6.1. Загальні основи права власності в економіці України

Власність - це економічне панування суб'єкта над об'єктом, що належить йому, використання суб'єктом цього об'єкта своєю вла­дою й у власних інтересах.

Відносини власності — це суспільні відносини, що виникають у зв'язку і з приводу привласнення матеріальних благ.

Сутність відносин власності у сфері економіки полягає в тому, що наявні засоби виробництва і продукти праці, які зв'язуються в процесі їх експлуатації, належать певним суб'єктам.

Поняття «право власності» виникає в результаті правового врегулювання економічних відносин власності.

Право власності в Україні регулюється Конституцією України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про власність» від 07.02.1991 p., які, проте, містять у собі деякі розбіжності.

Відповідно до ст. 2. Закону України «Про власність» право влас­ності — це врегульовані законом суспільні відносини щодо володін­ня, користування й розпорядження майном.

Право власності в об'єктивному розумінні — це сукупність право­вих норм, що регулюють економічні відносини власності.

Право власності в суб'єктивному розумінні — це визначена і забез­печена об'єктивним правом сукупність повноважень власника (во­лодіння, користування і розпорядження майном), що забезпечує мо­жливість використовувати належне йому майно своєю владою і у власних інтересах.

Володіння — це закріплення матеріальних благ за конкретними власниками — індивідами і колективами, фактичне перебування речі У сфері господарювання цих осіб.

Користування — це діставання з речей їх корисних властивостей, які дають можливість задовольнити відповідні потреби індивіда чи колективу.

79

 

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Розпорядження — це визначення власником юридичної або фак­тичної долі речі. Індивід або колектив здійснює володіння, користу­вання і розпорядження речами (матеріальними благами) за своїми інтересами, незалежно від волі й бажання інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені за­коном. Схематично їх зображено на рис. 6.1.

Підстави набуття права власності

 

 

 

 

1

 

1

 

 

 

г

Первісні право власності виникає на річ вперше або незалежно від попередніх власників

 

г

Похідні

право нового власника ґрунтується на праві попереднього власника і виникає внаслідок волевиявлення останнього

 

створення нової речі

внаслідок виробничо)

діяльності

 

безхазяйне майно, бездоглядна тварина

 

передача власності в результаті правочину

(договір поставки,

купівлі-продажу, заповіт

таїн.)

 

 

 

дари природи

 

знахідка, скарб

 

Рис. 6.1. Підстави набуття права власності

Згідно зі ст. 346 Цивільного кодексу України підставам для при­пинення права власності є:

відчуження власником свого майна;

відмова власника від права власності;

припинення права власності на майно, яке за законом не може

належати цій особі;

знищення майна;

викуп пам'яток історії та культури;

викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

викуп нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної

необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

80

 

Тема 6. Правове регулювання відносин власності в Україні

9)             реквізиція — примусове відчуження майна власника з метою

суспільної необхідності на підставі та в порядку, що встановлені за­

конодавством, за умови попереднього і повного відшкодування його

вартості у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших

надзвичайних обставин;

конфіскація — безоплатне вилучення майна у вигляді санкції,

право власності переходить до держави;

припинення юридичної особи чи смерть власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встанов­лених законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про власність» власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Інакше регулюються відносини власності згідно з Конституцією України і Цивільним кодексом. І в Конституції (ст.ст. 41, 116, 142, 143), і в Цивільному кодексі (стст. 325 - 327) йдеться про «приват­ну», «державну» та «комунальну» власність, і зовсім не згаду­ється про колективну власність. При цьому комунальна влас­ність (власність територіальних громад сіл, селищ, міст) роз­глядається відокремлено від державної.

Згідно із прикінцевими положеннями Цивільного кодексу України до законодавчих актів, що суперечать його положен­ням, мають бути внесені зміни у зв'язку з набуттям ним чин­ності. Тому не зовсім зрозумілим є підхід до класифікації під­приємств у Господарському кодексі України, що виділяє «ко­лективні підприємства, що засновані на колективній формі власності засновника».

Економічні перетворення відносин власності в процесі сучасної економічної реформи, що передбачає запровадження ринкових форм господарювання, здійснюються шляхом:

1)             подолання гіпертрофії державної власності в процесі:

а)             приватизації майна державних підприємств і організацій;

б)            виділення комунальної власності в самостійну форму власності;

в)             передачі в оренду цілісних майнових комплексів державних під­

приємств та їх структурних підрозділів;

легалізації та підтримки приватної власності на засоби вироб­

ництва;

залучення іноземного капіталу у вітчизняну економіку з метою

її структурної перебудови, підвищення ефективності виробництва.

81

 

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Право власності українського народу від його імені здійснюють органи державної влади й органи місцевого самоврядування у ме­жах, установлених Конституцією України.

Об'єктами права власності українського народу є земля, її надра, атмосферне повітря, водні й інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економі­чної зони.

Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності українського народу відповідно до законодавства.

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 97      Главы: <   34.  35.  36.  37.  38.  39.  40.  41.  42.  43.  44. >