Реферат: РПС Одеської області
Вступ.
1. Населення і зайнятість.
2. Промислові потенціали і матеріало-енергетичні ресурси.
3. Природньо-ресурсні потенціали.
4. Економічні зв’язки Одеської області.
5. Розміщення і показники економіки сільського господарства.
6. Проблеми та перспективи РПС Одеської області.
Висновок.
Вступ.
Народне господарство переживає затяжну економічну кризу, що викликана не тільки труднощами постколоніального розвитку і втратою переходу від командно-адміністративної економіки до ринкової, а й наслідком некомпетентності керівництва та відсутністю цілісної програми стабілізації виробництва яка б відзначалася комплексністю заходів на мікро і макроекономічних рівнях.
Щоб стати рівноправним і рівно спроможним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції та раціоналізації України необхідно:
· докорінно перетворити або створити нову економічну систему перейшовши перехідний стабілізаційний період, подолавши спочатку кризу економіки;
· відкритись зовнішньому світові, усунувши бар’єри, що, гальмують торгівельних, науково-технічних і культурних зв’язків з іншими країнами;
· налагодити і зробити активними взаємовигідні економічні зв’язки, насамперед з країнами-партнерами.
Інакше кажучи в Україні має бути створена економічна структура, сумісна з західноєвропейською, здатна функціонувати в одній системі координат.
Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення є продуктивні сили.
Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засобів виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток. Наука про розміщення продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління.
Розглядаючи РПС України, то, з одного боку, Україна – одна з найбільших держав світу за економічним потенціалом. Вона займає в Європі друге (після Росії) місце за територією й шосте за чисельністю населення. За обсягом промислового й сільськогосподарського виробництва всередині 80-х років її можна було порівнювати з Францією, Великобританією, Італією. За такими видами сировини й виробництва, як залізна й марганцева руди, чорні метали, вугілля, електроенергія, металургійне та енергетичне устаткування, цукор, соняшникова олія тощо Україна посідала одне з перших місць у Європі. У нас є висококваліфіковані наукові й виробничі кадри. З іншого боку, продукування національного продукту на душу населення істотно відстає від багатьох розвинутих країн, падає природній приріст населення. Причини такого стану мають соціально-економічний характер, що, загалом беручи, виходить за межі курсу РПС.
1. Населення і зайнятість.
В Одеській області українців 1433 тис. чол. (54,6 % усього населення), росіян – 719 тис. (27,4 %), майже 430 тис. представників інших національностей (18 %): болгар – 166 тис. (6,3 %), молдаван – 144 тис. (5,5 %), євреїв – 69 тис. (2,6 %), гагаузів – 27 тис. (1,0 %), білорусів – 21 тис. (0,8 %).
Демографічна ситуація в області характеризується тенденцією до скорочення загальної чисельності населення, що обумовлена зменшенням рівня народжуваності, від’ємним природним приростом та значним міграційним відтоком за межі області. Розглянемо таблицю природного руху населення:
Таблиця 1. Природний рух населення Одеської області
(у розрахунку на 1000 жит.)
Роки | Народжуваність | Смертність | Природній приріст |
1970 | 14,2 | 10,4 | +3,8 |
1985 | 13,7 | 14,4 | -0,7 |
1991 | 12,4 | 14,5 | -2,1 |
Продовження таблиці 1.
1993 | 11,2 | 16,6 | -5,4 |
1995 | - | - | -12,7 |
З таблиці ми бачимо, що починаючи з 80-х років Одеська область має від’ємний природній приріст населення і на 1995 рік склав – 12,7%, в тому числі міського – 0,5%, сільського – 12,2%, а в 1998 році звичайно цей коефіцієнт ще збільшився.
За показниками відтворення населення область займає 11-те місце в Україні з народжуваності, 2-ге – зі смертності і 20-те – за природнім приростом. Показники природного руху населення відрізняються у міській та сільській місцевостях. Але як у містах, так і у сільській місцевості, коефіцієнт природного приросту негативний. Всі райони області мають від’ємний приріст населення. Лише у м. Одесі, Бєлгород-Дністровському приріст населення додатній.
На стан народжуваності і смертності в будь-якому суспільстві впливає комплекс соціальних, економічних, природних та інших умов. Один з основних факторів, що визначає природний рух населення – його вікова і статева структура.
Одеська область характеризується вкрай несприятливою віковою структурою населення. З 80-х років, в області спостерігається процес старіння населення. Середній вік чоловіків за останні 15 років зріс від 34 до 36,1 року, жінок – з 41 до 42 років. Щодо статевої структури, то у Одеській області 45% населення – чоловічої статі.
У формуванні населення області провідну роль, як уже зазначалося, відіграють міграції. Масштаби переміщення населення із сіл в міста – найбільші в країні. Основні ж напрямки виїзду населення за межі області – Київська, Вінницька, Хмельницька та Чернівецька області.
Міграційні процеси суттєво торкаються і динаміки основного джерела формування трудових ресурсів – населення в працездатному віці. Трудові ресурси області складають 913 тис. чол. (48,7%). Таблиця 2 вміщує дані щодо розподілу працюючих в основних галузях народного господарства.
Таблиця 2. Структура зайнятості працездатного населення
Назва галузі | Кількість працюючих (тис. чол.) | Частка від заг. Кількості (%) |
Промисловість | 310 | 23 |
Будівництво | 55 | 3 |
Сільське господарство | 265 | 19 |
Лісове господарство | 3 | 0,3 |
Транспорт та зв’язок | 233 | 18,3 |
Продовження таблиці 2.
Освіта, культура, наука | 96 | 10,5 |
Охорона здоров’я, фізична культура, спорт та соціальне забезпечення | 57 | 3,2 |
Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування | 23 | 1,5 |
Інші | 331 | 23,2 |
В перспективі, за даними ради по вивченню виробничих сил України, спостерігатиметься значне скорочення кількості працюючих в таких матеріальних галузях як сільське господарство, промисловість, будівництво. На виконання обласної Програми зайнятості населення у 1998 році вживалися заходи щодо поліпшення становища на ринку праці та захисту не конкурентноздатної категорії незайнятого населення. За рік працевлаштовані 15,1 тис. чоловік (130% до передбачених Програмою), виконували оплачувані громадські роботи 7,7 тис. чол. (139%), пройшли профнавчання 4,3 тис. чол. (119,9%), надано профконсультаційних послуг 58,6 тис. чол. (116%).
Проте на зареєстрованому ринку праці в 1998 році продовжувалась тенденція зростання обсягів безробіття. Кількість громадян, яким надано статус безробітного, порівняно з минулим роком зросла в 1,33 рази і становила на початок 1999 року 29,5 тисяч чоловік. Рівень зареєстрованого безробіття за 1998 рік збільшився на 1,01 процентних пункта і на 1 січня 1999 року становив 3,2% працездатного населення працездатного віку. З державного фонду сприяння зайнятості населення на допомогу по безробіттю витрачено 5,8 млн. грн.
Працевлаштування незайнятих громадян стримується скороченням потреби в працівниках на підприємствах області та прихованим безробіттям. З метою попередження масового некерованого безробіття в 1998 році в області розроблені та затверджені на сесіях обласної, районних, міських рад регіональні та обласна Програми зайнятості населення на 1999 рік.
Середньомісячна заробітна плата одного працюючого за січень-листопад (без сільського господарства) в області становила 129,8 грн., що на 5,6% більше, ніж у відповідному періоді минулого року, в листопаді – 130,6 грн. (на 1,3% більше, ніж у листопаді 1997 року). Незважаючи на постійний контроль за виплатою зарплати, застосування натуральних форм виплати, в області заборгованість із зарплати працівникам закладів соціальної сфери порівняно з початком року збільшилась в 2,6 рази. На 01.12.1998 р. вона становила 18,7 млн. грн. Особливо складне становище спостерігається в галузі сільського господарства. Станом на 10.12.1998 р. заборгованість із виплати заробітної плати склала 132 млн. грн. і зросла в порівнянні з початком року в 1,6 рази.
В області склався багатогалузевий промисловий комплекс, провідне місце в якому належить харчовій та легкій промисловості, машинобудуванню та металообробці, промисловості будівельних матеріалів.
За вартістю валової продукції на першому місці стоїть харчова промисловість, на другому – машинобудування, на третьому — легка.
На території області кількість промислових підприємств на самостійному балансі складає 434 підприємства. З них електроенергетика – 8,
паливна промисловість – 1, Чорна металургія – 5, хімічна і нафтохімічна – 17,
машинобудування та металообробка – 108 з них машинобудування – 66 та інші.
В області споруджені теплові електростанції, працює нафтопереробний завод – в Одесі, який виробляє моторне і дизельне паливо, гас, бітум, мастила тощо.
На території області є гірничодобувна промисловість. Видобувається залізна руда, яка готується і транспортується на маріупольські металургійні заводи. В Одесі є сталеплавильний завод та окремі ливарні цехи на інших підприємствах Одеси.
Є окремі судноремонтні заводи в Одесі. Виділяється Одеський завод великого кранобудування, що виготовляє дизельні крани вантажністю до 100 т, Одеський автоскладальний завод (причепи, напівпричепи, фургони).
Сільськогосподарське машинобудування представлене Одеським заводом, який робить – тракторні плуги, запасні частини й обладнання для сільськогосподарських машин.
Верстатобудування зосереджено в Одесі – два заводи, що продукують універсальні верстати та верстати з ЧПУ.
2. Промислові потенціали та матеріально-енергетичні ресурси.
Виробництво кіноапаратури зосереджено на Одеському заводі "Кінап", поліграфічне машинобудування, світлокопіювальні й електронно-гравірувальні автомати – в Одесі.
Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропі, солях озер і лиманів), частково використовує привізну. Найбільші підприємства – Одеський суперфосфатний, Одеський хіміко-фармацевтичний та фарбовий.
Промисловість будівельних матеріалів не досить розвинена, у значних кількостях видобувають лише вапняк-черепашник, на заводах виготовляють залізобетонні вироби, м'яку покрівлю, лінолеум тощо. Цемент виробляють в області, проте його не вистачає для власних потреб.
Таблиця 3. Виробництво цементу, тис. т
1995 | 1996 | 1997 |
267 | 203 | 242 |
Целюлозно-паперова і деревообробна промисловість зосереджена в Ізмаїлі.
У легкій промисловості виділяється текстильна галузь. Це Одеська конопле-джутова фабрика. Вовняні фабрики працюють в Одесі. Є трикотажні комбінати в Одесі. Взуття виготовляють також в Одесі.
Велике значення має харчова промисловість, що ґрунтується на місцевій сировині. Широко розвинені консервна, молочна, ефіроолійна, рибна, м'ясна, тютюнова галузі. М'ясна представлена м'ясокомбінатами в Одесі та Ізмаїлі. Такі галузі, як маслоробна, молочна, сироварна, розташовані рівномірно на всій території області. В Одесі працює потужний олійно-екстрактовий завод. Плодоконсервна промисловість ізмаїльським та одеським заводами.
Раніше в області працювало понад 20 % виноробних підприємств, найбільші й найвідоміші з них були у Одесі, Ізмаїлі, Білгород-Дністровському та ін. У період так званої боротьби з алкоголізмом частину з них закрили, виноградники вирубали, тару знищили. Нині виноробні й виноградарські підприємства і господарства починають відбудовуватись.
У області є великі елеватори у Одесі. Менше розвинена цукрова промисловість – зосереджена у Одеському районі.
3. Природньо-ресурсні потенціали.
Одеська область розташована на південному-заході України. На півночі межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході – з Миколаївською областями, на заході – з Молдовою, на південному-заході – частина державного кордону України з Румунією. На півдні і південному-сході омивається водами Чорного моря. До області належить острів Зміїний. Площа 33,3 тисяч км кв. (5,5 % території України). Населення 2638,2 тисяч чоловік (1990, 5,1 % населення країни). Центр – місто Одеса.
В області – 26 районів, 17 міст, у тому числі 5 обласного підпорядкування (Одеса, Білгород–Дністровський, Ізмаїл, Іллічівськ, Котовськ), 33 селища міського типу та 1140 сільських населених пунктів.
Широкий вихід до Азово-Чорноморського басейну й великих річкових магістралей визначає головні позитивні риси економіко-географічного положення області і зумовлює її потужні транспортно-розподільчий і рекреаційний потенціали. З положенням у степовій та лісостеповій природних зонах пов'язане її головне природне багатство – земельні ресурси.
Територія Одещини дуже витягнена, з півночі на південь вона простяглася від 45° до 48° північної широти. Тому окремі її частини помітно відрізняються своїми природними умовами.
Більша частина області лежить на Причорноморській низовині на північ і північний захід Одещини заходять відроги Подільської височини. Поверхня здебільшого рівнинна, з нахилом з північного заходу на південний схід, до узбережжя Чорного моря. Рівнину перетинають глибокі долини річок яри та балки особливо в межах відрогів Подільської височини де різниця між рівнем вододілів і долин становить пересічно 100 м. Чим далі на південь, тим спокійніший менш хвилястий рельєф.
Північна частина області розташована у лісостеповій зоні України, середня і південна – у степовій. У ґрунтовому покриві переважають звичайні і південні чорноземи. Лісів мало, більш-менш площі займають вони в лісостеповій зоні.
Клімат переважно теплий і посушливий. Середньорічна температура тут коливається від +7,7° – на півночі області до +11,1° – на півдні. Безморозний період триває від 170 до 210 діб. Річна кількість опадів – від 350 мм на півдні до 460 мм на півночі. Природні умови сприятливі для вирощування найцінніших сільськогосподарських культур: озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику. В північній і центральній частинах області добре ростуть цукрові буряки, в південній частині широко розвинуто виноградарство.
По території області протікає чимало річок. Північну її частину займають басейни Савранки і Кодими – правих приток Південного Бугу, який тече по границі між Одещиною і Кіровоградщиною. На південному сході протікає Дністер який впадає в Дністровський лиман – велике водоймище площею в 360 кв. км розташоване в межах області. На півдні – нижня течія Дунаю та його Кілійське гирло, по яких проходить державний кордон між Україною і Румунією. На лівобережжі нижнього Дунаю і в долині між Кілійським гирлом та Дністровським лиманом є чимало озер, серед них прісноводні – Кагул, Ялпуг, Катлабух і Китай.
Рельєф району в цілому не створює значних перешкод для механізації польових сільськогосподарських робіт, будівництва промислових споруд, розширення міст і селищ, шляхового будівництва, а невеликий загальний нахил поверхні сприяє іригаційному будівництву.
Добре забезпечена Одеська область сировиною для будівельної індустрії – різноманітними вапняками, глинами, кварцовими пісками, гранітами, мармуром, мергелем, каоліном, вулканічними туфами. Будівельні матеріали поширені скрізь.
У численних соляних озерах та лиманах є значні запаси солей натрію, хлору, брому, особливо у Сиваші, ресурси якого практично невичерпні. Солі озер та лиманів є цінною сировиною для хімічної промисловості.
На півдні Одеської області виявлено родовища нафти і газу.
Велике значення мають лікувальні грязі, ропа та мінеральні джерела району.
Тривалість безморозного періоду коливається від 160–170 днів на півночі району до 250 днів на Південному березі Одеської області, вегетаційний період – відповідно від 215 до 297 днів. Район дуже посушливий.
Максимум опадів на рівнинах влітку. Часто трапляються посухи, що супроводяться суховіями і пиловими бурями, які завдають значної шкоди сільському господарству.
Ґрунти району різноманітні. Розміщення їх має добре виражений зональний характер. У північно-західній частині області поширені опідзолені чорноземи, у степовій зоні – мало гумусні чорноземи і темно-каштанові слабо солонцюваті ґрунти. Ґрунти району мають добру структурну будову і при застосуванні правильних агротехнічних методів обробітку та зрошення дають стійкі високі врожаї. Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат і приморське положення – перетворенню району на велику здравницю.
Переважна більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина й лежить у лісостеповій зоні. Природна рослинність більшої частини району – степова. Під лісом зайнято не більше як 1,5–2,5 % його території.
Важливе народногосподарське значення в житті області має Чорне море. На його узбережжі знаходиться великий промисловий центр та порт Одеса. У водах цього моря водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала, осетрові, оселедці, бички). Найбільший вилов риби в Керченській протоці, коли риба восени йде з Азовського у води більш теплого взимку Чорного моря. У північно-західній частині Чорного моря росте водорість філофора, з якої виготовляють агар-агар, що застосовується в харчовій промисловості.
4. Економічні зв’язки Одеської області.
Зовнішньоекономічні зв’язки за січень-листопад 1998 року Одеська область здійснювала з 82 країнами.
За даний період спостерігається скорочення обсягів експорту-імпорту товарів. Оборот зовнішньої торгівлі товарами області за січень-листопад 1998 року склав 186436,19 тис. доларів США, що на 36,0% менше проти відповідного періоду минулого року. При цьому обсяги експорту склали 99087,93 тис. доларів США, імпорту – 87348,26 тис. доларів США, що, відповідно, на 40,3% і 30,2% менше, ніж за відповідний період минулого року. Коефіцієнт покриття імпорту-експорту становив 1,1 (за відповідний період 1997 року – 1,3).
Найбільшу частку експортних поставок області становив текстиль та текстильні вироби – 17,9% до загального обсягу експорту, де на одяг та предмети одягу припадає 16,5% цього обсягу. Значне місце експорту серед груп товарів займає експорт живих тварин та продукції тваринництва – 15,2%, в основному за рахунок м’яса і субпродуктів – 13,0%. Питома вага експортованих машин та устаткування складає – 12,7% (з них механічних – 12,1%, електричних – 0,6%).
На поставки продукції харчової промисловості також припадає 12,7% експорту (в тому числі виробів м’яса, риби – 5,6%, продуктів переробки плодів, овочів – 3,4%, цукру – 1,0%), продуктів рослинного походження – 10,3%, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 5,7%.
Триває процес зниження частки експортних поставок, які здійснюються за умови товарообмінних, тобто бартерних операцій. Товарообмінні операції підприємства області здійснювали з партнерами з 28 країн. За січень-листопад 1998 року питома вага експорту за бартерних умов склала 7,6% проти 17,7 відповідного періоду минулого року.
Найбільша питома вага від загального обсягу експорту серед товарів за умови прямого товарообміну у Російську Федерацію – 33,3%, Білорусь – 30,9%, Молдову – 14,7%, Туркменістан – 4,3%, Угорщину – 3,6%.
Питома вага бартерних (товарообмінних) операцій імпорту у порівнянні з відповідним періодом попереднього року зменшилась з 14,9% до 8,2%. Найбільші обсяги імпортних надходжень по бартеру здійснювались з Російської Федерації – 46,9% від загального обсягу бартерного імпорту області, Білорусі – 31,1%, Китаю – 4,6%, Італії – 2,3%, Угорщини – 2,0%.
5. Розміщення і показники економіки сільського господарства.
Агропромисловий комплекс Вінниччини включає в себе сировинну, переробну й обслуговуючу ланки. Його основна сфера – сільськогосподарське виробництво – посідає провідне місце в країні. Область характеризується, з одного боку – відносно високим рівнем інтенсифікації, а з іншого – зниженням темпів росту валової продукції протягом останнього десятиліття.
Таблиця 4. Посівні плащі сільськогосподарських культур в Одеській області за 1997 рік.
Вся посівна площа, тис. га | Зернові культури | Цукрові буряки | Соняшник |
44,5 | 32,8 | 0,2 | 7,4 |
Сільське господарство має зерново-тваринницький напрям з широко розвиненим садівництвом і виноградарством. Структура сільськогосподарських земель така: понад 81 % припадає на ріллю, понад 13 % на пасовища і майже 1 % на сіножаті.
Таблиця 5. Наявність фермерських господарств в Одеській області.
Кількість господарств | Площа сільськогосподарських угідь, тис. га | У тому числі ріллі |
Продовження таблиці 5.
1996 | 1997 | 1996 | 1997 | 1996 | 1997 |
4035 | 4257 | 61,3 | 69,4 | 56,3 | 64,4 |
Землеробство району продукує пшеницю, кукурудзу, соняшник та ін. Впроваджуються посіви на поливних землях. В основному вирощують соняшник (повсюдно), цукрові буряки (у північній частині). Культивуються ефіроолійні культури (казанлицька і червона троянди, ірис, лаванда, шавлія мускатна). Тут вирощують тютюн, гірчицю, лікарські рослини, південні коноплі та овочево-баштанні культури: томати, баклажани, кабачки, огірки, перець, дині, кавуни.
У районі поширені сади та виноградники. Найбільше плодів збирають в Одеській області. Вирощують кісточкові: абрикоси, вишні, черешні, сливи; зерняткові: яблуні, груші.
Тваринництво має молочно-м'ясний напрям.
Таблиця 6. Поголів’я худоби у фермерських господарствах в Одеській області.