Контрольная работа: Педагогіка вищої школи

1 Виходячи з особливостей певних дисциплін, створіть 2-3 ситуації для ілюстрації дії рушійної сили. (письмова робота).

Дія рушійної сили — обов´язковий чинник процесу пізнання. Але здебільшого механізм дії рушійної сили недостатньо виражений, має внутрішній характер і не завжди сприймається студентами. Тому викладач, глибоко усвідомлюючи сутність рушійної сили, може спеціально створювати ситуації, які сприяють включенню механізму її дії. До цього прийому вдаються як у процесі читання лекцій, так і під час проведення практичних занять. Наведемо кілька прикладів створення педагогом ситуації для актуалізації дії рушійної сили. Відомий російський учений-природознавець К.А. Тімірязєв свого часу в Московській сільськогосподарській академії читав цикл лекцій з проблеми "Життя рослин". Кожну лекцію він розпочинав створенням ситуації для дії рушійної сили. Так, на початку однієї з лекцій вчений говорив: "Найхарактерніша ознака життя рослини полягає в тому, що вона росте; на це вказує сама назва її. Аналізуючи явище росту, переконуємося, що воно полягає в розмноженні клітинок. Проникаючи ще глибше в сутність цього явища, переконуємося, що воно виявляється в появі, накопиченні речовини там, де її раніше не було. Ми кидаємо в землю жолудь, — виростає дуб; кидаємо невидиму пилинку-спору, — виростає деревний папоротник. Природно виникає запитання: звідки взялась ця речовина? Це запитання, очевидно, уже передбачає наше переконання, що речовина не може ні утворитися знову, ні зникнути. Закон збереження матерії дійсно лежить в основі всіх наших уявлень про природу... Довго були переконані, та й тепер люди, які не знайомі зі здобутками науки, ще переконані, що речовина рослини береться із землі". Після цього професор наводить результати досліджень природознавця Ван-Гельмонта, який довів, що в рості рослини беруть участь земля, вода, повітря. Далі ставиться запитання: як дізнатися, якими складовими це триєдине середовище — земля, вода, повітря — бере участь в утворенні рослини? Необхідно дізнатися про склад самої рослини та ін. Усе це, вибудуване в логічній послідовності, веде до появи рушійної сили, стимулює розумову діяльність. Цьому сприяє і наступне запитання: як рослина росте? Звідки вона бере різноманітні речовини, з якого середовища, із землі, води чи повітря? І яким чином, яким шляхом проникають вони в рослину? "Розв´язуючи це питання, ми тим самим розв´язуємо, — продовжує вчений, — який із двох органів — корінь чи листок, — маємо вважати органом живлення рослин, або ж вони обидва, кожен зі свого боку, служать цій меті. Почнемо з кореня...". І знову йдуть чіткі й логічні міркування щодо пошуку відповіді на поставлене запитання. Такий підхід викликає в студентів інтерес, активізує їх мислення.

Розпочинаючи лекцію на тему "Ріст", К.А. Тімірязєв нагадує: "У поетичних сказаннях деяких народів Півночі богам і пророкам приписували здатність не лише бачити, але навіть чути вухом проростання трави. У цій лекції ми якраз і займемося питанням: чи може око, вухо звичайної смертної людини досягнути такого рівня витончення, щоб бачити і чути, як рослина росте?" Цей прийом зацікавлює, інтригує слухачів. Подальші міркування К.А. Тімірязєва спрямовані на пошук відповіді на поставлене запитання. Спираючись на власні дослідження, результати наукових студій інших учених, професор наприкінці лекції робить висновок: "Ми спроможні не лише бачити, а й чути, як проростають рослини".

У процесі читання лекції з педагогіки "Методи виховання" викладач вдається до створення ситуації для дії рушійної сили при розгляді того чи того методу. Спочатку пропонує студентам подумати: чи тотожні поняття "переконання" і "переконування", актуалізувавши певні знання з філософії. Виникає суперечність між пізнавальними завданнями та рівнем знань студентів. Уже це стимулює у вихованців активну мисленнєву діяльність. У рамках вивчення цієї ж теми викладач після з´ясування сутності понять "переконання" і "переконування" пояснює, що є низка прийомів реалізації вимог методу переконування. Зокрема — звернення до почуттів совісті й честі. "З´ясуємо, — звертається викладач до студентів, — який смисл ми вкладаємо в поняття "совість" і "честь". Таким чином студенти отримують можливість зацікавитися, активізувати свою мисленнєву діяльність.

2 Проаналізуйте навчальний посібник з окремої дисципліни своєї спеціальності з погляду реалізації у його змісті 3-4 принципів навчання

Аналіз навчального посібника «Оволодій самостійно мовою за 21 день» авторів Бредлі Л. Джонса, Пітера Ейткена.

Принципи навчання вищої школи — вихідні положення теорії навчання. Вони є загальним орієнтиром для визначення змісту, засобів, форм, методів організації навчання.

Загальнодидактичні принципи лежать в основі вивчення всіх дисциплін, а також мають регулювати організаційні основи навчального процесу на різних рівнях.

Принципи тісно пов´язані із закономірностями навчання й відображають дидактичні закони. На основі загальнодидактичних принципів розробляють принципи фахових методик. Вимоги принципів навчання мають враховуватися при укладанні підручників і навчальних посібників.

Принципи навчання спрямовані передусім на реалізацію закономірностей навчально-виховного процесу.

Засновник наукової дидактики Я. А. Коменський уперше запровадив цілісну систему принципів навчання, об´єднаних провідним принципом — природовідповідності. І хоча після Я. А. Коменського ряд педагогів — і практиків, і теоретиків — пропонували різноманітні підходи до визначення системи принципів і розуміння їх сутності, визначальним критерієм у цих пошуках залишалася мета навчання.

Проаналізуємо основні принципи навчання вищої школи на прикладі даного навчального посібника:

1.  Принцип науковості.

Даний навчальний посібник відповідає досягненням науки у галузі комп’ютерних технологій.

Посібник в науково-популярній формі викладає поглиблену інформацію про мову програмування С, яка сьогодні досить широко використовується і є універсальним засобом розробки програм.

Вона є мултиплатформеною мовою, що використовується в сучасних системах: IBM PC, Mac та Unix.

Мова програмування С є основою для мов C++ та C#, коротка інформація про які наведена в даному посібнику.

2.  Принцип систематичності і послідовності втілено у логічному розгортанні змісту знань у посібнику. Ця книга покликана допомогти студенту навчитися програмувати на мові С за 21 день, що випливає з її назви.

У посібнику мова С викладається в найбільш логічний та легкій для вивчення послідовності.

3.  Принцип активності і самостійності у навчанні випливає з того, що знання – це результат самостійної розумової праці особистості. Враховуючи це автори посібника після кожної глави надають теоретичні контрольні питання для закріплення вивченого матеріалу та вправи для придбання практичних навичок. Адже практика є поштовтовхом для пізнання і критерієм перевірки істинності здобутих знань. Самостійність у навчанні сприяє оптимальному інтелектуальному розвитку студента.

4.  Принцип зв’язку навчання з практичною діяльністю та реаліями життя втілюється, коли особистість відчуває корисність і потрібність засвоюваних знань. Практична діяльність – це критерій перевірки істинності знань. Отримані з допомогою даного посібника знання мають важливе значення для подальшої практичноїдіяльності, сприяють здатності студента на основі набутих знань успішно розв’язувати професійні проблеми.

3 Визначте основні компоненти професійної компетентності фахівця своєї галузі

педагогічний компетентність рушійна сила

Компетентність – інтегративна характеристика особистості, що відображає готовність і здатність людини мобілізувати набуті знання, уміння, досвід і способи діяльності та поведінки для ефективного вирішення завдань, які виникають перед нею в процесі діяльності.

В галузі ІКТ (інформаційно-комп’ютерних технологій) виділяють:

•  інформаційну культуру;

•  інформаційну компетентність;

•  інформаційно-комунікативну компетентність;

•  інформаційно-комп'ютерну компетентність;

•  інформаційно-технологічну компетентність;

•  ІКТ-компетентність;

•  інформатичну компетентність.

Інформатична компетентність – це інтегративне утворення особистості, яке інтегрує знання (про основні методи інформатики та інформаційних технологій), уміння (використовувати наявні знання для розв'язання прикладних задач), навички (використання комп'ютера і технологій зв'язку), здатності (представляти повідомлення і дані у зрозумілій для всіх формі) і виявляється у прагненні, здатності і готовності до ефективного застосування сучасних засобів інформаційних та комп'ютерних технологій для вирішення завдань у професійній діяльності і повсякденному житті, усвідомлюючи при цьому значущість предмета і результату діяльності.

Інформатична компетентність складається з таких компонентів: мотиваційний компонент, когнітивний компонент, діяльнісний компонент, ціннісно-рефлексивний компонент та емоційно-вольовий компонент.

Мотиваційний компонент включає:

-  потреба у створенні інформаційних продуктів;

-  інтерес до інформаційної діяльності;

-  прагнення до творчої обробки інформації;

-  створення інформаційних моделей з використанням комп'ютерних технологій.

Когнітивний компонент включає:

-  теоретичні знання про основні поняття та методи інформатики;

-  знання інформаційно-комунікаційних технологій, їх можливостей;

-  знання, що відображають систему сучасного інформаційного суспільства;

-  здатність проявляти креативність, гнучкість, критичність, системність.

Діяльнісний компонент включає:

-  уміння спілкуватися з використанням інформаційних засобів і технологій;

-  уміння працювати з апаратним та програмним забезпеченням на рівні кваліфікованого користувача;

-  уміння приймати ефективні рішення в проблемних ситуаціях;

-  уміння орієнтуватися в інформаційному середовищі;

-  уміння діяти за зразком.

Ціннісно-рефлексивний компонент включає:

-  самоаналіз і самооцінка професійної діяльності на основі інформаційних технологій;

-  здатність адекватно оцінювати власні досягнення в галузі інформатики, свій рівень інформатичної компетентності;

-  уміння визначати переваги і недоліки своєї власної компетентності в галузі інформатики та ІКТ;

-  здатність до рефлексії у сфері пошуку та перетворення інформації, в опануванні та використанні ІКТ;

-  уміння регулювати свою інформатичну діяльність і ставлення до неї;

-  наявність власної позиції щодо застосування ІКТ у навчально-пізнавальній і професійній діяльності для розв'язання різноманітних задач;

-  прагнення до самоактуалізації, саморозвитку; прагнення до професійного самовдосконалення на основі ІКТ.

Емоційно-вольовий компонент включає:

-  цілеспрямованість дій в інформаційному середовищі;

-  вияв вольових зусиль у вирішенні навчальних і професійних проблем;

-  наполегливість в опануванні знань у галузі інформатики і умінь у використанні нових інформаційних технологій у професійній сфері;

-  здатність розуміти власний емоційний стан в ситуації пошуку та перетворення потрібної інформації;

-  наполегливість у досягненні цілей самоактуалізації та саморозвитку;

-  вияв ініціативності, сміливості, принциповості в розробці і здійсненні навчальних і професійних проектів на основі ІКТ;

-  терпіння і володіння собою в ситуаціях пошуку та перетворення інформації за допомогою ІКТ;

-  здатність достойно переживати відсутність результату, технічні та інші збої у процесі роботи в інформаційному середовищі.

4 На основі аналізу компонентів професійної педагогічної компетентності визначте основні вимоги до особистості педагога вищої школи та протипоказання до педагогічної діяльності.(письмова робота)

Викладач вищої школи має задовольняти такі вимоги:

·  висока професійна компетентність – глибокі знання й широка ерудиція в науково-предметній галузі, нестандартне мислення, креативність, володіння іноваційною тактикою і стратегією, методами вирішення творчих завдань;

·  педагогічна компетентність – ґрунтовні знання педагогіки і психології, зокрема андрагогіки, медико-біологічних аспектів інтелектуальної діяльності, володіння сучасними формами, методами, засобами й технологіями навчання;

·  соціально-економічна компетентність – знання глобальних процесів розвитку цивілізації та функціонування сучасного суспільства, а також основ соціології, економіки, менеджменту і права;

·  комунікативна компетентність – культура усної та писемної форм літературної мови, володіння іноземними мовами, сучасними інформаційними технологіями, ефективними методами і прийомами міжособистісного спілкування.

До цього слід додати і високий рівень загальної культури — сформований науковий світогляд, стійка система національних і загальнолюдських духовно-моральних цінностей.

Існує ряд моральних і медичних протипоказань при виборі педагогічної професії. До них необхідно відносити:

·  наявність ідеалів, несумісних з цілями і завданнями народу, держави;

·  користолюбно-егоїстичну спрямованість;

·  аморальність (нетактовність, несправедливість, лицемірство, грубість, інтриганство, брак доброти, недбалість, безпринципність, зневага до людей, особливо дітей);

·  емоційна нестабільність, сварливість, безвільність;

·  відсутність цілеспрямованості, ініціативності, витримки;

·  яскраво виражена неуважність, низький рівень мислення і слабка память;

·  низький інтелект;

·  низька культура письмової і усної мови (словникова бідність, багатослів’я, засміченість діалектизмами, низька грамотність, мовна недбалість);

·  низький рівень організаторських і комунікативних здібностей;

·  тяжкий характер;

·  наявність ознак психічних захворювань і різко виражені дефекти мови;

·  фізичні недоліки (погане здоров’я, дефекти органів слуху, зору, опірно-рухового апарату).

5 Зробіть самодіагностику. Проаналізуйте результати. Складіть план подальшого саморозвитку.(додаток )

Фахівцю важливо мати схильність до самовдосконалення. Здійсніть самодіагностику: “Дайте відповіді на запитання поданого нижче опитувальника.” Відповіді «ні», «частково», «так».

1. Чи читали ви щось про методи самоосвіти та самовиховання?

2. Відомі вам ваші сильні та слабкі риси характеру?

3. Маєте чи мали ви ідеал(приклад), якому ви прагнули наслідувати?

4. Коли-небудь ви вели щоденник?

5. Прагнули ви колись виховати в собі силу волі або інші якості?

6. Часто ви замислюєтесь про причини своїх помилок і негараздів?

7. Чи бажаєте ви краще себе пізнати, виявити свої можливості?

8. Як на вашу думку, вам необхідні самоосвіта й самовиховання?

9. Чи вважаєте ви себе цілеспрямованою людиною?

10. Чи спроможні ви продовжувати вирішувати складне завдання, якщо перші 2 години не дали вам очікуваного результату?

11. Чи плануєте ви ваше життя (на день, тиждень, місяц, рік)?

12. Здатні ви самостійно оволодіти новими видами діяльності?

13.Чи аналізуєте ви те, що запланували і не виконали?

14. Помічали інші коли небудь “ваші зміни до кращого”?

15. Здатні ви стримувати себе в конфліктній ситуації?

16. Здатні ви до ризику?

17. Чи хвилює вас ваше майбутнє (те, що відбудеться з вами через 5-10 років)?

Кількість балів за відповіді: «ні» - 1 бал, «частково» - 2 бала, «так» - 3 бала.

Дуже високий рівень розвитку: 48 – 51 бал.

Високий рівень розвитку: 44 – 47 бал.

Вище середнього: 36 – 43 бал.

Середній: 32 – 35 бал.

Нижче середнього: 25 – 31 бал.

Низький: 21 – 24 бал.

Дуже низький: 17 – 20 балів.

Підсумувавши бали отримуємо кількість 44. Це відповідає високому рівню розвитку.