§ 4. Вирішення спорів арбітражним судом

Діяльність арбітражного суду з розгляду господарських справ і вирішення господарських спорів розвивається у певній послідовності і складається з окремих стадій.

Порушення справи. Арбітражний суд порушує справи за позовними заявами:

• підприємств та організацій, які звертаються до арбітражного суду за захистом своїх прав та інтересів, що охороняються законом;

• державних та інших органів, які звертаються до арбітражного суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

• прокурорів та їх заступників, які звертаються до арбітражного суду в інтересах держави. Якщо прокурор звертається до арбітражного суду в інтересах держави, в позовній заяві має бути зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Арбітражний суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-якого з кредиторів, боржника, органів державної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби.

Позовна заява подається до арбітражного суду в письмовій формі і підписується керівником підприємства, організації, державного чи іншого органу, іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позивач (прокурор) зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Зміст позовної заяви та документи, що додаються до неї, визначені відповідно до ст. 54 та 57 АПК. З позовної заяви до арбітражного суду сплачується державне мито, розміри якого встановлені Законом України від 11 липня 1995р. «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів»:

• із позовних заяв майнового характеру - 5 відсотків ціни позову, але не менше 0,25 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• із позовних заяв немайнового характеру — 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• із заяв у переддоговірних спорах — 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо справа підлягає розгляду у Вищому арбітражному суді України, та 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо справа підлягає розгляду в інших арбітражних судах;

• із заяв про перевірку рішень — 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при розгляді справи в першій інстанції, а зі спорів майнового характеру - ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Питання про прийняття позовної заяви вирішує суддя. При цьому за наявності обставин, що свідчать про відсутність права на позов (вони зазначені у ст. 62 АПК), судця відмовляє в прийнятті позовної заяви. Якщо ж заявник (позивач, прокурор) має право на подання позову, але припустився порушень у його реалізації, тобто не дотримався правил подання позовної заяви, суддя повертає позовну заяву і додані до неї матеріали без розгляду. Підстави для повернення містяться в ст. 63 АПК. Після усунення допущених порушень заявник може звернутися до арбітражного суду повторно.

У разі відсутності підстав для відмови в прийнятті позовної заяви чи для повернення її заявникові суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів із дня її надходження виносить ухвалу про порушення провадження у справі, в якій зазначає час і місце проведення арбітражного засідання та дії, які необхідно вчинити сторонам, тощо.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя й сам вчиняє певні дії з підготовки справи до розгляду (наприклад, призначає експертизу, витребує необхідні докази, зобов'язує представників сторін з'явитися на засідання, виконує інші дії згідно зі ст. 65 АПК).

Основною стадією арбітражного процесу є вирішення господарських спорів.

і Розгляд справ у арбітражному суді здійснюється суддею одноособове. Для вирішення складних спорів до складу арбітражного суду вводяться додатково два судді. Разом з тим справу може бути розглянуто і без участі представників сторін.

Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями - суддею, який головує в засіданні. Як правило, справи розглядаються у приміщенні арбітражного суду, хоча справи, що мають важливе громадське значення, можуть розглядатися безпосередньо на підприємствах та в організаціях.

При розгляді справи арбітражний суд може зіткнутися з такими обставинами, за яких спір не може бути вирішено в цьому засіданні (неявка сторін, неподання витребуваних доказів та ін.). У такому разі розгляд справи відкладається, і в ухвалі, що виноситься, вказуються час і місце наступного засідання.

Іноді арбітражний суд не в змозі розглянути справу до вирішення пов'язаної з нею іншої справи або в разі призначення експертизи, надсилання матеріалів до слідчих органів, заміни сторони її правонаступником. У цих випадках він зупиняє провадження у справі, а потім поновлює його після усунення обставин, які зумовили зупинення.

Від зупинення провадження у справі слід відрізняти припинення провадження, яке має місце з підстав, зазначених у ст. 80 АПК. Це підстави, які перешкоджають розгляду справи в арбітражному суді взагалі. Вони нагадують підстави відмови в прийнятті позовної заяви.

Так само залишення позову без розгляду (ст. 81 АПК) за своїми підставами має багато спільного з поверненням позову (ст. 63 АПК).

Можна говорити про те, що шляхом застосування норм таких процесуальних інститутів, як припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду, суддя має можливість виправити помилки, яких він припустився при прийнятті позовної заяви.

Вирішення спору по суті (тобто задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково) завершується прийняттям рішення. Рішення приймається в засіданні суддею за результатами обговорення всіх обставин справи, а якщо спір вирішується трьома судцями - більшістю голосів суддів. Рішення повинно за формою та змістом відповідати вимогам ст. 84 АПК.

Якщо арбітражний суд не вирішує спір по суті (наприклад, у разі відкладення розгляду справи, зупинення чи припинення справи тощо), то він виносить ухвалу.

Прийняте рішення оголошується суддею в засіданні після закінчення розгляду справи.

Судця має право оголосити тільки резолютивну частину рішення, яка повинна бути викладена в письмовій формі, підписана суддею (суддями) і приєднана до справи.

Рішення і ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який бере участь в арбітражному процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття.

Рішення арбітражного суду набирають законної сили негайно після їх прийняття і підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями та посадовими особами.

Виконання рішення арбітражного суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ надсилається одночасно з рішенням. Органами виконання рішення арбітражного суду є:

• установи банку (виконують накази про стягнення грошових сум);

• державні виконавці (виконують інші накази). Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення.

За ухилення від виконання рішення підприємством чи організацією, яким наказ пред'явлено до виконання, арбітражний суд може стягнути в доход державного бюджету штраф у розмірі до 50 відсотків від суми виконання або до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо виконання не пов'язане з перерахуванням чи списанням грошових сум (ст. 119 АПК). У разі втрати наказу арбітражний суд може видати його дублікат у порядку, визначеному ст. 120 АПК.

За загальним правилом вирішення господарських спорів завершується стадією виконавчого провадження..

Проте в арбітражному процесі є ще одна стадія - перевірка рішень, ухвал та постанов у порядку нагляду. Ця стадія виникає лише тоді, коли за заявою сторони чи за протестом прокурора або його заступника арбітражний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення, ухвали, постанови арбітражного суду, третейського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір.

Крім того, арбітражний суд має право зі своєї ініціативи перевірити в порядку нагляду законність і обгрунтованість прийняття рішення.

З усього комплексу питань, пов'язаних із перевіркою рішень, ухвал, постанов, виділимо найголовніші:

• заява про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду подається і протест прокурора приноситься не пізніше двох місяців із дня прийняття рішення, ухвали, постанови. При цьому заява подається до арбітражного суду, який розглянув справу, а протест - до арбітражного суду, у компетенцію якого входить перевірка рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду;

• перевірка рішення здійснюється не пізніше двох місяців із дня надходження заяви або протесту;

• рішення, ухвала, постанова можуть бути перевірені в порядку нагляду не пізніше одного року з дня їх прийняття;

• заява про перевірку рішення, ухвали, постанови повинна бути оплачена митом. Копія заяви (протесту) надсилається сторонам;

• за результатами перевірки в порядку нагляду приймається постанова, що надсилається сторонам і прокурору, який приніс протест.

Завдання та запитання на закріплення вивченого

1. Дайте визначення поняття господарського спору.

2. Назвіть основні нормативні акти, якими регулюється організація та діяльність арбітражних судів.

3. Які основні завдання арбітражного суду?

4. Назвіть основні повноваження місцевих арбітражних судів.

5. В якому складі діє Вищий арбітражний суд України?

6. Назвіть основні повноваження Вищого арбітражного суду України.

7. За якими ознаками розмежовується підсудність господарських справ?

8. У чому полягають винятки із загального правила предметної підсудності?

9. Які справи підвідомчі арбітражному суду?

10. Які справи розглядає Вищий арбітражний суд України?

11. У чому полягає загальне правило територіальної підсудності?

12. Які функції виконує стадія доарбітражного врегулювання господарських спорів?

13. Розкрийте порядок пред'явлення претензій.

14. Розкрийте зміст стадії порушення справи.

15. У чому полягає стадія вирішення господарських спорів?

16. Яким чином виконується рішення арбітражного суду?

17. У чому полягає стадія перевірки рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду?