Контрольная работа: Поведінка – це дзеркало, в якому відбивається образ нашого Я

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з дисципліни Етика ділового спілкування

Тема роботи: Поведінка – це дзеркало, в якому відбивається образ нашого Я

ЗМІСТ

Вступ

1 Етикет як важлива частина загальнолюдської культури

2 Поведінка як відбиття нашого внутрішнього Я

Висновки

Перелік літератури

ВСТУП

На сьогоднішньому етапі розвитку суспільства тема етичної поведінки та взаємозв’язок внутрішньої та зовнішньої культури людини є дуже актуальною, а особисто для мене – досить цікава та пізнавальна. Адже культурна поведінка у своїй основі є всезагальною і дотримуватись її повинні не окремі особи, а все суспільство в цілому. На нормах поведінки базуються політичні, економічні, культурні відносини, бо існування в суспільстві, взаємодія та взаємовідносини з іншими людьми без дотримання певних правил неможливе.

Багато педагогів вивчали дану проблему, більшість вважала, що людина може поводитися добре лише тоді, коли вона має певні моральні якості, гармонію зовнішнього та внутрішнього. В процесі життя людини відбувається її взаємодія з навколишнім середовищем, але зовнішні обставини впливають на людину через внутрішні умови, через ті якості, що в неї сформулювалися.

Насамперед, кожна людина повинна не тільки знати, а й дотримуватися основних правил поведінки. Етикет виражає зміст тих чи інших принципів моральності у широкому розумінні слова. Етикет – важлива частина загальнолюдської культури, моральності, моралі, у добрі, справедливості, людяності – в області моральної культури і у красі, порядку і благоустрої. Поняття культури поведінки можна визначити, як сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки в побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності. Але культура поведінки не зводиться до формального виконання етикету. Вона тісно пов’язана з моральними почуттями та уявленнями і, в свою чергу, підкріплює їх.

Тому об’єкт мого дослідження – сутність та особливості етичної поведінки у кожної окремої людини та в суспільстві в цілому.

Мета мого індивідуального завдання полягає в тому, щоб не тільки пояснити, що представляє собою сукупність певних етичних норм поведінки, манер та вчинків, а й дослідити та показати тісний зв’язок внутрішньої культури людини та її відповідної поведінки в суспільстві.

1 ЕТИКЕТ ЯК ВАЖЛИВА ЧАСТИНА ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Культура спілкування має не тільки внутрішню (моральну, психологічну), а й зовнішню сторону - етикет, норми якого досить значущі в моральному плані. Людина, спілкуючись відповідно до загальноприйнятих норм і правил, демонструє свою готовність зважати на ту спільноту людей, серед яких вона живе.

Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. На цих нормах поведінки базуються політичні, економічні, культурні відносини, бо існування без дотримання певних правил неможливе.

Етикет - слово французького походження, що означає манеру поводження. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.

Етикет - це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків (ставлення до інших людей, форми звертання, поведінку, манери тощо). Етикет містить вимоги, які набувають характеру більш-менш регламентованого церемоніалу і для дотримання яких особливе значення має певна форма поведінки. Етикет, як правило, відбиває певні моральні принципи, притаманні суспільству, й певною мірою стає ритуалом. Водночас етикет має суто зовнішню, часом відірвану від морального змісту форму, яка має суворо канонізований характер. Він визначається системою детально розроблених правил чемності, чітко класифікує правила поведінки з представниками різних класів і прошарків, з посадовими особами (відповідно до їхнього рангу), а також правила поведінки в певних місцях. Проте якщо за суворим дотриманням правил етикету криється недоброзичливе ставлення до інших, то він стає формою лицемірства.

Гідна поведінка людини цінувалася ще в античному суспільстві. Однак греки вважали, що людина може поводитися добре лише тоді, коли вона має певні моральні якості, гармонію “духу та тіла” (за Платоном), зовнішнього та внутрішнього. Проте зовнішня поведінка людини, що відповідає нормам етикету та правилам доброго тону, тільки тоді набуває особистісного смислу, якщо в основі її лежать моральні мотиви. Пристойна поведінка — результат осмисленого ставлення до власних вчинків, відповідальності за їх наслідки. Не випадково видатні гуманісти минулого про етикет говорили так: “Хороші манери складаються з дрібних самопожертв” (Р. Емерсон); “Спілкуючись з людьми, думай не про свою користь, а про користь того, з ким спілкуєшся, і не про те, як ти будеш судити про нього, а як він буде судити про тебе” (Л. Толстой); “У будь-якому дрібному, навіть незначному, непримітному вчинку вже виявляється весь наш характер.” (Ж. де Лабрюйєр).

Етикет наслідує кращі моральні принципи, норми, звичаї, традиції поведінки та культуру спілкування всіх народів. Вони є загальнолюдськими або притаманними певному народові. Наприклад, японець, як правило, у спілкуванні не вживає заперечення “ні”. Те, як він вклоняється під час зустрічі, залежить від статусу особи, з якою він вітається: чим вищий статус особи, тим нижчим буде уклін. Деякі з правил етикету, що спочатку були звичаєм лише одного народу, поступово стають надбанням усього людства (наприклад, з Древнього Китаю та Японії — прояв поваги до старших за віком людей, з Древнього Риму — звичай гостинності).

В міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніш вважалося непристойним, ставати загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншім місці і за інших обставин.

Сучасний етикет успадкував всі звичаї і досвід всіх народів світу з давніх часів до сьогодення. Культурна поведінка у своїй основі є всезагальною і дотримуватись її повинні не окремі особи, а все суспільство загалом. В кожній країні народ вносить свої виправлення і доповнення в етикет, що зумовлено соціальним, політичним, суспільним життям та специфікою історичного розвитку країни, походженню, традиціями та звичаями народу.

Норми етикету є "неписаними", тобто мають характер певної своєрідної угоди між людьми, щодо дотримання певних стандартів поведінки. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але й розуміти необхідність існування визначених правил і взаємин між людьми. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильне поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.

В сучасному світі культурна поведінка має дуже велике значення: вона допомагає встановлювати контакти між людьми, спілкуватись та створювати стійкі взаємини.

Отже, етикет - дуже велика і важлива частина загальнолюдської культури, моральності моралі, виробленої протягом багатьох століть життя всіма народами відповідно до їхніх представлень про добро, справедливість, людяність - в області моральної культури і про красу, порядок, благоустрій, побутовій доцільності - в області культури матеріальної.

2 ПОВЕДІНКА ЯК ВІДБИТТЯ НАШОГО ВНУТРІШНЬОГО Я

Нерідко люди забувають, що в людських стосунках існують певні правила і закономірності. Мати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення людей до себе - прагнення кожного. Але як цього досягти?

Щойно сказаним я зовсім не маю наміру сказати, що слід прагнути подобатися кожному і так само любити всіх і вся. Це було б неправильно, та такого й не може бути.

Абсолютно однакових людей не буває. Так само як немає людей цілком хороших або цілком поганих. У різних ситуаціях за різних обставин одна й та сама людина веде себе неоднаково. Люди різняться багатьма властивостями, у них різний досвід, риси характеру, вдача, у кожного індивідуальна і шкала позитивних якостей, які він визнає і відповідно до яких себе поводить.

Отже, прагнення подобатися іншим має кілька своїх "але". Справа в тому, що в кожної людини своя вимога до "масштабу" популярності. Ті, кого не люблять одні, можуть бути улюбленцями інших. І, врешті-решт, прихильність можна за певних обставин дуже швидко втратити (наприклад, тоді, коли хтось поведе себе щодо іншого не так, як той сподівався) або, навпаки, здобути (знову ж таки несподіваним добрим вчинком). Є й люди, яких взагалі усі недолюблюють.

Звичайно, для людини набагато краще, коли до її інших позитивних якостей додається ще й авторитет. Проте не слід прагнути до нього скрізь і завжди. Так, чого доброго, можна стати й смішним. До того ж у кожного з нас є, що в собі виправляти. Адже саме від нас великою мірою залежить те, як до нас ставляться інші. Слід подумати, чи не занадто ми егоїстичні, заздрісні, недовірливі, марнославні, легковажні, нешляхетні, малонадійні, чи нема у нас ще якихось негативних якостей.

Німецький поет В. Гете писав: «Поведінка – це дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя». Отже, я спробую розкрити деякий зміст цього вислову.

На мою думку, треба вміти відчувати поряд з собою людину, уміти розуміти її душу, бачити в її очах складний світ – радість, горе, біду, нещастя. Своєю поведінкою, своїми вчинками не можна людині болю, образи, хвилювання. Треба вміти підтримати людину, допомогти їй, коли у неї горе. Ми маємо виховати себе так, щоб не «сипати сіль» на чужі рани, щоб не сміятися тоді, коли всім сумно.

І я сподіваюсь, що кожна людина бажає стати ввічливою, вихованою і культурною. Бо тільки таку людину поважають оточуючі. Культурна людина бажана в будь-якому колективі. Вона успішна в бізнесі, на будь-якій посаді.

Живучи поряд, спілкуючись між собою ось уже багато століть, люди навчились розрізняти хороше і погане: хороші вчинки від поганих, позитивні риси характеру від негативних. Усе хороше накопичувалось людьми і згодом стало правилами гарної поведінки. Усі правила гарної поведінки, надбані людством, називаються «етикет», як вже говорилося в першому розділі. До етикету відноситься те, як людина обходиться з іншими людьми, її зовнішній вигляд, поведінка в громадських місцях, манери, вчинки, жести, способи вітання, культура мовлення.

Отже, людина має контролювати свої вчинки. А що таке вчинок? Він є одиничним, відносно завершеним актом поведінки. Він реалізує моральну спрямованість поведінки. Думаю, що багато людей знають або чули влучний крилатий вислів: «Посієш учинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер - пожнеш долю». А до певних вчинків, на мою думку, впливає не тільки виховання. Також багато хто дивиться на поведінку інших людей, яких вважають авторитетами, часто намагаючись поводити себе відповідно. Прикладом можуть буди діти й підлітки, що дивляться на поведінку та вчинки своїх батьків, вчителів і намагаються поводити себе так само, вважаючи таку поведінку правильною.

Існує також загальний принцип поведінки, з якого випливає більшість інших. І в ньому втілена сама мудрість доброго ставлення до людей: "Поводь себе з іншими так, як хотів би, щоб інші поводилися з тобою". На мою думку, цей принцип передбачає не тільки те, чого людина не повинна робити у поводженні з іншими, а й те, що необхідно робити для того, щоб взаємини між людьми були якнайкращими.

Поряд з попереднім є ще один не менш важливий принцип: "Увійди в становище іншого". У будь-якій ситуації, якщо йдеться про стосунки між людьми, "виграє" насамперед той, хто може увійти в становище іншого, зрозуміти його інтереси, бажання, побоювання, мрії. Мені здається, що причиною більшості суперечок між людьми є те, що обидві сторони не можуть поставити себе на місце одна одної. Той, хто егоїстично наполягає лише на своїх власних інтересах і нічого й чути не хоче про іншого, завжди вдається до непотрібних сварок і викликає до себе загальну неприязнь.

Від поведінки людини залежить також те, чи добре до неї ставляться інші. Адже людина скоріше віддасть перевагу тим, що, зустрівши її, посміхаються й показують, що вони раді зустрічі, аніж тим, яким "ні холодно ні жарко" від неї, чи тим, які насуплені й похмурі. Але треба пам’ятати, що деякі люди, які добрі актори, спекулюють своєю занадто дружньою посмішкою, маючи на думці лише одне - свої особисті інтереси.

Дуже цінними рисами особистості є її вміння спілкуватися, доброзичливість до оточуючих, урівноваженість, здатність швидко забути прикре непорозуміння. Але людина може поводитися добре лише тоді, коли вона має певні моральні якості, гармонію зовнішньої та внутрішньої культури. Зовнішня поведінка людини, що відповідає нормам етикету та правилам доброго тону, тільки тоді набуває особистісного смислу, якщо в основі її лежать моральні мотиви. Отже, я можу сказати, що поведінка людини багато в чому відбиває її внутрішню культуру, її моральні й інтелектуальні якості, тобто поведінка є своєрідним дзеркалом, в якому відбивається образ нашого внутрішнього Я.

ВИСНОВКИ

Отже, як висновок, я можу сказати, що в процесі спілкування культура поведінки характеризує духовний і морально-естетичний образ людини, свідчить, наскільки глибоко й органічно вона засвоїла культурні надбання людства. Наприклад, повага до співрозмовника виявляється у ввічливості, делікатності, тактовності, в умінні цінувати чужий час. Обов’язковість з точки зору культури поведінки у спілкуванні означає своєчасність і точність у виконанні домовленостей, обіцянок, повернення позиченого тощо. Чесність за формою вияву збігається з відвертістю.

Актуальність дослідження теми даної індивідуальної роботи зумовлена тим, що поведінка – це зовнішній показник наших внутрішніх якостей. Я вважаю, що секрет особистої привабливості людини як співрозмовника виявляється не в чудовій зовнішності, модному вбранні або прикрасах. Люди не люблять тих, хто демонструє свою зверхність. Привабливою називають людину, яка доброзичливо й з повагою ставиться до інших. Виявляється це ставлення у манері поведінки: вираз очей та міміці обличчя, певних позах та жестах, тоні та тембрі голосу, у ставленні до співрозмовника.

Таким чином, мета мого індивідуального завдання, яка заклечається в тому, щоб пояснити, що представляє собою сукупність етичних норм поведінки, дослідити та показати тісний зв’язок внутрішньої культури людини та її відповідної поведінки в суспільстві, на мою думку, досягнута. Отже, ця тема розглядалась протягом багатьох років різними педагогами та є досить актуальною в наш час, тому потребує подальшого розгляду та аналізу впливу внутрішніх якостей людини на її поведінку при взаємодії з іншими людьми та навколишнім середовищем.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

поведінка етикет вчинок

1.  Словарь по этике / Под ред. И. С. Кона. — М. 1981.

2.  Щёкин Г. В. Визуальная психодиагностика: познание людей по их внешности и поведению. — К., 1995.

3.  Малахов В.А. Етика: Курс лекцій. Навч. посібник. – К., 1997.

4.  Шеломенцев В.Н. Этикет и культура общения. – К., 1995.

5.  Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. посіб. – К., 2006.