Реферат: Организационно-экономическое проектирование процессов создания нового товара

Міністерство освіти України

Черкаський інженерно-технологічний інститут

Кафедра економіки і управління

Курсова робота

з менеджменту

на тему:

“Організаційно-економічне проектування

процесів створення нового товару”

Виконав:

студент IV курсу

групи П-56

Шведенко В.Г.

Керівник:

асистент

Тележинський Д.В.

Черкаси 1998

ЗМІСТ

1. Вихідні дані 3

2. Розрахункова частина 7

3. Аналіз продуктивності варіантів приладів 7

4. Прогноз ринкової потреби і обсягів виробництва приладів 7

5. Розрахунки витрат на підготовку виробництва приладу 8

6. Нормативи витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання 10

7. Нормативи загальноцехових витрат 10

8. Розрахунки прямих матеріальних витрат 11

9. Розрахунки прямих витрат на оплату праці 12

10. Розрахунки інших прямих витрат 13

11. Розрахунки непрямих витрат 13

12. Розробка планової калькуляції собівартості приладу 14

13. Обгрунтування проектної ціни приладу 14

14. Аналіз ефективності нового приладу 16

15. Порівняльна таблиця техніко-економічних показників 17

16. Висновки 17

1. Вихідні дані

Таблиця 1 – Дані про сферу застосування та умови виробництва приладу

Таблиця 2 – Експлуатаційні характеристики приладів

Таблиця 3 – Економічні нормативи діяльності підприємств на рік початку виробництва нового приладу

Таблиця 4 – Нормативи витрат матеріалів

Таблиця 5 – Застосування покупних виробів

Таблиця 6 – Дані про трудомісткість робіт (Норми трудомісткості)

Таблиця 7 – Дані про спеціальне оснащення

Таблиця 8 – Нормативи трудових і матеріальних витрат на одиницю оснащення

2. Розрахункова частина

1. Аналіз продуктивності варіантів приладів

Розрахункова кількість днів експлуатації приладів за рік, робочих днів для базового приладу

Ч^Б_Д.Е = Ч_Р.Д ґ К^Б_Д = 250 ґ0,94 = 235 днів,

для нового приладу

Ч^Н_Д.Е = Ч_Р.Д ґ К^Н_Д = 250 ґ0,95 = 238 днів,

де Ч_Р.Д. - число робочих днів у році (визначається за календарем);

К_Д - коефіцієнт цілодобових втрат робочого часу (табл.2), К^Б_Д =0,94 та К^Н_Д = 0,95.

Розрахунковий (ефективний) змінний фонд часу експлуатації приладів, годин

Т^Б_З.Е = Т_З ґ К^Б_В.З = 8 ґ 0,92 = 7,36 годин,

Т^Н_З.Е = Т_З ґ К^Н_В.З = 8 ґ 0,95 = 7,6 годин,

де Т_З - тривалість робочої зміни (8 годин);

К_В.З - коефіцієнт внутрізмінних втрат робочого часу (табл.2), К^Б_В.З = 0,92, К^Н_В.З = 0,95.

Ефективний річний фонд часу роботи приладів, годин

Ф^Б_Р = Ч^Б_Д.Е ґ Т^Б_З.Е ґЧ_З = 235 ґ 7,36 ґ 2 = 3.459,2 години,

Ф^Н_Р = Ч^Н_Д.Е ґ Т^Н_З.Е ґ Ч_З = 238 ґ 7,6 ґ 2 = 3.617,6 годин,

де Ч_З - змінність роботи підприємств-споживачів приладу (табл.2), Ч_З = 2 зміни.

Річна експлуатаційна продуктивність варіантів приладу, виміри у рік

П^Б_Р.Е = П^Б_Г.Т ґ Ф^Б_Р = 8 ґ 3.459,2 = 27.674 вимірів у рік,

П^Н_Р.Е = П^Н_Г.Т ґ Ф^Н_Р = 12 ґ 3.617,6 = 43.412 виміри у рік,

де П_Г.Т - годинна технічна продуктивність приладу (табл.2), П^Б_Г.Т = 8, П^Н_Г.Т = 12.

Коефіцієнт підвищення технічної продуктивності приладу після модернізації

К_Т.П = П^Н_Г.Т / П^Б_Г.Т = 12 / 8 = 1,5.

Коефіцієнт підвищення використання фонду часу нового приладу

К_Ф.Ч = Ф^Н_Р / Ф^Б_Р = 3.617,6 / 3.459,2 = 1,046

Інтегральний коефіцієнт підвищення продуктивності приладу після модернізації

К_ІН = К_Т.П ґ К_Ф.Ч = 1,5 ґ 1,046 = 1,569.

2.2. Прогноз ринкової потреби і обсягів виробництва приладів

Потреба в базовому та модернізованому варіантах приладу в обраному сегменті ринку його застосування, одиниць

Р^Б_П = О_В / П^Б_Р.Е = 50.000.000 / 27.674 = 1.807 приладів,

Р^Н_П = О_В / П^Н_Р.Е = 50.000.000 / 43.412 = 1.152 прилади,

де О_В - оцінка річної потреби виробництва у вимірах (табл.1), О_В = 50 млн.вимірів на рік.

Виходячи із запланованого часу насичення ринку приладами, середньорічний випуск приладів

для модернізованого варіанта В^Н_Р = Р^Н_П / Т_H = 1.152 / 4 = 288 приладів,

для базового варіанта В^Б_Р = В^Н_Р ґ К_ІН = 288 ґ 1,569 = 452 прилади,

де Т_П - прогнозний період насичення ринкової потреби у приладах (табл.1), Т_П = 4 роки.

2.3. Розрахунки витрат на підготовку виробництва приладу

Таблиця 9 – Кошторис витрат на проектування і виготовлення спеціального оснащення

Витрати на комплект певного виду оснащення складає, грн

Впр = Тп.о ґ Чод ґ Пг ґ (1+Ндп/100) ґ (1+Нд.з/100) ґ (1+Нс.з/100) ґ (1+Ннк/100),

де Тп.о - трудомісткість проектування одиниці оснащення, нормогодин (табл.8);

Чод - число одиниць оснащення, одиниць (табл.7);

Пг - середньогодинна оплата праці конструктора (0,7-0,8 г.од.), Пг = 0,8г.од.;

Ннк - норматив накладних витрат проектних підрозділів (30-60%), Ннк = 60%;

Ндп - норматив доплат при оплаті праці конструкторів (5-15%), Ндп = 15%;

Нд.з - норматив додаткової оплати праці конструкторів (10-15%), Нд.з = 15%;

Нс.з - норматив відрахувань на соціальні заходи 42,5%.

Для литтєвих форм

Впр = 16 ґ 5 ґ 0,8 ґ (1+15/100) ґ (1+15/100) ґ (1+42,5/100) ґ (1+60/100) = 192,98 грн.

Для штампів

Впр = 20 ґ 8 ґ 0,8 ґ (1+15/100) ґ (1+15/100) ґ (1+42,5/100) ґ (1+60/100) = 385,95 грн.

Для пристосувань для механічної обробки

Впр = 12 ґ 5 ґ 0,8 ґ (1+15/100) ґ (1+15/100) ґ (1+42,5/100) ґ (1+60/100) = 144,74 грн.

Для монтажного оснащення

Впр = 4 ґ 6 ґ 0,8 ґ (1+15/100) ґ (1+15/100) ґ (1+42,5/100) ґ (1+60/100) = 57,89 грн.

Витрати на матеріали на комплект певного виду оснащення, грн

Вм = Чод ґ Вм.о,

Вм.о - витрати на матеріали на одиницю оснащення (табл.8).

Для литтєвих форм

Вм = 5 ґ 30 = 150 грн.

Для штампів

Вм = 8 ґ 40 = 320 грн.

Для пристосувань для механічної обробки

Вм = 5 ґ 20 = 100 грн.

Для монтажного оснащення

Вм = 6 ґ 10 = 60 грн.

Витрати на оплату праці робітникам за виготовлення комплекту певного виду оснащення, грн

Воп = Тв.о ґ Чод ґ Пр ґ (1+Ндп/100) ґ (1+Нд.з/100) ґ (1+Нс.з/100),

де Тв.о - трудомісткість виготовлення одиниці оснащення, нормогодин (табл.8);

Пр - середньогодинна оплата праці робітника інструментального виробництва (0,7-0,8 грн), Пр = 0.8 грн

Для литтєвих форм

Воп = 12 ґ 5 ґ 0,8 ґ (1+15/100) ґ (1+15/100) ґ (1+42,5/100) = 90,46 грн.

Для штампів

Воп = 10 ґ 8 ґ 0,8 ґ (1+15/100) ґ (1+15/100) ґ (1+42,5/100) = 120,61 грн.

Для пристосувань для механічної обробки

Воп = 8 ґ 5 ґ 0,8 ґ (1+15/100) ґ (1+15/100) ґ (1+42,5/100) = 60,31 грн.

Для монтажного оснащення

Воп = 2 ґ 6 ґ 0,8 ґ (1+15/100) ґ (1+15/100) ґ (1+42,5/100) = 18,09 грн.

Накладні витрати на комплект певного виду оснащення, грн

Вн = Воп ґ Нн.в/100,

де Нн.в - накладні витрати для інструментального цеху (150-200%), Нн.в = 200%.

Для литтєвих форм

Вн = 90,46 ґ 200/100 = 180,92 грн.

Для штампів

Вн = 120,61 ґ 200/100 = 241,22 грн.

Для пристосувань для механічної обробки

Вн = 60,31 ґ 200/100 = 120,62 грн.

Для монтажного оснащення

Вн = 18,09 ґ 200/100 = 36,18 грн.

Загальні витрати підприємства передвиробничого характеру, що пов’язані з модернізацією, підготовкою та освоєнням виробництва нового приладу, визначаються на основі складання загального кошторису цих витрат. Кошторис розробляється за формою таблиці 10.

Таблиця 10 – Кошторис витрат на підготовку виробництва нового приладу

2.4. Нормативи витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання

Таблиця 11 – Кошторис річних витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання

Норматив переносу витрат на УЕМО виходячи з річної суми цих витрат (табл.11) складає

Ноб = Воб.р / Тр.п = 583,66 / 480 = 1,22 грн на 1 нормогодину,

де Тр.п - трудомісткість річної програми цеху, т.нормогодин.

2.5. Нормативи загальноцехових непрямих витрат

Таблиця 12 – Кошторис річних загальноцехових непрямих витрат

Норматив переносу витрат встановлюється у відсотках до основної оплати праці виробничого персоналу

Нц = Вц.р / (Фт.р+Фдп) ґ 100 = 226,48 / (320+26) ґ 100 = 65,5 %,

де Фт.р - річний фонд тарифної оплати праці (табл.3), Фт.р = 320 т.грн;

Фдп - річний фонд доплат за відпрацьований час виробничого персоналу цеху (табл.3), Фдп = 26 т.грн.

6. Розрахунки прямих матеріальних витрат

Таблиця 13 – Розрахунок прямих матеріальних витрат

Витрат на енергію технологічну

Ет = Пс ґ (Трег + Твип) ґ Цел / 1.000 = 2.400 ґ (8 + 55) ґ 0,2 / 1.000 = 30,24 грн,

де Пс - потужність споживання приладу, Вт (табл.2), Пс = 2.400Вт;

Трег і Твип - норми часу відповідно на регулювання та випробування приладу, нормогодин (табл.6), Трег = 8, Твип = 55 нормогодин;

Цел - ціна 1 кВт. год електроенергії, умовно прймаємо 0,2 грн/кВт. год.

У собівартості продукції прямі матеріальні витрати включаються з урахуванням відходів. Вартість відходів береться в розмірі 2-5% від суми витрат на матеріали

Вп = 0.05 ґ (Мо + Мд.т) = 0.05 ґ (622,8 + 5,3) = 31,41 грн.

2.7 Розрахунки прямих витрат на оплату праці

Таблиця 14 – Розрахунок трудомісткості й тарифної оплати робіт по виготовленню приладу

Витрати з основної заробітної плати робітникам за виготовлення приладу складають

Зо = Отар ґ (1+Ндп/100) = 87,9 ґ (1+ 8,13/100) = 95,04 грн/виріб,

де Ндп - норматив доплат за відпрацьований час, %.

Для цеху-виробника приладу цей норматив на плановий рік складає

Ндп = (Фдп/Фт.р) ґ 100 = 26/320 ґ 100 = 8,13%,

де Фт.р і Фдп - планові річні фонди оплати виробничого персоналу цеху, відповідно тарифний і доплат за відпрацьований час, т.грн (табл.3).

Додаткова заробітна плата робітникам за виготовлення приладу складає

Зд = Зо ґ Нд.з/100 = 95,04 ґ 10,4/100 = 9,89 грн/виріб,

де Нд.з - норматив додаткової заробітної плати, %.

Його величина на плановий рік складає

Нд.з = Фд.з/(Фт.р + Фдп) ґ100 = 36/(320 + 26) ґ 100 = 10,4%,

де Фд.з - річний фонд доплат за невідпрацьований час виробничого персоналу цеху, т.грн (табл.3), Фд.з = 36 т.грн.

Обов’язкові нарахування на оплату праці виробничого персоналу для формування державних фондів соціальних заходів у собівартості приладу складуть

Вс.з = (Зо + Зд) ґ Нс.з/100 = (95,04 + 9,89) ґ 42,5/100 = 44,59 грн/виріб,

де Нс.з - державний норматив відрахувань на соціальні заходи, що діє на момент виконання розрахунків.

2.8. Розрахунки інших прямих витрат

Витрати на підготовку виробництва приладу

В_П.В = К_П.В / (В_Р ґ Т_АМ) = 34.279,97 / (288 ґ 4) = 29,76 грн/виріб,

де В_Р - річний випуск продукції, приладів;

Т_АМ - термін погашення витрат, Т_П = Т_АМ = 4 років.

2.9. Розрахунки непрямих витрат

Витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання

В_ОБ = Т_ВИР ґ Н_ОБ = 121 ґ 1,22 = 147,62 грн/виріб,

де Т_ВИР - загальна планова трудомісткість виготовлення приладу, нормогодин (табл. 14).

Загальноцехові непрямі витрати у собівартості приладу складає

Вц = Зо ґ Нц/100 = 95,04 ґ 65,5/100 = 62,25 грн/виріб,

де Нц - норматив переносу загальноцехових непрямих витрат (визначений у п.2.5).

Загальновиробничі витрати

Вз.в = Сц ґ Нз.в/100 = 1.101,65 ґ 43/100 = 473,71 грн/виріб,

де Нз.в - норматив загальновиробничих витрат (табл.3), Нз.в = 43%.

Цехова собівартість

Сц = Мо+Мд.т.+Пв+Ет-Вп+Зо+Зд+Вс.з+Вп.в+Воб+Вц =

622,8+5,3+85,57+30,24-31,41+95,04+9,89+44,59+29,76+147,62+62,25 = 1.101,65 грн.

Виробнича собівартість

Св = Сц + Вз.в = 1.101,65 + 473,71 = 1.575,36 грн/виріб.

Позавиробничі витрати в собівартості приладу

Вп.в = Св ґ Нп.в/100 = 1.575,36 ґ 8/100 = 126,03 грн/виріб,

де Нп.в - норматив позавиробничих витрат (табл.3), Нп.в = 8%.

З урахуванням цих витрат визначається повна собівартість приладу

Сп = Св + Вп.в = 1.575,36 + 126,03 = 1.701,39 грн/виріб.

2.10. Розробка планової калькуляції собівартості приладу

Таблиця 15 – Калькуляція собівартості виготовлення виробу «Прилад вимірювальний»

(планова)

2.11. Обгрунтування проектної ціни приладу

Рівень прибутку

Пн = Сп ґ Рс/100 = 1.701,39ґ 20/100 = 340,28 грн/од. продукції,

де Рс - рівень рентабельності, Рс = 20%.

Нижня межа проектної ціни модернізованого приладу складає

Ц_НИЖ = С_П + П_Н = 1.701,39 + 340,28 = 2.041,67 грн/од. продукції.

Верхня межа проектної ціни модернізованого приладу

Ц_ВР = Ц_КОН + Д_ЕФ = 1.900 + 1.240,25 = 3.140,25 грн.

де Ц_КОН - ціна конкуруючого зразка товару, Ц_КОН = 1.900 грн;

Д_ЕФ - додатковий ефект.

Додатковий ефект у сфері використання приладу

Деф = Цкон ґ (Кін ґ Кд - 1) +Век = 1.900 ґ (1,569 ґ 1,27 - 1) - 660,74 = 1.240,25 грн/од. продукції,

де Кін - інтегральний коефіцієнт зростання продуктивності модернізованого приладу (визначений у п.2.1), Кін = 1,569;

Кд - коефіцієнт зростання його строку служби;

Век - зміна поточних експлуатаційних витрат споживача при використанні модернізованого варіанта приладу замість його базового зразка за строк його служби, грн.

Коефіцієнт К_Д визначається за формулою

К_Д = (1/Т^Б_С + Е_Н)/(1/Т^Н_С + Е_Н) = (1/5 + 0,15)/(1/8 + 0,15) = 1,27

де Т^Б_С і Т^Н_С - строки служби базового та нового зразків приладу (табл.2);

Е_Н - нормативний коефіцієнт окупності капіталовкладень (0,15).

Величина В_ЕК визначається за формулою

В_ЕК = (В^Б_ЕК - В^Н_ЕК)/(1/Т^Н_С + Е_Н) = (7.860,22 - 8.041,92)/(1/8 + 0,15) = -660,74 грн,

де В^Б_ЕК і В^Н_ЕК - річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового і модернізованого варіантів приладу.

Для визначення цих величин розробляється відповідний кошторис витрат

Таблиця 16 – Кошторис річних витрат на експлуатацію приладу

Витрати на річну оплату праці оператора складають

для базового приладу

В^Б_ОП = Г^Б_Т.С ґ Ф^Б_Р ґ (1+Н_ДП/100)(1+Н_ДЗ/100)(1+Н_С.З/100) =

0,95 ґ 3.459,2 ґ (1+15/100) ґ (1+15/100) ґ (1+42,5/100) = 6193,12 грн,

для модернізованого приладу

В^Н_ОП = Г^Н_Т.С ґ Ф^Н_Р ґ (1+Н_ДП/100)(1+Н_ДЗ/100)(1+Н_С.З/100) =

0,75 ґ 3.617,6 ґ (1+15/100) ґ (1+15/100) ґ (1+42,5/100) = 5113,19 грн,

де Г_Т.С - годинна тарифна ставка оператора (для базового приладу Г^Б_Т.С = 0,95 грн для 5-го розряду; Г^Н_Т.С = 0,75 грн для 4-го розряду).

Річні витрати на амортизацію приладу

В^Б_АМ = 4 ґ К^Б_БАЛ ґ Н_АМ/100 = 4 ґ 2.185 ґ 5/100 = 437 грн,

В^Н_АМ = 4 ґ К^Н_БАЛ ґ Н_АМ/100 = 4 ґ 2.347,92 ґ 5/100 = 469,58 грн,

де К_БАЛ - балансова вартість приладу у споживача, грн;

Н_АМ - квартальна норма амортизації приладів, %. Н_АМ = 5%.

Балансова вартість

К^Б_БАЛ = Ц_КОН ґ К_Т = 1.900 ґ 1,15 = 2.185 грн,

К^Н_БАЛ = Ц_НИЖ ґ К_Т = 2.041,67 ґ 1,15 = 2.347,92 грн,

де К_Т - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат (1,05-1,15).

Річні витрати на електроенергію для живлення приладу складають

В^Б_ЕЛ = П^Б_С/1000 ґ Ф^Б_Р ґ Ц_ЕЛ = 800/1000 ґ 3.459,2 ґ 0,2 = 553,47 грн,

В^Н_ЕЛ = П^Н_С/1000 ґ Ф^Н_Р ґ Ц_ЕЛ = 2400/1000 ґ 3.617,6 ґ 0,2 = 1736,45 грн,

де П_С - потужність споживання варіанта приладу, Вт (табл.2).

Річні витрати на поточний ремонт, технічне обслуговування та експлуатаційні матеріали

В^Б_Т.О = К^Б_БАЛ ґ Н^Б_Т.О/(100 ґ 1000) ґ Ф^Б_Р = 2.185 ґ 4/(100 ґ 1000) ґ 3.459,2 = 302,33 грн,

В^Н_Т.О = К^Н_БАЛ ґ Н^Н_Т.О/(100 ґ 1000) ґ Ф^Н_Р = 2.347,92 ґ 4/(100 ґ 1000) ґ 3.617,6 = 339,75 грн,

Інші витрати можуть бути прийняті у розмірі 2-5% від суми попередніх елементів витрат

Проектна ціна

Ц_ПР = Ц_НИЖ + (Ц_ВР - Ц_НИЖ)/2 = 2.041,67 + (3.140,25 - 2.041,67)/2 = 2.590,96 грн.

2.12. Аналіз ефективності нового приладу

Річний економічний ефект від зростання прибутку виробника

Е_Ф.В = (П_Н - П_Б) ґ В^Н_Р - Е_Н ґ К_П.В = (889,57 - 316,67) ґ 288 - 0,15 ґ 34.279,97 = 159.853,20 грн,

де П_Н і П_Б - прибуток від реалізації відповідно нового і базового зразків приладів, грн;

В_НР - річний випуск модернізованого приладу, одиниць (п.2.2);

К_П.В - капіталовкладення виробника, пов’язані з модернізацією та підготовкою виробництва приладу (п.2.3).

Прибуток від реалізації базового варіанта приладу

П_Б = Ц_КОН ґ Р_Б/100 / (1 + Р_Б/100) = 1.900 ґ 20/100 / (1 + 20/100) = 316,67 грн,

а від реалізації модернізованого варіанта

П_Н = Ц_ПР - С_П = 2.590,96 - 1.701,39 = 889,57 грн.

Витрати споживача приладу на один вимір складають

для базового

В^Б_ОД = (К^Б_БАЛ ґ Е_Н + В^Б_ЕК)/П^Б_РЕ = (2.185 ґ 0,15 + 7.860,22)/ 27.674 = 0,296 грн,

для модернізованого

В^Н_ОД = (К^Н_БАЛ ґ Е_Н + В^Н_ЕК)/П^Н_РЕ = (2.347,92 ґ 0,15 + 8.041,92)/ 43.412 = 0,193 грн.

Річний економічний ефект споживача від використання одного модернізованого приладу замість базового складає

Е_Ф.С.Р = (В^Б_ОД - В^Н_ОД) ґ П^Н_Р.Е = (0,296 - 0,193) ґ 43.412 = 4.471,44 грн.

Річний економічний ефект від використання річного обсягу випуску нових приладів у сфері споживача складає

Е_Ф.С = Е_Ф.С.Р ґ В^Н_Р = 4.471,44 ґ 288 = 1.287.773,57 грн.

13. Порівняльна таблиця техніко-економічних показників

Таблиця 17 – Техніко-економічні показники

3. Висновки

Виконавши розрахунки по введенню у виробництво нового товару (модернізованого приладу), можна стверджувати, що новий прилад є більш ефективним як для виробника, так і для споживача. Про це зокрема свідчить порівняльна таблиця 17.

За рахунок використання більш сучасних технологій, матеріальної бази приладу і, як наслідок, поліпшення техніко-експлуатаційних характеристик, модернізований прилад приносить більш ніж у двічі більший прибуток при тому, що його собівартість майже не змінилася.

По співвідношенню (^{Річна експлуатаційна продуктивність}/_{Річні експлуатаційні витрати}) для споживача модернізований прилад є досить вигідним (знижуються вимоги до рівня кваліфікації оператора, знижується витрата на один вимір, але експлуатаційні витрати незначно збільшуються).

Отже, можна стверджувати, що впровадження у виробництво нового модернізованого приладу є економічно доцільно та ефективно.