Курсовая работа: Фінансовий аналіз ВАТ "Укрімпекс"

Курсова робота

з дисципліни

Фінансовий аналіз

на тему

Фінансовий аналіз ВАТ «Укрімпекс»

Сєверодонецьк

2010

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні і методологічні засади фінансового аналізу

1.1  Інформаційна база аналізу фінансового стану

підприємства

1.2  Загальна модель і система показників аналізу фінансового стану

Розділ 2. Фінансовий аналіз ВАТ «Укрімпекс»

2.1  Аналіз майна підприємства

2.2  Аналіз вхідних та вихідних грошових потоків підприємства

2.3  Аналіз і оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства

2.4  Аналіз і оцінка фінансової сталості підприємства

2.5  Аналіз капіталу підприємства

2.6  Аналіз ділової активності

2.7  Комплексний фінансовий аналіз прибутковості підприємства

2.8  Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

2.9  Аналіз і прогнозування можливого банкрутства підприємства

Розділ 3. Використання результатів аналізу в управлінні

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

фінансовий аналіз капітал банкрутство

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

1.1 Інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Фінансовий стан у вартісній формі відображає загальні результати роботи підприємства.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є, в першу чергу, фінансова звітність.

Фінансова звітність являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

·  Форма 1 «Баланс» – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату.

·  Форма 2 «Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період.

·  Форма 3 «Звіт про рух грошових коштів», що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.

·  Форма 4 «Звіт про власний капітал», що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

«Примітки до звітів» – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Мета складання фінансової звітності – надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Основними джерелами даних є бухгалтерський баланс – форма №1 (саме тому аналіз фінансового стану часто називають аналізом балансу). Використовується також решта форм бухгалтерської звітності.

Також придатними до використання є дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки. Крім того, цілком можливе залучення інформації з засобів масової інформації, загальнодоступні статистичні дані щодо галузі, в межах якої здійснює свою діяльність підприємство-об’єкт дослідження і т. п.

Отже, в процесі аналізу фінансового стану підприємства використовується фінансова звітність (насамперед бухгалтерський баланс), а також дані з інших доступних джерел. Реальне дослідження фінансового стану підприємства, а тим більше виявлення причин, що призвели то тих чи інших наслідків, потребує залучення максимально можливих обсягів відомостей, що стосуються роботи підприємства. В подальшому відбувається поступовий відбір та відсіювання другорядних деталей. Важливо усвідомлювати, що лише достовірні початкові дані є запорукою успішної роботи фінансового аналітика.

1.2 Загальна модель і система показників аналізу фінансового стану

Аналіз фінансового стану підприємств проводиться з метою виявлення вразливих місць і визначення шляхів їх усунення. Дані аналізу відіграють вирішальну роль при визначенні напрямів конкурентної політики підприємства, вони використовуються при оцінці виконання поставлених перед ним завдань і для розробки програм розвитку на перспективу.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

·  горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

·  вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

·  трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

·  аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

·  порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками;

·  факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема. Вихідним етапом аналізу фінансового стану підприємств є аналіз майна підприємства. Він передбачає загальну оцінку майна з виділенням оборотних мобільних коштів і поза оборотних (іммобілізованих). Відомості про розміщення наявного в розпорядженні підприємства майна містяться в активі балансу.

У структурі балансу особлива роль належить найбільшим засобам, до складу яких входять: наявні гроші, цінні папери, дебіторська заборгованість, матеріально-виробничі запаси. До поза оборотних активів відносять: реальні основні засоби, довготермінові інвестиції і нематеріальні активи.

Завданням аналітика є оцінка структури найбільших та іммобілізованих засобів, а також зміни їх наявності за аналізований період. В ході аналізу майна підприємства визначають також джерела його утворення. При цьому дається оцінка структури власних і позичених засобів.

До власних коштів, за рахунок яких відбувається придбання, надходження і створення майна, відносять статутний фонд і прибуток. У склад власних джерел можуть ввійти також засоби, отримані від держави, орендодавців, інших підприємств, окремих осіб, зацікавлених у розвитку підприємства.

Основним джерелом фінансування мобільних активів є власні оборотні кошти, якими підприємство розпоряджається в момент його заснування.

Спрямовуючи фінансові результати в основні й оборотні кошти, виходять з економічної доцільності: розмір власних оборотних коштів повинен забезпечувати мінімальну потребу протягом одного виробничого циклу у виробничих запасах, заділах незавершеного виробництва, залишках готової продукції. Єдиним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток підприємства.

До позичених засобів належать отримані в кредит від державних, комерційних і кооперативних банків та інших підприємств. Позичені кошти поділяються на кошти тривалого використання і кошти короткотермінового використання. В процесі аналізу позичених коштів оцінюється ефективність їх використання та можливість своєчасного повернення.

Важливими показниками, які характеризують ефективність використання своїх коштів, є показники оборотності оборотних коштів. Оборотність оборотних коштів характеризується такими показниками, як оборотність у днях, кількість обертів, коефіцієнт закріплення оборотних коштів.

Аналіз оборотності оборотних коштів передбачає виявлення ступеня прискорення (або сповільнення) оборотності і суми коштів, додатково залучених в оборот (вилучених з обороту).

Аналіз фінансової сталості підприємства передбачає визначення ступеня фінансової незалежності від зовнішніх позичених джерел. Одним з важливих показників, які характеризують фінансову сталість підприємства, є показник питомої ваги всієї суми зобов'язань по залучених (позичених) коштах у вкладеннях в активи власних коштів. Цей показник отримав назву «коефіцієнт автономії». Він показує, наскільки підприємство є незалежним від позичених коштів. На основі коефіцієнта довгострокового залучення позичених коштів судять про стабільність тієї частини коштів, яка утворюється за рахунок довготермінових кредитів. Важливим показником фінансової сталості підприємства є коефіцієнт маневрування. Цей показник дає змогу оцінити структуру розподілу власних засобів шляхом визначення питомої ваги власних оборотних коштів у загальній сумі джерел власних коштів. Коефіцієнт маневрування дає відповідь на питання, яка частина власних коштів підприємства не закріплена в цінностях іммобілізованого характеру і перебуває в стані, який дає змогу більш або менш вільно маневрувати цими коштами.

Аналіз платоспроможності дає змогу визначити здатність підприємства до швидкого погашення своїх короткотермінових зобов'язань. При цьому

прискіплива увага приділяється такому показнику платоспроможності, як загальний коефіцієнт покриття, що характеризує відношення мобільних засобів до короткотермінової заборгованості. Коефіцієнт покриття дає змогу з'ясувати, чи достатньо у підприємства коштів, які можуть бути використані ним для погашення своїх короткотермінових зобов'язань.

Частковим показником загального коефіцієнта покриття є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує відношення найбільш ліквідної частини оборотних засобів (грошових коштів та цінних паперів) до поточних зобов'язань. Цей коефіцієнт дає відповідь на запитання, яка сума короткотермінових зобов'язань підприємства на звітну дату може бути погашена негайно.

Певну аналітичну цінність має проміжний коефіцієнт покриття. Він визначається як відношення суми грошових засобів, цінних паперів і дебіторської заборгованості разом взятих до короткотермінових зобов'язань підприємства. Таке співвідношення показує, чи достатньо цієї суми для погашення короткотермінових боргів. Оцінюючи цей показник, слід врахувати тривалість короткотермінового кредиту при закупівлі товарно-матеріальних цінностей і продажу продукції підприємства.

Для оцінки загальної ефективності господарської діяльності підприємства визначені показники рентабельності. Вони показують, наскільки прибутковою є діяльність підприємства.

Аналіз показників рентабельності передбачає оцінку рівнів рентабельності, визначення динаміки рентабельності, причин і факторів, які впливають на її зміну, і ступеня їх впливу на цю зміну. Заключним етапом аналізу рентабельності є розробка заходів щодо мобілізації резервів підвищення рентабельності. Виділяють такі основні показники рентабельності: рентабельність капіталу (майна), рентабельність фондів (рентабельність виробництва), рентабельність продукції. Завершальним етапом аналізу фінансового стану підприємства є розробка заходів щодо зміцнення фінансового стану. У кожного підприємства завжди є резерви поліпшення фінансового стану. З'ясувавши в ході аналізу причини фінансових труднощів, їх слід згрупувати за основними напрямами. Головними з них є виробничі фактори: обсяги виробництва, якість та асортимент продукції, що випускається, відповідність термінів її поставки термінам, передбаченим договорами. Важливу роль відіграють також фактори, пов'язані зі стабільністю матеріально-технічного постачання, наявністю ринків збуту і загальногосподарські.

Можна говорити і про власні фінансові фактори. Це насамперед рівень рентабельності, який багато в чому визначається рівнем цін на продукцію підприємства. Якщо рівень цін не забезпечує підприємству необхідного для його нормального розвитку рівня рентабельності, то слід подумати про перехід на випуск більш вигідної продукції, а також про пошук таких покупців (в тому числі на нових ринках збуту), які можуть придбати продукцію за вищою ціною.

Другою важливою об'єктивною причиною фінансових труднощів може бути погана забезпеченість виробничого процесу фінансовими ресурсами. У цьому випадку слід потурбуватися про реалізацію понаднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, ліквідацію надлишкових і мало використовуваних основних фондів, реалізацію наявних у підприємства цінних паперів. Серед інших засобів збільшення фінансових результатів мобілізація наявних у підприємства засобів спеціальних фондів, в тому числі резервного, створюваного спеціально з такою метою. Необхідно вивчити можливість отримання кредитів у банках, постачальників, покупців.

Вирішальним способом підвищення ефективності може стати зміна форми господарювання або форми власності.

Аналіз фінансового стану підприємства завершується складанням конкретного плану його зміцнення, який містить виробничі, технологічні та організаційні заходи.

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ВАТ «УКРІМПЕКС»

2.1 Аналіз майна підприємства

Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування.

Таблиця 2.1.1 Аналіз динаміки і структури оборотних коштів

Як бачимо з таблиці 2.1.1 оборотні активи за звітній період зменшилися на 1856,2 тис.грн. Загалом зменшення відбулося за рахунок зменшення долі «запасів і витрат» та «грошових коштів і їх еквівалентів».

Таблиця 2.1.2 Аналіз динаміки і структури дебіторської заборгованості

Аналіз динаміки і структури дебіторської заборгованості. Важлива увага при аналізі поточних активів має приділятися дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції та складності збуту підприємства продають її, використовуючи форми послідуючої оплати. Тому дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотного капіталу. Якщо на початок року дебіторська заборгованість складала 11324,7 тис. грн., то на кінець року цей показник дорівнював 11410,7 тис. грн., а в загальному підсумку за рік він збільшився на 86,0 тис. грн.

Зміни, що відбулись в структурі дебіторської заборгованості, свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік погіршення платоспроможності.

Таблиця 2.1.3 Аналіз стану запасів та витрат

Аналізуючи запаси і витрати ми бачимо, що в загальному обсягу вони зменшилися на 1942,7 тис. грн. Загалом це зменшення відбулося за рахунок виробничих запасів – на 1204,9 тис. грн., та грошових коштів і їх еквівалентів – на 884,7 тис. грн. Це негативно відзначиться на подальшій діяльності підприємства, виникнуть труднощі при розрахунках за обов’язками.

2.2 Аналіз вхідних та вихідних грошових потоків підприємства

При аналізі потоки грошових коштів розглядаються по трьом видам діяльності: операційна (основна), інвестиційна і фінансова.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Таблиця 2.2.1 Аналіз руху коштів від операційної діяльності

Виходячи з даних таблиці 2.2.1 бачимо, що у звітному періоді рух коштів від операційної діяльності значно погіршився. Якщо сума грошових коштів від операційної діяльності компанії є недостатньою, то в більшості випадків їй доводиться залучати банківські позики або випускати боргові цінні папери для фінансування своїх капітальних витрат.

Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Таблиця 2.2.2 Аналіз руху коштів від інвестиційної діяльності

Ситуація з рухом коштів від інвестиційною діяльністю поліпшилася на відмінну від попереднього періоду, але грошових коштів все одно не вистачає.

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Таблиця 2.2.3 Аналіз руху коштів від фінансової діяльності

Щодо руху коштів від фінансової діяльності, то підприємство відчуває потребу в коштах. В звітному періоді сума коштів від фінансової діяльності зменшилась на 884,7 тис. грн.

2.3 Аналіз і оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 > П1

А2 > П2

А3 > П3

А4 < П4

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст і свідчить про наявність у підприємства власних оборотних активів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

Найбільш ліквідні активи (А1)

А1 = ряд.230 + ряд.240 ф.1

На початок звітного періоду: А1 = 665,8 + 818,6 = 1484,4

На кінець звітного періоду : А1 = 329,1 + 270,6 = 599,7

Швидко реалізовані активи (А2)

А2 = ряд.150+160+170+180+190+200+210+220+250+270 ф.1

На початок звітного періоду: А2 = 1452,5+9872,2+0,2+1,3 = 11326,2

На кінець звітного періоду : А2 = 1328,6+10082,1+34,1+0,8 = 11445,6

Активи,що реалізуються повільно (А3)

А3 = ряд. 100+110+120+130+140 ф.1

На початок звітного періоду: А3 = 2427,1

На кінець звітного періоду : А3 = 1335,7

Активи, що реалізуються важко (А4)

А4 = ряд 080 ф.1

На початок звітного періоду: А4 = 411,8

На кінець звітного періоду : А4 = 382,3

Найтерміновіші зобов’язання (П1)

П1 = ряд.620-610-500-510 ф.1

На початок звітного періоду: П1 = 12477-11468,6 = 1008,4

На кінець звітного періоду : П1 = 11132,3-9692,3 = 1440

Короткострокові пасиви (П2)

П2 = ряд. 500+510+610+630ф.1

На початок звітного періоду: П2 = 11468,6

На кінець звітного періоду : П2 = 9692,3

Довгострокові пасиви (П3)

П3 = ряд. 430+480 ф.1

На початок звітного періоду: П3 = 1071,6

На кінець звітного періоду : П3 = 0,0

Постійні пасиви (П4)

П4 ряд. 380 ф.1

На початок звітного періоду: П4 = 2100,9

На кінець звітного періоду : П4 = 2631

В таблиці 2.3.1 зроблено аналіз ліквідності балансу ВАТ «Укрімпекс»

Таблиця 2.3.1Аналіз ліквідності балансу

Центральне місце у процесі аналізу ліквідності та платоспроможності займає аналіз ліквідності балансу підприємства представлений в таблиці 2.3.1

Наведений баланс не є абсолютно ліквідним ні на початок ні на кінець року. Сума найліквідніших активів (А1) на початок року достатня для покриття найтерміновіших зобов’язань (П1), але на кінець року ситуація погіршилась. З іншого боку, швидко ліквідні активи (А2) на початок року не мали змоги погасити короткострокові пасиви (П2). В кінці ж року ситуація поліпшилася і активи покрили пасиви. Щодо повільно реалізованих активів (А3), то як на початок, так і на кінець звітного періоду їх кількість достатня для покриття зобов’язань.

На основі отриманих даних провадиться розрахунок коефіцієнтів платоспроможності та ліквідності, результати якого представлені у таблиці 2.3.2

Таблиця 2.3.2 Розрахунок коефіцієнтів ліквідності

З таблиці 2.3.2 видно, що ситуація з ліквідністю та платоспроможністю підприємства не цілком задовільна, як на початок, так і на кінець року. Коефіцієнт абсолютної ліквідності і на початок (0,1) і на кінець (0,0) року значно менші допустимої норми. Це означає, що підприємство може відчути значні труднощі у поточних розрахунках, які, в свою чергу тягнуть за собою штрафні санкції. Натомість коефіцієнт швидкої ліквідності, маючи на початок звітного періоду задовільне значення, на кінець збільшився на 0,1. Коефіцієнт поточної ліквідності на початок і на кінець не змінився і знаходиться в рамках норми. Частка запасів і витрат у поточних зобов’язаннях є не достатньою в періодах. Щодо інших показників, то можна сказати, що на кінець періоду вони значно збільшилися.

2.4 Аналіз і оцінка фінансової сталості підприємства

Фінансова стійкість оцінюється на підставі співвідношення власних і позичкових коштів у активах підприємства, темпів нагромадження власних коштів внаслідок господарської діяльності, спів­відношення довготермінових і короткотермінових позик, достатнього забезпечення матеріальних оборотних засобів власними джерелами.

Аналіз фінансової стійкості підприємства здійснюють на підставі комплексу абсолютних показників і відносних фінансових коефіцієнтів, що розраховуються в доповнення до абсолютних.

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів (запасів) використовується кілька показників, що і характеризують види джерел (таб. 2.4.1).

Таблиця 2.4.1 Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості

За допомогою цих показників визначається трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства:

1, якщо Ф>0

S(Ф) =

0, якщо Ф<0

Після проведення розрахунків приведених вище показників, підприємство може характеризуватися одним з чотирьох типів фінансової стійкості:

1. Абсолютна фінансова стійкість (трикомпонентний показник типу фінансової стійкості має наступний вид: S={1,1,1}). Такий тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто організація не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається вкрай рідко. Більш того, вона навряд чи може розглядатися як ідеальна, оскільки означає, що керівництво компанії не вміє, не бажає чи не має можливості використовувати зовнішні джерела засобів для основної діяльності.

2. Нормальна фінансова стійкість (показник типу фінансової стійкості - S={0,1,1}). У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів крім власних оборотних коштів також і довгострокові притягнуті засоби. Такий тип фінансування запасів є «нормальним» з погляду фінансового менеджменту. Нормальна фінансова стійкість є найбільш бажаної для підприємства.

3. Хитливе фінансове положення (показник типу фінансової стійкості має вид : S={0,0,1}). Така ситуація характеризується недоліком у підприємства "нормальних" джерел для фінансування запасів. У цій ситуації ще існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

4. Кризовий фінансовий стан (S={0,0,0}). Характеризується ситуацією, при якій підприємство має кредити і позики, не погашені в термін, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. У цьому випадку можна говорити про те, що підприємство знаходиться на грані банкрутства.

В нашому випадку співвідношення таке:

на початок періоду S={0,1,1};

на кінець періоду S={1,1,1}.

Таблиця 2.4.2 Розрахунок наявності власних оборотних коштів, тис грн.

Таблиця 2.4.3 Причини зміни власних оборотних коштів, тис. грн.

Таблиця 2.4.4 Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості

Одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є показник питомої ваги загальної суми власного капіталу в підсумку активу балансу, тобто відношення загальної суми власного капіталу до майна підприємства. В практиці цей відносний показник отримав назву коефіцієнт автономії. По ньому дивляться, наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу.

Чим більше у підприємства власних коштів, тим легше йому справлятись з негараздами економіки, і це добре розуміють кредитори підприємства та його керівники. Ось чому останні намагаються збільшувати з року в рік абсолютну суму власного капіталу підприємства. Такі можливості є насамперед у добре функціонуючих підприємств. Маючи великі прибутки, вони намагаються утримати значну їх частину в обігу підприємства шляхом створення резервів з валового та чистого прибутку або прямого зачислення у власний капітал нерозподіленого прибутку.

На кінець звітного періоду сума власних коштів збільшилася на 530,1 тис. грн., що призвело до збільшення показника на 0,1, але і цього не достатньо для досягнення норми. Коефіцієнт фінансової автономії має дуже низьке значення.

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним до коефіцієнту автономії. Збільшення цього показника в динаміці означає збільшення долі позикових коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до одиниці (100%) , то підприємство повністю фінансується за рахунок власних коштів. Цей показник є дуже високим, але на кінець року він зменшився на 0,1.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення запозичених коштів і власного капіталу. Цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості. Коефіцієнт фінансового ризику дуже високий хоч і зменшився у звітному періоді на 2,2. але все одно залежність підприємства від зовнішніх інвесторів дуже велика.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обігу, тобто в тій фірмі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. В 2003 році гнучкість використання власних коштів підприємства досить висока і становить 0,8.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів відбиває частку заборгованості підприємства в складі перманентного (постійного) капіталу. У звітному періоді коефіцієнт зменшився на 0,3 і становить 0,0. Це свідчить про зниження залежності організації від зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень. На початок періоду він становив 2,6, це високий показник. На кінець він знизився і становить 0,0. Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів і інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення значення коефіцієнта в динаміці говорить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. У той же час, фінансування капітальних вкладень за рахунок довгострокових джерел фінансування є ознакою добре розробленої стратегії підприємства. Даний показник може бути інтерпретований по-різному. Залежить це, насамперед, від суб'єктів аналізу. Для банків і інших інвесторів більш надійна ситуація, при якій значення даного коефіцієнта нижче. Що ж стосується підприємства, то з його позицій і більш високе значення даного показника є ознакою нормального функціонування.

Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел на початок періоду становив 0,7, на кінець – 1,0. Найбільш поширена думка, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування повинна бути досить велика, при цьому нижня межа вказується на рівні 0,6 (60%). При більш низькому рівні цього показника показник рентабельності власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням.

Збільшення величини показника коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом (від 0,1 до 0,2) свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику.

Коефіцієнт забезпеченості по кредитах становить 0,0 в обох періодах. Він показує, скільки разів протягом року підприємство заробляє кошти для оплати відсотків і характеризує рівень захищеності кредиторів. Цей коефіцієнт має бути не меншим за 3.

2.5 Аналіз капіталу підприємства

Причини збільшення чи зменшення майна підприємства визначають, вивчаючи зміни в складі джерел його формування. Надходження, купівля, формування майна може відбуватися за рахунок власних і позичених коштів (капіталу), характеристика співвідношення яких відкриває сутність фінансового стану підприємства.

Таблиця 2.5.1 Аналіз динаміки та структури власного капіталу підприємства

З таблиці 2.5.1 бачимо що зростання власного капіталу підприємства за 2003 рік на 530,1 тис. грн. або на 25,2% обумовлено зростанням суми нерозподіленого прибутку на 532,1 тис. грн.

Доля додаткового капіталу у власних коштах за звітній період не змінилася, доля резервного капіталу збільшилася на 0,2% хоча в абсолютному значенні не змінилась. Розмір статутного фонду не змінився. Велике значення мають власні оборотні кошти підприємства, що вираховуються як різниця між власними коштами та необоротними і показують, скільки із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття оборотних коштів:

1. на початок року: 2100,9 – 411,8 = 1689,1 тис. грн.

2. на кінець року: 2631 – 382,3 = 2248,7 тис. грн.

Тобто за рік сума власних оборотних коштів зросла з 1689,1 тис. грн. до 2248,7 тис. грн.

Таблиця 2.5.2 Аналіз динаміки та структури позикового капіталу підприємства

Аналіз динаміки та структури позикового капіталу підприємства.

За звітній період загальна сума позикових коштів зменшилася на 3761 тис. грн. зменшилися всі пункти крім кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла на 180 тис. грн. (118,1%).Тобто підприємство використовує кошти, які йому не належать. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану підприємства, але якщо вони не затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно повертаються. В іншому випадку виникає прострочена кредиторська заборгованість.

Таблиця 2.5.3 Аналіз динаміки та структури кредиторської заборгованості

2.6 Аналіз ділової активності підприємства

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнти оборотності – система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності.

Таблиця 2.6.1 Розрахунок показників ділової активності підприємства

Ефективність управління підприємством визначається темпами прискорення обертання ресурсів, що повинно знаходити своє відображення у зростанні відповідних показників. Нормативного значення показників не має, але чим швидше обертаються ресурси підприємства, тим краще. Підвищення обертання ресурсів є, поряд з високою прибутковістю другим важелем підвищення фінансового благополуччя підприємства. Низький рівень коефіцієнтів обертання активів може свідчити про недостатню завантаженість та низьку ефективність експлуатації виробничих потужностей, зростання дебіторської заборгованості та запасів.

Показник оборотності активів показує, скільки разів за період обертається капітал, вкладений в активи підприємства. Ріст даного показника (від 0,2 до 0,3) говорить про підвищення ефективності їхнього використання.

Важливим для оцінки господарської діяльності підприємства є визначення тривалості операційного і фінансового циклу.

Тривалість операційного циклу визначається як сума періоду обороту дебіторської заборгованості (в днях) і періоду обороту виробничих запасів (в днях).

Тр.о.ц.= 1200+327,3 = 1527,3 – на початок звітного періоду

Тр.о.ц.= 900+144 = 1044 – на кінець періоду

Тривалість фінансового циклу визначається як тривалість операційного циклу мінус період обороту кредиторської заборгованості.

В цілому немає нормативних значень для тривалості цих циклів, але чим вони коротші, тим краще працює підприємство. Для різних галузей тривалість операційного циклу є різною. Базою для порівняння є різні періоди діяльності одного підприємства і середньогалузеві показники.

2.7 Комплексний фінансовий аналіз прибутковості підприємства

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства.

Вони вимірюють прибутковість підприємства з різні позиції і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Адміністрацію цікавить віддача (прибутковість) усіх виробничих активів; потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на капітал що інвестувався; власників і засновників - прибутковість акції і т.д.

Таблиця 2.7.1 Розрахунок показників рентабельності підприємства

Рентабельність активів показує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства. Якщо чистий прибуток та активи мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність, не менша 14%. На кінець звітного періоду рентабельність активів збільшилася на 15,3.

Рентабельність власного капіталу показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника – головне завдання управління підприємством. Якщо чистий прибуток і власний капітал мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність, не менша 20%. На даному підприємстві показник рентабельності власного капіталу на початку вважається нормальним, а в кінці періоду дуже високий.

Валова рентабельність продажів показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення. На кінець звітного періоду цей показник збільшився на 2,4.

Всі показники рентабельності в кінці періоду збільшилися, що свідчить про ефективну діяльність підприємства.

Операційна рентабельність продажів показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво і збут товарів.

Чиста рентабельність продажів показує повний вплив структури капіталу і фінансування капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

Загальна рентабельність підприємства характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.

Загальна рентабельність виробничих фондів показує скільки чистого прибутку від звичайної діяльності приходиться на одиницю середньорічної вартості основних засобів та оборотних активів.

2.8 Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

На першому етапі зробимо аналіз структурних змін у інвестиційній діяльності підприємства протягом звітного періоду.

Таблиця 2.8.1 Аналіз обсягів та структури інвестиційних вкладень підприємства

Результати аналізу показують, що інвестиційна діяльність на підприємстві протягом періоду, що аналізується значно активізувалися. Так, обсяг інвестиційних вкладень збільшився на 52,5 тис. грн., тобто на 6 % проти початку періоду. Порівняння обсягів та структури вкладень в різні форми інвестування свідчить, що пріоритетним напрямом для підприємства залишаються реальні інвестиції. Обсяги капітальних вкладень протягом періоду, що аналізується, зросли на 52,5 тис. грн., в основному за рахунок придбання основних засобів (52,5ти.грн).

Крім того, реальні інвестиції мають найбільшу питому вагу в структурі інвестиційних вкладень підприємства – 83,5 % на початок періоду, причом протягом звітного періоду цей показник зріс на 0,9 %. Така динаміка оцінюється позитивно, адже підприємство у сфері виробництва пов’язується передусім з виробничою діяльністю. Тому реальні інвестиції мають розглядатись керівництвом кожного підприємства як пріоритетний напрям інвестування. Саме така ситуація спостерігається на підприємстві. Фінансові інвестиції підприємства становлять незначну частку в структурі вкладень, а саме 14,7 % як на початок періоду, так і на кінець.

Наступним етапом є аналіз руху грошових потоків від інвестиційної діяльності підприємства протягом звітного періоду.

Таблиця 2.8.2 Аналіз грошових потоків від інвестиційної діяльності, ти.грн

Як показують дані таблиці 2.8.2, протягом звітного періоду надходження від інвестиційної діяльності збільшилися на 1,5 тис. грн., за рахунок реалізації необоротних активів, тобто продажу основних засобів та нематеріальних активів.

2.9 Аналіз і прогнозування можливого банкрутства підприємства

Структуру балансу підприємства можна вважати незадовільною, а підприємство – неплатоспроможним, якщо виконується одна з таких умов:

а) коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення, менше ніж 2,0;

б) коефіцієнт забезпеченості власними коштами має значення, менше ніж 0,1.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається за формулою:

Кпл = (Поточні активи + витрати майбутніх періодів) / (Поточні зобов’язання + Доходи майбутніх періодів) (2.9.1)

На початок звітного періоду:

Кплп = (15236,4 + 1,3) / 12477 = 1,2

На кінець звітного періоду:

Кплк = (13380,2 + 0,8) / 11132,3 = 1,2

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами визначається за формулою:

Кзабезп = Власні оборотні кошти / оборотні активи (2.9.2)

На початок звітного періоду:

Кзабезп = (2100,9 – 411,8) / 15237,7 = 0,1

На кінець звітного періоду:

Кзабезп = (2631 – 382,3) / 13381 = 0,2

Як бачимо з вище наведених розрахунків у нас не виконується перша умова, тобто коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення, менше ніж 2,0. отже можемо сказати, що у підприємства є деякі труднощі.

При незадовільній структурі балансу для перевірки реальної можливості у підприємства відновити свою платоспроможність розраховується терміном на 6 місяців коефіцієнт відновлення платоспроможності:

Квідн = (Кплк + 6/Т * (Кплк – Кплп))/ 2, (2.9.3)

де Кплк, Кплп – фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець і початок звітного періоду;

6 – період відновлення платоспроможності (міс.);

Т – звітний період (міс.);

2 – нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності.

Квідн = (1,2 + 6/12 * (1,2-1,2))/2 = 0,6

Так як коефіцієнт відновлення менше 1, то це свідчить про те, що у підприємства в найближчі 6 місяців немає реальної можливості відновити платоспроможність.

Також використаємо Z-модель на основі п’яти факторів Е. Альтмана для аналізу платоспроможності підприємства:

Z = 1,2*X1 + 1,4*X2 + 3.3*X3 + 0.6*X4 + 1,0*X5 (2.9.4)

Z – індекс кредитоспроможності;

X1 = ряд. 260 ф.1 / ряд.280 ф.1;

X2 = ряд. 220 ф.2 / ряд.280 ф.1;

X3 = ряд. 050 ф.2 / ряд.280 ф.1;

X4 = ряд.380 ф.1/ ряд. 620 ф.1;

X5 = ряд.010 ф.1 / ряд.280 ф.1.

X1п = 15236,4 / 15649,5 = 0,97

X1к = 13380,2 / 13763,3 = 0,97

X2п = 2579,5/ 15649,5 = 0,18

X2к = 537,9 / 13763,3 = 0,03

X3п = 865,4 / 15649,5 = 0,05

X3к =594,6 / 13763,3 = 0,04

X4п = 2100,9 / 12477 = 0,16

X4к = 2631 / 11132,3 = 0,23

X5п = 3481,5 / 15649,5 = 0,28

X5к = 4528,8 / 13763,3 = 0,25

Підставимо одержані дані в формулу Z-моделі Альтмана і одержемо такі результати:

на початок періоду

Z = 1,2*0,97+1,4*0,18+3,3*0,05+0,6*0,16+1,0*0,28 = 1,957;

на кінець періоду

Z = 1,2*0,97+1,4*0,03+3,3*0,04+0,6*0,23+1,0*0,25 = 1,726.

На підставі усього, викладеного вище, можна зробити такі висновки:

1.  підприємство має незадовільну структуру балансу.

2.  у найближчі 6 місяців воно не має реальної можливості відновити платоспроможність.

3.  ймовірність банкрутства підприємства на початок звітного періоду була високою, а на кінець вона стала дуже високою.

РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ АНАЛІЗУ В УПРАВЛІННІ

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Як і у всіх інших, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми із збутом та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :

1. Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

2. Отримання дебіторської заборгованості.

3. Продаж резервних грошових активів.

4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

5. Отримання банківських кредитів.

6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Але щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться в межах норми – 1,2. У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба приділити увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції).

Так, щоб оптимізувати значення коефіцієнту абсолютної ліквідності з тією ж сумою короткострокової заборгованості, треба збільшити готівки або короткострокових фінансових вкладень або зменшити суму короткострокової заборгованості, що є нереальним шляхом, оскільки у підприємства не буде вистачати коштів для здійснення поточної діяльності. Тобто вихід з цієї ситуації – удосконалення виробництва та розширення збутової мережі, щоб реалізувати товари хоча б із знижкою.

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела – прибуток та амортизаційні відрахування.

Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:

1. Прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

2. Знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;

3. Зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових

покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні.

Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки , а також прибутку на

необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою,

треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Поряд з власним капіталом підприємство певну частину своїх фінансових ресурсів формує за рахунок позикового капіталу. За питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займає кредиторська заборгованість ( у звітному році вона збільшилася на 180 тис. грн. і становить 1173,3 тис. грн.).

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан .

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і високій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є, але дуже низька можливість по його залученню. Але потрібно підвищити кредитоздатність підприємства.

Оптимізація фінансової структури капіталу є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу – це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства.

Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А саме прибутку, через низьку можливість залучення кредитів. Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант – залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капітал та зменшити власний і зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більша, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона підвищується.

Щодо управлінням дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1. Визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

2. Періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

3. Якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

4. Використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

5. Продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

6. При продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунка покупця;

7. Використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

8. Відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

9. Пропозиція відстрочки у виплаті грошей для стимулювання попиту;

10. Страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами.

ВИСНОВОК

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо- господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники фінансового стану за звітний період, можна визначити на базі публічної офіційної звітності.

Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від внутрішніх можливостей ефективно використовувати всі існуючі в його розпорядженні ресурси, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносяться податкова, кредитна, цінова політика держави та ринкова кон‘юнктура. Через це в якості інформаційної аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

Підприємство ВАТ «Укрімпекс» має недостатню фінансову стійкість. Це підтверджують і отримані дані коефіцієнту абсолютної ліквідності, які свідчать, що підприємство не в змозі негайно погасити короткострокової заборгованості. Значення коефіцієнту швидкої ліквідності має нормальне значення.

Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких показниках, воно знаходиться в критичному стані через нестачу грошових коштів.

Оскільки на ВАТ «Укрімпекс» існує проблема оптимізації дебіторської заборгованості, на неї потрібно звернути основну увагу. Щодо дебіторів, потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.99 р. №784 – ХІV.

2.  Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбаток М.І. та ін. Економічний аналіз: Навч. посібник / За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченька. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2003. – 556 с.

3.  Болюх М.А., Заросило А.П. Аналіз фінансово-господарської діяльності бюджетних установ: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2008. – 344 с.

4.  Бутинець Ф.Ф., Мних Е.В., Олійник О.В. Економічний аналіз. Практикум, Навчальний посібник для студентів вузів, - Житомир: ЖІТІ, 2000. – 416 с.

5.  Гончарова Р.С. Обіговість дебіторської та кредиторської заборгованості. – К.: Дебет-Кредит, 2000.

6.  Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. диск. – К: КНЕУ, 2000. – 263 с.

7.  Иваниенко В.В. Финансовій аналіз: Учебное пособие. – 2-е изд. – Х.: Издательский Дом «ИНЖЕК», 2003. – 176 с.

8.  Економічний аналіз. Навч. Посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І.Горбаток та ін., За ред.. акад.. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.:КНЕУ, 2003. – 556 с.

9.  Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. -М.: Финансы й статистика, 1996.-429с.

10.  Кононенко О. Аналіз фінансової звітності – Х.: Фактор, 2002. – 144 с.

11.  Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 294 с.

12.  Костирко Р.О. Фінансовий аналіз: Навч. посібник –Х.:Фактор,2007.–784 с.

13.  Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. – Київ:Центр навчальної літератури, 2003. – 224 с.

14.  Мельник В.М. Основи економічного аналізу: короткий теоретико-методологічний курс – навч. Посібник. – К., «Кондор» – 2003. – 128 с.

15.  Мошенський С.З., Олійник О.В. Економічний аналіз: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. д. е. н., пров. Заслуженого діяча науки і техніки України Ф. Ф. Бутинця – 2-е вид. доп. перероб. – Житомир ПП «Рута», 2007. – 704 с.

16.  Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 472 с.

17.  Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержитцька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для сам ост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ,2002. – 388 с.

18.  Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. Підручник - К.: КНЕУ, 2000. - 460с.

19.  Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Петряєва З.Ф. Курс економічного аналізу. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. І. Ф. Прокопенка. – Харків: Легас, 2004. – 384 с.

20.  Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 5-е узд. / Г.В. Савицкая. – Минск: ООО « Новое знание», 2001. – 688 с.

21.  Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навчальний посібник – 4-те видання, стереотипне – Львів: «Новий світ – 2000», 2008. – 344 ст.

22.  Фролова Т.О.Фінансовий аналіз: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення і практичних завдань: - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. – 253 с.

23.  Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник 4-е видання, стереотипне – Львів: “Навчальний Світ – 2000”, 2006. – 253 с.

24.  Шило В.П., Верхоглядова Н.І., Ільіна С.Б., Темченко А.Г., Брадул О.М. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005 р. – 240 с.

25.  Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – К., 2005. – 196 с.

26.  Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. – Київ: ЦУЛ. 2002. – 360с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Додаток Д

Додаток Ж