Реферат: Корпоративні підприємства

1. Поняття права власності підприємства корпоративного типу. Об’єкти і суб’єкти корпоративного права власності.

З часу проголошення незалежності України здійснено за­ходи щодо розвитку приватної і колективно-кооперативної власності, виникнення нових для України форм організації сільськогосподарського виробництва, визнання їхньої рів­ноправності, наділення їх повною господарське-управлін­ською самостійністю. Серед цих нових утворень набули по­ширення і правового визнання акціонерні сільськогосподар­ські товариства, які виробляють сільськогосподарську про­дукцію.

Правове становище акціонерного сільськогосподарського товариства визначається нормами Закону "Про господарське товариство" від 19 вересня 1991 р. та Статутом цього това­риства. Для розробки такого Статуту акціонерне сільськогос­подарське товариство використовує Типовий Статут відкри­того акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, затвердженого наказом Мі­ністерства економіки України, Фондом державного майна України і Міністерством юстиції України від 31 серпня 1993 р.

За своєю економічною сутністю і правовим статусом акціонерного сільськогосподарського товариства слід вважати утворенням корпоративного типу.

При створенні акціонерних товариств першорядним є вирішення питання про власність. Принциповою особливіс­тю правосуб'єктності цієї групи аграрних підприємців є на­самперед те, що ці товариства — об'єднання капіталу, а не особистої трудової участі.

Майнова правосуб'єктність акціонерного сільськогосподарського товариства безпосередньо пов'яза­на з правовим режимом майна акціонерних товариств, това­риств з обмеженою відповідальністю. Так, відповідно до ст. 12 Закону "Про господарські товариства" ці товариства є власниками: майна, переданого їм засновниками і учасника­ми у власність; продукції, виробленої товариствами внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Ризик випад­кової загибелі або пошкодження майна, що є власністю това­риства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами. Вкла­дами учасників і засновників акціонерних товариств, това­риств з обмеженою відповідальністю можуть бути, зокрема, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнан­ням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелекту­альну власність), кошти. Вклад (зокрема в натурі) оцінюється у гривнях і складає частку учасника та засновника у статутно­му фонді.

З наведеної норми Закону випливає, що суб'єктом права власності на майно може бути як саме товариство, так і гро­мадянин, який передав товариству "право користування" зе­мельною ділянкою, іншим майном та майновими правами. Крім того, згідно зі ст. 10 цього ж Закону, учасник (акціонер) акціонерного товариства відкритого типу практично не обме­жений щодо розпорядження своєю часткою в майні цього то­вариства (він може передати її іншим особам). Тому, на від­міну від підприємств кооперативного типу, майно (чи його частка) такого товариства може стати об'єктом права влас­ності необмеженого кола осіб. Практично ця частка у статут­ному фонді акціонерного товариства може стати об'єктом стягнення за боргами акціонера і, наприклад, фінансово-кре­дитна установа може стати акціонером такого товариства.

Особливість правосуб'єктності господарських товариств дістає свій прояв у існуванні притаманного тільки цим суб'єктам права на дивіденди. Ця особливість базується на сутності цих товариств як об'єднання капіталу інвесторів на основній їх меті — задоволенні інтересів інвесторів (учасни­ків, акціонерів). На відміну від суб'єктів підприємництва коо­перативного типу (де, виходячи з суті обов'язковості трудової участі, члени мають право на частину прибутку залежно саме від трудової участі), в господарських товариствах на підставі ст. 10 Закону "Про господарські товариства" учасники (ак­ціонери) мають право на одержання дивідендів від участі в статутному фонді з чистого прибутку (зиску) товариства.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від госпо­дарської діяльності після покриття матеріальних та прирівня­них до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються відсотки до кредитних бан­ків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законо­давством України податки та інші платежі до бюджету. Чис­тий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, зали­шається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його викорис­тання. Зокрема, він може використовуватися на виплату ди­відендів акціонерам (учасникам).

2. Підстави та порядок припинення права участі в підприємствах корпоративного типу.

У соціально-економічному плані припинення права участі в корпоративному сільськогосподарському підприєм­стві зумовлено не якимись об'єктивними, а суто суб'єктивни­ми причинами. Так, припинення права участі в суб'єктах аг­рарного підприємництва корпоративного типу (і відповідно — припинення корпоративного права акціонерів та учасни­ків) настає у разі, по-перше, ліквідації цього господарського товариства, по-друге, продажу чи іншого відступлення акцій, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю згідно з чинним законодавством та установчими документами акціонерного товариства чи, відповідно, това­риства з обмеженою відповідальністю.

Припинення права участі, самої участі та, відповідно, при­пинення корпоративного права в суб'єктах аграрного під­приємництва корпоративного типу здійснюється певним порядком.

Припинення участі в аграрному підприємстві корпоратив­ного типу є наслідком юридичного факту відступлення акцій акціонерного товариства чи всієї частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Припинення учас­ті в товаристві з обмеженою відповідальністю може бути та­кож у разі виключення його з цього товариства, як це перед­бачено ст. 64 Закону "Про господарські товариства". При ви­ключенні з товариства з обмеженою відповідальністю (за не­виконання статутних обов'язків) учасник цього товариства не бере участі в голосуванні.

Юридичний факт припинення участі в корпоративному сільськогосподарському підприємстві тягне за собою певні правові наслідки.

Припинення участі громадянина в акціонерному това­ристві чи товаристві з обмеженою відповідальністю тягне за собою позбавлення його прав учасника. Від дня відступлення акцій акціонерного товариства чи частки у статутному капіта­лі товариства з обмеженою відповідальністю особа позбавля­ється прав майнового і управлінське-контрольного характеру у відносинах з підприємством корпоративного типу. Коли особа, котра відступила акції (частку), одночасно припинила й трудові відносини з підприємством, то їй слід видати трудо­ву книжку і провести з нею розрахунок як із найманим пра­цівником, що звільнився.

У разі відступлення частини акцій чи частини чистки у статутному капіталі аграрного підприємства, у цієї особи зменшується право на одержання дивідендів і зменшується кількість голосів при голосуванні.

Задача

В результаті халатного відношення до виконання своїх службових обов’язків пастухом агрофірми “Прогрес” Вербицьким М.П. загинуло 5 телят агрофірми. Правління агрофірми винесло рішення стягнути з Вербицького штраф в розмірі 500 грн. Районний прокурор опротестував це рішення.

1. Чи підлягає відміні рішення правління агрофірми?

У разі виникнення такого правопорушення спеціальною комісією, створеною за розпорядженням правління, складається акт, який є підставою для притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності. За умовою задачі не сказано чи створювалася комісія для прийняття акту. Це є першою підставою відміни рішення правління.

По-друге, згідно п.5 Постанови Кабінету Міністрів від 22 січня 1996 “Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” у разі розкрадання чи загибелі тварин сума збитків визначається за закупівельними цінами, які склалися на момент відшкодування збитків, із застосуванням коефіцієнта 1,5. Тому, якщо сума заподіяної прямої шкоди агрофірмі Вербицьким менша 500 грн., тоді рішення правління теж є незаконним і підлягає відміні.

2. Якщо Вербицький не згоден з рішенням правління, де йому це рішення спростувати?

Вербицький може звернутись до суду з позовом про відміну рішення правління. Суд розглядає справи про матеріальну відповідальність членів колективних сільськогосподарських підприємств за аналогією із трудовим законодавством. 

Використана література

1.     Конституція України.

2.     Закон України “Про власність” від 07.02. 1991.

3.     Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991.

4.     Постанова Кабінету Міністрів “Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” від 22 січня 1996.

5.     В.З. Ярчук. Аграрне право України. – Юрінком Інтер. К.: 2000.