Реферат: Система органів управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України

Система органів управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України

Перш за все, зупинимось на дослідження поняття управління в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Термін «управління» є одним з найпоширеніших науково-правових понять, але кожна з галузей права вносить свої аспекти в його визначення. Досить поширеною є характеристика управління через термін «діяльність», зміст якої полягає у вчиненні дій адміністративного характеру, у її спрямованості на виконання законів, у створенні правових актів, їх реалізації і проведенні організаційних заходів.

Інша група науковців характеризує управління як відносини між людьми на правовій або організаційній основі, які входять у систему суспільних відносин.

На нашу думку, управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України доцільно розглядати через суспільні правовідносини, визначивши суб’єкти, об’єкти і зміст цих відносин. Суб’єктами вищеназваних правовідносин є органи управління в сфері забезпечення екологічної безпеки містобудівної діяльності. Об’єктом управління є, по-перше юридичні і фізичні особи, які зобов’язані дотримуватися всіх екологічних вимог під час планування та забудови міст; по-друге, безпека життя і здоров’я людей, які проживають чи будуть проживати в даних містах. Зміст управлінських правовідносин в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України становить діяльність органів управління, спрямована на забезпечення дотримання пріоритету вимог екологічної безпеки усіма суб’єктами містобудівної діяльності.

З врахуванням вищевикладеного, на думку дисертантки, управління в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України – це врегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність відповідних організаційно-правових структур, спрямована на регулювання планування та забудови міст з метою забезпечення пріоритетного дотримання вимог екологічної безпеки у здійсненні містобудівної діяльності, попередження настання екологічної небезпеки та гарантування захищеності права громадян на безпечне для життя та здоров’я довкілля в місті.

Класифікувати органи управління в сфері, що досліджується дисертанткою, можна за різними ознаками (критеріями): наприклад, за порядком утворення органів управління; за територіальними ознаками; за характером та обсягом компетенції; за порядком вирішення органами виконавчої влади підвідомчих їм питань тощо.

Найбільш типовою в галузі екології є класифікація органів управління в сфері охорони навколишнього природного середовища за характером, напрямами роботи, повноваженнями. Відповідно до цієї ознаки, всі органи державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища поділяються на органи загальної, міжгалузевої, галузевої і спеціальної компетенції.

Доцільно також зазначити, що в галузі екології види управління розподіляються, по-перше, за функціями управління на: загальне і спеціальне; по-друге, за суб’єктним складом: на державне управління (державні органи); самоврядне управління (самоврядні органи); громадське управління (громадські формування).

Зазначимо, що в більшості наукових праць система структурно-функціонального забезпечення взагалі й, зокрема, в галузі екології розглядається в традиційному розумінні. Тобто, дається класифікація органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і визначаються їх функції. На нашу думку, це дещо спрощений підхід. Справедливо зауважувалося, що класифікація органів державного управління має своїм завданням сприяти пошуку внутрішніх зв’язків між державними органами, допомагає встановити як загальне так і особливе, показати розмаїття властивостей органів. Саме з таких позицій проводиться класифікація органів управління, яка запропонована В.І. Андрейцевим. Зазначений автор, розглядаючи органи управління як юридично відособлені державні, самоврядні і громадські інституції, що уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, експертні, охоронні, контрольні та інші функції в галузі екології, розподіляє їх на три блоки.

Перший блок представляють органи загального державного управління і спеціального державного управління. У свою чергу, до органів загального державного управління відносяться: а) Президент України; б) Кабінет Міністрів України; в) Уряд Автономної республіки Крим; г) органи місцевої державної виконавчої влади.

Органи спеціального державного управління в галузі екології розподіляються на: а) органи надвідомчого управління і контролю; б) органи спеціального поресурсового управління; в) органи спеціалізованого функціонального управління; г) органи спеціалізованого відомчого управління.

До другого блоку органів управління В.І. Андрейцев відносить органи місцевого самоврядування, а до третього – органи громадського управління.

На погляд дисертантки, запропонована В.І. Андрейцевим класифікація органів управління в галузі екології є найбільш вдалою і може бути прийнята за основу при дослідженні системи органів управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

Вищевикладене дає дисертантці підстави виділити, по-перше, органи загального державного управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

Згідно із ст. 102 Конституції України, гарантом прав та свобод людини (в тому числі права на екологічну безпеку) виступає Президент України, який є главою держави. Крім того, у відповідності із положеннями ст. 106 Конституції України на Президента України покладається обов’язок забезпечувати національну (а отже і екологічну) безпеку держави. Для здійснення цього обов’язку Президент України наділений правом видавати на основі та на виконання Конституції України та законів України відповідні укази та розпорядження. Як зазначалося нами вище, відповідні укази Президента України входять до системи законодавства України в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Таким чином, Президент України здійснює державне регулювання в досліджуваній дисертанткою галузі.

До органів загального управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, на наш погляд, відноситься і Кабінет Міністрів України, який на сьогоднішній день у відповідності із положеннями ст. 113 Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади України. Відповідно до свого статусу Кабінет Міністрів України здійснює різноманітні повноваження, які поширюються на сферу забезпечення екологічної безпеки, в тому числі і екологічної безпеки у плануванні і забудові міст України. В загальних рисах ці повноваження визначені у ст. 116 Конституції України, в розділі четвертому Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006 року і конкретизовані в ст. 17 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року.

Отже, відповідно до чинного законодавства України Кабінет Міністрів України у галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України наділений наступними повноваженнями щодо здійснення реалізації екологічної політики: забезпечення розробки державних, міждержавних і регіональних екологічних програм; встановлення порядку розробки та затвердження екологічних нормативів, розміщення відходів; прийняття рішення про зупинення або припинення діяльності підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності і підпорядкування, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища; керівництва зовнішніми зв’язками України в галузі охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Кабінет Міністрів України реалізує свої повноваження в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України різними способами. Насамперед, це здійснюється шляхом прийняття згідно із ст. 117 Конституції України постанов та розпоряджень із ключових питань управління в досліджуваній сфері, а також шляхом розробки законопроектів, спрямованих на усунення прогалин у правовому регулюванні відносин забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України і внесення їх на розгляд до Верховної Ради України.

Важливе місце в системі органів загального управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України займає, на наш погляд, Рада Міністрів Автономної республіки Крим. А саме, згідно із ст. 138 Конституції України Рада Міністрів Автономної республіки Крим здійснює реалізацію законодавства України та Автономної Республіки Крим у галузі охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки та організовує розробку екологічних програм, в яких, зокрема, закріплюються заходи спрямовані на забезпечення екологічної безпеки, в тому числі, і у плануванні та забудові міст на території Автономної республіки Крим.

Крім того, відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до повноважень Ради Міністрів Автономної республіки Крим віднесено погодження розміщення підприємств, установ і організацій на території АРК; організація проведення державної екологічної експертизи об’єктів, що створюються на території АТК; забезпечення систематичного та оперативного інформування населення, підприємств, установ та організацій про стан навколишнього природного середовища.

Наступною ланкою в системі органів загальної компетенції, що здійснюють управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України виступають органи місцевої державної виконавчої влади, якими в Україні є місцеві державні адміністрації, зокрема, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні, районні в місті Києві та Севастополі державні адміністрації. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно територіальної одиниці, а також реалізує повноваження делеговані їй відповідною радою.

В основі діяльності місцевих державних адміністрацій у відповідності із положеннями ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року лежить виконання завдань щодо забезпечення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці виконання положень Конституції України, Законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня з питань охорони довкілля; забезпечення екологічної безпеки; законності та правопорядку в сфері екології та природокористування, додержання екологічних прав громадян; забезпечення виконання державних екологічних програм; забезпечення взаємодії з органами місцевого самоврядування з питань забезпечення екологічної безпеки.

Із урахуванням вищевикладених завдань та у відповідності до положень ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на думку дисертантки, можна визначити повноваження місцевих державних адміністрацій в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

Зокрема, місцеві державні адміністрації розробляють та подають на затвердження відповідних рад регіональні екологічні програми, в яких містяться, зокрема, заходи спрямовані на забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, а також забезпечують їх виконання і звітують перед відповідною радою про результати; вживають заходи щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля та забезпечення екологічної безпеки підприємствами, установами, організаціями і громадянами; інформують населення про стан довкілля, а також про заходи, які вживаються для його поліпшення; сприяють розвиткові міжнародного співробітництва у галузі екологічної безпеки, в тому числі і екологічної безпеки у плануванні та забудові міст нашої держави.

На місцеві державні адміністрації згідно із положеннями ст. 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» покладене здійснення також загально-регулятивних повноважень в галузі містобудування, які, на думку дисертантки, мають важливе значення для забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

Зокрема, можна виділити наступні повноваження місцевих державних адміністрацій у досліджуваній нами сфері: здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів; подання відповідній раді висновків щодо доцільності розміщення на території відповідних міст нових підприємств та інших об’єктів незалежно від форм власності; участь у розробці та затвердженні відповідної містобудівної документації; моніторинг забудови та іншого використання територій відповідних міст України.

По-друге, на думку дисертантки, наявні підстави виділити органи спеціального державного управління в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, до яких слід віднести органи надвідомчого управління і контролю, зокрема, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та Міністерство охорони здоров’я України; а також органи спеціалізованого галузевого управління, а саме, Міністерство регіонального розвитку та будівництва України.

На сьогоднішній день основним органом спеціального державного управління, що наділений повноваженнями в сфері забезпечення екологічної безпеки, в тому числі і при плануванні і забудові міст, є Міністерство охорони навколишнього природного середовища. У відповідності до Положення про нього, що було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року №1524 зі змінами від 4 квітня 2007 року дане Міністерство є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади України з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Діяльність Мінприроди України базується на виконанні передбачених п. 3 зазначеного положення основних завдань, а саме забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, здійснення комплексного управління та регулювання у сфері забезпечення екологічної безпеки; здійснення державного контролю за додержанням вимог екологічного законодавства, в тому числі, законодавства про екологічну безпеку тощо.

Виконання покладених на нього завдань передбачає, на наш погляд, здійснення Мінприроди України наступних повноважень в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України: підготовки пропозиції щодо формування та реалізації державної екологічної політики; прийняття участі у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, складовою якої є забезпечення екологічної безпеки; організація розроблення та реалізації загальнодержавних програм з охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки; сприяння розробленню регіональних екологічних програм та координації їх виконання.

Зауважимо, що у відповідності із п. 4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища одним із ключових повноважень Мінприроди України у досліджуваній сфері є координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки, в тому числі і при плануванні та забудові міст нашої держави. Така координація здійснюється Мінприроди наступним чином: залученням спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств установ та організацій до розгляду питань, які належать до його компетенції; виданням у разі потреби разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільних актів; заслуховуванням відповідних звітів посадових осіб центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також підприємств, установ та організацій; наданням керівникам підприємств, установ та організацій обов’язкових для виконання приписів щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України тощо.

Крім того, Мінприроди України наділене повноваженнями в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст, які мають запобіжно-контрольний характер. Зокрема, мова йде про організацію і здійснення державного контролю за додержанням вимог екологічної безпеки, в тому числі і при плануванні та забудові міст України, державної екологічної експертизи містобудівної документації, моніторингу навколишнього природного середовища у містах.

Дисертантка має підстави виокремити серед повноважень Мінприроди України й інформаційно-облікові повноваження, здійснення яких створює необхідні передумови для забезпечення екологічної безпеки при плануванні і забудові міст України. На нього, зокрема, покладено: реалізація єдиної науково-технічної політики у сфері забезпечення екологічної безпеки. Дане міністерство організовує та координує розроблення та реалізацію загальнодержавних наукових та науково-технічних програм, спрямованих на планомірне, комплексне вивчення стану навколишнього природного середовища, відповідне картографування території України, здійснення топографо-геодезичної діяльності в екологічній сфері, щорічна підготовка спільно з іншими органами виконавчої влади та подання в установленому законом порядку Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища України.

Важливими є повноваження щодо нормативно-правового забезпечення екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України, які передбачають затвердження Мінприроди України в установленому законом порядку норм і правил з охорони навколишнього природного середовища і екологічної безпеки, а також участь зазначеного Міністерства у роботі із проведення стандартизації в досліджуваній сфері.

Реалізація повноважень Мінприроди України в сфері забезпечення екологічної безпеки, зокрема, у плануванні та забудові міст України, здійснюються спеціально створеними структурними підрозділами цього міністерства, зокрема, департаментом екологічної безпеки, в якому функціонує відділ екологічної безпеки, а також відділ державної екологічної експертизи та контролю.

В контексті досліджуваної дисертанткою теми привертають увагу повноваження урядового органу державного екологічного управління в складі Мінприроди України, яким є Державна екологічна інспекція, що діє на підставі положення про неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 року №152.

Зокрема, у відповідності із покладеними на неї повноваженнями, Державна екологічна інспекція організовує і здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про екологічну безпеку центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями, громадянами; за додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері екологічної безпеки; за виконанням вимог висновків державної екологічної експертизи.

Зауважимо, що насьогодні в Україні діють Державна екологічна інспекція Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з екології та природних ресурсів, державні екологічні інспекції державних управлінь охорони навколишнього природного середовища в областях, державна екологічна інспекція в місті Києві, Державна екологічна інспекція в місті Севастополі, які, на думку дисертантки, наділені повноваженнями щодо здійснення державного екологічного контролю в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

Окрім Мінприроди України, на рівні органів надвідомчого управління та контролю в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України відповідними повноваженнями наділено Міністерство охорони здоров’я України, що діє у відповідності із положенням про нього, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року №1542. До завдань даного Міністерства, зокрема, належить забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони здоров'я та санітарно-епідемічного благополуччя населення.

Як зазначалося дисертанткою вище, забезпечення санітарно-епідемічної безпеки є передумовою забезпечення екологічної безпеки, в тому числі і при плануванні та забудові міст нашої держави. Отже, на нашу думку, здійснення повноваження Міністерством охорони здоров’я України, покладених на нього повноважень має важливе значення для забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст нашої держави.

Дане Міністерство наділене координаційними повноваженнями, а отже здійснює координацію діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби.

Міністерство охорони здоров’я України виконує ряд запобіжно-контрольних повноважень в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Зокрема, мова йде про здійснення ним контролю і нагляду за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, в тому числі, і при здійсненні планування та забудови міст, а також забезпечення відповідно до законодавства проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, в тому числі і містобудівної документації.

У відповідності із чинним законодавством України Міністерство охорони здоров’я наділене інформаційно-обліковими повноваженнями. На думку дисертантки, здійснення вищеназваних повноважень дає можливість даному органу надвідомчого управління в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України вивчати, аналізувати і прогнозувати показники стану здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людей в містах та приймати участь у розробці заходів, спрямованих на недопущення шкідливого впливу факторів довкілля на здоров'я людини.

Важливе значення в досліджуваній дисертанткою сфері мають повноваження Міністерства охорони здоров’я України щодо нормативно-правового забезпечення санітарно-епідеміологічної безпеки як передумови забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Мова йде про затвердження відповідно до законодавства державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів, а також погодження в установленому законодавством порядку всіх державних стандартів, іншої нормативно-технічної документації об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я населення.

Реалізація Міністерством охорони здоров’я України вищевикладених повноважень відбувається при його взаємодії з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, з місцевими органами виконавчої влади та з органами місцевого самоврядування. Для цього Міністерство охорони здоров’я України має право одержувати в установленому законодавством порядку від цих органів, а також від підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Міністерство завдань, залучати спеціалістів та скликати в установленому порядку наради для розгляду питань, що належать до його компетенції.

Згідно із обраною нами класифікацією наступною ланкою спеціального державного управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України виступають органи спеціалізованого галузевого управління. Таким органом в галузі містобудування є Міністерство регіонального розвитку та будівництва України. Правовий статус даного органу державного управління визначений в положенні «Про Міністерство регіонального розвитку та будівництва України», яке було затверджене постановою Кабінету Міністрів від 16 травня 2007 року №750.

Отже, дане Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної регіональної політики і політики у сфері будівництва, архітектури та містобудування, удосконалення адміністративно-територіального устрою України. Видається за необхідне проаналізувати лише ті повноваження Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, які за своїм характером мають екологічну спрямованість або ж є такими, що відносяться до забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

Насамперед зауважимо, що Мінрегіонбуд України готує пропозиції щодо формування державної, в тому числі і екологічної, політики у сфері містобудування, а також бере участь у розробленні Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Державної програми економічного та соціального розвитку України, складовою якої, як зазначалося нами вище, є забезпечення екологічної безпеки взагалі та екологічної безпеки у плануванні та забудові міст, зокрема. Крім того, дане Міністерство забезпечує в межах своїх повноважень розроблення проектів державних та галузевих програм у сфері містобудування.

Як і інші центральні органи виконавчої влади України, повноваження яких досліджувалися дисертанткою вище, Міністерство регіонального розвитку та будівництва України наділене повноваженнями, що носять координаційно-погоджувальний характер. Зокрема, на Мінрегіонбуд України покладено здійснення координації наукових досліджень з питань нормування, стандартизації, метрології та підтвердження відповідності у сфері містобудування, а також здійснення в межах наданих йому повноважень координації науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у сфері містобудування і з питань збереження традиційного характеру середовища. Погоджувальні повноваження Міністерства регіонального розвитку та будівництва України виявляються у погодженні ним проектів нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції в досліджуваній дисертанткою галузі, а також регіональних правил забудови Автономної Республіки Крим і областей України.

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України виконує ряд запобіжно-контрольних повноважень в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. А саме, мається на увазі, здійснення ним відповідно до законодавства заходів щодо реалізації Генеральної схеми планування території України, вживання заходів з підвищення архітектурно-планувального та інженерно-технічного рівня забудови і благоустрою населених пунктів, в тому числі, міст, а також організація проведення експертизи, в тому числі і екологічної, схем планування територій на загальнодержавному та регіональному рівні (крім схем планування територій районів), генеральних планів міст Києва, Севастополя, обласних центрів.

Крім того, Мінрегіонбуд України бере участь у здійсненні архітектурно-будівельного контролю, державного контролю за плануванням, забудовою та іншим використанням територій міст. Запобіжний характер щодо попередження екологічної небезпеки при плануванні та забудові міст України мають повноваження даного Міністерства, які полягають у забезпеченні створення, функціонування і вдосконалення системи інженерно-сейсмометричних спостережень на відповідних об’єктах у сейсмічних районах України та здійсненні ним заходів щодо інженерного захисту територій міст від небезпечних процесів техногенного та природного характеру, прогнозування і запобігання розвитку таких процесів.

Важливими є повноваження щодо нормативно-правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, які здійснюються Міністерством регіонального розвитку та будівництва України шляхом розроблення та затвердження типових регіональних правил забудови, які містять вимоги екологічної безпеки; розроблення і внесення в установленому порядку проектів нормативно-правових актів з питань містобудування та участі у розробленні нормативно-правових актів з питань сейсмічного районування, впорядкування промислової забудови та захисту навколишнього природного середовища; забезпечення розроблення державних будівельних норм, затвердження їх та здійснення реєстрації цих норм; організації розроблення, схвалення, перегляду і зміни стандартів, порядків, норм і правил з питань містобудування та їх затвердження.

Зауважимо, що Міністерство регіонального розвитку та будівництва України наділене нормативно-методичними повноваженнями, що мають відношення до забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст нашої держави. А саме, дані повноваження полягають у здійсненні Мінрегіонбудом України нормативно-методичного забезпечення проектування, будівництва та експлуатації об’єктів у складних інженерно-геологічних умовах, розроблення та вдосконалення методів і засобів інженерного захисту територій, будівель та споруд від впливу небезпечних процесів техногенного і природного характеру та нормативно-методичного забезпечення ведення містобудівних кадастрів міст України.

Реалізація Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, проаналізованих вище дисертанткою повноважень в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України здійснюється за умови взаємодії з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування України.

Як зазначалося, до другого блоку органів управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України автор відносить органи місцевого самоврядування України. Підкреслимо, що гарантоване Конституцією України місцеве самоврядування покликане сприяти забезпеченню екологічної безпеки у плануванні та забудові міст. Мається на увазі право та реальна здатність територіальної громади міста вирішувати питання місцевого значення, зокрема, таке важливе для громадян питання, як здійснення планування та забудови території, на якій вони проживають. Відомо, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється населенням міст як безпосередньо, так і через міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Повноваження місцевих рад в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України визначені ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року в редакції від 13 січня 2006 року, ст. ст. 11 і 12 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року.

Зокрема, до компетенції обласних та районних рад в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст належать наступні повноваження: затвердження програм соціально-економічного розвитку, до складу яких входить розділ щодо забезпечення екологічної безпеки, відповідного району, області, заслуховування звітів про їх виконання; забезпечення розроблення та затвердження схем планування територій, містобудівних програм відповідно області чи району; затвердження регіональних, місцевих правил забудови населених пунктів та територій області (крім міст обласного значення).

У відповідності до положень вищеназваних Законів України, центральна роль у забезпеченні екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України належить міським радам. На них покладається відповідальність за стан навколишнього природного середовища на території відповідних міст, що зумовлює покладення на міські ради широкого кола повноважень в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

Проведений аналіз положень вищеназваних законів України, дає дисертантці підстави виділити координаційно-погоджувальні повноваження міських рад, які полягають у забезпеченні реалізації екологічної політики України, екологічних прав громадян; наданні згоди на розміщення на території відповідних міст об’єктів сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає територію міста; координації діяльності спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів на території місцевої Ради. Координаційні повноваження міських рад знаходять свою реалізацію при здійсненні ними координації діяльності органів Мінприроди України на території міської Ради.

Важливе значення в досліджуваній сфері мають повноваження міських рад, що носять нормативно-правовий характер. Зокрема, це стосується затвердження міськими радами з урахуванням вимог екологічної безпеки проектів планування і забудови населених пунктів, їх генеральних планів та схем промислових вузлів, а також, затвердження місцевих правил забудови окремих частин населених пунктів або окремих розділів місцевих правил забудови, внесення змін у зазначені документи. затвердження місцевих екологічних програм. Крім того, до повноважень міських рад відноситься затвердження місцевих екологічних програм та правил з питань благоустрою територій відповідних міст.

Міські ради виконують ряд організаційних повноважень в галузі забезпечення екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України, а саме, мова йде про організацію вивчення навколишнього природного середовища, організацію в разі необхідності проведення екологічної експертизи містобудівної документації.

У відповідності до чинного законодавства України міські ради наділені інформаційними повноваженнями в досліджуваній дисертанткою галузі, які полягають у інформуванні населення про стан навколишнього природного середовища, екологічної безпеки у містах, а також, про стан функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем.

На нашу думку, неабияку роль у галузі забезпечення екологічної безпеки відіграють контрольні повноваження міських рад, а саме, здійснення ними контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

До системи органів місцевого самоврядування, окрім міських рад, входять і створювані ними виконавчі органи. Як відомо, у відповідності із положеннями ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, які наділяються законом власними (самоврядними) та делегованими повноваженнями у сфері забезпечення екологічної безпеки, серед яких доцільно виділити, зокрема, повноваження щодо забезпечення в установленому законодавством порядку розробки та подання на затвердження відповідних рад місцевих містобудівних програм, генеральних планів, детальних планів, планів червоних ліній, місцевих правил забудови населених пунктів; забезпечення в установленому законом порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації під час планування та забудови територій, зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об’єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності експлуатації будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ і процесів; підготовки і подання на затвердження відповідної ради проектів місцевих екологічних програм, участі у підготовці загальнодержавних і регіональних екологічних програм.

На виконавчі органи міських рад покладається також координація діяльності спеціально уповноважених органів управління у сфері забезпечення екологічної безпеки. До того ж, міські ради також утворюють спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури, які згідно покладених на них повноважень вирішують окремі питання у сфері забезпечення екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України.

Проведене дослідження дає дисертантці підстави стверджувати, що управління в сфері забезпеченням екологічної безпеки у плануванні і забудові міст України носить комплексний багатоаспектовий характер, передбачає діяльність численних органів державного та самоврядного управління, які становлять відповідну систему.

Як зазначає Ю.С. Шемшученко, ключовою вимогою функціонування будь-якої системи органів державного управління є наявність між її елементами прямих і зворотних зв’язків. В цьому концентрується прояв всіх інших ознак системи, проявляється розуміння нами управління як відповідних відносин, а саме правовідносин.

Аналізуючи взаємодію органів управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України загальної та спеціальної компетенції, на нашу думку, неважко помітити, що між відповідними органами немає впорядкованих зв’язків. Іншими словами, система організаційно-структурного забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України характеризується централізацією в межах ієрархії органів державної влади та органів місцевого самоврядування на рівні органів як загальної так і спеціальної компетенції.

Разом із тим, забезпечення екологічної безпеки найменшою мірою пов’язується з певними межами адміністративно-територіального поділу держави. А більш ефективною та здатною досягти мети екологічної безпеки є побудова та запровадження такого організаційно-структурного механізму, який би будувався за регіональним, екосистемним принципом з обмеженням підпорядкованості адміністративно-територіальним органам виконавчої влади відповідно до національних та регіональних програм забезпечення екологічної безпеки.

Сучасний адміністративно-територіальний устрій України не відповідає вимогам децентралізації управлінської системи і створенню відносно рівноцінних умов життєдіяльності. Суттєвими ознаками регіоналізації України є формування міст-центрів та функціонально і територіально пов’язаних з ними поселень

Література

екологічний безпека повноваження адміністрація

1.  Колбасов О.С. Концепция экологической безопасности (юридический аспект) / Колбасов О.С. // Советское государство и право. – 1988. – №2. – С. 47–55.

2.  Колбасов О.С. Экология. Политика. Право / Колбасов О.С. – М.: Наука, 1976. – 226 с.

3.  Котюк В.О. Основи держави і права: / Котюк В.О. – 3-тє вид., доп. і перероб. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.

4.  Кравченко С.М. Реалізація екологічного законодавства / Кравченко С.М. – К.: Знання, 1989. – 48 с.

5.  Красіліч Н.Д. Екологічний контроль / Красіліч Н.Д. // Екологічне право України. Академічний курс: підручник / [Ю.С. Шемшученко, Г.І. Балюк, М.В. Краснова та ін.]; за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2005. – С. 271–291.

6.  Краснова М.В. Екологічна відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу у контексті адаптації законодавства України до законодавства ЄС / Краснова М.В. // Право України. – 2007. – №3. – С. 146–151;

7.  Краснова М.В. Гарантії реалізації права громадян на екологічну інформацію: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право: природо-ресурсове право» / Краснова Марія Василівна – К.: Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, 1997. – 16 с.