Реферат: КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ(Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)

Проект
(12.05.98)

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу

(1) Кримінальний кодекс України має своїм завданням охорону основ національної безпеки України, особи, власності, суспільства та держави від злочинних посягань.

(2) Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності

(1) Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого кримінальним законом.

(2) Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину і підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.

(3) Особа не може бути двічі піддана кримінальному покаранню за той самий злочин.

Розділ ІІ
КРИМІНАЛЬНИЙ ЗАКОН

Стаття 3. Кримінальне законодавство України

(1) Кримінальне законодавство України становить Кримінальний кодекс України, що приймається Верховною Радою України.

(2) Кримінальні закони, прийняті Верховною Радою України після схвалення Кримінального кодексу України, підлягають включенню до цього Кодексу.

(3) Кримінальні закони України повинні відповідати положенням, що містяться в міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких дано Верховною Радою України.

Стаття 4. Чинність кримінального закону в часі

(1) Кримінальний закон набирає чинності тільки після його опублікування в офіційному порядку і в термін, зазначений у законі.

(2) Злочинність і караність діяння визначаються кримінальним законом, який діяв на час вчинення цього діяння.

(3) Часом вчинення злочину визнається час вчинення передбаченої кримінальним законом дії або бездіяльності.

Стаття 5. Зворотна сила кримінального закону

(1) Кримінальний закон, який скасовує злочинність діяння, пом'якшує покарання або іншим чином поліпшує становище особи, що вчинила злочин, має зворотну силу, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, а також на осіб, які відбувають або відбули покарання, але мають судимість.

(2) Кримінальний закон, що встановлює злочинність діяння чи посилює покарання або іншим чином погіршує становище особи, зворотної сили не має.

Стаття 6. Чинність кримінального закону щодо злочинів, вчинених на території України

(1) Усі особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

(2) Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.

(3) Злочин вважається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.

(4) Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законодавством України і міжнародними договорами не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.

Стаття 7. Чинність кримінального закону щодо злочинів, вчинених громадянами України та особами без громадянства за межами України

(1) Громадяни України, а також особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

(2) Якщо названі особи за вчинені злочини зазнали покарання за кордоном, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини.

Стаття 8. Чинність кримінального закону щодо злочинів, вчинених іноземцем поза межами України

Іноземці, а також особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами, або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом особливо тяжкі злочини проти інтересів України та її громадян.

Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України

(1) Правові наслідки вироку суду іноземної держави можуть бути враховані, якщо громадянин України, особа без громадянства або іноземець були засуджені за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинили злочин на території України.

(2) Відповідно до частини першої цієї статті повторність, рецидив, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.

Стаття 10. Видача злочинця

(1) Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.

(2) Іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на підставі цього Кодексу, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами.

(3) Іноземці, а також особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на її території, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або передані для відбування покарання, якщо така видача або передача передбачені міжнародними договорами.

Розділ ІІІ
ЗЛОЧИН ТА ЙОГО ВИДИ

Стаття 11. Поняття злочину

(1) Злочином визнається суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), заборонене кримінальним законом.

(2) Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла істотної шкоди і не створила загрози заподіяння такої шкоди особі, суспільству або державі.

Стаття 12. Класифікація злочинів

(1) Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

(2) Злочином невеликої тяжкості визнається:

умисний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, м'якше покарання;

необережний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років або інше, м'якше покарання.

(3) Злочином середньої тяжкості визнається:

умисний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років;

необережний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше восьми років.

(4) Тяжким злочином визнається:

умисний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років;

необережний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад вісім років.

(5) Особливо тяжким злочином визнається:

умисний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

Розділ ІV
ОСОБИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Стаття 13. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність

(1) Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

(2) Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 110 - 114), посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (стаття 322), посягання на життя судді у зв'язку із здійсненням ним правосуддя (стаття 351), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 117), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 118), захоплення заручників (стаття 139), згувалтування (стаття 146), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 147), мужолозтво (стаття 150), крадіжку (статті 170, 236, 282), грабіж (статті 171, 236, 282), розбій (статті 172, 236 частина 3, 282 частина 3), вимагання (статті 173, 236, 282), умисне знищення або пошкодження майна (стаття 179 частина 2), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 252), угон транспортних засобів (стаття 265), хуліганство (стаття 271 частини 2 і 3).

Стаття 14. Неосудність

(1) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати своїх дій (бездіяльності) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки.

(2) До такої особи судом можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені статтею 88 цього Кодексу.

Стаття 15. Обмежена осудність

(1) Особа, яка під час вчинення злочину перебувала в стані обмеженої осудності, тобто не могла повною мірою усвідомлювати своїх дій (бездіяльності) або керувати ними внаслідок хворобливого стану психіки, підлягає кримінальній відповідальності.

(2) Стан обмеженої осудності враховується при призначенні покарання як обставина, що пом'якшує відповідальність.

Стаття 16. Відповідальність за злочини, вчинені у стані алкогольного сп'яніння або під впливом одурманливих засобів

(1) Особа, яка вчинила злочин у стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи інших одурманливих засобів, підлягає кримінальній відповідальності.

(2) Суд, незалежно від призначеного покарання, може застосувати до такої особи примусове лікування, передбачене статтею 90 цього Кодексу.

Розділ V
ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ

Стаття 17. Форми вини

Вина особи при вчиненні злочину може бути умисною або необережною.

Стаття 18. Умисел і його види

(1) Умисним визнається злочин, вчинений з прямим або непрямим умислом.

(2) Злочин визнається вчиненим з прямим умислом, якщо особа, що його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

(3) Злочин визнається вчиненим з непрямим умислом, якщо особа, що його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоч не бажала, але свідомо припускала настання цих наслідків.

Стаття 19. Необережність та її види

(1) Необережним визнається злочин, вчинений із злочинної самонадіяності або злочинної недбалості.

(2) Злочин визнається вчиненим із злочинної самонадіяності, якщо особа, що його вчинила, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

(3) Злочин визнається вчиненим із злочинної недбалості, якщо особа, що його вчинила, не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоч повинна була і могла їх передбачати.

Розділ VІ
НЕЗАКІНЧЕНИЙ ЗЛОЧИН ТА ЙОГО ВИДИ

Стаття 20. Закінчений та незакінчений злочини

(1) Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

(2) Незакінченим злочином визнається готування до злочину та замах на злочин.

Стаття 21. Готування до злочину

(1) Готуванням до злочину визнається підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змовлення на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

(2) Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальну відповідальність.

Стаття 22. Замах на злочин

Замахом на злочин визнається діяння, вчинене з прямим умислом і безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, не залежних від волі винного.

Стаття 23. Відповідальність за незакінчений злочин

Відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 21 або 22 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.

Стаття 24. Добровільна відмова при незакінченому злочині

(1) Добровільною відмовою визнається добровільне та остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому особа усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

(2) У разі добровільної відмови особа не підлягає кримінальній відповідальності за вчинені нею готування до злочину або замах на злочин.

(3) Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

Розділ VІІ
СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ

Стаття 25. Поняття співучасті

Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні умисного злочину.

Стаття 26. Види співучасників

(1) Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, визнаються організатор, підмовник та посібник.

(2) Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин або безпосередньо брала участь у його вчиненні разом з іншими особами (співвиконавцями), а також особа, яка вчинила злочин шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності.

(3) Організатором визнається особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його підготовкою чи вчиненням. Організатором також визнається особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала ними, а також особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

(4) Підмовником визнається особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншу особу до вчинення злочину.

(5) Посібником визнається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод чи іншим чином сприяла вчиненню злочину, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, або заздалегідь обіцяла придбати чи збути такі предмети.

(6) Не є співучастю заздалегідь не обіцяне переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або заздалегідь не обіцяне придбання чи збування таких предметів, а також неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний, вчинюваний або вчинений злочин. Особи, які вчинили ці злочини, підлягають відповідальності за статтями 183 або 368 цього Кодексу.

Стаття 27. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією

(1) Злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо в ньому брали спільну участь два або більше виконавців без попередньої змови.

(2) Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо в ньому брали участь дві або більше осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

(3) Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в ньому брали участь дві або більше особи, які попередньо об'єдналися в стійку групу для вчинення одного або кількох злочинів.

(4) Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений згуртованою організованою групою, утвореною для вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, або об'єднанням організованих груп, утворених з тією самою метою.

Стаття 28. Відповідальність співучасників

(1) Виконавець (співвиконавець) підлягає відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.

(2) Організатор, підмовник та посібник підлягають відповідальності за відповідною частиною статті 26 і тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, безпосередньо вчинений виконавцем. Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника та впливають на кваліфікацію злочину, ставляться за вину лише цьому співучасникові.

(3) У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.

(4) Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

Стаття 29. Відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації

(1) Організатор організованої групи та злочинної організації підлягає відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.

(2) Інші учасники організованої групи та злочинної організації підлягають відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них, без посилання на статтю 26 цього Кодексу.

Стаття 30. Добровільна відмова співучасників

(1) Добровільна відмова виконавця (співвиконавця) не має наслідком кримінальної відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 26 цього Кодексу. У цьому випадку інші співучасники підлягають відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.

(2) Добровільна відмова організатора, підмовника чи посібника не має наслідком їх кримінальної відповідальності, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили органи влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою посібника визнається також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину.

(3) У разі добровільної відмови будького із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було перепинене.

Розділ VІІІ
ПОВТОРНІСТЬ, СУКУПНІСТЬ ТА РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ

Стаття 31. Повторність злочинів

(1) Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

(2) Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних спільною метою.

(3) Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, зазначених в Особливій частині цього Кодексу.

(4) Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Стаття 32. Сукупність злочинів

(1) Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або частинами статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

(2) При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Стаття 33. Рецидив злочинів

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Розділ ІХ
ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ

Стаття 34. Необхідна оборона

(1) Необхідною обороною визнається захист охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

(2) Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнення суспільно небезпечного посягання або звернення за допомогою до інших осіб чи органів влади.

(3) Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони має наслідком відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 114 та 120 цього Кодексу.

(4) Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

(5) Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком відповідальності застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Стаття 35. Уявна оборона

(1) Уявною обороною визнається заподіяння шкоди в такій обстановці, коли реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

(2) Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави для припущення, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

(3) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

(4) Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

Стаття 36. Затримання особи, що вчинила злочин

(1) Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органом влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

(2) Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 114 та 120 цього Кодексу.

Стаття 37. Крайня необхідність

Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стаття 38. Фізичний або психічний примус

(1) Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого не могла керувати своїми вчинками.

(2) Питання про відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 37 цього Кодексу.

Стаття 39. Виконання наказу або розпорядження

(1) Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнаються правомірними, якщо вони були вчинені під час виконання законного наказу або розпорядження.

(2) Наказ або розпорядження визнаються законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень.

(3) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.

(4) Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені під час виконання такого наказу або розпорядження, підлягає відповідальності на загальних підставах.

(5) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене під час виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження.

Стаття 40. Виправданий ризик

(1) Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

(2) Ризик визнається виправданим, якщо мети, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обгурунтовано розраховувала, що здійснені нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

(3) Забороняється вчинення діяння, пов'язаного з ризиком, якщо воно зазнаки створювало загрозу для життя багатьох людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

Розділ X
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Стаття 41. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності

(1) Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі акта амністії або помилування.

(2) Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.

Стаття 42. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим розкаянням

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину добровільно з'явилася із зізнанням, щиросердо покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Стаття 43. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Стаття 44. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки

(1) Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

(2) У разі порушення умов передачі на поруки особу може бути притягнено до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

Стаття 45. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

(1) Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) один рік - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який згідно із законом може бути призначене покарання менш суворе, ніж обмеження або позбавлення волі;

2) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який згідно із законом може бути призначене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;

3) шість років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

(2) Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1 - 5 частини першої цієї статті, подвоюються, але не можуть перевищувати п'ятнадцяти років.

Варіант: частину другу виключити.

(3) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

(4) Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначене довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначене і заміняється позбавленням волі.

(5) Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 407 - 409, 413 цього Кодексу.

Розділ ХІПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ

Стаття 47. Поняття покарання та його мета

(1) Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом позбавленні та обмеженні прав і свобод засудженого.

(2) Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

(3) Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Стаття 48. Види покарань

(1) До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) виправні роботи;

5) службові обмеження для військовослужбовців;

6) конфіскація майна;

7) арешт;

8) обмеження волі;

9) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

10) позбавлення волі на певний строк;

11) довічне позбавлення волі.

(2) Спеціальним законом може бути передбачено застосування покарання у вигляді смертної кари за вчинення злочинів в умовах воєнного стану.

Варіант: виключити з проекту вид покарання "конфіскація майна".

Стаття 49. Основні та додаткові покарання

(1) Основними покараннями є виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

(2) Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

(3) Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.

(4) За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

(5) Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 361 та 365 цього Кодексу.

Стаття 50. Штраф

(1) Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині, а також у статті 71 цього Кодексу.

(2) Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від чотирьох до тисячі встановлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

(3) Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його прямо передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, крім випадків його застосування відповідно до статті 71 цього Кодексу.

(4) У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити його таким покаранням, як виправні роботи.

Стаття 51. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Стаття 52. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

(1) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

(2) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

(3) При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарній частині військовослужбовців або позбавлення волі воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав чинності. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 71 цього Кодексу, - з моменту набуття чинності вироком.

Стаття 53. Виправні роботи

(1) Покарання у вигляді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

(2) Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців.

(3) Особам, що визнані непрацездатними, а також особам, які стали непрацездатними після винесення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох установлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.

(4) Протягом строку відбування покарання засудженому до виправних робіт заборонено виїзд за межі України без дозволу органу, який відає виконанням покарання. Засуджений зобов'язаний з'являтися в цей орган один раз на квартал для реєстрації.

Стаття 54. Службове обмеження для військовослужбовців

(1) Покарання у вигляді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців офіцерського складу, прапорщиків, мічманів та військовослужбовців надстрокової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, або замість виправних робіт, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

(2) Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений на посаді, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Стаття 55. Конфіскація майна

(1) Покарання у вигляді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

(2) Конфіскація майна встановлюється за особливо тяжкі злочини, а також за тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

(3) Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається Кримінально-виконавчим кодексом України.

Варіант: статтю виключити (див. варіант до ст. 48).

Стаття 56. Арешт

(1) Покарання у вигляді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

(2) Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

(3) Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до восьми років.

Стаття 57. Обмеження волі

(1) Покарання у вигляді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

(2) Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.

(3) Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, та до військовослужбовців строкової служби.

Стаття 58. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

(1) Покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

(2) Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі.

Стаття 59. Позбавлення волі на певний строк

(1) Покарання у вигляді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк у кримінально-виконавчі установи.

(2) Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до десяти років.

(3) Позбавлення волі на строк понад десять років, але не більше п'ятнадцяти років може бути призначене лише у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Стаття 60. Довічне позбавлення волі

(1) Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів, з посяганням на життя і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за потрібне застосовувати позбавлення волі на певний строк.

(2) Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до вісімнадцяти років, до жінок, а також до чоловіків у віці понад 65 років.

Розділ ХІІ
ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

Стаття 61. Загальні засади призначення покарання

(1) Суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, спосіб та мотиви вчиненого, характер та розмір заподіяної шкоди, особу винного.

(2) Особі, що вчинила злочин, має бути призначене справедливе покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

(3) Підстави для призначення м'якшого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 65 цього Кодексу.

(4) Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, може бути призначене за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків згідно зі статтями 66 та 67 цього Кодексу.

Стаття 62. Обставини, які пом'якшують відповідальність

(1) При призначенні покарання обставинами, які пом'якшують відповідальність, визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире розкаяння або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення злочину під впливом загрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого;

8) вчинення злочину у разі порушення умов крайньої необхідності.

(2) При призначенні покарання суд може визнати такими, що пом'якшують відповідальність, і обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

(3) Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує відповідальність, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її як таку, що пом'якшує відповідальність при призначенні покарання.

Стаття 63. Обставини, які обтяжують відповідальність

(1) При призначенні покарання обставинами, які обтяжують відповідальність, визнаються:

1) вчинення злочину особою, яка раніше вчинила умисний злочин, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 33 цього Кодексу;

2) вчинення злочину організованою групою або злочинною організацією;

3) вчинення злочину на угрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;

4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;

7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю чи знущанням;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманливих засобів.

(2) Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин такою, що обтяжує відповідальність, навівши мотиви свого рішення у вироку.

(3) При призначенні покарання, суд не може визнати такими, що обтяжують відповідальність, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

(4) Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує відповідальність, передбачена у статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд при призначенні покарання, не може ще раз враховувати її як таку, що обтяжує відповідальність.

Стаття 64. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті

(1) При призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 61 - 63 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

(2) При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 61 - 63 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.

Стаття 65. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом

(1) За наявності обставин, що пом'якшують відповідальність та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого, з урахуванням особи винного та інших виняткових обставин справи суд, умотивувавши своє рішення, може за тяжкий, особливо тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

(2) На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.

Стаття 66. Призначення покарання за сукупністю злочинів

(1) При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

(2) При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будьяких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

(3) До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

(4) За правилами, передбаченими в частинах 1 - 3 цієї статті, призначається покарання, якщо після винесення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до винесення вироку у першій справі. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим вироком, за правилами, передбаченими в статті 68 цього Кодексу.

Стаття 67. Призначення покарання за сукупністю вироків

(1) Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

(2) При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не повинен перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у вигляді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у вигляді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

(3) Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

(4) Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

(5) Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові злочини за правилами, передбаченими в статті 66 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.

Стаття 68. Правила складання покарань та зарахування

(1) При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення:

1) одному дню позбавлення волі відповідають:

один день тримання в дисциплінарній частині військовослужбовців або арешту;

два дні обмеження волі;

три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

2) одному дню тримання в дисциплінарній частині військовослужбовців або арешту відповідають:

два дні обмеження волі;

три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

3) одному дню обмеження волі відповідають:

три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт.

(2) При призначенні за кількома вироками покарання у вигляді виправних робіт або службового обмеження для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.

(3) Основні покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

(4) Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.

(5) Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Стаття 69. Обчислення строків покарання

Строки покарання обчислюються в роках та місяцях. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Розділ ХІІІ
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

Стаття 70. Звільнення від відбування покарання

(1) Звільнення засудженого від відбування покарання, заміна покарання більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі акта амністії чи помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

(2) Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає звільненню від призначеного судом покарання.

(3) Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нововиданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.

(4) Особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганої поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

(5) Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених у статтях 42 та 45 цього Кодексу.

Стаття 71. Звільнення від відбування покарання з умовою

(1) Якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання, він може ухвалити про звільнення від відбування покарання з умовою зі сплатою штрафу в межах від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за корисливі злочини - в межах від сорока до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незастосування штрафу у цих випадках можливе лише за наявності підстав, передбачених у статті 65 цього Кодексу, а також у разі встановлення судом неможливості сплати засудженим штрафу.

(2) У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину, сплатить штраф і виконає покладені на нього обов'язки.

(3) Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років.

Стаття 72. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з умовою

(1) У разі звільнення від відбування покарання з умовою суд може покласти на засудженого такі обов'язки:

попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого або членів колективу;

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу внутрішніх справ;

повідомляти органи внутрішніх справ про зміну місця проживання, роботи або навчання;

періодично з'являтися для реєстрації в органи внутрішніх справ;

не відвідувати певних місць, визначених органами, які здійснюють контроль за поведінкою засудженого;

пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, венеричного або іншого захворювання, яке становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

(2) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Стаття 73. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з умовою

У разі звільненні від відбування покарання з умовою крім штрафу, передбаченого частиною першою статті 71 цього Кодексу, можуть бути призначені додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Стаття 74. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з умовою

(1) Після закінчення іспитового строку засуджений, який сплатив штраф і виконав покладені на нього обов'язки, звільняється судом від відбування призначеного йому покарання.

(2) Якщо засуджений ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків або систематично чинить правопорушення, що спричинили застосування до нього заходів адміністративного стягнення, або у разі його ухилення від сплати штрафу, суд може винести ухвалу про направлення засудженого для відбування покарання, призначеного вироком.

(3) У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 67 і 68 цього Кодексу.

Стаття 75. Відстрочення виконання покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до семи років

(1) У разі призначенні покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може відстрочити виконання призначеного покарання. Виконання призначених у цьому випадку додаткових покарань також може бути відстрочене.

(2) Строк відстрочення виконання призначеного покарання визначається судом у межах строку, на який згідно законодавства жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

(3) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами внутрішніх справ.

(4) Після закінчення строку відстрочення виконання покарання суд, залежно від поведінки засудженої, виносить ухвалу про звільнення її від відбування покарання або про направлення для відбування покарання, призначеного вироком.

(5) У разі, коли засуджена з відстроченням виконання покарання жінка відмовилася від дитини або ухиляється від виховання дитини після попередження, оголошеного органом, який здійснює контроль за поведінкою засудженої, суд може за поданням цього органу скасувати відстрочення виконання покарання і направити засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.

(6) Якщо засуджена вчинила в період строку відстрочення новий злочин суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 67 і 68 цього Кодексу.

Стаття 76. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

(1) Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання обвинувальним вироком чинності його не було виконано в такі строки:

1) один рік - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

2) два роки - у разі засудження до покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) чотири роки - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) десять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

(2) Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

(3) Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухилиться від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені частиною першою цієї статті, подвоюються, але не можуть перевищувати п'ятнадцяти років.

(4) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частині першій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

(5) Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

(6) Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 407-409, 413 цього Кодексу.

Стаття 77. Умовно дострокове звільнення від відбування покарання

(1) До осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарній частині військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовнодострокове звільнення від подальшого відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

(2) Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване, якщо засуджений зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.

(3) Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

(4) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 67 і 68 цього Кодексу.

(5) Умовно-дострокове звільнення від довічного позбавлення волі може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим двадцяти п'яти років позбавлення волі, якщо судом буде визнано, що засуджений не потребує подальшого відбування цього покарання.

(6) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, нового злочину протягом п'яти років з дня умовно-дострокового звільнення суд призначає їй покарання за правилами, встановленими у частині 2 статті 67 цього Кодексу.

Стаття 78. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

(1) Особам, що відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

(2) У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання. Засуджений підлягає звільненню від додаткового покарання, якщо воно є більш суворим, ніж нове основне покарання.

(3) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

(4) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

(5) До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 77 цього Кодексу.

(6) Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин додає невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 67 і 68 цього Кодексу.

Стаття 79. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

(1) Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно законодавства жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

(2) Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

(3) Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органами внутрішніх справ за місцем проживання.

(4) Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від відбування покарання або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

(5) Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, порушує громадський порядок, за що письмово більше двох разів попереджувалася органом, який здійснює контроль за поведінкою засудженої, суд може за поданням цього органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

(6) Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 67 і 68 цього Кодексу.

Стаття 80. Звільнення від покарання за хворобою

(1) Особа, що вчинила злочин, не підлягає покаранню або звільняється від подальшого його відбування, якщо до винесення вироку або під час відбування покарання вона захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. До такої особи можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 86 - 88 цього Кодексу.

(2) Особа, яка після вчинення злочину або винесення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи. Суд повинен також вирішити питання щодо подальшого лікування звільненого.

(3) Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров'я звільняються від відбування покарання.

(4) У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, вони можуть бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 46 або 76 цього Кодексу, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до них застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині п'ятій статті 68 цього Кодексу, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.

Стаття 81. Звільнення від покарання на підставі акта амністії або помилування

(1) На підставі акта амністії засуджений може бути повністю або частково звільнений від відбування основного і додаткового покарання відповідно до Закону України "Про застосування амністії в Україні".

(2) На підставі акта помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від відбування основного і додаткового покарання.

Розділ XІV
СУДИМІСТЬ

Стаття 82. Правові наслідки судимості

(1) Особа визнається такою, що має судимість, з дня набуття чинності обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

(2) Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, прямо передбачених законодавством України.

(3) Особи, звільнені від кримінальної відповідальності, а також засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від відбування покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

Стаття 83. Строки погашення судимості

Такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, засуджені відповідно до статті 71 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з умовою не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

2) жінки, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом строку відстрочення виконання покарання вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо виконання призначеного жінці додаткового покарання не було відстрочене і його строк перевищує строк відстрочення виконання основного покарання, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання;

4) особи, які відбули покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;

5) особи, засуджені до штрафу, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

10) особи, засуджені до довічного позбавлення за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом десяти років з дня умовно-дострокового звільнення від відбування цього покарання не вчинять нового злочину.

Стаття 84. Обчислення строків погашення судимості

(1) Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

(2) До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано і при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.

(3) Якщо особу в порядку, передбаченому законом, було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється виходячи з фактично відбутого нею покарання - з моменту звільнення від відбування покарання (основного та додаткового).

(4) Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється виходячи з фактично відбутого до заміни більш суворого покарання - з моменту відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).

(5) Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості, переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.

Стаття 85. Зняття судимості

(1) Якщо особа після відбуття покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 83 цього Кодексу.

(2) Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 83 цього Кодексу.

(3) Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.

Розділ XV
ПРИМУСОВІ ТА ІНШІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Стаття 86. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру

Примусовими заходами медичного характеру є поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Стаття 87. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:

1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених статтями Особливої частини цього Кодексу;

2) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до винесення вироку або під час відбування покарання, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Стаття 88. Види примусових заходів медичного характеру

(1) Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1) поміщення у психіатричну лікарню із звичайним наглядом;

2) поміщення у психіатричну лікарню з посиленим наглядом;

3) поміщення у психіатричну лікарню із суворим наглядом.

(2) Поміщення у психіатричну лікарню із звичайним наглядом може бути застосоване судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричній лікарні і лікування у примусовому порядку.

(3) Поміщення у психіатричну лікарню з посиленим наглядом може бути застосоване судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя громадян, і за своїм психічним станом не становить загрози для інших осіб, але потребує тримання у психіатричній лікарні та лікування в умовах посиленого нагляду.

(4) Поміщення у психіатричну лікарню із суворим наглядом може бути застосоване судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя громадян, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричній лікарні та лікування в умовах суворого нагляду.

(5) Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

Стаття 89. Зміна або припинення примусових заходів медичного характеру

(1) Зміна або припинення примусових заходів медичного характеру застосовується судом за висновком лікувального закладу у разі змінення психічного стану особи або її видужання, а також у разі відсутності потреби в їх застосуванні.

(2) У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру суд може передати особу на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

Стаття 90. Застосування примусового лікування щодо осіб, які вчинили злочин у стані алкогольного сп'яніння чи під впливом одурманливих засобів або осіб обмежено осудних

(1) Суд незалежно від призначеного покарання, може направити на примусове лікування особу, засуджену за злочин, вчинений у стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних засобів чи інших одурманливих засобів, або особу обмежено осудну.

(2) У разі призначення покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.

Розділ XVІ
ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Стаття 91. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру

(1) Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, які не є покаранням і передбачені частиною другою статті 99 цього Кодексу.

(2) Примусові заходи виховного характеру, які не є покаранням і передбачені частиною другою статті 99 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Стаття 92. Види покарань

(1) До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф;

2) виправні роботи;

3) арешт;

4) позбавлення волі.

(2) До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді конфіскації майна, штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Стаття 93. Штраф

(1) Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход або майно, на яке може бути обернене стягнення.

(2) Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 94. Виправні роботи

(1) Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.

(2) Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до п'ятнадцяти відсотків.

Стаття 95. Арешт

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.

Стаття 96. Позбавлення волі

(1) Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

(2) Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

(3) Покарання у вигляді позбавлення волі призначається неповнолітньому:

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше двох років;

2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років.

Стаття 97. Призначення покарання

(1) При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 61 - 63 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

(2) При призначені покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати десяти років, а при призначенні покарання за сукупністю вироків, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.

Стаття 98. Звільнення від відбування покарання з умовою

(1) Звільнення від відбування покарання з умовою застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 71 - 74 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею та статтею 93 цього Кодексу, в межах від п'яти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за корисливі злочини - в межах від двадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(2) Звільнення від відбування покарання з умовою може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до виправних робіт або позбавлення волі.

(3) Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

(4) У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з умовою суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

Стаття 99. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру

(1) Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

(2) У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг шістнадцятирічного віку і має майно або доход, обов'язку відшкодування заподіяних збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються спеціальними положеннями.

(3) До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пункті 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

(4) Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому відповідним Положенням.

(5) У разі систематичного невиконання неповнолітнім примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і неповнолітній може бути притягнений до кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Стаття 100. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності

(1) Давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 46 та 76 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

(2) Щодо цих осіб встановлюються такі строки давності притягнення до кримінальної відповідальності:

1) один рік - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) три роки - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) п'ять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

4) сім років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

(3) У разі застосування до таких осіб строку давності виконання обвинувального вироку встановлюються такі строки:

1) один рік - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

2) три роки - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

3) п'ять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

(4) У разі зупинення перебігу строків давності правила про їх подвоєння, передбачені в частині другій статті 46 та частині третій статті 76 цього Кодексу, не застосовуються. При цьому загальний строк давності не може перевищувати десяти років.

Варіант: частину 4 виключити (див. ч. 2 ст. 46).

Стаття 101. Умовно дострокове звільнення від відбування покарання

(1) До осіб, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт або позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину.

(2) Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване, якщо засуджений зразковою поведінкою, сумлінним ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

(3) Умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строку покарання у вигляді виправних робіт, а також покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного судом за тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі і була умовнодостроково звільнена, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

(4) До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.

(5) У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове звільнення, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 67 і 68 цього Кодексу.

Стаття 102. Погашення та зняття судимості

(1) Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до статей 82 - 85 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

(2) Визнаються такими, що не мають судимості, неповнолітні:

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

(3) Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в частині другій статті 85 цього Кодексу, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в пунктах 3 і 4 частини другої цієї статті.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Стаття 103. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

(1) Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(2) Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частиною 2 цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації,

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 104. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

(1) Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або лінії державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені особою яка є представником влади, або за попереднім змовленням групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 105. Державна зрада

(1) Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(2) Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, завербований іноземною державою, іноземною організацією або їхнім представником, якщо він на виконання одержаного злочинного завдання ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам влади про свій зв'язок з ними.

Стаття 106. Посягання на життя державного діяча

Убивство або замах на вбивство Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України, або Верховного Суду України, або вищих судів України, Генерального прокурора України, вчинені у зв'язку з їхньою державною діяльністю,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Варіант статті:

Стаття... Посягання на життя державного чи громадського діяча

Убивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча або представника влади, вчинене у зв'язку з їхньою державною чи громадською діяльністю,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 107. Диверсія

Вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 108. Шкідництво

Дія або бездіяльність, спрямовані на підрив промисловості, транспорту, зв'язку, сільського господарства, грошової системи, торгівлі або інших галузей економіки України, а також діяльності органів державної влади з метою ослаблення держави, якщо діяння вчинене шляхом використання діяльності підприємств, установ, організацій або шляхом протидіяння їх нормальній роботі, -

карається позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Варіант: статтю до Кодексу не включати.

Стаття 109. Шпигунство

(1) Передавання або збирання з метою передавання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну чи військову таємницю, а також передавання або збирання за завданням іноземної розвідки інших відомостей для використання їх на шкоду інтересам України, якщо шпигунство вчинене іноземним громадянином або особою без громадянства,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(2) Звільняється від кримінальної відповідальності особа, що припинила діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, та добровільно повідомила органи влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України.

Розділ ІІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ОСОБИ

Стаття 110. Умисне вбивство за обставин, які обтяжують відповідальність

Умисне вбивство:

1) двох або більше осіб;

2) жінки, яка зазнаки для винного перебувала у стані вагітності;

3) вчинене з особливою жорстокістю;

4) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

5) з корисливих мотивів;

6) з хуліганських мотивів;

7) особи чи її близьких у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку;

8) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

9) поєднане із зувалтуванням, насильним задоволенням статевої пристрасті неприродним способом або мужолозтвом;

10) вчинене на замовлення;

11) вчинене за попередньою змовленою групою осіб;

12) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком убивства, передбаченого статтями 112 - 114 цього Кодексу,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна у випадках, передбачених пунктами 5 або 10 цієї статті.

Стаття 111. Умисне вбивство

Умисне вбивство, вчинене за відсутності ознак, зазначених у статтях 110, 112 - 114 цього Кодексу,-

карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 112. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого,-

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 113. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 114. Вбивство у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисне вбивство, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 115. Вбивство через необережність

(1) Вбивство, вчинене через необережність,-

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Вбивство, вчинене через необережність двох або більше осіб -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 116. Доведення до самогубства

(1) Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство що є наслідком жорстокого з нею поводження або систематичного приниження її людської гідності -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винного,-

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до семи років.

Стаття 117. Умисне тяжке тілесне ушкодження

(1) Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння чи таке, що спричинило втрату будь-якого органа або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний з стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя,-

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

(2) Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер мучення, або заподіяне особі чи її близьким родичам у зв'язку з виконанням цією особою службового чи громадського обов'язку,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або спричинили смерть потерпілого,-

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Стаття 118. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не дало наслідків, передбачених у статті 117 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину,-

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 119. Умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання

Умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого,-

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 120. Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 121. Умисне легке тілесне ушкодження

(1) Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності,-

карається виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Умисне легке тілесне ушкодження без наслідків, зазначених у частині перший цієї статті,-

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

Стаття 122. Побої і мордування

(1) Умисне завдавання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю,-

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

(2) Ті самі діяння, що мають характер мордування,-

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 123. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження -

карається виправними роботами на строк до одного року або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 124. Погроза вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження

Погроза вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження за наявності реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози -

карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 125. Зараження вірусом імунодефіциту людини

(1) Зазнаки поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини -

карається арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(2) Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу,-

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього, при призначенні покарання, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(4) Умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 126. Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини

(1) Неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків унаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що призвело до зараження особи вірусом імунодефіциту людини,-

карається позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 127. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини

Розголошення службовою особою або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини або захворювання на СНІД та його результатів, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням службових або професійних обов'язків,-

карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 128. Зараження венеричною хворобою

(1) Зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби,-

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою, а також зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Стаття 129. Незаконне проведення аборту

(1) Проведення аборту особою, що не має спеціальної медичної освіти,-

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я або смерть потерпілої,-

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 130. Залишення в небезпеці

(1) Зазнаки залишення без допомоги особи, що перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечне для життя становище,-

карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть особи, залишеної без допомоги, або інші тяжкі наслідки,-

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 131. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані

Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу, або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження або смерть,-

караються штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 132. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей

(1) Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх через недбале або несумлінне до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого,-

караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки,-

караються обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 133. Незаконне лікарювання

Заняття лікарюванням без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого,-

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 134. Ненадання допомоги хворому медичним

(1) Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому зазнаки відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого,-

карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого, залишеного без допомоги, або інші тяжкі наслідки,-

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 135. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником

Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого,-

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 136. Порушення порядку трансплантації органів або тканин людини

(1) Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини -

карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Примушування до вилучення органів або тканин людини з метою їх трансплантації -

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років з штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від особи, що їх вчинила, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 137. Незаконне розголошення лікарської таємниці

Умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки,-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

Розділ ІІІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ

Стаття 138. Незаконне позбавлення волі

(1) Незаконне позбавлення волі -

карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, вчинене щодо двох або більше осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до семи років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 139. Захоплення заручників

(1) Захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукати державну або іншу установу, підприємство чи організацію, або службову особу до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього, або організованою групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 140. Викрадення або підміна дитини

Викрадення або підміна чужої дитини, вчинені з корисливих або інших особистих мотивів, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 141. Торгівля неповнолітніми

(1) Купівля, продаж неповнолітнього, а також здійснення інших незаконних угод щодо передачі неповнолітнього іншим особам -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені організованою групою або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 142. Незаконне поміщення в психіатричну лікарню

(1) Поміщення в психіатричну лікарню зазнаки психічно здорової особи -

карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 143. Наклеп

(1) Наклеп, тобто поширення зазнаки неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу, -

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

(2) Наклеп у друкованому чи іншим способом розмноженому творі або з використанням інших засобів масової інформації, а також учинений особою, раніше судимою за наклеп, -

карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 144. Образа

Образа, тобто умисне приниження честі та гідності людини, виражене в непристойній формі, -

карається штрафом до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

Стаття 145. Розголошення таємниці усиновлення

Розголошення таємниці усиновлення всупереч волі усиновителя -

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Розділ ІV
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАННОСТІ ОСОБИ

Стаття 146. Згвалтування

(1) Зувалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(2) Зувалтування, вчинене особою, яка раніше вчинила такий злочин, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(3) Зувалтування, вчинене групою осіб, або зувалтування неповнолітньої-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

(4) Зувалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зувалтування малолітньої -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 147. Насильне задоволення статевої пристрасті неприродним способом

(1) Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої чи потерпілого -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Те саме діяння, вчинене повторно, або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 146 або 150 цього Кодексу, або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також учинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 148. Примушування жінки до вступу в статевий зв'язок

(1) Примушування жінки до вступу в статевий зв'язок особою, від якої жінка матеріально або службово залежна,-

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Примушування жінки до вступу в статевий зв'язок, поєднане з погрозою розголошення відомостей, що ганьблять її або близьких їй осіб, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Стаття 149. Примушування до зайняття проституцією

(1) Примушування жінки до заняття проституцією, а також втягнення її до зайняття проституцією обманом -

караються штрафом від дванадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Втягнення неповнолітньої в зайняття проституцією -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 150. Мужолозтво

(1) Мужолозтво, тобто статеві зносини чоловіка з чоловіком, вчинене із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілого, а також мужолозтво, вчинене щодо неповнолітнього,-

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Те саме діяння, вчинене повторно, або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 146 або 147 цього Кодексу,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 151. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, -

караються позбавленням волі на строк до семи років.

Стаття 152. Розбещення неповнолітніх

Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, -

карається арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Розділ V
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ КОНСТИТУЦІЙНИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ ГРОМАДЯН

Стаття 153. Перешкодження здійсненню виборчого права

(1) Перешкодження насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, головою або депутатом органу місцевого самоврядування, вести передвиборну агітацію, а також перешкодження роботі виборчої комісії -

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені особою з використанням свого службового становища або за попередньою зголюю групою осіб,-

караються штрафом до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 154. Підроблення виборчих документів, приписування або неправильний підрахунок голосів

Підроблення виборчих документів, приписування або зазнаки неправильний підрахунок голосів, учинені членом виборчої комісії або іншою службовою особою, -

караються штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 155. Порушення таємниці голосування

Порушення таємниці голосування членом виборчої комісії або іншою службовою особою -

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 156. Порушення законодавства про референдум

(1) Перешкодження насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму -

карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою зголюю групою осіб,-

караються штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(3) Підроблення документів референдуму, приписування, зазнаки неправильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою,-

караються штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

Стаття 157. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії

(1) Умисні діяння, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними ознаками,-

караються штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Ті самі діяння, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, -

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років.

Стаття 158. Порушення недоторканності житла

(1) Незаконне виселення, незаконний огляд, незаконний обшук чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, -

караються штрафом до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування,

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 159. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень, що передаються засобами зв'язку

(1) Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень громадян, що передаються засобами зв'язку, -

караються штрафом від двадцяти п'яти до тридцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою, крім випадків, передбачених законом,-

караються обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 160. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

(1) Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їхньому утриманні, -

карається виправними роботами на строк до одного року або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 161. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків

(1) Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків -

карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

(2) Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею,-

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Стаття 162. Зловживання опікунськими правами і залишення підопічних без нагляду та допомоги

Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо) або залишення підопічних без нагляду і необхідної матеріальної допомоги -

караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 163. Перешкодження законній діяльності професійних спілок

Умисне перешкодження законній діяльності професійних спілок або їхніх органів -

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 164. Перешкодження законній діяльності журналістів

Умисне перешкодження законній діяльності журналістів -

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 165. Порушення законодавства про працю

(1) Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю -

караються штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, що має дитину грудного віку, -

караються штрафом від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 166. Грубе порушення угоди про працю

(1) Порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою, -

карається штрафом від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України, -

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Стаття 167. Порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності

(1) Випуск під своїм ім'ям або інше привласнення авторства на чужий твір науки, літератури та мистецтва, незаконне відтворення або розповсюдження такого твору -

караються штрафом у розмірі від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Привласнення авторства на чуже відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок чи раціоналізаторську пропозицію або розголошення без згоди автора змісту винаходу, корисної моделі чи промислового зразка до їх офіційного публікування -

караються штрафом у розмірі від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 168. Перешкодження відправленню релігійних обрядів

Незаконне перешкодження відправленню релігійних обрядів, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд, -

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 169. Порушення недоторканності приватного життя

(1) Незаконне збирання або розповсюдження відомостей про приватне життя особи, що становлять її особисту чи сімейну таємницю, без її згоди або розповсюдження цих відомостей у публічних виступах, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації, якщо ці дії вчинені з корисливої або іншої особистої заінтересованості,-

караються штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Розділ VІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

Стаття 170. Крадіжка

(1) Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -

карається штрафом від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Крадіжка, поєднана з протиправним проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, -

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років із конфіскацією майна або без такої.

(4) Крадіжка, вчинена у великих розмірах,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(5) Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Примітки: 1. У статтях 170, 171, 173 - 175 повторним визнається злочин, учинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 172, 231 цього Кодексу.

2. У статтях 170 - 175 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, якщо він учинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

3. У статтях 170 - 175 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, якщо він учинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент учинення злочину.

Стаття 171. Грабіж

(1) Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) -

карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(2) Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно чи за попереднбою змовою групою осіб,-

карається позбавленням волі на строк від двох до шести років.

(3) Грабіж, поєднаний з протиправним проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(4) Грабіж, учинений у великих розмірах,-

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна або без такої.

(5) Грабіж, учинений в особливо великих розмірах або організованою групою,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Стаття 172. Розбій

(1) Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій),-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років із конфіскацією майна або без такої.

(2) Розбій, учинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.

(3) Розбій, поєднаний з протиправним проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

(4) Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

(5) Розбій, спрямований на заволодіння майном в особливо великих розмірах або вчинений організованою групою,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Стаття 173. Вимагання

(1) Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти в таємниці (вимагання),-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(3) Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, або таке, що завдало майнову шкоду у великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

(4) Вимагання, що завдало майнову шкоду в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 174. Шахрайство

(1) Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Шахрайство, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб,-

карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Шахрайство, вчинене у великих розмірах,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(4) Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 175. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним через зловживання службовим становищем

(1) Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене винному чи було в його віданні, -

караються штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Заволодіння чужим майном через зловживання службової особи своїм службовим становищем -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна чи без такої, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна чи без такої, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(4) Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(5) Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою осіб,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 176. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво

(1) Самовільне зайняття земельної ділянки або самовільне будівництво будинків чи споруд, якщо такі дії заподіяли істотну шкоду громадянинові, підприємству, установі чи організації,-

караються штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років з конфіскацією незаконно споруджених будівель.

(2) Організація групових дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної ділянки або на самовільне будівництво будинків чи споруд, а також безпосередня участь у цих групових діях,-

караються штрафом від двадцяти п'яти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією незаконно споруджених будівель.

Стаття 177. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою

(1) Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства, а також самовільним використанням в корисливих цілях електричної або теплової енергії чи газу,-

караються штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Примітки: 1. Майнова шкода, заподіяна шляхом обману або зловживання довірою, визнається значною, якщо вона у п'ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Майнова шкода, заподіяна шляхом обману або зловживання довірою, визнається у великих розмірах, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 178. Привласнення знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у винного

Привласнення знайденого або чужого цінного майна, що випадково опинилося у винного, -

карається штрафом від семи до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 179. Умисне знищення або пошкодження майна

(1) Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах,-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене шляхом підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

Стаття 180. Погроза знищення майна

Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -

карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 181. Необережне знищення або пошкодження майна

(1) Необережне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -

карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 182. Порушення обов'язків щодо охорони майна

Невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків, якщо це порушення спричинило тяжкі наслідки для власника майна, -

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 183. Придбання або збування майна, зазнали здобутого злочинним шляхом

Заздалегідь не обіцяне придбання або збування чи зберігання майна, зазнали здобутого злочинним шляхом,-

караються арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією майна чи без такої.

Розділ VІІ
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 184. Виготовлення або збування підроблених грошей чи цінних паперів

(1) Виготовлення з метою збування, а також збування зазнали підроблених білетів Національного банку України, металевої монети, державних цінних паперів або іноземної валюти -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна.

(2) Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 185. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

(1) Ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності або осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законодавством строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), а також приховування такої виручки будьяким способом -

караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також ухилення від повернення виручки в іноземній валюті або приховування будь-яким способом такої виручки у великих розмірах -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.

Примітки: 1. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті чи приховування такої виручки будьяким способом визнається вчиненим у великому розмірі, якщо ця виручка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (в перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

2. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті чи приховування такої виручки будь-яким способом визнається вчиненим в особливо великому розмірі, якщо ця виручка у три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (в перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

Стаття 186. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності без дозволу Національного банку України службовими особами підприємств, установ та організацій або за їхнім дорученням іншими особами, а також відкриття або використання за межами України валютних рахунків без дозволу Національного банку України особами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а також іншими особами у разі, коли отримання дозволу передбачене законодавством, -

караються штрафом від двохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 187. Контрабанда

(1) Контрабанда, тобто переміщення товарів або валютних цінностей через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), вибухових пристроїв, військового озброєння та майна, матеріалів і обладнання до зброї масового ураження, а також контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких встановлено відповідні правила вивезення за межі України, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна.

(2) Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. Контрабанда товарів або валютних цінностей вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у двісті і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Варіант: Виключити з частини першої статті 187 та примітки слова "або валютних цінностей".

Стаття 188. Порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю

(1) Зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачене законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це заподіяло істотну шкоду інтересам громадян, державним інтересам чи інтересам окремих юридичних осіб, або було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, -

к арається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Здійснення банківської діяльності або банківських операцій без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це заподіяло істотну шкоду інтересам громадян, державним інтересам чи інтересам окремих юридичних осіб або було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах,-

карається штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 189. Зайняття забороненими видами підприємницької діяльності

(1) Зайняття видами підприємницької діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, крім випадків, передбачених цим Кодексом, -

карається штрафом від десяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом інтересам фізичних осіб чи державним інтересам, чи інтересам окремих юридичних осіб або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами підприємницької діяльності,-

караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Стаття 190. Виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними

Виготовлення або зберігання з метою продажу самогону чи інших міцних спиртних напоїв домашнього приготування, або виготовлення з цією метою апаратів для їх вироблення, а також торгівля зазначеними спиртними напоями чи апаратами,-

карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років з конфіскацією майна чи без такої, або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна чи без такої.

Стаття 191. Фіктивне підприємництво

(1) Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) без наміру здійснювати статутну діяльність, а також укладання службовими особами або власниками діючих суб'єктів підприємницької діяльності господарських чи фінансових угод без наміру їх виконання, якщо це заподіяло матеріальну шкоду державі, банкові, кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам, -

караються штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальноу шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, -

караються позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 192. Протидія законній підприємницькій діяльності

(1) Протидія законній підприємницькій діяльності, тобто протиправна вимога перестати займатися підприємницькою діяльністю чи обмежити її, укласти угоду, виконання якої може обмежити законні права чи інтереси того, хто займається підприємницькою діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Протидія законній підприємницькій діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 193. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих незаконним шляхом

Вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобути зазнали незаконним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності-

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна.

Стаття 194. Ухилення від надання фінансово-господарських документів

(1) Злісне ухилення службової особи суб'єкта підприємницької діяльності від надання фінансово-господарських документів, незважаючи на повторну вимогу уповноважених органів, що діють у межах своєї компетенції, -

карається штрафом від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна або без такої та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Варіант: Статтю не включати до Кодексу.

Стаття 195. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів

(1) Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, учинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності або фізичною особою, якщо це діяння призвело до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, -

карається штрафом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, вчинене за попередньою замовою групою осіб, або якщо воно призвело до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, -

карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.

(3) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо воно призвело до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.

Примітки: 1. Під значним розміром коштів слід розуміти суму податку, збору чи іншого обов'язкового платежу, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Під великим розміром коштів слід розуміти суму податку, збору чи іншого обов'язкового платежу, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3. Під особливо великим розміром коштів слід розуміти суму податку, збору чи іншого обов'язкового платежу, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 196. Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків

Виготовлення з метою збування, збування або використання зазнали підроблених знаків поштової оплати, маркованої продукції, міжнародних відповідних купонів, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, відбитків маркувальних або друкарських машин, а також квитків залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу -

карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 197. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору

(1) Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору-

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою заявою групою осіб,-

караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією майна або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією майна.

Стаття 198. Фіктивне банкрутство

(1) Зазнали неправдива заява громадянина - засновника або власника суб'єкта підприємницької діяльності, а також службової особи суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом -

карається штрафом від сорока до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі,-

караються позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 199. Приховування банкрутства

Умисне приховування громадянином - засновником або власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові,-

карається штрафом до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 200. Неправомірні дії у разі банкрутства

(1) Умисне приховування майна або майнових обов'язків, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином засновником або власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності у разі банкрутства чи в передбаченні банкрутства і завдали великої матеріальної шкоди, -

караються арештом на строк до трьох місяців або штрафом від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Неправомірне задоволення у разі банкрутства майнових вимог одних кредиторів на шкоду інтересам інших, вчинене громадянином-засновником або власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, а також прийняття такого задоволення особою, яка знала про перевагу, віддану їй на шкоду інтересам інших кредиторів, якщо ці дії завдали великої матеріальної шкоди, -

караються арештом на строк до трьох місяців або штрафом від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 201. Шахрайство з фінансовими ресурсами

(1) Надання громадяниномпідприємцем або засновником чи власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності зазнали неправдивої інформації державним органам, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності -

карається позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди державі чи кредиторові, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 202. Злісне ухилення від погашення кредиторської заборгованості

Злісне ухилення керівника організації або фізичної особи від погашення за рішенням суду, що набрало чинності, кредиторської заборгованості або від оплати цінних паперів у великому розмірі -

карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Примітка. Кредиторською заборгованістю у великому розмірі вважається заборгованість фізичної особи на суму, що перевищує п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а організації - на суму, що перевищує двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 203. Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів

(1) Випуск (емісія) службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому порядку -

карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Внесення громадянином або службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, зазнали недостовірної інформації, а також затвердження таких документів, якщо ці дії заподіяли матеріальну шкоду інвесторові, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

(4) Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або якщо вони заподіяли велику матеріальну шкоду інтересам держави, іншим юридичним особам або громадянам, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

(5) Дії, передбачені частинами третоью або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або якщо вони заподіяли особливо велику матеріальну шкоду інтересам держави, іншим юридичним особам або громадянам, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітка 1. Повторним у цій статті визнається злочин, учинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 203 або статтею 184 цього Кодексу.

2. Відповідно до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великою - така, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 204. Обман покупців та замовників

(1) Обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, -

караються штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна і позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників, -

караються штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням волі на строк до шести років з конфіскацією майна і позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Обманом покупців та замовників у значних розмірах слід вважати обман, що спричинив громадянинові матеріальну шкоду в сумі, що перевищує третину неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Стаття 205. Фальсифікація засобів вимірювання

Виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут явно фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів -

караються штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 206. Випуск або реалізація недоброякісної продукції

Випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, здійснений відповідальними за це особами, якщо такі дії вчинені у великих розмірах або спричинили тяжкі наслідки, -

караються штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 207. Змовлення про підвищення або фіксування цін

(1) Змовлення про штучне підвищення або підтримання монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок, націнок з метою усунення конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності -

карається штрафом до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна чи без такої.

(2) Насильство, заподіяння шкоди чи погроза ними з метою штучної зміни або штучного фіксування цін -

караються штрафом до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочини, передбачені цією статтею, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років з конфіскацією майна.

Стаття 208. Примушування до виконання чи невиконання цивільноправових зобов'язань

(1) Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, тобто вимога виконати чи не виконати який-небудь договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна у разі відсутності ознак вимагання, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(3) Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 209. Незаконне використання товарного знака

Незаконне використання чужого товарного знака, знака обслуговування, фірмового (зареєстрованого) найменування, маркування товару, якщо це завдало істотної шкоди інтересам держави чи інтересам суб'єкта підприємницької діяльності або було пов'язане з отриманням доходу у великих розмірах, -

карається штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі вважається, коли доход у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 210. Порушення антимонопольного законодавства

Неподання або подання зазнали неправдивих документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, а також ухилення від виконання законних рішень цих органів, якщо таке діяння вчинене службовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи керівником (розпоряджувальником кредитів) господарюючого суб'єкта, якщо це заподіяло істотну шкоду інтересам держави або інтересам юридичних чи фізичних осіб, або було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах,-

караються штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі вважається, коли доход у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 211. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю

Збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю, шляхом викрадення документів, підкупу чи погроз щодо осіб, які володіють комерційною таємницею, або їхніх близьких родичів, перехоплення інформації в засобах зв'язку, незаконного проникнення в комп'ютерні системи, використання спеціальних технічних засобів, а також іншим незаконним способом з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (підприємницьке шпигунство), якщо це заподіяло істотну шкоду інтересам держави чи інтересам суб'єкта підприємницької діяльності або могло заподіяти таку шкоду,-

караються штрафом від сорока до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 212. Розголошення комерційної таємниці

Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди інтересам суб'єкта підприємницької діяльності,-

карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Розділ VІІІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ

Стаття 213. Порушення правил екологічної безпеки

(1) Порушення правил екологічної безпеки під час проведення екологічної експертизи, проектування, розміщення, будівництві, введенні в експлуатацію та експлуатації споруд, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 214. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення

Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, яка зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 215. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення

(1) Приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний стан, який пов'язаний із забрудненням землі, водних ресурсів, атмосферного повітря, продуктів харчування і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою -

караються штрафом від семи до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, вчинені повторно або такі, що спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 216. Забруднення або псування землі

(1) Забруднення, отруєння або псування землі речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, -

караються штрафом від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 217. Порушення правил охорони надр

(1) Порушення правил охорони надр, а також незаконне видобування корисних копалин, крім загальнопоширених, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, -

караються штрафом у розмірі від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, вчинені на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду або повторно, або якщо вони завдали істотної шкоди, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування.

Стаття 218. Забруднення атмосфери

(1) Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосфери шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля,-

караються штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

Стаття 219. Порушення правил охорони вод

(1) Порушення правил охорони вод, якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, -

карається штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель або захворювання людей, масову загибель тварин, риби або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 220. Забруднення моря

(1) Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами виробничої чи іншої діяльності внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів -

караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років або без такого.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель тварин, риби або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років або без такого.

(3) Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншого уповноваженого органу або особи, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів і матеріалів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкоджати іншим законним видам використання моря, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 221. Порушення законодавства про континентальний шельф України

(1) Порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також систематичне неприйняття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їхньої загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей, -

караються штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років з конфіскацією всіх знарядь, якими користувався порушник для вчинення злочину або без такої.

(2) Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземними громадянами, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою або спеціальним дозволом, виданим компетентним органом України, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців з конфіскацією обладнання.

Стаття 222. Знищення або пошкодження лісових масивів

(1) Знищення або пошкодження лісових масивів, а також зелених насаджень вогнем або іншим загальнонебезпечним способом -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк до восьми років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель лісових тварин або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 223. Незаконна порубка лісу

(1) Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах -

карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк із конфіскацією незаконно добутого.

Стаття 224. Порушення правил, встановлених для боротьби з шкідниками і хворобами рослин

Порушення правил, встановлених для боротьби з шкідниками і хворобами рослин, що спричинило тяжкі наслідки,-

карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 225. Незаконне полювання

(1) Порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, занесені до Червоної книги України, -

караються штрафом від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені з використанням службового становища або за попередньою змовою групою осіб, або загальновинищувальним способом, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

караються штрафом від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

Стаття 226. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом

(1) Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду, -

карається штрафом від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене загальновинищувальним способом або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

карається штрафом від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

Стаття 227. Порушення правил охорони рибних запасів

Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин -

карається штрафом від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 228. Порушення ветеринарних правил

Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки, -

карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 229. Знищення або пошкодження природних об'єктів, які охороняються державою

(1) Знищення або пошкодження природних об'єктів, взятих під охорону держави, чи територій та об'єктів природно-заповідного фонду -

карається штрафом від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Розділ ІХ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

Стаття 230. Створення злочинної організації

(1) Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп, якщо за зазначені дії не мають наслідком більш суворе покарання за статтями Особливої частини цього Кодексу,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

(2) Звільняється від кримінальної відповідальності особа за вчинення злочину, передбаченого цією статтею, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації та активно сприяла її розкриттю.

Стаття 231. Бандитизм

Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 232. Тероризм

(1) Тероризм, тобто вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку загибелі людей або заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення або впливу на прийняття рішень органами державної влади чи місцевого самоврядування, а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або організованою групою,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони призвели до загибелі людей, заподіяння значної майнової шкоди або інших тяжких наслідків,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(4) Звільняється від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений цією статтею, особа, яка брала участь у підготовці акту тероризму, якщо вона своєчасним попередженням органу державної влади чи іншим чином сприяла відверненню акту тероризму.

Стаття 233. Зазнали неправдиве повідомлення про акт тероризму

(1) Зазнали неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками,-

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 234. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення

Напад на об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети, з метою захоплення, пошкодження або знищення цих об'єктів-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 235. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

(1) Створення не передбачених законом воєнізованих формувань чи груп або участь у їх діяльності -

караються позбавленням волі на строк від двох до восьми років із конфіскацією майна чи без такої.

(2) Створення не передбачених законом будь-яких збройних формувань або участь у їх діяльності-

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Керівництво зазначеними в частинах першій або другій цієї статті формуваннями чи групами, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(4) Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті формувань чи груп у нападі на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян,-

карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(5) Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, що призвели до загибелі людей чи інших тяжких наслідків,-

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(6) Звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею особа, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань чи груп, за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування чи групи і повідомила про їх існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Примітка. Під воєнізованими слід розуміти формування або групу, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.

Стаття 236. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства

(1) Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шахрайством -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією майна чи без такої.

(2) Ті самі діяння, вчинені повторно,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Діяння, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або у великих розмірах, а також розбій з метою заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 237. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

(1) Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збування вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без відповідного дозволу -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(2) Носіння, виготовлення, ремонт або збування кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без відповідного дозволу -

караються штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси або вибухові речовини.

Стаття 238. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Стаття 239. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами

(1) Придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів (джерел іонізувального випромінювання, радіоактивних речовин або ядерних матеріалів, що перебувають у будьякому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді) без відповідного дозволу -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 240. Погроза вчинити розкрадання або використати радіоактивні матеріали

(1) Погроза вчинити розкрадання радіоактивних матеріалів з метою примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Погроза використати радіоактивні матеріали з метою спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави для побоювання здійснення цієї погрози, -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 241. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами

(1) Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або інших правил поводження з ними, а також незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або інших тяжких наслідків, -

караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі діяння, а також незаконне пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Стаття 242. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини

(1) Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ввезення на територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення,-

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 243. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин

(1) Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин -

карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 244. Порушення правил пожежної безпеки

(1) Порушення правил пожежної безпеки, яке спричинило виникнення пожежі,-

карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних міні- мумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Порушення правил пожежної безпеки, яке спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Розділ X
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА

Стаття 245. Порушення вимог законодавства про охорону безпеки праці

(1) Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону безпеки праці службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, громадянином - власником підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо це порушення завдало шкоди здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Стаття 246. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпечністю

(1) Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпечністю в гірничому, будівельному чи іншому виробництві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або зашкодило здоров'ю потерпілого,-

карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 247. Порушення на виробництві правил хімічної або біологічної безпеки

(1) Порушення на виробництві правил хімічної або біологічної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого,-

карається штрафом до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років, або виправними роботами на той самий строк, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 248. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах

(1) Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних під-приємствах або у вибухонебезпечних цехах особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого,-

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 249. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки

(1) Порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи інших тяжких наслідків або завдало шкоди здоров'ю потерпілого, -

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 250. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд

(1) Порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд особою, яка зобов'язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи інших тяжких наслідків або завдало шкоди здоров'ю потерпілого,-

караються штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Розділ ХІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ

Стаття 251. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту

(1) Порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку, якщо це створювало небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, -

караються виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей,-

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 252. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

(1) Умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію потягу, судна, або порушило нормальну роботу транспорту, або створювало небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, -

караються штрафом до сімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей,-

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 253. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна

(1) Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(2) Ті самі дії, вчинені за попередньою замовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 254. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства

(1) Блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту і створювало небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 255. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків

(1) Примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського чи магістрального трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов'язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищення майна цього працівника чи його близьких родичів -

карається штрафом до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою заявою групою осіб, -

караються виправними роботами на строк до семи років або позбавленням волі на строк до семи років.

Стаття 256. Порушення правил повітряних польотів

(1) Порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, що не є працівниками повітряного транспорту, якщо це створювало небезпеку для життя людей або інших тяжких наслідків, -

карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних міні- мумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 257. Порушення правил використання повітряного простору

(1) Порушення правил пуску ракет, проведення всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчинення інших дій у повітряному просторі, якщо це створило загрозу безпеці повітряних польотів, -

караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних міні- мумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 258. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда

(1) Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стоп-краном, шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створювало небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків,-

карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних міні- мумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 259. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха

Ненадання допомоги капітаном у разі зіткнення з іншим судном екіпажеві та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, що зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів, -

карається штрафом до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 260. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден

Неповідомлення капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправлення та призначення, незважаючи на наявність можливості подати ці відомості, -

карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 261. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

(1) Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, -

карається штрафом від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

(2) Ті самі дії, що спричинили потерпілому тяжке тілесне ушкодження, або його смерть -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

(3) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили загибель кількох осіб, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 262, 263 і 265 слід розуміти всі види автомобілів, трактори, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші самохідні машини.

Стаття 262. Керування транспортними засобами в стані сп'яніння

(1) Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка в стані сп'яніння керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому легкі тілесні ушкодження або матеріальну шкоду, -

карається штрафом від семи до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

(2) Керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп'яніння і яка раніше була судима за злочин, передбачений цією статтею або статтею 261 цього Кодексу,-

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Варіант: статтю не включати до Кодексу.

Стаття 263. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інші порушення їх експлуатації

Випуск в експлуатацію зазнали технічно несправних транспортних засобів, допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп'яніння або не має права на керування транспортним засобом, чи інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, вчинене особою, відповідальною за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, якщо це спричинило наслідки, зазначені в статті 261 цього Кодексу, -

караються штрафом від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацією транспортних засобів, на строк до трьох років або без такого.

Стаття 264. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху

Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, вчинене особою, відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт або утримання шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, якщо це спричинило наслідки, зазначені у статті 266 цього Кодексу,-

карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 265. Угін транспортних засобів

(1) Угін автомобілів усіх видів, мотоциклів, тракторів або інших самохідних машин без мети їх викрадення -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, а також поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, -

караються виправними роботами на строк від одного до двох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 266. Порушення чинних на транспорті правил

Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається штрафом від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 267. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів

(1) Пошкодження або руйнування магістральних нафто-, газота нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов'язаних з ними об'єктів, споруд, засобів автоматики, зв'язку, сигналізації, якщо це призвело до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів і спричинило небезпеку для життя людей або інші тяжкі наслідки,

карається штрафом до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років з конфіскацією майна чи без такої, або обмеженням волі на строк до п'яти років з конфіскацією майна чи без такої, або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років із конфіскацією майна чи без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою замовою групою осіб, а також загальнонебезпечним способом, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили людські жертви, інші нещасні випадки з людьми або призвели до аварії, пожежі, значного забруднення довкілля чи інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Розділ ХІІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ

Стаття 268. Групове порушення громадського порядку

Організація групових дій, що грубо порушують громадський порядок або спричинюють порушення роботи транспорту, підприємств, установ чи організацій, а також активна участь у таких діях -

караються штрафом від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 269. Масові заворушення

(1) Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 270. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку

Публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, а також розповсюдження, виготовлення або зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту -

караються штрафом від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 271. Хуліганство

(1) Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яка відзначається особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, -

карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, вчинене групою осіб або особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які перепиняють хуліганські дії, -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для завдання тілесних ушкоджень, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 272. Наруга над могилою

Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного, а також викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, -

караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 273. Нищення або псування пам'яток історії та культури

(1) Умисне нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури, -

караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо об'єктів, які є особливою історичною або культурною цінністю, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 274. Жорстоке поводження з тваринами

Жорстоке поводження з твариною, що спричинило її загибель або каліцтво, а також мучення тварини, вчинені з хуліганських мотивів або в присутності малолітнього, -

караються штрафом до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 275. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості

(1)Ввезення в Україну з метою збуту, розповсюдження виготовлення, збутя, розповсюдження або зберігання з метою збуту чи розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості,-

караються штрафом до ста тридцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, засобів їх виготовлення та розповсюдження.

(2) Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості,-

караються штрафом від ста тридцяти п'яти до двохсот двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, засобів її виготовлення і демонстрування.

(3) Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою замовою групою осіб,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією творів та кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, засобів їх виготовлення і демонстрування, з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 276. Ввезення, виготовлення, збування і розповсюдження порнографічних предметів

(1)Ввезення в Україну з метою збуту або розповсюдження, виготовлення, збут чи розповсюдження творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру -

караються штрафом до дев'яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо кіно та відеопродукції порнографічного характеру,-

караються штрафом від дев'яноста до двохсот двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією порнографічної кіно- та відеопродукції, засобів її виготовлення і демонстрування.

(3) Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою замовою групою осіб,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, засобів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрування, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 277. Створення або утримання місць розпусти і звідництво

(1) Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти -

караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені з метою наживи, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 278. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, а також використання неповнолітніх з метою паразитичного існування -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Розділ ХІІІ
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ ТА ПРОТИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ

Стаття 279. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів

(1) Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

(2)Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою замовою групою осіб, а також якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини або наркотичні засоби чи психотропні речовини у великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

(3) Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, вчинена організованою групою, а також якщо предметом контрабанди були наркотичні засоби або психотропні речовини в особливо великих розмірах,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Стаття 280. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

(1) Розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в інших організаціях та їх підрозділах незалежно від форм власності, або придбання за такі кошти об'єктів, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих та інших потреб, або використання таких коштів і майна з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна.

(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права

обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Під великим розміром слід розуміти кошти, сума яких становить двісті та більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 281. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збування наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збування, а також незаконне збування наркотичних засобів або психотропних речовин -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою замовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 282, 284, 286, 288, 289, 291 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збування наркотичних засобів чи психотропних речовин у місцях, що використовуються для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збування чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби або психотропні речовини у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом цих діяти були наркотичні засоби або психотропні речовини в особливо великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(4) Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини і вказала джерело їх придбання чи сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виготовлення, придбання, зберігання, пересилання (частина перша статті 281, частина перша статті 283 цього Кодексу).

Стаття 282. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи психотропних речовин або заволодіння ними шляхом шахрайства

(1) Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи психотропних речовин або заволодіння ними шляхом шахрайство -

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою замовою групою осіб, або із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з викраденням наркотичних засобів чи психотропних речовин, поєднаним з погрозою застосування такого насильства, або привласнення зазначених засобів чи речовин особою, якій вони були довірені у зв'язку з її службовим становищем чи під охорону, а також особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 280, 281, 284, 285, 286, 288, 291 цього Кодексу, або у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, а також розбій з метою заволодіння наркотичними засобами чи психотропними речовинами, а також вимагання цих засобів чи речовин, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, -

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 283. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту

(1) Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту -

караються штрафом від двадцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 281, 282, 284, 291 цього Кодексу, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби чи психотропні речовини у великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від двох до шести років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою статті, вчинені із залученням неповнолітнього, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби чи психотропні речовини в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

(4) Особа, яка добровільно звернулася до медичного закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Стаття 284. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель

(1) Незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель -

караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель особою, яка була засуджена за цією статтею чи яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 281, 283, 285, 291 цього Кодексу, або вчинені за попередньою змовою групою осіб з метою збутк, а також незаконні посів або вирощування снотворного маку чи конопель у кількості п'ятисот і більше рослин -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна.

Стаття 285. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання прекурсорів

(1) Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання прекурсорів з метою їх використання для вироблення або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин -

караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, або з метою збування, а також незаконне збування прекурсорів -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

(3) Дії, передбачені частиною першою, вчинені організованою групою або в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від шести до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 286. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства

(1) Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства з метою подальшого збуту, а також їх збутк для вироблення або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин-

караються штрафом від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією майна чи без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здоров'я, чи з погрозою застосування такого насильства, або особою, якій прекурсори було довірено у зв'язку із службовим становищем чи під охорону, або у великих розмірах-

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без такої, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою осіб або в особливо великих розмірах, розбій з метою заволодіння прекурсорами, а також вимагання їх, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, -

караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна і з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 287. Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, чи заволодіння ним шляхом шахрайства та інші незаконні дії з таким обладнанням

(1) Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, чи заволодіння ним шляхом шахрайства, а також незаконне виготовлення, придбання, зберігання, передача чи продаж іншим особам такого обладнання -

караються штрафом від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 280, 286, 288, 289, 291, 292 цього Кодексу, -

караються позбавленням волі на строк від двох до шести років з конфіскацією майна або без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою всіх або з метою виготовлення особливо небезпечних наркотичних засобів чи психотропних речовин, а також розбій з метою заволодіння обладнанням, призначеним для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, а також його вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 288. Незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Незаконне введення будь-яким способом наркотичних засобів або психотропних речовин в організм іншої особи проти її волі -

карається штрафом від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286, 288, 289, 290, 291, 292 цього Кодексу, або вчинені щодо двох чи більше осіб, або якщо вони заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або дргугою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебуває в безпорадному стані, чи вагітної жінки, або якщо вони були пов'язані з введенням в організм іншої особи особливо небезпечних наркотичних засобів чи психотропних речовин, а також якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілого,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 289. Схиляння до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Схиляння певної особи до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Та сама дія, вчинена повторно або щодо двох чи більше осіб, або щодо неповнолітнього, а також особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 281, 282, 284, 288, 290, 291 цього Кодексу, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 290. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів

(1) Відкрите або вчинене групою осіб незаконне вживання наркотичних засобів у місцях, що використовуються для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян -

карається штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 281, 284, 288, 289, 291, 292 цього Кодексу, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Стаття 291. Організація або утримання місць для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Організація або утримання місць для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, а також надання приміщення з цією метою -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або в корисливих цілях, або групою осіб, або із залученням неповнолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Варіант: Вилучити слова "групою осіб або із залученням неповнолітнього".

Стаття 292. Незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збування підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів

(1) Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збування підроблених чи незаконно одержаних документів, які дають право на отримання наркотичних засобів чи психотропних речовин або прекурсорів, призначених для вироблення або виготовлення цих засобів чи речовин, -

караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290, 291 цього Кодексу, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 293. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин в корисливих цілях чи в інших особистих інтересах-

карається штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 294. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

(1) Порушення встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також порушення правил вироблення, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів чи психотропних речовин або прекурсорів, призначених для вироблення або виготовлення цих засобів чи речовин, -

караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або такі, що призвели до викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів або заволодіння ними, шляхом шахрайства, або до їх нестачі у великих розмірах, -

караються штрафом від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 295. Повідомлення зазнали неправдивих відомостей про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Повідомлення в офіційних документах зазнали неправдивих відомостей, які стосуються обігу наркотичних засобів чи психотропних речовин або прекурсорів, призначених для вироблення або виготовлення цих засобів чи речовин, -

карається штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до чотирьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 296. Вироблення, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збуту отруйних і сильнодіючих речовин

(1) Вироблення, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання або зберігання з метою збуту, а також збуту отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними, а також здійснення таких дій щодо обладнання, призначеного для вироблення чи виготовлення отруйних або сильнодійних речовин, вчинені без спеціального на те дозволу, -

караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Порушення встановлених правил вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними, -

карається штрафом до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до одного року.

Стаття 297. Організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів

Організація або утримання місць для вживання з метою одурманювання лікарських та інших засобів, що не є наркотичними або психотропними, а також надання приміщень з такою метою -

караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

Стаття 298. Порушення правил боротьби з епідеміями

Порушення обов'язкових правил, встановлених з метою запобігання епідеміологічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спричинили або зазнаки могли спричинити поширення цих захворювань, -

карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 299. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами

(1) Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, а також інших правил поводження з ними, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Ті самі порушення, якщо вони спричинили загибели людей чи інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 300. Заготівля, перероблення або збування радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції

(1) Заготівля, перероблення з метою збування або збування продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо ці дії створили загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяли шкоду здоров'ю потерпілого, -

караються штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Заготівля, перероблення з метою збування або збування продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 301. Посягання на здоров'я людей під приводом виконання релігійних обрядів

Організація або керівництво групою, діяльність якої, що здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів, поєднана із заподіянням шкоди здоров'ю людей або статевою розпустою, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Розділ XІV
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ, НЕДОТОРКАННОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ

Стаття 302. Розголошення державної таємниці

Розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі по службі чи роботі, за відсутності ознак державної зради або шпигунства -

карається позбавленням волі на строк від двох до семи років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 303. Втрата документів, що містять державну таємницю

Втрата документів або матеріалів, що містять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами,-

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 304. Передавання іноземним організаціям відомостей, що становлять службову таємницю

Передавання або збирання з метою передавання іноземним організаціям або їхнім представникам економічних, науково-технічних або інших відомостей, що становлять службову таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі по службі чи роботі,-

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 305. Незаконне перетинання державного кордону

(1) Перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без установлених документів чи дозволу відповідних державних органів -

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин, -

караються штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що поєднані із застосуванням зброї, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Примітка. Чинність цієї статті не поширюється на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства без установленого документа або дозволу для використання права притулку відповідно до Конституції України, а також з метою набуття статусу біженця.

Стаття 306. Незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення озброєння, а також військової та спеціальної техніки

(1) Порушення встановленого порядку вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій, які можуть бути використані для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової та спеціальної техніки, а також незаконне вивезення зазначених предметів або запасних частин до них та військового майна за відсутності ознак контрабанди -

караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 307. Порушення правил міжнародних польотів

Вліт в Україну або виліт з України без відповідного дозволу, а також недотримання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних воріт або висоти польотів -

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією повітряного судна або без такої.

Стаття 308. Ухилення від призову на строкову військову службу

Ухилення від призову на строкову військову службу -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 309. Ухилення від призову за мобілізацією

Ухилення від призову за мобілізацією до лав Збройних Сил України - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 310. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів

(1) Ухилення військовозобов'язаного від військового обліку, продовжуване після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, -

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ухилення військовозобов'язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів -

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Варіант: Виключити із статті частину 1.

Розділ XV
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Стаття 311. Наруга над державними символами

(1) Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України -

карається штрафом до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави -

карається штрафом до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 312. Посягання на честь і гідність Президента України

Образа Президента України під час виконання ним своїх повноважень або з приводу їх виконання, а також наклеп на Президента України -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до семи років.

Стаття 313. Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні

Підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні без права на цей прапор -

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 314. Порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій

Невиконання організатором зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації, встановленого порядку їх організації та проведення, якщо його дії призвели до грубого порушення громадського порядку, -

карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Варіант: Виключити із цієї статті частину першу.

(2) Незаконне перешкодження організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо це діяння було вчинене службовою особою або із застосуванням фізичного насильства, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 315. Порушення законодавства про об'єднання громадян

Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося в установленому законом порядку, або якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущене за рішенням суду, але продовжує діяти, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 316. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд

Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність державних органів, органів самоврядування та об'єднань громадян з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій -

карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 317. Опір особі, яка є представником влади, працівникові правоохоронного органу, членові громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовцеві

(1) Опір осіб, яка є представником влади під час виконання нею службових обов'язків -

карається штрафом від тридцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Вчинення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, а також членові громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що поєднані з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування насильства до виконання явно незаконних дій, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 318. Образа особи, яка є представником влади, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця

(1) Образа особи, яка є представником влади під час виконання ним службових обов'язків або у зв'язку з їх виконанням -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Образа працівника правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків або у зв'язку з їх виконанням, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця у зв'язку з їхньою участю в охороні громадського порядку -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 319. Втручання у діяльність працівника правоохоронного органу

(1) Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірних рішень -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочинові чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Стаття 320. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу

(1) Погроза вбивством, насильством або знищенням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до шести років.

(3) Умисне заподіяння тим самим особам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 321. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу

(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить праців-никові правоохоронного органу, його близьким родичам, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, вчинене шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або таке, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

Стаття 322. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця

Убивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку -

карається позбавленням волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 323. Захоплення особи, яка є представником влади або працівника правоохоронного органу як заручника

Захоплення або тримання як заручника особи, яка є представником влади, працівника правоохоронного органу або їхніх близьких родичів з метою спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 324. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

(1) Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких родичів або громадянина, який виконує громадський обов'язок, яка застосована з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, що виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує, -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Заподіяння легкого тілесного ушкодження, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких родичів -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 325. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи

Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, -

карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 326. Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації

Незаконне одержання працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, в будь-якому вигляді матеріальних благ або вигід майнового характеру у значному розмірі за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням службового становища -

карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Примітка. Під незаконною винагородою у значному розмірі в цій статті слід розуміти незаконну винагороду, яка в два і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 327. Самоправство

Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремими громадянами або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, -

карається штрафом до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

Стаття 328. Викрадення або пошкодження документів, штампів, печаток

(1) Викрадення, а також умисне знищення, пошкодження або приховування офіційних чи приватних документів, штампів чи печаток, що знаходяться на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, -

караються штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток, -

караються штрафом до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Викрадення у громадян паспорта або іншого важливого особистого документа -

карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 329. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збування, використання підроблених документів

(1) Підроблення посвідчення або іншого документа, який видається підприємством, установою чи організацією усіх форм власності і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, збування такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів або бланків підприємств, установ чи організацій з тією самою метою або з метою їх збування -

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Дії, передбачені частиною першої цієї статті, якщо вони вчинені повторно, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Використання зазнаки підробленого документа -

карається штрафом від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 330. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації

(1) Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб,-

караються штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 331. Пошкодження ліній зв'язку

Пошкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лінії зв'язку, проводового мовлення або споруд чи обладнання, які входять до їх складу, якщо воно спричинило тимчасове припинення зв'язку, -

карається штрафом від сімдесяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

Розділ XVІ
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ СИСТЕМ

Стаття 332. Умисне втручання в роботу автоматизованих електроннообчислювальних систем

(1) Умисне втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп'ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп'ютерної інформації або носіїв такої інформації, а також розповсюдження програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в ці машини, системи чи комп'ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп'ютерної інформації чи носіїв такої інформації, -

караються штрафом у розмірі від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, якщо вони заподіяли шкоду у великих розмірах або вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 333. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шахрайством

(1) Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шахрайством -

караються строком від п'ятнадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,-

караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли шкоду у великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

Стаття 334. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем

(1) Порушення правил експлуатації автоматизованих електроннообчислювальних машин, їх систем чи комп'ютерних мереж особою, що відповідає за їх експлуатацію, якщо це спричинило викрадення, перекручення чи знищення комп'ютерної інформації, засобів її захисту, або незаконне копіювання комп'ютерної інформації, або істотне порушення роботи таких машин, їх систем чи комп'ютерних мереж, -

карається штрафом від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно заподіяло шкоду у великому розмірі, -

карається штрафом від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Розділ ХVІІ
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 335. Визначення понять, що вживаються у статтях цього розділу

(1) Під службовими особами розуміються особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

(2) Під службовими особами, які займають відповідальне становище, розуміються особи, зазначені в частині 1 цієї статті, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі. Під службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, розуміються особи, зазначені в частині 1 статті 9 Закону України "Про державну службу", та особи, посади яких згідно із статтею 25 цього Закону віднесені до першої та другої категорій.

(3) Істотною шкодою, якщо вона полягає в заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в десять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(4) Великим розміром хабара вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, особливо великим - такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(5) Повторним у статтях 340 і 341 цього Кодексу визнається злочин, учинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями.

(6) Вимаганням хабара визнається вимога службовою особою хабара із погрозою вчинення або невчинення, з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Стаття 336. Зловживання владою або службовим становищем

(1) Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища, всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 337. Перевищення влади або службових повноважень

(1) Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав чи повноважень, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,-

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або такими діями, що завдають болю чи ображають особисту гідність потерпілого, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 338. Службове підроблення

(1) Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів зазнаки неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача зазнаки неправдивих документів -

карається штрафом від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 339. Службова недбалість

(1) Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб,-

карається штрафом від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Стаття 340. Одержання хабара

(1) Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища -

карається штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до восьми років із конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Одержання хабара у великому розмірі, або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара -

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 341. Давання хабара

(1) Давання хабара -

карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Давання хабара, вчинене повторно, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(3) Особа, яка дала хабар, у тому числі й валютними цінностями, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося.

Стаття 342. Провокація хабара

Провокація хабара, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Розділ ХVІІІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ

Стаття 343. Зазнаки незаконне затримання, привід або арешт

(1) Зазнаки незаконне затримання або незаконний привід -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Зазнаки незаконний арешт або тримання під вартою -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 344. Притягнення зазнаки невинуватого до кримінальної відповідальності

(1) Притягнення зазнаки невинуватого до кримінальної відповідальності слідчим або прокурором з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Притягнення завідомо невинуватого до кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також у поєднанні зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 345. Примушування давати показання

(1) Примушування давати показання шляхом незаконних дій працівни-ком правоохоронного органу -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, поєднані із застосуванням фізичного насильства або із знущанням з особи,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 346. Винесення суддею (суддями) зазнаки неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови

(1) Винесення суддею (суддями) зазнаки неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Стаття 347. Втручання в діяльність органу судової влади

(1) Вплив у будь-якій формі на суддю з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправомірних рішень -

карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочинові чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 348. Образа судді

Образа судді у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 349. Погроза або насильство щодо судді

(1) Погроза вбивством, насильством або знищенням майна щодо судді, а також щодо його близьких родичів у зв'язку з діяльністю судді, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Умисне заподіяння судді чи його близьким родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з діяльністю судді, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Умисне заподіяння тим самим особам у зв'язку з діяльністю судді, пов'язаною із здійсненням правосуддя, тяжкого тілесного ушкодження -

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Стаття 350. Умисне знищення або пошкодження майна судді

(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді або його близьким родичем, у зв'язку з діяльністю судді, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 351. Посягання на життя судді у зв'язку з діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя

Убивство або замах на вбивство судді або його близьких родичів у зв'язку із діяльністю судді, пов'язаною із здійсненням правосуддя -

карається позбавленням волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 352. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, узятих під захист

Неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обугрунтованих рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх заходів для безпеки працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та їхніх близьких родичів службовою особою органу, на який покладено функції забезпечення безпеки зазначених осіб, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 353. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо осіб, узятих під захист

(1) Розголошення відомостей про заходи безпеки особою, якою прийнято рішення про ці заходи, або особою, яка їх здійснює, а також розголошення таких відомостей особою, взятою під захист, якщо ці дії спричинили шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки, -

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 354. Невиконання судового рішення

Умисне невиконання службовою особою рішення, вироку, ухвали чи постанови суду або перешкоджання їх виконанню -

карається штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 355. Зазнаки неправдиве повідомлення про вчинення злочину

(1) Зазнаки неправдиве повідомлення суду, прокурора, слідчого або органу дізнання про вчинення злочину -

карається виправними роботами на строк до трьох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також учинені з корисливих мотивів, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Стаття 356. Зазнаки неправдиве показання

(1) Зазнаки неправдиве показання свідка чи потерпілого або зазнаки неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді, а також зазнаки неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, -

караються виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також учинені з корисливих мотивів, -

караються виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 357. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків

(1) Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства чи дізнання -

карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців.

(2) Не підлягають кримінальній відповідальності за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді члени сім'ї чи близькі родичі особи, коло яких визначається законом, якщо стосовно цієї особи здійснюється провадження у кримінальній справі.

Стаття 358. Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку

Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства чи дізнання, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання зазнаки неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їхніх близьких або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок -

караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 359. Розголошення даних досудового слідства або дізнання

Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, що проводила дізнання, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, -

карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 360. Приховування майна

Приховування майна, що підлягає конфіскації, або на яке накладено арешт чи яке описано, -

карається штрафом від семи до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 361. Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі

(1) Ухилення від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Ухилення від відбування виправних робіт особою, засудженою до цього покарання, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

(3) Самовільне залишення місця обмеження волі, або злісне ухилення від робіт, або повторне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, засудженою до обмеження волі, -

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 362. Ухилення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі та у вигляді обмеження волі

Неповернення засудженого, якому дозволено короткочасний виїзд із місця позбавлення волі або з місця обмеження волі, до місця відбування покарання після закінчення строку виїзду -

карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 363. Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи

(1) Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи або інша протидія адміністрації у здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі або у вигляді обмеження волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання підлягала протягом року стягненню у вигляді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилася в колонію суворого режиму, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені особою, засудженою за тяжкий або особливо тяжкий злочин, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 364. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ

(1) Тероризування у виправних установах засуджених, які стали на шлях виправлення, або напад на адміністрацію, а також організація з цією метою злочинного угруповання або активна участь у такому угрупованні, вчинені особами, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі чи у вигляді обмеження волі, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(2) Ті самі дії, вчинені особою, засудженою за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 365. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти

(1) Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув'язненні, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або із заволодінням зброєю чи її використанням, або із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я інших осіб, а також з пошкодженням інженерно-технічних засобів охорони або шляхом підкопу, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Стаття 366. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу

Втеча із спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього -

карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 367. Порушення правил адміністративного нагляду

Самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі,-

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 368. Приховування злочину

(1) Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину -

карається арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, коло яких визначається законом, якщо ця особа вчинила злочин.

Розділ XІX
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

Стаття 369. Поняття військового злочину

(1) Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого порядку несення військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

(2) За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, а також інші особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві України.

(3) Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за статтями цього розділу.

(4) Особа, яка вчинила злочин, передбачений цим розділом, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 42 цього Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил.

Стаття 370. Непокора

(1) Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(3) Непокора, вчинена в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 371. Невиконання наказу

(1) Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 370 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 372. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків

(1) Опір начальникові, а також іншій особі, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби, або примушування їх до порушення цих обов'язків -

караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або із спричиненням тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

(4) Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, якщо вони були пов'язані з умисним убивством начальника або іншої особи, що виконує обов'язки з військової служби, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 373. Погроза або насильство щодо начальника

(1) Погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 374. Образа підлеглим начальника або начальником підлеглого

Образа насильницькою дією підлеглим начальника, а також начальником підлеглого -

карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 375. Порушення статутних правил відносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

(1) Порушення статутних правил відносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене щодо кількох осіб або заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також таке, що має характер знущання або глумлення над військовослужбовцем, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або із спричиненням тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 376. Самовільне відлучення

(1) Самовільне відлучення з частини або з місця служби військовослужбовця строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад одну добу, але не більше трьох діб, або хоч і менше доби, але повторно протягом трьох місяців, -

караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років.

(2) Ті самі діяння, вчинені військовослужбовцем, який відбуває покарання в дисциплінарній частині, -

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

(3) Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 377. Самовільне залишення частини або місця служби

(1) Самовільне залишення частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця -

караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Самовільне залишення частини або місця служби особою офіцерського складу, прапорщиком, мічманом чи військовослужбовцем надстрокової служби, а також нез'явлення їх вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, -

караються штрафом від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(3) Самовільне залишення частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(4) Самовільне залишення частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(5) Самовільне залишення частини або місця служби в бойовій обстановці, незалежно від тривалості, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 378. Дезертирство

(1) Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(2) Дезертирство зі зброєю, вчинене за відсутності ознак, зазначених у статті 380 цього Кодексу, або за попередньою змовою групою осіб, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(3) Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 379. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

(1) Ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(2) Відмова від несення обов'язків військової служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-

караються позбавленням волі від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 380. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства

(1) Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Те саме діяння, вчинене військовою службовою особою, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що спричинило істотну шкоду, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, а також розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 381. Умисне знищення або пошкодження військового майна

(1) Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна -

карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 382. Необережне знищення або пошкодження військового майна

(1) Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -

карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 383. Марнотратство або втрата військового майна

(1) Продаж, застава, передача в користування військовослужбовцем строкової служби виданих йому для особистого користування предметів обмундирування або спорядження (марнотратство), а також втрата або зіпсу-вання цих предметів внаслідок порушення правил їх зберігання -

караються арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років.

(2) Втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання -

караються арештом на строк до шести місяців, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 384. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

(1) Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження, -

карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого, -

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(3) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Стаття 385. Порушення правил водіння або експлуатації машин

(1) Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило нещасні випадки з людьми або загибель потерпілого чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 386. Порушення правил польотів або підготовки до них

Порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуатації повітряних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 387. Порушення правил кораблеводіння

Порушення правил кораблеводіння, що спричинило загибель людей, загибель корабля або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 388. Порушення статутних правил вартової служби

(1) Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби і виданих на розвиток цих правил наказів і розпоряджень -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило шкідливі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту), -

карається позбавленням волі на строк до десяти років.

(3) Порушення статутних правил патрулювання, що спричинило шкід-ливі наслідки, для запобігання яким призначено даний патруль,-

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(4) Діяння, передбачені частинами першою і третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(5) Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 389. Порушення правил несення прикордонної служби

(1) Порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 390. Порушення правил несення бойового чергування

(1) Порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та убезпечення безпеки України, -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою і другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 391. Порушення статутних правил внутрішньої служби

(1) Порушення особою, яка входить у добовий наряд частини (крім варти і вахти), статутних правил внутрішньої служби -

карається арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, запобігання яким входило в обов'язки даної особи, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

(3) Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк до семи років.

Стаття 392. Розголошення військової таємниці або втрата документів, що містять військову таємницю

(1) Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради, -

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

(2) Втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(4) Розголошення військових відомостей, що не підлягають оголошенню, але не становлять державної таємниці, -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

Стаття 393. Зловживання військової службової особи владою або службовим становищем

(1) Незаконне використання транспортних засобів, споруджень чи іншого військового майна, а також незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам, а також інше зловживання владою або службовим становищем, учинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння подіяло істотної шкоди, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із конфіскацією майна або без такої.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Примітки:

1) Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційнорозпорядчих або адміністративногосподарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

2) У статтях 393 - 396 цього Кодексу істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в десять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 394. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

(1) Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо зазначені дії заподіяли істотну шкоду, -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Застосування нестатутних методів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, що вчинене із застосуванням зброї, а також діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна або без такої.

(4) Діяння, передбачене частинами першою, другою або третьою цієї статті, що вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 395. Недбале ставлення до військової служби

(1) Недбале ставлення військової службової особи до служби, що заподіяло істотну шкоду, -

карається штрафом від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 396. Бездіяльність військової влади

(1) Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або непорушення військовою службовою особою, що є органом дізнання, кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це завдало істотної шкоди,-

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із конфіскацією майна або без такої.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 397. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

Стаття 398. Залишення гинучого військового корабля

(1) Залишення гинучого військового корабля командиром, який

не виконав до кінця своїх службових обов'язків, а також особою зі складу команди корабля без належного на те розпорядження командира -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 399. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю

Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 400. Добровільна здача в полон

Добровільна здача в полон через боягузтво або легкодухість -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 401. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні

(1) Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які зазнаки можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 402. Мародерство

Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих і поранених (мародерство), -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 403. Насильство над населенням у районі воєнних дій

(1) Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 404. Погане поводження з військовополоненими

Погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов'язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов'язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено лікування їх і піклування про них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину -

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 405. Незаконне носіння знаків Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними

Носіння в районі воєнних дій знаків Червоного Хреста або Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця або пофарбуванням, присвоєним транспортним засобам санітарної евакуації, -

караються позбавленням волі на строк до двох років.

Розділ XX
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТАМІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Стаття 406. Пропаганда війни

Публічні заклики до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій -

караються виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 407. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни

(1) Планування, підготовка або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

(2) Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 408. Порушення законів та звичаїв війни

(1) Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними угодами, а також віддання наказу про вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 409. Застосування зброї масового знищення

(1) Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 410. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 411. Екоцид

Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 412. Посягання на життя представника іноземної держави

Посягання на життя представника іноземної держави з метою провокації війни або міжнародних ускладнень -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 413. Геноцид

Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.

Стаття 414. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

(1) Напад на службові або житлові приміщення осіб, що мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи ускладнення міжнародних відносин, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

(2) Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 415. Незаконне користування емблемами і знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

Незаконне користування емблемами і розпізнавальними знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, а також найменуванням Червоного Хреста і Червоного Півмісяця -

карається штрафом до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 416. Піратство

(1) Піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.

(2) Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Стаття 417. Найманство

(1) Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у військових конфліктах чи діях, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ І

1. Цей Кодекс набирає чинності з "____" _________ 199_ р.

2. З набранням чинності цього Кодексу втрачають чинність:

Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року (Далі - КК України 1960 року) (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2 ст. 14) з усіма наступними змінами і доповненнями, внесеними в нього за станом на "___" __________ 199_ року;

Закон Української РСР "Про затвердження Кримінального кодексу Української РСР" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2, ст. 14); Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 26 грудня 1960 року "Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами" (Відомості Верховної Ради Української РСР 1991 р., N 3, ст. 13); Указ Президії Верховної Ради України від 21 січня 1992 року "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту і збут підроблених купонів багаторазового використання" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 18, ст. 246).

Розділ ІІ

1. Звільнити від покарання (основного і додаткового) відповідно до частини другої статті 73 цього Кодексу осіб, засуджених за КК України 1960 року за діяння, відповідальність за які не передбачена цим Кодексом:

а) осіб, засуджених на підставі частини 3 статті 5 КК України 1960 року;

б) осіб, засуджених за готування до злочину за частиною першою статті 17 та відповідними статтями Особливої частини КК України 1960 року, якщо ці злочини належать до злочинів невеликої тяжкості;

в) осіб засуджених за статтями 80, 108-1, 110, 134-1, 147-2, 147-3, 154, 155-2, 155-3, 155-6, 159, 183-4, 187, 187-7, 193-1, 202, 206 частина перша, 208-1, 208-2, 229-8 КК України 1960 року;

г) осіб, засуджених за статтями 147 частина перша, 148-3, 161 частина перша, 187-4, 187-8, 192 частина третя, 196-1 частина перша, 199 частина перша і друга, 207-1, 220-1 частина перша, 227-2 частина перша, умовою застосування яких за КК України 1960 року було попереднє накладення на цих осіб адміністративного стягнення;

д) осіб, засуджених за злочини, вчинені у віці від 14 до 16 років, передбачені статтями 78-1, 98, 106 частина перша, 189-4 КК України 1960 року;

е) осіб, засуджених за статтею 186 КК України 1960 року (за винятком засуджених за заздалегідь не обіцяне приховування тяжких злочинів), а також осіб, перелічених в частині другій статті 368 цього Кодексу, засуджених за заздалегідь не обіцяне пр ховування за статтею 186 КК України 1960 року;

ж) осіб, засуджених на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 26 грудня 1960 року "Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами" і Указу Президії Верховної ради України від 21 січня 1992 року "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту і збут підроблених купонів багаторазового використання".

2. Звільнити від призначеного покарання:

а) осіб, засуджених вперше до покарання у виді позбавлення волі за злочини невеликої тяжкості, вчинені у віці до 18 років, відповідно до вимог статтей 12 частини другої, 91 частини першої цього Кодексу;

б) військовослужбовців, засуджених до покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальон на строк до шести місяців.

3. Закрити усі слідчі кримінальні справи і справи, не розглянуті судами, щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України 1960 року, що перелічені в пункті 1 цього розділу.

4. Особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі пункту 1 цього розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять в сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте. Дане покарання підлягає зниженню також у випадках, передбачених пунктом 6 цього розділу.

5. Звільнити відповідно до частини першої статті 53 цього Кодексу від покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі осіб, засуджених на підставі частини першої статті 29 КК України 1960 року, які відбувають це покарання не за місцем роботи, а в інших місцях, але в районі проживання засудженого.

6. Знизити відповідно до частини третьої статті 70 цього Кодексу міри покарання, призначені за КК України 1960 року, якщо вони перевищують санкції відповідних статей цього Кодексу до максимальних меж покарання, встановлених цим Кодексом. Знизити відповідно до частини першої статті 52 цього Кодексу до трьох років строк покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як додаткове покарання. Знизити відповідно до статті 94 цього Кодексу до одного року строк виправних робіт без позбавлення волі, призначених неповнолітнім, а також розмір відрахування з їх заробітку до 15 відсотків.

7. Осіб, які відбувають покарання за вироком суду у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років в колоніях-поселеннях, вважати такими, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі, передбачене статтею 57 цього Кодексу. Особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад п'ять років і відбувають покарання в колоніях-поселеннях, підлягають переводу для подальшого відбування покарання у відповідних кримінально-виконавчих установах, якщо на підставі частини третьо статті 70 цього Кодексу призначене їм покарання не може бути знижене до п'яти років.

8. Особам, засудженим до смертної кари, замінити це покарання довічним позбавленням волі відповідно до статті 60 цього Кодексу. Якщо до смертної кари засуджені жінки або чоловіки у віці понад 65 років, то покарання у виді смертної кари заміняється їм позбавленням волі на строк до 15 років.

9. Особи, позбавлені батьківських прав відповідно до статті 38 КК України 1960 року, можуть бути поновлені в цих правах лише в порядку, передбаченому Кодексом про шлюб та сім'ю України. Особи, засуджені до покарання у вигляді громадської догани (стаття 33 КК України 1960 року), якщо у них до набрання чинності цим Кодексом не була погашена судимість, вважаються такими, які не мають судимості.

10. Покарання у вигляді арешту підлягає застосуванню після набрання чинності Кримінально-виконавчим кодексом України.

11. Не приводити у виконання вироки судів в частині конфіскації майна і стягнення штрафу, якщо до набрання чинності цим Кодексом, конфісковане майно не було вилучено і реалізоване, а штраф не був стягнутий у разі, коли за даний злочин цим Кодекс  конфіскація майна і накладення штрафу не передбачені.

12. З дня набрання чинності цим Кодексом не є особливо небезпечними рецидивістами особи, визнані такими відповідно до статті 26 КК України 1960 року. Якщо ці особи продовжують відбувати призначене їм покарання, то з вироків судів підлягає виключенню визнання їх особливо небезпечними рецидівістами, у разі потреби здійснюється змінення кваліфікації вчинених ними злочинів, а також зниження покар ння відповідно до частини третьої статті 70 цього Кодексу. Якщо особи, зазначені в абзаці першому цього пункту відбули призначене їм покарання, але мають незняту судимість, то погашення судимості у цих осіб здійснюється за правилами, передбаченими статтями 83 і 84 цього Кодексу.

13. Переглянути усі справи про злочини осіб, які вчинили розкрадання державного або колективного майна у великих чи особливо великих розмірах, передбачене частиною четвертою статті 81, частиною четвертою статті 82, частиною четвертою статті 83, частиною третьою статті 84, частиною другою статті 86, статтею 86-1 КК України 1960 р., для рішення питань про змінення кваліфікації дій цих осіб на відповідні частини і статті цього Кодексу (статті 170, 171, 172, 174, 175). При зміненні кваліфікації лочинів слід враховувати те, що розмір вчиненного розкрадання як ознака, що визначає кваліфікацію злочину, встановлюється виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, встановленого законодавством, що діяло під час вчинення злочину.

Міри покарання особам, які засуджені за розкрадання у великих чи особливо великих розмірах за статтями 81, 82, 83, 84, 86, 86-1 КК України 1960 року і не відбули покарання, привести у відповідність з покараннями, встановленими в статтях 170, 171 172, 174, 175 цього Кодексу у разі, коли призначене судом покарання за відповідний злочин є більш суворим, ніж передбачене цим Кодексом.

14. Поширити правила, встановлені цим Кодексом, про давність (статті 46, 76, 100), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (статті 77 і 101), заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 78), погашення і зняття судимост (статті 83 - 85 і 102) на осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, а також мають непогашену і незняту судимість за КК України 1960 року.

15. У разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, за злочин, вчинений до набрання чинності цим Кодексом, суду слід користуватися вимогами статті 44 КК України 1960 року.

16. У разі призначення покарання за сукупністю злочинів, що вчинені до набрання чинності цим Кодексом, застосовується стаття 42 КК України 1960 року. Якщо хоча б один із злочинів, що входять у сукупність, вчинений після набрання чинності цим Кодексом, то застосовується стаття 66 або частина друга статті 97 цього Кодексу.

Якщо особа, яка відбуває покарання, вчинить після набрання чинності цим Кодексом новий злочин, то призначення їй покарання за сукупністю вироків застосовується стаття 67 або частина друга статті 97 цього Кодексу.

17. Під час вирішення питання про звільнення від відбування покарання під умовою осіб, які вчинили злочин після набрання чинності цим Кодексом суду слід керуватися статтями 71 - 74 цього Кодексу.

Скоротити відповідно до частини третьої статті 98 цього Кодексу умовно засудженим неповнолітнім іспитовий строк до двох років, якщо визначений судом іспитовий строк вище цієї межі.

18. До осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням відстрочки виконання вироку відповідно до статті 46-1 КК України 1960 року, застосовується стаття 74 цього Кодексу.

19. У разі звільнення від кримінальної відповідальності та покарання осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, внаслідок зміни обстановки і втрати суспільної небезпечності діянням або особою, яка його вчинила, слід керуватися ч стиною першою або частиною другою статті 50 КК України 1960 року.

20. Вчинення особою злочину до набрання чинності цим Кодексом, а також наявність у такої особи не погашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості враховується при кваліфікації вчиненого нею нового злочину, а також в інших випадка, передбачених цим Кодексом.

21. Під час вирішення питання про те, чи є злочини, передбачені КК України 1960 року, злочинами невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкими або особливо тяжкими, в усіх випадках слід виходити із санкції статті (частини статті) КК України 1960 року, за якою кваліфіковано злочин, з урахуванням положень, передбачених статтею 12 цього Кодексу.

22. Перегляд справ щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України 1960 року і засуджені, або справи стосовно яких перебувають у провадженні судів, органів попереднього слідства і дізнання, покласти:

а) щодо осіб, перелічених у підпунктах "а" - "ж" пункту 1, підпункті "а" пункту 2, пункті 6, абзаці другому пункту 12, пункті 13 цього розділу, - на районні (міські) суди за місцем відбування засудженими покарання, а щодо військовослужбовців, засуджених умовно або з відстрочкою виконання вироку, а також тих, хто відбуває покарання в дисциплінарному батальоні, - на військові суди;

б) щодо кримінальних справ, які підлягають припиненню відповідно до пункту 3 цього розділу, - на суди, органи попереднього розслідування і дізнання;

в) щодо осіб, зазначених в пункті 5 цього розділу, - на органи, які відають виконанням покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі;

г) щодо осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього розділу, - на адміністрацію місць позбавлення волі;

д) щодо осіб, зазначених у пункті 8 цього розділу, - на Верховний Суд Автономної Республіки Крим та обласні суди, які постановили вироки з призначенням покарання у вигляді смертної кари;

є) щодо виконання вироків, передбачених пунктом 11 цього розділу, - на голів районних (міських) судів за місцем виконання вироку.

23. Органи, які виконують вироки судів, зобов'язані надавати судам необхідні матеріали щодо осіб, які відбувають покарання.

24. Питання, передбачені в пунктах 3, 4, 7, 8, 9, 10, абзаці першому пункту 12, пункті 13, абзаці другому пункту 17 цього розділу, розглядаються судом за поданням адміністрації місця відбування покарання або прокурора у відкритому судовому засід нні з участю прокурора і представника адміністрації місця відбування покарання у випадках, якщо справа розглядається за її поданням.

Ухвала суду з цих питань не підлягає оскарженню, але може бути опротестована в порядку судового нагляду на загальних підставах.

25. Заходи передбачені у пунктах 3 - 10, 13 - 15, абзаці другому пункту 17 цього розділу, здійснити до __________ 199__ року.

____________

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про спеціального прокурора та спеціальних слідчих

Цей Закон відповідно до статей 19, 89, 92, 111, 121 - 123, 151 Конституції України визначає правові та організаційні засади діяльності спеціального прокурора та спеціальних слідчих під час процедури імпічменту Президента України та притягнення його до кримінальної відповідальності.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Статус спеціального прокурора

Спеціальний прокурор є посадовою особою, яка призначається Верховною Радою України на період роботи спеціальної тимчасової слідчої комісії, створеної відповідно до вимог частини третьої статті 111 Конституції України.

Спеціальний прокурор:

бере участь у проведенні розслідування спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради, створеною відповідно до вимог частини 3 статті 111 Конституції України, в разі прийняття Верховною Радою України постанови про порушення процедури імпічменту Президента України і призначення відповідної слідчої комісії спеціальний прокурор на протязі доби порушує кримінальну справу за ознаками злочинів, на підставі яких прийнята постанова Верховної Ради України, а також здійснює нагляд за додержанням вимог Конституції України та законів України під час проведення цього розслідування;

вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо персонального складу спеціальних слідчих для участі у проведенні розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради, створеною відповідно до вимог частини 3 статті 111 Конституції України;

Спеціальний прокурор; у межах своєї компетенції діє незалежно від будь-яких державних органів і посадових осіб та є підзвітним Верховній Раді України.

Стаття 2. Статус спеціальних слідчих

Спеціальні слідчі є підпорядковані спеціальному прокурору посадові особи, які за постановою Верховної Ради України включаються до складу спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, створеної відповідно до вимог частини 3 статті 111 Конституції України.

Стаття 3. Правові засади діяльності спеціального прокурора та спеціальних слідчих

Діяльність спеціального прокурора та спеціальних слідчих реґламентується Конституцією України, Кримінально-процесуальним кодексом України, а також іншими законами України з особливостями, встановленими цим Законом.

Жодний інший орган державної влади чи посадова особа не можуть приймати рішень з питань, віднесених до компетенції спеціального прокурора та спеціальних слідчих.

Розділ II. ПРИЗНАЧЕННЯ НА ПОСАДУ. ЗВІЛЬНЕННЯ З ПОСАДИ, ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРОКУРОРА І СПЕЦІАЛЬНИХ СЛІДЧИХ

Стаття 4. Вимоги до кандидатів на посади спеціального прокурора та спеціальних слідчих

Спеціальним прокурором може бути призначений громадянин України, який не менше 10 років займав посади, пов'язані із здійсненням нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, на день призначення досяг 40 років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту.

Спеціальним слідчим може бути призначений громадянин України, який володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та досвід роботи у слідчих органах не менше ніж на протязі 5 років.

Не може бути призначено на посаду спеціального прокурора, а так само на посаду спеціального слідчого особа, яка не має права голосу, або стосовно якої набрав законної сили вирок суду за вчинення тяжкого умисного злочину, або яка має не погашену та не зняту в установленому законом порядку судимість за будь-який інший злочин.

Стаття 5. Несумісність посади спеціального прокурора та спеціального слідчого

Спеціальний прокурор та спеціальний слідчий не можуть мати представницького мандату, обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності. На період роботи в якості спеціального прокурора чи спеціального слідчого ці особи зобов'язані призупинити своє членство у будь-якій політичній партії. За наявності обставин, зазначених у частинах першій чи другій цієї статті, кандидат не може бути призначений на посаду спеціального прокурора та спеціального слідчого.

Якщо обставини, зазначені у частині першій цієї статті, виникли під час діяльності спеціального прокурора або спеціального слідчого, вони повинні усунути їх протягом десяти днів, а у разі неможливості усунути їх у той же термін зробити заяву про відмову виконувати будь-які інші доручення чи повноваження, крім обов'язків спеціального прокурора або спеціального слідчого.

У разі невиконання вимог частини другої цієї статті повноваження спеціального прокурора чи спеціального слідчого припиняються у встановленому цим Законом порядку.

Стаття 6. Призначення спеціальних слідчих

Спеціальні слідчі призначаються на посаду Верховною Радою України за наявності згоди профільного Комітету.

Стаття 7. Припинення повноважень та звільнення з посади спеціального прокурора та спеціальних слідчих

Повноваження спеціального прокурора та спеціальних слідчих припиняються у випадках:

1) припинення повноважень відповідної тимчасової слідчої комісії;

2) дострокового припинення повноважень спеціального прокурора і спеціального слідчого за постановою Верховної Ради України, прийнятою на підставі подання профільного Комітету.

Розділ III. ФІНАНСУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРОКУРОРА ТА СПЕЦІАЛЬНИХ СЛІДЧИХ

Стаття 8. Фінансування діяльності спеціального прокурора та спеціальних слідчих

Фінансування діяльності спеціального прокурора та спеціальних слідчих провадиться за рахунок Державного бюджету України в межах коштів, виділених на фінансування діяльності Верховної Ради України.

Спеціальний прокурор затверджує та виконує кошторис своїх витрат у межах виділених коштів.

Фінансова звітність подається спеціальним прокурором у порядку, встановленому законодавством України.

Розділ IV. ПОВНОВАЖЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРОКУРОРА І СПЕЦІАЛЬНИХ СЛІДЧИХ

Стаття 9. Повноваження спеціального прокурора щодо здійснення нагляду за додержанням законів

Спеціальний прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням Конституції України та законів України, у межах компетенції, визначеної цим Законом, у повному обсязі користується повноваженнями прокурора, передбаченими Кримінально-процесуальним кодексом України, а також іншими законами, якими визначаються повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за розглядом заяв повідомлень про злочини, оперативно-розшуковою діяльністю, дізнанням та досудовим слідством.

Стаття 10. Повноваження спеціального слідчого

Під час виконання обов'язків та в межах компетенції, визначеної цим Законом, спеціальний слідчий користується у повному обсязі повноваженнями слідчого, передбаченими кримінальнопроцесуальним законодавством.

Стаття 11. Подання спеціального прокурора про порушення тимчасовою спеціальною слідчою комісією вимог Конституції України

При виявленні порушень вимог Конституції України в діяльності спеціальної тимчасової слідчої комісії, утвореної на підставі частини третьої статті 111 Конституції України, спеціальний прокурор невідкладно вносить подання до Верховної Ради України, яке розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України позачергово.

За результатами розгляду подання Верховна Рада України приймає відповідну постанову.

Стаття 12. Висновки спеціального прокурора щодо додержання вимог Конституції України та законів України спеціальною тимчасовою слідчою комісією

На засіданні Верховної Ради України, на якому розглядаються висновки і пропозиції спеціальної тимчасової слідчої комісії про результати розслідування в порядку імпічменту Президента України, спеціальний прокурор доповідає Верховній Раді України свої висновки щодо додержання цією комісією вимог Конституції України та чинного законодавства.

Стаття 13. Доручення правоохоронним органам

Спеціальний прокурор та спеціальний слідчий під час проведення розслідування у складі спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, створеної відповідно до вимог частини 3 статті 111 Конституції України, можуть доручати будь яким органам, підрозділам та посадовим особам органів внутрішніх справ України, Служби безпеки України, податкової міліції, іншим правоохоронним органам держави проведення відповідних службових розслідувань та перевірок, виконання необхідних слідчих дій та оперативнорозшукових заходів.

Доручення керівникам правоохоронних органів держави може давати лише спеціальний прокурор.

Стаття 14. Відповідальність за невиконання доручень спеціального прокурора чи спеціального слідчого

Відповідальність за належне і своєчасне виконання доручень та постанов спеціального прокурора та спеціального слідчого покладається на керівника (виконуючого обов'язки керівника) органу, підрозділу, або посадову особу, якій адресоване це доручення.

Стаття 15. Виклик спеціального прокурора та спеціального слідчого

Особи, викликані спеціальним прокурором чи спеціальним слідчим у зв'язку з виконанням ними обов'язків, покладених цим Законом, зобов'язані з'явитись в зазначені місце і час та дати вичерпні пояснення або показання з приводу обставин, що перевіряються (розслідуються) з додержанням при цьому вимог частини 1 статті 63 Конституції України.

Якщо викликана особа не з'явиться без поважних причин, спеціальний прокурор та спеціальний слідчий мають право застосувати привід до свідків, потерпілих, обвинувачених та інших осіб у порядку визначеному Кримінально-процесуальним Кодексом України.

Стаття 16. Виконання, оскарження, призупинення та скасування постанов і подань спеціального прокурора

Призупинення виконання постанови спеціального прокурора не допускається. Постанови чи подання спеціального прокурора скасовується виключно спеціальним прокурором або рішенням суду.

Постанови спеціального прокурора виконуються у тому ж порядку і тими ж органами, що і відповідні судові рішення. Невиконання цих рішень посадовими та іншими особами тягне за собою таку ж відповідальність, як і невиконання відповідних судових рішень.

У разі, якщо посадова особа заважає проведенню розслідування, спеціальний прокурор має права винести постанову про тимчасове відсторонення цієї посадової особи від займаної посади.

Постанови і подання спеціального прокурора можуть бути оскаржені до суду у порядку, визначеному законом України, їх розгляд покладається на колегію у кримінальних справах Верховного Суду України.

Розділ V. ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРОКУРОРА ТА СПЕЦІАЛЬНИХ СЛІДЧИХ

Стаття 17. Незалежність спеціального прокурора та спеціальних слідчих

Спеціальний прокурор та спеціальні слідчі у межах компетенції, визначеної цим Законом діють незалежно, керуючись виключно Конституцією України, цим законом та іншими законами України в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 18. Виконання слідчих та оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права і свободи людини і громадянина

Рішення про дачу дозволу на виконання слідчих та оперативнорозшукових заходів, які тимчасово обмежують конституційні права і свободи людини і громадянина по справах, розслідування яких віднесено до виключної компетенції спеціального прокурора, за його поданням приймає Голова Верховного Суду України або його заступник.

Рішення про надання згоди (санкції) на арешт підозрюваного або обвинуваченого у справах, розслідування яких віднесено до виключної компетенції спеціального прокурора, приймається колегією у кримінальних справах Верховного Суду України.

Стаття 19. Охорона спеціального прокурора

Охорона приміщень спеціального прокурора та особиста охорона спеціального прокурора, спеціальних слідчих, здійснюється спеціальним підрозділом Управління державної охорони України.

Керівник цього підрозділу призначається та звільняється з посади за згодою спеціального прокурора. Організація охорони приміщень та забезпечення особистої безпеки спеціального прокурора та спеціальних слідчих погоджується зі спеціальним прокурором.

Стаття 20. Матеріальне і соціальне забезпечення спеціального прокурора та спеціальних слідчих

Заробітна плата спеціального прокурора та спеціальних слідчих складається із посадових окладів, усіх надбавок, передбачених законодавством для працівників прокуратури (за класні чини, вислугу років, у т. ч. за стаж слідчої роботи і т. і.).

Розмір посадового окладу спеціального прокурора встановлюється на рівні розміру окладу голови комітету Верховної Ради України, а розмір окладу спеціального слідчого - на рівні розміру окладу народного депутата України.

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

____________

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України

(1) Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

(2) Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності

(1) Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

(2) Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду відповідно до закону.

(3) Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

(4) Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущенних. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Розділ II. ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність

(1) Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який грунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

(2) Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набуття чинності цим Кодексом, включаються до нього з часу набрання ними чинності.

(3) Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

(4) Застосування кримінального закону за аналогією заборонено.

(5) Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність в часі

(1) Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

(2) Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.

(3) Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність в часі

(1) Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

(2) Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.

(3) Закон про кримінальну відповідальність, який частково пом'якшує відповідальність, а частково її посилює має зворотну дію в часі лише у тій частині, яка пом'якшує відповідальність.

Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України

(1) Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

(2) Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або перепинено на території України.

(3) Злочин вважається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.

(4) Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість, яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.

Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України та особами без громадянства за межами України

(1) Громадяни України, а також особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

(2) Якщо зазначені особи за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами території України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини.

Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцем за межами України

Іноземці та особи без громадянства, які не проживають постійно в Україні і вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом особливо тяжкі злочини проти інтересів України та її громадян.

Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України

(1) Правові наслідки вироку суду іноземної держави можуть бути враховані, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинили злочин на території України.

(2) Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.

Стаття 10. Видача злочинця

(1) Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.

(2) Іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на підставі цього Кодексу, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України.

(3) Іноземці, а також особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на її території, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або передані для відбування покарання, якщо така видача або передача передбачені міжнародними договорами України.

Розділ III. ЗЛОЧИН, ЙОГО ВИДИ ТА СТАДІЇ

Стаття 11. Поняття злочину

(1) Злочином визнається передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

(2) Не є злочином дія або бездіяльність, що хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, територіальній громаді, суспільству або державі.

Стаття 12. Класифікація злочинів

(1) Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

(2) Злочином невеликої тяжкості визнається злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.

(3) Злочином середньої тяжкості визнається злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

(4) Тяжким злочином визнається злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

(5) Особливо тяжким злочином визнається злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини

(1) Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

(2) Незакінченим злочином визнається готування до злочину та замах на злочин.

Стаття 14. Готування до злочину

(1) Готуванням до злочину визнається підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змовлення на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

(2) Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Стаття 15. Замах на злочин

(1) Замахом на злочин визнається вчинене з прямим умислом і безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, передбаченого цим Кодексом діяння чи його частини, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, не залежних від волі винного.

(2) Замах на вчинення злочину є закінченим, коли винний виконав усі ті дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі винного.

(3) Замах є незакінченим, коли винний не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для настання злочинних наслідків.

Стаття 16. Відповідальність за незакінчений злочин

Відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.

Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині

(1) Добровільною відмовою визнається остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому особа усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

(2) Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

Розділ IV. ОСОБА, ЯКА ПІДЛЯГАЄ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ)

Стаття 18. Суб'єкт злочину

(1) Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

(2) Спеціальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа.

Стаття 19. Осудність

(1) Осудною визнається особа, яка під час вчинення діяння, передбаченого цим Кодексом, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

(2) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

(3) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене цим Кодексом у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати мету, зміст та правові наслідки кримінальної відповідальності за вчинене.

(4) До осіб, зазначених у частині другій та третій цієї статті можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені статтею 94 цього Кодексу. Після одуження така особа може підлягати кримінальній відповідальності.

Стаття 20. Обмежена осудність

Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, у повній мірі була не здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) свідомо керувати ними.

Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Стаття 21. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманливих речовин

Особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманливих речовин, підлягає кримінальній відповідальності.

Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність

(1) Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

(2) Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115 - 117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 357, 389, 411, 455), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина 3 статей 354, 355, 359, 387, 409), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина 2 статей 354, 355, 359, 387, 409), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 263), терористичний акт (стаття 264), захоплення заручників (статті 148, 358), зґвалтування (стаття 153), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 154), крадіжку (статті 188, частини 1 статей 268, 315), грабіж (статті 189, частина 2 статті 315), розбій (стаття 191, частина 3 статей 268, 315), вимагання (стаття 192, частина 1 статей 268, 315), умисне знищення або пошкодження майна (статті 198, 356, 361, 388, 410), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 284), угон або захоплення, залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 285), незаконне заволодіння транспортними засобами (стаття 296), хуліганство (частини 2 - 4 статті 303).

Розділ V. ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ

Стаття 23. Вина

Виною визнається психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Стаття 24. Умисел і його види

(1) Умисел поділяється на прямий і непрямий.

(2) Прямим визнається умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

(3) Непрямим визнається умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала настання цих наслідків.

Стаття 25. Необережність та її види

(1) Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість.

(2) Необережність визнається злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

(3) Необережність визнається злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була могла їх передбачати.

Розділ VI. СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ

Стаття 26. Поняття співучасті

Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Стаття 27. Види співучасників

(1) Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, визнаються організатор, підбурювач та пособник.

(2) Виконавцем (співвиконавцем) визнається особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину особисто чи шляхом використання інших осіб, що не є суб'єктами злочину, повністю або частково вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.

(3) Організатором визнається особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також визнається особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, а також особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації, чи іншим чином забезпечувала злочинну діяльність цієї групи або злочинної організації.

(4) Підбурювачем визнається особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

(5) Пособником визнається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

(6) Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збування таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 202 та 406 цього Кодексу.

(7) Не є співучастю обіцяне до завершення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний, вчинюваний злочин. Такі особи підлягають відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить склад іншого злочину.

Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією

(1) Злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька виконавців без попередньої змови.

(2) Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

(3) Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших (іншого) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

(4) Злочинною організацією визначається стійке, ієрархічне об'єднання, члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Вчиненим злочинною організацією вважається також тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений її членом (членами) в інтересах злочинної організації.

Стаття 29. Відповідальність співучасників

(1) Виконавець (співвиконавець) підлягає відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.

(2) Організатор, підбурювач та пособник підлягають відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.

(3) Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.

(4) У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.

(5) Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

Стаття 30. Відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації

(1) Організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.

(2) Інші учасники організованої групи чи злочинної організації підлягають відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.

Стаття 31. Добровільна відмова співучасників

(1) У разі добровільної відмови виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 17 цього Кодексу У цьому випадку інші співучасники підлягають відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.

(2) Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника визнається також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину, або неусунення перешкод вчиненню злочину.

(3) У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

Розділ VII. ПОВТОРНІСТЬ, СУКУПНІСТЬ ТА РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ

Стаття 32. Повторність злочинів

(1) Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

(2) Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.

(3) Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, зазначених в Особливій частині цього Кодексу.

(4) Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Стаття 33. Сукупність злочинів

(1) Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

(2) При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Стаття 34. Рецидив злочинів

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Стаття 35. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів

Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.

Розділ VIII. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ

Стаття 36. Необхідна оборона

(1) Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів, інтересів територіальної громади чи інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

(2) Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнення суспільно небезпечного посягання або звернення за допомогою до інших осіб чи органів влади.

(3) Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

(4) Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

(5) Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальної відповідальності застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Стаття 37. Уявна оборона

(1) Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

(2) Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обставини, що склалися, давали особі з урахуванням її вікових, розумових, освітніх, психологічних та інших особистих характеристик достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

(3) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

(4) Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

Стаття 38. Затримання особи, що вчинила злочин

(1) Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

(2) Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

Стаття 39. Крайня необхідність

(1) Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам, інтересам територіальної громади чи держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

(2) Перевищенням меж крайньої необхідності визнається умисне заподіяння шкоди правоохоронюванним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

(3) Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Стаття 40. Фізичний або психічний примус

(1) Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

(2) Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження

(1) Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.

(2) Наказ або розпорядження визнається законним, якщо воно віддано відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

(3) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.

(4) Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

(5) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження.

Стаття 42. Діяння, пов'язане з ризиком

(1) Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

(2) Ризик визнається виправданим, якщо мета, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що здійснені нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

(3) Ризик не визнається виправданим, якщо він заздалегідь створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

Стаття 43. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

(1) Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до чинного закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

(2) Особа, зазначена у частині першій цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину вчиненого умисно і пов'язаного з насильством над потерпілим або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов'язаного з причиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.

(3) Особа, яка вчинила такий злочин, не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у вигляді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин.

Розділ IX. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності

(1) Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

(2) Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Стаття 45. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Стаття 47. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки

(1) Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

(2) У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

Стаття 48. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

(1) Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;

3) сім років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) п'ятнадцять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) двадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

(2) Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло двадцять років.

(3) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

(4) Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

(5) Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 449 - 451, 454 цього Кодексу.

Розділ X. ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ

Стаття 50. Поняття покарання та його мета

(1) Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом позбавленні та обмеженні прав і свобод засудженого.

(2) Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

(3) Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Стаття 51. Види покарань

(1) До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) громадські роботи;

5) виправні роботи;

6) службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження волі;

10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11) позбавлення волі на певний строк;

12) довічне позбавлення волі.

Стаття 52. Основні та додаткові покарання

(1) Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

(2) Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

(3) Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.

(4) За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

(5) Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 403 та 405 цього Кодексу.

Стаття 53. Штраф

(1) Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу.

(2) Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

(3) Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його прямо передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

(4) У випадку ухилення особи від сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у вигляді виправних робіт із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Стаття 54. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

(1) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

(2) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

(3) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується до народних депутатів України, сільських, селищних, міських голів, депутатів представницьких органів місцевого самоврядування.

(4) При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 75 цього Кодексу, - з моменту набрання законної сили вироком.

Стаття 56. Громадські роботи

(1) Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

(2) Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

(3) У разі злісного ухилення засудженого від відбування громадських робіт вони заміняються обмеженням волі або арештом. При цьому час, протягом якого засуджений відбував громадські роботи, зараховується при визначенні строку обмеження волі або арешту з розрахунку один день обмеження волі або арешту за вісім годин громадських робіт.

(4) Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до восьми років, жінкам, які досягли п'ятдесятип'ятирічного віку, чоловікам, які досягли шістдесятирічного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Стаття 57. Виправні роботи

(1) Покарання у вигляді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

(2) Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування.

(3) Особам, які стали непрацездатними після винесення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох установлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.

Стаття 58. Службове обмеження для військовослужбовців

(1) Покарання у вигляді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

(2) Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений на посаді, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Стаття 59. Конфіскація майна

(1) Покарання у вигляді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

(2) Конфіскація майна встановлюється за особливо тяжкі злочини, а також за тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

(3) Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Стаття 60. Арешт

(1) Покарання у вигляді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

(2) Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

(3) Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до восьми років.

Стаття 61. Обмеження волі

(1) Покарання у вигляді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

(2) Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.

(3) Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої груп.

Стаття 62. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

(1) Покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

(2) Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі.

Стаття 63.Позбавлення волі на певний строк

(1) Покарання у вигляді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк у кримінальновиконавчі установи.

(2) Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років.

Стаття 64. Довічне позбавлення волі

(1) Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

(2) Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.

Розділ XI. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

Стаття 65. Загальні засади призначення покарання

(1) Суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, спосіб та мотиви вчиненого злочину, характер та розмір заподіяної шкоди та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

(2) Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

(3) Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

(4) Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, може бути призначене за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків згідно зі статтями 70 та 71 цього Кодексу.

Стаття 66. Обставини, які пом'якшують покарання

(1) При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом.

(2) При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

(3) Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує.

Стаття 67. Обставини, які обтяжують покарання

(1) При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою чи злочинною організацією;

3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;

4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;

7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманливих засобів;

14) вбивство заручника.

(2) Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за виключенням обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 та 14, такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

(3) При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

(4) Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Стаття 68. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті

(1) При призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 65 - 67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

(2) При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65 - 67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.

Стаття 69. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом

(1) За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

(2) На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.

Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів

(1) При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

(2) При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

(3) До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

(4) За правилами, передбаченими в частинах 1 - 3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення вироку у першій справі. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Стаття 71. Призначення покарання за сукупністю вироків

(1) Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

(2) При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не повинен перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у вигляді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань вигляді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

(3) Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

(4) Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

(5) Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові злочини за правилами, передбаченими в статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.

Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення

(1) При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:

1) одному дню позбавлення волі відповідають:

а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;

б) два дні обмеження волі;

в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:

а) два дні обмеження волі;

б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців, або три дні виправних робіт.

(2) При призначенні за кількома вироками покарання у вигляді виправних робіт або службового обмеження для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.

(3) Основні покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

(4) Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.

(5) Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Стаття 73. Обчислення строків покарання

Строки покарання обчислюються в роках та місяцях. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Розділ XII. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ

Стаття 74. Звільнення від покарання та його відбування

(1) Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

(2) Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає звільненню від призначеного судом покарання.

(3) Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.

(4) Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

(5) Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 48 цього Кодексу.

Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

(1) Якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

(2) У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

(3) Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років.

Стаття 76. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням

(1) У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обов'язки:

1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

3) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

4) періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінальновиконавчої системи;

5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

(2) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами виконання покарань за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Стаття 77. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Стаття 78. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням

(1) Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.

(2) Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

(3) У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71 - 72 цього Кодексу.

Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

(1) У разі призначення покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом, жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

(2) У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд може покласти на засуджену обов'язки, передбачені статті 76 цього Кодексу.

(3) Контроль за поведінкою засуджених здійснюється органами кримінально-виконавчої системи.

(4) Після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки засудженої, звільняє її від покарання або направляє для відбування покарання, призначеного вироком.

(5) У разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує покладених на неї судом обов'язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.

(6) Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

Стаття 80. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

(1) Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) двадцять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

(2) Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

(3) Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені частиною першою цієї статті, подвоюються, але не можуть перевищувати п'ятнадцяти років.

(4) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

(5) Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

(6) Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 449 - 451, 454 цього Кодексу.

Стаття 81. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

(1) До осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовнодостроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

(2) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.

(3) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

(4) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовнодострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

(1) Особам, що відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

(2) У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання. Засуджений підлягає звільненню від додаткового покарання, якщо воно є більш суворим, ніж нове основне покарання.

(3) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

(4) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

(5) До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.

(6) Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин додає невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

Стаття 83. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

(1) Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

(2) Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

(3) Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом кримінально-виконавчої системи за місцем проживання.

(4) Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

(5) Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

(6) Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

Стаття 84. Звільнення від покарання за хворобою

(1) Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати мету, зміст та правові наслідки кримінальної відповідальності за вчинене. До такої особи застосовуються примусові заходи медичного характеру, відповідно до статей 92 - 95 цього Кодексу.

(2) Особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

(3) Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров'я звільняються від покарання.

(4) У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 цього Кодексу, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині п'ятій статті 72 цього Кодексу, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.

Стаття 85. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування

На підставі закону України про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м'яким покаранням.

Стаття 86. Амністія

(1) Амністія оголошується Законом України у відношенні певної категорії осіб.

(2) Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.

(3) Законом про амністію може бути передбачено заміна засудженому покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.

(4) Амністію не може бути застосовано щодо особи, яка не відшкодувала матеріальної і моральної шкоди потерпілому та не розкаялася у вчиненому.

(5) Дія закону про амністію поширюється на карані діяння, вчинені виключно до набрання ним чинності і не поширюється на карані діяння, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності відповідним законом про амністію.

Стаття 87. Помилування

(1) Помилування здійснюється Президентом України у відношенні індивідуально визначеної особи.

(2) Актом помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.

Розділ XIII. СУДИМІСТЬ

Стаття 88. Правові наслідки судимості

(1) Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

(2) Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.

(3) Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

(4) Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

Стаття 89. Строки погашення судимості

Такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

2) жінки, засуджені відповідно до статті 79 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує строк основного покарання, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання;

4) особи, які відбули покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;

5) особи, засуджені до штрафу, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Стаття 90. Обчислення строків погашення судимості

(1) Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

(2) До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.

(3) Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється виходячи з фактично відбутого нею покарання - з моменту звільнення від відбування покарання (основного та додаткового).

(4) Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється виходячи з фактично відбутого до заміни більш суворого покарання - з моменту відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).

(5) Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості, переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.

Стаття 91. Зняття судимості

(1) Якщо особа після відбуття покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу.

(2) Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.

(3) Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.

Розділ XIV. ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ

Стаття 92. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру

Примусовими заходами медичного характеру є поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Стаття 93. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:

1) які вчинили у стані неосудності чи обмеженої осудності суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених статтями Особливої частини цього Кодексу;

2) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання, що позбавляє їх можливості усвідомлювати мету, зміст та правові наслідки кримінальної відповідальності за вчинене.

Стаття 94. Види примусових заходів медичного характеру

(1) Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

(2) Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

(3) Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

(4) Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

(5) Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

(6) Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

Стаття 95. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

(1) Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обгрунтовує необхідність продовження, змін або припинення застосування таких примусових заходів.

(2) Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

(3) У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

(4) У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають кримінальній відповідальності на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

Стаття 96. Примусове лікування

(1) Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

(2) У разі призначення покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.

Розділ XV. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру

(1) Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.

(2) Примусові заходи виховного характеру передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

(3) У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

Стаття 98. Види покарань

(1) До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

(2) До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Стаття 99. Штраф

(1) Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.

(2) Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 100. Виправні роботи

(1) Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.

(2) Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до п'ятнадцяти відсотків.

Стаття 101. Арешт

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.

Стаття 102. Позбавлення волі на певний строк

(1) Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, а у випадках, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті, - більше п'ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

(2) Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

(3) Покарання у вигляді позбавлення волі призначається неповнолітньому:

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше двох років;

2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років.

5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини - на строк до п'ятнадцяти років.

Стаття 103. Призначення покарання

(1) При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65 - 67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

(2) При призначені покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.

Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

(1) Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75 - 78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

(2) Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі.

(3) Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

(4) У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

Стаття 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру

(1) Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

(2) У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчальновиховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

(3) До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пункті 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

(4) Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.

(5) У разі ухилення неповнолітнього від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і до нього застосовується покарання призначене вироком суду.

Стаття 106. Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у зв'язку із закінченням строків давності

(1) Давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

(2) Щодо цих осіб встановлюються такі строки давності притягнення до кримінальної відповідальності:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;

4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

(3) У разі застосування до таких осіб строку давності виконання обвинувального вироку встановлюються такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

2) п'ять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

3) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

(4) У разі зупинення перебігу строків давності передбачених частині другій статті 49 та частині третій статті 80 цього Кодексу, загальний строк давності не може перевищувати п'ятнадцять років.

Стаття 107. Умовно дострокове звільнення від відбування покарання

(1) До осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину.

(2) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений зразковою поведінкою, сумлінним ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

(3) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строку покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

(4) До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.

(5) У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовнодострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

Стаття 108. Погашення та зняття судимості

(1) Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до статей 88 - 91 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

(2) Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні:

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

(3) Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в частині другій статті 91 цього Кодексу, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в пунктах 3 і 4 частини другої цієї статті.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ I. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

(1) Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(2) Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації,

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

(1) Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 111. Державна зрада

(1) Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(2) Створення з метою передбаченою частиною першою цієї статті організації, керівництво нею або участь у ній, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(3) Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання.

Стаття 112. Посягання на життя державного чи громадського діяча

(1) Посягання на життя Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України, або вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії, вчинені у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

(2) Погроза вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю або майну, також викраденням або позбавленням волі щодо осіб, названих у частині першій цієї статті або їх близьких, з метою впливу на характер їх діяльності або діяльності держави чи органів, які вони представляють, -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 113. Диверсія

Вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.

Стаття 114. Шпигунство

(1) Передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, а також передача або збирання за завданням іноземної розвідки інших відомостей для використання їх на шкоду інтересам України, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(2) Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України.

Розділ II. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ОСОБИ

Стаття 115. Умисне вбивство

(1) Вбивство, тобто умисне заподіяння смерті іншій людині,

карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

(2) Умисне вбивство за обставин, які обтяжують покарання:

1) двох або більше осіб;

2) жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності або малолітньої дитини;

3) заручника;

4) вчинене з особливою жорстокістю або з застосуванням садистських методів, які спричинили страждання жертви;

5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

6) з корисливих мотивів;

7) з хуліганських мотивів;

8) особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку;

9) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

10) поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

11) вчинене на замовлення;

12) вчинене за попередньою змовою групою осіб;

13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116 - 118 цього Кодексу, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадках, передбачених пунктами 6 або 11 цієї статті.

Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 117. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 118. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 119. Вбивство через необережність

(1) Вбивство, вчинене через необережність, -

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 120. Доведення до самогубства

(1) Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до семи років.

(3) Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження

(1) Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, -

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

(2) Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер знущання або вчинене групою осіб, а також з метою залякування певних осіб, окремих категорій населення, або вчинене на замовлення -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Умисне тяжке тілесне ушкодження, якщо воно вчинене організованою групою або спричинило смерть потерпілого, -

карається позбавленням волі на строк від семи до тринадцяти років.

Стаття 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

(1) Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не дало наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, -

карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, вчинені особою чи групою осіб з метою залякування потерпілого або його оточення чи примусу до певних дій, або з будь-яких корисних мотивів, -

караються позбавленням волі від трьох до семи років.

Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання

Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, -

карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 124. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, -

карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження

(1) Умисне легке тілесне ушкодження, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

(2) Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, -

карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 126. Побої і мордування

(1) Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

(2) Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з будь-якою корисною метою -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 127. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження -

карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Стаття 128. Погроза вбивством

(1) Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози -

карається арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Та сама дія, вчинена членом організованої групи чи злочинної організації, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 129. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

(1) Свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби -

карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(2) Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту чи іншою невиліковною інфекційною хворобою людини особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(4) Умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 130. Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

(1) Неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що призвело до зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, -

карається позбавленням волі на строк від двох до шести років позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 131. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

Розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту чи іншої невиліковної інфекційної хвороби людини або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням службових або професійних обов'язків, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 132. Зараження венеричною хворобою

(1) Зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою, а також зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

Стаття 133. Ухилення від лікування захворювання

Ухилення від лікування захворювання на СНІД, венеричної хвороби або туберкульозу, що триває після попередження хворого лікувальним закладом, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 134. Незаконне проведення аборту

(1) Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(3) Не вважаються злочинними дії, передбачені частиною першою, якщо аборт проведено з метою невідкладного рятування життя потерпілої.

Стаття 135. Залишення в небезпеці

(1) Завідомо залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, -

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони потягли смерть або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані

(1) Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження, -

караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам, -

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони потягли смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

Стаття 137. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей

(1) Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність

Заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником

(1) Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого, або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником

(1) Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, -

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, якщо хворим був неповнолітній, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 141. Порушення прав пацієнта

Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або законного представника, або стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки для людини, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною

(1) Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров'я, -

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини

(1) Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації -

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(4) Торгівля органами або тканинами людини -

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

(5) Дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті, вчинені групою осіб, або участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до семи років обмеженням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 144. Насильницьке донорство

(1) Насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини метою використання її як донора -

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній залежності від винного, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(3) Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені групою осіб або з метою продажу, -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, або без такої.

Стаття 145. Незаконне розголошення лікарської таємниці

Умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 146. Досліди з клонуванням людини

Проведення дослідів з метою відтворення (реплікації) людини методом клонування -

карається позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Розділ III. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ

Стаття 147. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини

(1) Незаконне позбавлення волі або викрадення людини -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, вчинене з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до семи років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 148. Захоплення заручників

(1) Захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної, юридичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 149. Підміна дитини

Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 150. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини

(1) Продаж, інша оплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або пов'язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 151. Експлуатація дітей

(1) Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той же строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони потягли істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої і з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 152. Незаконне поміщення в психіатричний заклад

(1) Поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи -

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до семи років позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Розділ IV. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ

Стаття 153. Зґвалтування

(1) Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(2) Зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 154 або 156 цього Кодексу, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(3) Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

(4) Зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 154. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом

(1) Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або використанням безпорадного стану потерпілої особи -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Те саме діяння, вчинене повторно або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153 або 156 цього Кодексу, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Те саме діяння, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 155. Примушування до вступу в статевий зв'язок

(1) Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв'язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів, -

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Стаття 156. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

(1) Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, вчинені батьком чи матір'ю або особою, що їх замінює, або якщо вони потягли безплідність чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Стаття 157. Розбещення неповнолітніх

(1) Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, -

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір'ю або особою, що їх замінює -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Розділ V. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 158. Перешкоджання здійсненню виборчого права

(1) Перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію, а також перешкоджання роботі виборчої комісії -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вплинули на результати голосування або виборів, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 159. Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів

(1) Видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців, або видача виборцю виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Підлог, тобто виготовлення виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей або будь-яка інша його підробка, а так само використання завідомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені членом виборчої комісії або іншою службовою особою, а так само завідомо неправильний підрахунок голосів або завідомо неправильне оголошення результатів виборів -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 160. Порушення таємниці голосування

Умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законом України виборів, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища, -

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 161. Порушення законодавства про референдум

(1) Перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(3) Підроблення документів референдуму, приписування, завідомо неправильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

Стаття 162. Порушення вимог законодавства щодо несумісності представницького мандата з іншими видами діяльності

Порушення народним депутатом України, сільським, селищним, міським головою, депутатом місцевої ради встановлених Конституцією України чи законами України вимоги щодо несумісності представницького мандата з іншими посадами або видами діяльності, -

карається штрафом від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 163. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії

(1) Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, -

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 164. Порушення недоторканності житла

(1) Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 165. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер

(1) Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Ті самі дії, вчиненні щодо державних чи громадських діячів, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 166. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

(1) Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, -

карається виправними роботами на строк до одного року або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 167. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків

(1) Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

(2) Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Стаття 168. Злісне невиконання обов'язків по піклуванню за дитиною

(1) Злісне невиконання обов'язків по піклуванню за малолітнім батьками або опікунами дитини у формі систематичного ненадання життєво необхідного харчування, побутового догляду, необхідної медичної допомоги та освіти, систематичного залишення дитини без догляду в обстановці, що може загрожувати її здоров'ю, -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той же строк.

(2) Ті самі дії, що потягли тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк до семи років.

Стаття 169. Зловживання опікунськими правами

Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 170. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

(1) Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 171. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

(1) Незаконна посередницька діяльність або інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк до восьми років.

Стаття 172. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій

Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів -

карається виправними роботами до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 173. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів

(1) Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Переслідування журналіста за добросовісне виконання професійних обов'язків, за об'єктивну критику, здійснюване посадовою особою будь-якого рівня або групою осіб за змовою, або залученням для цього третіх осіб, -

караються штрафом до двохсот неоподаткованих мінімумів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

Стаття 174. Грубе порушення законодавства про працю

(1) Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до трьох років, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 175. Грубе порушення угоди про працю

(1) Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Стаття 176. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку

Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 177. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших, установлених законом виплат

(1) Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої, установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинені керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат, -

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той же строк.

Стаття 178. Порушення авторського права і суміжних прав

(1) Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм і програм мовлення, а також інше використання чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, -

караються штрафом у розмірі від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -

караються штрафом у розмірі від двохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх примірників, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, -

караються штрафом у розмірі від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо вартість примірників незаконно відтворених чи розповсюджених творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань фонограм і програм мовлення або сума доходу, отриманого в результаті незаконного опублікування, виконання, показу чи публічного оприлюднення творів, комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо їх вартість або сума доходу у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 179. Порушення прав на об'єкти промислової власності

(1) Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, кваліфікованого зазначення походження товару, топографії інтегральних мікросхем, сорту рослин, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, -

караються штрафом у розмірі від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -

караються штрафом у розмірі від двохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

Примітка. Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 180. Образа священнослужителя під час проведення ним богослужіння, релігійного обряду

(1) Публічне приниження честі і гідності священнослужителя під час проведення ним богослужіння, релігійного обряду, покладеного на нього духовним саном, -

карається штрафом до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, поєднане з глумом під час богослужіння над особою священнослужителя чи предметами культового призначення, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 181. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків

Пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, -

карається штрафом у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 182. Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь

Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь -

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 183. Перешкоджання здійсненню релігійного обряду

(1) Незаконне перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Примушування священнослужителя шляхом фізичного або психічного насильства до проведення релігійного обряду -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 184. Посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів

(1) Організація або керівництво групою, діяльність якої, що здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів, поєднана із заподіянням шкоди здоров'ю людей або статевою розпустою, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, поєднані із втягуванням в діяльність групи осіб чи у здійснення обрядів неповнолітніх, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

Стаття 185. Порушення недоторканності приватного життя

Незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 186. Порушення права на отримання освіти

(1) Незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будьякої форми власності, -

карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах, -

карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 187. Порушення права на безоплатну медичну допомогу

(1) Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров'я, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я -

карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Розділ VI. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

Стаття 188. Крадіжка

(1) Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, -

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років із конфіскацією майна або без такої.

(4) Крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому або вчинена у великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(5) Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Примітки:

1. У статтях 188, 189, 192 - 194 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 191, 268 цього Кодексу.

2. Діями, що завдали значну шкоду потерпілому (статті 188 - 194 цього кодексу) вважаються розкрадання на суму меншу двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які, враховуючи матеріальне становище потерпілого спричинили йому значні збитки.

3. У статтях 188 - 194 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

4. У статтях 188 - 194 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Стаття 189. Грабіж

(1) Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(2) Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно чи за попередньою змовою групою осіб, -

карається позбавленням волі на строк від двох до шести років.

(3) Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(4) Грабіж, що завдав значної шкоди потерпілому або вчинений великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна або без такої.

(5) Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Стаття 190. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання

(1) Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання -

карається штрафом від ста до п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії вчинені групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, чи у великих розмірах -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(3) Ті самі дії, вчинені організованою групою осіб, або такі, що спричинили особливо тяжкі наслідки -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією або без такої.

Примітка. Діями, що завдали особливо тяжкі наслідки, вважаються дії, якщо вони спричинили загибель людини, перерву в забезпеченні споживачів електричною енергією та послугами зв'язку, внаслідок якої припинена діяльність промислових підприємств, порушена діяльність органів влади, державних установ, лікарських закладів, правоохоронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування залізничного, морського, річного, повітряного, автомобільного транспорту та електротранспорту.

Стаття 191. Розбій

(1) Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років із конфіскацією майна або без такої.

(2) Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.

(3) Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

(4) Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах або вчинення організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Стаття 192. Вимагання

(1) Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб або посадовою особою будь-якого рівня, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(3) Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

(4) Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або посадовою особою будь-якого рівня, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 193. Шахрайство

(1) Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Шахрайство, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому, або вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(4) Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 194. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

(1) Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене винуватому чи перебувало в його віданні, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна чи без такої, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з конфіскацією майна чи без такої, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(4) Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(5) Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 195. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво

(1) Самовільне зайняття земельної ділянки або самовільне будівництво будинків чи споруд, якщо такі дії заподіяли істотну шкоду особі, підприємству, установі чи організації або державі чи територіальній громаді, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією незаконно споруджених будівель.

(2) Організація групових дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної ділянки або на самовільне будівництво будинків чи споруд, а також участь у цих групових діях, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років, з конфіскацією незаконно споруджених будівель.

Стаття 196. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою

(1) Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Примітка. Відповідно до цієї статті майнова шкода визнається значною, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 197. Привласнення знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у винного

Привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного, чужого майна, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарбу, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 198. Умисне знищення або пошкодження майна

(1) Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

Стаття 199. Погроза знищення майна

Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 200. Необережне знищення або пошкодження майна

Необережне знищення або пошкодження чужого майна, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 201. Порушення обов'язків щодо охорони майна

Невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 202. Придбання або збування майна, завідомо здобутого злочинним шляхом

Заздалегідь не обіцяне придбання або збування чи зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, -

карається арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією майна чи без такої.

Розділ VII. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 203. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилка, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, документів на переказ або засобів доступу до банківських рахунків, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

(1) Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилка, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у вигляді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, документів на переказ або засобів доступу до банківських рахунків, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років конфіскацією майна чи без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Примітки:

1. Дії передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Під документами на переказ слід розуміти документ в паперовому або електронному вигляді, що використовується банками та їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів. До документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжні повідомлення.

Стаття 204. Контрабанда

(1) Контрабанда, тобто переміщення товарів або валютних цінностей через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), вибухових пристроїв, військового озброєння та майна, матеріалів і обладнання до зброї масового ураження, а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких встановлено відповідні правила вивезення за межі України, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Примітка. Контрабанда товарів або валютних цінностей вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 205. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю

(1) Здійснення без державної реєстрації як суб'єкта підприємництва діяльності, що містить ознаки підприємницької, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це заподіяло істотну шкоду інтересам громадян, державним інтересам чи інтересам окремих юридичних осіб, або було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це заподіяло істотну шкоду інтересам громадян, державним інтересам чи інтересам окремих юридичних осіб територіальної громади або було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, -

карається штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 206. Зайняття забороненими видами господарської діяльності

(1) Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом інтересам фізичних осіб, державним інтересам чи інтересам окремих юридичних осіб, територіальної громади, або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами підприємницької діяльності, -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Стаття 207. Перешкоджання заняттю підприємницькою діяльностю

Неправомірна відмова в реєстрації підприємства або у виданні спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення підприємницької діяльності -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі до трьох років.

Стаття 208. Незаконне виготовлення і торгівля спиртними напоями

Незаконне виготовлення з метою продажу або зберігання з цією метою самогону чи інших міцних спиртних напоїв, або виготовлення метою продажу апаратів для їх вироблення, а також торгівля зазначеними спиртними напоями чи апаратами,-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з конфіскацією майна чи без такої.

Стаття 209. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

(1) Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, -

карається штрафом від п'ятисот до тисячі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з вилученням вироблених товарів і конфіскацією майна чи без такої.

(2) Виготовлення товарів, вказаних у частині першій цієї статті, шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, -

карається штрафом від тисячу до двох тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням волі на строк від трьох до семи років з вилученням таких товарів конфіскацією майна.

(3) Виготовлення товарів, вказаних у частині першій цієї статті з недоброякісної сировини (матеріалів), які несуть загрозу для життя і здоров'я людей або призвели до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, -

карається позбавленням волі від п'яти до десяти років з вилученням та знищенням вироблених товарів і конфіскацією майна.

Стаття 210. Фіктивне підприємництво

(1) Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) без наміру здійснювати статутну діяльність чи з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, так само укладання службовими особами чи власниками діючих суб'єктів підприємницької діяльності господарських чи фінансових угод або прийняття на себе інших зобов'язань без наміру їх виконання, а також вчинені з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення заборонених видів діяльності, -

караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з конфіскацією майна чи без такої, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам, територіальній громаді або громадянам, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається великою, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 211. Протидія законній господарській діяльності

(1) Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання, -

караються виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 212. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

(1) Ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей, -

карається штрафом у розмірі від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей у великих розмірах -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.

Примітки:

1. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

2. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

Стаття 213. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

(1) Незаконне відкриття або використання без дозволу Національного банку України за межами України приватних валютних рахунків або валютних рахунків підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, вчинені службовою особою підприємства, установи чи організації або за її дорученням іншою особою, або особою, яка здійснює господарську діяльність без створення юридичної особи, а також іншою особою, яка є громадянином України і постійно проживає на її території, -

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 214. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом

Вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, -

караються штрафом від п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна.

(2) Ті самі дії, вчинені неодноразово або за попереднім зговором групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років конфіскацією майна.

Стаття 215. Порушення законодавства про бюджетну систему України

(1) Використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах, -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

(2) Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітки:

1. До бюджетних коштів належать кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування.

2. Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 215, 216 цього Кодексу вважається сума, що в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 215, 216 цього Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 216. Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку

(1) Видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, -

карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 217. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів

(1) Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, учинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до ненадходження в установлені законом строки до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, -

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або повторно, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, -

караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.

(4) Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона добровільно, до порушення кримінальної справи щодо неї, оголосила про такі діяння, сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Примітка. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в п'ятсот і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 218. Незаконне переведення в готівку безготівкових коштів

(1) Незаконне переведення в готівку безготівкових коштів, тобто переведення в готівку коштів з використанням мнимих угод чи будь-якими іншими незаконними способами, -

карається штрафом у розмірі від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, -

караються штрафом у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Діяння, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, вчинені особою раніше судимою за такі діяння або якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна.

Примітка. Під великим розміром переведення в готівку безготівкових коштів слід розуміти суму коштів, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під особливо великим розміром переведення в готівку безготівкових коштів слід розуміти суму коштів, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 219. Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом

(1) Здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів, без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту -

карається штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Дії, передбачені чистиною першої цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Стаття 220. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

Ухилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, також ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів, -

карається штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Примітка. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визнається здійсненим у великому розмірі, якщо вартість вказаних у цій статті предметів, не зданих або не проданих, перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 221. Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків

Виготовлення з метою збування, збування або використання завідомо підроблених знаків поштової оплати, маркованої продукції, міжнародних купонів для відповіді, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, відбитків маркувальних машин, також квитків залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 222. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок

(1) Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору або контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм чи голографічних захисних елементів -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з конфіскацією майна і товарів промаркованих підробленими марками чи голографічними захисними елементами.

Стаття 223. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма

(1) Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або організованою групою, -

караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, із конфіскацією майна.

Стаття 224. Фіктивне банкрутство

(1) Завідомо неправдива офіційна заява громадянина - засновника або власника суб'єкта громадської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, -

караються штрафом від семисот п'ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. У статтях 224 - 228 цього Кодексу матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 225. Доведення до банкрутства

(1) Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам кредиторів, -

карається штрафом від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років з конфіскацією майна.

Стаття 226. Приховування стійкої фінансової неспроможності

Умисне приховування громадянином - засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові, -

карається штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 227. Незаконні дії у разі банкрутства

(1) Умисне приховування майна або майнових обов'язків, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином-засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності у разі банкрутства чи в передбаченні банкрутства і завдали великої матеріальної шкоди, -

караються арештом на строк до трьох місяців або штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Неправомірне задоволення у разі банкрутства майнових вимог одних кредиторів на шкоду інтересам інших, вчинене громадянином-засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності, а також прийняття такого задоволення особою, яка знала про перевагу, віддану їй на шкоду інтересам інших кредиторів, якщо ці дії завдали великої матеріальної шкоди, -

караються арештом на строк до трьох місяців або штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 228. Шахрайство з фінансовими ресурсами

(1) Надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб'єкта громадянської діяльності, а також службовою особою суб'єкта громадянської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності -

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди державі, територіальній громаді чи кредиторові, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 229. Злісне ухилення від погашення кредиторської заборгованості

Злісне ухилення керівника підприємства, установи, організації або громадянина-суб'єкта господарської діяльності від погашення за рішенням суду, що набрало чинності, кредиторської заборгованості або від оплати цінних паперів у великому розмірі -

карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Примітка. Кредиторською заборгованістю у великому розмірі вважається заборгованість фізичної особи на суму, що перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а організації, установи, підприємства, - на суму, що перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 230. Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів

(1) Випуск (емісія) громадянином або службовою особою суб'єкта господарської діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Внесення громадянином або службовою особою суб'єкта господарської діяльності в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів, якщо ці дії заподіяли матеріальну шкоду інвесторові, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

(4) Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди інтересам юридичних осіб або громадянам, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

(5) Дії, передбачені частинами третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або якщо вони завдали особливо великої матеріальної шкоди інтересам держави, територіальної громади, юридичним особам або громадянам, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітки:

1. Повторним у цій статті визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 203 або 209 цього Кодексу.

2. Відповідно до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великою - така, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 231. Обман покупців та замовників

(1) Обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією майна позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників, -

караються штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до шести років, з конфіскацією майна і позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Обманом покупців та замовників у значних розмірах слід вважати обман, що спричинив громадянинові матеріальну шкоду сумі, що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 232. Фальсифікація засобів вимірювання

(1) Виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею або якщо вони тривали у часі більше шести місяців, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі до трьох років з конфіскацією всього майна або без такої.

Стаття 233. Випуск або реалізація недоброякісної продукції

Випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, якщо такі дії вчинені у великих розмірах або спричинили інші тяжкі наслідки, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Під випуском або реалізацією недоброякісної продукції, вчиненою у великих розмірах, слід вважати розміри, що перевищують десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 234. Змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх змін чи фіксування

(1) Змова про штучне підвищення або підтримання монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок з метою усунення конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з конфіскацією майна чи без такої.

(2) Насильство, заподіяння шкоди чи погроза ними з метою штучної зміни або штучного фіксування цін -

караються штрафом від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочини, передбачені цією статтею, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років конфіскацією майна.

Стаття 235. Незаконне використання товарного знака

Незаконне використання чужого знака для товарів чи послуг, фірмового (зареєстрованого) найменування, маркування товару, якщо це завдало істотної шкоди інтересам держави, територіальної громади чи суб'єкта господарської діяльності або було пов'язане з отриманням доходу у великих розмірах, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Примітка. Отримання доходу у великих розмірах вважається таким, коли доход у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 236. Порушення антимонопольного законодавства

Неподання або подання завідомо неправдивих документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, а також ухилення від виконання законних рішень цих органів, якщо таке діяння вчинене службовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління і контролю, підприємства, установи, організації і якщо воно заподіяло істотну шкоду інтересам держави, територіальної громади або інтересам юридичних чи фізичних осіб, або було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

Примітка. Великим розміром отримання доходу вважається такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 237. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю

Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що складають комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило велику матеріальну шкоду суб'єкту господарської діяльності, -

караються штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 238. Розголошення комерційної таємниці

Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди інтересам суб'єкта господарської діяльності, -

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 239. Незаконна приватизація державного, комунального майна

(1) Приватизація державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб не передбачений законом, або використання підроблених приватизаційних документів, а також сама приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою.

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років конфіскацією майна або без такої.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті якщо воно призвело до незаконної приватизації об'єкта державної чи комунальної власності в великих розмірах, або вчинене організованою групою чи службовою особою -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. Великим розміром, передбаченим у цій статті, визнається незаконна приватизація об'єктів власності на суму, що тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 240. Незаконні дії щодо приватизаційних паперів

(1) Продаж або інша незаконна передача приватизаційних паперів особою, яка не є власником цих документів, їх купівля або розміщення та інші операції з приватизаційними документами без належного дозволу, -

караються штрафом у розмірі від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той же строк.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 239, 241, або організованою групою, або з використанням службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років конфіскацією майна або без такої.

(3) Викрадення приватизаційних паперів, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна.

Стаття 241. Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання

Подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, та інших документах, необхідних для їх приватизації, недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими нормативноправовими актами України, -

караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Розділ VIII. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ

Стаття 242. Порушення правил екологічної безпеки

Порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій, або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 243. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення

Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 244. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення

(1) Приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 245. Забруднення або псування земель

(1) Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 246. Порушення правил охорони надр

(1) Порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин, крім загальнопоширених, -

караються штрафом у розмірі до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі діяння, вчинені на територіях та об'єктах природнозаповідного фонду або повторно, або якщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування.

Стаття 247. Забруднення атмосферного повітря

(1) Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 248. Порушення правил охорони вод

(1) Порушення правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 249. Забруднення моря

(1) Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів -

караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(3) Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 250. Порушення законодавства про континентальний шельф України

(1) Порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також систематичне неприйняття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх знарядь, якими користувалася винувата особа для вчинення злочину або без такої.

(2) Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців конфіскацією обладнання.

Стаття 251. Знищення або пошкодження лісових масивів

(1) Знищення або пошкодження лісових масивів, а також зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк до восьми років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 252. Незаконна порубка лісу

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого.

Стаття 253. Порушення законодавства про захист рослин

Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 254. Незаконне полювання

(1) Порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища, або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

Стаття 255. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом

(1) Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

(2) Ті самі діяння, якщо вони вчинені способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

Стаття 256. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів

Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 257. Порушення ветеринарних правил

Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 258. Умисне знищення або пошкодження територій та об'єктів, природно-заповідного фонду

(1) Умисне знищення або пошкодження територій та об'єктів, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 259. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля

(1) Розробка і здача проектів, іншої аналогічної документації замовнику службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов'язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення, або інших тяжких наслідків, -

карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на той же строк.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили наслідки, передбачені частиною першою цієї статті, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 260. Безгосподарське використання земель

Безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту, -

караються штрафом до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той же строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або без такого.

Розділ IX. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

Стаття 261. Створення злочинної організації

(1) Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину або декількох злочинів, а також керівництво такою організацією або участь у ній, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

(2) Звільняється від кримінальної відповідальності особа за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації, активно сприяла її розкриттю.

Стаття 262. Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності

(1) Заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою або повторно, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Стаття 263. Бандитизм

Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 264. Терористичний акт

(1) Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.

(4) Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(5) Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене в частині четвертій цієї статті, особа, крім організатора і керівника, яка добровільно повідомила про нього правоохоронний орган і сприяла припиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

Примітки:

1. Під терористичною групою слід розуміти групу з двох або більше осіб, які попередньо домовилися про спільне вчинення одного чи кількох злочинів, передбачених частинами першою, другою або третьою цієї статті, а також статтею 358 цього Кодексу.

2. Під терористичною організацією слід розуміти стійке об'єднання осіб, які з метою вчинення одного чи кількох злочинів, передбачених частинами першою, другою або третьою цієї статті, а також статтею 358 цього Кодексу, здійснили в межах об'єднання розподіл функцій, досягли домовленості про певні правила поведінки, обов'язкові для них під час підготовки і вчинення цих злочинів.

Стаття 265. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності

(1) Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 266. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

(1) Створення не передбачених законами України воєнізованих формувань або участь у їх діяльності -

караються позбавленням волі на строк від двох до восьми років із конфіскацією майна чи без такої.

(2) Створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Керівництво зазначеними в частинах першій або другій цієї статті формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(4) Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті формувань чи груп у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян, -

карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(5) Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, що призвели до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(6) Звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею особа, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань чи груп, за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування чи групи і повідомила про їх існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Примітки:

1. Під воєнізованими слід розуміти формування або групу, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.

2. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.

Стаття 267. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що    становлять підвищену небезпеку для оточення

Напад на об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети, з метою захоплення, пошкодження або знищення цих об'єктів -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 268. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної  зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

(1) Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років конфіскацією майна чи без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також заволодіння предметами, що перелічені в частині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою, а також розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 269. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

(1) Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збування вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(2) Носіння, виготовлення, ремонт або збування кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

Стаття 270. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Стаття 271. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами

(1) Придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів (джерел іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин або ядерних матеріалів, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді) без дозволу, передбаченого законом, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 272. Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали

(1) Погроза вчинити викрадання радіоактивних матеріалів з метою примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Погроза використати радіоактивні матеріали з метою спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 273. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами

(1) Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або інших правил поводження з ними, а також незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі діяння, а також незаконне пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Стаття 274. Незаконне ввезення на територію України відходів вторинної сировини

(1) Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ввезення на територію України чи транзит через її територію речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 275. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин

(1) Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 276. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки

(1) Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Примітка. Майнова шкода вважається заподіяною в великих розмірах, якщо прямі збитки складають суму, яка в триста разів і більш перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великих розмірах - якщо прямі збитки складають суму яка тисячу разів і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Розділ X. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА

Стаття 277. Порушення вимог законодавства про охорону праці

(1) Порушення вимог законодавчих та інших нормативноправових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Стаття 278. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою

(1) Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою в гірничому, будівельному чи іншому виробництві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 279. Порушення на виробництві правил хімічної або біологічної безпеки

(1) Порушення на виробництві правил хімічної або біологічної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років, або виправними роботами на той самий строк, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 280. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах

(1) Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 281. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки

(1) Порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 282. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд

(1) Порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов'язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Розділ XI. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ

Стаття 283. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту

(1) Порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, -

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 284. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

(1) Умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзду, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 285. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна

(1) Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(2) Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 286. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства

(1) Блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 287. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків

(1) Примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов'язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до семи років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 288. Порушення правил повітряних польотів

(1) Порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 289. Порушення правил використання повітряного простору

(1) Порушення правил пуску ракет, проведення всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчинення інших дій у повітряному просторі, якщо це створило загрозу безпеці повітряних польотів, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 290. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда

(1) Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стопкраном чи шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 291. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха

Ненадання допомоги капітаном судна у разі зіткнення з іншим судном екіпажеві та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 292. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден

Неповідомлення капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправлення та призначення, незважаючи на наявність можливості подати ці відомості, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 293. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

(1) Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, -

караються позбавленням волі на строк від двох до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

(3) Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 294, 296 і 297 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Стаття 294. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації

Випуск в експлуатацію завідомо технічно несправних транспортних засобів, допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп'яніння або не має права на керування транспортним засобом, чи інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, вчинене особою, відповідальною за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, якщо це спричинило наслідки, зазначені в статті 293 цього Кодексу, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, на строк до трьох років або без такого.

Стаття 295. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху

Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, вчинене особою, відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, або особою, яка виконує такі роботи, якщо це порушення спричинило наслідки, зазначені у статті 293 цього Кодексу, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 296. Незаконне заволодіння транспортним засобом

(1) Незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією майна або штрафом від однієї до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією майна.

(2) Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або повторно, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди потерпілому, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені організованою групою чи особливо небезпечним рецидивістом, або щодо транспортного засобу, вартість якого в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(4) Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом з застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

Примітка. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 188, 189, 191, 192, 193, 194, 268 цього Кодексу.

Стаття 297. Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу

Знищення, підробка або заміна ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу, -

караються штрафом у розмірі від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 298. Порушення чинних на транспорті правил

Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 299. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів

(1) Пошкодження або руйнування магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов'язаних з ними об'єктів, споруд, засобів автоматики, зв'язку, сигналізації, якщо це призвело до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів або спричинило небезпеку для життя людей або інші тяжкі наслідки, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з конфіскацією майна чи без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також загальнонебезпечним способом, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до десяти років, з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, інші нещасні випадки людьми або призвели до аварії, пожежі, значного забруднення довкілля чи інших тяжких наслідків, або вчинені організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Розділ XII. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ

Стаття 300. Групове порушення громадського порядку

Організація групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, а також активна участь у таких діях -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 301. Масові заворушення

(1) Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 302. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку

Публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян або інших дій, що загрожують громадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 303. Хуліганство

(1) Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, вчинені групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, -

караються позбавленням волі на строк до шести років.

(4) Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 304. Наруга над могилою

Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного, а також викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 305. Нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури

(1) Умисне нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо об'єктів, які є особливою історичною або культурною цінністю, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 306. Жорстоке поводження з тваринами

(1) Знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням садистських методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього, -

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 307. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості

(1) Ввезення в Україну творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, з метою збування чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою або їх збування чи розповсюдження, а також примушування до участі у їх створенні, -

караються штрафом до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, засобів їх виготовлення та розповсюдження.

(2) Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, а також збування неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, засобів її виготовлення і демонстрування.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією творів, кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, засобів їх виготовлення і демонстрування з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 308. Ввезення, виготовлення, збування і розповсюдження порнографічних предметів

(1) Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збування чи розповсюдження або їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збування чи розповсюдження, а також примушування до участі у їх створенні, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру, а також збування неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією порнографічної кіно- та відеопродукції, засобів її виготовлення і демонстрування.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, засобів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрування, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 309. Створення або утримання місць розпусти і звідництво

(1) Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою раніше судимою за цей злочин, або вчинені організованою групою, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Стаття 310. Проституція. Примушування чи втягнення до заняття проституцією

(1) Систематичне заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг з метою отримання доходу, -

карається штрафом від п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Примушування чи втягнення у зайняття проституцією тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу або обману, -

караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчиненні щодо неповнолітнього або організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(4) Сутенерство, тобто створення, керівництво або участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особами чоловічої та жіночої статі з метою отримання прибутків, -

карається позбавленням волі від п'яти до семи років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 311. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Розділ XIII. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ПРЕКУРСОРІВ ТА ІНШІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ

Стаття 312. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів

(1) Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини або наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна.

(3) Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів, вчинена організованою групою, а також якщо предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори в особливо великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна.

Примітка. Поняття великий та особливо великий розмір наркотичних засобів і психотропних речовин, що застосовується в цьому розділі, визначається Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України.

Стаття 313. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів

(1) Розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах незалежно від форми власності, або придбання за такі кошти об'єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих та інших потреб, або використання таких коштів і майна з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Під великим розміром слід розуміти кошти, сума яких становить двісті та більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 314. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збування наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збування, а також незаконне збування наркотичних засобів або психотропних речовин -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 315, 317, 319, 321, 322, 324 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збування наркотичних засобів чи психотропних речовин у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збування чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби або психотропні речовини у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби або психотропні речовини в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(4) Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (частина перша статті 314, частина перша статті 316 цього Кодексу).

Стаття 315. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи психотропних речовин або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

(1) Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи психотропних речовин або заволодіння ними шляхом шахрайства -

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 313, 314, 317, 318, 319, 321, 324 цього Кодексу, або у великих розмірах, а також заволодіння наркотичними засобами чи речовинами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, або організованою групою, а також розбій з метою викрадання наркотичних засобів чи психотропних речовин, а також вимагання цих засобів чи речовин, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, -

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 316. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту

(1) Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 цього Кодексу, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби чи психотропні речовини у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від двох до шести років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби чи психотропні речовини в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

(4) Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Стаття 317. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель

(1) Незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель особою, яка була засуджена за цією статтею чи яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 316, 318, 324 цього Кодексу, або вчинені за попередньою змовою групою осіб метою збуту, а також незаконні посів або вирощування снотворного маку чи конопель у кількості п'ятисот і більше рослин -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна.

Стаття 318. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збування прекурсорів

(1) Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збування прекурсорів з метою їх використання для вироблення або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб або у великих розмірах, або з метою збування, а також незаконне збування прекурсорів -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

(3) Дії, передбачені частиною першою, вчинені організованою групою або в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від шести до дванадцяти років з конфіскацією майна.

(4) Особа, яка добровільно здала прекурсори, що призначалися для вироблення або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин, і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом прекурсорів, наркотичних засобів чи психотропних речовин, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконні їх вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (частина перша цієї статті).

Стаття 319. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

(1) Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства з метою подальшого збуту, а також їх збут для вироблення або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією майна чи без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя або здоров'я, чи з погрозою застосування такого насильства, або у великих розмірах, а також заволодіння прекурсорами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без такої та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою осіб або в особливо великих розмірах, а також розбій з метою викрадення прекурсорів, а також їх вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, -

караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 320. Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням

(1) Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, чи заволодіння ним шляхом шахрайства, а також незаконне виготовлення, придбання, зберігання, передача чи продаж іншим особам такого обладнання -

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 313, 319, 321, 322, 324, 325 цього Кодексу, також заволодіння обладнанням, призначеним для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, -

караються позбавленням волі на строк від двох до шести років конфіскацією майна або без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або з метою виготовлення особливо небезпечних наркотичних засобів чи психотропних речовин, а також розбій з метою викрадення обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, а також його вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я,

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 321. Незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Незаконне введення будь-яким способом наркотичних засобів або психотропних речовин в організм іншої особи проти її волі -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони призвели до наркотичної залежності потерпілого або вчинені повторно, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 321, 322, 323, 324, 325 цього Кодексу, або вчинені щодо двох чи більше осіб, або якщо вони заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебуває в безпорадному стані, чи вагітної жінки, або якщо вони були пов'язані з введенням в організм іншої особи особливо небезпечних наркотичних засобів чи психотропних речовин, а також якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілого, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 322. Схиляння до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Схиляння певної особи до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Та сама дія, вчинена повторно або щодо двох чи більше осіб, або щодо неповнолітнього, а також особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 321, 324 цього Кодексу, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 323. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів

(1) Публічне або вчинене групою осіб незаконне вживання наркотичних засобів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 317, 321, 322, 324, 325 цього Кодексу, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Стаття 324. Організація або утримання місць для незаконного вживання, вироблення чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Організація або утримання місць для незаконного вживання, вироблення чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, а також надання приміщення з цією метою -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або з корисливих мотивів, або групою осіб, або із залученням неповнолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 325. Незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збування підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів

(1) Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збування підроблених чи незаконно одержаних документів, які дають право на отримання наркотичних засобів чи психотропних речовин або прекурсорів, призначених для вироблення або виготовлення цих засобів чи речовин, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 322, 323, 324 цього Кодексу, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 326. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Та сама дія, вчинена повторно, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 327. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

(1) Порушення встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також порушення правил вироблення, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів чи психотропних речовин або прекурсорів, призначених для вироблення або виготовлення цих засобів чи речовин, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони спричинили нестачу наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів великих розмірах, або призвели до викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем, -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 328. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збування або збування отруйних і сильнодіючих речовин

(1) Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання або зберігання з метою збування, а також збування отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними, а також здійснення таких дій щодо обладнання, призначеного для вироблення чи виготовлення отруйних або сильнодіючих речовин, вчинені без спеціального на те дозволу, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Порушення встановлених правил вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 329. Незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів

Незаконна організація або утримання місць для вживання з метою одурманювання лікарських та інших засобів, що не є наркотичними або психотропними, а також надання приміщень з такою метою -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 330. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу

(1) Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Та сама дія, вчинена повторно щодо двох чи більше осіб або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 321, 322, 324, 331 цього Кодексу, -

карається позбавленням волі на строк до двох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

Примітка. Допінг - це засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху.

Стаття 331. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів

Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними, -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 332. Порушення правил боротьби з епідеміями

Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідеміологічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 333. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами

(1) Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, а також інших правил поводження з ними, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 334. Заготівля, перероблення або збування радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції

(1) Заготівля, перероблення з метою збування або збування продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо вони створили загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяли шкоду здоров'ю потерпілого, -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Заготівля, перероблення з метою збування або збування продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років конфіскацією майна або без такої.

Розділ XIV. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ, НЕДОТОРКАННОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ

Стаття 335. Розголошення державної таємниці

(1) Розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Стаття 336. Втрата документів, що містять державну таємницю

(1) Втрата документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановленого законом порядку поводження із зазначеними документами та іншими матеріальними носіями секретної інформації або предметами, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 337. Передавання або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави

(1) Передавання або збирання з метою передачі іноземним підприємствам, установам або їх представникам економічних, науково-технічних або інших відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства, -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Ті самі дії, вчинені з корисливих мотивів, або такі, що спричинили тяжкі наслідки для інтересів держави, або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 338. Незаконне перетинання державного кордону

(1) Перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних документів чи дозволу -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин, -

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що поєднані із застосуванням зброї, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(4) Чинність цієї статті не поширюється на випадки прибуття Україну іноземців чи осіб без громадянства без відповідних документів чи дозволу для використання права притулку відповідно до Конституції України, а також з метою набуття статусу біженця. Чинність цієї статті також не поширюється на випадки прибуття в Україну без встановленого документа її громадян, які стали жертвами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми.

Стаття 339. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України

(1) Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод -

карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину, з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років конфіскацією майна і засобів вчинення злочину.

Стаття 340. Незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки

Порушення встановленого порядку вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій, які можуть бути використані для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової та спеціальної техніки, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 341. Порушення правил міжнародних польотів

Вліт в Україну або виліт з України без відповідного дозволу, також недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів або ешелонів -

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк, із конфіскацією повітряного судна або без такої.

Стаття 342. Ухилення від призову на строкову військову службу

Ухилення від призову на строкову військову службу -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 343. Ухилення від призову за мобілізацією

Ухилення від призову за мобілізацією -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 344. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів

(1) Ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ухилення військовозобов'язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Розділ XV. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Стаття 345. Наруга над державними символами

(1) Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 346. Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні

Підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні без права на цей прапор -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 347. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій

Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо це діяння було вчинене службовою особою або із застосуванням фізичного насильства, -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 348. Порушення законодавства про об'єднання громадян

Керівництво об'єднанням громадян, якому відмовлено у легалізації або діяльність якого заборонена судом, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 349. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд

Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 350. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві

(1) Опір представникові влади під час виконання ним службових обов'язків -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, а також члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 351. Образа представника влади, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця

(1) Образа представника влади під час виконання ним службових обов'язків або у зв'язку з їх виконанням -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Образа працівника правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків або у зв'язку з їх виконанням, також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їхньою участю в охороні громадського порядку -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 352. Втручання у діяльність працівника правоохоронного органу

(1) Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочинові чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Стаття 353. Втручання у діяльність Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представника, Голови Рахункової палати або члена Рахункової палати, Голови або члена Центральної виборчої комісії, Голови Національного банку України, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України

(1) Вплив у будь-якій формі на Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представника, Голову Рахункової палати або члена Рахункової палати, Голову або члена Центральної виборчої комісії, Голову Національного банку України, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Стаття 354. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу

(1) Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до шести років.

(3) Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

(4) Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від шести до чотирнадцяти років.

Стаття 355. Погроза або насильство щодо Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України

(1) Погроза вбивством, насильством, знищенням чи пошкодженням майна щодо Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, а також щодо їх близьких родичів у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Умисне заподіяння Прем'єр Міністру України, члену Кабінету Міністрів України, народному депутату України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, Голові Національного банку України, а також їх близьким родичам середньої тяжкості тілесних ушкоджень чи легких тілесних ушкоджень, нанесення побоїв чи вчинення інших насильницьких дій у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків -

карається позбавленням волі на строк до семи років.

(3) Умисне заподіяння Прем'єр Міністру України, члену Кабінету Міністрів України, народному депутату України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, Голові Національного банку України, а також їх близьким родичам тяжких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Стаття 356. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу

(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

Стаття 357. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця

Вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку -

караються позбавленням волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 358. Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника

Захоплення або тримання як заручника представника влади, працівника правоохоронного органу чи їх близьких родичів з метою спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 359. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

(1) Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок, застосована з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадській обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення такої дії щодо їх близьких -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 360. Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутатів місцевих рад

(1) Невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутатів місцевих рад, створення штучних перешкод у їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації -

карається штрафом від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Невиконання службовою особою законних вимог комітетів Верховної Ради України чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України, створення штучних перешкод у їх роботі, надання неповної чи недостовірної інформації -

карається штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 361. Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить службовій особі чи громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких родичів -

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 362. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи

Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 363. Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації

Незаконне одержання шляхом вимагання працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, в будь-якому вигляді матеріальних благ або вигід майнового характеру у значному розмірі за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації, -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Примітка. Під незаконною винагородою у значному розмірі в цій статті слід розуміти незаконну винагороду, яка в два і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 364. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань

(1) Примушування до виконання чи невиконання цивільноправових зобов'язань, тобто вимога виконати чи не виконати якийнебудь договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Примушування до виконання чи невиконання цивільноправових зобов'язань, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(3) Примушування до виконання чи невиконання цивільноправових зобов'язань, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 365. Самоправство

Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

Стаття 366. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження

(1) Викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток, -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 367. Підроблення документів, печаток, штампів табланків, їх збування, використання підроблених документів

(1) Підроблення посвідчення або іншого документа, який видається підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою або збування такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів або бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності з тією самою метою або їх збування -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Використання завідомо підробленого документа -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 368. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації

(1) Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або організованою групою, або заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 369. Умисне пошкодження ліній зв'язку

Умисне пошкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лінії зв'язку, проводового мовлення або споруд чи обладнання, які входять до їх складу, якщо воно спричинило тимчасове припинення зв'язку, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

Розділ XVI. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН (КОМП'ЮТЕРІВ), СИСТЕМ ТА КОМП'ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ

Стаття 370. Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж

(1) Незаконне втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп'ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп'ютерної інформації або носіїв такої інформації, а також розповсюдження комп'ютерного вірусу шляхом застосування програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в ці машини, системи чи комп'ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп'ютерної інформації чи носіїв такої інформації, -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, якщо вони заподіяли шкоду у великих розмірах або вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 371. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем

(1) Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем -

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли шкоду у великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

Стаття 372. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем

(1) Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп'ютерних мереж особою, що відповідає за їх експлуатацію, якщо це спричинило викрадення, перекручення чи знищення комп'ютерної інформації, засобів її захисту, або незаконне копіювання комп'ютерної інформації, або істотне порушення роботи таких машин, їх систем чи комп'ютерних мереж, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно заподіяло шкоду у великому розмірі, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Розділ XVII. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 373. Зловживання владою або службовим становищем

(1) Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітки:

1. Під службовими особами розуміються особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

2. Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов'язки, зазначені в пункті 1 цієї примітки.

3. Істотною шкодою у статтях 373, 374, 376, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

4. Тяжкими наслідками у статтях 373, 374, 375, 376, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 374. Перевищення влади або службових повноважень

(1) Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без такої та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 375. Службове підроблення

(1) Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 376. Службова недбалість

(1) Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Стаття 377. Одержання хабара

(1) Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища -

карається штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до восьми років, із конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Одержання хабара у великому розмірі, або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітки:

1. Хабарем у великому розмірі вважається такий, що двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому - такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Під службовими особами, які займають відповідальне становище, розуміються особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 373, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Під службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, розуміються особи, зазначені в частині 1 статті 9 Закону України "Про державну службу", та особи, посади яких згідно з статтею 25 цього Закону віднесені до першої та другої категорій.

3. Повторним у статтях 377 і 378 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями.

4. Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара із погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Стаття 378. Давання хабара

(1) Давання хабара -

карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Давання хабара, вчинене повторно, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(3) Особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.

Стаття 379. Провокація хабара

Провокація хабара, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Розділ XVIII. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ

Стаття 380. Завідомо незаконне затримання, привід або арешт

(1) Завідомо незаконне затримання або незаконний привід -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Завідомо незаконний арешт або тримання під вартою -

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, -

караються обмеженням волі на строк від п'яти до дванадцяти років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 381. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності

(1) Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 382. Примушування давати показання

(1) Примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство, -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 383. Порушення права на захист

(1) Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею, -

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Ті самі дії, які призвели до засудження невинної у вчиненні злочину особи, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що потягли інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 384. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови

(1) Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Стаття 385. Втручання в діяльність судових органів

(1) Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 386. Неповага до суду

(1) Неповага до суду, що виявилася в образі учасників судового розгляду, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Образа судді або народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю при здійсненні ними правосуддя -

карається штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 387. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного

(1) Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Умисне заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до шести років.

(3) Умисне заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 388. Умисне знищення або пошкодження майна судді,народного засідателя чи присяжного

(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам, у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

караються арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

Стаття 389. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя

Вбивство або замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 390. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист

Неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунтованих рішень, також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх заходів для безпеки працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та їхніх близьких родичів службовою особою органу, на який покладено функції забезпечення безпеки зазначених осіб, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 391. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист

(1) Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, службовою особою, якою прийнято рішення про ці заходи, особою, яка їх здійснює, або посадовою особою, якій ці рішення стали відомі у зв'язку з її службовим становищем, якщо ці дії спричинили шкоду здоров'ю особи, взятої під захист, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист або інші тяжкі наслідки, -

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 392. Невиконання судового рішення

(1) Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -

карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, -

караються обмеженням волі до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 393. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину

(1) Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину -

карається виправними роботами на строк до трьох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Стаття 394. Завідомо неправдиве показання

(1) Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною Комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, -

караються виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, -

караються виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 395. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків

(1) Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною Комісією Верховної Ради України чи дізнання -

карається штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Стаття 396. Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку

Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних Комісій Верховної Ради України чи дізнання, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок -

караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 397. Розголошення даних досудового слідства або дізнання

(1) Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, із позбавленням права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 398. Приховування майна

Приховування майна, що підлягає конфіскації, або на яке накладено арешт чи яке описано, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 399. Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі

(1) Ухилення від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Ухилення від відбування виправних робіт особою, засудженою до цього покарання, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 400. Ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі та у вигляді позбавлення волі

(1) Самовільне залишення місця обмеження волі, або злісне ухилення від робіт, або систематичне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, засудженою до обмеження волі, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до обмеження волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду -

карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду -

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 401. Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи

(1) Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у вигляді обмеження волі або у вигляді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у вигляді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилась на більш суворий режим відбування покарання, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені особою, засудженою за тяжкий або особливо тяжкий злочин, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 402. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ

(1) Тероризування у виправних установах засуджених, або напад на адміністрацію, а також організація з цією метою організованої групи чи злочинної організації або активна участь у такій групі чи організації, вчинені особами, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі чи у вигляді обмеження волі, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(2) Ті самі дії, вчинені особою, засудженою за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 403. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти

(1) Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув'язненні, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я інших осіб, або поєднані із заволодінням зброєю чи її використанням, або із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, або шляхом підкопу, а також з пошкодженням інженерно-технічних засобів охорони, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Стаття 404. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу

Втеча із спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього -

карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 405. Порушення правил адміністративного нагляду

Самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі, -

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 406. Приховування злочину

(1) Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину -

карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, що вчинила злочин, коло яких визначається законом.

Стаття 407. Втручання в діяльність захисника чи представника особи

(1) Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, -

караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 408. Образа захисника чи представника особи

Образа захисника чи представника особи у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 409. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи

(1) Погроза вбивством, насильством або знищенням майна щодо захисника чи представника особи, а також щодо їх близьких родичів зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той же строк.

(2) Умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до шести років.

(3) Умисне заподіяння тим самим особам у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, тяжкого тілесного ушкодження -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 410. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи

(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам, у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той же строк.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони заподіяли шкоду в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

(3) Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, які спричинили до загибелі людей, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень чи настання інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 411. Посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги

Вбивство або замах на вбивство захисника чи представника особи або їх близьких родичів у зв'язку з діяльністю, пов'язаною наданням правової допомоги, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Розділ XIX. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ)

Стаття 412. Поняття військового злочину

(1) Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку несення військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

(2) За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, визначені законом.

(3) Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу.

(4) Особа, яка вчинила злочин, передбачений цим розділом, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 44 цього Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Стаття 413. Непокора

(1) Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(3) Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 414. Невиконання наказу

(1) Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 413 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 415. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків

(1) Опір начальникові, а також іншій особі, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби, або примушування їх до порушення цих обов'язків -

караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або із спричиненням тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

(4) Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, якщо вони були пов'язані з умисним вбивством начальника або іншої особи, що виконує обов'язки з військової служби, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 416. Погроза або насильство щодо начальника

(1) Погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 417. Образа підлеглим начальника або начальником підлеглого

Образа насильницькою дією підлеглим начальника або начальником підлеглого -

карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 418. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

(1) Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене щодо кількох осіб або заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також таке, що має характер знущання або глумлення над військовослужбовцем, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або із спричиненням тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 419. Самовільне залишення військової частини або місця служби

(1) Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, -

караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(3) Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(4) Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 420. Дезертирство

(1) Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(2) Дезертирство зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(3) Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 421. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

(1) Ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(2) Відмова від несення обов'язків військової служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 422. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

(1) Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли істотну шкоду, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, а також розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 423. Умисне знищення або пошкодження військового майна

(1) Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна -

караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 424. Необережне знищення або пошкодження військового майна

(1) Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 425. Марнотратство або втрата військового майна

(1) Продаж, застава, передача в користування військовослужбовцем строкової служби виданих йому для особистого користування предметів обмундирування або спорядження (марнотратство), а також втрата або зіпсування цих предметів внаслідок порушення правил їх зберігання -

караються арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років.

(2) Втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання -

караються арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 426. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

(1) Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження, -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого, -

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(3) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Стаття 427. Порушення правил водіння або експлуатації машин

(1) Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило нещасні випадки людьми або загибель потерпілого чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 428. Порушення правил польотів або підготовки до них

Порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 429. Порушення правил кораблеводіння

Порушення правил кораблеводіння, що спричинило загибель людей, загибель корабля або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 430. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання

(1) Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання, -

карається позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(2) Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 431. Порушення статутних правил несення прикордонної служби

(1) Порушення статутних правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 432. Порушення статутних правил несення бойового чергування

(1) Порушення статутних правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України, -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 433. Порушення статутних правил внутрішньої служби

(1) Порушення особою, яка входить у добовий наряд частини (крім варти і вахти), статутних правил внутрішньої служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, запобігання яким входило в обов'язки даної особи, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк до семи років.

Стаття 434. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості

(1) Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради, -

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

(2) Втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 435. Зловживання військової службової особи владою або службовим становищем

(1) Незаконне використання транспортних засобів, споруджень чи іншого військового майна, а також незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам, а також інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння заподіяло істотну шкоду, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із конфіскацією майна або без такої.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Примітки:

1. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

2. У статтях 435 - 438 цього Кодексу істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 436. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

(1) Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Застосування нестатутних методів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(3) Діяння, передбачені частиною другою цієї статті, що вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна або без такої.

(4) Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 437. Недбале ставлення до військової служби

(1) Недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 438. Бездіяльність військової влади

(1) Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або непорушення військовою службовою особою, що є органом дізнання, кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду, -

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із конфіскацією майна або без такої.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 439. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

Стаття 440. Залишення гинучого військового корабля

(1) Залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов'язків, а також особою із складу команди корабля без належного на те розпорядження командира -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 441. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю

Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 442. Добровільна здача в полон

Добровільна здача в полон через боягузтво або легкодухість -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 443. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває полоні

(1) Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним нею державам, за відсутності ознак державної зради, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 444. Мародерство

Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених (мародерство), -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 445. Насильство над населенням у районі воєнних дій

(1) Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 446. Погане поводження з військовополоненими

Погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов'язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов'язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено їх лікування і піклування про них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину -

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 447. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними

Носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста або Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам, -

карається позбавленням волі на строк до двох років.

Розділ XX. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Стаття 448. Пропаганда війни

Публічні заклики до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів -

караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 449. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни

(1) Планування, підготовка або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

(2) Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 450. Порушення законів та звичаїв війни

(1) Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 451. Застосування зброї масового знищення

(1) Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 452. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 453. Екоцид

Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 454. Геноцид

(1) Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.

(2) Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів, -

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 455. Посягання на життя представника іноземної держави

Вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 456. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

(1) Напад на службові або житлові приміщення осіб, що мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

(2) Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 457. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

Незаконне використовування символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, крім випадків, передбачених цим Кодексом, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 458. Піратство

(1) Піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.

(2) Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Стаття 459. Найманство

(1) Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у військових конфліктах чи діях, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ I

1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 р.

2. З набранням чинності цим Кодексом втрачають чинність:

Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року (далі - КК України 1960 року) (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2 ст. 14) із змінами та доповненнями до нього;

Закон Української РСР "Про затвердження Кримінального кодексу Української РСР" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2, ст. 14);

Статті 1, 2 та 5 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 20 квітня 1990 року "Про відповідальність за дії, спрямовані проти громадського порядку і безпеки громадян" (Відомості Верховної Ради України РСР, 1990 р., N 18, ст. 278);

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 26 грудня 1990 року "Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами" (Відомості Верховної Ради Української РСР 1991 р., N 3, ст. 13);

Стаття 3 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 28 січня 1991 року "Про відповідальність за порушення вимог режиму радіаційної безпеки, заготівлю, переробку і збут радіоактивно забруднених продуктів харчування" (Відомості Верховної Ради України РСР, 1991 р., N 11, ст. 106);

Указ Президії Верховної Ради України від 21 січня 1992 року "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту та збут підроблених купонів багаторазового використання" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 18, ст. 246).

Розділ II

1. Звільнити від покарання (основного і додаткового) відповідно до частини другої статті 74 цього Кодексу осіб, засуджених за КК України 1960 року за діяння, відповідальність за які не передбачена цим Кодексом:

а) осіб, засуджених на підставі частини третьої статті 5 КК України 1960 року;

б) осіб, засуджених за готування до злочину за частиною першою статті 17 та відповідними статтями Особливої частини КК України 1960 року, якщо ці злочини належать до злочинів невеликої тяжкості;

в) осіб, засуджених за статтями 110, 134-1, 147-2, 147-3, 154, 155-2, 155-3, 155-6, 159, 183-4, 187, 187-7, 193-1, 202, 206 (частина перша), 208-1, 208-2, 229-8 КК України 1960 року;

г) осіб, засуджених за статтями 147 (частина перша), 148-3, 161 (частина перша), 187-4, 187-8, 192 (частина третя), 196-1 (частина перша), 199 частина перша і друга, 207-1, 227-2 (частина перша), умовою застосування яких за КК України 1960 року було попереднє накладення на цих осіб адміністративного стягнення;

д) осіб, засуджених за злочини, вчинені у віці від 14 до 16 років, передбачені статтями 78-1, 98, 106 (частина перша) КК України 1960 року;

е) осіб, засуджених за статтею 186 КК України 1960 року (за винятком засуджених за заздалегідь не обіцяне приховування тяжких особливо тяжких злочинів), а також осіб, зазначених в частині другій статті 406 цього Кодексу, засуджених за заздалегідь не обіцяне приховування за статтею 186 КК України 1960 року;

ж) осіб, засуджених на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 26 грудня 1990 року "Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами" і Указу Президії Верховної Ради України від 21 січня 1992 року "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту та збут підроблених купонів багаторазового використання".

2. Звільнити від покарання:

а) осіб, засуджених вперше до покарання у вигляді позбавлення волі за злочини невеликої тяжкості, вчинені у віці до 18 років, відповідно до вимог частини другої статті 12 та частини першої статті 18 цього Кодексу;

б) військовослужбовців, засуджених до покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон на строк до шести місяців.

3. Закрити усі слідчі справи і справи, не розглянуті судами, щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України 1960 року, що перелічені в пункті 1 цього розділу.

4. Особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі пункту 1 цього розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте. Дане покарання підлягає зменшенню також у випадках, передбачених пунктом 6 цього розділу.

5. Звільнити відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу від покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі осіб, засуджених на підставі частини першої статті 29 КК України 1960 року, які відбувають це покарання не за місцем роботи, а в інших місцях, але в районі проживання засудженого.

6. Знизити відповідно до частини третьої статті 74 цього Кодексу міри покарання, призначені за КК України 1960 року, якщо вони перевищують санкції відповідних статей цього Кодексу до максимальних меж покарання, встановлених цим Кодексом. Зменшити відповідно до частини першої статті 55 цього Кодексу до трьох років строк покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, призначеного як додаткове покарання. Зменшити відповідно до статті 100 цього Кодексу до одного року строк виправних робіт, призначених неповнолітнім, а також розмір відрахування з їх заробітку до 15 відсотків.

7. Осіб, які відбувають покарання за вироком суду у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років в колоніях-поселеннях, вважати такими, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі, передбачене статтею 61 цього Кодексу.

8. Особам, засудженим до смертної кари, замінити це покарання довічним позбавленням волі відповідно до статті 64 цього Кодексу. Якщо до смертної кари засуджені жінки або чоловіки віці понад 65 років, то покарання у вигляді смертної кари заміняється їм позбавленням волі на строк до 15 років.

9. Особи, позбавлені батьківських прав відповідно до статті 38 КК України 1960 року, можуть бути поновлені в цих правах лише порядку, передбаченому Кодексом про шлюб та сім'ю України. Особи, засуджені до покарання у вигляді громадської догани (стаття 33 КК України 1960 року), якщо у них до набрання чинності цим Кодексом не була погашена судимість, вважаються такими, що не мають судимості.

10. Покарання у вигляді арешту підлягає застосуванню після набрання чинності Кримінально-виконавчим кодексом України.

11. Не приводити у виконання вироки судів в частині конфіскації майна і стягнення штрафу, якщо до набрання чинності цим Кодексом конфісковане майно не було вилучене і реалізоване, а штраф не був стягнутий у разі, якщо за даний злочин цим Кодексом конфіскація майна і накладення штрафу не передбачені.

12. З дня набрання чинності цим Кодексом не є особливо небезпечними рецидивістами особи, визнані такими відповідно до статті 26 КК України 1960 року. Якщо ці особи продовжують відбувати призначене їм покарання, то вироки судів щодо них підлягають зміні в частині визнання їх особливо небезпечними рецидивістами. У разі потреби змінюється кваліфікації вчинених ними злочинів, а також зменшується покарання відповідно до частини третьої статті 74 цього Кодексу. Якщо особи, зазначені в першому реченні цього пункту, відбули призначене їм покарання, але мають незняту судимість, то погашення судимості у цих осіб здійснюється за правилами, передбаченими статтями 89 і 90 цього Кодексу.

13. Переглянути усі справи про злочини осіб, які вчинили розкрадання державного або колективного майна у великих чи особливо великих розмірах, передбачене частиною четвертою статті 81, частиною четвертою статті 82, частиною четвертою статті 84, частиною другою статті 86, статтею 86-1 КК України 1960 р., для вирішення питань про зміну кваліфікації дій цих осіб на відповідні частини і статті цього Кодексу (статті 188, 189, 191, 193, 194). При зміні кваліфікації злочинів слід враховувати те, що розмір вчиненого розкрадання як ознака, що визначає кваліфікацію злочину, встановлюється виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, встановленого законодавством, що діяло під час вчинення злочину.

Міри покарання особам, які засуджені за розкрадання у великих чи особливо великих розмірах за статтями 81, 82, 83, 84, 86, 86-1 КК України 1960 року і не відбули покарання, привести у відповідність із покараннями, встановленими санкціями статей 188 189, 191, 193, 194 цього Кодексу у разі, якщо призначене судом покарання за відповідний злочин є більш суворим, ніж передбачене цим Кодексом.

14. Поширити правила, встановлені цим Кодексом, про давність (статті 49, 80, 106), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (статті 81 і 107), заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 82), погашення і зняття судимості (статті 89 - 91 і 108) на осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, а також мають непогашену і незняту судимість за КК України 1960 року.

15. У разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, за злочин, вчинений до набрання чинності цим Кодексом, суду слід керуватися вимогами статті 44 КК України 1960 року.

16. У разі призначення покарання за сукупністю злочинів, що вчинені до набрання чинності цим Кодексом, застосовується стаття 42 КК України 1960 року. Якщо хоча б один із злочинів, що входять сукупність, вчинений після набрання чинності цим Кодексом, то застосовується стаття 70 або частина друга статті 103 цього Кодексу.

Якщо особа, яка відбуває покарання, вчинить після набрання чинності цим Кодексом новий злочин, то при призначенні їй покарання за сукупністю вироків застосовується стаття 71 або частина друга статті 103 цього Кодексу.

17. При вирішенні питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, які вчинили злочини після набрання чинності цим Кодексом, суд застосовує статті 75 - 77 цього Кодексу.

Скоротити відповідно до частини третьої статті 104 цього Кодексу умовно засудженим неповнолітнім іспитовий строк до двох років, якщо визначений судом іспитовий строк вище цієї межі.

18. До осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням відстрочки виконання вироку відповідно до статті 46-1 КК України 1960 року, застосовується стаття 77 цього Кодексу.

19. У разі звільнення від кримінальної відповідальності та покарання осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, внаслідок зміни обстановки і втрати суспільної небезпечності діянням або особою, яка його вчинила, слід керуватися частиною першою або частиною другою статті 50 КК України 1960 року.

20. Вчинення особою злочину до набрання чинності цим Кодексом, а також наявність у такої особи не погашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості враховується при кваліфікації вчиненого нею нового злочину, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

21. При вирішенні питання про те, чи є віднесення злочинів, передбачених КК України 1960 року, до злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкими або особливо тяжкими, в усіх випадках слід виходити із санкції статті (частини статті) КК України 1960 року, за якою кваліфіковано злочин, з урахуванням положень, передбачених статтею 12 цього Кодексу.

22. Перегляд справ щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України 1960 року і засуджені, або справи стосовно яких перебувають у провадженні судів, органів досудового слідства дізнання, здійснюється:

а) щодо осіб, перелічених у підпунктах "а" - "ж" пункту 1, підпункті "а" пункту 2, пункті 6, пунктах 12 та пункті 13 цього розділу, - районними (міськими) судами за місцем відбування засудженими покарання, а щодо військовослужбовців, засуджених умовно або з відстрочкою виконання вироку, а також тих, хто відбуває покарання в дисциплінарному батальйоні - військовими судами;

б) щодо кримінальних справ, які підлягають закриттю відповідно до пункту 3 цього розділу, - судами, органами досудового слідства і дізнання;

в) щодо осіб, зазначених в пункті 5 цього розділу, - органами, які відають виконанням покарання у вигляді виправних робіт;

г) щодо осіб, зазначених у пункті 7 цього розділу, - адміністрацією місць виконання покарань;

д) щодо осіб, зазначених у пункті 8 цього розділу, - Верховним Судом Автономної Республіки Крим та обласними судами, які постановили вироки з призначенням покарання у вигляді смертної кари;

є) щодо виконання вироків, передбачених пунктом 11 цього розділу, - головами районних (міських) судів за місцем виконання вироку.

23. Органи, які виконують вироки судів, зобов'язані надавати судам необхідні матеріали щодо осіб, які відбувають покарання.

24. Питання, передбачені в пунктах 3, 4, 7, 8, 9, 10, 12, 13, абзаці другому пункту 17 цього розділу, розглядаються судом за поданням адміністрації місця виконання покарання або прокурора відкритому судовому засіданні з участю прокурора і представника адміністрації місця виконання покарання у випадках, якщо справа розглядається за її поданням.

Ухвала суду з цих питань не підлягає оскарженню, але може бути опротестована в порядку судового нагляду на загальних підставах.

____________

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України

(1) Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони національної безпеки України, особи, власності, суспільства та держави від злочинних посягань.

(2) Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності

(1) Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

(2) Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину і підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.

(3) Ніхто не може бути підданий кримінальній відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Розділ ІІ. ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність

(1) Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України.

(2) Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набуття чинності цим Кодексом включаються до нього з часу набрання ними чинності.

(3) Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність в часі

(1) Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом але не раніше дня його опублікування.

(2) Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.

(3) Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність в часі

(1) Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

(2) Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.

(3) Закон про кримінальну відповідальність, який частково пом'якшує відповідальність, а частково її посилює має зворотну силу лише у тій частині, яка пом'якшує відповідальність.

Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України

(1) Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

(2) Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або перепинено на території України.

(3) Злочин вважається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.

(4) Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами згода на обов'язковість, яких надана Верховною Радою України не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.

Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України та особами без громадянства за межами України

(1) Громадяни України, а також особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

(2) Якщо названі особи за вчинені злочини зазнали покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини.

Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцем за межами України

(1) Іноземці, а також особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини, передбачені цим Кодексом, за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами України.

(2) Особи, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом, якщо вони за її межами вчинили передбачені цим Кодексом особливо тяжкі злочини проти громадян України або її інтересів.

Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України

(1) Правові наслідки вироку суду іноземної держави можуть бути враховані, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинили злочин на території України.

(2) Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.

Стаття 10. Видача злочинця

(1) Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.

(2) Іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на підставі цього Кодексу, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України.

(3) Іноземці, а також особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на її території, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або передані для відбування покарання, якщо така видача або передача передбачені міжнародними договорами України.

Розділ ІІІ. ЗЛОЧИН, ЙОГО ВИДИ ТА СТАДІЇ

Стаття 11. Поняття злочину

(1) Злочином визнається передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

(2) Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч і передбачена цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди особі, суспільству або державі.

Стаття 12. Класифікація злочинів

(1) Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

(2) Злочином невеликої тяжкості визнається злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.

(3) Злочином середньої тяжкості визнається злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

(4) Тяжким злочином визнається злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

(5) Особливо тяжким злочином визнається злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини

(1) Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

(2) Незакінченим злочином визнається готування до злочину та замах на злочин.

Стаття 14. Готування до злочину

Готуванням до злочину визнається підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змовлення на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

(2) Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальну відповідальність.

Стаття 15. Замах на злочин

(1) Замахом на злочин визнається вчинення з прямим умислом передбаченого цим Кодексом діяння чи його частини, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин не залежних від волі винного

(2) Замах на вчинення злочину є закінченим, коли винний виконав всі ті дії, які вважав за необхідне вчинити для настання злочинних наслідків, яких він бажав, але ці наслідки не настали з причин, які не залежали від волі винного.

(3) Замах є незакінченим, коли винний не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для настання злочинних наслідків.

Стаття 16. Відповідальність за незакінчений злочин

Відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.

Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині

(1) Добровільною відмовою визнається остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому особа усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

(2) Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

Розділ ІV. ОСОБА, ЯКА ПІДЛЯГАЄ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ)

Стаття 18. Суб'єкт злочину

(1) Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

(2) Спеціальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, діяння, передбачене лише для певних осіб, вказаних в Особливій частині цього Кодексу.

Стаття 19. Осудність

(1) Осудною визнається особа, яка під час вчинення діяння, передбаченого цим Кодексом, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

(2) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

(3) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене цим Кодексом у стані осудності, але до винесення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати мету, зміст та правові наслідки кримінальної відповідальності за вчинене.

(4) До осіб, зазначених у частині другій та третій цієї статті можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру передбачені статтею 92 цього Кодексу. Після одуження така особа може підлягати кримінальній відповідальності.

Стаття 20. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманливих речовин

Особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманливих речовин підлягає кримінальній відповідальності.

Стаття 21. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність

(1) Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

(2) Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 114 - 117), посягання на життя державного чи громадського діяча працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 110, 360, 392, 414, 458), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частин 3 статей 357, 358, 362 та 390, частини 3, 6 і 7 статті 412), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 357, 358, 362, 390, 412), диверсію (стаття 111), бандитизм (стаття 265), тероризм (стаття 266), захоплення заручників (статті 148 і 361), зґвалтування (стаття 155), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 156), крадіжку (статті 190, частини 1 статей 270, 317), грабіж (статті 191, частина 2 статті 317), розбій (статті 192, частини 3 статей 270 та 317), вимагання (статті 193, частини 1 статей 270, 317), умисне знищення або пошкодження майна (статті 199, 359, 364, 391, 413), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 286), угон або захоплення, залізничного рухомого складу, повітряного чи річкового судна (стаття 287), незаконне заволодіння транспортними засобами (стаття 298), хуліганство (частини 2 - 4 статті 305).

Розділ V. ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ

Стаття 22. Вина

Виною визнається психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Стаття 23. Умисел і його види

(1) Умисел поділяється на прямий і непрямий.

(2) Прямим визнається умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

(3) Непрямим визнається умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоч не бажала, але свідомо припускала настання цих наслідків.

Стаття 24. Необережність та її види

(1) Необережність поділяється на злочинну самонадіяність та злочинну недбалість.

(2) Необережність визнається злочинною самонадіяністю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

(3) Необережність визнається злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоч повинна була і могла їх передбачати.

Розділ VІ. СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ

Стаття 25. Поняття співучасті

Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Стаття 26. Види співучасників

(1) Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, визнаються організатор, підбурювач та пособник.

(2) Виконавцем (співвиконавцем) визнається особа яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину особисто чи шляхом використання інших осіб, що не є суб'єктами злочину повністю або частково вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.

(3) Організатором визнається особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його підготовкою чи вчиненням. Організатором також визнається особа, яка утворила організовану групу або керувала нею, а також особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи, чи іншим чином забезпечувала злочинну діяльність цієї групи.

(4) Підбурювачем визнається особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

(5) Пособником визнається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод чи іншим чином сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка до завершення злочину обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

(6) Не є співучастю не обіцяне до завершення злочину переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збування таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 203 та 409 цього Кодексу.

(7) Не є співучастю обіцяне до завершення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний, вчинюваний злочин. Такі особи підлягають відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить склад іншого злочину.

Стаття 27. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою

(1) Злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька виконавців без попередньої змови.

(2) Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька виконавців, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

(3) Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь три і більше особи, які попередньо об'єднались для вчинення цього та інших (іншого) злочинів, об'єднаних єдиним планом, з розподілом дій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

(4) Злочинною організацією визначається стійке, ієрархічне об'єднання члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Стаття 28. Відповідальність співучасників

(1) Виконавець (співвиконавець) підлягає відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.

(2) Організатор, підбурювач та пособник підлягають відповідальності за відповідною частиною статті 26 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.

(3) Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.

(4) У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.

(5) Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

Стаття 29. Відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації

(1) Організатор організованої групи та злочинної організації підлягає відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.

(2) Інші учасники організованої групи та злочинної організації підлягають відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.

Стаття 30. Добровільна відмова співучасників

(1) У разі добровільної відмови виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 17 цього Кодексу У цьому випадку інші співучасники підлягають відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.

(2) Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника визнається також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину, або неусунення перешкод вчиненню злочину.

(3) У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

Розділ VІІ. ПОВТОРНІСТЬ, СУКУПНІСТЬ ТА РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ

Стаття 31. Повторність злочинів

(1) Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

(2) Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.

(3) Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, зазначених в Особливій частині цього Кодексу.

(4) Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Стаття 32. Сукупність злочинів

(1) Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або частинами статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

(2) При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Стаття 33. Рецидив злочинів

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Стаття 34. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів

Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.

Розділ VІІІ. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ

Стаття 35. Необхідна оборона

(1) Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

(2) Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнення суспільно небезпечного посягання або звернення за допомогою до інших осіб чи органів влади.

(3) Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

(4) Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

(5) Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком відповідальності застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Стаття 36. Уявна оборона

(1) Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

(2) Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

(3) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

(4) Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

Стаття 37. Затримання особи, що вчинила злочин

(1) Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам службової влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

(2) Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

Стаття 38. Крайня необхідність

(1) Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

(2) Перевищенням меж крайньої необхідності визнається умисне заподіяння шкоди правоохоронюванним інтересам, якщо така шкода є рівнозначною або більш значною, ніж відвернена шкода.

(3) Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Стаття 39. Фізичний або психічний примус

(1) Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

(2) Питання про відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 38 цього Кодексу.

Стаття 40. Виконання наказу або розпорядження

(1) Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнаються правомірними, якщо вони були вчинені з метою виконання законного наказу або розпорядження.

(2) Наказ або розпорядження визнаються законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина

(3) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.

(4) Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає відповідальності на загальних підставах.

(5) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження.

Стаття 41. Діяння, пов'язане з ризиком

(1) Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

(2) Ризик визнається виправданим, якщо мети, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що здійснені нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

(3) Ризик не визнається виправданим, якщо він зазнаки створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

Стаття 42. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи

(1) Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до чинного закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

(2) Особа, зазначена у частині першій цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи особливо тяжкого злочину вчиненого умисно і пов'язаного з насильством над потерпілим або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов'язаного з причиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.

(3) Особа, яка вчинила такий злочин, не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у вигляді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин.

Розділ ІХ. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Стаття 43. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності

(1) Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

(2) Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.

Стаття 44. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Стаття 45. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки

(1) Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

(2) У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

Стаття 47. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Стаття 48. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

(1) Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;

3) сім років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) п'ятнадцять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) двадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

(2) Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло двадцять років.

(3) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

(4) Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

(5) Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 452 - 454, 457 цього Кодексу.

Розділ X. ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ

Стаття 49. Поняття покарання та його мета

(1) Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом позбавленні та обмеженні прав і свобод засудженого.

(2) Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

(3) Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Стаття 50. Види покарань

(1) До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) виправні роботи;

5) службові обмеження для військовослужбовців;

6) конфіскація майна;

7) арешт;

8) обмеження волі;

9) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

10) позбавлення волі на певний строк;

11) довічне позбавлення волі.

Стаття 51. Основні та додаткові покарання

(1) Основними покараннями є виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

(2) Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

(3) Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.

(4) За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

(5) Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 405 та 403 цього Кодексу.

Стаття 52. Штраф

(1) Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу.

(2) Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

(3) Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його прямо передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

(4) У випадку ухилення особи від сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у вигляді виправних робіт із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Стаття 53. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Стаття 54. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

(1) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

(2) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

(3) При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав чинності. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 73 цього Кодексу, - з моменту набуття чинності вироком.

Стаття 55. Виправні роботи

(1) Покарання у вигляді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

(2) Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців.

(3) Особам, що визнані непрацездатними, а також особам, які стали непрацездатними після винесення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох установлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.

Стаття 56. Службове обмеження для військовослужбовців

(1) Покарання у вигляді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

(2) Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений на посаді, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Стаття 57. Конфіскація майна

(1) Покарання у вигляді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

(2) Конфіскація майна встановлюється за особливо тяжкі злочини, а також за тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

(3) Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Стаття 58. Арешт

(1) Покарання у вигляді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

(2) Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

(3) Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до восьми років.

Стаття 59. Обмеження волі

(1) Покарання у вигляді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

(2) Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.

(3) Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, та до військовослужбовців строкової служби.

Стаття 60. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

(1) Покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

(2) Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі.

Стаття 61. Позбавлення волі на певний строк

(1) Покарання у вигляді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк у кримінальновиконавчі установи.

(2) Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років.

Стаття 62. Довічне позбавлення волі

(1) Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк

(2) Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесення вироку.

Розділ ХІ. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

Стаття 63. Загальні засади призначення покарання

(1) Суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

(2) Особі, що вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

(3) Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 67 цього Кодексу.

(4) Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, може бути призначене за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків згідно зі статтями 68 та 69 цього Кодексу.

Стаття 64. Обставини, які пом'якшують покарання

(1) При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

8) вчинення злочину з недодержанням умов крайньої необхідності.

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом

(2) При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

(3) Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину. що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує.

Стаття 65. Обставини, які обтяжують покарання

(1) При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою чи організованою групою;

3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;

4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;

7) вчинення злочину щодо жінки, яка зазнаки для винного перебувала у стані вагітності;

8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманливих засобів.

(2) Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за виключенням обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 9 та 10, такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

(3) При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

(4) Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Стаття 66. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті

(1) При призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 63 - 65 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

(2) При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 63 - 65 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.

Стаття 67. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом

(1) За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

(2) На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.

Стаття 68. Призначення покарання за сукупністю злочинів

(1) При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

(2) При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

(3) До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

(4) За правилами, передбаченими в частинах 1 - 3 цієї статті, призначається покарання, якщо після винесення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до винесення вироку у першій справі. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим вироком, за правилами, передбаченими в статті 70 цього Кодексу.

Стаття 69. Призначення покарання за сукупністю вироків

(1) Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

(2) При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не повинен перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у вигляді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у вигляді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

(3) Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

(4) Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

(5) Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові злочини за правилами, передбаченими в статті 68 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.

Стаття 70. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення

(1) При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення:

1) одному дню позбавлення волі відповідають:

а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;

б) два дні обмеження волі;

в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:

а) два дні обмеження волі;

б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців, або три дні виправних робіт.

(2) При призначенні за кількома вироками покарання у вигляді виправних робіт або службового обмеження для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.

(3) Основні покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

(4) Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.

(5) Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Стаття 71. Обчислення строків покарання

Строки покарання обчислюються в роках та місяцях. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Розділ ХІІ. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ

Стаття 72. Звільнення від покарання та його відбування

(1) Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

(2) Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає звільненню від призначеного судом покарання.

(3) Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.

(4) Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

(5) Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених у статтею 47 цього Кодексу.

Стаття 73. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

(1) Якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання, він може ухвалити про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

(2) У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину, і виконає покладені на нього обов'язки.

(3) Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років.

Стаття 74. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням

(1) У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обов'язки:

1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу внутрішніх справ;

3) повідомляти органи внутрішніх справ про зміну місця проживання, роботи або навчання;

4) періодично з'являтися для реєстрації в органи внутрішніх справ;

5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

(2) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Стаття 75. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, можуть бути призначені додаткові покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Стаття 76. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням

(1) Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.

(2) Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

(3) У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 69 і 70 цього Кодексу.

Стаття 77. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

(1) У разі призначення покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом, жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягненням дитиною семирічного віку.

(2) У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд може покласти на засуджену обов'язки, передбачені у статті 74 цього Кодексу.

(3) Контроль за поведінкою засуджених здійснюється органами внутрішніх справ.

(4) Після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки засудженої, звільняє її від покарання або направляє для відбування покарання, призначеного вироком.

(5) У разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує покладених на неї судом обов'язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.

(6) Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 69 і 70 цього Кодексу.

Стаття 78. Звільнення від покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

(1) Особа звільняється від покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

1) один рік - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

2) два роки - у разі засудження до покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) чотири роки - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) десять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

(2) Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

(3) Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені частиною першою цієї статті, подвоюються, але не можуть перевищувати п'ятнадцяти років.

(4) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

(5) Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

(6) Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 452 - 454, 457 цього Кодексу.

Стаття 79. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

(1) До осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовнодостроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

(2) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.

(3) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

(4) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовнодострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 69 і 70 цього Кодексу.

Стаття 80. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

(1) Особам, що відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

(2) У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання. Засуджений підлягає звільненню від додаткового покарання, якщо воно є більш суворим, ніж нове основне покарання.

(3) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

(4) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

(5) До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 79 цього Кодексу.

(6) Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин додає невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 69 і 70 цього Кодексу.

Стаття 81. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

(1) Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

(2) Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

(3) Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом внутрішніх справ за місцем проживання.

(4) Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

(5) Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

(6) Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 69 і 70 цього Кодексу.

Стаття 82. Звільнення від покарання за хворобою

(1) Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати мету, зміст та правові наслідки кримінальної відповідальності за вчинене. До такої особи застосовуються примусові заходи медичного характеру, відповідно до статей 89 - 91 цього Кодексу.

(2) Особа, яка після вчинення злочину або винесення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

(3) Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров'я звільняються від покарання.

(4) У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, вони можуть бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 48 або 78 цього Кодексу, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині п'ятій статті 70 цього Кодексу, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.

Стаття 83. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта помилування

На підставі закону України про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання.

Стаття 84. Амністія

(1) Амністія оголошується Законом України у відношенні певної категорії осіб.

(2) Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.

Стаття 85. Помилування

(1) Помилування здійснюється Президентом України у відношенні індивідуально визначеної особи.

2) Актом помилування може бути передбачена заміна засудженому призначеного судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.

Розділ ХІІІ. СУДИМІСТЬ

Стаття 86. Правові наслідки судимості

(1) Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

(2) Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.

(3) Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

(4) Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

Стаття 87. Строки погашення судимості

Такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, засуджені відповідно до статті 73 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

2) жінки, засуджені відповідно до статті 77 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує строк основного покарання, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання;

4) особи, які відбули покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;

5) особи, засуджені до штрафу, виправних робіт, або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Стаття 88. Обчислення строків погашення судимості

(1) Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

(2) До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.

(3) Якщо особу в порядку, передбаченому законом, було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється виходячи з фактично відбутого нею покарання - з моменту звільнення від відбування покарання (основного та додаткового).

(4) Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється виходячи з фактично відбутого до заміни більш суворого покарання - з моменту відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).

(5) Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості, переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.

Стаття 89. Зняття судимості

(1) Якщо особа після відбуття покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 87 цього Кодексу.

(2) Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 87 цього Кодексу.

(3) Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.

Розділ XІV. ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ

Стаття 90. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру

Примусовими заходами медичного характеру є поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Стаття 91. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:

1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених статтями Особливої частини цього Кодексу;

2) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до винесення вироку або під час відбування покарання, що позбавляє їх можливості усвідомлювати мету, зміст та правові наслідки кримінальної відповідальності за вчинене.

Стаття 92. Види примусових заходів медичного характеру

(1) Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

2) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

3) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

(2) Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосоване судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

(3) Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосоване судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

(4) Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосоване судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

(5) Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

Стаття 93. Зміна або припинення примусових заходів медичного характеру

(1) Зміна або припинення примусових заходів медичного характеру застосовується судом у встановленому законом порядку.

(2) У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

(3) У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання щодо осіб, зазначених у пункті 2 статті 90, вони підлягають кримінальній відповідальності на загальних засадах.

Стаття 94. Примусове лікування

(1) Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

(2) У разі призначення покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.

Розділ XV. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Стаття 95. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру

(1) Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 103 цього Кодексу.

(2) Примусові заходи виховного характеру передбачені частиною другою статті 103 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

(3) У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності".

Стаття 96. Види покарань

(1) До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф;

2) виправні роботи;

3) арешт;

4) позбавлення волі на певний строк.

(2) До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Стаття 97. Штраф

(1) Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход або майно, на яке може бути звернене стягнення.

(2) Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 98. Виправні роботи

(1) Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.

(2) Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до п'ятнадцяти відсотків.

Стаття 99. Арешт

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.

Стаття 100. Позбавлення волі на певний строк

(1) Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше п'ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

(2) Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

(3) Покарання у вигляді позбавлення волі призначається неповнолітньому:

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше двох років;

2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років.

5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини - на строк до п'ятнадцяти років.

Стаття 101. Призначення покарання

(1) При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 63 - 65 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

(2) При призначені покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.

Стаття 102. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

(1) Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 73 - 76 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

(2) Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі.

(3) Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

(3) У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

Стаття 103. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру

(1) Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

(2) У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг чотирнадцятирічного віку і має майно або доход, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

(3) До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пункті 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

(4) Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.

(5) У разі ухилення неповнолітнього від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він направляється для відбування призначеного покарання.

Стаття 104. Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у зв'язку із закінченням строків давності

(1) Давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку до осіб, які вчинили злочин у віці до шістнадцяти років, застосовується відповідно до статей 48 та 78 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

(2) Щодо цих осіб встановлюються такі строки давності притягнення до кримінальної відповідальності:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;

4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

(3) У разі застосування до таких осіб строку давності виконання обвинувального вироку встановлюються такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

2) п'ять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

3) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

(4) У разі зупинення перебігу строків давності передбачених в частині другій статті 48 та частині третій статті 78 цього Кодексу, загальний строк давності не може перевищувати п'ятнадцять років.та

Стаття 105. Умовно дострокове звільнення від відбування покарання

(1) До осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до шістнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину.

(2) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений зразковою поведінкою, сумлінним ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

(3) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до шістнадцяти років, після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строку покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

(4) До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.

(5) У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовнодострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 69 і 70 цього Кодексу.

Стаття 106. Погашення та зняття судимості

(1) Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними шістнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до статей 86 - 89 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

(2) Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні:

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

(3) Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до шістнадцяти років, за підставами, передбаченими в частині другій статті 89 цього Кодексу, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в пунктах 3 і 4 частини другої цієї статті.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Стаття 107. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

(1) Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(2) Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації,

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 108. Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України

(1) Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, -,

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 109. Державна зрада

(1) Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(2) Створення з метою передбаченою частиною першою цієї статті організації, керівництво нею або участь у ній, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(3) Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок з ними.

Стаття 110. Посягання на життя державного чи громадського діяча

Вбивство або замах на вбивство Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єрміністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України, або вищих судів України, Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії, вчинені у зв'язку з їхньою державною чи громадською діяльністю, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 111. Диверсія

Вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.

Стаття 112. Шкідництво

Дія або бездіяльність, спрямовані на підрив промисловості, транспорту, зв'язку, сільського господарства, грошової системи, торгівлі або інших галузей економіки та соціальної сфери України, а також діяльності органів державної влади з метою ослаблення держави, якщо таке діяння вчинене шляхом використання діяльності підприємств, установ, організацій або шляхом протидії їх нормальній роботі, -

карається позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 113. Шпигунство

(1) Передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю, а також передача або збирання за завданням іноземної розвідки інших відомостей для використання їх на шкоду інтересам України, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(2) Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України.

Розділ ІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ОСОБИ

Стаття 114. Умисне вбивство

Умисне вбивство, вчинене за відсутності ознак, зазначених у статтях 115, 116, 117, 118 цього Кодексу, -

карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 115. Умисне вбивство за обставин, які обтяжують покарання

Умисне вбивство:

1) двох або більше осіб;

2) жінки, яка зазнаки для винного перебувала у стані вагітності або малолітнього;

3) заручника;

4) вчинене з особливою жорстокістю або з садистських мотивів;

5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

6) з корисливих мотивів;

7) з хуліганських мотивів;

8) особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку;

9) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

10) поєднане із зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

11) вчинене на замовлення;

12) вчинене за попередньою змовою групою осіб;

13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116 - 118 цього Кодексу, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадках, передбачених пунктами 6 або 11 цієї статті.

Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 117. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 118. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 119. Вбивство через необережність

(1) Вбивство, вчинене через необережність, -

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 120. Доведення до самогубства

(1) Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження або систематичного приниження її людської гідності -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до семи років.

(3) Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження

(1) Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, -

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

(2) Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер мучення або вчинене групою осіб, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Умисне тяжке тілесне ушкодження, якщо воно вчинене організованою групою або спричинило смерть потерпілого, -

карається позбавленням волі на строк від семи до тринадцяти років.

Стаття 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не дало наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання

Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 124. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження

(1) Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, -

карається виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Умисне легке тілесне ушкодження без наслідків, зазначених у частині першій цієї статті, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

Стаття 126. Побої і мордування

(1) Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

(2) Ті самі діяння, що мають характер мордування, -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 127. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Стаття 128. Погроза вбивством

(1) Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Та сама дія, вчинена членом організованої групи, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 129. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

(1) Зазнаки поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби -

карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(2) Необережне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту чи іншою невиліковною інфекційною хворобою людини особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(4) Умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 130. Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

(1) Неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що призвело до зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, -

карається позбавленням волі на строк від двох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 131. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

Розголошення службовою особою або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту чи іншої невиліковної інфекційної хвороби людини або захворювання на СНІД та його результатів, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням службових або професійних обов'язків, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 132. Зараження венеричною хворобою

(1) Зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою, а також зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього, -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

Стаття 133. Ухилення від лікування захворювання

Ухилення від лікування захворювання на СНІД, венеричної хвороби або туберкульозу, що триває після попередження хворого лікувальним закладом, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 134. Незаконне проведення аборту

(1) Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 135. Залишення в небезпеці

(1) Зазнаки залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, -

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони потягли смерть або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані

(1) Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу, або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження або смерть, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Ненадання допомоги малолітньому, який зазнаки перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам, -

караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони потягли смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

Стаття 137. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей

(1) Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність

Заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником

(1) Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому зазнаки відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого, або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником

(1) Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, -

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, якщо хворим був неповнолітній, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 141. Порушення прав пацієнта

Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або без письмової згоди його законного представника, проведення таких випробувань з участю неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки для людини, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною

(1) Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров'я, -

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини

(1) Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації -

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(4) Торгівля органами або тканинами людини, -

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 144. Насильницьке донорство

(1) Насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора -

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній залежності від винного, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 145. Незаконне розголошення лікарської таємниці

Умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 146. Досліди з клонуванням людини

Проведення дослідів з метою відтворення (реплікації) людини методом клонування, -

карається позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Розділ ІІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ

Стаття 147. Незаконне позбавлення волі

(1) Незаконне позбавлення волі -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, вчинене з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до семи років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 148. Захоплення заручників

(1) Захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання державної або іншої установи, підприємства чи організації, або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього, або організованою групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 149. Підміна дитини

Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 150. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини

(1) Продажа, інша оплатна передача особи або здійснення любої незаконної угоди щодо особи, предметом якої є її передача іншій особі (особам), пов'язані з законним чи незаконним переміщенням особи за її згодою або без неї через державний кордон України або без такого для подальшого продажу чи іншої оплатної передачі особи іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання в збройних конфліктах, експлуатації її праці, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або пов'язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 151. Експлуатація дітей

(1) Експлуатація неповнолітніх, які не досягли віку, з якого чинним законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку, -

карається арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той же строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей, або якщо вони потягли істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані її використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої і з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.

Стаття 152. Незаконне поміщення в психіатричний заклад

(1) Поміщення в психіатричний заклад зазнаки психічно здорової особи -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 153. Наклеп

(1) Наклеп, тобто поширення зазнаки неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

(2) Наклеп у друкованому чи іншим способом розмноженому творі або з використанням засобів масової інформації, а також учинений особою, раніше судимою за наклеп, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 154. Образа

Образа, тобто умисне приниження честі та гідності людини діями або висловлюваннями, виражене в непристойній формі, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

Розділ ІV. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ

Стаття 155. Зґвалтування

(1) Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(2) Зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 156 або 159 цього Кодексу, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(3) Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

(4) Зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 156. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом

(1) Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Те саме діяння, вчинене повторно, або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 155 або 159 цього Кодексу, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Те саме діяння, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 157. Примушування до вступу в статевий зв'язок

(1) Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв'язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Примушування жінки або чоловіка до вступу в статевий зв'язок, природним або неприродним способом поєднане з погрозою розголошення відомостей, що ганьблять їх або їх близьких родичів, а так само з погрозою знищення їх майна або майна їх близьких родичів -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Стаття 158. Примушування чи втягнення особи у зайняття проституцією

Примушування особи до зайняття проституцією, а також втягнення її у зайняття проституцією шляхом обману, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 159. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

(1) Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, вчинені батьком чи матір'ю або особою, що їх замінює, стосовно своєї дитини, або якщо вони потягли безплідність чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Стаття 160. Розбещення неповнолітніх

(1) Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, -

караються арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи, або батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, стосовно своєї дитини, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Розділ V. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 161. Перешкодження здійсненню виборчого права

(1) Перешкодження насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію, а також перешкодження роботі виборчої комісії -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

(3) Діяння передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вплинули на результати голосування або виборів, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 162. Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів

(1) Видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців, або видача виборцю виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Підлог, тобто виготовлення виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого документа зазнаки неправдивих відомостей або будь-яка інша його підробка, а так само використання зазнаки підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені членом виборчої комісії або іншою службовою особою, а так само зазнаки неправильний підрахунок голосів або зазнаки неправильне оголошення результатів виборів -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 163. Порушення таємниці голосування

(1) Умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законодавством України виборів -

карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

(2) Те саме діяння, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 164. Порушення законодавства про референдум

(1) Перешкодження насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(3) Підроблення документів референдуму, приписування, зазнаки неправильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

Стаття 165. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії

(1) Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, -

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 166. Порушення недоторканності житла

(1) Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду, а так само незаконне висилення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 167. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку

(1) Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеження волі до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою, або з використання спеціальних засобів призначених для негласного зняття інформації, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Ті самі дії, вчиненні щодо державних чи громадських діячів, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 168. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

(1) Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їхньому утриманні, -

карається виправними роботами на строк до одного року або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 169. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків

(1) Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

(2) Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Стаття 170. Злісне невиконання обов'язків по піклуванню за дитиною

(1) Злісне невиконання обов'язків по піклуванню за малолітнім батьками, або опікунами дитини у формі систематичного ненадання життєво необхідного харчування, побутового догляду, необхідної медичної допомоги та освіти, систематичного залишення дитини без догляду в обстановці, що може загрожувати її здоров'ю, -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той же строк.

(2) Ті самі дії, що потягли тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк до семи років.

Стаття 171. Зловживання опікунськими правами

Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо) -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 172. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

(1) Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 173. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

(1) Незаконна посередницька діяльність або інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк до восьми років.

Стаття 174. Перешкодження законній діяльності професійних спілок, партій, громадських організацій

Умисне перешкодження законній діяльності професійних спілок, партій, громадських організацій або їх органів -

карається виправними роботами до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 175. Перешкодження законній професійній діяльності журналістів

Умисне перешкодження законній професійній діяльності журналістів -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 176. Грубе порушення законодавства про працю

(1) Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до трьох років, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 177. Грубе порушення угоди про працю

(1) Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Стаття 178. Примушування до участі в страйку або до відмови від участі в страйку

Примушування до участі в страйку або до відмови від участі в законному страйку шляхом фізичного насильства або погрози його застосування -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 179. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших, установлених законом виплат

(1) Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої, установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинені керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до п'яти років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років.

Стаття 180. Порушення авторського права і суміжних прав

(1) Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм і програм мовлення, а також інше використання чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, -

караються штрафом у розмірі від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -

караються штрафом у розмірі від двохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх примірників, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, -

караються штрафом у розмірі від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо вартість примірників незаконно відтворених чи розповсюджених творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань фонограм і програм мовлення або сума доходу, отриманого в результаті незаконного опублікування, виконання, показу чи публічного сповіщення творів, комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо їх вартість або сума доходу у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 181. Порушення прав на об'єкти промислової власності

(1) Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, кваліфікованого зазначення походження товару, топографії інтегральних мікросхем, сорту рослин, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, -

караються штрафом у розмірі від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -

караються штрафом у розмірі від двохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання матеріалів, призначених для її виготовлення.

Примітка. Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 182. Образа священнослужителя під час проведення ним богослужіння, релігійного обряду

(1) Публічне приниження честі і гідності священнослужителя під час проведення ним богослужіння, релігійного обряду, покладеного на нього духовним саном, -

карається штрафом до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, поєднане з глумом під час богослужіння над особою священнослужителя чи предметами культового призначення, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 183. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків

Пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, -

караються штрафом у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 184. Незаконне утримання, осквернення або знищення релігійних святинь

Незаконне утримання, осквернення або знищення релігійних святинь -

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 185. Перешкодження здійсненню релігійного обряду

(1) Незаконне перешкодження здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Примушування священнослужителя шляхом фізичного або психічного насильства до проведення релігійного обряду -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 186. Посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів

(1) Організація або керівництво групою, діяльність якої, що здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів, поєднана із заподіянням шкоди здоров'ю людей або статевою розпустою, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, поєднані із втягуванням в діяльність групи чи у здійснення обрядів неповнолітніх, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

Стаття 187. Порушення недоторканності приватного життя

Незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або розповсюдження цієї інформації у публічних виступах, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 188. Порушення права на отримання освіти

(1) Незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будьякої форми власності, -

карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах, -

карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років

Стаття 189. Порушення права на безоплатну медичну допомогу

(1) Порушення права на безоплатну медичну допомогу в державних чи комунальних закладах охорони здоров'я, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я -

карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Розділ VI. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

Стаття 190. Крадіжка

(1) Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Крадіжка, поєднана з протиправним проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, -

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років із конфіскацією майна або без такої.

(4) Крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому або вчинена у великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(5) Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Примітки: 1. У статтях 190, 191, 193 - 195 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 192, 270 цього Кодексу.

2. Діями, що завдали значну шкоду потерпілому (статті 190 - 195 цього кодексу) вважаються розкрадання на суму меншу двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які враховуючи матеріальне становище потерпілого спричинили йому значні збитки.

3. У статтях 190 - 195 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що учинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

4. У статтях 190 - 195 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Стаття 191. Грабіж

(1) Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(2) Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно чи за попередньою змовою групою осіб, -

карається позбавленням волі на строк від двох до шести років.

(3) Грабіж, поєднаний з протиправним проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(4) Грабіж, що завдав значної шкоди потерпілому або вчинений у великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна або без такої.

(5) Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Стаття 192. Розбій

(1) Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років із конфіскацією майна або без такої.

(2) Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.

(3) Розбій, поєднаний з протиправним проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

(4) Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах або вчинення організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Стаття 193. Вимагання

(1) Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(3) Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

(4) Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 194. Шахрайство

(1) Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Шахрайство, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому, або вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(4) Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 195. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

(1) Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене винуватому чи перебувало в його віданні, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна чи без такої, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з конфіскацією майна чи без такої, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(4) Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(5) Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 196. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво

(1) Самовільне зайняття земельної ділянки або самовільне будівництво будинків чи споруд, якщо такі дії заподіяли істотну шкоду громадянинові, підприємству, установі чи організації або державі, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією незаконно споруджених будівель.

(2) Організація групових дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної ділянки або на самовільне будівництво будинків чи споруд, а також участь у цих групових діях, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років, з конфіскацією незаконно споруджених будівель.

Стаття 197. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою

(1) Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства, а також самовільним використанням в корисливих цілях електричної або теплової енергії чи газу, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Примітка. Відповідно до цієї статті майнова шкода визнається значною, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 198. Привласнення знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у винного

Привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного, чужого майна, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарбу, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 199. Умисне знищення або пошкодження майна

(1) Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

Стаття 200. Погроза знищення майна

Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 201. Необережне знищення або пошкодження майна

Необережне знищення або пошкодження чужого майна, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 202. Порушення обов'язків щодо охорони майна

Невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 203. Придбання або збування майна, зазнаки здобутого злочинним шляхом

Заздалегідь не обіцяне придбання або збування чи зберігання майна, зазнаки здобутого злочинним шляхом, -

караються арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією майна чи без такої.

Розділ VII. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 204. Виготовлення, зберігання, використання, придбання, перевезення, пересилка, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, документів на переказ або засобів доступу до банківських рахунків чи державних цінних паперів

(1) Виготовлення, зберігання, використання, придбання, перевезення, пересилка, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у вигляді банкнот та металевої монети, іноземної валюти, документів на переказ або засобів доступу до банківських рахунків чи державних цінних паперів, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією майна чи без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Примітки: 1. Дії передбачені цією статтею, вважаються вчинені у великому розмірі, якщо сума їх у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума їх у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Під документами на переказ слід розуміти документ в паперовому або електронному вигляді, що використовується банками та їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів. До документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжні повідомлення.

Стаття 205. Контрабанда

(1) Контрабанда, тобто переміщення товарів або валютних цінностей через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), вибухових пристроїв, військового озброєння та майна, матеріалів і обладнання до зброї масового ураження, а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких встановлено відповідні правила вивезення за межі України, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Примітка. Контрабанда товарів або валютних цінностей вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 206. Порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю

1) Зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачене законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це заподіяло істотну шкоду інтересам громадян, державним інтересам чи інтересам окремих юридичних осіб, або було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Здійснення банківської діяльності або банківських операцій без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це заподіяло істотну шкоду інтересам громадян, державним інтересам чи інтересам окремих юридичних осіб або було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, -

карається штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 207. Зайняття забороненими видами підприємницької діяльності

(1) Зайняття видами підприємницької діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом інтересам фізичних осіб, державним інтересам чи інтересам окремих юридичних осіб, або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами підприємницької діяльності, -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Стаття 208. Виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними

Виготовлення з метою продажу або зберігання з цією метою самогону чи інших міцних спиртних напоїв домашнього приготування, або виготовлення з метою продажу апаратів для їх вироблення, а також торгівля зазначеними спиртними напоями чи апаратами, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з конфіскацією майна чи без такої.

Стаття 209. Незаконне виготовлення, зберігання або збут підакцизних товарів

(1) Незаконне виготовлення з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, -

карається штрафом від ста до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з вилученням вироблених товарів і конфіскацією майна чи без такої.

(2) Виготовлення товарів, вказаних у частині першій цієї статті, шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за частиною першою цієї статті, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з вилученням таких товарів і конфіскацією майна.

(3) Виготовлення товарів, вказаних у частині першій цієї статті з недоброякісної сировини (матеріалів), які несуть загрозу для життя і здоров'я людей або призвели до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, -

карається позбавленням волі від п'яти до десяти років з вилучення та знищенням вироблених товарів і конфіскацією майна.

Стаття 210. Фіктивне підприємництво

(1) Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності без наміру здійснювати статутну діяльність, а також укладання службовими особами або власниками діючих суб'єктів підприємницької діяльності господарських чи фінансових угод без наміру їх виконання, а також вчинені з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення заборонених видів діяльності, -

караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з конфіскацією майна чи без такої, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 211. Протидія законній підприємницькій діяльності

(1) Протидія законній підприємницькій діяльності, тобто протиправна вимога перестати займатися підприємницькою діяльністю чи обмежити її, укласти угоду, виконання якої може обмежити законні права чи інтереси того, хто займається підприємницькою діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання, -

караються виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Протидія законній підприємницькій діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 212. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

(1) Ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності або осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законодавством строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей, -

караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей у великих розмірах -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.

Примітки: 1. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (в перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

2. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (в перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

Стаття 213. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

(1) Незаконне відкриття або використання без дозволу Національного банку України за межами України приватних валютних рахунків, або валютних рахунків підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, вчинені службовою особою підприємства, установи чи організації або за її дорученням іншою особою, або особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а також іншою особою, яка є громадянином України і постійно проживає на її території, -

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією майна та позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 214. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом

Вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих зазнаки злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих зазнаки злочинним шляхом, -

караються штрафом від п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна.

Стаття 215. Порушення законодавства про бюджетну систему України

(1) Використання службовою особою бюджетних коштів не відповідно до їх цільового призначення або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах, -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

(2) Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.

Примітки: 1. До бюджетних коштів належать кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування.

2. Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 215, 216 цього Кодексу вважається сума, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 215, 216 цього Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 216. Видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку

(1) Видання службовою особою нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, -

карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті ж самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 217. Умисна несплата податків і зборів

(1) Умисна несплата податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, учинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до ненадходження в установлені законом терміни до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, -

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або повторно, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, -

караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податку, збору (обов'язкового платежу), яка в триста і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під великим розміром коштів слід розуміти суми податку і збору (обов'язкового платежу), які в сімсот п'ятдесят і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податку і збору (обов'язкового платежу), яка в три тисячі і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 218. Несплата податків, зборів, інших обов'язкових платежів з підприємств, установ, організацій з необережності

(1) Невиконання або неналежне виконання службовою особою підприємства, установи, організації (незалежно від форми власності) на яку покладено відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, своїх службових обов'язків щодо сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, через недбале ставлення до цих обов'язків, що призвело до ненадходження в установлені законом терміни до бюджетів чи державних фондів коштів у значних розмірах, -

карається штрафом у розмірі від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.

(2) Ті ж діяння, вчиненні особою, раніше судимою за несплату податків, зборів, інших обов'язкових платежів або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, -

караються штрафом у розмірі від двохсот п'ятдесяти до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами строком до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 219. Несплата податків, зборів, інших обов'язкових платежів фізичними особами з необережності

(1) Необережна несплата податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою фізичною особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до ненадходження в установлені законом терміни до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, -

карається штрафом у розмірі від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

(2) Ті ж діяння, вчиненні особою, раніше судимою за несплату податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, -

караються штрафом у розмірі від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами строком до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Примітка. У статтях 218 та 219 під значним розміром коштів слід розуміти суми податку, зборів, іншого обов'язкового платежу, які в триста і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під великим розміром коштів слід розуміти суми податку, збору, іншого обов'язкового платежу, які в сімсот п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 220. Незаконне переведення в готівку безготівкових коштів

(1) Незаконне переведення в готівку безготівкових коштів, тобто переведення в готівку коштів з використанням фіктивних угод, -

карається штрафом у розмірі від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами строком до двох років.

(2) Ті ж дії, вчинені за попереднім змовою групою осіб, або у великих розмірах, -

караються виправними роботами строком до двох років або

позбавленням волі на строк до чотирьох років, з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Діяння, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, вчинені особою раніше судимою за такі ж діяння або якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна.

Примітка. Під великим розміром переведення в готівку безготівкових коштів слід розуміти суму коштів, яка в двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під особливо великим розміром переведення в готівку безготівкових коштів слід розуміти суму коштів, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 221. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

Ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів, -

карається штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Примітка. Порушення правил здачі державі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визнається здійсненим у великому розмірі, якщо вартість вказаних у цій статті предметів, не зданих або не проданих державі, перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 222. Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків

Виготовлення з метою збування, збування або використання зазнаки підроблених знаків поштової оплати, маркованої продукції, міжнародних відповідних купонів, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, відбитків маркувальних або друкарських машин, а також квитків залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 223. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок

(1) Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору або контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з конфіскацією майна.

Стаття 224. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма

(1) Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або організованою групою, -

караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, із конфіскацією майна.

Стаття 225. Фіктивне банкрутство

(1) Зазнаки неправдива заява громадянина - засновника або власника суб'єкта підприємницької діяльності, а також службової особи суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, -

караються позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 226. Доведення до банкрутства

Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності, якщо це завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам кредиторів, -

карається штрафом від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років з конфіскацією майна.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 227. Приховування банкрутства

Умисне приховування громадянином - засновником або власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 228. Незаконні дії у разі банкрутства

(1) Умисне приховування майна або майнових обов'язків, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином-засновником або власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності у разі банкрутства чи в передбаченні банкрутства і завдали великої матеріальної шкоди, -

караються арештом на строк до трьох місяців або штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Неправомірне задоволення у разі банкрутства майнових вимог одних кредиторів на шкоду інтересам інших, вчинене громадянином-засновником або власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, а також прийняття такого задоволення особою, яка знала про перевагу, віддану їй на шкоду інтересам інших кредиторів, якщо ці дії завдали великої матеріальної шкоди, -

караються арештом на строк до трьох місяців або штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 229. Шахрайство з фінансовими ресурсами

(1) Надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності зазнаки неправдивої інформації органам державної влади, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності -

карається позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди державі чи кредиторові, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 230. Злісне ухилення від погашення кредиторської заборгованості

Злісне ухилення керівника підприємства, установи, організації або громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності від погашення за рішенням суду, що набрало чинності, кредиторської заборгованості або від оплати цінних паперів у великому розмірі -

карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Примітка. Кредиторською заборгованістю у великому розмірі вважається заборгованість фізичної особи на суму, що перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а організації - на суму, що перевищує двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 231. Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів

(1) Випуск (емісія) службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому порядку -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Внесення громадянином або службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, зазнаки недостовірної інформації, а також затвердження таких документів, якщо ці дії заподіяли матеріальну шкоду інвесторові, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

(4) Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди інтересам юридичних осіб або громадянам, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

(5) Дії, передбачені частинами третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або якщо вони завдали особливо великої матеріальної шкоди інтересам держави, юридичним особам або громадянам, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітки: 1. Повторним у цій статті визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 204 або 209 цього Кодексу.

2. Відповідно до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великою - така, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 232. Обман покупців та замовників

(1) Обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією майна і позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників, -

караються штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням волі на строк до шести років, з конфіскацією майна і позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Обманом покупців та замовників у значних розмірах слід вважати обман, що спричинив громадянинові матеріальну шкоду в сумі, що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 233. Фальсифікація засобів вимірювання

Виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 234. Випуск або реалізація недоброякісної продукції

Випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, здійснений відповідальними за це особами, якщо такі дії вчинені у великих розмірах або спричинили інші тяжкі наслідки, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 235. Змовлення про підвищення або фіксування цін

(1) Змовлення про штучне підвищення або підтримання монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок, націнок з метою усунення конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з конфіскацією майна чи без такої.

(2) Насильство, заподіяння шкоди чи погроза ними з метою штучної зміни або штучного фіксування цін -

караються штрафом від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочини, передбачені цією статтею, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років з конфіскацією майна.

Стаття 236. Незаконне використання товарного знака

Незаконне використання чужого знака для товарів чи послуг, фірмового (зареєстрованого) найменування, маркування товару, якщо це завдало істотної шкоди інтересам держави чи інтересам суб'єкта підприємницької діяльності або було пов'язане з отриманням доходу у великих розмірах, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Примітка. Отримання доходу у великих розмірах вважається таким, коли доход у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 237. Порушення антимонопольного законодавства

Неподання або подання зазнаки неправдивих документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, а також ухилення від виконання законних рішень цих органів, якщо таке діяння вчинене службовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління і контролю, підприємства, установи, організації і якщо воно заподіяло істотну шкоду інтересам держави або інтересам юридичних чи фізичних осіб, або було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

Примітка. Великим розміром отримання доходу вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 238. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю

Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що складають комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (комерційне шпигунство), якщо це спричинило велику матеріальну шкоду суб'єкту підприємницької діяльності, -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 239. Розголошення комерційної таємниці

Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди інтересам суб'єкта підприємницької діяльності, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 240. Незаконна приватизація майна державних підприємств

(1) Приватизація майна державних підприємств шляхом заниження вартості об'єкту приватизації або використання підроблених приватизаційних паперів чи іншим незаконним способом, а так само об'єкту, який не підлягає приватизації згідно з законами України, або неправомочною особою, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією майна або без такої.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті якщо воно призвело до незаконної приватизації об'єкту державної власності в великих розмірах, або вчинене організованою групою чи службовою особою -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. Великим розміром, передбаченим у цій статті визнається незаконна приватизація об'єктів державної власності на суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 241. Незаконні дії щодо приватизаційних паперів

(1) Продаж або інша незаконна передача приватизаційних паперів особою, яка не є власником цих документів, їх купівля або розміщення та інші операції з приватизаційними документами без належного дозволу, -

караються штрафом у розмірі від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той же строк.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 240, 242, або організованою групою, або з використанням службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років з конфіскацією майна або без такої.

(3) Викрадення приватизаційних паперів, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна.

Стаття 242. Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації майна державних підприємств та їх подальшого використання

Подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується майно або підприємство, та інших документах, необхідних для їх приватизації, недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкту та інших обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, -

караються штрафом у розмірі від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Розділ VIII. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ

Стаття 243. Порушення правил екологічної безпеки

Порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій, або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 244. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення

Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 245. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення

(1) Приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, вчинені повторно або в зоні екологічного лиха, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 246. Забруднення або псування земель

(1) Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки,

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 247. Порушення правил охорони надр

(1) Порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин, крім загальнопоширених, -

караються штрафом у розмірі до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі діяння, вчинені на територіях та об'єктах природнозаповідного фонду або повторно, або якщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування.

Стаття 248. Забруднення атмосферного повітря

(1) Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 249. Порушення правил охорони вод

(1) Порушення правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 250. Забруднення моря

(1) Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів -

караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років або без такого.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років або без такого.

(3) Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 251. Порушення законодавства про континентальний шельф України

(1) Порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також систематичне неприйняття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їхньої загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх знарядь, якими користувалася винувата особа для вчинення злочину або без такої.

(2) Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців з конфіскацією обладнання.

Стаття 252. Знищення або пошкодження лісових масивів

(1) Знищення або пошкодження лісових масивів, а також зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізних доріг або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк до восьми років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель лісових тварин або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 253. Незаконна порубка лісу

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого.

Стаття 254. Порушення правил, встановлених для боротьби з шкідниками і хворобами рослин

Порушення правил, встановлених для боротьби з шкідниками і хворобами рослин, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 255. Незаконне полювання

(1) Порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища, або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

Стаття 256. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом

(1) Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

(2) Ті самі діяння, якщо вони вчинені способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

Стаття 257. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів

Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 258. Порушення ветеринарних правил

Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 259. Умисне знищення або пошкодження територій та об'єктів, природно-заповідного фонду

(1) Умисне знищення або пошкодження територій та об'єктів, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 260. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля

(1) Розробка і здача проектів, іншої аналогічної документації замовнику службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов'язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення, або інших тяжких наслідків, -

карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на той же строк.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили наслідки, передбачені частиною першою цієї статті, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 261. Безгосподарське використання земель

Безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури грунту, -

караються штрафом в розмірі до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той же строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або без такого.

Стаття 262. Умисне пошкодження або руйнування об'єктів енергетики

Умисне пошкодження або руйнування об'єктів енергетики, якщо ці дії призвели або могли призвести до порушення нормальної роботи цих об'єктів або створили загрозу життю чи здоров'ю людей або загрозу інших тяжких наслідків, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Розділ ІХ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

Стаття 263. Створення злочинної організації

(1) Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого, чи особливо тяжкого злочину або декількох злочинів, а також керівництво такою організацією або участь у ній, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

(2) Звільняється від кримінальної відповідальності особа за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації, активно сприяла її розкриттю.

Стаття 264. Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності

(1) Заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою або повторно, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Стаття 265. Бандитизм

Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна

Стаття 266. Терористичний акт

(1) Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.

(4) Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(5) Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене в частині четвертій цієї статті, особа, крім організатора і керівника, яка добровільно повідомила про нього правоохоронний орган і сприяла припиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

Примітки: 1. Під терористичною групою слід розуміти групу з двох або більше осіб, які попередньо домовилися про спільне вчинення одного чи кількох злочинів, передбачених частинами першою, другою або третьою цієї статті, а також статтею 361 цього Кодексу.

2. Під терористичною організацією слід розуміти стійке об'єднання осіб, які з метою вчинення одного чи кількох злочинів, передбачених частинами першою, другою або третьою цієї статті, а також статтею 361 цього Кодексу, здійснили в межах об'єднання розподіл функцій, досягли домовленості про певні правила поведінки, обов'язкові для них під час підготовки і вчинення цих злочинів.

Стаття 267. Зазнаки неправдиве повідомлення про терористичний акт

(1) Зазнаки неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 268. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

(1) Створення не передбачених законом воєнізованих формувань чи груп або участь у їх діяльності -

караються позбавленням волі на строк від двох до восьми років із конфіскацією майна чи без такої.

(2) Створення не передбачених законом будь-яких збройних формувань або участь у їх діяльності -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Керівництво зазначеними в частинах першій або другій цієї статті формуваннями чи групами, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(4) Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті формувань чи груп у нападі на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян, -

карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(5) Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, що призвели до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(6) Звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею особа, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань чи груп, за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування чи групи і повідомила про їх існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Примітки: 1. Під воєнізованими слід розуміти формування або групу, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.

2. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову іншого виду зброї.

Стаття 269. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення

Напад на об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети, з метою захоплення, пошкодження або знищення цих об'єктів -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 270. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

(1) Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією майна чи без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також заволодіння предметами, що перелічені в частині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою, а також розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 271. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

(1) Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збування вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без відповідного дозволу -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(2) Носіння, виготовлення, ремонт або збування кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без відповідного дозволу -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові

припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

Стаття 272. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Стаття 273. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами

(1) Придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів (джерел іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин або ядерних матеріалів, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді) без відповідного дозволу -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 274. Погроза вчинити розкрадання або використати радіоактивні матеріали

(1) Погроза вчинити розкрадання радіоактивних матеріалів з метою примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Погроза використати радіоактивні матеріали з метою спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 275. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами

(1) Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або інших правил поводження з ними, а також незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі діяння, а також незаконне пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Стаття 276. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини

(1) Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ввезення на територію України чи транзит через її територію речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 277. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин

(1) Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 278. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки

(1) Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Примітка. Майнова шкода вважається заподіяною в великих розмірах, якщо прямі збитки складають суму, яка в триста разів і більш перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великих розмірах - якщо прямі збитки складають суму яка в тисячу разів і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Розділ Х. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА

Стаття 279. Порушення вимог законодавства про охорону праці

(1) Порушення вимог законодавчих та інших нормативноправових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Стаття 280. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою

(1) Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою в гірничому, будівельному чи іншому виробництві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 281. Порушення на виробництві правил хімічної або біологічної безпеки

(1) Порушення на виробництві правил хімічної або біологічної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років, або виправними роботами на той самий строк, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 282. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах

(1) Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до десяти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 283. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки

(1) Порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 284. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд

(1) Порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд особою, яка зобов'язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Розділ ХІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ

Стаття 285. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту

(1) Порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, -

караються виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 286. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

(1) Умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзду, судна, або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 287. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна

(1) Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(2) Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 288. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства

(1) Блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 289. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків

(1) Примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов'язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи його близьких родичів, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до семи років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 290. Порушення правил повітряних польотів

(1) Порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 291. Порушення правил використання повітряного простору

(1) Порушення правил пуску ракет, проведення всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчинення інших дій у повітряному просторі, якщо це створило загрозу безпеці повітряних польотів, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 292. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда

(1) Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стопкраном шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 293. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха

Ненадання допомоги капітаном судна у разі зіткнення з іншим судном екіпажеві та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 294. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден

Неповідомлення капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправлення та призначення, незважаючи на наявність можливості подати ці відомості, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 295. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

(1) Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, -

караються позбавленням волі на строк від двох до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

(3) Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 296, 298 і 299 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Стаття 296. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації

Випуск в експлуатацію зазнаки технічно несправних транспортних засобів, допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп'яніння або не має права на керування транспортним засобом, чи інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, вчинене особою, відповідальною за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, якщо це спричинило наслідки, зазначені в статті 295 цього Кодексу, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, на строк до трьох років або без такого.

Стаття 297. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху

Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, вчинене особою, відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, або особою, яка виконує такі роботи, якщо це порушення спричинило наслідки, зазначені у статті 295 цього Кодексу, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 298. Незаконне заволодіння транспортним засобом

(1) Незаконне заволодіння транспортним засобом, -

карається штрафом в розмірі від семисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з конфіскацією майна чи без такої.

(2) Те саме діяння, вчинене за попереднім зговором групою осіб, або якщо воно потягло пошкодження, або розукомплектування транспортного засобу, або було пов'язане з подальшими діями, спрямованими на його привласнення чи збут, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з конфіскацією майна.

(3) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене повторно, або з проникненням у приміщення чи інше місце, призначене для зберігання транспортних засобів, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо в результаті таких дій транспортний засіб було вивезено за межі України, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з конфіскацією майна.

(4) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, поєднане з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинене організованою групою, або якщо воно потягло знищення чи втрату транспортного засобу, -

карається позбавленням волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. Відповідно до частини третьої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 190, 191, 192, 193, 194, 195, 270 цього Кодексу.

Стаття 299. Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу

Знищення, підробка або заміна ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу компетентних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу, -

караються штрафом у розмірі від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 300. Порушення чинних на транспорті правил

Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 301. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів

(1) Пошкодження або руйнування магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов'язаних з ними об'єктів, споруд, засобів автоматики, зв'язку, сигналізації, якщо це призвело до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів або спричинило небезпеку для життя людей або інші тяжкі наслідки, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, із конфіскацією майна чи без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також загальнонебезпечним способом, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до десяти років, з конфіскацією майна чи без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, інші нещасні випадки з людьми або призвели до аварії, пожежі, значного забруднення довкілля чи інших тяжких наслідків або вчинені організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Розділ ХІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ

Стаття 302. Групове порушення громадського порядку

Організація групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, а також активна участь у таких діях -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 303. Масові заворушення

(1) Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі однієї або кількох осіб або до інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 304. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку

Публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян або інших дій, що загрожують громадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 305. Хуліганство

(1) Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яка відзначається особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, вчинені групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які перепиняли хуліганські дії, -

карається позбавленням волі на строк до шести років.

(4) Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років

Стаття 306. Наруга над могилою

Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного, а також викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 307. Нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури

(1) Умисне нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо об'єктів, які є особливою історичною або культурною цінністю, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 308. Жорстоке поводження з тваринами

(1) Мучення тварин, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням садистських методів, або із хуліганських мотивів, а так само нацькування зазначених тварин одна на іншу, вчинене із хуліганських чи корисливих мотивів, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ті самі дії вчинені у присутності малолітнього, -

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 309. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості

(1) Ввезення в Україну творів, що пропагують культ насильства і жорстокості з метою збування чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією ж метою, або їх збування чи розповсюдження, а також примушування до участі у їх створенні, -

караються штрафом до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, засобів їх виготовлення та розповсюдження.

(2) Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості а також збування неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, засобів її виготовлення і демонстрування.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією творів, кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, засобів їх виготовлення і демонстрування з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 310. Ввезення, виготовлення, збування і розповсюдження порнографічних предметів

(1) Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збування чи розповсюдження або їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення з тією ж метою, або їх збування чи розповсюдження, а також примушування до участі у їх створенні, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження.

(2) Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції порнографічного характеру, а також збування неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією порнографічної кіно- та відеопродукції, засобів її виготовлення і демонстрування.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, засобів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрування з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 311. Створення або утримання місць розпусти і звідництво

(1) Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою раніше судимою за цей злочин, або вчинені організованою групою, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Стаття 312. Проституція

(1) Систематичне заняття проституцією тобто здійснення сексуальних послуг з метою отримання доходу, -

карається штрафом від п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Втягнення у зайняття проституцією шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу або обману, -

караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчиненні щодо неповнолітнього або організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Стаття 313. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Розділ ХІІІ. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ПРЕКУРСОРІВ ТА ІНШІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ

Стаття 314. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів

(1) Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, що були предметом контрабанди та з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини або наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, що були предметом контрабанди та з конфіскацією майна.

(3) Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів, вчинена організованою групою, а також якщо предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори в особливо великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, що були предметом контрабанди та з конфіскацією майна.

Стаття 315. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів

(1) Розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах незалежно від форм власності, або придбання за такі кошти об'єктів, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих та інших потреб, або використання таких коштів і майна з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Під великим розміром слід розуміти кошти, сума яких становить двісті та більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 316. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збування наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збування, а також незаконне збування наркотичних засобів або психотропних речовин -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 317, 319, 321, 323, 324, 326 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збування наркотичних засобів чи психотропних речовин у місцях, що використовуються для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збування чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби або психотропні речовини у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби або психотропні речовини в особливо великих розмірах або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

(4) Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (частина перша статті 316, частина перша статті 318 цього Кодексу).

Стаття 317. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи психотропних речовин або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

(1) Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи психотропних речовин або заволодіння ними шляхом шахрайства -

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 315, 316, 319, 320, 321, 323, 326 цього Кодексу, або у великих розмірах, а також заволодіння зазначеними засобами чи речовинами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, або організованою групою, а також розбій з метою викрадання наркотичних засобів чи психотропних речовин, а також вимагання цих засобів чи речовин, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, -

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна

Стаття 318. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту

(1) Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 316, 317, 319, 326 цього Кодексу, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби чи психотропні речовини у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від двох до шести років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби чи психотропні речовини в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

(4) Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Стаття 319. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель

(1) Незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель особою, яка була засуджена за цією статтею чи яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 316, 318, 320, 326 цього Кодексу, або вчинені за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, а також незаконні посів або вирощування снотворного маку чи конопель у кількості п'ятисот і більше рослин -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна.

Стаття 320. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збування прекурсорів

(1) Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання прекурсорів з метою їх використання для вироблення або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, або з метою збування, а також незаконне збування прекурсорів -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

(3) Дії, передбачені частиною першою, вчинені організованою групою або в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від шести до дванадцяти років з конфіскацією майна.

(4) Особа, яка добровільно здала прекурсори, що призначалися для вироблення або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин, і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом прекурсорів, наркотичних засобів чи психотропних речовин, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконні їх вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (частина перша цієї статті)

Стаття 321. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

(1) Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства з метою подальшого збуту, а також їх збут для вироблення або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією майна чи без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя або здоров'я, чи з погрозою застосування такого насильства, або у великих розмірах, а також заволодіння прекурсорами шляхом зловживання особи своїм службовим становищем, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без такої та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою осіб або в особливо великих розмірах, а також розбій з метою викрадення прекурсорів, а також

їх вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, -

караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 322. Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням

(1) Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, чи заволодіння ним шляхом шахрайства, а також незаконне виготовлення, придбання, зберігання, передача чи продаж іншим особам такого обладнання -

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 315, 321, 323, 324, 326, 327 цього Кодексу, а також заволодіння обладнанням, призначеним для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, шляхом зловживання особи своїм службовим становищем, -

караються позбавленням волі на строк від двох до шести років з конфіскацією майна або без такої.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або з метою виготовлення особливо небезпечних наркотичних засобів чи психотропних речовин, а також розбій з метою викрадення обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, а також його вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я,

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 323. Незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Незаконне введення будь-яким способом наркотичних засобів або психотропних речовин в організм іншої особи проти її волі -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони призвели до наркотичної залежності потерпілого або вчинені повторно, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 323, 324, 325, 326, 327 цього Кодексу, або вчинені щодо двох чи більше осіб, або якщо вони заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебуває в безпорадному стані, чи вагітної жінки, або якщо вони були пов'язані з введенням в організм іншої особи особливо небезпечних наркотичних засобів чи психотропних речовин, а також якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілого, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 324. Схиляння до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Схиляння певної особи до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Та сама дія, вчинена повторно або щодо двох чи більше осіб, або щодо неповнолітнього, а також особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 316, 317, 319, 323 326 цього Кодексу, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 325. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів

(1) Відкрите або вчинене групою осіб незаконне вживання наркотичних засобів у місцях, що використовуються для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 316, 319, 323, 324, 326, 327 цього Кодексу, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Стаття 326. Організація або утримання місць для вживання, вироблення чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Організація або утримання місць для вживання, вироблення чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, а також надання приміщення з цією метою -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або з корисливих мотивів, або групою осіб, або із залученням неповнолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 327. Незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збування підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів

(1) Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збування підроблених чи незаконно одержаних документів, які дають право на отримання наркотичних засобів чи психотропних речовин або прекурсорів, призначених для вироблення або виготовлення цих засобів чи речовин, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 322, 323, 324, 325, 326 цього Кодексу, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 328. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин

(1) Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Та сама дія, вчинена повторно, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 329. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

(1) Порушення встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також порушення правил вироблення, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів чи психотропних речовин або прекурсорів, призначених для вироблення або виготовлення цих засобів чи речовин, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони спричинили нестачу наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів у великих розмірах, або призвели до викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особою своїм службовим становищем, -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 330. Вироблення, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збування або збування отруйних і сильнодіючих речовин

(1) Вироблення, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання або зберігання з метою збування, а також збування отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними, а також здійснення таких дій щодо обладнання, призначеного для вироблення чи виготовлення отруйних або сильнодійних речовин, вчинені без спеціального на те дозволу, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Порушення встановлених правил вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 331. Організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів

Організація або утримання місць для вживання з метою одурманювання лікарських та інших засобів, що не є наркотичними або психотропними, а також надання приміщень з такою метою -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 332. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу

(1) Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Та сама дія, вчинена повторно щодо двох чи більше осіб або особою, яка раніше вчинила один із злочинів передбачених статтями 323, 324, 326, 333 Кодексу, -

карається позбавленням волі на строк до двох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли тяжких наслідків, -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

Примітка. Допінг - це засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху.

Стаття 333. Схиляння до вживання одурманюючих засобів неповнолітніх

Схиляння неповнолітніх до вживання з метою одурманювання засобів, що не є наркотичними або психотропними, -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той же строк.

Стаття 334. Порушення правил боротьби з епідеміями

Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідеміологічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спричинили або зазнаки могли спричинити поширення цих захворювань, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 335. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами

(1) Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, а також інших правил поводження з ними, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 336. Заготівля, перероблення або збування радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції

(1) Заготівля, перероблення з метою збування або збування продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо ці дії створили загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяли шкоду здоров'ю потерпілого, -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Заготівля, перероблення з метою збування або збування продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Розділ XIV. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ, НЕДОТОРКАННОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ

Стаття 337. Розголошення державної таємниці

(1) Розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі строком від п'яти до восьми років.

Стаття 338. Втрата документів, що містять державну таємницю

(1) Втрата документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановленого законом порядку поводження із зазначеними документами та іншими матеріальними носіями секретної інформації або предметами, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі строком від двох до п'яти років.

Стаття 339. Передавання іноземним організаціям відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави

(1) Передавання або збирання з метою передавання іноземним організаціям або їхнім представникам економічних, науковотехнічних або інших відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства, -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Ті самі дії, вчинені з корисливих мотивів, або такі, що спричинили тяжкі наслідки для інтересів держави, або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 340. Незаконне перетинання державного кордону

(1) Перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без установлених документів чи дозволу відповідних органів державної влади -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин, -

караються арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що поєднані із застосуванням зброї, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Чинність цієї статті не поширюється на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства без встановленого документа або дозволу для використання права притулку відповідно до Конституції України, а також з метою набуття статусу біженця. Чинність цієї статті також не поширюється на випадки прибуття в Україну без встановленого документа її громадян, які стали жертвами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми.

Стаття 341. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України

(1) Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, -

карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину, з конфіскацією майна або без такої.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією майна і засобів вчинення злочину.

Стаття 342. Незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки

Порушення встановленого порядку вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій, які можуть бути використані для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової та спеціальної техніки, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 343. Порушення правил міжнародних польотів

Вліт в Україну або виліт з України без відповідного дозволу, а також недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів або ешелонів, -

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк, із конфіскацією повітряного судна або без такої.

Стаття 344. Ухилення від призову на строкову військову службу

Ухилення від призову на строкову військову службу -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 345. Ухилення від призову за мобілізацією

Ухилення від призову за мобілізацією -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 346. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів

(1) Ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ухилення військовозобов'язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Розділ XV. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Стаття 347. Наруга над державними символами

(1) Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 348. Посягання на честь і гідність Президента України

Умисне приниження честі та гідності Президента України діями або висловлюваннями, вираження в непристойній формі, а також поширення зазнаки неправдивих вигадок, що ганьблять Президента України, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 349. Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні

Підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні без права на цей прапор -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 350. Порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій

(1) Невиконання організатором збору, мітингу, вуличного походу або демонстрації, встановленого порядку їх організації та проведення, якщо це призвело до грубого порушення громадського порядку, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Незаконне перешкодження організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо це діяння було вчинене службовою особою або із застосуванням фізичного насильства, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 351. Порушення законодавства про об'єднання громадян

Керівництво об'єднанням громадян, якому відмовлено у легалізації або діяльність якого заборонена судом, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 352. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд

Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій -

карається арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 353. Опір, представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовцеві

(1) Опір представникові влади, під час виконання ним службових обов'язків -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, а також члену громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 354. Образа представника влади, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця

(1) Образа представника влади під час виконання ним службових обов'язків або у зв'язку з їх виконанням, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Образа працівника правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків або у зв'язку з їх виконанням, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця у зв'язку з їхньою участю в охороні громадського порядку -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 355. Втручання у діяльність працівника правоохоронного органу

(1) Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочинові чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Стаття 356. Втручання у діяльність народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представника, Голови Рахункової палати або члена Рахункової палати, Голови Національного банку України, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України

Вплив у будь-якій формі на народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представника, Голову Рахункової палати або члена Рахункової палати, Голову Національного банку України, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету, телебачення і радіомовлення України з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Стаття 357. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу

(1) Погроза вбивством, насильством або знищенням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичами побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до шести років.

(3) Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

(4) Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від шести до чотирнадцяти років.

Стаття 358. Погроза або насильство щодо народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України

Погроза вбивством, насильством, знищенням чи пошкодженням майна щодо народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, а також щодо їх близьких родичів у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Умисне заподіяння народному депутату України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, Голові Національного банку України, а також їх близьким родичам середньої тяжкості тілесних ушкоджень чи легких тілесних ушкоджень, нанесення побоїв чи вчинення інших насильницьких дій у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, -

карається позбавленням волі на строк до семи років.

Умисне заподіяння народному депутату України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, Голові Національного банку України, а також їх близьким родичам тяжких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Стаття 359. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу

(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

Стаття 360. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця

Вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку -

караються позбавленням волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 361. Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника

Захоплення або тримання як заручника представника влади, працівника правоохоронного органу чи їх близьких родичів з метою спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будьякої дії як умови звільнення заручника, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Особа не притягається до відповідальності за цією статтею у випадках, коли тримання представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника здійснювалось за ініціативою останніх, які запропонували себе як заручників як умову звільнення інших заручників.

Стаття 362. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

(1) Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок, яка застосована з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, що виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує, -

карається арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Умисне нанесення побоїв, або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадській обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення такої дії щодо їх близьких, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 363. Перешкоджання діяльності народного депутата України

Невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, створення штучних перешкод у його роботі, надання йому зазнаки неправдивої інформації, -

карається штрафом від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом строком до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той же строк.

Стаття 364. Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить службовій особі чи громадянинові, який виконує громадський обов'язок у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких родичів, -

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 365. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи

Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 366. Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації

Незаконне одержання працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, в будь-якому вигляді матеріальних благ або вигід майнового характеру у значному розмірі за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації, -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Примітка. Під незаконною винагородою у значному розмірі в цій статті слід розуміти незаконну винагороду, яка в два і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 367. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань

(1) Примушування до виконання чи невиконання цивільноправових зобов'язань, тобто вимога виконати чи не виконати якийнебудь договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Примушування до виконання чи невиконання цивільноправових зобов'язань, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(3) Примушування до виконання чи невиконання цивільноправових зобов'язань, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 368. Самоправство

Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

Стаття 369. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження

(1) Викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток, -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 370. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збування, використання підроблених документів

(1) Підроблення посвідчення або іншого документа, який видається підприємством, установою чи організацією незалежно від форм власності і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою або збування такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів або бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форм власності з тією самою метою або їх збування -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Дії, передбачені частиною першої цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Використання зазнаки підробленого документа -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 371. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації

(1) Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або організованою групою або заподіяли істотної шкоди охоронюваним законом правам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 372. Пошкодження ліній зв'язку

Пошкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лінії зв'язку, проводового мовлення або споруд чи обладнання, які входять до їх складу, якщо воно спричинило тимчасове припинення зв'язку, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

Розділ XVI. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ СИСТЕМ

Стаття 373. Незаконне втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних систем

(1) Незаконне втручання в роботу автоматизованих електроннообчислювальних машин, їх систем чи комп'ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп'ютерної інформації або носіїв такої інформації, а також розповсюдження комп'ютерного вірусу шляхом застосування програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в ці машини, системи чи комп'ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп'ютерної інформації чи носіїв такої інформації, -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, якщо вони заподіяли шкоду у великих розмірах або вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 374. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

(1) Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживанням особи своїм службовим становищем -

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли шкоду у великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

Стаття 375. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем

(1) Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп'ютерних мереж особою, що відповідає за їх експлуатацію, якщо це спричинило викрадення, перекручення чи знищення комп'ютерної інформації, засобів її захисту, або незаконне копіювання комп'ютерної інформації, або істотне порушення роботи таких машин, їх систем чи комп'ютерних мереж, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно заподіяло шкоду у великому розмірі, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Розділ XVII. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 376. Зловживання владою або службовим становищем

(1) Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища, всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, якщо вона спричинила тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітки: 1. Під службовими особами розуміються особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

2. Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов'язки зазначені в пункті 1 цієї примітки.

3. Істотною шкодою у статтях 376, 377, 379, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

4. Тяжкими наслідками у статтях 376, 377, 378, 379, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 377. Перевищення влади або службових повноважень

(1) Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо воно заподіяло істотну шкоду

охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без такої та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 378. Службове підроблення

(1) Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів зазнаки неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача зазнаки неправдивих документів -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 379. Службова недбалість

(1) Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Стаття 380. Одержання хабара

(1) Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища -

карається штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до восьми років, із конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Одержання хабара у великому розмірі, або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара -

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітки: 1. Великим розміром хабара вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, особливо великим - такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Під службовими особами, які займають відповідальне становище, розуміються особи, зазначені у пункті 1 Примітки до статті 376, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Під службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, розуміються особи, зазначені в частині 1 статті 9 Закону України "Про державну службу", та особи, посади яких згідно із статтею 25 цього Закону віднесені до першої та другої категорій.

3. Повторним у статтях 380 і 381 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями.

4. Вимаганням хабара визнається вимога службовою особою хабара із погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Стаття 381. Давання хабара

(1) Давання хабара, -

карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Давання хабара, вчинене повторно, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

(3) Особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося до порушення кримінальної справи щодо неї органу наділеному правом на порушення кримінальної справи.

Стаття 382. Провокація хабара

Провокація хабара, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Розділ XVIII. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ

Стаття 383. Зазнаки незаконне затримання, привід або арешт

(1) Зазнаки незаконне затримання або незаконний привід -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Зазнаки незаконний арешт або тримання під вартою -

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, -

караються обмеженням волі на строк від п'яти до дванадцяти років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 384. Притягнення зазнаки невинуватого до кримінальної відповідальності

(1) Притягнення зазнаки невинуватого до кримінальної відповідальності слідчим або прокурором з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Притягнення зазнаки невинуватого до кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 385. Примушування давати показання

(1) Примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або попереднє слідство -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 386. Порушення права на захист

(1) Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею, -

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(2) Ті самі дії, які призвели до засудження невинуватої у вчиненні злочину особи, або вчинені за попередньою змовою групою осіб або такі, що потягли інші тяжкі наслідки -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 387. Винесення суддею (суддями) зазнаки неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови

(1) Винесення суддею (суддями) зазнаки неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Стаття 388. Втручання в діяльність судових органів

(1) Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 389. Неповага до суду

(1) Неповага до суду, що виявилася в образі учасників судового розгляду, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Образа судді або народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю по здійсненню правосуддя, -

карається штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 390. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного

(1) Погроза вбивством, насильством або знищенням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Умисне заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному чи їх близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до шести років.

(3) Умисне заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 391. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного

(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді, народному засідателю чи присяжним або їх близьким родичам, у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

караються арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

Стаття 392. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя

Вбивство або замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 393. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист

Неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунтованих рішень, також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх заходів для безпеки працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та їхніх близьких родичів службовою особою органу, на який покладено функції забезпечення безпеки зазначених осіб, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 394. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист

(1) Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, службовою особою, якою прийнято рішення про ці заходи, або особою, яка їх здійснює, якщо ці дії спричинили шкоду здоров'ю особи, взятої під захист, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист або інші тяжкі наслідки, -

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 395. Невиконання судового рішення

(1) Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкодження їх виконанню -

карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони завдали істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, -

караються виправними роботами на строк від одного до двох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(3) Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 396. Зазнаки неправдиве повідомлення про вчинення злочину

(1) Зазнаки неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину -

карається виправними роботами на строк до трьох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Стаття 397. Зазнаки неправдиве показання

(1) Зазнаки неправдиве показання свідка чи потерпілого або зазнаки неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді, а також зазнаки неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, -

караються виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

(2) Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, -

караються виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 398. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків

(1) Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства чи дізнання -

карається штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(2) Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Стаття 399. Перешкодження з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку

Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства чи дізнання, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання зазнаки неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок -

караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 400. Розголошення даних досудового слідства або дізнання

(1) Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(2) Розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 401. Приховування майна

Приховування майна, що підлягає конфіскації, або на яке накладено арешт чи яке описано, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 402. Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі

(1) Ухилення від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

(2) Ухилення від відбування виправних робіт особою, засудженою до цього покарання, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 403. Ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі та у вигляді позбавлення волі

(1) Самовільне залишення місця обмеження волі, або злісне ухилення від робіт, або систематичне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, засудженою до обмеження волі, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до обмеження волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду -

карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду -

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 404. Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи

(1) Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у вигляді обмеження волі або у вигляді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання підлягала протягом року стягненню у вигляді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилась на більш суворий режим відбування покарання, -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені особою, засудженою за тяжкий або особливо тяжкий злочин, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 405. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ

(1) Тероризування у виправних установах засуджених, які стали на шлях виправлення, або напад на адміністрацію, а також організація з цією метою злочинного угруповання, або активна участь у такому угрупованні, вчинені особами, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі чи у вигляді обмеження волі, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(2) Ті самі дії, вчинені особою, засудженою за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 406. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти

(1) Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув'язненні, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я інших осіб, або поєднані із заволодінням зброєю чи її використанням, або із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, або шляхом підкопу, а також з пошкодженням інженерно-технічних засобів охорони, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Стаття 407. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу

Втеча із спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього -

карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 408. Порушення правил адміністративного нагляду

Самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі, -

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 409. Приховування злочину

(1) Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину -

карається арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, коло яких визначається законом, якщо ця особа вчинила злочин.

Стаття 410. Втручання в діяльність захисника чи представника особи

(1) Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, -

караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 411. Образа захисника чи представника особи

Образа захисника чи представника особи у зв'язку з їх діяльністю пов'язаною з наданням правової допомоги, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 412. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи

(1) Погроза вбивством, насильством або знищенням майна щодо захисника чи представника особи, а також щодо їх близьких родичів у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, -

карається арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той же строк.

(2) Умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до шести років.

(3) Умисне заподіяння тим самим особам у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, тяжкого тілесного ушкодження -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 413. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи

(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить захиснику або представнику особи або їх близьким родичам, у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той же строк.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим способом, що становив загальну небезпеку, або якщо вони завдали шкоду в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

(3) Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, які спричинили до загибелі людей, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень чи настання інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 414. Посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги

Вбивство або замах на вбивство захисника чи представника особи або їх близьких родичів у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Розділ XІX. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

Стаття 415. Поняття військового злочину

(1) Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого порядку несення військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

(2) За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, а також інші особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві України.

(3) Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу.

(4) Особа, яка вчинила злочин, передбачений цим розділом, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 44 цього Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Стаття 416. Непокора

(1) Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(3) Непокора, вчинена в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 417. Невиконання наказу

(1) Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 416 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 418. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків

(1) Опір начальникові, а також іншій особі, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби, або примушування їх до порушення цих обов'язків -

караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або із спричиненням тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

(4) Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, якщо вони були пов'язані з умисним вбивством начальника або іншої особи, що виконує обов'язки з військової служби, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 419. Погроза або насильство щодо начальника

(1) Погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

(2) Заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 420. Образа підлеглим начальника або начальником підлеглого

Образа насильницькою дією підлеглим начальника або начальником підлеглого -

карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 421. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

(1) Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене щодо кількох осіб або заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також таке, що має характер знущання або глумлення над військовослужбовцем, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або із спричиненням тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 422. Самовільне залишення частини або місця служби

(1) Самовільне залишення частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця -

караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Самовільне залишення частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(3) Самовільне залишення частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(4) Самовільне залишення частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 423. Дезертирство

(1) Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(2) Дезертирство зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(3) Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 424. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

(1) Ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(2) Відмова від несення обов'язків військової служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 425. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

(1) Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що спричинили істотну шкоду, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, а також розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 426. Умисне знищення або пошкодження військового майна

(1) Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна -

караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 427. Необережне знищення або пошкодження військового майна

(1) Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 428. Марнотратство або втрата військового майна

(1) Продаж, застава, передача в користування військовослужбовцем строкової служби виданих йому для особистого користування предметів обмундирування або спорядження (марнотратство), а також втрата або зіпсування цих предметів внаслідок порушення правил їх зберігання -

караються арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років.

(2) Втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання -

караються арештом на строк до шести місяців, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 429. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

(1) Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження, -

карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого, -

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(3) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Стаття 430. Порушення правил водіння або експлуатації машин

(1) Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило нещасні випадки з людьми або загибель потерпілого чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 431. Порушення правил польотів або підготовки до них

Порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 432. Порушення правил кораблеводіння

Порушення правил кораблеводіння, що спричинило загибель людей, загибель корабля або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 433. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання

(1) Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання, -

карається позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(2) Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 434. Порушення правил несення прикордонної служби

(1) Порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 435. Порушення правил несення бойового чергування

(1) Порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України, -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 436. Порушення статутних правил внутрішньої служби

(1) Порушення особою, яка входить у добовий наряд частини (крім варти і вахти), статутних правил внутрішньої служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, запобігання яким входило в обов'язки даної особи, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк до семи років.

Стаття 437. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості

(1) Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради, -

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

(2) Втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 438. Зловживання військової службової особи владою або службовим становищем

(1) Незаконне використання транспортних засобів, споруджень чи іншого військового майна, а також незаконне використання

підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам, а також інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння заподіяло істотну шкоду, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із конфіскацією майна або без такої.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Примітки: 1. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

2. У статтях 438 - 441 цього Кодексу істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 439. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

(1) Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Застосування нестатутних методів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(3) Діяння, передбачені частиною другою цієї статті, що вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна або без такої.

(4) Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 440. Недбале ставлення до військової служби

(1) Недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 441. Бездіяльність військової влади

(1) Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або непорушення військовою службовою особою, що є органом дізнання, кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це завдало істотної шкоди, -

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із конфіскацією майна або без такої.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 442. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

Стаття 443. Залишення гинучого військового корабля

(1) Залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов'язків, а також особою зі складу команди корабля без належного на те розпорядження командира -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 444. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю

Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 445. Добровільна здача в полон

Добровільна здача в полон через боягузтво або легкодухість -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 446. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні

(1) Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які зазнаки можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 447. Мародерство

Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених (мародерство), -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 448. Насильство над населенням у районі воєнних дій

(1) Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 449. Погане поводження з військовополоненими

Погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов'язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов'язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено їх лікування і піклування про них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину -

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 450. Незаконне використання емблем і знаків Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними

Носіння в районі воєнних дій емблем чи знаків Червоного Хреста або Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам, -

караються позбавленням волі на строк до двох років.

Розділ XX. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Стаття 451. Пропаганда війни

Публічні заклики до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів -

караються виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 452. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни

(1) Планування, підготовка або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

(2) Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 453. Порушення законів та звичаїв війни

(1) Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 454. Застосування зброї масового знищення

(1) Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 455. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 456. Екоцид

Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 457. Геноцид

(1) Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.

(2) Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження, або розповсюдження таких матеріалів, -

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 458. Посягання на життя представника іноземної держави

Вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 459. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

(1) Напад на службові або житлові приміщення осіб, що мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

(2) Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 460. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

Незаконне використовування символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, крім випадків, передбачених цим Кодексом, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 461. Піратство

(1) Піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.

(2) Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Стаття 462. Найманство

(1) Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у військових конфліктах чи діях, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ І

1. Цей Кодекс набирає чинності з "____" _________ 2000 р.

2. З набранням чинності цим Кодексом втрачають чинність:

Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року (Далі - КК України 1960 року) (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2 ст. 14);

Закон Української РСР "Про затвердження Кримінального кодексу Української РСР" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2, ст. 14);

Статті 1, 2 та 5 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 20 квітня 1990 року "Про відповідальність за дії, спрямовані проти громадського порядку і безпеки громадян" (Відомості Верховної Ради України РСР, 1990 р., N 18, ст. 278);

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 26 грудня 1990 року "Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами" (Відомості Верховної Ради Української РСР 1991 р., N 3, ст. 13);

стаття 3 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 28 січня 1991 року "Про відповідальність за порушення вимог режиму радіаційної безпеки, заготівлю, переробку і збут радіоактивно забруднених продуктів харчування" (Відомості Верховної Ради України РСР, 1991 р., N 11, ст. 106);

Указ Президії Верховної Ради України від 21 січня 1992 року "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту та збут підроблених купонів багаторазового використання" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 18, ст. 246).

Розділ ІІ

1. Звільнити від покарання (основного і додаткового) відповідно до частини другої статті 72 цього Кодексу осіб, засуджених за КК України 1960 року за діяння, відповідальність за які не передбачена цим Кодексом:

а) осіб, засуджених на підставі частини третьої статті 5 КК України 1960 року;

б) осіб, засуджених за готування до злочину за частиною першою статті 17 та відповідними статтями Особливої частини КК України 1960 року, якщо ці злочини належать до злочинів невеликої тяжкості;

в) осіб засуджених за статтями 110, 134-1, 147-2, 147-3, 154, 155-2, 155-3, 155-6, 159, 183-4, 187, 187-7, 193-1, 202, 206 частина перша, 208-1, 208-2, 229-8 КК України 1960 року;

г) осіб, засуджених за статтями 147 частина перша, 148-3, 161 частина перша, 187-4, 187-8, 192 частина третя, 196-1 частина перша, 199 частина перша і друга, 207-1, 220-1 частина перша, 227-2 частина перша, умовою застосування яких за КК України 1960 року було попереднє накладення на цих осіб адміністративного стягнення;

д) осіб, засуджених за злочини, вчинені у віці від 14 до 16 років, передбачені статтями 78-1, 98, 106 частина перша, КК України 1960 року;

е) осіб, засуджених за статтею 186 КК України 1960 року (за винятком засуджених за заздалегідь не обіцяне приховування тяжких і особливо тяжких злочинів), а також осіб, зазначених в частині другій статті 409 цього Кодексу, засуджених за заздалегідь не обіцяне приховування за статтею 186 КК України 1960 року;

ж) осіб, засуджених на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 26 грудня 1990 року "Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами" і Указу Президії Верховної ради України від 21 січня 1992 року "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту і збут підроблених купонів багаторазового використання".

2. Звільнити від покарання:

а) осіб, засуджених вперше до покарання у вигляді позбавлення волі за злочини невеликої тяжкості, вчинені у віці до 18 років, відповідно до вимог частини другої статті 12, та частини першої статті 18 цього Кодексу;

б) військовослужбовців, засуджених до покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон на строк до шести місяців.

3. Закрити усі слідчі справи і справи, не розглянуті судами, щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України 1960 року, що перелічені в пункті 1 цього розділу.

4. Особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі пункту 1 цього розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять в сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте. Дане покарання підлягає зниженню також у випадках, передбачених пунктом 6 цього розділу.

5. Звільнити відповідно до частини першої статті 55 цього Кодексу від покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі осіб, засуджених на підставі частини першої статті 29 КК України 1960 року, які відбувають це покарання не за місцем роботи, а в інших місцях, але в районі проживання засудженого.

6. Знизити відповідно до частини третьої статті 72 цього Кодексу міри покарання, призначені за КК України 1960 року, якщо вони перевищують санкції відповідних статей цього Кодексу до максимальних меж покарання, встановлених цим Кодексом. Знизити відповідно до частини першої статті 54 цього Кодексу до трьох років строк покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як додаткове покарання. Знизити відповідно до статті 98 цього Кодексу до одного року строк виправних робіт, призначених неповнолітнім, а також розмір відрахування з їх заробітку до 15 відсотків.

7. Осіб, які відбувають покарання за вироком суду у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років в колоніях-поселеннях, вважати такими, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі, передбачене статтею 59 цього Кодексу.

8. Особам, засудженим до смертної кари, замінити це покарання довічним позбавленням волі відповідно до статті 62 цього Кодексу. Якщо до смертної кари засуджені жінки або чоловіки у віці понад 65 років, то покарання у виді смертної кари заміняється їм позбавленням волі на строк до 15 років.

9. Особи, позбавлені батьківських прав відповідно до статті 38 КК України 1960 року, можуть бути поновлені в цих правах лише в порядку, передбаченому Кодексом про шлюб та сім'ю України. Особи, засуджені до покарання у вигляді громадської догани (стаття 33 КК України 1960 року), якщо у них до набрання чинності цим Кодексом не була погашена судимість, вважаються такими, що не мають судимості.

10. Покарання у вигляді арешту підлягає застосуванню після набрання чинності Кримінально-виконавчим кодексом України.

11. Не приводити у виконання вироки судів в частині конфіскації майна і стягнення штрафу, якщо до набрання чинності цим Кодексом, конфісковане майно не було вилучене і реалізоване, а штраф не був стягнутий у разі, коли за даний злочин цим Кодексом конфіскація майна і накладення штрафу не передбачені.

12. З дня набрання чинності цим Кодексом не є особливо небезпечними рецидивістами особи, визнані такими відповідно до статті 26 КК України 1960 року. Якщо ці особи продовжують відбувати призначене їм покарання, то з вироки судів щодо них підлягають зміні в частині визнання їх особливо небезпечними рецидивістами. У разі потреби змінюється кваліфікації вчинених ними злочинів, а також знижується покарання відповідно до частини третьої статті 72 цього Кодексу. Якщо особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, відбули призначене їм покарання, але мають незняту судимість, то погашення судимості у цих осіб здійснюється за правилами, передбаченими статтями 87 і 88 цього Кодексу.

13. Переглянути усі справи про злочини осіб, які вчинили розкрадання державного або колективного майна у великих чи особливо великих розмірах, передбачене частиною четвертою статті 81, частиною четвертою статті 82, частиною четвертою статті 83, частиною третьою статті 84, частиною другою статті 86, статтею 86-1 КК України 1960 р., для вирішення питань про зміну кваліфікації дій цих осіб на відповідні частини і статті цього Кодексу (статті 190, 191, 192, 194, 195). При зміні кваліфікації злочинів слід враховувати те, що розмір вчиненого розкрадання як ознака, що визначає кваліфікацію злочину, встановлюється виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, встановленого законодавством, що діяло під час вчинення злочину.

Міри покарання особам, які засуджені за розкрадання у великих чи особливо великих розмірах за статтями 81, 82, 83, 84, 86, 86-1 КК України 1960 року і не відбули покарання, привести у відповідність із покараннями, встановленими санкціями статей 190, 191 192, 194, 195 цього Кодексу у разі, коли призначене судом покарання за відповідний злочин є більш суворим, ніж передбачене цим Кодексом.

14. Поширити правила, встановлені цим Кодексом, про давність (статті 48, 78, 104), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (статті 79 і 105), заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 80), погашення і зняття судимості (статті 87 - 89 і 106) на осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, а також мають непогашену і незняту судимість за КК України 1960 року.

15. У разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, за злочин, вчинений до набрання чинності цим Кодексом, суду слід керуватися вимогами статті 44 КК України 1960 року.

16. У разі призначення покарання за сукупністю злочинів, що вчинені до набрання чинності цим Кодексом, застосовується стаття 42 КК України 1960 року. Якщо хоча б один із злочинів, що входять у сукупність, вчинений після набрання чинності цим Кодексом, то застосовується стаття 68 або частина друга статті 101 цього Кодексу.

Якщо особа, яка відбуває покарання, вчинить після набрання чинності цим Кодексом новий злочин, то при призначенні їй покарання за сукупністю вироків застосовується стаття 69 або частина друга статті 101 цього Кодексу.

17. При вирішенні питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, які вчинили злочини після набрання чинності цим Кодексом, суд застосовує статті 73 - 75 цього Кодексу.

Скоротити відповідно до частини третьої статті 102 цього Кодексу умовно засудженим неповнолітнім іспитовий строк до двох років, якщо визначений судом іспитовий строк вище цієї межі.

18. До осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням відстрочки виконання вироку відповідно до статті 46-1 КК України 1960 року, застосовується стаття 75 цього Кодексу.

19. У разі звільнення від кримінальної відповідальності та покарання осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, внаслідок зміни обстановки і втрати суспільної небезпечності діянням або особою, яка його вчинила, слід керуватися частиною першою або частиною другою статті 50 КК України 1960 року.

20. Вчинення особою злочину до набрання чинності цим Кодексом, а також наявність у такої особи не погашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості враховується при кваліфікації вчиненого нею нового злочину, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

21. Під час вирішення питання про те, чи є віднесення злочинів, передбачених КК України 1960 року, до злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкими або особливо тяжкими, в усіх випадках слід виходити із санкції статті (частини статті) КК України 1960 року, за якою кваліфіковано злочин, з урахуванням положень, передбачених статтею 12 цього Кодексу.

22. Перегляд справ щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України 1960 року і засуджені, або справи стосовно яких перебувають у провадженні судів, органів досудового слідства і дізнання, здійснюється:

а) щодо осіб, перелічених у підпунктах "а" - "ж" пункту 1, підпункті "а" пункту 2, пункті 6, абзаці другому пункту 12, пункті 13 цього розділу, - на районними (міськими) судами за місцем відбування засудженими покарання, а щодо військовослужбовців, засуджених умовно або з відстрочкою виконання вироку, а також тих, хто відбуває покарання в дисциплінарному батальйоні - військовими судами;

б) щодо кримінальних справ, які підлягають закриттю відповідно до пункту 3 цього розділу, - судами, органами досудового слідства і дізнання;

в) щодо осіб, зазначених в пункті 5 цього розділу, - органами, які відають виконанням покарання у вигляді виправних робіт;

г) щодо осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього розділу, - адміністрацією місць виконання покарань;

д) щодо осіб, зазначених у пункті 8 цього розділу, - Верховним Судом Автономної Республіки Крим та обласними судами, які постановили вироки з призначенням покарання у вигляді смертної кари;

є) щодо виконання вироків, передбачених пунктом 11 цього розділу, - головами районних (міських) судів за місцем виконання вироку.

23. Органи, які виконують вироки судів, зобов'язані надавати судам необхідні матеріали щодо осіб, які відбувають покарання.

24. Питання, передбачені в пунктах 3, 4, 7, 8, 9, 10, абзаці першому пункту 12, пункті 13, абзаці другому пункту 17 цього розділу, розглядаються судом за поданням адміністрації місця виконання покарання або прокурора у відкритому судовому засіданні з участю прокурора і представника адміністрації місця виконання покарання у випадках, якщо справа розглядається за її поданням.

Ухвала суду з цих питань не підлягає оскарженню, але може бути опротестована в порядку судового нагляду на загальних підставах.

____________