Дипломная работа: Технології вирощування ярого ріпаку

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Історія та господарське значення ріпаку ярого

1.2 Ботанічні та біологічні основи формування продуктивності ярого ріпаку

1.3 Технологія вирощування ріпаку ярого

РОЗДІЛ 2. УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Характеристика ґрунту дослідних ділянок

2.2 Погодні умови за період досліджень

2.3 Характеристика та місцезнаходження господарства

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ

5.1 Охорона праці при вирощуванні ярого ріпаку

5.2 Правове забезпечення охорони праці в господарстві

РОЗДІЛ 6. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Завдяки зростанню світових цін на ріпак, він як яра культура стає конкурентоспроможним та перспективним для виробництва. Прогрес у селекції разом із дотриманням технології вирощування дають змогу на практиці отримувати 25-30 ц/га насіння ярого ріпаку [8,30].

Зростання популярності ріпаку зумовлено низкою причин. Так, його насіння містить 50 % олії, 16-24 % білку. Олія використовується, як для харчових, так і для технічних потреб. Ріпак є чудовим попередником для багатьох культур, в тому числі і для озимої пшениці.

Досить важливим елементом технології вирощування є правильний підбір сортів відповідно до конкретної природно-кліматичної зони. Саме з цією метою в 2009-2010 рр. нами проводились дослідження, щодо визначення придатних сучасних сортів ярого ріпаку для умов Лівобережного Лісостепу України.[2]

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1  Історія та господарське значення ріпаку ярого

Ріпак для нашої країни - не нова культура: його почали вирощувати наприкінці ХIХ століття. На початку цього століття, у Росії, площа під ріпаком становила майже 300тис. га, країна експортувала близько 175 тис. т. його насіння. У посівах домінував озимий ріпак, його поширення було обмежено західними областями України. Потім виробництво ріпаку зменшилось і в кінці п’ятдесятих років повністю згорнуто. Це було пов’язано з інтенсивним розвитком культури соняшнику, з якім ріпак як олійна культура в економічному відношенні не міг конкурувати. Негативний вплив на виробництво ріпаку мала відсутність високопродуктивних сортів і хімічних речовин захисту рослин. Ерукова кислота в олії і глюкозинолати у макусі обмежували можливості використання продуктів переробки олійного насіння культури на харчові та кормові цілі. З появою безерукових низькоглюкозинолатних сортів ріпак перетворився в культуру з великими потенційними можливостями [1].

Ріпак є тією сільськогосподарською культурою, до якої останнім часом прикуто увагу. Це важлива технічна і олійна культура. Він, з одного боку, є потужним джерелом рослинної олії, що використовується в багатьох галузях промисловості, а з іншого-це цінний корм для худоби. У зв’язку з високим вмістом жиру, ріпакова олія належить до групи високо енергетичних кормів - у 1 кг. зерна ріпаку міститься 1,7-2,1 кормові одиниці. Його насіння містить 40-47% жиру, 20% білку і 5,5- 6,5% клітковини. До того ж ріпак цінний як силосна та сидеральна культура [6,40].

Про ріпак сьогодні говорять як про олійну культуру яка здатна частково замінити у сівозмінах соняшник та деякі інші технічні і зернові культури. Останніми роками, особливо з появою 00 сортів і гібридів, площі посіву ріпаку мають тенденцію до значного розширення. Для умов Сумської області особливий інтерес становить можливість розширення посівів не стільки озимого, а саме ярого ріпаку, тому що ризик його вирощування менший, оскільки виключається можливий негативний вплив несприятливих погодних умов перезимівлі, вегетаційний період коротший. Погодно-кліматичні умови Сумської області можна вважати досить сприятливими для вирощування ярого ріпаку, особливо при використанні сучасних сортів і гібридів, які в багатьох господарствах області останніми роками забезпечували на значних площах рівень урожайності до 25-30 ц/га, а на демонстраційних ділянках і до 42 ц/га. Такий рівень урожайності забезпечує високі економічні результати, адже прибуток досягає 2-3тис. грн./га при рентабельності 70-100% що об’єктивно ставить ярий ріпак в один ряд з найбільш економічно вигідними культурами в регіоні.

Причиною значного росту попиту на насіння ріпаку як сировини стало широке використання не тільки для одержання харчової олії, а й для виробництва біопалива (біодизель). Особливо активно ці процеси ідуть в Європі, де обмежені запаси природної нафти та існують проблеми охорони навколишнього середовища. Під час виробництва і використання 1л дизельного палива в навколишнє середовище потрапляє 3 кг. СО_². Рослинні технічні масла розкладаються в грунті через 7діб на 95%, тоді як мінеральні -тільки на 16%. Крім того, олія ярого ріпаку сучасних високоякісних 00сортів і гібридів відзначається високими якісними показниками. Так, за вмістом олеїнової кислоти (58%)-самого цінного компоненту рослинної олії –вона поступається лише оливковій олії (77%) і майже в 3 рази перевищує соняшникову (20%).Олеїнова кислота знижує рівень холестерину в крові, попереджує атеросклеротичні зміни судинної системи людини, в порівнянні з іншими рослинними оліями ріпакова олія має перевагу в тому, що вона містить всі фізіологічно важливі кислоти в оптимальному співвідношенні.

У світовому виробництві олійного насіння частка ріпаку становить понад 12% і за цим показником він поступається тільки сої (51%). Найбільше насіння ріпаку виробляється (2008р.)у Китаї (біля 15 млн.т.), Індії, Канаді (8-9 млн.т.) В Європі ця частка складає понад 46% (соняшник 52). А найбільше насіння ріпаку виробляють (2007-2008р.) у ФРН та Франції (3-4млн.т) а також у Великій Британії, Польщі, Чехії при врожайності 20-32ц/га. В Україні в 2004 році збиральна площа становила 271 тис.га, при середній урожайності 14,3 ц/га [44].

Головні переваги ріпаку як культури

- Агрономічні:

- сприятливий вплив на екологічну ситуацію – 1га. посіву виділяє 10,6 млн. л. кисню і за цим показником займає друге місце після цукрового буряку (15млн. л.), тоді як 1га. лісу виділяє лише 4млн. л;

- поліпшує структуру грунту і запобігає його ерозії;

- зменшує насичення сівозміни зерновими культурами і є добрим попередником для інших культур;

- не потребує спеціальних машин;

2. Фітосанітарні показники:

- висока здатність до пригнічення бур'янів;

- відсутність патогенів, специфічних для зернових.

3.Економічні:

- прийняті ціни – 220-240$ США за 1 т., що дає можливість уже при врожайності 8-10ц/га повнстю окупити всі витрати пов’язані з вирощуванням насіння ріпаку

- стійкий попит на насіння ріпаку;

- виробництво високоякісної харчової олії і рослинних жирів;

- виробництво технічної олії широкого спектру застосування;

- виробництво біопалива ( біодизель) технічних мастил;

- виробництво високобілкових кормів (шротів) ;

- на вирощуванні використовується та сама техніка, що і на зернових.

1.2 Ботанічні та біологічні основи формування продуктивності ярого ріпаку

Рід ріпак поєднує два ботанічних види родини капустяних (хрестоцвітих) Brassicaceae: власно ріпак-Brassica napus oleifere Metzg і суріпицю – Brassica campestris (озимі та ярі форми), які однакові за господарськім використанням, Але відрізняються за морфологічними і біологічними ознаками. Ріпак у дикому вигляді невиявлений [9].

Коренева система стрижнева, веретеноподібна, проникає в грунт на глубину до 2 м. Коренева система досить чутлива до ущільнення грунту. Від головного кореня відходять бічні корені. Розвиток тонких корінців та кореневих волосків слабий, чим пояснюється низька здатність засвоюваності поживних речовин.

Стебло міцне, не опушене, діаметр біля основи 12-17мм.. На відміну від озимого, ярий не утворює листової розетки, а переходить відразу в фазу розтягування. Рослина утворює тільки одне стебло, яке може досягати від 80-150см.

Розгалуження відбувається у верхній його частині після початку його цвітіння і залежить від забезпеченості рослин поживними речовинами, а також площі живлення. Може утворювати до 9-10 пагонів першого порядку. Ярий ріпак, маючи довгий період вегетації, у рідких посівах на багатому фоні утворює кущі, які за габітусом непоступаються озимому. [36]

Листя Сходи синьо – зелені, на зворотній стороні фіолетові, несиметричні, з блідо – зеленим сім’ядольним коліном. Перші листки розетки сіро - зелені, округлі, дещо волосисті, з'являються поодинці. Розетка прикореневих листків трохи піднята або компактна. Точка росту піднята на 2-3см. або до 5-6см. над поверхнею грунту. Нижнє листя черешкове, ліровидно – перистонадрізано,по краях вкрито волосками. Верхнє листя подовжено – ланцетовидне з розширеною основою, яка обіймає наполовину стебло. За будовою листя, стебла та суцвіття ярий ріпак істотно не відрізняється від озимого.

Суцвіття довга нещільна китиця. Цвітіння відбувається знизу доверху. Квітки жовті, бутони розташовані вище, ніж відкриті квітки. Тривалість цвітіння окремої квітки - 3 доби. Так, як бокові пагони відстають у своєму розвитку від головного стебла, цвітіння рослин продовжується в залежності від погоди 3-5 тижнів. Приблизно в 70% квіток відбувається самозапилення і в 30% - перехресне запліднення комахами ( переважно бджолами ) та вітром.

Плід – вузькій гладенькій стручок, 5-10 см. завдовжки, розташований відносно стебла під прямим кутом. На одну рослину припадає 200-400 шт. Стручок посередині розділений плівкою, з обох сторін утворюється до 20 сім'янок. Насіння кулеподібної форми, чорно – сизого або сизо – чорного кольору, рідко з коричневим відтінком. Маса 1000шт. 3,7- 4,5 грам.

Вимоги до гунту. До грунтів ярий ріпак менш вимогливий, ніж озимий. Краще росте на родючих, не важких за гранулометричним складом, структурних грунтах з визначеною агрохімічною характеристикою.

Таблиця 1.1 Оптимальна агрохімічна характеристика грунту для вирощування ріпаку

Непридатні для нього легкі піщані та солонцюваті грунти. У цілому можна вважати, що кліматичні умови більш важливі для успішного вирощування ріпаку ярого, ніж грунтові [41].

Таблиця 1.2 Фази росту та розвитку ріпаку

Потреба у воді. Ріпак належить до вологолюбних культур. Його потреба у воді на формування одиниці сухої речовини становить 600-700 одиниць. За цим показником ріпак перевищує зернові на 1.5 – 2.0 рази. Для проростання насіння необхідна наявність 60% води від його маси та оптимальна вологість у верхньому шарі грунту – на рівні 80% найменшої вологомісткості. Найбільше води рослини поглинаютьу період бутонізації – цвітіння. Посуха в цей час значно знижує врожай насіння [36].

Потреба в теплі. Ярий ріпак холодостійка рослина, насіння його починає проростати при 1-3˚С тепла. Дружні сходи з'являються через 5-7 днів при температурі 9 – 12 ˚С. Сходи переносять заморозки до мінус 3 – 4˚С, а в стадії кількох листочків – короткочасні заморозки до мінус 7-8˚С. Найкраще росте вегетативна маса при помірній температурі (18-20˚С). Під час цвітіння і достигання насіння сприятливою є температура 23-25˚С. Сума середньодобових температур за вегетацію становить 1800-2000˚С.

1.3 Технологія вирощування ріпаку ярого

Місце в сівозміні. Правильне включення ріпаку ярого у сівозміну має суттєве значення для отримання високих сталих врожаїв та економічно вигідного виробництва. В зв’язку з цим треба враховувати як гранично допустиму долю ріпаку в сівозміні, витримування необхідної паузи при вирощуванні, так і вибір попередника. Ураження основними збудниками грибних хвороб ріпаку при його високій долі в сівозміні вища, ніж при менших долях. Від частини ріпаку в сівозміні залежить ураження його грибними хворобами.

Загальна площа ушкоджуваних грибними хворобами культур в сівозміні, тобто ріпаку, зернобобових та соняшнику в теплих регіонах не повинна перевищувати 25%. Оскільки хрестоцвіті є рослинами господарями бурячної нематоди ( Heretrodera schachtii ), в бурякосіючих регіонах слід враховувати їх долю в сівозміні. Чим різноманітніша сівозміна, тим менше загроза широкого розмноження збудників хвороб.

Тривалість паузи або періоду повернення ріпаку на дане поле повинна становити в крайньому разі три роки. Досліди, проведені в Німеччині показали, що при однорічному припиненні вирощення ріпаку зниження врожайності складає 10%, при вирощуванні ріпаку по ріпаку - 23%[36].

Вагомий вплив на врожайність ярого ріпаку мають безпосередньо попередники для ярого ріпаку – зернобобові, зернові, картопля, кукурудза, однорічні та багаторічні трави. Неможна висівати після ріпаку та інших капустяних культур, соняшнику, буряків[30].

Ріпак ярий добрий попередник для інших культур. Він розрихлює своєю кореневою системою грунт, а відносно велика кількість рослинних решток після збирання ріпаку містять легко засвоювані поживні речовини. Досліди підтверджують, що врожайність зернових після ріпаку на 4-6 ц/га вища, ніж після зернових як попередника.

В той же час падалиця ярого ріпаку є небезпечним бур'яном для наступних культур, що вимагає ретельного обробітку стерні після його збирання. Для знищення падалиці необхідно після збирання урожаю не поспішати з обробітком грунту, а надати можливість насінню ріпака прорости, після чого провести лущіння з метою знищення сходів падалці.

Обробіток грунту під ріпак. Система заходів обробітку грунту спрямована, насамперед, на збереження вологи та максимальне знищення бур'янів, а також вирівнювання поверхні грунту. Після збирання попередника стерню лущать з подальшою якісною оранкою. Добрий ефект дає лущення стерні на глубину 6-8 см. лущильниками типу ЛДГ - 10 і дисковими боронами БДТ - 7. Рекомендується зяблева оранка на глубину 20-22 см, а на полях, що забур’янені багаторічними бур'янами – на глубину 25 - 30 см.

Однією з головних умов отримання високого врожаю при вирощуванні ярого ріпаку є ретельна підготовка грунту до сівби та створення насіннєвого ложе. Це пов’язане з мілким насінням культури. Якщо з осені грунт не вирівняли, то при фізичній стиглості проводиться боронування важкими боронами БЗТСС-1,0 або середніми БЗСС-1,0.

Передпосівний обробіток здійснюють безпосередньо перед сівбою культиваторами КГ-4, КПС-4 з коткуванням КЗК-6 або АПОГ-6. Передпосівний обробіток грунту проводять на глубину сівби, яка складає 2-3 см.[2]

Особливості мінерального живлення ріпаку. Ріпак вимогливий до поживних речовин. На формування 1 ц основної продукції ріпак використовує (в кг.);азоту 5-6, фосфору 2.5- 3.5, калію 2.5- 4.0, калію, магнію, бору, сірки – в 3-5 разів більше, ніж зернові культури.

Отже, ярий ріпак добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Гній (20-30т/га) краще вносити під попередник. Під оранку вносять всю норму фосфорних і калійних добрив. Більшу частину азотних добрив (1/2-2/3 загальної норми) вносять під передпосівну культивацію у формі аміачної селітри. Решту азоту використовують для підживлення рослин у фазі 5-6 листків – бутонізація.

Ярий ріпак – культура інтенсивного типу живлення. Добрива є ефективним засобом підвищення врожаїв ріпаку ярого, одним з найбільш активних і швидкодіючих факторів зовнішнього середовища, що впливають на обмін, ріст та розвиток рослин, а також факторів прямої дії на рослини, тобто безпосереднє збільшення їх продуктивності. Мінеральне живлення має великий вплив на динаміку росту вегетативних органів упродовж вегетаційного періоду. Крім того, встановлено, що мінеральні добрива забезпечують зниження ураженості хворобами 2 -3%[11]. Для реалізації її біологічного потенціалу необхідним є внесення оптимальних доз мінеральних добрив. Щоб одержати добрий врожай насіння у межах 20 – 25 ц/га, рекомендується, залежно від попередників такі дози удобрення (табл.3).

Ріпак добре реагує на внесення мікроелементів: бору, марганцю та молібдену. Для отримання врожаю понад 20 ц/га рекомендовано вносити: бору (В)-300-600, марганцю (Мn)-200-500, молібдену (Мо)-200 г/га. Цинк, кобальт та мідь суттєвого впливу на врожай насіння не мають.

Таблиця 1.3 Норми мінеральних добрив для одержання 20 – 25 ц/га насіння ярого ріпака [11]

Якщо необхідно удобрення молібденом то доцільніше обробити цим мікроелементом насіння ріпаку перед сівбою, ніж вносити його в грунт. Для успішного вирощування ріпаку необхідна достатня кількість сірки. Потреба у сірці становить при урожайності 25ц/га 20-25 кг/га.

Доступність марганцю в залежності від показника pН, зволоженості грунту змінюється. На легких, бідних за цим елементом грунтах його недостача проявляється при величинах pН вище 6.0. Вміст розчинного марганцю з підвищенням знижується в 100 раз на кожну одиницю pН.

Отже, важливе значення має вапнування грунту. Показник pН у більшій мірі визначає рухомість поживних речовин та їх доступність для рослин. У залежності від виду грунту pН повинен складати від 6.2 до 7.0 ( на легких показники нижче, на суглинках вище 6.5 ). Для досягнення цього необхідно вносити вапно під попередники ріпаку, тому, що показники pН змінюються тільки через 18-24 місяці.

Точну норму внесення мінеральних добрив розраховують, виходячи із забезпеченості грунту елементами живлення конкретного поля, на якому планується вирощувати ріпак.

Підготовка насіння. Висівають високоякісним насінням зі схожістю не нижче 85%. Якщо урожай призначається на харчову олію, необхідно контролювати посівний матеріал на вміст ерукової кислоти і глюкозинолатів. Для цього використовуються "00" сорти. Проти комплексу ґрунтових та після сходових шкідників та хвороб насіння повинно бути протруєним.

Строки сівби. Строки сівби визначають рівень забезпеченості рослин вологою та поживними речовинами. Правильно встановлений строк дасть можливість сформувати високопродуктивні рослини ріпаку ярого[12]. Рекомендовані ранні строки сівби ярого ріпаку при прогріванні грунту на глибині 10 см. 4-6 ˚С. Вони припадають на час сівби ярого ячменю. Поряд з цим, для ярого ріпаку дуже небезпечною є ґрунтова кірка, яка утворюється під час весняних холодних дощів, сніговиці. Тому на важких грунтах краще утримуватись від надранніх строків сівби, щоб не потрапити під це період. Для знищення кірки в термін до 5 днів після сівби можно застосувати борони. Цей агрозахід також застосовують після появи сходів на дуже загущених посівах.

Способи сівби норма висіву. Способи сівби залежать від типу використовуваної сівалки. Ріпак можна сіяти різними сівалками:

зернотравяними (СЗТ-3.6), зерновими (СЗ-3.6), лляною (СЗЛ-3.6), бурячною (ССТ-12Б), овочевими (СО-4.2). Краще використовувати спеціальні ріпакові сівалки (СПР-6). Дуже важливо; швидкість руху трактора з такими сівалками не повинна перевищувати 5 км/годину. Оптимальним варіантом є використання імпортних сівалок, що забезпечують точний висів (Клен, Акорд, Амазоне, Джон Дир, Грейт Плейнс, Марліс та інщі). Залежно від типу сівалки ширина міжрядь може становити від 7.5 до 45 см. Добрі врожаї дають способи сівби з міжряддями 7,5, 12, 15 см [13,6].

Глибина сівби. Враховуючи, що насіння ріпаку дрібне, висівати його необхідно на глубину 2-3 см, а також важливо при сівбі забезпечити необхідний контакт насіння з вологим грунтом. Забезпечити ці умови можна застосувавши ущільнення грунту до і після сівби котками [20].

Догляд за посівами ріпаку. Для ярого ріпаку дуже небезпечною є ґрунтова кірка, яка може утворитися внаслідок весняних холодних дощів. Для її руйнування впродовж 5 днів після сівби можна застосувати після сходове боронування легкими зубовими боронами зі швидкістю руху агрегату 3 – 6 км/г.

Цей агрозахід також використовують після появи сходів на дуже загущених посівах.

На широкорядних посівах проводять першу культивацію на глибину 4 – 5 см. у фазу 3-4 справжніх листків. Повторний обробіток проводять на глибину 6-7 см. Для зниження бур'янів у загущених посівах проводять боронування сходів середніми боронами у фазі двох – чотирьох листків у другій половині доби, коли тургор у рослин знижується, і вони у меншому ступені пошкоджуються робочими органами. Серед хімічних препаратів використовують ті що і на посівах озимого ріпаку. Найбільшої шкоди у перші фази росту завдають бур'яни. Тому з внесенням гербіцидів не можна затримуватись. Найпоширенішими у посівах ріпаку є такі дводольні, як мокрець середній (Stelaria media), лобода біла (Chenopodium album), гірчак березковидний (Fallopia convolvulus), галінсога дрібноквіткова (Calinsoga parviflora), підмаренник чипкий (Galium aparine), ромашка не пахуча (Matrikaria perforate), осот польовий( Sonchus arvensis), осот рожевий (Cirsium arvensis); серед злакових – мишій сизий (Setaria glauka), куряче просо (Ehinochloa grusgali). Пригнічення бур'янів рослинами ріпаку відбувається у другій половині вегетації, оскільки у цей час він формує велику наземну масу і може конкурувати з ними.

Необхідно використовувати препарати, рекомендовані «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні» на поточний рік [25].

Застосування хімічних засобів захисту посівів ріпаку. Без надійного захисту ярого ріпаку від шкідників і хвороб отримати високий врожай неможливо. На посівах цих хрестоцвітих культур відмічено близько 30 видів шкідників. Найбільш небезпечними з них є хрестоцвіті блішки, ріпаковий пильщик, ріпаковий квіткоїд, капустяна попелиця та ряд інших. За період вегетації рослини ріпаку уражуються грибними і бактеріальними хворобами, що зумовлюються вірусами і мікоплазмовими тілами. Важливим з цієї точки зору є період сходів – утворення першої пари справжніх листків та бутонізація[33].

Важливим профілактичним заходом проти пліснявіння, альтернаріозу, фомозу, переноспорозу, бактеріозу тощо є протруєння очищеного і каліброваного насіння ріпаку одним із фунгіцидів: Вітавакс 200, з.п. (2.0-3.0кг/т), Роврвль ФЛО, к.с.(8,0 л/т), Максим XL036FS т.к.с. (5.0 л/т).

З метою запобігання пошкодженню сходів хрестоцвітими блішками попелицями та іншими шкідниками насіння перед сівбою обробляють одним з інсектицидів: Хінуфур (18л/т), Космос 250, т.к.с. (8л/т), Чинук 20% т.к.с. (2.0л/т). Це важливий елемент системи захисту тому, що при масовому заселенні шкідниками та за спекотної погоди навіть за 1-2 дні сходи ріпаку можуть бути повністю знищені.

Таблиця 1.4 Економічні пороги наявності шкідливих організмів у посівах ріпаку

Початок цвітіння ярого ріпаку припадає на відцвітання озимого, тому можна очікувати сильного поширення шкідників унаслідок їх переходу з озимого ріпаку. В окремих випадках посіви від шкідників захищають двічі. При цьому використовують інсектициди, дозволені «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні» на поточний рік. На даний момент одними з найефективніших є такі: Денис, 2,5% к. е., Карате 050 ЕС, к. е., Базулін, 600 EW, в. е, Сумі – альфа, 5 % к.е. (0,3 л/га), Фастак, 10% к.е., (0,1-0,15л/га), Бульдок, 2,5 к.е., (0.3 л/га), Нурел-Д (0,8 л/га).

Збирання врожаю. Сучасні сорти та гібриди ріпаку за своїми біологічними особливостями: стійкість до осипання, вилягання, дружне дозрівання – дають можливість збирати врожай прямим комбайнуванням. З точки зору збереження, якості урожаю, наявності робочої сили, економії ПММ прямому комбайнуванню ріпака доцільно надавати первагу перед іншими видами збирання. Пряме комбайнове збирання має таки переваги, порівняно з роздільним збиранням:

Підвищення врожайності внаслідок зниження втрат (втрати при роздільному збиранні більше 5 %);

Економія на дорогій укладці у валки:

Після дощів ріпак підсихає в стеблестої.

Під час сильної забур’яненості та нерівномірному дозріванні застосовується десикація (Реглон Супер, Скорпіон-по 3-4л га). Обмолот починають при повній стиглості насіння, коли воно набуває синьо – чорного забарвлення, не роздавлюється пальцями і шелестить в стручках при струшуванні. Вологість насіння при цьому становить 12 - 15 %. Для збирання урожаю краще використовувати комбайни Дон-1500 або комбайни імпортного виробництва із спеціальною жаткою. Найбільші втрати урожаю (90% від усіх втрат) – на ріжучому апараті. Щоб звести їх до мінімуму рекомендується збирання проводити на високому зрізі, на 2-5 см нижче рівня нижнього ярусу стручків.

РОЗДІЛ 2. УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Характеристика ґрунту дослідних ділянок

Експериментальна частина досліджень виконувалась у 2009 – 2010 рр. на дослідних ділянках Сумського національного аграрного університету, який знаходиться в північно-східній частині Лісостепу України.

Дослідні ділянки Сумського НАУ знаходяться в межах м. Суми і відносяться до лісостепової природно кліматичної зони. Вона характеризується помірно-теплим кліматом при значній кількості опадів та дуже холодною зимою.

Рельєф даного району – типова, ледь нахилена до південного-заходу рівнина, пересічена ярами і балками з значною кількістю "блюдець До сходу від Сумського НАУ, на відстані близько 8 км, протікає річка Псел.

Ґрунт дослідної ділянки типовий для даного агроґрунтового району з наступними агрохімічними показниками (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Агрохімічна характеристика ґрунтів дослідного поля

Орний шар ґрунту становить 10-30 см. Кількість гумусу в орному шарі ґрунту становить від 4 до 4,1; бонітет ґрунту – 79 балів. Колоїдний комплекс насичений іонами кальцію та магнію. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної (рН верхніх горизонтів – 6,0).

Орні землі знаходяться на рівних ділянках, що дозволяє вирощувати будь-які культури без загрози змиву верхнього родючого шару ґрунту. Описані ґрунти займають значну частину ґрунтового покриву зони Лісостепу України. Це дає можливість вважати, що польові дослідження проводилися в типових для зони ґрунтових умовах.

2.2 Погодні умови за період досліджень

Відновлення вегетації озимих культур та багаторічних трав протягом років проведення дослідження припадало, відповідно, у 2007 р. на 16.03, у 2008 р. – на 08.03, у 2009 р. – на 29.03, у 2010 р. – на 31.03, що, відповідно, на 19, 27, 6 та 4 дні раніше за середньобагаторічну дату.

Температура повітря у березні 2007 та 2008 рр. була значно вища від середньобагаторічного показника (-0,1⁰С), відповідно, на 5,5 та 4,9⁰С. Вищою на 1,5⁰С від норми була температура повітря і в 2009 році. Лише у 2010 році у березні температура повітря мала від`ємний показник, нижчий за норму на 0,5⁰С. Опадів протягом березня 2007 та 2010 рр., при середньобагаторічному показнику 38,0 мм, випало, відповідно, на 10,6 та 30,3 мм менше. У 2009 році, навпаки, спостерігалося надмірне надходження опадів, в порівнянні з нормою на 64,7% (62,6 мм). Березень 2008 року за кількістю опадів був близьким до норми – протягом місяця випало 41,6 мм.

Температурний режим 2007 та 2010 рр. був близьким до середньобагаторічного, відхилення від норми (8,7⁰С) склало, відповідно, -0,6 та +0,8⁰С. Суттєво вища температура повітря у квітні, порівняно з нормою спостерігалася у 2008 р. – 11,7⁰С. Кількість опадів у квітні 2007, 2009 та 2010 рр. була значно нижча за середньобагаторічний показник (40,0 мм) і склала, відповідно, 19,6 мм (49% норми), 5,0 мм (12,5% норми) та 17 мм (42,5% норми). Дефіцит опадів в цей період мав негативний вплив на рівномірність і дружність проростання насіння та появи сходів. Достатня кількість опадів протягом квітня була у 2008 році, коли випало 133,3% норми (53,3 мм).

Травень 2007 та 2010 рр. мав вищу температуру повітря від норми (15,6⁰С), відповідно, на 2,8 та 3,3⁰С. Але, в той же час, опадів у цей період випало значно нижче норми, відповідно, на 23,0 та 36,1%. Дефіцит опадів протягом квітня-травня 2007 та 2010 рр. мали негативний вплив на ріст та розвиток рослин і, як наслідок, продуктивність в цілому. У травні 2009 р. температура повітря дорівнювала середньобагаторічному показнику, а от у 2010 р. – була на -0,9⁰С нижча від норми. Кількість опадів, що випала протягом 2008 та 2009 рр. була вищою від середньобагаторічного показника, відповідно, на 12,2 та 32,8% і склала 60,6 та 71,7 мм.

Весняний період років дослідження в цілому характеризувався вищою температурою повітря, відповідно, у 2007 р. – на 2,5⁰, у 2008 р. – на 2,3⁰, у 2009 р. – на 0,9⁰ та у 2010 р. – 1,2⁰С, порівняно з середньобагаторічним показником, який становить 8,1⁰С. В свою чергу, протягом весняного періоду у 2007 та 2010 рр. спостерігався дефіцит опадів до норми (132,0 мм), відповідно, на 43,4 та 72,8 мм. У 2008 та 2009 рр. опадів випало на 17,6 та 5,5% більше від норми.

Аналізуючи теплозабезпеченість весняного періоду років дослідження, слід зазначити, що вона була близька до норми (620⁰С) у 2007 р. – 612,6⁰С, та вищою за неї: у 2008 – на 79,3⁰, у 2009 – на 28,0⁰, а у 2010 р. – на 203,0⁰С.

В розрізі місяців по забезпеченню теплом суттєво відрізнявся від середньобагаторічного показника в бік дефіциту квітень 2007 р., коли протягом місяця надійшло лише 37,7% тепла від норми, що, в свою чергу, вплинуло на тривалість проростання насіння сільськогосподарських рослин.

Одним із показників, що характеризує вологозабезпеченість періоду вегетації сільськогосподарських рослин є гідротермічний коефіцієнт (ГТК). Згідно, даних, наведених на рис. 1.4, можна зробити висновок, що квітень 2007 та 2008 рр. мав надмірне вологозабезпечення, ГТК становив, відповідно, 3,2 та 2,0, що на 0,8 більше, та на -0,4 менше від норми. В свою чергу, квітень 2010 р. характеризувався недостатньою вологозабезпеченістю (ГТК = 0,7), а 2009 р. – взагалі був посушливий (ГТК = 0,3). Травень 2008 та 2009 рр. характеризувався достатнім зволоженням, ГТК склало, відповідно, 1,4 та 1,6, що на 0,2 та 0,4 вище за норму. Вологозабезпеченість травня 2007 та 2010 рр. було, відповідно, задовільним (ГТК = 0,8) та недостатнім (ГТК = 0,6).

В цілому вологозабезпеченість весняного періоду (квітень-травень) 2007, 2008, 2009 рр. характеризувалася як достатня, ГТК склав, відповідно, 1,0, 1,6, 1,2, а 2010 р. - як недостатня – ГТК = 0,6.

За комплексом кліматичних показників, весняний період 2007 та 2010 рр. можна охарактеризувати як теплий та посушливий, а 2008 та 2009 рр. – як теплий та нормально зволожений.

Літній період досліджуваних років характеризувався підвищеною температурою повітря. Особливо контрастним був 2010 р., коли цей показник був на 5,7⁰С вище норми і становив 25,1⁰С. Опадів за червень-серпень років дослідження, при середньобагаторічному показнику 200,0 мм, випало лише 69% від норми, у 2008 р. – 95,3% від норми, а у 2009 р. – на 21,2% вище норми.

Аналізуючи погодно-кліматичні умови літнього періоду в розрізі місяців, слід зазначити, що у червні за роки дослідження спостерігалася підвищена температура повітря на 0,5⁰С (2008 р.) - 4,5⁰С (2010 р.) в порівнянні з середньобагаторічною, яка становить 18,8⁰С. За кількістю опадів у червні бездефіцитним був лише 2007 р., коли випало 60,7 мм, що становить 134,9% норми. В інші роки опадів випало на 33,0-76,6% менше середньобагаторічного показника.

Температура повітря липня 2007-2009 рр. була подібною між собою і коливалася в межах 21,6-21,9⁰С, що на 1,4-1,7⁰С вище середньобагаторічної, яка, в свою чергу, склала 20,2⁰С. Суттєво вищою була температура повітря у липні 2010 р., коли цей показник перевищив середньобагаторічний на 4,5⁰С. Дефіцит опадів у липні за роки проведення досліджень спостерігався тільки у 2007 р., коли випало 37,4 мм, що становить 49% від норми. У 2008-2010 рр. опадів випало більше норми, відповідно, на 76%, 116% та 50%.

Серпень 2007, 2008 та 2010 рр. був на 2,8-6,6⁰С теплішим за середньобагаторічний показник (19,2⁰С). Лише у 2009 р. температура повітря була нижчою від норми на 0,8⁰С. Опадів у серпні за період проведення досліджень випало нижче норми: у 2007 р. – на 83%, у 2008 р. – на 40,9%, у 2009 р. – на 42,1%, у 2010 р. – на 86,3%.

Теплозабезпеченість літнього періоду за роки проведення досліджень була вищою за середньобагаторічну (1790⁰С) і склала у 2007 р.- 112,6%, 2008 р. – 107,9%, 2009 р. – 106,8%, 2010 р. – 129,0% від норми. Вологозабезпеченість червня-серпня була недостатньою у 2007 та 2010 рр., гідротермічний коефіцієнт склав, відповідно, 0,7 та 0,6 і, навпаки, сприятливою у 2008 р. (ГТК = 1,0) та 2009 р. (ГТК = 1,3).

В цілому, літній період за роки проведення досліджень, можна охарактеризувати як: у 2007 р. – теплий та недостатньо зволожений, у 2010 р. – жаркий та недостатньо зволожений, у 2008 та 2009 рр. – теплий та нормально зволожений.

Вересень за період проведення досліджень був теплим, відхилення від середньобагаторічної температури повітря склало від +0,5⁰С (2008 р.) до +3,3⁰С (2009 р.). Опадів випало у 2007 та 2010 рр. більше норми (50,0 мм), відповідно, на 29,0 та 21,7 мм. А от у 2008 та 2009 рр. спостерігався їх дефіцит: у 2008 р. – випало лише 47,8%, а у 2009 р. – взагалі 18,8% від норми, що негативно вплинуло на проростання насіння та розвиток рослин озимих культур на початкових етапах. Теплозабезпеченість вересня 2007, 2009 та 2010 рр. була вищою за середньобагаторічну, яка склала 358⁰С, відповідно, на 55,1⁰С, 142,0⁰С, 90⁰С. У 2008 р. надходження тепла, навпаки, було меншим за середньобагаторічний показник на 15,7⁰С. Вологозабезпеченість вересня можна охарактеризувати як: у 2007 та 2010 рр. – нормальна та надмірна, у 2008 р. – недостатня, а у 2009 р. – критична.

Детальне порівняння погодних умов весняно-осіннього періоду років дослідження з середньо багаторічними показниками наведено на рисунках 2.1 – 2.2.

Рис.2.1 Середньомісячна температура повітря за роки дослідження, ⁰С

Рис.2.2 Середньомісячна кількість опадів за роки дослідження, мм

Рис. 2.3 Середньомісячна сума активних температур за роки дослідження, ⁰С

Рис 2.4 Середньомісячний гідротермічний коефіцієнт за роки дослідження

2.3 Характеристика та місцезнаходження господарства

Науково-навчальний виробничий комбінат (ННВК) – це структурний підрозділ університету, в склад якого входять дослідні поля, теплиці, наукові лабораторії. Розміщується в Сумському (с. Постольне) та Лебединському (с. Гамаліївка) районах. Утримується за рахунок науково-виробничої діяльності та університету. Структура земельних угідь надана в таблиці 2.2

Як видно з таблиці 2.2, земельні угіддя 2009 року збільшилися порівняно з минулими роками. Це відбулося за рахунок орендованої землі у селян-власників. Спеціалізується господарство на рослинництві.

Таблиця 2.2 Динаміка складу і структури земельних угідь

ріпак ботанічний екологічна експертиза вирощування

Техніка для використання на території ННВК передається згідно наказу ректора університету на виробничий період.

Техніка що передається на виробничий період має задовільну кількість одиниць машин, автомобілів, тракторів та сільськогосподарської техніки для обробітку земель, які є в господарстві. Наявність основних машин вказана в таблиці 2.3.

Наказ складається директором ННВК СНАУ та погоджується начальником планово-фінансового відділу, головним бухгалтером, проректором з наукової роботи і затверджується ректором згідно строків. В наказі обумовлюються умови оплати праці, умови роботи, склад загону, розрахунок по оплаті праці та відповідальні.

Таблиця 2.3 Технічне забезпечення господарства

Розрахунок з працівниками відбувається згідно галузевої угоди по нормативним документам, що затверджений Міністерством аграрної політики України. Склад працівників – директор, заступник директора, агроном 1-ї категорії, завідувач насіннєвою лабораторією, бухгалтер, економіст, наукові співробітники, підсобні працівники і лаборанти. Всього 35 працівника.

В таблиці 2.4. приведена структура посівних площ по ННВК за 2006-2009 роки.

В структурі посівних площ найбільшу площу займають зернові. В 2007 році кількість га під зернові дещо зменшилась, але збільшилась за рахунок озимого ріпаку, кукурудзи та особливо соняшника. Також набагато більше було посіяно гречки.

Таблиця 2.4 Структура посівних площ 2007-2009 років

Основними показниками розвитку рослинництва є структура посівів та врожайність сільськогосподарських культур, тому що саме вони визначають кількість виробленої продукції – валовий збір. Врожайність культур за останні 3 роки наведено в таблиці 2.5.

Аналізуючи таблицю 2.5 можна виділити, що в 2009 році дещо зросла врожайність гречки порівняно з іншими роками. Також непоганою є врожайність озимого ріпаку, кукурудзи на зерно та соняшника. Щодо інших культур, то їх врожайність залишається з роками приблизно такою ж або ж зменшується. Це пов’язано з несприятливими погодними умовами чи недотриманням технологій вирощування.

Таблиця 2.5 Врожайність с/г культур за 2007-2009 роки

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Завдання досліду – метою даного дослідження було з’ясування агробіологічних особливостей деяких сортів і гібридів ярого ріпаку та придатність їх для вирощування в Північній частині Лівобережного Лісостепу.

Схема досліду: сорти ярого ріпаку: Аіра – селекція Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції УААН; Микитинецький - селекція Іванофранківського Інститут АПВ УААН; Отаман, Обрій - селекція Інституту олійних культур УААН; Марія, Оксамит – ТОВ «Рапсодія»; Байкал, Гайдн, Кліфф, Ольга, Сієста, Терра – Нордойче Пфалнцецухт Ганс-Георг Лембке КГ (Німеччина); PR-72, PR-73 - Піонер (Італія).

Параметри досліду: la = 14, n=4, облікова ділянка 12,5 м². Розміщення ділянок: повторень – чотириярусне, варіантів – рендомізоване.

Дослідження проводились в 2009-2010 роках в умовах ННВК Сумського НАУ. При проведенні досліджень агротехніка була загальноприйнятою для даної зони, окрім елементів, що вивчались (додаток А). Попередник ріпаку – ячмінь. Спосіб сівби рядковий (15 см). Норма висіву - 150 насінин на 1 м. кв. (1,5 млн./га).

Застосувалася інтегрована система захисту з урахуванням порогів шкодочинності хрестоцвітих блішок, попелиці та ріпакового квіткоїду.

Методи досліджень. Основними загальнонауковими методами досліджень були лабораторний та польовий. Так, візуальний метод застосовували для реєстрації фенотипічних фаз росту й розвитку рослин; вимірювально-ваговий - для аналізу рослин за морфологічними показниками; ваговий - для визначення врожайності насіння з облікових ділянок, порівняльний - для встановлення відхилень від стандарту; математично-статистичний - для оцінки достовірності різниць між варіантами та взаємозв’язків між окремими показниками.

Досліди проводились згідно існуючих методик дослідної справи [13]:

-  фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин;

-  визначення біометричних показників рослин ;

-  визначення показників структури врожаю;

-  облік врожайності насіння (біологічної, фактичної);

-  визначення хімічного складу насіння.

З метою вивчення морфологічних параметрів досліджуваних сортів визначали висоту рослин, кількість пагонів та плодів у особин з 1 м. кв. Збирали насіння вручну в паперові пакети з обов’язковим позначення номеру рослини для подальшого визначення показників продуктивності та якості. Для визначення фактичного врожаю проводили збирання за допомогою комбайну „Volvo” окремо з кожної ділянки на повтореннях досліду, з наступним перерахунком на гектар. Математичну обробку результатів здійснювали методом дисперсійного аналізу, використовуючи пакет статистичних програм "STATISTICA 7.0" [42]. Розрахунок економічної ефективності проводили за цінами, встановленими на момент збирання врожаю у 2010 році.

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Досить важливим елементом технології вирощування є правильний підбір сортів відповідно до конкретної природно-кліматичної зони. Саме з цією метою в 2009-2010 рр. проводились визначення придатних сортів ярого ріпаку для умов Лівобережного Лісостепу України. Вивчались 11 сортів та 3 гібриди вітчизняної та іноземної селекції (рис. 4.1, 4.2).

Рис. 4.1. Розбивка дослідів (ННВК Сумського НАУ, 2010 р)

Під час вегетації проводили фенологічні спостереження за проходженням фаз розвитку рослинами ріпаку різних сортів. Отже, при висіві одночасно в другій декаді квітня сходи з‘явились майже одночасно в першій декаді травня.

Утворення розетки майже в усіх сортів почалося з другої декади травня. Візуально різниця в проходженні фаз розвитку спостерігалася з 5 макростадії (Розвиток закладання квіток, ВВСН 50-59). Так, у гібридів PR-72, PR-73, Сієста сортів Аіра, Байкал, Марія та Микитинецький проходження даної макростадії було більш інтенсивним. Квітконоси почали з’являтись в першій декаді червня.

Рис. 4.2. Дослідна ділянка для вивчення сортів та гібридів ярого ріпаку (ННВК Сумського НАУ, 2010 рік)

Початок цвітіння (ВВСН 60) у основної маси досліджуваних сортів та гібридів ярого ріпаку був зафіксований в другій декаді червня. Слід відзначити одночасність (вирівняність) цвітіння у гібридів у PR-72, PR-73. З деяким запізненням (на 3-5 дні) відмічено настання фази цвітіння у сортів Ольга, Оксамит, Отаман.

Початок достигання плодів (ВВСН 80) був зафіксований в першій декаді липня. Повна стиглість (ВВСН 89) припадала на кінець липня-початок серпня. Збирання проводили в першій-другій декаді серпня.

Для визначення морфологічних особливостей досліджуваних сортів у фазі достигання визначалася висота рослин, кількість пагонів, кількість масу стручків. Так, найвищими рослинами характеризувався гібрид PR-72 (110,2 см). Низькорослими рослинами був представлений гібрид Сієста (84,0 см). У решти сортів середній показник висоти рослин варіював від 92,3 см до 108,6 см (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 Параметри вегетативної та генеративної сфери рослин ярого ріпаку

Кількість пагонів як здатність рослин до галуження змінювалась від 3,9 до 5,3 шт. Максимальну кількість пагонів мали рослини гібриду PR-72 та сорту Тера (5,3 шт.).

За середньою кількістю стручків на одній рослині слід відзначити гібриди PR-72 (74,2 шт.), PR-73 (73,7 шт.), Сієста (73,4 шт) та сорт Аіра (73,1 шт.). Мінімальна кількість плодів було сформовано на рослинах сортів Оксамит (62,5 шт.) та Обрій (62,7 шт.). У решти сортів цей показник був на рівні 65,8-72,2 штуки.

Середня маса стручків з однієї рослини змінювалась в межах 8,1-9,6 г. Найбільшу масу (9,5-9,6 г.) мали плоди сформовані у гібридів PR-72, PR-73, Сієста та сорту Аіра. Найменшу масу стручків (8,1-8,2 г) було встановлено в рослин сортів Оксамит та Обрій.

До основних показників якості насіння ріпаку відносять масу 1000 штук та вміст олії (табл. 4.2). Встановлено, що ці показники змінювались у залежності від генетичної природи сорту.

Так, найбільш виповнене насіння було сформовано у сортів Гайдн (4,5 г), Ольга (4,4 г), Аіра (4,3 г). Дещо менше - у сортів Байкал, Марія та гібридів Сієста, PR-72 (4,1 г). Найменше виповнене насіння було сформовано у рослин сортів Отаман (3,7 г) та Кліф (3,8 г).

Встановлено, що вміст олії - є сталим показником і у сучасних сортів та гібридів ріпаку практично не змінюється. За результатами біохімічних аналізів встановлено, що у досліджуваних сортів та гібридів вміст олії варіював від 39,2 % до 42,3 %. Максимальну олійність було визначено у сорту Гайдн 42,3 %. У переважної частини вивчаючих сортів та гібридів в насінні було сформовано близько 40,0 % олії.

Таблиця 4.2 Показники якості та продуктивність сортів ярого ріпаку

Урожайність насіння та збір олії - основні показники, які характеризують генетичний потенціал сучасних сортів і гібридів при однакових умовах вирощування (природно-кліматичні умови, технологія вирощування). За результатами проведеного дисперсійного аналізу встановлено суттєву різницю між врожайністю сортів ріпаку ярого. Слід відзначити, що гібриди забезпечили формування врожаю насіння на рівні (1,86-1,91 т/га). Суттєвий недобір врожаю в порівнянні з цими показниками було отримано у сортів Обрій (1,39 т/га), Оксамит 1,39 т/га, Кліф (1,41 т/га), Микитинецький (1,42 т/га). Середні рівні врожайності (1,54-1,76 т/га) забезпечили посіви ярого ріпаку сортів: Отаман, Марія, Терра, Аіра, Ольга, Гайдн, Байкал. Виходячи з найвищого рівня врожайності і олійності насіння максимальний збір олії був у гібридів PR-72, PR-73, Сієста (0,74-0,77 т/га) та сортів Гайдн, Ольга (0,71-0,74 т/га). Найменший вихід олії з гектару було отримано у сортів Кліф (0,55 т/га), Микитинецький (0,56 т/га), Оксамит (0,57 ц/га), Обрій (5,8 ц/га).

Таким чином, за результатами досліджень встановлено, що в умовах північно-східної частини Лівобережного Лісостепу високопродуктивні посіви були сформовані при сівбі насінням гібридів PR-72, PR-73, Сієста та сортів Гайдан, Ольга, Аіра, Байкал, Марія, Терра, Отаман. При збиранні цих посівів було отримано понад 1,5 тону насіння, а збір олії становив понад 0,6 тони олії з одного гектара.

Економічну ефективність вирощування ярого ріпаку, при впровадженні різних сортів та гібридів, визначали шляхом врахування всіх витрат на 1 гектар, а також витрати на транспорт готової продукції в цінах на жовтень 2010 року (табл. 4.3). Вартість однієї тони насіння на той період складала 3200 гривень за 1 тону. Отже, при однакових витратах по варіантах вирощування в залежності від генетичних особливостей сорту чи гібриду, економічна ефективність очевидно буде вищою на варіанті з найбільшим збором насіння. Таким чином, найвища врожайність насіння (1,86-1,91 т/га) на варіанті при насінням гібридів PR-72, PR-73, Сієста обумовлює найвищу економічну ефективність. Прибуток з одного гектара становить 3637,0 -3669 грн, а рівень рентабельності 157,1- 164,0 %.

Таблиця 4.3. Економічна ефективність вирощування сортів та гібридів ярого ріпаку

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ

5.1 Охорона праці при вирощуванні ярого ріпаку

Законодавство з охорони праці є частиною трудового права і повинне забезпечувати здорові та безпечні умови праці, сприяти зростанню її продуктивності.

Основні принципи законодавства з охорони праці базуються на положеннях, закріплених Конституцією України. Крім Конституції, у нашій країні діють закони та інші державні акти, постанови Кабінету міністрів і відомств та норми з охорони праці , наведені у правилах внутрішнього розпорядку підприємств та організацій [37].

Важливе значення має Кодекс законів про працю. Конституційне право громадян нашої держави на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності відображено у Законі України „Про охорону праці" прийнятого Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року, в якому закріплено гарантії прав громадян на охорону праці, порядок організації охорони праці на виробництві, дії державних, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про праці , порядок організації встановлено відповідальності працівників за порушення законодавства. Дія закону поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і виду їх діяльності, на всіх працюючих незалежно від їх посади і рівня кваліфікації.

5.2 Правове забезпечення охорони праці в господарстві

Охорона праці - це система всебічних методів направлених на створення здорових та безпечних умов праці. Сучасне сільськогосподарське виробництво укомплектоване різноманітними складними машинами і механізмами ,енергетичними матеріалами і речовинами ,управління та праця на яких неможлива без знань охорони праці та техніки безпеки і вчасне проведення інструктажів дадуть можливість запобігти появі та виникненню аварійних ситуацій, травматизму і загибелі людей у сільськогосподарському виробництві .

Існує чітка нормативно-правова база охорона праці Вона підкріплена Законом України „Про охорону праці" прийнятого Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року, та нормативним актом про охорону праці на підприємстві „від 21 грудня 1993 року за № 123, а також Галузевою угодою на 1999-2002 рік, та інструкціями з охорони праці і колективним договором.

У господарстві всі роботи з охорони праці організовують і проводять у плановому порядку. Керівним документом є „Типове положення про службу охорони праці" (1996 року) Загальну відповідальність за стан охорони праці на виробництві безпосередньо покладено на власника (керівника) господарства. Крім того наказом по господарству обов'язки Інженера з охорони праці покладені на головного Інженера господарства. Загальні обов'язки та умови праці для кожного окремого працівника господарства, а також і для всього колективу передбачені у колективному договорі.[38]

На підприємстві постійно удосконалюється організація праці, розробляються заходи виробничої санітарії та гігієни праці Застосовується і впроваджується комплексна механізація і виробничих процесах Загальний рівень механізації по господарству складає 52 %.

В агрофірмі також є кабінет з охорони праці, який обладнаний стендами і плакатами з техніки безпеки .Тут знаходиться основна нормативна документація по охороні праці, журнали обліку та реєстрації вступного інструктажу з охорони праці, збірник інструкцій щодо виконуваних робіт у сільському господарстві ,плани заходів з охорони праці на поточний рік і також акти нещасних випадків, які трапляються на виробництві В кабінеті також проводяться лекції, заняття, інструктаж працюючих, роз'яснювання щодо безпечного виконування робіт в сільськогосподарському виробництві Велика увага надається також протипожежній безпеці. Проводиться інформування пов'язане з пожежною безпекою та безпекою дорожнього руху.

Також на підприємстві з метою удосконалення заходів з техніки безпеки усе устаткування та обладнання закріплене, наказом по господарству за певними відповідальними особами, що дозволяє вести контроль за технічним станом машин та обладнання, проводити роботу тільки з навченим технічним персоналом.

На підприємстві проводиться паспортизація санітарно-технічного стану господарства, атестація робочих місць, та розробка інструкцій щодо нових видів робіт. Проводиться підготовка та підвищення кваліфікації інженерно-технічного персоналу у вищих учбових закладах області щодо охорони праці.

Але не зважаючи на те, що в господарстві проводиться певна робота з охорони прані, проте ще трапляються нещасні випадки, які представлені в таблиці 5.1.

Найбільш поширеним методом аналізу виробничого травматизму на підприємстві сільського господарства є статистичним .

Таблиця 5.1 Показники стану охорони праці в ННВК СНАУ

Аналізуючи дані таблиці 5.1. бачимо, що кількість нещасних випадків за останні три роки зменшилась, зменшився також і коефіцієнт тяжіння. Ці зменшення за останні три роки сталися завдяки :

а)регулярному проведенню інструктажів з охорони праці і техніки безпеки;

б)виконанню та дотриманню правил і норм з техніки безпеки;

в)постійній агітації та забезпеченості спецодягом працівників підприємства.

Якщо проаналізувати асигнування коштів на охорону праці, то можна зробити висновок, що кількість коштів збільшилася на 1600 гривнів, в зв'язку з зростанням цін на засоби індивідуального захисту населення та медикаменти. Крім того велика кількість коштів також іде на придбання спецодягу та поновлення засобів пожежогасіння

Також для усунення небезпек та травмування пов'язаних з механізованим вирощуванням зернових культур на майбутній рік, потрібно розробити типові положення та інструкції пов'язані з вирощуванням і збиранням зернових культур. Особливу увагу надати раціональному використанню сільськогосподарської техніки та зберіганню нафтопродуктів.

Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів при вирощуванні ярого ріпаку наведений в таблиці 5.2

Значно знижує травматизм наявність огороджувальних та блокувальних пристроїв; контроль за роботою вузлів, що працюють під тиском, перевірка справності засобів сигналізації, засобів підтримки санітарно-гігієнічних умов праці (кондиціонер, обігрів, вентиляція). Наявність засобів для безпечного проведення технічного огляду та ремонту [26].

Таблиця 5.2 Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів

При роботі на машинах з дисковими робочими органами забороняється ремонтувати вузли при піднятих в транспортне положення робочих органах. Під час роботи забороняється регулювати і змазувати знаряддя, сідати на раму. При з'єднанні плугів з тракторами під’їздити потрібно плавно, на малих обертах. З'єднують причіпний чи начепний пристрій тільки при повній зупинці трактора та при виключеній передачі.

При виконанні робіт по хімічному захисту ріпаку існує небезпека отруєння пестицидами, особливо, в спекотну безвітряну погоду. Такі роботи необхідно проводити в ранкові або вечірні години. Працюючи з пестицидами, потрібно суворо дотримуватись правил особистої гігієни [37,38,39]

Кабіна трактора обладнується пристроєм нормалізації мікроклімату, який забезпечує підтримання рівномірної температури повітря в кабіні в теплий період не більше ніж на 2-3 С вище температури назовні, але не нижче 14 С⁰C і не вище 28⁰ С при відношенні вологості повітря 40-60%.

При поворотах швидкість руху не повинна перевищувати 4 км/год, а на схилах - 3 км/год. Межу поля зі сторони ярка відокремлюють контрольною борозною на відстані не менше 10 м від краю.

Технічний стан збиральних машин повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.111-85, ГОСТ 12.3.07-79. Машини з технічною несправністю до збирання не допускаються. При оцінці технічного стану машин особливу увагу приділяють гальмам, рульовому управлінню, двигуну, електрообладнанню. Перевіряють наявність на комбайні вогнегасника, лопати, ящика з піском.

Важливу увагу потрібно приділяти пожежній безпеці. В процесі роботи не можна допускати задівання обертовими деталями кожуха або корпуса узла, так як це може привести до іскріння та пожежі.

Оскільки мінеральні добрива можуть створювати пожежовибухову небезпеку, склади, де вони зберігаються, обладнують технічними засобами, стелажами, піддонами, а щитами розділяють на окремі відсіки. Через вибухопожежні властивості розміщують окремо сухі мінеральні (крім селітр) і зріджені добрива.

Склади для зберігання селітр мають підвищену пожежовибухонебезпеку, тому їх розміщують окремо від інших складів сухих добрив з мінімально допустимим пожежним розривом.

Отже, щоб зменшити відсоток травматизму і кількість нещасних випадків при вирощуванні ріпаку і взагалі в господарстві, необхідно дотримуватись правил техніки безпеки при виконанні різних операцій, бути обережними при роботі з пестицидами і мінеральними добривами, а також пам'ятати про наслідки, які можуть виникнути через неуважність і необережність, адже людина та її здоров'я - найбільша цінність [25,10].

РОЗДІЛ 6. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Організація раціонального використання природних ресурсів, надійного захисту довкілля, забезпечення правильних взаємовідносин людського суспільства і біосфери, що ґрунтується на науковій основі – одна з глобальних суспільно-політичних проблем. Тому охорона природи – це комплексне і довгострокове завдання, яке стосується виробничих сил, науки, культури та інших аспектів діяльності людини. Найважливішою щодо екології є концепція пристосування структур і продукційного процесу організмів до зміни умов навколишнього середовища.

Все людство в цілому і кожна людина зокрема є частиною природи. Елементи природи, які використовуються у виробництві для задовільнення потреб людини у сировині та енергії, становлять природні ресурси [15].

В наш час природа не встигає компенсувати шкоду, якої завдає її людина. Так, для утворення 1 см шару чорнозему залежно від географічних умов потрібно від 200 до 1000 років. В цілому під охороною природи розуміють систему заходів, які забезпечують раціональне використання та відновлення природних ресурсів, збереження природних умов, сприятливих для життя людини, а також захист від руйнування рідкісних природних об‘єктів. При вирішенні біологічних проблем охорони природи треба зважати на взаємозв‘язок природних явищ у середині біологічних комплексів.

Вирішення проблем охорони флори і фауни, збереження природних умов, сприятливих для живих організмів, ґрунтується на вивчення екосистем – природних комплексів, пристосованих до певних територій. Основним фактором формування навколишнього середовища є впровадження досягнень науки і людська праця. Показником культурного рівня людини, невід‘ємною його складовою частиною є його екологічні знання про взаємозв‘язки біологічних систем різного рівня організації з навколишнім середовищем, неорганічної і органічної природи, що досліджують загальні закони функціонування екосистем та їх роль у біосфері [15].

Питанням охорони ґрунту і раціонального використання природних ресурсів займається агроекологія – наука про агроценози. Вона також досліджує зв‘язки між організмами в агроценозах, вплив на них зовнішніх умов, роль організмів у створенні певного біоценозного середовища, а також структуру, продуктивність, типи агроценозів та їх районування. Загальна мета агроекології – підвищення та відтворення родючості грунту, використання біоценостичних закономірностей культурної рослинності для підвищення її продуктивності та якості.

Екологічним фактором називають будь-який елемент середовища, здатний безпосередньо впливати на живі організми, а також на характер їх взаємовідносин.

У сільському господарстві формуються агро системи трьох рівнів організації: перший – поле, зайняте культурою, другий – територія сівозміни з набором культур, третій сільськогосподарський ландшафт – природноекономічний район з вираженою спеціалізацією [16].

На основі зональних систем землеробства В.Д.Панніков і В.Г. Мінєєв сформулювали основні умови екологічні принципи підвищення ефективності засобів хімізації та охорони навколишнього середовища:

-  проведення комплексу заходів, які забезпечують зберігання та розширене відтворення родючості грунту;

-  утримання та збільшення частки гумусу як основного регулятора родючості грунту, захист грунтів від ерозії;

-  оптимізація структури посівних площ;

-  управління родючістю та ліквідація втрат хімічних засобів і добрив, застосування їх на основі використання досягнень науки;

-  освоєння інтегрованих систем захисту рослин;

-  вирощування інтенсивних сортів культури;

-  підвищення якості сільськогосподарських культур;

-  облік погодних умов для забезпечення високої ефективності засобів хімізації;

-  охорона навколишнього середовища від можливого негативного впливу засобів хімізації та інших антропогенних факторів;

-  довгостроковий прогноз змін вмісту та дії токсикантів у грунті і екосистемах.

Охорона ґрунтових ресурсів

На ННВК СНАУ домінують такі грунти, як чорноземи типові, мало-гумусні, легко суглинисті. Згідно плану протиерозійних заходів, який розроблено науково-дослідним інститутом ґрунтознавства, у 1999 році всі схили, які мають крутизну більшу, ніж 3º, були виведені із землекористування і засіяні багаторічними травами, тому водна ерозія майже не проявляється на грунтах ННВК СНАУ.

Культури, що використовуються в сівозміні – це озимі та ярі зернові, багаторічні трави, гречка, картопля та цукрові буряки. Ступінь ущільнення грунту незначний і за останні роки він не змінюється. Це пов‘язано із здійсненням оптимальної кількості проходів агрегатів по полю під час сівби, догляду за посівами, підготовки грунту до посіву та сівби сільськогосподарських культур [24].

За останні роки в ННВК СНАУ дещо зменшилися обсяги застосування органічних добрив. Мінеральні добрива, в основному, вносять при сівбі та в період вегетації сільськогосподарських культур у вигляді підживлення. Тому, за за таких способів застосування добрив не слід вважати екологічною небезпекою при веденні сільськогосподарських робіт. Підвищення норм внесення добрив позитивно впливає на врожайність всіх сільськогосподарських культур.

Поля ННВК СНАУ обсаджені лісосмугами, їх кількість і стан задовольняють потреби повністю, на 100 відсотків.

Охорона атмосфери

Основним забрудником атмосферного повітря в сільському господарстві є трактори і автомобілі. Більшість техніки господарства забруднює навколишнє середовище господарства через її спрацювання, тобто перевищення строку експлуатації техніки.

Щоб запобігти забруднення повітря технікою, необхідно дотримуватись строків експлуатації цієї техніки та утримувати її в належному робочому стані з справними механізмами паливної системи.

Охорона водних ресурсів

На території господарювання ННВК СНАУ відсутні водозабірні колодязі, однак землі науково-виробничого центру розташовані в безпосередній близькості від Сумського рибного господарства, яке займається розведенням малька риби. Тому на адміністрацію центру покладене завдання за контролем над забрудненням стічних та талих вод агрохімікатами з метою недопущення забруднення водойм рибного господарства. В цілому дана задача вирішується шляхом дотримання регламенту застосування добрив і пестицидів на полях СНАУ.

Охорона флори, фауни та рослинності

На території розміщуються такі види рідкісних рослин, як материнка звичайна, звіробій звичайний, конвалія звичайна та велика кількість лікарських рослин. Тваринний світ представлений: лисицею, зайцем-русаком, ондатрою тощо.

В науково-виробничому центрі СНАУ зимової підгодівлі тварин і охорони гніздування птахів не проводиться. Іноді трапляються випадки загибелі птахів під час механізованого збирання врожаю. На території центру заповідників та заказників немає, але дотримуватися режиму охорони тварин і рослин все-таки слід краще.

Висновок

На підставі наведених даних ми можемо сказати, що в науково-виробничому центрі СНАУ є факти недотримання охорони і використання природних ресурсів. Найголовнішим заходом збереження земельних ресурсів господарства є боротьба з вітровою водною ерозією – ця боротьба включає і насадження захисних лісосмуг і впровадження відповідного ґрунтозахисного обробітку грунту. Необхідно також підтримувати родючість грунтів, це робиться шляхом внесення збалансованих норм органічних і мінеральних добрив. На полях у вигляді органічних добрив слід застосовувати солому і сидерати. Також необхідно більше приділяти увагу технічному станові тракторів і автомобілів, що експлуатуються.

Слід чітко дотримуватися регламенту внесення хімічних засобів під час боротьби з бур’янами і шкідниками.

Всі ці заходи, на мою думку, дадуть змогу докорінно покращити екологічну ситуацію в науково-виробничому центрі СНАУ.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

На основі проведених досліджень встановлено:

1.  Початок цвітіння (ВВСН 60) у основної маси досліджуваних сортів та гібридів ярого ріпаку був зафіксований в другій декаді червня. Слід відзначити одночасність (вирівняність) цвітіння у гібридів у PR-72, PR-73. З деяким запізненням (на 3-5 дні) відмічено настання фази цвітіння у сортів Ольга, Оксамит, Отаман.

2.  Найвищими рослинами характеризувався гібрид PR-72 (110,2 см). Низькорослими рослинами був представлений гібрид Сієста (84,0 см). У решти сортів середній показник висоти рослин варіював від 92,3 см до 108,6 см.

3.  За середньою кількістю стручків на одній рослині слід відзначити гібриди PR-72 (74,2 шт.), PR-73 (73,7 шт.), Сієста (73,4 см) та сорт Аіра (73,1 шт.). Мінімальна кількість плодів було сформовано на рослинах сортів Оксамит (62,5 шт.) та Обрій (62,7 шт.). У решти сортів цей показник був на рівні 65,8-72,2 штуки.

4.  Середня маса стручків з однієї рослини змінювалась в межах 8,1-9,6 г. Найбільшу масу (9,5-9,6 г.) мали плоди сформовані у гібридів PR-72, PR-73, Сієста та сорту Аіра. Найменшу масу стручків (8,1-8,2 г) було встановлено в рослин сортів Оксамит та Обрій.

5.  Найбільш виповнене насіння було сформовано у сортів Гайдн (4,5 г), Ольга (4,4 г), Аіра (4,3 г). Дещо менше - у сортів Байкал, Марія та гібридів Сієста, PR-72 (4,1 г). Найменше виповнене насіння було сформовано у рослин сортів Отаман (3,7 г) та Кліф (3,8 г).

6.  Максимальну олійність було визначено у сорту Гайдн 42,3 %. У переважної частини вивчаючих сортів та гібридів в насінні було сформовано близько 40,0 % олії.

7.  Гібриди забезпечили формування врожаю насіння на рівні (1,86-1,91 т/га). Суттєвий недобір врожаю в порівнянні з цими показниками було отримано у сортів Обрій (1,39 т/га), Оксамит 1,39 т/га, Кліф (1,41 т/га), Микитинецький (1,42 т/га).

8.  Середні рівні врожайності (1,54-1,76 т/га) забезпечили посіви ярого ріпаку сортів: Отаман, Марія, Терра, Аіра, Ольга, Гайдн, Байкал.

9.  Максимальний збір олії був у гібридів PR-72, PR-73, Сієста (0,74-0,77 т/га) та сортів Гайдн, Ольга (0,71-0,74 т/га). Найменший вихід олії з гектару було отримано у сортів Кліф (0,55 т/га), Микитинецький (0,56 т/га), Оксамит (0,57 ц/га), Обрій (5,8 ц/га).

10.  Найвища врожайність насіння (1,86-1,91 т/га) на варіанті при насінням гібридів PR-72, PR-73, Сієста обумовлює найвищу економічну ефективність. Прибуток з одного гектара становить 3637,0-3669 грн, а рівень рентабельності 157,1-164,0 %.

За результатами проведених досліджень для умов вирощування в Північній частині Лівобережного Лісостепу рекомендуємо сівбу насінням гібридів PR-72, PR-73, Сієста та сортів Гайдан, Ольга, Аіра, Байкал, Марія, Терра, Отаман. При збиранні цих посівів було отримано понад 1,5 тону насіння, а збір олії становив понад 0,6 тони олії з одного гектара.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Агеев В.В. Рапс - высокобелковая культура / В.В.Агеев, Соляник Н.М., В.И. Харечкин. - Ставрополь:Книжное издательство, 1983. – 95 с.

2.  Алабердин Е.Ф. Влияние способов посева, норм высева на семенную продуктивность рапса ярового / Е.Ф.Алабердин., Б.Г. Чуркин. // Тр. НИИсх Северо-востока. - 1987. - С. 55-57.

3.  Анащенко А.В. О селекции яровой сурепицы на качество масла и шрота / А.В. Анащенко, С.В. Шпота. // Масличные культуры. - 1987. - № 5. - С. 20-22.

4.  Артемов И.В. О селекции яровой сурепицы на качество масла и шрота И.В.Артемов, В.М. Первушин. // Технические культури. - 1993. - №2. - С. 11-13.

5.  Бойчук Н.П. Методика семеноводства озимого рапса / Н.П. Бойчук. // Технические культури. - 1991 .- №3. - С. 33-34.

6.  Буряков Ю.П. Масличные культури и продовольственный комплекс / Ю.П. Буряков. // Технические культури.- 1990. - № 5. - С. 2-4.

7.  Гайдаш В. Д. /Ріпак: його сучасний стан і перспективи в Україні / В. Д. Гайдаш/ / Пропозиція. – 2002. – №8–9. – С. 50–51.

8.  Гауе О. П Ярий ріпак: конкурентоспроможність зростає / О. П Гауе // Пропозиція. – 2002. – №2. – С. 4.

9.  Гордєєва О.Ф. Захист сходів ярого ріпаку / О.Ф. Гордєєва // Агровісник.–2007 – №1. –С. 32.

10.  Гряник В.М. Охорона праці./ В.М. Гряник. - К.: Урожай,1994. – 332 с..

11.  Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2009 році (витяг) – К.: Алефа – 2009. – 243 с.

12.  Довбня А.В Охорона праці в Україні / А.В. Довбня. - К.: Юрінкаль Інтер, 1999. – 400 с.

13.  Доспехов Б.А. Методика полевого опыта / Б.А. Доспехов. – М.: Колос. – 1985. – 416 с.

14.  Зерфус В.М. Яровой рапс улучшает фитосанитарное состояние посевов / В.М. Зерфус. // Земледелие- 1989. - № 12. - С. 50-51.

15.  3лобін Ю. А. Основи екології. / Ю. А. Злобін. - К.: Лібра, 1998. - 248.с.

16.  Зозуля О.Л., Селекція і насінництво польових культур./О.Л.Зозуля, В.С. Мамалига. – К.: Урожай, 1993. – 416 с.

17.  Зубця М.В. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України / під ред. М.В Зубця. – К.: Логос, 2004. – 776 с.

18.  Капарев Ф. М Охрана труда. 2-е издание перераб. и
дополненное. / Ф. М. Капарев. - М.: Агропромиздат, 1988.- 351 с.

19.  Комп'ютерні методи в сільському господарстві та біології: [О.М. Царенко, Ю.А. Злобін, В.Г. Скляр, С.М. Панченко]. – Суми: Університетська книга, 2009. - 126 с.

20.  Кузнецов Р.Я Рапс - высокоурожайная культура. / Р.Я. Кузнецов. - Л.: Колос, 1975.- 11 с.

21.  Липатов В.И. Приемы возделывания ярового рапса на семена/ В.И. Липатов, В.М. Василькин // Технические культури. - 1991. - № 5. - С. 30-32.

22.  Лихочвор В.В.Ріпак ярий та озимий. / В.В.Лихочвор. – Львів: НВФ Українські технології, 2002. – 48 с.

23.  Методи визначення якості. ДСТУ 4138–2002. Насіння сільськогосподарських культур.– К.: Держстандарт України, 2003. – 173 с.

24.  Милащенко Н. З. Технология возделывания и использования рапса и сурепицы./ Н.З. Милащенко, Абрамов В.Ф. - М.: Агропромиздат, 1989. - 233 с.

25.  Недригайлов В.А. Охрана труда при ремонте и обслуживании сельскохозяйственной техники. / В.А. Недригайлов. - М. : Колос, 1981 -320 с, ил.

26.  Охорона праці. / [Лехман С.Д., Доспехов Б.А, Лихочвор В.В. Беатко Д.А. та ін.];під заг.ред. С.Д. Лехман. -К.: Урожай, 1994.-271 с.

27.  Первушин В.М .Рапсу особое внимание / В.М.Первушин, И.В. Артемов, 1994. - 5-8 с.

28.  Пістун І. В. Безпека життєдіяльності. / І. В. Пістун Суми: Університетська книга, 1999.-301с.

29.  Плішко А.А.Охорона сільськогосподарських угідь від забруднення-К / А.А.Плішко,М..І.Майстренко.К.:Урожай, 1982.-160 с.

30.  Рекомендації щодо вирощування соняшнику та ріпаку ярого в умовах Північного-Східного Лісостепу України / [Мельник А.В., Троценко В.І., Бондаренко M.І. та ін.];під заг. ред. А.В. Мельник. – Суми, - 2006. -25 с.

31.  Ріпак / [Гайдаш В.Д., Климчук М.М., Макар М.М. та ін.]; під заг. ред В. Д. Гайдаш. Івано-Франківськ: Сіверія, 1998. – 224 с.

32.  Савенко В.П.Агротехнические приемы возделывания ярового рапса / В.П.Савенко, В.М. Первушин. // Технические культуры. - 1991. - № 5. - С. 21-24.

33.  Сайко В.Ф.Рекомендації в вирощуванні ріпаку ярого та гірчиці білої./ В.Ф.Сайко, В.Ф. Калінський та інші. Колообіг, 2005. - 35 с.

34.  Сортові та посівні якості. ДСТУ 2240–93. Насіння сільськогосподарських культур.– К.: Держстандарт України, 1994. – 73 с.

35.  Статистичний щорічний збірник Сумської області за 2009 рік. – Суми: Головне управління статистики у Сумській області, 2006. – 654 с.

36.  Технологія вирощуванню ярого ріпаку. 3АТ "РАИЗ"/ - Суми, 2007. – 15 с.

37.  Требования безопасности ГОСТ 46.33.11681 ССБТ /Перегон сельскохозяйственной техники по дорогам.

38.  Требования безопасности ГОСТ 46.3.1.110 81 ССБТ /Послеуборочная обработка зерна.

39.  Требования безопасности ГОСТ 46.3.1.108 81 ССБТ /Обработка почвы посев с/х. культур.

40.  Утеуш Ю.А. Рапс и сурепица в кормопроизводстве. / Ю.А.Утеуш - Киев: Думка, 1979. – 228 с.

41.  Шпота В.И.Сев семенного рапса на семенных участках. / В.И. Шпота, Н.Г Коновалов. // Технические культуры. - 1989. - № 2. - С. 20

42.  Biologishe bundesanstalt fur land-und forstwirtschaft E ntwicklungsstadien mono- und dikotyler Pflanzen. BBCH-Monograph. Blackwell Wissenschafts-Verlag Berlin – Wien. – 1997. – 622 S.

43.  http://minagro.gov.ua/

44.  http://faostat