Шпаргалка: Экзаменационные вопросы по курсу "Международное финансирование" \укр\

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ завдання з дисципліни  “МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ” (4курс КНЕУ)

1.      Поняття та основні складові світових фінансів. Взаємозв”язок міжнародних фінансів та світового економічного середовища. 1

2.      Поясність корінні зміни світового економічного середовища після другої світової війни.2

3.      Як змінювалось світове фінансове середовище на протязі останніх десятиліть ?.3

4.      Дайте характеристику найважливіших аспектів світових фінансів та поясніть, як вони пов”язані зі змінами у світовій економічній структурі.4

5.      Опишіть роль світових потоків капіталу у розвитку світової економіки і глобалізації фінансових ринків.5

6.      Чим можна пояснити швидкий ріст міжнародного руху капіталу?.6

7.      Які якісні зміни відбулися у міжнародному русі капіталу?.7

8.      Глобалізація фінансового ринку. Ключові аспекти фінансової революції.8

9.      Окресліть коло задач, що постали перед урядами, діловими колами, фінансовими інститутами в результаті технічного прогресу, фінансових інновацій і інтеграції на світовому рівні.9

10.  Охарактеризуйте задачі, що стоять перед урядами, компаніями, фінансовими інститутами і міжнародними організаціями у  результаті змін світової економіки.10

11.  Опишіть , яку роль відіграє МВФ у постійно змінному світовому фінансовому середовищі.11

12.  Суб”єкти міжнародних фінансів та їх характеристика.12

13.  Держава, як судб”єкт міжнародних фінансів.13

14.  Центральні банки, як суб”єкт міжнародних фінансів.14

15.  Міжнародні організації, як суб”єкт міжнародних фінансів.15

16.  Норми та джерела міжнародного права у сфері міжнародних фінансів.16

17.  Система міжнародних договорів, щодо фінансової діяльності суб”єктів міжнародних фінансів.17

18.  Окресліть коло проблем, щодо ефективності дії міжнародних угод, регламентуючих міжнародну фінансову діяльність.18

19.  Поняття світової валютної системи , її функції, основні складові.19

20.  Порівняння основних елементів національної і світової валютних систем.20

21.  Валютний курс : сутність, види, функції, багатофакторність.21

22.  Дайте характеристику основних теорій регулювання валютного курсу.22

23.  Теорія паритету купівельної здатності, як одна з теорій регулювання валютного курсу.23

24.  Сутність теорії регульованої валюти та основні її направлення.24

25.  Сутність та представники теорії ключових валют.25

26.  Поняття, прихильники та рекомендації теорії фіксованих паритетів та курсів.26

27.  Теорія плаваючих валютних курсів : сутність, представники.27

28.  Криза валютної система : поняття та види.28

29.  Еволюція світової валютної системи.29

30.  Паризька валютна система : період функціонування та структурні принципи, характеристика.30

31.  Генуезька валютна система : період функціонування та структурні принципи, характеристика.31

32.  Дайте характеристику особливостей та етапів світової валютної кризи 1929 – 1936 рр.32

33.  Валютні блоки : поняття, характерні риси, перелік основних угрупувань.33

34.  Перелік та характеристика основних передумов створення Бреттонвудської валютної системи.34

35.  Бреттонвудська  валютна система : період функціонування, основні принципи, характеристика.35

36.  Післявоєнний розвиток світової валютної системи.36

37.  Характеристика кризи Бреттонвудської валютної системи 1967 – 1976рр.37

38.  Особливості та соціально економічні наслідки кризи Бреттонвудської валютної системи.38

39.  Характеристика Ямайської валютної системи.39

40.  Дайте характеристику основних проблем СПЗ ( Спеціальних Прав Запозичення ).40

41.  Охарактеризуйте проблеми Ямайської валютної системи.41

42.  Охарактеризуйте Європейську валютну систему.42

43.  Європейська валютна система : поняття, принципи, характеристика.43

44.  Європейська валютна система, як підсистема Ямайської валютної системи.44

45.  Дайте порівняльну характеристику європейської валютної одиниці ЕКЮ та СПЗ ( Спеціальних Прав Запозичення).45

46.  Досягнення та недоліки Європейської валютної системи.46

47.  Програма та етапи формування валютно  економічного союзу в ЄС.47

48.  Дайте характеристику змін правил державного регулювання фінансових операцій в умовах сучасного ринку ЄС( ЄВРО).48

49.  Поняття платіжного балансу та взаємозв”язок рахунків.49

50.  Розкрийте сутність та понятійний апарат платіжного балансу.50

51.  Структура платіжного балансу.51

52.  Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ.52

53.  Розкрийте поняття активного сальдо поточного платіжного балансу. Якщо держава має активне сальдо платіжного балансу, вона – дебітор чи кредитор по відношенню до іншого світу ?.53

54.  Розкрийте поняття пасивного сальдо платіжного балансу.54

55.  Стан рівноваги платіжного балансу.55

56.  У платіжному балансі країни відображені наступні записи : поточний платіжний баланс – 1200 доларів, валові притоки капіталу – 1400 доларів, валові відтоки капіталу – 500 доларів. Прокоментуйте стан ( рівноваги ) позицій платіжного балансу цієї країни.56

57.  Оцінка позицій платіжного балансу України за 1999р.57

58.  Методи оцінки позицій платіжного балансу.58

59.  Порівняння чотирьох фаз розвитку структури платіжного балансу держави на прикладі США.59

60.  У платіжному балансі країни відображені наступні записи : торговий баланс – 550 доларів, притоки капіталу – 840 доларів, відтоки капіталу – 110 доларів. У якій фазі розвитку платіжного балансу знаходиться ця країна ? Чому ?.60

61.  Характеристика економічних факторів впливу на платіжний баланс держави.61

62.  Дайте характеристику основних сфер використання даних платіжного балансу.62

63.  Фінансові ресурси світового господарства та механізм їх перерозподілу.63

64.  Основні характеристики, канали руху та фактори, що впливають на рух світових фінансових потоків.64

65.  Поняття та структура світового фінансового ринку.65

66.  Характеристика специфічних відмінностей світових фінансових ринків від національних.66

67.  Процеси інтернаціоналізації фінансових ринків.67

68.  Міжнародні фінансові потоки та світові фінансові центри.68

69.  Світові фінансові центри : поняття, стадії розвитку, необхідні елементи та основні умови.69

70.  Перелік та характеристика найважливіших світових фінансових центрів.70

71.  Лондон, як світовий фінансовий центр.71

72.  Н”ю – Йорк, як світовий фінансовий центр.72

73.  Токіо, як світовий фінансовий центр.73

74.  Офшорні банківські центри : загальні характеристики.74

75.  Види та основні типи офшорних банківських центрів.75

76.  Розташування та характеристика основних офшорних банківських центрів.76

77.  Дайте характеристику валютного ринку.77

78.  Валютний ринок : поняття, передумови створення, сучасні особливості, функції, основний товар та учасники.78

79.  Характеристика основних функцій учасників валютного ринку.79

80.  Охарактеризуйте структуру валютного ринку. 80

81.  Розвиток та об”єми валютного ринку.81

82.  Характеристика основних інструментів валютного ринку.82

83.  Поняття валютної операції та валютних цінностей.83

84.  Класифікація валютних операцій.84

85.  Характеристика спот – ринку : поняття, учасники, операції, звичаї.85

86.  Понятійний апарат спот ринку.86

87.  оргівля готівковою та безготівковою валюто￿, відмінності між ними.

88.  Поняття валютної позиції та її форм. Про що свідчить наявність у валютного оператора “довгої відкритої позиції”.88

89.  Характеристика строкового валютного ринку.89

90.  Характеристика учасників строкового валютного ринку.90

91.  Розкрийте поняття строкових операцій валютного ринку та їх видів.91

92.  Дайте характеристику форвардних валютних операцій.92

93.  Методи котирування форвардного курсу. Визначення форвардного курсу за допомогою своп – ставок.93

94.  Опис операцій “своп”.94

95.  Типи та види свопів.95

96.  Класифікація свопів.96

97.  Поняття ф”ючерсної валютної операції. Види фінансових ф”ючерсів. Основні цілі та особливості валютних ф”ючерсів.97

98.  Характеристика учасників та правил ф”ючерсних торгів.98

99.  Понятійний апарат ф”ючерсної торгівлі.99

100.          Розрахунок маржі у ф”ючерсній торгівлі.100

101.          Поняття ордеру та основних його видів.101

102.          Порівняльна характеристика ф”ючесного та форвардного ринку.102

103.          Характеристика валютного опціону.103

104.          Валютний опціон : поняття, види, стилі, понятійний аппарат.104

105.          Характеристика понятійного апарату валютних опціонів.105

106.          Опис стратегій проведення опціонних угод.106

107.          Арбітражні операції : поняття та види.107

108.          Ризики у зовнішній торгівлі.108

109.          Традиційні методи фінансування зовнішньої торгівлі.109

110.          Загальна схема фінансування міжнародної торгівлі.110

111.          Акредитив, як традиційний метод фінансування зовнішньої торгівлі.111

112.          Опишіть функції банку імпортера та банку експортера у процесі фінансування з використанням акредитиву.112

113.          Перелік та рух документів при акредитивній операції.113

114.          Форми, види та конструкції акредитивів.114

115.          Способи виконання акредитивів.115

116.          Характеристика акредитиву з червоним застереженням.116

117.          Характеристика револьверних акредитивів.117

118.          Імпортний акредитив.118

119.          Експортний акредитив.119

120.          Нетрадиційні методи фінансування зовнішньої торгівлі.120

121.          Факторинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.121

122.          Форфейтинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.122

123.          Міжнародний лізинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.123

124.          Зустрічна торгівля, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.124

125.          Консигнація, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.125

126.          Інституціональна структура фінансування зовнішньої торгівлі.126

127.          Методи мінімізації затрат та ризиків у фінансуванні зовнішньої торгівлі.127

128.          Якщо торгова операція буде фінансуватися на основі консигнації, то які  будуть ризики та затрати для експортера та для імпортера ?.128

129.          Чому багатонаціональні корпорації переважно використовують “відкритий рахунок”  замість акредитиву при проведенні операцій між   підрозділами, розташованими у різних країнах?.129

130.          Кредитний ринок : поняття, структура, оператори.130

131.          Міжнародний кредит : поняття, принципи, функції та форми.131

132.          Методи мінімізації ризиків при міжнародному кредитуванні.132

133.          Ринок євровалют та його специфічні характеристики.133

134.          Характеристика інструментів ринку євровалют.134

135.          Депозитні сертифікати, як інструмент кредитного ринку.135

136.          Євровалютний міжбанківський валютний ринок.136

137.          Характеристика інструментів міжбанківського валютного ринку.137

138.          Ризики банків – учасників міжбанківського валютного ринку.138

139.          Розкрийте поняття синдикованого кредиту.139

140.          Етапи розвитку ринку синдикованих кредитів.140

141.          Форми та вартість єврокредитів.141

142.          Процес організації міжнародного кредиту.142

143.          Опис процедури синдикації.143

144.          Методи зниження ризиків при наданні синдикованих кредитів.144

145.          Інструменти ринку боргових цінних паперів.145

146.          Характеристика та класифікація довгострокових боргових паперів.146

147.          Базові характеристики облігації.147

148.          Облігації з фіксованою та плаваючою ставками.148

149.          Короткострокові боргові папери.149

150.          Середньострокові боргові папери.150

151.          Структура світового ринку боргових цінних паперів.151

152.          Євроринок : характеристика, понятійний аппарат.152

153.          Характеристика боргових ринків Європи.153

154.          Організація випуску еврооблігацій.154

155.          Характеристика інструментів ринку єврооблігацій.155

156.          Розвиток та об”єми ринку єврооблігацій.156

157.          Єврооблігації в “євро”.157

158.          Ринок короткострокових боргових паперів.158

159.          Ринок єврокомерційних паперів.159

160.          Ринок євронот.160

161.          Ринок деривативів : інструменти та характеристика.161

162.          Поясність , чому важливість євровалютного ринку для розвинутих країн та для країн, що розвиваються.162

163.          Поясніть, як євровалютний ринок впливає на національну грошову політику. 163

164.          Опишіть  організацію фінансових функцій ТНК.164

165.          Пряме зарубіжне інвестування ТНК : визначення, мотивація, ризики.165

166.          Регулювання та мінімізація ризику при прямому зарубіжному інвестуванні ТНК.166

167.          Міри по регулюванню регіонального ризику ТНК при прямому зарубіжному інвестуванні.167

168.          Фінансові аспекти інвестиційних рішень ТНК.168

169.          Фінансування дочірньої компанії ТНК.169

170.          Опишіть джерела внутрішнього фінансування ТНК.170

171.          Характеристика фінансових зв”язків системи ТНК.171

172.          Управління глобальними потоками грошових коштів  ТНК.172

173.          Загальні принципи управління грошовими коштами ТНК.173

174.          Характеристика циклу руху грошової готівки ТНК.174

175.          Встановлення трансфертних цін у ТНК.175

176.          Багатосторонній “неттинг” у ТНК.176

177.          Координаційні центри ТНК.177

178.          Оподаткування міжнародної діяльності ТНК.178

179.          Вплив оподаткування на ТНК.179

180.          ТНК та вартість капіталу.180

181.          Контроль та регулювання міжнародних грошових операцій ТНК.181

182.          Система контролю та регулювання міжнародних грошових операцій ТНК.182

183.          Види валютних ризиків потенційних збитків ТНК.183

184.          Основні проблеми управління валютними ризиками.184

185.          Характеристика варіантів стратегій хеджування валютних ризиків ТНК.185

186.          Політика управління валютними ризиками ТНК.186

187.          Управління інфляційним ризиком ТНК.187

188.          Операційний валютний ризик потенційних збитків ТНК.188

189.          Поточний ризик потенційних збитків ТНК.189

190.          Конверсійний ризик потенційних збитків ТНК.190

191.          Характеристика ринків міжнародних інвестицій.191

192.          Ведучі ринки акцій.192

193.          Ринок євроакцій.193

194.          Порівняння світових ринків облігацій та акцій.194

195.          Розкрийте поняття дерегулювання фондових бірж.195

196.          Перерахуйте параметри, що відрізняють національні ринки акцій між собою.196

197.          Ринки акцій країн третього світу.197

198.          Розкрийте поняття сегментація та “зтиснення” ринків.198

199.          Розкрийте поняття капіталізація ринку.199

200.          Дайте характеристику інвестиційних ринкових механізмів.200

201.          Пряма купівля цінних паперів, як механізм інвестиційного ринку.201

202.          Американські депозитні квитанції, як один з механізмів ринку акцій.202

203.          Інвестиційні фонди закритого типу.203

204.          Інвестиційні фонди відкритого типу.204

205.          Геополітика світового боргу.205

206.          Світова економіка та світовий борг. 206

207.          Світова система боргу.207

208.          Криза світової заборгованості. 208

209.          Основні недоліки системи регулювання світових потоків капіталу. 209

210.          Роль міжнародних фінансових організацій в регулюванні зовнішнього боргу.210

211.          Зовнішній борг України в системі світової заборгованості.211

212.          Структура зовнішнього боргу України. 212

213.          Державний зовнішній борг України та його реструктуризація. 213

214.          Приватний зовнішній борг України. 214

215.          Управління зовнішнім боргом.215

216.          Світові інструменти боргу. 216

217.          Методи управління зовнішнім боргом. 217

218.          Правові аспекти регулювання боргу. 218

219.          Програмне управління зовнішнім боргом.219

220.          Характеристика активних геостратегічних країн.220

221.          Характеристика пасивних геостратегічних країн.221

222.          Геополітичні центри.222

223.          Глобальні фактори впливу на світові ринки.223

224.          Важелі світового фінансового дисбалансу.224

225.          Характеристика стадій кризи міжнародної заборгованості.225

226.          Основи реорганізації офіційного боргу.226

227.          Різновиди базових умов реструктуризації боргу.227

228.          Основи реорганізації комерційного боргу.228

229.          Етапи реструктуризації боргу у Лондонському клубі.229

230.          Арбітраж в управлінні зовнішнім боргом.230

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ завдання з дисципліни  “МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ” (4курс КНЕУ) В АЛФАВИТНОМ ПОРЯДКЕ

Акредитив, як традиційний метод фінансування зовнішньої торгівлі.111

Американські депозитні квитанції, як один з механізмів ринку акцій.202

Арбітраж в управлінні зовнішнім боргом.230

Арбітражні операції : поняття та види.107

Багатосторонній “неттинг” у ТНК.176

Базові характеристики облігації.147

Бреттонвудська  валютна система : період функціонування, основні принципи, характеристика.35

Важелі світового фінансового дисбалансу.224

Валютний курс : сутність, види, функції, багатофакторність.21

Валютний опціон : поняття, види, стилі, понятійний аппарат.104

Валютний ринок : поняття, передумови створення, сучасні особливості, функції, основний товар та учасники.78

Валютні блоки : поняття, характерні риси, перелік основних угрупувань.33

Ведучі ринки акцій.192

Види валютних ризиків потенційних збитків ТНК.183

Види та основні типи офшорних банківських центрів.75

Вплив оподаткування на ТНК.179

Встановлення трансфертних цін у ТНК.175

Генуезька валютна система : період функціонування та структурні принципи, характеристика.31

Геополітика світового боргу.205

Геополітичні центри.222

Глобалізація фінансового ринку. Ключові аспекти фінансової революції.8

Глобальні фактори впливу на світові ринки.223

Дайте порівняльну характеристику європейської валютної одиниці ЕКЮ та СПЗ ( Спеціальних Прав Запозичення).45

Дайте характеристику валютного ринку.77

Дайте характеристику змін правил державного регулювання фінансових операцій в умовах сучасного ринку ЄС( ЄВРО).48

Дайте характеристику інвестиційних ринкових механізмів.200

Дайте характеристику найважливіших аспектів світових фінансів та поясніть, як вони пов”язані зі змінами у світовій економічній структурі.4

Дайте характеристику основних проблем СПЗ ( Спеціальних Прав Запозичення ).40

Дайте характеристику основних сфер використання даних платіжного балансу.62

Дайте характеристику основних теорій регулювання валютного курсу.22

Дайте характеристику особливостей та етапів світової валютної кризи 1929 – 1936 рр.32

Дайте характеристику форвардних валютних операцій.92

Депозитні сертифікати, як інструмент кредитного ринку.135

Держава, як судб”єкт міжнародних фінансів.13

Державний зовнішній борг України та його реструктуризація. 213

Досягнення та недоліки Європейської валютної системи.46

Еволюція світової валютної системи.29

Експортний акредитив.119

Етапи реструктуризації боргу у Лондонському клубі.229

Етапи розвитку ринку синдикованих кредитів.140

Євровалютний міжбанківський валютний ринок.136

Єврооблігації в “євро”.157

Європейська валютна система : поняття, принципи, характеристика.43

Європейська валютна система, як підсистема Ямайської валютної системи.44

Євроринок : характеристика, понятійний аппарат.152

Загальна схема фінансування міжнародної торгівлі.110

Загальні принципи управління грошовими коштами ТНК.173

Зовнішній борг України в системі світової заборгованості.211

Зустрічна торгівля, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.124

Імпортний акредитив.118

Інвестиційні фонди відкритого типу.204

Інвестиційні фонди закритого типу.203

Інституціональна структура фінансування зовнішньої торгівлі.126

Інструменти ринку боргових цінних паперів.145

Класифікація валютних операцій.84

Класифікація свопів.96

Конверсійний ризик потенційних збитків ТНК.190

Консигнація, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.125

Контроль та регулювання міжнародних грошових операцій ТНК.181

Координаційні центри ТНК.177

Короткострокові боргові папери.149

Кредитний ринок : поняття, структура, оператори.130

Криза валютної система : поняття та види.28

Криза світової заборгованості. 208

Лондон, як світовий фінансовий центр.71

Методи зниження ризиків при наданні синдикованих кредитів.144

Методи котирування форвардного курсу. Визначення форвардного курсу за допомогою своп – ставок.93

Методи мінімізації затрат та ризиків у фінансуванні зовнішньої торгівлі.127

Методи мінімізації ризиків при міжнародному кредитуванні.132

Методи оцінки позицій платіжного балансу.58

Методи управління зовнішнім боргом. 217

Міжнародний кредит : поняття, принципи, функції та форми.131

Міжнародний лізинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.123

Міжнародні організації, як суб”єкт міжнародних фінансів.15

Міжнародні фінансові потоки та світові фінансові центри.68

Міри по регулюванню регіонального ризику ТНК при прямому зарубіжному інвестуванні.167

Н”ю – Йорк, як світовий фінансовий центр.72

Нетрадиційні методи фінансування зовнішньої торгівлі.120

Норми та джерела міжнародного права у сфері міжнародних фінансів.16

Облігації з фіксованою та плаваючою ставками.148

Окресліть коло задач, що постали перед урядами, діловими колами, фінансовими інститутами в результаті технічного прогресу, фінансових інновацій і інтеграції на світовому рівні.9

Окресліть коло проблем, щодо ефективності дії міжнародних угод, регламентуючих міжнародну фінансову діяльність.18

Операційний валютний ризик потенційних збитків ТНК.188

Опис операцій “своп”.94

Опис процедури синдикації.143

Опис стратегій проведення опціонних угод.106

Опишіть  організацію фінансових функцій ТНК.164

Опишіть , яку роль відіграє МВФ у постійно змінному світовому фінансовому середовищі.11

Опишіть джерела внутрішнього фінансування ТНК.170

Опишіть роль світових потоків капіталу у розвитку світової економіки і глобалізації фінансових ринків.5

Опишіть функції банку імпортера та банку експортера у процесі фінансування з використанням акредитиву.112

Оподаткування міжнародної діяльності ТНК.178

Організація випуску еврооблігацій.154

Основи реорганізації комерційного боргу.228

Основи реорганізації офіційного боргу.226

Основні недоліки системи регулювання світових потоків капіталу. 209

Основні проблеми управління валютними ризиками.184

Основні характеристики, канали руху та фактори, що впливають на рух світових фінансових потоків.64

Особливості та соціально економічні наслідки кризи Бреттонвудської валютної системи.38

Офшорні банківські центри : загальні характеристики.74

Охарактеризуйте Європейську валютну систему.42

Охарактеризуйте задачі, що стоять перед урядами, компаніями, фінансовими інститутами і міжнародними організаціями у  результаті змін світової економіки.10

Охарактеризуйте проблеми Ямайської валютної системи.41

Охарактеризуйте структуру валютного ринку. 80

Оцінка позицій платіжного балансу України за 1999р.57

Паризька валютна система : період функціонування та структурні принципи, характеристика.30

Перелік та рух документів при акредитивній операції.113

Перелік та характеристика найважливіших світових фінансових центрів.70

Перелік та характеристика основних передумов створення Бреттонвудської валютної системи.34

Перерахуйте параметри, що відрізняють національні ринки акцій між собою.196

Післявоєнний розвиток світової валютної системи.36

Політика управління валютними ризиками ТНК.186

Понятійний апарат спот ринку.86

Понятійний апарат ф”ючерсної торгівлі.99

Поняття валютної операції та валютних цінностей.83

Поняття валютної позиції та її форм. Про що свідчить наявність у валютного оператора “довгої відкритої позиції”.88

Поняття ордеру та основних його видів.101

Поняття платіжного балансу та взаємозв”язок рахунків.49

Поняття світової валютної системи , її функції, основні складові.19

Поняття та основні складові світових фінансів. Взаємозв”язок міжнародних фінансів та світового економічного середовища. 1

Поняття та структура світового фінансового ринку.65

Поняття ф”ючерсної валютної операції. Види фінансових ф”ючерсів. Основні цілі та особливості валютних ф”ючерсів.97

Поняття, прихильники та рекомендації теорії фіксованих паритетів та курсів.26

Порівняльна характеристика ф”ючесного та форвардного ринку.102

Порівняння основних елементів національної і світової валютних систем.20

Порівняння світових ринків облігацій та акцій.194

Порівняння чотирьох фаз розвитку структури платіжного балансу держави на прикладі США.59

Поточний ризик потенційних збитків ТНК.189

Поясність , чому важливість євровалютного ринку для розвинутих країн та для країн, що розвиваються.162

Поясність корінні зміни світового економічного середовища після другої світової війни.2

Поясніть, як євровалютний ринок впливає на національну грошову політику. 163

Правові аспекти регулювання боргу. 218

Приватний зовнішній борг України. 214

Програма та етапи формування валютно  економічного союзу в ЄС.47

Програмне управління зовнішнім боргом.219

Процес організації міжнародного кредиту.142

Процеси інтернаціоналізації фінансових ринків.67

Пряма купівля цінних паперів, як механізм інвестиційного ринку.201

Пряме зарубіжне інвестування ТНК : визначення, мотивація, ризики.165

Регулювання та мінімізація ризику при прямому зарубіжному інвестуванні ТНК.166

Ризики банків – учасників міжбанківського валютного ринку.138

Ризики у зовнішній торгівлі.108

Ринки акцій країн третього світу.197

Ринок деривативів : інструменти та характеристика.161

Ринок євроакцій.193

Ринок євровалют та його специфічні характеристики.133

Ринок єврокомерційних паперів.159

Ринок євронот.160

Ринок короткострокових боргових паперів.158

Різновиди базових умов реструктуризації боргу.227

Розвиток та об”єми валютного ринку.81

Розвиток та об”єми ринку єврооблігацій.156

Розкрийте поняття активного сальдо поточного платіжного балансу. Якщо держава має активне сальдо платіжного балансу, вона – дебітор чи кредитор по відношенню до іншого світу ?.53

Розкрийте поняття дерегулювання фондових бірж.195

Розкрийте поняття капіталізація ринку.199

Розкрийте поняття пасивного сальдо платіжного балансу.54

Розкрийте поняття сегментація та “зтиснення” ринків.198

Розкрийте поняття синдикованого кредиту.139

Розкрийте поняття строкових операцій валютного ринку та їх видів.91

Розкрийте сутність та понятійний апарат платіжного балансу.50

Розрахунок маржі у ф”ючерсній торгівлі.100

Розташування та характеристика основних офшорних банківських центрів.76

Роль міжнародних фінансових організацій в регулюванні зовнішнього боргу.210

Світова економіка та світовий борг. 206

Світова система боргу.207

Світові інструменти боргу. 216

Світові фінансові центри : поняття, стадії розвитку, необхідні елементи та основні умови.69

Середньострокові боргові папери.150

Система контролю та регулювання міжнародних грошових операцій ТНК.182

Система міжнародних договорів, щодо фінансової діяльності суб”єктів міжнародних фінансів.17

Способи виконання акредитивів.115

Стан рівноваги платіжного балансу.55

Структура зовнішнього боргу України. 212

Структура платіжного балансу.51

Структура світового ринку боргових цінних паперів.151

Суб”єкти міжнародних фінансів та їх характеристика.12

Сутність та представники теорії ключових валют.25

Сутність теорії регульованої валюти та основні її направлення.24

Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ.52

Теорія паритету купівельної здатності, як одна з теорій регулювання валютного курсу.23

Теорія плаваючих валютних курсів : сутність, представники.27

Типи та види свопів.95

ТНК та вартість капіталу.180

Токіо, як світовий фінансовий центр.73

Традиційні методи фінансування зовнішньої торгівлі.109

У платіжному балансі країни відображені наступні записи : поточний платіжний баланс – 1200 доларів, валові притоки капіталу – 1400 доларів, валові відтоки капіталу – 500 доларів. Прокоментуйте стан ( рівноваги ) позицій платіжного балансу цієї країни.56

У платіжному балансі країни відображені наступні записи : торговий баланс – 550 доларів, притоки капіталу – 840 доларів, відтоки капіталу – 110 доларів. У якій фазі розвитку платіжного балансу знаходиться ця країна ? Чому ?.60

Управління глобальними потоками грошових коштів  ТНК.172

Управління зовнішнім боргом.215

Управління інфляційним ризиком ТНК.187

Факторинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.121

Фінансові аспекти інвестиційних рішень ТНК.168

Фінансові ресурси світового господарства та механізм їх перерозподілу.63

Фінансування дочірньої компанії ТНК.169

Форми та вартість єврокредитів.141

Форми, види та конструкції акредитивів.114

Форфейтинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.122

Характеристика акредитиву з червоним застереженням.116

Характеристика активних геостратегічних країн.220

Характеристика боргових ринків Європи.153

Характеристика валютного опціону.103

Характеристика варіантів стратегій хеджування валютних ризиків ТНК.185

Характеристика економічних факторів впливу на платіжний баланс держави.61

Характеристика інструментів міжбанківського валютного ринку.137

Характеристика інструментів ринку євровалют.134

Характеристика інструментів ринку єврооблігацій.155

Характеристика кризи Бреттонвудської валютної системи 1967 – 1976рр.37

Характеристика основних інструментів валютного ринку.82

Характеристика основних функцій учасників валютного ринку.79

Характеристика пасивних геостратегічних країн.221

Характеристика понятійного апарату валютних опціонів.105

Характеристика револьверних акредитивів.117

Характеристика ринків міжнародних інвестицій.191

Характеристика специфічних відмінностей світових фінансових ринків від національних.66

Характеристика спот – ринку : поняття, учасники, операції, звичаї.85

Характеристика стадій кризи міжнародної заборгованості.225

Характеристика строкового валютного ринку.89

Характеристика та класифікація довгострокових боргових паперів.146

Характеристика учасників строкового валютного ринку.90

Характеристика учасників та правил ф”ючерсних торгів.98

Характеристика фінансових зв”язків системи ТНК.171

Характеристика циклу руху грошової готівки ТНК.174

Характеристика Ямайської валютної системи.39

Центральні банки, як суб”єкт міжнародних фінансів.14

Чим можна пояснити швидкий ріст міжнародного руху капіталу?.6

Чому багатонаціональні корпорації переважно використовують “відкритий рахунок”  замість акредитиву при проведенні операцій між   підрозділами, розташованими у різних країнах?.129

Як змінювалось світове фінансове середовище на протязі останніх десятиліть ?.3

Які якісні зміни відбулися у міжнародному русі капіталу?.7

Якщо торгова операція буде фінансуватися на основі консигнації, то які  будуть ризики та затрати для експортера та для імпортера ?.128

1 .Поняття та осн  складові  світ  фінан. Взаємозв  світ    фін  та світ  ек  середов.

С.Ф.-міжнар ргош сист, що постійно розвив та змін. Це стан платіж балансу окремих кр, модель ек  зрост ведучих регіониі та кр світу. С.Ф.- це застосув різних ек засобів для досягнень максимал прибутку суб`єктамигосп-ня або загал  варт їх капіт, що був вкладений в міжнар бізнес. Сівт фін сист має 5 складових: 1.С.Ф. середов; 2. Міжнар фін ринки; 3. Міжнар банк справа; 4.міжнар портфель інвест.

2,Поясніть корінні зміни світ ек середов після ІІ світ війни.

Після ІІ С.В. спостеріг постій зрост міжнар товарообміну. Обсяг світ експорту щорічно збільш на 5-6%. Розв. Міжнар торг супроводжуєтьсянарощуванням світ багатства. Інтенсифікація міжнар товарообміну відбув одночасно із посиленням міграц роб сили та збільш інвест. З кінця 1960-х- поч. 70-х р. Внаслідок поступового пом`якшення валют контролю полегшується доступ на націонал фін ринки для інозем інвесторів та емітентів з пром розвин кр. Фін потоки  між кр, осн част яких склад портфель інвест, набувають значних розмірів. Все це сприяє й розв сист фін послуг у світ масштабі. Спостерігається широкомасштаб фін інтеграц кр, передусім пром розвинутих, яка за темпами розв випередж інтегр. в галузі торг.

3.Як змінюв. Світове фін. середов. на протязі останніх десятеріч.

Світове фінансове середовище стрімко змінювалось на протязі останніх  десятиліть. Це ріст ринку євровалюти, розвиток загального європейського ринку, посилення ролі ТНК, міжнародні фінансові кризи, ряд нафтових криз, міжнародна криза заборгованості, розпад комуністичної системи в Радянському Союзі та країнах Східної Європи і їх перехід до ринкової економіки.

В світі посилився рух міжнародних капіталів. Частково ці зміни стали результатом коливань темпів економічного росту окремих держав.

На протязі 80-х років міжнародні потоки капіталу у США постійно збільшувались. Цей ріст сприяв глобалізації фінансових ринків провідних міжнародних центрів. Більш тісні взаємозв”язки між міжнародними центрами привели до фінансової революції, суть якої у збільшенні числа та ролі фінансових інститутів, фінансовій інтеграції та швидкому темпі застосування нових фінансових методів.

Ці зміни ставлять перед урядами, підприємствами, фінансовими інститутами та міжнародними організаціями нові задачі. США продовжує відчувати великий дефіцит бюджету та дефіцит торгового балансу. Активне сальдо торгового балансу Японії повинне бути направлене у продуктивні капіталовкладення в інших країнах. Країни, що розвиваються, повинні знайти можливості для обслуговування зовнішнього боргу, а також платити за постійне збільшення вартості імпортних товарів та капіталу. Країни з перехідною економікою у Східній Європі повинні зайняти відповідне місце в світовій ринковій системі.  Нові індустріальні країни :

Східна Азія – Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань; країни Латинської Америки – Бразилія, Аргентина, Мексика повинні піднятися  на передкризові економічні позиції. ТНК потрібно вирішити задачу максимілізації розподілу ресурсів та інші проблеми. Фінансові інститути потребують високоосвічених фінансових працівників для прийняття своєчасних рішень в умовах нестабільної ситуації на фінансових ринках. МВФ відіграє основну роль у міжнародних фінансах. Він повинен підтримувати життєздатність міжнародної системи платежів та обирати відповідну політику по відношенню до країн, що потребують кредитів. Крім цього виконувати координаційні функції у фінансовій політиці країн – учасниць.

4.Дайте хар-ку найважл аспектів С.Ф., та поясніть як вони пов`яз зі змін у світ ек структ.

Є 4 осн аспекта С.Ф.:

·        С.Ф.дають аналіз фін сфери в світ масштабі, охоплюють всі 5 складових С.Ф. системи і зв`язки між ними.

·        Пояснюють взаємодію фін опер на на світ рівні незалежно від того, де вони проводяться.

·        Дають певний аналіз фін діял на макро-і мікрорівнях

·        Припускають безперервність міжнар фін опер та його постійні змінні

5/6. Чим можна пояснити швидкий ріст міжнар руху капіт.

Фактори, що вплив на міжнар рух капіт:

·        Темпи ек росту

·        Торгова політ

·        Скороч обсягів втруч дурж у функціонув фін ринків і проведення фін операцій

·        зміни інвестиційних можливостей.

7.         Які якісні зміни відбулися у міжнародному русі капіталу? За останні роки відмічені тенденції : 1. зміни у відносинах між сировиними, та промислово-розвинутими країнами. Тривалий спад в цінах на основні види сировини віднесений на рахунок змін у попиті та пропозиції; 2. перехід промислово-розв.країн від трудомісткого до науково-виробничого вир-ва, зростання інвестицій у людський капітал. У структурі зайнятості частка спеціальностейі, потребуючих високої кваліфікації за рахунок менш кваліфікованих робітників. Зростання автоматизації, комп”ютеризації та роботозації у промислово-розвинутих країнах викликав більш високий рівень зайнятості кваліфік. робітників.;  3. підвищення значення міжн. Руху капіталів у міжн. торгівлю. У світі відбувся велике зростання міжнар.руху капіталу, ніж міжн.торговлі, це зростання відобразилося на ринку валюти, ринку міжнар.облігацій і ринку іноз.валюти; 4. ріст ступеню диверсифікації діяльності багатонаціональних корпорацій в т.ч. міжнародне інвестування в СП та угоди про партнерство. ТНК розповсюдили свої організаційні, виробничі та маркетингові структури на іноземні країни, сприяючи руху товарів , послуг , капіталу та технологій між країнами.

8. Глобаліз фін ринку. Ключові аспекти фін револ.

З 1980р сист фін ринку функціонув на глобал рівні. Виникла світ фін мережа, що поєднала провідні фін центри різних кр: Нью- Й., Лондон, Токіо, Цюріх, Амстердам, Париж і т.д. Здійснення зв`язків між фін центрами здійснила фін революція, ключовими аспектами якої стали:

·        глобальна присутність міжнар фін інститутів

·        міжнар фін інтеграція

·        швидкий розв фін іновацій (фін інов.- це створ нових фін інструм та технологій: інвест фонди відкритого типу, що вклад кошти в короткострок зобов`яз грош ринку, банк автомати, деривативи.)

9.Окреслить коло завдач, що постали перед урядами та ін.в результ. техн. прогресу фін. іновацій.

Ріст ринку євровалюти, розвиток загального європейського ринку, посилення ролі ТНК, міжнародні фінансові кризи, ряд нафтових криз, міжнародна криза заборгованості, розпад комуністичної системи в Радянському Союзі та країнах Східної Європи і їх перехід до ринкової економіки- Ці зміни ставлять перед урядами, підприємствами, фінансовими інститутами та міжнародними організаціями нові задачі. США продовжує відчувати великий дефіцит бюджету та дефіцит торгового балансу. Активне сальдо торгового балансу Японії повинне бути направлене у продуктивні капіталовкладення в інших країнах. Країни, що розвиваються, повинні знайти можливості для обслуговування зовнішнього боргу, а також платити за постійне збільшення вартості імпортних товарів та капіталу. Країни з перехідною економікою у Східній Європі повинні зайняти відповідне місце в світовій ринковій системі.  Нові індустріальні країни : Східна Азія – Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань; країни Латинської Америки – Бразилія, Аргентина, Мексика повинні піднятися  на передкризові економічні позиції. ТНК потрібно вирішити задачу максимілізації розподілу ресурсів та інші проблеми. Фінансові інститути потребують високоосвічених фінансових працівників для прийняття своєчасних рішень в умовах нестабільної ситуації на фінансових ринках. МВФ відіграє основну роль у міжнародних фінансах. Він повинен підтримувати життєздатність міжнародної системи платежів та обирати відповідну політику по відношенню до країн, що потребують кредитів. Крім цього виконувати координаційні функції у фінансовій політиці країн – учасниць.

10. Окреслить коло завдач, що постали перед урядами та ін.в результ. змін  світ  екон.

Ріст ринку євровалюти, розвиток загального європейського ринку, посилення ролі ТНК, міжнародні фінансові кризи, ряд нафтових криз, міжнародна криза заборгованості, розпад комуністичної системи в Радянському Союзі та країнах Східної Європи і їх перехід до ринкової економіки- Ці зміни ставлять перед урядами, підприємствами, фінансовими інститутами та міжнародними організаціями нові задачі. США продовжує відчувати великий дефіцит бюджету та дефіцит торгового балансу. Активне сальдо торгового балансу Японії повинне бути направлене у продуктивні капіталовкладення в інших країнах. Країни, що розвиваються, повинні знайти можливості для обслуговування зовнішнього боргу, а також платити за постійне збільшення вартості імпортних товарів та капіталу. Країни з перехідною економікою у Східній Європі повинні зайняти відповідне місце в світовій ринковій системі.  Нові індустріальні країни : Східна Азія – Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань; країни Латинської Америки – Бразилія, Аргентина, Мексика повинні піднятися  на передкризові економічні позиції. ТНК потрібно вирішити задачу максимілізації розподілу ресурсів та інші проблеми. Фінансові інститути потребують високоосвічених фінансових працівників для прийняття своєчасних рішень в умовах нестабільної ситуації на фінансових ринках. МВФ відіграє основну роль у міжнародних фінансах. Він повинен підтримувати життєздатність міжнародної системи платежів та обирати відповідну політику по відношенню до країн, що потребують кредитів. Крім цього виконувати координаційні функції у фінансовій політиці країн – учасниць.

11.Опишіть, яку роль відіграє МВФ у світ фін середов.

МВФ повинен підтримувати життездатність сист платежів та обирати політику для кр, що потребують кредитів, виконувати координацію функ у фін політ кр.- учасниць. Але політики багатьох кр вваж., що кредити, надані МВФ, спроможні завдати більше шкоди, ніж користі, оскільки вимоги підвищення процентної ставки і здійсн жорсткої монетар політ, фіскальна строгість, ліберелізація цін, руху капіт, відкритість ек за пасивності держ., закриття неприбутк підпр, банків за умов фін кризи- цей стандартний набір обов`язкових умов, які має викон. Держ для отрим доп від МВФ, нині ніде не може бути впровадж без значних застережень. У світі панує майже загальна конвертованість валют їз поточних рах. А тому МВФ виявл непотрібним розвинутим кр. Тож його осн напрямок- кр., що розвив, і кр з перехід ек.

12-15. Суб`єкти міжнар фін та їх хар-ка

Держава

· Суверенна держава є основним суб”єктом міжнародного права, що діє в сфері міжнародних фінансів, наділену здатністю здійснювати міжнародні права та обов”язки

·        Основні критерії хар-ки

територія

населення

публічна влада

· правосуб”єктність ( здатність вступати у відношення з іншими державами та суб”єктами міжнародного права )

q       Центральний банк

юридична особа, що знаходиться в державній власності і у відповідності з державними цілями здійснює повноваження по володінню, користуванню та розпорядженню майном Банку.

·        Статус центрального банку

§         Цілі

Розвиток та укріплення фінансово – кредитної системи національної держави.

Забезпечення ефективного та безперебійного функціонування системи розрахунків.

Регулювання, контроль та нагляд за діяльністю національних і іноземних фінансово – кредитних інститутів.

§         Підпорядковується  Парламенту ( як правило ).

§         Основні функції :

Разом з Урядом розробляє та проводить єдину державну грошово – кредитну політику, направлену на захист та забезпечення стабільності національної валюти.

Монопольно здійснює емісію готівкових грошей та організує їх обіг.

Є кредитором в останній інстанції для кредитних організацій, організує систему рефінансування.

Встановлює правила здійснення розрахунків.

Встановлює правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку та звітності для банківської системи.

Здійснює державну реєстрацію кредитних організацій, видає та відкликає ліцензії кредитних і аудитних організацій.

Здійснює нагляд за діяльністю кредитних організацій.

§         Комерційна діяльність

Центральні банки пропонують ті ж самі послуги, що комерційні банки, а саме : надання кредитів, позик, проведення консультацій і т. д.

q       Міждержавні ( міжнародні, регіональні ) організації

§         Статус та класифікація

Міжнародна організація – це об”єднання суверенних держав , створене на основі міжнародного договору та уставу для виконання визначених цілей, а також має систему постійно діючих органів, міжнародну правосуб”єктність та засноване у відповідності з міжнародним правом.

Класифікація :

Міжд+ержавні універсальні організації ООН

Спеціалізовані установи ООН ( що є

самостійними міжнародними

організаціями : МВФ, МБРР, МФК,

МАР )

Міжнародні організації регіонального

характеру

Ліга арабських держав

Європейський союз

Організація африканської єдності

Міждержавні неурядові організації

Юридична сила нормативних актів міжнародних організацій

Рішення, що мають обов”язкову юридичну силу

( приймаються по процедурним питанням : прийняття правил процедури, затвердження бюджету організації, розподіл коштів по направленням діяльності, витрати між членами, прийняття та виключення із членів організації і т.д.) .Ці рішення обов”язкові для держав – членів організації.

Рекомендації ( мають меншу юридичну силу )

Міжнародні фінансові організації

Міжнародні і регіональні валютно - кредитні і фінансові організації – це інститути, створені на основі міждержавних угод з метою врегулювання міжнародних економічних відносин, в тому числі валютно – кредитних і фінансових.

МВФ ( Міжнародний валютний фонд )

БМР ( Банк міжнародних розрахунків )

СБ ( Світовий банк )

МАР ( Міжнародна асоціація розвитку )

МАІГ ( Міжнародна агенція по інвестиційним

гарантіях )     

Регіональні банки розвитку

16.Норми та джерела міжнар права у сфері міжнар фін.

Норми та джерела міжнародного права у сфері міжнародних фінансів.

Норма міжнародного права – правило поведінки, що регулює відношення

на міжнародному, регіональному чи

локальному рівнях визначених суб”єктів

міжнародного права, є юридично

обов”язковими.

Диспозитивні                     -  норми, від яких суб”єкти міжнародного

права можуть відступати за взаємною

угодою.

Імперативні                        - відхилення від таких норм не допускаються.

Норма може бути змінена тільки наступною

нормою такого ж характеру.

Для забезпечення реалізації норм міжнародного права існують санкції.

Застосування санкцій дуже слабке місце в міжнародному праві, тому що у міждержавних відношеннях не має таких інститутів ( ідентичних внутрішньодержавним ), які могли б ( адекватно внутрішнім діям держав ) гарантувати застосування міжнародних норм. Міжнародне право передбачає застосування санкцій самими державами індивідуально чи колективно, а також міжнародними організаціями, що наділені значними повноваженнями у цій сфері. Кількість видів санкцій, що можуть застосовуватися постійно зменшується. Та разом з тим, держави мають право застосовувати різні дії дипломатичного характеру, включаючи розірвання дипломатичних відносин, обмеження економічних, фінансових, науково – технічних та інших зв”язків, а також часткова або повна відмова від надання інформації про діяльність держави, обмеження доступу до інформації та її використання.

Міжнародно – правові джерела ( ст.38 Статуту Міжнародного суду )

Загальні принципи права, признані цивілізованими націями

Міжнародні конвенції, загальні та спеціальні, що встановлюють правила, визначено признані конфліктуючими державами

Міжнародний звичай як доказ загальної практики, признаної в якості правової норми

Судові рішення та доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів з публічного права різних націй як додатковий засіб для визначення правових норм

Основні принципи міжнародного права – загальновизнані норми , що мають суттєве найбільш важливе значення для забезпечення нормального функціонування міждержавної системи відношень. Визначені у Декларації про принципи міжнародного права 1970р., Уставі ООН, Заключному акті Гельсінської наради щодо безпеки    та співробітництва в Європі 1975р.

Принцип мирного співіснування держав незалежно від їх економічних, соціальних та політичних систем.

Принципи, що безпосередньо відносяться до підтримання міжнародного миру та безпеки : принцип незастосування сили чи погрози силою;

принцип мирного вирішення міжнародних спорів;

принцип територіальної цілісності держав;

принцип нерушимості післявоєнних кордонів.

Загальні принципи міжнародного співробітництва:

принцип суверенної рівності держав,

принцип невтручання,

принцип рівноправності та самовизначення народів,

принцип співробітництва держав,

принцип поваги прав людини,

принцип добросовісного виконання зобов”язань.

17.Сист міжнар договорів, щодо фін діял суб`єктів міжнар фін.

Міжнародні  конвенції (договори ) – угоди між суб”єктами

міжнародного права для регулювання відносин

між ними через створення взаємних прав та

обов”язків.

Система міжнародних договорів щодо фінансової діяльності

Угоди про створення міжнародних ( регіональних ) організацій, основним предметом діяльності яких є забезпечення міжнародних валютно – кредитних відносин ( включаючи норми, викладені в уставах вказаних організацій ) :

Міждержавних міжнародних та регіональних організацій :

Договір про створення Міжнародного валютного фонду ( 1944 );

Договір про заснування Європейського економічного співтовариства (1957), Договір про заснування Європейського фонду валютного співробітництва (1973), Єдиний Європейський акт ( 1985 ), Договір про Європейський союз (1993);

Договір про створення Арабського валютного фонду (1977);

Договір про заснування Валютного союзу Центральної Африки (1972) та інші;

Міжнародних ( регіональних ) міждержавних банків :

Договір про створення Міжнародного банку реконструкції та розвитку (1944);

Договір про створення Банку міжнародних розрахунків (1930);

Договори про створення Азіатського банку розвитку (1965); Арабсько – Африканського міжнародного банку ( 1964); Європейського інвестиційного банку ( 1957); Європейського банку реконструкції та розвитку (1989); розвитку ( 1974); Центральноамериканського банку економічної інтеграції (1960); Чорноморського банку торгівлі та розвитку (1994); та інші.

Угоди про міжнародні розрахунки, тобто про порядок здійснення розрахунків за торгові та неторгові операції в сфері міжнародних економічних відносин :

Платіжні угоди, в яких держави висловлюють свою волю відносно платежів у вільно або обмежено конвертованих валютах у відповідності з законодавством, що діє в країнах – учасницях угод :

Договір про товарообіг та платежі між СРСР ( Росією ) і Японією (1991), Фінляндією (1989), Болгарією (1990);

Протокол про врегулювання розрахунків та платежів між Росією та КНР ( 1990);

Клірингові угоди про взаємний зарахування боргів та вимог по

зовнішньоекономічним операціям між державами без переказів валюти :

Договори СРСР з Італією (до 1957), з Францією ( до 1960), з Норвегією і Швецією ( до 1965) та інші.

Платіжно- клірингові угоди:

Договір про товарообіг і платежі між СРСР та Фінляндією (1979);

Договір про товарообіг та платежі між Росією і Японією (1991) та інші.

Міжнародні кредитні угоди, тобто міждержавні угоди про надання кредитів, в тому числі угоди про синдиційовані кредити, у визначеній валюті чи міжнародній рахунковій одиниці (ЄКЮ, СРД), або про поставку товару у кредит :

Угоди про врегулювання заборгованості держави Камбоджа перед СРСР (Росією) по державним кредитам (1991);

Угода про державний кредит для поставок з КНР в СРСР ( Росію ) товарів (1991);

Угода про форму обміну листами щодо кредитної гарантії для експорту сільськогосподарських товарів та продовольства з Європейської спільноти в СРСР (1991).

Міждержавні угоди про інвестиції ( вкладення капіталів ) :

Єдиний інвестиційний кодекс Андської групи країн;

Сеульська конвенція про заснування Міжнародної агенції щодогарантій іноземних інвестицій ( 1985);

Міжнародні угоди про забезпечення фінансових зобов”язань суб”єктів міжнародної фінансової діяльності :

Конвенція ООН про міжнародні перевідні векселі і міжнародні прості векселі (1988);

Женевська конвенція про одноманітний закон про перевідний та простий вексель (1930);

Женевська конвенція щодо колізій законів про перевідний та простий вексель (1930);

Женевська конвенція про одноманітний закон про чеки (1931);

Женевська конвенція про гербовий збір у відношенні перевідних та простих векселів ( 1930 );

Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (1924);

Брюссельський протокол до Брюссельської конвенції про уніфікацію деяких правил щодо коносаменту 1924р. (1968);

Конвенція про міжнародну фінансову оренду ( лізинг ) (1988);

Конвенція про міжнародне фінансове представництво ( факторинг ) (1990);

Міжнародні податкові угоди, що систематизують оподаткування суб”єктів міжнародної діяльності та виключають подвійне оподаткування :

Угода про уникнення подвійного оподаткування прибутків та майна між СРСР ( Росією ) та Бельгією ( 1987 ) та інші.

Міжнародні угоди про економічне співробітництво :

Угода про партнерство та співробітництво між Російською Федерацією і  Європейським співтовариством і його державами – членами ( 1989 );

Угода між Урядом і Центральним банком Російської Федерації і Урядом і Національним банком Республіки Казахстан про взаємні зобов”язання та взаємну підтримку у зв”язку з введенням національних грошових знаків Республікою Казахстан (1993)

Інші міжнародні угоди про відношення майнового та немайнового характеру, що виникають при функціонуванні суб”єктів міжнародної фінансової діяльності, а також про порядок розгляду спорів між ними :

Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі – продажу товарів ( 1980 );

Н”ю – Йоркська конвенція про іскову давність у міжнародній купівлі – продажу товарів ( 1974), Віденський протокол про зміни Конвенції про іскову давність в міжнародній купівлі – продажу товарів (1980);

Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж (1985);

Європейська конвенція про зовнішньоторговий арбітраж ( 1961);

Вашингтонська конвенція про порядок розгляду інвестиційних спорів між державами і іноземними особами (1965);

Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ (1976);

Арбітражний регламент Європейської економічної комісії ООН (1966);

Гаагська конвенція про полегшення міжнародного доступу до судів (1980);

Брюссельська конвенція про судову підсудність та виконання судових рішень по громадянським та торговим справах (1968);

Гаагська конвенція про громадянський процес (1954);

Гаагська конвенція про надання судових та позасудових документів (1965);

Гаагська конвенція про докази (1970);

Н”ю – Йоркська конвенція про визнання та приведення до виконання арбітражних рішень (1958);

Регламент Арбітражного суду Міжнародної торгової палати (1975; із змінами 1988р.).

Перелік проблем щодо ефективності дії міжнародних угод, що регламентують міжнародну фінансову діяльність

Міжнародні угоди розділяються по ступеню ефективної дії в залежності від державного органу ( президент, уряд, державні відомства іт.д. ), від імені якого укладалася угода.

Сфера дії міжнародних норм може бути обмежена в залежності від регіону, у якому визнано її дію.

Ефективність дії міжнародних норм, на які посилаються суб”єкти міжнародної фінансової діяльності, може бути обмежена їх різним статусом по відношенню до системи внутрішнього права різних держав :

Ефективність дії міжнародних норм може бути знижена в результаті не однообразного їх створення, тобто в тому випадку, коли держава заявляє про якісь обмовки відносно дії міжнародних норм.

В сферу компетенції національних судових органів не входять функції відносно сфери діяльності законодавчої та виконавчої влади національної держави ( в тому числі національного банку ), - відповідно суди не можуть не тільки розглядати спори між суб”єктами міжнародної фінансової діяльності, але й роз”яснювати положення міжнародних договорів, в яких приймають участь державні органи США.

19. Поняття світ валют сист.

Світ вал сист.-форма організацій міжнар вал відносин, що істор склалася і закріпл міждерж домовленістю;- сукуп засобів, інструм, міждерж органів, за доп яких здійсн вз платіжно-розрах обіг в межах світ госп. Осн складові  С.В.С.:

·        Світ грош-й тов, валют курс, вал ринки, міжнар вал-фін організ.

·        Міжнар ліквід-ть, режим обміну валют, міжнар вал-фін організ.

Осн функції:

·        Здійсн платежів для покриття угод

·        Забезпеч стійку одиницю варт і стандарт вкладених платежів.

20.Порівняння осн елем нац і світ вал сист.

Ел світ вал сист.:

·        Назва міжнар платіж засобів

·        Режим обміну валют

·        Мех-м забезпеч валют-платіж засобами міжнар потреб обігу тов і послуг

·        Режими міжнар вал ринків

·        Статус міждерж інституту, який регул відносини, а також мережа міжнар і нац банківських установ, які здійсн міжнар розрах та кредит опер.

Ел нац В.С.:

·        Назва нац грош одиниці

·        Обсяг і склад резервів вал цінностей

·        Паритет і курс вал., мех-м їх визначення

·        Умови конвертації нац грош один

·        Умови функціонув вал ринку

Най вал сист базується на відповідних нац грош одиницях, а світ вал сист.- на одній або декількох резервних вал

21.Класифік видів вал

Валюта- грош одиниця будь-як кр.

Нац вал.- грош один певної кр., та той чи інший її бік.

Інозем вал.- грош знаки іноз держав, кредит і платіж засоби виражені в іноз грош один, що використ в міжнар розрах.

Міжнар вал.- міжнар грош один., засіб платежу

Євро вал- вал кошти, депановані на рах-ах банків поза межами кр.- емітентів цих валют.

22Конвертованість  валюти  її види

Ковертованість вал- це  здібність  резидентів  та  нерезидентів  вільно  без  обмежень  обмінювати  нац.вал. на  іноз-у  та  викор-тиіноз-у  вал-у  з  реальними  і  фінансовими  активами.

ВИДИ

-  К  за  поточними  операціями - це  відсутність  обмежень  на  платежі  і  трансіерти  по  поточним  міжнхм  операціям, пов”язаним  з  торгівлею  товарами  і  послугами, міждерж-м  переказом  доходів  і  трансфертів.

- К за  капітальними  операціями - це  відсутеість  обмежент  на  платежі  і  трансферти  по  міжнар-м  операціям, пов”язаним  з  рухом  капіталу. До  них  належать: кредити, прямі  та  портфельні  інвестиції, кап-ні  гранти.

- Повна  К  це  К  за  пот  операціями + К за  капіт-и операц.

- Внутрішня К - це  право  резидентів  робити  операції  в  кр  з  активами  у  формі  іноз-ї  вал-ти  та  банк-х  депозитів  деномінованих  в  іноз-у  валюту.

- Зовн-ня К - право  резидентів  здійснювати  операції  з  іноз-ю  вал-ю  з  ін  нерезидентами.

23.Валютний  курс, суть, види, функції, багатофакторність

Валютний  курс - мінова  вартість  нац-х  грошей  кр, виражена  в  гр.од.ін.кр.

-  це  ціна  гр.од.однієї  кр-ни, виражена  в  іноз-й  гр.од. чи міжнар-й  валютній  одиниці.

- це коєфіцієнт  перерахунку  однієї  валюти  в ін  , що  визначає  свіввід-

ношення  попиту  і  пропорзиції  на  вал-му  ринку.

Функції

* інтернац-я  грошових  відносин

* забезпечення  взаємного  обміну  валюти  при  торгівлі  товарами, послугами, при  русі  капіталів  і  кредитів

* використання  для  порівняння  цін  на  св-му  та  нац-у  ринках, а  також  вартісних  показнків  різних кр, виражених  в  нац  чи  іноз-й  валютв

* викор-ть  для  періодичної  переоцінки  рахунків  в  іноз   валюті  компаній  чи  банків.

* перерозподіл  нац-го  продукту  між  країнами

Багатофакторність

-відображає  взаємозв”язок  з  іншими  екон-ми  категоріями ( ціна, вартість, %, платіжний  баланс)

Види

1. Фіксований  курс - в основу  покладено  монетний  паритет -це  ваговий  вміст  золота  в  нац-й  гр.од.

1.1.реально-фіксований

1.2.договірно-фіксований

      * ординарний

        * кошиковий

        * вал.курс, заснований  на  систе

мі  змінного  паритету

2.Плаваючий, визн. Через  зіставлення  паритетів  купів-ї  спроможності  валют, тобто  оцінки  в  нац.гр-ві  вартості  одноіменного  кошика  товарів.

2.1.Незалежного  плавання ( на вал.р.)

2.2.керованого  плавання ( втруч ЦБ)

2.3.змішане  плавання  по  відношенню  до  1-ї  валюти ( долара)

2.4.спільне  плавання ( ЄС)

3.Номінальний - відносна  ціна  2  валют

4.Реальний  номінальний  курс  помножений  на  свіввідношення  рівня  цін  2-х валют

24.Ключові  вимоги, які  необхідні  для  успішн-го  функц-ня  св-ї  грошової  системи.

Св  грошова  система - форма  організації св  міжнар-х  відносин, що  історично  скл-ся  і  закріпилися  міждержавною  домовленістю.;

це  сукуп-ть способів, засобів, інстументів, міждерж-х  органів  за  допомогою  яких  здійсн-ся  взаємний  платіжнорозрахунковий  обіг  у  межах  св-го  госп-ва.Вимоги:

* забезпечення  відповідної  ліквідності

* дія  механізму  вирівнювання

·        впевненість  у  міжнар-й  грош-й  системі

25.Т  паритету  купівельної  здатності, як  1  із  т  регулюваного  валютного  курсу.

Ця  т  базується  на  номіналістичній  та  кількісній  т  грошей.  Осн.положе

ння  в  тому , що  валютний  курс  визнач-ся  відносно  вартості  грошей  2  кр-н, що  залежить  від  від  рівня  цін, а  останій  - від  кількості  грошей  в  обігу. Ця  т   направлена  на  пошук  “ курса  рвноваги” , який  підтримував  би  зрівноваженість  платіжного  балансу.

     Подальший  розвиток  цієї  т  пішов  з  розвитком  та  доповненням  додаткових  факторів, що  впливають  на  вал-й  курс  та  приведення  його  у  відповідність  з  купівельною  здатністю  грошей. У  їх  числі 

*торгові  та  валютні  обмеження, введені  держ.

* динаміка  кредиту  та % ставок

*психол-ні  фактори

        Проте  основна ідея  в  тому  що  валютний  курс  визнач-ся  співвідношенням  рівня  цін  2  країе  залишилась  без  змін  в  сучасній  зх-й  екон-й  науці.

26.Суть  т  регульованої  валюти, основні  напрямки.

Кенсіанська  т  регульованої  валюти  виникла  під  впливом  св-ї екон-ї  кризи 1929-33рр,На  противагу  т  валютного  курсу, що  допускала  можливість автомат-го  його  вирівнювання, на  базі  кейнсіанства  була  розроблена  т  регульованої  валюти, що  була  представлена 2  напрямками.

Перший :т  рухливих  паритетів або  маневруючого  стандарта, розробле-

но І.Фішером і Кейнсрм.пропонувало

ся  стабілізувати  купівельну  спро-

можність грошей  шляхом  маневрува

нням  золотим  паритетом  грошової  одиниці.Цей  проект  був  розрахова-

ний  на  золоту  валюту.

Другий : т  курсів  рівноваги чи  нейтральних  курсів, підміняла  паритет  купівельної  спроможності  поняттям  “ рівновага  курсу”.Нейтра

льний  курс - валютний  курс, що  відповідає  стану  рівноваги  нац-ї  екон-ки.На  цій  основі з”явилися  ін  т

- раціональних  очікувань  операторів  вал-го  ринку

- надмірно  підвищеної  реакції  вал-го  курсу  на  екон-ні  події

- гіпотеза “ новин” як курсоутворюю-

чого  фактору

- концепція  портфельного  бал-су

    Т  нейтральних  курсів  підкреслює  вплив  таких  факторів  які  незавжди  можуть  бути  виміряні. В т ч  митні  податі,валютна  спекуляція, рух “ жарких” грошей, психологічні  фактори.

27.Суть, представники  теорії  ключових  валют.

Істор-ю  основою  для  винекнення  теорії була  зміна  співвідношень  у  світі.За  результатом  2 св.війни   США  зайняли  панівне  положення  у  світі та у  св-му  господ-ві, міжнар-й  торгівлі, накопичили  величезні  золоті  резерви.В цей  же  час  екон-ка

  більшість  кр-н Зх.Європи, Японії  були  підірвана  війною, що  послабило  їх  позиції.

      Представники  цієї  т  амер.еконо-

місти Дж.Віл”ямс, Ф.Грехем. Суть  т  була  направлена  ,щоб  довести :

1) необхідність  поділу валют  на  ключові ( долар  і  фунт), тверді ( валюти  решти кр-н, марка,франк), М”яківалюти, що  не  відіграють  актив-ї ролі  в  МЕВ.

2) провідної  ролі  долара  на  протива

гу  золоту

3) необхідності  орієнтації  вал-ї  пол-ки  усіх  кр-н  на  долар  і  підтримува-

ти його  як  резервну  валюту, навіть якщо  це  суперечить  інтересам їн.

Т  кючових  валют  відображає  пол-у  гегемонії  долара  на  противагу золо-

ту. Ця  т  була  основою  для  принципів  Бреттонвудської  вал.сист.

яка  базувалася  на  золоті  та  2  резервних  валютах, зобов”язувала  кр

члени МВФ  проводити  валютну  інтервенцію  з  метою  підтримки  долара.

28.Поняття, прихильники  та  рекомендації  теорії  фіксованих  паритетів  та  курсів.

Прихильники: Дж.Робінсон,А.Браун. рекомендували   режим   фіксованих  паритетів, допускаючи  зміну  лише  при  фундаментальній  нерівномірності  платіж-го  бал-су.Зпираючись  на  економіко-мат.  Моделі, вони  дійшли  висновку, що  зміна  вал-го  курсу  -  неефект-й  засіб  регулювання  плат-го  бал-су. Ця  теорія  вплинула  на  принципи  Бреттонвудської  вал-ї  сист, заснова-

ної  на  фіксованих  паритетах і  курсах  валют. Вони  пропонували  принцип  договірного  паритету, що  встанов-ся  на  умовах  договору  про  обмін  валют  по  фіксованому  курсу

Проте  прибічники  монетаризму  на-

дають  перевагу  вільно  плаваючим  курсам.

44.     Європейська валютна система, як підсистема Ямайської валютної системи.  В кін. 70 рр. активізувалися пошуки шляхів створення ек.та валютного союзу. В проекті Голові коміссії ЕС Дженкінса бів зроблений акцент на створення Евр.огану для емісії колективної валюти і частково контролю над економікою країн членів ЕС. Ці принципи вал.інтеграції було покладені в основу проекту наданого Фр та ФРН в Бремміні (липень 1978) в рез=ті переговорів 13 березня 1979 було створено Ев.Вал.с-ма –ЕВС. Цілі: -забезпечти досягнення евр.ек. інтеграції; -створити зону евр.стабільноті, власної валюти,  на протиставу Ям.вал.с-мі заснованій на дол.стандарті. Захистити “загальний ринок” від експансії дол. ЕВС це міжн.(регіональна) ВС – сукупність ек.відносин, пов”язаних з функціонуванням валюти в рамках ек.інтеграції; державно-правова форма орг-цій вал.відносин крааїн “загального ринку” з метою стабілізації вал.курсів і стимулювання інтегр. Процсів ЕВС- підсиситема Світ ВС (ЯВС), В особливості в зах-Европ. Інтеграц. Комплексу визнач. Структурні принципи ЕВС.що відрізн.від ЯВС. 1. ЕВС базувалася на ЕКЮ – евр.вал.од. Умовна вартість ЕКЮ визначалася по методу вал.корзини що вкл. Валюти 12 країн ЕС. Частка валют в корзині ЕКЮ залежила від питомої ваги країн в сукупному ВВП держав членів ЕС, їм взаємному товарообороті, та участь в короткострокових кредитах підтримки, тому самим вагомим компонентом ЕКЮ – прибл.1/3 була марка ФРН (в вересні 1993 р згідно з Маастрихстським договором абсолютна вага валют в Екю була заморежена. Однак “відносна вага коливалася від зар. Курсу валют 2. На відміну від Ямайської вал.системи що юр.закріпила демонетизацію золота ЕВС використ. Його в якості реал. Резервних активів (емісія ЕКЮ частково була забезпечена золотом, створений спільний золотий фонд за р-к об”днання 20% оф. Золотих резервів країн Евс. 3. Режими вал.курсів заснований на  спільному плавані валют у формі “евр. Вал. Змії” в установлених межах взаємних коливань (+-2,25 %) від центрального курсу для деяких країн, (-+6%) до кінця 80 рр. з 93 р. –до +- 15%.4.  В ЕВС здійснюються міждерж.вал. рег-ня шляхом надання цент. Банком кредитів для покриття  тимчасового дифіціит платіжного балансу і розрахунків пов”язаної з вал. Інтервенцією.

45.     Дайте порівняльну характеристику європейської валютної одиниці ЕКЮ та СПЗ ( Спеціальних Прав Запозичення).  Створення ЕВС –явище закономірне, ця вал. Система виникла на базі західно-европ. Інтеграції з метою створення вл. Вал. Центру однак являючись підсистемою св.вал.с. ЕВС відчуває негативні наслідки нестабільності останьої та вплив дол.США. Порівняльна х-ка ЕКЮ та СПЗ дозволяє виявити їх загальні риси та відміни. Загальні риси містяться в природі цих міжн.рахункових вал.од. як прообраза св. Кред. Грошей,вони не мають матеріальної форми у вигляді банкнот і зачисляються на спец. Р-ки відповідних країн та використ. У формі безготівкових перерахувань по ним їх умовна вартість визнач. По методу валютної корзини. Але з різним набором валют. За зберігання на рах-ках вище ліміту емітент випл. Країнам проценти. Однак є і відміни від Екю та СПЗ: 1. на відміну від СПз емісія  офіційних ЕКЮ була частково забезпечена золотом і дол. за р-к об”єднання 20% офіц. Резервів офіц. Резервів країн членів ЕС. 2. Емісія ЕКЮ більш еластична.  Сума випуску офіц. ЕКЮ не встановл. Наперед а коректується в залежності від зміни золото-дол. резрвів країн членів ЕВС. Емісія приватних (комерційних) ЕКЮ банками більш відповідала потребам ринку: “ конструюювання ЕКЮ, тобто створення на прохання клієнта депозиту в складі валют що входять в її корзину; “ слом корзини” ЕКЮ-тобто купівля та продаж на Евроринку  цих валют (або одної з них за узгодженням банку –позичальника, для виплати депозитів. 3.Обсяг емісії ЕКЮ перевищ. Обсяг СПЗ. 4. Валютна корзина слугувала не тільки для визнач. Курсу ЕКЮ, скільки для розрахунку паритетної сітки валют,яку не мала жодна вал.Од.Ці відміни між ЕКЮ та СПЗ чітки визнач.Переваги першої вал.Од.

46.     Досягнення та недоліки Європейської валютної системи.

Досягнення ЕВС: Успішний розвиток ЕКЮ, яка придбала ряд рис світової валюти, хоча ще не стала єю в повному смислі, режим узгодженого коливання вал. Курсів в вузьких межах, відносна стабілізація валют, хоча переодично перглядаються їх курсові співвідношення, об”єднання 20% золотодол. Резервів; розвиток кредитно-фін. Мех. Підтримки членів; міждержавне і елементи наднаціонального регулювання економіки. Досягнення обумовлене поступовим розвитком західно-европейської інтеграції, причиною якої в свою чергу стали: нове політичне мислення, подолання ідеології і політики націоналізму, делегування частки суверених прав над сувереним органом, поступове утвердження етапів руху цілей, замість шокової терапії, характерних для 50-60 рр., гнучкість при виборі напрвленні і методів при виборв ек. Інтеграції, приділення великої уваги мех-мам: політичним, правовим, адмін, валютним, фін, кредитним, які рег-ють прийняття та реалізацію рішень. Однак вал. Інтеграція не завершена в Ес та ЕВС чимало проблем та протирічь: 1.переодичне відбувається змінення вал. Курсів (16 разів 1979-93 рр), найбільш слабкі валюти – датська крона, іт. Ліра, ірланський фунт, бельгійський франк та інші – девальвуються, а більш сильні( марка ФРН, гол. Гульден, -револьвуються). 2. структурна нерівновага економіки країн членів відміна в рівні та темпах ек.розвитку, інфляції. Стану платіжного балансу. 3. Пиватні ЕКЮ не були пов”язані з офіц. ЕКЮ-єдиним оф. Центром. І взаємною обротністю. 4. Небажання деяких країн-членів передавати свої суверені права наднаціональним органам. 5. Випуск ЕКЮ  доволі мало вплинув на взаємні операції ЦБ країн ЕС, хоча з 1980р. їх право використ. ЕКЮ для погашення взаємної заборгованості розширено до з 50 до 100%. 6. Функціонування ЕВС ускл. Зовнішніми факторами: нестабільність СВС і дол., “призниження “ курсу дол., курси західно-европ. Валют підвищ. А при підвищені – знижуються врізному ступені що потребує перегляду їх курсових співвідношень. ЕВС продовжує відчувати вплив дол., тому що 60% міжн. Розр.-ків здійснюється вамериканській валюті.

47.     Програма та етапи формування валютно  економічного союзу в ЄС.

Згідно з Маастрихським договором ( договор про ЕС підписаний 12 країнами ЕС в Маастрихті – Нідерланди в лютому 1992р, ратифікований та вступив в силу з 1 листопада 1993р. Пізніше до ЕС приєдналался Австрія, Фін, Шв) ек.і вал.союз реаліз в три етапи: 1. (1 липня 1990-по 31 грудня 1991р)-етап ставлення ек.союзу ЕС.(ЕВС) в рамках цього етапу були усунені всі обмеження на вільний рух капіталів в середині ЕС, а також між ЕС і третіми сторонами. Було приділено велику увагу зближенню показників ек.розвитку, в середині ЕС. Створювалися прграми орієнтовані на забезпечення досягнення стійких низьких показників інфляції, оздоровленя дер.фін-сів. Було проведена підготовка в впровадження Евро як єдиної грош. од.  2. (2 січня 94 по 31 грудня 98р) був присвячений  подальшій, більш конкретній підготовці країн членів до впровадження евро.Головною організ-ною подією цього етапу стало створення ев.вал. ін-ту ЕВІ виступаючого як прообраз ЕЦБ. ЕВІ відповідав за посилення координації нац. Гр. Політик країн членів ЕС. Виносив рекомендції їх ЦБ. Прийнятя законодавства що недозволяв підтримку держ.сектора ляхом кредитування ЦБ-ми його під-в та орга-цій країн членів ЕС, та відміна в законодавстві в привілейованому доступі підпр-в держсектора до засобів фін. Ін-тів, формування вимог про те що країни-учасниці повинні недопускати надмірного дефіциту держ.фінансів (показник бюджетного дефіциту не вище 3% ВВП, держ борг не вище 6% ВВП). 2 травня 98р. ЕС  прийняв рішення, про те які країни допускаються до переходу на Евро. 3. (1999-2002) фіксуються валютні курси евро до національних валют країн- учасниць зони евро, а евро становиться їх загальною валютою., тоді як їх національна валюта у цей час тільки у якості поралельної грошової одиниці.

48.     Дайте характеристику змін правил державного регулювання фінансових операцій в умовах сучасного ринку ЄС(ЄВРО).В умовах єд. Кредитного-ринку Ес очікується сутєєва лібералізація та уніфікація правил держ.регулювання ряда фін. Оперцій, а саме: 1. діяльності стахових компаній та пенсійних фондів, які отримуть рівні права на інвестування не тільки в своїх країнах, але і в зоні Евро, це дозволить ім запобігти існуючий, по суті примушуючий концентрації цих вкладів, перш за все в державні ЦП. Тим самим суттєво дивесифікувати свій інвестиц.портфель.  2. втратять свою обмежевальну перавжно національну х-ку первинні ділери, щодо розміщення держ.ЦП. 3. Стане вільним розміщення в зоні евро кредитів під заставу нерухомості, що в ряді країн потребує дозволу. 4. національні уряди стануть в меншому ступені контролювати діяльність банків країн –партненрів на своїх территоріях, що зараз пояснюється інтересами своєї держ.п-ки. 5. Стануть рельєвніші відмінності в опадаткуванні в окремих країнах, що перетвориться в самостійний фактор їх порівняльної кокурентоспроможності. В сою чергу це прискорить інтеграцію податкових систем ЕС.

49.     Поняття платіжного балансу та взаємозв”язок рахунків.  ПБ –це облікова система , яка є аналогом визначення джерел та способів використання грошових коштів, викоритсуємих для проведення х-к  діяльності комерц. Фірми.  В ПБ держави ці х-ки пов”язані з операціями виплат та отримання грошових коштів.  Операція отримання це операції. які пов”язані з отриманням грошових коштів резидентом. Операція виплат  - це опер. які призводять до сплати грошових коштів резидентом. Операції отримання вкл. експорт товарів, послуг, отримання доходів від іноземних інвестицій та приплив капіталів. До платежів віднос. Імпорт товарів та послуг та відтік капіталу. Поточний ПБ включає всі операції, які мають вплив на ПБ в той рік або період, в якому вони виникли. Операції, які містяться в балансі руху капіталів – навпаки : мають вплив на ПБ в наступні роки та періоди. Плат.бал. використ. Обліковий принцип подвійного запису, тобто кожна операція має дві сторони: дебет та кредит. У відповідності з цією обліковою системою, загальна сума на дебеті повинна дорівн. заг.сумі на кредиті. Дані ПБ використ. для: 1. Проведення оцінок кредитоспроможності країн; 2. Слугує індикатором економ.циклу при аналізі тенденції екон.розвитку країни; 3. Використ. Для складання прогнозів впливу на валютні курси; 4. Дозволяє прогнозувати подальшу політику уряду; 5. Допомагає зрозуміти аналіз ризику в країні; 6. Сприяє проведенню оцінок стану економіку держави.

50.     Розкрийте сутність та понятійний апарат платіжного балансу. ПБ –це облікова система , яка є аналогом визначення джерел та способів використання грошових коштів, викоритсуємих для проведення х-к  діяльності комерц. Фірми.  В ПБ держави ці х-ки пов”язані з операціями виплат та отримання грошових коштів. Поточний платіжний баланс включає операції, які завершуються на протязі даного періоду, вони відображаються в ПБ і не мають на нього потім ніякого впливу. Баланс руху капіталів включає операції за короткостроковими та довгостроковими інв-ми, які впливають на міжнародну позицію країни по інвестиціям. В на ступні періоди вони будуть впливати на ПБ у результаті надходження прибутків або поверненням інвестицій, зроблені в попередні роки. Прямі інвестиції  контрольні інвестиції в іноземні компанії або підприємства. Портфельні інв-ї – інв-ї у ЦП, які не потребують контролю інозем.підр-ва. Односторонні трансферти у якості трансфертів можуть виступати готівкові засоби або дари, які не потребують сплати отримувача, можуть включати урядову допомогу іншим державам, або приватні трансферти.

53.     Розкрийте поняття активного сальдо поточного платіжного балансу. Якщо держава має активне сальдо платіжного балансу, вона – дебітор чи кредитор по відношенню до іншого світу ? З бухгалтерської точки зору увесь час знаходиться у рівновазі. Однак по його основних розділах він має або активне сальдо – якщо надходження перевищують виплати, або пасивне – коли виплати перевищують надходження. Якщо спостерігається активне сальдо ПБ, тоді офіційні резерви акумулюються – ця ситуація еквівалентна відтоку капіталу – акумуляції валютних вимог до нерезидентів. Це означає, що та країна, яка має активне сальдо ПБ є кредитором по відношенню до іншого світу

54.     .Розкрийте поняття пасивного сальдо платіжного балансу. З бухгалтерської точки зору увесь час знаходиться у рівновазі. Однак по його основних розділах він має або активне сальдо – якщо надходження перевищують виплати, або пасивне – коли виплати перевищують надходження. Якщо спостерігається дефіцит ПБ, то офіційні резерви використовують та зменшуються – ця ситуація еквівалентна притоку капіталу або скорочення кількості вимог до нерезидентів. Країна з дефіцитом ПБ є дебітором по відношенню інших країн світу.

55. Стан рівноваги платіжного балансу. Стан рівного ПБ -  це рівність дебетових та кредитових сторін в базисному балансі або балансі офіційних розрахунків, у залежності від того, з якої точки зору проводиться аналіз – з точки зору структури економіки, комерційної або державної політики. Для того, щоб зберігався стан рівноваги ПБ повинні виконуватися такі умови: 1. нульове сальдо або рівність дебету та кредиту; 2. повна зайнятість в країні; 3. відсутність серьозних обмежень ао міжнар. Операціях. Якщо не викон. Перша умова, то зберігається дефіцит ПБ, пов”язаний з виконанням довготривалих умов і приведе до серьозних проблем.

62.     Дайте характеристику основних сфер використання даних платіжного балансу. Дані ПБ використ. для: 1. Проведення оцінок кредитоспроможності країн; 2. Слугує індикатором економ.циклу при аналізі тенденції екон.розвитку країни; 3. Використ. Для складання прогнозів впливу на валютні курси; 4. Дозволяє прогнозувати подальшу політику уряду; 5. Допомагає зрозуміти аналіз ризику в країні; 6. Сприяє проведенню оцінок стану економіку держави

64. Основні х-ки ,канали руху та фактори, що впливать на рух світових фінансових потоків.

Фактори, що впливають на рух фінансових потоків

¨      Стан економіки

¨      Взаємна лібералізація торгівлі країн – учасниць ГАТТ/ ВТО

¨      Структурна перебудова економіки

¨      Масштабний перенос за кордон низькотехнологічних виробництв

¨      Міждержавний розрив темпів інфляції та рівнів процентних ставок

¨      Ріст масштабів незбалансованості міжнародних розрахунків

Випередження вивозу капіталу над торгівлею товарами та послугами

¨      Валютно – кредитне та розрахункове обслуговування купівлі – продажу товарів, включаючи особливий товар золото )  і послуг

¨      Зарубіжні інвестиції в основний та оборотний капітал

¨      Операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами

¨      Валютні операції

¨    Перерозподіл частини національного прибутку через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, та внесків держав у міжнародні організації та інші.

¨    Єдність форми ( грошова форма у вигляді різних фінансово – кредитних інструментів )

¨    Місце реалізації ( сукупний ринок  - специфічна сфері ринкових відносин )

65.  Поняття та структура світового фінансового ринку.

       З функціональної точки зору :

¨      це система ринкових відносин, де об”єктом операцій виступає грошовий капітал, та яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків для забезпечення безперервності та рентабельності виробництва.

      З інституціональної точки зору :

¨      це сукупність банків, спеціалізованих фінансово – кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків, та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами і позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів.

Світові фінансові ринки виникли на базі відповідних національних ринків, тісно взаємодіють з ними, та мають ряд специфічних відмінностей.

66. Характеристика специфічних відмінностей світових фінансових ринків від національних.

Відмінності світових фінансових ринків від національних

¨      величезні масштаби ( щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перебільшують операції світової торгівлі товарами )

¨      відсутність географічних кордонів

¨      цілодобове проведення операцій

¨      використання валют ведучих країн, а також ЕКЮ ( 1979 – 1998 ), євро з 1999р., почасти СДР

¨      учасниками є , в основному, першокласні банки, корпорації, фінансово – кредитні інститути з високим рейтингом

¨      доступ на ці ринки мають , в основному першокласні позичальники чи під   солідні  гарантії

¨      диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій в умовах революції сфери фінансових послуг

¨      специфічні – міжнародні – процентні ставки

¨      стандартизація та високий ступінь інформаційних технологій безпаперових операцій на базі використання комп”ютерів.

67. Процеси інтернаціоналізації фінансових ринків.

Міров фін потокі та світові фін центри

Розвиток місцевих фінансових ринків вілбув паралельно загальному економічному розвитку. Для срямуавння внутріш заощаджень чи іноземного капіталу  у продукт капіталовклад потрібен механізм фінасових  ринку.

Результатом розширення міжнар торгівлі і збільшення міжнародних потоків капіталу, зростає потреба обслуговування операцій міжнародного капіталу  це потребує від країни розширення діяльногсті її фінансових ринків і залучення до них переважно суспільних країн.

Багато місцевих та регіональних ринків ринків залучаються у деякі світові фінансові операції.

68. Міжнародні фінансові потоки та світові фінансові центри.

Мировые финансовые потоки обслуживают движение товаров, услуг и межстрановое перераспределение денежного капитала между конкурирующими субъектами мирового рынка. Кроме того они подают сигналы о состоянии коньюктуры, которые служат ориентиром для принятия решений менеджерами.

Мир фин потоки

- с функциональной точки зрения( система рыночных отношени, обеспечевающая аккумуляцию перераспределение мировых финансовых потоков в целях непрерывности и рентабельности воспроизводства.)

-                     с институциональной точки зрения( совокупностб бвнков, специализированых финансово-кредитных учереждений, фодовых бирж, через которые осущесвляеться миров финансовые потоки.)

-                     В результате конкуренции сложились мировые финансовые центры – Нью-Йорк, Лондон, Цюрих, Люксембург,Фракфурт-на-Майне, Сингапур, и др. Мировые финансовые центры – центры сосредоточение банков и специализированых кредитно-финансовых институтов, осуществляющих международные валютные, кредитные, финансовые операции, сделки с ценными бумагами, золотом. Исторически они возникли на базе национальных рынков- а затем на основе мировых валютных, кредитных, финансовых рынков, рынков золота.

69. Світові фінансові центри : поняття, стадії розвитку, необхідні елементи та основні умови.

Світовий фінансовий центр – центр скупчення банків та                                                       спеціалізованих кредитно – фінансових                                                       інститутів, що здійснюють міжнародні                                                      валютні, кредитні, інші фінансові                                                       операції, операції з цінними паперами                                                      та золотом.Стадії розвитку міжнародного фінансового центру

¨      Розвиток місцевого ринку

¨      Перетворення в регіональний фінансовий центр

¨      Розвиток до стадії міжнародного фінансового ринку

             Участь національних ринків в операціях світового ринку визначається рядом факторів :

¨      Відповідним місцем країни у світовій системі господарства та її валютно- економічним положенням

¨      Наявністю розвиненої кредитної системи та добре організованої фондової біржі

¨      Помірним оподаткуванням

¨      Пільговістю валютного законодавства, що дає дозвіл для доступу іноземних позичальників на національний ринок і іноземних цінних паперів до біржових котировок

¨      Зручним географічним положенням

¨      Відносною стабільністю політичного режиму та інші.

            Необхідні елементи міжнародного фінансового центру

§         Стійка фінансова система та інститути, що забезпечують правильне функціонування фінансових ринків.

§         Гнучка система фінансових інструментів, що забезпечує кредиторам та позичальникам різноманітність варіантів з точки зору затрат, ризиків, прибутків, строків, ліквідності та контролю.

§         Здатність каналізувати іноземний капітал

§         Економічна свобода : фінансовий ринок не може існувати без свободи діяльності, споживання, накопичення та інвестування.

§         Стабільна валюта, що підтримує внутрішню економіку, - стійка фінансова система і валюта, що забезпечує довіру іноземних інвесторів.

§         Ефективні фінансові інститути та інструменти, що здатні каналізувати накопичення в продуктивні капіталовкладення.

§         Активні та мобільні ринки – комплексні ринки, такі як довгострокові та короткострокові ринки, ринки по операціях на строк та ф”ючерсні ринки, товарні ринки, що надають позичальникам та інвесторам більші можливості.

§         Технологія та засоби зв”язку, що дозволяють ефективно здійснювати безготівкові розрахунки та готівкові платежі.

§         Фінансові спеціальні знання та людський капітал, результат навчання та освіти.

§         Підтримка відповідного правового та соціального клімату, створення привабливої для міжнародних потоків капіталу обстановки.

70. Перелік та характеристика найважливіших світових фінансових центрів.

Найбільш активно перелив фінансових ресурсів здійснюється у світових фінансових центрах ( фінансових центрах світу ).До них відносіться : Н”ю – Йорк і Чикаго – в Америці, Лондон, Франкфурт, Париж, Цюрих, Женева, Люксембург – в Європі, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн – в Азії. В майбутньому світовими фінансовими центрами можуть стати і сьогоднішні регіональні центри – Кейптаун, Сан – Паулу, Шанхай та інші. В світові фінансові центри перетворились деякі оффшорні центри, насамперед в басейні Карибського моря – Панама, Бермудські, Багамські, Кайманові, Антильські та інші острови.

71.     Лондон, як світовий фінансовий центр. Створення англійського банку та королівської біржі у 1690р. започаткувало основу лондонських фін.ринків. Лондон у якості єдиного світ. Фін.центру функціонував більше 200 років, так як Британський золотий стандарт був основою світової гроршової системи. До першої світ війни панівним фін.центром був Лондон. Після першої світ війни в силу дії закону нерівномірності розвитку країн ведучий світ.фін.центр перемістився в США.З 1960р. Лондон став центром міжнародного євровалютного ринку. Внутрішній ринок капіталів Лондону відставання від Н”ю-Йорка та Токіо, тому з-за обмежувальних норм, таких як фіксовані комісійних, монополії дилерів і брокерів на фін.операції, для виправлення цієї ситуації Британський уряд ініціював “великий шок”, внаслідок була повністю змінена структура лондонських ринків ЦП та створена нова міжнародна фін. біржа. Лондон як ринок довгострокового капіталу поділяється на первинний і вторинний. Первинний включає нові ЦП, які випущені урядом, їх називають першокласними; ЦП, що випущені фірмами; єврооблігації, що випущені іноземними позичальниками. Вторинний – це міжнародна фондова біржа, що включає чотири ринки: внутрішніх акцій, першокласних ЦП і ЦП з фіксованою процентною ставкою; опціонів; іноземних акцій. Лондон як ринок короткострокового капіталу. Контролюючу роль відіграє в ньому Банк Англії, для цього він використ. Декілька інструментів фін. Контролю: продаж казначейських векселів в облікових домах; купівля-продаж державних паперів через свої операції на відкритому ринку; становлення резервних вимог для сум зобов”язань по стерлінгових депозитах. В банках та ліцензованих кредитно-фінансових установах про прийому депозитів існує додатковий паралельний грошовий ринок, він є негарантованим і включає міжбанківський рахунок, стерлінгові депозитні сертифікати, доларові депозитні сертифікати, ЦП місцевої влади, фін.компаній; міжформові ЦП. Валютний ринок. Найбільша кількість банків і представництв тісно пов”зана з грошовим ринком, у зв”зку з великим обсягом євровалютних операцій і депозитних сертифікатів у іноз. Валюті.

72.     Н”ю – Йорк, як світовий фінансовий центр.  Н”ю-Йорські ФР розділили період ек. Процвітання 1983-1989рр. і ек.спад 1990-1991 рр. а в  92-93 рр. коли ек-ка США почала одужувати почались зростання на цих ринках. ФР представляють важливу частину амер.ФС. В США ми спостерігаємо довгострокові та короткострокові ринки – ринок довгострокового ссудного капіталу вкл.: ринок ЦП (фондова біржа), ринок прислових та державних облігацій, іпотечний ринок, та споживчий кредит. Короткостроковий ринок вкл.в себе грош.р. (короткострокового капіталу), Валютний ринок, ринок опціонів, ф”ючерсний ринок, своп-ринок. Ітнструменти ринку короткострокового капіталу вкл.: казначейські векселя, депозитні сертифікати, банківські акцепти, комерц.векселя, федеральні резервні фонди,  США мають величезний ринок капіталів найбільший у світі, в 1991 році загальна сумма заборгованості по ЦП, вкл акції та зобов”язання, складала більш 15 трлн.дол., механізм ринку капіталу вкл. Ефективні фін. Ін-ти, великий обсяг заощаджень, та стійкий попит на капіталовкладення в землю, вир-во, з метою підтримки та збільшення  довгострокових накопиченнь реальних капіталів, та ек. Продуктивності. Н”ю-Йорк центр ринку капіталу США.  В даний час, найбільші інвестиційні банки такі як Соломон-бразерс, Ферст-Бостон, Морган-Стенли., вони ведуть операції в Н”ю-Йорку гарантуючи  розміщення ЦП на первиннлму ринку, а також діють як брокери на вториному ринку. Як ділери вони торгують ЦП за свій рахунок.  Приплив міжн. К-лу багато ін.банків та інвестиц. Банківських будинків відкривати філіали та відділення саме в Н”ю Йорку. Більшість з них представляє ВБ, ЗЕ, та Яп. Внутрішній гр.ринок США завдяки розміру амер.ек-ки є найбільшим у світі. Загальний розмір гр.ринку на кін.91 р. складає 41,9% ВНП. НЙ гр.р. є найважливіший вСША. Він використ.найкрупнішими банками та корпораціями для підвищення ліквідності в короткострокових операціях. Валютний ринок: оборот іноземної валюти в 92 р. на середньоденній основі складає 192 млрд.дол. віипереджаючі показник Токіо-128. Але відстаючі від показника Лондона 333 млрд. Найбільш активною валютою –є дол.США. Він залиш. Популярною св.вал. і склад.60% всіх міжн. Вал.опер.

73.     Токіо, як світовий фінансовий центр.   До 70 р. . не вважася як світовий фін.центр по деяким причинам:1. урядова п-ка напрвлена на вірішення задач національної ек-ки 2.Яп. була  капіталоімпортуючою країною.3. Суворе державне рег-ня ринку ЦП.4. Валютний контроль в Яп. Обмежував гнучкість інозем. Позичальників та інвесторів., однак сприятливі умови для Т.як МФЦ поступово розвивалися. А саме після 1950 р.”Нафтовий шок”74р. примусив Яп.уряд  збільшити суупні витрати з метою виводу нац.ек-ки з стану спаду. Лібералізація Йени та токійського ринку капіталу у 70р. відкрило двері іноз.банкам і фірмам по торгівлі ЦП.   Згідно даних щорічника Токійської ФБ  кількість зареєстрованих іноземних акцій зросло з 1987 по 1991 рр. До 1975 р. гр.ринок контролювався банком Яп., але з часом він отримав більшу відкритість. Для стимулювання конкуренція судні засоби банк Яп. Дозволив банкам випуск додатк. Ін-тів гр.ринку: депозитних сертифікатів; іноземних короткострокових комерц.векселів, евроЙенових депозитних сертифікатів. Важливість Т.ФР підтвержується збільшенням обсягів іноз.капіталів в Яп.облігації та акції. Найбільша активніст іноз. Учасників споттеріг. На гр.ринках Генсаки, онкольних суд, депозитних сертифікатів  ікорткострокових корткострокових векселів. Високий дений оборот іноз.валюти особливо Йена/дол. призвило до того що Т. став третім після Лондона та Н”ю Йорку  вал.ринком світу. Також важлива писутність яп. Банків та фірм з торгівля ЦП. У всіх найважливіших міжн.центрах вкл. Лондона та Н”ю Йорку , гонконг та континетальної Европи.

74. Офшорні банківські центри : загальні характеристики.

Офшор банк центры тесно связаны с евровалют рынком также является отдельной категорией международного финафсового центра. Они возникли в 1960г. в связи с увеличением евровалютного рынка.

Рынок евровал и оффшорные банковские центры облад след х-ками:

1.      Миним прав-ое регулироавние и стимулы для нерезиденских участников действовать на рынке.

2.      Средства для привлеч крупных международ комерчиских банков, финансовых учереждений и ТНК к немедленому использованию этих рынков.

3.      Функциональн банковская система, способствующая международным сделкам.

4.      Наличие большого кол-ва финанс инструм, обеспечив свободу заемщикам и кредиторам: инструменты, строки их действия, процентные ставки, валюты.

5.      Внутринняя политич стабильность для обеспеченя непрерывности операций.

6.      Наличие квалифициров робочей силы и коммуникаций для достижения эффективной роботы с междунар банковск сообществом.

7.      Отсуцтвие на рынках международ регулирования.

75. Види та основні типи офшорних банківських центрів.

Існуе 3-и основних типи оффшорних банковсьвких ценрів:

1.                  Перетбачає наявність специальних формально встановлених домовленостей з такими авторитетними фінансовими центрами, як Токіо, Нью-Йорк, Сінгапур на цих ринках встанов спеціальні рвхунки окремі від внутрішніх і ці рахунки вільні від обмежень які відносятся до внутрішньго фінансового ринку.( резервні вимагання).

2.                  Лондонська модель-це просто оффшорні угоди між нерезидентами так як внутрішні та зовнішні угоди об¢єднані (наприкл:в Лондоні та Гонконзі фін угоди вільні від обмежень не залежно здійснюются вони резиденським чи нерезиденськими учасниками фінансового ринку.)

3.      « Податкове середовище» – це ринки Багамських та Кайманових островів, угоди на яких здійснюются нерезидентами, які зовсім не оподатковуются.

76. Розташування та характеристика основних офшорних банківських центрів.

Оффшорные банки значительно выросли за период с конца 60-х до 80-х годов за счет роста евровалютного рынка, преимуществ от создания оффшорных банковских единиц в некоторых странах и усилий некоторых стран по привличению оффшорного банковского бизнеса для арзвития нац экономик.

            В1989г. оффшорные банковские центры располагались след образом (эти ценры играют важную роль в обеспечении движения капитала по всему миру с целью получения прибили):

Европа (Лондон, Париж, Швейцария, Люксембург, Франкфурт, Брюсель, Амстердам,Нормадские острава.)

Западное полушарие (Нью-Йорк, Майями, Лос-Анжелес, Сан-Франциско, Торонто, Нассау, Панама, Каймановы острова, Бермудские острава, Барбадос, Антигуа, Нидерскине антильские острава.)

Азия (Токио, Сингапур, Гонконг, Тайпэй, Манила, Вануату, Бахрейн.)

Анилизируя  посладнии показатели видим что общий объм оффшорных центров в Великобретании снизился с 21,8% в 1986г.до 16,3% в 1991г., а Японии возросла с 10,5 – 15,1%. США снизилась от 14,4- 9,4% за тот же период. Доля других оффщорных банковских центров возросла от 21,7 до 23,3%.

77. Дайте характеристику валютного ринку.

Валютний ринок в широкому розумінні - це сфера зовнішньо-економічних відносин, які проявляються при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти та цінних паперів в іноземній валюті, експортно-імпортних операцій між резидентами та нерезидентами, а також операцій по інвестуванню валютного капіталу та залученню і розміщенню вільних валютних коштів.

Валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купiвля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Вони обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних або фізичних осіб різних країн

.Валютні ринки з інституціональної точки зору - це сукупність комерційних та центральних банків, бірж, брокерських фірм, корпорацій, особливо ТНК, міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій

78. Валютний ринок : поняття, передумови створення, сучасні особливості, функції, основний товар та учасники.

- Розвиток міжнародних економічних зв”язків

§ Створення світової валютної системи, що покладає на країни – учасниці визначені обов”язки у відношенні їх національних валютних систем

§ Широке поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків

§ Посилення концентрації і централізації банківського капіталу, розвиток кореспондентських відносин між банками різних країн, поширення практики ведення поточних кореспондентських рахунків в іноземній валюті

§ Вдосконалення засобів зв”язку – телеграфу, телефону, телексу, що спростили контакти між валютними ринками та знизили ступінь валютного і кредитного ризиків

§ Розвиток інформаційних технологій, швидкісна передача повідомлень про курси валют, банки, стан їх кореспондентських рахунків, тенденції в економіці та політиці.

§         Інтернаціоналізація валютних ринків

§         Операції здійснюються безперервно

§         Техніка валютних операцій уніфікована, розрахунки здійснюються по кореспондентських рахунках банків.

§         Широкий розвиток валютних операцій з метою страхування валютних та кредитних ризиків.

§         Спекулятивні та арбітражні операції набагато переважають валютні операції.

§         Нестабільність валют

§         Обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталу

§         Формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції

§         Надання механізмів для захисту від валютних ризиків, руху спекулятивних капіталів і інструментів для цілей грошово – кредитної політики центрального банку

Основний товар валютного ринку – люба фінансова вимога, визначена у                                                                   іноземній валюті

79. Характеристика основних функцій учасників валютного ринку.

Основні учасники валютного ринку : банки – ділери, інші банки, експортери,

                                                                     імпортери, транснаціональні компанії,  фінансові  установи, інвестори та                                                                  урядові агенції.

Учасники валютного ринку здійснюють декілька основних функцій :

Грошові перекази

§         Хеджування

§         Кліринг

§         Кредит

  Валютний ринок складається із багатьох національних валютних ринків, які об”єднуються в світову систему. Ця система дозволяє банку в любому валютному центрі здійснювати операції на наступній основі :

            1 рівень – Роздрібна торгівля.

                2 рівень – Оптова міжбанківська      торгівля.

            3 рівень -  Міжнародна торгівля.

80. Охарактеризуйте структуру валютного ринку.

2, Структура валютного ринку

По суб”єктах

§    Міжбанківський ( прямий і брокерський )

По терміновості операцій

§    Спот ринок

§    Форвардний ринок

§    Своп ринок )

§    Клієнтський

§    Біржовий

§    Торгівля через валютну біржу

§    Торгівля деривативами

По функціям

§    Обслуговування міжнародної торгівлі

§    Чисто фінансові трасфери (спекуляція, хеджирування, інвестиції )

По відношенню до валютних обмежень

§         Вільні

§         Обмежені

По застосуванню валютних курсів

§         З одним режимом

§         З кількома режимами

В залежності від об”єму і характеру валютних операцій

§         Глобальні 

§         Регіональні

§         Внутрішні 

81. Розвиток та об”єми валютного ринку.

Валютный рынок являеться самым большим финансовым рынком мира. Объм заключаемых на сделок в 1989г. превысил 160 000млрд. долл. Эта оценка базируеться на среднем ежеогдном объеме купли-продажи валюты в крупнейших валютных центрах, вкл 3-и самых крупных – Лондон, Нью-Йорк, Токио.

Об”єм валютних операцій по фінансових центрах та категоріях операцій

А.   Об”єм щоденних в деяких фінансових центрах, млрд. дол.

Б.  Щорічний об”єм торгових операцій по їх категоріях

82. Характеристика основних інструментів валютного ринку.

§ Переказ( телеграфний чи електронний) коштів з безстрокових вкладів ( депозитів до запитання )

§ Банківські векселі на пред”явника

§ Комерційні тратти

Переказ – наказ банка  банку – кореспонденту в іншій країні виплатити

                   при вказівці свого клієнта визначену суму у іноземній валюті

                  зі свого рахунку.

            Альтернативою телеграфному переказу є поштовий переказ. В цьому випадку інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцю вексель на пред”явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцю ( одержувачу платежу )

            Банківський вексель вексель, виставлений банком даної країни на свого іноземного кореспондента купивши такий вексель у національних банків, боржники ( імпортери ) пересилають їх кредиторам ( експортерам ), погашаючи таким чином свої боргові зобов”язання.

Банківський чек

§         Письмовий наказ банку – володаря авуарів за кордоном своєму банку – кореспонденту про перерахування визначеної суми з його поточного рахунку власнику чека. Експортери отримавши такий чек продають його своїм банкам.

Комерційна тратта ( переводний комерційний вексель )

§         Вимоги, виписані експортером чи кредитором на імпортера чи боржника

83. Поняття валютної операції та валютних цінностей.

Валютна операція

      В широкому розумінні

§         Конкретна форма прояву валютних відносин у народногосподарській практиці

У вузькому розумінні

§         Операції, пов”язані з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті; ввезенням, вивезенням, переказом та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Валютні операції :  ( згідно занодавства Украіни)

-         операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

-         операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

-         операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за кордон валютних цінностей.

84. Класифікація валютних операцій.

КОНВЕРСІЙНІ ОПЕРАЦІЇ:

-         угоди з негайною поставкою : угоди типу “today”, угоди типу “tomorrow”, угоди типу “spot”;

-         строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні;

-         угоди типу “swap”;

-         валютний арбітраж : просторовий арбітраж, часовий арбітраж, конверсійний валютний арбітраж ;

 КОРЕСПОНДЕНТСЬКІ ВІДНОСИНИ З ІНОЗЕМНИМИ БАНКАМИ:

-         встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;

-         самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;

-         досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародним розрахункам;

-         робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків;

-         встановлення кореспондентських відношень і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.

ВІДКРИТТЯ ТА ВЕДЕННЯ ВАЛЮТНИХ РАХУНКІВ

-         відкриття валютних рахунків юридичним особам ( резедентам та нерезедентам ), фізичним особам ;

-         нарахування процентів по залишках на рахунках ;

-         надання овердрафтів ( особливим клієнтам згідно рішення керівництва банку ) ;

-         надання виписок по мірі здійснення операції ;

-         оформлення архіву рахунку за любий проміжок часу ;

-         виконання операцій по розпорядженню клієнтів відносно коштів на їх валютних рахунках ( оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів );

-         списання сум, передбачених законодавством;

-         контроль експортно – імпортних операцій. 

НЕТОРГОВІ ОПЕРАЦІЇ .

-         купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті ;

-         інкасо іноземної валюті та платіжних документів в іноземній валюті ;

-         випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів ;

-         купівля ( оплата ) дорожніх чеків іноземних банків ;

-         оплата грошових акредитивів та висунення аналогічних акредитивів;

-         організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

ОПЕРАЦІЇ ПО ЗАЛУЧЕННЮ ТА РОЗМІЩЕННЮ ВАЛЮТНИХ КОШТІВ.

-         кредитні операції ;

-         депозитні операції ;

-         операції з цінними паперами ;

-         лізингові операції ;

-         форфейтингові операції ;

-         факторингові.

106. Опис стратегій проведення опціонних угод.  Можливість власника опціону кол або пут продавати або купляти валюту за фіксованою ціною забузпечуючи йому хедж, або спекулятивну позицію, у випадку опціона кол, якщо дійсна ціна суттєво зростає відносно ціни використання власник може використати право за контрактом та пролдати валюту по курсу спот для отримання прибутку. В другому випадку власник, що чекає зростання премії по опцону кол може продати контракт, отримавши при цьому прибуток, який буде приблизно = до того прибутку який би він отримав якщо б використав опціон. А потім продав валюту на ринку спот. Валютні опціони можуть викоритсовуватися  для спекуляцій. Спекулянт покупець, може викоритстати опціон, або дозволити терміну по ньому вичерпатися. Спекулянт виконає опціон коли йому це вигідно, тобто коли ціна опціону буде вигіднішої ринкової. При зростанні ціни спот даної валюти по касовим операціям  спекулянт власник опціону кол, може отримати все більше і більше прибуток. Потенційний прибуток не обмежений. Однак при зниженні ціни спот даної валюти власник опціону може його використати  до вичерпання терміну. В цоьму випадку збитки власника опціону обмежуються величиною сплаченої премії. Спекулянт власник опціона пут сподівається продавати валюту по ціні виконання опціону, в той момент коли вона буде вище ринкової. Компанія яка зацікавлена в хеджерувані або спекуляціях на збільшенні вартості валюти може купити опціон кол. Це означає що валютні опціони можуть викоритсовуватися для хеджурування відкритих валютних позицій. Опціони по ф”ючерсам забезпечують особам що бажають провести хеджирування і спекулянтам третю можливість, якщо особа що збирається здійснити хеджурування має кортку позицію, в даній валюті  і хоче захиститися від підвищення ціни даної валюти вона може купити опціон кол по ф”ючерсному контракту.

107. А рбітражні операції : поняття та види

Валютний арбітраж

§           Операції з валютами з метою отримання прибутку через використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках розривів між курсами і процентними ставками по касових і строкових операціях ( розрив повинен бути більший ніж величина операційних витрат )

§           Основний принцип – купити фінансовий актив дешевше і продати його дорожче.

§           Види :

§           Часовий валютний арбітраж (валютна операція з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі )

§           Просторовий ( часовий) валютний арбітраж ( передбачає отримання прибутку за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіально віддалених ринках )

§           Простий арбітраж ( виконується з двома валютами )

§           Складний арбітраж ( крос – курсовий ) виконується з трьома і більше валютами ).

108. Ризики у зовнішній торгівлі. Зовн.торгівля включ. В себе як і рух товарів та і потоки послуг та капіталу між торговими партнерами та фін.установами. В силу того, що різні держави мають свої урядові правила регул-ня валютами, мовами при проведенні міжн.торгівлі певні проблеми та ризики. Різька зміна в політ відносинах між двома державами може нанести шкоду інтересам імпортерів та експортерів. Всезагальний аналіз ризиків повинен включати : географічний, валютний, політичний, інфляційний та процентний, ринковий та платіжний ризики. Географічний ризик – р., який виникає при здійсненні перевезення товарів по суші, морю, повітрі. Перевезення потребують певного часу і пов”язані з ризиками порчі, пожеж, зіткнення та затримок за причиною погодних умов. Однак, є можливість застахувати ці ризики. Валютний ризик. Коливавння курсів валют відображаються на витратах та прибутках операцій, що проводяться. Міжнар. Торгові компанії у цілях мінімізації несприятливого впливу валютних коливань можуть застрахувати валютний ризик, придбавши форвадні контракти або використавши інші страхові інструменти. Щоб уникнути В.р. багато екс-в та імп-в надають перевагу рахункам у валюті, яка більш стійка, навіть, якщо ця валюти не є валютою цієї країни. Політичний ризик. В серьозних випадках таких,  як війна між державами, торгівля між ціми державами є неможливою. Однак, навіть при звичайних обставинах торгові компанії стикаються з полічним ризиком, якщо держава змінює торгову політику щодо тарифів та квот, обмежуючі імпорт та експорт, вводять спец. Податки. Інфляційниуй та процентний ризик. Інфляція може справити як і сприятливий, так і несприятливий вплив на прибутковість зовніш.торг. фірм. В цих випадках використовується метод “інфляц.очікувань”, який допомагає приблизно намітити ціну товару, але використ. Такої практики може стати перешкодою у придбанні товарів споживачами, закріпити, а й іноді усилити інф.очікування. Інф. Також впливає на процентні ставки, що в свою чергу відбивається на вартості фін-ня зовніш.торгівлі. Ринковий р. пов”язаний з проблемами, які відносяться до товарів, цін,  конкуренції та споживчої купівельн. Спрожності. На експорт високоякісних продуктів можуть негативно вплинути  товари-підробки, або імпортер може відмовитися від продуктів за причиною зміни споживчого попиту. Платіжний р. експортери стикаються при переданні товарів під консигнацію, при використанні акредитивів, а також при проблемах платіжного балансу та валютного курсу при якому держава може заблокувати здійснення зовніш. Виплат іноз.компаніям. Імпортер стикається з цим ризиком в міншому ступені, наприклад при оплаті наперед виникає певний ризик, що експортер не виконає умов контракту.

109.Традиційні методи фінансування зовнішньої торгівлі. Для того,щоб мінімізувати або запобігти ризикам, міжнар.торгові компанії використовують метод, який називається акредитив. Головна його функція дає  впевненність експортеру та імпортер, а саме експортеру – що банк сплатить перевезену продукцію, імпортеру – що оплата експортеру не буде виконана поки не буде встановлено, що вся документація, надана експортером відповідає термінам та умовам акредитиву. Акредитив вирішує фінансові проблеми, а також забезпечує провелення контролю за документами банку, який приймає участь в операціях.  Види акредитивів:  Підтверджений Безвідзивний акр; Непідтвердженний безвідзивний акр.; відзивний, автоматично оновлюємий акр.; передаваємий, резервний, імпортний, експортний. та ін.

110.Загальна схема фінансування міжнародної торгівлі. Крок 1. І-р та Е-р повинні підписати контракт  в якому затверджують умови (вид товару, ціна, к-ть, якість). Крок 2.  І-р звертається до вибранного комерційного банку  який відкрив за його дорученням  акредитив в іншому банку , на користь експортера. Крок 3. Після отримання аккредитиву від банку Е-ра , Е-р може бути впевнений в тому , що всі платежі будуть  здійсненні у відповідності з акр. Основаному на контракті підписаний І-ром. Е-р повинен привезти товар і надавати всі необхідні по умовам акр. ва  документи.  Крок 4.Якщо всі документи правільні  то банк І-ра надає кредит  банку е-ра. Крок 5.  Банк І-ра направляє усе необхідні документи у відповідності з умовами обумовл.в акр. (та дебітове авізо) тобто знімає з банку всю необхідну сумму + комісійні. Крок 6.  І-р надає коносамент компанії яка перевозить , забирає та проводить товар через всі митні формальності.

111. Акредитив, як традиційний метод фінансування зовнішньої торгівлі. Для того,щоб мінімізувати або запобігти ризикам, міжнар.торгові компанії використовують метод, який називається акредитив. Головна його функція дає  впевненність експортеру та імпортер, а саме експортеру – що банк сплатить перевезену продукцію, імпортеру – що оплата експортеру не буде виконана поки не буде встановлено, що вся документація, надана експортером відповідає термінам та умовам акредитиву. Акредитив вирішує фінансові проблеми, а також забезпечує провелення контролю за документами банку, який приймає участь в операціях.  Види акредитивів:  Підтверджений Безвідзивний акр; Непідтвердженний безвідзивний акр.; відзивний, автоматично оновлюємий акр.; передаваємий, резервний, імпортний, експортний. та ін.

112. Опишіть функції банку імпортера та банку експортера у процесі фінансування з використанням акредитиву.

1.Укладається контракт між експортером та імпортером в якому визнач.що плпатежі за  поставл. Товар будуть викон.у формі документного акр. 2.Після отримання повідомлення від Е-ра, про підготовку , що товар готовий до відвантаження, І-р спрямовує своєму банку доручення до відкриття акр. 3. Банк –імітент, відправляє акр.беніфіціаручерез банк який його обслуговує. 4. Отримав від імітента акр. авізуючий банк перевіряючий його за зовнішніми ознаками передає його беніфіціару. 5. Якщо беніфіціар здний з умовами відкритого на сою користь акр. то товар відвантажуть  в установлений термін. 6. отримує транспортні док-ти беніфіціара від перевезника Е-р, подає його акр. разом з іншими документами що вимагають акр.(страхування, сертифікати) та інші у свій банк. 7. Після первірки док-тів  банк Е-ра надсилає їх банку імітенту для оплати, акцепту, або негоціації вказуючі у своєму сопроводжувальнлму листі як повинні бути зарах.ці кошти. 8. отримавши док-ти –імітент перевіряє їх після чого переказує суму платежу банку е-ра, дебітуючий р-к І-ра. 9. Банк –е-ра зараховує виручку беніфііару (е-ру) а І-р виступає в володіння товаром.

113. Перелік та рух документів при акредитивній операції. 1. Пред”ява заяви на відкриття акредитиву; 2. відкриття акредитиву бом-емітентом та направлення його бенефіціару через активізуючий банк; 3. сповіщення (авізування) бенефіціара про відкриття акредитиву на його користь; 4. відвантажання товару на експорт; 5. оформлення та пред”явлення бенефіціаром в банк комплекту документів для отримання платежу по акредитиву; 6. пересилання авізуючим банком документів банку =емітенту; 7. перевірка банком-емітентів отриманних документів та їх сплати (при дотриманні всіх умов акредитиву); 8. Видача банком-емітентом сплачених документів наказодателю акредитиву; 9. зачислення авізуючим банком експортної виручки бенефіціару.

114. Форми, види та конструкції акредитивів. Акр.- означає будь-яку угоду на основі якої банк-імітент діючий на прохання  і керуючись інструкцією клієнта –заявника акр. 1) повинен здійснювати платіж 3-й особі, або за його наказом повинен оплатити або акцептувати переказні векселі – втрати виставлені беніфеціаром. (Е-р). 2) або надати повноваження іншому банку , зробити такий платіж, або акцептувати переказні векселі – док-ти, проти передбачень документів якщо дотримані всі умови акр. Заявник акр.- платник (І-р) що звернувся до банку.який його обслуг.для відкриття акр. Банк-імітент- б.платника (І-ра).Беніфіаціар- юр. Особа, на користь якої виставл. Акр.  Виконуючий беніфіціар – банк –беніфіціара, або інш.банк, що за дорученням ббанка-імітента виконує акр

Акр. за видами поділ.:1. Підтверджений Безвідзивний акр. Банк-імпортера відкриває акр. цього виду, а банк е-ра підтверджує цей акр. Банк-і-ра приймає на себе  безвідзивне зобов”язання опатити по векселю Е-ра, а підтверджуючий банк (частіше всього є повідомляючим банком) додає своє зобов”язання і приймає на себе зобов”язання на оплату векселя Е-ра. Якщо надані док-ти відповідають всім обумовл. Потребам. При використані цього акр. Е-р отримує найбільший захист, так як він отримує зобов”язання двох банків здійснити всі платежі.2. непідтверджений Безвідзивний акр. – відмінність від підтвердженного: повідомляючий банк не бере на себе ніяких зобов”язань по оплаті такого векселя, оплата вход виключно відкриваючого банку (банку (Е-ра)). 3.Безвідзивний акр. Банк-І-ра відкриває акр. цього виду , а банк Е-ра підтверджує цей акр., але банк –І-ра має право вносити корективи і навіть преревати дію цього акр. в будь-який час без згоди Е-ра-беніфіціара. 4. Автоматично оновлюємий акр. Це вид кредиту економить засоби як І-ра так і Е-ра на протязі тривалого періоду, вони укладають угоду про перевезення вантажів на протязі тривалого періоду часу і частіше відкривають один акр. для цих числених перевезень. 5. Передаваємий акр. частіше всього цей вид використ. Коли Е-р виступає в якості посередника, він може отримати прибуток за р-к різниці між первісною сумою кредиту і тим сукупним обсягом який він передає вторинним беніфіціаром. Е-р через повідомляючий банк дає розпорядження відкриваючому банку відкрити доступ до кредиту одному або декількам беніфіціарам і дозволити їм використання будь-якої суми що не перевищує заг. Вартість первинного кредиту. 7. Резервний акр. Е-р виплачує банку невилику комесійну винагороду в обмін на погодження банку здійснити платежі у випадку, якщо покупець не буде в змозі виконати свої зобов”язанні обумовленні в резервному акр.

115. Способи виконання акредитивів. Способи виконання акредитивів можна розглядати : 1. з точки зору можливості зміни або аналювання акредитиву банком-емітентом (приклад: безвідзимвний та відзивний); 2. з точки зору додаткових обов”язків іншому банку по акредитиву, розрізняють: підтверджений та непідтверджений); 3. з точки зору можливості оновлення акр. (револьверний); 4. з точки зору можливості виконання акредитиву іншим бенефіціаром (переводні); 5. з точки зору наявності валютного покриття (покритий та непокритий); 6. з точки зору можливості реалізації акр. (акцептний, з рострочкою платежу, акр. з негоціацією документів).

116. Характеристика акредитиву з червоним застереженням. Види “червоного зостереження”: - незабезпечений (або чиста умова), вповноваження на авансування дається на забезпечення відвантаження. Забезпечений (документарна умова забезп.) в цьому випадку аванс надається проти пред”явлення складської розписки, або аналогіч. Док-та разом з зобов”язанням беніфіціару надати коносамент або інші документи необхідні при відвантаженні. Умови про розписку і зобов”язання відрізняються від 2-х перших, що банк-кореспондент (посередник) авансує беніфіціара, проти його розписки, або рахунку фірми і його зобов”язань повернути аванс у випадку неприд”явлення документів що невідповідають умовам акр.

117. Характеристика револьверних акредитивів. Рев. Акр. або роловерний, поновлюємий). Якщо покупець віддає розпорядження поставити замовлений товар певними частинами , через певні прміжки часу, то здійснення платежів, які покривають вартість часткових поставок. Рахунки можуть здійснюватися на комулятивній, або некомулятивній основі. Комулятивна озн.  До Сумми невикорист.або не повністю використ часток можуть бути додані до тих часток що залиш. Некомулятивна –строк використ. Своєчасно не запитаних часток сум зникає.

118. Імпортний акредитив. При імпорті товарів користується популярністю безвідзивний акредитив. Процедури відкриття акр. по імпорту: 1. заява на відкриття акр-ву.; 2перевірка кредитної лінії та кредитного статусу компанії, що подає заяву; 3. при відповідності до всіх вимог державного та міжнар. Законодавства та вигоді обох сторін імпортер і банк підписують угоду про відкриття акредитиву. Зміст акредитиву: назви сторін; місце та дата відкриття; термін векселя; назва повідомляючого банку та його адреса; опис товару; список документів; макс.сума винагороди бенефіціара; остання дата перевезення; закінчення строку кредиту; вид кредиту; розмір комісійних). При перевезенні товарів експортер пред”являє всі документи з векселем в сповіщаючий банк. При правильності цих документів відкриваючий банк виплачує суму повідомляючому банку на рахунок експортера. Всі витрати відносяться на рахунок імпортера, потім йому пересилаються всі документи згідно якиї він отримує всі товари.

119. Експортний акредитив. Зарубіжні банки відкривають акр. по експорту на  користь експортера, що знаходяться на теріторії цієї же країни, на рахунок імпортера, який знаходиться в іншій країні. Банк експортера (продавця) здійснює функції сповіщення, підтвердження та ведення переговорів по акредитиву та бере на себе відповідальність по виплатам експортера.

121. Факторинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.  Факторингові компанії скуповують рахунки у експортерів  зі знижкою ( останні отримують до 85% номінальної вартості рахунків готівкою). Остання сума а вирахуванням комісії сплачується у той момент, коли імпортер оплатить рахунки.( Вигода експортера – можливість запобігти кредитному та валютному ризикам. Вигода імпортера – можливість не мати справу з переводним векселем та акредитивом.)

Факторингова операція – комісійно–посередницька операція по передачі клієнтом банку  права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта). Суб”єкти факторингових операцій: Банк, факторингова кампанія;спеціалізовані установи, які скупають рахунки-фактури у своїх клієнтів.Клієнти – кредитори; постачальники товару, виконавці робіт, промислові  та торгові фірми , що заключили угоди з банком чи факторинговою кампанією. Позичальники: покупці товарів та послуг. МЕХАНІЗМ ЗДІЙСНЕННЯ ФАКТОРИНГОВОЇ ОПЕРАЦІЇ:1 ЕТАП – Підготовчий; 2 ЕТАП - Оформлення факторингової угоди між банком та клієнтом; 3 ЕТАП – Відсилка усіх рахунків – фактур, виставлених на покупця; 4 ЕТАП -  Аналітичний; 5 ЕТАП – Оплата рахунків; 6 ЕТАП – Оплата вимог. ВИДИ ФАКТОРИНГУ:   Прямий факторинг–в операції бере участь лише один фактор, фактор по експорту в країні експортера, з яким експортер уклав  факторингову угоду. Опосередкований факторинг-в операції бере участь два  фактори : фактор по експорту в країні    експортера та фактор по імпорту в   країні імпортера. Розкритий факторинг – операція, в якій покупець  повідомляється про факторингову  угоду. Нерозкритий факторинг – операція, в якій факторингова угода є конфіденційною і зарубіжний покупець не повідомляється про неї.Конвенційний факторинг – універсальна система фінансового обслуговування, яка включає бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво та інше. Конфіденційний факторинг – обмежується виконанням тільки деяких операцій : сплата боргів, передача права на отримання  грошей та інші.

122. Форфейтинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі. Купівля торгових зобов”язавнь назначається на певну дату, але без права обороту (регресу) до попереднього власника. Форфейтер надає фінансове забезпечення для покупців, що знаходяться за кордоном і негайно розраховується з експортером без права обороту. Імпортер повинен надати простий вексель з гарантією банку. Експортер продає його форфейтинговому банку зі знижкою, частіше всього основаній на превалюючій на даний момент процентній ставці. Форфейтер приймає на себе усі політичні та комерційні ризики. ФОРФЕЙТИНГОВА ОПЕРАЦІЯ – купівля експортних вимог форфейтиром (банком або спеціалізованою фінансовою кампанією ) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста ) у випадку несплати. ФОРФЕЙТИНГОВІ  ІНСТРУМЕНТИ – Вексель; Інші цінні папери. Форфейтинг застосовується у фінансових операціях – з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов*язань, в експортних операціях для сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцю. ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ ФОРФЕЙТИНГОВОЇ ОПЕРАЦІЇ: ПЕРШИЙ – підготовка операції :Експортер визначає :вимоги форфейтера до гарантії можливий розмір дисконту до завершення операції з       імпортером.  Форфейтер розглядає заявку експортера; збирає інформацію про можливу операцію; проводить кредитний аналіз;  визначає тверду ціну; ДРУГИЙ – документальне оформлення операції. Досягнення попередньої домовленості сторін про укладення форфейтингової угоди. ТРЕТІЙ – підписання угоди Експортер : готує серію переводних векселів або підписує угоду про прийняття простих векселів від покупця; отримує гарантію або аваль на свої векселі

123.  Міжнародний лізинг, як метод фінансування зовнішньої торгівлі. Міжнародний лізинг : Прямий міжнародний лізинг являє собою угоду, де всі операції здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної особи з двох різних країн. Привабливість його полягає в тому, що: -лізингодавець має можливість одержати експортний кредит в своїй країні і тим самим розширити ринок збуту своїхтоварів і послуг; -орендатор забезпечує повне фінансування використання сучасних машин, устаткування і прискорене технічне переоснащення виробництва. Експортна лізингова операція - міжнародна операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в національної фірми і надає внайми іноземному лізингоодержувачу. Імпортна лізингова операція - лізингова операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми і надає його вітчизняному лізингоодержувачу. Транзитний (непрямий) міжнародний лізинг – лізингова операція, в якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні і постачає його орендатору, котрий знаходиться в третій країні.За фомою орг-ї угоди: Прямий лізинг - має місце, коли постачальник сам без посередників здає об’єкт в лізинг, що дозволяє самому виробнику одержувати всі економічні переваги від лізингу своєї продукції і звертати їх на розширення та технічну реконструкцію виробництва. Непрямий лізинг передбачає участь посередників: лізингодавець спочатку фінансує покупку засобів виробництва виробника і постачає їх орендарю, а потім одержує лізингові платежі від орендаря.Зворотній лізинг - полягає в тому, що власник майна спочатку продає його майбутньому лізингодавцю, а потім сам орендує цей об’єкт у покупця, тобто одна і та ж особа ( початковий власник) виступає і в якості постачальника, і в якості лізингоодержувача.     Лізинг постачальнику - відрізняється від зворотнього тим, що постачальник хоча і виступає в ролі продавця і орендаря одночасно, але він не є користувачем майна, яке він зобов’язується передати  в сублізинг третій особі.За тривалістю угоди: Фінансовий лізинг- це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, не менший терміну, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення сроку договору об’єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю; Оперативний лізинг-це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на срок, менший сроку, за який амортизується 90% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення сроку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.Пайовий (leveraged) - суть якого полягає у об’єднанні декількох фінансових закладів для фінансування крупної операції з лізингу. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів згідно Закону України «Про лізинг» не може становити більше 80% вартості набутого для лізингу майна.    Груповий лізинг - в  якості орендодавця виступає  група учасників (акціонерів). Вони засновують спеціальну корпорацію і призначають довірену особу, яка здійснює в подальшому всі операції із лізингових відносин.За об”ємом обслуг-ня: Чистий лізинг - угоду, при якій за всіх інших  умов технічне обслуговування устаткування, переданого у користування, лягає на лізингоодержувача. «Мокрий» лізинг звільняє лізингоодержувача від цього  зобов’язання, оскільки лізингова фірма  пропонує йому цілий набір  послуг із  експлуатації  вказаного майна.За об”єктом :Лізинг  нерухомості лізингодавець будує або купує  нерухомість за дорученням  орендаря і передає йому для користування у виробничих та  комерційних цілях з правом викупу або  без  нього, по закінченні строку договору. Лізинг рухомого майна поділяється на лізинг виробничого і будівельного обладнання, комп’ютерів, транспортних засобів, верстатів і т.д.За відношенням до податкових пільг: Фіктивний лізинг має спекулятивний  характер і розрахований на одержання прибутку  за рахунок діючих  в країні податкових та інших пільг. Ця угода здійснюється  для прикриття операцій купівлі-продажу в розстрочку, яку б хотіли здійснити  сторони насправді.  Дійсний лізинг - в правовому відношенні повинен  відповідати діючому законодавству і економічному  змісту лізингу.

124. Зустрічна торгівля, як метод фінансування зовнішньої торгівлі. Види:Бартерна торгівля  її прикладом може слугувати  у 1984 р. Саудівська Аравія оплатила свою покупку десяти реактивних двигунів для боїнгів  нафтою в кількості =1 млрд. дол. Контркупівля  В теперешній час контркупівля представляє собою найбільш широкорозповюджуваний вид зустрічної торгівлі, її популярність пояснюється тим, що цей метод сприяє продажу розвинутими країнами своїх коштовних товарів, або засобів вир-ва. Країни що роз. Прагнуть збереження валюти і розвитку вир-чої інфраструктури повністю сприймають контркупівлю, як метод фін-ня торгівлі. Прикладом можна привести угоду укладену у 1989 р. Тунісом і групою виробників автомобілей (Пежо та Фольксваген), які погодились придбати електронні та механічні виготовлені вТунісі. Країна не тільки зекономила валютні засоби, але і отримав вигідні зобов”язання від постачальників машин про купівлю ними техн.продуктів. Угода про зворотню купівлю Класичним прикладом, може слугувати угода укладена між компаніями Зах.Европи і Росії на поч. 80 рр. ЗЕ-кі компанії постачали Росії заводи, обладнання, технології і надавали технічну допмогу у зв”язку з будівництвом газопроводом. Росія в свою чергу, після завершення проекту повинна була надати газ цим країнам по обумовленим цінам. Торгівля “світч” Практика торгівлі світч, передбачає перевод надлишку що створився у двох країнах, третій стороні. Н-д Колумбія закупила нафту у Лівії і оплатити її дол. В свою чергу Колумбія може використати своє активне сальдо торгового балансу з операцій з Угорщиною, яка бажає придбати колумбійську каву, і таким чином надати необхідні засоби в дол.для розрахунків з Лівією. Зуст.торгівля  звичайно використ. Європ., азіатським, л.амераканськими фірмами, але це стало причиною виникнення деяких питань пов”язаних з міжн.регулюваням та забов”язаннями. ГАТТ повністю відхилила цей вид операції, на основі того що ЗТ використ. Для того щоб обійти постановлення ген.угоди. Особливо ті з них які пов”язані з практикою торгівлі на недискримінаційній основі, а також пов”язані з тарифами і квотами.

125. Консигнація, як метод фінансування зовнішньої торгівлі. Згідно угоди про консигнацію. Експортер транспортує свої товари імпортеру, але при цьому зберігає право власності на ці товари до тих пір поки імпортер не продасть їх та не розрахується з експортером ( консигнатором). Експотер проводить фні-ня своїх власних товрів і приймає на себе значний ризик. Ця угода частіше всього укладається у випадку, якщо екс-р повністю довіряє імпортеру, або якщо положення товару  на ринку неможливо передбачити (наприклад у випадку з новим товаром). Банки часто не йдуть на проведення фінансування консигнації, тому що закони інших країн перешкоджають отриманню належних засобів у випадку невиконання забов”язань імпортера.

126. Інституціональна структура фінансування зовнішньої торгівлі.

§           Приватні організації

§ Ділові корпорації, торгові асоціації ( зайняті у виробництві або у торгівлі)

§           Комерційні банки

§           Міжнародна торгова палата

§ Державні органи країн

§ Світові організації

Взагалі інститути, що сприяють зовн.торгівлі і здійснюють її фінансування можна поділити на чотири групи: приватні орг-ї, державні органи, державні органи іноз.країн та міжнародні організації. Корпорації надають своїм клієнтам інформацію про те,  як можна замовити та здійснити фінансування їх продукції по експортним каналам. Також ці корпорації, як правило мають свої власні підприємства, яким вони сприяють щожо міжнародної торгівлі та її фінансуванню. Комерційні банки представляють собою головну основу фінансування зовн.торгівлі, як правило вони здійснюють всі види фін-ня починаючи з акредитивів і закінчуючи зустрічною торгівлею. Міжнародна торгова палата (була організована в 1919р). Її головними функціями було забезпечення більшої свободи світової торгівлі, узгодження та розробка практики ділових та торгових відносин. Головною задачею работі МТП є розробка правил управління міжнар. Торговими кредитами. Прикладом держ.органу  розглянемо товарно-кредитну корпорацію США. Вона здійснює чотири програми : доларове фінансування. В основному до 12 місяців, а іноді до 36; продаж с/г товрів, розрахунки по якому можуть здійснюватися з зарубіжними імпортерами в валюті своєї країни; Продаж надлишків товарі вможуть проходити на довгостроковій кредитній основі; можуть використ. Бартерні операції. Всі ці продажі по цим програмам проводяться  через приватних експортерів ( також  приклади  держ органів інших країн: ВБ, департамент гарантії експортних кредитів, Фр- фр. Компанія страхування зовнішньої торгівлі, Яп- експортно-імпортний банк Яп., Нім.- консорціум нім. Комерц. Банків,) Міжнародні орг-ції- МВФ, надані кредитів країнам учасницям у випадку, якщо вони  знаходяться в умовах  “тимчасової нерівноваги платежів”; МБРР- фін-ня потреб що виник.у зв”язку з ек.зростанням  країн учасниць що розв., експорне фін-ня,  у випадку коли товариімпортуються згідно з проектами розвитку інфраструктури. Міжн. Фін. Корпорація – здійснює прямі інвестиції та надає кредити вир-чим приватним під-вам в країнах що розв.

127. Методи мінімізації затрат та ризиків у фінансуванні зовнішньої торгівлі. Експортери та імпортери повинні усвідомлювати загрозу регіонального ризику с кожного боку, тому що ці ризики впливають на витрати та прибуток. В широкому розумінні, аналіз ризику по країні вкл: Політичний ризик, як р.  при зміні в уряді або політиці; Економічний р, як зміні в економічних умовах; Фінансовий р, як зміни в процентних ставках і валютних курсів; Соціальний р., як винекнення громадянських безпорядків. Екс-ри повинні врах. Заходи щодо регул-ня експорта, такі як податки на експорт, страхування експорту, фінансови установи, кінцеві розрахунки, та зміні в курсах валют, коливання вартості валюти імп-ра можуть вимусит екс-ра наполягати на використанні для оплати товарів стабільної валюти. Н-д японський екс-р може здійснити перевезення товарів в Мексику, але наполягати на проведенні всіх розрахунків в долларах США.  Для мінімізації витрат та ризиків екс-ри млжуть використ. Різноманітні стратегії, так наприклад, Дженерал Електрик здала в оренду Нігерії ядерні реактори в 70 рр. за допомогою своїх організацій по експортному кредиту, або здійснила продаж автобусів Бразилії який був фінансований факторинговою фірмою банку, що мала інформацію про кредитний статус Імп-ра та екс-ра. ТНК можуть відкрити фабрику в країні  імпортера для того щоб обійти високі тарифи, що введені вцій країні. Також для покращення умов в торгівлі  товари між своїми зар. Філіалами  використ. Відкритий рахунок. Імп-ри можуть використ. Різноманітні методи в цілях управління фін-ням торгівлі товарами на основі низьких витрат та низького ризику, н-д у випадку здійснення імпорту засобів вир-ва в ході прведення програми фінансування країни, що розв. , ця країна може добитися підтримки МБРР  і держ. Кред. Установ. Поновлюючий акредитив може справити позитивний вплив на зниження виттрат на численні перевезення товарів.

128.                     Якщо торгова операція буде фінансуватися на основі консигнації, то які  будуть ризики та затрати для експортера та для імпортера ? Якщо експортер здійснює перевезення вантажу імпортеру на основі консигнації, то він може отримати тільки після того імпортер продасть товар , це пов”язано напряму з платіжним ризиком для експортера, причиною якого може стати наприклад урядове зоблокування здійснення виплат іноземним компаніям. Також існує і ймовірність того що експортер не отримає оплати за свої товари, якщо ці товари не відповідають умовам урядових служб країни імпортера. В даній ситуації імпортер не стикається з даним ризиком, так як він не здійснює оплату на перед на консигнаційні товари, хоча несе відповідальність за певним контрактом.

148. Структура світового ринку боргових цінних паперів.

За ознаками їхньої  економічної природи цінні папери, як правило, підрозділяють на пайові папери, боргові та похідні фін. Інструменти. Боргові папери опосередковують  кредитні відносини ( облігації, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати векселі та ін.)

Залежно від мети їхнього випуску цінні папери поділяються на фондові та комерційні. Усі комерційні папери  без будь-якого винятку є борговими.  Вони випускаються не державними емітентами та без спеціального забезпечення. У певному розумінні  комерційні папери  є кредитними грошима  і лише частково служать для інвестування капіталу.

149. Євроринок: характеристика, понятійний апарат.

Євроринок — це світовий фінансовий ринок, на якому опера­ції з різноманітними фінансовими інструментами здійснюються у євровалютах. Цей ринок включає декілька секторів, а саме:

— єврогрошовий ринок, тобто власне ринок євровалют, де пред­ставлені короткострокові (до одного року) міжбанківські депозити;

— ринок банківських єврокредитів, тобто середньострокових (на 2—10 років) кредитів, які оформлюються кредитними угодами;

— ринок капіталів, який на сучасному етапі представлений в основному ринком єврооблігацій, але існують також євроакції, євровекселі та ін.

Ринок євровалют і ринок єврооблігацій дуже залежні один від одного.

До єврогрошей (євровалюти) належать кошти, які банк:

— отримує у вигляді депозитів у валюті, відмінній від валюти

країни, в якій розміщується цей банк;

— позичає своїм клієнтам у валюті, відмінній від валюти краї­ни, де розміщується цей банк.

Мова йде лише про конвертовані валюти та міжнародні розра­хункові грошові одиниці (наприклад СДР або, до недавнього часу, екю).

Комерційні банки, які реєструють у своєму балансі подібні

операції, є євробанками. Будь-яка банківська установа може віді­гравати роль євробанкіра у тій частині своїх операцій з валютою, в якій ця установа здійснює відповідні операції на території, роз­ташованій за межами країни походження даної валюти.

Характеристики рынка евровалюты.

1.Это оптовый, а не розничный рынок, поскольку оперируют на нем, как правило, большими суммами. Основные заемщики — государственные организации, такие, как правительства, центральные банки и корпора­ции государственного сектора. Более того, почти 4/. рынка евровалют приходятся на межбанковские операции.

2. Этот рынок почти не подвержен регулированию.

3. Вклады на рынке в основном краткосрочные, так как большинство вкладов — межбанковские, имеющие преимущественно краткосрочный характер. Однако большинство займов в евровалютах выдается на более длительные сроки.

4.                  Рынок евровалют существует для сбережений и срочных вкладов, а не для текущих вкладов, выдаваемых по требованию вкладчика. Иными словами организации , которые делают вклады в евровалютах, не снимают с этих вкладов суммы в национальных валютах для приобретения товаров или услуг.

5.      Рынок евровалют – это преимущественно рынок евродолларов.

151. Організація випуску єврооблігацій.

На світовому ринку облігацій обертаються два види цінних паперів: іноземні облігації та єврооблігації. Основна відмінність між ними у то­му, що перші продаються на певній біржі, тоді як другі не обов'яз­ково котируються у певному географічному місці. На сучасному ета­пі емісія єврооблігацій значно перевищує емісію іноземних облігацій.

Іноземні облігації — це цінні папери, випущені нерезидентом у національному фінансовому центрі в національній валюті. Їх емісія регламентується законодавством по цінних паперах краї­ни-емітента, але на практиці їх обіг значною мірою відповідає

принципам євроринків.

Залежно від країни емісії іноземні облігації можуть мати спеці­альні назви: Yankee Bonds — у США, Samourai Bonds — в Японії, Bulldog Bonds — у Великобританії, Chocolate Bonds — у Швейцарії.

Єврооблігації  є борговими зобов'язаннями, що випускаються позичальником для отримання довгострокової позики на євро-ринку. Як правило, такі облігації розміщуються одночасно на фі­нансових ринках декількох країн. Валюта єврооблігаційної пози­ки для кредиторів є іноземною, хоча для окремих кредиторів може бути й національною. Гарантійне розміщення єврооблігацій

здійснюється емісійним синдикатом.

Єврооблігації мають декілька різновидів:

—звичайні облігації з фіксованою відсотковою ставкою на весь період позики;

— облігації з плаваючою відсотковою ставкою (використову­ються у період різких коливань відсоткових ставок);

—облігації, що конвертуються в акції; цей вид облігацій приносить їх власнику дохід менший, ніж попередні два види, але через певний термін власник облігацій має право обміняти їх на акції компанії-позичальника;

—облігації з нульовим купоном, відсотки по яких враховують­ся при встановленні емісійного курсу; за певних умов такі облі­гації надають їх власникам додаткові пільги;

— облігації, що поєднують риси наведених вище видів облігацій.

152. Характеристика інструментів ринку єврооблігацій.

Єврооблігації мають декілька різновидів:

—звичайні облігації з фіксованою відсотковою ставкою на весь період позики;

— облігації з плаваючою відсотковою ставкою (використову­ються у період різких коливань відсоткових ставок);

—облігації, що конвертуються в акції; цей вид облігацій приносить їх власнику дохід менший, ніж попередні два види, але через певний термін власник облігацій має право обміняти їх на акції компанії-позичальника;

—облігації з нульовим купоном, відсотки по яких враховують­ся при встановленні емісійного курсу; за певних умов такі облі­гації надають їх власникам додаткові пільги;

— облігації, що поєднують риси наведених вище видів облігацій.

См. 151

153. Розвиток та об’єми ринку єврооблігації.Рынок еврооблигаций не имеет национальных границ, хотя его центр рас­положен в Европе. В отличие от большинства выпусков обычных облига­ций еврооблигации реализуют одновременно в нескольких финансовых центрах при посредничестве транснациональных синдикатов страхователей, а покупает их международное сообщество инвесторов, простирающееся за пределы выпускающих эти облигации стран.

В отдельных случаях выпуски еврооблигаций позволяют кредитору тре­бовать уплаты в одной из нескольких валют, что снижает валютный риск, заложенный в иностранных облигациях в одной валюте. Вместе с тем в большинстве случаев и проценты, и основная сумма по еврооблигациям выплачиваются в долларах США. За последние несколько лет рынок евро­облигаций превратился в рынок выраженных преимущественно в долларах облигаций как иностранных, так и американских заемщиков, которые поку­пают инвесторы вне США.

Пытаясь расширить круг заинтересованных вкладчиков капитала, кор­порации-заемщики все более переходят от простых выпусков документов задолженности к облигациям, которые можно превратить в обычные ак­ции, причем выбор способов такого превращения производится по усмот­рению держателя облигаций конвертируемого выпуска. Для инвестора-не­резидента один из главных аспектов привлекательности конвертируемого выпуска состоит в том, что он, как правило, приносит более высокий теку­щий доход, чем дивиденды от обладания самими акциями.

За последнее десятилетие рынок еврооблигаций стремительно развивал­ся по целому ряду причин, но в основном в связи с отменой регулирования. Ослабление доллара в 1985 г. также вызвало сдвиг от долларов к выпускам в евроиенах и евромарках. Кроме этого, к большому спросу на финансовые активы привели успехи в контроле над инфляцией в промышленно разви­тых странах, что позволило различным компаниям выпускать облигации в невиданных ранее количествах и в разнообразных валютах. Итак, главные достоинства рынка еврооблигаций состоят в том, что он практически не ре­гулируется, почти свободен от налогообложения и проявляет большую гиб­кость в выпуске облигаций, чем в условиях исключительно национальных                  

рынков. Помимо сказанного, этот рынок представляет собой значительный шаг вперед по пути к полностью интегрированному европейскому рынку капитала. Иена является важнейшим потенциальным источником финан­сирования рынка еврооблигаций в силу огромных валютных излишков во внешней торговле, которые Япония имела в последние годы.

В последнее время все более возрастает роль ЭКЮ в кредитовании на рынке еврооблигаций.

Рынок еврооблигаций, хотя и вырос в 1989 г. по сравнению с 1988 г. на 20% и достиг 212,7 млрд. долл. США, все еще уступает рынку облигаций США объемом в 275 млрд. долл., но превосходит рынок облигаций Япо­нии объемом в 80 млрд. долл. Важность рынка еврооблигаций в том, что он позволяет размещать выпуски облигаций с меньшими затратами и бо­лее эффективно, чем внутренние рынки.

156 . Ринок євронот.

Євроноти —цінні напери, які випускають корпорації на строк від трьох до шести місяців зі змінною ставкою, яка базується на LIBOR. (LIBOR — це ставка міжбанківського лондонського рин­ку з надання коштів у євровалюті. Вона є плаваючою і перегля­дається за зміни економічних умов. Ставка LIBOR розраховується на базі 360 днів. Оскільки євроноти за своєю природою є корот­костроковими цінними напорами, вони, як правило, використо­вуються для надання середньострокового кредиту. Комерційні банки за домовленістю з фірмами-позичальниками зобов'язують­ся придбати в них євроноти протягом 5—10 років у міру закін­чення строку попереднього випуску. Власне кажучи, банки фак­тично гарантують емітенту євронот середньострокове кредитуван­ня. Інколи банки перепродають придбані євроноти іншим покуп­цям. Тоді європоти на ринку євровалют виступають одночасно в ролі банківського кредиту й облігаційної позики. Ринок євронот. став активно розвиватися з кінця 70-х років.

157. Ринок дериватив: інструменти та характеристика.

Ринок валютних операцій поділяється на: ринок спот (spot) операцій та ринок строкових операцій.

На валютному ринку строкових операцій розрізняють:

а) ринок форвардних угод (forward);

б) ринок угод «своп» (swap);

в) ринок ф'ючерсних контрактів (futures);

г) ринок опціонів (options).

Отже, фінансовими інструментами строкового валютного ринку є форвардні свопські, фьючерсні та опціонні угоди. Оскільки строковий валютний ринок е похідним від валютного ринку«спот», зазначені фінансові 1нструменти називають ще похідними інструментами, або деривативами (derivatives).

А)Форвардні операції (fwd) здійснюються не на банківському ринку, тобто у вигля­ді міжбанківських операцій та операцій банків з клієнтурою. Ці строкові операції, як правило, закінчуються поставкою активів, які були предметом угоди. Форвардні операції є угодами з обміну валют за наперед узгодженим курсом, які укладені сьогодні, але дату валютування (value date- дату виконання) відкладено на певний термін у майбутньому. Форвардні угоди укладаються, як правило, на термін до 1 року з фік­сованими датами виконання в один, два, три, шість і 12 місяців.

Форвардні операції здійснюються за форвардним курсом, який відрізняється від курсу по поточних операціях на величину фор­вардної маржі. Остання може бути у вигляді премії (курс «фор­вард» вищий за курс «спот») або дисконту (курс «форвард» ниж­чий за курс «спот»). Курси валют за строковими операціями, виз­начені методом премії чи дисконту, мають назву «курси аутрайт».

Величина форвардної маржі залежить в основному від різниці між відсотковими ставками за однотипними кредитними інстру­ментами у відповідних валютах. Валюти з відносно низькими відсотковими ставками котируються з премією проти валют з відносно високими відсотковими ставками.

Форвардні операції поділяються на два види:

•угоди «аут-райт» (out-right) — одинична конверсійна опера­ція з датою валютування, відмінною від дати «спот»;

•угоди «своп» (swap) — комбінація протилежних конверсій­них операцій з різними датами валютування.

термін «своп» все ширше вживається для позначення одночасної купівлі та продажу іноземної валюти на приблизно рівні суми за умови роз­рахунків по них на різні дати.

Б) Операції „своп”

Операції «своп» майже повністю усувають валютний ризик. Якщо валюта не може бути куплена або продана, вона може бути отримана або надана у кредит на період «своп».

Існують такі види «свопів»:

і. Відсоткові «свопи» — фіксована ставка проти плаваючої

ставки; плаваюча ставка проти плаваючої.

2. Валютні «свопи» — постійний обмінний курс проти змін­ного обмінного курсу.

3. Валютно-відсоткові «свопи» — будь-які комбінації з (1) та (2).

4. Диференціальні «свопи» — свопи з нетто-платежем однієї

сторони на користь іншої при укладанні контракту.

Операції «своп» можна описати і як такі, що пов'язані з купі­влею або продажем іноземної валюти на найближчу дату з одно­часною контругодою на певний термін. Тобто одна валюта про­дається, а інша купується. Одна з цих валют може бути націо­нальною, хоча це й не обов'язково.

Угоди «своп» застосовуються для покриття валютного ризику та отримання можливого зиску у майбутньому.

В) Ринок ф’ючерсів

Ф'ючерсні операції здійснюються на товарних і фондових біржах. Основною метою ф’ючерсної угоди є отримання різниці в цінах (курсах) активів на мо­мент закінчення угоди. Всі розрахунки за фьючерсними угодамиздійснюються через клірингову (розрахункову) палату. Вона стає посередником між продавцем і покупцем і гарантом виконання зобов'язань. До початку операції у клірингову палату вноситься певна (невелика) сума, яка є гарантією виконання угоди.

Більшість ф'ючерсних операцій не закінчуються поставкою фінансового активу, який був об'єктом угоди. Головною метою

таких операцій є хеджування (страхування) поточних активів або зобов'язань від зміни їх цін.

Рух курсів валют на спотовому та ф'ючерсному ринках прак­тично синхронний. Характерні риси ринку ф'ючерсів такі:

• горгівля ф'ючерсними угодами здійснюється на біржах через брокерські фірми, які є членами біржі;

• відсутній ризик втрати активу клієнта у разі банкрутства брокерської компанії, оскільки облік і зберігання цих активів

здійснюється незалежно від брокера кліринговою корпорацією, що обслуговує біржу;

• використовується єдина спеціалізована система клірингу, як;і підвищує безпеку та швидкість розрахунків;

•операції на ринку ф'ючерсів можливі із значно меншими, ніж на міжбанківському ринку, сумами (від $5 тис.);

•продаж чи купівля валюти здійснюється, як правило, за до­лари США;

» торгівля здійснюється стандартними лотами (угодами);

• ф'ючерсна угода підлягає ліквідації у наперед обумовлений термін;

• при купівлі / продажу угоди (відкриття валютної позиції) на рахунку клієнта у кліринговій компанії блокується певна сума

страхового депозиту (як правило, $1,5 тис. — 2,0 тис. за кожну відкриту угоду);

• при закритті позиції сума повертається клієнту;

• існує можливість підтримування відкритих позицій протягом тривалого часу (близько 9—12 місяців);

•ринок ф'ючерсів дає змогу здійснювати торгівлю не тільки валютними угодами, але й угодами на інші види товарів (індекси, ставки, сільськогосподарська продукція, метали та ін.)

Г) Опціони

Валютний опціон є угодою, за якою інвестор має право (а не обов'язок) здійснити обмін ва­лют. Вадою опціону є те, що інвестор повинен платити високу надбавку, щоб заохотити іншу сторону підписати таку угоду.

Існує декілька понять, пов'язаних з опціонами. Власник опціону — це особа, яка придбала опціон і якій надано право купити / продати у зазначений термін певну кількість валюти за обумов­леним курсом. Продавець опціону — це особа, яка продає право на купівлю («опціон кол») або продаж («опціон пут») валюти.

Ціна виконання опціону— це ціна, яку власник опціону пови­нен сплатити, якщо вирішить реалізувати своє право купити / продати певну кількість валюти. Наприклад, придбано опціон на купівлю через два тижні 3,4 тис. фунтів стерлінгів по ціпі $1,92 за кожний фунт стерлінгів.

Внутрішня вартість опціону — це різниця між тією величи­ною, яку треба було б заплатити за валюту (ринковий обмінний курс) без опціону, та тією, яку платять, скориставшись опціоном (ціною виконання).

Надбавка (премія) до опціону — це різниця між ринковою ціною опціону та його внутрішньою вартістю. Наприклад, якщо опціон продається за $0,14 за фунт, то премія складає $0,06 за фунт, тобто $0,14-$0,08.

Опціонні операції вигідні за курсових коливань, що переви­щують розмір премії. Опціонами торгують як на біржовому ринку, так і на міжбанківському. При сприятливому русі цін власник опціону може скористатися правом купити / продати валюту за умовою опціону, а при несприятливому — ні. У останньому випадку ним буде втрачено суму (премію), сплачену за придбання опціону.

Основною метою операцій з опціонами є хеджування та спе­куляція.

158. Поясніть у чому важливість євровалютного ринку  для розвинених країн та країн, що розвиваються?

Євроринки набули світового масштабу. На них задіяні найбільші міжнародні банки, фінансо­ві центри та всі конвертовані валюти. На цих ринках здійснюю­ться операції з різноманітними фінансовими інструментами у валютах, відмінних від валюти країни, в якій розміщуються банки, що здійснюють ці операції. Такі ринки народжені не уря­довими рішеннями, а потребами інвесторів і користувачів інвес­тицій. їх операції не є об'єктом державного валютного та подат­кового регулювання даної країни.

З'явившись на світ у Європі у 50-х роках XX ст., надалі євро-ринки завоювали весь світ. Лондон, Люксембург, Париж, Брюс­сель і Цюрих були колисками євровалют. До них швидко приєд­нались азійські фінансові центри — Сінгапур і Гонконг, центри офшор Нассау та Кайманових островів. З початку 80-х років Нью-Йорк став центром євроринків із створенням «вільних» зон міжнародних банківських послуг. Наприкінці 1986 року було створено міжнародний фінансовий ринок у Токіо.

Сучасний прогрес у галузі комунікацій значною мірою делокалізував операції євроринку. Тільки бухгалтерський облік, фік­суючи проведення операцій конкретним учасником євроринку, дає змогу локалізації у момент здійснення. Банки мають змо­гу виконувати арбітражні валютні операції саме завдяки бухгал­терським записам.

Комерційні банки, які реєструють у своєму балансі подібні

операції, є євробанками. Будь-яка банківська установа може віді­гравати роль євробанкіра у тій частині своїх операцій з валютою, в якій ця установа здійснює відповідні операції на території, роз­ташованій за межами країни походження даної валюти.

160. Пряме зарубіжне інвестування ТНК: визначення, мотивація, ризики.

Пряме іноземне інвестування – це будь-яке надання кредиту  чи придбання власності  зарубіжного підприємства , певна частка якого перебуває  у власності резидентів країни-інвестора.

Особливістю операцій ТНК у другій половині 80-х років став глобальний інвестиційний бум —різке збільшення вивозу прямих інвестицій.

Протягом останніх двадцяти років спостерігалися три цикли інвестиційного буму: 1978—1981 рр., 1986—І990 рр., 1993-1997 рр. Кожен із циклів характеризувався дедалі значнішим зрос­танням прямих іноземних інвестицій.

Якщо в 1980-—1985 рр. середні темпи зростання вивозу прямих капіталовкладень становили 2 %, то в 1986—1990 рр. —26 %.

Третій інвестиційний бум став не тільки більш тривалим (його не зупинила навіть азійська фінансова криза 1997 р.) і масш­табним (загальні кумулятивні інвестиції в іноземні філії досягли 1,6 трлн. дол.), а й мав свої особливості. У 1979-1981 рр. головну роль відігравали інвестиції ТНК до нафтодобувного сектора, в 1986—1990 рр. провідною сферою інвестицій були промислове розвинугі країни. Останній (третій) інвестиційний бум характери­зувався значною участю у ньому країн, що розвиваються (1/3 усього припливу прямих іноземних інвестицій).

Показники другого циклу інвестиційного буму були значно перевищені в середині 90-х років. Приплив прямих іноземних

інвестицій постійно зростав і досягнув у 1997р. рекордною рівня — 424 млрд дол. Небувале зростання вивозу іноземних прямих ін­вестицій було викликане низкою причин:

циклічні фактори. Як показують емпіричні до­слідження, коливання економічної активності, пов'язані з еконо­мічним циклом у країнах, що вивозять капітал, і в країнах, які приймають іноземні інвестиції, суттєво впливають на інвестиційну стратегію ТНК. Зростаюча взаємозалежність світової економіки породжує тенденцію до дедалі більшої уніфікації умов еконо­мічною зростання як у країнах базування ТНК, так і за кордоном (ідеться саме про тенденцію, оскільки ці умови можугь дуже різнитися). Циклічні коливання у країні базування виливають на інвестиційні плани ТНК, на їх здатність мобілізувати необхідний капітал для здійснення зарубіжних інвестицій. Економічний спад, наприклад, призводить до зменшення прибугку материнських ком­паній, скорочення «домашнього», а іноді й зарубіжного виробництва, відстрочки нових інвестицій. Водночас стабільні темпи зростання (як у країнах базування, так і в країнах, що приймають) спонукають фірми до розширення інвестиційних планів, стиму­люють зростання зарубіжних інвестицій.

Ще однією причиною інвестиційного буму стали фактори еко­номічної політики різних країн. У багатьох країнах свіїу з середини 80-х років розпочалася значна лібералізація зовнішньоекономіч­ного курсу, були переглянуті закони, які стосуються іноземних інвестицій, значно поліпшений інвестиційний клімат для ТНК. Відіграли свою роль і загальна зміна світової ситуації, посилення міжнародного й регіонального співробітництва між країнами.

Тенденції вивозу капіталу в другій половині 80-х років не можна зрозуміти без урахування структурних факторів світової економіки. Кумулятивний обсяг інвестицій ТНК досягнув на той час такої величини, що кількість перейшла в нову якість — зародилися глобальні виробничі мережі ТНК, що об'єднують десятки тисяч материнських компаній і сотні тисяч зарубіжних філій підконтрольних (прямо чи опосередковано) підприємств у єдину інтегровану систему виробництва. На початку 90-х років світовий обсяг прямих інвестицій досягнув 1,9 трлн дол., а обсяг продажів у межах глобальних виробничих мереж ТНК —5,5 трлн дол., цю значно перевищує обсяг світового експорту.

Ризик  - звичайно , що при ПІІ існу. Великий ризик втрат, ця форма виходу на заруб. Ринок більш ризикована порівняно з ліцензуванням.

166. Характеристика фін. Зв’язків системи ТНК. В організаційній структурі більшості ТНК виділяють три основні блоки: фінансово-економічний, індустріально-промисловий, торгово-комерційний. Згідно з основним прин­ципом створення і функціонування ТНК всі блоки та їх елементи мають бути рівноправними і нести повну відпові­дальність за виконання покладених на них функцій. Особ­ливість фінансово-економічного блоку порівняно з рештою двома полягає в тому, що його функціонування забезпечує нормальну діяльність усіх структурних підрозділів компанії.

Фінансово-економічний блок - це мережа кредитно-фі­нансових установ: комерційні банки, страхові, інвестиційні, лізингові, фінансові, пайові, трастові, пенсійні фонди і ком­панії.

Головне завдання фінансової складової ТНК - залу­чення й акумулювання фінансових коштів. Крім залучення капіталу, на фінансово-економічний блок покладається управління фінансами на основі підтримки стійкого балансу між ресурсами і заявками на ці ресурси з боку інших учас­ників ТНК, вироблення інвестиційної політики і здійснення капіталовкладень, забезпечення економічної безпеки, управ­ління ризиками, правильна й ефективна побудова внутріш­ньої економіки всієї групи.

З огляду на функціональне призначення фінансово-економічного блоку провідна роль у ньому відведена комер­ційним банкам. Здійснення фінансово-кредитної діяльності в міжнародних масштабах передбачає наявність у структурі ТНК банківського об'єднання, що має розгалужену систему філій і відділень.

168. Загальні принципи управління грошовою готівкою ТНК.

Для мобільного переказу крсдитно-фінансових ресурсів з однієї країни в іншу міжнародні корпорації використову­ють "міжнародну систему управління готівкою''(international cash management) суть полягає в тому, що ТНК організо­вує внутрішньофірмові грошові потоки таким чином, щоб максимально знизити податки, втрати від неналежної кон'юнктури, сильної інфляції, зниження курсу валюти. В рамках системи міжнародного управління готівкою виділя­ють такі основні канали переміщення засобів усередині ТНК: прямий переказ капіталу; переказ дивідендів; плата за послуги (управлінські, науково-дослідницькі та ін.); плата за ліцензії; трансфертні ціни у внутрішньофірмовій торгівлі;

внутріїпньофірмові кредити; внутрішньофірмове страхуван­ня.

У явній формі з внутрішньофірмового руху фінансових

ресурсів здійснюється тільки прямий переказ капіталу і пе­реказ дивідендів. Прямий переказ капіталу за кордон зазви­чай пов'язаний із реалізацією великого проекту: відкриттям філії або захопленням іноземної фірми. Виплата дивідендів та їх переказ є нормальним результатом функціонування за­кордонного дочірнього підприємства.

Для вирішення інших завдань ТНК використовують приховані методи переказу прибутку, які набувають вигляду обміну товарами і послугами між різними підрозділами фір­ми. Завдяки цім каналам, міжнародний концерн виводить свої прибутки з-під контролю держави, що дає можливість ухилятися від сплати податків, уникати різноманітних об­межень (наприклад, при вивезенні прибутків із країн, що розвиваються), приховано субсидувати певну філію (зокрема, для підтримання низьких цін).  

В умовах інфляції ТНК повинна розумно керувати своїми рахунками дебіторів і рахунками постачальників і кредиторами. В країнах з високим рівнем інфляції потрібно :

·    Затягувати розрахунки з постачальниками та кредиторами,

·    Прискорювати інкасацію коштів, які повинні бути сплачені фірмі, за допомогою добре навчених спеціалістів відділу кредитів та інкасації платежів, а також мати надійну систему звітності.

·    Після інкасації запаси “не працюючої” готівки повинні бути мінімальні. Кошти слід повертати у касовий центр головної компанії або інвестувати в активи, що забезпечують прибуток більший ніж інфляційні збитки.