Курсовая работа: Дослідження проблеми взаємозамінності, допусків й посадки
Курсова робота
"Дослідження проблеми взаємозамінності, допусків й посадки"
Введення
Ціль курсової роботи – придбання практичних навичок користування стандартами, а також вибору допусків і посадок у конкретних умовах.
Курсова робота складається з наступних основних розділів:
1. Розрахунок і вибір посадок для гладких циліндричних з'єднань;
2. Розрахунок кількості груп деталей для селективного складання з'єднання необхідної точності;
3. Розрахунок і вибір полів допусків для деталей, що сполучаються з підшипниками кочення;
4. Вибір допусків і посадок шпонкових з'єднань;
5. Допуски й посадки шліцевих з'єднань;
6. Розрахунок допусків розмірів, що входять у заданий розмірний ланцюг.
посадка циліндричний шліцевий підшипник
1. Розрахунок і вибір посадок для гладких циліндричних з'єднань
Вихідні дані
1. Номінальний розмір – 120 мм
2. Значення розрахункових зазорів або натягів
мкм;
мкм
3. Система полів допусків – система вала cн
Виконання роботи
1. Визначити середнє значення числа одиниць допуску.
, (1.1)
=346–236=110 мкм
![]()
2. Попередньо по таблиці А2 додатки А встановили квалітет 8, по якому виготовляються деталі з'єднання.
3. Визначити значення граничних технологічних натягів.
Шорсткість деталей з'єднання по формулі
, (1.2)
![]()
(1.3)

4. Вибрати поля допусків деталей з'єднання по таблицях П 4-П10/4.
, квалітет 8,
, квалітет 8.
Вибираємо основні відхилення отвору по таблиці П8/1 і формулам (1.4), (1.5)
(1.4)
![]()
еi=310 мкм
es=ei+Td (1.5)
es=310+54=364 мкм
Записуємо обрану посадку

Перевіряємо дотримання умови вибору
(1.6)
![]()
Умова дотримується – посадка обрана вірно.
5. Уточнюємо шорсткість поверхні вала й отвору по формулі (1.2):
мкм,
мкм.
Вибираємо стандартні значення
й
по таблиці:
мкм,
мкм.
По таблиці призначаємо завершальний технологічний процес, що забезпечує необхідну точність і шорсткість:
– для отвору – розточування на токарських верстатах тонке (алмазне)
– для вала – зовнішнє гостріння тонке (алмазне)
6. Вибираємо засобу виміру.
Для отвору:
.00, IT = 54 мкм –
Нутромір індикаторний з точністю
відліку 0,01 мм, на нормованій ділянці шкали в 0,1 мм,
.
Для вала
, IT =54 мкм – Микрокатр типу ИГП із
ціною розподілу 0,005 (±0,15 мм),
.
7. Будуємо схему полів допусків з'єднання

Схема допусків з'єднання
8. Креслимо ескізи з'єднання і його деталей


Малюнок 1.2 – Ескізи з'єднання і його деталей: а – вал, б – отвір, в-в-повне з'єднання
2. Розрахунок кількості груп деталей для селективного складання з'єднання необхідної точності
Вихідні дані
1. З'єднання технологічним,
заданим номінальним розміром і полями допусків деталей по можливостях
виготовлення –
.
2. Точність з'єднання
(експлуатаційного), задана груповим допуском посадки (зазору), необхідне за
умовами функціонування з'єднання –
мкм
Виконання роботи
1. Визначити значення допусків, граничних відхилень і граничних розмірів вала й отвору.
По таблиці П4/4 визначаємо верхнього й нижнє граничне відхилення для отвору.
ES = +87 мкм; EI=0 мкм.
По таблиці П8/4 визначаємо верхнього й нижнє граничне відхилення для вала.
es = -36 мкм; ei=-123 мкм.
Найбільший граничний розмір для отвору:
(2.1)
Найменший граничний розмір для отвору:
(2.2)
Найбільший граничний розмір для вала:
(2.3)
Найменший граничний розмір для вала:
(2.4)
Допуски для отвору:
TD=ES – EI =100 – 0 = 100 мкм (2.5)
Допуски для вала:
Td=es – ei = (–36) – (–123) = 87 мкм (2.6)
2. Визначити значення граничних зазорів у заданому з'єднанні (технологічному).
=ES – ei =87 – (–123) = 210 мкм (2.7)
=EI – es =0 – (–36) = 36 мкм (2.8)
3. Визначити число груп вала й отвору для забезпечення заданої точності з'єднання.
, (2.9)
де
–
допуск посадки по можливостях виготовлення;
– груповий допуск посадки по вимогах експлуатації.
;
.
Знаходимо кількість груп вала й отвору
, (2.10)
Приймаємо
.
Групові допуски деталей для селективного складання
;
,
т.е. допуски всіх розмірних груп вала або отвори будуть рівні між собою.
(2.11)
4. Виконати схему полів допусків
заданого з'єднання
100H9/F9,
деталі якого варто розглядати на сім розмірних груп (малюнок 2.1).

Схема полів допусків з'єднання
100H9/f9, деталі якого
розсортовані на сім розмірних груп
5. Скласти карту сортувальника, указавши в ній граничні розміри валів і отворів у кожній розмірній групі (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1 – Карта сортувальника для сортування на групи деталей з'єднання
| Номер розмірної групи | Розміри деталей, мм | ||
| отвір | вал | ||
| 1 | від | 100 | 99,877 |
| до | 100,0145 | 99,8915 | |
| 2 | понад | 100,0145 | 99,8915 |
| до | 100,029 | 99,906 | |
| 3 | понад | 100,029 | 99,906 |
| до | 100,0435 | 99,9205 | |
| 4 | понад | 100,0435 | 99,9205 |
| до | 100,058 | 99,935 | |
| 5 | понад | 100,058 | 99,935 |
| до | 100,0725 | 99,9495 | |
| 6 | понад | 100,0725 | 99,945 |
| до | 100,087 | 99,964 |
3. Розрахунок і вибір полів допусків для деталей, що сполучаються з підшипниками кочення
Вихідні дані
1. Номер підшипника кочення – 317
2. Значення радіального навантаження на опорі підшипника – 18 кн.
3. Креслення вузла, у якому використовують підшипник кочення – малюнок 15 (додаток Г).
Виконання роботи
1. Вибираємо конструктивні розміри заданого підшипника кочення серії 317.
За ДСТ 8338–75 визначаємо D=180 мм; d=85 мм; Bк=41 мм; r=4 мм.
2. Обґрунтувати характер навантаження підшипника.
Вибираємо характер навантаження підшипника – перевантаження до 150%, помірні поштовхи вібрації.
3. Установити вид навантаження кожного кільця підшипника.
Для внутрішнього кільця встановлюють циркуляційне навантаження, а для зовнішнього кільця – місцеве.
4. Розрахувати й вибрати посадки підшипника на вал і в корпус.
При циркуляційному навантаженні кілець підшипників посадки на вали й у корпуси вибирають за значенням інтенсивності радіального навантаження на посадковій поверхні.
Інтенсивність радіального навантаження визначають по формулі (3.1)
(3.1)
де R – радіальне навантаження, кн;
В-Ширина підшипника, м;
kn – динамічний коефіцієнт посадки, що залежить від характеру навантаження, kn=1–1,8;
F – коефіцієнт, що враховує ступінь ослаблення натягу при порожньому валу й тонкостінному корпусі, при суцільному валу F=1;
FA – коефіцієнт, що враховує нерівномірність розподілу радіального навантаження між рядами роликів і кульок, для радіальних і радіально упорних підшипників з одним зовнішнім або внутрішнім кільцем FA=1.
кН/м
При
кН/м
и d = 85 мм поле допуску вала js6. Умовна позначка з'єднання
«внутрішні кільця підшипника – вал» –
для
циркулярного навантаженого кільця (таблиця П. 19/4).
При місцевому виді навантаження
поле допуску корпуса для D=180 мм – H7. Умовна позначка з'єднання «корпус
– зовнішнє кільце підшипника –
(таблиця
П20/4)
5. Для з'єднань «корпус-підшипник» і «підшипник-вал» побудувати схеми полів допусків.
![]()
Верхнє граничне відхилення для внутрішнього кільця ES = 0 мм
Нижнє граничне відхилення для внутрішнього кільця EI = -0,02 мм
Верхнє граничне відхилення для вала es = 0,011 мм
Нижнє граничне відхилення для вала ei = 0,011 мм (таблиця П5/4)
![]()
Верхнє граничне відхилення для корпуса ES = 0,040 мм
Нижнє граничне відхилення для корпуса EI=0 мм
Верхнє граничне відхилення для зовнішнього кільця es = 0 мм
Нижнє граничне відхилення для зовнішнього кільця ei = -0,025 мм.


Схеми полів допусків з'єднань: а-а
– поле допуску для посадки
, б –
поле допуску для посадки ![]()
4. Вибір допусків і посадок шпонкових з'єднань
Вихідні дані
1. Діаметр вала d=30 мм
2. Вид з'єднання – нормальне
3. Конструкція шпонки – сегментна
Виконання роботи
1. Визначити основні розміри шпонкового з'єднання.
За ДСТ 24071–80 для d=30 мм:
b=8 мм; висота h=11 мм;
=8,0 мм;
=3,3 мм; D=28 мм.
2. Вибрати поля допусків деталей шпонкового з'єднання по ширині шпонки b=8 мм залежить від нормального виду з'єднання.
При нормальному виді з'єднання на ширину шпонки вибираємо поле допуску – h9; на ширину паза вала – N9; на ширину паза вала – Js9.
3. Призначити поля допуску на інші розміри деталей шпонкового з'єднання визначені в ДЕРЖСТАНДАРТ 24071, по яких призначають наступні поля допусків:
– висота шпонки – по h11;
– довжина шпонки – по h14;
– довжина паза вала – по H15;
– глибина паза вала й втулки – H12;
– діаметр сегментної шпонки. – h12.
Поля допусків шпонкового з'єднання
по номінальному розмірі «вал-втулка» установлюють при точному центруванні
втулки на валу –
.
4. Вичертити схему розташувань полів допусків розмірів шпонкового з'єднання.

Схема розташування полів допусків шпонкового з'єднання
5. Заповнити таблицю 5.1 «Розмірні характеристики деталей шпонкового з'єднання»
Розмірні характеристики деталей шпонкового з'єднання
| Найменування розміру | Номінальний розмір, мм | Поле допуску | Допуск розміру Т, мм | Граничні відхилення, мм | Граничні розміри, мм | ||
|
верхнє ES(eS) |
Нижнє EI(ei) |
max | min | ||||
|
Ширина паза вала Ширина паза втулки Ширина шпонки Глибина паза вала Висота шпонки Глибина паза втулки Діаметр втулки Діаметр вала Діаметр сегментних шпонок |
8 8 8 8 11 3,3 30 30 28 |
N9 Js9 h9 H12 h11 H12 H6 m6 h12 |
0,036 0,036 0,036 0,3 0,110 0,200 0,013 0,013 0,210 |
0 +0,018 0 +0,3 0 +0,2 +0,013 +0,021 0 |
-0,036 -0,018 -0,036 0 -0,110 0 0 0,008 -0,210 |
8,00 8,018 8 8,3 11 3,5 30,013 30,013 28,210 |
7,964 7,988 7,964 8 10,890 3,3 30 29,992 21,790 |
5. Допуски й посадки шліцевих з'єднань
Вихідні дані
1. Умовна позначка прямоточного шліцевого з'єднання –
.
Виконання роботи
1. Установити спосіб центрування заданого шліцевого з'єднання.
Центрування здійснене по внутрішньому діаметрі.
2. Установити значення основних відхилень, допусків розмірів і вичертити схеми полів допусків що центрують і не елементів, що центрують, шліцевого з'єднання.
За Дст 1139–80 при центруванні
з'єднанні по внутрішньому діаметрі d: число шліців z=10; посадка по елементі,
що
центрує; посадка по
елементі, що не
центрує; ширина зуба
b=12,0; посадка по розмірі
.
Посадка по елементі, що
центрує:
Верхнє граничне відхилення для отвору ES = +35 мкм
Нижнє граничне відхилення для отвору EI=0 мкм
Верхнє граничне відхилення для вала es= -36 мкм
Нижнє граничне відхилення для вала ei=-71 мкм (таблиця П4 – П10/4)
Посадка по елементі, що не центрує
![]()
Верхнє граничне відхилення для отвору ES = +93 мкм
Нижнє граничне відхилення для отвору EI=+50 мкм
Верхнє граничне відхилення для вала es= -16 мкм
Нижнє граничне відхилення для вала ei=-59 мкм (таблиця П4 – П10/4)
Побудуємо схему полів допусків
і
(мал. 5.1 і 5.2).

Схема допусків елемента, що
центрує ![]()

Схема допусків елемента, що
центрує ![]()
3. Визначити невідомі граничні відхилення й граничні розміри всіх елементів деталей шліцевого з'єднання.
Посадка по елементі, що
центрує:
Найбільший граничний розмір для отвору
![]()
Найменший граничний розмір для отвору
![]()
Найбільший граничний розмір для вала
![]()
Найменший граничний розмір для вала
![]()
Значення граничних зазорів (натягів) у заданому з'єднанні
![]()
![]()
Допуски для отвору:
TD=ES – EI =35 – 0 = 35 мкм = 0,035 мм
Допуски для вала:
Td=es – ei = -36 – (–71) = 35 мкм= 0,035 мм
Посадка по елементі, що центрує
:
Найбільший граничний розмір для отвору
![]()
Найменший граничний розмір для отвору
![]()
Найбільший граничний розмір для вала
![]()
Найменший граничний розмір для вала
![]()
Значення граничних зазорів у заданому з'єднанні
![]()
![]()
Допуски для отвору
TD=ES – EI =0,093 – 0,050 = 0,043 мм
Допуску для вала
Td=es – ei = –0,016 – (–0,059) = 0,043 мм
4. Заповнити форму 5.1 «Розмірні характеристики деталей шліцевого з'єднання»
Розмірні характеристики деталей шліцевого з'єднання
| Найменування елементів шліцевого з'єднання | Номінальний розмір, мм | Поле допуску |
Допуск розміру Т, мм |
Граничні відхилення, мм | Граничні розміри, мм | ||
|
верхнє ES(eS) |
Нижнє EI(ei) |
max |
min |
||||
|
1. Що центрують елементи Отвір Вал 2.елементи, Що Не Центрують Ширина паза (западин отвору) Ширина зуба (товщина шліців вала) Отвір Вал |
112 112 18 18 125 125 |
H7 F7 D9 F9 H12 A12 |
0,035 0,035 0,043 0,043 0,400 0,250 |
0,035 -0,036 0,093 -0,016 0,400 -0,460 |
0 -0,071 0,050 -0,059 0 -0,710 |
112,035 111,964 18,093 17,084 125,400 124,540 |
112 111,929 18,050 17,041 125 124,290 |
5. Складальний і детальний ескізи шліцевого з'єднання і його деталей, указавши їхні умовні позначки

Складальний ескіз шліцевого з'єднання
![]()

Малюнок 5.2 – Детальний ескіз шліцевого з'єднання
6. Розрахунок допусків розмірів, що входять у заданий розмірний ланцюг
Вихідні дані
1. Креслення вузла із вказівкою
замикаючої ланки – малюнок
.
2. Номінальний розмір і граничні відхилення замикаючої ланки
мм
Виконання роботи
1. Виконати розмірний аналіз ланцюга із заданою замикаючою ланкою.

Геометрична схема розмірного
ланцюга із замикаючою ланкою ![]()
2. Перевірити правильність складання заданого розмірного ланцюга на що зменшують і збільшують ланки.
, (6.1)
![]()
3. Установити одиниці допуску ланок, допуски яких потрібно визначити.
Відомі допуски двох підшипників
кочення, тобто розмірів
. Для
розмірів, у яких немає полів допусків, одиницю допуску варто визначити по
додатку А.
для
;
для
мкм;
для
мкм;
для В4=3 мм-i=0,63 мкм;
для В5=20 мм-i=1,44 мкм;
для В8=4 мм-i=0,83 мкм.
4. Визначити допуск замикаючої ланки.
;
(6.2)
![]()
5. Визначити середній коефіцієнт точності заданого розмірного ланцюга.
(6.3)
![]()
6. Установити квалітет, по якому варто призначати допуски на тридцятимільйонні ланки.
При середньому коефіцієнті
точності
(
) квалітет 11, з додатка А
(по додатку Д).
7. По встановленому квалітеті призначити допуски й відхилення на тридцятимільйонні ланки.
для
4 мм
допуск ТВ=0,75 мм, відхилення рівні es=0,0375 ei=-0,0375
для
18 мм
допуск ТВ=0,11 мм, відхилення рівні es=0,055 ei=-0,055
для
29 мм
допуск ТВ=0,13 мм, відхилення рівні es=0,065 ei=-0,065
для В4=3 мм допуск ТВ=0,06 мм, відхилення рівні es=0,03 ei=-0,03
для В5=20 мм допуск ТВ=0,13 мм, відхилення рівні es=0,065 ei=-0,065
для В8=4 мм допуск ТВ=0,75 мм, відхилення рівні es=0,0375 ei=-0,0375
8. Зробити перевірку правильності призначення граничних відхилень.
Допуск замикаючої ланки дорівнює сумі допусків ланок.
, (6.4)
(-37,5–55–65–30) – (65+37,5)<-400
(37,5+55+65+30) – (-65–100–100–37,5) <400
Умова не дотримується.
9. Якщо умови перевірки не дотримуються, розрахувати відхилення коригувальної ланки і його допуск.
, те вибирають більше проста ланка – В8,
що є що зменшує.
Відхилення замикаючої ланки:
(6.5)
![]()
ESB
-![]()
(-37,5–55–65–30) – (-400) – 65=117.5
EIB
-![]()
(37.5+65+55+30) – 400 – (-65–100–100)=82.5
Результати розрахунків допусків у розмірному ланцюзі
| Найменування розмірів | Номінальний розмір, мм | Позначення розміру, мм | Квалітет | Допуск розміру | Поле допуску | Граничні відхилений., мм | Граничні розміри, мм | |||||
|
значе н |
Прим. |
верх. ES(es) |
нижн. EI(ei) |
max |
min |
|||||||
| тридцятилітні | що збільшують |
4 18 29 3 |
В1 В» В3 В4 |
- - - - |
0,075 0,11 0,13 0,06 |
Js12 Js12 |
0,0375 0,055 0,065 0,030 |
0,0375 -0,055 -0,065 -0,030 |
4,0375 18,055 29,013 3,030 |
3,9625 17,945 28,987 2,970 |
||
| що зменшують |
20 14 14 4 2 |
В5 В6 В7 В8 В∆ |
- - - - - |
0,13 0,100 0,100 0,075 0,650 |
відоме |
– – – – – |
0,065 0 0 0,1175 0,4 |
-0,065 -0,100 -0,100 0,0825 -0,4 |
20,065 14 14 4,1175 2,4 |
19,935 13,9 13,9 3,9175 1,6 |
||
| замикаючий | ||||||||||||
Список використаних джерел
1. Некіфоров А.Д. Взаємозамінність, стандартизація й технічні виміри. – К., 2002
2. Сергєєв А.Г., Латишев М.В. Метрологія, стандартизація й сертифікація, – К., 2001.
3. Якушев А.И., Воронцов Л.Н., Федотов Н.М. Взаємозамінність, стандартизація й технічні виміри: Підручник для вузів – К., 2004
4. Взаємозамінність і технічні виміри. Методичні вказівки/ Укладачі: Б.А. Калачевський, М.С. Коритов, В.В. Акімов, А.Ф. Мішуров. – К., 2000
5. Допуски й посадки. Довідник в 2 ч. /Під ред. В.Д. Мягкова. – К., 2004
6. Довідник по машинобудівному кресленню/ Федоренко В. А, Шошін А.І. – К., 2004
7. ДЕРЖСТАНДАРТ 520 Підшипники кочення. Загальні технічні умови.