усі його реквізити. Розписка в отриманні чека відображається власником рахунка на корінці чека. Корінці сплачених та зіпсованих чеків, а також самі чеки повинні зберігатися не менше трьох років.

Власник рахунка повинен повернути до банківської установи чекові книжки з невикористаними чеками та корінцями у випадку ліквідації рахунка.

Передоручати право на отримання грошей за чеком не можна.

Усі підприємства, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, можуть тримати в своїй касі на кінець дня готівку в межах встановлених лімітів.

З цією метою суб'єктом господарювання подається в банк „Заявка – розрахунок для встановлення ліміту залишку готівки в касі, порядку і строків здавання готівкової виручки". У разі її неподання банк самостійно встановлює ліміт залишку готівки у мінімальній сумі. Відповідальність за достовірність даних у заявці-розрахунку даним касової книги та бухгалтерського обліку несе підприємство. Установа банку, що затверджує ліміт каси, при виникненні сумнівів щодо розміру касових оборотів може вимагати від підприємства необхідні обґрунтовуючі документи. Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інструкцією НБУ № 4 ,Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України", затвердженою постановою Правління НБУ від 19. 02. 2001 р. № 69.

Постановою Правління Національного банку України від 01.08.2001р. №312 "Про затвердження Змін до Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України" внесено принципові зміни до порядку встановлення та перегляду підприємствам-клієнтам банків ліміту залишку готівки в касі. Скасовано щорічне подання до 1 березня заявки-розрахунку на встановлення ліміту каси. Така заявка подається при укладанні угод на розрахунково-касове обслуговування і є його невід'ємним додатком. Термін її дії встановлюється на період дії договору на розрахунково-касове обслуговування. В разі потреби ліміт може переглядатися. Відповідні роз'яснення з цього питання даються в листі НБУ від 04.10.2001р. №11-111/1572-5984 "Про зміни в порядку встановлення лімітів каси".

При встановленні (перегляді) ліміту каси дані про касові обороти підприємством подаються за будь-які три місяці з останніх дванадцяти, що передують установленню (перегляду) ліміту, у яких був найбільший обсяг касових операцій, а для новоствореного підприємства - виходячи із прогнозних розрахунків касових операцій на перші три місяці роботи. При розрахунку ліміту приймаються до уваги тільки ті грошові кошти, які пройшли через касу, минаючи банк.

Колективні сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки самостійно визначають обсяг готівки, що може постійно зберігатися в їхніх касах. Про це вони зобов'язані»повідомляти установи банків, які їх обслуговують. Готівку понад встановлені розміри вони також зобов'язані здавати в банки.

Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється для селянських (фермерських) господарств, що займаються виключно виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, і для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Усю готівку понад встановлений ліміт залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати в порядку і в терміни, встановлені установою банку для зарахування на їх рахунки. У випадку, коли ліміт залишку готівки в касі взагалі не встановлено, вся наявна готівка в його касі на кінець дня має бути здана в банк (незалежно від причин відсутності ліміту каси). При цьому враховується, що підприємства і організації мають право зберігати протягом 3 робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку, понад встановлений ліміт в касах готівку, що одержана в банку для виплати заробітної плати, заохочень, допомог усіх видів, компенсацій, пенсій, стипендій, дивідендів, сум на відрядження. Сільськогосподарські формування мають право зберігати готівку в касі понад ліміт протягом 5 робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку.

Так, наприклад, ліміт залишку готівки в касі становить 500 грн., фактичний залишок каси на кінець 20 січня склав 540 грн., 21-22 січня руху готівки в касі не було, а 23 січня за прибутковим касовим ордером було прийнято ще 25 грн., 24 січня - 10 грн. 25 січня готівкові кошти в сумі 75 грн. були здані в банк. В результаті перевищення ліміту каси 20, 21, 22 січня становило по 40 грн., 23 січня - 65 грн., 24 січня - 75 грн.

Штрафні санкції у цьому випадку будуть визначені таким чином: /(40грн. х 3 дні) + (65 грн. х 1день) + (75 грн. х 1день)/ х 2= 520 грн.

Кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), матеріального заохочення, допомог всіх видів, компенсацій при наявності податкової заборгованості, всі підприємства, незалежно від форм власності, в т. ч. колективні сільськогосподарські підприємства та селянські (фермерські) господарства, а також індивідуальні підприємці, мають одержувати виключно з кас банків. У разі витрачання підприємством, що має податкову заборгованість, готівки з виручки для проведення цих витрат, витрачені кошти розрахунково включаються у фактичні залишки готівки в касі того дня, коли було здійснено такі витрати, з наступним порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси.

Господарства мають право здійснювати розрахунки між собою, а також з фізичними особами у готівковій формі в межах дозволених законодавством розмірів.

Платежі одного підприємства іншому понад встановлену граничну суму здійснюються виключно у безготівковому порядку. У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами понад встановлену крайню суму 10 тис. грн. кошти в розмірі перевищення зазначеної суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі платника з подальшим порівнянням отриманої суми із затвердженим лімітом каси.

Розрахунки готівкою у підприємствах усіх форм власності повинні проводитися з оформленням податкових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, договорів купівлі-продажу, актів закупівлі, актів виконання і надання послуг та інших документів, які засвідчують факт купівлі товару, виконання роботи, надання послуги. За проведення готівкових розрахунків без надання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, накладається фінансова санкція в розмірі суми сплачених коштів.

Підприємства, які здійснюють розрахунки із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку через належним чином зареєстровані контрольно-касові апарати (ЕККА), повинні обов 'язково видати споживачеві касовий чек, а під час виходу з ладу ЕККА або на період тимчасового відключення електроенергії - письмовий документ для підтвердження здійснення витрат. За невидачу такого документа накладається штраф у розмірі від 10 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Готівка, що одержана з установ банків, має витрачатися на ті цілі, на які вона отримана. За використання отриманих в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням встановлюється фінансова санкція в розмірі витраченої не за цільовим призначенням суми.

Видача готівки під звіт проводиться з каси підприємства за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами. Особи, які одержали готівку під звіт (в т. ч. на відрядження), зобов 'язані подати до підприємства звіт про витрачені суми. Готівка, видана під звіт, але не витрачена, має бути повернута до каси підприємства не пізніше 1 робочого дня після її видачі на закупівлю товарно-матеріальних цінностей (на закупівлю сільськогосподарської продукції - не пізніше 10 робочих днів), а після закінчення відрядження — не пізніше 3 робочих днів з дня її видачі під звіт. За перевищення встановлених термінів використання виданої у під звіт суми, а також видача готівкових коштів під звіт без повного звіту про раніше видані кошти, накладається фінансова санкція в розмірі 25 % виданої під звіт суми.

Підприємства торгівлі та сфери обслуговування населення при здійсненні касових операцій з готівкою мають забезпечити постійну наявність у своїх касах розмінної монети різних номіналів (не менше 5% від суми встановленого для підприємства ліміту залишку готівки в касі). Невидача (або несвоєчасна видача) громадянам здачі через відсутність або нестачу розмінної монети на цих підприємствах, а також її наявність в розмірах, менших за встановлені, є порушенням касової дисципліни, і до винних можуть бути застосовані штрафні санкції в розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті ж самі дії, вчинені особою, на яку протягом року було накладене подібне адміністративне стягнення, караються штрафом від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Видача розмінної монети касиру-операціоністу під звіт оформляється видатковим касовим ордером. Повернення розмінної монети в касу підприємства проводиться лише при зміні касира-операціоніста. В такому випадку при перевірці дотримання ліміту грошових коштів в касі фактичну наявність готівки на кінець дня порівнюють з розміром ліміту, зменшеним на суму виданої розмінної монети.

Операції готівкою проводяться відповідно до касової заявки. Вона є основним інструментом регулювання грошового обігу в конкретному господарстві. Крім цього, через механізм оперативного контролю за ходом виконання касової заявки із сторони банків повинно забезпечуватися раціональне використання готівки з метою забезпечення стабільного грошового обігу.

Необхідно відмітити, що механізм касового планування не може забезпечити сталість грошового обігу, тому що поза його регулюючим впливом залишається основна частина грошового обігу - безготівкова сфера. Крім цього, касове планування фіксує лише наслідки товарно-грошової розбалансованості і не впливає на її причини.

З переходом до ринкової економіки касове планування втрачає своє значення. Замість нього формується механізм опосередкованого регулювання всієї сфери грошового обігу, а не тільки готівкової частини. Проте такий механізм на сьогоднішній день ще не створений і банки продовжують розробляти прогнози готівкового обігу, тому вимагають від своїх клієнтів подавати поквартальні розробки своїх касових планів.

Касова заявка складається за 50 днів до початку планового періоду. Вона має чотири розділи :

ü надходження готівки за джерелами, за винятком грошей, одержаних збанку;

ü видатки готівки;

ü розрахунок виплат заробітної плати;

ü календар видатків на заробітну плату з банку.

Надходження грошей в касу господарства планується за джерелами, а видатки - за видами. Витрати готівки на закупку сільськогосподарської продукції в касовому плані не відображають.

3.4   Аналіз грошових коштів на підприємстві

Рух грошових коштів — це надходження грошей до підприємства і відтік від нього в результаті фінансово-господарської діяльності. Рух грошових коштів можна визначити як різницю між всіма одержаними і виплаченими підприємством грошовими коштами за певний звітний період.

Проведеним аналізу руху грошових коштів підприємства в звітному періоді дає можливість оцінити чисту зміну грошових коштів підприємства між початком і кінцем цього звітного періоду. З’ясується, звідки одержані і на що використанні грошові кошти підприємства, достатність обсягу грошових коштів для здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, визначається рівень платоспроможності підприємства.

У ряді випадків прибуток підприємства ототожнюють з рухом грошових коштів, що є неправильним, оскільки прибуток визначається після відвантаження товару, і не надходження грошових коштів. Крім цього, в складі прибутку враховуються як монетарні, так і немонетарні форми одержання доходу в звітному періоді.

Витрати на виробництво продукції визначаються за фактом її реалізації, а не за оплатою цих витрат.

Рух грошових коштів підприємства відображається в однойменній формі фінансової звітності — "Рух грошових коштів підприємства". В цій формі фінансової звітності відображаються потоки грошових коштів від здійснення звичайної (операційної, інвестиційної, фінансової) та надзвичайної діяльності.

Під операційною діяльністю слід розуміти виробничу діяльність з метою одержання прибутку. Найбільш поширеними джерелами надходження грошових коштів від операційної діяльності є виручка від реалізації, виконання робіт і надання послуг, погашення сум від дебіторської заборгованості, одержані аванси від покупців.

У той же час підприємство несе затрати, пов'язані з операційною діяльністю. До них слід віднести затрати на виробництва продукції, здійснення будівельних робі і. виконання послуг у сферах виробництва, торгівлі, сільського господарства, громадського харчування і транспорту, зв'язку, купівлі товарів у постачальників, виплати органам соціального страхування та бюджету.

Рух грошових коштів, пов'язаних ч інвестиційною діяльністю, передбачає надходження грошей від списання нерухомості, основних засобів, землі, продажу цінних паперів підприємства, одержання відсотків під довгострокових фінансових вкладень. Здійснюючи інвестиційну діяльність, підприємство несе витрати на придбання активів, які використовуються н операційній діяльності, інвестиції в довгострокові фінансові вкладення.

Під рухом грошових коштів в зв'язку з фінансовою діяльністю слід розуміти діяльність підприємства, що пов'язана із здійсненням короткострокових фінансових інвестицій, випуском акцій короткотермінового характеру, вибуття раніше придбаних. Джерелами надходження таких грошових коштів є цільові інвестиційні надходження позики, надходження від емісії акцій. По своїй фінансовій діяльності підприємство несе затрати з погашення векселів, боргових зобов'язань кредиторам, виплати дивідендів за акціями акціонерам підприємства.

Аналіз звіту про рух грошових коштів підприємства дає можливість виявиш незбалансованість використання грошових коштів, джерела його фінансових коштів, достатність фінансування, темпи змін статей балансу.

Форма № 3 фінансової звітності "Звіт про рух грошових коштів" підприємства може складатись за допомогою двох методів: прямого та опосередкованого. Суть першого методу полягає в тому, що при ньому аналізується рух грошових коштів за рахунками підприємства, підсумовується надходження і витрачання грошей з усіх видів діяльності і складається баланс руху грошових коштів. При опосередкованому метолі аналізуються етапі балансу, форма № 2 фінансової звітності "Звіт про фінансові результати" з метою виявлення взаємозв'язку між чистим прибутком і зміною в активах підприємства. Застосування цього методу дає можливість відобразити взаємозв'язок між видами діяльності підприємства, при ньому чистий прибуток збільшується на суми, що не с реальним вибуттям грошей, зокрема амортизаційних відрахувань.

Амортизаційні відрахування додаються, позаяк вони не с реальним відсотком грошових коштів.

В подальшому доплюсовуються і вираховуються етапі, які збільшують активи або скорочують пасиви. Статті, які збільшують пасиви, додаються до чистого прибутку. Зокрема при здійсненні операційної діяльності збільшення суми оборотних актині» означає витрачання грошових коштів на придбання активів або надання позики, що призведе до зростання дебіторської заборгованості. Збільшення сум короткострокових зобов'язань буде пов'язано з відстрочкою плані за позики, одержання авансів від покупців.

При здійсненні інвестиційної діяльності зміна сум матеріальних активів, зокрема їх збільшення, буде означати зменшення грошових коштів на інвестування, купівлю матеріальних активів.

Збільшення заборгованості при фінансовій діяльності буде визначатись збільшенням і ротових коштів, додатковим залученням кредитів. За рахунок емісії акцій грошові кошти підприємства можуть збільшуватись, що в свою чергу призведе до збільшення ЙОГО власного капіталу.

Аналізу підлягає стан дебіторської та кредиторської заборгованості. Дебіторську заборгованість класифікують наступним чином:

а)      дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

б)      дебіторська заборгованість за розрахунками:

—з бюджетом,

—за виданими авансами,

—з нарахованих доходів,

—з внутрішніх розрахунків;

в) довгострокова дебіторська заборгованість;

д) інша поточна дебіторська заборгованість.

Проводиться групування дебіторської заборгованості за термінами її утворення:

—до одного місяця;

—від одного місяця до ДВОХ місяців:

—від трьох до шести місяців;

—від шести місяців до одного року;

—більше одного року.

Дебіторську заборгованість поділяють на виправдану і невиправдану. Перша виникає наслідок того, що терміни її погашення ще не надійшли, друга — внаслідок порушення термінів погашення. При проведенні аналізу дебіторської заборгованості особлива увага звертається на заборгованість за товари і послуги. Слід звернути увагу на дотримання термінів документ обороту, своєчасність передачі и банківські установи розрахункових документів, факти виписок безтоварних платіжних вимог, причини, з яких товари перебувають на відповідальному зберіганні, ефективність застосування санкцій до неплатників.

В додатку 2 наведена таблиця аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості.

При проведенні аналізу кредиторської заборгованості, яка поділяється на поточну, за довгостроковими зобов’язаннями, за розрахунками, за товари, роботи і послуги її, також класифікують за термінами утворення, а саме:

—до одного місяця;

—від одного до трьох місяців;

—від трьох до шести місяців;

—більше шести місяці.

Як і дебіторська заборгованість, вона поділяється на виправдану і невиправдану. До виправданої (допустимої) кредиторськім заборгованості відноситься заборгованість постачальників за акцептованими платіжними вимогами, непрострочена заборгованість до бюджету. Складовими невиправданої кредиторської заборгованості с прострочена заборгованість постачальникам, перед бюджетом за обов'язкові податки і платежі, не погашені у визначений термін позики, за оплатою праці.

Аналізуються в динаміці показники, що характеризують оборот і період погашення кредиторської заборгованості.

Аналізу підлягають кредити і позики банку. Потреба підприємства у кредитах залежить від:

·  забезпеченості його власними оборотними коштами;

·  обсягів господарської діяльності;

·  ефективності використання власних і залучених в оборотах коштів.

·  Завданнями аналізу кредитів і позик є наступні:

·  виявлення своєчасності погашення кредитів і сплати відсотків за користування ними;

·  виявлення причин утворення простроченої заборгованості;

·  виявлення ефективності використання кредитів;

4. Шляхи вдосконалення зберігання і використання грошових коштів на підприємстві

В умовах завершення процесів становлення ринкової економіки все більшого значення набуває підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами підприємств як запорука виживання, стабільного функціонування та процвітання будь-якого з суб'єктів господарювання в жорстких умовах ринку. Останнє зумовлене одвічним протиріччям безмежності потреб та обмеженості економічних ресурсів. У зв'язку з цим лише той суб'єкт господарювання спроможний на досягнення успіху, який веде обдуману фінансову політику, спрямовану не лише на звичайне використання наявних фінансових ресурсів, а й на узгодження в часі та просторі їх наявної кількості, джерел та напрямків використання, механізмів повернення тощо. Таким чином діяльність кожного з фінансових менеджерів має спрямовуватися не лише на досягнення максимальної прибутковості короткостроковому періоді функціонування підприємства, а і на зростання його ринкової вартості шляхом підвищення його ліквідності, тобто спроможності у встановлені терміни виконувати свої фінансові зобов'язання, що має забезпечуватися не лише наявністю, а й поточним надходженням у встановлені строки необхідних розмірів грошових ресурсів. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває підвищення якості управління саме грошовими потоками підприємства як одним з основник результативних показників діяльності підприємства.

Даний підхід перебільшує значущість грошового потоку як індикатора кредитоспроможності та платоспроможності підприємства, адже не в повній мірі враховує особливості діяльності кожного з суб'єктів господарювання.

Серед багатьох проблем, які вирішують фінансові менеджери, головними є дві. Перша - скільки потрібно інвестувати коштів і в які види активів (основні засоби, нематеріальні І активи, довгострокові фінансові інвестиції тощо). Друга . проблема - як отримати необхідні для інвестування грошові. кошти. В закордонній практиці звіт щодо грошових потоків підприємства вважається одним із найважливіших розділів фінансової інформації.

При розрахунку прибутку витрати на виробництво продукції визначаються при її реалізації, а не в момент їх оплати. Прибуток відображає грошові та не грошові доходи, визначені протягом певного періоду, що не співпадає з реальним надходженням грошових коштів. Грошовий потік відображає рух грошових коштів, які не враховуються при розрахунку прибутку, а саме амортизаційні відрахування, капітельні витрати, податки, штрафи, позикові кошти тощо.

Розв'язати зазначені протиріччя призначений Звіт про рух грошових коштів. Перевагами інформації про рух грошових коштів є те, що вона дозволяє користувачам оцінювати зміни у чистих активах підприємства, його фінансовій структурі (у тому числі ліквідність та платоспроможність), а також здатність впливати на суми і період руху грошових коштів. Інформація про рух грошових коштів є корисною для оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також дозволяє користувачам розробляти моделі дня оцінки та порівняння теперішньої вартості майбутнього руху грошових коштів різних підприємств. Вона також підвищує ступінь порівнянності звітності про результати діяльності різних підприємств, тому що запобігає впливу різних підходів до обліку однакових операцій та подій.

Рух грошових коштів у Звіті про рух грошових коштів відображається за видами діяльності: операційна, інвестиційна, фінансова. Слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної діяльності залежить в першу чергу від характеру господарської: діяльності підприємства.

Наприклад, інвестиції в цінні папери звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але для інвестиційної компанії це основна діяльність.

До звіту не включають не грошові операції (бартерні і операції, надходження основних засобів на умовах фінансової оренди, перетворення зобов'язань на власний капітал). Згідно з ПСБО №4 Інформація про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності може бути наведена із застосуванням прямого або непрямого методів. При застосуванні прямого методу для визначення суми чистого надходження [видатку) коштів в результаті операційної діяльності у звіті послідовно наводяться всі основні статті надходжень та видатків. Різниця між надходженнями та видатками показує приріст або зменшення грошових потоків. Непрямий метод передбачає визначення чистого надходження [видатку) з результаті операційної діяльності шляхом послідовного коригування показника прибутку [збитку). "У вітчизняній практиці при складанні Звіту про рух грошових коштів використовується тільки непрямий метод. При цьому коригується І прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування.

При розробці фінансового розділу бізнес-плану підприємства можливе використання як прямого, так і непрямого методу розрахунку руху грошових потоків. Результати розрахунків повинні збігатися. При застосуванні прямого та непрямого методів принципово розрізняються методологічні підходи щодо визначення руху грошових коштів від операційної діяльності. Розрахунки чистих грошових коштів від інвестиційної та фінансової діяльності за різними методами співпадають. На підприємстві можливі три ситуації, кожна з яких пов'язана з наявністю чи відсутністю грошових коштів надходження перевищують виплати за певний період. Виникає позитивний потік грошей. Виплати за певний період перевищують надходження підприємства. Це призводить до появлення негативного потоку грошей. Рівновага вхідних та вихідних грошових потоків яке є порукою стабільності діяльності підприємства.

Критеріями управління грошовими потоками повинні виступати ліквідність і дохідність. При загрозі неплатоспроможності перевагу слід віддавати критерію ліквідності.

Негативний потік грошей

•Платежі постачальникам

•Виплата заробітної плати робітникам

•Платежі у бюджет і державні фонди соціального страхування

Ступень небезпеки визначається величиною дефіциту грошових коштів, періодом часу, протягом якого він буде зберігатися, а також можливостями керівника вживати заходів для зниження дефіциту грошей і виведення .підприємства із стану неліквідності.

У разі виникнення значної величини тимчасово вільних грошових коштів критерій ліквідності стає другорядним. На перше місце виходить проблема ефективного використання надлишку грошових коштів. В такому випадку можна здійснювати короткострокові фінансові вкладення у формі .ліквідних цінних паперів, а також довгострокові реальні й фінансові інвестиції.

Методологія визначення грошових потоків інвестиційного проекту має певні відмінності.

З точки зору управління проектами грошовий потік обчислюється як різниця між надходженнями грошових коштів та їх витратами, що виникають в результаті реалізації проекту.

Враховувати специфіку визначення грошового потоку інвестиційного проекту. Проектний грошовий потік визначати за принципом незалежності, відповідно до якого відокремлюються додаткові грошові потоки за проектом. Загальний проектний грошовий потік визначати як операційний грошовий потік за мінусом проектних чистих капітальних витрат та приросту чистого робочого капіталу.

Висновки та пропозиції

Гроші, що використовуються суб'єктами господарювання, мають дві форми: готівкову та безготівкову. Готівка в розмірі перехідних залишків і виручки, яку можна використовувати на місці, зберігається в касі підприємства. Всі інші грошові засоби обов'язково зберігаються на рахунках в банку.

Для зберігання грошових коштів та проведення безготівкових операцій підприємства та їх відокремлені підрозділи відкривають розрахункові (поточні), бюджетні, кредитні та депозитні рахунки і субрахунки в національній валюті. Рахунки відкриваються в установі банку за місцем реєстрації підприємства або в будь-якому банку України за згодою сторін. За наявності декількох розрахункових (поточних) рахунків їх власник протягом трьох робочих днів з дня відкриття визначає один з них як основний. Крім цього, кожне підприємство має право відкривати рахунки в іноземній валюті за видами валют. За кожним кодом іноземної валюти може відкриватися тільки один рахунок.

Списання засобів із рахунків проводиться тільки за вказівкою їх власника або за рішенням суду. Власник рахунка разом із установою банку визначає порядок повідомлення про згоду на списання засобів або доручення банку самому проводити таке списання. В основному оплата розрахункових документів проводиться згідно черговості їх надходження в банк. 2а Організація прийняття, видачі та зберігання готівки в касі, а також оформлення касових операцій регламентується „Положенням про ведення касових операцій в національній валюті України ", що затверджене постановою Правління НБУ від 19 лютого 2001 р. №72. За порушення правил ведення касових операцій суб'єкти підприємницької діяльності, а також: службові особи сплачують штрафи.

Підприємствам дозволяється залишати в касі готівку на поточні потреби в межах встановлених сум -лімітів. Понадлімітні суми готівки обов'язково повинні бути здані в установу банку та зараховані на відповідний рахунок. У випадку, коли ліміт залишку готівки в касі взагалі не встановлено, вся наявна готівка в його касі на кінець дня має бути здана в банк (незалежно від причин відсутності ліміту каси).

Кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), матеріального заохочення, допоміг всіх видів, компенсацій при наявності податкової заборгованості, всі підприємства, незалежно від форм власності, в т. ч. колективні сільськогосподарські підприємства та селянські (фермерські) господарства, а також: індивідуальні підприємці, повинні одержувати виключно з кас банків. У разі витрачання підприємством, що має податкову заборгованість, готівки з виручки для проведення цих витрат, витрачені кошти розрахунково включаються у фактичні залишки готівки в касі того дня, коли було здійснено такі витрати, з наступним порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси.

Висновки

Коефіцієнт фінансової незалежності свідчить, якщо значення більше за – 0,5, то за таких обставин підприємство може всі свої зобов’язання покрити за рахунок власних джерел, на СК «Печера» значення за 2005 рік менший за – 0,5, а у 2006 році становить – 0,42. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів характеризує кількість залученого капіталу в розрахунку на 1 грн. власного, на досліджувальному підприємстві даний показник в середньому на кожні 1,37 коп. залучених коштів, 1 грн. власного. Коефіцієнт власних оборотних коштів свідчить про збільшення довіри до підприємства з боку кредиторів, інвесторів і залежить від зовнішніх джерел фінансування, на СК «Печера» порівняно з 2005 р. він зріс на 76,0. Коефіцієнт маневреності власного капіталу характеризує ступінь мобільності власного капіталу щодо можливого вільного маневрування ним, критичне значення коефіцієнта > 0.5, на підприємстві це значення в середньому становить 0,84, отже тільки 0,16 % коштів власного капіталу знаходиться в обороті, а 0,84 % капіталізоване, таке співвідношення негативно впливає на фінансовий стан підприємства. Коефіцієнт грошової платоспроможності показує, яку частку поточних зобов’язань підприємство може розрахуватись грошовими коштами, критичне значення 0,2 – 0,35, на СК «Печера»цей показник дуже низький від - 0,0 в 2005 р. до - 0,004 в 2006 р. це теж негативне явище. Коефіцієнт розрахункової платоспроможності на підприємстві не стабільний у 2005 р. він становив 0,11, а 2006 р. 0,05, така нестабільність нам показує, що підприємство не регулює свою розрахункову платоспроможність.

Пропозиції:

-  державі потрібно звертати більше уваги на діяльність підприємства, таку галузь, як тваринництво, тому без допомоги держави неможливо, вся виробнича діяльність залежить чи урожайний рік, і яка ціна сільськогосподарську продукцію;

-  підприємству потрібно збільшити кількість високо кваліфікованих працівників, з точки зору бухгалтерського обліку;

-  підприємство повинно збільшити кількість своїх найліквідніших коштів, тому що йому потрібно покривати свої термінові зобов’язання;

-  потрібно підприємству покращувати своє майно більш швидкішими темпами, щоб знизити собівартість продукції, і отримувати кращий прибуток.

-  підприємству СК «Печера» потрібно знизити дебіторську заборгованість, щоб економічніше займатися своєю діяльністю.

Список використаної літератури

1. Конституція (Основний закон України) Прийнята ВР України 28 червня 1996 року

2.Закон України ”Про власність” \\ ст.38 ”Власність членів трудового колективу недержавного підприємства”// Урядовий курєр.-1991.-7 лютого.

4  ”Про банки і банківську діяльність”, Закон України від 23.06.1993.

5  ”Про стимулювання розвитку с.г. на період 2001-2004 років”. Закон України від 18.01.01 № 2238-ІІІ

6  „Про кредитування”, постанова КМУ від 5.04.03 № 79

7  Меморандум про взаєморозуміння і співпрацю. 10 лютого 2005р. (підписаний на з’їзді керівників союзу с/г. підприємств, асоціації фермерів, банків, ліги страховиків та ін.)

8   Андрійчук В.Г. Порядок зберігання і використання грошових коштів // Економіка АПК - 2003. №3 с. 65-69

9  Артиш В.І. Грошові кошти // Економіка АПК - 2002.- №1. С. 83-86

10  Васильєва В.Г. Організація зберігання і використання грошових коштів на підприємстві //Економіка АПК - 2004.- № 7 с.67-80

11   Гончарова Н.В. Грошові кошти на рахунках в банку // Актуальні проблеми економіки - 2002.- №2 с.7-12

12   Домінська Є. Касові операції // Ринок цінних паперів - 2004.- №3-4 с.4

13   Дорофоєва О.В. Організація грошових коштів на рахунках в банку // Актуальні проблеми економіки - 2004.- №5 с. 34-39

14   Дуфенюк О.М. Аналіз грошових коштів // Фінанси України – 2002.- №7 с.71-78

15   Іванишин В.В. Касові операції та порядок їх проведення // Економіка АПК - 2003.- №2 с. 42

16   Кисельова О. Грошові кошти // бухгалтерський облік та аудит - 2003.- №10 с.39-47

17  Ковальчук К.Ф. Грошове забезпечення підприємства // Фінанси України – 2004. - №6 с. 141-147

18   Колєснікова О.М. Управління грошовими потоками // Економіка АПК – 2004. - №6 с.80-86

19   Комаха О. Грошові кошти// Податкове планування – 2003. - №5 с. 5

20   Кругляк О.В. Управління грошовими потоками підприємства // Формування ринкових відносин в Україні – 2003. - №2 с.63-65

21   Радіоненко О.М. Аналіз грошових коштів// Економіка АПК- 2002. - №2 с.81

22   Ребізант Р. Менеджмент грошових коштів // Податкове планування – 2004.- №2 с. 10

23   Рижков О. Грошові потоки підприємства в ринкових умовах // Пропозиція - Б.М.. 2004.- №1 с.18-19

24   Тализіна О. Фінансово-грошовий аналіз підприємств // Податкове планування – 2004.- №8 с.80-86

25   Човнюк Ю.В. Готівково-грошовий обіг // Фінанси України – 2004. - №1 с. 83-90

26   Щебликіна 1.0. Норми регулювання обігу готівки // Економіка АПК – 2003.- №12 с.76-80